To see the other types of publications on this topic, follow the link: Інформаційний вік/цифровий вік.
Journal articles on the topic 'Інформаційний вік/цифровий вік'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Інформаційний вік/цифровий вік.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Вербівський, Дмитрій, Наталія Басюк та Марія Бенедисюк. "ЦИФРОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЯК КАТЕГОРІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ". Education. Innovation. Practice 11, № 1 (2023): 11–15. http://dx.doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i1-002.
Full textAbstract:
В даній статті розглянуто різні підходи зарубіжних і вітчизняних науковців до трактування поняття «цифрова компетентність»; проведено аналіз наукової літератури з проблеми формування цифрової компетентності, ефективного використання інформаційних та цифрових технологій у навчанні та вихованні, підготовки майбутніх фахівців до професійної діяльності засобами цифрових освітніх технологій; розглянуто тлумачення поняття «цифрова компетентність» в нормативних документах в галузі дошкільної освіти. Сформульовано визначення поняття «цифрова компетентність дошкільника», як системну та динамічну якість особистості, яка інтегрує володіння знаннями теоретичного та технологічного характеру про основні методи інформатики та цифрових технологій, уміння, навички та досвід їх використання при розв’язуванні навчальних та повсякденних задач засобами інформаційно-комунікаційних технологій, характеризується усвідомленням цифрової компетентності як однієї з провідних цінностей, виявляється у прагненні, здатності та готовності до ефективного застосування сучасних засобів цифрових технологій в повсякденному житті та навчанні. Відповідно до Базового компоненту дошкільної освіти одним із результатів освітньої роботи є цифрова компетентність та цифрова грамотність дитини дошкільного віку. Інформаційно-комунікаційну компетентність як одну з ключових визначено і у Державному стандарті початкової освіти. Відповідно до НУШ, серед ключових компетентностей виділяють інформаційно-цифрову компетентність. Аналіз робіт зарубіжних дослідників показав використання двох термінів – цифрова компетентність (digital competence) та цифрова грамотність (digital literacy). В обох випадках володіння цифровою грамотою або компетентністю передбачає впевнене та критичне використання доступних технологій інформаційного суспільства для повсякденного спілкування, роботи та відпочинку.
2
Шелевер, Оксана, Лариса Капітан та Ярослав Бордіян. "ІНФОРМАЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ОСНОВА ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО ПЕДАГОГА". Педагогічна інноватика: сучасність та перспективи, № 7 (26 березня 2025): 125–29. https://doi.org/10.32782/ped-uzhnu/2024-7-22.
Full textAbstract:
У статті авторами проаналізовані основні дефініції «компетентність» і «інформаційна компетентність. Зазначено, що сучасний світ стрімко змінюється, а з ним і вимоги до викладача (педагога). Якщо раніше викладач був носієм знань, то сьогодні він – фасилітатор навчання, який допомагає здобувачам самостійно здобувати знання і навички в інформаційному просторі. Встановлено, що однією із ключових компетентностей, необхідних для успішної роботи викладача в таких умовах, є інформаційна компетентність. Інформаційні технології стали невід’ємною частиною сучасного освітнього процесу, сприяючи розвитку особистості як активного учасника інформаційного суспільства, здатного створювати нові знання та ефективно використовувати їх для вирішення різноманітних завдань. Автори визначають інформаційну компетентність викладачів (педагогів) як здатність адаптувати наукову інформацію до специфіки педагогічного процесу, формулювати педагогічні проблеми та використовувати різноманітні інформаційно-комунікативні засоби для їх розв’язання авторами у статті проаналізовані основні компоненти інформаційної компетентності викладача. Визначені ключові педагогічні складові, як глибоке розуміння педагогічних можливостей інформаційних технологій,здатність розробляти і використовувати інноваційні методи навчання, вміння створювати інформаційно-освітнє середовище, урахування якісного рівня початкової «вхідної» інформаційної компетентності особистості педагога та інші. У результаті наукових досліджень проаналізовані вимоги, які пред’являються до сучасного викладача у контексті розвитку інформаційної компетентності здобувачів, зокрема грунтовне володіння інформаційними технологіями, здатність інтегрувати інформаційні технології в освітній процес, розвиток навичок критичного мислення у здобувачів, розвиток своїх цифрових навичок.
3
Novichenko, Nadiia. "Цифрові компетентності громадян та публічних службовців: рамки взаємозв’язку". Public administration aspects 9, № 6 (2021): 33–38. http://dx.doi.org/10.15421/152167.
Full textAbstract:
Цифрова трансформація публічного управління, як взагалі і трансформація всіх сфер життєдіяльності суспільства та економіки, спричиняє базові зміни і в підготовці і підвищенні кваліфікації публічних службовців, створює необхідність опанування ними нових компетентностей, знань і навичок. Загальним трендом розвитку публічного управління є перехід від електронного урядування до цифрового врядування
 Цифрові компетентності поступово стають одними з ключових у житті людей у 21 столітті. Із цифровою трансформацією публічного управління висуваються й нові вимоги до цифрових компетентностей публічних службовців. Мета дослідження полягає у встановленні основних рамок взаємозв’язку між розвитком цифрових компетентностей громадян і цифрових компетентностей публічних службовців.
 Проаналізовано нормативно-правову базу розвитку цифрових компетентностей в Україні. Розглянуто Європейські підходи до цифрового розвитку людей у 21 столітті та навчання протягом усього життя.
 Встановлено, що цифрове середовище, яке у все більшій мірі розповсюджується в Україні, створює додаткові вимоги до діяльності органів публічного управління і відповідно до публічних службовців.
 У висновку відзначено активізацію в Україні руху у напрямку розвитку цифрових компетентностей громадян. Запровадження правової бази, адаптація європейських рамок, розробка власних програм цифрової освіти створюють в Україні підґрунтя для успішного цифрового розвитку як країни в цілому, так і її територій.
 Між тим в багатьох документах, що визначають цифровий розвиток, неприроднім чином поряд використовуються терміни інформаційно-комунікаційні та цифрові. На наш погляд, все ж потрібно усвідомлювати що цифрова трансформація пов’язана із подальшим прогресом технологій від інформаційно-комунікаційних до цифрових.
4
Запара, Антон Євгенович, та Юлія Олександрівна Легеза. "СИСТЕМА ІНФОРМАЦІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 2 (1 серпня 2023): 32–35. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.2.5.
Full textAbstract:
У статті визначено систему інформаційних компетентностей публічних службовців. Авторами встановлено, що інформаційна компетентність визначається як комплексний соціально-психологічний інструментарій, що встановлює зміст функціонування особи в цифровому суспільстві. Підкреслено, що цифровизація суспільного життя та державних процесів вимагає в сучасних умовах від особи здобуття навичками постійного оволодіння новітніми інформаційно-комунікаційними технологіями, враховуючи наявні ризики обігу та доступу до інформації можливості та ризики. Акцентовано, що впровадження концепції електронного урядування та публічного адміністрування вимагає від публічних службовців органів місцевого самоврядування підвищення їх рівня інформаційних компетентностей, що вимагає перегляду підходів до розуміння змісту вищої освіти за відповідною спеціальністю. Наголошено, що інформаційна компетентність відображує соціальний зміст функціонування особи, в тому числі територіальної громади, є втіленням ставлення та підтримки регіональної та державної політик, є проявом формування ефективності форм соціальної відповідальності та юридичної відповідальності як її різновиду. Інформаційні компетенції класифіковано на такі підгрупи, як: технічні (компетентності, що дозволяють працювати із інформаційними технологіями), суспільні (компетентності, що забезпечують інформаційну взаємодію людей), адміністративні (компетентності, спрямовані на забезпечення впровадження ідеї електронного урядування). Зроблено висновок, що забезпечення належного рівня інформаційних компетентностей публічних службовців сприятиме реалізації принципів електронного урядування, що полягають у забезпеченні його прозорості та технологічності та є гарантією успішності реалізації концепції публічного адміністрування та здійснення ідеї цифрової держави.
5
Beztelesna, L. I., та V. B. Vasyliv. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ УНІВЕРСИТЕТІВ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, № 93 (2021): 3. http://dx.doi.org/10.31713/ve120211.
