To see the other types of publications on this topic, follow the link: Гепатомегалия.

Journal articles on the topic 'Гепатомегалия'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Select a source type:

Consult the top 29 journal articles for your research on the topic 'Гепатомегалия.'

Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.

You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.

Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.

1

Гусина, А. А., К. А. Криницкая, and Н. Б. Гусина. "Diarrhoea, Hypoalbuminaemia, Hepatomegaly, Hypoglycaemia and Coagulopathy? Check for MPI-CDG!" Педиатрия. Восточная Европа, no. 1 (March 3, 2021): 129–42. http://dx.doi.org/10.34883/pi.2021.9.1.011.

Full text
Abstract:
Наследственные дефекты гликозилирования (СDG-синдромы) – редкие наследственные нарушения метаболизма, развитие которых обусловлено дефицитом активности ферментов, осуществляющих гликозилирование. В настоящее время известно уже более 130 различных СDG-синдромов. Наиболее частыми являются PMM2-CDG (CDG-1a), MPI-CDG (CDG-1b) и ALG6-CDG (CDG-1c). Как правило, наследственные нарушения гликозилирования некурабельны и приводят либо к гибели пациентов, либо к глубокой инвалидности вследствие тяжелого поражения нервной системы.Обзор литературы посвящен описанию этиологии, патогенеза, клинических проявлений, методов диагностики и лечения MPI-CDG – одного из немногих CDG-синдромов, при которых отсутствуют признаки патологии нервной системы и существует действенная и доступная патогенетическая терапия.MPI-CDG – аутосомно-рецессивное заболевание, обусловленное дефицитом активности фермента фосфоманноизомеразы вследствие мутаций в гене MPI. Клинические проявления MPI-CDG включают хроническую диарею, гипотрофию, экссудативную энтеропатию, симптомы поражения печени, гипогликемии и коагулопатии. Раннее обследование пациентов с такими симптомами на наследственные нарушения гликозилирования позволяет своевременно диагностировать эту патологию и проводить эффективное лечение маннозой. Пероральное назначение маннозы способствует коррекции метаболического дефекта, устраняет явления энтеропатии и коагулопатии, нормализует гликемию, улучшает общее состояние пациентов и повышает качество их жизни. The congenital disorders of glycosylation or CDG syndromes are rare hereditary metabolic disorders caused by enzymatic defects in various steps along glycan modification pathways. More than 130 different CDG syndromes are already known. The most common are PMM2-CDG (CDG-1a), MPI-CDG (CDG-1b) and ALG6-CDG (CDG-1c). As a rule, hereditary glycosylation disorders are incurable and lead either to death of patients or to deep disability due to severe damage of the nervous system.This review is devoted to the description of the etiology, pathogenesis, clinical manifestations, diagnostic methods, and treatment of MPI-CDG. MPI-CDG is one of those few CDG syndromes with no signs of neurologic involvement. MPI-CDG is the longest known treatable CDG-type with the effective and affordable pathogenetic therapy.MPI-CDG is an autosomal recessive disorder caused by biallelic pathogenic variants in the MPI gene. The clinical symptoms in MPI-CDG result from deficient activity of the enzyme mannose phosphate isomerase. Clinical manifestations of MPI-CDG include chronic diarrhea with failure to thrive and protein-losing enteropathy, liver disease, hypoglycemia, and coagulopathy. Early examination of patients with such symptoms for hereditary glycosylation disorders lets to timely diagnose this pathology and treat it effectively with mannose. The enzymatic defect in MPI-CDG can be bypassed with oral mannose supplementation, which improves the patient’s general condition and digestive symptoms, normalizes hypoglycaemia and leads to the correction of coagulopathy.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Shaapuni, A. R., та A. L. Mkhitaryan. "Характер гепатита при инфекционном мононуклеозе у больных разного возраста с типичными и стертыми проявлениями болезни". ACTUAL INFECTOLOGY, № 1.01 (1 листопада 2013): 25–28. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.1.01.2013.82580.

Full text
Abstract:
Увеличение печени и селезенки — один из кардинальных синдромов инфекционного мононуклеоза (ИМ), поэтому выяснение частоты развития, характера и степени тяжести гепатита у детей и взрослых при ИМ с типичными и стертыми проявлениями периферической лимфаденопатии является актуальным.Исследование проведено у 135 больных с ИМ разного возраста: от 1 до 7 лет — 80 чел.; от 7 до 18 лет — 25 чел. и 18 лет и старше — 30. У всех пациентов выполнено общее исследование крови, серологическое исследование для выявления IgM антител к вирусу Эпштейна — Барр (ВЭБ) методом иммуноферментного анализа и/или полимеразная цепная реакция на наличие ДНК ВЭБ и цитомегаловируса в периферической крови, биохимические анализы крови (определение активности аланинаминотрансферазы (АЛТ) и аспартатаминотрансферазы (АСТ), уровня общего билирубина и его фракций, щелочной фосфатазы (ЩФ), гамма-глутамилтранспептидазы (ГГТ)), определение маркеров вирусных гепатитов, ультразвуковые исследования внутренних органов.Показано, что среди пациентов с ИМ гепатомегалия бывает наиболее выраженной у детей в возрасте до 7 лет. Слабовыраженная желтуха, сопровождающаяся умеренным повышением обоих фракций билирубина, встречалась примерно у каждого десятого больного и чаще наблюдалась у детей до 7 лет. В то же время повышение активности трансаминаз наблюдалось значительно чаще у взрослых пациентов по сравнению с больными детского возраста и отмечалось одинаково часто у больных с типичными и атипичными проявлениями лимфаденопатии.Преобладающее слабовыраженное повышение активности ферментов (АЛТ, АСТ, ГГТ, ЩФ), небольшое нарушение билирубинового обмена свидетельствуют о некотором преходящем нарушении функциональной способности печени при ИМ, обусловленном сопутствующим обратимым острым гепатитом низкой или умеренной активности.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Березенко, В. С., Ю. И. Прощенко, В. В. Крат, М. Б. Дыба, К. З. Михайлюк, and Е. Н. Ткалик. "Wilson’s Disease in Children. Case Report." Педиатрия. Восточная Европа, no. 3 (November 15, 2021): 424–31. http://dx.doi.org/10.34883/pi.2021.9.3.010.

Full text
Abstract:
Болезнь Вильсона - это заболевание, течение и клиническая картина которого варьируется от бессимптомных форм до тяжелых проявлений дисфункции многих органов и систем, диагностика которого требует мультидисциплинарного подхода. В большинстве случаев заболевание проявляется поражением печени, которое может возникать у детей старше 2 лет с такими патологическими состояниями, как острый гепатит, гепатомегалия, стеатоз печени, острая печеночная недостаточность с гемолизом, портальная гипертензия и даже декомпенсированный цирроз печени с асцитом. Ранняя диагностика и своевременно назначенная терапия предотвращают прогрессирование заболевания и инвалидизацию пациента. Основными методами диагностики болезни Вильсона являются биохимическое определение метаболизма меди (сывороточный церулоплазмин и суточная экскреция меди с мочой), молекулярногенетическое исследование и пункционная биопсия печени с исследованием концентрации меди в паренхиме печени. В настоящее время болезнь Вильсона лечат препаратами, которые способны блокировать всасывание меди в кишечнике (соли цинка), и препаратами, связывающими и выводящими излишки меди из организма - D-пеницилламином, триентином. Wilson’s disease is the disease, the course and clinical picture of which varies from asymptomatic forms to severe manifestations of dysfunction of many organs and systems and the diagnosis requires a multidisciplinary approach. The disease usually manifests itself with liver damage, which can occur in children older than 2 years with such pathological conditions as acute hepatitis, hepatomegaly, hepatic steatosis, acute hepatic failure with hemolysis, portal hypertension, and even decompensated liver cirrhosis with ascites. Early diagnostics and timely treatment prevent disease progression and disability of the patient. The main methods of diagnosing Wilson’s disease are the biochemical determination of copper metabolism (serum ceruloplasmin and daily excretion of copper in the urine), molecular genetic research, and puncture biopsy of the liver with the study of copper concentration in liver parenchyma. Nowadays, Wilson’s disease is treated with drugs that are able to block the absorption of copper in the intestine (zinc salts) and drugs that bind and remove excess copper from the body - D-penicillamine, Trientin.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Кожоназарова, Г. К., та О. И. Терехова. "ӨСПҮРҮМДӨРДӨГҮ СЕМИРҮҮДӨГҮ ЗАТ АЛМАШУУСУН БУЗУЛУШУН ОҢДОО". Vestnik KGMA im I K Akhunbaeva, № 4 (10 жовтня 2023): 127–33. http://dx.doi.org/10.54890/1694-6405_2023_4_127.

