To see the other types of publications on this topic, follow the link: Диверсифікація ризику.
Journal articles on the topic 'Диверсифікація ризику'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Диверсифікація ризику.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Sosnovska, Olga, та Liudmyla Dedenko. "РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 3 (2019): 70–79. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0106.
Full textAbstract:
У статті розглянуто поняття невизначеності середовища функціонування підприємства, досліджено сутність і природу загроз та ризиків, встановлено відмінність між ризиком та невизначеністю. Досліджено систему ризик-менеджменту на підприємстві. Встановлено, що система ризик-менеджменту є невід’ємною складовою частиною підсистеми менеджменту організації та являє собою систему управління ризиками на основі процесу їх ідентифікації, оцінки та аналізу, а також вибору і використання методів нейтралізації їх наслідків, що спрямована на досягнення необхідного балансу між стратегічними можливостями підприємства та рівнем ризику.Здійснено аналіз міжнародних стандартів ризик-менеджменту та розглянуті особливості національних стандартів. Визначено, що в Україні діє Державний стандарт ДСТУ ISO 31000:2018, який надає можливість суб’єкту господарювання порівняти свою практику управління ризиками з міжнародним досвідом. Узагальнено основні фактори впливу ризиків на систему управління. Доведено, що сьогодення вимагає постійного моніторингу ризикоутворюючих факторів для створення ефективної та гнучкої системи господарювання підприємства в умовах ринкової кон’юнктури. Представлено та деталізовано етапи ризик-менеджменту: аналіз оточення, ідентифікація ризику, аналіз ризику, оптимізація ризиків. Розглянуто особливості управління ризиками та основні методи їх оптимізації на підприємстві для мінімізації їх впливу на результати діяльності підприємства. Встановлено, що ризик для кожного підприємства є індивідуальним, тому і використання того чи іншого методу оптимізації є також індивідуальним і визначається умовами зовнішнього та внутрішнього середовища.Світовий досвід найбільш часто використовує зовнішні методи (страхування, хеджування, диверсифікація, розподіл ризику) та внутрішні методи (самострахування, лімітування, забезпечення якості виготовленої продукції, бізнес-планування) зниження ризиків підприємства. Узагальнено, що від прийнятої концепції управління ризиками значною мірою залежить ефективність всього ризик-менеджменту та результативність діяльності економічних суб’єктів.
2
Михайлик, Ольга, та Антон Хоменко. "МЕТОДОЛОГІЯ МІНІМІЗАЦІЇ РИЗИКІВ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ". Via Economica, № 8 (21 лютого 2025): 71–77. https://doi.org/10.32782/2786-8559/2025-8-11.
Full textAbstract:
У статті запропоновано систему методів мінімізації ризиків операційної діяльності підприємств харчової промисловості, що враховують специфіку галузі та вплив економічної нестабільності, а також аналіз взаємозв’язків між елементами системи управління ризиками. Деталізовано етапи управління ризиками, які включають: ідентифікацію ризиків, оцінку та аналіз ризиків, вибір стратегій та методів управління ризиками. Розглянуто сучасні напрями мінімізації ризиків, такі як: диверсифікація діяльності підприємства шляхом розширення асортименту продукції, виходу на нові ринки збуту, співпрацю з різними постачальниками сировини та матеріалів; запровадження гнучких систем управління виробництвом, що передбачають швидке реагування на зміни ринкової конкуренції; підвищення рівня інноваційності та технологічності виробництва на основі впровадження сучасного обладнання, автоматизації процесів, використання новітніх технологій та активізації маркетингової діяльності, спрямованої на дослідження ринку, просуванню продукції, формуванню лояльності споживачів. Запропоновано класифікувати ризики операційної діяльності підприємств харчової промисловості за такими основними групами: фінансові ризики, нормативно-правові ризики, логістичні ризики, соціально-економічні ризики, виробничі ризики. Встановлено, що ефективне управління ризиками вимагає інтеграції усіх елементів у єдину систему, що включає: постійний моніторинг внутрішніх і зовнішніх факторів ризику; використання сучасних інформаційних технологій для аналізу та прогнозування ризиків; формування антикризових команд для оперативного реагування на надзвичайні ситуації. Впровадження системи ризик-менеджменту на підприємствах харчової промисловості позитивно вплине на їх стійкість до економічних ризиків та загроз. Комплексне впровадження запропонованих заходів дозволить підприємствам харчової промисловості підвищити стійкість до ризиків в умовах економічної нестабільності та забезпечити стабільний розвиток бізнесу. В свою чергу, сприятиме зміцненню продовольчої безпеки країни, створенню нових робочих місць та розвитку регіонів.
3
Лисенок, Олексій Володимирович. "Теоретико-методологічні відмінності диверсифікації та сек’юритизації кредитного портфеля банку". Економіка, управління та адміністрування, № 4(94) (29 грудня 2020): 99–105. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2020-4(94)-99-105.
Full textAbstract:
У статті досліджується сутність диверсифікації як основного методу управління кредитною діяльністю вітчизняних банків, під час використання якої враховується здатність портфеля кредитів зменшувати можливий ризик за умови врахування до нього різних за характеристиками та складом позик. У статті також зазначено, що диверсифікація дає змогу знизити не лише кредитний ризик, а й інші банківські ризики, які супроводжують загальний кредитний процес: ризик дострокового погашення, ліквідності, процентний, валютний та інші. Традиційна банківська теорія розглядає диверсифікацію як оптимальний спосіб ефективної організації кредитної діяльності, при цьому найефективнішою вважається така позикова діяльність банків, яка є максимально диверсифікованою. Проаналізовано, що кредитний портфель банків України слабо диверсифікований і дуже ризиковий, оскільки більше половини виданих кредитів вітчизняними банками зосереджено у Київській області та більше третини виданих позик знаходяться у торгівлі. У статті чітко виокремлено позитивні і негативні сторони диверсифікації. Завдяки дослідженню процесу сек’юритизації доведено, що для вітчизняних банків вона є відносно новим видом банківської діяльності. Завдяки трансформації неліквідних активів у ліквідні, сек’юритизація зменшує портфельний кредитний ризик банківської установи, що дає можливість розглядати сек’юритизацію як процес перетворення неліквідних активів у цінні папери, тобто як один зі специфічних механізмів здійснення фінансово-економічної діяльності банків. У статті пропонується розрізняти три основні різновиди сек’юритизації: класична сек’юритизація, синтетична сек’юритизація та сек’юритизація бізнесу. У статті зазначено причини, чому українські банки не поспішають застосовувати сек’юритизацію, а також її основні переваги порівняно з диверсифікацією активів.
4
Чернега, Вероніка, та Марина Клименко. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЄКТІВ". Молодий вчений, № 11 (111) (30 листопада 2022): 119–23. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-11-111-25.
Full textAbstract:
Стаття висвітлює сутність ризику та ризик-менеджменту. Проаналізовано існуючі погляди на ризик-менеджмент та визначено його місце в системі управління господарським ризиком підприємств. У статті здійснено аналіз сучасних підходів до керування різними типами ризиків, як джерел збитковості підприємств. Також проведено аналіз принципів здійснення диверсифікації ризиків, як методу зменшення впливу чинника ризику на фінансові результати підприємств. Особливу увагу зосереджено на моделях ризик-менеджменту міжнародних інвестиційних проектів, базуючись на основних його етапах: ідентифікація ризиків, аналіз й оцінка ризиків та розробка стратегії і тактики управління ризиками. Важливе місце займає стратегія ризик-менеджменту, основою якої є стратегічні цілі і задачі, що визначаються за результатами аналізу зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства.
5
Токмакова, І. В., та М. В. Зуб. "ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ". Вісник економіки транспорту і промисловості, № 85 (28 червня 2024): 83–92. http://dx.doi.org/10.18664/btie.85.306452.
Full textAbstract:
Внаслідок зростання нестабільності сучасного бізнес-середовища спостерігається поширення негативних явищ, що призводять до виникнення і реалізації широкого кола ризиків у господарській діяльності українських підприємств. З метою формування положень щодо зниження ризику розкрито сутнісно-змістовну характеристику ризику з позицій інтегрованого підходу, згідно якого під ризиком запропоновано розуміти об’єктивно-суб’єктивну категорію, що характеризує невизначеність у сучасному економічному просторі внаслідок дії факторів бізнес-середовища, які мають як прямий, так і непрямий вплив на діяльність підприємства. Враховано, що з початком повномасштабного вторгнення українські підприємства працюють в умовах наростання ризиків та можливості їх реалізації. Зважаючи на те, що ризики є невід’ємною складовою бізнесу, аргументовано необхідність цільового управління ними для успішного досягнення цілей і реалізації стратегій розвитку підприємств. В якості ключових елементів при побудові системи управління ризиками визначено підходи, моделі та методологію управління ризиками. Встановлено, що процес управління ризиками має відповідати низці вимог, а саме він має бути гнучким та ініціативним і працювати у напрямку забезпечення ефективного прийняття рішень. Констатовано, що основна стратегія управління ризиками покликана визначити найважливіші сфери ризикових подій, як технічних, так і нетехнічних, і заздалегідь вжити необхідних заходів, щоб впоратися з ними, перш ніж вони вплинуть на підприємство, викликаючи серйозні витрати, знижуючи якість продукції або продуктивність. З’ясовано, що в процесі управління ризиком на сьогоднішній день застосовують різноманітні методи, які можна поділити на такі групи, як: ухилення від ризиків; локалізації ризиків; диверсифікації ризиків; компенсації ризиків. Беззаперечною умовою ефективного функціонування системи управління ризиком на підприємствах є якісна робота фахівців з ризик-менеджменту та формування ризик-культури, для підвищення рівня якої на підприємстві необхідно побудувати систему стимулів та заохочень для працівників усіх рівнів, яка мотивуватиме їх грамотно зважувати ризики та можливості при прийнятті рішень.
6
Моторина, І. "Диверсифікація як спосіб зниження ризику можливих збитків вкладів фізичних осіб в умовах фінансової кризи". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, вип. 116 (2009): 52–55.
Find full text
7
ДИХА, Марія, та Валерій ДИХА. "ІНСТРУМЕНТИ ХЕДЖУВАННЯ В УПРАВЛІННІ ЦІНОВИМИ РИЗИКАМИ (на прикладі аграрного і енергетичного ринків України)". Economy of Ukraine 67, № 3 (2024): 19–36. http://dx.doi.org/10.15407/economyukr.2024.03.019.
Full textAbstract:
Ідентифіковано ризики за джерелами їх виникнення, визначено сутність ризиків аграрного й енергетичного ринків у контексті сучасних реалій. Узагальнено способи і методи управління ризиками, серед яких: ухвалення рішень на основі наявної інформації; отримання додаткової інформації; передача ризику; диверсифікація діяльності, лімітування; самострахування, резервування; страхування; хеджування. Охарактеризовано основні інструменти хеджування, визначено сутність і особливості деривативів, зазначено певні негативні сторони форвардних контрактів, переваги ф’ючерсних контрактів і опціонів. Обґрунтовано важливість використання інструментів хеджування в Україні. Запропоновано заходи для активізації функціонування деривативів на аграрному ринку в Україні, серед яких ключовими визначено: 1) проведення просвітницької діяльності для учасників аграрного ринку України з питань важливості використання фінансових інструментів для мінімізації цінових ризиків; 2) законодавче врегулювання; 3) організація майданчика для торгівлі деривативами і розширення можливостей їх використання як на національному ринку, так і шляхом простого і дешевого доступу учасників українського ринку до міжнародних ринків деривативів. Обґрунтовано доцільність єдиного торговельного майданчика в рамках спеціалізованого ринку України, що сприятиме забезпеченню ліквідності на ньому; 4) створення супутньої інфраструктури (сертифікованих складів, елеваторів; сучасних систем контролю якості й стандартизації продукції; каналів постачання, транспортної логістики; інфраструктури для швидкого обігу електронних складських свідоцтв); 5) організація ефективної фінансової інфраструктури для уможливлення торгівлі товарними деривативами в Україні; 6) ухвалення державної програми розвитку хеджування.
