Academic literature on the topic 'Пошкодження майна'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Select a source type:

Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Пошкодження майна.'

Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.

You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.

Journal articles on the topic "Пошкодження майна"

1

ТУР, І. Ю. "МАЙНОВА ШКОДА ЯК ПОХІДНИЙ НАСЛІДОК УМИСНОГО ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ ОБ'ЄКТІВ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА". Вісник Кримінологічної асоціації України 31, № 1 (2024): 92–101. http://dx.doi.org/10.32631/vca.2024.1.07.

Full text
Abstract:
Робота присвячена дослідженню суспільно небезпечних наслідків умисного знищення або пошкодження об'єктів житлово-комунального господарства (ст. 270-1 КК України). Встановлено наявність цілої низки суспільно небезпечних наслідків як обов'язкових ознак об'єктивної сторони аналізованого складу злочину, основні - знищення або пошкодження об'єктів житлово-комунального господарства, проміжні - неможливість експлуатації чи порушення нормального функціонування таких об'єктів, похідні - небезпека для життя чи здоров'я людей або майнова шкода у великому розмірі. Наголошується на неможливості ототожнення у ст. 270-1 КК України суспільно небезпечних наслідків у вигляді знищення або пошкодження майна з суспільно небезпечними діями. Лише крізь призму суспільно небезпечних наслідків можна розмежувати категорії знищення та пошкодження, оскільки одні й ті ж діяння в одних умовах можуть спричиняти знищення певного майна, а в інших - лише його пошкодження. Таким чином, знищення або пошкодження майна є основним суспільно небезпечним наслідком складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 270 КК України. Похідні наслідки у вигляді майнової шкоди певного розміру виступають основною відмежувальною ознакою злочинного знищення об`єктів житлово-комунального господарства від незлочинного. Доведено, що розрахунок майнової шкоди внаслідок знищення або пошкодження об'єктів житлово-комунального господарства, на відміну від викрадення майна, здійснюється з урахуванням не тільки вартості того чи іншого майна чи його частини, а й витрат необхідних для відновлення роботи відповідного об'єкта права власності.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Папакіна, Ганна Сергіївна. "ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ НЕРУХОМОГО МАЙНА В УМОВАХ ВОЄННОГО ТА ПІСЛЯВОЄННОГО СТАНІВ". Expert Paradigm of Law and Public Administration, № 2(26) (1 вересня 2023): 37–41. http://dx.doi.org/10.32689/2617-9660-2023-2(26)-37-41.

Full text
Abstract:
В умовах воєнного стану розв’язання питань ідентифікації пошкоджених або зруйнованих об’єктів нерухомого майна має важливе значення при виконанні судових експертиз, висновки яких надалі будуть використані для відшкодування збитків, завданих внаслідок збройної агресії російської федерації на території Україні, під час розгляду в юрисдикційних органах України та закордонних органах. Ідентифікація об’єкта нерухомого майна дає змогу експерту підтвердити, що саме цей об’єкт зазначений як пошкоджений або зруйнований у постанові/ухвалі/заяві/листі тощо є об’єктом дослідження. Ідентифікація об’єкта нерухомого майна – це процес встановлення відповідності об’єкта, який включає дослідження та порівняння документальних даних (правовстановлюючих документів, проектно-кошторисної та/або технічної документації) на об’єкт нерухомого майна з даними візуально-інструментального огляду. Основною проблемою, з якою стикаються експерти при ідентифікації об’єктів нерухомого майна пошкоджених та зруйнованих внаслідок збройної агресії Російської Федерації в Україні, є суттєві пошкодження конструктивних елементів або взагалі повне руйнування споруд, що своєю чергою ускладнює за фактом їх ідентифікацію за результатами візуально-інструментального огляду. Внаслідок встановлення воєнного стану в Україні для можливості використання дронів для фіксування руйнувань на конкретній території необхідно попередньо отримати дозвіл на це у територіального управління Служби безпеки України, що подовжує в часі проведення ідентифікації. Також, внаслідок встановлення воєнного стану в Україні публічна кадастрова карта є відключеною. До припинення дії воєнного стану відновлення роботи публічної кадастрової карти не планується, зазначене також подовжує в часі ідентифікацію. Слід зазначити, що на головних фасадах споруд в більшості регіонів України для неможливості ідентифікації місцевості агресором були демонтовані або знищені таблички, вказівники з найменуванням вулиць та їх номерів. Зазначене унеможливлює при огляді об’єкта (об’єктів) дослідження за фактом орієнтуватись експерту на місцевості. Також об’єкт дослідження може бути розташований у зоні проведення бойових дій або знаходитись на тимчасово окупованій території. Зазначене унеможливлює огляд об’єкта дослідження з об’єктивних причин, а отже і ідентифікацію за фактом. Метою даної статті було вирішення проблематики з питань ідентифікації пошкоджених або зруйнованих об’єктів нерухомого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території Україні для надання висновку більшої обґрунтованості під час розгляду в юрисдикційних органах України та закордонних юрисдикційних органах.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Назаров, В. В., та Т. В. Смалюк. "Особливості нормативного регулювання процесуального статусу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт". Прикарпатський юридичний вісник, № 1 (2 липня 2021): 112–16. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1.744.

