To see the other types of publications on this topic, follow the link: Національні інвестори.
Journal articles on the topic 'Національні інвестори'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Національні інвестори.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Нечаєва, Ірина. "Відновлення ПІІ: глобальні перспективи та можливості для України". Acta Academiae Beregsasiensis. Economics, № 5 (27 червня 2024): 132–44. http://dx.doi.org/10.58423/2786-6742/2024-5-132-144.
Full textAbstract:
Формування сприятливих умов для інвесторів та відновлення економіки України в умовах війни вимагає комплексного підходу, що враховує глобальні тенденції, національні інтереси та внутрішні можливості країни. Метою дослідження є виявлення можливостей залучення прямих іноземних інвестицій в Україну та їх основних напрямків в контексті глобальних перспектив відновлення прямих іноземних інвестицій. В роботі проведений аналіз обсягів світових прямих іноземних інвестицій, напрямків інвестування та тенденцій їх зміни. Встановлено, що основний акцент щодо глобального інвестування змістився в сектори Цілей сталого розуитку в країнах, що розвиваються. Незважаючи на COVID-19 та величезні руйнування внаслідок війни, інвестори продовжують працювати та, навіть, прагнуть розширювати бізнес в Україні. В роботі визначені основні проблеми, фактори та причини продовження інвестування в країну, зокрема, це наявність кваліфікованих, навчених людей і недорогої робочої сили; розмір місцевого ринку; конкурентоспроможна структура витрат в Україні; близькість до регіональних ринків; пошук зв’язків з партнерами; інфраструктура (комунальні послуги та транспорт); доступні об’єкти інвестування за конкурентними цінами; природні ресурси. Обґрунтовано, що для залучення іноземних інвестицій Україна має створити сприятливий клімат, відповідні умови для інвесторів, визначитись з обсягами та напрямами інвестування. Пріоритетними секторами для залучення прямих іноземних інвестицій є: інвестиційні проєкти зі значними інвестиціями, індустріальні парки, інформаційні технології, сільське господарство та агропереробна промисловість, виробництво еко-транспорту та компонентів до нього, зелена енергетика, креативна індустрія, літакобудування, науково-дослідна та інноваційна діяльність, інфраструктура, машинобудування. Визначені конкретні заходи на національному рівні для збільшення інвестиційних потоків і оновлення економіки України, розглянуті нагальні питання, які потребують вирішення та реформ. Встановлено, що стимулювання прямих іноземних інвестицій є ключовим елементом відновлення економіки України та забезпечення її стійкого розвитку, що має призвести до позитивних результатів впровадження реформ: поліпшення бізнес-клімату, забезпечення фінансової стабільності та доступу до капіталу, ефективні податкова та фіскальна політики, розвиток інфраструктури, забезпечення правової безпеки та посилення заходів з протидії корупції, розвиток людського капіталу, впровадження екологічних стандартів.
2
Скороход, І. П., та Є. С. Зозуля. "РОЗВИТОК ПОТЕНЦІАЛУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ". Підприємництво та інновації, № 20 (29 жовтня 2021): 25–32. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/20.3.
Full textAbstract:
У статті проаналізований обсяг іноземного інвестування в економіку України та визначені найбільші іноземні інвестори. Визначені обсяги іноземного інвестування окремих галузей національної економіки та найбільш привабливі галузі для іноземних інвесторів. Систематизовані основні проблеми, що перешкоджають залученню іноземних та національних інвестицій в економіку України, та запропоновані шляхи їх подолання. На сучасному етапі, в умовах структурної перебудови економіки України, активізація інвестиційної діяльності набуває особливого значення. Незважаючи на незначні позитивні зрушення процесу інвестиційної діяльності в Україні, інвестиційний клімат країни залишається досить несприятливим для капіталовкладень. Саме тому залишаються актуальними питання підвищення інвестиційної привабливості країни.
3
Бондар, І. С. "Генеза інвестиційних спорів у міжнародному праві". Вісник Пенітенціарної асоціації України, № 1 (25 березня 2025): 202–15. https://doi.org/10.34015/2523-4552.2025.1.20.
Full textAbstract:
Стаття присвячена комплексному аналізу генези інвестиційних спорів у міжнародному праві крізь призму історичного, правового та інституційного розвитку цього феномена в системі глобального регулювання економічних відносин. У фокусі дослідження – трансформація правових механізмів захисту іноземних інвесторів у контексті зростання обсягів транскордонного руху капіталу та зміцнення ролі держав як суб’єктів, що не лише приймають, але й обмежують інвестиційну діяльність через реалізацію своїх суверенних функцій. Обґрунтовано, що інвестиційні спори мають глибоко вкорінене історичне підґрунтя, яке сягає торговельних відносин античних часів, еволюціонує через колоніальну практику європейських держав і знаходить сучасне втілення в інституціалізованих механізмах міжнародного інвестиційного арбітражу. У дослідженні окремо проаналізовано ключові міжнародні інституції, що визначають архітектуру врегулювання інвестиційних спорів: ICSID, а також Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (БАГІ). Розкрито юридичну природу двосторонніх інвестиційних договорів (BITs), які виступають основним джерелом зобов’язань держав щодо дотримання міжнародних стандартів поводження з іноземними інвесторами, та визначено їхній вплив на правовий статус інвестора в міжнародному праві. Оцінено сучасну практику арбітражного розгляду спорів. Зосереджено увагу на критиці сучасної системи інвестиційного арбітражу, зокрема за надмірну захищеність інвестора на шкоду державному регуляторному простору, а також за відсутність механізмів апеляції, демократичного контролю й участі третіх сторін. Підкреслено, що виклики, породжені цифровою економікою, кліматичними зобов’язаннями держав, необхідністю забезпечення сталого розвитку, вимагають переорієнтації наявної парадигми – від абсолютизації інтересів капіталу до балансу з публічними інтересами. У контексті України висвітлено особливості застосування міжнародного арбітражу як інструменту захисту інвесторів з огляду на недовіру до національної судової системи, обмежену ефективність правозастосування та необхідність залучення капіталу на умовах юридичної визначеності.
4
МАЗАРАКІ, Наталія. "Скринінг прямих іноземних інвестицій: між Сціллою та Харибдою". Foreign trade: Economics, Finance, Law 123, № 4 (2022): 4–16. http://dx.doi.org/10.31617/3.2022(123)01.
Full textAbstract:
Вступ. Іноземні інвестиції можуть бути як умовою процвітання у державі-реципієнті, так і нести суттєві ризики для національних інтересів та економічної безпеки. Саме тому задекларована державами світу беззастережна відкритість для міжнародних інвестицій компенсується механізмами управління відповідними ризиками, що частіше за все набувають форму механізмів скринінгу іноземних інвестицій.
 Проблема. Протиборство міркувань необхідності, бажаності іноземних інвестицій і міркувань національної безпеки та публічного порядку є Сціллою та Харибдою для сучасних законодавців, які намагаються вибудувати збалансовані механізми державного контролю. Але цій проблематиці не приділяється достатньої уваги вітчизняними науковцями.
 Мета статті – визначити напрями формування політики України щодо запровадження скринінгу прямих іноземних інвестицій через призму практики Європейського Союзу та забезпечення власних національних інтересів.
 Результати. Розвинуті держави та держави, що розвиваються, запровадили нові або посилили наявні механізми скринінгу прямих іноземних інвестицій, встановлюючи нові регуляторні вимоги для інвесторів, розширюючи спектр галузей економіки, що підпадатимуть під моніторинг, надаючи додаткові повноваження регуляторним органам.
 Основні критерії для проведення скринінгу прямих іноземних інвестицій – національна безпека та публічний порядок – набувають нового розширеного тлумачення у різних юрисдикціях, що несе ризики збільшення обсягів іноземних інвестицій.
 Висновки. Механізми скринінгу прямих іноземних інвестицій традиційно будуються на принципах прозорості, недискримінації, обґрунтованості, об’єктивності, конфіденційності, що дає змогу певною мірою нейтралізувати негативний ефект від такої регуляторної перешкоди.
 Вітчизняні законодавці мають у своєму розпорядженні значний іноземний досвід запровадження скринінгу прямих іноземних інвестицій та потенційно можуть втілити найкращі практики та захищати національні інтереси України. Запровадження механізму скринінгу прямих іноземних інвестицій супроводжується певними викликами та ризиками, для подолання яких необхідна ретельна законопроєктна робота та високопрофесійна підготовка кадрів для реалізації механізму скринінгу прямих іноземних інвестицій.
5
Гуменюк, Р. В. "ЗМІСТ ТА ЧИННИКИ СИСТЕМИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТОРІВ В УКРАЇНУ". Київський економічний науковий журнал, № 3 (30 листопада 2023): 44–49. http://dx.doi.org/10.32782/2786-765x/2023-3-7.
Full textAbstract:
У статті розглянуто науково-методологічне бачення фахівців щодо механізму, методів, факторів, форм залучення іноземних інвестицій в Україну, значення та необхідність іноземних інвестицій для ефективної відбудови та розвитку української економіки. Звернута увага на інвестиційний потенціал України в умовах війни. На основі аналізу наукових підходів українських вчених-економістів запропоновано визначення поняття «система залучення іноземних інвесторів» як організована (впорядкована) сукупність чинників, які підвищують ймовірність встановлення довгострокових та взаємовигідних відносин між державою, органами місцевого самоврядування, вітчизняними суб’єктами господарювання, населенням з одного боку та іноземними інвесторами з іншого. Враховуючи нестабільність міжнародних відносин в сучасних реаліях виділені наступні групи чинників впливу на систему залучення іноземних інвесторів: політичні, військові, фінансово-економічні, правові, ментально-національні, інформаційно-технологічні та природно-ресурсні.
6
Прокопенко, Наталія, та Олег Зіник. "ОЦІНКА ДОЦІЛЬНОСТІ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В НАЦІОНАЛЬНУ ЕКОНОМІКУ". РОЗВИТОК МІСТА, № 2 (06) (30 квітня 2025): 127–35. https://doi.org/10.32782/city-development.2025.2-17.
Full textAbstract:
У статті аргументовано використання методик оцінки доцільності прямих іноземних інвестицій у національну економіку України. Деталізовано перспективний напрямок розвитку, такий як створення інвестиційного привабливого середовища шляхом гармонізації нормативно-правового законодавства та послаблення податкового тягаря для іноземних інвесторів у стратегічні сфери економіки, що є такими важливими в умовах ведення війни та є важливими не тільки для післявоєнного відновлення, а й для суверинітетного існування держави. Для вирішення поставленої мети у ході дослідження було визначено основні етапи комплексного підходу до оцінки доцільності інвестиційних проєктів, аргументовано критерії окупності інвестиційного впровадження проекту, врахування та дослідження факторів ризику в умовах невизначеності. В статті аргументовано визначення тенденцій динаміки прямих іноземних інвестицій в економіку України. З практичної точки зору, таке дослідження дозволяє проаналізувати динаміку прямих іноземних інвестицій з урахуванням похибки, визначити тенденцію платіжного балансу та розглянути показники заборгованості в складних умовах проблем воєнного відновлення та функціонування національної економіки. З’ясовано, що на основі динаміки аналітичних показників прямих іноземних інвестицій існує погіршення інвестиційної привабливості національної економіки за рахунок скорочення фонду прямих іноземних інвестицій України та зменшення індексу інвестиційної привабливості. Деталізовано показники та тенденції прямих іноземних інвестицій, що дозволяють зробити висновки про слабкі і сильні сторони, можливості та загрози прямих іноземних інвестицій у національну економіку. На основі фундаментальних принципів і закономірностей процесу дослідження з практичної точки зору, виявлено основні тенденції впливу на показники прямих іноземних інвестицій у національну економіку, такі як: фінансова криза 2008 року, вторгнення у Крим та розгортання військових дій на Сході України 2014 року, COVID-19, повномасштабна війна на території України, імовірність дефолту. Таким чином, враховуючи довготривалу перспективу динаміки розгортання воєнного конфлікту не тільки на території України у 2025 році, а й враховуючи глобальні тенденції геополітичної напруги у світі, необхідне впровадження аналітичних технологій, що дозволять обґрунтувати та створити умови для прийняття позитивних рішень для України у формі прямих іноземних інвестицій. Тому існує необхідність техніко-економічного обґрунтування оцінки доцільності прямих іноземних інвестицій у національну економіку, що дозволяє забезпечити глибоку аналітику, оптимізувати витрати, зменшити ризики помилок і підвищити імовірність сталого фінансування у національну економіку у довгостроковій перспективі. Деталізовано регуляторні зміни та гармонізація національних стандартів із міжнародними вимогами, які відкривають нові можливості для виходу національних підприємств на глобальний ринок. Впровадження гнучких механізмів адаптації до регуляторних змін дозволяє скоротити терміни окупності інвестиційних проєктів, порушити адміністративні бар’єри та спростити процеси сертифікації, що дозволить ефективно та швидко впроваджувати інвестиційні проєкти з мінімізованими ризиками і високим рівнем окупності. Отже, перспективи впровадження механізмів управління інноваційним розвитком та аналітичної оцінки доцільності інвестиційної програми охоплюють технологічну трансформацію, прозорість відповідальності зацікавлених осіб, цифровізацію процесів, удосконалення регуляторних процедур, розширення міжнародного співробітництва та впровадження нових бізнес-моделей, що дозволять отримати додаткове фінансування в національну економіку країни за рахунок інвестиційної привабливості і отримання прибутку. Системний підхід до оцінки прямих іноземних інвестицій, що враховує глобальні тенденції та особливості ринку, дозволяє забезпечити високу імовірність збільшення інвестиційної привабливості у стратегічно важливих сферах національної економіки.
