To see the other types of publications on this topic, follow the link: Хореографічна діяльність.
Journal articles on the topic 'Хореографічна діяльність'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 49 journal articles for your research on the topic 'Хореографічна діяльність.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
О.В., Бялик, та Разводова М.В. "МОДЕЛЬ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ КОЛЕДЖІВ ДО ФОРМУВАННЯ ХОРЕОГРАФІЧНИХ УМІНЬ В УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ". Academis notes. Series: Pedagogical sciences 4 (30 серпня 2023): 22–27. http://dx.doi.org/10.59694/ped_sciences.2023.04.022.
Full textAbstract:
У статті автор розглядає модель формування готовності студентів педагогічних коледжів до формування хоре- ографічних умінь в учнів молодшого шкільного віку. Сьогодні як ніколи набуває актуальності проблема підготовки майбутніх фахівців в галузі хореографічного мистецтва, здатних працювати з учнями молодшого шкільного віку в закладах загальної середньої освіти та в позашкільних навчальних закладах, адже хореографічна діяльність є синтезом фізичного та естетичного розвитку молодших школярів і позитивно впливає на збереження їхнього здоров’я, задоволення художньо-творчих потреб, сприяє вихованню національної свідомості. Ключові слова: студенти педагогічних коледжів, учні молодшого шкільного віку, хореографічні вміння, хореографічна діяльність, творчість, модель, етап.
2
Польченко, Христина. "ХОРЕОГРАФІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК СПОСІБ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНОЇ АДАПТАЦІЇ". Актуальні питання культурології 157, № 23 (2024): 96–102. https://doi.org/10.5281/zenodo.14592205.
Full textAbstract:
Розглянуто хореографічну діяльність як ефективний інструмент інформаційно-комунікативної адаптації; проаналізовано різноманітні аспекти хореографії, включаючи її вплив на емоційний та фізичний стан особистості, а також на розвиток соціальних навичок. Особливо увага приділяється ролі хореографії в процесах інтеграції та адаптації людей до нових соціокультурних середовищ. Дослідження підкреслює, що хореографічна діяльність сприяє підвищенню рівня самосвідомості, покращенню міжособистісної комунікації та формуванню позитивного соціального досвіду. Висновки статті базуються на аналізі емпіричних даних та результатах практичних досліджень.
3
КАЧУРИНЕЦЬ, Сергій, та Лілія КАЧУРИНЕЦЬ. "ДИРИГЕНТСЬКО-ХОРЕОГРАФІЧНІ КОЛАБОРАЦІЇ У СЦЕНІЧНИХ ПОСТАНОВКАХ". Fine Art and Culture Studies, № 3 (3 вересня 2024): 23–29. http://dx.doi.org/10.32782/facs-2024-3-4.
Full textAbstract:
У статті розглянута спільна диригентська та хореографічна діяльність у сценічних постановках. Метою дослідження є аналіз диригентсько-хореографічних колаборацій у сценічному мистецтві та виділення деяких аспектів міжгалузевої співпраці. Методологією дослідження стали культурні надбання у творчих заходах, усвідомлення можливостей та суб’єктивно-типологічних характеристик особистості диригента, залучення ефективних технічних новацій у мистецьких проєктах. Компаративний аналіз дозволив порівняти різні проєкти, де відбувалася тісна співпраця диригента і хореографа, виділити загальні закономірності та специфічні особливості кожного з них. Наукова новизна дослідження визначається тим, що здійснено аналіз можливостей співпраці диригентів та хореографів у сценічних постановках, наведено приклади способів взаємодії між ними, що розширює межі традиційних уявлень їхніх ролей і підходів у створенні сценічних вистав (спільна робота над ритмом, темпом, динамікою, візуальними аспектами (проєкціями, ітеративом, світловими ефектами), іншими елементами вистави). Розглянуто приклади спільних диригентсько-хореографічних ініціатив, що стали новаторськими у своїй області, та які саме аспекти співпраці сприяли успіху в сценічних постановках. Аргументовано вплив різних культурних контекстів на диригентсько-хореографічні колаборації та як різні традиції та стилі музики і танцю взаємодіють у спільних проєктах. Висновки. Диригентсько-хореографічні колаборації у сценічних постановках відіграють значну роль у розвитку сучасних перформативних форм. Співпраця між диригентами та хореографами дозволяє створювати багатошарові й насичені вистави, де музика та рух взаємодіють на високому рівні, роблячи сценічні виступи більш привабливими та незабутніми для глядачів. Це важливий напрямок сценічного мистецтва, що відкриває нові горизонти для творчості і сприйняття.
4
Миронюк, Наталія Миколаївна. "Внесок Євгена Зайцева в розбудову мистецько-педагогічної школи кафедри хореографії Київського державного інституту культури". Танцювальні студії 5, № 1 (2022): 8–16. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7646.5.1.2022.261604.
Full textAbstract:
Мета статті – проаналізувати творчу біографію Є. Зайцева та виявити його роль у становленні та розвитку мистецько-педагогічної школи кафедри хореографії Київського державного інституту культури імені О. Є. Корнійчука. Методологія базується на принципі історизму, методах аналізу та синтезу, теоретичного узагальнення. Наукова новизна. Вперше діяльність Є. Зайцева стала спеціальним предметом дослідження, що дозволило виявити його роль у розвитку мистецько-педагогічної школи кафедри хореографії КДІК ім. О. Є. Корнійчука. Введено до наукового обігу нові архівні документи, що уточнюють та доповнюють наявні відомості про діяльність Є. Зайцева. Висновки. Запорукою високого рівня професіоналізму Є. Зайцева як викладача кафедри хореографії КДІК ім. О. Є. Корнійчука стали професійна хореографічна освіта (закінчив хореографічне училище, отримав кваліфікацію «артист балету»), виконавська діяльність (характерні партії у балетному театрі), балетмейстерська діяльність (поставив у співавторстві два балети; балетмейстер у самодіяльному колективі), викладацька діяльність (педагог хореографічного училища, керівник самодіяльного хореографічного колективу). Є. Зайцев прислужився розбудові мистецько-педагогічної школи кафедри хореографії Київського державного інституту культури імені О. Є. Корнійчука, провадячи викладацьку діяльність упродовж 1973–1995 рр. на принципах діалогічних взаємин та поваги, активного пізнання, наступності та послідовності викладення матеріалу. Вихід навчального посібника Є. Зайцева «Основи народно-сценічного танцю», що поглиблював і вдосконалював напрацювання попередників, став підтвердженням формування потужного науково-методичного базису діяльності школи кафедри хореографії. Серед перспективних напрямів подальших досліджень – проведення мистецтвознавчого аналізу виконавської творчості Є. Зайцева, балетмейстерських постановок як крупних форм (балетів), так і композицій, створених в аматорському колективі, виявлення впливу методики Є. Зайцева у педагогічній практиці його вихованців та ін.
5
Ткаченко, Олена Андріївна, та Євгенія Валеріївна Дюбанова. "Хореографічна діяльність як засіб актуалізації діалогічності особистості в спілкуванні". Актуальні проблеми психології в закладах освіти 1 (28 червня 2022): 251–61. http://dx.doi.org/10.31812/psychology.v1i.7599.
Full textAbstract:
Пошук нових ефективних, найбільш адекватних природі людини, діагностичних і психокорекційних методів - важливе завдання сучасної психології та психопрактики. В якості такого методу все частіше вчені розглядають танець.
6
Тимчула, Андрій, та Ольга Яценко. "ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСКУЛЬТУРНИХ ПРОЦЕСІВ НАРОДНО-СЦЕНІЧНОЇ ХОРЕОГРАФІЇ : ВПЛИВ МОЛДОВСЬКОЇ ТАНЦЮВАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ НА ХОРЕОГРАФІЧНЕ МИСТЕЦТВО УКРАЇНИ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: культурологія) 48 (13 червня 2024): 275–80. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v48i.784.
Full textAbstract:
Розглянуто аспект транскультурних процесів, що відбуваються в народно -сценічній хореографії на сучасному етапі. Досліджено особливості впливу молдовської танцювальної культури на хореографічне мистецтво в Україні крізь призму особливостей транскультуралізму народно -сценічної хореографії.Проаналізовано хореографічні постановки, представлені у репертуарі українських народних ансамблів танцю і констатовано, що звернення сучасних хореографів-постановників до молдавської танцювальної культури відбувається в кількох напрямах: створення хореографічних композицій з використанням окремих елементів, характерних для лексики українського та молдовського народного танцю; постановка народно-сценічних композицій, що повністю базуються на лексиці молдавського народного танцю, авторські хореографічні композиції, в яких постановниками репрезентовано унікальні сучасні стилізації автентичного молдовського фольклорного танцю в поєднанні з елементами різних стилів хореографічного мистецтва.Розглянуто діяльність народних танцювальних колективів молдовського етносу України та виявлено їх внесок у розвиток міжкультурної взаємодії.
7
Гриценко, Олена Едуардівна, та Тетяна Михайлівна Бородіна. "Розвиток м’яких навичок здобувачів хореографічної освіти через призму професійної майстерності викладача в освітньому процесі". Південноукраїнські мистецькі студії, № 1 (27 лютого 2025): 5–9. https://doi.org/10.24195/artstudies.2025-1.1.
Full textAbstract:
У статті авторами проаналізовано дефініції «м’яких навичок» (soft skills), визначено, що професійна майстерність викладача виявляється не лише в передаванні технічних знань і вмінь, а й у створенні сприятливого освітнього середовища, де здобувачі можуть розвивати свої особистісні якості. У процесі дослідження застосовано всебічний підхід, який передбачав: глибокий аналіз психолого-педагогічної літератури – вивчення наукових праць, статей та інших джерел інформації з досліджуваної теми; аналітичну роботу з джерелами інформації (синтез та систематизація здобутих знань, чітке формулювання ключових понять та аспектів теми); інтегральний підхід, який забезпечує цілісність і синергію взаємодії елементів дослідження. Зазначено, що сучасна хореографічна освіта, окрім формування технічних навичок і знань з історії та теорії танцю, дедалі більше уваги приділяє розвитку так званих м’яких навичок (soft skills). Ці навички хоч і не пов’язані безпосередньо з танцювальною технікою, однак відіграють вирішальну роль у професійній успішності хореографа, артиста балету, педагога-хореографа та інших фахівців цієї сфери. Установлено, що основними аспектами розвитку м’яких навичок у хореографічній освіті є комунікація та емоційний інтелект, робота в команді, креативність та адаптивність, уміння керувати часом (таймменеджмент), критичне мислення й розв’язання проблем, самоменеджмент і відповідальність, стресостійкість. Викладач у хореографічній освіті виконує багатогранну роль, виступаючи як ментор, наставник та взірець для наслідування. Він демонструє ефективні стратегії комунікації, лідерські якості, уміння працювати в команді та застосовувати творчий підхід до виконання завдань. Викладач стимулює здобувачів до активної участі в різноманітних проєктах, підтримує їхню ініціативу, забезпечує конструктивний зворотний зв’язок, сприяє розвитку навичок саморефлексії та допомагає інтегрувати набуті м’які навички в практичну діяльність, готуючи їх до успішної професійної кар’єри в мінливому світі хореографічного мистецтва.