Full text
Abstract:
В статье представлены данные применения препарата урсодезоксихолевой кислоты при гепатомегалии и жировом гепатозе у 50-ти подростков с ожирением. Целью работы было изучение нарушений метаболических процессов при ожирении у подростков и эффективность применения урсодезоксихолевой кислоты в коррекции данных изменений. Объектом исследования явились 50 подростков в возрасте от 10 до 18 лет с ожирением. Подростки были разделены на 2 группы по 25 человек методом случайной выборки. Дети основной группы помимо немедикаментозного лечения получали препарат урсодезохсихолиевой кислоты в возрастной дозировке. Анализ проводился по данным объективного осмотра, инструментального и лабораторного исследования. На основании данных анализа было выяснено, что состояние печени у подростков с ожирением характеризуется изменением в виде увеличения печени, появления жирового гепатоза и изменения со стороны липидограммы. После завершения исследования сделан вывод, что отмечалась существенная положительная клиническая и функциональная динамика заболевания у первой группы на фоне приема урсодезоксихолевой кислоты. У второй же группы отмечалось отсутствие динамики и даже некоторое ухудшение клинических и функциональных показателей. Использование препаратов урсодезоксихолевой кислоты в дополнении к немедикаментозному лечению приводит к существенному улучшению клинической симптоматики и липидного обмена у подростков. Макалада 50 семиз өспүрүмдө гепатомегалия жана майлуу гепатоздо урсодезоксихолий кислотасын колдонуу боюнча маалыматтар берилген. Иштин максаты өспүрүмдөрдөгү семирүүдөгү зат алмашуунун бузулушун жана бул өзгөрүүлөрдү коррекциялоодо урсодезоксихолий кислотасын колдонуунун эффективдүүлүгүн изилдөө болгон. Изилдөөнүн субъекттери 10 жаштан 18 жашка чейинки семиз 50 өспүрүм болгон. Өспүрүмдөр туш келди тандоо жолу менен 25 кишиден турган 2 топко бөлүнгөн. Негизги топтун балдары, дары-дармексиз дарылоодон тышкары, урсодезохолик кислотасын жаш курагына ылайыктуу дозада алышкан. Талдоо объективдүү экспертизанын, инструменталдык жана лабораториялык изилдөөлөрдүн негизинде жүргүзүлгөн. Анализдин маалыматтарынын негизинде семирүү менен жабыркаган өспүрүмдөрдүн боорунун абалы боордун чоңоюу формасынын өзгөрүшү, майлуу гепатоздун пайда болушу жана липиддердин профилинин өзгөрүшү менен мүнөздөлөөрү аныкталган. Изилдөө аяктагандан кийин, урсодезоксихолий кислотасын кабыл алууда биринчи топтогу оорунун олуттуу оң клиникалык жана функционалдуу динамикасы бар деген тыянак чыгарылган. Экинчи топто динамика жок, ал тургай клиникалык жана функционалдык көрсөткүчтөрдүн бир аз начарлашы байкалган. Урсодезоксихолий кислотасынын препараттарын дары-дармексиз дарылоодон тышкары колдонуу өспүрүмдөрдөгү клиникалык симптомдордун жана липиддердин метаболизминин олуттуу жакшырышына алып келет. The article presents data on the use of the drug ursodeoxycholic acid in hepatomegaly and fatty hepatosis in 50 obese adolescents. The purpose of the work was to study metabolic disorders in obesity in adolescents and the effectiveness of the use of ursodeoxycholic acid in correcting these changes. The subjects of the study were 50 obese adolescents aged 10 to 18 years. The teenagers were divided into 2 groups of 25 people using random sampling. Children of the main group, in addition to non-drug treatment, received the drug ursodesocholic acid in an age-appropriate dosage. The analysis was carried out according to objective examination, instrumental and laboratory studies. Based on the analysis data, it was found that the condition of the liver in adolescents with obesity is characterized by changes in the form of liver enlargement, the appearance of fatty hepatosis and changes in the lipid profile. After completing the study, it was concluded that there was a significant positive clinical and functional dynamics of the disease in the first group while taking ursodeoxycholic acid. In the second group, there was a lack of dynamics and even some deterioration in clinical and functional indicators. The use of ursodeoxycholic acid drugs in addition to non-drug treatment leads to a significant improvement in clinical symptoms and lipid metabolism in adolescents.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Федорец, Виктор Николаевич, Елена Юрьевна Загарских, Галина Александровна Прощай, and Владимир Станиславович Василенко. "CHANGES IN LIPID METABOLISM IN YOUNG AND MIDDLE AGE MEN, CHARACTERISTIC FOR PREMATURE AGING." Medicine: theory and practice, no. 3 (October 18, 2022): 3–8. http://dx.doi.org/10.56871/9225.2022.77.60.001.

Full text
Abstract:
Введение. Увеличение темпов старения мужчин, проявляющееся в том числе нарушениями липидного обмена, диктует необходимость целенаправленной диагностики этих изменений для проведения корректирующей терапии. Материал и методы. Обследовано 199 мужчин 35-55 лет: 1-я группа - мужчины с сахарным диабетом 2-го типа, полиморбидной сердечно - сосудистой патологией, тревожно - депрессивными расстройствами; 2-я группа - мужчины с полиморбидной сердечно - сосудистой патологией и тревожно - депрессивными расстройствами; 3-я группа (контрольная) - практически здоровые мужчины. Выполнен расчет индекса массы тела и ультразвуковое исследование органов брюшной полости, проведено лабораторное обследование с оценкой показателей липидограммы, уровня С-реактивного белка, АЛТ, АСТ. Определен биологический возраст мужчин и сопоставлен с должным биологическим возрастом. Результаты. Установлено преобладание фактического биологического возраста над должным у пациентов 1-й группы в среднем на 8,7 года и на 6,4 года во 2-й группе, что соответствует ускоренному и резко ускоренному темпу старения по классификации В.П. Войтенко. В липидограмме выявлено повышение атерогенных и снижение антиатерогенных липопротеинов в сыворотке крови в 1-й и 2-й группах, более выраженные при наличии сахарного диабета 2-го типа у пациентов. У всех обследованных выявлен избыток массы тела. Установлено увеличение С-реактивного белка как одного из биохимических признаков стеатогепатоза и ультразвуковые признаки жирового гепатоза (повышенная эхогенность, гепатомегалия) в 1-й и 2-й группе, встречающиеся в 2 раза чаще у пациентов с сахарным диабетом 2-го типа. Заключение. Отклонения в липидограмме и выявление признаков стеатогепатоза следует считать проявлением преждевременного старения организма, в связи с чем мужчинам молодого и среднего возраста с полиморбидной сердечно - сосудистой патологией, тревожно - депрессивными расстройствами, в том числе при наличии сахарного диабета 2-го типа, рекомендовано регулярное обследование с целью ранней диагностики нарушений липидного обмена и стеатогепатоза для своевременной коррекции. Background. The increase in the rate of male aging, which is manifested, among other things by lipid metabolism disorders, dictates the need for targeted diagnosis of these changes in order to conduct corrective therapy. Materials and methods. 199 men aged 35-55 years were examined: group 1 - men with type 2 diabetes mellitus, polymorbid cardiovascular pathology, anxiety - depressive disorders; group 2 - men with polymorbid cardiovascular pathology and anxiety - depressive disorders; group 3 (control) - practically healthy men. The calculation of the body mass index and ultrasound examination of the abdominal organs were performed, a laboratory examination was carried out with an assessment of the lipid profile, the level of C-reactive protein, ALT, AST. The biological age of men was determined and compared with the proper biological age. Results. The predominance of the actual biological age over the proper one in patients of group 1 was established by an average of 8.7 years and by 6.4 years in group 2, which corresponds to an accelerated and sharply accelerated rate of aging according to the classification of V.P. Voitenko. The lipidogram revealed an increase in atherogenic and a decrease in anti - atherogenic lipoproteins in the blood serum in groups 1 and 2, more pronounced in patients with type 2 diabetes mellitus. All examined patients were found to be overweight. An increase in C-reactive protein was established as one of the biochemical signs of steatohepatosis and ultrasound signs of fatty hepatosis (increased echogenicity, hepatomegaly) in groups 1 and 2, occurring 2 times more often in patients with type 2 diabetes mellitus. Conclusion. Deviations in the lipid profile and the detection of signs of steatohepatosis should be considered a manifestation of premature aging of the body. In this connection, young and middle - aged men with polymorbid cardiovascular pathology, anxiety and depressive disorders, including those with type 2 diabetes mellitus, are recommended regular examinations for the purpose of early diagnosis of lipid metabolism disorders and steatohepatosis for timely correction.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Bukij, S. N., та O. N. Olkhovskaya. "Клініко-параклінічні особливості перебігу шигельозу у дітей, інфікованих цитомегаловірусом". Експериментальна і клінічна медицина 82, № 1 (2020): 75–80. http://dx.doi.org/10.35339/ekm.2019.01.11.

Full text
Abstract:
Проведено аналіз клініко-параклінічних особливостей шигельозу у 72 дітей, хворих на шигельоз середньої тяжкості, в залежності від наявності або відсутності інфікування цих дітей цитомегаловірусом (ЦМВ). Встановлено, що шигельоз у дітей, інфікованих ЦМВ, перебігає переважно у формі ентероколіту, супроводжується більш високими цифрами температурної реакції тіла в дебюті хвороби, гіперемією задньої стінки ротоглотки, лімфоаденопатією, гепатомегалією, ознаками паренхіматозної реакції печінки. У цих дітей реєструють триваліші строки регресії клінічних симптомів – пролонгацію збереження лихоманки і порушення загального стану, диспепсичні явища, абдомінальний синдром, триваліше збереження ознак гепатомегалії, що призводить до збільшення строків перебування хворих у стаціонарі та є одним із факторів розвитку нозокоміальної інфекції.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Borisova, T. P., та Ye N. Tolchennikova. "Оценка эффективности противовирусной и иммунотропной терапии у детей с гематурической формой хронического гломерулонефрита и хронической Эпштейна — Барр вирусной инфекцией". CHILD`S HEALTH, № 3.46 (7 червня 2013): 78–82. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.3.46.2013.88823.

Full text
Abstract:
Цель исследования — оценить эффективность комплексной противовирусной и иммунотропной терапии хронической Эпштейна — Барр вирусной инфекции (ЭБВИ) у детей с гематурической формой хронического гломерулонефрита (ГФХГН). Обследовано 54 ребенка с ГФХГН и хронической ЭБВИ в возрасте 3–17 лет. Больные получали препарат рекомбинантного интерферона (ИФН) α-2β (виферон®) и препарат, содержащий флавоноиды Deschampsia caespitosa L. и Calamagrostis epigeios L. (протефлазид®), при наличии признаков активности хронической ЭБВИ им дополнительно назначали ацикловир. Оценивали клинические проявления, данные нефрологического, вирусологического, иммунологического обследования до лечения и через 3 месяца после его завершения. На фоне терапии признаки активности хронической ЭБВИ исчезали у половины больных. Отмечено уменьшение частоты респираторной заболеваемости, субфебрилитета, астенического синдрома, системной лимфаденопатии, гепатомегалии, кишечного синдрома, лимфоцитоза, ликвидация спленомегалии. Положительная динамика симптомов ГФХГН проявлялась уменьшением рецидивов макрогематурии, выраженности гематурии и тубулярных расстройств. Наблюдалось улучшение показателей цитокинового статуса — повышение уровня ИФН-α, ИФН-γ, снижение концентрации провоспалительных цитокинов ИЛ-1β и ИЛ-6.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Yershova, I. B. "Особенности кишечного микробиоценоза при вирусных гепатитах и возможности его коррекции". ACTUAL INFECTOLOGY, № 2.03 (1 квітня 2014): 67–71. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.2.03.2014.82366.

Full text
Abstract:
Статья посвящена вопросам коррекции кишечного микробиоценоза у пациентов с вирусными гепатитами. Представлено исследование состояния микрофлоры кишечника у детей, перенесших вирусный гепатит А (ВГА), больных хроническим вирусным гепатитом В или С (ВГВ, ВГС). Материалы и методы. В исследовании принимали участие 39 детей: 12 человек, перенесших ВГА, 19 человек с хроническим ВГС, 8 человек с хроническим ВГВ. Все дети были рандомизированы в две группы. В первую группу вошли 18 детей, которые наряду с базисной терапией получали пробиотик Субалин, во вторую группу — 21 человек, которые получали только базисную терапию. Результаты и обсуждение. Включение в комплекс лечения пробиотика Субалина позволило купировать такие клинические симптомы, как астеновегетативный синдром, синдром хронической интоксикации, уменьшить диспептический синдром и гепатомегалию, а также восстановить микрофлору кишечника и элиминировать патогенные и условно-патогенные микроорганизмы. Отмечена хорошая переносимость Субалина и отсутствие побочных эффектов. Выводы. Применение Субалина в комплексной терапии детей с вирусными гепатитами устраняет синдром интоксикации и способствует быстрому регрессу клинических симптомов, восстановлению микрофлоры кишечника, нормализует иммунный статус.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

İsayev, C. P., G. X. İbrahimova, S. İ. Əhmədova та V. N. Cavadzadə. "О КЛИНИЧЕСКОЙ ХАРАКТЕРИСТИКЕ КОРИ У ВЗРОСЛЫХ". Azerbaijan Medical Journal, № 1 (28 березня 2024): 56–61. http://dx.doi.org/10.34921/amj.2024.1.009.

