To see the other types of publications on this topic, follow the link: Опіоїди.
Journal articles on the topic 'Опіоїди'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Опіоїди.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Khaitovych, M. V., I. P. Mazur та D. V. Tyrchiak. "Менеджмент ризиків загальної анестезії пацієнтів із залежністю від психоактивних речовин". Oral and General Health 3, № 4 (2022): 12–18. http://dx.doi.org/10.22141/ogh.3.4.2022.133.
Full textAbstract:
Проведено пошук у базах даних Scopus, Web of Science, MedLine, The Cochrane Library. Постійне вживання опіоїдів після операції є складовою опіоїдної епідемії, оскільки значна частина пацієнтів, які раніше не вживали опіоїди, після операції починають хронічно їх споживати. Опіоїди, кокаїн тощо можуть викликати тяжкі небажані реакції, порушувати дію загальних анестетиків. У пацієнта, який зловживає опіоїдами, можуть виникнути такі проблеми загальної анестезії: вищі вимоги до анальгетиків; розвиток толерантності; потреба в корекції фізичних і/або психологічних симптомів відміни; гіпералгезія, спричинена опоїдом; ускладнення через шлях або спосіб зловживання опіоїдами; взаємодія лікарських засобів; складне лікування післяопераційного болю. Оскільки пацієнти не завжди повідомляють лікарю про вживання психоактивних речовин, потрібно активно виявляти пацієнтів з високим ризиком зловживання опіоїдами або з розладами, обумовленими вживанням опіоїдів, а також інших психоактивних речовин. Необхідно проводити ретельний збір анамнезу, об’єктивне й інструментально-лабораторне обстеження пацієнтів перед оперативним втручанням. Необхідно запевнити пацієнта, що конфіденційність буде збережена, а мета збору інформації полягає в досягненні адекватного менеджменту болю. Для анестезії пацієнтів, які вживають опіоїди, доцільно використовувати премедикацію з включенням бупренорфіну, а для зменшення використання опіоїдів — мультимодальний режим неопіоїдної аналгезії (парацетамол, нестероїдні протизапальні лікарські засоби, магнезії сульфат, кетамін, клонідин, есмолол, регіонарна анестезія тощо). Вживання кокаїну, марихуани є протипоказанням для застосування кетаміну та інших засобів, які впливають на тонус симпатичної нервової системи.
2
Височанська, В. В. "РІВЕНЬ СИРОВАТКОВОГО БЕТА-ЕНДОРФІНУ В ПАЦІЄНТІВ З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ ТА СЕБОРЕЙНИМ ДЕРМАТИТОМ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (26 січня 2023): 75–82. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13500.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Ендогенні опіоїди, що синтезуються в аденогіпофізі, здатні модулювати вивільнення гормонів підшлункової залози безпосередньо впливаючи на експресію μ- і δ-опіоїдних рецепторів. Бета-ендорфін присутній у панкреатичних острівцях, що свідчить про те, що ендогенні опіоїди можуть секретуватися локально для регуляції роботи підшлункової залози. Існує обмежена кількість досліджень у літературі, що описує коливання рівня глюкози та інсуліну в крові після введення бета-ендорфіну та певний зворотний зв'язок. Опіоїди можуть мати гіпоглікемічний ефект при базовому підвищенні рівня глюкози. А ожиріння може мати різний вплив на рівень цукру залежно від дози опіоїду. При дуже низьких концентраціях β-ендорфін підвищує рівень глюкози в крові в осіб із ожирінням, не впливаючи на рівень глюкози в крові в осіб зі здоровою масою тіла.
 Мета – визначення рівня бета-ендорфіну в пацієнтів з метаболічним синдром з/без себорейного дерматиту.
 Матеріал і методи. Обстежували пацієнтів з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) у поєднанні з хронічним панкреатитом (ХП) на фоні порушенням індексу маси тіла (ІМТ) (надмірна вага тіла чи ожиріння різного ступеня вираження) та цукрового діабету 2-го типу. 1 групу склали пацієнти без захворювань шкіри, 2 групу – з супутнім себорейним дерматитом. Групу контролю склали здорові особи аналогічного віку. Визначення рівня бета-ендорфіну проводили методом ELISA з тест-системою Human Beta-endorphin NBP2 – 78774 Novus Biologicals. Аналіз і обробка результатів виконані у програмі STATISTICA 10.0.
 Результати. Рівень бета-ендорфіну в групі пацієнтів із метаболічним синдромом у поєднанні з себорейним дерматитом був високодостовірно вищим, порівняно з контрольною групою (відповідно (38±2,1) pg/mL; (22±4,1) pg/mL; p<0,000001) та достовірно нижчим у осіб з метаболічним синдром без проявів запалення шкіри – (19±2,6) pg/mL. Отримані результати є схожими до описаних у різних дослідженнях, але не пояснюють механізми регуляції рівня цукру бета-ендорфіном, а лише констатують факт наявності інсулін/глюкагон-опосередкованих та незалежних механізмів регуляції.
 Висновки. У пацієнтів з цукровим діабетом, гіперглікемією, інсулінорезистентістю у поєднанні з ожирінням та дисліпідемією рівень бета-ендорфіну нижчий, ніж у здорових осіб. Імовірно, себорейний дерматит посилює вивільнення бета-ендорфіну через наявність постійного запалення та свербежу шкіри, що і сприяє його підвищенню у порівнянні із здоровими людьми.
3
Prodanchuk, M. G., N. V. Kurdil, M. L. Zinovieva, P. V. Aleynov та V. S. Mykhaylov. "Загроза мілітаризації синтетичних опіоїдів і підходи до розробки антидотів та засобів захисту". Ukrainian Journal of Military Medicine 6, № 1 (2025): 62–71. https://doi.org/10.46847/ujmm.2025.1(6)-062.
Full textAbstract:
Резюме. Початок 2000-х років характеризується стрімким поширенням нелегальних синтетичних опіоїдів, токсичні властивості яких близькі до хімічної зброї. Мета: Аналіз потенційних загроз, пов’язаних зі спробами використання синтетичних опіоїдів в якості хімічної зброї, диверсійних спецзасобів та терористичних засобів; огляд сучасних підходів до створення антидотів та засобів захисту. Матеріал і методи. Здійснено аналітичний огляд публікацій наукових бібліотек PubMed, ToxNet, BMJ group, Elsevier. Використані дані OPCW, державних установ США, країн ЄС і міжнародних організацій, що опікуються питаннями хімічної безпеки і захисту. Результати. Протягом 1960-90х років в ряді країн світу були створені аналоги фентанілу, чиї аерозолі є більш токсичним за нервово-паралітичний агент VX. Як «нокдаун-агенти» фентаніли були застосовані під час війни у В’єтнамі, при виконанні таємних операцій в Йорданії, антитерористичних заходах в Російській Федерації (Москва, Нальчик) та ін. Протягом 2019-2023 рр. представники державних структур неодноразово закликали уряд США звернути увагу на загрози для глобальної безпеки внаслідок поширення нелегального фентанілу. У 2020 році в США фентаніл став вбивцею номер один серед дорослих віком 18-45 років та обумовив 77 % усіх смертельних передозувань серед підлітків. Понад 100 тис. американців померли від передозування опіоїдів (переважно фентанілу) протягом 12-ти місяців в 2021-2022 рр. В Україні, згідно з Глобальним індексом організованої злочинності за 2023 рік, національний ринок синтетичних наркотиків продемонстрував найбільше зростання серед усіх ринків наркотиків у світі; у період 2021-2023 рр. показник зріс на 4,50 пункти, що значною мірою стало ще одним наслідком війни. Тривають розробки альтернативних антидотів проти синтетичних опіоїдів, до яких належать: налмефен; ковалентні наночастинки налоксону; агоністи рецептора 5-HT1A; олігомерні структури на основі циклодекстрину що зв'язують фентаніл; нанорозмірні рецептори-приманки (NarcoBond); специфічні антитіла. Вважається перспективним засобом метоцинамокс, який зберігає антидотний ефект протягом декількох діб, що дозволяє розглядати його як потенціальний засіб захисту від «бойових» опіоїдів для співробітників правоохоронних органів і особового складу військ. Висновки. Синтетичні опіоїди є унікальними засобами медичного використання, що водночас мають потенціал хімічної зброї, диверсійних спецзасобів та терористичних засобів, про що свідчать історичні факти застосування «бойових» опіоїдів радикальними державами або угрупуваннями. Тому, пошук ефективних антидотів та засобів захисту від дії синтетичних опіоїдів є перспективним напрямком наукових досліджень.
4
Курділь, НВ. "Продукти природного опію в сучасній структурі наркотичних отруєнь (огляд літератури та результати скринінгу на наркотики у 1990-2020 рр.)". One Health and Nutrition Problems of Ukraine 54, № 1 (2021): 64–72. http://dx.doi.org/10.33273/2663-9726-2021-54-1-64-72.
Full textAbstract:
Незважаючи на стрімке збільшення обсягів споживання синтетичних наркотиків у США, країнах Європейського Союзу та багатьох інших регіонах світу, наркотичні та психоактивні речовини природного походження залишаються актуальним об’єктом дослідження токсикологів. Мета. Аналіз результатів скринінгу на наркотики групи опію за 1990 – 2020 рр. та їхній вплив на формування гострих ненавмисних отруєнь серед дорослого населення м. Києва. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз звітів токсикологічної лабораторії Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги за 1990 – 2020 рр. про результати хіміко-токсикологічного скринінгу на вміст наркотичних речовин у осіб з діагнозом: «Гостре наркотичне отруєння» (МКХ-10:Т40.0-Т40.3). Використано методи: імунохроматографічний аналіз (ІХА), хроматографія у тонкому шарі сорбенту (ТШХ) та газорідинна хроматографія з мас-спектральним детектуванням (ГХ/МС). Результати. За офіційними даними, в Україні у 2019 р. речовини, що стали причиною звернення осіб за медичною допомогою, розподілені наступним чином: опіоїди – 68,53%; канабіноїди – 6,84%; кокаїн – 0,08%; галюциногени – 0,04%; інші наркотики – 24,51%. Серед осіб, померлих внаслідок отруєнь наркотиками, частка опіатів Т40.2 (кодеїн, морфін) становила 16%; опій Т40.0 – 4%; метадон Т40.3 – 23%; інших наркотиків Т40.4 (петидин) – 2%, що разом становить 45%. За результатами хіміко-токсикологічного скринінгу на вміст опіатів встановлено, що першу сходинку за темпом середньорічного зростання посідають: бупренорфін (+7,95%), морфін (+7,6%) і героїн (+6,04%). Зменшення кількості позитивних тестів відбулося у групі опіатів – «ширки» (–9,38%) і алкалоїдів опію (–2,55%). Останні 10 років відбувається прогресивне зростання щорічної кількості позитивних тестів на вміст метадону (+39,3%) при R 2 =8904, що свідчить про стабільність темпу зростання показника. Висновки. Опіати продовжують займати вагомий сегмент у структурі наркотичних речовин, де свої позиції за період 1990 – 2020 рр. посилили бупренорфін, морфін і героїн на фоні послаблення позиції опію («ширки») та алкалоїдів опію; одночасно відбувається швидке збільшення частки напівсинтетичних і синтетичних опіоїдів. Зазначені зміни обумовлюють необхідність постійного удосконалення методів хіміко-токсикологічних досліджень продуктів опію, клінічної діагностики та профілактики пов’язаних з ними отруєнь. Ключові слова: опіати, наркотичні отруєння.
