Dissertations / Theses on the topic 'Трагедия'

Невизначеність щодо тенденцій вирішення протиріч у сфері викидів парникових газів пов'язується, разом з багатьма іншими факторами, з небажанням великих економік світу гальмувати економічне зростання. Досягнення значних успіхів у підвищенні еколого-економічної ефективності не забезпечує бажаний рівень виробництва і споживання при існуючих ресурсних і технологічних обмеженнях. Ефективність використання і вільний доступ до ресурсу є одними з ключових факторів виникнення даних протиріч, вплив яких розглядається в даній роботі через призму теорії "трагедії громад". При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36978

U rаdu se аnаlizirа predstаndаrdni leksikon,temаtski ogrаničen ne slаvenizme i knji&scaron;ke rečiu trаgedijаmа i rаnim komedijаmа JovаnаSterije Popovićа, iz fonetskog, tvorbenog ifunkcionаlnog аspektа<br>U radu se analizira predstandardni leksikon,tematski ograničen ne slavenizme i knji&scaron;ke rečiu tragedijama i ranim komedijama JovanaSterije Popovića, iz fonetskog, tvorbenog ifunkcionalnog aspekta<br>The paper analyzes the prestandard lexicon,thematically limited to Slavicisms and literarywords in the tragedies and early comedies byJovan Sterija Popovic, from the phonetic, wordformation and functional aspects.

Намера студије јесте темељна и свеобухватна анализа драма Јована Христића(Чисте руке (1960), Орест (1961), Савонарола и његови пројатељи (1965), Седморица:како бисмо их данас читали (1968), Тераса (1971)) и теоријске драмске парадигме уњиховој корелацији у циљу осветљавања профила ствараоца и теоретичара усаображaвању шифрама модерног класицизма. Испитивање драмских рукописаподразумева литерарно драматуршки приступ у одређивању тематско-мотивскиходредница, жанровских и стилских особености, језичког израза, карактеризације ликова,кореспондендирање са митским обрасцима и драмским предлошцима који инкорпорирајумит за основицу. Истраживање кључних теоријских упоришта је усмерено напроблематизовање аутентичних рефлексија о карактеру драмске ситуације, драмскогдијалога, односа драме и представе, традиције и авангарде, улоге редитеља и читаоца/гледаоца, о трагедији и трагичком, митском у драмској књижевности, интертекстуалностиу доследној формули усаглашавања традиционалног и савременог. У оквиру фокуса натеоријски дискурс о драми и позоришту примењено је имплицитно распознавањеХристићеве особене антиметодске теоријске оријентације у његовој оптици српске исветске драмске књижевности. Посебан акценат у анализи два хоризонта његове духовнепраксе &ndash; стваралачке и теоријске стављен је на постојаност духовних и референцијалнихпунктова, што је у времену доминације стратегија фрагментарности и релативитетаучврстило линију конструктивизма у драмској рецепцији.<br>Namera studije jeste temeljna i sveobuhvatna analiza drama Jovana Hristića(Čiste ruke (1960), Orest (1961), Savonarola i njegovi projatelji (1965), Sedmorica:kako bismo ih danas čitali (1968), Terasa (1971)) i teorijske dramske paradigme unjihovoj korelaciji u cilju osvetljavanja profila stvaraoca i teoretičara usaobražavanju šiframa modernog klasicizma. Ispitivanje dramskih rukopisapodrazumeva literarno dramaturški pristup u određivanju tematsko-motivskihodrednica, žanrovskih i stilskih osobenosti, jezičkog izraza, karakterizacije likova,korespondendiranje sa mitskim obrascima i dramskim predlošcima koji inkorporirajumit za osnovicu. Istraživanje ključnih teorijskih uporišta je usmereno naproblematizovanje autentičnih refleksija o karakteru dramske situacije, dramskogdijaloga, odnosa drame i predstave, tradicije i avangarde, uloge reditelja i čitaoca/gledaoca, o tragediji i tragičkom, mitskom u dramskoj književnosti, intertekstualnostiu doslednoj formuli usaglašavanja tradicionalnog i savremenog. U okviru fokusa nateorijski diskurs o drami i pozorištu primenjeno je implicitno raspoznavanjeHristićeve osobene antimetodske teorijske orijentacije u njegovoj optici srpske isvetske dramske književnosti. Poseban akcenat u analizi dva horizonta njegove duhovneprakse &ndash; stvaralačke i teorijske stavljen je na postojanost duhovnih i referencijalnihpunktova, što je u vremenu dominacije strategija fragmentarnosti i relativitetaučvrstilo liniju konstruktivizma u dramskoj recepciji.

