Academic literature on the topic 'Військове право'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Select a source type:

Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Військове право.'

Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.

You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.

Journal articles on the topic "Військове право"

1

Шамрай, Б. М. "ПРАВОВІ АСПЕКТИ ОБМЕЖЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ ТА СВОБОД ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПІД ЧАС ДІЇ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ВОЄННОГО СТАНУ". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 3(28) (2020): 70–73. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).322.

Full text
Abstract:
У статті розглядаються правові аспекти обмеження конституційних прав та свобод військовослужбовців під час дії правового режиму воєнного стану. Висвітлено погляди вчених щодо розуміння обмежень прав та свобод осіб, які проходять військову службу у Збройних силах України й інших військових формуваннях. Зазначається, що обмеження прав і свобод військовослужбовців об’єктивно необхідні, ураховуючи специфіку військової служби, а також пов’язані з належним виконанням службових обов’язків, підтриманням належного рівня бойової та мобілізаційної готовності військ (сил).
 Проаналізовано нормативно-правові акти, що визначають основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та регулюють проходження військової служби, якими передбачено окремі обмеження конституційних прав і свобод військовослужбовців в умовах правового режиму воєнного стану. З’ясовано, що особливістю конституційно-правового статусу військовослужбовців є те, що, виконуючи обов’язки військової служби, вони користуються конституційними правами і свободами з певними обмеженнями, які передбачені законодавством і визначаються особливостями проходження військової служби. Встановлено, що обмеження прав та свобод військовослужбовців в умовах правового режиму воєнного стану зумовлюються тим, що на військовослужбовців, крім загального законодавства, також поширюється військове законодавство, яке обмежує окремі їхні конституційні права, зокрема конституційне право на пенсійне забезпечення та надання щорічних відпусток.
 Наголошується на важливості вдосконалення нормативно-правової бази шляхом закріплення на законодавчому рівні отримання грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки та виплати пенсійного забезпечення під час проходження військової служби в умовах правового режиму воєнного стану особам, які за вислугою років мають право на щорічну відпустку та пенсію. Зазначається, що проходження військової служби, її характер, підвищена небезпека для життя осіб, що її проходять, додаткові обов’язки, підвищені навантаження та додаткова відповідальність передбачають необхідність додаткових соціальних і правових гарантій для осіб, що її проходять.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Богуцький, П. "Військове право у регулюванні відносин військової сфери". Право військової сфери, № 3 (2007): 20–22.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Капустін, Андрій. "ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА У ВІЙСЬКОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ". Актуальні проблеми політики, № 64 (23 січня 2020): 306–20. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i64.203.

Full text
Abstract:
У статті проаналізовано військове законодавство України на предмет повноти імплементації міжнародного гуманітарного права, та досліджені організаційні-правові механізми ефективної реалізації положень міжнародного гуманітарного права у військової сфері.
 Досліджено зобов’язання держави щодо дотримання міжнародного гуманітарного права особовим складом збройних сил. Зроблено висновок, що необхідною передумовою ефективної імплементації міжнародного гуманітарного права у збройних силах є створення відповідного організаційно-правового механізму, який би включав: 1) безпосередньою імплементацію норм міжнародного гуманітарного права у військове законодавство; 2) толкування та роз’яснення норм міжнародного гуманітарного права; 3) розповсюдження знань про міжнародне гуманітарне право у збройних силах; 4) забезпечення неухильного виконання приписів міжнародного гуманітарного права у збройних силах; 5) контроля за виконанням саме в системі збройних сил.
 Проаналізовано загальне та спеціальне законодавство України щодо дотримання положень міжнародного гуманітарного права у період Антитерористичної операції/операції Об’єднаних сил Збройними силами України. Зроблено висновок про відповідність законодавства міжнародним зобов’язанням з цих питань.
 Обґрунтовано, міжнародне гуманітарне право в достатній степені інкорпоровано у військове законодавство України, а саме у бойові статути та Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України. Проаналізовано положення Інструкції з точки зору відповідності Женевським конвенціям від 12 серпня 1949 р. та Додатковим протоколам від 8 червня 1977 р.
 Обґрунтована необхідність створення окремого департаменту з застосування міжнародного гуманітарного права у Збройних силах України та поліпшення розповсюдження знань та навичок щодо застосування міжнародного гуманітарного права особовим складом Збройних силах України.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Шакун, Василь Іванович. "ЧИ ПОТРІБНА УКРАЇНІ ВОЄННО-ПРАВОВА НАУКА?" New Ukrainian Law, № 2 (26 червня 2024): 114–21. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2024.2.15.

