To see the other types of publications on this topic, follow the link: Соціальні аспекти.
Journal articles on the topic 'Соціальні аспекти'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Соціальні аспекти.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Гасюк, І. Л. "ОСОБЛИВОСТІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОЮ СФЕРОЮ ТА РОЛЬ СОЦІАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 1 (27 березня 2025): 27–35. https://doi.org/10.32782/tnv-pub.2025.1.3.
Full textAbstract:
Соціальна компонента сталого розвитку є важливою складовою концепції сталого розвитку, яка займає центральне місце в загальному процесі формування ефективної та справедливої системи управління на різних рівнях – від національного до локального. У контексті публічного управління соціальний аспект сталого розвитку передбачає розробку політик, які не тільки сприяють економічному росту, але й забезпечують поліпшення соціальних умов життя, зменшення нерівності, покращення доступу до базових послуг, таких як освіта, охорона здоров’я, житло, та підтримку вразливих груп населення. Метою статті є аналіз особливостей публічного управління соціальною сферою та визначення соціальних стандартів як інструменту публічного управління. Визначено, що однією з головних особливостей публічного управління соціальною сферою є необхідність урахування значної соціальної різноманітності. Різні групи населення мають різні потреби, і управління цими потребами потребує чіткої класифікації і диференціації послуг. Обґрунтовано, що одним з ключових завдань публічного управління є розробка та впровадження політик, які забезпечують соціальну справедливість і сприяють підвищенню рівня життя населення, зокрема шляхом покращення доступу до основних соціальних послуг, таких як охорона здоров’я, освіта, соціальне забезпечення, житло. Від держави та органів місцевого самоврядування вимагається не лише створення інфраструктури, а й забезпечення рівних можливостей для всіх громадян, незалежно від їхнього соціального статусу. Встановлено, що з позицій публічного управління соціальна компонента сталого розвитку передбачає розробку комплексних підходів до забезпечення соціального добробуту на всіх рівнях управління. Політики повинні враховувати не тільки загальні економічні показники, але й соціальні аспекти, такі як доступність послуг для різних верств населення, зменшення рівня бідності, забезпечення рівних можливостей для соціальної мобільності та інклюзії, захист прав меншин і підтримка найбільш вразливих груп – жінок, дітей, людей з інвалідністю, літніх людей, внутрішньо переміщених осіб та інших. У цьому контексті важливою є роль державних програм, спрямованих на розвиток соціальної інфраструктури, забезпечення доступу до якісної освіти та охорони здоров'я, створення умов для розвитку громадянського суспільства. Встановлено, що соціальні стандарти відіграють критично важливу роль у забезпеченні справедливості, рівності та доступу до основних благ і послуг для всіх членів суспільства. Вони є важливими інструментами публічного управління, спрямованими на досягнення соціального розвитку та сталості в суспільстві. У контексті сталого розвитку соціальні стандарти виконують функцію встановлення мінімальних вимог до умов життя, які забезпечують базові права і потреби кожної особи. Вони можуть охоплювати різні аспекти життя – від забезпечення справедливого доступу до освіти, охорони здоров’я, житла, до захисту прав працівників і забезпечення соціальної підтримки.
2
Мухін, О. О. "СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ РИНКОМ НЕРУХОМОСТІ В УКРАЇНІ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 4 (76) (31 жовтня 2024): 14–19. https://doi.org/10.32689/2523-4536/76-2.
Full textAbstract:
Ринок нерухомості є складною соціально-економічною системою, управління якою багато в чому визначає добробут країни. Саме тому його вивчення представляє науковий інтерес і має практичну значимість. Управління ринком нерухомості може здійснюватися різними методами, на різних стадіях, і з різними цілями. Крім того важливо оцінити ступінь впливу різних чинників, що формують ринок нерухомості. Важливим аспектом, що має вагомий вплив на ринок нерухомості являється соціальний, тому важливо оцінити ступінь його впливу на систему управління ринком нерухомості, та окреслити механізми через які він впливає на ринок нерухомості. У статті розкривається зміст ринку нерухомості та особливості його функціонування. Розглянуто зміст, поняття, роль та особливості ринку нерухомості в соціально-економічному розвитку країни. Проведено оцінку рівня соціальної орієнтації держави на ринку нерухомості. труднощі з якими стикаються державні органи при врахуванні соціальних аспектів в рамках управління ринком нерухомості, а також яким чином можна нівелювати соціальні аспекти при управлінні розвитком ринком нерухомості, в сучасних умовах військового стану. Дано характеристику нерухомості як товару та як інвестиційного активу, досліджено основні фактори, що впливають на ринок нерухомості. Зокрема проведено оцінку впливу соціальних факторів на ефективність управління ринком нерухомості, а також визначено, яким чином вони впливають на рівень активізації операторів, що на ньому діють. Показано необхідність державного регулювання ринку нерухомості, що дозволяє зробити його стабільним та відповідає інтересам широких верств населення, це в свою чергу надасть можливість підвищити вплив соціального аспекту на ринку нерухомості. Поряд з цим запропоновано ряд рекомендацій щодо вдосконалення управління ринком нерухомості з врахуванням соціального аспекту, зокрема пропозиції які дозволять операторам, що діють на ринку нерухомості активізувати свою діяльність в умовах військового стану, за рахунок запровадження державного управління та дієвих соціальних програм, що реалізовуються за допомогою держави.
3
ФАСТ, О. Л. "СОЦІАЛЬНІ ВИМІРИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ДОКТОРСЬКОЇ ОСВІТИ: АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА», № 2 (17 жовтня 2023): 121–28. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2023.2.17.
Full textAbstract:
Представлено аналіз зарубіжних аналітичних документів, науково-педагогічної літератури з метою розкриття соціальних аспектів управління якістю докторської освіти у глобальному вимірі. Соціальні аспекти докторської підготовки сьогодні лідирують у порядках денних на рівнях урядових політик, інституційних та субінституційних університетських практик у багатьох країнах світу. Кризові явища, спричинені нерівністю, війнами, екологічними проблемами, формують нові виклики, з якими стикаються університети у ХХІ столітті. Сфера докторської освіти – не є винятком і чутливо реагує на соціально-політичні та економічні зрушення. Все більш гостро постають питання соціальної підтримки вразливих категорій здобувачів вищої освіти докторського рівня – біженців, внутрішньо переміщених осіб, студентів, що залишилися на територіях, близьких до зони бойових дій, докторантів у кризових життєвих ситуаціях та інші категорій. Тривала повномасштабна війна на території України зумовлює перегляд вітчизняних підходів до трактування сутності таких понять, як «університетська соціальна відповідальність», «культура якості», «соціальна місія університету» та ін. Загроза втрати цілого покоління вчених, спричинена війною, увиразнює нагальність пріоритезації гуманних цінностей в управлінні вітчизняною докторською освітою, що дозволить поглянути на її потреби та проблеми передусім крізь соціальну призму – перманентна соціальна та академічна підтримка аспірантів та наукових керівників, що мають статус біженців, соціальна адаптація аспірантів та наукових керівників, зокрема і в умовах переміщених ЗВО в межах країни, патерни збереження їх ментального здоров’я, організаційно-фінансові аспекти (додаткове фінансування дослідницьких проектів, пролонгація термінів для продовження/ завершення дисертаційних досліджень).
4
Bulavynets, Oleksandr. "ДІАЛЕКТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ТРАНСФЕРТІВ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 14 (2024): 501–10. https://doi.org/10.32750/2024-0244.
Full textAbstract:
В представленій роботі акцентовано увагу на те, що соціальні трансферти є важливим інструментом соціальної політики, яка використовується державами для досягнення економічної стабільності та зниження соціальної нерівності. По своїй суті вони представляють собою грошові або інші форми допомоги, спрямовані на підтримку малозабезпечених верств населення, а також на стимулювання економічного розвитку в країні. Враховуючи їх важливість, ефективність соціальних трансфертів стає критичним аспектом для досягнення соціальної справедливості та підвищення рівня життя громадян. Саме тому метою представленої роботи визначено необхідність виявлення діалектичних аспектів ефективності соціальних трансфертів. Основними методами роботи є: метод аналізу, метод синтезу, метод порівняння, метод узагальнення, метод індукції, метод дедукції, метод логічний, метод співставлення, табличний метод, графічний метод. Так в результаті дослідження виявлено, що діалектика ефективності соціальних трансфертів передбачає вивчення їх впливу на різні аспекти економіки та соціального життя. Це вимагає проведення аналізу як позитивних, так і негативних ефектів трансфертів, що проявляються в короткостроковій і довгостроковій перспективах. З одного боку, соціальні трансферти можуть сприяти зменшенню бідності, підвищенню рівня освіти та охорони здоров’я. З іншого — вони можуть спричиняти економічну залежність, знижувати стимул до трудової активності та посилювати державне фінансування. Особливість аналізу ефективності соціальних трансфертів полягає в необхідності врахування різних факторів, таких як економічні умови, соціальні потреби, політичні стратегії, а також індивідуальні характеристики отримувачів допомоги. Також важливо враховувати концептуальні, методологічні та практичні аспекти взаємодії соціальних трансфертів з іншими компонентами економічної та соціальної політики. Таким чином, розуміння діалектики ефективності соціальних трансфертів дозволяє не лише краще оцінити їх вплив на соціальне благополуччя, а й розробляти рекомендації щодо удосконалення системи соціальних виплат і програм на рівні державної політики.
5
Yermakova, T. G. "Теоретичні аспекти дослідження соціального самопочуття студентської молоді". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 7 (2017): 89. http://dx.doi.org/10.15421/1717100.
Full textAbstract:
Глибинні трансформації сучасного українського суспільства торкаються всіх сфер людського життя, викликаючи різноманітні емоційно-оціночні реакції громадян на соціальні зміни та на власний статус у соціумі. Соціальне самопочуття населення є чинником, урахування якого має велике значення для розвитку всіх суспільних сфер, вибору векторів соціальних перетворень.У статті обґрунтована актуальність дослідження соціального самопочуття студентської молоді у зв’язку з її місцем у соціальній структурі суспільства, викладено методологічні засади дослідження соціального самопочуття студентства як соціальної верстви, висвітлено характеристики студентства у контексті сучасних суспільних трансформацій. Розкрита сутність основних теоретичних підходів до вивчення соціального самопочуття студентської молоді в умовах соціальних змін, висвітлені потреби студентства, які задовольняються у процесі навчання у вищому навчальному закладі, суспільній діяльності та особистісній взаємодії у студентському середовищі.Уточнено сутність понять «соціальне самопочуття», «студентська молодь», «освітні потреби». Охарактеризовано потреби студентства як специфічної верстви, приділено увагу комплексу соціальних потреб студентської молоді, які задовольняються за допомогою інституту освіти.
6
ПРЯМУХІНА, Наталія. "МОДЕРНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ДЕРЖАВИ: КРИТИЧНІ СОЦІАЛЬНІ ЗАГРОЗИ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 2 (29 червня 2023): 208–14. http://dx.doi.org/10.31891/mdes/2023-8-28.
Full textAbstract:
У дослідженні актуалізовано проблему забезпечення економічної безпеки держави, однак з прицілом на соціальний, зокрема – людиноцентричний аспект розвитку країни. Метою дослідження визначено ідентифікацію та обґрунтування рекомендацій щодо державної політики нівелювання критичних соціальних загроз у системі управління економічною безпекою України. Показано, що досягнення належного рівня економічної безпеки національної економіки є провідним завданням органів влади. При тому особливо актуальними є ці питання в сфері соціальної безпеки, коли обґрунтування та реалізації ефективних і якісних механізмів державної політики модернізації системи соціальної безпеки стосується здатності сформувати її відповідну систему та забезпечити ефективне використання людського потенціалу нації. Ідентифіковано головні проблемні аспекти, пов’язані з наростанням критичних соціальних загроз в Україні. Складено матрицю SWOT-аналізу перспектив та найбільш критичних соціальних загроз, характерних для України. Доведено наявність в Україні системних вад, які породжують критично гострі соціальні загрози, визначено їх перелік. Вказано на те, що наявність цих вад обумовлена системними недоліками у державному управлінні загалом та в соціальній сфері зокрема. Ідентифіковано ці недоліки державного управління. Визначено напрями та заходи державної політики модернізації системи управління у сфері гарантування соціальної безпеки в Україні.
7
Кушта, Вероніка Сергіївна, та Оксана Василівна Фуштей. "СОЦІАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ МОЛОДІ, ЯКА ВТРАТИЛА РОБОТУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ". Соціальна робота та психологія: освіта і наука, № 2 (27 грудня 2024): 59–65. https://doi.org/10.32782/3041-1351/2024-2-11.