 Реалізація системи заходів у агропромисловому комплексі й галузі енергетики, модернізація в рамках інших галузевих ринків в умовах війни здійснюються в міру можливостей, але ці кроки будуть надзвичайно важливими в системі повоєнного розвитку і реконструкції України.
8
Касумов, Теймур А. "ПІДХОДИ ДО ТРАКТУВАННЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ СУЧАСНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Journal of Strategic Economic Research, № 2 (29 липня 2024): 126–35. http://dx.doi.org/10.30857/2786-5398.2024.2.11.
Full textAbstract:
В сучасних умовах глобалізації та швидкої зміни технологій диверсифікація бізнес-процесів стає актуальним і стратегічно важливим завданням для підприємств. Це підходи, методи та стратегії, які дають змогу сучасним підприємствам розширювати свою діяльність, зменшуючи ризики та збільшуючи ефективність. Результати дослідження отримано з використанням теоретичного аналізу літературних джерел, діалектичного методу пізнання, декомпозиції, системного аналізу і синтезу, теоретичних узагальнень, групування й систематизування даних для формуванні поточних та кінцевих висновків. Результати проведеного системного дослідження переконливо свідчать, що диверсифікація бізнес процесів сучасних підприємств все більше привертає увагу науковців і практиків у зв'язку із зниженням монопольного тиску на економіку України в умовах європейської інтеграції та активного зростання рівню економіки демонополізацією української економіки. Диверсифікація – це стратегія, яку обирають ті підприємства, які намагаються вижити на ринку, збільшити свою прибутковість, мінімізувати ризики за рахунок використання основних стратегій диверсифікації бізнес процесів. На підставі опрацьованих теоретичних досліджень, автором запропоноване визначення диверсифікації, яке визначається в широкому та вузькому значеннях. В широкому сенсі – це, перш за все, як повноцінна стратегія, яка полягає в розширенні діяльності підприємства через різноманіття його діяльності, що включає розширення асортименту продукції або послуг, вихід на нові ринки, розподіл інвестицій між різними видами активів і різні сфери виробництва. В вузькому сенсі, диверсифікація означає розподіл діяльності підприємства між різними видами продукції або ринками з метою розподілення ризиків і забезпечення стабільності при виникненні негативних чинників, що передбачає збалансований підхід до інвестування з метою уникнення значних витрат в разі негативного впливу на одну частину бізнесу. Для подальших досліджень можливо детальне дослідження конкретних стратегій диверсифікації, їх впливу на фінансові показники підприємств та аналіз впровадження новітніх технологій в процес диверсифікації.
9
Бабенко, Владислав, та Тетяна Назарова. "Стратегії і інструменти оцінки ризиків управління підприємством в кризових умовах". International Science Journal of Management, Economics & Finance 3, № 4 (2024): 9–16. http://dx.doi.org/10.46299/j.isjmef.20240304.02.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розгляду впливу ризиків на результати діяльності підприємств як важливого аспекту стратегічного управління в умовах невизначеності та кризи. Фокус статті на фінансово-економічних ризиках підкреслює їхню ключову роль у формуванні прибутковості та стабільності бізнесу, роблячи їх об'єктом особливого вивчення. У статті також розглядаються інші важливі категорії ризиків, такі як комерційні, правові, виробничі та організаційно-управлінські, розкриваючи комплексність та різноманіття викликів, які можуть виникнути в умовах кризи. Підкреслено важливість збалансованого підходу до оцінки ризиків, оскільки вони можуть виникнути з різних сфер діяльності. У статті подається інструментарій оцінки ризиків управління підприємством в кризових умовах. Серед них вказано на статистичний метод, розрахунково-аналітичний метод, економіко-статистичний метод та аналіз чуттєвості. Кожен з цих методів допомагає У статті аналізуються стратегії управління ризиками, зокрема стратегію активних дій, стратегію внутрішнього захисту та стратегію диверсифікації. Ці стратегії визначають основні напрямки для підприємств, які прагнуть знизити рівень ризику та забезпечити стійкість в умовах кризи. У статті також подано кількісну оцінку ступеня ризику для підприємств України у 2022 році, розподілену за розмірами та галузями діяльності, що робить її важливим інструментом для бізнесу та інвесторів, які розвивають свої стратегії в умовах економічної нестабільності. Результати дослідження, викладені в статті мають важливе практичне значення для бізнесу та менеджменту підприємств у кризових умовах. Дослідження надає компаніям інструментарій для оцінки фінансово-економічних ризиків, що дозволяє їм ідентифікувати ключові фактори, які можуть впливати на прибутковість. Застосування стратегій активних дій, внутрішнього захисту та диверсифікації допомагає підприємствам ефективно мінімізувати ці ризики та зберігати стійкість фінансового стану.
10
Свиноус, Іван, Марат Ібатуллін та Юлія Сіра. "ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ РИЗИКАМИ МОЛОКОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ". ПРОДОВОЛЬЧІ РЕСУРСИ 10, № 19 (2022): 243–53. http://dx.doi.org/10.31073/foodresources2022-19-27.
Full textAbstract:
Предмет дослідження. Сукупність теоретичних, методичних і прикладних аспектів формування системи управління виробничими ризиками молокоперобних підприємств. Мета. Розвиток теоретико-методичних засад і розробка практичних пропозицій щодо формування системи управління виробничими ризиками молокопереробних підприємств. Методи. Використано логіко-аналітичні методи, зокрема прийоми аналогії та порівняння, індукції та дедукції, наукової абстракції – для теоретичного узагальнення, уточнення понятійного апарату з проблеми, формулювання висновків; експертних оцінок – при визначенні факторів виробничих ризиків молокопереробного підприємства та проведенні оцінки ефективності системи ризик-менеджменту; монографічний – для детального вивчення окремих елементів досліджуваного явища на прикладі конкретних об’єктів. Результати. Досліджено організаційні засади управління виробничими ризиками молокопереробних підприємств. Доведено, що у нинішніх умовах розвитку підприємств аграрного сектору існує необхідність пошуку більш гнучких інструментів управління, які б дозволили знизити імовірність потенційних економічних втрат господарюючих суб’єктів і забезпечити ріст прибутку на одиницю вкладеного капіталу. Тактика управління ризиками на молокопереробному підприємстві має зводитися або до уникнення ризику, або до запобігання очікуваному збитку, або до прийняття ризику на себе, а в підсумку – до перенесення ризику. Система управління ризиком передбачає застосування наступних методів: уникнення ризику, запобігання збитку, прийняття ризику на себе, перенесення ризику. Ми рекомендуємо використовувати в діяльності молокопереробних підприємств диверсифікацію ризиків. Цей механізм досить дієвий, оскільки забезпечує безперебійність функціонування молочного виробництва за рахунок тимчасового фінансування, що надходить із джерел, сформованих у рамках побічного виробництва – хлібопекарського, ковбасного, виробництва технічного казеїну тощо. Сфера застосування результатів. Результати досліджень можуть бути використані при розробці короткострокових та довгострокових планів розвитку молокопереробних підприємств.
11
Гривківська, О. В., та Є. О. Гейжа. "РИЗИКИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЇХ НЕЙТРАЛІЗАЦІЯ В УМОВАХ АКТИВНИХ БОЙОВИХ ДІЙ". Київський економічний науковий журнал, № 4 (29 лютого 2024): 43–48. http://dx.doi.org/10.32782/2786-765x/2024-4-5.
Full textAbstract:
У представленій роботі досліджується проблематика, пов'язана з ризиками, які виникають на аграрних підприємствах під час воєнного конфлікту. Автори розглядають основні ризики, що впливають на діяльність аграрних підприємств. Обґрунтовано, що військові дії в Україні провокують ризики аграрного сектору економіки, наслідки яких можуть бути непередбачуваними. Представлено алгоритм нейтралізації ризиків, що передбачає реалізацію низки заходів: ідентифікація ризиків, оцінка ризиків, розробка стратегії мінімізації ризиків, впровадження стратегії мінімізації ризиків, моніторинг та оновлення стратегій. заходи, які можуть бути прийняті підприємствами для зниження негативних наслідків військових дій на території України. Розкрито ризик зниження обсягів виробництва аграрної продукції, що формується під впливом таких акторів, як пошкодження інфраструктури, втрата доступу до земельних ділянок, нестача робочої сили, недоступність до сировини. Узагальнено ризики діяльності аграрних підприємств в умовах воєнних дій на території України: ризик зниження виробництва, ризик погіршення умов зберігання та транспортування; ризик зниження попиту на аграрну продукцію; ризик зміни обстановки на ринках. Розкрито механізми, які допомагають нейтралізувати ці ризики: механізм диверсифікації виробництва; використання страхових полісів; механізм посилення безпеки діяльності; механізм розвитку альтернативних ринків збуту; механізм державної підтримки діяльності аграрних підприємств. Обґрунтовано, що важливо мати ретельний аналіз ризиків та розробити план дій для кожного можливого сценарію їх мінімізації/ліквідації, що дозволить більш ефективно реагувати на небажані події і забезпечити стабільність господарської діяльності підприємства.
12
Савенко, Ігор, Ірина Седікова та Наталія Асауленко. "Ефективність інвестування в умовах ризику та невизначеності". Food Industry Economics 16, № 4 (2024): 29–35. https://doi.org/10.15673/fie.v16i4.3062.
Full textAbstract:
Стаття присвячена актуальним проблемам ефективності інвестування в умовах ризику та невизначеності, які зумовлені сучасними викликами в економіці України, такими як військові дії, економічна нестабільність, корупційні ризики, зруйнована інфраструктура та нестача капіталу. Розглянуто поняття ризику та невизначеності, їх взаємозв'язок та відмінності, а також вплив на прийняття інвестиційних рішень. Особливу увагу приділено аналізу методів оцінки ризиків, включаючи диверсифікацію, хеджування та партнерство з державою, що дозволяє зменшити негативний вплив невизначеності. Акцентовано увагу на ролі держави у стимулюванні інвестиційної діяльності. Розглянуто значення державно-приватного партнерства, індустріальних парків, а також законодавчих ініціатив, спрямованих на залучення іноземних та внутрішніх інвесторів. Зазначено, що індустріальні парки виступають місцем для швидкого старту бізнесу за рахунок наявної інфраструктури діяльності та спрощеним умовам ведення. Приділено увагу викликам для інвесторів в умовах воєнного стану, включаючи зростання військових ризиків, економічну нестабільність, стійкість у доступі до фінансування, правову невизначеність та відтік робочої сили. Автори відзначають значний потенціал України як інвестиційного майданчика за критеріями її стратегічного розташування, природних ресурсів, технологічних можливостей та активізації реформ, спрямованих на покращення інвестиційного клімату.
13
Loiko, Valeryia, та Maria Boieva. "УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 4 (2019): 21–29. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0203.
Full textAbstract:
У статті розглянуто види фінансових ризиків страхової компанії, виділено причини, які можуть посприяти виникненню фінансових ризиків: економічні фактори, зовнішні втручання в діяльність страхової компанії, юридичні втручання, внутрішні дії (або бездіяльність), нестабільність фінансового ринку. Виділено наступні види фінансових ризиків страхової компанії: ризики, пов’язані із купівельною спроможністю грошей; ризики, пов’язані із вкладанням капіталу; ризики, пов’язані із операційною діяльністю компанії. Виокремлено фінансові ризики, які можна застрахувати і які не можна застрахувати. Виділено найбільш чутливі складові діяльності страхових компаній до фінансових ризиків: продажі, податки, маркетинг, інвестиції, фінанси. Процес управління ризиками передбачає здійснення як внутрішнього, так і зовнішнього факторного аналізу. Виділено п’ять етапів, з яких складається процес управління фінансовими ризиками страхової компанії: ідентифікація, оцінка, пріоритизація, реагування, реалізація плану управління ризиками. До найважливіших загроз фінансової діяльності страхової компанії при оцінці фінансових ризиків віднесено наступні види ризиків: ризик втрати платоспроможності; ризики втрати фінансової стійкості та незалежності. Проведено розрахунки коефіцієнтів оцінки фінансового стану та ризиків страхової компанії. За результатами розрахунків зроблено висновок, що страхова компанія, яку було обрано для дослідження, підтверджує статус фінансово стійкої та надійної компанії. Більшість показників перевищували нормативний рівень в декілька разів, показуючи позитивні тенденції до збільшення. Наведено порівняльну характеристику основних методів, завдяки яким у компаніях відбувається процес мінімізації фінансових ризиків. У страховій компанії, яка досліджувалась, для зниження фінансових ризиків використовується методи диверсифікації, хеджування і страхування ризиків. Зроблено висновок, що стандартизація фінансових ризиків у діяльності страхових компаніях відсутня. Великі страхові компанії нівелюють виникнення фінансових ризиків обсягами надання страхових послуг, а невеликі страхові компанії приймають рішення в основному спираючись на міркуванні їх власників або управляючих компанією.