Full text
Abstract:
Məqalədə yetkin yaşlı insanlarda qızılcanın epidemioloji, klinik xüsusiyyətlərinin öyrənilməsi məqsədilə aparılan elmi araşdırmanın nəticələri haqqında məlumat verilir. Araşdırmaya qızılca ilə xəstələnmiş yaşı 18-45 arasında olan 28 xəstənin materialları daxil edilmişdir. Xəstələrin yaş strukturunun təhlili göstərmişdir ki, yoluxanların əksəriyyətinin (71,4%) yaşı 18-30 arasında olmuşdur. 31-41 yaşlarda olan xəstələr 21,4%, 42 və daha yxarı yaşlılar isə cəmi 7,1% təşkil etmişlər. Xəstəlik 85,7% hallarda orta ağır, 14,3% xəstədə isə ağır formada özünü göstərmişdir. Xəstələr arasında qızılcaya qarşı peyvənd edilməyənlər və peyvənd statusu naməlum olan şəxslər daha çox olmuşlar, onlar xəstələrin 78,6%-ni əhatə etmişdir. Peyvənd edilməmiş insanların olması, əhalinin yüksək miqrasiya və turistik fəallığı xəstəliyin həm lokal, həm də xaricdən gətirilmə hallarının artmasına və yayılmasına şərait yaratmışdır. Xəstələrin 21,4%-də patoqnomonik simptomun – Koplik ləkələrinin olmaması, 85,7%-də transaminazaların fəallığının artması və 42,9%-də hepatomeqaliya, xəstəliyin erkən mərhələsində – kataral əlamətlər dövründə 25% hallarda diareya sindromunun inkişafı müşahidə edilmişdir. Müasir dövrdə xəstəliyin atipik formalarına daha tez-tez rast gəlinir ki, bu da xəstəliyin diaqnozunun vaxtında – xəstəxanayaqədərki müddətdə qoyulmasını çətinləşdirir. Belə ki, bu mərhələdə "qızılca" diaqnozu xəstələrin yalnız 25%-də müəyyən edilmişdir. Göstərilənlər isə antibakterial maddələrin əsassız təyin edilməsinə və epidemiya əleyhinə tədbirlərin vaxtında aparılmamasına şərait yaradan faktorlar hesab edilir. В статье представлена ​​информация о результатах научного исследования, проведенного с целью изучения эпидемиологической и клинической особенностей кори у взрослых. В исследование были включены материалы 28 взрослых больных корью в возрасте от 18 до 45 лет. Анализ возрастной структуры больных корью среди взрослых показал, что большая часть больных – 71,4% – были в возрасте 18-30 лет. На долю больных в возрасте 31-41 года пришлось 21,4% случаев, а старше 42 лет всего 7,1%. Заболевание протекало средней степени тяжести в 85,7% (23) случаев, тяжелое – у 14,3% (5) больных. Среди заболевших было больше лиц, не привитых от кори, а также тех, чей прививочный статус был неизвестен, что составило 78,6% больных. Наличие непривитых людей, высокая миграция населения и туристическая активность создали условия для роста и распрост­ранения как местных, так и завозных случаев заболевания. У 21,4% больных патогномо­ничный симптом – отсутствие пятен Коплика, у 85,7% больных - увеличение уровня трансаминаз, у 42,9% - гепатомегалия, в ранней стадии заболевания - в период катарального течения симптомов, развитие диарейного синдрома наблюдалось в 25% случаев. В настоящее время чаще встречаются атипичные формы заболевания, что затрудняет постановку диагноза на момент заболевания – до госпита­лизации. Так, на этом этапе диагноз «корь» был установлен только у 25% больных. Указанные факторы считаются факторами, способствующими необоснованному назначению анти-бактериаль­ных средств и несвоевременному проведению противоэпидемических мероприятий. The article provides information about the results of a scientific study conducted to study the epidemiological and clinical characteristics of measles in adults. Materials of 28 adult patients between 18-45 years of age with measles were included in the study. The analysis of the age structure of measles patients among adults showed that the majority of patients - 71.4% were between 18-30 years old. 21.4% of patients aged 31-41, and 42 and older accounted for only 7.1%. The disease was moderately severe in 85.7% (23) cases, and severe in 14.3% (5) patients. Among the patients, there were more people who had not been vaccinated against measles and those whose vaccination status was unknown, which comprised 78.6% of the patients. The presence of unvaccinated people, high population migration and touristic activity have created conditions for the increase and spread of both local and imported cases of the disease. In 21.4% of patients, the pathognomonic symptom - the absence of Koplik's spots, in 85.7% of patients, the increase of transaminases, and in 42.9% - hepatomegaly, in the early stage of the disease - in the period of catarrhal symptoms, the development of diarrhea syndrome was observed in 25% of cases. Currently, atypical forms of the disease are more common, which makes it difficult to make a diagnosis at the time of the disease - before the hospital. So, at this stage, the diagnosis of "measles" was determined only in 25% of patients. The mentioned factors are considered to be the factors contributing to the unjustified prescribing of antibacterial agents and failure to take anti-epidemic measures on time.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Borisova, T. P., та Ye N. Tolchennikova. "Эффективность повторных курсов противовирусной и иммунотропной терапии у детей с гематурической формой хронического гломерулонефрита и хронической Эпштейна — Барр вирусной инфекцией". CHILD`S HEALTH, № 5.48 (1 вересня 2013): 39–43. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.5.48.2013.84740.

Full text
Abstract:
Цель исследования — оценить эффективность повторных курсов противовирусной и иммунотропной терапии у детей с гематурической формой хронического гломерулонефрита (ГФХГН) и сопутствующей хронической Эпштейна — Барр вирусной инфекцией (ЭБВИ). Обследовано 54 ребенка с ГФХГН и хронической ЭБВИ в возрасте 3–17 лет. Больные получали препарат рекомбинантного α-2β-интерферона (ИФН) и препарат, содержащий флавоноиды Deschampsia caespitosa L. и Calamagrostis epiquous L., при наличии признаков активности хронической ЭБВИ дополнительно включали ацикловир. Длительность курса терапии — 3 мес. Количество курсов — 3. Перерыв в лечении между курсами составил три месяца. Эффективность терапии оценивалась путем проведения нефрологического, вирусологического и иммунологического обследования до лечения, через 6 мес., 12 мес. и 18 мес. наблюдения, т.е. через 3 месяца после завершения первого, второго и третьего курсов лечения. Применение повторных курсов противовирусной и иммунотропной терапии у детей с ГФХГН и хронической ЭБВИ привело к уменьшению выраженности эритроцитурии, частоты макрогематурии, тубулярных расстройств, нормализации уровней в сыворотке крови ИФН-α, ИФН-γ, ИЛ-1β и значительному снижению концентрации ИЛ-6. Существенная положительная динамика состояния здоровья детей отмечена после третьего курса терапии, что проявлялось уменьшением респираторной заболеваемости, частоты астенического синдрома, лимфаденопатии, тонзиллита, аденоидита, гепатомегалии, кардиопатии, ликвидацией субфебрилитета, спленомегалии.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
11

Касымова, Е. Б., О. А. Башкина, Х. М. Галимзянов та ін. "Фармакологическая коррекция метаболических нарушений у детей с острой Эпштейна – Барр вирусной инфекцией". Экспериментальная и клиническая фармакология 79, № 1 (2016): 28–32. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2016-79-1-28-32.

Full text
Abstract:
Изучено влияние на эффективность терапии включения в схему лечения больных острой Эпштейн-Барр вирусной инфекцией препарата реамберин. Проведен анализ результатов лечения 70 детей в возрасте 4 – 15 лет с диагнозом Эпштейн – Барр вирусная инфекция среднетяжелой и тяжелой формы. Методом случайно-выборочного распределения обследуемых разделили на 2 сопоставимые группы по 35 человек. Группы были репрезентативны по полу, возрасту, срокам поступления в стационар, проводимой базисной терапии. Пациенты контрольной группы получали терапию по общепринятой схеме, основной группы – помимо базисной терапии (антибактериальный препарат (по показаниям) и симптоматические средства (жаропонижающие и десенсибилизирующие препараты, местные антисептические средства для обработки рото- и носоглотки) получали 1,5 % раствор реамберина внутривенно капельно из расчета 10 мл/кг массы тела 1 раз в сутки со скоростью 3 – 4 мл/мин, курс не превышал 3 сут. Эффективность терапии оценивали по срокам уменьшения симптомов интоксикации, купирования клинических проявлений болезни и нормализации лабораторных данных, включающих, помимо общепринятых, исследование уровня малонового диальдегида, ферритина, каталазы и трансферрина в плазме крови до и после лечения. Включение препарата реамберин в схему терапии острой Эпштейн – Барр инфекции у детей способствует более выраженному и быстрому по сравнению с общепринятой схемой лечения снижению интенсивности оксидативного процесса и повышению эффективности функционирования антиоксидантной системы, что проявляется в нормализации иммунобиохимических показателей (снижение уровня малонового диальдегида и ферритина и повышение уровня каталазы в плазме) и снижении воспалительной реакции (лейкоцитоз, СОЭ и уменьшение количества атипичных мононуклеаров в крови), и, как следствие, более быстрому купированию клинических проявлений инфекции (ангины, гипертермии, лимфоаденопатии и гепатомегалии) и сокращению сроков пребывания больных в стационаре на 38,5 % (p < 0,05).
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
12

Yakovleva, Alexandra Vitalievna, Alexander Anatolevich Sibak, Artem Evgenievich Skvortsov та ін. "ЧРЕСКОЖНАЯ ЭНДОСКОПИЧЕСКАЯ ГАСТРОСТОМИЯ С УЗ-НАВИГАЦИЕЙ, КАК МЕТОД ВЫБОРА ДЛЯ ОБЕСПЕЧЕНИЯ ЭНТЕРАЛЬНОГО ПИТАНИЯ У ПАЦИЕНТОВ В ХРОНИЧЕСКОМ КРИТИЧЕСКОМ СОСТОЯНИИ". V mire nauchnykh otkrytiy 10, № 3 (2018): 148. http://dx.doi.org/10.12731/wsd-2018-3-148-161.