Full textAbstract:
У статті досліджуються соціальні особливості молоді, яка втратила роботу в умовах воєнного стану. Проаналізовано основні проблеми, з якими стикається ця категорія населення, зокрема соціальні, економічні та психологічні аспекти безробіття. Пропонуються можливі шляхи підтримки молоді в умовах воєнного стану, зокрема через соціальні ініціативи, державні програми та психологічну допомогу. Вступ. Втрата роботи серед молоді в умовах воєнного стану є однією з найважливіших соціально-економічних проблем сучасної України. Воєнні дії спричинили масове закриття підприємств, зміну ринку праці та значне погіршення економічної стабільності населення. Молодь, яка втратила роботу, стикається не лише з фінансовими труднощами, а й із соціальною ізоляцією, втратою професійної ідентичності та зниженням самооцінки. У даній статті розглядаються основні соціальні, економічні та психологічні наслідки безробіття серед молоді, а також шляхи їх подолання. Мета роботи. Дослідити соціальні особливості молоді, яка втратила роботу в умовах воєнного стану, та визначити основні виклики, з якими вона стикається. Важливо оцінити рівень впливу безробіття на соціальну адаптацію, психоемоційний стан та економічне становище молодих людей. Наукова новизна. Робота пропонує комплексний аналіз соціальних і психологічних аспектів безробіття серед молоді в умовах воєнного стану. Зокрема, досліджується проблема втрати соціального статусу, обмеження доступу до ринку праці та необхідність перекваліфікації. Запропоновано конкретні шляхи підтримки молоді через соціальні ініціативи, державні програми та психологічну допомогу. Висновки. Втрата роботи в умовах війни має комплексний вплив на молодь, спричиняючи соціальну ізоляцію, зниження рівня життя та негативні психологічні наслідки. Для мінімізації цих наслідків необхідно розробити стратегії підтримки, які включатимуть державні програми зайнятості, можливості перекваліфікації, соціальну інтеграцію та психологічну допомогу. Комплексний підхід дозволить молоді успішно адаптуватися до нових умов та зменшити рівень соціального напруження.
8
Шумна, Л. П., Б. І. Сташків, Т. Ю. Коренькова та Д. Ю. Чабанюк. "ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 26 (22 липня 2020): 163–69. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v26i0.673.
Full textAbstract:
Статтю присвячено розкриттю й обґрунтуванню поняття та ознак соціальної безпеки у сфері соціального забезпечення. У статті проаналізовано соціальну безпеку у сфері соціального забезпечення як один із підвидів соціальної безпеки, яка характеризується всіма основними ознаками останньої. Специфіка проявляється у сфері забезпечення вказаної безпеки.
 Автори дійшли висновку, що індикатором підтримки добробуту на достатньому рівні, який пом'якшує зубожіння населення, виступають державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти, що дають змогу забезпечити людині дохід, достатній для задоволення її потреб.
 Аналізуючи нормативні акти, в яких закріплено поняття «гарантований мінімальний дохід» автори співвідносять його з основними (природними) правами людини, такими як право на достатній життєвий рівень і право на людську гідність. А аналіз раніше чинної ст. 6 Закону України «Про основи національної безпеки України» дає нам визначений перелік основних загроз соціальної безпеки у сфері соціального забезпечення, а саме: збільшення кількості осіб із доходом, який нижчий від реального прожиткового мінімуму; зростання кількості населення, яке психологічно відносить себе до бідних; маніпуляції з показниками рівня, що спричиняють соціальну напругу (масові і тривалі мітинги, страйки, пікетування, голодування, петиції, захоплення будівель тощо); збільшення кількості осіб, які за досягнення пенсійного віку не набули права на пенсію; неможливість розвивати та утримувати наявну інфраструктуру надання соціальних послуг; значне зменшення вартості призначених соціальних виплат через інфляцію та девальвацію національної валюти та відмови від своєчасного осучаснення пенсійних виплат; затримки із соціальними виплатами; збільшення кількості осіб, які отримають субсидії, або їх скорочення без достатнього обґрунтування тощо.
9
КАРПЕНКО, Олена. "МЕТОДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ЯК СКЛАДОВА УСПІШНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА". Humanitas, № 4 (11 грудня 2023): 18–24. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2023.4.3.
Full textAbstract:
У статті окреслено методи наукової галузі «соціальна робота», представлено особливості їх практичного впровадження щодо різних категорій клієнтів; розкрито теоретичні аспекти становлення та впровадження методів соціальної роботи у вітчизняній і світовій практиці. Наукова галузь «соціальна робота» існує в світі більше ста років. Протягом цього часу було вивчено та визначено основні принципи та методи цієї галузі. Однак, до цього часу існують проблемні питання, пов'язані з зародженням соціальної роботи як науки та особливостями надання соціальної допомоги різним категоріям населення. Поняття «соціальна робота» може мати широке та вузьке розуміння. У широкому розумінні соціальна робота включає в себе всі види діяльності, спрямовані на допомогу людям у складних життєвих ситуаціях та вирішення соціальних проблем. У вузькому розумінні соціальна робота є самостійною науково-практичною дисципліною, яка вивчає соціальні проблеми та розробляє ефективні методи їх вирішення. Таким чином, соціальна робота є важливою науковою галуззю, яка має свої особливості та методи дослідження. Протягом багатьох років проводилися наукові дослідження та розроблялися методи роботи з різними категоріями клієнтів. Однак, існують проблеми, які потребують подальшого вивчення та вирішення. Виникнення та розвиток різних груп методів соціальної роботи є результатом багатогранного процесу. Соціальна робота як професійна діяльність розвивалась разом із змінами в суспільстві, зокрема зі зміною соціально-економічних умов. Розкриття соціально-економічних чинників, які сприяли виникненню та розвитку різних груп методів, дає змогу краще зрозуміти їх сутність та ефективність. Специфіка соціальної роботи як професійної діяльності полягає в тому, що вона спрямована на підтримку та розвиток якісного життя людей, допомогу у вирішенні соціальних проблем. Зроблено висновки, що оскільки соціальна робота спрямована на вирішення соціальних проблем та надання підтримки людям, то зміни в соціальній структурі та політиці мають великий вплив на її ефективність. Таким чином, співпраця між соціальними працівниками, науковцями, урядовими організаціями та громадськістю вимагає впровадження нових методів соціальної роботи у практику та професійну діяльність, необхідністю обміном, досвідом та знаннями, а також прийняття рішень щодо ефективної соціальної політики.
10
Сушарник, Я. А. "СТАРТАПИ З ІНКЛЮЗИВНОЮ СПРЯМОВАНІСТЮ: ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ У СЕКТОРІ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА". Інклюзивна економіка, № 1 (29 вересня 2023): 34–40. http://dx.doi.org/10.32782/inclusive_economics.1-6.
Full textAbstract:
В даному дослідженні розкривається роль стартапів, які поєднують комерційну діяльність і соціальну вигоду для вразливих груп населення. Ця анотація обговорює економічний потенціал цих стартапів у секторі соціального підприємництва. Вони сприяють соціальній інтеграції та підвищенню якості життя осіб з інвалідністю, молодих людей без роботи, мігрантів та інших вразливих груп. Шляхом поєднання комерційної діяльності зі забезпеченням соціальних цілей, ці стартапи надають можливості для професійного розвитку, навчання та заробітку, що сприяє збільшенню самостійності та гідності цих груп. Соціальні підприємства з інклюзивною спрямованістю не тільки розвиваються як комерційні сутності, але також вносять позитивні зміни у суспільство. Мета даної роботи – дослідити економічний потенціал стартапів з інклюзивною спрямованістю у секторі соціального підприємництва. Основні цілі включають вивчення ролі цих стартапів у сприянні соціальній інтеграції та поліпшенні якості життя вразливих груп населення, а також аналіз їх внеску у розвиток суспільства. Дослідження буде спрямоване на з'ясування джерел фінансування для стартапів з інклюзивною спрямованістю, їхню економічну стійкість і соціальний вплив. Мета роботи полягає в розумінні, як інклюзивні стартапи можуть стати драйвером змін у суспільстві та сприяти створенню стійкого і економічно успішного сектору соціального підприємництва. Визначення інклюзивних стартапів у контексті соціального підприємництва: дослідження розширює розуміння поняття «інклюзивний стартап» і встановлює зв'язок між комерційною успішністю і соціальною вигодою для вразливих груп населення. Аналіз економічного потенціалу: дослідження оцінює економічний вплив інклюзивних стартапів у секторі соціального підприємництва, виявляючи їхню роль у створенні нових можливостей зайнятості, збільшенні валового внутрішнього продукту і стимулюванні інновацій. Соціальний вплив та інклюзивність: досліджено соціальний вплив інклюзивних стартапів на підвищення якості життя вразливих груп населення. Воно детально вивчає різні аспекти інклюзивності, такі як створення робочих місць, навчання, підтримка і соціальна інтеграція. Вивчення теми «Стартапи з інклюзивною спрямованістю: економічний потенціал у секторі соціального підприємництва» розкриває значимі переваги та можливості, які ці стартапи пропонують для суспільства і вразливих груп населення. Зростаючий інтерес до соціального підприємництва та його вплив на розвиток економіки підтверджують потребу у таких інноваційних рішеннях. Стартапи з інклюзивною спрямованістю виявляють значний економічний потенціал, поєднуючи комерційні цілі зі забезпеченням соціальної вигоди. Вони працюють над вирішенням соціальних проблем і створюють можливості для зайнятості, навчання та самореалізації вразливих груп населення. Це сприяє підвищенню рівня соціальної інтеграції, зниженню безробіття та поліпшенню якості життя. Важливим елементом успіху інклюзивних стартапів є залучення фінансування. Широкий спектр джерел фінансування, таких як соціальне інвестування, гранти та корпоративна соціальна відповідальність, забезпечує можливості для зростання та розширення їхнього соціального впливу.
11
Гончаренко, Євген, та Ірина Когут. "Роль спорту у формуванні соціального капіталу: від теорії до практики". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (25 грудня 2023): 10–16. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2023.2.10-16.
Full textAbstract:
Резюме. У статті проаналізовано поняття соціального капіталу та ролі спорту в його на-копиченні. Мета. Аналіз і систематизація теоретичних засад і практичних напрацювань,що стосуються ролі спорту в процесі формування соціального капіталу. Методи. Аналізнаукової літератури; контент-аналіз; синтез та узагальнення. Результати. Зростаючийглобалізаційний розвиток суспільства призвів до того, що соціальний капітал стає значу-щим нематеріальним фактором, котрий впливає на економічний та соціальний розвитоккраїни. Соціальний капітал визначається як сукупність ресурсів, наявних у взаємодії міжособами, групами та організаціями. Він охоплює такі елементи, як довіра, взаємодопомога,співпраця, соціальні мережі та норми, що сприяють досягненню спільних цілей та розвит-ку. Соціальний капітал має великий вплив на різні аспекти суспільного життя, включаючиекономічний розвиток, політичну стабільність, соціальну інтеграцію та якість міжособистісноївзаємодії.Досліджено роль спорту як важливого елемента сучасного суспільства та його вплив наформування соціального капіталу. В роботі зазначено, що спорт виявляється значущим нелише з фізичної точки зору, а й як ключовий каталізатор для розвитку соціальних цінностей.У статті підкреслюється широкий спектр впливу спорту на різні аспекти життя, починаючивід фізичного здоров’я та закінчуючи зміцненням соціальних зв’язків та розвитком спільнот.Ключові слова: спорт, соціальний капітал, соціальні зв’язки.
12
Бєлєнкова, О. Ю., та Я. Ф. Локтіонова. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ". Цифрова економіка та економічна безпека, № 1 (16) (27 січня 2025): 93–98. https://doi.org/10.32782/dees.16-14.
Full textAbstract:
У статті розглянуто теоретико-методологічні аспекти дослідження корпоративної соціально-економічної відповідальності (КСВ) підприємств як ключового чинника їхнього сталого розвитку. Визначено сутність, принципи та основні напрями корпоративної соціальної відповідальності у контексті сучасних економічних і соціальних викликів. Проаналізовано наукові підходи до трактування корпоративної відповідальності та її складових. Розглянуто методологічні підходи до оцінки ефективності реалізації КСВ, розглянуто переваги і недоліки різних методів. Визначено, що соціальні гарантії є важливим елементом корпоративної соціальної відповідальності (КСВ), оскільки вони формують основу для сталого розвитку компанії та створення сприятливого середовища як для працівників, так і для громади, в якій функціонує підприємство.
13
Kukharuk, Olha Yu. "Суспільні трансформації та ідентичність українців у контексті теорії соціальної ідентичності". Проблеми політичної психології 22 (1 грудня 2019): 63–73. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol22-year2019-34.
Full textAbstract:
Розглядається самокатегоризація як основа формування соціальної ідентичності. Звертається увага на те, що в умовах соціальних потрясінь відбувається «швидка категоризація» як позбавлений тривалих рефлексій, емоційно забарвлений процес співвіднесення себе з групою, що зазнає змін. Представлено теоретичні підходи, які мають значний пояснювальний потенціал щодо змін в українському суспільстві, зокрема спричинених гібридною війною. Аналізується твердження R. de la Sablonnière, згідно з яким соціальні зміни можна розглядати як рушійну силу зміни соціальної ідентичності. Соціальні зміни охарактеризовано з погляду впливу на зміну ідентичності (ситуація стабільності, ситуація інерції, інкрементальні соціальні зміни, драматичні соціальні зміни). Зауважено, що зміна соціальної ідентичності, яку спричиняє та чи інша подія, визначається реакцією групи на неї; при цьому можлива різна реакція представників різних груп на одну і ту ж подію. З огляду на теорію процесуальної соціальної ідентичності, яка апелює до ціннісних аспектів соціальної ідентичності, реакцію групи на подію пов’язано з її цінностями, що постійно змінюються. З’ясовано, що ціннісні аспекти можуть стосуватися як підтримки соціальної стабільності, так і готовності втілювати зміни. Суперечність «стабільність-зміни» витлумачено в концепції мобілізації соціальної ідентичності. Зроблено припущення, що особа через самокатегоризацію відносить себе до певної соціальної групи, формує свої цінності і настановлення відповідно до значущого членства і готова діяти, аби реалізовувати свою ідентичність. Запропоновано розглядати ідентичність не лише як набір фіксованих когнітивних та емоційних настановлень, а і як основу формування образу майбутнього, що спонукає до конкретних дій щодо його реалізації. Обстоюється думка, що соціальна ідентичність є головним рушієм соціальних змін, а групові ідентичності, що призводять до соціальних змін, можуть виникати як спонтанно, так і сконструюватися зацікавленими сторонами.