Full textAbstract:
Система освіти України створює для особи широкі можливості, серед них і здобуття загальних і професійних компетентностей. Однією з ключових є цифрова компетентність. Зважаючи на швидку зміну технологій, світова економіка зіштовхується з дефіцитом людей з цифровими навичками. Саме тому більшість країн включають навчання цифровим навичкам як частину загальної стратегії освіти та розвитку національної цифрової економіки. Міністерством цифрової трансформації України створено портал «Дія», на якому за допомогою тесту «Цифрограм» громадянам надано можливість перевірити цифрову грамотність. Середня оцінка цифрової грамотності студентів контрастує з статистикою використання інформаційно-комунікаційних технологій молоддю. Дослідження показали, що значні обсяги використання комп’ютерів, мобільних пристроїв та Інтернету сприяють лише цифровим навичкам на операційному рівні. Значне за обсягом/часом споживання цифрових технологій не можна розглядати як доказ цифрової компетентності. Молодь є в основному споживачем чужого контенту, а не творцем нового, самостійно створеного. Запропоновано запровадити тестування цифрових навичок студентів першого курсу і залежно від їхнього рівня диференціювати навчальні програми та формувати індивідуальні навчальні траєкторії. Необхідна зміна парадигми здобуття цифрових навичок: перехід від традиційного надання контенту і відомостей до супроводу студентів у створенні цифрового контенту, розробці практико-орієнтованих проектів. Для досягнення успіху необхідна ефективна між секторальна взаємодія стейкхолдерів – державних органів, університетів, ІТ-компаній, громадських організацій. Сприятиме успіху також запровадження адресної політики з покращення цифрових компетенцій щодо певних груп населення.
6
Лазаренко, А. В. "ВИКОРИСТАННЯ ГЕЙМІФІКАЦІЇ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ". Pedagogical Sciences Theory and Practice, № 2 (30 липня 2024): 136–41. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2024-2-21.
Full textAbstract:
Виклики сьогодення ставлять перед суспільством великі вимоги, особливо це стосується учасників освітнього процесу. Швидка діджиталізація вимагає від педагогів високого рівня володіння інформаційно-комунікаційними та цифровими компетентностями, уміння вільно використовувати в роботі комп’ютерні та сучасні цифрові засоби, швидко опрацьовувати великий потік інформації, вміти впроваджувати в освітній процес сучасні онлайн-платформи. Згідно із Законом України «Про освіту» цифрова компетентність є однією з головних компетентностей, якою повинна оволодіти кожна людина для успішної трансформації в сучасному житті. У статті ми розглядаємо одну з основних складових частин професійної компетентності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти – цифрову, оскільки перед майбутніми вихователями стоїть завдання формування цієї компетентності у дітей дошкільного віку. Розглянуто різні підходи до визначення понять «компетентність» та «цифрова компетентність». Проведено аналіз останніх робіт вітчизняних та зарубіжних науковців з цієї проблеми. У статті також висвітлено практичні аспекти набуття майбутніми вихователями закладів дошкільної освіти цифрових компетентностей за допомогою гейміфікованих засобів навчання. Гейміфікація розглядається як один з дієвих методів покращення формування інформаційно-комунікаційних та цифрових компетентностей. Ми навели декілька прикладів безкоштовних онлайн-платформ, які використовували під час проведення гейміфікованих занять, вивчаючи курс «Інформаційно- комунікаційні технології у роботі з дітьми дошкільного віку» у Нікопольському фаховому педагогічному коледжі Дніпропетровської обласної ради.
7
Міненко, Ольга. "Особливості формування особистості в умовах цифровізації суспільства". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(55) (2021): 18–30. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-55-2-18-30.
Full textAbstract:
В статті розглянуто актуальну проблему особливостей формування особистості в умовах цифровізації суспільства. Виділено ряд характеристик цифрового суспільства, зокрема глобалізація, транзитивність та віртуальність, та проаналізовано вплив даних характеристик на розвиток і становлення особистості, формування її ідентичності, формування образу світу, процес соціалізації. Доведено, що сучасні цифрові інформаційні технології чинять ряд негативних впливів на психіку особистості та процес її соціалізації. Серед основних негативних впливів виділено кіборгізацію, інвалідизацію, порушення кордонів і приватності, зміна способів пізнання, зміна структури потреб, зміна структури діяльності, трансформація копінг-стратегій, деформація хронотопу, дифузія ідентичності, залежність від технічних засобів та інтернету. Відповідно, такий вплив тягне за собою зміну образу життя людини, а отже – і образу світу, що тягне за собою, безумовно, зміну особистості людини, трансформацію її ідентичності. Особливу увагу в роботі приділено розвитку і формуванню в умовах цифровізації суспільства особистості дітей і підлітків, оскільки саме ці вікові категорії є найбільш чутливими до даного процесу. Зазначено, що під впливом цифрових технологій сформувалось нове покоління дітей і молоді – «цифрове покоління», «покоління Z». Виділено та проаналізовано певні особливості психіки та особистості «цифрового покоління». Виділено певні наслідки перебування дітей і підлітків в віртуальному просторі та їх вплив на психіку підростаючого покоління. Представлено результати емпіричного дослідження особливостей взаємодії дітей дошкільного віку з цифровими технологіями. В результаті проведеного емпіричного дослідження можна зробити висновок про широке розповсюдження серед дітей дошкільного віку користування цифровими пристроями у сучасному українському суспільстві, при цьому вік початку користування ними припадає на період від 1 до 3 років. Дане явище визначено як негативне, оскільки порушує нормативний психічний розвиток дітей данного віку. Ключові слова: цифровізація, характеристики цифрового соціуму, особистість, ідентичність, цифрове покоління.
8
Тягунова, Н. М., та З. О. Тягунова. "ЦИФРОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЯК ДЕТЕРМІНАНТИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Трансформаційна економіка, № 2 (02) (17 березня 2023): 57–61. http://dx.doi.org/10.32782/2786-8141/2023-2-11.
Full textAbstract:
У статті авторами було проведено дослідження та аналіз понять «цифрова грамотність», «цифрова компетентність підприємця». Досліджено взаємозв’язок між цифровою грамотністю громадян та цифровими компетентностями на особистому та професійному рівні. Проведено аналіз позиції України у міжнародних рейтингах, що оцінюють рівень розвитку інформаційно-комунікаційних технологій серед країн Східного партнерства. У ході дослідження було виявлено, що Україна відстає від країн ЄС, в т.ч. від нових країн-членів ЄС, більшість з яких мають нижчий рівень цифрового розвитку, ніж в середньому по ЄС. Загалом нові країни-члени ЄС демонстрували більш динамічний цифровий розвиток протягом останніх років порівняно з Україною. Авторами було виділено актуальні цифрові компетентності для суб’єктів малого та середнього бізнесу в Україні. Розвиток відповідних цифрових компетентностей представниками малого та середнього бізнесу має прямий вплив на ефективність функціонування підприємств, їх можливості до залучення фінансування вітчизняними та іноземними інвесторами, а також вихід на міжнародні ринки для реалізації власної продукції.
9
Трушкіна, Наталія, та Діана Чернух. "Цифрова культура компаній: уточнення термінології". International Science Journal of Management, Economics & Finance 2, № 1 (2023): 19–33. http://dx.doi.org/10.46299/j.isjmef.20230201.03.
Full textAbstract:
На даний час цифрові трансформації змінюють способи реалізації та організації трудової діяльності, самі трудові процеси, стимулюють до появи цифрового мислення та роблять унікальним досвід працівників, формуючи особливе цифрове середовище та цифрову культуру компаній.
 У статті досліджено еволюцію розвитку та становлення цифрової культури як перспективного напряму діяльності компаній. Проаналізовано й узагальнено теоретичні засади розвитку цифрової культури. Розглянуто існуючі підходи до трактування цифрової культури, які запропоновано різними науковими школами. Виявлено ключові чинники впливу на зміни професій на глобальному ринку праці з урахуванням активізації процесів діджиталізації та особливості попиту роботодавців на цифрові навички персоналу залежно від рівня їх кваліфікації. Побудовано структуру цифрової компетентності з урахуванням світового досвіду, яка містить такі складові: спілкуванні й співпраця, інформаційна грамотність, уміння вирішувати проблеми і поставлені завдання, інформаційна безпека, створення цифрового контенту.