5
Якимчук, О. М., А. В. Бойчук, Ю. Б. Якимчук та Н. В. Коцабин. "ВАРІАНТИ ЗАГАЛЬНОГО ЗНЕБОЛЮВАННЯ З ПОЗИЦІЙ КЛІНІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ТА КОМПЛАЄНТНОСТІ ПАЦІЄНТІВ ПРИ МАЛИХ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ОПЕРАЦІЯХ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (24 жовтня 2024): 84–88. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2024.v.i3.14906.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Гіcтероскопія стала основним методом діагностики та лікування патології ендометрія в гінекології. Існує небагато досліджень знеболювального ефекту методик без використання опіоїдів при концепції "Прискореного відновлення після операції”, особливо в галузі амбулаторної гінекологічної хірургії. Метою нашого дослідження було оцінити клінічну ефективність та частоту виникнення небажаних явищ за використання різних варіантів загального знеболювання при малих гінекологічних операціях. Матеріал і методи. Для досягнення мети було проведено проспективне рандомізоване відкрите дослідження на базі ТОВ «Медична клініка «АВІДА» впродовж 2022–2023 років. У ході дослідження обстежено 72 пацієнтки з патологією ендометрія, яким була виконана гістероскопічна поліпектомія. Всі пацієнтки були поділені на дві групи залежно від проведеної анестезії. До 1-ї (контрольної) групи увійшли 37 пацієнток, яким проводили стандартну загальну анестезію на основі опіоїдів зі застосуванням фентанілу 2–4 мкг/кг/год і пропофолу 1,5–2,5 мг/кг/год внутрішньовенно. Для забезпечення адекватної сатурації крові на фоні спонтанного дихання застосовували оксигенотерапію (3–6 л/хв). Другу групу (основну) сформували з 35 пацієнток, яким здійснювали інгаляційну аналгоседацію із використанням метоксифлурану (2 мл) і декскетопрофену 50 мг внутрішньовенно. Рівень больової чутливості оцінювали з допомогою алгезиметра. Обстеження проводили в динаміці на 5 етапах: І – перед операцією, ІІ – до операції після надходження пацієнток в операційну, ІІІ – після індукції в анестезію, ІV – протягом 10 хвилин після переведення пацієнток до післяопераційної палати, V– через 2 години після операції. Критерії, що оцінювалися: час анестезії, реакція гемодинаміки: середній артеріальний тиск (САТ), частота серцевих скорочень (ЧСС), оцінка рівня болю за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ), оцінка сили больових відчуттів за модифікованою шкалою Scott (від 0 до 10 балів), визначення частоти негативних реакцій, пов’язаних з анестезією. Результати. Середній вік обстежених пацієнток в 1-й групі становив (37,5±10,5) років а в 2-й групі – (36,9±9,8) років. Індекс маси тіла (ІМТ) дорівнював (22,4±3,1) кг/м2 в 1-ій групі, а в 2-ій групі – (23,1±2,9) кг/м2. Тривалість операції в 1-ій групі становила в середньому (21±5) хв, у 2-ій групі (20±4) хв. Безпосередньо перед операцією на І і II етапах дослідження у 1-й та 2-й групах спостерігали помірне збільшення САТ і ЧСС. На ІІІ етапі дослідження виявлено достовірне зниження середніх значень АТ у 1-й групі на 21,4 % (р<0,05), у 2-й групі – на 11,3 % (р<0,05). ЧСС у найбільш травматичному етапі операції збільшувалася на 16,5 % (р<0,05) в 1-й групі і на 12,1 % (р<0,05) – у 2-й на 9,1 % . Ці зміни свідчили про також про гіпердинамічні реакції серцево-судинної системи, активацію нейровегетативної системи. Достовірна різниця спостерігалась на ІV етапі в 1-й гpyпі (10±4) мм, а в 2-й групі – (32±7) мм (p<0,05). Середній показник за шкалою ВАШ на V етапі у пацієнтів 2-ї групи склав (10±5) мм, що відповідає рівню незначного дискомфорту в ділянці втручання, а в 1-й групі пацієнти не відмічали больових відчуттів. Частота проявів нудоти на IV етапі в 1-ій групі склала 24 %, в 2-ій групі – 13 %, а на V етапі в 1-й групі – 4 %, а в другій групі такі прояви були відсутні. Тoбтo, в групі, де використовувались опіоїди, достовірно частіше виникали такі побічні ефекти як нудота. Висновки. Отже, при виконанні гістероскопічної поліпектомії доцільно використовувати загальну анестезію на основі опіоїдів, яка забезпечує достовірно кращий суб’єктивний результат знеболення за (ВАШ). Безопіоїдна інгаляційна аналгоседація супроводжується достовірно нижчим показником виникнення нудоти. Отже, безопіоїдна інгаляційна аналгоседація може бути розглянута як варіант знеболювання при діагностичній оглядовій гістероскопії.
6
Фік, В. Б., І. І. Савка та Р. М. Матківська. "Патоморфологічні прояви у пародонті при експериментальному опіоїдному впливі упродовж шести тижнів та після його чотиритижневої відміни". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (7 серпня 2022): 39–43. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2022.2.13049.
Full textAbstract:
Резюме. Неконтрольоване використання опіоїдів зумовлює інтоксикацію організму, підвищення толерантності до ефекту дії наркотичної речовини та формування абстинентного синдрому, що зумовлює розвиток глибоких змін в організмі та має безпосередній вплив на органи і тканини ротової порожнини. Мета дослідження – з’ясувати особливості мікроструктурної організації компонентів пародонта наприкінці десятого тижня експерименту за умов шеститижневої дії опіоїду та після його чотиритижневої відміни. Матеріали і методи. Проведено дослідження на безпородних білих щурах-самцях, яких поділили на 2 групи. Перша група – контрольна. У другій групі здійснювали ін’єкції опіоїдного анальгетика «Налбуфін» упродовж 6 тижнів з подальшою чотиритижневою відміною препарату. Забір матеріалу проводили наприкінці 10 тижня експерименту. Після проведеної комплексної декальцинації твердих тканин зубного органа готували гістологічні препарати за загальноприйнятою методикою. Результати. Наприкінці 10 тижня експерименту не відмічали вираженої динаміки відновлення мікроструктурної організації тканин пародонта щурів. На значних ділянках епітелій стоншувався, виявляли осередкові ерозії. В епітелії ясенної борозни відмічали ознаки гіперкератозу. Епітеліальне прикріплення фрагментарно було ушкодженим, з порушенням фіксації до емалево-цементної межі зуба. У власній пластинці слизової оболонки ясен та періодонті домінували явища набрякового процесу, із розшаруванням та дезорганізацією колагенових волокон. У сосочковому та сітчастому шарах власної пластинки виявляли гнійні тільця, формування фібриноїдного набряку. У власній пластинці та періодонті спостерігали судинні розлади, що свідчило про порушення мікроциркуляції у тканинах пародонта. Висновки. При застосуванні опіоїду впродовж шести тижнів із подальшою його чотиритижневою відміною встановлено мікроструктурні зміни у пародонті, які свідчили про недостатність компенсаторно-пристосувальних механізмів, що створювало передумови прогресування запально-дистрофічного процесу.
7
Паньків М. В., Пальтов Е. В., Кривко Ю. Я. та Жуковський В. С. "ОПІОЇДНІ РЕЦЕПТОРИ". World Science 1, № 1(53) (2020): 48–50. http://dx.doi.org/10.31435/rsglobal_ws/31012020/6895.
Full textAbstract:

 
 
 The aim of our work was to study scientific information and to systematize data of domestic and foreign literature concerning the study of opioid receptors. The study of receptors localization and action is a promising and very complex task.
 Evidence of the complex effect of each group of receptors on the body is the fact that even those drugs that have a chemical structure in common with morphine, each have their own characteristics in the spectrum of action, side effects, the ability to pass the blood-brain barrier, efficacy and duration of anesthesia, addictive properties and other. This is eplained due to that the effect on receptors depends not only on the primary action of the drug, but also on the particular metabolism of a particular drug, since metabolites can be just the main factors influencing opioid receptors. In this context, it is important to note the huge number of factors that can change the duration and effectiveness of opioids, which involves a deep knowledge of this issue.Such differences partly explain th epecularity and characteristics of each opioid medication in terms of efficacy and duration of action, toxic inflance on the body, risk of complications and the occurrence of withdrawal effects, as well as particularities of use in patients with hepatic and renal impairment.
 
 
8
Коlomachenko, V. І. "Динаміка рівня фібриногену при артропластиці кульшового суглоба". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 5 (2018): 55–58. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.05.55.
Full textAbstract:
Метa. Аналіз динаміки рівня фібриногену (РФ) в періопераційному періоді у пацієнтів, яким виконували артропластику кульшового суглоба (КС).
 Матеріали і методи. Первинна артропластика КС виконана у 136 пацієнтів у плановому порядку. Проаналізовано періопераційну динаміку РФ у залежності від методів інтраопераційної анестезії (ІОА), післяопераційної аналгезії (ПОА), типу патології, статі пацієнтів.
 Результати. РФ у крові у всіх пацієнтів перед операцією становив у середньому (3,8 ± 1,03) г/л. На 1-шу добу після операції він дещо знизився - до (3,3 ± 0,65) г/л (p=0,00016). На 3-тю добу РФ поступово підвищився та становив (4,6 ± 0,88) г/л (p < 0,0001). На 7-му добу РФ у крові у всіх пацієнтів значно підвищився порівняно з вихідним рівнем та становив у середньому (5,1 ± 1,03) г/л (p < 0,0001). Найбільш вираженим було підвищення РФ після артропластики КС у пацієнтів, які після операції отримували системну опіоїдну аналгезію, порівняно з пацієнтами, яким застосовували пролонговану реґіонарну аналгезію. РФ був вищим як перед, так і після операції у пацієнтів, яким операції виконували з приводу переломів, порівняно з пацієнтами, яким операції виконували з приводу коксартрозу в КС. За гендерною ознакою не виявлено істотної різниці в динаміці РФ у пацієнтів після артропластики КС.
 Висновки. РФ знижується на 1-шу добу та підвищується на 3-тю і 7-му доби після артропластики КС, особливо у пацієнтів, які отримують системне знеболювання опіоїдами та оперовані з приводу переломів.
9
Kosa, T. V. "ПЕРЕДОЗУВАННЯ ОПІОЇДАМИ: ЯК НАДАТИ ДОМЕДИЧНУ ДОПОМОГУ". Медсестринство, № 4 (3 лютого 2020): 38–40. http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2019.4.10837.
Full text
10
Дворяк, Сергій, Олена Карагодіна, Віктор Штенгелов та Ірина Пикало. "ДЕСЯТИРІЧНИЙ ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКУВАННЯ АГОНІСТАМИ ОПІОЇДІВ В УКРАЇНІ. ЩО ДАЛІ? (Частина друга)". Вісник Академії праці, соціальних відносин і туризму, № 1 (8 травня 2019): 30–41. http://dx.doi.org/10.33287/11193.
Full textAbstract:
Цією статтею автори завершують презентацію десятирічної історії впровадження в Україні підтримувальної терапії агоністами опіоїдів (ПТАО). Аналіз матеріалів низки закордонних і вітчизняних публікацій дозволив перейти до розкриття двох наступних етапів – періодів стагнації та усвідомлення основних проблем. Визначено найголовніші бар’єри впровадження методу (опір органів виконавчої влади та частини професійної спільноти, упереджене ставлення з боку широкого загалу й окремих клієнтів, консервативна позиція представників мас-медіа, застаріла антинаркотична політика, невдалий менеджмент, недостатній рівень професійної підготовки фахівців). Висвітлено організаційні перешкоди лікування агоністами опіоїдів на українських сайтах, складнощі застосування адекватних доз препаратів та психологічні аспекти проведення ПТАО. Матеріал завершено загальними висновками щодо доведеної ефективності методу; потреби в його ширшій імплементації; значущості соціально-психологічної компоненти програм, що має бути реалізована психологами, соціальними працівниками й зосереджена, насамперед, на подолання зовнішньої та внутрішньої стигматизації осіб з опіоїдною залежністю та їхню соціальну реабілітацію. Окреслено потребу в запровадженні спеціалізованої професійної підготовки соціальних працівників для роботи в програмах лікування агоністами опіоїдів.
11
Dmytriiev, D. V. "Використання поперечного площинного блоку (ТАР-блок) зменшує морфологічні зміни шкіри, характерні для опіоїд-індукованої гіпералгезії". EMERGENCY MEDICINE, № 6.69 (21 жовтня 2015): 79–83. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.6.69.2015.78666.
Full textAbstract:
У статті висвітлено морфологічні зміни шкіри в ділянці післяопераційної рани. Виявлено, що використання високих доз фентанілу (10–20 мкг/кг/год) методом постійної інфузії для знеболювання в ранньому післяопераційному періоді в дітей, прооперованих із приводу пухлин черевної порожнини, може призводити до опіоїд-індукованої гіпералгезії, що супроводжується морфологічними змінами шкіри навколо післяопераційної рани з розвитком у центрі її некрозу з вираженими перифокальними реактивними змінами у вигляді значного запалення та суттєвих порушень мікроциркуляції з формуванням на 14-ту добу дрібних нервових волокон. У свою чергу, використання поперечного площинного блоку з розчином бупівакаїну практично повністю нівелює дані зміни.
12
Simivska, R. "Histological Changes of the Tricuspid Heart Valve with Prolonged Administration of Opioid in the Experiment." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 4, no. 6 (2019): 92–98. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs04.06.092.
Full text
13
Луценко, Р. В., та І. І. Князькова. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ФАРМАКОТЕРАПІЇ БОЛЮ У ДІТЕЙ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (19 жовтня 2022): 67–74. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2022.1.13254.
Full textAbstract:
Мета дослідження – узагальнення новітніх наявних даних з клінічної фармакології анальгетиків і фармакокорекції болю у дітей.
 Матеріали та методи. Проведено бібліографічний пошук результатів дослідження використання анальгетиків для тамування болю у дітей з використанням баз даних PubMed EMBASE як основних пошукових систем.