14
Бей, С. О., А. В. Долюк та Н. Б. Британська. "УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМИ ВИДАТКАМИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ЧЕРЕЗ КАЗНАЧЕЙСЬКУ СИСТЕМУ". Цифрова економіка та економічна безпека, № 6 (15) (25 листопада 2024): 247–52. https://doi.org/10.32782/dees.15-38.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано актуальні аспекти фінансового забезпечення соціальної функції держави. Війна, економічні санкції та міжнародна фінансова допомога значно вплинули на бюджетне фінансування соціальної сфери. У зв'язку з цим державний бюджет потребує адаптації до нових реалій та більш ефективного управління фінансами, орієнтуючись на соціальні пріоритети. У цьому контексті бюджет розглядається як інструмент реалізації ключових пріоритетів державної політики у соціальній сфері. Проведено аналіз обсягів та структури видатків державного бюджету України за період 2019–2023 років, визначено основні тенденції у фінансуванні соціально спрямованих витрат. Окрему увагу приділено виконанню положень законодавчих актів, що регулюють фінансування освітньої та медичної галузей України. У період 2019–2023 років в Україні відзначалося загальне збільшення фінансування соціальної сфери, що демонструє прагнення уряду підвищити рівень соціального захисту населення та покращити якість соціальних послуг.
15
Підвальна, Юлія Василівна. "ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ МОЛОДІ З ІНВАЛІДНІСТЮ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Соціальна робота та психологія: освіта і наука, № 1 (28 травня 2025): 70–74. https://doi.org/10.32782/3041-1351/2025-1-12.
Full textAbstract:
Вступ. Процес соціальної адаптації молоді з інвалідністю в закладах вищої освіти є важливим і складним аспектом сучасної інклюзивної освіти. З кожним роком питання інклюзії студентів з особливими потребами набуває дедалі більшої актуальності, адже саме заклади вищої освіти є не тільки місцем для здобуття професійних знань, а й просторами для розвитку соціальних, культурних та особистісних компетенцій молоді. У нашому суспільстві проблема забезпечення рівного доступу до вищої освіти для осіб з інвалідністю стає дедалі важливішою, оскільки це безпосередньо пов’язано з їх інтеграцією в академічне та соціальне середовище. Соціальна адаптація молоді з інвалідністю в закладах вищої освіти містить низку чинників, що впливають на успішне залучення цих студентів у навчальний процес та їх подальше соціальне функціонування в суспільстві. Ураховуючи індивідуальні потреби кожного студента, цей процес має специфічні особливості, які потребують індивідуального підходу та активної участі різних учасників освітнього процесу, зокрема викладачів, адміністрації навчальних закладів, соціальних працівників та, безумовно, самих студентів. Важливим аспектом соціалізації молоді з інвалідністю є створення доступного та інклюзивного навчального середовища, яке відповідає як фізичним, так і психоемоційним потребам цих студентів. Створення умов для успішного навчання, взаємодії з однолітками та інтеграції в університетське середовище потребує комплексного підходу. Окрім фізичних аспектів, до яких належать доступність інфраструктури та використання спеціалізованих засобів навчання, важливу роль відіграють соціальні та психологічні бар’єри, з якими стикаються студенти з інвалідністю. Так, процес соціальної адаптації молоді з інвалідністю в закладах вищої освіти є багатогранним і потребує зусиль на рівні організаційних змін, а також культурних і соціальних трансформацій у суспільстві. Актуальність цієї теми зумовлена не тільки необхідністю забезпечити рівні можливості для всіх студентів, а й потребою удосконалити наявні підходи до інклюзивної освіти в Україні та світі. У цьому контексті важливо дослідити як особливості навчального процесу, так і фактори, що впливають на соціальну інтеграцію молоді з інвалідністю в академічну спільноту, що є ключовим для їхнього подальшого успіху як у навчанні, так і в професійній діяльності. Мета та завдання статті. Метою статті є всебічне дослідження процесу соціальної адаптації молоді з інвалідністю в закладах вищої освіти, зокрема виявлення основних аспектів, що впливають на їх інтеграцію в академічне, соціальне та психологічне середовище університетів. Стаття має на меті дослідити як фізичні, так і соціально-психологічні бар’єри, які ускладнюють адаптацію студентів з інвалідністю в навчальних закладах, а також визначити способи подолання цих перешкод через інклюзивні практики, підтримку з боку викладачів, адміністрації та студентського колективу. Крім того, метою є аналіз ефективності наявних механізмів підтримки студентів з інвалідністю, як-от адаптовані навчальні програми, доступність інфраструктури та спеціалізовані сервіси, що надаються закладами вищої освіти. Важливим аспектом є оцінка ролі психологічної та соціальної підтримки у формуванні позитивної динаміки адаптації та розвитку цих студентів, а також вивчення того, як створення інклюзивного середовища впливає на соціальну інтеграцію, самооцінку та академічні досягнення молодих людей з інвалідністю. Результати. У результаті проведеного дослідження виявлено ключові аспекти та проблеми, що стосуються соціальної адаптації молоді з інвалідністю в закладах вищої освіти. З’ясувалося, що цей процес є багатогранним і складним, оскільки містить не тільки фізичну, а й психологічну, соціальну та академічну адаптацію студентів до нового навчального середовища. Результати дослідження показують, що, хоча вища освіта поступово стає доступнішою для осіб з інвалідністю, значні перешкоди для їх повноцінної інтеграції досі є.
16
РУСАК, Глєб. "АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЩОДО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДДІВ". Law. State. Technology, № 1 (8 грудня 2022): 112–16. http://dx.doi.org/10.32782/lst/2022-1-17.
Full textAbstract:
Соціально-економічна політика держави передбачає надійний соціальний захист населення та належне пенсійне забезпечення це один із основних показників суспільного добробуту. Ефективне функціонування пенсійної системи це важливий чинник суспільного розвитку та соціальних перетворень. Показник економічного й соціального стану країни є рівень пенсійного забезпечення. Пенсійне забезпечення домінуюча складова соціального забезпечення, що виступає базовою й важливою гарантією стабільного розвитку суспільства, так як охоплює інтереси працездатних й непрацездатних громадян. Одним із основних елементів соціальної функції держави є пенсійне забезпечення й разом з тим, як сукупність методів задоволення матеріальних потреб тих верств населення які мають право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення є однією з основних гарантій соціального захисту, зміст якого зводиться до підтримки матеріального добробуту громадян та їхніх сімей при виході на пенсію за віком, інвалідністю або в разі втрати годувальника. Згідно чинного законодавства виокремлюють серед пенсіонерів деяких категорій працівників, які мають правно на спеціальні пенсії, до цієї категорії відноситься судді та це питання є дискусійним у суспільстві. В Україні судді виконують виняткову соціальну роль – безпосередньо реалізує судову владу, оскільки судова в Україні є самостійною та незалежною від інших гілок влади, Відповідно держава наділяє суддю специфічним соціально-професійним статусом, визначає правове становище суддів як особливих посадових осіб та як особливих членів соціуму. У статті розглянуто особливості правого статусу суддів та особливості пенсійного забезпечення судді, як спеціального суб’єкта, досліджено соціальні гарантії суддів які закріпленні Конституцією та законами України. Розглянуто види пенсійного забезпечення на які моє право розраховувати суддя виходячи у відставку. Систематизуються погляди науковців на трактування поняття «статус судді» та «правовий статус судді». Особлива увага приділяється дослідженню правового статусу судді, як особливого суб’єкта та їх соціальних гарантій. Також досліджено діючий статус судді як носія судової влади та статус судді, який перебуває у відставці й особливості положення судді у кожному з цих статусів.
17
Боярська-Хоменко, А. В. "ПРОБЛЕМА СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ДУМЦІ КИТАЙСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ". Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, № 59 (2022): 19–28. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2022.59.02.
Full textAbstract:
Соціальному вихованню дітей у КНР приділяється велика увага, враховуючи пріоритети державної політики з формування особистості, для якої виконання соціальних функцій постає як нагальне завдання, що простежується в державній системі освіти на всіх її рівнях. Питання соціального виховання дітей і молоді є предметом сучасних педагогічних розвідок як українських (Ю. Поліщук, Т. Алєксєєнко, Ю. Жданович, Т. Куниця, Р. Малиношевський, Н. Сергєєв, М. Соляник) так і китайських (Ма Сяохун, Ван Цзюань, Чжан Цзінвень, Сонг Джінгюнь) науковців. Мета статті – розкрити деякі аспекти розуміння поняття соціального виховання школярів у педагогічній думці Китайської Народної Республіки. Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що під поняттями «освіта» і «виховання» у КНР розуміють загальну середню освіту, яка реалізується через комплексний підхід до виховання і навчання дітей як у школах, так і в вдома. Соціальне виховання, сімейне виховання та шкільне виховання відіграють важливу роль у розвитку дитячої особистості. Соціальне виховання розглядається у вузькому (соціальні і культурні інституції, відмінні від школи і сім'ї та пов’язані з ними соціальні групи, організації, товариства) та широкому (різноманітна соціальна діяльність, спрямована на свідомий фізичний і розумовий розвиток людини) розумінні. Поняття «соціалізована освіта» – це нова освітня концепція, спрямована на традиційну систему шкільної освіти. У КНР особливого значення у процесі соціалізації та соціального виховання набувають засоби масової інформації, інформаційні засоби, такі як телебачення, радіо, газети та журнали, соціальні мережі. Соціальне спілкування та дружба стали загальною духовною потребою сучасних учнів. Одним із першочергових завдань, які сьогодні вирішують освітяни Китаю є залучення учнів шкіл до участі у суспільно-громадській діяльності, що є свідомим і добровільним виразом патріотичного піднесення, самовідданості та соціалістичного ентузіазму дітей. Соціальне середовище, яке формується у школах КНР є найбільш ефективним середовищем виховання, під впливом якого відбувається соціальне становлення дитини. Основними компонентами соціальної організації школи є зміст освіти, процес оцінювання та розподілу учнів за статусами, групами і соціальним середовищем.
18
Нохріна, Ірина Сергіївна. "ВПЛИВ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ НА СОЦІАЛЬНУ УСПІШНІСТЬ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ". Соціальна робота та психологія: освіта і наука, № 1 (27 грудня 2024): 46–53. https://doi.org/10.32782/3041-1351/2024-1-7.
Full textAbstract:
Вступ. Сучасна студентська молодь живе в епоху стрімкого розвитку інформаційних технологій та активної інтеграції соціальних мереж у повсякденне життя. Онлайн-платформи стали невід’ємною частиною сучасного життя, пропонуючи різноманітні можливості для встановлення соціальних зв’язків, обміну ідеями, отримання нових знань. Вони також слугують потужним інструментом для творчого самовираження та презентації особистих ідей широкій аудиторії. Мета та завдання статті. У статті вивчається вплив використання соціальних мереж на молодь, зокрема на соціальну взаємодію, рівень самооцінки й академічну успішність. Завданням дослідження було провести огляд наукових джерел для отримання глибшого розуміння впливу соціальних мереж на соціальний успіх студентів; аналіз основних концепцій, теорій із різних наукових дисциплін, які розкривають взаємозв’язок між активністю в соціальних мережах і розвитком соціального успіху. Крім того, було проведено емпіричне дослідження з метою визначення фактичного впливу соціальної мереж на студентську молодь. Метою дослідження було проаналізувати як позитивні аспекти використання соціальних мереж, так і можливі негативні наслідки їхнього впливу. Наукова новизна. Наукова новизна статті полягає в комплексному підході до аналізу впливу соціальних мереж на соціальну успішність студентської молоді, яка розглядається через взаємозв’язок між самооцінкою, соціальною взаємодією, академічною успішністю та професійними перспективами. У статті систематизовано теоретичні підходи щодо дослідження цього впливу, зокрема застосовано такі концепції, як теорія соціального порівняння, теорія культивації, медіазалежності, «спіралі мовчання» тощо. Це дало можливість глибше проаналізувати роль соціальної мережі у формуванні проявів молоді про соціальний успіх, їх вплив на розвиток комунікативних навичок, зміцнення соціальних зв’язків і забезпечення доступу до освітніх можливостей. Дослідження зосереджується на аналізі двозначного впливу соціальних мереж, який охоплює як позитивні, так і негативні аспекти. Результати. Результати дослідження підтвердили багатогранний вплив соціальних мереж на життя студентської молоді. Соціальні мережі сприяють розвитку комунікативних навичок, розширенню кола соціальних контактів та інтеграції у сучасне освітнє середовище. Проте існують певні ризики надмірного використання соціальних мереж, включно з формуванням нереалістичних уявлень про успіх, залежністю від цифрового середовища та потенційним негативним впливом на психологічне благополуччя. Постійне порівняння себе з іншими користувачами соціальних мереж може знижувати самооцінку та спричиняти емоційне виснаження. У статті підкреслюється важливість розвитку цифрової компетентності та усвідомленого, відповідального використання соціальних мереж. Представлені рекомендації спрямовані на ефективне використання соціальних платформ для сприяння формуванню соціальної, академічної успішності та професійному становленню студентської молоді.
19
Пантелєєва, Олена Яковлівна. "Соціально-психологічні та духовні функції французьких запозичень в англійській мові". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 1, № 1 (111) (2025): 92–100. https://doi.org/10.33216/2220-6310/2025-111-1-92-100.