Full text
Abstract:
У статті на основі аналізу кримінального процесуального законодавства України та практики його застосування, наукових праць вітчизняних учених, узагальнення емпіричних даних комплексно досліджено процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, її роль у кримінальному провадженні, процесуальна регламентація арешту майна такої особи та забезпечення її прав і законних інтересів. Проаналізовано такі елементи процесуального статусу третьої особи, як: права, обов’язки і процесуальна відповідальність. Доведено, що третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має свій майновий інтерес у кримінальному провадженні, а тому вона не може належати до категорії «інші учасники кримінального провадження». У зв’язку з цим запропоновано класифікувати третю особу як сторону захисту.
 Установлено, що можливість накладення арешту на майно третьої особи зумовлена необхідністю реалізації публічно-правової мети кримінального провадження, а саме спеціальної конфіскації. Доведено, що під час реалізації цього заходу третя особа обмежується у праві власності на своє майно, але не втрачає права на нього до винесення остаточного рішення судом, який і визначає кінцеву долю арештованого майна. Прийняття слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом рішення про арешт майна третіх осіб має підкріплюватися даними, що вказують на важливість його застосування через наявність високого ступеня ймовірності приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження відповідного майна.
 Обґрунтовано позицію щодо вдосконалення положень чинного кримінального процесуального законодавства України, які регламентують процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, порядок залучення її до участі в судовому провадженні, її відповідальності за невиконання передбачених законом обов’язків.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Андрєєва, Віта, and Мирослава Гофман. "APPRAISAL OF DAMAGES FROM DESTRUCTION OF PROPERTY CONSEQUENCES OF MILITARY AGGRESSION OF THE RUSSIA FEDERATION IN UKRAINE." "Scientific notes of the University"KROK", no. 1(73) (March 30, 2024): 20–27. http://dx.doi.org/10.31732/2663-2209-2024-73-20-27.