7
Орлов, Ігор. "Міжнародні стандарти та національні особливості бухгалтерського обліку зарубіжних країн". Acta Academiae Beregsasiensis. Economics, № 7 (8 жовтня 2024): 203–12. http://dx.doi.org/10.58423/2786-6742/2024-7-203-212.
Full textAbstract:
У статті проведено дослідження факторів впливу на національні системи бухгалтерського обліку та їх формування. Національні системи бухгалтерського обліку є результатом взаємодії економічних, політичних, культурних, історичних та інших не менш важливих чинників. Вони формуються з урахуванням національних потреб і умов, відображаючи унікальні методи обліку, складання фінансової звітності та регулювання бухгалтерських процесів. Мета полягає у визначенні основних факторів та чинників, що впливають на формування національних систем бухгалтерського обліку. У роботі використані методи аналізу та синтезу наукових джерел, порівняльний аналіз принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності різних країн, а також методологія адаптації міжнародних стандартів до національних умов, розглядаються аспекти стандартизації та гармонізації обліку згідно міжнародних стандартів та норм. В результаті дослідження було встановлено, що національні системи бухгалтерського обліку визначаються комплексом внутрішніх та зовнішніх факторів, таких як правове регулювання, економічна ситуація, культурні та соціальні особливості, рівень розвитку ринку капіталу та вплив міжнародних стандартів. Міжнародні стандарти фінансової звітності сприяють глобалізації економіки, забезпечуючи уніфікацію принципів звітності та підвищення прозорості фінансової інформації. Гнучкість національних систем дозволяє їм адаптуватися до сучасних викликів, що забезпечує стійкість та конкурентоспроможність на міжнародних ринках. Актуальність дослідження факторів впливу на побудову національних систем бухгалтерського обліку зумовлена необхідністю розуміння та адаптації бухгалтерських практик до умов сучасного глобалізованого економічного середовища. Аналіз цих факторів є важливим для розробки стратегій, спрямованих на покращення транспарентності фінансової звітності, підвищення довіри інвесторів та забезпечення стабільності економічного розвитку для кожної країни.
8
Гopбaчoвa, O. М., та Ю. А. Заяць. "СУЧАСНИЙ ФОНДОВИЙ РИНОК УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ". Підприємництво та інновації, № 20 (29 жовтня 2021): 62–66. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/20.8.
Full textAbstract:
Фондовий ринок у кожній країні є індикатором розвитку інвестиційних процесів та проведення ринкових реформ, які забезпечують стійкий розвиток національної економіки. Сьогодні виділяють кілька напрямів діяльності, у яких фондовий ринок відіграє важливу роль. Як уже було згадано, одним із таких напрямів є інвестиції, адже інвестори, купуючи фінансові інструменти, безпосередньо забезпечують перелив своїх заощаджень у реальний сектор економіки, а це, своєю чергою, сприяє підвищенню продуктивності праці та впровадженню інноваційних технологій, які є необхідними на шляху економічного зростання. На жаль, сьогодні фондовий ринок в Україні перебуває на етапі становлення та відповідно до цього не функціонує належним чином. Основними проблемами його розвитку є дуже малі обсяги продажу цінних паперів, використання цінних паперів для того, аби не сплачувати податки, слабкий захист інвесторів тощо.
9
Пшик, Б., А. Сидорчук, М. Адамик, Н. Медуна та Р. Михалевич. "МЕХАНІЗМИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДОМОГОСПОДАРСТВ В УКРАЇНІ: МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (2021): 349–61. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241327.
Full textAbstract:
Анотація. Заощадження населення є вагомим внутрішнім джерелом інвестиційного потенціалу держави, завдяки якому формується національний добробут розвинутих країн. Інвестиційний потенціал домогосподарства запропоновано розглядати з позицій їхніх можливостей здійснювати заощадження, схильності до ощадливості та намірів трансформувати неспоживчі ресурси в інвестиційні. Проведений аналіз динаміки доходів і витрат, депозитів і внесків до недержавних пенсійних фондів населення України у 2010—2020 рр. дав змогу виявити обмеження у формуванні та ефективному використанні інвестиційного потенціалу домогосподарств: низький рівень оплати найманої праці та брак фінансових ресурсів у домогосподарств для формування їхнього інвестиційного потенціалу; збереження значних заощаджень домогосподарств поза межами фінансової системи; слабкий розвиток ринків цінних паперів і небанківських фінансових послуг, недостатній рівень охоплення ними населення; низький рівень довіри до фінансових інститутів; несформованість у населення ментальності інвестора вітчизняної економіки. Розроблено підхід до стимулювання участі населення в інвестиційному процесі, який передбачає акумулювання домогосподарствами власних заощаджень на спеціальних рахунках, відкритих у банках із подальшим спрямуванням цих коштів в інвестиційні та інноваційні проєкти, які реалізуються в тих галузях економіки, що мають стратегічне і пріоритетне значення для соціально-економічного розвитку національної економіки. Обґрунтовано механізм створення та функціонування Фонду компенсування інвестицій фізичних осіб, призначеного для відшкодування збитків, заподіяних професійними інвесторами. Для підвищення активності домогосподарств підтримувати соціальні проєкти запропоновано заходи з популяризації ідеї створення ендавмент-фондів серед вітчизняних некомерційних організації та підвищення їхньої привабливості перед потенційними інвесторами і партнерами. Сформульовано пріоритети державної політики активізації інвестиційного потенціалу домогосподарств в Україні: забезпечення умов для розширення інвестиційного потенціалу домогосподарств за рахунок зростання реальних доходів населення; розроблення комплексу заходів для забезпечення гарантій для участі домогосподарств в інвестиційних процесах; створення ефективної системи залучення заощаджень домогосподарств в інвестиційну діяльність за допомогою широкого спектра надійних і зрозумілих для пересічного громадянина фінансових механізмів; підвищення рівня фінансової грамотності українців у контексті активного їх залучення до інвестиційних процесів на фінансовому ринку; відновлення довіри населення до національної валюти і діяльності фінансових посередників. Ключові слова: домогосподарства, інвестиції, інвестиційний потенціал, заощадження, механізм трансформації заощаджень. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 3; бібл.: 12.
10
Манн, Р. В. "НАЦІОНАЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ В СИСТЕМІ ПЕРСПЕКТИВ КЛАСТЕРНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ ТА УМОВ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 17 (13 жовтня 2023): 66–72. http://dx.doi.org/10.32782/2708-0366/2023.17.9.
Full textAbstract:
У статті досліджено національні економічні інтереси в системі перспектив кластерного розвитку регіонів України та умов інформаційної економіки. Окреслено принципові переваги в системі заходів державного та ринкового регуляторного впливу на процеси кластероутворення в площині перспективного бачення економічного та соціального прогресу. Надано узагальнену характеристику проблем кластерного розвитку регіонів України. Зазначено, що інформаційний прогрес формує передумови розробки та впровадження інноваційно-кластерної політики, які пов’язані зі стрімким просуванням стандартів інформаційного суспільства, інформаційної економіки, державних та галузевих стандартів діджиталізації, всеосяжністю інформаційного ринку. Акцентовано увагу на відсутності в політико-економічному просторі принципів, що забезпечують реалізацію національних економічних інтересів кластерного розвитку регіонів України в умовах інформаційної економіки. Доведено, що саме кластерна модель економіки формує унікальний ресурс синергетичної побудови гармонійних відносин, балансу економічних та соціальних інтересів залучення інноваційного та інформаційного потенціалу країни в парадигмі відносин «влада-бізнес-населення-іноземний інвестор».
11
Дума, Володимир. "СТРАХОВА ДІЯЛЬНІСТЬ В УМОВАХ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ: ПРАВОВІ ПІДСТАВИ Й ПРАКТИЧНІ ПЕРСПЕКТИВИ". Scientific works of National Aviation University. Series: Law Journal "Air and Space Law" 2, № 63 (2022): 160–66. http://dx.doi.org/10.18372/2307-9061.63.16724.
Full textAbstract:
Мета: дослідити особливсті правого регулювання страхової діяльності в Україні за умов воєнного стану із визначенням перспектив національного страхування. Методи дослідження: використано загально-теоретичні і аналітичні (логіко-семантичний, порівняльно-правовий, аналіз та узагальнення) методи у поєднанні з комплексним підходом. Результати: на теоретичному рівні дослідження встановлено, що страхова діяльність в Україні є можливою, адже ґрунтується на нормах національного страхового права, що у своєму розвитку у довоєнний період пройшло складний шлях, але забезпечило надійний правовий супровід страховій діяльності навіть за умов воєнного стану. Крім того, встановлено, що незважаючи на воєнний стан, є можливість для подальшого розвитку страхування, зокрема як інвестиційного засобу. Перспективним виглядає залучення інвестиційних можливостей страхових копаній для відновлення національної мережі медичних та аптечних закладів, зруйнованих війною. Обґрунтовано думку, що держава може запровадити нові державні цінні папери, орієнтуючись на, в тому числі, страхових інвесторів, кошти від яких спрямовуватиме цільовим способом на відновлення національної системи охорони здоров’я. Обговорення: російська агресія проти України призвела до масштабних втрат національної економіки. Її відновлення є нагальним завданням вже сьогодні, попри воєнний стан. З іншого боку, обов’язком держави є забезпечення прав і свобод людини і громадянина, зокрема щодо охорони здоров’я. Реалізація вказаного права зажди була витратною справою, а в ситуації війни і руйнації сотень закладів охорони здоров’я – кратно ускладнилася. Вирішення відповідних проблем лише коштом держави неможливе, отож логічно залучити інвестиційні можливості приватних інвесторів, зокрема страхових компаній. Цьому сприяє напрацьоване національне страхове законодавство, що дозволяє страховикам працювати навіть в умовах війни.
12
Гармата, Ольга Володимирівна, Віталій Орестович Кучер, Іванна Василівна Здреник та Василь Михайлович Парасюк. "ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ В УКРАЇНІ". Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія юридична), № 3 (28 липня 2023): 189–96. http://dx.doi.org/10.32782/2311-8040/2023-3-24.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню понять інвестиційної привабливості й інвестиційного клімату в Україні. Інвестиційна політика є системною та цілеспрямованою діяльністю спеціально вповноважених органів державної влади. Чинники, які забезпечують комфортний інвестиційний клімат, є дуже багатогранними, передусім залежними від політичного, економічного, соціального та правового розвитку країни. Потрібно звернути увагу на недоліки національного законодавства у сфері інвестиційної діяльності, зокрема іноземного інвестування. Національне законодавство не повною мірою відповідає міжнародним стандартам із питань охорони прав інвесторів. Найбільш актуальними засобами відновлення інвестиційної привабливості для України в час війни є інститут страхування інвестицій від військових ризиків і програми державно-приватного партнерства. Наявність інституту страхування є однією з основоположних підстав для залучення інвесторів у надійний правовий простір для створення сприятливого інвестиційного клімату. Інститут державно-приватного партнерства спонукає інвестора до довіри до законодавчих, виконавчих і потенційно вигідних реалізацій інвестиційних проєктів. Держава гарантує додержання встановлених законодавством України умов для провадження діяльності приватних партнерів, пов’язаної з виконанням договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, додержання прав і законних інтересів приватних партнерів. Безумовним чинником покращення інвестиційної привабливості насамперед є припинення військових дій на території України. Наступним невідʼємним кроком має бути впровадження механізмів захисту інвестиційних ризиків на державному рівні та створення державних програм підтримки іноземних і вітчизняних інвестицій, що сприятиме створенню нових робочих місць, відновленню процесу грошового обігу, налагодження економічних відносин і економічного простору країни загалом.