Мхітарян К. Р. Художні образи трагедії Й. В. Гете «Фауст» в оригіналі та перекладі : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 035 "Філологія" / наук. керівник С. Ю. Вапіров. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 86 с.<br>UA : Дипломна робота - 86 стор., 81 джерела. Об’єктом дослідженняє художні образи трагедії «Фауст» Й.В.Гете, а саме образи Фауста, Маргарити, Марти, а предметом -мовні засоби їх репрезентації в оригіналі та українських перекладах І. Франка, Д. Загула, М. Улезка, М. Лукаша. Метою дослідження є виявлення переваг та недоліків відображення образів трагедії Й.В. Гете «Фауст» в українських перекладах. Теоретико-методологічні засади:ключові положення української гетеани (Ю. Бойко-Блохін, Н.І. Бонаденко, А.М. Науменко, Б.Шалагіновта ін.), теорії художнього перекладу (Г.Р. Гачечиладзе, Д.Н. Комісаров,О.І. Черед¬ниченко) та лінгвостилістики(М.П. Брандес, В.В.Віноградов). Отримані результати: В роботі було проаналізовано систему художніх образів, створених Гете та відтворених у перекладі.Для створення психологічних портретів героїв німець¬кий письменник використовує авторські ремарки та власну мову персонажів.Образ Фауста, який ототожнює тогочасну наукову спільноту, характеризується через вживання їм наукових термінів та абстрактної лексики.Образ Маргарити по-різному передається перекла¬дачами: починаючи від сприймання її як простої наївної дівчини, і закінчуючи образом кокетки. Образ Марти характеризується високою емоційністю, що виявляється через вигуки, експресивну інверсію та окличні речення її мовлення.<br>DE : Die vorliegende Forschung ist den schöngeistigen Gestaltender Tragödie „Faust“ gewidmet. Für eine Übersetzungsanalyse der Tragödie wurden die Übersetzungen von I. Franko, D. Sagula, M. Ulezko, M. Lukas chausgewählt. І. Frankostütztebei der Übersetzungvon „Faust“ aufdie Elemente des Werks, diederukrainischen Mentalität nahwaren, undzwar: Poetikder Natur, mythopoetisches Denken, lebendige, „sanftige“ Sprache, dergehobeneIdealismusdes Heldes. Die Übersetzungen von D. Sagula, M. Ulezko lassens ich als adäquat nennen, sowohliminhaltlichen, alsauchimsprachlichenSinne. Eswurdeauchdas Systemderschöngeistigen Bildhaftigkeit aufbewahrt, aber es wirdabundzudas philosophische Aspektdesdeutschen Autorsandersinterpretiert. Für die Analysewurdendie Gestalten von Faust, Margarete, Martaim Originalwerkundinder Übersetzung. In den ukrainischen Übersetzung enwirdmanchmaleineverächtliche Stellungvon Faustzuden Wissenschaftenverloren, woer Erfolgerreichthat. Unterderbegründeten Transformation enkommen willkürliche Ergänzungen und Wortbildungsmodifikationen. Gretchen zu verstehen, erspüre nundihr Wesen am deutlich steninder Übersetzung darzustellen gelingest Mykola Lukasch. Die Gestalt von Marta wird als eine Gestalt der Kokette interpretiert. Beider Übersetzung werden die Gestaltenergänzt, präzisiert oder so garet was transformiert, indem den Hauptfiguren zusätzlich metaphorisier twerden.