Full text
Abstract:
Цель. Анализ эффективности УЗ-навигации при чрескожной эндоскопической гастростомии для повышения безопасности метода обеспечения пути доставки энтерального питания.Материалы и методы. Чрескожная эндоскопическая гастростомия методикой «на себя» (pull), дополненная УЗ навигацией, была выполнена 115 пациентам с последствиями тяжелой черепно-мозговой травмы (ЧМТ) и церебральными инсультами, находящимся в длительном (хроническом) критическом состоянии и имеющим стойкую дисфагию в период их реабилитации в ФНКЦ РР. Результаты. Все пациенты перенесли операцию удовлетворительно и уже через сутки могли получать энтеральное питание. У двух пациентов (1,7%) наблюдалось осложнение в виде пневмоперитонеума, которое потребовало дополнительного назначения антибактериальной терапии и благополучно разрешилось через 7–10 дней, без дополнительных хирургических вмешательств. Добавление в методику УЗИ области, определенной по диафаноскопии, оправдало себя в 15-ти случаях (13,0%): из них с частотой 73,0% в определенной для пункции точки выявлен край печени, и с частотой 27,0% выявлена поперечно-ободочная кишка. Выводы. 1. Чрескожная эндоскопическая гастростомия по методике «pull» с добавлением УЗ-навигации является адекватным способом обеспечения пути энтерального питания у пациентов в длительном (хроническом) критическом состоянии.2. Проведение УЗ-навигации области, определенной диафаноскопией, непосредственно перед пункцией желудка, особенно у пациентов с гепатомегалией, избыточной массой тела и у пациентов, имеющих в анамнезе оперативные вмешательства на брюшной полости, позволило избежать послеоперационных тяжелых осложнений в 13,0% случаев, что доказывает целесообразность применения исследования, как часть чрескожной эндоскопической гастростомии.3. Выполняя чрескожную эндоскопическую гастростомию под УЗ-навигацией, удалось снизить число осложнений.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
13

Мустяцэ, Василий. "BCR-ABL1-позитивный и BCR-ABL1-негативный острые лимфобластные лейкозы: описание трёх клинических случаев и обзор литературы". Problems in oncology 69, № 1 (2023): 143–48. http://dx.doi.org/10.37469/0507-3758-2023-69-1-143-148.

Full text
Abstract:
Введение. Острый лимфобластный лейкоз (ОЛЛ) у взрослых проявляет экспрессию гена BCR-ABL1 у 25-40% пациентов, непредсказуемость прогноза и неблагоприятное социально-экономическое воздействие в резистентных случаях. Целью исследования было сравнительное описание результатов лечения и прогноза в клинических случаях с BCR-ABL1+ и BCR-ABL1-негативным (BCR-ABL1–) ОЛЛ. Материалы и методы. Представлен анализ трёх женщин в возрасте 31, 43 и 67 лет с ОЛЛ, которые проходили лечение в Институте онкологии Молдовы в период с 2012 по 2021 гг. Диагнозы подтвердили с помощью иммунофенотипирования и количественной ПЦР образцов костного мозга (КМ) и периферической крови (ПК) в режиме реального времени. Результаты. Пациентка 43 лет с 3-летним анамнезом излеченного рака левой молочной железы обратилась в гематологическое отделение с умеренной гепатоспленомегалией, лейкоцитозом 75000/мкл, повышением лактатдегидрогеназы до 570 U/Lв ПК и количества бластных клеток L3 до 55% в КМ. Транскрипт p210 химерного гена BCR-ABL1 составлял 44,65%. У пациенток с BCR-ABL1– ОЛЛ были незначительная гепатоспленомегалия, нормальные уровни лактатдегидрогеназы в ПК. У больной 31 года выявлены лейкоцитоз 14000/мкл и 70% бластных клеток в КМ. У пациентки 67 лет обнаружены лейкопения 1900/мкл, лимфоцитоз 69% в ПК и 83,3% бластных клеток в КМ. В качестве терапии первой линии применялась схема ALL-BFM. Полный гематологический ответ был достигнут при BCR-ABL1– ОЛЛ. Пациентка с BCR-ABL1+ ОЛЛ была переведена на лечение по протоколу AVAMP в сочетании с иматинибом, с достижением нестабильного частичного гематологического ответа. Заключение. Результаты лечения пациенток с ОЛЛ позволяют рассматривать более выраженную сплено- и гепатомегалию, высокий лейкоцитоз и уровень лактатдегидрогеназы в ПК, вариант L3 и положительный транскрипт р210 химерного гена BCR-ABL1, как неблагоприятные прогностическиие факторы.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
14

Salehov, Akif, Fatma Huseynova, Shahla Aliyeva, Zivar Abseynova, and Sevinj Eyvazli. "CLINICAL AND EPIDEMIOLOGICAL FEATURES OF VISCERAL LEISHMANIASIS IN THE REPUBLIC OF AZERBAIJAN." Deutsche internationale Zeitschrift für zeitgenössische Wissenschaft 104 (May 20, 2025): 39–42. https://doi.org/10.5281/zenodo.15477005.

Full text
Abstract:
Тoday, leishmaniasis plays an important role in the pathology of Azerbaijan. The subtropical and temperate climate zones characteristic of our country, the diversity of flora and fauna, and the geographical location create natural conditions for the spread of a number of diseases, including parasitic and transmissible ones, and their carriers in the territory of Azerbaijan. Visceral and cutaneous leishmaniasis have been registered in Azerbaijan for over 100 years.Visceral leishmaniasis is distributed unevenly across the regions of the Republic. The clinical course of the disease depends on a number of factors: the type of parasite, sporadic or epidemic outbreaks of the disease, nutrition, the state of the immune system, concomitant diseases, etc.To assess the clinical course of leishmaniasis, we analyzed the medical records and outpatient cards of 332 patients with visceral leishmaniasis. Asymptomatic disease was observed in 208 patients (62.7 ± 2.7%). In 124 patients (37.58 ± 3.38%), the disease proceeded with clinical symptoms such as fever, malaise, chills, weight loss, anemia, anorexia, discomfort in the hypochondrium, splenomegaly, hepatomegaly, etc.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
15

Дехнич, І. С. "ДІАГНОСТИЧНА СОНОГРАФІЯ ПРИ АБДОМІНАЛЬНІЙ ХІРУРГІЇ У ТВАРИН". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (26 березня 2021): 241–49. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.30.

Full text
Abstract:
У статті представлені матеріали щодо історії розвитку ультрасонографії у ветеринарній практиці, наведений аналіз літератури щодо дослідження печінки, селезінки та підшлункової залози, вказуються перспективи методики дослідження в майбутньому. Ультрасонографія черевної поро-жнини у тварин вперше застосовувалась переважно для діагностики вагітності. На сьогодні зазначена методика є важливою діагностичною технікою у ветеринарній медицині, яка застосовуєтьсядля вивчення більшості нормальних та патологічно змінених структур у тварини, забезпечуючишвидкий, неінвазивний спосіб доповнення інформації, отриманої в результаті клінічного обстеженнята рентгенографії. Ультразвукове дослідження засноване на принципі ехолокації, хвилі, що посила-ються датчиком, проходять крізь тканини організму, відображаються та розшифровуються апа-ратом і перетворюються в зображення, яке дає змогу фахівцю ветеринарної медицини оцінитистан внутрішніх органів, тканин і порожнин. Зі збільшенням застосування ветеринарними лікарямиультрасонографічних досліджень у практиці стає зрозуміло, що УЗД є ц інним з асобом в иявленняураження органів черевної порожнини. Оцінка печінки є однією з головних переваг застосування уль-трасонографії черевної порожнини у тварини. Показання включають гепатомегалію, жовтяницю,асцит, підозру на розрив діафрагми, втрату ваги та можливі метастази в печінку. На сьогодні удо-сконалюються та доповнюються методи сонографічних досліджень. Подальше впровадження упрактику та поглиблене вивчення патологій в зазначеній ділянці за допомогою ультрасонографіїдасть змогу об’єктивно встановити стан черевної порожнини та її органів у тварини і оцінититяжкість перебігу хвороби. Впровадження високоякісних, портативних діагностичних ультразвуко-вих апаратів продовжили цей розвиток і попит на ультрасонографію, зважаючи на його діагности-чну цінність, продовжує зростати. Проведений аналіз літератури та доступних інтернет-джерелдав нам змогу оцінити сучасний стан розвитку сонографії у ветеринарній практиці та перспективиподальшого розвитку діагностики стану печінки, селезінки та підшлункової залози, вказати сферипотенційного розвитку методики в майбутньому.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
16

Smyrnova, D. D., O. V. Usachova та O. M. Firulina. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ КОРУ В ЕПІДСЕЗОНІ 2017-2018 рр. – РОЗВИТОК АСОЦІЙОВАНОГО З ВІРУСОМ КОРУ УРАЖЕННЯ ПЕЧІНКИ". Інфекційні хвороби, № 1 (2 квітня 2019): 20–25. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.1.9935.

Full text
Abstract:
Мета – вивчення зв’язку гепатоцитолітичного синдрому, виявленого у хворих на кір в епідемічному сезоні 2017-2018 рр., з вірусною етіологією основного захворювання. 
 Матеріали і методи. Ретроспективно були вивчені історії хвороби 100 пацієнтів із встановленим діагнозом кору, які перебували на лікуванні у ЗОІКЛ в період з вересня 2017 по березень 2018 рр. Всі пацієнти, за результатами підвищення активності ферменту аланінамінотрансферази (АЛТ), були розділені на дві групи: з підтвердженим цитолізом (Г1, n=54) та з нормальними показниками АЛТ (Г2, n=46).
 Результати досліджень та їх обговорення. Загальна кількість ускладнень кору була вища у пацієнтів Г1 (88,8 %). Для цієї групи також була більш характерна гепатомегалія (59,3 %). За результатами загального аналізу крові пацієнтів були визначені непрямі ознаки, що свідчать про спрямованість імунної відповіді на вірус кору. За порівнянням відношення показників лімфоцитопенія/лімфоцитоз у Г1 була виявлена сповільнена противірусна імунна реакція, на відміну від Г2. Оцінка синдрому цитолізу проводилась у порівнянні АЛТ першого біохімічного аналізу на 1-2-у добу (АЛТ-1) та повторного тесту на 5-7-у добу госпіталізації (АЛТ-2) у пацієнтів Г1. Було встановлено, що цитоліз легкого ступеня важкості (АЛТ>в 1-2 рази) швидко знижувався у динаміці: АЛТ-1 72,2 % проти АЛТ-2 46,9 %, на відміну від ураження середнього (АЛТ>2,5-5 разів) та важкого (АЛТ>5-10 раз) ступеня, що зберігався без значних змін і на 7-й день госпіталізації. 
 Висновки. Сучасна особливість кору – ураження печінки, що реєструється у 54 % випадків. Розвиток реактивного гепатиту пов’язаний з прямою цитопатичною дією вірусу кору. Легкий ступінь підвищення АЛТ та його подальша нормалізація на 5-7-у добу вказують на сприятливий перебіг процесу та швидке відновлення функції органа. При розвитку реактивного гепатиту у хворих на кір сповільнюється швидкість імунної відповіді. Можливо, з цим пов’язана і більша кількість пацієнтів з бактерійними ускладненнями у Г1. Згідно з цими висновками, пацієнтів з кором та реактивним гепатитом слід відносити до групи ризику за розвитком бактерійних ускладнень.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
17

Соловйова, Людмила Миколаївна, Олена Михайлівна Єрохіна, Олена Дмитрівна Пересунько та Аліна Миколаївна Човгун. "ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА ХВОРОБ ПЕЧІНКИ У СОБАК". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 3(58) (17 лютого 2023): 51–59. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2022.3.9.