Full text
Abstract:
Одним із найважливіших економічних аспектів в умовах військового стану в Україні є проблема оцінки збитків внаслідок знищення та пошкодження майна у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності. Суспільний досвід та практика країни Євросоюзу обґрунтовують доцільність формування методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам під час війни в Україні. Задля удосконалення механізму визначення шкоди та збитків, які завдані Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, Міжнародний Комітет Стандартів Оцінки тісно співпрацює із європейською асоціацією оцінювачів. У зв’язку з цим, запропоновано впровадження універсального методу визначення заподіяної шкоди нерухомому та рухомому майну України внаслідок військової агресії Російської Федерації з урахуванням досвіду Європейських країн. Необхідність впровадження даної методики обумовлена зверненням саморегульованих організацій оцінювачів, а також суб’єктів оціночної діяльності до Фонду державного майна України. У зв’язку з цим, в статті проаналізовано існуючі методики визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації відповідно процедури визначення шкоди та збитків, починаючи з 19 лютого 2014 року. Проаналізовано кілька підходів до оцінки збитків від війни та запропоновано використовувати витратний підхід з урахуванням залишкової вартості заміщення. Запропоновані етапи оцінки пошкодженого та зруйнованого майна при застосуванні витратного підходу. Авторами здійснено аналіз впливу інфляційних процесі на вартість оцінюваного нерухомого та рухомого майна, а також конкретизовано та проведено угрупування напрямків визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Гарасимів, О., О. Захарова та О. Ряшко. "АРЕШТ МАЙНА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ". Юридичний вісник, № 2 (9 серпня 2022): 118–23. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2329.

Full text
Abstract:
Стаття присвячена дослідженню проблем арешту майна у кримінальному провадженні, зокрема, у контексті розшуку майна, на який накладено арешт, забезпечення прав осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт. Виокремлено проблемні питання арешту майна; розкрито практичні проблеми розшуку майна, на який накладено арешт. Наголошено, що арешт майна, з одного боку, є важливим елементом механізму забезпечення здійснення завдань кримінального провадження, а з другого – фактором найбільш відчутного вторгнення до сфери майнових прав особи. Підкреслено, що застосування арешту майна здійснюється для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження для забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінального правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Зосереджено увагу на тому, що метою застосування заходів забезпечення кримінального провадження є ефективність та результативність його здійснення. Сутність арешту майна полягає в тому, що він пов’язаний з обмеженням можливостей особи, на майно якої накладено арешт, відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися ним. Стаття 41 Конституції України закріплює, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Наведені та інші нормативні положення обґрунтовують беззаперечну необхідність детальної регламентації порядку застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження, що пов'язаний із застосуванням кримінального процесуального примусу (проявляється в обмеженні майнових прав та інтересів особи).
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Баженова, Анастасія Ігорівна. "ОКРЕМІ ПІДХОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОРЯДКУ НАКЛАДЕННЯ АРЕШТУ НА МАЙНО У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ УКРАЇНИ". New Ukrainian Law, № 4 (1 жовтня 2021): 199–206. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.4.30.

Full text
Abstract:
Стаття присвячена дослідженню окремих питань оптимізації порядку накладення арешту на майно в кримінальному провадженні України в частині надання повноважень слідчому, прокурору накладати арешт на майно. Водночас залишається активною роль слідчого судді щодо перевірки законності й обґрунтованості накладення вказаного арешту. Незважаючи на зміни в кримінальному процесуальному законодавстві, сама концепція механізму накладення арешту на майно залишається інертною, не надаючи можливості в короткі строки накласти арешт на майно з метою перешкоджання його приховування, пошкодження, зіпсування, знищення, перетворення, відчуження. Чинний Кримінальний процесуальний кодекс не надає можливості слідчому, прокурору накласти арешт на майно с разі нагальної необхідності, хоча такі повноваження в наявності в Кримінальному процесу- альному кодексі інших країн, у тому числі тих, що входять до складу Європейського Союзу. Запропоновано сформулювати в Кримінальному процесуальному кодексі України поло- ження, відповідно до яких під час кримінального провадження арешт на майно накладаєть- ся за постановою слідчого за погодженням із прокурором, постановою прокурора, затвер- дженою слідчим суддею, а під час судового розгляду рішення приймає суд. Пропонується, що в разі явного кримінального правопорушення або в невідкладних випадках, коли через зволікання майно може бути приховано, пошкоджено, зіпсовано, знищено, перетворено, відчужено, слідчий за погодженням із прокурором, прокурор виносить мотивовану поста- нову про накладення арешту на майно. Постанова складається відповідно до вимог ст. 110 Кодексу з обґрунтуванням необхідності й невідкладності накладення арешту на майно без затвердження слідчим суддею та погоджується з прокурором. З метою здійснення судового контролю про накладений арешт майна слідчий прокурор не пізніше, ніж на наступний робочий день повідомляє слідчого суддю з пред’явленням про- токолу й інших матеріалів, які обґрунтовують необхідність і невідкладність арешту. Якщо слідчий суддя не затверджує постанову слідчого, постанову прокурора, під час визнання накладення арешту незаконним або необґрунтованим слідчий суддя приймає судове рішен- ня про зняття арешту з усього майна або з його частини.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Тихонова, О. В. "Суб’єктивна сторона умисного знищення або пошкодження майна журналіста". Наше право, № 1 (14 травня 2025): 306–13. https://doi.org/10.71404/np.2025.2.46.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Тихонова, О. В. "Особливості кваліфікації умисного знищення або пошкодження майна журналіста". Наше право, № 1 (6 лютого 2025): 306–12. https://doi.org/10.71404/np.2025.1.47.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Спєсівцев, Денис Сергійович. "ОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ ЯК СПОСОБУ ЗАХИСТУ СУБ’ЄКТИВНИХ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО У РАЗІ ЙОГО ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ". Історико-правовий часопис 22, № 1 (2024): 65–73. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2024-1/9.