Full textAbstract:
Ця стаття присвячена дослідженню соціально-психологічних і духовних функцій французьких запозичень в англійській мові, які протягом століть формували характер і структуру англійської лексики. Французька мова впливала на англійську не лише в історичному контексті, а й через культурні та соціальні аспекти, що також відображається у психологічних і духовних настановах носіїв мови. Процес запозичення французьких слів в англійську мову був не просто лексичним, а й соціокультурним феноменом, який впливав на ціннісні орієнтири та на сприйняття різних соціальних і культурних процесів. У статті французькі запозичення розглядаються з точки зору їхньої ролі у створенні певних соціально-психологічних і духовних контекстів, зокрема у формуванні культурної ідентичності, ідентифікації соціальних верств і груп, а також у впливі на світогляд через мову. Одним з аспектів дослідження є вплив французької лексики на англійську у контексті привнесення нових філософських, релігійних і естетичних концептів, що підсилює взаємодію між соціальними та культурними сферами в межах двох мов.Мета роботи – визначити, як французькі запозичення в англійській мові функціонують у якості соціально-психологічних та духовних елементів, а також як ці елементи змінюють сприйняття культурних і соціальних настанов. У результаті дослідження виявлено ключові аспекти французьких запозичень, що відіграли важливу роль у розвитку англійської соціальної та культурної ідентичності.Отримані результати можуть бути використані для подальших досліджень у сфері соціолінгвістики, лінгвокультурології та мовної психології. Вони також сприяють глибшому розумінню взаємодії мови, культури та свідомості.
20
Середюк, Катерина. "СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ В СИСТЕМІ КОРПОРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ: ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 3 (99) (25 жовтня 2024): 10–14. http://dx.doi.org/10.32782/bsnau.2024.3.2.
Full textAbstract:
У статті розглянуто економічний механізм соціальних гарантій у системі корпоративної відповідальності будівельних компаній. В умовах ринкової економіки та зростаючої глобалізації бізнесу зростає значення соціальної відповідальності підприємств, зокрема будівельної галузі, яка є важливою складовою економічної та соціальної інфраструктури країни. У статті проаналізовано основні аспекти формування та функціонування економічного механізму, спрямованого на забезпечення соціальних гарантій працівників і суспільства в цілому. Визначено основні складові економічного механізму, до яких віднесено фінансові, правові та організаційні інструменти забезпечення соціальних прав працівників та реалізації соціально відповідальних ініціатив підприємств. Зокрема, автор розглядає, як будівельні компанії можуть впливати на покращення соціально-економічного становища своїх працівників через ефективні механізми корпоративної відповідальності, включаючи забезпечення належних умов праці, соціальних пільг, безпеки та гігієни праці. У дослідженні також звертається увага на інтеграцію соціальних стандартів у бізнес-моделі підприємств, що дозволяє досягти сталого розвитку як підприємств, так і суспільства в цілому. Досліджено роль будівельних підприємств у забезпеченні гідних умов праці, підтримці соціальної стабільності та розвитку людського капіталу. Запропоновано модель економічного механізму соціальних гарантій, яка включає фінансові та нефінансові інструменти забезпечення відповідальності перед працівниками. Крім того, досліджено правові аспекти корпоративної відповідальності, вплив державного регулювання на соціальні гарантії та роль соціального діалогу між підприємствами та державними інституціями. Проаналізовано взаємозв'язок між корпоративною відповідальністю та економічною стійкістю підприємств будівельної галузі, а також вплив соціальних гарантій на підвищення продуктивності праці та покращення репутації компанії. Визначено, що впровадження ефективних механізмів соціальних гарантій не тільки покращує репутацію підприємств, а й сприяє підвищенню їх конкурентоспроможності на ринку. Надано рекомендації щодо вдосконалення економічного механізму соціальних гарантій для підвищення соціальної захищеності працівників та сталого розвитку будівельних підприємств.
21
Romaniuk, M. D., та T. M. Romaniuk. "СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ: СУСПІЛЬНІ ТА КОРПОРАТИВНІ АСПЕКТИ". Actual problems of regional economy development 2, № 19 (2023): 271–79. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.19.271-279.
Full textAbstract:
Сучасний стан соціально-економічного розвитку в Україні характеризується необхідністю розробки та поширення практик соціальної відповідальності як на рівні компаній, так і на рівні ділового співтовариства і суспільства в цілому. Основним пріоритетом при цьому має бути забезпечення взаємовигідних інтересів бізнесу та суспільства. Головними цілями бізнесу в соціальному аспекті має бути сприяння сталому суспільному розвитку. Соціальна відповідальність бізнесу передбачає певний рівень розвитку підприємства та добровільний відгук на соціальні проблеми суспільства, такі аспекти, як дотримання етичних стандартів, збалансоване врахування інтересів стейкхолдерів, участь у розвитку спільноти та дотримання принципів сталого розвитку. У статті розглянуто сутність та особливості розвитку і впровадження соціальної відповідальності та корпоративної соціальної відповідальності, зокрема, їх рівні, види форми прояву та заходи соціальної політики України. З’ясовано, що на вітчизняних підприємствах здебільшого реалізуються такі елементи соціальної відповідальності як трудові відносини, права людини, охорона праці, чесні операційні практики, турбота про довкілля, робота із зацікавленими сторонами (партнерами, споживачами, державними органами). Охарактеризовано сучасний стан та проблеми впровадження корпоративної соціальної відповідальності вітчизняними підприємствами. Встановлено, що корпоративна соціальна відповідальність здійснюється в таких основних формах: виробництво якісних продуктів та послуг для споживачів; створення привабливих робочих місць, виплата легальних зарплат та інвестиції в розвиток людського капіталу; беззаперечне виконання вимог законодавства; побудова добросовісних відносин з усіма зацікавленими сторонами; врахування суспільних очікувань та загальноприйнятих етичних норм практиці ведення бізнесу; внесок в формування громадянського суспільства через партнерські програми і проєкти розвитку місцевих громад. Обґрунтовано напрями розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні.
22
Кулаков, Є. В., та І. М. Кушал. "Трансформація ПДФО: аргументація, реакція суспільства, імплементація та діджиталізація в умовах воєнного стану". Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, № 1 (281) (14 лютого 2024): 11–19. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2024-281-1-11-19.
Full textAbstract:
У контексті сучасних викликів, якими є воєнний конфлікт та активна діджиталізація економіки, дана наукова стаття пропонує аналіз впливу прогресивної системи податку на доходи фізичних осіб на соціальні аспекти. Дослідження спрямоване на вивчення ролі реформування системи ПДФО в умовах сучасних викликів та має на меті розгляд аспектів, пов'язаних із воєнним конфліктом та переходом до цифрової економіки. Наукова новизна статті полягає у комплексному дослідженні взаємозв'язку між системою оподаткування та соціальними аспектами в умовах воєнного стану та діджиталізації. Аналіз висвітлює нові аспекти використання цифрових технологій в оптимізації податкової системи. Застосовані методи дослідження включають аналіз законодавства, емпіричні спостереження, порівняльний аналіз соціальних реакцій, а також технічні та організаційні аспекти практичної імплементації змін у порядку сплати податку. Теоретичні та практичні результати включають аргументацію щодо зміни ставки ПДФО в умовах воєнного стану, розгляд соціальних аспектів та суспільної реакції, аналіз практичної імплементації змін та визначення ролі реформування системи сплати ПДФО в умовах діджиталізації економіки. У статті досліджено аргументацію щодо зміни ставки ПДФО в умовах воєнного стану, розглянуто соціальні аспекти та суспільну реакцію на зміну системи сплати податку, проаналізовано практичну імплементацію змін до чинного законодавства щодо сплати ПДФО, обґрунтовано роль реформування системи сплати ПДФО у контексті діджиталізації економіки та підвищення податкової обізнаності. Висновки статті підкреслюють важливість розгляду соціальних аспектів оподаткування в контексті сучасних викликів. Реформування системи сплати ПДФО у контексті діджиталізації дозволяє підвищити ефективність та прозорість податкової системи, а також зручність для громадян та підприємств. Особлива вага приділяється цифровому доступу до податкових сервісів та підвищенню податкової обізнаності через впровадження освітніх ініціатив. Загалом, ця стаття становить значущий внесок у вивчення соціальних аспектів оподаткування в умовах воєнного конфлікту та діджиталізації економіки, а також сприяє розвитку стратегій податкової політики в умовах сучасних трансформацій.
23
Oliynyk, Oleksandr Mykolaiovych. "ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ПІДХОДУ У ДЕРЖАВНОМУ РЕГУЛЮВАННІ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ГАЛУЗІ: КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ, МЕХАНІЗМИ ТА ІНСТРУМЕНТИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 5 (17 березня 2025): 101–10. https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2024.5.14.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню соціального підходу в державному регулюванні підприємств харчової промисловості, акцентуючи увагу на ключових аспектах, механізмах та інструментах. У роботі розглянуто значення соціального підходу, який включає інтеграцію соціальних аспектів, таких як умови праці, екологічна відповідальність і благополуччя суспільства, у процеси державного управління. Аналіз проведених досліджень показав, що глобалізація, цифровізація та нові вимоги до стійкості бізнесу потребують переосмислення регуляторних підходів. Зазначено, що хоча соціальний підхід має вирішальне значення для досягнення цілей сталого розвитку, його впровадження залишається недостатньо ефективним через відсутність чітких механізмів державного впливу на соціальні аспекти підприємств. У статті також проаналізовано закордонний досвід та механізми державної підтримки, що спрямовані на підвищення цифрових компетенцій працівників харчової промисловості та держслужбовців. Запропоновано конкретні моделі та механізми для реалізації соціального підходу, включаючи програми навчання, перепідготовки та соціального захисту працівників. Було визначено два основних підходи: проактивний (навчання та перепідготовка) та реактивний (соціальний захист). На основі проведеного дослідження зроблено висновок про необхідність інвестицій у розвиток людського капіталу та покращення соціальної стійкості, що дозволить адаптувати працівників до швидких змін у результаті цифрової трансформації. Підкреслено, що соціальний підхід є важливим інструментом для забезпечення стабільності на ринку праці, зниження соціальної напруженості та підтримки загального рівня життя. Основні рекомендації стосуються підвищення ефективності державної підтримки програм навчання і перепідготовки, а також покращення доступу до цифрових технологій, що є важливим фактором для стійкого розвитку галузі.
24
ПУЛІЧ, Олег. "СОЦІАЛЬНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК СКЛАДНИК ПРОФЕСІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПОРТРЕТА ЛІКАРЯ". Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Педагогіка. Психологія», № 1 (17 липня 2024): 141–46. http://dx.doi.org/10.32782/academ-ped.psyh-2024-1.21.
Full textAbstract:
Мета статті – проаналізувати роль соціальної компетентності у професійно-психологічному портреті лікарів. Методологія дослідження базується на поєднанні філософських принципів, таких як системність, діалектична суперечність, єдність якості та кількості, діалектичне заперечення, розвиток, причинність; загальнопсихологічних концепцій, таких як психологічна теорія дії, єдність психіки і діяльності, розвиток, системність, концепція суб'єкта психічної активності тощо. Використані методи ґрунтуються на принципах системності, науковості та верифікації. Наукова новизна полягає у тому, що, використовуючи метод аналізу наукової літератури, виявлено місце соціальної компетентності у професійно-психологічному портреті лікарів та систематизовано сучасні дослідження професійного портрету лікаря, які охоплюють широкий спектр аспектів, що включають психологічні, соціальні, етичні та культурні аспекти медичної професії. Узагальнено розуміння професійно-психологічного портрету в такій редакції: це концепт, який виник у соціальній психології та суспільних науках із метою аналізу та розуміння поведінкових та психологічних характеристик індивідів у контексті соціального середовища. Ця категорія відображає комплексний підхід до дослідження особистості, її взаємодії із суспільством та культурним оточенням. Висновки. Соціальна компетентність виявляється як ключовий складник професійно-психологічного портрета лікаря, який визначає його успішність у взаємодії з пацієнтами, колегами та іншими учасниками медичного процесу. Уміння ефективно спілкуватися, проявляти емпатію, розуміти культурні відмінності та сприймати різноманітність поглядів є важливими аспектами соціальної компетентності лікаря.
25
ЄФРЕМЕНКО, Аліна, Павло СТЕГНІЙ та Наталія ЗАДОРОЖНА. "АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА У ВЗАЄМОДІЇ З РІЗНИМИ КАТЕГОРІЯМИ КЛІЄНТІВ: ВИКЛИКИ, СТРАТЕГІЇ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ". Humanitas, № 6 (30 грудня 2024): 24–30. https://doi.org/10.32782/humanitas/2024.6.5.
Full textAbstract:
Стаття аналізує особливості взаємодії соціальних працівників із різними групами населення. Для осіб із інвалідністю важливо створювати доступне середовище та надавати допомогу у подоланні фізичних бар’єрів. Пенсіонерам, своєю чергою, потрібна не лише підтримка в доступі до ресурсів, але й психологічна допомога, що сприяє подоланню ізоляції та самотності. Робота з дітьми вимагає особливого підходу, зокрема чутливості й уміння активно слухати. При взаємодії з мігрантами та представниками меншин необхідно враховувати культурні та етнічні відмінності, проявляючи чутливість до їхніх потреб і традицій. Особливу увагу приділено безперервному розвитку професійних навичок соціальних працівників. У статті запропоновано кілька рекомендацій щодо вдосконалення професійної підготовки, зокрема розвиток емоційного інтелекту, міжкультурної компетентності та безперервної освіти. Особливий акцент зроблено на освоєнні цифрових технологій, які стають незамінними у сучасній соціальній роботі, а також на наданні психологічної підтримки самим соціальним працівникам для запобігання вигоранню та стресу. У статті підкреслюється необхідність комплексного підходу до підготовки соціальних працівників, який передбачає не лише теоретичні знання, а й практичні навички. Соціальні працівники мають бути підготовлені до роботи в різних кризових ситуаціях, застосовувати психологічні методики для емоційної підтримки та ефективно комунікувати з клієнтами з різноманітних соціальних груп. Також акцентовано на важливості створення системи постійного професійного розвитку, оскільки соціальна робота є динамічною сферою, яка постійно змінюється під впливом нових соціальних викликів і технологічних досягнень. Формування культури безперервного навчання та підтримка добробуту соціальних працівників дозволяють постійно підвищувати якість соціальної роботи, забезпечуючи надання високоякісних послуг вразливим групам населення. Реалізація таких підходів сприятиме ефективній підтримці вразливих груп, покращенню якості соціальних послуг і полегшенню інтеграції осіб із особливими потребами в суспільство.