14
Хома, І. Б., та С. В. Худоба. "УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ РИЗИКАМИ В ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ВІЙНИ". Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Economic Sciences, № 54 (31 березня 2025): 39–43. https://doi.org/10.32999/ksu2307-8030/2025-54-5.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема управління інноваційними ризиками в умовах війни, яка ставить перед підприємствами низку нових викликів. Аналізуються основні типи інноваційних ризиків, з якими стикаються підприємства під час війни, а також методи їх управління. Основними ризиками, з якими стикаються українські компанії, є професійний ризик, ризик матеріальних втрат, ризик людських втрат, репутаційний ризик, фінансовий ризик, логістичний ризик, податковий ризик та регуляторний ризик. Описано підходи до мінімізації цих загроз, серед яких диверсифікація, уникнення, передача та мінімізація ризиків. Запропоновано системний підхід до управління ризиками, що включає ідентифікацію, оцінку, моніторинг та пом’якшення ризиків. Особливу увагу приділено адаптивному управлінню для підтримки стійкості бізнесу в кризових умовах.
15
КОЛОДНЕНКО, Н. В., та Т. В. УСТІК. "ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОВИМИ РИЗИКАМИ ЯК ЗАСІБ ПОКРАЩЕННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ АГРОБІЗНЕСУ". Вісник Херсонського національного технічного університету, № 1(88) (1 травня 2024): 306–13. http://dx.doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2024.1.42.
Full textAbstract:
В роботі здійснене комплексне науково-теоретичне дослідження проблеми пошуку шляхів зниження маркетингових ризиків підприємницької діяльності. Маркетингова діяльність у сфері сільськогосподарського підприємства розвивається в умовах формування внутрішнього ринкового середовища, що призводить до додаткових ризиків та невизначеностей. Важливо відзначити, що саме маркетинг стає ключовим фактором для довгострокового існування сільськогосподарського підприємства на ринкових умовах, і, отже, маркетингові ризики набувають великого значення. З огляду на високий рівень ризиків у цій галузі, держава активно впливає на агропромисловий сектор, що ускладнює застосування класичних маркетингових інструментів у сільському господарстві. Розробка стратегії мінімізації маркетингових ризиків вимагає специфічних інструментів управління. Обрана тема дослідження виправдана актуальністю та необхідністю докладного вивчення окремих аспектів маркетингової діяльності сільськогосподарських підприємств у нових умовах ринкової перебудови. У роботі висвітлено напрямки зниження маркетингових ризиків підприємств, зокрема визначено особливості управління такими ризиками як засіб покращення маркетингової політики. Розроблена модель ризикоорієнтованої маркетингової стратегії, а також акцентовано увагу на необхідності створення карти ризиків як складової програми управління ризиками на підприємстві. Ефективність агровиробництва та загальна конкурентоспроможність продукції як на національному, так і міжнародному ринках також залежать від якості аналізу, рівня прийнятого ризику та методів його хеджування, що вимагає використання науково обґрунтованих методів управління ризиками. Водночас розвиток диверсифікації ринків підняв на новий рівень вимоги стосовно класифікації та оцінювання ризиків, що має безпосередній вплив на результати діяльності агросектору Маркетингові ризики відносяться до небезпек або невизначеностей, які можуть виникнути в процесі реалізації маркетингових стратегій та дій. Ці ризики можуть впливати на успішність маркетингових кампаній, продажів продукції чи послуг, і загалом на позицію підприємства на ринку. Управління маркетинговими ризиками передбачає ретельне планування, аналіз і контроль заходів, що дозволяє зменшити вплив негативних факторів та використовувати можливості для покращення ринкового положення підприємства. Маркетингові ризики підприємства можна класифікувати за різними критеріями в залежності від їх джерела, природи та впливу на маркетингову діяльність.
16
КРЮКОВА, Ірина, Олександр КУХАР та Олександр НАКІСЬКО. "РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ У ДОСЯГНЕНІ БЕЗПЕКИ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 4 (28 грудня 2023): 259–65. http://dx.doi.org/10.31891/mdes/2023-10-35.
Full textAbstract:
Розвиток сучасного бізнесу характеризується значним загостренням факторів конкурентною боротьби та ускладненням чинників бізнес-середовища. Забезпечення безпеки функціонування бізнес-суб’єктів потребує вибору та використання дієвих інструментів мінімізації ризиків і загроз. Одним з найбільш ефективних та розповсюджених інструментів досягнення стану безпеки компаній є диверсифікація її господарської діяльності. Досягнення стану безпеки бізнес-суб’єктів аграрного сектору має виключно важливого значення для економіки та суспільства. Визначено основну проблему диверсифікації господарської діяльності бізнес-суб’єктів аграрного сектору, яка пов’язана із необхідністю додаткового залучення капіталу та збільшення періоду його оборотності й повернення у вигляді прибутку. Обґрунтовано, що за умов імплементації засад і принципів сталого розвитку у практичну діяльність агроменеджменту диверсифікація набуває нового значення та функціоналу. У статті досліджено основні бонуси, які може забезпечити агродиверсифікація за умов засад сталого розвитку. Досліджено сучасні детермінанти розвитку диверсифікації у агарному бізнесі. Визначено основні інструменти диверсифікації у контексті стратегічного механізму зниження ризикованості і підвищення безпеки бізнесу. В якості таких інструментів пропонуються: розширення переліку вирощування сільськогосподарських культур, відродження галузей тваринництва, збільшення або запровадження органічного виробництва, активізація розвитку несільськогосподарської діяльності (сільський та зелений туризм) тощо. Обґрунтовано майбутні перспективи та бонуси від диверсифікації діяльності агропідприємств для сільського господарства і сільських територій. Викладено сучасний спектр поглядів на сутність і функціональний зміст агродиверсифікації з урахуванням засад сталого розвитку агробізнесу.
17
Яницький А.Л. "ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ ПІД ЧАС ВІЙНИ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, № 21(83) (2025): 147–56. https://doi.org/10.36910/2707-6296-2024-21(83)-16.
Full textAbstract:
У статті досліджено сутність фінансової безпеки бізнесу в умовах нестабільного економічного середовища, зокрема під час воєнних дій, а також аналізовано основні загрози для стійкості підприємств. Метою дослідження є виявлення ключових факторів, які впливають на фінансову безпеку бізнесу, та розробка практичних рекомендацій щодо управління ризиками. Особливу увагу приділено таким аспектам, як збереження ліквідності, оптимізація витрат та захист активів, які є основою для підтримки стабільності підприємства в кризових умовах. Наголошується, що нестабільність фінансового стану бізнесу під час війни має прямий вплив на економіку загалом, а також на рівень життя населення. У зв'язку з цим фінансова безпека бізнесу розглядається як багатокомпонентна система, спрямована на захист підприємств від фінансових ризиків. Основні ризики, що загрожують фінансовій безпеці, включають непередбачувані витрати, регуляторні зміни, фінансові махінації, ринкові коливання, технологічні ризики, конкуренцію, а також недостатню фінансову грамотність. Системний підхід до управління фінансовою безпекою, зокрема через управління витратами, бюджетування та діагностику фінансового стану, є важливим інструментом для адаптації до загроз. Визначено, що ефективні механізми забезпечення фінансової безпеки включають прогнозування ризиків, антикризове планування, диверсифікацію доходів та залучення міжнародної допомоги. Рекомендації з управління ризиками спрямовані на збереження ліквідності через резерви, управління дебіторською і кредиторською заборгованістю, реструктуризацію боргів та оптимізацію витрат. Дослідження виокремлює важливість адаптивного управління в умовах війни та кризи для підтримки фінансової стійкості підприємств. Адаптивні стратегії, такі як диверсифікація доходів, оптимізація витрат та партнерські відносини з локальними постачальниками, є ключовими для забезпечення безперервної діяльності та стабільності бізнесу.
18
Вахович, І. М., та Д. В. Смолич. "ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НЕУРЯДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ". Київський економічний науковий журнал, № 9 (30 квітня 2025): 48–54. https://doi.org/10.32782/2786-765x/2025-9-6.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню механізмів диверсифікації джерел фінансування як інструменту фінансового менеджменту неурядових організацій, що сприяє зниженню залежності від окремих джерел та забезпеченню стабільності їх діяльності, особливо в умовах економічної нестабільності. Встановлено, що основними джерелами фінансування неурядових організацій в Україні є підтримка міжнародних донорів (гранти, технічна допомога, гуманітарна підтримка) та членські внески. Водночас існує ризик скорочення донорського фінансування, а обмеженість членських внесків не завжди дозволяє покривати операційні потреби організацій. Проаналізовано можливості надання НУО платних послуг та особливості податкового регулювання їх діяльності. Визначено перспективні альтернативні джерела фінансування неурядових організацій, зокрема: соціальне підприємництво, яке поєднує комерційну діяльність із соціальною місією, передбачаючи реінвестування прибутків у розвиток організації; краудфандинг як механізм залучення коштів через онлайн-платформи, що забезпечує прямий зв’язок з аудиторією; імпакт-інвестиції, орієнтовані не лише на фінансовий прибуток, а й на суспільний ефект; фіскальне спонсорство, що дозволяє НУО з офіційним статусом і фінансовою структурою здійснювати юридичну та фінансову підтримку інших ініціатив. Доведено, що диверсифікація джерел фінансування як інструмент фінансового менеджменту НУО виконує функцію ризик-менеджменту, зменшуючи залежність від одного джерела фінансування, що є критично важливим для стабільності функціонування НУО. Водночас, диверсифікація сприяє забезпеченню фінансової стійкості, дозволяючи НУО планувати довгострокові ініціативи незалежно від змін у фінансуванні та підвищує адаптивність, що дає змогу оперативно реагувати на зміни. Окремо відзначено вплив диверсифікації на оптимізацію фінансових потоків, що забезпечує збалансоване використання різних видів ресурсів.
19
Гринько, О. "Моделювання диверсифікації кредитного ризику". Вісник Національного банку України, № 1 (191) (2012): 43–49.
Find full text
20
TKACHUK, V. I., L. V. TARASOVICH, and D. O. DAVYDOV. "DIVERSIFICATION AS A TOOL OF ECONOMIC GROWTH OF AGRICULTURAL ENTERPRISES: THEORETICAL-APPLIED ASPECT." Herald of Kiev Institute of Business and Technology 42, no. 4 (2019): 89–94. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2019.42.14.