Full text
Abstract:
Завданням роботи було вивчення диференційної діагностики спонтанних випадків гепатодистрофії та цирозу в собак за результатами дослідження клінічного стану, змін гемоцитопоезу та біохімічних показників крові. Собаки, хворі на гепатодистрофію, були пригнічені, спостерігалися блювання, діарея, в окремих тварин – незначна гепатомегалія та болісність у ділянці печінки. Порушення білоксинтезувальної функції печінки проявлялося гіпоальбумінемією, пігментної – збільшенням кількості загального білірубіну та появою кон’югованого. Сечовиноутворювальна функція печінки і фільтраційна – нирок також зазнали змін. Вірогідно підвищилася активність АСТ, АЛТ, ГГТ, ЛДГ, знизилася активність ХЕ, тобто, розвивалися синдроми функціональної недостатності печінки, цитолізу і холестазу. Клінічно у собак, хворих на цироз, спостерігали пригнічення загального стану, зниження апетиту, у деяких – жовтяничність кон’юнктиви, проте найбільш типовими були асцит і брадикардія. Очевидно, що асцит є фінальною стадією розвитку цирозу печінки, тому необхідне порівняння окремих показників крові, за якими можна диференціювати ці захворювання. Одним із важливих загальноклінічних показників є вміст гемоглобіну, який при цирозі печінки був знижений. Досить показовою була різниця в показниках білка. Якщо при гепатодистрофії уміст загального білка підвищується або залишається без змін у межах максимальної норми, то у собак, хворих на цироз печінки, він знижується. Кількість альбумінів при цирозі печінки була удвічі меншою, ніж при гепатодистрофії, і в жодному випадку не перевищувала 23,2 г/л, а при гепатодистрофії була не менше 27,5 г/л. Досить показовими для диференціальної діагностики гепатодистрофії та цирозу печінки є зміни активності ферментів. Якщо при гепатодистрофії активність АСТ, АЛТ і ЛДГ підвищувалася в 1,5–2,2 рази, то при цирозі печінки не виходила за межі норми. Зміни активності ГГТ більш інформативні: при цирозі вона підвищувалася утричі, а при гепатодистрофії – у 2 рази. Найбільш інформативними є зміни ХЕ. Активність її у собак, хворих на цироз, різко знижена і у жодному випадку не перевищувала 21,4 мккат/л, тоді як при гепатодистрофії була не менше 23,8 мккат/л. Отже, для диференціації гепатодистрофії та цирозу найбільше діагностичне значення мають такі показники: при цирозі – черевна водянка, гіпопротеїнемія, значне зменшення вмісту альбумінів і активності ХЕ, а при гепатодистрофії – нормо- або гіперпротеїнемія, незначна гіпоальбумінемія та підвищення активності клітинних ферментів (АСТ, АЛТ, ЛДГ).
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
18

Горбаль, Н. Б. "КЛІНІЧНИЙ ПЕРЕБІГ ХРОНІЧНОЇ ЕПШТЕЙНА-БАРР ВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ". Інфекційні хвороби, № 1 (9 лютого 2024): 21–26. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2024.1.14288.

Full text
Abstract:
Висвітлено особливості хронічної Епштейна-Барр вірусної інфекції (ЕБВІ) у дітей дошкільного віку та їх інфікованість цитомегаловірусом (ЦМВ) і вірусом герпесу людини 6 типу (ГВЛ 6). Мета – вивчити особливості клінічних проявів хронічної реактивованої ЕБВІ в дітей дошкільного віку та частоту коінфекції з ЦМВ і ГВЛ 6. Пацієнти і методи. До основної групи увійшли 40 дітей віком 3-6 років, інфіковані ВЕБ, з частими гострими респіраторними захворюваннями (ГРЗ), рекурентними тонзилітами, з одним або кількома проявами: лімфаденопатією, періодичним підвищенням температури тіла, утрудненням носового дихання, гіпертрофією піднебінних мигдаликів. До контрольної групи увійшли 20 здорових дітей віком 3-6 років, інфікованих ВЕБ. Методом ІФА виявляли anti-VCA IgM та anti-EBNA IgG, IgM та IgG до ЦМВ. ДНК ВЕБ, ЦМВ та ГВЛ 6 виявляли методом ПЛР у крові та ротоглотці. Результати. При обстеженні дітей реплікацію вірусу в крові виявлено у 25 % випадків. У таких пацієнтів частіше виявляли підвищення температури тіла, збільшення задньошийних і передньошийних лімфовузлів до 2,0-2,5 см, гіпертрофію піднебінних мигдаликів, гіпертрофію носоглоткового мигдалика, гепатомегалію, післявірусний синдром стомлювано­сті. Значна лімфаденопатія, гіпертрофія носового мигдалика, частота ГРЗ 8-10 на рік корелюють з реплікацією ВЕБ у крові. У дітей основної групи в ротоглоткових зішкрібах у 67,5 % випадках виявлено ДНК ВЕБ, у 15,0 % – ДНК ЦМВ, у 37,5 % – ДНК ГВЛ 6. Висновки. У дітей з хронічною ЕБВІ виявлено реплікацію вірусу у крові у 25,0 % випадків, на мигдаликах – у 67,5 %. У дітей з вірусемією виявлено субфебрилітет, шийну лімфаденопатію, гіпертрофію піднебінних мигдаликів 2-3-го ступеня та аденоїди 2-3-го ступеня, частота ГРЗ – 8-10 разів на рік, тонзилітів – 4-6 на рік. У дітей без вірусемії лімфаденопатія та гіпертрофія мигдаликів менш значні, нижча частота ГРЗ і тонзилітів. Частота ЕБВІ, асоційованої з ЦМВ, – 90,0 %, а з ГВЛ 6 – 95,9 %.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
19

Процайло, М. Д., В. Г. Дживак, Я. В. Рогальська, Н. Ю. Щербатюк та І. Б. Чорномидз. "СИНДРОМ ГІПЕРМОБІЛЬНОСТІ СУГЛОБІВ ТА СКРОНЕВО-ЩЕЛЕПНИЙ РОЗЛАД У ЮНАКА". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (4 червня 2025): 190–98. https://doi.org/10.11603/1811-2471.2025.v.i2.15324.

Full text
Abstract:
РЕЗЮМЕ. Стан сполучної тканини організму є ключовим у формуванні здоров’я дитини, що залежить від багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів. Основними клінічними критеріями стану сполучної тканини є рухливість суглобів кінцівок, хребта; якщо обсяг рухів перевищує норму, то такий стан називається гіпермобільністю і є однією з основних ознак неповноцінності сполучної тканини і вимагає подальшого комплексного обстеження багатьма спеціалістами. Завдяки розвитку сучасних діагностичних методів обстеження, кількість дітей з диспластичними змінами сполучної тканини щорічно збільшується, що вимагає підвищеної уваги спеціалістів різних профілів. Методи обстеження суглобів кінцівок вивчені добре, чого не скажеш про скронево-нижньощелепний суглоб (СНЩС). Потреба вивчення цього суглоба настільки зросла, що у стоматології виникла нова галузь, що вивчає саме цей суглоб – гнатологія. Обмаль інформації з даного питання зумовлює необхідність подальшого вивчення цієї цікавої проблеми. Мета – звернути та загострити увагу на клінічних ознаках скронево-щелепного розладу, що при комплексному обстеженні інших суглобів кінцівок та хребта допоможе більш детально оцінити синдромальні прояви диспластичних змін сполучної тканини дитини. Матеріал і методи. Обстеження здійснено на базі комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна дитяча лікарня» тернопільської обласної ради. Стан СНЩС суглоба оцінювався за допомогою мануального функціонального способу – короткого «гамбурзького» обстеження, що включав: оцінку величини відкривання рота; характеристику переміщення нижньої щелепи; визначення внутрішньосуглобових шумів; результати пальпації жувальних м’язів; характер стертості зубів і наявність суперконтактів у бічних оклюзіях. Ступінь тяжкості больового симптому визначали за суб’єктивними даними десятибальної шкали. Рухливість суглобів кінцівок та хребта оцінювали за допомогою тестів Бейтона. Перевіряли тест Адамса, ЕКГ; УЗД органів черевної порожнини проводили за допомогою УЗ-апарату SAMSUNG V8. Результати. Обстежено юнака (18 років), що скаржився на хруст у нижній щелепі, обмеження відкривання рота, біль при вживанні твердої їжі. Має звичку сильно стискати зуби, переважно вдень після фізичних або психічних перевантажень (денний бруксизм). Діагностовано скронево-щелепний розлад, синдром гіпермобільності суглобів середнього ступеня тяжкості, двобічну плоскостопість (клінічно), кіфотичну ваду постави, синдром плоскої спини, вальгусну деформацію обох колінних суглобів, гіпоталамічний синдром пубертатного періоду, правобічну пієлоектазію, дисметаболічну нефропатію, гепатомегалію. Висновки. Скронево-щелепний розлад в поєднанні з синдромом гіпермобільності суглобів кінцівок та цілою низкою соматичних захворювань є проявом синдромального перебігу хвороби. При наявності даного розладу доцільно здійснювати комплексне обстеження дитини – ЕКГ, УЗД органів черевної порожнини, рентгенологічне обстеження опорно-рухового апарату. Міждисциплінарне вивчення виявлених патологічних змін допоможе призначити комплексне лікування та профілактичні заходи.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
20

Прокопчук, О. В. "ТОКСИЧНЕ УРАЖЕННЯ ПЕЧІНКИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ НОРМАЛЬНОЮ ТА НАДЛИШКОВОЮ МАСОЮ ТІЛА, ЩО ОТРИМУЮТЬ ПОЛІХІМІОТЕРАПІЮ: КЛІНІЧНІ ТА ЛАБОРАТОРНІ ОСОБЛИВОСТІ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (30 березня 2023): 154–60. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13730.