 Результати дослідження та їх обговорення. Представлені основні шкали оцінки болю у дітей, що адаптовані до розроблених у США і Великій Британії. Опіоїдні анальгетики досить часто використовуються при гострому болю, зокрема, морфін у дозі 50–200 мкг/кг; метадон внутрішньо у дозі 50–200 мкг/кг; внутрішньовенно фентаніл 0,5–4 мкг/кг; альфентаніл (10–20 мкг/кг); суфентаніл (10–15 мкг/кг) і реміфентаніл (5 мкг/кг). Опіоїдні анальгетики фентаніл, альфентаніл, суфентаніл і реміфентаніл препарати короткої дії застосовуються при дуже сильному і нестерпному болю. Неопіоїдні анальгетики можна використовувати при помірному болю. Може використовуватись парацетамол (ацетамінофен у дозі 12–15 мг/кг), мідазолам (50–150 мкг/кг), який не рекомендується новонародженим і пропафол (2,5 мг/кг).
 Висновки. Останніми роками для тамування не гострого болю у педіатричних пацієнтів перевагу віддають неопіоїдним анальгетикам.
14
Zhuk, V. I., та I. I. Novosad. "Ефективність та безпечність інтратекального введення морфіну гідрохлориду для лікування хронічного больового синдрому у хворих на онкологічні захворювання в термінальній стадії". Likarska sprava, № 5-6 (30 вересня 2017): 104–8. http://dx.doi.org/10.31640/ls-2017(5-6)17.
Full textAbstract:
Біль – одна з найпоширеніших причин звернення пацієнтів до лікаря. Якщо біль тривалий, він може не лише призвести до фізичної неповноцінності, а й спричинити емоційний, психологічний тиск на пацієнтів та їхнє оточення. Хронічний біль надзвичайно поширений. Інтратекальне введення опіоїдів широко використовують при вираженому больовому синдромі у хворих на некурабельний рак звичайними методами. Тому інтратекальне введення морфіну гідрохлориду може значно полегшити біль.
15
Mateshuk-Vatseba, L. R., Ya T. Ivankiv, and M. V. Podolyuk. "Ultrastructural Organization of the Cervix Muscular Layer in White Laboratory Rats under Long–Term Opioid Influence." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 5, no. 1 (2020): 62–66. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs05.01.062.
Full text
16
Hresko, N. I. "Morphological characteristics of the parts of the hemomicrocirculatory bed under prolonged exposure of the opioid in the experiment." Science and Education a New Dimension VI(172), no. 20 (2018): 37–40. http://dx.doi.org/10.31174/send-nt2018-172vi20-09.
Full text
17
DISKOVSKYI, I. S., L. R. MATESHUK-VATSEBA, O. O. SYZON, et al. "Morphological state of the skin in the wound healing area under the influence of an opioid in an experiment." Experimental and Clinical Physiology and Biochemistry 3-4 (February 2025): 62–70. https://doi.org/10.25040/ecpb2024.03-04.062.
Full textAbstract:
Understanding the mechanisms of reparative processes is one of the most topical scientific and practical challenges in modern medicine. Issues related to wound healing, scar formation, and the development of phlegmons attract significant interest among medical professionals. Unfortunately, modern medicine often cannot avoid the use of opioids for therapeutic purposes. To successfully manage and adjust the reparative process during opioid therapy, it is essential to understand the morphological characteristics of skin remodeling during wound healing influenced by opioid exposure. The aim of the study was to determine the features of the microstructural organization and the blood vessel network of the skin during the dynamics of the reparative process under prolonged administration of Nalbuphine in an experimental setting. Methods. The study material consisted of histological sections of the skin in the area of multiple puncture wounds from 32 white male rats of reproductive age. The following research methods were employed: histological analysis, morphometry of the hemomicrocirculatory system components of the white rat’s skin, statistical processing of the results using computer-based application software, and modeling of the prolonged influence of an opioid on the white rat’s body. Results. Reparative processes in the skin of both control and experimental animals were primarily associated with the remodeling of the architecture of blood vessels. The reparative processes of multiple post-injection wounds in the control animals exhibited all the characteristic phases of the wound healing process. Some wound defects showed pronounced inflammatory infiltration and vascular reactions. Intense proliferation, angiogenesis, swollen vessels, leukocyte and macrophage infiltration of the skin tissues were observed, along with numerous fibroblasts. In some wound defects, inflammatory infiltration was significantly reduced, and signs of a productive response were observed, with proliferative fibroblasts predominating in the infiltrate. Most wound defects were fully closed, with the regenerate being complete, as evidenced by the presence of hair follicles, sweat glands, and sebaceous glands. The administration of Nalbuphine for two weeks had minimal impact on the reparative processes in the rat’s skin. However, after four weeks of Nalbuphine administration, wound healing processes slowed down and were occasionally complicated by the formation of microabscesses. After six weeks of opioid exposure, wound defects in the inflammatory phase exhibited edema, infiltration by leukocytes and macrophages, swollen vessels, and venous thrombosis. In defects within the proliferation phase, the epidermis thickened, and the fibrous network of the connective tissue became denser. The regenerated epidermis showed signs of hyperkeratosis, perinuclear edema of basal and spinous keratinocytes. In some wound defects, inflammatory processes intensified, with excessive migration of neutrophilic granulocytes, lymphocytes, and macrophages. Hair follicles were reduced, and the number of sebaceous glands decreased. Conclusions. Reparative processes in the skin of both control and experimental animals were primarily associated with the remodeling of the architecture of blood vessels. The reparative processes of multiple post-injection wounds in the control animals exhibited all the characteristic phases of the wound healing process. The administration of Nalbuphine for two weeks had minimal impact on the reparative processes in the rat’s skin. However, after four weeks of Nalbuphine administration, wound healing slowed and was occasionally complicated by the formation of microabscesses. Following six weeks of opioid administration, profound destructive changes in the skin were observed, which ultimately prevented the formation of a fully functional regenerate in multiple post-injection wounds.
18
Dmytriyev, D. V. "Обґрунтування використання постійної епідуральної інфузії бупівакаїну для знеболювання в ранньому післяопераційному періоді в дітей". EMERGENCY MEDICINE, № 5.60 (3 липня 2014): 77–81. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.5.60.2014.83517.
Full textAbstract:
Дослідження проведене в 37 дітей, прооперованих із приводу пухлин заочеревинного простору, нирки, яєчника. Залежно від методики знеболювання пацієнти були поділені на 2 групи: у 1-й групі використовували епідуральну аналгезію та безперервну внутрішньовенну інфузію фентанілу; у 2-й групі призначали лише внутрішньовенну безперервну інфузію фентанілу. Проведення мультимодальної аналгезії (епідуральна аналгезія та безперервна внутрішньовенна інфузія опіоїдних анальгетиків) значно зменшує негативні наслідки недостатнього знеболювання в дітей та сприяє ефективній аналгезії після травматичних операцій.
19
Mateshuk-Vatseba, L. R., A. M. Bekesevych, I. Yu Oliinyk, and А. V. Zin’ko. "The Influence of Long-Term Opioid Administration on the Ultrastructural Organization of the White Substance of the Brain in the Experiment." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 3, no. 6 (2018): 31–35. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs03.06.031.
Full text
20
Dmytriiev, D. V. "Використання пролонгованої епідуральної інфузії бупівакаїну для зменшення проявів інтраабдомінальної гіпертензії, покращення кровотоку в магістральних судинах черевної порожнини та знеболювання в ранньому післяопераційному періоді в дітей з онкопатологією". EMERGENCY MEDICINE, № 1.64 (15 березня 2015): 73–77. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.1.64.2015.79578.
Full textAbstract:
Дослідження проведено у 32 дітей, прооперованих із приводу пухлин черевної порожнини. Залежно від методики знеболювання пацієнти були поділені на 2 групи: у 1-й групі використовували епідуральну анальгезію (ЕА) та безперервну внутрішньовенну інфузію фентанілу; у 2-й групі призначали лише внутрішньовенну безперервну інфузію фентанілу. Застосування багатокомпонентної анальгезії (ЕА та безперервна внутрішньовенна інфузія опіоїдних анальгетиків) значно зменшує негативні наслідки недостатнього знеболювання в дітей та сприяє ефективній анальгезії після травматичних операцій, зменшує прояви синдрому інтраабдомінальної гіпертензії та покращує кровотік у судинах черевної порожнини.
21
Pidgirny, Ya M. "Анестезіологічне забезпечення операції кесарева розтину". EMERGENCY MEDICINE, № 6.61 (1 серпня 2014): 13–27. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.6.61.2014.83557.
Full textAbstract:
У цій лекції висвітлені питання анестезіологічного забезпечення операції кесарева розтину. Також наведені класифікація рівнів невідкладності згідно з клінічним протоколом акушерської допомоги «Кесарів розтин» і суперечливі питання. Описані передопераційна підготовка вагітних при екстрених і планових операціях і моніторинг роділлі та новонародженого. Через відмінності, знайдені в протоколах із профілактики аспірації в різних клініках, у статті висвітлено і це ускладнення. Розглядаються аспекти невдалої пре- та інтраопераційної блокади. Також описані фармакокінетика й фармакодинаміка місцевих анестетиків, опіоїдів та ад’ювантів при регіональній анестезії. Особливий акцент робиться на протоколах складної інтубації й екстубації.
22
Dmytriiev, D. V. "Ефективність аналгезії поперечного площинного блока (ТАР — transversus abdominis plane block) після абдомінальної хірургії в дітей". EMERGENCY MEDICINE, № 4.67 (17 липня 2015): 45–50. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.4.67.2015.78492.
Full textAbstract:
Дослідження проведені у 22 дітей, прооперованих із приводу пухлин черевної порожнини та пухлин заочеревинного простору. Залежно від методики знеболювання пацієнти були поділені на дві групи: перша група — 10 пацієнтів (використовувалась мультимодальна аналгезія, ТАР-блок та безперервна внутрішньовенна інфузія фентанілу), друга група — 12 дітей (призначалась лише внутрішньовенна безперервна інфузія фентанілу). Доведено, що проведення багатокомпонентної аналгезії (ТАР-блок та безперервна внутрішньовенна інфузія опіоїдних анальгетиків) значно зменшує негативні наслідки недостатнього знеболювання в дітей та сприяє ефективній аналгезії після травматичних операцій, зменшує прояви синдрому гіпералгезії, покращує показники гемодинаміки та кровотоку в судинах черевної порожнини.
23
Maruniak, S. R. "Порівняльна характеристика ранніх ускладнень після аортокоронарного шунтування залежно від схеми анестезіологічного забезпечення". EMERGENCY MEDICINE 18, № 2 (2022): 80–86. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.18.2.2022.1479.
Full textAbstract:
Актуальність. Незважаючи на значну кількість публікацій щодо впливу компонентів схем анестезіологічного забезпечення на розвиток післяопераційних ускладнень, залишаються не до кінця зрозумілими питання вибору оптимальної схеми анестезіологічного забезпечення під час аортокоронарного шунтування (АКШ) у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Метою нашої роботи було порівняти вплив малоопіоїдної та високоопіоїдної схем анестезіологічного забезпечення на ранні клінічні результати в пацієнтів при аортокоронарному шунтуванні із штучним кровообігом (ШК). Матеріали та методи. У дослідження включено 120 пацієнтів, яким виконувалось АКШ в умовах штучного кровообігу. Медіана операційного ризику за EuroSCORE II — 3,45 % (2,15; 4,05 %). Відповідно до схеми анестезіологічного забезпечення всі пацієнти були розподілені на дві групи: перша група (60 осіб) — малоопіоїдна схема анестезіологічного забезпечення; друга група (60 осіб) — стандартна схема анестезіологічного забезпечення. Результати. У пацієнтів першої групи більш ніж удвічі вірогідно рідше спостерігався розвиток післяопераційної фібриляції передсердь (ПОФП) порівняно з другою групою (15,0 проти 31,7 %, р = 0,031). Крім того, у пацієнтів першої групи в 2,3 раза вірогідно рідше спостерігався синдром низького серцевого викиду (СНСВ) порівняно з другою групою (11,7 проти 26,7 %, р = 0,037). Вірогідними показниками для передбачення СНСВ виявлялись тривалість штучного кровообігу (р = 0,032) та рівень інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) після ШК (р = 0,004). Остаточна статистична модель [F (4, N = 120) = 12,52, p < 0,001, R2 = 0,304] охоплює майже третину всіх факторів розвитку СНСВ. Вірогідними показниками для передбачення ПОФП виявлявся лише рівень ІЛ-6 після ШК, остаточна статистична модель [F (4, N = 120) = 11,54, p < 0,001, R2 = 0,286]. Висновки. Отримані результати підтверджують безпеку клінічного використання схем анестезіологічного забезпечення з низькими дозами опіоїдів у кардіохірургічних хворих і підкреслюють можливість більш консервативного використання опіоїдів у кардіохірургії.