Full text
Abstract:
У статті досліджено окремі тенденції формування нового світового порядку як системи формальних і неформальних правил і норм міжнародних відносин. Констатовано, що війна росії проти України, яка ведеться на території України, очевидно, має глобальний характер завдяки воєнній, економічній, фінансовій, дипломатичній, інформаційній та ідеологічній підтримці зарубіжних держав, НАТО і ЄС. Сама війна має гібридний характер і включає поряд із воєнними діями застосування економічних та фінансових санкцій, інформаційні й цивілізаційні складники. У дослідженні висунуто гіпотезу, що одним із викликів російсько-української війни є необхідність створення освітньої системи, яка зможе формувати логіко-історичні способи мислення, здатні розрізняти складники гібридних процесів, проводити їх сутнісний аналіз і з’ясовувати форми поєднання. У статті обґрунтовано, що наукове та навчальне забезпечення сил оборони та безпеки не завжди здійснюється відповідно до суспільних потреб щодо забезпечення захисту конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України. Аналіз нормативно-правових актів і наукових досліджень у цій сфері дозволив визначити системні проблеми подальшого розвитку не тільки воєнно-правової науки, але й військово-правової науки та освіти в умовах російської агресії та євроатлантичної інтеграції України. Здійснене дослідження дозволило запропонувати певні дії: уточнити перелік пріоритетних досліджень з актуальних проблем військового та воєнного права; продовжити роботу з кодифікації законодавства у сфері оборони; запровадити нову спеціальність L 11 «Військове та воєнне право». За результатами проведеного 30 листопада 2023 року круглого столу на тему «Військово-правова наука та освіта в Україні: уроки російсько-української війни» зроблено висновки щодо актуалізації концепцій воєнно-правової та військо-правової науки з акцентом на забезпечення належної організації військової підготовки в школі, післяшкільної військово-правової освіти, територіальної оборони, військової служби, системи соціального та пенсійного забезпечення, розробки дієвих статутів про дисципліну. Висловлено перспективну пропозицію щодо координації Національною академією наук України правових досліджень, зокрема у сфері воєнно-правової та військово-правової наук через створення нового відділення – «Відділення військових наук».
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

ХАРИТОНОВ, СЕРГІЙ. "Зміцнення військового правопорядку та окремі питання вдосконалення кримінального законодавства України". Право України, № 2020/02 (2020): 198. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-02-198.