Full text
Abstract:
Стаття присвячена визначенню особливостей застосування відшкодування шкоди як способу захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно у зв'язку з його знищенням або пошкодженням у контексті відновлювальної спрямованості зазначеного захисного інструмента. Автором визначену мету і форми відшкодування шкоди як способу захисту суб'єктивних цивільних прав. Встановлено, що такий спосіб захисту наділений безальтернативно високим рівнем відновлювальної універсальності. Ця характеристика полягає у тому, що з одного боку відшкодування шкоди може бути застосоване для захисту практично будь-яких суб'єктивних цивільних прав. Водночас з іншого боку ця властивість визначається здатністю такого способу відновити майнову сферу особи незалежно від того чи збереглося право, порушення якого визначило можливість його застосування. Обґрунтовується, що у разі пошкодження об'єкта нерухомого майна відшкодування шкоди як спосіб захисту права власності реалізовується за умови безпосереднього цільового фінансування порушником робіт з відновлення нерухомості (грошове відшкодування) або безпосереднього самостійного полагодження ним нерухомої речі (натуральне відшкодування). Водночас у разі знищення об'єкта нерухомого майна відшкодування майнової шкоди здатне переважно лише відновити «майнову сферу» особи, якій завдано шкоду. Відшкодування у грошовій формі не здатне відновити право власності на знищену нерухомість, оскільки це суперечить критеріям знищення. При цьому повне відновлення майнової сфери потерпілої особи за рахунок передачі їй заподіювачем шкоди «речі того ж роду та тієї ж якості» неможливе у силу унікальності нерухомості як економічного блага і неможливості наділення іншої нерухомої речі повністю тотожними економічними властивостями відносно зі знищеним нерухомим майном. Таке відновлення можливе лише при повному відтворенні знищеної нерухомої речі.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

ТЕКУТ’ЄВ, Михайло. "СВІТОВІ СТАНДАРТИ ЗАХИСТУ МАЙНОВИХ ПРАВ ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ". Law. State. Technology, № 3 (25 жовтня 2024): 68–74. http://dx.doi.org/10.32782/lst/2024-3-11.