8
БІДЮК, ДМИТРО. "ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ХОРЕОГРАФІЇ В АМЕРИКАНСЬКИХ ШКОЛАХ". Comparative Professional Pedagogy 13, № 1 (2023): 53–59. http://dx.doi.org/10.31891/2308-4081/2023-13(1)-7.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню проблем навчання хореографії в американських школах. З’ясовано, що тривалий час навчання хореографії в державних і приватних школах мало периферійне значення або позиціонувалося переважно як позанавчальна діяльність (в межах занять навчальних програм мистецтва або фізичного виховання). Зазначено, що в хореографічній освіті американських школярів спостерігається певна неузгодженість, що спричинено низькою професійною кваліфікацією педагогів та їхньою недостатньою готовністю до викладання хореографії в школі. Проаналізовано напрями освітньої політики американського уряду щодо удосконалення стандартів шкільної освіти, змісту навчальних планів та освітніх програм, а також якості підготовки вчителів хореографії. Вивчено та узагальнено зміст навчальних програм шкільної освіти у контексті виокремлення мистецтва хореографії як основного предмету. Констатовано, що вагомою проблемою навчання хореографії в школах є неузгодженість змісту навчальних програм та нечітке обґрунтування критеріїв оцінювання результатів навчання. З’ясовано, що американські педагоги беруть до уваги той факт, що запровадження танцювальної хореографії у школах сприяє розвитку творчого мислення учнів, лідерських якостей, психологічному комфорту та здоров’язбереженню. Виявлено, що залишаються дискусійними питання щодо розроблення стандартів вищої освіти, сертифікації викладачів хореографії в кожному штаті, обґрунтування вимог до отримання ліцензії, уніфікації та стандартизації термінології, законодавства, удосконалення освітньої політики штатів, а також умов фінансування тощо. Зроблено висновок, що хореографічна освіта в усьому світі стикається з загальними проблемами: «Хто має навчати?», «Хто має навчати вчителів і чого вони мають навчати?». Роль сучасного вчителя-хореографа полягає не лише в навчанні танцювальних кроків, а радше у свідомому управлінні можливостями учня за допомогою навичок навчання танцю.
9
Фен, Баоцзян. "Організаційно-творча діяльність провідних труп китайського балетного театру". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 49 (15 грудня 2023): 81–91. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.49.2023.293289.
Full textAbstract:
Мета статті – проаналізувати організаційно-творчу діяльність провідних труп сучасного китайського балетного театру з огляду на соціально-економічні реформи в КНР, що розпочалися у 1980-х рр. Результати дослідження. Аналіз розвитку балетного мистецтва в КНР пореформенного періоду (з кінця 1980-х по теперішній час) довів, що базовими для становлення національного балету стали п’ять найбільших хореографічних колективів. Спочатку китайський балет переважно презентували три великі державні хореографічні трупи: Національний балету Китаю, Шанхайський балет та Ляонінський балет. Найстаріший Національний балет Китаю був найбільш масштабним і впливовим, а балетні трупи в Шанхаї та Ляоніні, що виникли у 1980-х рр., досягли успіхів уже в умовах пореформенної економіки КНР. Згодом, протягом 1990-х рр., виникли балетні театри Тяньцзіня та Гуанчжоу, від початку орієнтовані на розбудову національної балетної школи. В результаті вже в перше десятиліття ХХІ ст. китайська балетна індустрія значно розвинулася: виникає велика кількість незалежних хореографічних колективів приватної чи кооперативної форми власності, додаються гонкозькі колективи, а п’ятірка провідних балетних театрів КНР перетворилася на взірець художньо-естетичного та організаційного стандарту. Наукова новизна. Ця публікація вперше висвітлює організаційно-творчу діяльність провідних балетних труп Китайської народної республіки. Висновки. З’ясовано, що найбільш ефективними методами організаційно-творчої діяльності провідних труп Китайської народної республіки є такі: відкриття балетних шкіл на базі стаціонарних театрів, омолодження кадрового складу артистів балету, оновлення репертуарної політики через урізноманітнення театральної афіши (камерні та масштабні постановки, всесвітньо відомі західні балети, твори китайських сучасних композиторів, революційні вистави часів маоїзму, національні балетні драми з опорою на класичні й народні китайські танці тощо), запрошення відомих балетмейстерів з-за кордону для навчання танцівників і постановки нових балетів, експерименти в сфері хореографічної лексики, розширення медіаприсутності на телебаченні та в мережі «Інтернет», позитивна адаптація організаційного досвіду, набутого за часів пандемії 2020-2021 рр., та ін.
10
Ареф’єва, А. "НЕОТРАДИЦІОНАЛІЗМ В ЕВРОПЕЙСЬКІЙ ХОРЕОГРАФІЇ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ: ЕСТЕТОСФЕРА СИНТЕЗУ МИСТЕЦТВ". Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, № 2(92) (19 грудня 2022): 129–37. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.2(92).2022.129-137.
Full textAbstract:
Наголошено на актуальностівизначення модерних інтенцій неокласики в реаліях хореографічної культури початку ХХ століття. Охарактеризовані спонуки синтезу мистецтв всценічному просторі, які презентують образ людини-митця модерну. На основі реконструкції формотворчого пошуку М. Фокіна проведено аналіз трансформації ідей романтичного класицизму у бік інновацій авангардного зразка. Мета статті – розглянутифеномен сценічного синтезу мистецтв в контексті діалогу стильових імплікацій хореографічного мистецтва початку ХХ століття. Методологія дослідження презентується компаративним та системним підходами; використані також трансцендентальний, феноменологічний, діалектичний методи щодо характеристики сценічного синтезу в контексті хореографічної культури як цілісності культуротворення. У дослідженні проаналізовані матеріали рефлексії практиків та теоретиків хореографії. Наукова новизна статті полягає у тому, що визначено феномен синтезу мистецтв в контексті хореографії М. Фокіна. Фокін, з одного боку, схожий на Станіславського, який привніс в театр психологію. М. Фокін привніс психологію в хореографію. Здругого, – Фокін привніс в хореографію автентику драми, костюма, реконструкцію подій, все те, що можна визначити як характер, образ персонажу. М. Фокін також чимось нагадує реформатора театру Всеволода Мейєрхольда, який "психологізував" сам сценічний простір, – наділив душею просценіум, лінію перед рампою, а, говорячи архітектурною мовою, зробив візуальний простір сцени "фронтальним", "рельєфним". Дещо подібне зробив і Фокін. Висновки. Фокін поєднував хореографічну діяльність з педагогічною. Він дуже рано, в 1902-му році, почав викладати в балетній школі. Ця педагогічна місія – донести, сформувати, створити – якоюсь мірою перетворила трупу акторів, задіяних в спектаклі, на своєрідну школу, де він був вчителем. Це та парадигма, яка свідчить про те, що Фокін є своєрідним хореографічним аналогом Станіславського.
11
Горбатова, Надія Олександрівна. "Бакалаврський творчий проєкт у підготовці студента за освітньо-професійною програмою «Бальна хореографія»". Танцювальні студії 5, № 2 (2022): 148–56. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7646.5.2.2022.269344.
Full textAbstract:
Мета дослідження – виявити роль творчого проєкту у підготовці студента за освітньо-професійною програмою «Бальна хореографія» у Київському національному університеті культури і мистецтв та з’ясувати його особливості. Методологія. Застосовано методи аналізу та синтезу, дедуктивний метод, порівняння. Наукова новизна. Подано визначення поняття «хореографічний творчий проєкт» у навчальному процесі; введено до наукового обігу методичний досвід щодо бакалаврського хореографічного творчого проєкту, апробований у Київському національному університеті культури і мистецтв за освітньо-професійною програмою «Бальна хореографія». Висновки. Під «хореографічним творчим проєктом» у навчальному процесі розуміємо педагогічну технологію, сутність якої – комплексне застосування наявних та отримання нових знань, умінь, навичок на основі міждисциплінарних зв’язків у процесі самостійного розроблення проблемного питання (ситуації) у сфері хореографічного мистецтва та оформлення (презентація) практичного результату. Така проєктна діяльність акумулює провідні освітні тренди щодо демократизації освітнього середовища, навчання через дослідження, формування індивідуальної освітньої траєкторії студента та ін. Проаналізований методичний досвід щодо реалізації творчого проєкту як форми атестації за освітньо-професійною програмою бакалаврського рівня «Бальна хореографія» у Київському національному університеті культури і мистецтв дозволяє стверджувати, що він не лише діагностує та поглиблює загальні та спеціальні компетентності, зокрема, оригінальні, притаманні названій програмі, а й закладає фундамент для успішного навчання та реалізації проєктів на наступних рівнях вищої освіти, зокрема на третьому (освітньо-творчому). Хореографічний проєкт складається з двох елементів: творчого (постановка хореографічної сюїти, картини, шоу-програми, вистави та ін., де лексика бальної хореографії має складати не менше семидесяти відсотків хореографічного «тексту») та дослідницького (пояснювальна записка – теоретичне обґрунтування концепції, методики розроблення та постановки проєкту, а також дослідження дотичних до теми постановки проблем).
12
Башкір, О. І., та А. О. Денисенко. "ОСОБЛИВОСТІ КОМАНДОУТВОРЕННЯ В ХОРЕОГРАФІЧНИХ КОЛЕКТИВАХ". Теорія та методика навчання та виховання, № 52 (2022): 9–20. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2022.52.01.
Full textAbstract:
Командоутворення в хореографічних колективах – це поетапне формування команди однодумців, поєднаних спільною хореографічною діяльністю, які поділяють цілі та цінності хореографії як прояву культури, володіють знаннями про хореографічні традиції колективу, поважають їх та примножують, усвідомлюють відповідальність за спільний результат, який базується на особистісних зусиллях. З метою вирішення поставлених завдань було використано такі теоретичні методи дослідження, як: аналіз психологічної та педагогічної літератури з метою визначення поняття командоутворення; узагальнення та порівняння результатів дослідження авторів та інших дослідників, що дало можливість визначити внесок авторів у дослідження командоутворення як методу організації взаємодії учнів хореографічних класів. Продуктивна робота команди багато в чому залежить від застосунків, що використовуються в організації спільної діяльності. Відповідно, в освіті активно запроваджуються технології командоутворення як інструменти досягнення освітніх цілей, розробляються методики тімбілдінгу, вивчаються питання організації командної роботи. У дослідженні авторами визначено критерії відмінності команди від групи: цілі командної роботи (визначаються відповідно до завдань; усвідомлюються членами команди та приймаються на емоційному рівні; чітко узгоджуються з власними потребами, інтересами членів команди, приймаються на мотиваційному рівні); принципи взаємодії у процесі досягнення цілей (у команді принципи взаємодії визначаються спільно її членами; дотримання принципів взаємодії в команді внутрішньо мотивоване; у команді важливу роль відіграють принципи, пов’язані з партнерською взаємодією її учасників); рольова структура (ролі в команді задаються зсередини, з урахуванням мети, індивідуальних особливостей членів команди тощо; у команді ролі гармонійно взаємодіють та взаємодоповнюють одна одну; лідер у команді є загальновизнаним); етапи тімбілдінгу (визначення цілей формування команди; підбір членів команди, виявлення особистісних якостей кожного; розподіл функціональних обов’язків між членами команди; налагодження комунікативних зв’язків між членами команди; розвиток командної взаємодії); методи командоутворення, до яких належать переважно активні та інтерактивні технології навчання, командні, ексклюзивні та спортивно-розважальні ігри.
13
БІДЮК, ДМИТРО. "ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІВ-ХОРЕОГРАФІВ У США". Comparative Professional Pedagogy 14, № 1 (2024): 98–107. http://dx.doi.org/10.31891/2308-4081/2024-14(1)-12.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розкриттю організаційних засад професійного розвитку педагогів-хореографів у досвіді США. З’ясовано вимоги до професійної компетентності педагогів-хореографів та їхні потреби у контексті сучасних тенденцій розвитку хореографії і хореографічної освіти. Ці тенденції (використання цифрових технологій в мистецькій педагогіці; запровадження міждисциплінарних підходів у підготовку педагогів-хореографів; акцент на інклюзивність й культурну диверситивність; удосконалення професійних стандартів та процедури сертифікації; запровадження онлайн освіти) відображають стрімкий розвиток і сучасні виклики у галузі хореографічно-педагогічної освіти в США, спрямовані на підготовку компетентних професіоналів у сфері педагогіки танцю. Проаналізовано діяльність фахових організацій, які популяризують хореографічну освіту та здійснюють підтримку професійного розвитку педагогів-хореографів. Охарактеризовано програми (WeTeachNYC) та форми організації професійного розвитку педагогів-хореографів у досвіді США (майстер-класи і воркшопи, інтенсивні тренінги, стажування, участь у танцювальних проєктах і виставах, самоосвіта, участь у професійних конференціях і семінарах тощо). Особливу увагу приділено сертифікатним програмам: програмі «Certificate in Dance Education» від Національної організації танцювальної освіти; «Certificate Programs» від Танцювального центру Бродвей; «Certificate in Dance» від Школи Juilliard; «Certificate Programs» від Фестивалю американського танцю. Визначено мотиватори і шляхи стимулювання педагогів-хореографів до професійного розвитку. Обґрунтовано, що концепція професійного розвитку педагога-хореографа охоплює комплекс підходів та стратегій, спрямованих на покращення навичок, знань і професійних можливостей в галузі викладання танцю. Зроблено висновок, що американському суспільству потрібні педагоги-хореографи, які не лише мають необхідні високі професійні знання та творчий потенціал, а й психологічно готові до постійного оновлення, удосконалення професіоналізму, здатні оцінити нові тенденції сучасного розвитку хореографічного мистецтва, швидко адаптуватися до них.