 У результаті дослідження встановлено, що цифрову культуру варто розглядати як набір принципів, цінностей і методів у системі управління персоналом з використанням інформаційно-комунікаційних технологій для взаємодії керівництва, топменеджерів, співробітників і вирішення завдань у професійній діяльності. Це сформований спосіб і манера поведінки співробітників компанії, які виникли під впливом трансформації цифрового суспільства та має на увазі підвищення рівня цифрових навичок, грамотності і умінь користуватися сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями і програмним забезпеченням. Визначено ключові принципи формування та розвитку цифрової культури компаній в умовах діджитал-економіки: організаційна гнучкість; клієнтоорієнтованість; орієнтація на результат; прозорливість; технологічна грамотність; адаптивність до глобальних викликів та організаційних змін; мережевий підхід до формування цифрових платформ; постійне навчання.
10
Regeda, Yu, та V. Regeda. "Вплив цифрової еволюції на інформаційні технології". COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, № 56 (28 вересня 2024): 269–75. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2024-56-34.
Full textAbstract:
У статті досліджено вплив цифрової еволюції на інформаційні технології. Наголошено, що процеси глобалізації, які стали реальністю в сучасному світі і, як наслідок, формування постіндустріальної економіки були зумовлені переходом від третьої до четвертої інформаційної революції, що триває нині, прийнятої називати революцією інформаційних технологій, від автоматизованої обробки інформації до її комп'ютерного подання в результаті застосування мікропроцесорної техніки, комплексу технічних та програмних засобів, використаних для побудови різних мікропроцесорних пристроїв та систем, що стали основою для створення персональних комп'ютерів та інформаційно-комунікаційної мережі та всесвітньої системи об'єднаних комп'ютерних мереж Інтернету для забезпечення інформаційного обміну в глобальному масштабі. Підкреслено, що цифрова революція викликає трансформацію культури людини завдяки застосуванню нових технологічних можливостей, що дозволяють створювати віртуальні світи та удосконалювати технології доповненої реальності для доповнення навколишнього світу цифровими даними в режимі реального часу за допомогою спеціальних пристроїв. Зазначається, що інформаційно-цифрова революція впливає на структурні зміни економіки. На сьогодні всі види діяльності людини піддаються впливу цифрової революції, на очах відбувається розвиток комплексу інформаційно-комунікаційних технологій, стрімке поширення яких сприяє активному науково-технічному прогресу в мікроелектроніці. Відповідно до закону Мура у мікроелектроніці відбувається скорочення вартості одиниці обчислювальної потужності та операції. Наголошується, що нині суспільство перебуває у стані перехідного періоду до нового технологічного укладу, який входить у фазу свого зростання. Ядром сучасного технологічного укладу виступають ІКТ, адитивні технології, біоінженерія та нанотехнології. Ключовими факторами розвитку нового технологічного укладу є інформаційні технології, в основі яких лежать знання щодо елементарних структур матерії, удосконалення алгоритмів обробки та передачі даних у фундаментальних дослідженнях.
11
Шопіна, Ірина Миколаївна. "ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ". Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія юридична), № 1 (29 травня 2023): 28–35. http://dx.doi.org/10.32782/2311-8040/2023-1-4.
Full textAbstract:
У статті визначено особливості інформаційної безпеки цифрової трансформації та її забезпечення. Сформульовано визначення цифрової трансформації і з’ясовано, що вона може розглядатися у двох аспектах: телеологічному (як мета органів публічного адміністрування) і в діяльнісному (як сукупність дій, спрямованих на реалізацію функцій, методів, заходів управлінської системи підприємства, установи, організації або органу публічної влади). Акцентовано увагу на тому, що активізація процесів цифрової трансформації потребує більш широкого застосування заходів інформаційної безпеки, що обумовлено зростанням кількості та інтенсивності інформаційних загроз у тих сферах суспільних відносин, в яких вказана трансформація здійснюється особливо швидкими темпами. Визначено, що інформаційна безпека цифрової трансформації – це ідеальна модель позбавленого інформаційних загроз середовища, в якому динамічно відбувається впровадження інформаційних (цифрових) технологій у всі сфери функціонування та життєдіяльності фізичних та юридичних осіб з метою найбільш повної реалізації ними своїх інформаційних та інших прав, свобод та інтересів. Розуміння сутності цієї моделі можливо або через суб’єктивне сприйняття суб’єктів інформаційних правовідносин, або через систему кількісних критеріїв, які характеризують досягнення цілей цифрової трансформації. Зроблено висновок, що від інформаційної безпеки цифрової трансформації слід відрізняти забезпечення цього явища. Забезпечення інформаційної безпеки цифрової трансформації – це сукупність дій органів публічного адміністрування, правоохоронних, правозахисних органів та військових формувань, судів, підприємств, установ, організацій всіх форм власності, інститутів громадянського суспільства та окремих громадян, спрямована на оптимізацію організації, управління, функцій та методів діяльності, підвищення рівня інформаційної культури та інформаційної свідомості суб’єктів правовідносин за рахунок використання ними інформаційних (цифрових) технологій.
12
Ступак, Олексій. "ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ: ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ВПРОВАДЖЕННЯ". Ukrainian Educational Journal, № 3 (8 жовтня 2024): 257–62. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1317-2024-3-257-262.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано проблему формування цифрової компетентності майбутніх дизайнерів від теорії до практичного впровадження Констатовано, що цифрова компетентність є критично важливою в сучасному світі, оскільки цифрові технології стають невід’ємною частиною майже всіх аспектів нашого життя, включаючи освіту, професійну діяльність, спілкування та розваги. Здійснено огляд європейської рамки цифрової компетентності для громадян (DigComp), що є одним з основних документів, який визначає та служить орієнтиром для розвитку цифрових навичок у громадян ЄС, а також є показником оцінювання для закладів освіти, урядів й організацій. ). Це один із найсучасніших європейських стратегічних документів, розроблених європейською спільнотою країн, які створюють освітні стандарти. Зазначено, що рамку цифрової компетентності розроблено і в України як інструмент, щоб покращити рівень цифрових компетентностей українців, допомогти у створенні державної політики та плануванні освітніх ініціатив, спрямованих на підвищення рівня цифрової грамотності та практичного використання засобів і сервісів IT-технологій конкретними цільовими групами населення. Крім того схвалено Концепцію розвитку цифрових компетентностей та затверджено план заходів з її реалізації, де цифрова компетентність є динамічною комбінацією знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, інших особистих якостей у сфері інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій, яка визначає здатність успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність із використанням цифрових технологій. Проаналізовано, що цифрова компетентність майбутнього дизайнера охоплює низку навичок і знань, необхідних для успішної роботи в цифровому середовищі: знання роботи з графічними програмами, такими як Adobe Photoshop, Illustrator, або Sketch, для створення і редагування графічних елементів; уміння створювати анімацію, відеоролики, використовувати програми для роботи з мультимедіа контентом; здатність створювати інтерфейси користувача для вебсайтів і додатків, ураховуючи UX (взаємодія користувача) і UI (інтерфейс користувача); навички роботи з різними цифровими інструментами, такими, як розробка вебсайтів, системи управління контентом (CMS), розробка мобільних додатків тощо; вміння ефективно комунікувати з через цифрові канали, такі, як електронна пошта, чати, відеоконференції; здатність генерувати ідеї, розробляти концепції і аналізувати ефективність дизайну з використанням аналітики і метрик. Висвітлено можливості використання цифрових технології (2D та 3D анімація, VR і AR технології), які вносять зміни в усі напрями діяльності дизайнерів. Узагальнено, що сучасні технології та методики навчання забезпечують підготовку висококваліфікованих фахівців, здатних працювати в умовах швидко змінюваного цифрового світу. Обов’язковим є розробка методик для постійного моніторингу та оцінки ефективності освітніх програм з формування цифрової компетентності, що дасть змогу вносити необхідні корективи для покращення якості освіти та розширення можливостей.
13
Бадер, Антон, та Світлана Вовк. "ІНФОРМАЦІЙНА АГРЕСІЯ: СТРАТЕГІЇ ТА ТЕХНІКИ МАНІПУЛЮВАННЯ". Litopys Volyni, № 31 (30 грудня 2024): 110–15. https://doi.org/10.32782/2305-9389/2024.31.17.
