Academic literature on the topic 'Захворювання хребта'

Мета. Покращити результати пункційної вертебропластики як методу мінімально інвазивного лікування больового синдрому при травматичних та патологічних переломах хребта.
 Матеріали та методи. Виконано аналіз результатів лікування хворих в Університетській клініці ОНМедУ за період з 2013 по 2018 рік. Загалом проаналізовано випадки лікування 134 хворих та виконання вертебропластики 214 хребців. З приводу гострої травми лікувалися 21 хворих (23 хребці), з приводу патологічних переломів на фоні остеопорозу проліковано 58 хворих (104 хребці), з приводу пухлинного ураження хребта – 55 хворих (87 хребців). Післяопераційний контроль виконувався інтра- та післяопераційно за допомогою флюороскопії з використанням С-дуги і, на наступний день після операції, методом комп`ютерної томографії. Виконано аналіз кількості й структури післяопераційних ускладнень та їх вплив на якість життя хворих за шкалами ВАШ (візуальна аналогова шкала болю) та FIM (functional independence measure scale). Також виконано порівняльний аналіз специфічності методів рентгенологічного контролю екстравертебрального розповсюдження полімеру (кісткового цементу).
 Результати. Жодне з виявлених ускладнень не мало суттєвого клінічного впливу на перебіг захворювання. Кількість випадків екстравертебрального розповсюдження цементу, що не проявлялись клінічно, які були виявлені під час комп’ютерної томографії, значно перевищувала рентгенологічні дані. В порівнянні: 18,7 % та 4,7 % випадків ускладнень виявлені за допомогою комп’ютерної томографії та рентгенографії. Єдиний випадок емболії дрібних гілок легеневої артерії був виявлений випадково під час післяопераційного дослідження грудного відділу хребта.
 Висновки. Аналіз літературних даних та власних отриманих результатів дозволяє пропонувати використання комп’ютерної томографії в післяопераційному періоді, як найбільш чутливого методу діагностики післяопераційних ускладнень пункційної вертебропластики.

Резюме. Нині головними чинниками виникнення в осіб молодого віку порушень мозкового кровотоку є зміни в шийному відділі хребта. Мета. Проаналізувати ефективність мануальної терапії у студентів із синдромом функціональної компресії хребтової артерії внаслідок порушення біомеханіки в шийному відділі хребта. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, опитування, комплексне ультразвукове дослідження, методи математичної статистики. Результати. Заняття за розробленою програмою, що включали лікувальну гімнастику, постізометричну релаксацію м’язів і м’які техніки мобілізації для розблокування функціональних блоків у міжхребцевих рухомих сегментах шийного відділу хребта, показали значне покращення клінічного стану обстежуваних. Результати дослідження показали, що застосування запропонованої комплексної програми, яка включає мануальну терапію, сприяє зниженню клінічних проявів захворювання і в короткі строки повертає пацієнтам якість життя.
 Ключові слова: синдром хребтової артерії, мануальна терапія, фізична терапія.

Мета. Оцінити вплив застосування методики тракції за допомогою петлі Гліссона та ізометричних вправ у відновленні пацієнтів з проявами цервікалгії на тлі остеохондрозу шийного відділу хребта. Методи. Теоретичний комплексний аналіз науково-методичної літератури та джерел, інструментальні методи досліджень (кількісне та якісне оцінювання больового синдрому за ВАШ та оцінювання ступеня порушення життєдіяльності за анкетуванням Оswestry). Результати. Проаналізовано результати власних досліджень лікування 46 хворих (28 жінок і 18 чоловіків) з клінічними і морфологічними проявами гриж міжхребцевих дисків шийного відділу хребта. На підставі отриманих результатів встановлено, що поєднання методу тракції шийного відділу та ізометричних вправ у порівняльному аспекті дають максимальний клінічний ефект, що виявляється в швидкому усуненні больового синдрому, неврологічних симптомів захворювання, нормалізації обсягу рухів у шийному відділі у пацієнтів з клінічними проявами остеохондрозу шийного відділу хребта. Висновки. Застосування тракції на тлі медикаментозного лікування, кінезитерапії (ізометричних вправ) у пацієнтів із дегенеративними змінами у шийному відділі хребта дозволяє підвищити ефективність лікування, що підтверджується результатами власних досліджень. Означений підхід дозволяє досягти максимального функціонального результату.

Актуальність. Захворювання серцево-судинної системи в більшості економічно розвинених країн займають лідируючі позиції серед причин захворюваності, інвалідизації та смертності. Смертність від захворювань серцево-судинної системи переважає над смертністю від усіх злоякісних новоутворень, разом узятих, причому, 25 % померлих від серцево-судинних захворювань – це люди працездатного віку. Атеросклероз (atherosclerosis) – хронічна хвороба, яка характеризується ліпоїдною інфільтрацією внутрішньої оболонки артерій еластичного й змішаного типів із наступним розвитком у їх стінці сполучної тканини та клінічно проявляється загальними й місцевими розладами кровообігу. Атеросклероз облітеруючий – різновид атеросклерозу, що характеризується різким звуженням або повним закриттям просвіту артерій. Він спостерігається, зазвичай, в артеріях нижніх кінцівок, серця, нирок і екстракраніальних відділах судин головного мозку. Мета дослідження – установити структуру оперативних утручань при облітеруючому атеросклерозі нижніх кінцівок та виявити головні аспекти, на які має бути спрямована реабілітація хворих із цією патологією. Методи дослідження – аналіз та синтез наукових джерел, аналіз медичних карт. Проведено аналіз 59 медичних карт хворих після оперативних втручань при облітеруючому атеросклерозі нижніх кінцівок. Проаналізовано структуру утручань і їх ускладнень протягом десяти місяців 2017 р. Критерій виключення – хворі з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок із цукровим діабетом. Результати дослідження. Такі хворі потребують реабілітаційного втручання залежно від стадії захворювання, типу оперативного втручання вже в ранньому післяопераційному періоді та в амбулаторних умовах. Особливої уваги потребують хворі після ампутації фаланг пальців, опорної частини стопи та ампутацій вище коліна. Адже при ампутації нижніх кінцівок значно порушується статика тіла, центр тяжіння переміщується в бік збереженої кінцівки. Як наслідок, нахил таза, що призводить до викривлення хребта й збільшення навантаження на збережену кінцівку, відбувається атрофія м’язів кукси. Значно знижується якість життя пацієнтів. Висновки. За результатами дослідження встановлено, що відсоток жінок із цим захворюванням є меншим, порівняно з чоловіками, проте він значний, що не зовсім збігається з попередніми дослідженнями та, очевидно, потребує вивчення причин росту цього захворювання серед жінок. Також установлено, що майже чверть пацієнтів із цим діагнозом поступили в хірургічне відділення в стадії деструктивних змін із характерними виразками в дистальних відділах кінцівки й пальцях, що призвело до їх ампутації.