14
Джафарова, Етері. "РОЛЬ ОСВІТНІХ ПРОЦЕСІВ У ФОРМУВАННІ НОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ АЗЕРБАЙДЖАНСЬКОГО НАРОДНОГО СЦЕНІЧНОГО ТАНЦЮ НА ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 45 (17 грудня 2021): 211–17. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.45.2021.247397.
Full textAbstract:
Мета статті полягає в дослідженні нових напрямків в хореографічній освіті на прикладі Бакинської хореографічної академії. Методологія дослідження спирається на метод історизму, для дослідження азербайджанського народного сценічного танцю в контексті визначеного історичного періоду розвитку азербайджанської культури. Більш того, розгляд діяльності Бакинської хореографічної академії під час дослідження корелюється з процесами, які відбуваються в сучасному Азербайджані. Метод історизму дозволяє виявити знакові з точки зору історичного процесу тенденції в розвитку азербайджанського народного сценічного танцю. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше зроблено дослідження сучасного функціонування азербайджанського народного танцювального мистецтва в XXI столітті. Новизна також визначається новим матеріалом, використаним в даній статті. Вперше систематично класифікуються параметри освітніх методів азербайджанського народного сценічного танцю — специфіка, сценічна реалізація, навчання, культурні взаємозв’язки. Висновки. Поряд з синтезом загального та спеціалізованого досвіду, накопиченого в рамках роботи Бакинської хореографічної академії, висуваються і інші параметри навчання. У статті підкреслюється участь студентів Бакинської хореографічної академії на сценах провідних театрів республіки, формує в них якості культурної і соціальної адекватності вимогам суспільства, контекста. Спеціальні знання хореографічного мистецтва, які обумовлюють подальшу продуктивну діяльність в рамках танцювального мистецтва, вигострюються на професійній сцені.
15
Ткаченко, Ірина Олександрівна. "БАЛЕТМЕЙСТЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ІРЖІ КИЛІАНА: ВІД БАЛЕТНОЇ СЦЕНИ ДО КІНОТАНЦЮ". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 45 (17 грудня 2021): 218–23. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.45.2021.247398.
Full textAbstract:
Мета статті — висвітлити етапи балетмейстерської діяльності Іржі Киліана та їх вплив на розвиток хореографічного мистецтва епохи постмодерну. Методологія дослідження. Аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, які застосовувалися для з’ясування стану розробленості проблеми, виявлення біографічних відомостей, характеристики балетмейстерської діяльності Іржі Киліана; біографічний метод, який посприяв вивченню творчої діяльності балетмейстера; історико-генетичний аналіз та метод періодизації, які дозволили розглянути проблему дослідження у часовому континуумі та виокремити чотири етапи балетмейстерської діяльності хореографа-філософа, з’ясувати особливості стилю, хореографічної мови на кожному із етапів. Наукова новизна. Уперше в українському мистецтвознавстві висвітлено етапи балетмейстерської діяльності Іржі Киліана; розкрито сутність його унікального авторського стилю; узагальнено методику та специфіку роботи митця із танцівниками власно створеної трупи при Нідерландському театрі танцю; виявлено особливості хореографічної мови Киліана крізь призму постмодерністської епохи. Висновки. Доведено, що балетмейстерська діяльність Іржі Киліана характеризується чотирма етапами (сюжетно-драматургічний, «чорно-білий», віддалено-ілюзійний, візуальний) та відзначається авторським стилем, експериментальним новаторством, який полягає у поділі балетної трупи за віковою категорією та участю танцівників у постановочному процесі. Постмодерністська філософсько-естетична концепція сприяє пошуку нового авторського хореографічного напряму, який втілюється в кінотанці Іржі Киліана. Традиційна версія балету «Кармен», представлена Киліаном у новій трагікомічній інтерпретації, стала еталоном короткометражних хореографічних фільмів та продемонструвала широкому загалу зовсім інше трактування. Класичні взаємини та почуття між чоловіком і жінкою, які присутні в «Кармен» Бізе, Киліан перетворює на любов жінки до автомобіля, що пояснюється буденністю постіндустріального суспільства.
16
Мостова, Ірина Сергіївна, та Каріна Володимирівна Островська. "Хореографічне мистецтво як інструмент формування ціннісних орієнтирів вихованців аматорських танцювальних колективів". Танцювальні студії 6, № 1 (2023): 63–69. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7646.6.1.2023.283728.
Full textAbstract:
Мета статті – окреслити пріоритетні ціннісні орієнтири, що мають формуватись у дитячих хореографічних колективах, в контексті національно-патріотичного виховання молоді. Методологія дослідження. У дослідженні використано комплекс теоретичних та емпіричних методів задля отримання достовірних результатів. До групи теоретичних методів увійшли: метод аналізу теоретичної бази, термінологічний метод, описовий метод, культурологічний підхід, системний підхід. Як емпіричні методи використано метод моделювання, метод узагальнення отриманої оцінювальної інформації, метод систематизації. Наукова новизна полягає в необхідності окреслення пріоритетних ціннісних орієнтирів, які необхідно формувати в дітей та молоді під час їхнього навчання в хореографічному колективі. У проведеному досліджені наведено важливі напрями виховної роботи, що актуалізовані викликами сьогодення: війною, необхідністю відстоювання державності, суверенності та права на майбутнє. Надано рекомендації щодо засобів формування окреслених цінностей у контексті хореографічної позашкільної освіти. Висновки. У сучасних умовах актуалізується формування у вихованців хореографічних колективів загальнонаціональних, естетичних та морально-етичних цінностей. Серед таких цінностей на окрему увагу заслуговує мовленнєва ідентифікація, виховання патріотизму. Формування естетичних та морально-етичних ціннісних орієнтирів в умовах інтенсивної диджиталізації суспільства передбачає активне залучення соціальних мереж та розвиток у вихованців колективів принципів корпоративної етики. Активна громадська позиція та спрямована виховна діяльність керівників хореографічних колективів стане запорукою гармонійного розвитку українського суспільства в часи розбудови та подальшого державотворення.
17
KMETIUK, Taras, та Nataliia TOLOSHNIAK. "Мистецька діяльність Поліського ансамблю пісні і танцю «Льонок»". ART-platFORM 10, № 2 (2025): 69–86. https://doi.org/10.51209/platform.2.10.2024.69-86.
Full textAbstract:
У статті висвітлено історію створення і проаналізовано творчу діяльність Поліського державного академічного ансамблю пісні і танцю «Льонок» ім. Івана Сльоти Житомирської обласної філармонії ім. Святослава Ріхтера з погляду специфіки його функціонування, виконавської стилістики, гастрольної географії. Крім України, колектив виступав із концертами у Азербайджані, Болгарії, Грузії, Литві, Молдові, Німеччині, Польщі, Румунії, Словаччині, Франції та ін. Висвітлені особливості репертуару, в основі якого – кращі зразки народної творчості Полісся: хорові, танцювальні, ансамблеві, оркестрові номери, вокально-хореографічні композиції. У статті здійснено детальну характеристику мистецької біографії колективу, виокремлено творчий злет його багаторічного керівника Івана Сльоти, титанічна праця якого сприяла створенню вишуканих концертних програм, різнопланового репертуару, досконалого художнього виконання. Доведено, що діяльність «Льонка» спрямована на збереження, розвиток і популяризацію автентичної народнопісенної культури поліського регіону, здійснюючи вагомий внесок у національне відродження, розбудову вітчизняного мистецтва, забезпечуючи йому славу як одному з кращих колективів України. Зміст наукової розвідки, її проблематика актуалізуються в історичному музикознавстві через використання нових документальних матеріалів, періодики, електронних ресурсів, що дозволяють по-новому оцінити важливий зламний період історії пісенно-танцювального виконавства Полісся, зокрема, діяльності ансамблю. Яскрава самобутність і вокально-хореографічне мистецтво, яке репрезентує «Льонок», і нині продовжують визначати високий рівень української культури, вражаючи оригінальним звучанням, яскравою самобутністю, цікавими типажами артистів, своєрідністю виконавського стилю у поєднанні з високим професіоналізмом. На творчості Поліського ансамблю пісні і танцю виховалося не одне покоління патріотів рідного краю. Мистецька діяльність колективу стала вагомим чинником розвитку професійного хорового і хореографічного виконавства Житомирщини.
18
Гутник, Ірина Миколаївна. "Балетмейстерська творчість Олексія Гомона в контексті народно-сценічної хореографії України". Танцювальні студії 4, № 2 (2021): 117–25. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7646.4.2.2021.249287.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у виявленні особистого внеску балетмейстера Олексія Гомона в розвиток народно-сценічного хореографічного мистецтва України. Методологія. Для досягнення мети застосовано загальнонаукові методи теоретичного та емпіричного рівнів: аналіз і узагальнення науково-теоретичних основ дослідження, хронологічний метод. Висновки щодо особливостей балетмейстерської творчості О. Гомона зроблено на основі аналізу виявленого комплексу джерел: хореографічних творів митця, інтерв’ю з ним, спогадів колег та артистів. Наукова новизна. У дослідженні вперше здійснено комплексний аналіз основних етапів становлення та розвитку балетмейстерської творчості О. Гомона; введено у науковий обіг фактологічний матеріал (інтерв’ю з митцем), який до цього часу не був опублікований. Висновки. Балетмейстерська творчість О. Гомона є синтезом досягнень декількох поколінь українських хореографів у сфері сценічної інтерпретації народного танцю, вона заснована на народних традиціях та творчо оброблена, збагачена досвідченим, майстерним танцівником і талановитим багатоплановим постановником. Значний вплив на творчість талановитого балетмейстера О. Гомона мала співпраця з генієм української народної хореографії П. Вірським. Яскравою віхою у творчому житті митця стала балетмейстерська діяльність у Державному шахтарському ансамблі пісні і танцю «Донбас», а згодом у Національному заслуженому академічному українському народному хорі ім. Г. Верьовки. Танцювальні номери та вокально-хореографічні композиції, створені О. Гомоном, і до сьогодні залишаються улюбленими як в артистів, так і в глядачів. Балетмейстерська творчість О. Гомона, його професійна діяльність – це вагомий внесок у розвиток народно-сценічного мистецтва України, який полягає в розширенні тематики сценічних українських народних танців; збагаченні народної танцювальної лексики завдяки вмілій обробці фольклорного матеріалу; створенні значної кількості масштабних пісенно-танцювальних композицій, які заслужено вважаються кращими зразками вокально-хореографічних форм народного мистецтва.
19
Пахольчак, Євгенія Сергіївна. "Етапи розвитку хореографічної діяльності від аматорства до сучасних приватних танцювальних студій Вінниччини". Scientific journal of National Pedagogical Dragomanov University. Series 14. Theory and methodology of arts education 31 (31 травня 2024): 154–60. http://dx.doi.org/10.31392/udu-nc.series14.2024.31.20.