Full textAbstract:
У статті доведено, що диверсифікація діяльності сільськогосподарського підприємства є дієвим маркетинговим інструментом забезпечення його економічного зростання, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності та економічної безпеки, посиленню довгострокової позиції на ринку, нівелюванню ризиків виробничо-господарської діяльності у стратегічній перспективі. Визначено місце мотиваційної складової у конфігурації переваг диверсифікації діяльності підприємства та моделюванні очікуваних ефектів. Доведено, що механізм диверсифікації є основою побудови взаємозв’язків між елементами локальної системи (структурних підрозділів у межах конкретного підприємства), необхідними для узгодження всіх параметрів її функціонування (прогнозування споживчого попиту, готовності до диверсифікації, оцінки диверсифікаційного потенціалу тощо). Аргументовано, що реалізацію стратегії диверсифікації за відсутності дієвого механізму її формування слід вважати економічно невиправданим і стратегічно непередбачуваним управлінським рішенням, що супроводжується фрагментарністю та неузгодженістю. Це підкріплюється нівелюванням системного підходу до розробки та імплементації загальної стратегії розвитку суб’єкта господарювання на сталій основі. Обґрунтовано, що оцінка потенціалу диверсифікації та прогнозування ефективності цього процесу є своєрідними індикаторами побудови моделі розвитку підприємства. При цьому, механізм диверсифікації передбачає наявність відповідних маркетингових інструментів як стратегічних орієнтацій підприємства, що використовуються в чітко визначеній послідовності у процесі реалізації політики диверсифікації та здійснюється розрахунок економічного ефекту. Для оцінки стратегічних можливостей розвитку і розробки пропозицій щодо формування стратегії диверсифікації діяльності здійснено поваріантний прогноз показника обсягу реалізації готової продукції (на прикладі ТОВ «Овочевий комбінат «Станишівка»). Охарактеризовано етапи здійснення та визначено найдоцільніші напрями диверсифікації діяльності підприємства.
21
Баула, О. В. "ВПЛИВ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ТРЕНДІВ НА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНУ ПОЛІТИКУ УКРАЇНИ". Actual problems of regional economy development 1, № 21 (2025): 124–33. https://doi.org/10.15330/apred.1.21.124-133.
Full textAbstract:
Метою статті є аналіз впливу глобальних економічних трендів на зовнішньоекономічну політику України та визначення ключових факторів, що впливають на її адаптацію до змінюваних умов міжнародного ринку. Методологія дослідження поєднує кілька підходів, включаючи економічний аналіз, порівняльне дослідження, стратегічне планування для комплексного вивчення впливу глобальних економічних трендів на зовнішньоекономічну політику України. З’ясовано, щодо основних глобальних економічних тенденцій, що мають безпосередній вплив на зовнішньоекономічну діяльність України, належать детермінанти: глобалізація та зміни в міжнародній торгівлі, цифровізація і технологічні інновації, зміни в енергетичному секторі, зміни в глобальних торгових угодах та регіональних інтеграціях, кліматичні зміни та їх вплив на світову економіку. Було побудовано матрицю SWOT-аналізу, яка дозволила краще оцінити можливості та загрози для України в умовах глобальних економічних змін, а також її сильні та слабкі сторони. В умовах глобальних економічних змін Україні необхідно адаптувати свою зовнішньоекономічну політику, щоб зберегти стабільність і забезпечити стійке зростання. У зв'язку з цим, необхідно впроваджувати стратегії, які дозволять знизити економічні ризики і максимізувати можливості для розвитку. Обґрунтовано рекомендації щодо оптимізації зовнішньоекономічної політики України в умовах глобальних економічних змін: диверсифікація зовнішньоторговельних партнерів; інвестування в інновації та зелена економіка; покращення бізнес-клімату та правового середовища; розвиток людського капіталу та освіти; енергетична безпека та диверсифікація джерел енергії. Практичне значення дослідження полягає в його здатності забезпечити ефективну основу для розробки стратегічних рішень, що сприятимуть стабільному розвитку країни в умовах змінюваного глобального середовища. Результати дослідження можуть бути використані для удосконалення політики диверсифікації зовнішньоекономічних зв'язків, зниження економічних ризиків та максимізації вигод від нових технологічних та енергетичних трендів.
22
Андрушкевич, Н. В., С. В. Фімяр та В. О. Блакита. "ФОРМУВАННЯ І УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМ ПОРТФЕЛЕМ". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 30 (9 жовтня 2024): 77–80. http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.30.2024.313041.
Full textAbstract:
У ході вивчення даної теми були відзначені основні моменти, завдяки яким формування інвестиційного портфеля є висхідним трендом на ринку інвестування. Також було проаналізовано два основних підходи стосовно диверсифікації портфелів та виділено основні етапи формування інвестиційного портфеля. Формування інвестиційного портфеля та управління ним як одне з основних завдань інвестування є актуальною проблемою для інвесторів. При формуванні інвестиційного портфеля основною метою є отримання оптимального результату в рамках реалізації розробленої інвестиційної політики за рахунок вибору найбільш надійних і прибуткових вкладень. У статті розглянуто класифікацію та ключові концепції управління інвестиційним портфелем. Було зроблено висновок, що формування та управління інвестиційним портфелем, що базується на толерантності до ризику, диверсифікації та розподілу активів, допомагає досягти необхідного зростання у бажані терміни, знизити ризики.
23
Данько, Юрій, та Дмитро Живицький. "РОЗВИТОК МОЛОЧНИХ КЛАСТЕРІВ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 1 (97) (29 січня 2024): 40–45. http://dx.doi.org/10.32782/bsnau.2024.1.7.
Full textAbstract:
У статті досліджується потенціал розвитку молочних кластерів як інструменту диверсифікації виробни- цтва сільськогосподарських товаровиробників в Україні. Розглянуто сучасний стан та тенденції розвитку молоч- ної галузі в Україні та світі. Проаналізовано теоретичні основи концепцій кластерів і диверсифікації. Висвіт- лено переваги та виклики створення молочних кластерів, а також їх роль у диверсифікації діяльності учасників. Проведено SWOT-аналіз потенціалу молочних кластерів як інструменту диверсифікації. Обґрунтовано необхід- ність державної підтримки та сприятливого регуляторного середовища для ефективного розвитку молочних кластерів в Україні. Основні результати дослідження наступні. Виявлено тенденцію до скорочення виробництва молока в Україні, проте є потенціал нарощування переробки та експорту молочної продукції. Обґрунтовано, що участь у молочних кластерах відкриває нові можливості для диверсифікації діяльності підприємств. Визначено ключові переваги (підвищення ефективності, доступ до інновацій, диверсифікація) та виклики (низький рівень кооперації, обмежений доступ до фінансування, недосконала державна політика) розвитку молочних кластерів в Україні. Доведено необхідність комплексної державної політики підтримки кластеризації галузі та створення сприятливого інституційного середовища. Зазначено, що має негативний вплив нестабільність державної полі- тики та регуляторного середовища, а також відсутність комплексної стратегії підтримки розвитку кластерів у агропромисловій галузі. Наголошено на можливості виникнення екологічних ризиків, пов'язаних зі збільшенням навантаження на довкілля внаслідок концентрації виробництва в рамках кластера.
24
Ананьєва, Ю. В. "МЕТОДИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ТА МІНІМІЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ В СУЧАСНОМУ СВІТОВОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОСТОРІ". Трансформаційна економіка, № 4 (04) (29 вересня 2023): 5–8. http://dx.doi.org/10.32782/2786-8141/2023-4-1.
Full textAbstract:
У статті розкрито ключові аспекти ідентифікації та мінімізації фінансових ризиків в сучасному світовому економічному просторі. В контексті глобалізації та швидких змін ринкових умов, управління ризиками стає важливим елементом стратегічного планування для бізнесу. Проаналізовано основні методи ідентифікації ризиків, такі як аналіз фінансової звітності, стрес-тестування, експертна оцінка та аналіз ринкових індикаторів. Окрім того, розглядаються ефективні підходи до мінімізації ризиків, включаючи диверсифікацію інвестицій, страхування, хеджування та інші. Надано цінні рекомендації для компаній, які прагнуть забезпечити свою фінансову стабільність та конкурентоспроможність на міжнародному рівні. Акцентовано увагу на важливості вивчення галузевих особливостей та макроекономічних показників у контексті управління ризиками. Галузеві особливості можуть значною мірою впливати на рівень ризику, який компанія може зіткнутися, тому глибоке розуміння цих особливостей є ключовим для розробки ефективних стратегій управління ризиками. Макроекономічні показники, такі як ВВП, інфляція та рівень безробіття, можуть мати прямий вплив на фінансову стабільність компанії, тому їх систематичний моніторинг та аналіз є невід'ємною частиною процесу управління ризиками. Підкреслено, що в умовах сучасного динамічного бізнес-середовища, компанії повинні бути не лише готовими відповідати на виклики, але й активно нейтралізувати потенційні ризики, використовуючи комплексний підхід до їх ідентифікації та мінімізації. Тільки такий підхід дозволить бізнесу залишатися стійким, адаптивним та конкурентоспроможним на глобальному ринку. Важливість комунікації та співпраці між різними відділами компанії також не може бути недооцінена. Ефективне управління ризиками вимагає інтегрованого підходу, де фінансові, операційні та стратегічні команди працюють разом, щоб ідентифікувати, аналізувати та реагувати на потенційні загрози. Цифрова трансформація, використання штучного інтелекту та машинного навчання можуть значно підвищити ефективність процесів управління ризиками, дозволяючи компаніям передбачати ризики на ранніх етапах та розробляти стратегії їх запобігання.
25
Дідович, І. І., З. А. Атаманчук, М. В. Маліновська та Д. І. Зюбрик. "Стратегія диверсифікації діяльності як складова використання потенціалу підприємства на зовнішньому та внутрішньому ринках". Efficiency of public administration, № 78/79 (5 вересня 2024): 107–11. http://dx.doi.org/10.36930/507816.
Full textAbstract:
Багато вітчизняних підприємств змушені переглянути свої стратегії, щоб впоратися з проблемами в Україні, які спричинило повномасштабне вторгнення Російської Федерації, що своєю чергою спонукає бізнес до виходу на нові ринки. Згідно з дослідженнями, які проводили у напрямку аналізу стану українського бізнесу в умовах військового стану, існують тенденції стосовно релокації підприємств не тільки всередині України, а й за її межами. Виходячи з цього, підприємства вимушені застосовувати у своїй діяльності диверсифікацію як одну із стратегій для підвищення ефективності діяльності на внутрішньому та зовнішньому ринках. Підприємства також можуть диверсифікуватися за результатами насиченості внутрішнього ринку та бажанням отримати прибутки від реалізації продукції за кордоном. У цьому дослідженні викладено та проаналізовано загальні засади формування стратегії диверсифікації з погляду використання потенціалу діяльності підприємства на різних ринках. Розглянуто сутність та особливості використання потенціалу та диверсифікації під час діяльності на внутрішньому та зовнішньому ринках. За результатами аналізу наукових публікацій виявлено недостатню кількість комплексних наукових досліджень стосовно формування та впровадження стратегії диверсифікації з погляду використання потенціалу діяльності фірми на внутрішньому та зовнішньому ринках. Особливу увагу сконцентровано на відмінних та спільних рисах впровадження стратегії диверсифікації з метою ефективного використання потенціалу у разі розширення присутності на внутрішньому ринку та виходу на зовнішній ринок. Зазначено, що, незалежно від ринку (внутрішнього чи зовнішнього), стратегія диверсифікації може допомогти розподілити ризики між різними напрямками діяльності, що дає змогу зменшити залежність від конкретного ринку чи товару/послуги і забезпечити більшу стійкість у разі змін у середовищі існування фірми.
26
ГАВЛОВСЬКА, Наталія, Вікторія ПАРАСКЕВИЧ, Віталій СЕМЕНЧЕНКО та Тарас ЯБЛОНСЬКИЙ. "ТЕОРЕТИЧНІ КОНЦЕПТИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ: РИЗИК, ЗАГРОЗА, НЕБЕЗПЕКА". Development Service Industry Management, № 3 (28 грудня 2023): 35–39. http://dx.doi.org/10.31891/dsim-2023-3(5).