Full textAbstract:
У роботі зазначено, що на сьогоднішній день ми є свідками зміни глобальних економічних та політичних циклів. Констатовано, що вказані процеси зав’язані на протиборстві за домінування в цифровій економіці. Підкреслено, що сьогодні економічна першість певної держави відв’язана від наявності матеріальних ресурсів, а залежить від можливостей у виробництві інформаційного продукту. Наведено приклад того, що невід’ємним, а можливо й провідним, компонентом життя людства стало споживання цифрових товарів та послуг. Звернено увагу на те, що «побічним продуктом» указаного стало розширення можливостей впливу інформаційної агресії на різні категорії громадян та суспільство загалом. Зазначено, що на основі нових комунікативних можливостей експерти розробили низку технік інформаційної агресії, серед яких слід назвати: упровадження чуток, провокацію, дезінформацію, психологічний тиск, диверсифікацію громадської думки, створення мозаїчного контенту та рефлексивне управляння. У статті виявлено, що сучасні технології надали можливість впливу на більш глибинні компоненти суспільної свідомості. Зазначено, що деталізує вказану проблему Г. Почепцов, визначаючи дії, спрямовані на зміну менталітету нації не інформаційною, а смисловою війною. Наведено позицію цього дослідника, що звичайна війна поширюється на простір фізичний, інформаційна – на інформаційний, а смислова війна займає віртуальний простір, впливаючи на пізнавальну сферу людини. Констатовано, що типом інформаційної війни є кібервійна, або інформаційно-технічна війна. Наголошено, що смислова війна є набагато довготривалішою і спрямована не на створення фактів, а на зміну їх інтерпретацій, щоб підштовхнути опонента до ухвалення потрібного атакувальній стороні рішення. Зроблено висновок, що сьогодні стратегія інформаційної агресії спрямовується не на маніпулювання фактами, а на психологічні механізми сприйняття інформації. Поставлено завдання – у подальшому дослідити техніки поширення маніпулятивних повідомлень за допомогою різних видів джерел інформації.
14
МАРТІНОВИЧ, В. Г., та А. В. БОРОВКО. "ЕВОЛЮЦІЯ КЛЮЧОВИХ ЕТАПІВ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ". Вісник Херсонського національного технічного університету, № 2(89) (2 липня 2024): 177–82. http://dx.doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2024.2.25.
Full textAbstract:
У статті розглянуто загальну парадигму виникнення інформаційної економіки через призму формування її основних етапів. Визначено, що за сучасних часів інформація та знання є головним ресурсом споживання для населення. Зазначено, що розвиток етапів формування інформаційної економіки відбувався в процесі поступової трансформації структури суспільного виробництва, а також зміни пріоритетів щодо різних секторів економіки. Виділено, що розвиток інформаційної економіки почався за часів постіндустріального розвитку суспільства, а високі технології породили нове сучасне бачення інформації та знань в суспільстві. Зазначено найважливіші риси постіндустріального суспільства та вплив його розвитку на науково-технічний прогрес у науці та технологіях. Виділено чотири основні етапи розвитку та формування інформаційної економіки, зміна яких відбувалась під впливом інформаційно-технологічної революції, зміни галузевої структури виробництва та структури зайнятості. Наведено деталізацію кожного з етапів формування інформаційної економіки та виявлено, що перший етап характеризується понятійними властивостями, оскільки в цей період вперше з’являється термінологічне визначення поняття «інформаційна економіка». Визначено, що цей період характеризується прискоренням темпів економічного розвитку та створенням інноваційних підходів до виробництва. Наведено деталізовану схему другого етапу розвитку інформаційної економіки, який характеризується зміщенням акценту від застосування інформації до питань її якості та продуктивності. Наведено деталізацію третього етапу розвитку інформаційної економіки, який характеризується появою асиметричності доступу до інформаційних ресурсів залежно від соціального рівня розвитку країн. Наведено формування четвертого сучасного етапу розвитку інформаційної економіки, який характеризується активним зростанням попиту на інформація та знання як важливий стратегічний ресурс, а також переходом у цифровий інформаційний простір.
15
Ольшанська, Олександра В., та Богдан С. Бондаренко. "ЦИФРОВІ БІЗНЕС-МОДЕЛІ ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ". Journal of Strategic Economic Research, № 3 (2 грудня 2024): 108–16. https://doi.org/10.30857/2786-5398.2024.3.11.
Full textAbstract:
На сьогоднішній день цифрові бізнес-моделі стають визначальним чинником успіху та перемоги підприємств у конкурентній боротьбі. Науково-технічний прогрес, стрімкий розвиток інформаційних технологій та глобалізація спонукають діловий світ до активного впровадження процесів цифровізації та цифрової трансформації з метою забезпечення конкурентоспроможності і конкурентних переваг бізнес-структур та їх сталого розвитку. Метою дослідження є визначення ролі цифровізації у сучасному бізнесі, характеристика сучасних цифрових бізнес-моделей для визначення їх особливостей та можливості і доцільності використання на підприємствах та в організаціях. Методи дослідження, які було використано у процесі дослідження: систематизація, класифікація, порівняння, аналіз, синтез, індукція, дедукція. Проведено аналіз визначень поняття «бізнес-модель», розглянуто класифікацію цифрових бізнес-моделей та наведено характеристику основних цифрових бізнес-моделей, які використовуються в компаніях. Розглянуто переваги та недоліки цифровізації суб’єктів господарювання. Проаналізовано використання інформаційно-комунікаційних технологій та електронної комерції на підприємствах України. Кожна компанія має бізнес-модель, незалежно від того, наскільки чітко вона прописана. Бізнес-модель вважається цифровою якщо використовує цифрові технології, які впливають на створення споживчої цінності та отримання доходу. На сьогоднішній день існує достатньо велика кількість різновидів цифрових бізнес-моделей, які використовуються на підприємствах. Вибір тієї чи іншої моделі залежить від специфіки діяльності підприємства, особливостей виробництва та збуту виробів, та ін. Деякі підприємства використовують комбінацію бізнес-моделей. Цифровізація та цифрова трансформація бізнес-моделей дозволить підприємствам та організаціям підвищити власну конкурентоспроможність та забезпечити конкурентні переваги високого рангу на внутрішньому та зовнішньому ринках. Цифровізація бізнес-моделей в Україні відбувається достатньо активно. Майже всі вітчизняні підприємства мають доступ до мережі Інтернет, достатньо велика частка підприємств створили власний вебсайт, купують послуги хмарних обчислень та отримують доходи від електронної торгівлі.
16
Ligonenko L. "ЦИФРОВІ НАВИЧКИ УКРАЇНЦІВ: РЕЗУЛЬТАТИ САМООЦІНКИ, ВИСНОВКИ ТА ЗАХОДИ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ ЦИФРОВОЇ ІНКЛЮЗІЇ". Economic forum 1, № 1 (2022): 21–34. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-1-3.
Full textAbstract:
У цій статті аргументована доцільність дослідження процесів формування цифрових навичок в умовах цифрової економіки, критично оцінено сучасний стан урядових та наукових досліджень рівня цифрових навичок українців. В статті представлено результати поглибленого емпіричного аналізу цифрових навичок українців, проведеного на основі банку відповідей респондентів опитування дослідницького проекту КНЕУ – HUAWEI «Цифрова економіка, вплив ІКТ на людський капітал та формування компетентностей майбутнього». Метою дослідження є доповнення та поглиблення наявних висновків та рекомендацій, шляхом розгляду результатів самооцінки цифрових навичок залежно від соціально-демографічних характеристик респондентів. Дослідження емпірично підтвердило вагомість впливу цих предикторів на рівень та диференціацію цифрових навичок . За результатами обробки емпіричних даних за допомогою пакету програм Statistical Package for the Social Sciences (SPSS) з побудовою та подальшим аналізом таблиць спряженості (крос-табуляції) визначено рівень цифрових навичок (загальний ( за критерієм мінімального рівня опанування) та в розрізі 5-ти сфер використання –інформаційна грамотність та навички роботи з даними ; комунікація та співпраця; створення цифрового контенту; вирішення проблем, кібербезпека ) залежно від віку, статі, спеціальності та доходу респондентів опитування. Виявлені цифрові розриви (диференціація рівня цифрових навичок) дозволили ідентифікувати пріоритетні сфери формування цифрових навичок - кібербезпека та вирішення проблем. Визначений пріоритетний перелік «діджитал -вразливих груп» населення –люди зрілого ( 36-45 років), передпенсійного (55-65 років) та пенсійного (віку старше 66 років); жінки; люди з освітою в галузях знань "Воєнні науки та національна безпека", «Гуманітарні науки та мистецтво", "Аграрні науки та ветеринарія", "Біологія та охорона здоров’я ". Хоча розмір доходу суттєво не впливає на цифрові навички респондентів, можливість зростання доходу при умові більш високого рівня цифрових навичок може використовуватися як мотиватор їх формування та удосконалення. Результати дослідження , а також розроблені пропозиції, спрямовані на подолання цифрової інклюзії, можуть бути корисними для Міністерства цифрової трансформації, інших урядових та асоціативних структур, представників науки та освіти при плануванні та реалізації заходів, спрямованих на зростання.