Full textAbstract:
Розглядаються особливості історичного розвитку хореографічного мистецтва на Вінниччині в період 1920-2020-х років. Показано п’ять етапів історичного розвитку танцювального аматорства. У ХХІ ст. накопичений досвід став опорою для продовження в діяльності викладачів різноманітних приватних танцювальних студій. Глобальний розвиток хореографічного мистецтва в наші дні супроводжується масовим відкриттям приватних хореографічних студій в Україні, зокрема, і на Вінниччині. Діти та молодь охоче знайомляться з новими стилями та активно опановують сучасні напрямки хореографії. Так, особливо популярними є Contemporary, Modern, Jazz Modern, Jazz Funk, Hip Hop, High Heels, Twerk, Stretching, Break Dance, Dancehall, Choreo, K-pop. Отже, сучасні викладачі, які займаються хореографічною діяльністю, повинні мати високий рівень професійної компетентності, оскільки мають допомагати дітям і молоді в культурному зростанні та стимулювати розвиватися фізично.
20
Юрій Олегович, МУЗИКА Юрій Олегович. "ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ НАРОДНОЇ ХОРЕОГРАФІЇ ДО ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Academis notes. Series: Pedagogical sciences 5 (23 листопада 2023): 129–34. http://dx.doi.org/10.59694/ped_sciences.2023.05.129.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблему формування позитивної мотивації майбутніх викладачів народної хореографії до творчої діяльності у процесі фахової підготовки. Наголошено на особливостях творчої діяльності викладача народної хореографії. Зазначено, що творча діяльність викладача-хореографа є багатогранною, оскільки поєднує фахові знання, уміння, особистісні та професійні якості, що спрямовані на створення нової хореографічної композиції та трансляцію хореографічного досвіду молодшим поколінням. Ключові слова: викладач-хореограф, народна хореографія, мотивація, творча діяльність, професійна підготовка, творчий потенціал, форми і методи навчання, позааудиторна діяльність.
21
Верховенко, Ольга. "Значення творчості Роберта Візиренка-Клявіна та Дмитра Клявіна для розвитку балетного мистецтва України другої половини XX – початку XXI століття". Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво 4, № 2 (2021): 123–31. http://dx.doi.org/10.31866/2616-759x.4.2.2021.243239.
Full textAbstract:
Мета дослідження – вивчити сценічні здобутки Роберта Візиренка-Клявіна та Дмитра Клявіна в контексті їх артистичної, педагогічної та балетмейстерської діяльності. Методологія роботи базується на таких методах дослідження: загальноісторичному (задля вивчення історичних процесів, що відбувалися в балетному середовищі України у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.), історико-культурному (з метою дослідження хореографічної культури у виконавській і балетмейстерській площинах зазначеного періоду), аналітичному (для опрацювання наукової, культурологічної, мистецтвознавчої та театрознавчої літератури), системному (для узагальнення відомостей щодо творчого становлення Роберта та Дмитра Клявіних на сцені Національної опери України) та ін. Наукова новизна публікації полягає в тому, що вперше розглянуто артистичну, педагогічну та балетмейстерську діяльність танцівників династії Клявіних, яка істотно вплинула на розвиток балетної культури в Україні у другій половні ХХ – на початку ХХІ ст. Висновки. Роберт Візиренко-Клявін створив понад 20 оригінальних сценічних образів у балетах академічної спадщини та виставах радянської балетної класики. Упродовж 20-річної балетмейстерської діяльності хореограф поставив 7 балетів і взяв участь у підготовці хореографічних картин у кількох операх. Акторські здібності танцівника привернули увагу радянських режисерів, які надали можливість артисту заявити про себе у кінематографічній галузі – він зіграв 5 ролей у художніх кінострічках (2 з них – фільми- балети). Чимало професійних зусиль Р. Візиренко-Клявін приклав до формування вітчизняної чоловічої виконавської школи: понад 20 років він присвятив роботі в Київському ДХУ. Накопичений Р. Візиренком-Клявіним досвід актуалізував і розвинув його син – Дмитро Клявін, який створив на сцені Національної опери ім. Т. Шевченка близько 40 яскравих характерних партій. Плідною стала балетмейстерська діяльність артиста, відзначена 2019 р. премією ім. А. Шекери за досягнення у сфері хореографічного мистецтва України. Вагоме місце у творчості Д. Клявіна посіла педагогічна робота, розпочата у Київському ДХУ, яка триває і дотепер у Київській муніципальній академії танцю ім. С. Лифаря.
22
Шетеля, Наталія Ігорівна. "Формування готовності до самостійної навчально-пізнавальної діяльності майбутніх фахівців культури та мистецтва". Scientific journal of National Pedagogical Dragomanov University. Series 14. Theory and methodology of arts education 31 (31 травня 2024): 9–16. http://dx.doi.org/10.31392/udu-nc.series14.2024.31.02.
Full textAbstract:
Конструктивно-структурний аналіз освітньо-професійної програми підготовки бакалавра та магістра галузі знань «Культура та мистецтво», спеціальності 025 «Музичне мистецтво» та 024 «Хореографічне мистецтво» переконує у необхідності висвітлення наступних методологічних підходів: компетентнісний, культурологічний, особистісно-діяльнісний. Самостійна навчально-пізнавальна діяльність майбутніх фахівців культури та мистецтва сприяє формуванню ініціативності, дисциплінованості, креативності, почуття відповідальності та колективізму, необхідних майбутньому фахівцю у навчанні і професійній діяльності.
23
Щур, Людмила. "ТРАДИЦІЙНИЙ НАРОДНИЙ ТАНЕЦЬ У РЕПЕРТУАРІ ХОРЕОГРАФІЧНИХ КОЛЕКТИВІВ ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО), № 36 (9 травня 2021): 183–89. http://dx.doi.org/10.35619/ucpm.vi36.430.
Full textAbstract:
Стаття присвячена висвітленню проблеми традиційної танцювальної практики Західного Поділля якневід’ємної частини народного хореографічного мистецтва означеного регіону, так і України загалом.Розглянуто фактори впливу на трансформаційні процеси традиційної танцювальної культури досліджуваногорегіону та її сучасний стан функціонування. Проаналізовано діяльність аматорських дитячих та студентськиххореографічних колективів, а також єдиного професійного академічного ансамблю танцю «Надзбручанка», якіу своєму репертуарі зберігають та популяризують західноподільські традиційні танцювальні зразки.
24
Rostovska, Yu. "ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКО-СЦЕНІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ХОРЕОГРАФІЇ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ". Research Notes, № 2 (12 жовтня 2023): 142–47. http://dx.doi.org/10.31654/2663-4902-2023-pp-2-142-147.
Full textAbstract:
Зміни, що відбулися у різних сферах суспільного життя, призвели до значних зрушень у системі організації та функціонування вищої освіти. Це обумовило підвищення ролі і значення університетів як основних осередків науки і освіти, здатних підтримувати нерозривний зв язок між викладанням і дослідницькою діяльністю та забезпечити підготовку висококваліфікованих спеціалістів. У статті зазначено, що українська педагогічна система перебуває на етапі кардинальних змін і характеризується інтегративними процесами по зближенню з освітніми системами країн зарубіжжя. Модернізація вітчизняної освіти та її входження в європейський простір висуває нові вимоги до підготовки фахівців. Сьогодні важливим є не тільки об єм знань та практичних умінь, які отримуються випускниками закладів вищої освіти, а й формування в них вміння ними оперувати, зокрема в хореографічній освітній галузі. Новітній етап розвитку мистецької освіти вимагає підготовки таких викладачів хореографії, які б поєднували у собі творчу індивідуальність та високий виконав- ський професіоналізм. Саме тому є актуальним пошук обґрунтованих, сучасних науково-методичних підходів до навчання та процесу їх професійного становлен- ня, а саме дослідження особливостей формування виконавсько-сценічної май- стерності хореографів під час фахової підготовки. У статті висвітлено поняття «майстерність», «сценічно-виконавська май- стерність», «професійна майстерність хореографа». Наголошено, що усвідомленням значущості хореографічного мистецтва у системі культури та освіти стало відкриття спеціальності «Хореографія» у закладах вищої освіти України, що викликало потребу в удосконаленні системи професійної підготовки майбутніх фахівців хореографії, здатних уміло поєдну- вати ґрунтовні професійні знання із сценічно-виконавськими та педагогічними навичками та вміннями; озброєних відповідним науковим та творчим доробком задля залучення дітей та юнацтва до багатства хореографічної культури.
25
Берест, Роман Ярославович, та Олександр Анатолійович Плахотнюк. "Хореографічний феномен Роми Прийми-Богачевської". Танцювальні студії 7, № 1 (2024): 8–18. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7646.7.1.2024.306998.
Full textAbstract:
Мета статті – виявити основні чинники впливу на формування творчої особистості Роми Прийми та висвітлити найважливіші етапи її мистецької та просвітницької діяльності. Методологія дослідження базується на застосуванні комплексного підходу, що поєднує культурно-типологічний, історико-порівняльний, описовий методи та елементи культурно-освітньої, суспільно-політичної ретроспективної реконструкції. Наукова новизна полягає в висвітленні маловідомих сторінок життя й творчості Роми Прийми, її ролі в популяризації української національної культурної спадщини засобами хореографічного мистецтва. Висновки. Талановита галичанка Рома Остапівна Прийма-Богачевська, народжена в Перемишлі, в сім’ї інтелігенції, з п’яти років навчалася за системою Е. Жака-Далькроза; згодом – у хореографічній школі ритміки та модерного танцю М. Бронєвської за системою М. Вігман; надалі – в балетній школі при Великому театрі Львова. У грудні 1939-го у віці 13 років стала солісткою львівського Великого театру. Через складні обставини радянської окупації заходу України у вересні 1939 р. опинилася за межами України. Серед основних віх творчого життя, що істотно вплинули на формування особистості Роми Прийми – вступ до Віденської Академії музики і драматичного мистецтва на курс відомої балерини Грети Візенталь; надалі була солісткою балетної трупи національного театру в Інсбруку та Зальцбурзі, працювала в трупі М. Грем у Нью-Йорку. 1960 р. створила авторську програму, де переважали українські танці; 1962 р. здійснила турне з програмою «Танці й характери України». У власних постановках Р. Прийма поєднувала хореографічну експресію, пластику, глибокий зміст та українські фольклорні мотиви. Заснувала приватну школу балету та українських народних танців у Нью-Йорку. Відкрила школи в інших містах США, що мали популярність у середовищі української діаспори. 1978 р. заснувала молодіжний ансамбль народного танцю «Сизокрилі». Довготривалою й багатогранною творчою діяльністю Р. Прийма-Богачевська зробила неабиякий внесок у розвиток українського та світового хореографічного мистецтва як артистка, вчителька, хореографиня, керівниця молодіжного танцювального ансамблю, патріотка національного духу. Пам’ятаючи про своє походження, завжди прославляла Україну, популяризуючи українську національну культуру.
26
Москвічова Ю. О. та Сушицький М. І. "Розвиток народно-сценічної хореографії у творчій діяльності В. Верховинця". Scientific journal of National Pedagogical Dragomanov University. Series 14. Theory and Methodology of Arts Education 29 (22 травня 2023): 199–206. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series14.2023.29.25.
Full textAbstract:
Динаміка професіоналізації української народно-сценічної хореографії розкривається у контексті творчої діяльності Василя Верховинця. Показано процес виокремлення народного танцю в окремий сценічний жанр і подальше його втілення у першому національному балеті. Висвітлено багатогранну творчу діяльність В.Верховинця як засновника теоретичних засад української хореографії та творця нового сценiчного жанру – театралiзованої пiснi. Підкреслено надважливе значення новаторських наукових праць митця («Українське весiлля», «Українськi танцi», «Теорiя українського народного танцю», «Весняночка»). Визначено специфіку практичної хореографічної роботи В. Верховинця у навчальних закладах та художніх колективах.