Full textAbstract:
У статті наведено особливості застосування терміну економічна безпека», який розглядається на різних рівнях: мікро-, мезо- та макрорівнях. На макрорівні економічна безпека держави визначається її здатністю забезпечити стійкість та процвітання національної економіки, і включають стабільність фінансової системи, розвиток інфраструктури, рівень безробіття та інфляції, бюджетний дефіцит і державний борг; на мезорівні - відображає здатність конкретних галузей та регіонів до стійкості та розвитку в умовах глобальних та національних економічних труднощів, і передбачає диверсифікацію галузей, регіональний розвиток, залежність від імпорту і експорту тощо; на мікрорівні - здатністю окремих підприємств і організацій до функціонування та конкурентоздатності на ринку, і охоплює фінансову стабільність, здатність реагування на зміни на ринку, виробничі процеси та ланцюги постачання. Автор акцентує увагу на своєчасності застосування захисного підходу при розгляді поняття «економічна безпека підприємства» у зв’язку із поточною ситуацією в Україні, що характеризуються нестабільністю зовнішнього середовища та повномасштабними військовими діями. Захисний підхід передбачає акцент на захисті від можливих загроз та ризиків, а не на активному розвитку чи використанні можливостей. Таким чином, під поняттям економічна безпека підприємства автор розуміє стан захищеності усіх сфер діяльності та інтересів підприємства від негативної дії зовнішніх і внутрішніх чинників. Поняття економічної безпеки тісно пов’язано із поняттями ризик, виклик, загроза, небезпека. Тому, у статті проаналізовані ці поняття та зроблені відповідні висновки, окрема: ризик – це загальне поняття, яке вказує на потенційну небезпеку, але не конкретизує, як саме ця небезпека проявляється; виклик – це конкретний аспект або ситуація, що створює можливості або загрозу, і може бути частиною загального ризику; загроза – це конкретна причина небезпеки; небезпека – це конкретний негативний наслідок, що виникає у результаті зазначеної загрози. На підставі зроблених висновків автором подано схему, що відображає прояв та взаємозв’язок деструктивних факторів (ризик, виклик, загроза, небезпека). Окрім того, наведено методи оцінки ризиків.
27
Забедюк М.С., к.е.н., доцент. "СТРАТЕГІЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ЯК ШЛЯХ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". Економічний форум 1, № 2 (2020): 87–92. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-11.
Full textAbstract:
Стаття присвячена формуванню етапів стратегії диверсифікації з метою підвищення ефективності діяльності підприємства. Розглянуто сутність та основні характеристики диверсифікації. Виокремлено основні чинники та принципи впровадження стратегії диверсифікації на підприємстві. Розглянуто особливості підходів до застосування диверсифікації. Досліджено види диверсифікації та їх основні характеристики.
 Застосування методу диверсифікації суб’єктами господарювання різних сфер діяльності та форм власності є ефективним шляхом, адже він дозволяє розширити спеціалізацію та види діяльності, поглибити вертикальну інтеграцію, відновити міжгалузеві зв'язки на підприємстві, стати поштовхом до виникнення нових раціональних ініціатив та рішень.
 Важливість диверсифікованого розвитку підприємств зумовлена вичерпністю внутрішніх джерел зростання ефективності виробництва в основних сферах бізнесу або навпаки збільшенням власного капіталу. Тому, диверсифікацію слід розглядати не тільки як засіб запобігання кризовому становищу підприємства, а й як стратегію його подальшого процвітаючого розвитку.
 Підприємства, які обирають стратегію диверсифікації, намагаються виробляти більше модифікацій продукції, щоб досягти якомога вищого ефекту масштабу. Стратегія реалізується за допомогою стратегії зростання (розширення товарного асортименту) і стратегії розширення ринку (освоєння нових ринків) або на основі комбінування елементів їх обох. Стратегія диверсифікації сприяє унезалежненню підприємства від одного стратегічного господарського підрозділу.
 З метою вибору найбільш оптимального виду стратегії розглянуті види диверсифікації та їх основні характеристики.
 В процесі вибору оптимального виду стратегії слід враховувати вплив факторів на діяльність підприємства. Фактори впливу, в свою чергу, слід розглядати і досліджувати з двох точок зору: зовнішнього середовища, тобто з боку макро- і мікрооточення, у якому діє підприємство; внутрішнього середовища самого підприємства, що складається з ряду ланок і сфер діяльності (ресурсів).
 Отже, аналізуючи існуючі види диверсифікації підприємство обирає найбільш оптимальний з найбільшою для себе вигодою і найменшим ризиком, тобто вибрати оптимальний варіант вкладення капіталу із максимально можливим прибутком і забезпеченням фінансової стійкості підприємства.
28
Ніколюк, Олена, Тетяна Бордун та Богдан Шумілов. "ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ ПРІОРИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Via Economica, № 6 (4 листопада 2024): 145–51. https://doi.org/10.32782/2786-8559/2024-6-22.
Full textAbstract:
У статті розглянуто продовольчу безпеку як стратегічний пріоритет менеджменту аграрних підприємств у контексті сучасних викликів, зокрема глобальних економічних криз, змін клімату, військових конфліктів та нестабільності аграрних ринків. Визначено основні загрози продовольчій безпеці України, серед яких кліматичні ризики, геополітична напруженість, залежність від імпортних ресурсів та нестабільність фінансової системи. Доведено, що ефективне управління аграрними підприємствами має відігравати ключову роль у мінімізації цих ризиків та забезпеченні стабільності агропродовольчого комплексу. Особливу увагу приділено розгляду стратегічних підходів до менеджменту аграрних підприємств, які сприяють підвищенню рівня продовольчої безпеки. Проаналізовано можливості впровадження інноваційних технологій, таких як точне землеробство, цифровізація управлінських процесів, використання великих даних та автоматизованих систем контролю якості продукції. Визначено, що застосування сучасних технологій сприяє підвищенню ефективності виробництва, зменшенню втрат урожаю та оптимізації витрат, що, своєю чергою, зміцнює стійкість аграрних підприємств до зовнішніх викликів. Окремо розглянуто питання диверсифікації виробництва та зменшення залежності від імпорту сільськогосподарської сировини, добрив, насіння та техніки. Підкреслено важливість розвитку внутрішнього виробництва для забезпечення сталого функціонування агропромислового комплексу. Зазначено, що диверсифікація видів сільськогосподарської продукції, зокрема розвиток органічного землеробства, є важливим елементом забезпечення довготривалої продовольчої безпеки. Також у статті розглянуто соціальні аспекти продовольчої безпеки, включно із забезпеченням доступу населення до якісних продуктів харчування, розвитком кооперативного руху та підвищенням рівня соціальної відповідальності аграрних підприємств. Підкреслено необхідність державної підтримки аграрного сектора через фінансування інновацій, розвиток інфраструктури та стимулювання інвестицій у виробництво екологічно чистої продукції.
29
Petyk, Lyubov, та Bohdana Kravchenko. "Управління ризиками у банківській сфері". Економіка і регіон/ Economics and region, № 3(94) (11 вересня 2024): 122–32. https://doi.org/10.26906/eir.2024.3(94).3490.
Full textAbstract:
Управління ризиками є ключовою функцією в банківській сфері, оскільки банки постійно стикаються з різноманітними загрозами, що можуть вплинути на їх фінансову стабільність і репутацію. У статті на основі аналізу вітчизняної літератури виокремлено особливості та стан управління банківськими ризиками в сучасних умовах. Розглянуто сутність основних видів ризиків, з якими стикаються банки, зокрема кредитний ризик, ризик ліквідності, ринковий ризик, валютний ризик, операційно-технологічний ризик та інші. Детально описані методи управління кожним із цих ризиків, зокрема хеджування, диверсифікація, стрес-тестування та інші інструменти. Проаналізовано зміни у банківській системі України протягом останніх років, що відбулися під впливом економічно-політичних потрясінь. Оскільки стабільність банківської системи, яка є фундаментом економічного розвитку країни, залежить від здатності банків ефективно управляти ризиками та адаптуватися до нових викликів. Особлива увага приділена ролі управління ризиками у період війни, коли зростає рівень невизначеності та волатильності в економіці. Наведено статистичні дані щодо змін у кількості банків та їх капіталізації протягом 2014-2024 років. Підкреслено важливість постійного вдосконалення процесів управління ризиками для підтримання фінансової стабільності банківської системи України в умовах економічних викликів. Результати дослідження можуть бути корисними для банківських установ та регуляторів у процесі розробки та впровадження стратегій управління ризиками.
30
Жигалкевич, Ж. М., та С. О. Кольчик. "ЕФЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ВАЛЮТНИМ ІНВЕСТИЦІЙНИМ ПОРТФЕЛЕМ НА ПРИКЛАДІ ПРАТ «ФАРМАЦЕВТИЧНА ФІРМА «ДАРНИЦЯ»»". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 29 (15 травня 2024): 161–68. http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.29.2024.308830.
Full textAbstract:
У процесі реалізації поданого дослідження було здійснено глибокий аналіз теоретичних положень та практичних аспектів, пов'язаних з формуванням та управлінням валютним інвестиційним портфелем підприємства. Метою роботи було не лише вивчення сутності інвестицій та портфельного інвестування, але й розробка конкретних методичних рекомендацій, які допоможуть підприємствам оптимізувати свої інвестиційні стратегії у відповідь на динамічні зміни фінансового ринку. Це дослідження охоплює комплексний аналіз інвестиційної діяльності, включаючи оцінку ризиків та дохідності, а також формулювання інвестиційних цілей, що є ключовими для успішного управління валютними портфелями. Основну увагу було приділено аналізу тенденцій розвитку фінансового ринку, як у світі, так і в Україні, з метою виявлення перспективних напрямків для інвестування та визначення потенційних ризиків. Це дозволило сформувати чітке розуміння сучасного стану інвестиційної сфери та виокремити ефективні стратегії управління портфелями в умовах економічної невизначеності. На основі використання існуючих науково-методичних підходів, включаючи системний аналіз, статистичні методи, аналіз ризиків та дохідності, було розроблено вдосконалені методики та моделі управління валютними портфелями. Наукова новизна поданого дослідження полягає у вдосконаленні методики та моделі управління валютним інвестиційним портфелем, адаптованих до умов фінансової кризи та економічної невизначеності. Під час експерименту дослідження на ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»» було доведено, що портфель, сформований за моделлю Шарпа демонструє найкращі показники дохідності та ризику у порівнянні з альтернативними інвестиційними стратегіями, що свідчить про його надзвичайну ефективність. Очікувана дохідність портфеля склала 30,47%, перевищуючи базовий показник на 20,7 п.п. Також важливим аспектом покращення ефективності інвестиційного портфеля було використання 14 валютних пар. Такий підхід забезпечив широкі можливості для диверсифікації, зменшуючи ризик, пов'язаний з концентрацією на вузькому наборі валют. Включення такої кількості валютних пар у портфель сприяло збалансуванню потенційних прибутків та ризиків, вносячи вклад у загальну стійкість інвестиційної стратегії.
31
Buhas, Vasyl, та Stanislav Korinny. "УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНИМИ РИЗИКАМИ МІЖНАРОДНОЇ КОРПОРАЦІЇ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 15 (2025): 186–92. https://doi.org/10.32750/2025-0116.
Full textAbstract:
У статті досліджено ключові аспекти управління економічними ризиками міжнародних корпорацій в умовах глобалізації. Визначено основні види ризиків, зокрема валютні, фінансові, політико-економічні та операційні, які можуть суттєво впливати на стабільність і конкурентоспроможність компаній у міжнародному середовищі. Розглянуто особливості сучасного ризик-менеджменту, що включає ідентифікацію загроз, їх оцінку та впровадження ефективних стратегій мінімізації ризиків. Проаналізовано сучасні підходи до управління ризиками, серед яких використання фінансових інструментів (деривативи, валютні свопи, страхування), диверсифікація ринків і активів, стратегічне планування та адаптація до змін макроекономічного середовища. Особливу увагу приділено впливу глобалізаційних процесів на економічну безпеку міжнародних корпорацій. Зазначено, що в умовах динамічної світової економіки традиційні методи ризик-менеджменту втрачають ефективність, тому корпорації повинні використовувати комплексний підхід, що поєднує стратегічне прогнозування, цифровізацію бізнес-процесів та інтеграцію ESG-факторів (екологічних, соціальних та управлінських аспектів). Визначено ключові методи управління ризиками, що сприяють підвищенню стійкості компаній на міжнародному рівні. Зроблено висновок, що ефективне управління економічними ризиками вимагає адаптації бізнес-моделей до сучасних викликів, враховуючи посилення регуляторних вимог, вплив геополітичних факторів та розвиток цифрових технологій. Перспективи подальших досліджень охоплюють аналіз ролі автоматизації, штучного інтелекту та великих даних у процесах ризик-менеджменту міжнародних корпорацій.