13
Кобік, В. А. "ПІДПРИЄМНИЦЬКА ЕКОСИСТЕМА: ПОНЯТТЯ, ГЕНЕЗИС ТА СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 80 (30 грудня 2024): 163–69. https://doi.org/10.32782/2522-1205-2024-80-21.
Full textAbstract:
Виснажена багаторічною війною національна економіка потребує інноваційних підходів до її довгострокового розвитку. На нашу думку, важливим інструментом підтримки України під час повномасштабного вторгнення, а особливо у повоєнний період є створення умов для функціонування підприємницьких екосистем. Метою статті є дослідження генезису підприємницької екосистеми та її ролі у сучасному невизначеному середовищі національної економіки. Для досягнення поставленої мети були застосовані методи порівняння, аналогії, історичний, аналізу та синтезу, табличний. У статті здійснено критичний аналіз термінів “екосистема” та “підприємницька екосистема”. Проаналізовано витоки формування такого економічного явища, як підприємницька екосистема, та його значення у сучасному бізнес-середовищі. Сформоване авторське бачення даного терміна та основних його складових, що забезпечує її ефективне функціонування. Практична значимість дослідження полягає у покращенні розуміння взаємозв’язку та взаємозалежності всіх складових підприємницької екосистеми та її впливу для повоєнної відбудови національної економіки України. По-перше, підприємницькі екосистеми сприяють економічному зростанню, створюючи нові робочі місця та стимулюючи інновації. Це надзвичайно важливо в умовах воєнного часу, коли економіка зазнає значних втрат, а рівень безробіття постійно зростає. По-друге, підприємницькі екосистеми можуть допомогти залучити як зовнішні, так і внутрішні інвестиції, що надзвичайно важливо для післявоєнного економічного відновлення. Слід зазначити, що інвестори прагнуть до стабільних та перспективних ринків, тому наявність розвинутих підприємницьких екосистем буде для них вагомим аргументом. По-третє, підприємницькі екосистеми сприяють розвитку малого та середнього бізнесу, який є основою національної економіки, оскільки цей бізнес є гнучким та здатним швидко адаптуватися до невизначеного зовнішнього середовища, що є ключовим чинником у періоди нестабільності. Нарешті, підприємницькі екосистеми можуть сприяти соціальній стабільності, оскільки вони створюють можливості для самозайнятості та розвитку місцевих громад, що може допомогти зменшити соціальну напругу та сприяти відновленню суспільства після війни. В умовах післявоєнного відновлення, коли багато підприємств зазнали руйнувань, створення нових бізнесів та підтримка існуючих є критично важливими. Усе вищесказане підкреслює вирішальну роль і місце ефективних підприємницьких екосистем у післявоєнному відновленні національної економіки України.
14
Скрипниченко, М., О. Никифорук, О. Білоусова та ін. "ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ТА МУЛЬТИПЛІКАЦІЙНІ ЕФЕКТИ ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ВІД РОЗВИТКУ ТИТАНОВОЇ ГАЛУЗІ". Science and Innovation 20, № 6 (2024): 48–66. http://dx.doi.org/10.15407/scine20.06.048.
Full textAbstract:
Вступ. Розвиток титанового виробництва в Україні шляхом створення повного циклу виробництва має стати пріоритетним у політиці розвитку стратегічних видів діяльності та відповідати національним інтересам в економіці країни.Проблематика. Забезпечення внутрішніх потреб у металевому титані та нарощення його експорту у перспективі потребує розвитку високотехнологічної промисловості, зокрема випуску готових виробів з металевого титану. Важливим при цьому є розрахунoк макроекономічних ефектів розвитку титанового виробництва.Мета. Обґрунтувати привабливість проєктів для інвесторів та оцінити макроекономічні мультиплікаційні ефекти від розвитку титанового виробництва в Україні у напрямку поглибленої переробки сировини і виготовлення готової продукції.Матеріали й методи. Основою дослідження є побудова системи збалансованих показників оцінки привабливості інвестпроєкту для держави, внутрішніх і зовнішніх інвесторів. Розрахунки мультиплікаційних ефектів для економіки здійснено на основі таблиці «Витрати-випуск» в основних цінах через прирости валового випуску та валової доданої вартості для виду економічної діяльності.Результати. Проведено багатоетапне дослідження інвестиційного проєкту будівництва нового титанового заводу та впливу розвитку титанової галузі на економіку України за розрахунками мультиплікаційних ефектів національної значимості. Показано методологічні підходи, які доцільні й для інших стратегічно важливих перспективних видів промисловості у повоєнний час.Висновки. Розвиток повного замкнутого циклу з виробництва металевого титану та виробів з нього вимагатиме формування державної політики стимулювання інвесторів у частині формування пільгових умов їхньої діяльності. На це вказують отримані оцінки привабливості титанового інвестпроєкту, результати мультиплікаційних ефектівприросту валового випуску та масштабів очікуваного приросту валової доданої вартості, зокрема при переході від випуску титанової губки до виробництва готових титанових виробів.
15
авторів, Колектив. "Конкурс інноваційних розробок «Сходи в Майбутнє: відзнака молодих науковців у сфері охорони здоров’я та фармацевтики»". Pharmacology and Drug Toxicology 13, № 3 (2019): 220–21. http://dx.doi.org/10.33250/10.33250/vol13iss3pp220-221.
Full textAbstract:
30 травня 2019 року в Києві в Жовтневому Палаці відбувся фінал Конкурсу інноваційних розробок «Сходи в Майбутнє: відзнака молодих науковців у сфері охорони здоров’я та фармацевтики», організаторами якого виступили Громадська спілка «Центр інновацій «Сходи у Майбутнє» і Національна академія медичних наук України. У Конкурсі взяли участь проєкти за темами, що спрямовані на вивчення механізмів розвитку фармакорезистентності, у тому числі до антибіотиків, та її подолання в лікуванні соціально небезпечних хвороб, зокрема, ВІЛ, туберкульозу тощо, а також на розробку препаратів для лікування вірусних інфекцій з використанням наступних технологій: – Біотехнологія (Biotechnology); – Нанотехнологія (Nanotechnology); – Генна інженерія (Gene engineering); – Нові молекули і фармкомпозиції (New molecules and pharmaceutical compositions).
 Після попереднього відбору проєктів, що відповідали вимогам: інноваційність, можливість технологічної реалізації, інвестиційна привабливість і висока ймовірність впровадження в практику охорони здоров’я, їхні автори та проєктні команди були запрошені до участі в освітній програмі Конкурсу, що мала на меті навчання бізнесплануванню, підготовці презентацій для потенційних інвесторів, маркетинговим навичкам, взаємодії зі стратегічними партнерами та інвесторами тощо. Після проходження навчання авторам було запропоновано модернізувати презентації проєктів, використовуючи отримані навички, та представити їх перед журі на фіналі Конкурсу.
16
Музиченко, М. В. "ДІЯЛЬНІСТЬ ІЗ НАДАННЯ ПОСЛУГ ЗБЕРІГАННЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 4 (63) (22 лютого 2022): 7–14. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/63-1.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження зумовлена надто низьким рівнем розвитку ринку цінних паперів в Україні, яка проходить початкову стадію формування інституцій і механізмів ринкової економіки. Діюча в Україні децентралізована система депозитарного обслуговування стримує розвиток фондового ринку, адже децентралізована система обліку прав на цінні папери ускладнює процедуру здійснення угод та збільшує ризики. Метою дослідження є вивчення міжнародного досвіду депозитарної діяльності щодо цінних паперів в умовах стрімкого розширення ринків цінних паперів, особливо в країнах Східної Європи і Азії, їх технологізації, виявлення нових функціональних можливостей та домінуючих моделей їхньої архітектури в контексті регулювання, взаємодії суб'єктів ринку та захисту їхніх прав власності. Основними методами дослідження міжнародного досвіду діяльності з надання послуг щодо зберігання цінних паперів є емпіричний, аналітичний та індуктивний методи, що в комплексі дали змогу описати системи обігу цінних паперів у різних країнах світу, проаналізувати їх із метою з’ясування спільних характеристик, що важливо для впровадження їх в Україні з метою інтеграції в світову систему перерозподілу фінансових ресурсів. Усебічно розглянуто системи зберігання цінних паперів, національні депозитарні системи, розкрито особливості національних механізмів взаємозв'язку всіх учасників ринку цінних паперів, виявлено концептуальні проблеми організації ринку цінних паперів в Україні, обґрунтовано необхідність адаптації міжнародного досвіду для інституційного розвитку національної депозитарної системи України. Матеріали статті мають практичну цінність для розвитку депозитарної системи в Україні як основи функціонування ринку цінних паперів, сумісної з технологізованими міжнародними депозитарними системами у всій повноті функціональних можливостей, що забезпечує гарантії прав власності інвесторів і дає нагоду Україні стати повноцінним суб'єктом перерозподілу світових фінансових ресурсів і, відповідно до цього, залучати інвестиції для розвитку економіки за міжнародними правилами і стандартами «прозорого» функціонування ринків цінних паперів, цим самим формуючи інституційні бар'єри корупційним впливам. Зроблений порівняльний аналіз депозитарних систем різних країн дає змогу виявити слабкі місця у наявній депозитарній системі України, намітити концептуальні підходи до законодавчих та організаційних дій з її розвитку.
17
Гриценко, Костянтин, Валерій Яценко та Ксенія Могильна. "ДОСВІД ЄС ЩОДО РОЗРОБЛЕННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ СТРАТЕГІЧНИХ ДОКУМЕНТІВ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ НА НАЦІОНАЛЬНОМУ РІВНІ". Information Technologies and Learning Tools 103, № 5 (2024): 1–20. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v103i5.5792.
Full textAbstract:
У статті представлено аналіз 23 національних цифрових стратегій у країнах ЄС, виокремлено ключові фактори цифрових стратегій: спрямованість, ініціатор і рік прийняття, джерела фінансування та горизонт планування. Проведене дослідження заповнює прогалину в комплексному вивченні національних цифрових стратегій європейського регіону. Актуальність дослідження підкреслюється глобальним прискоренням цифрової трансформації після пандемії COVID-19. Результати проведеного дослідження показують, що цифрові навички та цифрова трансформація бізнесу є найбільш поширеними напрямками цифрових стратегій країн ЄС, тоді як цифровізації державних послуг, включно з територіальним розвитком та державними фінансами, приділяється значно менше уваги. Виявлено, що профільні міністерства є головними ініціаторами прийняття цифрових стратегій у країнах ЄС, ухваленням яких також можуть займатися інші суб’єкти, такі як непрофільні міністерства, центральні уряди та інші державні установи. У статті розглянуто переваги та ризики, пов’язані з ініціюванням цифрової стратегії кожним із зазначених суб’єктів. Проаналізовано різні механізми фінансування національних цифрових стратегій, включно з державним бюджетом, надходженнями від фондів ЄС і приватних інвесторів, акцентовано увагу на перевагах і недоліках кожного підходу. Виконаний аналіз дат прийняття цифрових стратегій вказує на значне підвищення уваги урядів європейських країн до цифрової трансформації після 2020 року, що збігається з початком пандемії COVID-19. Розглянуто наслідки ухвалення короткострокового та довгострокового стратегічного планування для цифрової трансформації держави, їх переваги та недоліки. Практична цінність статті полягає в тому, що вона надає зацікавленим сторонам інформацію про особливості національних цифрових стратегій країн ЄС, сприяючи формулюванню більш ефективної та цілеспрямованої політики країн, що знаходяться в процесі розробки та впровадження національної цифрової стратегії, зокрема України. Це сприяє також обговоренню питань управління та формування політики цифровізації.
18
Жайворон, Михайло. "Шовковий шлях літературного Китаю: погляд із України". Український інформаційний простір, № 2(8) (15 листопада 2021): 261–71. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7948.2(8).2021.245897.
Full textAbstract:
Китай – далека й незвичайна країна, яка належить до стародавньої цивілізації, чия історія ніколи не переривалася. Відносини між Україною та Китаєм почали зароджуватися ще за часів Київської Русі завдяки Великому шовковому шляху, що заходив на територію сучасної України – анексованого Криму. Країна Східної Азії є однією із найбільших інвесторів світу, що зробила величезний внесок у розвиток світового мистецтва, науки та культури. 2019-й був роком Китаю в Україні – зрозумілий і символічний жест нашої держави. У недавно прийнятій Кабміном Стратегії зовнішньополітичної діяльності України на найближчі три роки після північноамериканських та європейських ключових стратегічних партнерів визначено й Китай, що, безумовно, є новацією на тлі боротьби за світове лідерство.