Войтович К. О. Специфіка поетичного перекладу (на матеріалі трагедії В. Шекспіра “The Tragedy Of Hamlet, Prince of Denmark” та її перекладів) : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 035 «Філологія» / наук. керівник С. П. Запольських. Запоріжжя : ЗНУ, 2020, 90 с.<br>UA : Дипломна робота − 90 стор., 107 джерел. Об’єкт дослідження: в даній роботі англомовні поетичні тексти. Мета роботи: дослідити особливості перекладу англомовних поетичних творів українською мовою. Теоретико-методологічні засади: ключові положення перекладознавства, розроблені В. Комісаровим, А. Поповичем, А. Федоровим, принципи теорії перекладу, розроблені В. Карабаном, І. Корунцем, Т. Кияком та ін.). Отримані результати: Поетичний переклад зумовлений не лише об'єктивними факторами (конкретно-історичним літературним каноном, нормативними вимогами), але й суб'єктивними (поетикою перекладача). Адекватним є такий переклад, у якому передані всі наміри автора, в розумінні певного ідейно-емоційного впливу на читача, з дотриманням, у міру можливості усіх застосованих автором ресурсів образності, колориту, ритму. Ступінь зближення з оригіналом залежить від багатьох чинників: від майстерності перекладача, від особливостей мов і культур, що зіставляються, епохи створення оригіналу і перекладу, способу перекладу, характеру перекладних текстів тощо. Відтворення просодичних елементів належить до категорії еквівалентності і є обов’язковим критерієм оцінки якості поетичного перекладу. Порівнюючи переклади потрібно враховувати те, що перекладачі керуються різними стратегіями, які вважають для себе пріоритетними (тип тексту, мету перекладу і цільову аудиторію).<br>EN : The thesis deals with the translation issues of Shakespeare’s “The Tragedy of Hamlet, Prince of Denmark” into Ukrainian. The first chapter focuses on the notion of poetic work, Challenges of poetic translation and the categories of equivalence and adequacy in translation. The research proves that any poetic text is formed by the unity of ideas, images, words, sound, rhythm, intonation, composition. It is impossible to change one of the components of the poetic text so that it does not affect the overall structure, changing one component necessarily causes a change in the whole system. Thus the attempt to reproduce all the constructive elements in translation will inevitably lead to loss of harmony, therefore, it is necessary to define which elements in the given work are the main and to reproduce them with all possible accuracy, without paying, or paying insignificant, attention to others. The main challenges in poetic translation are seen as requirements that must be met by an adequate translation, and are as follows: accuracy, brevity, clarity, literariness. The translation rules that must be followed are to preserve the number of lines, meter and size, alternation of rhymes, semantic equivalents, comparisons, and other means of tone transition. It is highlighted that creating an adequate translation is the most important task of the translator. Adequate translation covers both semantic and pragmatic equivalence, without violating any norms, it is accurate and without distortions. Equivalence is the preservation of the relative equality of meaningful, semantic, semantic, stylistic and functional-communicative information contained in the original and translation. The equivalence of the translation of the original is always a relative concept, and the level of relativity can be very different. The degree of convergence with the original depends on many factors: the skill of the translator, the features of the languages and cultures being compared, the era of creation of the original and translation, the method of translation, the nature of translated texts. 87 The second chapter presents the translation analysis of Shakespeare’s “The Tragedy of Hamlet, Prince of Denmark” into Ukrainian. The issues of equivalence and adequacy of Ukrainian translations, produced by Mykhailo Starytskyi, Panteleimon Kulish, Oswald Burghardt (Yurii Klen), Mykhailo Rudnytskyi, Leonid Hrebinka, Yurii Andrukhovych and Hryhorii Kochur, were analyzed. As a result, the research demonstrated, that P. Kulish's translation, which is conditioned by the romantic concept of translation, can be considered close to the style of the original; M. Starytsky's translation, aimed at accuracy, but did not convey all the subtleties of the original, and the attempt to literally convey the content led to a significant linear lengthening of the text. Translations by M. Rudnytskyi and Y. Klen are the most laconic, because they were created for the stage and the priority criterion was pronunciation. At the same time, in Klen's "rationalist and romantic" translation we often observe a pragmatic adaptation of the highest level, which contributes to the improvement of the audience's perception. Kochur's translation has much in common with Klen's translation, and represents a classical stylistic interpretation, but his language is more abstract, academic, and