Full text
Abstract:
РЕЗЮМЕ. У статті розглянуто проблему токсичного ураження печінки у пацієнтів із нормальною та надлишковою масою тіла, які отримують поліхіміотерапію (ПХТ). Таке ураження печінки є одним з найсерйозніших ускладнень ПХТ [1, 10–12], тому важливо розуміти його клінічні та лабораторні особливості для ефективного лікування пацієнтів. Актуальність дослідження полягає у необхідності вдосконалення клінічних підходів у лікуванні токсичного ураження печінки та підвищення ефективності лікування основного захворювання.
 Мета дослідження полягає в аналізі лабораторних маркерів фіброзу печінки, оцінці їх прогностичної значущості для розвитку та прогресування порушень функцій печінки та обмінних процесів, а також у пошуку зв'язків між біохімічними маркерами.
 Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь жінки віком від 35 до 79 років, які були поділені на три групи залежно від наявності токсичного ураження печінки після хіміотерапії. Обстеження хворих включали в себе загальноклінічні лабораторні та інструментальні методи, а саме збір та аналіз анамнезу і скарг пацієнтів, загальний огляд з наступним вимірюванням антропометричних показників, ідентифікацію факторів розвитку і зв’язку токсичного ураження печінки та надмірної маси тіла.
 Результати. Встановлено, що у всіх групах були пацієнтки з підвищеною МТ та ожирінням, окрім групи без ознак ТУП, до якої ввійшли репрезентери з нормальною та надлишковою масою тіла. Зі збільшенням МТ стан печінки погіршувався. Прийом стандартних схем протипухлинної терапії зумовив виражений вплив на печінку в обстежених нами пацієнток. Виявлено, що при збільшенні ІМТ та показників ІТС достовірно збільшувались кількість проявів відчуття тяжкості у правому підребер’ї (r=0,47, р<0,05; r=0,54, р<0,05) та випадки гепатомегалії (r=0,58, р<0,05; r=0,59, р<0,05). З прогресуванням процесу показники печінкових проб підвищувались більше аніж вдвічі верхньої межі норми, що свідчить на користь токсичного генезу ураження печінки. У пацієнток з високим ІМТ виявляли більш виражені зміни, які свідчили про глибші ураження печінки. Однією з причин цього може бути передіснуюча НАЖХП з безсимптомним перебігом. Виявлено закономірності щодо цього процесу: показники АЛТ та АСТ достовірно залежали від рівня ІМТ (r=0,56, p<0,05; r=0,57, p<0,05). Ймовірно, що незаперечним етіологічним фактором прогресування фіброзу печінки у пацієнток, пролікованих з приводу раку молочної залози, є порушення ліпідного обміну. Таким чином встановлено взаємозв’язок між ІМТ і вмістом ХС ЛПДНЩ, ТГ (відповідно r=0,884, p<0,05 і r=0,751, p<0,05), а також зворотну залежність з ХС ЛПВЩ (r=-0,636, p<0,05). Вміст ТГ корелював зі ступенем стеатозу печінки (r=0,614, p<0,05).
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
21

Литвиненко, Г.Л., Р.Ф. Єрьоменко, Л.В. Мозгова та А.А. Федорченко. "Виявлення мононуклеозу автоматичним та мікроскопічним методами (клінічний випадок)". Медицина сьогодні і завтра 93, № 2 (2024): 64–9. https://doi.org/10.5281/zenodo.14772151.

Full text
Abstract:
<strong>Цитуйте українською у Ванкувер стилі:</strong> Литвиненко ГЛ, Єрьоменко РФ, Мозгова ЛВ,&nbsp;Федорченко АА. Виявлення мононуклеозу автоматичним та мікроскопічним&nbsp;методами (клінічний випадок). Медицина сьогодні і завтра. 2024;93(2):64-9. https://doi.org/10.35339/msz.2024.93.2.lym Архівовано: https://doi.org/10.5281/zenodo.14772150 <strong>Резюме</strong> Інфекційний мононуклеоз &minus; гостре антропонозне вірусне захворювання, спричинене Вірусом Епштейна-Барр (ВЕБ). Згідно статистичних даних Центру громадського здоровʼя МОЗ України, за період з 2018 по 2021 рр. кількість випадків становила 5482, 5467, 2431 та 1023 відповідно. Протягом 2019 року в Україні 5467 людей захворіли на інфекційний мононуклеоз. Зокрема, 863 випадки зафіксували у жителів сільської місцевості, а 4597 &ndash; у дітей до 17 років. Це свідчить про ріст захворюваності серед міських жителів, що обумовлює актуальність вивчення інфекційного мононуклеозу. Розвиток цього захворювання супроводжується лихоманкою, тонзилярним фарингітом, макулопапульозним висипом шкіри та появою атипових лімфоцитів в периферичній крові, які складають більше 10 % від загальної кількості лімфоцитів. Розрив селезінки є найбільш небезпечним ускладненням даного захворювання. У статті аналізується клінічний випадок дитини, яка звернулась зі скаргами на підвищення температури тіла та збільшення лімфатичних вузлів. Приділена увага показникам клінічного аналізу крові, а саме атиповим мононуклеарам, які є показником інфекційного мононуклеозу. Проаналізовані результати кількісного автоматизованого гематологічного аналізатора з мікроскопічним (ручним) методом діагностики. Встановлено, що якщо при отриманні результатів на аналізаторі показники виходять за межі норми, то необхідно застосовувати підрахунок мікроскопічним методом, який не лише уточнить а й розширить межі діагностування в постановці кінцевого діагнозу. Таким чином, ріст захворюваності, труднощі в діагностиці та імовірність розвитку ускладнень (спленомегалія і гепатомегалія) обумовлюють актуальність вивчення інфекційного мононуклеозу, що викликаний ВЕБ та важливою науково-практичною проблемою сучасної клінічної лабораторної діагностики. <strong><em>Ключові слова: </em></strong><em>інфекційний мононуклеоз, вірус Епштейна-Барр, атипові мононуклеари.</em> &nbsp; <strong>Cite in English in Vancouver style:</strong> Lytvynenko H, Yeromenko R, Mozghova L, Fedorchenko A.&nbsp;Identification of mononucleosis by automatic and microscopic methods (clinical&nbsp;case). Medicine Today and Tomorrow. 2024;93(2):64-9. https://doi.org/10.35339/msz.2024.93.2.lym&nbsp;[in Ukrainian]. Archived: https://doi.org/10.5281/zenodo.14772150 &nbsp; <strong>Abstract</strong> Infectious mononucleosis is an acute anthropogenic viral disease caused by the Epstein-Barr Virus (EBV). According to statistics from the Public Health Centre of the Ministry of Health of Ukraine, the number of cases in the period from 2018 to 2021 was 5,482; 5,467; 2,431; and 1,023; respectively. 5,467 people developed infectious mononucleosis in Ukraine in 2019. In particular, 863 cases were recorded in non-city dwellers, and 4,597 in children under 17. This indicates an increase in morbidity among urban residents, which determines the relevance of the study of infectious mononucleosis. The development of this disease is accompanied by fever, tonsillar pharyngitis, maculopapular skin rash and the appearance of atypical lymphocytes in the peripheral blood, which make up more than 10% of the total number of lymphocytes. Splenic rupture is the most dangerous complication of this disease. The article analyzes the clinical case of a child who complained of increased body temperature and enlarged lymph nodes. Attention is paid to the indicators of clinical blood analysis, namely to atypical mononuclear cells, which are an indicator of infectious mononucleosis. The results of a quantitative automated hematological analyzer with a microscopic (manual) method of diagnosis were analyzed. It has been established that if, when receiving the results on the analyzer, the indicators are outside the normal range, then it is necessary to use the microscopic method of counting, which will not only clarify but also expand the limits of diagnosis in making the final diagnosis. Thus, the increase in morbidity, difficulties in diagnosis and possibility of complications (splenomegaly and hepatomegaly) make it important to study infectious mononucleosis caused by EBV. This disease is an important scientific and practical problem of modern clinical laboratory diagnostics. <strong><em>Keywords:</em></strong><em> infectious mononucleosis, Epstein-Barr virus, atypical lymphocytes.</em> &nbsp;
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
22

"Ранняя диагностика метаболического синдрома на основе неинвазивной визуализации органов гепатопанкреатобилиарной системы". Актуальные проблемы медицины 43, № 3 (2020): 351–64. http://dx.doi.org/10.18413/2687-0940-2020-43-3-351-364.

Full text
Abstract:
В статье представлены результаты исследования, проведенного с целью определения ранних значимых маркеров метаболического синдрома (МС) на основе неинвазивной визуализации внутренних органов брюшной полости. В исследование были включены 125 человек, 100 человек основной группы были поделены на две подгруппы. I подгруппа – пациенты с нормативными значениями индекса массы тела (ИМТ), но с повышенными показателями коэффициента окружность талии / объем бедер (ОТ/ОБ); II – с повышенными показателями ИМТ и ОТ/ОБ. Контрольная группа составила 25 человек. По данным анализа полученных результатов настоящего исследования была выявлена прямая зависимость между величиной ИМТ, показателем абдоминального ожирения (АО) (ОТ/ОБ) и изменением ультразвуковой эхоструктуры печени, поджелудочной железы, линейными размерами печени и показателем жесткости печеночной ткани. К ранним признакам МС были отнесены: 1. Повышение эхогенности и снижение звукопроводимости структуры печени. 2. Гепатомегалия (увеличение линейных размеров печени: краниовертикальный размер (КВР) (правой доли) более 150 мм, краниокаудальный размер (ККР) (левой доли) более 100 мм, хвостатой доли более 54 мм) была выявлена у 51 человека II подгруппы (40,8%) (р &lt; 0,05). 3. Изменение ультразвуковой структуры содержимого и стенки желчного пузыря, полипоз. 4. Повышение эхогенности ткани поджелудочной железы.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
23

Жээналиева, Гулнара Маратовна, Алтынай Канатбековна Канатбекова, Мыскал Мамазияевна Абдикеримова, Мамазия Мансурович Абдикеримов та Сапарбай Тезекбаевич Жолдошев. "Хронический гепатит С у больных с ВИЧ-инфекцией на фоне наркозависимости". 30 грудня 2021. https://doi.org/10.5281/zenodo.5833203.

Full text
Abstract:
В статье представлены результаты собственного исследования, посвященные клинико-лабораторным харак-теристикам хронического гепатита С (ХГС) у больных с ВИЧ-инфицией и наркозависимостью. Большинство больных ВИЧ-инфекцией в Кыргызской Республике находятся в субклинической стадии (ста-дия 3). Сочетанное течение HCV + ВИЧ-инфекции изучили в 2 подгруппах: группа больных потребителей инъ-екционных наркотиков (ПИН) и группа не потреблявших наркотики (не ПИН). Клинические проявления ХГС у ко-инфицированных с ВИЧ пациентов в группе ПИН, преобладали жалобы абстинентного синдрома. ПИН су-щественно влияет на клиническую картину ВИЧ-инфекции. Клиническая характеристика ХГС у ВИЧ-инфицированных заключалась в отсутствии яркой симптоматики гепатита, которая находилось под маской не только симптомокомплекса наркозависимости, но и сопутствующей патологии, определяющей симпто-матику ВИЧ-инфекции в стадии вторичных заболеваний. ХГС у ПИН характеризуется ранней реактивацией с манифестацией печеночных и внепеченочных проявле-ний (астеновегетативный и диспепсические синдромы, артралгиея, гепатомегалия), с последующим присоеди-нением симптомокомплекса неврологических и соматических нарушений, которые свойственны наркозависи-мости, и сопровождаются высокой активностью печеночного процесса. Анализ биохимических показателей ХГС у ВИЧ-инфицированных больных выявил их зависимость от стадии ВИЧ-инфекции: небольшие изменения в латентной стадии и более значительные сдвиги в стадии вторичных заболеваний.&nbsp; Установлено, что ВИЧ &ndash; инфекция способствует ускорению естественного течения HCV-инфекции, вслед-ствие прогрессивно развивающегося иммунодефицита. &nbsp;
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
24

Жээналиева, Гулнара Маратовна, Алтынай Канатбековна Канатбекова, Мыскал Мамазияевна Абдикеримова та ін. "Хронический гепатит С в сочетании с неалкогольной жировой болезнью печени". 31 січня 2022. https://doi.org/10.5281/zenodo.6053864.