Full text
Abstract:
Оборона України, захист її суверенітету, недоторканності та територіальної цілісності від агресивних посягань, забезпечення державної безпеки є справою держави, суспільства та всього народу України, що знайшло чітке закріплення у статтях 17, 65 Конституції України. Ця діяльність держави та сус пільства загалом є правом усіх суб’єктів суспільного буття і кожного з них окремо, якому одночасно відповідає їх конституційний обов’язок. Цей обов’язок доцільно поділити на загальний – держави, суспільства і кожного громадянина України та спеціальний, який притаманний окремим суб’єктам, а саме: З бройним Силам України (ЗСУ), Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України. У сутності й взаємодії ці суб’єкти становлять воєнну організацію України. Для забезпечення належного функціонування воєнної організації та виконання завдань, які ставляться перед нею, держава створює фундаментальну нормативноправову базу, що визначає спеціальний правовий режим, щодо прав та обов’язків структурних одиниць цієї організації. Основою правового режиму є військова дисципліна та військовий правопорядок. Цей правовий режим реалізується через систему відповідних засобів: організаційних, економічних, правових. Серед останніх засоби кримінально-правового регулювання суспільних відносин у сфері кримінальної відповідальності за військові злочини, що мають загальнопревентивний (спеціальнопревентивний), виховний та каральний характер, відіграють суттєве значення. Саме кримінально-правова охорона суспільних відносин у сфері несення військової служби сприяє існуванню належної військової дисципліни та правопорядку у військових підрозділах, що слугує необхідним підґрунтям для забезпечення боєздатності цих підрозділів і загалом утво рюють стан обороноздатності та захищеності держави. У сучасних умовах, коли Україна пере буває, по суті, у стані збройного конфлікту, це значною мірою впливає на стан злочинності в різноманітних сферах життєдіяльності держави, зокрема й у ЗСУ та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства. Статис тичні дані Генеральної прокуратури України свідчать, що останнім часом, почи наючи з 2014 р., спостерігаються тенденції зростання кількості злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів), що, безперечно, негативно впливає на забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, здатності воєнної організації України адекватно реагувати на будь-які акти ворожих дій із боку інших держав. Злочини проти порядку несення військової служби мають питому вагу в масиві всієї злочинності в Україні. Зрозуміло: якщо не вживати заходів, здатних суттєво вплинути на військову злочинність для стабілізації ситуації у сфері військового правопорядку та військової дисципліни, це створить серйозну загрозу для національної безпеки України. Мета статті – запропонувати внесення належних змін до змісту деяких статей чинного Кримінального кодексу України, які встановлюють кримінальну відповідальність за вчинення військових злочинів.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Лаврьонов, Р. П. "ІСТОРИЧНИЙ ДИСКУРС КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ". Kyiv Law Journal, № 4 (15 січня 2024): 96–100. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2023.4.14.

Full text
Abstract:
Анотація. Присвячена дослідженню проблем кримінальної відповідальності за злочини проти порядку несення військової служби за кримінальним законодавством України. Розглянуті історичні засади кримінальної відповідальності за військові злочини, та визначена обумовленість кримінальної відповідальності за ці злочини. Дана стаття присвячена аналізу історичного дискурсу, пов’язаного із кримінальною відповідальністю за військові злочини. Автор розглядає розвиток правових норм і стандартів, які стосуються військових злочинів, відповідно до міжнародного та національного законодавства. Перегляд історичного контексту дозволяє авторові висвітлити еволюцію уявлень про військову відповідальність, враховуючи зміни в політичному, соціальному та культурному середовищі. Стаття розглядає ключові періоди та етапи, коли формувалася концепція військової кримінальної відповідальності, враховуючи важливі події та міжнародні конфлікти. Особлива увага приділяється ролі міжнародних трибуналів та судів у визначенні та покаранні військових злочинів. Автор також розглядає сучасні виклики і тенденції в області військової кримінальної відповідальності, зокрема, враховуючи зміни в характері збройних конфліктів, роль нових технологій та глобальні виклики в забезпеченні справедливості. Ця стаття спрямована на вивчення історичних та сучасних аспектів правового регулювання військових злочинів, а також на розуміння динаміки змін у підходах до військової кримінальної відповідальності в контексті міжнародного співтовариства. Актуальність дослідження «Історичний дискурс кримінальної відповідальності за військові злочини» надзвичайно важлива у контексті сучасних світових подій та розвитку міжнародного права. Зокрема, дослідження такої теми має кілька ключових аспектів актуальності: 1. Міжнародні конфлікти та військові дії. 2. Міжнародна юстиція та трибунали. 3. Етика та гуманітарне право. 4. Глобальні виклики. Отже, дослідження історичного дискурсу є важливим кроком у поглибленому розумінні проблем військових злочинів та сприяє розвитку ефективних міжнародних механізмів їх запобігання та покарання.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Harasymiv, Taras. "Military Law in the Legal System of Ukraine: Conceptual Dimensions." Visnik Nacional’nogo universitetu «Lvivska politehnika». Seria: Uridicni nauki 11, no. 44 (2024): 28–34. https://doi.org/10.23939/law2024.44.028.