17
Попов, Д. І., та О. С. Котуха. "ТРАНСФОРМАЦІЯ ФІНАНСОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences, № 16 (30 грудня 2024): 16–24. https://doi.org/10.32782/2616-7611-2024-16-03.
Full textAbstract:
У статті досліджено проблеми трансформації фінансового права України під впливом цифрових технологій, окреслено перспективи правового регулювання у цій сфері. Зазначено, що цифровізація торкнулася всіх без винятку інститутів фінансового права, зумовивши потребу в науковому дослідженні й оцінці процесів, що відбуваються у цій сфері. Сучасна фінансово-правова дійсність збагатилася такими категоріями, як «цифрова валюта», «цифрові фінансові активи», «цифровий бюджет», «оператори інформаційних систем» тощо. Відповідно, в умовах цифровізації й розширення фінансового ринку, виходу його з реального світу у віртуальний виникають такі нові напрями, як «фінансові технології» (своєрідне поєднання фінансів і нових інформаційних технологій), «крауд-фінанси», «цифрові фінанси» тощо. Наголошено, що цифрове середовище призводить до появи нових форм економічного розвитку, що не охоплюються інструментами управління держави. Зокрема, аналіз економічної діяльності цифрових компаній дозволяє виокремити низку особливостей їх функціонування, які не вкладаються в традиційні параметри фінансового механізму. По-перше, цифровізація стирає державні кордони, тож підприємства можуть активно здійснювати економічну діяльність без будь-якої фізичної присутності. По-друге, економічна діяльність цифрових компаній характеризується зростанням інвестицій у нематеріальні активи, зокрема в інтелектуальну власність. По-третє, функціонування цифрових бізнес-моделей ґрунтується на зборі через цифрову платформу даних від користувачів та їх використанні як внеску в нематеріальні активи підприємств. Підкреслено, що цифровізація фінансового права – це певний процес упровадження в діяльність суб’єктів фінансових правовідносин різних цифрових технологій, що дають змогу здійснити якісні перетворення в реалізації контрольно-наглядових функцій і забезпечити ефективну взаємодію між суб’єктами фінансового ринку. Результатом цифровізації є цифрова трансформація, яка полягає в настанні конкретних соціально значущих результатів від застосування цифрових технологій у фінансовій сфері. При цьому дихотомією цифровізації є поява нових технологій, що забезпечують прозорість здійснюваних учасниками цивільного обороту фінансових операцій, а ті своєю чергою ефективність державного управління. Зроблено висновок, що впровадження цифрових технологій змінює внутрішній зміст процесів впливу на суспільні відносини, розширюючи і трансформуючи способи впливу на поведінку учасників фінансових відносин. Доповнюючи традиційні способи правового регулювання технічними засобами забезпечення їх реалізації, держава підвищує ефективність механізму правового регулювання. Цифрові технології надають праву можливість регулювання суспільних відносин принципово новими способами, розширюючи варіативність інструментарію фінансового права. З огляду на це показано, що саме під впливом цифровізації у структурі фінансово-контрольних (податкових, бюджетних, банківських тощо) правовідносин з’являються нові елементи, виникає потреба вироблення адекватних механізмів правового регулювання, що зумовлює актуальність дослідження цифрових технологій та інструментів цифровізації в галузі фінансового права України.
18
Плужник, Оксана. "ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Society Document Communication, № 13 (10 січня 2022): 331–44. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-13-331-344.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню проблем формування цифрової компетентності у майбутніх фахівців із документознавства та інформаційної діяльності у процесі професійної підготовки. У ході дослідження з’ясовано, що найбільш ефективним засобом якісної освіти є запровадження компетентнісного підходу з особливою увагою на формування цифрової компетентності. 
 Розглянуто визначення та сутність понять «цифрова грамотність» та «цифрова компетентність». Цифрова грамотність означає здатність розуміти та використовувати інформацію за допомогою цифрових маніпуляцій, а також оцінювати і застосовувати нові знання, отримані з цифрового середовища. Цифрова компетенція включає в себе: уміння підбирати потрібну інформацію, аналізувати її, обробляти та використовувати; уміння вести спілкування через засоби онлайн-комунікації; опанування основ програмування для створення програм з метою спрощення ведення діловодства; уміння захистити персональні дані, інформацію та комп’ютерні пристрої, від загроз пошкодження чи викрадення; уміння та підлаштовувати комп’ютерну техніку під власні потреби та вирішувати технічні проблеми з приладами. 
 Зіставлено поняття «компетентність» та «компетенція». У нашому розумінні, компетентність – це сукупність взаємопов’язаних здібностей, знань і навичок, які дозволяють людині професійно та ефективно виконувати свої обов’язки. Компетенція – особиста якість фахівця вирішувати певне коло професійних завдань чи обов’язків. Компетентність – це поєднання певних компетенцій, тобто навичок і знань, а також поведінкових якостей. 
 Описано професійну підготовку фахівців із документознавства та інформаційно-бібліотечної справи на кафедрі документознавства та методики навчання Університету Григорія Сковороди в Переяславі за спеціальностями «Професійна освіта (Документознавство)»), «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа». Кафедрою розроблений та викладається комплекс дисциплін, які покликані забезпечити формування і розвиток цифрової компетентності майбутніх фахівців із документознавства та інформаційної діяльності, зокрема: «Аналітико-синтетична переробка документної інформації», «Електронне урядування», «Електронний документообіг», «Соціальна та інформаційна безпека», «Комп’ютерна обробка та редагування документів», «Інформаційна безпека та захист інформації», «Автоматизовані інформаційно-пошукові системи» тощо.
19
Попік, Андрій Васильович. "ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ РИЗИКИ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: ВИКЛИКИ ТА ШЛЯХИ МІНІМІЗАЦІЇ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 6 (30 грудня 2024): 136–41. https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2024.6.22.
Full textAbstract:
У статті досліджуються інформаційно-комунікаційні ризики у системі публічного управління України в умовах цифрової трансформації та воєнного стану. Акцентовано увагу на тому, що ефективність державного управління значною мірою залежить від якості комунікації як всередині державних структур, так і між органами влади та громадськістю. Водночас розширення цифрових технологій та збільшення інформаційних потоків спричиняє появу нових загроз, зокрема: кібератак, поширення дезінформації, маніпулятивних наративів та низького рівня медіаграмотності населення. Підтверджено, що зростання кількості кіберінцидентів та інформаційних атак на державні інституції безпосередньо впливає на ефективність управлінських процесів. Виявлено, що у 2024 році кількість зафіксованих кібератак на державні органи України зросла на 69,8% порівняно з попереднім роком. Одночасно значно збільшилися фінансові втрати громадян через кіберзлочинність, що свідчить про необхідність посилення інформаційної безпеки на всіх рівнях державного управління. У статті розглянуто основні види інформаційно-комунікаційних ризиків у публічному управлінні: технологічні ризики; організаційні ризики; когнітивні ризики; юридичні ризики; соціальні ризики. З метою мінімізації цих загроз запропоновано комплексний підхід, що включає такі напрями: розвиток кібербезпеки державних інформаційних систем та посизахисту персональних даних; стандартизація комунікацій у державному управлінні для підвищення ефективності інформаційного обміну; протидія дезінформації шляхом запровадження інструментів автоматичного виявлення фейкових новин і підвищення рівня медіаграмотності населення; впровадження кризових комунікацій для оперативного реагування на інформаційні атаки та підтримки довіри громадян до державних інституцій; розробка законодавчих ініціатив, спрямованих на посилення інформаційної безпеки та регулювання відповідальності за поширення маніпулятивної інформації.