Full text
Abstract:
<em>При оценке характеристики клинической картины у больных ХГС, протекающем в сочетании с НАЖБП, из 93 пациентов у 68,8% выявлено наличие метаболического синдрома и его компонентов. </em><em>Клинические проявления у больных ХГС в сочетании с НАЖБП характеризуются наличием астеновегетативного синдрома,</em> <em>тяжестью в правом подреберье,</em><em> гепатомегалией, цитолитическим и мезенхимально-воспалительным синдромами. П</em><em>оказатели липидного обмена</em><em> у больных ХГС в сочетании с НАЖБП характеризуются увеличением содержания ОХ, ТГ, ЛПНП, снижением концентрации ЛПВП и повышением коэффициента атерогенности.</em><em> Неалкогольная жировая болезнь печени значительно ухудшает клинические проявления ХГС и значительно нарушает липидный обмен.</em>
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
25

Черенова, Л. П., Р. С. Аракельян, А. Р. Богдалова, М. М. Хок та Г. Г. Руденко. "Клинико-эпидемиологические аспекты бруцеллеза в Астраханской области". Лечащий врач, № 11(27) (22 листопада 2024). https://doi.org/10.51793/os.2024.27.11.005.

Full text
Abstract:
Цель работы. Изучить клиническую картину и эпидемиологические данные у больных острым бруцеллезом в Астраханской области на современном этапе. Материалы и методы. Проведен клинический ретроспективный анализ 46 историй болезни больных острым бруцеллезом, находившихся на лечении в ГБУЗ АО «Областная инфекционная клиническая больница им. А. М. Ничоги» в 2012-2021 гг. Использован описательный метод при изучении историй болезни больных острым бруцеллезом. Результаты. Заболеваемость острым бруцеллезом жителей Астраханской области носит спорадический характер. Максимально в год регистрировалось до 8 случаев бруцеллеза. Острым бруцеллезом болеют чаще мужчины (82,6%) трудоспособного возраста (78,3%). Заболеваемость регистрировалась преимущественно в весенне-летний период (84,8%), что характерно для возбудителя, вызывающего заболевание бруцеллезом у мелкого рогатого скота. Клинические симптомы бруцеллеза характеризовались наличием лихорадки и умеренно выраженных явлений интоксикации. У большинства больных заболевание начиналось остро с озноба (84,8%), у части больных – с потрясающего озноба и быстрого повышения температуры тела до высоких цифр (39-40 °С). Лихорадка наблюдалась у всех больных (100%). В большинстве случаев (69,6%) лихорадка была субфебрильная, не превышала 38,0 °С. У 11 (23,9%) больных температура тела была фебрильная (до 40,0 °С) и 3 больных – гиперпиретическая (до 40,6 °С). Однако фебрильная лихорадка была непродолжительной и сохранялась 5-8 дней. Затем температура тела снижалась до субфебрильных цифр. В целом лихорадка у больных бруцеллезом была волнообразная и продолжалась 10-15 дней. Характерными симптомами болезни являлись артралгии, миалгии, гепатомегалия. Заключение. Ежегодно в Астраханской области регистрируется спорадическая заболеваемость людей острым бруцеллезом. Заболевание протекает в среднетяжелой форме с умеренно выраженными явлениями интоксикации. Objective. The purpose of the work was to study the clinical picture of acute brucellosis in patients of brucellosis in the Astrakhan region at the present stage. Due to the presence of epizootic foci of brucellosis in AO and the incidence of brucellosis among people, clinicians should pay attention to the clinical and epidemiological picture and diagnosis of this disease. Materials and methods. A clinical retrospective analysis of 46 case histories of patients with acute brucellosis who were treated at the regional Infectious Diseases Clinical Hospital named after A. M. Nichoga in 2012-2021 was carried out. A descriptive method was used to study the medical histories of patients with acute brucellosis. The epizootic situation of brucellosis in JSC was studied on the basis of data from Rospotrebnadzor (reporting forms for 2012-2021, form 2). Results. Among the patients, 38 males (82.6%) prevailed. There were 8 women (17.4%). The age of patients with acute brucellosis ranged from 18 years to 77 years. The patients were mainly young and middle-aged people (under 50 years old) – 36 patients (78.3%). There were 10 patients aged 51-77 years (21.7%). The average age was 41.4 ± 2.39 years. Acute brucellosis was recorded mainly in the spring and summer period of the year. In March-August, 39 cases (84.8%) were detected, in autumn – 6 cases (13.0%), in winter – 1 case (2.2%). In most patients, the disease began acutely with chills (84.8%), in some patients with tremendous chills and a rapid increase in body temperature to high numbers (39-40 °C). Fever was observed in all patients (100%). In most cases (69.6%), the fever was subfebrile, did not exceed 38.0 °C. 11 (23.9%) patients had febrile body temperature (up to 40.0 °C) and 3 patients had hyperpyretic (up to 40.6 °C). However, febrile fever was short-lived and persisted for 5-8 days. Then the body temperature dropped to subfebrile numbers. In general, the fever in patients with brucellosis was undulating and lasted 10-15 days. Conclusion. Thus, in the Astrakhan region, the epidemiological and epizootic situation for brucellosis is unstable. The incidence of brucellosis in cattle and small cattle is registered annually in the region. Acute brucellosis in humans is registered annually in isolated cases and has a moderate course.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
26

Дибиров, М.Д., М.В. Косаченко, М.М. Эльдерханов та Т.А. Атаев. "Изменения в печени при панкреонекрозе". Здоровье. Медицинская экология. Наука, 26 липня 2017. https://doi.org/10.5281/zenodo.835015.

Full text
Abstract:
Проведен анализ материалов вскрытия 64 пациентов, умерших от острого эндотоксикоза. Практически во всех случаях обнаруживается порто-портальный и порто-центральный склероз, в ряде случаев цирроз печени. Дегенеративные изменения представлены крупно- и мелкокапельным ожирением гепатоцитов, а также центролобулярными некрозами, генез которых, обусловлен как воздействием эндотоксинов на паренхиму печени, так и тромбозом в микроциркульяторном русле портальной системы имеющие место при остром тяжелом эндотоксикозе. Вторую группу- 16 пациентов, составили больные причиной развития острого деструктивного панкреатита, у которых явились погрешности в диете у 8 больных, ожирение у 6 больных, атеросклеротическое поражение сосудов гепатопанкреатобилиарной зоны у 2-х больных. В группе больных с острым деструктивным панкреатитом развившимся на фоне погрешностей в диете, на фоне атеросклеротического поражения сосудов гепатопанкреатобилиарной зоны и ожирение, преобладали пациенты старшей возрастной группы, у большинства из которых имела место хроническая недостаточность кровообращения, проявлением которой является «мускутная печень». Третью группу- 10 пациентов составили больные с билиарнозависимым острым деструктивным панкреатитом. Макроскопические изменения печени у больных с патологическими изменениями билиарного тракта, помимо одного случая билиарного цирроза печени, носили менее выраженный характер, чем у больных с хронической алкогольной интоксикацией. В 6 случаях отмечали жировую инфильтрацию печени без гепатомегалии и в 3-х случаях печень была не изменена. Желчнокаменная болезнь большинства пациентов не проходит бесследно для печени. У больных формируется порто-портальный и порто-центральный склероз. Наиболее выраженные патологические изменения в печени наблюдались у больных при сочетании ЖКБ с поражением внепеченочных желчных путей, ожирением. У этих больных помимо явлений склероза, обнаруживались воспалительные изменения в печени. У всех больных этой группы отмечались явления печеночной недостаточности. Проведенные исследования свидетельствуют о наличии тяжелых патологических процессов протекающих в паренхиме печени у больных с острым деструктивным панкреатитом. Причиной этих изменений является поражение печени алкогольной интоксикации и патологии билиарного тракта, так и непосредственным воздействием эндотоксинов на гепатоциты, а также тромбозом в микроциркуляторном русле портальной системы.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
27

"Ультразвуковое исследование в диагностике синдрома Алажилля". Ultrasound & Functional Diagnostics, № 2017/5 (19 жовтня 2017): 40–53. http://dx.doi.org/10.24835/1607-0771-2017-5-40-53.

Full text
Abstract:
В период с 2000 по 2016 г. был проведен ретроспективный анализ ультразвукового обследования органов гепатобилиарной системы, селезенки, сердечно-сосудистой и мочевыделительной систем 50 пациентов с синдромом Алажилля (первая группа) и 80 пациентов с билиарной атрезией (вторая группа). Возраст детей при поступлении был 1 мес жизни. Анализ ультразвуковых изменений гепатобилиарной системы и селезенки пациентов осуществлялся в возрасте 1, 2 и 3 мес жизни; сердечно-сосудистой системы -1-3 мес; мочевыделительной системы - 1, 2, 3, 6 и 12 мес. При проведении ROC-анализа (учитывались ультразвуковые изменения, выявленные в течение 3 мес жизни) информативность изолированных ультразвуковых изменений гепатобилиарной системы в диагностике синдрома Алажилля была невысока. Однако чувствительность ультразвукового симптома “треугольного рубца” в диагностике билиарной атрезии составила 50%, специфичность - 100%, AUC - 0,750. Чувствительность изменений желчного пузыря в виде его отсутствия и формы фиброзного тяжа в диагностике билиарной атрезии составила 88%, специфичность - 72%, AUC - 0,797. Чувствительность симптома “перипортального фиброза” в диагностике билиарной атрезии составила 100%, специфичность - 88%, AUC - 0,940. Необходимо отметить, что указанные выше признаки визуализировались на фоне клиники холестаза, гепатомегалии и спленомегалии (у 100% пациентов с билиарной атрезией в возрасте 3 мес жизни). Особенно привлекательными для дифференциальной диагностики стали ультразвуковые изменения почек, проявляющиеся к 3 мес жизни с последующим достоверным увеличением частоты к 12 мес (P от 0,0295 до 0,0001). При билиарной атрезии изменения со стороны почек отсутствовали. Повышение эхогенности коркового слоя паренхимы и нарушение кортико-медуллярной дифференцировки (сокращение количества пирамид вплоть до полного отсутствия их визуализации, изменение формы пирамид) на фоне клиники холестаза имеют достаточно высокую чувствительность (70 и 64%) на фоне 100%-й специфичности в диагностике синдрома Алажилля (учитывались ультразвуковые изменения, выявленные в течение 12 мес жизни). Отмеченные при ультразвуковом исследовании изменения органов гепатобилиарной системы и селезенки, сердечно-сосудистой и мочевыделительной систем дают полезную информацию для дифференциальной диагностики и адекватной тактики ведения пациентов раннего возраста с холестазом. Ключевые слова: ультразвуковая диагностика, холестаз, синдром Алажилля, билиарная атрезия, симптом “треугольного рубца”, симптом “перипортального фиброза”, повышение эхогенности паренхимы почек, нарушение кортико-медуллярной дифференцировки, дети раннего возраста, ultrasound diagnostics, cholestasis, Alagille syndrome, biliary atresia, “triangular cord'''', diffuse periportal echogenicity, increased renal echogen
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
28

Савельева, Е. В., А. П. Пахомов, A. A. Вялкова, et al. "Clinical case of lysosomic acid lipase deficiency — cholesterol ethers accumulation diseases." Лечащий врач, no. 9(25) (September 26, 2022). http://dx.doi.org/10.51793/os.2022.25.9.010.