26
НОХРІНА, Ірина. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ УСПІШНОСТІ У СТУДЕНТСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ". Humanitas, № 1 (31 березня 2025): 105–12. https://doi.org/10.32782/humanitas/2025.1.15.
Full textAbstract:
У статті здійснено комплексний теоретичний аналіз феномену соціальної успішності студентської молоді, розглянутий через призму різних наукових дисциплін. Проведено систематизацію основних теоретико-методологічних засад дослідження соціальної успішності у філософському, соціологічному, психологічному, педагогічному та економічному аспектах. На основі ґрунтовного аналізу наукових праць провідних дослідників висвітлено багатогранність концепції соціальної успішності та її фундаментальне значення для розвитку студентської молоді в умовах сучасного суспільства. Детально розглянуто ключові фактори впливу на формування соціальної успішності, серед яких виділено зовнішні (соціальне визнання, досягнення, професійний розвиток, економічний чинник) та внутрішні аспекти (особистісні ресурси, мотивація, самостійність, адаптивність). Значну увагу приділено міждисциплінарній природі досліджуваного феномену та його визначальній ролі у формуванні майбутнього соціального становища студентів.У результаті дослідження встановлено, що соціальна успішність виступає не лише важливим чинником стабільного розвитку суспільства, але й ключовим аспектом життя студентської молоді, який визначає як їхні академічні досягнення, так і подальшу соціальну реалізацію в професійній сфері. Виявлено, що формування соціальної успішності потребує комплексного підходу, який враховує взаємодію особистісних характеристик студентів із соціальним середовищем та освітнім простором. Особливий акцент зроблено на значенні соціальної успішності для розвитку професійних компетенцій та адаптивних здібностей студентів в умовах динамічних соціальних змін.
27
Таран, Ганна Павлівна, Руслана Володимирівна Множинська та Наталія Володимирівна Поліщук. "ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ ВЗАЄМОДІЇ ІННОВАЦІЙ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ В ЕКОЛОГІЧНОМУ ТА СОЦІАЛЬНОМУ КОНТЕКСТІ". Culturological Almanac, № 3 (24 жовтня 2024): 273–81. http://dx.doi.org/10.31392/cult.alm.2024.3.32.
Full textAbstract:
У дослідженні розкриваються аспекти взаємодії інновацій та сталого розвитку в екологічному та соціальному контекстах. Аналізуються сучасні філософські підходи до розуміння та трактування взаємодії інновацій та сталого розвитку в межах економічного і соціального контексту відповідно до новітніх тенденцій. Розкрито принципи взаємозв’язку інновації та сталого розвитку, що супроводжуються впровадженням нових технологій, покращенням екологічного кластера. Досліджено загрози та проблеми, що виникають унаслідок упровадження нових технологій, зокрема їхній негативний вплив на довкілля та суспільство, акцентовано значення уважного планування і контролю для зменшення цих загроз. Роль державної політики та міжнародної співпраці вважається важливою для підтримки сталого розвитку через інновації. Подано приклади успішних проєктів та підкреслено значення всесвітнього підходу до вирішення екологічних і соціальних проблем. Результати дослідження показали, що інноваційні технології мають значний потенціал для сприяння сталому розвитку, однак їх упровадження вимагає комплексного підходу та врахування екологічних і соціальних аспектів. Виявлено, що екологічно дружні технології, такі як зелена енергетика та біотехнології, можуть суттєво покращити екологічну ситуацію, але потребують етичного регулювання. Соціальні аспекти інновацій, зокрема питання соціальної справедливості та доступу до технологій, вимагають особливої уваги, оскільки вони впливають на рівень життя та соціальну стійкість. Установлено, що державна політика та міжнародна співпраця є ключовими чинниками ефективного впровадження інновацій, спрямованих на досягнення цілей сталого розвитку. Основна ідея статті полягає у важливості взаємодії різних секторів суспільства та комплексного підходу для забезпечення екологічної та соціальної стійкості. Прогнози щодо майбутнього розвитку взаємодії інновацій та сталого розвитку підкреслюють потребу у подальших дослідженнях цієї сфери. Стаття вивчає важливість інновацій у забезпеченні сталого розвитку через розгляд екологічних та соціальних аспектів цього явища.
28
ШЕПТИЦЬКА, Любов, та Людмила КОТ. "СОЦІАЛЬНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО В НАУКОВОМУ І СУСПІЛЬНОМУ ДИСКУРСАХ УКРАЇНИ (початок ХХІ ст.)". Східноєвропейський історичний вісник, № 30 (28 березня 2024): 191–99. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.30.299915.
Full textAbstract:
Мета дослідження – з’ясувати рівень розвитку соціального підприємства в Україні на сучасному етапі, окреслити подальші перспективи його розвитку, розкрити наукові і соціальні погляди на теоретичні та практичні аспекти соціального підприємництва як нового явища і тренду в економіці. Методологія дослідження. Для досягнення цієї мети використано загальнонаукові та спеціально-наукові принципи і методи, а також принципи верифікації, наукового плюралізму, системності й послідовності. Наукова новизна роботи. Зважаючи на значний інтерес до проблеми соціального підприємництва, який простежується у сучасній зарубіжній та вітчизняній історіографії, особливої уваги потребує розгляд не лише теоретичних концептів, а й практичних аспектів діяльності соціального підприємництва в Україні. Повномасштабне вторгнення Російської Федерації, бойові дії в Україні, введення воєнного стану вплинули на швидке зростання кількості соціально вразливих груп населення, відсутніст, або ж значне послаблення механізмів їх соціального захисту. Відтак соціальне підприємництво із його соціально-практичною орієнтованістю здатне допомогти розв’язати частково, або ж повністю проблеми соціально незахищених верств населення. Варто відзначити, що вивчення динаміки розвитку соціального підприємства в Україні, особливо в останні роки, є актуальним питанням. Зокрема комплексно висвітлено основні підходи до трактування терміна “соціальне підприємництво” в українській та зарубіжній історіографії, простежено динаміку розвитку цього виду підприємницької діяльності, окреслено ключові проблеми, які потребують урегулювання задля ефективного зростання чисельності, якісних змін у соціальному підприємництві. Висновки. Соціальне підприємництво – це вид підприємства, у якому, окрім комерційної складової, передбачено розв’язання певних соціальних проблем. Однак тенденції в сучасній англомовній історіографії пропонують ширше визначення, тобто ідею так званої гібридної організації, що пропонує можливості не лише фінансового збагачення, а й відповідальності у соціальній сфері. Стверджено, що від 1990-х до 2022 р. в Україні простежується позитивна динаміка зростання чисельності такого виду підприємницької діяльності. Однак через фінансові труднощі значна частина підприємців продовжують наймати працівників не офіційно. В Україні соціальне підприємництво, окрім фінансових труднощів, зіштовхується із недостанім рівнем грантової підтримки (головно допомогу отримують від іноземних інвесторів), зокрема вітчизняних фондів, організацій, у тому числі від державного сектору. Потребує також подальшої розробки й законодавче врегулювання діяльності цього виду підприємницької діяльності. Ключові слова: соціальне підприємництво в Україні, соціальний бізнес, соціальність
29
YEHOROVA, K., and V. KUZMENKO. "PROVIDING SOCIAL REHABILITATION SERVICES TO PERSONS IN DIFFICULT LIFE SITUATIONS." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1, no. 3 (2023): 158–65. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2023-1-3-158-165.
Full textAbstract:
Надання соціально-реабілітаційних послуг особам, які опинилися в складних життєвих обставинах, – важлива тема, яка акцентує увагу на соціальній підтримці та реабілітації осіб, які зазнали складних обставин у своєму житті. Увага зосереджена на важливості надання цих послуг та методах, що використовуються для допомоги таким особам. Соціально-реабілітаційні послуги є невід'ємною частиною системи підтримки для осіб, які стикаються з різними життєвими труднощами, такими як бездомність, насильство, залежність від наркотиків або алкоголю, психічні проблеми, інвалідність та інші соціальні виклики. Ці послуги спрямовані на відновлення фізичного та психологічного здоров'я та сприяють процесу інтеграції в суспільство. Різноманітні підходи та програми, розроблені для надання соціально-реабілітаційних послуг, що включають терапію, професійну підготовку, психосоціальну підтримку, доступ до медичних та психіатричних послуг, житлову допомогу та інші ресурси, спрямовані на відновлення самостійності та самооцінки. Дослідження цієї сфери також полягає в глибокому аналізі важливості вимірювання результатів цих програм та їх впливу на якість життя отримувачів. Цей аспект дослідження відіграє ключову роль у визначенні ефективності та подальшому вдосконаленні соціально-реабілітаційних інтервенцій. Вимірювання результатів оцінюється через конкретні показники, які включають фізичне та психічне благополуччя, соціальну адаптацію, покращення житлових умов, професійну реабілітацію, реінтеграцію в суспільство та інші аспекти. Аналіз даних допомагає з'ясувати, наскільки успішні та результативні конкретні програми та підходи і як вони впливають на життя осіб, що отримують допомогу. Загальна мета цього дослідження – з'ясувати найкращі практики та рекомендації щодо надання соціально-реабілітаційних послуг особам, які опинилися в складних життєвих обставинах, та поверненню до нормального життя в суспільстві. Ключові слова: соціальна підтримка, реабілітація, особи, які опинилися у складних життєвих обставинах, соціально-реабілітаційні послуги, ефективність соціально-реабілітаційних послуг.
30
Полторак, В. А., Я. В. Зоська та А. Г. Стадник. "Соціальні стереотипи і громадська думка". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 27 (8 квітня 2021): 115–22. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i27.931.
Full textAbstract:
У статті розглянуто важливу проблему, пов’язану із застосуванням стереотипів у процесі функціонування громадської думки в соціальний сфері суспільства. Визначено поняття «стереотип», яке трактується як традиційні, звичні канони думки та поведінки, спосіб реалізації різноманітних дій та думок у певній послідовності. Аналізуються різні аспекти процесів стереотипізації, тобто спрощення, схематизації соціальної дійсності, що дають особі та соціальній групі можливість надійно та чітко орієнтуватися в суспільстві. З’ясовано, що якщо установка вже сформувалася під час попередньої діяльності людей, груп, то стереотипи, які змістовно пов’язані з певними установками, допомагають пов’язати подібні «застарілі» установки до конкретної реальної ситуації. Визначено сутність соціальної стереотипізації, соціальних стереотипів як важливих елементів розвитку суспільства загалом і масової свідомості та громадської думки зокрема, коротко позначено деякі ключові аспекти, пов’язані з основними характеристиками та сутнісними рисами соціальних стереотипів для того, щоб у подальшому чітко та об’єктивно розкрити проблему їх «пов’язаності» з громадською думкою. Розглянуто регулюючу, ідеологічну та ідентифікаційну функції соціальних стереотипів. Основний фокус аналізу спрямований на виявлення взаємозв’язку та взаємовпливу між соціальними стереотипами і громадською думкою. Остання виступає як один із важливих механізмів формування соціальних стереотипів, а також середовище, що містить їх використання. Встановлено, що, по-перше, між змістом громадської думки, її функціонуванням та соціальними стереотипами існує зв’язок; по-друге, цей зв’язок насправді не є таким, що «уся» громадська думка повністю складається із стереотипів та без них взагалі не може бути трансльованою; по-третє, позитивні і негативні стереотипи дійсно певним чином впливають на процеси формування, функціонування громадської думки.
31
Meschan, I. V. "Соціальне обслуговування як складова соціального захисту населення: соціолого-управлінський аспект". Grani 18, № 8 (2015): 71–76. http://dx.doi.org/10.15421/1715159.
Full textAbstract:
В статті розглянуто соціальне обслуговування в контексті соціологічного і управлінського підходу, його еврістичного потенціалу в організації управління системою надання соціальних послуг. Система соціального захисту населення в Україні не відповідає сучасним вимогам глобалізаційних процесів і поступовій лібералізації соціальної політики, зменшенню ролі держави в сфері соціального захисту і соціального забезпечення. На зміну традиційній моделі соціального забезпечення (грошові виплати, пільги, матеріальна допомога тощо) приходить модель, заснована на системі надання соціальних послуг. У статті наведено аналіз розвитку системи соціального обслуговування з позиції соціологоуправлінського підходу, що дозволив виділити дві парадигмальні групи досліджень. До першої групи досліджень можна віднести концепції, вважаючі центральною проблемою інституціоналізації становлення зовнішньої форми соціального обслуговування як соціального інституту. До другої групи соціологічних концепцій інституціоналізації соціального обслуговування відносяться теорії суб’єктивної спрямованості, що ставлять в центр проблеми інституціоналізації соціальну дію індивідів. На основі аналізу соціологічних концепцій до розвитку системи надання соціальних послуг доведено, що соціальне обслуговування виступає як соціальний інститут (тобто як інституціоналізована форма надання соціальних послуг) і система соціальної практики і взаємодії надавачів і отримувачів соціальних послуг. Визначено основні напрямки підвищення ефективності управління соціальним обслуговуванням на основі соціологоуправлінського підходу. Виділено основні аспекти соціологоуправлінського підходу в системі соціального обслуговування: організаційноінституціональний аспект (розвиток мережі закладів соціального обслуговування); нормативнорегулятивний аспект (впровадження норм, правил і стандартів надання соціальних послуг); аспект комунікативної взаємодії суб’єктів соціального обслуговування. Визначено основні напрямки підвищення ефективності управління соціальним обслуговуванням на основі соціологоуправлінського підходу: удосконалення нормативноправової бази; затвердження соціальних стандартів; запровадження механізму соціального замовлення як форми міжсекторного соціального партнерства задля розвитку ринку соціальних послуг.