Full text
Abstract:
Abstract. The article defines the theoretical, methodological and practical principles of military law as a separate branch of law and clarifies its place and role in the legal system of Ukraine. It was determined that military law is a system of universally binding norms, formally defined rules of conduct in the military-public sphere, which are established, protected and provided by the state and regulate social relations related to the activities of the military organization of society and are aimed at ensuring the protection of the state , sovereignty, territorial integrity. The main features of military law are normativity, formal certainty, obligation, regularity, procedurality, connection with the state, systematicity. In general, the structure of military law indicates its systemic unity, as a result of which the ontological features of this complex field of law are manifested, insisting on the fact of its existence and doctrinal certainty. Structural elements of military law have their own regulatory component. Provisions of one or more laws, normative acts, including military orders, international agreements, separate court decisions, which introduced law enforcement norms into the practice of legal regulation; norms of customary law fill the institutional formations of military law with content. It has been proven that military law is a system of universally binding norms, formally defined rules of conduct in the military-public sphere, which are established, protected and provided by the state and regulate social relations related to the activities of the military organization of society and are aimed at ensuring the protection of the state , sovereignty, territorial integrity. The main features of military law are normativity, formal certainty, obligation, regularity, procedurality, connection with the state, systematicity. Therefore, the formation and development of the concept of military law of Ukraine shows that military law is objectified in legal reality and requires an epistemological study of its essence, social functions, prospects, implementation of scientific forecasting, ensuring regulatory influence on important processes that take place in the military-public sphere in the conditions of Russia's military aggression, which poses a direct threat to national security. Military law is an integral complex formation of the integral system of Ukrainian law, therefore, scientific research in this area should be continued in this direction. Keywords: national law; modern Ukrainian law; legal norms; branch of law; legal system; military law; military; military formations; constitutional rights; rights of military personnel.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Бак, В. І., та М. С. Мєдвєдєва. "СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА ПРАВ ЛЮДИНИ". Ірпінський юридичний часопис, № 2(15) (14 червня 2024): 277–83. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154-2(15)-2024-277-283.

Full text
Abstract:
У статті розглянуто ключовi аспекти прав людини в міжнародному праві, гарантії їх дотримання та захисту, а також концепції міжнародного гуманітарного права на сьогодні. Важливо розрізняти ці поняття та правильно визначати сферу їх регулювання. Досліджено співвідношення міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права. Окрема увага приділена нормативно-правовим актам, які регулюють сферу впливу міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини. Розглянуто регіональні системи міжнародного права прав людини, які доповнюють національне та міжнародне право прав людини щодо захисту та поваги прав людини в окремих регіонах світу. Виділено три основні регіональні договори про права людини, які створюють закони про права людини на регіональному рівні. Міжнародне право прав людини та міжнародне гуманітарне право мають близьку взаємодію одне з одним. Обидва надають, наприклад, захист від тортур. Вони відрізняються тим, що регулюють юридично дискретні структури і зазвичай працюють у різних контекстах та регламентують різні відносини. Зазвичай права людини регулюють відносини між державами та фізичними особами в контексті звичайного життя, водночас як гуманітарне право регулює дії воюючих держав і тих учасників, з якими вони вступають у відносини. Зазначено перелік комбатантів; надано визначення поняттю «комбатанти»; вказаний перелік комбатантів, визначений міжнародним гуманітарним правом; прослідковується міжнародний досвід створення спеціальних військових трибуналів: Нюрнберзький процес, Токійський трибунал, міжнародний трибунал по колишній Югославії і міжнародний трибунал по Руанді й досліджено їх значення для розвитку міжнародних відносин. Частково досліджено історію створення Міжнародного кримінального суду та специфіку його діяльності.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Boychak, M. P. "ВОЄННО-ПОЛЬОВА ТЕРАПІЯ ЧИ ВІЙСЬКОВА ТЕРАПІЯ, ВОЄННО-ПОЛЬОВА ХІРУРГІЯ ЧИ ВІЙСЬКОВА ХІРУРГІЯ?" Ukrainian Journal of Military Medicine 1, № 1 (2020): 73–83. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.1(1)-073.