Full text
Abstract:
Метою наукової статті визначено встановлення світових стандартів захисту майнових прав переміщених осіб. Визначено, що реституція майнових прав внутрішньо переміщених осіб державами-членами має через: забезпечення ефективності відшкодування через реституцію або компенсацію (де це потрібно) вартості залишеного майна шляхом прийняття таких заходів: компенсація моральної шкоди, пов’язаної з обставинами, через які сталося або затяглося переміщення та виселення; відшкодування шкоди, завданої внаслідок переміщення та відсутності доступу до полишеного майна, як-от втрата доходу та витрати, яких не було б, якби вони не були змушені покинути свій дім; компенсація за незаконне знищення чи пошкодження нерухомого майна чи втрата значного рухомого майна, спричинені діями або бездіяльністю органів влади, до юрисдикції яких належить таке майно; заходи для допомоги та відновлення, що сприяють довготривалим рішенням, як-от створення безпечних умов, реконструкція будинків та інфраструктури в місцях, куди повертаються люди, соціальна й економічна підтримка всіх переміщених осіб, незалежно від того, чи повернуться вони у свій дім; публічне визнання органами влади відповідальності за порушення прав людини, пов’язаних із переміщенням, детальне розслідування та розголошення інформації про такі порушення, а також порушення, за які окремих винуватців потрібно притягнути до відповідальності. Зроблено висновок, що держави-члени відповідно до Резолюції ПАРЄ № 1708 (2010) мають забезпечувати ефективні засоби правового захисту та відшкодування за втрату доступу та прав на майно включені в ширші програми компенсації за неодноразові порушення прав людини. Підкреслено, що висвітлені стандарти із захисту майнових прав переміщених осіб є нормативним підґрунтям для напрацювання та поступового впровадження механізму реституції для громадян України, що постраждали внаслідок російської збройної агресії.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
More sources

Dissertations / Theses on the topic "Пошкодження майна"

1

Сміх, В. В., та V. V. Smih. "Кримінальна відповідальність за порушення права особи на правову допомогу: дисертація". Thesis, ЛьвДУВС, 2011. http://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/793.

Full text
Abstract:
Сміх В. В. Кримінальна відповідальність за порушення права особи на правову допомогу: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Сміх Василь Володимирович. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2011. - 231 с.<br>У дисертації здійснено комплексне наукове дослідження проблем кримінальної відповідальності за порушення права особи на правову. Проводиться аналіз історичного розвитку інституту правової допомоги, розкривається сутність соціально-правової обумовленості існування та виникнення кримінальної відповідальності за злочини, що порушують право особи на правову допомогу. Детально розглядаються об’єктивні та суб’єктивні ознаки цих складів злочинів. Досліджуються кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки даних складів злочинів. При проведенні порівняння санкцій досліджуваних злочинів із аналогічними злочинами встановлено невідповідність та колізії між їх санкціями. На підставі отриманих в ході дослідження результатів розроблено пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства, що передбачає відповідальність за порушення права особи на правову допомогу.This dissertation is a complex scientific analysis of the problems of criminal responsibility for violation of personal right to legal assistance. It analyses historic development of the institution of legal assistance, reveals the essence of social legal determination of the existence and appearance of criminal responsibility for crimes violating personal right to legal assistance. It is a detailed study of objective and subjective signs of these corpora delicti, examination of qualificatory and special qualificatory signs of these corpora delicti. In the process of comparison of sanctions of the examined crimes with similar crimes inconsistency and collision between sanctions were found . On the bases of achieved results of the study definite proposals aimed at the improvement of current Criminal Law of Ukraine concerning responsibility for violation of personal right to legal assistance were made.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Марченко, Юлія Русланівна. "Особливості розслідування умисного пошкодження ліній зв’язку". Магістерська робота, 2020. https://dspace.znu.edu.ua/jspui/handle/12345/3729.