Full text
Abstract:
Дефицит лизосомной кислой липазы – редкая наследственная ферментопатия. Болезнь накопления эфиров холестерина – одна из двух форм дефицита лизосомной кислой липазы – это наследственная аутосомно-рецессивная лизосомная болезнь накопления, вызываемая мутациями в гене, ответственном за лизосомную кислую липазу, вследствие чего значительно сокращается активность этого фермента. В результате снижения или полного отсутствия активности лизосомной кислой липазы эфиры холестерина и триглицериды не подвергаются гидролизу и накапливаются в лизосомах клеток организма, включая макрофаги, эндотелиальные клетки, гепатоциты. Основным клиническим проявлением дефицита лизосомной кислой липазы является прогрессирующее поражение печени с развитием гепатомегалии, повышением уровня трансаминаз и/или микровезикулярного или смешанного стеатоза, вследствие накопления эфиров холестерина и триглицеридов. Дефицит лизосомной кислой липазы представляет собой генетическое заболевание, угрожающее жизни и связанное с повышенным риском преждевременной смерти. Частота дефицита лизосомной кислой липазы составляет 1:40 000-1:300 000. Исследования по изучению частоты встречаемости заболевания в России не проводились; ожидаемая частота — 1:100 000. В данной статье представлен клинический случай дефицита лизосомной кислой липазы – болезни накопления эфиров холестерина, наследственного дефицита глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы у 10-летнего ребенка. Проведен анализ данных клинического и параклинического обследования пациента, медицинской документации, научной литературы. Представлены современные подходы к ведению пациентов детского возраста с данной патологией. Особенностью данного клинического случая является сочетание трех ферментопатий (дефицит активности глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы эритроцитов, дефицит лизосомной кислой липазы, снижение функциональной активности белка UDP – глю­ко-зилтрансферазы). Трудностью дифференциальной диагностики в дебюте заболевания являлось преобладание неспецифических симптомов болезни: лихорадка до фебрильных цифр, рвота, диарея – на фоне лекарственной терапии, желтушность кожных покровов и склер, темный цвет мочи, гепатоспленомегалия. Прогноз при болезни накопления эфиров холестерина зависит от возраста манифестации заболевания и выраженности клинических проявлений. Своевременная диагностика и назначение патогенетической терапии на ранних стадиях заболевания определяют благоприятный прогноз и улучшают качество жизни детей с болезнью накопления эфиров холестерина, предотвращая развитие цирроза печени. Lysosomal acid lipase deficiency is a rare hereditary fermentopathy. Cholesterol ester accumulation disease – one of the two forms of lysosomal acid lipase deficiency – is a hereditary autosomal recessive lysosomal accumulation disease caused by mutations in the gene responsible for lysosomal acid lipase, as a result of which the activity of this enzyme is significantly reduced. As a result of a decrease or complete absence of lysosomal acid lipase activity, cholesterol esters and triglycerides are not hydrolyzed and accumulate in the lysosomes of the body's cells, including macrophages, endothelial cells, hepatocytes. The main clinical manifestation of lysosomal acid lipase deficiency is progressive liver damage with the development of hepatomegaly, increased levels of transaminases and/or microvesicular or mixed steatosis, due to the accumulation of cholesterol esters and triglycerides. Lysosomal acid lipase deficiency is a life-threatening genetic disease associated with an increased risk of premature death. The frequency of lysosomal acid lipase deficiency is 1:40 000-1:300 000. Studies on the frequency of occurrence of lysosomal acid lipase deficiency in Russia have not been conducted; the expected frequency is 1:100,000. This article presents a clinical case of lysosomal acid lipase deficiency – a disease of accumulation of cholesterol esters, hereditary deficiency of glucose-6-phosphate dehydrogenase in a 10-year-old child. The data of clinical and paraclinical examination of the patient, medical documentation, scientific literature were analyzed. Modern approaches to the management of pediatric patients with this pathology are presented. The peculiarity of this clinical case is a combination of three fermentopathies (deficiency of glucose-6-phosphate dehydrogenase activity of erythrocytes, deficiency of lysosomal acid lipase, decrease in functional activity of UDP – glucasyltransferase protein). The difficulty of differential diagnosis at the onset of the disease was the predominance of nonspecific symptoms of the disease: fever to febrile digits, vomiting, diarrhea – against the background of drug therapy, jaundice of the skin and sclera, dark urine color, hepatosplenomegaly. The prognosis for the disease of accumulation of cholesterol esters depends on the age of the manifestation of the disease and the severity of clinical manifestations. Timely diagnosis and appointment of pathogenetic therapy in the early stages of the disease determines a favorable prognosis and improves the quality of life of children with the disease of accumulation of cholesterol esters, preventing the development of cirrhosis of the liver.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
29

Г.А., Харченко,, and Кимирилова, О.Г. "Errors in the diagnosis of acute leukemia in infants (clinical observations)." Лечащий врач, no. 1(26) (January 7, 2023). http://dx.doi.org/10.51793/os.2023.26.1.001.

Full text
Abstract:
На долю острых лейкозов приходится до 30% всех болезней кроветворной и лимфоидной систем у детей. Начальный период лейкоза характеризуется полиморфизмом клинической симптоматики, что затрудняет своевременную диагностику и лечение этой патологии. Причинами обращения больных лейкозом за медицинской помощью, к врачам различных специальностей, являются: наличие лихорадки, геморрагического синдрома, нарастающая слабость, анемия, увеличение лимфатических узлов печени, селезенки, боли в суставах и костях, нарушение стула и др. В статье представлены данные литературы и собственные наблюдения острого лимфобластного лейкоза у детей грудного возраста, госпитализированных в инфекционный стационар с направительными диагнозами: эпидемический паротит; кишечная инфекция – энтерит. Описание клинической симптоматики и течения заболевания представлено в виде анализа клинической ситуации с целью медицинского образования и дифференциальной диагностики с паротитной инфекцией и энтеритом инфекционной этиологии. Проведение анализа клинических симптомов, имевшихся у пациента с направительным диагнозом «паротит», позволяло установить существенные отклонения от обычного течения паротитной инфекции уже при первичном обращении за медицинской помощью. Односторонний паротитный субмаксиллит встречается редко. Чаще поражаются обе железы в комбинации с поражением околоушных желез. Распространенный отек клетчатки более характерен для подчелюстного лимфаденита, а не субмаксиллита, что в сочетании с гепатомегалией свидетельствовало против паротитной инфекции. У ребенка с направительным диагнозом «кишечная инфекция, энтерит» наличие лимфаденопатии, геморрагического синдрома, гепатоспленомегалии при слабо выраженном кишечном синдроме ставило этот диагноз под сомнение. Поражение кишечника при лейкозе встречается часто и обуславливается синдромом энтеропатии вследствие экстрамедуллярного поражения с кровоизлияниями в слизистую оболочку кишечника, активацией условно-патогенных бактерий, входящих в состав микрофлоры кишечника. Причиной ошибок диагностики лейкоза в приведенных наблюдениях являлось отсутствие анализа клинической симптоматики, позволяющего установить несоответствия имеющихся у больного симптомов предполагаемому диагнозу. Односторонний подход к оценке клинических симптомов, имевшихся у больных, отсутствие настороженности врачей в плане заболевания крови явились причинами ошибочной постановки диагноза при первичном обращении пациентов за медицинской помощью. Acute leukemia accounts for up to 30% of all diseases of the hematopoietic and lymphoid systems in children. The initial period of leukemia is characterized by polymorphism of clinical symptoms, which makes it difficult to timely diagnose and treat this pathology. The reasons for the treatment of patients with leukemia for medical help, to doctors of various specialties, are: the presence of fever, hemorrhagic syndrome, increasing weakness, anemia, enlarged lymph nodes of the liver, spleen, pain in the joints and bones, impaired stool, etc. The article presents literature data and own observations of acute lymphoblastic leukemia in infants hospitalized in an infectious disease hospital with referral diagnoses: mumps; Intestinal infection – enteritis. The description of the clinical symptoms and the course of the disease is presented in the form of an analysis of the clinical situation for the purpose of medical education and differential diagnosis with mumps infection and enteritis of infectious etiology. An analysis of the clinical symptoms that a patient had with a referral diagnosis of mumps made it possible to establish significant deviations from the usual course of mumps infection, already at the initial request for medical help. Unilateral mumps submaxillitis is rare. More often both glands are affected in combination with parotid gland involvement. Widespread tissue edema is more characteristic of submandibular lymphadenitis rather than submaxillitis, which, in combination with hepatomegaly, testified against mumps infection. In a child with a referral diagnosis of intestinal infection, enteritis, the presence of lymphadenopathy, hemorrhagic syndrome, hepatosplenomegaly, with a mild intestinal syndrome, cast doubt on this diagnosis. Intestinal damage in leukemia is common and is caused by enteropathy syndrome, due to extramedullary lesions with hemorrhages in the intestinal mucosa, activation of opportunistic bacteria that make up the intestinal microflora. The reason for the errors in the diagnosis of leukemia, in the above observations, was the lack of an analysis of clinical symptoms, which would allow to establish discrepancies between the patient's symptoms and the proposed diagnosis. A one-sided approach to assessing the clinical symptoms that patients had, the lack of alertness of doctors in terms of blood diseases, were the reasons for the erroneous diagnosis during the initial treatment of patients for medical care.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
We offer discounts on all premium plans for authors whose works are included in thematic literature selections. Contact us to get a unique promo code!