Full text
Abstract:
Вступ. У статті в дискусійній формі розглядається питання щодо назв кафедр військової терапії і військової хірургії Української військово-медичної академії та відповідних дисциплін, що вивчаються на цих кафедрах. В історичному аспекті досліджується еволюція поглядів щодо цих назв (воєнно-польова хірургія – військова хірургія, воєнно-польова терапія – військова терапія), починаючи від М.І. Пирогова, В.А. Оппеля, С.С. Юдіна, закінчуючи формуванням відповідних кафедр і навчальних дисциплін при організації Української військово-медичної академії.
 Мета. Розглянути питання щодо назв кафедр військової терапії і військової хірургії Української військово-медичної академії та відповідних дисциплін, що вивчаються на цих кафедрах.
 Матеріали та методи дослідження. В дослідженні використано історичний і бібліосемантичний методи для повного розкриття суті досліджуваних понять.
 Результати дослідження. Обидва терміни «Воєнно-польова терапія» і «Військова терапія» мають право на існування, використовувались у різні часи по різному. Як на нас, то більш правильно, сьогодні, з огляду назви кафедри і назви дисципліни, використовувати термін «Військова терапія», адже на кафедрі, крім класичної воєнно-польової терапії (ураження іонізуючим випромінюванням, ураження отруйними речовинами, біологічними чинниками тощо) вивчаються ще багато інших дисциплін: 24 дисципліни для слухачів факультету підготовки військових лікарів; 23 дисципліни для факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації (спеціалізація, тематичне вдосконалення, до 2020 року передатестаційні цикли) та 12 дисциплін для медичних сестер (спеціалізація, тематичне вдосконалення). Крім військових дисциплін на кафедрі ВТ викладаються «мирні» дисципліни: кардіологія, пульмонологія, гастроентерологія, гематологія, ревматологія, психіатрія і наркологія, психотерапія, фізіотерапія, лабораторна діагностика, функціональна діагностика тощо. Тобто термін «Військова терапія» має більш широке тлумачення ніж термін «Воєнно-польова терапія».
 Висновки. Підсумовуючи розглянуте питання, треба надати належне керівникам військової медицини, які при формуванні Військово-медичного відділення при Українському державному медичному університеті імені О.О. Богомольця (пізніше УВМА) і профільних кафедр, назвали їх відповідно кафедрами військової хірургії і військової терапії. Якщо словосполучення «воєнно-польова» було вже застарілим для В.А. Оппеля і С.С. Юдіна майже 100 років назад, якщо М.І. Пирогов, який запропонував цей термін, сам його не вживав, якщо головний терапет Червоної армії М.С. Вовсі , головні терапевти фронтів, армійські терапевти Другої світової війни майже не користувалися ним, якщо засновник російської клінічної медицини М.Я. Мудров майже 300 років назад говорив про «військову терапію», а наш видатний земляк А. Чаруковський тоді ж говорив про «хвороби армії», а як нам бути з майбутніми партнерами по НАТО, якщо у них, та взагалі ніде у світі, більше не викорисовується термін «воєнно-польова» і не має воєнно-польової хірургії та воєнно-польової терапії, крім деяких бувших республік СРСР та країн його сателітів, які його собі присвоїли та «зрадянщили», то чи стоїть нам повертатись до колишніх назв, та дисциплін, які не існують? А своє захоплення генієм М.І. Пирогова і повагу до його особистості будемо виражати не у збережені терміну «воєнно-польова», а в іншому – у подальшому розвитку військової хірургії і військової терапії.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Журавльов, М. С. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВІЙСЬКОВІ КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 35 (2022): 47–52. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2022.35.07.