32
Гривківська, О. В., та В. М. Дух. "МЕХАНІЗМИ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ТА ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ ПІДПРИЄМСТВА". Economics and management, № 3 (2023) (20 жовтня 2023): 43–51. http://dx.doi.org/10.36919//2312-7812.3.2023.43.
Full textAbstract:
Парадигма економічного розвитку особливе значення надає інтегральним характеристикам сталого функціонування та розвитку підприємств за умов нестійкого середовища. Основним орієнтиром підприємства у довгостроковій перспективі є досягнення сталого розвитку, передумовою чого є розробка та впровадження механізмів адаптації, нейтралізації та елімінування ризикових ситуацій. Механізми забезпечення стійкості нерозривно пов’язані з аналізом економічних та фінансових ризиків. Обгрунтовано, що в результаті багаторічних досліджень з проблем економічних ризиків та аналізу різних видів стійкості функціонування підприємств встановлено, що методологічна сфера вирішення завдань обліку факторів ризику в діяльності підприємств перетинається з областю завдань підвищення стійкості їхнього ефективного функціонування як відкритих систем. Розкрито екстенсивні та інтенсивні характеристики підприємства, як відкритої соціально-економічної системи, що визначають рівень її економічної ризикостійкості. Визначено економічну ризикостійкість, як систему факторів, що характеризують особливості зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства. Представлено сукупність механізмів, зовнішніх та внутрішніх, нейтралізації ризиків підприємства. Наведено елементи системи фінансових нормативів, які забезпечують лімітування концентрації фінансових ризиків та основні форми диверсифікації фінансових ризиків, принципи страхування від фінансових ризиків. Аргументовано, що кожне підприємство у процесі управління ризиками має вміти вибрати той спосіб їх нейтралізації, який дозволить максимально мінімізувати рівень ризиків за мінімальних втрат.
33
Тульчинська, С. О., та О. С. Солосіч. "ПРИЧИНИ ТА ПОТЕНЦІЙНІ НАСЛІДКИ ВИНИКНЕННЯ РИЗИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво та інновації, № 8 (30 грудня 2019): 76–80. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/8.12.
Full textAbstract:
У статті здійснено дослідження ризиків діяльності комунальних підприємств соціальної сфери м. Києва на прикладі Комунального підприємства «Промінь» задля якісного аналізу їх економічної сутності та шляхів мінімізації. В рамках дослідження обґрунтовано актуальність розгляду проблем управління ризиками на рівні комунальних підприємств соціальної сфери як необхідної складової частини їх повноцінного функціонування та безпечного розвитку. Надано загальну характеристику поточного стану комунальних підприємств м. Києва, проаналізовано фінансові показники їх діяльності в динаміці. Проаналізовано ключові проблеми в діяльності комунальних підприємств, що чинять стримуючий ефект на динаміку розвитку підприємства та рівень його безпекового стану. На основі виділеної проблематики вибрано основні види ризику, які є найбільшою загрозою для цього виду підприємств, а саме появу нових конкурентів з більшими фінансовими, організаційними та виробничими можливостями; несвоєчасну сплату розпорядниками бюджетних коштів за надані послуги; програш у тендері на надання послуг з організації дитячого харчування у Святошинському районі м. Києва; зміну державних підходів до організації шкільного харчування в бік комерціалізації цієї сфери та зниження підтримки підприємств державної та комунальної форм власності; несвоєчасну поставку продуктів харчування та недобросовісну роботу постачальників. Проведено поетапний якісний аналіз ризиків діяльності комунальних підприємств на прикладі КП «Промінь». Визначено причини та потенційні наслідки виникнення означених ризикових ситуацій. Розроблено комплекс факторів, що чинять вплив на ймовірність та рівень потенційної загрози виникнення ризику, основними з яких є фактори макроекономічного, локального, мікроекономічного рівнів та соціокультурні фактори. Запропоновано низку заходів щодо мінімізації ймовірності виникнення ризику та рівня негативних наслідків, що включають заходи щодо диверсифікації діяльності, оптимізації організаційно-адміністративної структури підприємств, підвищення рівня професійних компетенцій кадрового складу, ефективного використання резервних засобів.
34
Іроденко, Роман. "ПЕРЕВАГИ І РИЗИКИ ВІРТУАЛЬНИХ АКТИВІВ ЯК ОБ’ЄКТІВ ПОРТФЕЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ". Via Economica, № 5 (26 червня 2024): 48–53. http://dx.doi.org/10.32782/2786-8559/2024-5-7.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано можливості, які відкриває для портфельного інвестування поява та розвиток ринку віртуальних активів. Нові цифрові інвестиційні можливості пов'язані як з перевагами диверсифікації інвестиційних портфелів та отриманням інвестиційного прибутку, так і зі значними ризиками та волатильністю через високу невизначеність ринку. У сукупності віртуальних активів виділяють віртуальні товари, які є нематеріальними об’єкти, які купуються користувачами соціальних мереж і онлайн-ігор; а також криптоактиви, які базуються на технології блокчейн. Криптоактиви включають в себе криптовалюти, віртуальні токени (NFT) та цифрові валюти центральних банків (CBDC), які будуються на технології блокчейн. доменні імена. Інвестиційна привабливість віртуальних активів пов’язана з великим потенціалом зростання ціни, диверсифікацією інвестиційного портфелю, зростаючим попитом на віртуальні фінансові активи внаслідок розширення сфери впливу цифрової економіки, очікуваннями щодо посилення впливу цифрових технологій та активів. Ризики портфельних інвестицій у віртуальні активи обумовлені коливанням їх цін, нестабільністю і недосконалістю регулювання, можливістю шахрайства та відсутністю внутрішньої вартості для більшості віртуальних активів. Особливо гострою проблемою є необхідність забезпечення кібербезпеки і високі екологічні витрати на підтримку деяких блокчейн-мереж. Швидкі темпи інноваційного процесу на ринку віртуальних активів стимулюють створення нових платформних типів компаній, бізнес-моделей. Портфельний підхід до інвестування в епоху цифрових трансформацій означає, що інвестор розподіляє інвестиційний капітал між різними віртуальними активами, очікуючи від кожного з них різної віддачі. Для формування інвестиційного портфелю застосовуються різні варіанти стратегій (коротко, середньо та довгострокові), які мають ґрунтуватися на ретельному власному дослідженні фінансових ринків. На разі ефективного управління ризиками та підтримки збалансованої структури інвестиційного портфелю інвестори можуть повною мірю використати переваги здійснення інвестицій на ринку віртуальних активів
35
Лазаренко, І. С., та Є. О. Крикун. "УПРАВЛІННЯ ПОРТФЕЛЕМ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ ЧАСОВИХ РЯДІВ". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 29 (15 травня 2024): 202–6. http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.29.2024.308835.
Full textAbstract:
Складання оптимального портфеля акцій є важливою задачею для інвесторів, які бажають досягти максимальної доходності при певному рівні ризику. Оптимальний портфель акцій може бути складений згідно з пасивним підходом до інвестування, який передбачає реплікацію показників ринку або використання індексних фондів. Цей підхід базується на припущенні, що ринок в цілому дає прибуток з часом, тому інвестор просто намагається отримати частку цього прибутку, розподіляючи свої інвестиції між різними акціями згідно з ваговими коефіцієнтами індексу. Метою даного дослідження є огляд та узагальнення теоретико-методологічних засад портфельної теорії, методичних положень щодо моделювання оптимального портфеля з використанням часових рядів. Вивчення моделі оптимального портфеля цінних паперів набуває особливої актуальності в контексті соціальних та поведінкових змін. У той час як традиційні моделі оптимізації портфеля цінних паперів зосереджуються переважно на фінансових факторах, таких як очікувана дохідність та ризик, врахування соціальної та поведінкової динаміки дає більш повне розуміння інвестиційного ландшафту. Для досягнення поставленої мети в статті використано сучасну портфельну теорію Гаррі Марковіца (MPT), яка підкреслює важливість диверсифікації та кількісної оцінки ризиків і дохідності. Дослідження також є адаптацію моделей ARIMA та GARCH для прогнозування матриць ризиків, пропонуючи деталізований підхід до прогнозування та використання ринкових коливань для досягнення оптимальної продуктивності портфеля. Результати дослідження не тільки підтверджують актуальність фундаментальних теорій портфельного управління в сучасних умовах, але й розширюють інструментарій інвесторів завдяки практичному застосуванню передових методологій аналізу часових рядів. Практичне значення дослідження полягає в наданні інвесторам надійних стратегій, які допоможуть їм орієнтуватися і отримувати вигоду від динаміки ринку, тим самим максимізуючи результати інвестування в умовах невизначеності, притаманної фінансовим ринкам. Дана модель портфелю не залежить від суми інвестування, а отже, вона може підходити як для індивідуальних інвесторів з невеликим капіталом, так і для інвестиційних компаній з великими фінансовими ресурсами.
36
Рибіцький, О. Л., та В. С. Каращенко. "КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ СТРАТЕГІЙ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ". Цифрова економіка та економічна безпека, № 4 (13) (24 червня 2024): 80–90. http://dx.doi.org/10.32782/dees.13-12.
Full textAbstract:
У статті розглянуто актуальність комплексної оцінки ефективності стратегій фінансового менеджменту підприємств в аграрному секторі, зумовлену значенням аграрного сектору для економіки України та необхідністю розробки нових підходів до управління фінансовими ресурсами. Актуальність теми підкреслюється важливістю аграрного сектору як одного з ключових елементів національної економіки, що забезпечує продовольчу безпеку країни, сприяє розвитку сільських територій та створює робочі місця. Метою дослідження є визначення ключових аспектів ефективного управління фінансовими ресурсами аграрних підприємств, що дозволить підвищити їх фінансову стабільність та конкурентоспроможність в умовах глобалізації та економічної нестабільності. Методи дослідження включають аналіз фінансових показників, оцінку ризиків та моделювання фінансових стратегій з урахуванням специфіки аграрного сектору. Проведений аналіз дозволив визначити основні фактори, що впливають на ефективність фінансового менеджменту аграрних підприємств, зокрема оптимізацію структури капіталу, управління витратами, впровадження сучасних технологій та диверсифікацію продукції. Використання сучасних технологій та автоматизації виробничих процесів є ключовим фактором підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами. Основними результатами дослідження є визначення та обґрунтування напрямів покращення фінансового менеджменту аграрних підприємств, що включають регулярний аналіз витрат на виробництво та збут продукції, оптимізацію витрат і підвищення доходів підприємств. Важливим аспектом також є диверсифікація продукції та вихід на нові ринки, що знижує ризики залежності від одного виду продукції чи ринку. Підвищення якості продукції та активне просування на ринку за допомогою сучасних маркетингових стратегій дозволяє підприємствам виділитися серед конкурентів та збільшити свою частку на ринку. Висновки дослідження свідчать про те, що оптимізація структури капіталу, автоматизація виробничих процесів, активне просування продукції на ринок та управління ризиками є ключовими для підвищення фінансової стійкості аграрних підприємств. Перспективи подальших досліджень включають розробку нових моделей фінансового менеджменту, що враховують специфічні умови аграрного сектору, а також впровадження інноваційних технологій для підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами.