32
КУШНІР, Ярослав. "АГРАРНА РЕФОРМА 1921 РОКУ НА БУКОВИНІ ТА В БЕССАРАБІЇ: ЗАКОНОДАВЧІ ЗАСАДИ ТА УМОВИ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ". Українські історичні студії, № 17/59 (14 квітня 2025): 119–29. https://doi.org/10.24919/3083-6158.17/59.13.
Full textAbstract:
Анотація. Дослідження присвячено аналізу аграрної реформи 1921 року, яка була впроваджена на територіях Буковини та Бессарабії, що увійшли до складу Румунії після Першої світової війни. Мета статті полягає у висвітленні законодавчих засад реформи, умов її реалізації, а також визначенні її перших результатів у соціально-економічному та політичному аспектах. Методологія. У роботі використано міждисциплінарний підхід, що включає історико-правовий аналіз законодавчих актів та архівних документів, які регламентували проведення аграрної реформи. Застосовано метод порівняльного аналізу для оцінки ефективності заходів реформи у різних регіонах. Крім того, залучено історіографічний аналіз для вивчення попередніх досліджень і критичного осмислення їх висновків. Наукова новизна. Стаття розкриває специфічні аспекти реалізації аграрної реформи у регіонах Буковини та Бессарабії в контексті інтеграційної політики Румунії. Вперше детально аналізуються законодавчі механізми експропріації та імпропріації земель, створення спеціалізованих інституцій, відповідальних за виконання реформи, а також їхня роль у соціальній стабілізації. Розкрито маловідомі аспекти політичної мотивації реформи, спрямованої на інтеграцію новоприєднаних територій до складу Румунії. Висновки. Аграрна реформа 1921 року в Румунії мала комплексний характер, поєднуючи економічні, політичні та соціальні аспекти. Вона сприяла частковому перерозподілу земель, проте не змогла повністю вирішити проблему малоземелля та задовольнити потреби всього сільського населення. На Буковині реформа мала подвійну функцію: зменшення соціальної напруги через наділення селян землею та інтеграція регіону в політико-економічну систему Румунії. У Бессарабії основним завданням реформи стало підтвердження стану розподілу землі, який склався у період революційних подій 1917 року з урахуванням інтересів крупних земельних власників та проведення колонізації урядом Румунії разом із впорядкуванням земельних володінь дрібних власників. Разом з позитивними аспектами реформи виявлено значні недоліки, зокрема бюрократичні перепони та зловживання під час розподілу земель. Таким чином, аграрна реформа на Буковині та Бессарабії була важливим, хоча й суперечливим етапом у політико-економічній історії регіону, наслідки якої вплинули на подальший розвиток місцевого населення та його соціально-економічні перспективи.
33
ФЕДОРОВ, Михайло, та Назар САЛАТА. "ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВОЛОНТЕРСЬКОГО РУХУ В УКРАЇНІ". Humanitas, № 5 (31 січня 2024): 101–10. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2023.5.13.
Full textAbstract:
У статті висвітлено розвиток теоретичних аспектів реалізації волонтерського руху. Констатується, що волонтерський рух являє собою соціальну роботу, яка сприяє поліпшенню якості життя особистості, особистісному зростанню, самореалізації, вдалій соціалізації, задоволенню потреб людини, допомагає одержувати навички взаємодопомоги та взаємопідтримки та має суспільно корисний характер. Визначено роль волонтерського руху у процесі формування комунікаційного середовища для осіб з порушеннями психофізичного розвитку. Мета статті – здійснити аналіз наукових праць з питань розвитку волонтерської діяльності в Україні як передумову професіоналізації соціальної роботи. Аналіз наукових праць: дисертаційних досліджень, монографій, аналітичних звітів, соціологічних опитувань, наукових статей у періодичних виданнях – дозволив узагальнити, що досвід волонтерської діяльності є предметом досліджень широкої галузі наукових знань, вмотивовано доцільно зосередити увагу на розвитку волонтерського руху у сфері соціальної роботи. Так як розширюється перелік категорій, які перебувають у складних життєвих обставинах, імплементується кращий зарубіжний досвід, а також напрацьовуються взірцеві волонтерські практики як на локальному, так і національному рівнях. Такі дослідження посилять процеси професіоналізації соціальної роботи та посилення соціальної спроможності громад в умовах війни і повоєнного відновлення. Встановлено, що волонтерський рух на сьогодні є суспільним феноменом, який розвивається під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. Серед зовнішніх – соціальні проблеми із збільшенням категорій вразливих категорій громадян, надзвичайні ситуації, природні катаклізми, військово-політичні події із 2014 року і до сьогодення, до внутрішніх відносяться – патріотизм, моральні прагнення, небайдужість до соціальних питань, бажання бути корисним тощо.
34
Наливайко, Наталія. "КОРПОРАТИВНА СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ІНСТРУМЕНТ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ". Public Management and Policy, № 3-4 (26 грудня 2024): 44–52. https://doi.org/10.70651/3041-2498/2024.3-4.05.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню корпоративної соціальної відповідальності як інструменту стратегічного управління, що дозволяє інтегрувати соціальні, екологічні та економічні аспекти у довгострокову стратегію компанії. Актуальність теми обумовлена зростаючим значенням КСВ у сучасних бізнес-процесах, адже соціально відповідальний підхід не лише формує позитивний імідж компаній, але й сприяє їхній конкурентоспроможності та фінансовій стійкості. Метою дослідження є аналіз корпоративної соціальної відповідальності як інструменту стратегічного управління, включаючи її вплив на розвиток бізнесу, ефективність управління персоналом та фінансові результати організації. У рамках роботи досліджено ключові характеристики КСВ, її еволюцію, методи оцінювання та взаємозв’язок з довгостроковими цілями компанії. У ході наукового дослідження використовувалися такі загальнонаукові методи пізнання, як системний підхід, що забезпечив аналіз КСВ як багаторівневого явища; методи теоретичного узагальнення для вивчення концепції КСВ та її еволюції; порівняльний аналіз для дослідження підходів до оцінювання КСВ; структурно-функціональний аналіз для встановлення зв’язків між соціальною відповідальністю та стратегічними цілями компаній. Результати дослідження показують, що корпоративна соціальна відповідальність виконує ключову роль у стратегічному управлінні компаніями. Зроблено висновок, що інтеграція соціальних, екологічних та економічних аспектів у стратегічне планування сприяє формуванню довгострокових конкурентних переваг. Показано, що активна участь компаній у природоохоронних ініціативах не лише покращує репутацію, але й підсилює фінансові результати. Залучення співробітників до волонтерських програм позитивно впливає на їх мотивацію та професійний розвиток, що своєю чергою є важливим елементом управління людськими ресурсами. Досліджено, що інвестиції у працівників мають прямий зв’язок із підвищенням економічної ефективності компанії, що підкреслює важливість людського капіталу у стратегічному розвитку організацій. Практичне значення дослідження полягає у тому, що його результати можуть бути використані для формування стратегій компаній, орієнтованих на стійкий розвиток, підвищення їх конкурентоспроможності та вдосконалення управління персоналом.
35
Шпекторенко, І. В. "ІНСТИТУТИ: СОЦІАЛЬНІ, КУЛЬТУРНІ, СОЦІОКУЛЬТУРНІ, ІДЕОЛОГІЧНІ, ПОЛІТИЧНІ: ДО ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОВПЛИВІВ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 6 (30 грудня 2024): 77–84. https://doi.org/10.32782/tnv-pub.2024.6.9.
Full textAbstract:
У статті досліджено формування людської поведінки в контексті соціальних інститутів та інституційного підходу. Соціальні інститути визначаються як стабільні організації, що регулюють суспільне життя через норми, ролі й цінності, сприяючи соціальному порядку та задоволенню базових потреб. Інституційний підхід підкреслює їхню фундаментальну роль у стабільності суспільства та адаптації до викликів глобалізації, технологічних інновацій і кризових явищ. Особливу увагу приділено взаємодії соціальних, культурних, соціокультурних та ідеологічних інститутів. Соціальний інститут охоплює всі аспекти суспільного життя, тоді як соціокультурні, культурні та ідеологічні інститути мають вужчий фокус. Соціокультурні інститути об'єднують культурні та соціальні елементи, забезпечуючи передавання спадщини, збереження традицій та розвиток мистецтва. Культурні інститути, такі як музеї, театри й бібліотеки, спрямовані на збереження та поширення культурних цінностей. Інститути ідеології формують суспільну думку та підтримують політичний порядок через ідеологічні норми, що впливають на поведінку та світогляд. Кризи довіри, нерелевантність та неефективність сучасних інститутів, спричинені реформами «зверху» або некритичним копіюванням закордонного досвіду, є викликами для перехідних і традиційних суспільств. У статті наголошується на потребі відповідності нинішніх соціальних інститутів України сучасним соціальним нормам і потребам, можливостям, а не європейським соціальним інститутам, що сформувались в зовсім інших політичних, соціальних, економічних, культурних, духовних та ментальних умовах і з метою вирішення інших завдань інших суспільств і інших держав. Відмінності між типами інститутів розглянуто за критеріями сфери діяльності, функцій та інструментів впливу. Автор акцентує, що соціальні інститути є ключовими для інтеграції суспільства, передавання цінностей між поколіннями та забезпечення політичного та сталого розвитку.
36
Марченко, Андрій, Лілія Царенок, Наталія Завацька, Галина Побокіна та Валерій Коваленко. "Процес соціальної адаптації особистості: онтогенетичний аспект". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 1(57)Т2 (2022): 134–41. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2022-57-1-2-134-141.
Full textAbstract:
У статті розкрито процес соціальної адаптації особистості в онтогенетичному аспекті. Зокрема встановлено, що в онтогенетичному аспекті процес соціальної адаптації дитини молодшого шкільного віку можна виділити найбільш важливі показники, які дозволяють оцінити її характер. В цей час активно розвиваються соціальні емоції і почуття, що детермінують вибір напрямків у поведінці дитини; формується соціальне знання (соціальні уявлення), що включає в себе уявлення дитини про інших та себе і яке поступово стає когнітивним регулятором процесу адаптації в соціумі; зростає самостійність, відбувається перехід від системи зовнішнього управління до самоврядування, а самооцінка безпосередньо залежить від оцінок дитини та її успіхів, які надають значущі для неї дорослі; формуються досить стійкі риси поведінки в різних соціальних групах (соціальний статус). Це свідчить про активний процес соціальної адаптації дітей молодшого шкільного віку, індивідуальні рівні їх соціальної адаптованості. Визначено, що на процес і результат соціальної адаптації молодших школярів впливає низка чинників, найбільш важливими з яких виступають дитячо-батьківські відносини. Розкрито понятійний апарат дитячо-батьківських відносин: батьківські установки і відповідні їм типи поведінки; батьківські позиції; типи батьківського ставлення; типи відносин «мати-дитина»; типи позитивного і помилкового батьківського авторитету; типи (стилі) виховання дітей; риси патогенних типів виховання; сімейні ролі дитини; стилі спілкування в системі дитячо-батьківських відносин тощо. Встановлено, що найбільш вивченим аспектом дитячо-батьківських відносин виступають батьківські установки або позиції, під якими розуміють систему батьківсько-емоційного ставлення до дитини, сприйняття дитини батьком і способи поведінки з нею. Ключові слова: особистість, соціальна адаптація, соціальні уявлення, соціальні мотиви, соціальний статус, життєстійкість, резильєнтність, опірність стресу.
37
Костогриз, Ярослав Олегович. "СУЧАСНІ ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ НА КОРУПЦІЮ". Herald OSRIFE, № 15 (2 серпня 2024): 35–41. http://dx.doi.org/10.32782/2522-9656/2024-15-4.
Full textAbstract:
У статті розглядаються новітні концепції та підходи до вивчення корупції, яка є однією з найбільших загроз стабільності та розвитку сучасних держав. Корупція як явище, що пронизує різні сфери суспільного життя, потребує багатогранного аналізу, що враховує її економічні, політичні та соціальні аспекти. Акцентовано увагу на транснаціональних аспектах корупції, що є наслідком глобалізаційних процесів і розвитку міжнародних фінансових ринків. Одним із ключових аспектів розгляду є поняття «транснаціональна корупція», що охоплює корупційні дії, які здійснюються за межами національних кордонів і залучають міжнародні фінансові структури. Проаналізовано роль офшорних зон та складних фінансових схем у приховуванні корупційних доходів. Особливу увагу приділено ролі професійних посередників: юристів, бухгалтерів та банків у сприянні корупційним діям через створення та обслуговування офшорних компаній. Стаття також досліджує концепцію захоплення держави, яка описує систематичну політичну корупцію, коли приватні інтереси значно впливають на формування державної політики. Це явище особливо характерне для посткомуністичних країн, але зустрічається і в інших регіонах світу. Автор аналізує, як захоплення держави підриває демократичні інститути, поглиблює нерівність та перешкоджає соціально-економічному розвитку. Розглянуто соціальні аспекти корупції, зокрема її вплив на різні групи населення. Показано, що корупція може поглиблювати соціальну нерівність, особливо стосовно жінок та меншин, які найчастіше стикаються з корупційним тиском та вимаганням хабарів. Це підкреслює необхідність розроблення спеціалізованих антикорупційних стратегій, спрямованих на захист найбільш уразливих груп суспільства. Значну увагу приділено інноваціям у методах дослідження корупції. Використання новітніх технологій, таких як штучний інтелект та великі дані, дає змогу більш ефективно виявляти та аналізувати корупційні ризики. Це створює нові можливості для підвищення прозорості та підзвітності як у державному, так і в приватному секторі.