the texts are longer. L. Hrebinka's translation features a wide register of the vernacular and a bold reproduction of Shakespeare's vocabulary on a national basis, reminiscent of P. Kulish's translation. Yu. Andrukhovych's translation is postmodern in spirit, strikes with anti-intellectualism, figurative simplification of expression compared to the original, the presence of extremely brutal vocabulary, the translator deliberately radically modernizes the vocabulary and style of the work in the eyes of mass culture. Reproduction of prosodic elements belongs to the category of equivalence and is a mandatory criterion for assessing the quality of poetic translation. The best in terms of reproduction of the main prosodic elements is the translation by H. Kochur. M. Starytskyi changes the original five-foot iambic to amphibrachy (threesyllable foot with a medium stressed syllable), often uses six- and seven-foot iambic. P. Kulish's translation is rhythmically better than M. Starytskyi's translation. P. Kulish 88 uses a five-foot iambic extended by one unstressed syllable, but the text is very saturated with rhythmic inversions (transition to the chorus) and a four-foot or six-foot iambic instead of a five-foot iambic. Yuri Klen completely preserves the five-foot iambic of the original, he alternates the eleven-syllable lines with the ten-syllable ones in each couplet, although often the lines are extended by one unstressed syllable compared to the original. M. Rudnytsky's translation is equilinear, completely reproduces the rhyming scheme of the original, only occasionally turns to a four-foot iambic, but uses incorrect accents in the words, which he adjusts to the requirement of rhythm. L. Hrebinka's translation is also equilinear, reproducing the rhyming scheme of alternation, but the rhythmic clarity and integrity are periodically violated. The translation of Yu. Andrukhovych is two lines longer than the original, skillfully rhymed according to the scheme of the original, reproduces the prosodic features – mainly with a five-foot iambic, extended by one unstressed line. Thus, research shows that when comparing translations, it should be borne in mind that translators are guided by different strategies that they consider to be a priority. Therefore, when talking about adequacy and equivalence, it is necessary to take into account not only the type of text, but also the purpose of translation and the target audience.

Андрієвська В. А. Політика пам’яті України та Польщі стосовно Волинських подій 1942-1943 рр. : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 032 "Історія та археологія" / наук. керівник Ф. Г. Турченко. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 97 с.<br>UA : Кваліфікаційна робота складається з 97 сторінок, містить 80 джерел, 41 монографії та статті, 15 додатків. Об’єктом дослідження є політика пам’яті України та Польщі стосовно перебігу подій на Волині у 1942-1943 рр. Предметом дослідження є складові та механізми формування політики пам’яті в Україні та Польщі щодо Волинських подій, їх спільні та відмінні риси. Мета роботи полягає в компаративному аналізі концептів “Волинська трагедія” та “Волинська різанина”, а також концепту взаємного примирення та відповідальності як основних складових політики пам’яті України та Польщі щодо подій на Волині, визначити їх вплив на сучасні стосунки обох країн. Новизна роботи полягає у висвітленні окремих складових політики пам’яті, зокрема науковців та наукових інституцій, засобів масової інформації, державних свят та законодавчих актів, а також культурного дискурсу у формуванні та просуванні політики пам’яті щодо подій на Волині. Окремо варто зазначити залучення нових джерел у науковий обіг, зокрема постів у соціальних мережах, інтерв’ю з науковцями, статистичні матеріали і т.д. Висновки. Основне коло дослідників різних аспектів зазначеної проблематики: А. Киридон, А. Конник, Ґ. Мотика, Л. Адамський, В. В’ятрович, І. Ілюшин, Л. Нагорна, О. Міллер та інших. Що стосується ролі науковців у формуванні політики пам’яті, варто відмитити таку особливість як високу ступінь залежності вчених обох країн від політичного інстеблішменту через державне фінансування науки та можливість цензури, в тому числі підручників. Саме науковці створюють модель погляду на історичні події, в тому числі це стосується і Волинських подій, але можуть успішно її просувати лише за допомогою політичного інстеблішменту. В поняття інстеблішменту, яке активно застосовувалось під час дослідження, було включено політичну та культурницьку складову. Можна бачити значну кореляцію впливу цих двох чинників. Якщо культурницька складова рідко виступає замовником історичної пам’яті, а частіше виступає у ролі ретранслятора наявних суспільних тенденцій, то політичний інстеблішмент, на противагу культурного інстеблішменту, слугує основним замовником історичної пам’яті. Історична пам’ять служить консолідуючим і легітимізуючим інструментом для політиків, звідси виникає їх зацікавленість у формуванні політики пам’яті. Основними