27
Фрицюк В. А., Пахольчак Є. С. та Фрицюк В. М. "Розвиток мотивації професійного саморозвитку майбутніх бакалаврів хореографії в освітньому середовищі закладу вищої освіти". Scientific journal of National Pedagogical Dragomanov University. Series 14. Theory and Methodology of Arts Education 29 (22 травня 2023): 77–84. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series14.2023.29.10.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано сучасний стан та окремі особливості розвитку мотивації професійного саморозвитку майбутніх бакалаврів хореографії в освітньому середовищі закладу вищої освіти. На основі аналізу та узагальнення наведених джерел стверджується, що професійний саморозвиток майбутніх бакалаврів хореографії є свідомою діяльністю здобувачів, спрямованою на повну самореалізацію себе як особистості в тій соціальній сфері, яку визначає її професія, тобто в діяльності балетмейстера, керівника хореографічного колективу, викладача хореографічних дисциплін. Оскільки високий рівень мотивації є однією з провідних умов підвищення рівня готовності майбутніх бакалаврів хореографії до професійного саморозвитку, то логічно постає питання про можливість цілеспрямованого її формування. Доведено, що в освітньому середовищі закладу вищої освіти важливо при цьому впроваджувати в навчання концепції й технологій особистісно-орієнтованої освіти, забезпечити випереджальний характер перетворення середовища, представлення університетським середовищем максимальних можливостей для занурення студента у сферу професійної діяльності, забезпечити участь суб’єктів освітнього процесу (викладачів і студентів) у розвитку освітнього середовища, яке є доброзичливим і комфортним для навчання. Акцентовано увагу на тому, що мотиваційна сфера особистості виконує декілька функцій. Перш за все, вона спонукає до цілеспрямованої активності особистості, зумовлює її поведінку і діяльність залежно насамперед від сили мотивів. Під впливом мотиваційної сфери відбуваються вибір і здійснення певної лінії поведінки, певної діяльності. Особистість прагне досягти раніше обраної мети, розв’язати передбачені завдання. У цьому сутність спрямовуючої функції, пов’язаної, перш за все, зі стійкістю мотивації. Доведено, що реалізація цих функцій залежить від емоційної, вольової та інтелектуальної сфер особистості.
28
Мокрій, Роксолана. "ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ЗАСЛУЖЕНОГО АРТИСТА УКРАЇНИ СЕРГІЯ ВІКТОРОВИЧА НАЄНКА ТА ЙОГО ДІЯЛЬНІСТЬ В ЛЬВІВСЬКІЙ ХОРЕОГРАФІЧНІЙ ШКОЛІ". SWorldJournal, № 18-03 (30 березня 2020): 204–10. http://dx.doi.org/10.30888/2663-5712.2023-18-03-051.
Full textAbstract:
В статті розглядається творчий шлях Заслуженого артиста України Сергія Наєнка від дитячих років та його зацікавлення хореографією, до навчання у провідних артистів балету, на базі хореографічного училища. Розглянуто причини вибору роботи на користь Льві
29
Кравець, Антоніна. "Творча діяльність Антоніни Васильєвої в контексті розвитку вітчизняного балетного мистецтва першої половини ХХ століття". Bulletin of KNUKiM. Series in Arts, № 33 (1 листопада 2015): 60–65. https://doi.org/10.31866/2410-1176.33.2015.158289.
Full textAbstract:
У статті в хронологічному порядку висвітлено артистичні здобутки видатної української балерини першої половини ХХ століття – Антоніни Васильєвої (1910– 1989). Визначено її творчі контакти з відомими радянськими балетмейстерами, проаналізовано кращі балетні ролі.
30
K.M., Bulaga. "COMPONENTS OF EDUCATIONAL ACTIVITY OF PUPILS OF CHILDREN’S CHOREOGRAPHIC TEAM." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 90 (November 4, 2020): 28–32. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-90-5.
Full textAbstract:
У статті охарактеризовано поняття навчальної діяльності вихованців дитячого хореографічного колективу як специфічного виду цілеспрямованої діяльності з оволодіння системою хореографічних знань як інформації, що підлягає опануванню, хореографічних умінь та навичок як способів діяль-ності, досвіду хореографічної творчості та емоційно-морального сприйняття хореографічних творів, що дає нам уявлення про взаємозв’язок процесів навчання й опанування хореографічного мистецтва. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури виокремлено чотири структурні компоненти навчальної діяльності вихованців дитячого хореографічного колективу: мотиваційний, цільовий, діяль-нісно-творчий та рефлексивно-суб’єктний. З’ясовано, що мотиваційний компонент навчальної діяльно-сті вихованців дитячого хореографічного колективу відбиває систему мотивів (внутрішніх та зовніш-ніх), які спонукають дітей до занять з хореографії, формують потребу в навчанні, опануванні різних видів танцю, сприяють вдосконаленню, саморозвитку, а також підвищують рівень особливих інтересів та захоплень мистецтвом хореографії, зацікавленість та активну участь у виконавчій, імпровізаційній та творчій танцювальній діяльності. Цільовий компонент навчальної діяльності вихованців дитячого хореографічного колективу відбиває процес постановки мети, її деталізації та завдань, спрямованих на оволодіння системою хореографічних знань, умінь та навичок, уявлення про майбутні труднощі, умо-ви виконання завдань, обсяг знань, прийомів, засобів і способів досягнення мети. Діяльнісно-творчий компонент навчальної діяльності вихованців дитячого хореографічного колективу відбиває систему вмінь і навичок як сукупності способів здійснення виконавчої, імпровізаційної та творчої танцювальної діяльності. Рефлексивно-суб’єктний компонент навчальної діяльності вихованців дитячого хореогра-фічного колективу відбиває вміння керувати своїм внутрішнім світом, рефлексувати, володіти собою, своїм настроєм, мімікою, жестами (саморегуляція), уміння швидко реагувати на поведінку оточуючих людей, уміння швидко приймати правильні рішення у різних складних ситуаціях навчально-виховно-го, постановчо-творчого та особливо фестивально-конкурсного етапів роботи колективу, формувати емоційну стабільність, найповніше використовувати свої потенційні можливості, викликати відчуття стриманої сили, упевненості в собі, енергійності, активності. The article describes the notion of educational activity of pupils of children’s choreographic collective as a specific type of purposeful activity on mastering the system of choreographic knowledge as information to be mastered, choreographic skills and skills as ways of activity, experience of choreographic creativity, the interconnection of the processes of learning and mastering choreographic art. The structural components of the educational activity of the pupils of the children’s choreographic team were found out: motivational, target, activity-creative and reflexive-subjective.The motivational component of the educational activities of the children of the choreographic team reflects the system of motives (internal and external) that encourage children to engage in choreography, training needs, mastering different types of dance, improvement, self-development, as well as the level of special interests and passion for their art, and active participation in the performing, improvisation and creative dance activities. The target component of the educational activities of the children of the choreographic team reflects the process of goal setting, its detail and tasks aimed at mastering the system of choreographic knowledge, skills, understanding of future difficulties, conditions of the tasks, the scope of knowledge, techniques, means and methods. The activity-creative component of the educational activity of the pupils of the children’s choreographic team reflects the system of skills as a set of ways of performing executive, improvisational and creative dance activities. Reflexive-subjective component reflects the ability to control their inner world, to reflect, to possess themselves, their mood, facial expressions, gestures (self-regulation), the ability to quickly respond to the behavior of others, the ability to quickly make the right decisions in various difficult situations educational – creative and especially festival-competitive stages of work of the collective.
31
Легка, Світлана. "Внесок Галини Кирилової у розвиток вітчизняної балетної педагогіки другої половини ХХ ст." Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 4 (4 травня 2022): 72–75. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.4.72-75.
Full textAbstract:
Анотація. Розглянуто викладацьку діяльність Г. Кирилової, проаналізовано її роль у розвитку вітчизняної балетної педагогіки. Мета. Вивчити педагогічний доробок народної артистки УРСР Галини Миколаївни Кирилової, пов’язаний з її роботою в Київському державному хореографічному училищі та Київському ДАТОБ ім. Т. Шевченка. Методи. Аналітичний, загальноісторичний, проблемно-хронологічний, порівняльний, культурологічний. Результати. Педагогічну й репетиторську роботу Г. Кирилової у руслі формування українського національного балету можна умовно розглянути у двох творчих площинах: артистичне вдосконалення (технічне, стильове, акторське) провідних майстрів балетної трупи Київського ДАТОБ ім. Т. Шевченка; викладацька діяльність у старших класах Київського ДХУ. З солістами театру Г. Кирилова працювала у пошуку новаторських методів, головним чином, у царині осучаснення репертуару за рахунок постановки творів балетмейстерів-експериментаторів – радянських і зарубіжних. На посаді художнього керівника Київського ДХУ Г. Кириловою було ініційовано відкриття відділення народно-сценічної хореографії, яке згодом стало основним центром вишколу висококваліфікованих фахівців для численних ансамблів народного танцю. Педагог впровадила традицію підготовки випускних вистав (повноактних балетних творів з репертуару академічної спадщини); сприяла зміцненню творчих контактів Київського ДХУ з багатьма зарубіжними балетними школами; виховала кілька поколінь провідних солісток української та зарубіжної балетної сцени.
 Ключові слова: український балетний театр, хореографічне мистецтво, народно-сценічний танець.
32
ЗАЄЦЬ, Світлана, та Вікторія МАРКІНА. "ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ УКРАЇНЦЯ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ХОРЕОГРАФІЧНИХ ПРОЄКТІВ В УМОВАХ ВІЙНИ". Humanitas, № 4 (11 грудня 2023): 11–17. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2023.4.2.
Full textAbstract:
У статті зазначено зв'язок між поняттями «народ» і нація», та «свідомість особистості» і «національна свідомість». Проаналізовано етапи формування свідомості та визначено особливості сформованої національної свідомості українців. Розкрито парітети поведінки в залежності формування національної свідомості людини; зазначено проблеми формування національної свідомості в умовах війни; наведено приклад формування національної свідомості в процесі проектної діяльності, як практичний досвід підготовки хореографів до роботи в закладах освіти. Описано ланцюг системи формування національних звичаїв, традицій, культури. Вищу школу розглянуто як сходинку збагачення людини знаннями про національне і соціальне оточення, ознайомлення із загальною культурою. Розкрито значимість національної парадигми в освітньому процесі для розвитку духовно-моральних якостей особистості підвищення значимості нормативного та ціннісного компонентів. Визначено, що системне навчання і виховання формує «свідомість особистості», та саме проектне навчання формує «національну свідомість». Наведено приклад проектної діяльності на тему «Творчий шлях хореографів, балетмейстерів України». Підсумовано, що необхідна комплексна система заходів, що сприяють формуванню національної свідомості особистості протягом всього її життя. Проєктна діяльність хореографа забезпечує засвоєння національних звичаїв, традицій, мистецько-культурних набань у системі, повноцінного формування вмінь та їх практичного застосування і, що особливо важливо, формування наступних завершальних компонентів національної свідомості як поведінкового та діяльнісного.
33
Oksana, Dondyk. "Новітні жанрово-стильові тенденції у концертній діяльності академічного камерного хору «Хрещатик» (на прикладі аналізу сценічного проекту «Класика жартома: Choir Smiles»)". Музичне мистецтво і культура, № 25 (20 грудня 2017): 326–38. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2017-25-326-338.