Full text
Abstract:
Метою написання наукової статті є дослідження питань розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за військові кримінальні правопорушення. Наукова стаття містить дослідження розвитку кримінального законодавства у військовій сфері у період за часів існування Української РСР і до теперішнього часу. Автор акцентує увагу на необхідності належного дослідження генези кримінальної відповідальності за військові кримінальні правопорушення, адже врахування історичного досвіду може стати корисним при реформуванні окремих норм сучасного військово-кримінального законо-давства. Наголошено на існуванні проблемних питань у сфері правильної кваліфікації військових кримінальних правопорушень, чіткості визначення окремих елементів складів військових кримінальних правопорушень, що породжують можливості для довільного трактування окремих правових норм, формування суперечливої судової практики, які, як наслідок, можуть призводити до порушення прав військовослужбовців
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
More sources

Dissertations / Theses on the topic "Військове право"

1

Івашковський, Р. І. "Сутність та система адміністративних правопорушень у сфері військової служби". Thesis, Національний авіаційний університет, 2021. https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/53530.

Full text
Abstract:
Мета: проаналізувати сучасні глобальні виклики, перед якими стоїть Україна: військова агресія Росії, анексія частини території держави, переоснащення та трансформація армії та всієї оборонної сфери. Обговорення: військові правопорушення та військові злочини є досить спорідненими категоріями різних правових доктрин: адміністративного та кримінального права відповідно. З огляду на це цілком обґрунтованим є науковий інтерес до вирішення проблеми кваліфікації протиправної поведінки військових та безпомилковість детермінації ознак скоєних військовослужбовцями правопорушень та/або злочинів. Ще одним важливим напрямком дослідження, яке актуалізується через призму доктрини адміністративно-правової науки, є пошук можливих напрямків диференціації складів такого правопорушення з метою уникнення потенційних ризиків непритягнення до відповідальності осіб, що скоїли протиправні дії, але через недосконалість нормативно-правового закріплення відповідальності за нього змогли уникнути відповідальності.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Чугунов, Н. А. "Право граждан РФ на альтернативную гражданскую службу". Thesis, Украинская академия банковского дела Национального банка Украины, 2009. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/60263.

Full text
Abstract:
Согласно части 1 статьи 59 Конституции Российской Федерации защита Отечества является долгом и обязанностью гражданина Российской Федерации. Вместе с тем, ч. 3 ст. 59 Конституции Российской Федерации предусматривает, что гражданин Российской Федерации в случае, если его убеждениям или вероисповеданию противоречит несение военной службы, а также в иных установленных федеральным законом случаях имеет право на замену ее альтернативной гражданской службой.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Запорожець, О. Є. "Забезпечення прав дітей під час військового конфлікту". Thesis, Cумський державний університет, 2016. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/48876.

Full text
Abstract:
Військові конфлікти на сучасному етапі розвитку суспільства постають доволі серйозною проблемою. Із розвитком технологій з’являються нові види озброєння, яке стає причиною і засобом масових конфліктів. Кожного дня тисячі людей, а особливо дітей, страждають від проведення воєнних дій. Законодавство України передбачає охорону дитинства, але доволі часто всі права повною мірою не забезпечуються. Тому зазначена проблема є досить актуальною в наш час, адже суспільство повинно зрозуміти всю серйозність даної ситуації, а владі слід вжити відповідних заходів, з метою якнайшвидшого подолання проблеми.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Колядинська, Ю. О. "Історичний розвиток інституту конституційних обов’язків людини і громадянина у світі". Thesis, НТУ "ХПІ", 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/16160.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Верещака, Ю. В. "Права дитини в Україні". Thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/66796.

Full text
Abstract:
Дитина як повноцінний член українського суспільства має свої права, ефективність механізму забезпечення яких обумовлена насамперед тим, що через її фізичну і розумову незрілість дитина потребує спеціальної охорони, дієвого правового захисту. Сьогодення ставить перед Україною нові виклики та випробування, пов’язані з військовим конфліктом на сході України, а також із масштабними кризовими явищами у політичній, соціально-економічній і гуманітарній сферах, жертвами яких стають передусім діти.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Науменко, О. І., та О. В. Самбур. "Порушення та захист прав людини внаслідок воєнного конфлікту". Thesis, Сумський державний університет, 2017. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/66624.