механізмами творення політики пам’яті, що активно використовують політичні еліти обох країн, можна вважати: затвердження законодавчих актів, фінансування історичної науки, запит на створення підручників з історії, контроль над медіа, втручання у культурний дискурс населення тощо. Під впливом цих складових в Україні та Польщі сформувалися дві протилежні моделі історичної пам’яті про Волинські події: “Волинська трагедія” – в Україні, “Волинська різанина”– в Польщі. Поступово починає формуватися альтернативний – третій погляд – взаємної відповідальності і прощення. Спільність перших двох моделей полягає в тому, що кожна з них бере за основу звинувачення іншої сторони у перебігу подій на Волині. Відмінне полягає у впливовості та поширеності цих моделей пам’яті – модель “Волинської різанини” є більш впливовою в польському суспільстві та активно поширюється в його межах, в той час як модель “Волинської трагедії” поширена майже виключно в українських наукових колах. Тільки прийняття і поширення в науці та суспільствах обох країн третього погляду – взаємного прощення і примирення дозволить вже сучасним Україні та Польщі не повторювати Волинські події в майбутньому.<br>EN : The qualifying work consists of 97 pages, contains 80 sources, 41 monographs and articles, 15 appendixes. Key words: Ukraine, Poland, memory policies, historical policies, “Volyn massacre”, “Volyn tragedy”, Ukrainian-Polish conflict, UIA, AK. The object of the study is the memory policies of Ukraine and Poland regarding the events in Volyn during 1942-1943. The subject of the study is the components and mechanisms of memory policies in Ukraine and Poland regarding Volyn events, common and distinctive features between them. The aim is to make a comparative analysis of the concepts of “Volyn tragedy” and “Volyn massacre”, as well as the concept of mutual reconciliation and responsibility as the main components of the memory policies of Ukraine and Poland regarding the events in Volyn, to determine their impact on the modern relations of both countries. The novelty of the work is the coverage of certain components of memory policies, including scientists and scientific institutions, media, public holidays and legislative acts, as well as cultural discourse in the formulation and promotion of memory policies regarding Volyn events. Particularly, the involvement of new sources in the scientific circulation, which includes posts on social networks, interviews with scientists, statistical materials, etc., is covered Conclusions. The main circle of researchers of various aspects of the mentioned problems consists of: A. Kirydon, A. Connik, G. Motika, L. Adamsky, V. Vyatrovich, I. Ilyushin, L. Nagorna, O. Miller, and others. Regarding the role of scientists in formation of memory policies it is worth noting about high degree of dependence of scientists of both countries from the political establishment through public funding of science and the possibility of censorship, including textbooks. The scientists are the one who create a model of view of historical events, including the Volyn events, but it can be achieved only with the help of the political establishment. The concept of the establishment, which was actively used in the study, includes a political and cultural component. A significant correlation between the impact of these two factors can be seen. If the cultural component rarely serves as a historical memory and more often acts as a relay to existing social trends, then the political establishment, as opposed to the cultural establishment, serves as the primary customer of historical memory. Historical memory serves as a consolidating and legitimizing tool for politicians, hence their interest in formation of memory policies. The main mechanisms of memory policies formation, which are actively used by the political elites of both countries, are: approval of legislation, funding of historical science, history textbook requests, control over the media, interference with the cultural discourse of the population etc. Under the influence of these components, two opposite models of historical memory of the Volyn events in Ukraine and Poland were formed: the “Volyn tragedy” in Ukraine, and the “Volyn massacre” in Poland. An alternative view of mutual responsibility and forgiveness is gradually emerging. The commonality of the first two models is that each of them takes as a basis the accusation of the other party in the course of events in Volhynia. Difference is in the influence and prevalence of these memory models – the Volyn massacre model is more influential in Polish society and is widely spread within its boundaries, while the Volyn tragedy model is distributed almost exclusively in Ukrainian academic and scientific groups. Only the acceptance and propagation of the third view in the scientific and public societies of the two countries – mutual forgiveness and reconciliation will not allow the present-day Ukraine and Poland to repeat the Volyn events in the future.