24
Shostak, M. A., V. V. Kryzhevskyi, O. E. Domoratskyi, V. Yu Hladkykh та O. A. Yakubets. "Перспектива застосування сучасних анальгетиків центральної дії для лікування гострого післяопераційного болю в пацієнтів травматологічного профілю". EMERGENCY MEDICINE 18, № 2 (2022): 87–89. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.18.2.2022.1480.
Full textAbstract:
Застосування схеми мультимодальної анальгезії на основі парацетамолу та НПЗП не завжди ефективно дозволяє контролювати біль. Регіонарні методики, безумовно, виглядають привабливими, особливо для пацієнтів травматологічного, ортопедичного профілю, але вони мають свої недоліки: висока вартість, складність технічного виконання, звикання до місцевих анестетиків. Застосування опіоїдів є класичним методом лікування післяопераційного болю з добре відомими позитивними та негативними ефектами. Таким чином, пошук альтернативних схем лікування післяопераційного болю є необхідним у сучасній анестезіології, інтенсивній терапії, травматології та хірургії тощо. Досить привабливим виглядає застосування анальгетика центральної дії нефопаму гідрохлориду у схемі мультимодального знеболювання. У статті розглянемо сучасні проблеми знеболювання травматологічних хворих та можливість застосування нефопаму гідрохлориду для менеджменту болю.
25
Вільхова, Ірина Володимирівна, Леся Ростиславівна Матешук-Вацеба та Максим Валентинович Логаш. "Зміни деяких біохімічних показників сироватки крові у разі дво- та шеститижневого застосування терапевтичних доз опіоїду та на ранніх термінах відміни препарату". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина, № 65 (2022): 97–102. http://dx.doi.org/10.32782/2415-8127.2022.65.17.
Full text
26
Vilkhova, I. V. "Acute and Chronic Kidney Injury due to the Influence of Opioids. Literature Review." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 6, no. 3 (2021): 14–21. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs06.03.014.
Full textAbstract:
Acute kidney injury is the cause of death for about 2 million people a year worldwide and often leads to the development of chronic renal failure. Use of opioids is one of the reasons of acute and chronic kidney injuries. Most drugs or their metabolites are excreted by the kidneys and lead to the changes of the structure and functions of this organ. Drug abuse is a social problem in the modern world and the use of opioids in treatment of chronic pain syndrome is common in medical practice, because of this, knowledge of the mechanisms of kidney injury under the influence of opioids is important in medical practice. Compliance of morphological changes in kidneys to the severity of clinical syndrome of decreased glomerular filtration rate and the level of biochemical markers due to acute kidney injury and chronic renal disease remains relevant. Causes of acute kidney injury while using opioids may be renal ischemia as a result of decreased glomerular filtration rate, hypotension, dehydration and also rhabdomyolysis and acute urinary retention. It is shown that one of the causes of renal ischemia while using the opioids is increased influence of parasympathetic nervous system and decreased influence of sympathetic nervous system. Usage of opioids indirectly inhibits renin-angiotensin-aldosterone system through the changes of catecholamines. The influence of opioids on synthesis of antidiuretic hormone was established, namely – usage of opioids leads to the decreased secretion of antidiuretic hormone, and as a result – to increased diuresis. Presented review of literature was used for analysis of pathogenic factors, biochemical changes and morphological forms of kidney ingury due to the usage of opioids. Sources which were used include studies of morphofunctional changes of kidneys of those who had drug addiction and those who used opioids for a long time because of medical reasons. The results of experimental studies of the structure and function of the kidneys under the opioid influence are also presented. The morphological forms of kidney injury under the action of the most commonly used opioids, in particular morphine, cocaine, heroin, were analyzed. The data of investigation of pathogenetic links of acute and chronic kidney injuries and biochemical deviations that are common for disturbance of functions of kidneys under the influence of opioids are presented. This review can be used for experimental works related to the study of the mechanisms of kidney damage under the influence of opioids, as well as in the treatment of kidney pathology of drug addicts and people who used opioids for a long time due to medical reasons
27
Mateshuk-Vatseba, L. R., and A. M. Bekesevych. "Nerve fibers and glial cells of the cerebellar cortex in norm and under the long term influence of opioid in the experiment." Science and Education a New Dimension VI(172), no. 20 (2018): 55–59. http://dx.doi.org/10.31174/send-nt2018-172vi20-13.
Full text
28
Kolomachenko, V. І. "Вплив анестезії та післяопераційної аналгезії на ранню мобілізацію пацієнтів після артропластики кульшового суглоба". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 3 (2018): 62–65. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.03.62.
Full textAbstract:
Мета. Аналіз впливу анестезії та післяопераційної (ПО) аналгезії на здатність пацієнтів рухатись після артропластики кульшового суглоба (КС).
 Матеріали і методи. У 150 пацієнтів оцінювали дистанцію, яку вони проходили за 6 хв, протягом трьох діб після артропластики КС в залежності від методики інтраопераційної (ІО) анестезії та ПО аналгезії.
 Результати. Пацієнти, яких оперували з використанням паравертебральної блокади в поєднанні з каудальною епідуральною анестезією, демонстрували кращі результати 6-хвилинного тесту в порівнянні з пацієнтами, яких оперували під загальною анестезією, в умовах провідникової анестезії та під спінальною анестезією. В післяопераційному періоді пацієнти, які отримували тривалу паравертебральну аналгезію, краще долали відстань за 6 хв порівняно з пацієнтами, яким застосовували системне введення опіоїдів та епідуральну аналгезію.
 Висновки. Паравертебральна блокада сприяє ранньому фізичному відновленню пацієнтів після артропластики КС.
29
Burіanov, O. A., T. M. Omelchenko, V. P. Kvasha та O. A. Turchyn. "Контроль болю і запалення в травматологічних пацієнтів у ранньому післяопераційному періоді". TRAUMA 24, № 2 (2023): 65–71. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.2.24.2023.947.
Full textAbstract:
Сучасний підхід до раннього післяопераційного знеболювання пацієнтів з больовим синдромом помірної інтенсивності характеризується тенденцією до уникнення застосування опіоїдних аналгетиків через низку негативних побічних ефектів від їх застосування. Серед ефективних засобів ненаркотичного знеболювання даної категорії пацієнтів є нестероїдні протизапальні препарати з периферичним і центральним механізмом дії в комбінації з ацетамінофеном або без неї. У роботі подано результати оцінки аналгетичної ефективності ін’єкційної форми кеторолаку трометаміну в травматологічних пацієнтів у ранньому післяопераційному періоді порівняно із застосуванням наркотичного аналгетика. Показано переваги застосування ін’єкційної форми кеторолаку трометаміну перед наркотичним аналгетиком промедолом у складі комплексної аналгезії за критеріями ефективності й тривалості знеболювання. Водночас за критеріями швидкості настання знеболювального ефекту й необхідного терміну лікування кеторолаку трометамін не відрізняється від наркотичних аналгетиків. Аналіз негативних побічних ефектів у групах клінічного спостереження показав їх меншу частоту й вираженість при застосуванні кеторолаку трометаміну порівняно з наркотичним аналгетиком.
30
Kurdil, N. V., O. V. Ivashchenko, V. V. Andriuschenko, and K. O. Suprun. "Comparative analysis of the clinical course of narcotic poisoning with different combinations of opioids, psychostimulants and alcohol." One Health and Nutrition Problems of Ukraine 56, no. 1 (2022): 50–61. http://dx.doi.org/10.33273/2663-9726-2022-56-1-50-61.
Full textAbstract:
Abstract. Clinical evaluation of combined drug poisoning is a rather difficult matter, since despite the progress in understanding the pharmacological effects and toxicity of many modern narcotic substances and precursors, their combined action in most cases remains unknown. Aim: to study the features of the clinical course of combined poisoning caused by the simultaneous consumption of drugs of different groups and alcohol. Materials and Methods. The medical data of 212 cases of drug poisoning (overdose) were studied. Clinical and laboratory parameters of patients with various combinations of opioids, alcohol and psychostimulants were evaluated. Statistical analysis was carried out using the Microsoft Excel 2019, Student's t-test for paired samples, Pearson's correlation analysis, p≤0.05 was used. Results. The use of opioids, alcohol, and psychostimulants in various combinations leads to the development of a specific picture of poisoning. Depending on the combination of narcotic substances and alcohol, these or other toxic symptoms and syndromes occur, which differ in nature, duration, intensity, and frequency depending on the combination and dose of narcotic substances. Combined poisoning with the participation of opioids, alcohol, and psychostimulants differ in the frequency of hypotension, arrhythmias, muscle atony, rhabdomyolysis, electrolyte and metabolic disorders. There was a correlation established between the number of toxicants and the duration of the patient's stay in the intensive care unit (r=0.7864, p=0.00123) and the presence of biomarkers of nephro- and hepatotoxicity (r=0.5285, p =0.00411); the correlation between the number of toxicants and the development of oligo-anuria was not confirmed (r=0.0007, p=0.001). Conclusions. The study of the clinical and laboratory features of the course of combined drug poisoning caused by the simultaneous consumption of 3 or more toxicants is an urgent direction of modern clinical toxicology and emergency medicine. Key Words: drugs, alcohol, combined poisonings.
31
Kurdil, N. V., K. F. Voroshylov, O. N. Rozhkova, M. Yu Voitenko, P. S. Novostroina, and I. V. Rozovyk. "Assessment of systemic and organotoxic effects caused by the modern synthetic opioids: clinical and forensic aspects." Ukrainian Journal of Modern Toxicological Aspects 94, no. 1 (2023): 7–20. http://dx.doi.org/10.33273/2663-4570-2023-94-1-7-20.
Full textAbstract:
ABSTRACT. Establishing the cause of death in modern drug poisonings (overdoses) is not always a simple task. The systemic toxic effects resulting from the consumption of opioid drugs of the new generations are extremely diverse and extend far beyond the nervous system. The causes of death and mechanisms of tonatogenesis are also quite diverse, so their establishment is based on a wide range of data that can be obtained both during life and in the process of forensic research. Aim. Analysis of the causes of death due to drug poisoning (opioids-related) in adults according to the data of clinical and pathohistological studies. Materials and Methods. A retrospective analysis of the medical records of 164 patients who died in the hospital as a result of opioid poisoning during the period 2017–2021 was carried out; analyzed the data of sectional and microscopic studies of tissues (lungs, kidneys, myocardium, brain, liver, spleen) of 28 people with drug overdoses involving opioids who died outside hospitals during the same period. The preparations were examined using an Olympus CX 41 microscope in transmitted light, at magnifications of 40, 100, and 400 times. Results. Clinical, functional and laboratory tests carried out in the hospital's admissions department and in the intensive care unit revealed the following pathological conditions: cerebral coma, brain edema – 158 (96.3 %); respiratory failure – 73 cases (44.5 %); liver failure – 23 (13.4 %); kidney failure, including anuria – 14 (8.5 %); syndrome of prolonged compression of soft tissues and rhabdomyolysis – 9 (5.4 %); cardiopulmonary failure, including pulmonary edema – 19 (11.5 %); the presence of thrombophlebitis, purulent wounds, sepsis – 24 (14.6 %). According to examination data, toxicological anamnesis, and information from patients' relatives, the structure of concomitant pathology was determined in accordance with ICD-10 codes. According to the data of sectional and histological studies, in 89 cases (54.2 %), changes characteristic of a systemic inflammatory reaction and a chronic inflammatory process, including sepsis, were detected. The results of clinical and pathohistological studies show that drug users have various concomitant pathologies of many organs and systems (lungs, heart, liver, kidneys, etc.), which increases the toxic effect of drugs and conditions the features of tonatogenesis. Conclusions. The study of clinical and histological parallels in cases of sudden death due to drug overdoses will allow us to increase the level of our knowledge about the mechanisms of tonatogenesis and contribute to the determination of effective measures to prevent premature mortality of the population. Keywords: drugs, overdose, mortality, lethality, forensic medicine.
32
Kolomachenko, V. I. "Ускладнення та небажані явища під час операції артропластики кульшового суглоба в умовах регіонарної анестезії". Klinicheskaia khirurgiia 86, № 3 (2019): 60–64. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.03.60.
Full textAbstract:
Мета. Аналіз ускладнень і небажаних ефектів реґіонарної анестезії під час артропластики кульшового суглоба.
 Матеріали і методи. У 346 пацієнтів, яким виконали артропластику кульшового суглоба в умовах різних методів ре- ґіонарної анестезії, проаналізували інтраопераційні побічні ефекти та небажані явища. Середній вік пацієнтів стано- вив (63,17 ± 12,26) року.