Full text
Abstract:
Проблема захисту прав людини під час військових збройних конфліктів є складною і досить суперечливою, так як перш за все залежить від чіткого визначення “сторін конфлікту”: комбатантів та не комбатантів (цивільного населення), які відповідно наділені певними правами і обов’язками.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Books on the topic "Військове право"

1

Військове законодавство України та право. 1994.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Паливода, В. О. Приватні розвідувальні компанії: іноземний досвід залучення приватного сектору до виконання завдань розвідки. Національний інститут стратегічних досліджень, 2022. http://dx.doi.org/10.53679/niss-analytrep.2022.06.

Full text
Abstract:
У сучасній системі міжнародних відносин важко собі уявити державне утворення, яке б не мало розвідувальної служби. Розвідка – це інструмент, за допомогою якого держава дізнається про своє стратегічне оточення та усвідомлює його. Відповідно, цивільні та військові розвідувальні органи зосереджуються на здобуванні, аналізуванні, використанні секретної та отриманої з відкритих джерел (Open Source Intelligence, OSINT) інформації. До певного часу держава прагнула зберігати за собою монопольне право на ведення розвідувальної діяльності. Проте останнім часом через низку обставин (зокрема, збільшення кількості викликів і загроз, зміни їхніх характерних особливостей) у цій специфічній сфері діяльності почало розвиватися державно-приватне партнерство як система відносин. Упродовж першої половини 1990-х років на ринку виникають численні приватні структури, які почали надавати інформаційно-аналітичні послуги, що виходили за межі конкурентної чи т. зв. бізнес-розвідки. Такі структури в експертних колах отримали назву «приватні розвідувальні компанії».
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Book chapters on the topic "Військове право"

1

Баламуш, Мар'яна Анатоліївна. "РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ". У Дослідження механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина в публічному і приватному праві. Odesa I. I. Mechnikov National University, 2022. http://dx.doi.org/10.18524/2022.978-966-928-840-0.2.44-81.

Full text
Abstract:
Досліджено сучасні тенденції в науці адміністративного права щодо визначення політичної служби як виду публічної служби України. Проведено критичний аналіз класифікацій публічної служби, які представлені в юридичній літературі, та запропонована авторська класифікація, яка виділяє в якості самостійного елементу класифікації політичну службу. Окрема увага приділена адміністративно-правовому аналізу політичної служби та політичних посад в органах виконавчої влади. Встановлено, що до посад політичної служби національне законодавство відносить Президента України, народних депутатів, членів Кабінету Міністрів України, заступників міністра, виборчі посади в органах місцевого самоврядування тощо. Визначені змістовні і організаційно-функціональні протиріччя між поняттями «технократичний уряд» та «політична служба в органах виконавчої влади». Запропоновано поділяти публічну службу в залежності від особливостей прийняття осіб на таку службу на наступні види: 1) політична; 2) адміністративно-управлінська; 3) професійна; 4) патронатна; 5) військова; 6) альтернативна (невійськова). Виявлені недоліки адміністративно-правового регулювання політичної служби в органах виконавчої влади та запропоновані шляхи їх можливого вирішення.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Діхтієвський, П. В., and В. Й. Пашинський. "Теоретико-правові питання розвитку військово-адміністративного права в системі права України." In CHALLENGES OF LEGAL SCIENCE AND EDUCATION: AN EXPERIENCE OF EU COUNTRIES AND INTRODUCTION IN UKRAINE. Izdevnieciba “Baltija Publishing”, 2020. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-007-0-8.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Conference papers on the topic "Військове право"

1

Shkriblyak, Mykola, та Ruslan Ratushniak. "Капеланство як духовно-релігійна складова суспільства та Збройних Сил України". У ALTITUDO MUNDI SPIRITUALIS. Духовність у сучасному світі: просвітницько-культурогічний підхід. Publishing House "Krok", 2024. http://dx.doi.org/10.37835/ams-2024-17-18-04-6.01.