20
Вишнівський, Віктор, Юрій Катков та Світлана Петькун. "УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ". Публічне управління: концепції, парадигма, розвиток, удосконалення, № 6 (29 грудня 2023): 49–62. http://dx.doi.org/10.31470/2786-6246-2023-6-49-62.
Full textAbstract:
Стаття присвячена актуальним питанням управління соціальною безпекою держави в умовах цифрової трансформації. Розглядається один з важливих її аспектів: управління соціальною безпекою держави в умовах цифрової трансформації; увага звертається на оцінку ефективності функціонування управлінських цифрових інструментів та моніторинг їх якості. У роботі на основі аналізу сутності соціальної безпеки відносно держави, суспільства та людини визначено, що головними завданнями соціальної безпеки є: соціальний захист та стан захищеності життєво важливих об’єктів соціальної безпеки від різноманітних загроз, що є предметом моніторингу. На основі розгляду та аналізу викликів та загроз соціальної безпеки держави, суспільства та людини визначені управлінські цифрові інструменти соціальної безпеки та показаний вплив застосування інформаційних технологій (цифровізації соціальної сфери) на якість моніторингу. На основі дослідження змісту цифровізації соціальної сфери зроблено висновки, що інформаційні технології у вигляді різноманітних реєстрів, інформаційних систем, служб соціальної допомоги та мобільних додатків з мобільними грошима забезпечують впровадження соціальних послуг, соціальну допомогу, соціальне страхування та соціальне просування на ринку праці. Розглянуто перспективний напрям цифровізації соціальної сфери на основі впровадження концепції побудови платформ соціальної мережі, яка дозволяє об’єднати численні цифрові інструменти соціального захисту, усунути дублювання даних та повне оновлення, а також використовувати технології мобільного зв’язку (2G, 3G, 4G, 5G), машинного навчання та штучного інтелекту. Констатовано, що такі платформи дозволяють охопити всіх бенефіціарів, прискорити їхню ідентифікацію, забезпечити оновлення даних, усунути помилки. Практично це підвищує якість моніторингу, полегшує роботу з населенням, дозволяє самостійно зареєструватися через додатки, подати заявку через мобільний додаток, самостійно через додаток редагувати свої дані. На основі аналізу інструментів цифрової трансформації визначенні методи (моделі) оцінки ефективності функціонування цифрових інструментів та їх моніторингу, а саме: efficiency and effectiveness (ефективність та результативність або дієвітість); responsiveness (відповідальність або чуйність); inclusiveness (інклюзивність). Розглянуто модель надання соціального захисту, яка має такі етапи: роз’яснювальна (інформаційно-просвітницька) робота та реєстрація, зарахування, доставка, подання скарг та відшкодування збитків. Показані умови, коли під час цифровізації системи соціального захисту можуть бути вказані переваги, а також ознаки недоліків та ризиків від впровадження інформаційних технологій.
21
НОСОВЕЦЬ, Наталія, Юрій МИСЛИВЕЦЬ та Євгеній БАРБАШ. "ЦИФРОВІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Дидактика, № 2 (1 жовтня 2024): 8–14. http://dx.doi.org/10.69842/didactics.24.2.1.
Full textAbstract:
У статті охарактеризовано дефініцію «цифровізація» як цифровий спосіб зв’язку, запису, передачі даних з допомогою цифрових пристроїв. Доведено, що впровадження цифрових технологій та змішаного навчання у освітній процес вітчизняних закладів вищої освіти є пріоритетною формою здобуття вищої освіти. Констатовано, що використання цифрових технологій та змішаного навчання у закладах вищої освіти допомагає здобувачам вищої освіти бути активними учасниками освітнього процесу, спроможними будувати індивідуальну освітню траєкторію. Обґрунтовано, що цифровізація вищої освіти – це впровадження в освітній процес закладів вищої освіти на всіх рівнях сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Висвітлено, що цифровізація вищої освіти залежить від рівня цифрової грамотності та ступеня володіння цифровими технологіями викладачів та здобувачів вищої освіти. Мета статті – охарактеризувати сутність цифровізації освітнього процесу закладів вищої освіти. Висновки. 1. Впровадження сучасних цифрових технологій та змішаного навчання у освітній процес вітчизняних закладів вищої освіти є пріоритетною формою здобуття вищої освіти в сучасних умовах. 2. Цифровізація освітнього процесу закладів вищої освіти має переваги та недоліки як для викладачів, так і для здобувачів вищої освіти різних спеціальностей. 3. Цифровізація освітнього процесу дозволяє підвищити його ефективність. 4. Використання цифрових технологій та змішаного навчання у закладах вищої освіти допомагає здобувачам вищої освіти бути активними учасниками освітнього процесу, спроможними будувати індивідуальну освітню траєкторію. 5. Цифровізація вищої освіти залежить від рівня цифрової грамотності та ступеня володіння цифровими технологіями викладачів та здобувачів вищої освіти. 6. Цифровізація вищої освіти – це впровадження в освітній процес закладів вищої освіти на всіх рівнях сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.
22
Гладун, Т. С. "ЦИФРОВА КУЛЬТУРА ФАХІВЦІВ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ". Наукові записки, № 156 (27 червня 2023): 32–38. https://doi.org/10.31392/nz-udu-156.2023.04.
Full textAbstract:
У статті розглянуто специфіку формування цифрової культури фахівців природничих дисциплін, яка характеризується багатоаспектністю, оскільки залежить від багатьої чинників. Важливу роль у формуванні особистості фахівця природничих дисциплін відіграють його власні життєві погляди, мотиви, цілі тощо. Залежно від рівня знань добираються відповідні методи та прийоми навчання, що застосовуватимуться під час проведення занять. Схарактеризовано тлумачення ключових термінів, за допомогою яких описуються особливості формування цифрової культури, яка у кожного здобувача освіти формується по-різному, зважаючи на його фізичні, психологічні та емоційні особливості. Вказано, що цифрова культура – це особистісна характеристика, яка містить у собі знання, вміння, навички та відносини, що дають можливість фахівцеві ефективно діяти або виконувати функції, спрямовані на досягнення мети у професійно-педагогічній діяльності. Окрім цього, чільне місце у формуванні цифрової культури майбутнього фахівця природничих дисциплін посідають зовнішні та внутрішні обставини, які стають рушієм його змін. Сучасний фахівець природничих дисциплін, зі свого боку, має бути готовим до реалізації нових ідей, використовувати можливості інформаційно-цифрових технологій, підвищувати якість освітнього процесу тощо. Проаналізовано наукові погляди вітчизняних і зарубіжних учених щодо формування цифрової культури як складової професійної компетентності, адже саме за допомогою використання засобів цифрових технологій викладач отримує можливість швидко та ефективно працювати з інформаційними масивами та інтенсифікувати освітній процес. Доведено, що цифрова культура вважається ключовою у процесі професійного зростання фахівця, проявляючись при вирішенні різних завдань із використанням засобів інформаційно-цифрових технологій.
23
Подчашинський, Юрій Олександрович, Оксана Олександрівна Лугових та Ларіна Олексіївна Чепюк. "Інформаційно-вимірювальна система для визначення параметрів руху виробничого обладнання з трьома каналами отримання інформації". Технічна інженерія, № 2(92) (29 листопада 2023): 182–90. http://dx.doi.org/10.26642/ten-2023-2(92)-182-190.