 Результати. Найбільше часу потребувало виконання каудальної блокади з паравертебральною катетеризацією – (12 ± 2) хв. Ненавмисну пункцію судин фіксували під час виконання блокад нервів (7% спостережень) та каудальної бло- кади з паравертебральною блокадою (6%). Потреба зміни спрямування голки найчастіше виникала під час виконання псоас–компартмент блоку (22% спостережень) та каудальної блокади (19%). Недостатньою аналгезія найчастіше була у пацієнтів, яким застосовували блокаду нервів (22%). Додаткове введення опіоїдів призводило до пригнічення дихан- ня у 16% пацієнтів даної групи. Порушення гемодинаміки (аритмія та гіпотензія) найчастіше виникали у пацієнтів, яким застосовували спінальну анестезію. Усі групи пацієнтів не різнилися статистично значущо за частотою нудоти та блю- вання, а також тремтіння.
 Висновки. Блокади периферичних нервів за впливом на гемодинаміку пацієнта є безпечнішими у порівнянні з ней- раксіальними. Водночас вони менш ефективні та більш трудомісткі.
33
Kurdil, N. V., O. V. Ivashchenko, B. S. Sheyman, and V. V. Andriuschenko. "New approaches of synthetic opioids poisoning treatment: the use of large Naloxone doses and prospects for the alternative antidotes creation." Ukrainian Journal of Modern Toxicological Aspects 95, no. 2 (2023): 87–98. http://dx.doi.org/10.33273/2663-4570-2023-95-2-87-98.
Full textAbstract:
Introduction. In the conditions of the spread of powerful synthetic opioids, the traditionally recommended doses of Naloxone may be insufficient; instead, a significant increase in the dose of Naloxone leads to side effects, which in turn creates a threat to life. Aim. Analysis of the results of own research and scientific information regarding the use of Naloxone in the treatment of synthetic opioids poisoning and the development of alternative antidotes. Materials and Methods. The medical data of 174 patients treated with the diagnosis: "Acute narcotic poisoning" (ICD-10:Т40.0-Т40.3) were studied. Laboratory studies were carried out by the method of immunochromatographic analysis and chromatographymass spectrometry. Statistical data processing was performed using the IBM SPSS Statistics 29.0.0.0 program, using Spearman's rank correlation analysis (r), with p ≤ 0.05. Results. Among patients who received Naloxone, the best dynamics according to the Glasgow coma scale at the 4th and 6th hours of observation were those who received 2-6 mg of Naloxone. A significant part of patients (76 cases, 43.68 %) required repeated administration of Naloxone due to the renarcotization, in such cases a direct correlation was established with the occurrence of undesirable clinical effects (r = 0.864, p = 0.05). A direct relationship between an increase in the dose of Naloxone and the development of arterial hypertension (r = 0.945, p = 0.01), convulsions (r = 0.887, p = 0.01), withdrawal and pain syndrome (r = 0.881, p = 0.01). In general, the occurrence of clinical effects was correlated with an increase in the dose of Naloxone (R2 = 0.92), however, the rank correlation analysis did not confirm the relationship between the dose of Naloxone and the development of pulmonary edema (r = 0.938, p > 0.05), cardiac arrhythmia (r= 0.598, p > 0.05), cardiac arrest (r= -0.146, p > 0.05). Conclusions. The use of high doses of Naloxone does not solve the problem of prevention of opioid overdoses and their effective treatment. The development of new models of antidotes to opioids using сovalent Naloxone nanoparticles, serotonin 5-HT1A agonists, Fentanyl-binding Cyclodextrin scaffolds, specific vaccines, etc. is considered promising. Keywords: opioids, antidotes, Naloxone, Fentanyl.
34
Слєпов, В. В., В. В. Грубнік, Р. С. Парфентьєв та Вік В. Грубник. "Трансабдомінальна і ретроперитонеальна адреналектомія. Порівняльне дослідження". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 3 (5 жовтня 2022): 73–77. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2022.3.13316.
Full textAbstract:
Мета роботи: порівняння результатів і ефективності ретроперитонеальної адреналектомії з трансабдомінальною андреналектомією з визначенням показань до застосування різних видів адреналектомій. Матеріали і методи. Дослідження виконане на базі Одеської обласної клінічної лікарні. Дослідження ґрунтувалось на результатах лікування 108 пацієнтів, яким була виконана трансабдомінальна (n=58) або ретроперитонеальна лапароскопічна адреналектомія. Оцінку результатів проводили за такими критеріями: тривалість операційного втручання, величина крововтрати, число інтра- і післяопераційних ускладнень, вираження післяопераційного болю, нудоти, блювання, час до першого приймання їжі, тривалість перебування в стаціонарі. Результати досліджень та їх обговорення. Задній ретроперитонеальний доступ має значні переваги над трансабдомінальним доступом при виконанні міні-інвазивної адреналектомії, дає змогу істотно скоротити час операції (90,2±20,4 vs 68,4±15 хвилин, p<0,05), знизити травматичність, зменшити виразність больового синдрому (хворим після заднього ретроперитонеального доступу на відміну від пацієнтів, яким виконували трансабдомінальну лапароскопічну адреналектомію не призначали опіоїдні препарати, тоді як в групі ТЛА 28 з 44 хворих отримували ці анальгетики, p<0,01), крововтрату (112±30 vs 60,8±18 мл, p<0,05), отримати хороший косметичний результат і скоротити час перебування в стаціонарі (7,2±2,1 vs 4,1±1,7 ліжко-днів, p<0,05). Задній ретроперитонеальний доступ є методом вибору, особливо у пацієнтів, які раніше перенесли операційні втручання на органах черевної порожнини.
35
Дзюбановський, І. Я., В. М. Антонюк-Кисіль, Є. Ф. Кучерук, Р. Д. Левчук, Н. А. Аль Джехані та Р. Д. Продан. "Порівняльна оцінка ендовенозних та гемодинамічних методів корекції хронічної венозної недостатності". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (18 лютого 2022): 10–15. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12710.
Full textAbstract:
Мета роботи: оцінка ефективності термооблітеруючих та гемодинамічних методів лікування хронічної венозної недостатності в умовах “офісної хірургії” та “хірургії одного дня”.
 Матеріали і методи. Проведено порівняльний аналіз результатів хірургічного лікування первинного хронічного захворювання вен нижніх кінцівок у 297 пацієнтів. Основну групу склали 201 пацієнт, прооперовані методом CHIVA за принципами “офісної хірургії”. Контрольну групу склали 96 пацієнтів прооперованих методом ендовенозної лазерної коагуляції за принципами “хірургії одного дня”. Розподіл хворих здійснювали за класифікацією СЕАР 2020. Встановлення зони ураження варикозним процесом проводили за схемою “number of zones to be treated”, згідно з якою кожна кінцівка була розділена на 32 ділянки. Клінічну оцінку проявів захворювання до та після перенесеного операційного втручання встановлювали за допомогою шкал (VCSS, VDS, VSS).
 Результати досліджень та їх обговорення. Метод CHIVA дає змогу зберегти анатомічний стовбур великої підшкірної вени для оптимального функціонування венозної системи нижньої кінцівки; забезпечує малотравматичність, безпечність та короткотривалість операційного втручання, що відповідає принципам “офісної хірургії”. Відмінний косметичний результат на рівні з ендолюмінальними методиками (РЧА та ЕВЛО), при цьому економічна вигода значно вища.
 Окрім цього, можливе збереження стовбура великої підшкірної вени для використання як автошунта при хірургічній корекції серцево-судинної патології. Відсутність необхідності в загальному знеболенні та використанні знеболювання опіоїдних середників, що не обмежує ранню рухову активність та сприяє швидкому виписуванню.
36
Homon, M. L., та V. O. Shaprynskyi. "Післяопераційна антиноцицептивна протекція в комплексі лікування хірургічних хворих абдомінального профілю". EMERGENCY MEDICINE, № 7.62 (1 жовтня 2014): 95–99. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.7.62.2014.84154.
Full textAbstract:
Мета дослідження — провести порівняльний аналіз методів антиноцицептивної протекції після оперативних втручань на органах черевної порожнини для вибору методу, оптимального за кінцевим результатом при даній патології.Матеріал та методи. Проаналізовано ведення післяопераційного періоду в 65 хворих з оперативним ризиком ІІІ–ІV ступеня за ASA, яким проводили планові високо- та середньотравматичні оперативні втручання на органах черевної порожнини. Оцінювалися середній артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, дози знеболюючих засобів та препаратів симптоматичної терапії, термін відновлення функції кишечника. Результати та їх обговорення. Встановлено, що оптимальною методикою анестезіологічного забезпечення раннього післяопераційного періоду є комбінація перидуральної аналгезії низькими концентраціями бупівакаїну з ненаркотичними аналгетиками порівняно з використанням наркотичних і ненаркотичних аналгетиків або перидуральної анестезії як окремих методик. Використання для післяопераційної протекції фармакологічних препаратів характеризується виникненням періодів гіперкінетичної гемодинаміки, що може стати причиною ускладнень. Використання перидуральної анестезії небезпечне через періоди гіпотонії. Запропонована методика забезпечує адекватне післяопераційне знеболювання, стабільність гемодинамічних показників, оптимальне використання фармакологічних засобів, кращі ранні результати хірургічного лікування в абдомінальній хірургії та меншу кількість ускладнень.Висновки. Оптимальною методикою анестезіологічного забезпечення раннього післяопераційного періоду є комбінація перидуральної аналгезії низькими концентраціями бупівакаїну з ненаркотичними аналгетиками. Дана методика забезпечує адекватне післяопераційне знеболювання, стабільність гемодинамічних показників, оптимальне використання фармакологічних засобів порівняно із застосуванням комбінації опіоїдів із ненаркотичними аналгетиками та перидуральної анастезії. Дана методика забезпечує кращі ранні результати хірургічного лікування в абдомінальній хірургії та меншу кількість ускладнень.
37
Тенкач, О. О., А. В. Русин, Е. С. Палагонич та М. М. Кляп. "Ефективність реалізації мультимодальної безопіоїдної стратегії анестезіологічного супроводу в ранньому післяопераційному періоді хворих, прооперованих із приводу колоректального раку". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 62, № 2 (2020): 29–35. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.62.29-35.
Full textAbstract:
Вступ. Реалізація сучасних програм периопераційної та післяопераційної підтримки пацієнтів, прооперованих з приводу патологій раку ободової та прямої кишки, з метою забезпечення їх пришвидшеного одужування після проведення відповідних хірургічних втручань (Enhanced Recovery after Surgery – ERAS), передбачає можливості практичної імплементації протоколів анестезіологічного супроводу з мінімальним застосуванням опіоїдів або ж реалізації повністю безопіоїдних стратегій у ранньому післяопераційному періоді.
 Мета дослідження: оцінити ефективність реалізації мультимодальної безопіоїдної стратегії анестезіологічного супроводу у ранньому післяопераційному періоді хворих, прооперованих з приводу колоректального раку.
 Матеріали та методи. Дослідження було проведено на базі КНП «Закарпатський обласний клінічний онкологічний диспансер» у відділенні хірургії пухлин протягом 2019-2020 рр. Формування досліджуваної вибірки проводилося серед пацієнтів з діагностично підтвердженою патологією колоректального раку та потребою в проведенні хірургічного втручання резективного характеру. Протокол загального знечулення у групі дослідження та групі порівняння був ідентичним, відмінність анестезіологічної підтримки у групі дослідження полягала у реалізації власне додаткових компонентів преемптивної та превентивної аналгезії, в той час як у групі порівняння в післяопераційному періоді купірування больового симптому забезпечувалося за рахунок застосування опіоїдів.
 Інтенсивність больових відчуттів при рухах у післяопераційний період визначали за шкалою NRS. Додатково також реєстрували факт відновлення перистальтичних рухів кишківника та період розвитку таких у певний день після проведеного оперативного втручання, а також рівні систолічного артеріального тиску (САТ), діастолічного артеріального тиску (ДАТ) та частоту серцевих скорочень (ЧСС) у ранній післяопераційний період.
 Результати досліджень та їх обговорення. Моніторинг показників оцінки інтенсивності больових відчуттів за шкалою NRS дозволив встановити виражену поширеність постопераційного болю середнього та високого рівнів інтенсивності у групі порівняння через 2 (серед 68% пацієнтів) та 8 годин (серед 80% пацієнтів) після операції, в той час як поширеність болю аналогічної інтенсивності у групі реалізації безопіоїдної стратегії анестезіологічного супроводу через 2 години була у 28% пацієнтів, а через 8 годин – у 20% пацієнтів. На 1-ий та 2-ий день після операції показники інтенсивності болю, зареєстровані у групі дослідження та групі порівняння, характеризувалися статистично значимою різницею: 5,14±2,53 проти 6,32±2,09 (p < 0,05) та 4,17±1,92 проти 5,49±2,02 (p<0,05). Статистично нижчі показники систолічного та діастолічного тиску, а також частоти серцевих скорочень були виявлені у групі дослідження через 2 (p<0,05) та 8 годин (p<0,05) після операції, а також у 2-ий (p<0,05) та 3-ій дні (p<0,05) після хірургічного втручання, у порівнянні з групою порівняння. Відновлення перистальтики у групі дослідження було зареєстровано через 1,7±1,1 дня після оперативного втручання, тоді як у групі контрою – через 3,5±1,2 дня.