 Але наразі мова не про політику, а про літературу в Китаї, що повсякчас відігравала значну роль у різноманітних сферах культурного життя: Конфуцій, Цао Сюецінь, Лу Цінь, Лю Чженьюнь і, звичайно, наш сучасник – Мо Янь. У статті йдеться, зокрема, про колективну монографію «Тенденції китайської літератури та творчість Мо Яня», упорядковану доктором наук із соціальних комунікацій, професором кафедри української преси Львівського національного університету імені Івана Франка, письменником Ігорем Павлюком за сприяння Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Національної академії наук України.
 Зроблено короткий огляд монографії про далеку минувшину та сьогодення літературного Китаю з допомогою досліджень співробітників Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України (М. М. Сулима, І. З. Павлюк, Д. І. Дроздовський) та науковців із провідних університетів України (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Львівський національний університет імені Івана Франка, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франкa, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київський національний університет культури і мистецтв та ін.).
19
Савіцька, С. І. "ІНВЕСТИЦІЙНА СКЛАДОВА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ". Podilian Bulletin Agriculture Engineering Economics, № 38 (16 червня 2023): 150–53. http://dx.doi.org/10.37406/2706-9052-2023-1.22.
Full textAbstract:
В умовах військової агресії Росії проти України питання національної безпеки набуло першочергового значення та суспільної уваги. Національна безпека є основою самозбереження національної самоідентичності загалом і базовою потребою людини зокрема, дефіцит якої найбільше відчувається в умовах військового стану. Економічна безпека є фундаментальною основою національної безпеки, що визначається станом економічного механізму країни. Проведено дослідження сутності економічної безпеки та її складової частини – інвестиційної діяльності, надано якісну оцінку місця та ролі інвестиційної діяльності як складника економічної безпеки. Нині економічній безпеці України завдано найбільш потужного удару за всі роки незалежності. Економіка пережила великий негативний шок, ВВП скоротився щонайменше на 30 %. Макроекономічні наслідки війни впливають на резерви валют і міжнародні валютні системи, а також інфляцію та монетарну політику. Особливий акцент робиться на заходах підтримки економіки з боку міжнародного співтовариства (Сполучені Штати Америки, Європейський Союз, G7), яке покриває найнагальніші бюджетні потреби України та здійснює підтримку поточних основних соціальних і адміністративних послуг, а також військові потреби. Важливо втримати економічний фронт, оскільки він є надійним фундаментом для перемоги у війні та відновлення економіки в майбутньому. Для швидкого й успішного відновлення (і реструктуризації) української економіки та державного устрою розглянуто заходи підтримки економіки з боку іноземних партнерів і залучення інвестицій. Необхідно докласти багато зусиль, щоб зупинити виїзну міграцію, зробити країну привабливою для іноземних інвесторів, відновити та модернізувати її інфраструктуру та провести необхідну реорганізацію економіки як на регіональному, так і на структурному рівні. Міжнародна допомога у відбудові країни має ґрунтуватися на принципах забезпечення успіху України в довгостроковій перспективі й узгодженості будь-яких планів економічного відновлення України в контексті підготовки до вступу в Європейський Союз.
20
Ilchuk, V. P., T. O. Shpomer та A. M. Shpomer. "ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ". Actual problems of regional economy development 2, № 19 (2023): 143–59. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.19.143-159.
Full textAbstract:
Проаналізовані існуючі підходи до оцінки інвестиційного потенціалу суб’єктів ринку, що обумовлені їх роллю в інвестиційному процесі: як об’єкта вкладення капіталу, як інвестора і як суб’єкта, який поєднує функції інвестора і об’єкта вкладення капіталу. У відповідності до цього пояснено виникнення різних видів інвестиційного потенціалу: «зовнішнього», що відповідає суб’єктам, функціонування і розвиток яких залежить від зовнішніх джерел інвестування, «внутрішній» - який стосується суб’єктів ринку, спроможних бути інвестором, і «сукупний», що відповідає тим суб’єктам ринку, які поєднують функції залучення коштів та їх інвестування.
 Виокремлені фактори макро- і мікросередовища, які формують складові «можливості» і «ресурси» для всіх видів інвестиційного потенціалу, при цьому фактори макросередовища характеризують інвестиційний клімат, а фактори мікросередовища – інвестиційну привабливість суб’єктів ринку. Так, до факторів зовнішнього середовища, які визначають інвестиційний клімат, відносяться такі: нормативно-правове поле; стан інвестиційного ринку, стан фінансово-кредитної системи, стан валютного регулювання, стійкість національної валюти і т. ін. А до факторів внутрішнього середовища, які визначають інвестиційну привабливість суб’єкта господарювання, можна віднести: ефективність управління кадрами, фінансовими ресурсами, партнерськими зв’язками, перспективи економічного зростання і т. ін.
 Розроблена схема формування і використання сукупного інвестиційного потенціалу небанківських фінансових установ (НФУ), яка показує функціональні зв’язки між зовнішнім і внутрішнім інвестиційними потенціалами. Представлений алгоритм оцінки інвестиційного потенціалу НФУ.
 Відмічено наявність різних методик оцінки інвестиційного потенціалу. Зазначається, що на сьогодні відсутня єдина загальновизнана методика оцінки інвестиційного потенціалу, немає коректного поєднання якісних і кількісних показників його оцінки, що показує необхідність подальших досліджень зазначеної проблеми.
 В процесі дослідження встановлено, що існуюча практика оцінювання інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання, що поєднують функції залучення інвестиційних ресурсів і їх вкладання в інші суб’єкти ринку, показує спроби використання різнопланових показників якісної і кількісної оцінки інвестиційного потенціалу в одній методиці, що створює проблему їх корректного поєднання для достовірної оцінки зазначеного потенціалу.
21
Кирильєва, Л. О., Т. А. Наумова та Н. С. Акімова. "ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ НІМЕЧЧИНИ В УМОВАХ КОНВЕРГЕНЦІЇ". Підприємництво і торгівля, № 36 (28 квітня 2023): 12–18. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1256-2023-36-02.
Full textAbstract:
В статті досліджено теоретично-практичний досвід організації бухгалтерського обліку та звітності Німеччини, яка має значний вплив на розвиток континентальної облікової системи та бухгалтерського обліку України в період конвергенції стандартів обліку. Виходячи з цільової спрямованості обліку, визначено складові бухгалтерського обліку в підприємствах Німеччини, що орієнтовані не тільки на формування звітності відповідно національних стандартів обліку для держави, інвесторів, кредиторів, але й на посиленні його управлінських функцій шляхом організації контролінгу для прийняття управлінських рішень. Визначено головних регуляторів обліку Німеччини, яким делеговано з боку держави повноваження встановлювати облікові правила, розробляти та змінювати відповідно вимогам сучасності стандарти бухгалтерського обліку та звітності. Задля розкриття концептуальної основи бухгалтерського обліку в Німеччині проаналізовано національні принципи обліку та фінансової звітності (Grundsätzen ordnungsgemäßer Buchführung – GoB), що спрямовані на формування неупередженої, облікової інформації та її оприлюднення. У зв’язку з цим було досліджено структуру бухгалтерського балансу підприємств Німеччини та визначено види інформації, що підлягають розкриттю в першочерговій формі фінансової звітності. Акцентовану увагу на можливості використання варіативного підходу складання Звіту про прибутки та збитки в Німеччині, обираючи метод загальних витрат (Gesamtkostenverfahren) або метод прямих витрат (Umsatzkostenverfahrеn). Важливим для всіх держав є питання оподаткування, тому розкрито сутність корпоративного податку (Körperschaftssteuer) та солідарного податку Solidaritätszuschlag (податок для фінансування відбудови в Східній Німеччині). Зроблено аналіз структури Плану рахунків обліку для підприємств Німеччини, що побудований за інтегрованим підходом та в умовах цифровізації може мати розширений перелік аналітичних рахунків відповідно інформаційних потреб системи управління. Аналіз та зіставлення наукових поглядів дозволило розробити референтну модель організації обліку та звітності в підприємствах Німеччини з урахуванням національних особливостей держави, вимог регуляторів обліку, а також норм Комерційного (торгового) кодексу (Handelsgesetzbuch, HGB).
22
Кошелєва, Оксана. "МІЖНАРОДНИЙ ІМІДЖ УКРАЇНИ ЯК ІНСТРУМЕНТ КУЛЬТУРНОЇ ПАРАДИГМИ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 5 (14 червня 2021): 403–7. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.04.06.2021.084.
Full textAbstract:
Розвиток України на міжнародній арені безпосередньо залежить від позитивного сприйняття її закордонною спільнотою. Іноземні держави, громадяни інших країн, інвестори, ставлення яких є позитивним, також мають вплив на розв’язання внутрішніх соціально-економічних проблем. Метою статті є висвітлення основних чинників формування іміджу України у світі; виявлення та аналіз форм підвищення авторитету держави. Визначено, що створення позитивного міжнародного іміджу України є необхідною умовою для забезпечення захисту її національних інтересів, дотримання стратегічного курсу на європейську інтеграцію, успішної конкурентної боротьби на міжнародному ринку збуту та інвестицій; популяризації культурних цінностей у світову спільноту.
23
Bariatska, N. V. "Чи готові українські надрокористувачі розмовляти “однією мовою” з міжнародними інвесторами?" Мінеральні ресурси України, № 1 (15 квітня 2021): 4–7. http://dx.doi.org/10.31996/mru.2021.1.4-7.
Full textAbstract:
Найпоширенішою класифікацією запасів і ресурсів рудних корисних копалин у світі є класифікація шаблону CRIRSCO, яка лежить в основі багатьох національних стандартів (кодексів) звітності. Аналіз документів, що регламентують правила лістингу та стандарти звітності на основних фондових біржах світу, якими користуються гірничодобувні компанії, це підтверджує. У статті описано головні класифікації запасів і ресурсів рудних корисних копалин, якими користуються в Україні. Запропоновано необхідні заходи для впровадження та широкого застосування визнаних міжнародних класифікацій і стандартів в Україні.
24
Гавриляк, Анатолій, Тетяна Петрушка, Святослав Гурський та Степан Петришак. "ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ". Grail of Science, № 39 (19 травня 2024): 44–49. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.10.05.2024.003.
Full textAbstract:
Будівельна галузь України є однією з найбільш бюджетоутворюючою та водночас стратегічно важливою у розвитку національної економіки та розвитку соціальної інфраструктури країни. Сьогодні будівництво знаходиться у нестабільних умовах, що негативно впливає на фінансово-господарську діяльність будівельних підприємств. До того ж ситуацію ускладнює зниження інвестиційної привабливості будівельних проєктів у житловому та промисловому будівництві на відміну від об’єктів інфраструктури. В даній ситуації інвестори прагнуть оцінити потенційні ризики та можливості вкладення коштів у будівельні проекти для визначення очікуваних витрат та доходів від їх реалізації. Таким чином, можна стверджувати, що оцінка інвестиційного забезпечення будівельної галузі є актуальним питанням.
25
Кришталь, Г. О., Г. А. Дмитренко та І. І. Каліна. "ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В НАЦІОНАЛЬНУ ЕКОНОМІКУ ДЕРЖАВИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 2 (61) (30 вересня 2021): 5–10. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/61-1.
Full textAbstract:
У статті інвестиції розглянуто як фактор економічного зростання. Подано аналіз переваг залучення інвестицій в економку України та проблеми, які виникають в ході тих чи інших дій інвесторів. Розглянуто прямі іноземні інвестиції, які є важливим джерелом приватного зовнішнього фінансування для країн, що розвиваються. Прямі іноземні інвестиції не тільки можуть сприяти дослідженню ресурсів та формуванню капіталу, але й, що ще важливіше, є засобом передачі виробничих технологій, навичок, інноваційного потенціалу та організаційних і управлінських практик між місцезнаходженнями, а також доступу до міжнародного маркетингу мережі. Розглянуто стимулювання інвестицій, заохочення інвестицій, послуги після інвестування, покращення зручностей та заходи, що зменшують витрати на ведення бізнесу. Проаналізовано інвестиційні процеси, на які впливають такі зовнішні та внутрішні фактори, як значні розміри державного боргу, підвищена обережність банків у кредитуванні реальних секторів економіки, низький рівень реальних наявних доходів більшості груп населення та значна заборгованість підприємств.
26
Шевченко, Наталія Володимирівна. "НАПРЯМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ НА ВІТЧИЗНЯНОМУ ФОНДОВОМУ РИНКУ". Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія економічна), № 2 (28 жовтня 2022): 3–8. http://dx.doi.org/10.32782/2311-844x/2022-2-1.