38
МАЛЮГА, ЛЕСЯ. "Національні особливості соціального законодавства Федеративної Республіки Німеччина: досвід для України". Право України, № 2019/06 (2019): 184. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-06-184.
Full textAbstract:
У зв’язку з євроінтеграційним курсом України не втрачають актуальності питання, пов’язані із запозиченням досвіду європейських країн у реформуванні різноманітних сфер та прийнятті ефективного законодавства. Не виняток і сфера соціального забезпечення, яка у європейських державах перебуває на якісно вищому рівні порівняно з Україною. Тому завдання українських науковців полягає у дослідженні національних особливостей соціального законодавства Федеративної Республіки Німеччина (ФРН) та формулюванні пропозицій щодо удосконалення соціального законодавства України. ФРН характеризується високими соціальними стандартами та багатовіковим досвідом законотворення, а отже, Україні дуже важливо опиратися на досвід таких країн. Мета статті – здійснити аналіз соціального законодавства ФРН, визначити його позитивні і негативні аспекти, порівняти соціальне законодавство ФРН із соціальним законодавством України, виділити напрями запозичення позитивного досвіду та сформулювати пропозиції щодо удосконалення соціального законодавства України. Встановлено, що соціальне законодавство в ФРН та в Україні є близькими, адже ті види соціального забезпечення (окрім допомоги на оплату житла), які діють в Німеччині, характерні і для України, до прикладу, схожа пенсійна система. Суттєвими перевагами соціальної системи ФРН є її економічні можливості, які, незважаючи на дефіцит соціальних фондів, дають змогу підтримувати стабільно високий рівень соціального забезпечення населення, а також кодифікація соціального законодавства, завдяки якій усі соціальні норми зібрані у межах одного нормативно-правового акта. Авторка дійшла висновку, що досвід соціального забезпечення у ФРН є корисним для України передусім в аспекті кодифікації соціального законодавства. Щодо інших напрямів, то варто звернути увагу на відсутність в України фінансових можливостей посилювати соціальне забезпечення населення. Вирішення економічних проблем є головною передумовою удосконалення рівня соціального забезпечення населення в Україні.
39
Стаднійчук, Роман, Ольга Гарафонова, Роман Янковой, Ганна Жосан, Юлія Джерелюк та Богдан Стеценко. "ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВРЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ У МУНІЦИПАЛЬНОМУ УПРАВЛІННІ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ". Financial and credit activity problems of theory and practice 2, № 61 (2025): 443–58. https://doi.org/10.55643/fcaptp.2.61.2025.4718.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізові фінансово-економічних підходів до оцінювання ефективності врегулювання соціальних конфліктів у системі муніципального управління, що спрямовані на забезпечення сталого розвитку територіальних громад. Визначено ключові чинники, що впливають на рівень соціальної напруги, серед яких нерівномірний розподіл ресурсів, соціально-економічні диспропорції, міграційні процеси та наслідки воєнних конфліктів. Досліджено необхідність інтеграції міждисциплінарних підходів до оцінки соціальних конфліктів та управління ними, що охоплюють економічні, соціальні, політичні та правові аспекти. Обґрунтовано доцільність використання економічних інструментів оцінювання ефективності врегулювання соціальних конфліктів у муніципальному управлінні. Зокрема, застосовано аналіз витрат і вигод, регресійне моделювання та багатофакторний аналіз, що дозволяє оптимізувати ухвалення управлінських рішень і підвищити ефективність використання фінансових і матеріальних ресурсів. Проаналізовано можливості застосування математичних методів, таких як агентно-орієнтоване моделювання та стохастичний аналіз, для прогнозування динаміки соціальних конфліктів і розроблення стратегій їх попередження. Особливу увагу приділено українському контекстові, зокрема впливу внутрішньо переміщених осіб на соціальну структуру регіонів, економічному стимулюванню локальних громад і залученню міжнародного досвіду для відновлення соціально-економічної стабільності. Розглянуто стратегічні підходи до адаптації світових практик, включаючи механізми соціального партнерства, розвиток громадських ініціатив та інтеграційні програми, спрямовані на забезпечення соціальної згуртованості й економічного розвитку муніципалітетів. Автори наголошують на необхідності формування комплексної політики управління соціальними конфліктами, що базується на поєднанні інституційних механізмів, економічного стимулювання, фінансового розвитку й технологічних інновацій. Запропоновані результати можуть бути корисні для представників органів державної влади та місцевого самоврядування, науковців, практиків у царині муніципального управління та стратегічного планування, а також міжнародних партнерів, зацікавлених у підтримці процесів відновлення й розвитку України.
40
Kosenchuk, Yuliia. "Social, economic and political background reform of school education in the republic of finland (1990-2010-ies)." Pedagogical Education:Theory and Practice, no. 30 (June 14, 2021): 54–63. http://dx.doi.org/10.32626/2309-9763.2021-30-54-63.
Full textAbstract:
У статті висвітлено соціальні, економічні та політичні передумови реформування шкільної освіти в Фінляндській Республіці, що мали вплив на визначення нових траєкторій її розвитку. Досліджено аргументи історичного минулого шкільної освіти, де основними з них виступають суспільно-історичні процеси, які відбувалися в означених хронологічних межах, а саме розбудова ефективної освіти в незалежній державі. Проаналізовано стан дослідженості проблеми у теорії. Розкрито основні аспекти розвитку фінської шкільної освіти у наукових розвідках сучасних українських та зарубіжних дослідників. Наведено тлумачення поняттєвого апарату у філософському та педагогічному контекстах, зокрема, розкрито такі дефініції як: умова, передумова, реформа, що подано через призму різних аспектів. Висвітлено проблеми модернізації та розвитку шкільної освіти, що притаманні нині Фінляндській Республіці. Проаналізовано зміни суспільного, соціально-економічного і політичного характеру, що зумовили реформування шкільної освіти в 1990– 2010-х роках. Зазначено, що головним поштовхом до змін було подолання нерівності, здобуття освіти для всіх верств населення. З'ясовано, що соціальні передумови стосувалися того, що освіта розглядалася у руслі соціальних концепцій поступу до рівності та реалізації особистих можливостей кожного; переходу від аграрного до індустріального суспільства та скандинавської соціальної держави; внутрішньої міграції населення з сільських місцевостей у промислові райони; стрімким зрушенням соціальної сфери країни. Економічні передумови характеризувалися індустріалізацією економіки Фінляндії, стандартизацією в освіті та конкурентоспроможністю. Політичні передумови реформування шкільної освіти Фінляндської Республіки полягали у державному регулюванні розвитку освітньої системи, законотворенні в умовах глобалізації та децентралізації освіти.
41
СОКУРЕНКО, Петро, Ілона ТАЛАТ та Яна БАГНО. "ВПЛИВ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ГРОМАДИ". Humanitas, № 6 (30 грудня 2024): 59–64. https://doi.org/10.32782/humanitas/2024.6.10.
Full textAbstract:
У статті досліджено, що Соціальний капітал, який складається із системи соціальних зв’язків, норм взаємодії та довіри, є необхідним ресурсом для згуртованості та сталого розвитку громадянського суспільства. Волонтерство сприяє формуванню горизонтальних зв’язків між рівноправними учасниками ініціатив, а також "мостових" зв’язків, які об’єднують різні соціальні групи. Це забезпечує ефективну комунікацію, співпрацю та довіру між членами громади, а також відкриває можливості для нових форм співробітництва, зокрема з міжнародними партнерами. У процесі волонтерської діяльності виникають соціальні зв’язки, які впливають на зміцнення згуртованості як всередині локальних спільнот, так і між ними, сприяючи створенню стійких соціальних мереж. Вплив волонтерства особливо помітний у кризових ситуаціях. Наприклад, під час пандемії COVID-19 волонтерські організації стали критично важливими для забезпечення населення медичною та гуманітарною допомогою, організації інформаційної підтримки та координації дій між різними групами населення. Подібну роль відігравали волонтерські ініціативи під час військового конфлікту на сході України, активно допомагаючи військовим, внутрішньо переміщеним особам та громадам, мобілізуючи значні ресурси та об’єднуючи громадян для вирішення соціальних викликів. Цифровізація відкриває нові можливості для волонтерства. Завдяки онлайн-платформам і соціальним мережам волонтери можуть ефективніше координувати свої дії, залучати нових учасників та організовувати масштабні проєкти. Однак вплив цифрових технологій на соціальний капітал залишається недостатньо вивченим, зокрема у контексті довіри між учасниками, які здебільшого взаємодіють онлайн. Волонтерство є багатовимірним явищем, а його вплив на соціальний капітал залежить від численних факторів, таких як вік, стать та культурні особливості учасників. Молодь часто залучається до волонтерських ініціатив з кар’єрними або освітніми цілями, тоді як старше покоління сприймає волонтерство як спосіб підтримки соціальної активності. Гендерні аспекти також впливають на специфіку волонтерства: жінки частіше беруть участь у гуманітарних ініціативах, тоді як чоловіки залучені до технічних або логістичних проєктів.
42
Большакова, Анастасія, та Надія Скрипнік. "СОЦІАЛЬНІ АКСІОМИ ЯК ЧИННИК КОРУПЦІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ". Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", № 72 (2025): 40–54. https://doi.org/10.34142/23129387.2025.72.03.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження: Корупція має деструктивний вплив на всі аспекти суспільного життя, підриваючи довіру громадян, ускладнюючи економічний розвиток і сприяючи соціальній несправедливості. Вона формує переконання, що успіх досягається не через чесну працю, а завдяки зв’язкам і хабарництву, що призводить до легітимізації протиправної поведінки. Вивчення психологічних детермінант корупції є актуальним завданням, оскільки розуміння когнітивних факторів, які визначають схильність особистості до корупційних дій, дозволить розробити ефективні психологічні інтервенції. Одним із перспективних підходів у цьому напрямі є концепція соціальних аксіом М. Бонда та К. Леунга, що пояснює, як загальні уявлення про світ впливають на поведінкові стратегії та прийняття рішень. Мета дослідження: обґрунтування впливу соціальних аксіом на формування корупційної поведінки особистості. Результати дослідження: для кожної із соціальних аксіом змодельовано можливість інгібуючуго та потенціюючого впливу на формування корупційної поведінки, провокуючі чинники, найбільш вірогідні типи корупційної поведінки, можливі психологічні наслідки. Висновки: Аксіома «соціальний цинізм» підвищує вразливість до корупції через недовіру, низьку емпатію та виправдання неетичних дій, що спричиняє соціальну ізоляцію й емоційне виснаження. Аксіома «винагорода за зусилля» може як знижувати, так і посилювати схильність до корупції: віра в справедливість зусиль зазвичай стримує неетичну поведінку, але в умовах несправедливості може сприяти її прийняттю. Аксіома «соціальна гнучкість» сприяє пошуку чесних рішень, але також може виправдовувати корупцію як один із можливих шляхів досягнення мети. Аксіома «контроль долі» зменшує корупційну активність через фаталізм, але може й посилювати її, якщо корупція сприймається як неминучість. Аксіома «релігійність (духовний вимір)» зазвичай стримує корупційну поведінку, хоча її формальне сприйняття може слугувати виправданням участі у корупційних схемах.
43
Артімонова, Ірина, та Дмитро Киришун. "ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ЕВОЛЮЦІЇ ПОНЯТТЯ «ДОСТУПНІСТЬ ПРОДОВОЛЬСТВА» В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ КРАЇНИ". Сталий розвиток економіки, № 3(50) (30 вересня 2024): 304–10. http://dx.doi.org/10.32782/2308-1988/2024-50-45.
Full textAbstract:
У статті висвітлено еволюцію підходів до поняття «доступність продовольства», яке було обумовлено змінами в рівні життя населення, обмеженою кількістю продовольства необхідної харчової цінності, відсутністю достатнього обсягу фінансових ресурсів, необхідних для купівлі продуктів харчування. Згідно Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права у статті розкрито ключові завдання, що були спрямовані на підвищення доступності продовольства для всіх соціальних прошарків суспільства. Проведено статистичний аналіз стану продовольчої безпеки в Україні та світі, визначено основні деструктивні наслідки, що виникли у продовольчому секторі української економіки та вплинули на її рівень останнім часом. Проведене дослідження свідчить, що продовольчу безпеку слід розглядати у трьох взаємопов'язаних аспектах, з позиції фізичної, економічної та соціальної доступності основних видів продовольства для населення. Обґрунтовано доцільність створення механізмів адресної продовольчої допомоги соціально незахищеним групам населення, які мають забезпечити їм вільний доступ до харчових продуктів відповідної якості та асортименту незалежно від рівня доходів. Проведені дослідження дали змогу дійти висновків, що програми продовольчої допомоги, що ґрунтуються на ідеології соціальної справедливості є невід'ємною частиною програм продовольчої безпеки населення в більшості розвинених країн.
44
Булавинець, О. В. "Вплив цифровізації на розвиток соціальних трансфертів в системі публічних фінансів". Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, № 6 (286) (10 січня 2025): 7–14. https://doi.org/10.33216/1998-7927-2024-286-6-7-14.