Full textAbstract:
Мета дослідження: проаналізувати прояви новітніх жанрово-стильових тенденцій, котрі простежуються у сучасній концертно-сценічній практиці Академічного камерного хору «Хрещатик» (на прикладі аналізу сценічного проекту «Класика жартома: Choir Smiles»). Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні універсальних наукових методів: індукції, дедукції, аналізу, синтезу, структурного та компаративного аналізу, систематизації, узагальнення. Використання вказаних методів дає змогу виявити і детально проаналізувати концертно-сценічні та образно-драматургічні параметри, покладені в основу творчих пошуків у процесі роботи над мистецьким проектом «Класика жартома: Choir Smiles». У цьому контексті особливого значення набуває аналіз оригінальних новаційних алгоритмів, творчо втілених режисером-постановником та керівництвом хору, сутність яких актуалізується на перетині різних мистецьких площин та жанрово-стильових і хронотопічних ареалів. Наукова новизна полягає у збагаченні сучасного музикознавства новими аналітичними розробками та спостереженнями щодо функціонування новітніх жанрово-стильових тенденцій у сучасній вітчизняній камерно-хоровій сценічній практиці. В зв’язку з цим особливої наукової цінності набуває впровадження в науковий вжиток цілком оригінальної авторської дефініції, котра характеризує створення принципово нового жанру мистецтва – «театр хорової мініатюри». Висновки. Виходячи з проведеного аналізу сценічного проекту «Класика жартома: Choir Smiles», є підстави стверджувати, що у мистецькій діяльності Академічного камерного хору «Хрещатик» простежуються, принаймні, дві новітні жанрово-стильові тенденції. Одна з них спрямована на залучення до хорової концертно-сценічної практики специфічних лексичних елементів, притаманних суто театральним, хореографічним та кінематографічним жанрам: використання візуально-сценічних ефектів (застосування характерних кінематографічно-операторських прийомів, зокрема рапіду, стоп-кадру, зіставлення різних візуальних ракурсів тощо). Інша – характеризується прагненням до хронотопічно-еклектичного стильового синтезу, пов’язаного із поліваріантним поєднанням всесвітньо відомих музичних «емблем», втілених у конкретних інтонаційно-ритмічних формулах вітчизняної та зарубіжної музики минулого і сучасності. Принципово важливим новаторським фактором творчої діяльності колективу є трансформація аудіо-візуальних параметрів сценічного простору (переміщення різних груп хористів-виконавців, хореографічні мізансцени, різнорольові співвідношення), яка здійснюється відповідно до режисерського задуму, водночас, оптимально враховуючи актуальні запити різноманітної аудиторії. Отже, є підстави стверджувати, що невід’ємною складовою мистецької діяльності Академічного камерного хору «Хрещатик» є експериментальний пошук оригінальних музично-драматургічних алгоритмів, спрямованих на оптимальне розкодування музично-сценічної інформації, запрограмованої в мистецькій концепції режисера-постановника та художньому задумі конкретного композитора.Ключові слова: концертна діяльність Академічного камерного хору «Хрещатик», жанрово-стильовий синтез, експериментальні сценічно-хорові концепції, театр хорової мініатюри.
34
Скиба, Юлія Юріївна. "Діяльність українських незалежних компаній сучасного танцю у 2022–2023 роках". Танцювальні студії 6, № 2 (2023): 164–72. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7646.6.2.2023.295182.
Full textAbstract:
Мета статті – виявити особливості діяльності незалежних танцювальних компаній сучасного танцю в Україні у 2022–2023 рр. під час війни. Методологія дослідження базується на застосуванні ряду методів: аналітичного – для аналізу тенденцій діяльності українських незалежних компаній сучасного танцю в Україні під час війни; порівняльного – для проведення порівняння їх діяльності, принципів роботи хореографів – засновників та керівників та ін. Ключовим став метод інтерв’ю, що дозволив забезпечити високий рівень достовірності новітньої інформації. Наукова новизна. Вперше проведено аналіз діяльності компаній сучасного танцю в часі війни після повномасштабного вторгнення росії в Україну; введено до наукового обігу нові матеріали, що доповнюють панораму розвитку українських незалежних компаній сучасного танцю в 2022–2023 рр. Висновки. Серед незалежних українських компаній сучасного танцю проаналізовано діяльність під час війни 2022–2023 рр. чотирьох: тих, що продовжили функціонувати («Totem Dance Theatre», К. Шишкарьова, Я. Кайнар; «Leroy Dance Company», О. Дробиш) та тих, що були створені у цей період («Insha Dance Company» І. Мірошниченко, К. Кузнєцова; «Ukrainian Art and Dance Company», А. Забеліна, А. Омеліна). Діяльність цих компаній засвідчила продовження формування ними мистецького хореографічного простору під час війни, наявність активної хореографічної спільноти (ком’юніті) як в Україні, так і українців – танцівників та хореографів – за межами країни, що доводить конкурентоспроможність на світовому ринку. Засновники та керівники колективів – обдаровані та сильні особистості, що в умовах війни не зрадили своєму покликанню, служать хореографічному мистецтву та намагаються вирішувати складні мистецькі та соціокультурні проблеми, а також здійснюють матеріальну допомогу на військові потреби. Дослідження продемонструвало, що для функціонування незалежних компаній сучасного танцю важлива державна та зарубіжна грантова підтримка.
35
Потапчук, Тетяна Володимирівна. "ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИХ ПОТРЕБ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА". Мистецька освіта та розвиток творчої особистості, № 1 (28 червня 2024): 75–79. http://dx.doi.org/10.32782/art/2024-1-13.
Full textAbstract:
У статті розглянуто роль мистецтва, зокрема хореографічного, у формуванні художньо-естетичних потреб здобувачів вищої освіти. Підкреслено, що мистецтво впливає на свідомість людини, сприяючи формуванню ціннісного ставлення до моральних, естетичних та соціальних явищ. Через хореографію людина може перенестися в минуле, вивчати культури інших народів та набувати художньо-естетичний досвід. Увагу приділено вивченню хореографії для студентів як можливості розширення світогляду та розвитку культурного розуміння. Зазначено, що духовні й функціональні потреби займають центральне місце в діяльності особистості, оскільки кожен вид мистецтва має свою власну унікальну структуру. Задоволення художньо-естетичних потреб можливе в різних сферах життєдіяльності, проте саме мистецтво є тією сферою, де ці потреби знаходять своє найповніше вираження. Зосереджено увагу на тому, що для майбутніх педагогів хореографії особливо важливо розуміти і задовольняти художньо-естетичні потреби, оскільки це впливає на їхню професійну діяльність. Хореографія як вид мистецтва вимагає не лише технічних навичок, а й глибокого естетичного розуміння. Майбутні педагоги хореографії повинні бути здатними не лише викладати техніку танцю, а й уміти формувати відчуття прекрасного, розвивати здатність до творчості та самовираження. Задоволення художньо-естетичних потреб через мистецтво сприяє гармонійному розвитку особистості. Хореографічне мистецтво відіграє важливу роль у формуванні естетичних цінностей та емоційного інтелекту, допомагає особистості краще розуміти світ і себе, сприяє духовному збагаченню та розвитку критичного мислення. З’ясовано, що художньо-естетичні потреби є ключовими для професійної підготовки майбутніх педагогів хореографії. Вони впливають на якість викладання і на формування у студентів високих художньо-естетичних стандартів. Хореографічне мистецтво, забезпечує платформу для формування цих потреб, що є невід’ємною частиною гармонійного розвитку особистості.
36
Гутник, Ірина Миколаївна. "ПЕДАГОГІЧНА ТВОРЧІСТЬ ОЛЕКСАНДРА КОЛОСКА У ЦАРИНІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ НАРОДНОГО ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 44 (25 червня 2021): 164–70. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.44.2021.235409.
Full textAbstract:
Мета статті – висвітлення педагогічної діяльності О. П. Колоска та виявлення її впливу на розвиток українського народно-сценічного танцю і хореографічної культури України в цілому. Методологія дослідження. Для досягнення мети використовувались загальнонаукові методи теоретичного та емпіричного рівнів: аналіз та узагальнення науково- теоретичних основ дослідження, логічний метод, метод інтерв’ю. Висновки щодо особливостей педагогічної діяльності О. П. Колоска зроблено на основі аналізу наукових джерел, педагогічних, методичних і творчих доробків митця, власного досвіду спілкування з ним, спогадів колег і студентів. Наукова новизна. У статті вперше висвітлено педагогічну діяльність О. Колоска у мистецьких закладах вищої освіти; проаналізовано роботу педагога над створенням фахової дисципліни «Український народно-сценічний танець»; введено у науковий обіг матеріали інтерв’ю з педагогом та його студентами і колегами. Висновки. Педагогічна діяльність професора О. П. Колоска була спрямована на розвиток традицій народного танцю в гармонійному й логічному поєднанні з виразними засобами академічного мистецтва та кращими здобутками сучасної світової виконавської культури. Завдяки його зусиллям майбутні хореографи почали вивчати дисципліну «Український народно-сценічний танець», а на методичних розробках теоретика і практика народного танцю О. Колоска нині ґрунтується викладання хореографічного мистецтва в закладах вищої освіти України. Його робота зі студентами над опануванням мистецтва балетмейстера була багатогранною, по-справжньому професійною, а балетмейстерсько-режисерське мислення сягало глибинних джерел народного танцювального мистецтва. Багаторічна педагогічна діяльність Олександра Колоска була надзвичайно плідною, тож нині йому завдячують своїм високим професійним рівнем чимало виплеканих ним молодих балетмейстерів і педагогів-хореографів.
37
Білаш, Ольга Сергіївна. "Внесок династії Кальченків у розвиток українського балетного виконавства та хореографічної педагогіки". Танцювальні студії 5, № 1 (2022): 52–59. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7646.5.1.2022.261610.
Full textAbstract:
Мета статті – провести комплексний аналіз творчого доробку танцівниць династії Кальченків у царині вітчизняного сценічного виконавства та балетної педагогіки. Методологія. Для проведення дослідження застосовано такі методи: діалектичний (з метою вивчення різних етапів творчості артистів балету), типологічний (для систематизації наукової літератури та дослідницьких джерел), загальноісторичний (з метою узагальнення історичних процесів, що відбувалися у вітчизняному балетному театрі продовж другої половини ХХ – на початку ХХІ століть), порівняльний (для з’ясування спільного та відмінного у царині культурних подій українського театру на зламі історичних епох). Наукова новизна. Вперше розкрито артистичний і педагогічний потенціал солісток Національної опери України – заслуженої артистки УРСР Альвіни Кальченко, а також наслідувачів послідовників її виконавської та педагогічної практики – Ірини Кальченко та Катерини Кальченко. Висновки. А. Кальченко віддала близько 20 років творчого життя сцені Київського державного академічного театру опери та балету імені Тараса Шевченка (з 1991 р. – Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Шевченка, інша назва – Національна опера України), створивши низку оригінальних образів у виставах світової та радянської балетної класики. Після закінчення виконавської кар’єри артистка перейшла на педагогічну та балетмейстерсько-репетиторську діяльність: близько 30 років присвятила роботі в Київському державному хореографічному училищі, виховала плеяду відомих балерин Національної опери України (О. Філіп’єва, О. Кіф’як, Т. Білецька, І. Скрипник та ін.); стала ініціатором створення дитячої хореографічної студії, яка згодом переросла в Міжнародний центр розвитку хореографічного мистецтва «Українська академія балету». Педагогічну роботу А. Кальченко підтримала її донька – Ірина Кальченко – у минулому солістка Київського ДАТОБ ім. Т. Шевченка. У наші дні творчу естафету династії Кальченків продовжує наймолодша її представниця – Катерина Кальченко – дипломант вітчизняних та зарубіжних міжнародних конкурсів.
38
Коритна, Аліна Ігорівна. "Відкриття кафедри бальної хореографії в Київському державному інституті культури: соціокультурні та мистецько-педагогічні передумови". Танцювальні студії 7, № 2 (2025): 113–19. https://doi.org/10.31866/2616-7646.7.2.2024.333042.
Full textAbstract:
Мета статті – виявити передумови відкриття кафедри бальної хореографії в Київському державному інституті культури. Методологія. Для проведення дослідження застосовано історико-хронологічний принцип, методи аналізу, теоретичного узагальнення. Наукова новизна полягає в з’ясуванні соціокультурних та мистецько-педагогічних передумов відкриття кафедри бальної хореографії в Київському державному інституті культури. Висновки. Передумови відкриття кафедри бальної хореографії в Київському державному інституті культури можна умовно поділити на соціокультурні та мистецько-педагогічні. До соціокультурних відносимо послаблення утисків західних проявів у культурі СРСР, завдяки чому від 1957 року бальний танець знову став частиною дозволених дозвіллєвих форм у радянському суспільстві; поступове послаблення ідеологічного тиску на культурно-мистецьку сферу, що привело до поширення в УРСР сучасних напрямів танцю, зокрема новітньої стилістики сучасного конкурсного бального танцю. Здобуття Україною незалежності в 1991 році сприяло демократизації суспільства, зокрема й освітнього середовища, розбудові вітчизняної системи хореографічної освіти, руйнуванню інформаційної ізоляції, проникненню з-за кордону новітньої інформації про бальне танцювання. Серед мистецько-педагогічних передумов – відкриття кафедри хореографії у КДІК 1970 року, де провадили викладання дисциплін із бального танцю; створення після 1991 року федерацій бального танцю; підвищення потреби в педагогічно-керівних, виконавських, балетмейстерських кадрах у бальній хореографії та ін. Особистість О. Касьянової відіграла вагому роль у відкритті кафедри бальної хореографії. ЇЇ масштабна наукова, педагогічна та мистецька діяльність стала взірцем для співробітників кафедри та студентів, однодумців та послідовників по всій Україні, стратегічно вплинула на формування вищої хореографічної освіти у сфері бального танцю.