Full textAbstract:
У статті розроблено структуру інформаційно-вимірювальної системи для визначення параметрів руху виробничого обладнання. Відмінною рисою структурної схеми є використання трьох каналів отримання вимірювальної інформації про параметри руху об’єктів. Для побудови вимірювальних каналів використано сучасні технічні засоби: цифрову стереокамеру та акселерометр. Наявність двох каналів формування цифрових зображень забезпечує визначення параметрів руху в площині зображення та оцінку змін у динаміці відстані до об’єктів вимірювань. За рахунок поєднання елементів штучного інтелекту та формування тривимірної картини цифрова стереокамера локалізує об’єкти в просторі та надає інструменти для створення просторового сприйняття. Забезпечується виявлення просторових об’єктів, відстеження руху об’єктів з просторовим контекстом. Для отримання даних про рух об’єктів використовуються контактні (акселерометр) та безконтактні технології (цифрова стереокамера). Отримано дані про параметри швидкого, повільного та поступального рухів у результаті введення в обчислювальний компонент системи та обробки показів акселерометра, їх об’єднання з даними від цифрової стереокамери. Підвищення точності вимірювання параметрів руху в комп’ютеризованій інформаційно-вимірювальній системі базується на застосуванні програмно-алгоритмічних методів обробки вимірювальних сигналів. При цьому декілька каналів отримання вимірювальної інформації забезпечують інформаційну надлишковість цифрових даних. Це дозволяє підвищити точність підсумкової оцінки параметрів руху за рахунок застосування: процедур виключення результатів з грубими помилками; процедур обробки результатів багатократних вимірювань; об’єднання даних з декількох каналів за методами комплексування.
24
Назарова, І. Я. "ЕВОЛЮЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ОБЛІКОВО-ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ В УКРАЇНІ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 77 (24 травня 2024): 50–56. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1205-2024-77-07.
Full textAbstract:
Анотація. Вирішальними факторами у формуванні обліково-інформаційних систем завжди були наявні засоби реєстрації, обробки та зберігання даних. Можна стверджувати, що еволюція обліку напряму залежить від науково-технічного прогресу, від розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Стаття присвячена генезису обліково-інформаційних систем від їх зародження і становлення в первинному вигляді (з використанням паперових форм обліку) до еволюціювання в електронно-цифрову форму, що передбачає застосування новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, передових способів обробки та обміну інформацією. Теоретичну й методичну основу дослідження склали загальнонаукові, спеціальні та емпіричні методи пізнання, зокрема генезисно-історичний, бібліографічний, наукової абстракції та логічний. У межах дослідження вивчено розвиток обліково-інформаційних систем в Україні, встановлено вплив на них технічних та інформаційних засобів фіксації та обробки інформації. На підставі дослідження проведено періодизацію розвитку вітчизняного обліку та виділено основні ознаки по кожному з періодів. В межах періодизації виокремлено такі етапи становлення обліково-інформаційних систем: дообліковий етап (з фіксуванням інформації на будь-яких підручних засобах); етап ручного фіксування інформації (з ручними записами на паперових матеріальних носіях); етап механізованого обліку (з автоматичним фіксуванням інформації на паперових носіях); етап електронного обліку (з автоматичним фіксуванням інформації на електронних носіях); етап цифровізації обліку (з автоматичним фіксуванням та зберіганням інформації за допомогою електронних засобів у цифровому просторі чи на цифрових носіях інформації). Означено взаємозалежність зміни форм обліку у кожному з розглянутих періодів від засобів, способів обробки та носіїв інформації. Визначено передумови переходу до електронно-цифрової форми обліку з використанням новітніх інформаційно-комунікаційних технологій.
25
ПЛІТІН, Дмитро, та Віктор ОРДИНОВИЧ. "ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ З ВРАЗЛИВИМИ КАТЕГОРІЯМИ ОСІБ/СІМЕЙ". Humanitas, № 5 (14 січня 2025): 139–45. https://doi.org/10.32782/humanitas/2024.5.20.
Full textAbstract:
Статтю присвячено актуальній проблемі сьогодення –соціальній роботі з вразливими верствами населення в умовах російсько-української війни. На основі вивчення нормативно-правових документів і низки наукових досліджень до найбільш вразливих категорій осіб/сімей в Україні віднесено: неповні та багатодітні сім’ї; сім’ї, в яких є люди з особливими потребами чи з неповною працездатністю; мігрантів і вимушено переміщених осіб; дітей, які залишилися без опіки/піклування дорослих; соціально дезадаптованих осіб; постраждалих від експлуатації, насилля, торгівлі людьми; постраждалих від природних, соціальних, техногенних катастроф; безпритульних; бездомних; осіб, які мають важкі чи невиліковні захворювання; осіб з інвалідністю; людей літнього віку та малолітніх дітей. Зазначено, що особливої уваги сьогодні заслуговує використання у соціальній роботі з вразливими категоріями осіб/сімей інформаційних технологій, оскільки вони можуть забезпечити надання допомоги, підтримки, інформації, навчання одночасно великим групам осіб, дистанційно та безоплатно. Метою дослідження стало обґрунтування можливостей використання інформаційних технологій у соціальній роботі з вразливими категоріями осіб. Розкрито роль соціальних служб, традиційних і інноваційних практик у вирішенні проблем, з якими стикаються вразливі категорії осіб/сімей. Авторами схарактеризовано такі інноваційні інформаційні технології, як: веб-сайти, освітні платформи, цифрові сервіси, електронні реєстри, фронт-офіси, Єдина інформаційно-аналітична система управління соціальною підтримкою населення України – E-SOCIAL. Зроблено висновок про те, що саме завдяки інноваційним інформаційним технологіям, соціальна робота з вразливими категоріями осіб/сімей стає більш гнучкою та доступною та сприяє перетворенню вразливих категорій осіб/сімей з об’єкта соціальної роботи у її суб’єкта. Зазначено, що перспективним напрямом подальшого вивчення предмету дослідження є аналіз факторів, які впливають на ефективність використання інформаційних технологій у роботі з вразливими категоріями осіб/сімей.
26
Shepelskyi, Vladyslav, Kateryna Kraus та Nataliia Kraus. "УПРАВЛІННЯ ЦИФРОВИМ ОСВІТНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 11 (2023): 30–45. https://doi.org/10.32750/2023-0103.
Full textAbstract:
У статті узагальнено передумови цифрової трансформації сфери освіти загалом та закладів освіти, зокрема. Розглянуто успішні іноземні практики інших країн, де комерційні субʼєкти господарювання працюють над розробкою цифрових технологій не лише для бізнесу, але й для освіти. На прикладі закладів освіти США досліджено перехід від “паперового” освітнього середовища до “цифрового”. Проаналізовано наявну в Україні концепцію цифрової освіти, у якій “цифровий заклад освіти” включає декілька важливих компонентів: зміст навчальних програм, інформаційні платформи, цифрова інфраструктура, система підготовки та перепідготовки педагогів. Беручи до уваги сучасних рівень розвитку науки і техніки у світі, та Україні в тому числі, а також процеси цифровізації різних сфер і галузей країни, освоєння та використання новітніх цифрових технологій в освіті розглядається за трьома можливими сценаріями: консервативним розвитком закладу освіти, ерозією закладу освіти та трансформацією закладу освіти. Вибір одного із можливих варіантів залежить від фінансового та матеріально-технічного забезпечення закладу освіти, готовності та здатності керівників і педагогів змінюватися й адаптуватися до нових реалій, рівня підтримки та сприяння державних інституцій у цифровій трансформації закладу. Автори акцентують увагу на різноманітності сучасних цифрових технологій, що мають свою цінність для цифрової трансформації закладів освіти, серед них: віртуальна реальність, доповнена реальність, змішана реальність, блокчейн технологія. Всі вони орієнтовані на посилення наочності матеріалу, що освоюється здобувачами освіти, підвищення рівня прозорості в оцінюванні знань, швидкій обробці великого масиву даних задля пошуку оптимального варіанту дій. Як і в інших сферах суспільного життя, має місце сьогодні в освітньому процесі застосування штучного інтелекту та технології чат-ботів, що орієнтовані не лише на полегшення викладання навчального матеріалу чи освоєння нової інформації, але й, разом з тим, на зростання якості та прозорості освітнього процесу, оцінювання емоційного стану всіх його учасників.
27
Бабарикіна, Надія. "Інформаційні технології в сучасній державі: між регулюванням і цифровим закріпаченням". Grani 28, № 1 (2025): 182–91. https://doi.org/10.15421/172523.