Full text
Abstract:
Марченко Ю. Р. Особливості розслідування умисного пошкодження ліній зв'язку : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 262 "Правоохоронна діяльність" / наук. керівник Я. О. Сидоров. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 121 с.<br>UA : Кваліфікаційна робота складається зі 121 сторінки, містить 65 джерел використаної інформації. Належне функціонування систем телекомунікації залежить від безперебійної роботи та цілісності об’єктів телекомунікаційного комплексу. Відтак наслідки пошкодження цих об’єктів телекомунікації, крім значних матеріальних збитків власникам, можуть створювати серйозну загрозу обміну інформацією як органів державної влади, органів місцевого самоврядування та населення загалом, а отже, мають надзвичайно високий потенційний ступінь суспільної небезпеки. Злочинні втручання у функціонування складових телекомунікаційної мережі мають негативні наслідки, в першу чергу, як для споживачів телекомунікаційних послуг, оскільки, це впливає на рівень та якість послуг, які вони отримують, так і для операторів, провайдерів телекомунікацій, які несуть значні матеріальні збитки для відновлення власної телекомунікаційної інфраструктури. Мета роботи полягає у встановленні сутності та особливостей провадження у справах щодо умисного пошкодження або руйнування телекомунікаційної мережі, його правового регулювання та теоретичного забезпечення, а також визначення напрямків їх подальшого удосконалення. Об’єктом кваліфікаційної роботи є суспільні відносини учасників досудового розслідування, їх дії в процесі пізнання обставин кримінальних справ щодо умисного пошкодження або руйнування телекомунікаційної мережі, а також суспільні відносини у сфері протидії вчиненню зазначених кримінальних правопорушень. Предметкваліфікаційної роботи – особливості стадій та методів розслідування кримінальних справ щодо умисного пошкодження або руйнування телекомунікаційної мережі. Методологічною основою роботи є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Для досягнення поставленої мети було використано такі загальнонаукові і спеціально-наукові методи: компаративістський – під час зіставлення положень КК України і зарубіжного кримінального законодавства; системний – для аналізу ознак основного та кваліфікованого складу досліджуваного злочину, а також визначення місця цього злочину в системі Особливої частини КК України; догматичний – під час аналізу юридичної конструкції складу злочину, передбаченого ст. 360 КК України; логіко-граматичний – коли встановлювали етимологічний зміст деяких понять і термінів; статистичний – для аналізу й узагальнення емпіричної інформації; метод моделювання – для побудови конструкції складу злочину, передбаченого ст. 360 КК України.<br>EN : Qualification work consists of 121 pages, contains 65 sources of information used. The proper functioning of telecommunications systems depends on the smooth operation and integrity of telecommunications facilities. Therefore, the consequences of damage to these telecommunications facilities, in addition to significant material damage to owners, can pose a serious threat to the exchange of information as public authorities, local governments and the general population, and therefore have an extremely high potential for public danger. Criminal interference in the functioning of the components of the telecommunications network has negative consequences, primarily for consumers of telecommunications services, as it affects the level and quality of services they receive, and for operators, telecommunications providers, which incur significant material losses for recovery. own telecommunication infrastructure. The purpose of the work is to establish the essence and features of the proceedings in cases of intentional damage or destruction of the telecommunications network, its legal regulation and theoretical support, as well as to determine areas for further improvement. The object of the qualification work is the public relations of the participants of the pre-trial investigation, their actions in the process of learning the circumstances of criminal cases of intentional damage or destruction of the telecommunications network, as well as public relations in combating these offenses. Subject of qualification work - features of stages and methods of investigation of criminal cases concerning intentional damage or destruction of a telecommunication network. The methodological basis of the work is a set of methods and techniques of scientific knowledge. To achieve this goal, the following general and special scientific methods were used: comparative - when comparing the provisions of the Criminal Code of Ukraine and foreign criminal law; system - to analyze the characteristics of the main and qualified composition of the investigated crime, as well as to determine the place of this crime in the system of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine; dogmatic - during the analysis of the legal structure of the crime under Art. 360 of the Criminal Code of Ukraine; logical-grammatical - when establishing the etymological meaning of some concepts and terms; statistical - for the analysis and generalization of empirical information; modeling method - to build the structure of the crime under Art. 360 of the Criminal Code of Ukraine.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
We offer discounts on all premium plans for authors whose works are included in thematic literature selections. Contact us to get a unique promo code!