Full textAbstract:
Цифровізація значно впливає на розвиток соціальних трансфертів у системі публічних фінансів, оскільки новітні технології створюють нові можливості для управління державними витратами та розподілу фінансових ресурсів серед соціально вразливих верств населення. Впровадження цифрових платформ, використання великих даних, штучного інтелекту та автоматизованих систем дозволяє зменшити витрати на адміністративні процедури, підвищити точність адресних виплат та забезпечити прозорість у розподілі фінансів. Цифрові інструменти також сприяють покращенню моніторингу та контролю за ефективністю соціальних трансфертів, що дозволяє знижувати рівень помилок та зловживань. Однією з основних переваг цифровізації є можливість швидкого та безперешкодного доступу до соціальних виплат, що робить систему більш ефективною і справедливою. Крім того, цифровізація дозволяє полегшити процеси надання державної допомоги, зменшити час обробки заявок і підвищити рівень обслуговування громадян. Водночас, важливими аспектами є необхідність забезпечення кібербезпеки, захисту персональних даних та доступу до технологій для всіх верств населення, включаючи найбільш уразливі категорії громадян. Метою даної статті є визначення особливостей впливу цифровізації на розвиток соціальних трансфертів в системі публічних фінансів. Методи, що були використані в роботі: логічний метод, методи індукції та дедукції, методи аналізу та синтезу, метод узагальнення, метод співставлення, метод спостереження, графічний метод для представлення результатів дослідження. Впровадження цифрових технологій дозволяє оптимізувати процеси надання соціальних допомог, зменшити адміністративні витрати, а також забезпечити точність та своєчасність розподілу фінансових ресурсів серед населення. Завдяки використанню великих даних, автоматизованих систем і цифрових платформ, держави можуть краще адресувати соціальні трансферти на основі актуальних потреб громадян, що сприяє підвищенню справедливості та ефективності соціальної політики. Однак, незважаючи на численні переваги, важливо звертати увагу на питання кібербезпеки, захисту персональних даних і доступності цифрових послуг для всіх верств населення, зокрема для соціально вразливих груп. Таким чином, цифровізація соціальних трансфертів в публічних фінансах може стати важливим інструментом для покращення добробуту громадян та забезпечення більш ефективного і справедливого використання державних коштів. Однак для успішної реалізації цієї стратегії необхідно враховувати як технологічні, так і соціальні аспекти, забезпечуючи рівний доступ до цифрових послуг для всіх громадян.
45
Смирнов, Віктор. "Становлення та розвиток паралімпійського спорту України (1991-2014 рр.): історіографія проблеми". Старожитності Лукомор'я, № 5 (3 листопада 2021): 140–46. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2021.5.119.
Full textAbstract:
У статті представлено історіографічний огляд щодо становлення та розвитку паралімпійського спорту в Україні з 1991 до 2014 рр. Проаналізовано праці істориків і спеціалістів з інваспорту. Обґрунтовано, що сучасний стан вивчення даної проблеми характеризується переважним аналізом окремих аспектів: розглядаються питання життєдіяльності осіб з інвалідністю у рамках державної та регіональної соціальної роботи, медико-соціальні аспекти інвалідності й ін.
46
Bordyan, Ya I., O. Yu Stoliaryk та Ya A. Tanchak. "СТРАТЕГІЯ АКТИВНОГО СТАРІННЯ: РОЛЬ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ У СИСТЕМІ ІНТЕГРОВАНИХ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ДЛЯ ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ". Public administration and social work 1 (11 грудня 2024): 30–37. https://doi.org/10.32782/3041-1319/2024-1-5.
Full textAbstract:
Стаття присвячена ґрунтовному аналізу стратегії активного старіння, яка є одним із пріоритетних напрямків сучасної соціальної політики, спрямованої на забезпечення гідної якості життя для осіб похилого віку. У дослідженні розглядається роль соціальних служб у системі інтегрованих соціальних послуг, які покликані задовольняти потреби літніх людей у різних сферах їхнього життя. Метою статті є аналіз науково-теоретичних підходів до стратегії активного старіння та дослідження ролі соціальних служб у системі інтегрованих соціальних послуг для осіб похилого віку. Поняття активного старіння розкривається як комплексний підхід, що включає підтримку фізичного здоров’я, психічної стійкості та соціального благополуччя, забезпечуючи активну участь осіб похилого віку в суспільному житті. Автори підкреслюють важливість збереження здоров’я осіб похилого віку, підтримки їх соціальної активності, а також сприяння соціальній інклюзії, яка дозволяє їм залишатися повноцінними членами суспільства. Важливою складовою концепції є забезпечення доступу до соціальних послуг, які допомагають літнім людям продовжувати самостійне життя, водночас надаючи необхідну підтримку в умовах старіння. Стаття також акцентує увагу на необхідності інтеграції соціальних послуг і налагодження міжвідомчої співпраці. Це дозволяє ефективніше організувати систему підтримки осіб похилого віку, об’єднуючи ресурси різних структур для створення умов, які сприяють активному старінню. Висновки. Інтеграція послуг передбачає як координацію між різними органами, так і забезпечення комплексного підходу до надання допомоги, включаючи медичні, соціальні та психологічні аспекти. Такий підхід дозволяє не лише підвищити якість життя осіб похилого віку, але й зміцнити їхні соціальні зв’язки та відчуття соціальної підтримки. Таким чином, стратегія активного старіння розглядається як важливий напрямок у розвитку сучасної соціальної політики, який вимагає чіткої координації зусиль державних та недержавних організацій для забезпечення гідного та активного життя осіб похилого віку.
47
КРИНИЦЬКА, Ірина, Максим СКОЧКО та Ольга ВАСИЛАК. "РОБОТА З ДІТЬМИ З ІНВАЛІДНІСТЮ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ". Humanitas, № 4 (22 листопада 2024): 106–14. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2024.4.14.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано поняття дітей з інвалідністю в Україні. Визначено специфіку поняття соціального захисту та основні аспекти роботи з дітьми та їх сім’ями. Авторами висвітлена нормативно-правова джерельна база соціального захисту дітей з інвалідністю, визначені відповідальні за організацію соціального захисту дітей на національному та локальному рівнях, а також проаналізована система соціального захисту, яка складається з матеріально-фінансової складової та складової послуг. Визначено, що матеріально-фінансова складова включає соціальні допомоги, пільги, благодійні допомоги, а також надання матеріально-технічної допомоги, а саме засобів протезування, реабілітації тощо. До складової послуг належать соціально-реабілітаційні послуги. Авторами перелічено заклади, які надають ці послуги, зокрема реабілітаційні центри, центри надання соціальних послуг, навчально-реабілітаційні центри, та ін. Розкрито зміст діяльності, а саме завдання, послуги та заходи, які надаються в межах зазначених установ. Серед соціальних послуг виокремлені послуги, які можуть надаватися в Центрі надання соціальних послуг, серед яких: соціальна адаптація, денний догляд, догляд вдома, догляд стаціонарний, транспортні послуги, послуга соціальної реабілітації та інші. В статті зроблено акцент на необхідності включення в процес роботи не тільки дитини з інвалідністю, але й її сім’ї. Автори розкривають труднощі, які виникають в процесі забезпечення соціального захисту дітей з інвалідністю. Серед таких труднощів названо порушення під час надання виплат, недостатнє фінансування, брак належної інфраструктури. Зазначено, що гостро стоїть питання наявності кваліфікованих кадрів, які можуть забезпечити соціально-реабілітаційні послуги для дітей та їх сімей.
48
Шевченко, Юлія. "ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ СИНДРОМОМ ДАУНА". Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови., № 19 (1 грудня 2021): 162–76. http://dx.doi.org/10.33189/epsn.v1i19.198.
Full textAbstract:
У статті аналізуються теоретичні аспекти поняття «соціальна компетентність» та психолого – педагогічний супровід дітей з синдромом Дауна в аспекти адаптації до навчального середовища та опанування необхідними навичками. Соціальна компетенція являє собою інтегрований комплекс соціальних компетенцій, що базується на системі особистісних психологічних особливостей, моральних цінностей і установок особистості, в сукупності дозволяє індивіду успішно взаємодіяти з суспільством і продуктивно виконувати різні соціальні ролі.Соціальная компетенція молодшого школяра включає соціальні навички, що дозволяють людині слідувати нормам і виконувати правила життя в суспільстві. Розглядаючи фактори розвитку соціальної компетенції, необхідно пам'ятати, що у спадок передаються не якості особистості, а певні задатки (природна схильність до тієї чи іншої діяльності), розвиток яких залежить від соціальних умов, навчання і виховання.
 Автор статті зазначає, що перспективи розвитку дитини c синдромом Дауна можуть бути абсолютно різними. До недавнього часу вважалося, що вони мають важку ступінь інтелектуальних порушень і, виростаючи, стають залежними людьми з серйозними обмеженнями. У молодшому шкільному віці у дітей з синдромом Дауна відбуваються значні зміни в психічному розвитку дитини, трансформується пізнавальна сфера, складається складна система відносин з однолітками і дорослими. Основним видом діяльності стає навчальна діяльність. В процесі пізнання дитина отримує і переробляє величезні обсяги інформації, при цьому, як і в дошкільному віці, потреба в русі і в зовнішніх враженнях залишається такою ж сильною. Ставши школярем, і приступивши до навчальної діяльності, дитина поступово вчиться керувати собою, будувати свою діяльність відповідно до поставлених цілей і намірів. Проблема соціалізації дітей з синдромом Дауна, надання їм комплексної психолого-педагогічної допомоги в останні роки стала предметом пильної уваги вчених і практиків. Інтерес до неї пов'язаний багато в чому з наявністю стійких негативних стереотипів щодо можливостей розвитку таких вихованців і відсутністю науково обґрунтованих даних про можливості їх навчання і виховання.
49
Петросян, К. Є. "СОЦІАЛЬНІ ПРАВА В УМОВАХ ВІЙНИ: ПОНЯТТЯ ТА СУДОВИЙ МЕХАНІЗМ ЇХ ЗАХИСТУ". Актуальні проблеми права: теорія і практика, № 48 (25 грудня 2024): 177–85. https://doi.org/10.33216/2218-5461/2024-48-2-177-185.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз сутності соціальних прав людини, відзначено про їх фундаментальність та одночасно проблематичність в сучасних умовах серед інших конституційних прав. Наголошено, що важливість соціальних прав і свобод в системі основних прав і свобод людини викликана тим, що усі інші права та свободи мають ціннісне значення для особи виключно за умови, коли вона має достатні засоби для існування. Також наведено специфічні ознаки, що притаманні виключно соціальним правам, зокрема пов’язаність із рівнем економічного розвитку держави; наявність комплексного і розгалуженого законодавства, яке чітко регламентує всі процедури, що пов’язані із наданням соціальної допомоги,здійсненню соціального захисту і соціального забезпечення; менша визначеність і чіткість формулювання у порівнянні із громадянськими і політичними правами. Крім того, в статті обґрунтовано обов’язок держави щодо створення належних умов для соціального розвитку людини, її соціального захисту і соціальної безпеки в аспекті дотримання її соціальних прав попри ускладнення можливостей держави в умовах воєнного стану. Зауважено на пріоритетності соціальних прав з поміж усіх прав людини з огляду на інтерес громадян до захисту цієї категорії прав в судовому порядку. Досліджено показники надходження та розгляду справ і матеріалів місцевими адміністративними судами у 2022–2023 роках, внаслідок чого зроблено висновок про необхідність зміни підходів у соціальному забезпеченні громадян в сучасних умовах. Ключові слова: соціальна держава, соціальні права, судовий захист, соціальні спори, правова держава, права людини, соціальний захист, соціальне забезпечення.
50
Kostyshyn, E. I., Yu O. Shevtsiv та O. I. Lutsyshyn. "РИНОК СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ". Public administration and social work 2 (18 грудня 2024): 46–51. https://doi.org/10.32782/3041-1319/2024-2-8.
Full textAbstract:
У статті досліджено ключові компоненти ефективного функціонування ринку соціальних послуг: попит і пропозиція, фінансування, державне регулювання та доступність. Встановлено, що на формування ринку соціальних послуг в Україні вплинуло прийняття Закону України «Про соціальні послуги». Зазначено, що натепер сформовано підвалини ринку соціальних послуг: прийнято низку підзаконних нормативних актів щодо визначення критеріїв діяльності суб’єктів, які надають соціальні послуги; створено реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг; розроблено та затверджено низку державних стандартів соціальних послуг; проведено децентралізацію фінансування установ та закладів, що надають соціальні послуги. Авторами визначено проблемні аспекти на ринку соціальних послуг. Особливо важливою є проблема недостатньої конкуренції на ринку, що обмежує ефективність надання послуг, оскільки більшість послуг надаються державними та комунальними установами. Серед проблем упровадження соціальних послуг залишається низька конкуренція на цьому ринку. Зазначено, що в громадах соціальні послуги переважно надаються державними та комунальними установами, що становить близько 80% усіх надавачів, згідно з даними Реєстру надавачів і отримувачів соціальних послуг, тому наявні підходи до управління ринку соціальних послуг потребують оновлення. Розглядаються методи аутсорсингу соціальних послуг, зокрема закупівля послуг через систему ProZorro, конкурси соціальних проєктів і підтримка неурядових організацій. Автори вказують на наявні бар’єри та недоліки законодавчого регулювання, які ускладнюють організацію надання соціальних послуг, а також пропонують шляхи їх удосконалення. Важливим аспектом є необхідність оновлення стандартів та процедур для забезпечення доступності та якості соціальних послуг для населення України.