Full textAbstract:
У статті розглянуто теоретичні аспекти забезпечення системи фінансового моніторингу на українському фондовому ринку. Зокрема визначено, що система фінансового моніторингу, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» це контроль, аналіз, нагляд за фінансовою діяльність на фондовому ринку, не лише професійних учасників, а й емітентів та інвесторів. Головними суб’єктами забезпечення системи фінансового моніторингу на вітчизняному фондовому ринку є: Національним банком України, правоохоронні органи, Міністерством юстиції України, Міністерством цифрової трансформації України, Державною служба фінансового моніторингу України, Державною службою фінансового моніторингу, Національним антикорупційним бюро України. Головне функція регулятора та наглядача покладена на Національну комісію з Цінних паперів та фондового ринку. Фінансовий моніторинг забезпечує нагляд та петеерівку фінансових суб’єктів на основі повідомлень, що надходять до НКЦПФР у електронному вигляді про можливі порушення законодавства або про підозрілі фінансові операції. Протягом 2017-2021 років головними суб’єктами системи первинного фінансового контролю були: депозитарні установи, інвестиційні компанії, страхові компанії, компанії з управління активами, У 2021 році загальна кількість повідомлень до Державної служби фінансового моніторингу про підозрілі фінансові операції пов'язані з цінними паперами була небанківських установ 21 394, що на 51 307 менше ніж у 2017 році. Протягом 2021 року НКЦПФР здійснила моніторинг 2301 фінансових звітів за 2020 рік поданих 2056 професійними учасниками ринків капіталу та 245 емітентами цінних паперів, цінні папери яких були допущені до торгів на фондових біржах, шляхом перевірки розкриття фінансової звітності та аудиторських звітів в інформаційній базі НКЦПФР та оприлюднення на власних веб-сайтах в частині, що стосується фінансової звітності та аудиторських звітів. Найбільше проблема щодо покращення системи фінансового моніторингу на фондовому ринку пов’язана з політичною та економічною ситуацією в країні.
27
Бойко, В. В., та Л. Г. Рябоштан. "СУЧАСНИЙ СТАН ТА МОЖЛИВОСТІ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ". Economics and management, № 4 (2023) (22 грудня 2023): 99–107. http://dx.doi.org/10.36919/2312-7812.4.2023.99.
Full textAbstract:
В даній статті досліджено сучасний стан інвестиційної діяльності в Україні та визначено можливості активізації інвестиційної діяльності. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну призвело до тяжких наслідків для економіки країни. Значні економічні збитки країни обумовлені частковою або повною зупинкою господарської діяльності підприємств, в тому числі на окупованих територіях, релокацією бізнесу, руйнуванням та пошкодженням інфраструктурних обʼєктів та установ призвели до повної чи часткової зупинки діяльності, втрат доходів, зростанню видатків, тому перед країною постає одне з найскладніших завдань питання відновлення національної економіки. Відновлення національної економіки України потребує значних інвестицій, як ключового інструменту для стимулювання економічного відновлення та розвитку. Наразі нагальним питанням для вітчизняних підприємств постає залучення інвестиційного капіталу для ефективного провадження господарської діяльності. Виклики спричинені макро- та мікроекономічними умовами, стабільністю законодавства, демографічною структурою населення, політичною стабільністю, корупцією та війною істотно знижують інвестиційну привабливість підприємств. Інвестиційна привабливість фактично визначається наявністю сприятливого бізнессередовища для інвесторів, стабільністю політико-економічного клімату та наявністю потенціалу успішного експорту в галузі інвестування. На основі аналізу динаміки ВВП, обсягів прямих іноземних інвестицій, Індексу інвестиційної привабливості та обсягу капітальних інвестицій, можна спрогнозувати подальшу тенденцію до зниження зазначених показників. Основні завдання в найближчий час повинні мінімізацію ризиків пов’язаних з війною, реформу судової системи, заходи щодо захисту інтересів іноземних інвесторів та впровадження інвестиційного контролінгу для швидкої адаптації до змін у навколишньому середовищі. Важливо аналізувати проблеми, які виникають у діяльності інвесторів, зокрема системні та ті, що виникають через раптові зміни у турбулентному середовищі.
28
КУХАР, Володимир, Ірина ШКРАБАК, Лариса ШАУЛЬСЬКА, Олег ЮЗЕФОВИЧ та Давід БОЖЕНКО. "ГЛОБАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ВОДНЕВИХ КЛАСТЕРІВ ДЛЯ ДЕКАРБОНІЗАЦІЇ МЕТАЛУРГІЇ В КОНТЕКСТІ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ ГАЛУЗІ". Development Service Industry Management, № 1 (27 лютого 2025): 94–101. https://doi.org/10.31891/dsim-2025-9(12).
Full textAbstract:
У статті досліджено світовий досвід створення водневих кластерів та обґрунтовано їхню роль у декарбонізації металургійної галузі України. Проведено аналіз зарубіжних практик впровадження водневих технологій у важку промисловість на прикладі Німеччини, Франції, Нідерландів, США, Японії та Австралії, а також визначено ключові підходи до їх адаптації в національних умовах. Визначено основні переваги кластерного підходу, серед яких оптимізація витрат на транспортування водню, зменшення викидів СО₂, інтеграція відновлюваних джерел енергії та підвищення конкурентоспроможності металургійних підприємств. Оцінено економічні та технічні передумови створення водневого кластеру на базі активів Групи Метінвест, а також розглянуто перспективи залучення міжнародних інвестицій і кооперації з іноземними партнерами. Запропоновано модель інтеграції водневих технологій у металургійний комплекс України, що передбачає модернізацію виробничих потужностей, створення водневої логістичної мережі та розбудову дослідницьких центрів для розробки інноваційних рішень. Визначено ключові виклики впровадження водневих кластерів, зокрема високу вартість початкових інвестицій, необхідність створення відповідної інфраструктури та потребу у державній підтримці. Обґрунтовано стратегічні напрямки розвитку водневої економіки в Україні, включаючи розробку державної політики стимулювання, інтеграцію науково-дослідних установ у процес кластеризації та залучення іноземних інвесторів. Результати дослідження свідчать про перспективність водневих технологій для підвищення екологічної ефективності української металургії та її інтеграції в світовий низьковуглецевий ринок сталі. Запропоновані рекомендації можуть бути використані для розробки національної стратегії розвитку водневої промисловості та адаптації передового міжнародного досвіду до українських реалій.
29
Живко, Зінаїда, and Вадим Гура. "THE LEVEL OF CORRUPTION IN UKRAINE ACCORDING TO INTERNATIONAL ESTIMATES." "Scientific notes of the University"KROK", no. 1 (March 30, 2023): 78–85. http://dx.doi.org/10.31732/2663-2209-2022-69-78-85.
Full textAbstract:
У статті розглянуто вплив корупції на економіку країни, її інвестиційний клімат, економічну та національну безпеку країни. вивчено також економічні втрати від корупції: прямі (зменшення надходжень до бюджету країни і неефективне їх використання) та непрямі (зниження рівня ефективності економічної сфери). Проаналізовано стан рівня корупції в Україні за результатами дослідження, поведеного фахівцями Міжнародної неурядової організації Transparency International, за допомогою Індексу сприйняття корупції; встановлено тенденції його зміни за період 2012-2022 роки; обґрунтовано причини зростання корупційних проявів в Україні; визначено місце України в світовому рейтингу за Індексом сприйняття корупції. як свідчать результати дослідження наша країна досі знаходиться в нижній частині графіка, відносячись до країн з досить високим рівнем корупції. Загалом за останні 11 років корупційні прояви в Україні частково знизились, оскільки Індекс сприйняття корупції збільшився у 2022 році в порівнянні з 2012 роком на 7 пунктів з 26 до 33 балів. Однак це зростання досить незначне: в середньому 0,7 бали за рік. Також спостерігаються два просідання Індексу сприйняття корупції: у 2013, 2019 та 2021 роках. Проаналізовано результати опитування іноземних інвесторів у 2020 році через онлайн-форму, створену Info Sapiens: встановлено основні перешкоди для іноземних інвестицій. За результатами національного соціологічного опитування населення та представників бізнесу для комплексної оцінки корупційної ситуації в Україні за Методикою стандартного опитування щодо корупції в Україні, затвердженою у 2021 р. Наказом НАЗК, встановлено тип корупції, що на думку підприємців несе найбільшу загрозу розвитку економіки держави, а також виділено сфери національної економіки, що є найбільш корумпованими. Охарактеризовано найбільш негативні та позитивні наслідки корупційних проявів для економіки.
30
Безугла, Людмила. "ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ". Scientific Bulletin of Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas (Series: Economics and Management in the Oil and Gas Industry), № 2(22) (3 лютого 2021): 118–27. https://doi.org/10.31471/2409-0948-2020-2(22)-118-127.
Full textAbstract:
На даний час екологічний туризм визнано одним з основних напрямів розвитку туристичної галузі, який має важливу роль у формуванні та забезпеченні збалансованого сталого розвитку. У статті розглянуто характерні риси європейських моделей організації екологічного (зеленого) туризму: британської, французької, німецької, італійської, чеської, іспанської, польської та латвійської. Досліджено особливості розвитку екотуризму в різних країнах світу (Італія, Австрія, Фінляндія, Іспанія, Німеччина, Великобританія, Угорщина, Румунія, Польща, Кіпр). Вивчено сутність податкових механізмів, які застосовуються в ряді країн світу з метою стимулювання розвитку екологічного туризму. Встановлено, що досвід розвинених країн доцільно використовувати в сучасних умовах України, але з урахуванням специфіки розвитку національної економіки. Розвиток екологічного туризму в Україні можливий за умови використання маркетингових комунікацій, залучення міжнародних організацій щодо популяризації новітніх технологій у цій сфері, забезпечення поінформованості населення, що дасть змогу поліпшити екотуристичну інфраструктуру в регіонах. Пріоритетними напрямами розвитку екотуризму в Україні з урахуванням закордонного досвіду є: удосконалення нормативно-правової бази та її імплементація до основних положень міжнародного законодавства; запровадження податкового механізму на основі надання відповідних пільг; формування належної екотуристичної інфраструктури; забезпечення національних природних парків рекреаційно-туристичною інфраструктурою, яка відповідатиме міжнародним стандартам; активізація співпраці між органами влади, інвесторами, бізнес-структурами, закладами вищої освіти, науковими установами; пошук додаткових і нетрадиційних джерел фінансування; залучення громадськості через проведення відповідних соціологічних досліджень громадської думки, вивчення позицій місцевого населення і відвідувачів, формування громадських об’єднань; розроблення стратегії розвитку екотуризму із застосуванням маркетингового інструментарію та інформаційних технологій.
31
Крахмальова, Ніна А., та Євгеній В. Хвощенко. "ПРАКТИКА ВПРОВАДЖЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ ЩОДО РОЗРОБЛЕННЯ БІЗНЕС-ПЛАНУ". Journal of Strategic Economic Research, № 4 (13 липня 2023): 96–103. http://dx.doi.org/10.30857/2786-5398.2022.4.10.
Full textAbstract:
У статті досліджено важливість та актуальність складання бізнес-плану для підприємств будь-якої сфери діяльності. Розглянуто ключові завдання, які вирішує якісно складений бізнес-план. Зокрема, зазначається, що ефективне бізнес-планування на підприємствах сприяє забезпеченню стабільного розвитку суб’єкта господарювання, досягненню кращих результатів діяльності, а також підвищенню конкуренції на ринку, на якому воно працює. Наголошується, що бізнес-план є вкрай необхідним інструментом, особливо під час запуску нового напряму економічної діяльності, оскільки саме бізнес-план дає змогу здійснити детальний попередній аналіз та прогнозування розвитку підприємницького проєкту. Ключовий фокус дослідження спрямовано на вивчення успішного досвіду складання бізнес-планів за міжнародними та європейськими стандартами. Констатується, що існують різні методи написання бізнес-планів, які спираються на державні, місцеві, національні чи міжнародні стандарти. Більшість методів розроблено шляхом адаптації міжнародних стандартів бізнес-планування до національних практик. Зокрема, в межах цього дослідження увагу зосереджено на методології складання бізнес-планів відповідно до стандартів Організації Об'єднаних Націй з промислового розвитку – UNIDO (United Nations Industrial Development Organization), Європейського банку реконструкції та розвитку (European Bank of Reconstruction and Development), програм технічної допомоги для СНД – TACIS (Technical Assistance for the Commonwealth of Independent States), а також принципів міжнародної мережі фірм-членів KPMG International (KPMG International Cooperative). Представлено структуру бізнес-планів за цими стандартами, а також надано коротку характеристику кожному з них. Крім того, зазначено, що на вітчизняних підприємствах є певні проблеми з реалізацію бізнес-планів, пов’язані, насамперед, з розглядом лише одного або декількох розділів бізнес-планів, ігноруючи важливість інших. За результатами дослідження робиться висновок про те, що при розробці бізнес-планів українські підприємства мають зосереджуватись не лише на фінансових аспектах планування діяльності, а й приділяти належну увагу іншим розділам структури бізнес-плану, оскільки кожен з них несе свою важливу для інвестора інформацію (насамперед, це стосується розділу із планування ризиків, який, на жаль, часто виявляється недостатньо розробленим вітчизняними компаніями).