37
Олександренко Ірина та Левіс Роман. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВ АГРОСЕКТОРУ". Економічний форум 1, № 3 (2023): 141–47. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-3-18.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання управління фінансовою безпекою підприємств аграрного сектору, що є ключовим аспектом стабільного функціонування даної галузі. Запропоновано огляд теоретичних засад управління фінансовою безпекою підприємств агросектору, визначено основні аспекти фінансової безпеки, включаючи оцінку фінансового ризику, управління ліквідністю та капіталом, аналіз фінансових показників та стратегії фінансової стійкості підприємств агросектору, розглянуто основні концепції та методи управління фінансовою безпекою, враховуючи специфіку аграрного сектору. Основною метою дослідження є огляд та аналіз теоретичних засад управління фінансовою безпекою підприємств агросектору для визначення ключових аспектів фінансової безпеки в аграрному секторі та висвітлення основних концепцій, методів та стратегій, які можуть бути використані для забезпечення фінансової стійкості та успішного функціонування сільськогосподарських підприємств. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми управління фінансовою безпекою аграрних підприємств свідчить про те, що основна увага дослідників зосереджена на вивченні факторів, які впливають на фінансову безпеку агропідприємств, таких як волатильність цін на сільськогосподарську продукцію, залежність від погодних умов, кредитний ризик та інші. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що розглянуті стратегічні підходи до управління фінансовою безпекою підприємств агросектору, зокрема використання фінансових інструментів, страхування, диверсифікації ризиків та інвестиційних стратегій дозволяють підвищити ефективність функціонування сільськогосподарських підприємств. Об’єктом дослідження є процес управління фінансовою безпекою аграрних підприємств в Україні. У статті представлені результати емпіричного аналізу підходів щодо забезпечення фінансової безпеки сільськогосподарських підприємств, який довів об’єктивну необхідність розробки та застосування ефективних стратегій управління фінансовою безпекою в аграрному секторі. Дослідження емпірично підтверджує та теоретично доводить, що вдосконалення системи фінансового планування та контролю аграрних підприємств дозволяють їм ефективно забезпечувати свою фінансову стійкість.
38
Kudyrko, L. P., та M. V. Kobernyk. "ВИХІД ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ З ЄС: НАСЛІДКИ, РИЗИКИ, МОЖЛИВОСТІ". Actual problems of regional economy development 1, № 19 (2023): 69–78. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.19.69-78.
Full textAbstract:
Brexit став однією з найбільш значущих подій останніх років для Європи і світової економіки у цілому. Враховуючи значущість Великої Британії як однієї з найбільших економік світу та її вплив на глобальний розвиток, проблематика дослідження є актуальною.
 Метою даної статті є розкриття стану та оцінка наслідків для економічного розвитку Великої Британії після її виходу з Європейського Союзу в розрізі як економіки у цілому, так і окремих її галузей та секторів.
 В статті було використано методи аналізу та синтезу, порівняння, групування та систематизації, елементи інституційного підходу, статистичний метод.
 На основі даних національної статистичної служби Великобританії та інформаційних джерел міжнародних організацій ідентифіковано наслідки для економічної динаміки, ринку праці, інвестиційного клімату країни. Виявлено, що у короткостроковому періоді негативний вплив на економічну динаміку був більш відчутний, ніж у подальші роки. Дослідження засвідчило, що попри формалізацію розриву з ЄС, Великобританія зберігає орієнтацію на ринки європейського співтовариства та визнання важливості торговельних відносин з Європейським Союзом з огляду їх суттєвого впливу на економіку країни. Серед очевидних ризиків виходу з ЄС стали більш складні торговельні умови з країнами ЄС. Також можливим є нарощування міждержавних суперечностей у зв'язку з економічним суперництвом за стратегічні ресурси на глобальному рівні та впливом на міжнародну конкуренцію. Авторами розкрито дуальний прояв наслідків Brexit в середньостроковому періоді: з одного боку, скорочення інвестицій та кількості залучених працівників на ринок праці із держав ЄС, з іншого, збільшення частки внутрішніх працівників на ринку праці та зменшення показників безробіття. Позитивні наслідки можна оцінювати також з огляду активізації міжнародних економічних зв’язків за межами країн ЄС, що забезпечить диверсифікацію ринків та каналів надходження інвестиційних ресурсів. Теоретична значимість дослідження полягає у поглибленні положень теорії міжнародної економічної інтеграції в частині визначення співвідношення наслідків короткострокової та довгострокової дії (статичні та динамічні ефекти торгівлі) в умовах дезінтеграційних процесів. Практична цінність зумовлена можливістю урахування та емпіричного тестування регуляторних кроків держави (на прикладі Великої Британії) по диверсифікації зовнішніх торговельних потоків з метою досягнення нового геополітичного впливу та статусу. 
 Перспективи подальших досліджень можна вбачати в оцінці економічних та геополітичних наслідків для Великої Британії війни України з рф з огляду потужної військової та економічної підтримки української держави.
39
Осінська, О. Б., та М. Я. Топорницька. "СТИМУЛЮВАННЯ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ФАКТОРУ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ СУБ’ЄКТІВ ТУРИЗМУ В У МОВАХ ВІЙНИ". Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі, № 12 (24 березня 2025): 57–62. https://doi.org/10.32782/tourismhospcee-12-8.
Full textAbstract:
Предметом дослідження стали процеси формування й реалізації публічно-приватної політики розвитку рекреаційної діяльності вітчизняних туристичних підприємств. Показано проблемні аспекти функціонування і розвитку суб’єктів туризму в Україні в умовах повномасштабної війни, які призвели до зростання ризиків переміщень і відпочинку, втрати в’їзного туризму, зниження купівельної спроможності населення, відповідно, звуження внутрішнього ринку і зниження рівня попиту на туристичні послуги. Аргументовано, що в таких умовах дієвим інструментом збереження стійкості суб’єктів господарювання є диверсифікація їх економічної та маркетингової діяльності. Одним із векторів відповідної диверсифікації визначено розвиток екскурсійної діяльності підприємств як сфери, де вільний час туриста / споживача послуг / відпочивальника використовується з метою відпочинку, лікування, оздоровлення, культурного збагачення тощо. Метою дослідження визначено обґрунтування інструментів державної та приватної політики стимулювання рекреаційної діяльності як фактору диверсифікації і посилення фінансово-економічної стійкості вітчизняних суб’єктів туризму в умовах війни. Обґрунтовано, що у відповідних цілях і державі, і топ-менеджменту суб’єктів господарювання слід реалізувати низку проактивних заходів. З позиції бізнесу це ініціювання окремого напряму формування туристичних послуг, пов’язаних із рекреаційною діяльністю, а також здійснення заходів маркетингового характеру, спрямованих на їх промоцію. З позиції профільних органів державного управління слід забезпечити покращення організаційної та мотиваційної компонент бізнесу для започаткування й активізації діяльності в сфері рекреації. Блок першого інструментарію передбачає організаційно-інституційну підтримку й допомогу суб’єктам туристичного бізнесу, що готові відкривати нові об’єкти / напрями, які передбачають надання послуг із рекреації. Блок другого інструментарію – це заходи економічного характеру, що сприятимуть приватним інвестиціям у такого типу проєкти, а також покращенню економічних можливостей усіх видів і типів засобів розміщення, а також приватних садиб у частині створення нових потужностей із надання послуг рекреації.
40
Maslii, Oleksandra, та Mariia Bielkina. "Вплив пандемії на розвиток страхового ринку України". Економіка і регіон/ Economics and region, № 4(83) (8 грудня 2021): 67–76. https://doi.org/10.26906/eir.2021.4(83).2529.
Full textAbstract:
На основі узагальнення результатів наукових досліджень особливостей функціонування й значення страхового ринку у фінансовій системі країни доведено, що страхові послуги відіграють важливу роль в управлінні ризиками, розподілі заощаджень і зростанні ринку капіталу в сучасних умовах численних викликів, ризиків та загроз. Доведено, що рівень розвитку страхового ринку України є низьким порівняно з іншими країнами світу за ключовими показниками (проникненням і щільністю страхування), проте темпи його зростання є високими. Проведено порівняльний і трендовий аналіз показників розвитку страхового ринку та виявлено позитивну динаміку, незважаючи на зменшення активності за туристичним, авіаційним і майновим страхуванням. Натомість установлено зростання попиту на страхові продукти обов’язкового страхування, яке займає найбільшу частку в структурі зібраних страхових премій на українському ринку страхування. Досліджено специфіку впливу пандемії на страховий ринок, яка проявляється у стимулюванні окремих його секторів та виникненні нових страхових продуктів. Установлено, що для страхового ринку, на відміну від інших сфер національної економіки, пандемія є рушієм розвитку, оскільки зростаючий рівень ризику в особистому страхуванні сприяє підвищенню попиту на страхові продукти медичного страхування. Доведено, що вплив пандемії на страховий ринок полягає у диверсифікації страхових програм, розширенні страхового поля, зростанні кількості страхувальників та укладених договорів страхування, зокрема в медичному страхуванні, збільшенні обсягу зібраних страхових премій, а також цифровізації процесу надання страхових послуг через оформлення електронних страхових полісів, упровадженні клієнто-орієнтованих бізнес-моделей, що сприяє розвитку страхового ринку. Розглянуто фінансові результати діяльності страхових компаній в Україні й ідентифіковано, що темпи їх зростання є найвищими серед усіх небанківських фінансових установ в умовах пандемії. Визначено напрями розвитку страхового ринку України в умовах епідемічної небезпеки, що ґрунтуються на розробленні інноваційних рішень та диверсифікації діяльності у відповідь на появу нових ризиків.
41
ЖАДЬКО, Костянтин, Наталія НЕБАБА, Максим КОРНЄЄВ, Олександр СТАХІВ та Сергій ВЕСНІН. "ПРИБУТОК ЯК ІНДИКАТОР ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 2 (15 травня 2025): 124–30. https://doi.org/10.31891/mdes/2025-16-15.
Full textAbstract:
У статті всебічно розкрито роль прибутку як одного з ключових індикаторів оцінювання рівня економічної безпеки підприємств (ЕБП). Визначено основні функції прибутку: оціночну, розподільчу та стимулюючу, обґрунтовано їх значення для забезпечення фінансової стабільності, інвестиційної привабливості та стійкого розвитку підприємств. Проведено аналіз динаміки прибутків і збитків великих та середніх підприємств України у 2023–2024 роках, що дозволило виявити як позитивні тенденції зростання прибутковості, так і існуючі фінансові ризики. Встановлено, що зростання загального обсягу прибутку супроводжувалося дещо підвищеною часткою збиткових підприємств, що вимагає підвищеної уваги до галузевих дисбалансів. Визначено провідні галузі за обсягами прибутку та виявлено найбільш вразливі сектори економіки. Підкреслено важливість удосконалення антикризового управління, формування резервних фондів, стимулювання інноваційного розвитку та диверсифікації ризиків. Результати дослідження мають наукове та важливе прикладне значення для удосконалення підходів до управління ЕБП та розробки стратегій їх стійкого розвитку в умовах високої невизначеності економічного середовища.
42
Седікова, Ірина, Ігор Савенко та Денис Седіков. "Інвестиційна привабливість харчових підприємств України в післявоєнний період". Food Industry Economics 16, № 4 (2024): 36–46. https://doi.org/10.15673/fie.v16i4.3063.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню інвестиційної привабливості харчових підприємств України у повоєнний період. Особливу увагу виділено визначенню факторів, які стимулюють або підтримують інвестиційну активність, зокрема модернізацію виробничих потужностей, впровадження новітніх технологій та диверсифікацію продуктового асортименту для підвищення експортного потенціалу. У роботі акцентовано увагу на важливості залучення прямих іноземних інвестицій як ключового інструменту подолання економічних викликів, забезпечення доступу до капіталу, інноваційних технологій та міжнародних ринків. Визначено основні ризики, пов'язані з інвестуванням у галузь, включаючи політичну нестабільність, логістичні проблеми тощо. Запропоновано шляхи мінімізації ризиків через впровадження сталих екологічних та соціальних практик, адаптацію міжнародного досвіду до українських реалій, задля покращення бізнес-середовища, включаючи гармонізацію законодавства зі світовими стандартами, розвиток інфраструктури та впровадження стимулів для інвесторів. Зроблено висновок про те, що інтеграція глобальних трендів у галузь, оптимізація ланцюгів постачання, а також використання інноваційних рішень створюють додаткові можливості для залучення іноземного капіталу та сприяють відновленню української економіки.
43
Melnyk, L. V. "МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ПРИ ІПОТЕЧНОМУ КРЕДИТУВАННІ АГРАРНОЇ СФЕРИ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, № 83 (2019): 120. http://dx.doi.org/10.31713/ve3201812.
Full textAbstract:
В статті визначено сутність ризиків іпотечного кредитування аграрної сфери. Виділено особливості ризиків земельно-іпотечного кредитування. Проведено класифікацію ризиків залежно від періодичності їх виникнення. Систематизовано методи управління ризиками іпотечного кредитування залежно від періоду досягнення поставлених цілей. Наголошено на важливості використання методу диверсифікації для мінімізації кредитних ризиків.