 Висновки. Використання підходу безопіоїдного мультимодального анестезіологічного супроводу із реалізацією принципів преемптивної та превентивної аналгезії сприяє зниженню поширеності больових відчуттів середнього та сильного рівнів інтенсивності у ранній післяопераційний період, утриманню оптимальних рівнів САТ, ДАТ та ЧСС, а також пришвидшенню відновлення перистальтичних рухів кишківника у порівнянні із результатами застосування класичних протоколів загального знечулення в процесі хірургічного лікування пацієнтів із колоректальним раком та їх післяопераційної підтримки.
 Ключові слова: колоректальний рак, безопіоїдна аналгезія, постопераційний супровід, біль
38
Ovcharenko, M. O., L. L. Pinsky, I. K. Sosin, S. Ye Kazakova та T. M. Radchenko. "Вплив активності хронічного вірусного гепатиту С на кореляційні зв’язки між інтенсивністю перекис- індукованої хемілюмінесценції та вмістом цитокінів у сироватці крові хворих на опіоїдну залежність". ACTUAL INFECTOLOGY, № 1.01 (1 листопада 2013): 29–36. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.1.01.2013.82587.
Full textAbstract:
Метою дослідження стало визначення можливих кореляційних зв’язків між умістом фактора некрозу пухлини альфа (ФНО-α), інтерлейкіну-6 і показниками перекис-індукованої хемілюмінесценції (ХЛ) у хворих з опіоїдною залежністю (ОЗ) від активності коморбідного хронічного гепатиту С (ХГС). Обстежено 124 хворих з ОЗ (96 чоловіків і 28 жінок) віком від 19 до 48 років, у тому числі 87 хворих із коморбідним ХГС (69 чоловіків і 18 жінок) віком від 21 до 48 років. Установлено, що динаміка інтенсивності спонтанної, індукованої хемілюмінесценції, площі перекис-індукованої хемілюмінограми вказує на максимальну активацію процесів перекисного окислення ліпідів, збільшення вмісту прооксидантних речовин, зменшення буферної антиоксидантної ємності сироватки крові в ранньому абстинентному періоді у хворих з опіоїдною залежністю, поєднаною з помірною активністю гепатиту. При оцінці кореляції сироваткового рівня ФНО-α з показниками перекис-індукованої ХЛ нами встановлено, що помірна активність коморбідного ХГС у порівнянні з малою активністю гепатиту обумовлює більш значимий вплив цього прозапального цитокіну на інтенсивність перекисного окислення ліпідів і зсув балансу «перекисне окислення ліпідів — антиоксидантний захист» (ПОЛ — АОЗ) до активації ПОЛ у ранній (R = +0,679; P < 0,001; R = +0,525; P < 0,0017 відповідно) і пізній абстиненції (R = +0,821; P < 0,001; R = +0,808; P < 0,001 відповідно). При помірній активності коморбідного ХГС у хворих з ОЗ інтерлейкін-6 має найбільший вплив на зростання вмісту прооксидантних речовин у сироватці крові в ранній абстиненції (R = +0,740; P < 0,001), збільшення активності ПОЛ у пізній абстиненції (R = +0,480; P < 0,005; R = +0,724; P < 0,001), вірогідний зсув балансу ПОЛ — АОЗ у бік активації ПОЛ у ранній (R = +0,759; P < 0,001) і пізній абстиненції (R = +0,801; P < 0,001).
39
Вільхова, І. В., Л. Р. Матешук-Вацеба, О. В. Канцер, М. В. Подолюк, А. М. Бекесевич та Н. І. Гресько. "ЗМІНИ БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ АЗОТОВИДІЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ НИРОК ЩУРІВ ПРИ ТРИВАЛОМУ ВВЕДЕННІ ТЕРАПЕВТИЧНИХ ДОЗ НАЛБУФІНУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 1 (22 травня 2021): 54–61. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.1.12088.
Full textAbstract:
Резюме. З огляду на проблему наркоманії, яка є однією з найбільш актуальною у суспільстві, заслуговує уваги дослідження морфофункціонального стану нирки при тривалому вживанні опіоїдів.
 Мета дослідження – вивчити зміни біохімічних показників азотовидільної функції нирки щура при тривалому введенні терапевтичних доз налбуфіну.
 Матеріали і методи. Дослідження виконані на 70 білих статевозрілих щурах-самцях масою 180–260 г. Налбуфін вводили дослідним тваринам у терапевтичних дозах упродовж 12-ти тижнів. Кожні два тижні визначали добовий діурез, креатинін сечі, креатинін сироватки крові, сечовину сироватки крові та розраховували швидкість клубочкової фільтрації. Отримані дані проходили перевірку на нормальність розподілу із використанням показників коефіцієнтів асиметрії та ексцесу, а також із використанням критерію Шапіро – Уїлка.
 Результати. Введення терапевтичних доз налбуфіну впродовж 12-ти тижнів призводить до змін біохімічних показників сечовини та креатиніну сироватки крові щурів, креатиніну сечі, добового діурезу та швидкості клубочкової фільтрації. Між значеннями показників сечовини та креатиніну сироватки крові було виявлено достовірний, прямий, виражений зв’язок та максимальне зростання на 6-му та 8-му тижнях експерименту. Виявлено різке зниження швидкості клубочкової фільтрації через 4 тижні експерименту, відновлення цього показника на 6-му тижні та наступне поступове зниження, що наприкінці 12-го тижня було достовірно нижчим порівняно з контрольною групою. Показники креатиніну сечі різко знижені на 4-му тижні експерименту, зростають на 6-му та 8-му тижнях експерименту та у наступних термінах знижуються до показників контрольної групи.
 Висновки. Отримані результати свідчать по зміни азотовидільної функції нирки на різних термінах введення терапевтичних доз налбуфіну.
40
Варивода, Катерина. "НЕЙРОБІОЛОГІЧНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГО РОЗЛАДУ: АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД". Scientia et societus 2, № 2 (2022): 101–7. http://dx.doi.org/10.31470/2786-6327/2022/2/101-107.
Full textAbstract:
Військова агресія росії в Україні значною мірою вплинула на психічне здоров’я населення та збільшення кількості осіб з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Зазначається, що посттравматичний стресовий розлад становить значний ризик для соціально-емоційного та фізичного здоров’я людини. Аналіз останніх досліджень і публікацій дозволяє стверджувати, що посттравматичний стресовий розлад проявляється низкою стійких нейробіологічних змін і психологічних симптомів. Ознаки та симптоми посттравматичного стресового розладу вказують на постійну, аномальну адаптацію нейробіологічних систем до стресу, викликаного пережитою травмою. Нейробіологічні системи, які регулюють реакції на стрес, включають певні ендокринні та нейромедіаторні шляхи, а також мережу областей мозку, які, як відомо, регулюють поведінку страху як на свідомому, так і на несвідомому рівнях.
 З’ясовано, що нейробіологічні особливості прояву ПТСР можна об’єднати в три групи: нейроендокринні, нейрохімічні та нейроанатомічні. Основні нейроендокринні ознаки ПТСР пов’язані з аномальною секрецією кортизолу та гормонів щитоподібної залози (трийодтиронін, Т 3; тироксин, Т 4). В цей процес включені зміни в роботі двох систем: гіпоталамо-гіпофізарно- надниркової та гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдної осей. Нейрохімічні особливості ПТСР включають порушення регуляції катехоламінів, серотоніну, амінокислот, пептидів і опіоїдних нейромедіаторів, які входять до складу нейрошляхів мозку відповідальних за регуляцію/інтеграцію реакцій на стрес і страх. Нейроанатомічні зміни першочергово пов’язані зі зменшенням об’єму гіпокампа, передньої поясної звивини, збільшенням об’єму мигдалини. Відповідно при ПТСР реєструється надмірна активність мигдалини та знижена активація префронтальної кори й гіпокампа. Психологічні зміни, пов’язані з посттравматичним стресовим розладом, включають перезбудження симпатичної нервової системи, підвищену чутливість й реактивність, інтрузії та нав’язливі спогади, стійкі негативні думки та емоції, симптоми уникнення.
41
Клименко, А. В., Б. С. Кравченко, В. М. Клименко та К. П. Поліщук. "Однопортовий лапароскопічний доступ як метод вибору операційного втручання в пацієнтів, хворих на гострий апендицит". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 2 (25 липня 2023): 23–28. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2023.2.13797.
Full textAbstract:
Мета роботи: оцінка ефективності використання однопортового лапароскопічного доступу в пацієнтів, хворих на гострий апендицит. Матеріали і методи. Проведено порівняльний аналіз показників 74 хворих оперованих із приводу гострого апендициту впродовж 2020–2022 рр. за критеріями: характеристика пацієнтів (вік, стать, ІМТ), тривалість операційного втручання та перебування в стаціонарі, дренування черевної порожнини, анестезіологічна оцінка ASA, рівень больового синдрому та використання опіоїдних анальгетиків у післяопераційний період, наявність інтра- та післяопераційних ускладнень, косметичний результат. З включенням пацієнтів з апендицитом без місцевих ускладнень та терміном захворювання до 48 год; виключенні хворі з перфорацією червоподібного відростка, періапендикулярним абсцесом, поширеним перитонітом. У 33 (44,6 %) пацієнтів (1-ша група) виконано однопортову лапароскопічну апендектомію (SILА), у 41 (55,4 %) хворих (2-га група) – багатопортова лапароскопічна апендектомія (MLA). Результати досліджень та їх обговорення. Найбільш значні відмінності результатів лікування виявлені у першої групи пацієнтів (SILA) стосовно рівня больового синдрому та задоволеності косметичним результатом. При виборі методу операційного втручання необхідно провести ретельну оцінку пацієнта. Важливе місце займають вік хворого, стать, ІМТ та наявність місцевих ускладнень (апендикулярний інфільтрат, абсцес, злукова хвороба). Термін перебігу хвороби понад 48 год та ускладнення гострого апендициту визначають необхідність виконання багатопортової лапароскопічної апендектомії. У разі наявності пупкової грижі у хворого слід використовувати однопортовий доступ, що дає можливість досягти герметичності в грижових воротах для підтримання достатнього пневмоперитонеума. Виконання конверсій однопортового лапароскопічного доступу здебільшого зумовлено технічними складнощами через неможливість досягнення адекватної експозиції апендиксу та труднощами при його мобілізації. В таких випадках можна встановити додатковий троакар або перейти на багатопортовий лапароскопічний доступ, іноді лапаротомію.
42
СТЕПАНЕНКО, Вікторія. "ПРОФІЛАКТИКА ВІЛ СЕРЕД СПОЖИВАЧІВ ІН’ЄКЦІЙНИХ НАРКОТИКІВ". Humanitas, № 5 (31 січня 2024): 93–100. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2023.5.12.
Full textAbstract:
У статті споживачі ін’єкційних наркотиків / люди, які вживають наркотики ін’єкційно, розглядаються як група підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ. Профілактику ВІЛ серед споживачів ін’єкційних наркотиків представлено як комплекс заходів, спрямованих на стримування поширення ВІЛ, розвиток формування та підтримку у них соціальних навичок. Зазначено, що у зв’язку з війною інструменти подолання ВІЛ-епідемії зазнали ушкоджень, що загрожує життю і здоров’ю представників уразливих груп населення. Звернено увагу, що у зв’язку з активністю бойових дій, тимчасовою втратою адміністративного контролю над частиною території України, міграцією, постійним руйнуванням інфраструктури, відсутня можливість отримання повної інформації про рівень ураження населення, спостерігаються ускладнення логістики надання послуг із профілактики ВІЛ серед груп підвищеного ризику щодо інфікування. Окреслено перспективні напрями профілактики ВІЛ серед споживачів ін’єкційних наркотиків, зокрема реалізація міжнародних соціальних проєктів в контексті співпраці громадських об’єднань, неурядових та державних організацій, спрямованості їх діяльності на збереження життя і здоров’я людей, які живуть з ВІЛ, та представників уразливих груп, поновлення надання їм послуг, відновлення інфраструктури. Зазначено види заходів, які можуть бути реалізовані в процесі надання профілактичних послуг людям, які вживають наркотики ін’єкційно: обмін/видача шприців; замісна підтримувальна терапія; тестування на ВІЛ та консультування; профілактика і лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом, видача презервативів, адресна інформація, навчання і комунікація для людей, які вживають наркотики ін’єкційно, та їхніх сексуальних партнерів, профілактика, вакцинація, діагностика та лікування вірусних гепатитів, туберкульозу тощо. Висвітлено принципи організації і стратегії профілактики ВІЛ серед споживачів ін’єкційних наркотиків. Звернено увагу на наслідки вживання опіоїдів ін’єкційно, потребу надання інтегрованих послуг у таких випадках щодо скорочення вживання ПАР, попередження подальшої передачі інфекцій, що передаються через кров, залучення до надання послуг із профілактики різних фахівців тощо.