Нікітенко А. С. Екзистенційний та культурно-історичний метапростір повісті М. Матіос «Черевички Божої Матері» : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 035 «Філологія» / наук. керівник В. М. Ніколаєнко. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 72 с.<br>UA : Кваліфікаційна робота магістра «Екзистенційний та культурно-історичний метапростір повісті М. Матіос «Черевички Божої Матері» містить 72 сторінки. Для виконання кваліфікаційної роботи магістра опрацьовано 59 джерел. Об’єкт дослідження: повість М. Матіос «Черевички Божої Матері». Предмет дослідження: історичні, культурні, соціальні, онтологічні й психологічні параметри художнього простору повісті. Мета роботи – визначити екзистенційні та культурно-історичні орієнтири, що формують художній світ. У ході роботи виконано такі завдання: 1) досліджено, як доля одного мікросоціуму (родини, села тощо) вплітається в історичний контекст; 2) проаналізовано особливості відновлення та збереження пам’яті про Голокост в сучасній літературі; 3) виявлено генетичну спорідненість повісті «Черевички Божої Матері» з іншими творами «буковинської саги»; 4) окреслено історичні віхи та культурні особливості доби, представлені через світогляд Іванки Борсук; 5) охарактеризовано метафоричний і символічний простори повісті. Методи дослідження – описовий, конкретно-історичний, критичний і герменевтичний методи аналізу художнього твору. Також були застосовані прийоми аналізу та синтезу. Наукова новизна пов’язана з тим, що це – перша спроба ґрунтовного й різнопланового аналізу повісті «Черевички Божої Матері», особливою рисою якої є показ трагедії кількох націй через світогляд дитини. Крім того, дослідження заповнить прогалини в літературознавчому аналізі образу дитини в історичному дискурсі, а також висвітлить специфіку художнього стилю М. Матіос. Практичне значення полягає в тому, що результати дослідження можна використовувати під час підготовки до лекційних і практичних занять із сучасної української літератури в різних навчальних закладах. Також ця розвідка може бути елементом майбутнього, більш ґрунтовного дослідження творчості письменниці.<br>EN : The qualification paper for a master’s degree «The Existential, Cultural and Historical Meta-Space in the Novel «The God’s mother’s shoes» by M. Matios» consists of 72 pages. 59 scientific sources were tackled in order to write the graduation thesis. The object of investigation: the novel «The God’s mother’s shoes» by M. Matios. The subject of investigation: historical, cultural, social, ontological and psychological parameters of the imaginary space of the text. The aim of investigation is to clarify the existential and cultural-historical markers that influence the fictional world of the novel. The following objectives were realized: 1) to discover how the fate of one micro society (family, village etc.) involves into a general historical context; 2) to analyze the recovering and saving the memory about Holocaust in the modern literature; 3) to learn how the novel «The God’s mother’s shoes» unites with the other novels of the «Bukovyna saga»; 4) to outline the historical markers and cultural peculiarities of the epoch, represented with the Ivanka Borsuk’s vision; 5) to characterize the metaphoric and symbolic spaces of the novel. The methods of analysis are: descriptive, hermeneutical, historical; also analysis, synthesis, interpretation, description. The scientific novelty means that this is the first attempt to create an essential and many-sided analysis of the novel «The God’s mother’s shoes». Its main feature is the presentation of tragedy of some nations through the prism of a child’s vision. Besides, this investigation can fill the lacunas in the literary analysis of the child’s character in the historical discourse and helps to understand the specificity of the artistic method of M. Matios. The sphere of application. The following research can be used in learning the subject at modern Ukrainian literature courses, in special courses and seminars at the high education establishments. It’s also can be used in further investigations over M. Matios’ artistic heritage.