39
Лягущенко, Андрій. "Паралелі театральної діяльності Павла Вірського та Сержа Лифаря". Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, № 36 (17 червня 2025): 16–24. https://doi.org/10.34026/1997-4264.36.2025.332751.
Full textAbstract:
Мета статті – порівнявши театральну діяльність Павла Вірського й Сержа Лифаря, розглянути мало досліджені аспекти творчості видатних діячів хореографії ХХ ст. у загальному контексті розвитку цього виду перформативного мистецтва. Виявивши спільні тенденції праці Вірського та Лифаря у театрі, дослідити обставини опанування ними принципом балетного симфонізму. Методологія дослідження. В процесі розгляду теми було застосовано аналітичний метод порівняльного аналізу, який знадобився для всебічного зіставлення театральної діяльності Павла Вірського та Сержа Лифаря. У статті використано метод теоретичного узагальнення для розгляду особливостей мистецького середовища, яке вплинуло на формування творчих особистостей Вірського й Лифаря. Культурно-історичний підхід визначив загальну мистецтвознавчу спрямованість дослідження та допоміг у реалізації його мети. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що за допомогою аналітичного порівняння була розглянута мало вивчена проблема, пов’язана із обставинами становлення та розвитку театральної діяльності Вірського і Лифаря у процесі опанування ними принципом балетного симфонізму. Висновки. Виявлено, що у Вірського та Лифаря були схожими засади професіональної хореографічної підготовки, базовані на методиці Чекетті. У цьому аспекті уточнено певні обставини початку балетної освіти Вірського. З’ясовано, що обох балетмейстерів сформувало середовище авангардних мистецьких шукань першої третини ХХ ст., зокрема, діяльність балетмейстерів Фокіна, Ніжинської, Голейзовського, а також сценографів, пов’язаних зі школою Екстер, – Петрицького, Хвостенка-Хвостова, Челищева. Дослідницькі матеріали статті стануть у пригоді в навчальних курсах з історії театру, балету, сценографії та перформативного мистецтва.
40
Жиров, Олександр. "НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ПРОВІДНИЙ НАПРЯМ ЗМІСТУ ТВОРЧОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ В САМОДІЯЛЬНИХ ХОРЕОГРАФІЧНИХ КОЛЕКТИВАХ: ТВОРЧЕ ОСМИСЛЕННЯ ДОСВІДУ К. ВАСИЛЕНКА". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 5-6(99-100) (31 серпня 2020): 258–68. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.05-06/258-268.
Full textAbstract:
The article analyzes the main activities of the postwar period choreographic groups in the dance theorists and practicing dance experts’ theoretical achievements. It is noted that on the basis of years of practice and experience of K. Vasylenko’s predecessors, his own didactic bases of work with amateur dance groups were developed and practically tested, which later became the basis of his author’s methodology. They included implementation of the following activities: 1) political and mass work; 2) educational activities; 3) staging work; 4) concert activity; 5) organizational and cultural work; 6) creative group and public leaderschoreographer’s seminars. Based on the analysis of artistic and pedagogical literature and periodicals of the second half of the twentieth century, the main components of educational activity in amateur choreographic groups according to K. Vasylenko are generalized and thoroughly revealed: 1) planning work; 2) training sessions; 3) learning and practicing of separate dance choreography and routines on the basis of which staging work will be carried out; 4) acting skills development; 5) ballroom dancing learning. It is established that each of the named components had an educational direction. The content of all components is considered. It was found out that in planning activities an important role was given to creating various work plans, keeping records of the team activities and self-government body functioning, the bureau. The organization of the initial training process peculiarities in dance groups led by K. Vasylenko are revealed: regularity of training sessions, the practical importance of training, application of mixed training, the subordination of educational work to the production plan of the team, use of various forms of the training organization. The role of acting skills and ballroom dancing leaning for the formation of participants’ creative individuality is determined. The practical significance of K. Vasylenko’s experience in modern conditions is proved, which is due to the requirements of the present and the needs of amateur activities in the qualitative organization of the pedagogical process in choreographic groups.
41
Бабич, Ольга. "ФІЛОСОФІЯ ТАНЦЮВАЛЬНИХ РУХІВ ГЕРТРУДИ БОДЕНВІЗЕР У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ЕКСПРЕСИВНОГО ТАНЦЮ". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 46 (22 травня 2022): 155–60. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.46.2022.258631.
Full textAbstract:
Мета статті — охарактеризувати танцювальну і педагогічну діяльність Г. Боденвізер, виявити особливості розвитку експресивного танцю першої половини ХХ ст. Методологія дослідження. Застосовано біографічний метод для вивчення «історії» становлення особистості Г. Боденвізер, методом системного аналізу досліджено феномен експресивного танцю, типологічний метод посприяв виявленню атрибутивних характеристик віденської школи Ausdruckstanz, а завдяки аналітичному методу і логіко- теоретичному аналізу опрацьовано наукову літературу. Результати. Г. Боденвізер як безпосередня учасниця європейських модерністських рухів належала до першого покоління експресивних віденських танцюристок. Засоби модерністського танцю розкривали соціальні, емоційні та політичні проблеми, концентрували на рухах тіла, а не на складному реквізиті або костюмах. Особливості ідей і філософії руху Г. Боденвізер введено до вітчизняного наукового обігу, описано маловідомі та невідомі матеріали з історії австрійського вільного танцю, а також нові історіографічні джерела. Розглянуто принципи імпровізації видатної танцюристки, зокрема підхід до швидкості та динаміки танцювального руху «гра у грі». Окреслено перспективи застосування філософії руху Г. Боденвізер у контексті еволюції сучасного танцю початку третього десятиліття ХХІ ст. З’ясовано, що у філософському баченні Г. Боденвізер рух танцю має бути сповнений плавності та ритмічної тонкості, засвідчувати бездоганне чуття музики і делікатної реакції тіла на неї — рух сильний у пульсі, тонкий в ритмі та повноцінний у своєму зв’язку з текстом танцю. Принципи імпровізації, викладені Гертрудою Боденвізер та її послідовниками, актуальні для сучасних хореографічних теорій і практик. Наукова новизна. Досліджено танцювальну та педагогічну діяльність однієї з провідних представниць австрійського танцю Ausdruckstanz Г. Боденвізер.
42
Слупська, Наталія Вячеславівна. "Роль концертмейстера хореографії у забезпеченні творчого процесу". Танцювальні студії 6, № 1 (2023): 51–62. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7646.6.1.2023.283726.
Full textAbstract:
Мета статті – розкрити особливості професійної діяльності концертмейстера хореографії у процесі підготовки студентів-хореографів у закладі вищої освіти (на матеріалі відкритого уроку з класичного танцю). Методологія. Використано методи аналізу, порівняння, узагальнення, принципи міркування на основі емпіричних даних, висвітлення результатів власної практичної діяльності. Наукова новизна. Вперше висвітлено особистий концертмейстерський досвід Наталії Слупської зі створення оригінальної партитури відкритого заняття з класичного танцю на кафедрі класичної хореографії Київського національного університету культури і мистецтв (4.11.2011, педагоги А. Рехвіашвілі, Т. Лазарчук, Г. Перова, Л. Вишотравка) на основі творів І. С. Баха, В. А. Моцарта, Ф. Шопена, П. де Сенневіля, Ю. Весняка, В. Пухальського. Висновки. Слід констатувати, що професійна діяльність концертмейстерів хореографії досить повільно входить до кола наукової уваги дослідників. Виник розрив між наявними досягненнями концертмейстерів хореографії в Україні та їх науковим і методичним осмисленням та введенням до широкого обігу. Робота концертмейстера класу хореографії досить складна, має свою специфіку, порівняно з виконавською музичною практикою. Концертмейстер забезпечує музичне наповнення процесу формування майбутніх професіоналів у галузі танцювального мистецтва, сприяє вихованню у них художнього смаку. Робота концертмейстера недооцінюється певними педагогами-хореографами, що негативно позначається на творчій атмосфері у класі, гальмує виховний і розвивальний вплив музики та у підсумку небажано відбивається на формуванні фахових компетентностей студентів-хореографів. Ця стаття є лише першим кроком на шляху розкриття широкого кола проблемних питань, що доводиться вирішувати концертмейстеру, який пов’язав свою професійну діяльність із хореографічним мистецтвом.
43
Бігус, Ольга. "Інтеркультуралізм сучасної хореографії Акрама Хана". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 50 (27 червня 2024): 104–10. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.50.2024.306799.
Full textAbstract:
Мета статті – виявити особливості сучасної хореографії одного з провідних британських танцівників Акрама Хана та проаналізувати авторські підходи до інтеркультуралізму крізь призму поєднання західної та південноазійської естетики. Результати дослідження. Виявлено вплив постановок Акрама Хана на тенденції розвитку європейської сучасної хореографії, зокрема в контексті проблематизації та дестабілізації однорідності сучасного та класичного, західного та південноазійського чинників. Проаналізовано особливості авторської трансформації елементів класичного індійського танцю катхак та їхнього використання в постановках сучасного танцю. Констатовано, що в провокаційній та проникливій хореографії Акрама Хана відображено багатоаспектність проблематики мігрантів; репрезентовано експериментальні варіанти трансформації західної культури засобами танцювальної лексики. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українському мистецтвознавстві досліджено творчу діяльність одного з провідних сучасних британських танцівників і хореографів Акрама Хана. Висновки. Дослідження виявило, що особливостями творчої діяльності Акхрама Хана є тяжіння до експерименталізму; зрозумілість хореографічної лексики для глядача; звернення до інтеркультурних джерел (класичний індійський танець катхак); активна творча колаборація з провідними танцювальним колективами, окремими танцівниками й хореографами, а також багатьма відомими представниками сценічного мистецтва. Хореографія Акрама Хана є свідченням прогресивного потенціалу для нового інтеркультуралізму, що змінює умовності західного сучасного танцю та фізичного театру через південноазійську естетику. Втілений інтеркультуралізм хореографа є прикладом тих складнощів, які притаманні сучасному британському та глобальному досвіду.
44
КИСЛЮК, Костянтин, Антоніна КІКОТЬ та Марина АЛЕКСАНДРОВА. "НАРОДНО-СЦЕНІЧНИЙ ТАНОК ЯК КУЛЬТУРНА ЗБРОЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ". Fine Art and Culture Studies, № 1 (26 квітня 2024): 169–74. http://dx.doi.org/10.32782/facs-2024-1-22.
Full textAbstract:
Метою дослідження є визначення українського народного сценічного танку як культурної зброї під час триваючої російсько-української війни. Методологія дослідження передбачає використання комплексного підходу до вивчення та висвітлення його теми, поєднання низки загальнокультурних методів і культурно-мистецьких підходів. Для аналізу ситуації, що склалася в культурі під час війни, використано системний підхід та аналітичний метод. Описовий метод дав змогу розкрити діяльність хореографічних колективів в умовах війни, як в Україні, так і за її межами. Культурологічний підхід дозволив увести використання народно-сценічного танку як культурної зброї російсько-української війни в рамки загальносвітового соціокультурного тренду до weaponization та елементу етнічного націоналізму як найважливішої складової консолідації українців. Наукова новизна дослідження полягає в розкритті та осмисленні культурно-мистецьких процесів в українському хореографічному мистецтві на прикладі народно-сценічного танку у сьогоднішніх воєнних реаліях. Висновки. Результати дослідження показали, що в умовах повномасштабного вторгнення український народний танець став засобом самоідентифікації та ретранслятором національної української ідентичності, забезпечуючи одночасно згуртування українців всередині країни задля опору ворогові та зовнішню міжнародну підтримку цьому опорові. Він, разом із іншими видами мистецтва, виконує психотерапевтичні функції, а також благодійницькі функції підтримки ЗСУ, закладів культури та мистецтва. Водночас він являє собою вельми значущий елемент просування українського етнічного націоналізму, котрий, утім, успішно сусідить з націоналізмом громадянським.