32
Коваленко, Юлія. "Допоміжні фінансові корпорації на ринку цінних паперів України". Acta Academiae Beregsasiensis. Economics, № 2 (22 грудня 2022): 117–29. http://dx.doi.org/10.58423/2786-6742/2022-2-117-129.
Full textAbstract:
Сектор фінансових корпорацій (фінансовий сектор) визначено як сукупність фінансових посередників, допоміжних фінансових корпорацій та інших фінансових корпорацій, специфіка яких полягає в тому, що вони провадять фінансову та страхову діяльність відповідно до чинного законодавства, а також некомерційних організацій, які пов'язані з цими інституційними одиницями. Доведено, що в Україні відсутня більшість фінансових інститутів, що працюють на зарубіжних ринках і входять до складу сектору фінансових корпорацій. Національні та міжнародні класифікатори дали змогу включити до національного сектора фінансових корпорацій: 1) фінансові посередники (Національний банк України, інші депозитні корпорації; інститути спільного інвестування; інші фінансові посередники, крім страхових компаній і недержавних пенсійних фондів; страхові компанії; недержавні пенсійні фонди); 2) допоміжні фінансові корпорації та некомерційні організації (у сфері ринку цінних паперів, страхування та недержавного пенсійного забезпечення, інформаційних послуг); 3) інші фінансові корпорації, які є кептивними фінансовими установами. Всебічно досліджено сутність та види професійної діяльності на ринку цінних паперів, куди було віднесено такі діяльність з торгівлі фінансовими інструментами, діяльність з організації торгівлі фінансовими інструментами, клірингову діяльність; депозитарну діяльність, діяльність з управління активами інституційних інвесторів, діяльність з управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю, а також діяльність з адміністрування недержавних пенсійних фондів. Допоміжні фінансові корпорації на ринку цінних паперів визначено як інституційні одиниці, що функціонують в організаційно-правовій формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, провадять професійну діяльність на цьому ринку, зайняті його обслуговуванням, але не набувають у власність фінансових активів і зобов'язань, з якими вони мають справу. Підходи до сутності та структури допоміжних фінансових корпорацій на ринку цінних паперів можуть істотно різнитися залежно від економік, наукових шкіл тощо, проте мають відповідати сучасним реаліям розвитку ринку.
33
Данилюк, М. М., та М. В. Дмитришин. "РИНОК ДЕРЖАВНИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ". Actual problems of regional economy development 2, № 20 (2024): 316–24. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.20.316-324.
Full textAbstract:
У статті розглянуто актуальні питання функціонування ринку державних цінних паперів в умовах фінансової нестабільності. Мета статті полягає у дослідженні теоретичних та практичних аспектів функціонування ринку державних цінних паперів в період фінансової нестабільності, що обумовлена повномасштабним вторгненням. У науковій публікації застосовано такі методи наукових досліджень, як порівняння, аналізу та синтезу, узагальнення, числового аналізу, а також графічний метод. Досліджено економічний зміст державних цінних паперів їхні функції та призначення. Окреслено переваги та недоліки розміщення державних цінних паперів на внутрішньому та зовнішньому ринку, а також умови та наслідки їх емісії в національній та іноземній валюті. Визначено державні цінні папери як структурний елемент державного боргу та вид економічних відносин між державою в особі уповноважених органів, та юридичними і фізичними особами, які виникають, видозмінюються та припиняються у процесі розміщення державних боргових цінних паперів, а випуск таких інструментів дозволяє паритетно розподіляти ризики та зобов’язання між державою-емітентом та потенційними інвесторами. Висвітлено тенденції і закономірності притаманні для сучасного етапу функціонування ринку державних цінних паперів із наведенням числових даних щодо поточного стану функціонування ринку боргових фінансових інструментів в Україні на сучасному етапі. Також розглянуто Середньострокову стратегією управління державним боргом на 2021–2024 роки, яка передбачає зменшення частки боргу у іноземній валюті, та активізацію розвитку внутрішнього ринку державних боргових цінних паперів. Проведене дослідження концептуальних підходів до розгляду сутності державних цінних паперів дозволяє визначити їх, як державні боргові зобов’язання, що випускаються від імені органів державної та місцевої влади уповноваженими установами, з метою залучення ресурсів для покриття бюджетного дефіциту, здійснення грошово-кредитного регулювання та реструктуризації фінансових боргових зобов’язань. Розкриття сутності державних цінних паперів дозволило з’ясувати їх призначення та роль в економіці країни. Моніторинг ринку державних цінних паперів дозволив виявити його короткостроковий характер, недосконалий кількісний та якісний склад цінних паперів, низький рівень ліквідності вітчизняного ринку та незначну частка інституційних інвесторів у структурі власників внутрішніх державних цінних паперів.
34
Диха, Марія Василівна, Валерій Валерійович Диха та Віталій Миколайович Зима. "ПРЯМІ ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ: СТАН, ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАЛУЧЕННЯ". Scientific Bulletin of Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas (Series: Economics and Management in the Oil and Gas Industry), № 2(26) (31 грудня 2022): 53–64. https://doi.org/10.31471/2409-0948-2022-2(26)-53-64.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано обсяги надходження прямих іноземних інвестицій в економіку України. Зазначено, що попри наявний потенціал України, обсяги залучених прямих іноземних інвестицій у національну економіку впродовж років незалежності були низькими. Такі обсяги обумовлювалися несприятливим інвестиційно-підприємницьким кліматом, який характеризувався макроекономічною та політико-правовою нестабільністю, ризиками, характеристиками середовища ведення бізнесу в Україні тощо. У важких умовах агресії росії, військових дій на Донбасі з 2014 р. Україна на відносно стабільному рівні утримувала економічну ситуацію; впродовж 2015-2019 рр. обсяги залучених прямих інвестицій в Україну зросли, проте не досягли рівня вкладених інвестицій 2013 року. Наслідки поширення COVID-19 обумовили зниження обсягів залучених інвестицій в Україну у 2020 р., проте у 2021 р. поновилася позитивна динаміка залучення інвестицій в Україну. Проаналізовано обсяги надходження прямих іноземних інвестицій в Україну у розрізі галузей та країн-інвесторів; відзначено практику оптимізації податків, адже найбільша частка прямих іноземних інвестицій надходила з Кіпру та інших офшорів, які у значній мірі є фінансами українського «походження»; інвестиції не обумовлюють інноваційний характер розвитку галузей. Відзначено, що в окремих галузях національної економіки був високий рівень присутності російського капіталу, що обумовлювало по-суті тотальний контроль розвитку цих галузей в Україні; на кінець 2021 р. присутність російського капіталу в економіці України скоротилася до 1,81% у загальному обсязі прямих іноземних інвестицій. Обгрунтовано важливість диверсифікації джерел залучення прямих іноземних інвестицій в Україну, а також важливість залучення інвестицій у вигляді новітніх технологій, екологічно безпечних виробництв. Окреслено перспективи масштабних інвестицій в економіку повоєнної України. Обґрунтовано необхідність вирішення проблем (подолати корупцію, забезпечити рівні та прозорі умови ведення бізнесу, забезпечити довіру до органів державної влади та судової системи тощо), які перешкоджають залученню інвестицій.
35
Осьмак, Д. І., та І. М. Кушал. "Зарубіжний досвід стимулювання інвестиційної діяльності підприємств". Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, № 4 (280) (12 січня 2024): 36–40. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2023-280-4-36-40.
Full textAbstract:
В статті розглянуто необхідність дослідження міжнародного досвіду стимулювання інвестиційної діяльності підприємств, класифікації інвестицій та інвестиційногопотенціалурозвинутих держав. Визначено основні напрями стимулювання інвестиційної діяльності підприємств у економічно розвинутих державах, що мають позитивний досвід в сфері інвестування. Проаналізовано динаміку прямих іноземних інвестицій, як в економіку України так і з неї. Встановлено, що основними ефективними заходами в сфері стимулювання інвестицій є податкові інструменти і важелі. Означені основні проблеми, що впливають негативно на національний інвестиційний клімат: недостатній розвиток фінансового і страхового ринків, валютного регулювання, високий рівнем корупції та складність процесів реєстрації та ліцензування, недоліки побудови національної податкової системи. 
 Визначено чинники впливу на ефективність стимулювання інвестиційної діяльності підприємств: форми, види, типи інвестицій; склад учасників інвестиційної діяльності та структура інвестиційного процесу. Означені основні стимули інвестиційної діяльності в світі: державна підтримка інвестицій, розвиток інноваційної діяльності, амортизаційне стимулювання і податкове стимулювання.Розглянуті міжнародні податкові інструменти стимулювання інвестиційної діяльності: пільги на реінвестування, інвестиційні надбавки, податковий кредит, вирахування і звільнення від сплати податків, податкові канікули, спеціальні інвестиційні резерви тощо. Узагальнено основні напрями стимулювання інвестиційної діяльності в країнах з розвинутою економікою і привабливим інвестиційним кліматом: використання податкових важелів і інструментів; захист прав інвесторів; обґрунтування інвестиційної політики і програми стратегічного соціально-економічного розвитку держави; державна підтримка пріоритетних видів діяльності та виробництв; підтримка міжнародного інвестування.
 Запропоновано шляхи і напрями стимулювання інвестиційної діяльності для підприємств України в повоєнний період: збільшення державної підтримки інвестицій в пріоритетні види діяльності, особливо інвестицій в науку і науково-дослідно, дослідно-конструкторські роботи.
36
Захарченко, А. М. "Щодо забезпечення національних економічних інтересів під час проведення приватизації державного майна за участю іноземних інвесторів". Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності, № 3 (50) (2012): 225–31.
Find full text
37
БОРОВІК, Л. В., та Т. Ю. ОСАДЧА. "ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ ЯК НАПРЯМ АКТИВІЗАЦІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ". Вісник Херсонського національного технічного університету, № 1(88) (1 травня 2024): 397–402. http://dx.doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2024.1.56.
Full textAbstract:
Інвестиційна привабливість країни є рушійною силою для залучення іноземних та вітчизняних інвесторів. Сприятливі умови інвестиційного клімату є запорукою економічного зростання держави. Безпосередньо інвестиції стануть панацеєю для відбудови повоєнного підприємництва в Україні. Дослідження стану капітальних інвестицій в Україні дає можливість побачити, які сфери є найбільш затребуваними в залученні інвестиційного капіталу. Метою статті є аналіз діючих підприємств в Україні, а також дослідження стану капітальних інвестицій за видами економічної діяльності підприємств на території країни для виявлення проблемних напрямів інвестування і можливості акцентування уваги на них. У статті проаналізовано динаміку та структуру діючих підприємств в Україні для розуміння стану сучасного підприємництва нашої держави. Також у статті проведено аналіз динаміки та структури капітальних інвестицій за видами економічної діяльності підприємств. Це дає змогу скоординувати основні напрями залучення інвестицій. Зазначено головні загальнодержавні проблеми, які блокують нарощування інвестиційної привабливості. Описано напрями підприємництва, які є найбільш затребуваними в інвестиціях. Перераховано недоінвестовані виробничі галузі України, а також вказано напрями, які є найбільш перспективними для інвестицій. Розглянуто національне законодавства стосовно державної підтримки інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні, яка створить умови для залучення більшої кількості інвесторів. Закцентовано увагу на формах державної підтримки для інвесторів згідно з діючим законодавством. Особливу увагу приділено результатам впливу геополітичних, економічних, безпекових та соціальних факторів на стан інвестиційної привабливості країни. На основі проведеного дослідження запропоновано заходи, які потрібно вжити для створення позитивного інвестиційного іміджу та покращення загального інвестиційного клімату в державі.
38
Ткачук, Віктор, та Орест Красівський. "ПОЛІТИЧНИЙ ІМІДЖ ТА РЕПУТАЦІЯ ЯК ЗАПОРУКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Політологія, № 18 (24 жовтня 2024): 339–47. http://dx.doi.org/10.32782/2312-1815/2024-18-34.