43
Tkachuk, Andrij. "PECULIARITIES OF STUDYING SUCH COMPONENT OF SOCIAL AND POLITICAL DANGERS AS DRUG ADDICTION (DEPENDENCE ON OPIATES AND OPIOIDS), AT THE TEACHING OF THE DISCIPLINE "SAFETY LIFE AND LABOR PROTECTION IN INDUSTRY"." Academic Notes Series Pedagogical Science 1, no. 191 (2020): 165–70. http://dx.doi.org/10.36550/2415-7988-2020-1-191-165-170.
Full textAbstract:
In the article new approaches are considered in the study of socio-political dangers related to the formation of drug dependence on opiates and opioids, in institutions of higher education in the process of teaching "Safety Life and Labor Protection in Industry" due to more effective compilation and presentation of the appropriate lecture material with the help of the system of multimedia presentations. It is shown that on the one hand, endogenous opioids (enkephalins, endorphins, dinorphins, endomorphins) are of great benefit, because they work every second inside our brain, and created opioids of the morphine series (morphine, heroin, tramadol, fentanyl, desomorphine, etc.) are an important group of analgesic drugs, but at the same time they are the most terrible of the drugs that have taken and are taking the lives of millions of people. Peculiarities of material supply due to the causes, mechanisms and consequences of the effects of narcotic opiates and opioids on the human nervous system are considered. It is shown that the two main effects of morphine are: 1) reduction of pain sensitivity (analgesia) due to inhibition of pain signals in the spinal cord and brain (instead of endogenous opioids, which themselves constantly block the transmission of weak signals in the spinal cord from minor injuries, and can to block stronger pain impulses at the level of a thalamus that gives the chance, literally, not to pay attention to pain); 2) calm, euphoria due to the weakening of the activity of inhibitory neurons that inhibit the work of the centers of positive emotions in the hypothalamus and basal ganglia - in fact, the inhibitory block is removed from positive emotions and they become much more. With the help of morphine, you can cause hyperactivation of all opioid centers, that is, "exclude" any pain, even the strongest from severe physical injuries, burns, and oncology. And since the opioid block (inhibition) is only above the pain channels, the skin and temperature sensitivity do not overlap, that is, the person continues to tactilely feel his body (and not as with novocaine). But, for 5-10 times, if morphine is used frequently, there is addiction (need to increase the dose to get the same effect) and dependence (when you suddenly stop taking the drug - develops withdrawal syndrome - the system swings in the other direction, that is, if you take painkillers, you will have severe pain, if psychostimulants and antidepressants - depression), because any synapse, if overstimulated, begins to change compensatory. In the case of morphine, the formation of the opioid withdrawal syndrome is the fastest of all known systems. At the same time, after abrupt cessation of use there is a very powerful pain withdrawal syndrome - "breaking", when even a small touch causes severe pain, or even pain "in an empty place" - small pain signals now pass unhindered and "the whole body hurts" as if "burns with fire", "pulls out pieces of skin", the heart beats at 200 beats per minute and a person can die.
44
КУЦЕНОК, ІГОР, та ОКСАНА СТЕБЛИНСЬКА. "Досвід застосування замісної підтримуючої терапії в пенітенціарних установах". Право України, № 2019/07 (2019): 140. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-07-140.
Full textAbstract:
Наголошено, що вживання наркотиків є однією з головних проблем, з якою стикаються пенітенціарні системи, вона загрожує національній безпеці і є домінуючим фактором у відносинах між засудженими і персоналом, призводить до насильства, знущань і сваволі щодо засуджених, а часто й щодо членів їхніх сімей і друзів на волі. Зловживання наркотиками та вірусні інфекції, що передаються через кров (зокрема, ВІЛ/СНІД та вірусні гепатити) є серйозними проблемами в пенітенціарних установах і в системі кримінального правосуддя загалом. Метою статті є аналіз міжнародного досвіду застосування препаратів замісної підтримувальної терапії (ЗПТ) засуджених та ув’язнених. У статті наголошується, що необхідно використовувати кращий європейський і світовий досвід у боротьбі з наркозлочинністю та наркозалежністю. Одним із таких пріоритетних напрямів може стати використання ЗПТ наркозалежними у пенітенціарних установах України з урахуванням позитивного міжнародного досвіду. Крім того, в усій Європі у виправних установах, як і в суспільстві, протягом останніх 20 років успішно здійснюються заходи зі зменшення шкоди як додаткова стратегія до існуючих програм лікування, орієнтовані на відмову від наркотиків. Зазначено, що у спільній позиції Всесвітньої організації охорони здоров’я, Управління Організації Об’єднаних Націй (ООН) з наркотиків та злочинності та Об’єднаної програми ООН із ВІЛ/СНІДу “Замісна підтримувальна терапія в веденні пацієнтів що надання ЗПТ опіоїдної залежності є ефективною стратегією профілактики ВІЛ/ СНІДу, кримінальної активності засуджених, тому необхідно проводити її якомога швидше в спільнотах з високим ризиком ВІЛ-інфікування. Зроблено висновок, що основна перевага програми ЗПТ у пенітенціарних установах полягає передусім у можливості для людей, що вживають опіоїдні наркотики, відмовитися від нелегальних опіатів, тим самим значно знизити шанси бути інфікованими соціально небезпечним захворюванням (ВІЛ, гепатити “В” і “С” тощо), знизити рівень кримінальної активності та поведінки, отримати можливість для ресоціалізації, тим самим значно покращити якість та рівень життя.
45
Ushnevych, Z. O., N. V. Matolinets та V. V. Khomyak. "Сучасні підходи до періопераційного лікування пацієнтів з пахвинними грижами (огляд літератури)". EMERGENCY MEDICINE 18, № 3 (2022): 22–27. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.18.3.2022.1485.
Full textAbstract:
У статті наведено огляд світових даних про сучасні підходи до періопераційного лікування пацієнтів з пахвинними грижами за принципами швидкого відновлення (ERAS). Алгоритм програми ERAS включає всі доказово обґрунтовані періопераційні елементи, які впливають на швидке відновлення після операції, зменшення частоти ускладнень і потенційну смертність. Для цього виділяють три етапи ведення хворого: передопераційний огляд та обстеження, вибір адекватного методу хірургічного лікування, анестезіологічне забезпечення під час операції і в післяопераційному періоді. Ретельне обстеження пацієнтів перед операцією і виявлення потенційних факторів ризику, пов’язаних із супутніми захворюваннями, є важливими для зниження ризику ускладнень і рецидивів. Ефективне динамічне періопераційне керування болем є необхідною умовою оптимального відновлення після операції. Першим етапом керування болем у рамках концепції ERAS є правильний вибір типу операції. Слід надавати перевагу найменш травматичним операціям, тобто лапароскопічним або ендоскопічним герніопластикам. Відповідно до рекомендацій PROSPECT введення анальгетиків слід почати до і продовжувати під час операції, що дозволить забезпечити достатнє знеболювання в ранньому післяопераційному періоді. Поєднання парацетамолу, нестероїдних протизапальних препаратів і селективного інгібітору циклооксигенази-2 забезпечує добре знеболювання й зменшує використання опіоїдів. Блок поперечного простору живота (TAP-блок) як вид регіонарної анестезії є безпечним для пацієнтів з пахвинними грижами, зменшує післяопераційну потребу в наркотичних анальгетиках, знижує частоту післяопераційної нудоти й блювання та інтенсивність болю. Регіонарна анестезія дозволяє скоротити час перебування хворого в операційній і пов’язана з меншим ризиком затримки сечі в післяопераційному періоді (порівняно з нейроаксіальною анестезією). У післяопераційному періоді слід якнайшвидше активувати пацієнта, а це можливо за умови достатньої аналгезії, що досягається найкраще при поєднанні системних анальгетиків і TAP-блоку. Усім пацієнтам, яким виконують планове хірургічне втручання з приводу пахвинних гриж, слід проводити антимікробну профілактику. Оскільки частина пацієнтів відчувають значні обмеження в повсякденній діяльності внаслідок хронічного післяопераційного пахвинного болю, необхідно враховувати всі фактори ризику виникнення хронічного болю після операції для запобігання його розвитку.
46
Rushay, A. K., V. V. Skiba, Yu S. Lysaychuk та I. V. Voyennyy. "Анестезіологічне забезпечення декомпресії серединного нерва у хворих з карпальним тунельним синдромом". EMERGENCY MEDICINE 18, № 2 (2022): 45–49. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.18.2.2022.1473.
Full textAbstract:
Актуальність. Карпальний тунельний синдром (КТС) є найпоширенішою компресійною нейропатією. У пацієнтів з неефективним консервативним лікуванням при тяжких формах показаний реліз зап’ястного каналу (carpal tunnel release (CTR)), що дозволяє досягти покращення більш ніж у 90 % випадків. Крім адекватної малотравматичної тактики втручання, велике значення у відновленні функції серединного нерва (корекція нейропатичних порушень) має і проведення оптимального періопераційного знеболювання. Метою роботи було поліпшення результатів лікування хворих з карпальним тунельним синдромом шляхом адекватного періопераційного анестезіологічного забезпечення декомпресії серединного нерва. Завданнями роботи було запропонувати мультимодальне періопераційне забезпечення декомпресії серединного нерва; вивчити динаміку больового синдрому; оцінити ефективність запропонованого підходу. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебували 52 потерпілі з КТС. Втручання проводилося під мультимодальним знеболюванням — провідниковою анестезією. На початку операції в порожнину карпального каналу вводили розчин лідокаїну. За 20–30 хвилин до втручання вводився внутрішньом’язово декскетопрофен, внутрішньовенно — парацетамол. Внутрішньом’язове введення декскетопрофену повторювали через 12 годин. Для оцінки відновлення функції кисті та динаміки нейропатичних порушень у групах з малоінвазивним і відкритим стандартним втручанням був використаний Бостонський опитувальник BCTQ. Динаміку інтенсивності больового синдрому вимірювали за значеннями візуальної аналогової шкали (ВАШ) за 10-бальною оцінкою. Результати. Динаміка показників ВАШ свідчила про незначний біль навіть у групі з відкритим, відносно травматичним втручанням. Вірогідної різниці між показниками груп виявлено не було; больовий синдром під час проведення втручання та в перші 12 годин після нього оцінювався оперованими як слабкий біль. Додаткове знеболювання, тим більше з використанням опіоїдних анестетиків, було не потрібне. До 4 тижнів показники шкал Бостонського опитувальника BCTQ мали статистично невірогідні відмінності, а до 3 та 6 місяців практично не відрізнялися у групах. На всіх етапах спостереження значних статистичних відмінностей між групами не виявлено. Висновки. Проведене мультимодальне періопераційне знеболювання у запропонованому обсязі дозволило досягти гарного знеболювального ефекту, зблизити результати нейропатичної та функціональної реабілітації у хворих різних груп.
47
БАТИРГАРЕЄВА, ВЛАДИСЛАВА. "Замісна підтримувальна терапія у місцях позбавлення волі: pro et contra". Право України, № 2019/07 (2019): 125. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-07-125.
Full textAbstract:
Гострою проблемою, що постає сьогодні перед українським суспільством, є проблема надзвичайно високих темпів поширення немедичного вживання наркотиків. З огляду на те, що не існує універсального засобу подолання цього негативного явища, виникає необхідність опрацьовувати та вживати все нові й нові методики лікування осіб, хворих на наркоманію. Це завдання значно ускладнюється, коли йдеться про засуджених осіб, що перебувають, зокрема, у місцях позбавлення волі. Метою статті є визначення можливості вже на сучасному етапі реформування кримінально-виконавчої системи України запровадити у місцях позбавлення волі замісну підтримувальну терапію (ЗПТ) для всіх наркозалежних осіб, що перебувають у відповідних установах, та визначитися з ефективністю застосування цієї терапії. У статті доводиться, що запровадження практики ЗПТ слід розглядати крізь приз му права засуджених на отримання під час відбування покарання медичної допомоги. Водночас здійснюється аналіз тих чинників, що перешкоджають подальшому поширенню практики зазначеної терапії не лише стосовно тих осіб, що пере бувають у виправних установах, відбуваючи покарання, а й щодо тих, які перебувають у статусі затриманих, обвинувачуваних тощо та тримаються в інших так званих місцях несвободи. Серед таких чинників доцільно вказати на організаційно-правові, матеріальні, етичні та ін. Відсутність ЗПТ у місцях позбавлення волі пояснюється здебільшого невизначеністю процедури її реалізації на рівні відомчих нормативних актів, у зв’язку з чим підкреслюється необхідність прискорення прийняття Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, підрозділів та органів Національної поліції України, Національної гвардії України, слідчих ізоляторів, установ виконання покарань тощо щодо забезпечення проведення ЗПТ стосовно засудже-них, хворих на опіоїдну залежність, проєкт якого вже був розроблений і представлений на обговорення громадськості. На підставі аналізу українського законодавства та з урахуванням непоганих результатів лікування хворих на наркоманію в інших країнах за допомогою програм ЗПТ робиться висновок про те, що загалом не існує нездоланних перешкод для її запровадження у місцях позбавлення волі.