Full text
Abstract:
У статті зазначено, що в Україні актуальною є потреба в задоволенні духовно-релігійних потреб військовослужбовців та їхніх сімей. Релігія та церква завжди виступала своєрідною духовно-релігійною опорою суспільства і тому, під час повномасштабного вторгнення росії в Україну є важливим фактором цілісного духовного та культурного самовідтворення нації. Зауважено, що військова служба є виснажливою і морально складною, тому духовна підтримка відіграє важливу роль у формуванні психологічної стійкості військових. Капелани надають релігійну та психологічну підтримку, сприяють вихованню патріотизму та взаємоповаги. Зазначено, що капелани дотримуються конституційного права на свободу світогляду та віросповідання шляхом здійснення душпастирської опіки, релігійно-просвітницької роботи та соціально-доброчинної діяльності. Важливою є розробка нових методичних документів для вдосконалення капеланської діяльності, системи підготовки військових капеланів, впровадження єдиного незалежного підходу до здійснення заходів задоволення духовно-релігійних потреб та оцінювання їх ефективності. Ключові слова: капелан, Збройні Сили України, діяльність, духовні цінності, національна ідентичність.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Павчук, І. С. "АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВИХ АДМІНІСТРАЦІЙ". У ПРАВА ЛЮДИНИ ТА ПУБЛІЧНЕ ВРЯДУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ. Liha-Pres, 2023. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-314-2-60.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Попович, Мирослав Вікторович. "Особливості фіксування правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби". У ПРАВА ЛЮДИНИ ТА ПУБЛІЧНЕ ВРЯДУВАННЯ. Liha-Pres, 2025. https://doi.org/10.36059/978-966-397-501-6-108.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Лаврьонов, Р. П. "Інституційно-правовий механізм міжнародної кримінальної відповідальності за військові злочини". У ЗАКАРПАТСЬКІ ПРАВОВІ ЧИТАННЯ. ПРАВО ЯК ІНСТРУМЕНТ СТІЙКОСТІ ТА РОЗВИТКУ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ. ЧАСТИНА 2. Liha-Pres, 2023. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-298-5-80.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Павчук, Ігор Славійович. "Перспективи удосконалення нормативно-правового регулювання адміністративних повноважень військових адміністрацій в Україні". У ПРАВА ЛЮДИНИ ТА ПУБЛІЧНЕ ВРЯДУВАННЯ. Liha-Pres, 2025. https://doi.org/10.36059/978-966-397-501-6-77.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Рибачек, В. К. "ЗАХИСТ ПРАВ ДІТЕЙ В УКРАЇНІ В ПЕРІОД ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ РФ". У ПРАВА ЛЮДИНИ ТА ПУБЛІЧНЕ ВРЯДУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ. Liha-Pres, 2023. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-314-2-21.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Замрига, А. В. "МІСЦЕ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА ПІД ЧАС ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ". У ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН: ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ НА ШЛЯХУ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ. Liha-Pres, 2022. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-268-8-36.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Лапкін, А. В. "Щодо доцільності відновлення військових прокуратур на сучасному етапі". У ЗАКАРПАТСЬКІ ПРАВОВІ ЧИТАННЯ. ПРАВО ЯК ІНСТРУМЕНТ СТІЙКОСТІ ТА РОЗВИТКУ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ. ЧАСТИНА 2. Liha-Pres, 2023. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-298-5-113.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Негребецький, В. В. "РОЛЬ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА КРИМІНАЛІСТІВ ПІД ЧАС ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ В УКРАЇНІ". У ПРАВА ЛЮДИНИ ТА ПУБЛІЧНЕ ВРЯДУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ. Liha-Pres, 2023. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-314-2-82.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Лашко, Є. Є. "Притягнення Росії до міжнародно-правової відповідальності за військову агресію та порушення інших норм Міжнародного права". У ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ НОРМ ПРАВА. Liha-Pres, 2022. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-277-0-59.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
We offer discounts on all premium plans for authors whose works are included in thematic literature selections. Contact us to get a unique promo code!