Full textAbstract:
У статті досліджується вплив «іміджу» та «репутації» на репрезентацію держави серед інвесторів, встановлюється взаємозв’язок цих понять з інвестиційною формою взаємодії країн, корпорацій. Значну увагу приділено формі взаємодії країн на міжнародній інвестиційній арені та виокремлено особливості впливу на країни; такими формами може виступати монополізація корпорацією частини ринку, що призводить до значного впливу на національну безпеку й відокремлення національного інтересу. Проаналізовано нові можливості у створенні та еволюції вже наявних можливостей в інв. сфері, а саме: виокремлення державного ОПК, інноваційно-технологічний сектор, ІТ, логістика, інфраструктура (описано наявні й нові сфери розвитку). Висвітлено еволюцію рейтингу України від 2018 до 2024 р. Визначено особливості впливу закордонних діаспор українців на імідж, репутацію України в очах інших країн.
39
Yermachenko, Volodymyr, та Yuliia Zghurska. "Особливості формування та розвитку дестинацій у діловому туризмі". Економіка і регіон/ Economics and region, № 4(87) (12 грудня 2022): 95–103. https://doi.org/10.26906/eir.2022.4(87).2787.
Full textAbstract:
Діловий туризм є найбільш перспективною сферою туристичної діяльності, але водночас він суттєво залежить від впливу зовнішніх та внутрішніх факторів. Стан ділового туризму у країні може слугувати орі- єнтиром у загальних тенденціях та перспективах розвитку бізнес-середовища. На сьогодні в Україні тимча- сово повністю призупинено надання більшості популярних видів туристичних послуг, проте спостерігається зростання зацікавленості з боку іноземних інвесторів у діловому та дипломатичному туризмі. Метою статті є аналіз останніх до- та післякризових тенденцій функціонування світової галузі ділового туризму, з визначен- ням умов відновлення національного ринку бізнес-подорожей. Об'єктом дослідження є особливості функ- ціонування галузі ділового туризму у кризовий та пост-кризовий період, предметом – забезпечення розвитку дестинацій у сфері бізнес-подорожей. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю теоретичного об- ґрунтування стратегій та перспектив відновлення національної економіки після стагнації 2020–2023 років. У статті було поставлено проблему аналізу категоріального апарату та особливостей міждисциплінарних досліджень сфери ділового туризму у динаміці, із акцентуванням рушійних змін на глобальному та національних ринках; вирішено такі завдання: проведено порівняльний аналіз статистичних показників сектору міжнародних подорожей у до- та постковідний період; визначено відмінності у чинниках інтенсифікації ді- лового та інших видів туризму; роз'яснено поняття дестинації з огляду на потреби стратегічного планування співробітництва у сфері міжгалузевого співробітництва; запропоновано періодизацію категорій ділового туризму в залежності від стану життєвого циклу дестинації; наведено умови відновлення ділових подорожей та вимоги сучасних споживачів корпоративного сегменту. Перспективами подальших досліджень є вивчення прикладів країн світу із різним рівнем розвитку із подолання кризових тенденцій за рахунок залучення ін- вестицій ділового сектору з подальшим використанням цього досвіду в умовах відновлення туристичної інфраструктури України.
40
Китайчук, Т. Г. "ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОЗОРОСТІ". Український економічний часопис, № 8 (28 лютого 2025): 27–31. https://doi.org/10.32782/2786-8273/2025-8-5.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу особливостей бухгалтерського обліку іноземних інвестицій в Україні. Визначено ключові проблеми залучення міжнародного капіталу, зокрема валютні ризики, нестабільність податкового законодавства, юридичні бар’єри та низький рівень автоматизації обліку. Розглянуто підходи до оцінки та обліку інвестицій відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та національних положень стандартів бухгалтерського обліку. Окреслено напрями удосконалення бухгалтерського обліку, серед яких адаптація українського законодавства до міжнародних стандартів фінансової звітності, цифровізація бухгалтерського обліку, податкові стимули, реформування судової системи та правовий захист інвесторів. Реалізація запропонованих заходів сприятиме залученню іноземного капіталу та зміцненню інвестиційної привабливості України.
41
Урбан О.А., Дзямулич М.І. та Чиж Н.М. "ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ". Економічний форум 2, № 2 (2021): 13–18. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-2-2.
Full textAbstract:
В сучасних умовах розвиток фінансових ринків є важливою складовою підвищення ефективності функціонування бізнесу, покращення інвестиційного клімату та зміцнення економіки загалом. Сучасна економіка не може функціонувати ефективно без розвиненого та стабільно працюючого фондового ринку, оскільки, за його допомогою відбувається перерозподіл вільних фінансових активів для найкращого задоволення потреб національної економіки в інвестиціях.
 Сьогодні в Україні велика увага приділяється розвитку малого і середнього бізнесу, а це в свою чергу потребує додаткових фінансових ресурсів. Функціонування повноцінного фондового ринку сприяє залученню в країну дешевих довгих ресурсів, а також забезпечує створення надійної системи фінансування економічного розвитку, що в свою чергу призведе до утворення сприятливих умов для ведення бізнесу.
 В статті автори проводять дослідження перспектив виходу українських компаній на фондові біржі ЄС, оскільки досить гострою є питання загального рейтингу країни і військової ситуації на Сході україни. Адже при рівних умовах української і польської компаній, акції польської компанії будуть коштувати дорожче, оскільки інвестор надає перевагу абсолютній надійності, тому очікувати на активність на фондовому ринку ЄС досить складно.
 На сучасному етапі розвитку фондового ринку України існують такі проблемні питання, що пов’язані з розкриттям інформації, оскільки вітчизняні положення фінансової звітності розроблені на основі міжнародних стандартів, не завжди відповідають цим стандартам.
 В економічній літературі відбуається гостра полеміка щодо шляхів розвитку фондового ринку України, оскільки існує два можливі шляхи її розвязання. Перший шлях полягає в тому, що потрібно розвивати фондовий ринок «з нуля», як це, в свою чергу зробила Польща. Другий шлях передбачає імплементацію європейських стандартів завдяки поетапному впровадженню норм на фондовому ринку.
 Україна має достатній економічний потенціал, щоб побудувати ефективно функціонуючий фондовий ринок. Існує два шляхи, якими може слідувати Україна: почати все «з нуля», що є досить проблематично, чи рухатись до євростандартів поступово. На сучасному етапі розвитку фондового ринку України найважливішим завданням є збільшення притоку інвестицій за рахунок інтеграції ринку в світові фінансові ринки. Також не менш важливими є питання збільшення капіталізації лістингових компаній, обсягів торгів на фондовому ринку та зростання показника захисту прав інвесторів.
42
Petrushka, O. V. "STATE-PRIVATE PARTNERSHIP IN THE FIELD OF HEALTH PROTECTION: FINANCIAL AND SOCIAL ASPECTS OF MODERNISATION." INNOVATIVE SOLUTIONS IN MODERN SCIENCE 4, no. 23 (2018): 5. http://dx.doi.org/10.26886/2414-634x.4(23)2018.1.
Full textAbstract:
Basic properties of state-private partnership as alternatives of the budgetary financing of medical industry are reflected in the article, foreign experience of the general use of private investments and state financial resources is considered in the system of health protection. An author found out the basic terms of input of state-private partnership, the row of socio-economic effects is certain for his participants during realization of general projects. In the process of research the methods of dialectical analysis and synthesis, comparison, logical generalization and formalization were used. Positive properties and potential risks of input of state-private partnership are certain in home practice. The offered measures are for stimulation of forms of co-operation of business and power with the aim of development of competition and upgrading and availability of medical services.Key words: state-private partnership, health protection, private investor, modernisation of medical industry, development of national economy.кандидат економічних наук, Петрушка О. В. Державно-приватне партнерство у сфері охорони здоров’я: фінансові та соціальні аспекти модернізації/ Тернопільський національний економічний університет, Україна, ТернопільУ статті висвітлено основні властивості державно-приватного партнерства як альтернативи бюджетного фінансування медичної галузі, розглянуто зарубіжний досвід спільного використання приватних інвестицій і державних фінансових ресурсів у системі охорони здоров’я. Автором з’ясовано основні умови запровадження державно-приватного партнерства, визначено ряд соціально-економічних ефектів для його учасників в ході реалізації спільних проектів. У процесі дослідження були використані методи діалектичного аналізу та синтезу, порівняння, логічного узагальнення та формалізації. Визначено позитивні властивості та потенційні ризики запровадження державно-приватного партнерства у вітчизняній практиці. Запропоновані заходи для стимулювання форм взаємодії бізнесу та влади з метою розвитку конкуренції і підвищення якості та доступності медичних послуг.Ключові слова: державно-приватне партнерство, охорона здоров’я, приватний інвестор, модернізація медичної галузі, розвиток національної економіки.
43
Сиротюк, Г. "ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ". Bulletin of Lviv National Environmental University. Series AIC Economics, № 30 (16 листопада 2023): 28–32. http://dx.doi.org/10.31734/economics2023.30.028.
Full textAbstract:
Розкрито сутність інвестиційного потенціалу країни та вказано на складові цього поняття. Визначено основні передумови для залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України, що набуває особливої актуальності для відновлення економіки після російсько-української війни. Проаналізовано Індекс інвестиційної привабливості України та з’ясовано, що інвестиційний клімат в Україні є несприятливим і погіршився в динаміці. Вказано, що основними чинниками, які негативно впливають на інвестиційну привабливість, є: воєнні дії в країні, пандемія COVID-19, корупція та слабка судова система. Проаналізовано обсяг надходження іноземних інвестицій в Україну та з України. Простежено динаміку потоків іноземних інвестицій за сім років і чинників, що на неї вплинули. Встановлено, що, незважаючи на скорочення обсягів іноземних інвестицій, їх роль як джерела формування інвестиційного потенціалу України зростає. Окреслено інструменти державної підтримки, зокрема: спрощена можливість переходу на сплату єдиного податку, спрощення механізму звітування, доступне кредитування. Виділено види ризиків, які в сьогоднішніх реаліях варто врахувати інвесторам: економічні, політичні, безпеки та валютного ринку. Обґрунтовано, що під час війни може суттєво змінюватися ситуація щодо секторів економіки, тому варто інвесторам урізноманітнити свій портфель інвестицій, вклавши кошти в декілька секторів. Доведено важливість залучення іноземних інвестицій для національної економіки в довгостроковому вимірі. Виокремлено передумови, які дадуть змогу іноземним інвесторам вкладати кошти в економіку України, серед них: створення потужної нормативно-правової бази, яка б захищала та гарантувала надійність інвестицій; впровадження інструментів токенізації активів та розвиток ринку віртуальних активів. За результатами проведеного дослідження запропоновано напрями поліпшення інвестиційної привабливості України в умовах сьогодення.
44
Недільська, Л. В., Н. О. Куровська та О. О. Капінус. "КЛЮЧОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ОБІГУ ВІЙСЬКОВИХ ОБЛІГАЦІЙ В УКРАЇНІ". Цифрова економіка та економічна безпека, № 1 (16) (27 січня 2025): 288–93. https://doi.org/10.32782/dees.16-44.
Full textAbstract:
Військові облігації слугують важливим інструментом залучення фінансових ресурсів у національну безпеку й оборону країни. У статті аргументовано доцільність застосування військових облігацій для поповнення державного бюджету з метою фінансування оборонних потреб під час воєнного стану. Встановлено загальні тенденції ключових показників бюджету України у 2019-2024 рр., що відображають проблему значного зростання видатків держави на оборону та безпеку, які генерують суттєвий бюджетний дефіцит. Обґрунтовано існування тісного опосередкованого зв’язку між обсягами випуску облігацій та обсягами ВВП, імпорту, видатками бюджету та державним боргом. Зазначено, що особливостями обігу військових облігацій в Україні стали: екстреність випуску, висока ліквідність, привабливі умови капіталовкладень, націленість на внутрішніх і зовнішніх інвесторів, недостатній попит серед населення через низьку фінансову грамотність та недостатній досвід адміністрування таких цінних паперів.
45
Павлов, Дмитро, та Сергій Остренко. "ОСОБЛИВОСТІ ГЕНЕЗИСУ ТЕОРІЇ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ". Grail of Science, № 22 (1 грудня 2022): 74–76. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.25.11.2022.11.
Full textAbstract:
Теорія людського капіталу дозволила намітити шляхи вирішення найважливіших проблем соціально-економічного розвитку стратегічного масштабу, перед обличчям яких постали уряди Європи і США в другій половині ХХ століття в умовах посилення глобалізації. Подібні проблеми були пов'язані з підвищенням конкурентоспроможності національних економік, здійсненням промислової політики, розподілом інвестицій у сферах освіти та охорони здоров'я та регуляцією соціально-правових відносин. Приділяючи основну увагу вивченню впливу освітньої компоненти на поведінку людини з економічних позицій, дана теорія значно вплинула на процеси розробки довгострокових програм розвитку в системах освіти в розвинених країнах, створивши стійку платформу для взаємодії академічної науки, держави, корпоративних та приватних інвесторів.