Альохіна О. А. Твори Н. Філда у контексті англійської драматургії початку XVII ст. : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 035 "Філологія" / наук. керівник К. М. Василина. Запоріжжя : ЗНУ , 2021. 59 с.<br>UA : Робота викладена на 59 сторінках друкованого тексту. Перелік посилань включає 80 джерел. Об’єкт дослідження: художні пошуки Натана Філда у сфері драматургії. Мета роботи: розкриття особливостей поетики комедій “A Woman is a Weathercock”, “Amends for Ladies” та трагедії “The Fatal Dowry”, написаної у співавторстві з Філіпом Мессінджером, на тлі розвитку якобінської драми. Теоретико-методологічні засади: дослідження літературознавців щодо якобінської драми (Е. А. Верхоселт (1946), Д. Фарлей-Хілз (1988), Ф. Кермод (2005), Е. Расмуссен (2014), Дж. П. Мюррей (2014)) та інші, і з теорії драми (І. Дж. Сміт (2010), Б. Вулленд (2017)) та інші. Отримані результати: якобінська драма, яка органічно вбирає в себе усі елементи англійської драми попередніх епох, у XVII столітті виходить на новий виток свого розвитку. На сцені з’являються комедії звичаїв та комедії масок і дуже популярними стають криваві трагедії помсти які, підпадаючи під вплив барокової естетики, змальовували світ як хаос. До числа авторів якобінської епохи належить і Натан Філд, який чутно реагував на запити тогочасної аудиторії і у своїх творах звертався до актуальних тем. Його комедії “A Woman is a Weathercock”, “Amends for Ladies” та трагедія “The Fatal Dowry”, написана у співавторстві з Філіпом Мессінджером, торкаються різних аспектів життя його сучасників, пропонують цікаві відповіді на одвічні проблеми тогочасся. Звертаючись до прийомів якобінської комедії звичаїв, комедії масок, трагедії помсти та «макарб», автор створює оригінальні зразки драматичного мистецтва, які є цікавим матеріалом для подальшого дослідження.<br>EN : The work is presented on 59 pages of printed text. The list of references includes 80 sources. The presented thesis is dedicated to the analysis of such a topical problem as the place of N. Field’s Works in the Context of English Drama of the Early XVII C. The object of the work can be defined as the artistic pursuits of Nathan Field in the dramatic sphere. The main aim of the paper is to reveal aesthetic peculiarities of N. Field’s comedies "A Woman is a Weathercock", "Amends for Ladies" and the tragedy "The Fatal Dowry" co-authored with Philip Massinger against the background of the Jacobean theatre. It determined the accomplishment of such objectives as: 1) to clarify the evolution of English theater from the Middle Ages to the Renaissance; 2) to analyze the influence of William Shakespeare's works on the development of English drama; 3) to consider the specifics of the Jacobean literature; 4) to study genre peculiarities of Nathan Field on the material of comedy “A Woman is a Weathercock; 5) to establish poetics of the comedy “Amends for Ladies”; 6) to reveal artistic originality in the tragedy written by Nathan Field and co-authored with Philip Messinger “The Fatal Dowry”. Jacobean drama starts a new round of development in the XVII century. At this time the worldview changes that leads to the evolution of the comedy of manners and “masque” on stage. Popular revenge tragedies fall under the influence of Baroque aesthetics. Among the authors of the Jacobean era Nathan Field occupies a prominent place. His comedies "A Woman is a Weathercock", "Amends for Ladies" and the tragedy "The Fatal Dowry", co-authored with Philip Messinger, touch various aspects of his contemporaries’ lives. By using the techniques of Jacobean comedy of customs and “masque” and revenge tragedy, the author creates examples of dramatic art.