45
Женьлун, Хун. "ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОСВІТНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЕМ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА". Теорія та методика навчання та виховання, № 57 (2024): 164–72. https://doi.org/10.34142/23128046.2024.57.14.
Full textAbstract:
Актуальність теми зумовлена сучасними підвищеними вимогами до вчителів, зокрема музичного мистецтва, потребою у формуванні широкого світогляду учасників освітнього процесу, розвитку їхніх творчих здібностей, долученні до сфери мистецтва тощо. Мета статті – розкрити мету, зміст, форми, методи і засоби просвітницької діяльності вчителя музичного мистецтва. Просвітницька діяльність учителя музичного мистецтва спрямовується на поширення знань про культуру, музичне мистецтво, естетичне виховання учасників освітнього процесу засобами музики, підвищення культурного рівня населення. Зміст просвітницької діяльності вчителя музичного мистецтва охоплює низку музичних, загальнохудожніх, суспільних, психолого-педагогічних знань, а також спеціальних знань з методики здійснення просвітницького впливу. Установлено, що форми організації просвітницької діяльності вчителя музичного мистецтва мають інтелектуальний і творчий характер. До них відносяться: концертно-лекційні форми (лекція-концерт, тематичний концерт, лекторії, бесіда); креативні форми (музичні вечори, музичні проєкти, брейн-ринг, інтерпретація музичного твору); наочні форми (виставки, конференції, фестивалі); музично-ігрові форми (вікторини, музичні ігри, ігри-драматизації, хороводи, змагання, дитячі музичні казки, вистави, хореографічні мініатюри, музично-літературні композиції); пізнавальні форми (гуртки, творчі об’єднання, участь у вокальних та інструментальних ансамблях). Методи просвітницької діяльності включають: наочні методи (ілюстрація і демонстрація навчального матеріалу), бінарний метод (демонстрація та парне порівняння музичних творів), ігрові методи (ігри, змагання), методи художньо-педагогічного спілкування (лекція, роз’яснення, бесіда, спостереження, навіювання), методи імітації (інсценізація й художні ілюстрації музичних творів), методи музичної терапії (інтеграція до освітнього процесу різноманітних видів мистецтва, створення малюнків, розповідей, віршів, виконання простих пластичних рухів). Засоби просвітницької діяльності вчителя музичного мистецтва включають: мовні засоби, логіко-композиційні засоби активізації уваги учасників освітнього процесу; психолого-педагогічні засоби, засоби музичної виразності тощо.
46
Козинко, Лілія. "Особливості викладання народно-сценічного танцю у закладах вищої освіти фізичного виховання та спорту". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 4 (4 травня 2022): 65–71. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.4.65-71.
Full textAbstract:
Анотація. Стаття присвячена питанням методики викладання народно-сценічного танцю в закладах вищої освіти (ЗВО) фізичного виховання та спорту. Також розглянуто історичні передумови становлення характерного і народно-сценічного танцю та методики їх викладання. Мета. Проаналізувати та розкрити особливості викладання народно-сценічного танцю в ЗВО фізичного виховання та спорту. Методи. Аналіз, синтез та систематизація наукових джерел, прогнозування та узагальнення. Результати. У статті проаналізовано історію становлення характерного та народно-сценічного танцю. Встановлено, що характерний танець розпочав розвиватися як складова балетного театру та надалі видозмінювався завдяки діяльності видатних балетмейстерів. Народно-сценічний танець виник у 1930-х роках завдяки діяльності професійних та самодіяльних колективів народного танцю. Розглянуто історичні відомості про становлення методики викладання характерного та народно-сценічного танцю, проаналізовано діяльність перших викладачів та методистів. Подано методичні рекомендації до викладання народно-сценічного танцю в ЗВО фізичного виховання та спорту. Охарактеризовано мету, завдання, принципи та методи викладання народно-сценічного танцю в ЗВО. Зазначено доцільність використання методики викладання народно-сценічного (характерного) танцю, що застосовується під час викладання в балетних хореографічних училищах. Наголошено, що, приступаючи до дисципліни «Методика викладання народно-сценічного танцю» в ЗВО фізичного виховання та спорту, необхідно активно слідувати принципам поступовості, системності, доступності, міцності, свідомості та активності, повторюваності, циклічності, єдності теорії та практики. Надано методичні рекомендації із засвоєння основних рухів народно-сценічного танцю біля станка та на середині залу. Більшої уваги приділено першому року навчання як базовому для отримання подальших навичок. Розкрито необхідність розвитку танцювальності та музикальності студентів.
 Ключові слова: хореографія, балет, характерний танець, народно-сценічний танець.
47
Ареф’єва, А. ""МЕДІАЛЬНА ХОРЕОГРАФІЯ" В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ КУЛЬТУРІ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ". Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, № 1(93) (27 червня 2023): 100–108. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.1(93).2023.100-108.
Full textAbstract:
Наголошено на актуальності аналізу "медіальної хореографії", притаманній Сергію Лифарю як типу рефлексії та поведінки митця в умовах соціальних викликів ХХ століття. "Медіальна хореографія" – це робочий термін, запропонований для того, щоб показати особливий шлях творчості хореографа, який намагається зсередини творчого процесу дослідити в своїх нотатках синтез мистецтв у творі як образну цілісність. Мета статті – дослідити філософсько-антропологічний аспект рефлексії відомого митця-емігранта на соціальні негаразди і потрясіння у контексті української ментальності та національного характеру. Методологія дослідження презентується системним підходом і методом порівняльного аналізу, що допомагають дослідити світоглядні та соціальні спонуки творчості митця і витоки оригінальності мистецького твору, як полісистемний феномен. Мотив українських дум – уход без повернення – ніби архетипово накладається на долю митця-емігранта: він пішов і не повернувся на Батьківщину. Філософська основа його рефлексії є суто імпліцитною феноменологією синтезу мистецтв як розгляду практиком явища зсередини. Наукова новизна статті полягає у тому, що досліджено "медіальність" художньої творчості початку ХХ століття, як соціальний феномен "медіального повороту" (Medial turn) в повсякденному житті людини не лише цього століття, але й наступного. У писемній спадщині відомого хореографа, теоретичних нотатках можна зафіксувати "стенограму" екстатичних станів і естетичних почуттів, які не притаманні найчастіше мемуарам митців або науковій рефлексії, на кшталт музичної поетики чи опусів-роздумів: він ніби шукає свій стиль і не находить, залишаючись на межі "сповідальної" есеїстики та філософських роздумів про мистецький синтез. Як висновок, розвиток танцюриста і хореографа був бурхливим, але надзвичайно специфічним, адже Лифар більше відомий як танцюрист, лише в Гранд-Опера він розгорнув свою хореографічну діяльність. До двохсот спектаклів, поставлених ним, – це величезний внесок у розвиток мистецтва ХХ століття і велика робота іміджевого плану по просуванню власних творчих ідей.
48
Чурпіта, Тетяна Миколаївна. "Балетмейстерські твори Миколи Трегубова в гастрольному репертуарі Львівського театру опери та балету 1953 року". Танцювальні студії 6, № 2 (2023): 155–62. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7646.6.2.2023.295179.
Full textAbstract:
Мета статті – проаналізувати балетмейстерський доробок М. Трегубова в контексті гастролей Львівського театру опери та балету в м. Києві 1953 року. Методологія. Застосовано історичний (розгляд подій в хронологічній послідовності з урахуванням історико-культурних обставин), історіографічний (розгляд наявної бази наукових праць з проблеми статті) та аналітичний (аналіз джерельної бази, подій, фактів та ін.) підходи. Наукова новизна. У статті вперше детально проаналізовано балетмейстерський доробок М. Трегубова в рамках літніх гастролей Львівського театру опери та балету 1953 року в Києві; введено до наукового обігу нові матеріали. Висновки. Літні гастролі 1953 року Львівського театру опери та балету для М. Трегубова були відповідальними – вперше до Києва він їхав у статусі головного балетмейстера. До гастрольного репертуару відібрали 32 вистави: опери на музику радянських, російських та західноєвропейських композиторів; балетні твори – третя редакція «Хустки Довбуша» А. Кос-Анатольського, «Шурале» Ф. Ярулліна, «Мідний вершник» Р. Глієра авторства М. Трегубова та вистава класичної спадщини – «Есмеральда» Ч. Пуні – Р. Глієра в постановці М. Цейтліна. Глядачі, фахівці та критики тепло зустріли творчий доробок балетної трупи та її керівника. Н. Скорульська, К. Данькевич, А. Свєчніков, І. Морозова, Л. Долохова підкреслювали в рецензіях великий успіх львів’ян, талант та професіоналізм головного балетмейстера М. Трегубова. Найбільшу увагу рецензенти приділили балету «Хустка Довбуша», визнаючи його високий професійний та ідейно-художній рівень, схвалюючи використання зразків українських коломийок та польських танців, органічне поєднання класичної хореографічної лексики з народною. У «Шурале» критики виділили вдало поставлені народні татарські танці, майстерне поєднання танцювального фольклору з класичними рухами; у «Мідному вершнику» – талановиту танцювальну групу й сильний ансамбль, вміння артистів розкривати внутрішній сюжет балетного твору та доносити його до глядача. Преса позитивно сприйняла танці М. Трегубова в першій дії опери «Тихий Дон», а в програмі гастролей було вказано про вихід хореографа в партії Квазімодо в балеті «Есмеральда». Для М. Трегубова перші гастролі в столиці пройшли достатньо успішно, він вкотре здобув визнання, підтвердження свого професіоналізму, творчої працьовитості й таланту, що надихало майстра на подальшу діяльність.
49
Комар, Ольга Анатоліївна. "Підготовка студентів до навчання народному танцю учнів молодшого шкільного віку". Академічні візії, № 22 (14 серпня 2023). https://doi.org/10.5281/zenodo.8251918.
Full textAbstract:
У зв’язку з російською військовою агресією, яку переживає наша держава, національно-патріотичне виховання стає одним з ключових напрямків у роботі закладів освіти України. Виховна діяльність у цьому напрямку здійснювалася протягом усіх років незалежності України, проте часто була, або формальною, або її ефективність бажала би бути дієвішою. У поданій статті йдеться про підготовку студентів до навчання народному танцю учнів молодшого шкільного віку. У сучасному періоді становленя української держави назвичайно важливо формувати у молодого покоління любов і повагу до своєї Батьківщині, знати її традиції, зберігати їх тощо. Тому нині так важливо у дитячих хореографічних колективах приділяти увагу народному танцю. Оскільки простежується проблема недостатньої компетентності сучасного вчителя-хореографа, як щодо історії і традицій рідного народу, так і щодо сучасних національних символів та цінностей, то підготовка студентів спеціальності «Хореографія» має бути у значній мірі направлена на позитивні україноцентричні традиції; здобуття досвіду щодо виховання патріотизму в дітей та молоді. Основою народного танцю є фольклорне першоджерело, тому важливо студентам вивчати фольклористику під час теоретичної підготовки. І у процесі практичної підготовки вивчення народного танцю студенти паралельно вивчаєють обряди певного етносу, оскільки у своїй практичній діяльності вони продовжать зберігати етнокультурну символіку, традиції глибинного розуміння танцю й пластичного коду українців. Через екстраполяцію набутого теоретичного і практичного досвіду на дитячий хореографічний колектив у майбутнього педагога формується інтегроване уявлення про національну культуру та сприяє розвитку національної свідомості у молодого покоління українців.