48
Гулюк, С. А., та Т. Г. Вербицька. "ПОЛІМОРФІЗМ ГЕНІВ COMT (VAL158MET), DRD2 (С32806Т), OPRM1 (А118G), NR3C1 (646C> G) ПРИ МІОФАСЦІАЛЬНОМУ БОЛЬОВОМУ СИНДРОМІ ОБЛИЧЧЯ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 116, № 3 (2021): 11–16. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-41-3.2.
Full textAbstract:
Актуальність. Біль у ділянці обличчя є однією з най- складніших проблем в сучасній медицині. Обумовлено це перш за все складністю структурно-функціональної організації ділянки обличчя, особливостями її іннерва- ції. Генетичні чинники грають важливу роль в інтен- сивності сприйняття болю. Мутації та однонуклео- тидний поліморфізм (SNP) в дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) можуть частково пояснити багато розходжень у чутливості до болю. Доведено зв’язок між болем і поліморфізмом генів, відповідальних за синтез нейромедіаторів, їх транспортерів і рецепто- рів (норадренергичних, серотонінових, дофамінових, опіоїдних), ферментів, метаболізуючих нейромедіа- тори. Вивчення патогенетичних механізмів розвитку больового синдрому обличчя і вдосконалення методів їх патогенетичної терапії, сьогодні є одним з карди- нальних напрямків у нейростоматологіі. Мета дослідження: вивчення поліморфізму генів COMT (Val158Met), DRD2 (С32806Т), NR3C1 (646C> G), OPRM1 (А118G) при міофасціальному больовому син- дромі обличчя. Матеріали та методи. Для молекулярно-генетич- ного аналізу використовували зразки ДНК генома 10 пацієнтів з діагнозом: міофасціальний больовий синдром обличчя. Виділення ДНК з клітин букального епітелію про- водили за модифікованою методикою з Chelex. Для виявлення однонуклеотидних замін локусів генів OPRM1, DRD2, NR3C1 використовували метод ПЛР- ПДРФ-аналізу, застосовуючи відповідні ендонуклеази рестрикції. Aлельні варіанти гена COMT (Val158Met) оцінювали методом алель специфічної полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Ампліфікацію проводили на термоціклері «Labcycler» (SensQuest, Німеччина). Результати ампліфікації оцінювали шляхом прове- дення горизонтального електрофорезу в 2%-ному ага- розному гелі. Висновки. Результати генотипування пацієнтів з міо- фасціальним больовим синдромом обличчя показали, що 60% пацієнтів у досліджуваній групі, мають алель А в гомо- або гетерозиготній формі поліморфізму Val158Met, G472А гена COMT схильні до підвищеної чутливості до болю і сильнішою запальної реакції. Пацієнтам, які мають знижену щільність дофаміно- вих рецепторів D2 (наявність алелі А1) для зменшення хронічного болю і підвищення больового порогу необ- хідні препарати, що підвищують рівень дофаміну. Наявність мінорного G-алеля у 15% пацієнтів зумов- лює зниження ефективності наркотичних анальгети- ків за терапії больового синдрому. 25% пацієнтів, що несуть мінорний аллель G гена глюкокортикоїдного рецептора (NR3C1), потенційно можуть мати низь- кий рівень кортизолу, що необхідно враховувати при лікуванні опадами. Таким чином, дослідження генетичного поліморфізму пацієнтів з міофасціальним больовим синдромом обличчя показало можливості застосування геноти- пування для зниження факторів ризику формування хронічного міофасциального болю і своєчасної корек- тної терапії.
49
Nazarevych, M. R., R. Z. Ohonovskyi, Yu M. Melnychuk, Kh R. Pohranychna та Ya M. Ilnytskyi. "Результати дослідження стресових реакцій у хворих із поєднаною травмою середньої зони обличчя після застосування комплексної післяопераційної реабілітації". Clinical Dentistry, № 2 (23 вересня 2020): 43–51. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.2.11399.
Full textAbstract:
Резюме. Ушкодження кісток середньої зони обличчя за частотою займають 2-ге місце серед переломів щелепно-лицевої ділянки (ЩЛД). У всіх випадках такі травми супроводжуються множинними, часто багатофрагментарними переломами вилично-орбітального комплексу. Частим ускладненням черепно-мозкової травми (ЧМТ) є порушення чи недостатність функції гіпоталамо-гіпофізарної системи, що не тільки ускладнює перебіг хвороби, але й гальмує процес одужання хворих, і в низці випадків потребує корекції. Частота порушення функції гіпоталамо-гіпофізарної системи унаслідок ЧМТ коливається від 15 до 68 %. Останнім часом значну увагу науковців звернено на застосування транскраніальної електротерапії. Встановлено, що за її допомогою вдається активувати опіоїдні структури головного мозку та структури гіпоталамо-гіпофізарної ділянки.
 Мета дослідження – вивчити ефективність транскраніальної електростимуляції на регуляцію функції гіпоталамо-гіпофізарної системи при реабілітації хворих із травматичними ушкодженнями кісток вилично-орбітального комплексу.
 Матеріали і методи. У клінічні спостереження було задіяно 47 хворих, які перебували на лікуванні у Львівській міській комунальній клінічній лікарні швидкої медичної допомоги за період із 2014 до 2018 року. В цих пацієнтів було діагностовано легку черепно-мозковаю травма та тяжку травму щелепно-лицевої ділянки. Хворих, залежно від методів лікування на етапі післяопераційної реабілітації, поділили на контрольну (22 пацієнти) й основну групи (25 пацієнтів). Хворим контрольної групи застосовували традиційні способи консервативного лікування, а хворим основної групи комплекс лікувальних заходів доповнювали курсом транскраніальної електротерапії. Визначення типу загальної неспецифічної адаптаційної реакції проводили за індексом адаптації Л. Х. Гаркаві. У периферійній венозній крові досліджували біохімічні маркери стресу – адренокортикотропний гормон (АКТГ), кортизол та антистресової системи – β-ендорфіни.
 Результати досліджень та їх обговорення. Вміст β-ендорфінів був вищий за показники норми на 7-му добу в контрольній (12,73±1,6) пг/мл та основній групах (15,4±1,8) пг/мл. На 14-ту добу зростання β-ендорфінів припинялося в обох клінічних групах. Отримані дані яскраво свідчать про позитивний терапевтичний ефект динамічної електронейростимуляції на стреслімітуючу ендогенну опіатну систему. У хворих із легкою ЧМТ та тяжкою травмою вилично-орбітального комплексу вміст АКТГ (35,67±3,42) пг/мл та кортизолу (309,9±12,3) нмол/л на 14-ту добу був значно менший в основній групі, ніж у контрольній (АКТГ – (44,62±4,37) пг/мл; кортизол – (364,4±16,3) нмол/л). Такі результати можна пояснити тяжкістю отриманих травм, які викликали порушення в роботі гіпоталамо-гіпофізарної системи.
 При оцінці індексу стресорності виявлено, що на 7-му добу після проведення операційного втручання показники були меншими за 0,3 ум. од. Це вказує на те, що у більшості хворих із поєднаною травмою розвивається стрес-реакція на отриману травму. Результати обстеження на 14-ту добу показали, що стресові реакції зупинялися та переходили в реакцію тренування в обох клінічних групах з дещо вищими показниками в основній групі (контрольна група – (0,41±0,05) ум. од.; основна група – (0,44±0,040) ум.од.
 Висновки. Застосування транскраніальної електростимуляції сприяло нормалізації тонусу механізмів антистресового захисту, стимулювало ендодорфінні структури головного мозку, забезпечувало урегулювання викиду стресреалізуючих гормонів у кров та сприяло зниженню рівня стресу та тривожних проявів у пацієнтів у післяопераційному періоді.
50
Ovsiienko, T. V. "Використання дексмедетомідину в програмі мультимодальної малоопіоїдної анестезії при проведенні лапароскопічних оперативних втручань на нирках". EMERGENCY MEDICINE 18, № 2 (2022): 58–65. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.18.2.2022.1476.
Full textAbstract:
Актуальність. Дексмедетомідин — високоселективний агоніст α2-адренорецепторів, став цінним компонентом малоопіоїдної мультимодальної анестезії, що забезпечує седативні, анксіолітичні та знеболювальні ефекти. Ці особливості роблять його корисним доповненням до протоколу анестезії, особливо в контексті забезпечення адекватного антиноцицептивного захисту, антистресового ефекту, стабілізації гемодинаміки і профілактики виникнення післяопераційного делірію. Мета: оцінити ефективність використання дексмедетомідину в програмі мультимодальної малоопіоїдної анестезії під час проведення лапароскопічних оперативних втручань на нирках шляхом порівняння ефективністі із загальною анестезією, у якій для забезпечення антиноцицептивного ефекту застосовувалися традиційні дози опіатів. Матеріали та методи. Були обстежені 55 пацієнтів, яким виконані лапароскопічні операції на нирках в умовах двох різновидів загальної анестезії. Усі пацієнти оперувалися в умовах ендотрахеального наркозу. Індукція: в/в пропофол 2 мг/кг, фентаніл 1,5–2 мкг/кг, атракуріум 0,6 мг/кг. Підтримка анестезії: севофлуран (МАК — 1,44 ± 0,25 об.%). У першій дослідній групі анальгетичний ефект загальної анестезії забезпечувався в/в введенням фентанілу в дозі 3,89 ± 2,1 мкг/кг/год. У другій групі використовувалась мультимодальна малоопіоїдна анестезія фентанілом 2,38 ± 1,01 мкг/кг/год із додаванням дексмедетомідину 0,7 мкг/кг/год. Ефективність антиноцицептивного захисту оцінювали за динамікою концентрацій стресових гормонів (кортизолу, АКТГ), показників гемодинаміки (артеріального тиску, середнього артеріального тиску та ЧСС), концентрації глюкози крові та за оцінкою болю за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ). Результати. Сумарна середня інтраопераційна доза фентанілу становила: у контрольній групі — 369,23 ± 16,42 мкг, у групі дексмедетомідину — 272,41 ± 10,98 мкг. У хворих контрольної групи зафіксоване зростання плазматичної концентрації АКТГ на 111,86 % (р < 0,01) з 25,7 ± 2,1 пг/мл до 54,45 ± 5,43 пг/мл (дослідження проводилось до початку оперативного втручання та після закінчення операції), що супроводжувалось статистично вірогідним підвищенням концентрації кортизолу з 371,00 ± 32,32 нмоль/л до 562,72 ± 45,37 нмоль/л (на 51,67 %) (р < 0,01). У хворих другої дослідної групи (групи дексмедетомідину) зафіксоване інтраопераційне підвищення плазматичної концентрації АКТГ з 26,25 ± 2,3 пг/л до 46,88 ± 2,36 пг/л (на 78,59 %) (р < 0,01), що супроводжувалось статистично невірогідним інтраопераційним підвищенням концентрації кортизолу з 393,51 ± 25,00 нмоль/л до 436,37 ± 34,92 нмоль/л — усього на 10,89 % (р > 0,05). Концентрації глюкози крові в ранньому післяопераційному періоді в дослідних групах становили відповідно 6,79 ± 0,31 ммоль/л і 6,29 ± 0,24 ммоль/л (р > 0,05). Показники гемодинаміки та BIS, що підтримувався в межах 44,0 ± 6,4 %, свідчили про адекватність анестезіологічного забезпечення та достатній рівень анестезії у всіх пацієнтів дослідних груп. Показники функціонального стану нирок також були в межах норми у всіх пацієнтів. В групі 1 в післяопераційному періоді у 8 пацієнтів (30,7 %) виникла необхідність у додатковому знеболюванні наркотичними анальгетиками (рівень болю за ВАШ перевищував 4 бали). У групі 2 четверо хворих (13,8 %) потребували знеболювання опіоїдами. У групі 1 блювання в післяопераційному періоді виникло в 5 пацієнтів, у групі 2 — у 3 пацієнтів. Стандартизований показник післяопераційної нудоти та блювання в контрольній групі становив 19,2 %, у групі 2 — 10,3 %. Висновки. Використання дексмедетомідину в програмах мультимодальної малоопіоїдної анестезії забезпечує повноцінний/адекватний антиноцицептивний захист під час проведення лапароскопічних оперативних втручань на нирках та знижує стресову реакцію організму на оперативне втручання.