44
ОГІНСЬКИЙ, Є. В., та Д. С. АНТОНЮК. "МОДЕЛЮВАННЯ ВПЛИВУ ДОХОДНОСТІ ТА РИЗИКОВАНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ У КОНТЕКСТІ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛЬНИМИ ФІНАНСАМИ". Вісник Херсонського національного технічного університету, № 2(89) (2 липня 2024): 188–95. http://dx.doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2024.2.27.
Full textAbstract:
Управління персональними фінансами є ключовим аспектом досягнення фінансової стабільності та добробуту і відіграє важливу роль у житті сучасної людини. Інвестиції є одним з інструментів персональних фінансів, що дозволяє зберігати і накопичувати кошти. Важливим фактором при виборі інвестиційних фінансових інструментів є знаходження збалансованого співвідношення дохідності і ризикованості. Дохідність визначає очікуваний майбутній прибуток від інвестицій, в той же час ризикованість характеризує ступінь невизначеності і ймовірність того, що реальні доходи будуть відрізнятися від очікуваних. В цій роботі розглянуто підходи вибору інвестиційного портфелю і покращення його дохідності та ризикованості шляхом диверсифікації ризикових активів. Можливість додавання безризикових активів у портфель значно розширює множину доступних ефективних портфелів. В роботі також проведений аналіз впливу дохідності та ризику інвестиційного портфелю на досягнення персональних фінансових цілей за допомогою моделювання методом Монте-Карло. Даний метод базується на використанні випадкових чисел для імітації реальних процесів. Вхідні параметри для розрахунків, такі як дохід за поточний період і значення інфляції, характеризуються ймовірнісними характеристиками. В результаті виконання великої кількості симуляцій отримується ймовірність досягнення фінансової цілі і середнє значення результату при заданих вхідних параметрах. На прикладі показано як збільшення дохідності впливає на накопичення, і відповідно збільшує середнє значення можливого прибутку. Ризик, в свою чергу, може зменшити ймовірність досягнення фінансової цілі в цілому. Показана необхідність зваженого підходу до вибору дохідності і ризику інвестицій. Цей вибір заснований на принципах компромісу і оптимальні значення можуть відрізнятись в залежності від поставленої мети. Збалансований підхід до вибору дохідності та ризикованості, а також моделювання їхнього впливу на кінцевий результат, забезпечує можливість оптимізації фінансових рішень для широкого спектру завдань у сфері персональних фінансів.
45
Корженівська, Н. Л., І. О. Осадчук та Я. І. Сидорак. "ЕКСПОРТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ АГРАРНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ТА РИЗИКІВ". Podilian Bulletin Agriculture Engineering Economics, № 43 (10 липня 2024): 142–47. http://dx.doi.org/10.37406/2706-9052-2024-2.21.
Full textAbstract:
У статті розглянуто експортний потенціал аграрної галузі України в умовах невизначеності та ризиків. Дослідження зосереджене на аналізі факторів, які впливають на експорт сільськогосподарської продукції з України, зокрема на рівень нестабільності на ринках, тарифні бар’єри, кліматичні та природні чинники, а також політичні та економічні ризики. Автори аналізують можливості для зростання експорту аграрної продукції з України шляхом зменшення впливу невизначеності та ризиків, використання новітніх технологій, підвищення якості продукції та диверсифікації експортних ринків. Автори використовують комбінацію кількісних та якісних методів дослідження, зокрема аналіз статистичних даних, які свідчать про скорочення доходів від аграрного експорту, хоча спостерігається збільшення експорту морем. Також відбулось зростання експорту контейнерними перевезеннями, залізничним i автомобільним транспортом. Структура експорту свідчить про те, що країна переважно спеціалізується на сільському господарстві, має низький рівень виробництва високотехнологічної продукції і щорічно збільшує імпортні потреби. Розглянуто переваги державних програм та підтримки, необхідність інвестицій у інфраструктуру та технології, важливість міжнародного партнерства для розвитку експортного потенціалу, а також негативні впливи зменшення експорту аграрної продукції на соціальний та економічний розвиток. Підкреслено актуальність дослідження у зв’язку зі змінами на міжнародних ринках, змінами у законодавстві та політичному контексті, що може вплинути на експортну діяльність аграрного сектора України. Для глибшого вивчення поточних загроз економічній стабільності у зовнішньоекономічній сфері країни запропоновано виявити нові конкретні загрози, а також розробити карти ризиків, ґрунтуючись на експертному опитуванні фахівців.
46
Кавун, О. О. "Диверсифікація діяльності підприємницьких мереж у торгівлі: сутність, форми, мотиви та ризики здійснення". Проблеми економіки, № 2 (2014): 243–48.
Find full text
47
Польова, Н. М., Ю. В. Молчанов та Б. А. Гнатик. "ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 30 (9 жовтня 2024): 66–70. http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.30.2024.313039.
Full textAbstract:
У статті розглядаються основні етапи та фактори, що впливають на формування інвестиційної та інноваційної діяльності організації. Показано, що проблема дуже актуальна і є основою зростання конкурентоспроможності будь-якої організації. Описані деякі види інвестицій, їхня відмінність між собою та вплив на діяльність організації та отримання прибутку. У статті розповідається про те, що будь-яка діяльність організації залежить від чітко сформованих стратегій та цілей розвитку даних сфер. Визначаються фактори, умови, етапи, способи, інструментарій та методи наукового дослідження інноваційних та інвестиційних шляхів розвитку організації. Градація наукових досліджень в інноваційній діяльності на фундаментальні та прикладні. Цілі, види робіт, факторів націлених на виявлення значних закономірностей у процесі еволюції природи та суспільства. Виявлено основні ризики цих видів діяльності. Зроблено акцент на тому, що організація раціонально повинна використовувати отримані від інвестування та інновацій кошти з метою зниження ризиків банкрутства та збільшення продажів і прибутку, що може досягатись шляхом диверсифікації діяльності організації, освоєнням нових ніш.
48
ПОПЕЛО, Ольга Володимирівна, та Тетяна Петрівна ТКАЧЕНКО. "СТРАТЕГІЯ ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛОГІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ ПІДПРИЄМСТВА В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ". Economic Synergy, № 2 (30 червня 2023): 23–35. http://dx.doi.org/10.53920/es-2023-2-2.
Full textAbstract:
У статті розглянуто особливості формування стратегії ефективного функціонування логістичної системи підприємства в контексті забезпечення економічної безпеки. Визначено, що стратегія ефективного функціонування логістичної системи є комплексним підходом, спрямованим на забезпечення стійкості, надійності та ефективності логістичних процесів з метою зниження ризиків і збереження економічної безпеки підприємства. Окреслено основні фактори, що впливають на ефективність функціонування логістичної системи підприємства в контексті забезпечення економічної безпеки. Проаналізовано підходи науковців щодо визначення етапів розробки логістичної стратегії в системі управління підприємством. Досліджено основні етапи формування сучасної логістичної стратегії, до яких віднесено такі: аналіз поточного стану, визначення мети і стратегічних цілей, аналіз зовнішнього середовища, розробка стратегії, впровадження стратегії, оцінка та контроль, вдосконалення. Визначено ключові аспекти формування стратегії ефективного функціонування логістичної системи підприємства в контексті забезпечення його економічної безпеки, серед яких: аналіз і оцінка ризиків, розробка системи контролю, оптимізація ланцюга постачань, диверсифікація постачальників та ринків, впровадження сучасних інформаційних технологій для поліпшення управління логістичними процесами, планування превентивних заходів для швидкого реагування на непередбачувані ситуації або кризи чи їх запобігання, навчання та розвиток персоналу. Обґрунтовано, що забезпечення високої якості обслуговування в контексті функціонування логістичної системи сприяє збереженню та залученню нових клієнтів, що позитивно впливає на економічну безпеку підприємства. Доведено, що ефективна логістична система дозволяє підприємству попереджати та мінімізувати ризики, пов'язані з перервами в постачанні, недостатнім запасом товарів або проблемами в ланцюгах постачання.
49
Чорнобай, Л. М., та І. М. Мушеник. "ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМПЛЕКСНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ". Podilian Bulletin Agriculture Engineering Economics, № 46 (3 березня 2025): 200–204. https://doi.org/10.37406/2706-9052-2025-1.29.
Full textAbstract:
Диверсифікація є важливим інструментом забезпечення сталого комплексного розвитку сільських територій, оскільки дозволяє зменшити залежність від однієї галузі чи виду діяльності та створити нові можливості для економічного зростання, раціонального використання природних ресурсів, поліпшення соціальних умов та покращення екології. Диверсифікація дозволяє знизити ризики, пов’язані з коливаннями цін на сільськогосподарську продукцію або змінами кліматичних умов. Це створює більш стабільну економічну ситуацію для місцевих громад. Розвиток нових галузей, бізнесів та видів діяльності створює додаткові робочі місця, підвищує рівень доходів сільського населення та зменшує міграцію. Це сприяє зміцненню соціальної структури та збереженню традиційного способу життя. Застосування екологічно чистих технологій та сталих практик землеробства знижує негативний вплив на навколишнє середовище, допомагає зберегти природні ресурси та забезпечити довготривале ефективне використання земельних ресурсів. Диверсифікація економіки може створити умови для залучення інвестицій у сільське господарство та інші галузі, що забезпечить додаткові фінансові надходження для розвитку місцевої інфраструктури та ринку соціальних послуг. Збільшення економічної активності на сільських територіях сприяє розвитку транспортної, комунікаційної та соціальної інфраструктури, що поліпшує доступ до послуг та сприяє підвищенню якості життя місцевого сільського населення. Диверсифікація є важливим фактором для забезпечення сталого розвитку сільських територій, оскільки вона дозволяє створювати багатогранну, стійку економіку, покращувати соціальні умови та екологічну ситуацію. Вона вимагає комплексного підходу, який включає як економічні, так і соціальні та екологічні аспекти розвитку.
50
ХІТРОВ, Ігор. "СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 2, № 23 (2024): 268–75. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v2i23.1548.
Full textAbstract:
У сучасних умовах транспортна галузь стикається зі значними викликами, зумовленими динамічними змінами у зовнішньому середовищі. Економічна нестабільність, політичні ризики, глобалізація ринків та впровадження нових технологій створюють ситуацію невизначеності, в якій транспортні підприємства мають діяти. У таких умовах для забезпечення стабільності та конкурентоспроможності необхідне чітке стратегічне планування. Тема стратегій розвитку підприємств автомобільного транспорту, його виробничо-технічної бази є надзвичайно актуальною, оскільки вона стосується не лише поточної ефективності транспортних послуг, але й майбутнього галузі в умовах технологічних, економічних і екологічних викликів. Стратегії транспортних підприємств в умовах невизначеності повинні бути гнучкими, адаптивними та спрямованими на зниження ризиків і підвищення стійкості до непередбачуваних обставин. Стратегічний розвиток транспортного підприємства включає не лише традиційні підходи до управління, але й активну інтеграцію інноваційних технологій, цифровізацію процесів та екологічну відповідальність. Диверсифікація послуг, оптимізація внутрішніх процесів і управління ризиками також стають ключовими факторами, що сприяють стійкості підприємства в умовах невизначеності. У даній статті розглядаються загальні положення щодо вибору стратегічних напрямів розвитку транспортного підприємства з урахуванням впливу зовнішніх і внутрішніх чинників. Особлива увага приділяється у виокремленні гнучких стратегій, що дозволяють підприємствам не тільки ефективно реагувати на виклики, але й використовувати можливості для зростання. Обговорені результати дослідження підкреслюють важливість впровадження стратегічних напрямів розвитку. Транспортні підприємства, що успішно застосовують ці принципи, здатні не лише знизити вплив негативних чинників невизначеності, але й забезпечити стабільний розвиток у довготривалій перспективі. Ключові слова: автомобільний транспорт, транспортні технології, транспортне підприємство, виробничі системи на транспорті, ризики, стратегія.