46
Лебеденко, Олеся Василівна. "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО РИНКУ ЯК СКЛАДНИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 1 (13 квітня 2023): 68–72. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.1.11.
Full textAbstract:
В статті досліджено сутність аграрного ринку, розглянуто різні підходи до його визначення. Запропоноване власне тлумачення поняття «аграрний ринок», як системи економічних відносин, зумовлених розвитком суспільного поділу праці, яка забезпечує обмінні процеси між виробниками та споживачами продукції аграрної сфери з метою задоволення суспільних потреб. Розглянуто сутність продовольчого ринку, проаналізовано тотожність понять «аграрний ринок» та «продовольчий ринок», охарактеризовано їхні особливості, виявлено відмінні риси. Наголошено, що рівень розвитку аграрного ринку визначає рівень розвитку продовольчого ринку та забезпечення населення продуктами харчування. Встановлено, що продовольча складова є невід’ємним елементом економічної безпеки країни, тому кінцевою метою функціонування аграрного ринку є забезпечення економічної безпеки держави як вагомого складника її національної безпеки. З’ясовано, що особливості виробництва у сільському господарстві та специфіка функціонування аграрного ринку обумовлюють необхідність його державного регулювання. Досліджено сутність та функції інфраструктури аграрного ринку, охарактеризовано чинники, які стримують її розвиток. Відзначено, що наразі державне регулювання аграрного ринку є недостатньо дієвим. Виявлено проблеми, вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку аграрного ринку: усунення проблеми диспаритету цін; розвиток біржового ринку; створення дорадчих служб для допомоги аграрним підприємствам; створення розгалуженої мережі фірмової торгівлі, гуртових ринків, торговельних домів, аукціонів; формування спільних підприємств за участю українських та іноземних інвесторів, зорієнтованих на виробництво сільськогосподарської продукції і сировини; економічна підтримка новостворених сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів; забезпечення ефективного контролю за якістю сільськогосподарської продукції та сировини.
47
Redziuk, Yevhenii. "ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КИТАЮ В ГЛОБАЛЬНОМУ ТОРГОВЕЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 3 (2019): 80–88. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0107.
Full textAbstract:
Економічний та інвестиційний потенціал Китаю зростає системно і цілеспрямовано, незважаючи на сучасні торговельно-економічні конфлікти і неузгодженості, особливо зі своїм геополітичним конкурентом США. Унікальна конкурентоспроможність, збалансованість і стійкість економіки Китаю під час глобальних трансформацій не випадкова. Державне управління інвестиціями і фінансовими потоками в цій країні зосереджено, в першу чергу, на якісне вкладення коштів в реальний сектор економіки. Ці процеси перебувають під впливом урядових програм і регулятивних інструментів, фокусують їх на найбільш ефективні напрямки інноваційного, промислового та інфраструктурного розвитку Китаю. Так, згідно з введеною в Китаї державно-приватної моделі партнерства, міжнародні потоки капіталу спрямовуються на реалізацію інвестиційних проектів з найбільш високою рентабельністю. Як показує економічна статистика - інвестиції в Китай мають стабільні зростаючі потоки. При цьому Китай має специфічні протекціоністські умови для їх освоєння, але з огляду на значний зростаючий ринок китайських споживачів, це істотно заохочує іноземних інвесторів вкладати кошти в економіку Китаю. На зовнішніх ринках Китай продовжує утримувати позиції серед найбільших експортерів капіталу, при цьому чітко реалізуючи свої національні інтереси. Характеризуючи інвестиційні стратегії КНР за останній період, можна простежити зростаючі експансіоністські підходи до проведення інвестиційної політики, розпочатої в ході економічних реформ з 1979 року і до сих пір, що передбачає реалізацію тактики дрібних кроків з метою масштабного захоплення сировинних ринків, необхідних для подальшого зростання національної економіки КНР. В сучасних глобальних фінансово-економічних відносинах Китай поступово стає лідером з інвестування в різні регіони світу, активізує інфраструктурно-торговельні шляхи і є домінантним геополітичним гравцем світу. У контексті вищесказаного Україна може приєднатися до міжнародних існуючих і перспективних інвестиційно-інфраструктурних проектів Китаю, або залучити інвестиційні кошти на розвиток під більш низькі процентні ставки, використовуючи співпрацю з китайськими партнерами. У сучасному глобалізованому світі активно формуються нові торгові шляхи і ланцюжки доданої вартості, тому Україні потрібно інтегруватися в ці нові інфраструктурно-торговельні канали. За прикладом Китаю доцільно вибирати такі інфраструктурні проекти, які потім акумулювали б більш високу додану вартість і формували б експорт орієнтований дохід з різних регіонів світу.
48
Горник, Володимир Гнатович, та Сергій Васильович Сімак. "ПРОБЛЕМИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ ТА ЇХ ВПЛИВ НА БЕЗПЕКУ ТА ОБОРОНОЗДАТНІСТЬ УКРАЇНИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 1 (13 квітня 2023): 42–47. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.1.6.
Full textAbstract:
Інвестиційний потенціал української економіки є необхідною умовою для успішної ринкової трансформації економіки України. Одним з ключових чинників розвитку економіки та безпеки певної держави є інновації і, на сам перед, сучасні технології виробництва і організаційно-управлінський досвід. Високий темп економічного розвитку в даний час може бути забезпечений країнами, здатними ефективно імпортувати з передових економік світу технічні і організаційно-управлінські інновації. Найбільш ефективним механізмом залучення та впровадження технологій і передового досвіду є прямі іноземні інвестиції в економіку України. Запровадження сучасних інвестиційних угод, договорів концесії та інших, які широко використовуються за кордоном, все ще погано реалізуються в Україні для залучення іноземних інвестицій. Крім того, багато скарг іноземних інвесторів були викликані низькою ефективністю національної судової системи, зокрема, складністю процесу оскарження, формалізмом в разі практичної неможливості притягнення суддів до відповідальності за збитки, завдані їх рішеннями. Необхідність змін та особливої уваги потребує проблема ставлення українських чиновників та співробітників українських дипломатичних установ у формуванні інвестиційного іміджу України та активного залучення інвесторів. За результати досліджень однією з основних перешкод для діяльності номінальних інвесторів є нестабільність законодавства в галузі оподаткування, кількість і складність адміністрування податків, що унеможливлює проведення довгострокового планування діяльності підприємства. В значній мірі більшість іноземних інвесторів мають проблему неповернення податку на додану вартість при експорті, враховуючи, що більшість компаній з іноземними інвестиціями є експортно-орієнтованими. Наступними перешкодами для діяльності іноземних інвесторів є надмірно складні процедури ліцензування і сертифікації, митного оформлення, застави землі та придбання її іноземцями. З урахуванням численних дозволів та погоджень, які повинні бути зібрані, щоб почати свій бізнес і вести поточну роботу, організація економічної діяльності негативно впливає на інвестиційний клімат в країні. Уряд разом з громадськістю має терміново приступити до процесу розробки і реалізації ефективної політики сприяння залученню інвестицій в економіку країни. Ми повинні скористатися міжнародними інвестиціями в Україну якомога швидше. Тривала затримка у визначенні позиції уряду щодо нової інвестиційної політики і в прийнятті відповідних рішень може привести до того, що Україна втратить можливості і програє іншим країнам в конкуренції за інвестиційні ініціативи. Для забезпечення того, що результатом інвестиційної політики України є інноваційна модернізація галузей, які будуть визначати конкурентоспроможність країни в найближчому майбутньому, а також створення і розвиток нових підходів в економіці та безпеці. Інноваційний розвиток допоможе підвищити продуктивність, науково-технічну модернізацію і структурну перебудову економіки. Саме це забезпечить стійке зростання економіки та безпеки країни в довгостроковій перспективі.
49
Кучеренко, Світлана, Людмила Леваєва, Денис Дармостук та Сергій Ващенко. "ФІНАНСОВЕ ПОСЕРЕДНИЦТВО В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ ТА ЙОГО ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ". Публічне управління: концепції, парадигма, розвиток, удосконалення, № 11 (14 квітня 2025): 78–89. https://doi.org/10.31470/2786-6246-2025-11-78-89.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано тенденції розвитку фінансового посередництва в Україні, визначено його роль в національній економіці та розглянуто основні нормативні документи, якими здійснюється державне регулювання. Ефективне функціонування фінансового ринку неможливе без формування та розвитку надійних фінансових посередників, зокрема банків і небанківських фінансових установ. Розкрито їхню роль та значення як ключових складових інфраструктури, що забезпечують суб’єктів ринку фінансовими ресурсами та сприяють діяльності активних інвесторів. Обґрунтовано передумови виникнення фінансових посередників, залежно від їхньої ролі на фінансовому ринку. Охарактеризовано основні функції фінансових посередників та основні макроекономічні показники, що характеризували роль фінансових посередників в економіці України на 2020–2023 рр. Наголошено, що фінансове посередництво в Україні регулюється низкою нормативних документів, які охоплюють банківську діяльність, небанківські фінансові установи, страхові компанії, кредитні спілки, інвестиційні фонди та інші суб’єкти фінансового ринку. Доведено, що державне регулювання спрямоване на забезпечення стабільного функціонування фінансового сектору, захист прав споживачів фінансових послуг та підтримку економічного зростання. В Україні фінансове посередництво відіграє важливу роль в акумуляції капіталу, його перерозподілі між різними секторами економіки та створенні умов для економічного зростання. Водночас фінансова система країни стикається з численними викликами, зокрема кризами, що викликають фінансову нестабільність, війною, зростаючими ризиками та потребою в адаптації до нових умов міжнародної торгівлі та інвестицій. Фінансове посередництво в умовах воєнного конфлікту, як і будь-які інші економічні процеси, зазнає значних змін. Проблеми доступу до капіталу, зростання ризиків неплатоспроможності, дефіцит ресурсів та пошук нових джерел інвестування вимагають перегляду підходів до управління фінансовими ресурсами. Тому вивчення розвитку фінансового посередництва в Україні та здійснення його державного регулювання є актуальним для розуміння шляхів подолання кризових явищ та сприяння економічному зростанню у майбутньому.
50
БІЛИК, Вікторія. "НОВІ ДЖЕРЕЛА ЗАГРОЗ ІНВЕСТИЦІЙНІЙ БЕЗПЕЦІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО СЕКТОРА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ". Development Service Industry Management, № 3 (28 грудня 2023): 56–61. http://dx.doi.org/10.31891/dsim-2023-3(8).
Full textAbstract:
У дослідженні привернуто увагу до проблематики державної політики стимулювання розвитку та реалізації економічного потенціалу підприємницького сектора національної економіки, однак з позиції формування безпечного середовища для здійснення інвестиційної діяльності суб’єктами господарювання. З таких позицій метою дослідження визначено ідентифікацію новітніх викликів та загроз, а також удосконалення методико-прикладних засад державної політики протидії ризикам інвестиційної безпеки підприємницького сектора національної економіки України. Зроблено висновок, що середовище вітчизняного підприємництва характеризується наявністю низки достатньо гострих загроз безпеці інвестиційного процесу. Такі загрози мають як характер постійних (системних), так і новітніх, які актуалізувалися під час повномасштабної війни. Визначено системні, характерні практично для всього етапу незалежності і розвитку економіки України, виклики і загрози інвестиційній безпеці вітчизняного бізнесу. Як системні, так і новітні виклики інвестиційній безпеці українського підприємництва ідентифіковані за такими стадіями інвестиційного процесу, як (1) мотивація до інвестиційної діяльності; (2) планування інвестицій; (3) одержання дозволів та погоджень; (4) організація та інституціалізація інвестиційного проєкту; (5) державне регулювання інвестиційного процесу; (6) фінансування інвестиційного проєкту; (7) освоєння інвестицій; (8) завершення інвестиційного проєкту, окупність інвестицій. До новітніх (в умовах повномасштабної війни) викликів інвестиційній безпеці вітчизняного бізнесу віднесено: зростання безпекових ризиків та неналагодженість механізмів їх страхування; тотальну невизначеність зі строками війни, масштабами руйнувань, механізмами репарації; брак інформації про дерегуляцію інвестиційних процесів, що не сприяє довірі з боку глобальних інвесторів; відсутність інституційних реформ, спрощення регулятивного середовища, зниження корупційних ризиків та ін.