Full textAbstract:
Актуальність. Цифрові платформи більше не функціонують лише в межах ринкової економіки, а створюють замкнуті екосистеми, де вони диктують доступ до інформації, регулюють економічну участь та консолідують владу через алгоритмічне управління. Така зміна ставить під сумнів традиційні уявлення про державний суверенітет, належне врядування та суспільну суб’єктність, виводячи концепцію технофеодалізму в центр академічних і політичних дискусій. Мета дослідження – визначити перспективи взаємодії сучасних держав із технологічними корпораціями, в т.ч. впливу останніх на державну політику у світі, та межі між легітимним регулюванням цифрового середовища та загрозою технологічного закріпачення суспільства (людства). Результати. Дослідження показує, що цифрові корпорації, монополізуючи дані та алгоритмічні механізми ухвалення рішень, формують нову систему ієрархічного контролю, що нагадує феодальні структури влади. Вони визначають доступ до економічних та соціальних ресурсів, формуючи новий клас «цифрових лордів», тоді як малі підприємства та індивідуальні користувачі стають дедалі більш залежними від платформених екосистем. Робота акцентує увагу на зростаючій цифровій нерівності та розриві в економічних можливостях, демонструючи, як технологічно розвинені країни та корпорації домінують над менш розвиненими економіками. Крім того, існуючі регуляторні механізми та антимонопольні заходи виявляються недостатніми для подолання процесів цифрової монополізації. Висновки. У дослідженні підкреслюється нагальна потреба у розробці альтернативних моделей управління цифровою економікою, зокрема у впровадженні жорсткіших регуляторних заходів щодо алгоритмічної прозорості, підтримці відкритих технологій та підвищенні цифрової грамотності населення. Без таких заходів штучний інтелект та автоматизація ймовірно лише поглиблять існуючі нерівності та сприятимуть подальшій концентрації влади у руках корпорацій.
28
Кириленко, Сергій В. "СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ". Journal of Strategic Economic Research, № 1 (23 червня 2024): 40–47. http://dx.doi.org/10.30857/2786-5398.2024.1.4.
Full textAbstract:
Система економічної безпеки в умовах цифрової економіки має враховувати нові виклики і можливості, які виникають внаслідок широкого впровадження цифрових технологій у всі сфери діяльності. Розвиток і впровадження ефективних заходів з кібербезпеки для захисту інформації від кібератак та інших загроз. Забезпечення безпеки фінансових операцій та інвестицій в умовах цифрового середовища, включаючи застосування блокчейн-технологій. Вдосконалення заходів захисту критично важливої інфраструктури від цифрових загроз, таких як енергетичні системи, транспорт і комунікації. Саме тому метою роботи є представлення методичного підходу до формування системи економічної безпеки в умовах трансформаційних змін та цифрової економіки. Основними методами дослідження є: метод порівняння для наочного відображення особливостей цифрової економіки, методи аналізу та синтезу для визначення основних елементів системи економічної безпеки, методи індукції та дедукції для викладення ключових елементів цифрової економіки в поєднання з процесом формування системи економічної безпеки та графічних метод для представлена результатів дослідження схематично. Основними результатами дослідження можливо вважати представлення методичного підходу до формування системи економічної безпеки з врахуванням наступних особливостей: розробки та впровадження систем моніторингу для вчасного виявлення подій, що можуть загрожувати економічній безпеці, а також аналітичних інструментів для обробки великих обсягів даних; введення та посилення законодавства, що регулює цифрову економіку, включаючи норми щодо кібербезпеки, захисту персональних даних та інші аспекти; навчання та підвищення кваліфікації кадрів у сфері кібербезпеки та цифрових технологій; розробка системи міжнародної та національної співпраці у сфері кібербезпеки та обміну інформацією; виявлення та запобігання корупції, пов'язаної з використанням цифрових технологій та інформаційних ресурсів; створення стратегічних планів та систем прогнозування для визначення можливих загроз та прийняття вчасних заходів; захист економічних інтересів країни в цифровому просторі шляхом розвитку цифрової дипломатії та участі в міжнародних економічних об'єднаннях та органах стандартизації; впровадження технічних засобів та інфраструктури для забезпечення безпеки мереж, систем зберігання даних та інших цифрових середовищ; розробки та впровадження стандартів та заходів безпеки для Інтернету Речей, що стає все більш інтегрованим в цифрову економіку; розробки стратегій та технологій для виявлення та протидії інформаційній війні, яка може впливати на економічну безпеку; розробки реактивних заходів для негайного втручання у випадках кіберзагроз, а також проактивних стратегій для передбачення та запобігання можливим загрозам; проведення регулярних аудитів та оцінок ризиків з метою визначення слабких місць та розробки стратегій їхнього усунення; впровадження ефективної системи звітності щодо інцидентів та результатів заходів з кібербезпеки для внутрішнього та зовнішнього використання; здійснення інформаційної кампанії для підвищення обізнаності громадськості щодо цифрових загроз та заходів, що вживаються для їхнього усунення. Ці компоненти утворюють інтегровану систему економічної безпеки, яка враховує особливості цифрової економіки та забезпечує захист від цифрових загроз. Забезпечення економічної безпеки в цифровому середовищі є важливим завданням для ефективного функціонування сучасних економік.
29
Сікора, Ярослава, Світлана Іванова та Алла Кільченко. "РОЗВИТОК ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НАУКОВИХ І НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗАСОБАМИ ВІДКРИТИХ ОСВІТНЬО-НАУКОВИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ: ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД". Education. Innovation. Practice 12, № 5 (2024): 73–79. http://dx.doi.org/10.31110/2616-650x-vol12i5-011.
Full textAbstract:
Сучасна соціокультурна ситуація вимагає від наукових і науково-педагогічних працівників розуміння загальної стратегії цифрової трансформації освіти, знання нормативно-правової бази, що її регламентує, специфіки умов здійснення освітнього процесу в цифровому середовищі, готовності інтегрувати в професійну діяльність цифрові технології. Використання потенціалу цифрового освітнього середовища потребує вирішення проблеми розвитку цифрової компетентності наукових та науково-педагогічних працівників. Аналізу й узагальненню вітчизняного досвіду використання засобів відкритих освітньо-наукових інформаційних систем для вирішення цієї проблеми присвячена дана стаття. Визначено, що розуміння поняття «цифрова компетентність» не є уніфікованим. Нормативне підґрунтя змісту, рівнів володіння цифрової компетентності, її розвитку закладено в Рамці цифрової компетентності як для громадян, так і для педагогічних й науково-педагогічних працівників; стандартах вищої освіти галузі 01 Освіта/Педагогіка; професійних стандартах вчителя й викладача; Типовій програмі підвищення кваліфікації педагогічних працівників з розвитку цифрової компетентності. Виокремлено групи цифрових навичок, якими повинні володіти наукові та науково-педагогічні працівники, і напрями розвитку їх цифрової компетентності: збір, обробка, передача, збереження та продукування інформації для використання у професійній діяльності; організація інформаційно-комунікаційної взаємодії між учасниками освітнього процесу, включаючи використання дистанційних платформ, віртуальних класів, електронної пошти, соціальних мереж; використання інтерактивних технічних засобів, медіаресурсів, електронних видань та інформаційних ресурсів освітнього призначення; організація співпраці за допомогою онлайн-інструментів, таких як спільна візуалізація, спільні документи, управління проектами та завданнями; розробка навчальних матеріалів, тестів, опитувальників, вікторин за допомогою онлайн-інструментів, моніторинг успішності тощо.
30
Дергалюк, Б. В. "ВПЛИВ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 26 (11 вересня 2023): 65–68. http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.26.2023.287057.
Full textAbstract:
Стаття присвячена питанню впливу цифровізації на забезпечення економічної безпеки підприємства. Обґрунтовано, що цифрова трансформація призвела до необхідності перегляду підходів до забезпечення економічної безпеки підприємств. Розглянуто функціональні елементи економічної безпеки, серед яких, у контексті цифровізації, вагома роль відводиться саме інформаційній складовій. У свою чергу зазначено, що інформаційна складова будується у вигляді системи захисту інформації. Саме тому доцільно виокремити цифрову безпеку підприємства, яка забезпечує економічні та інформаційні інтереси підприємства на основі технологій, що відповідають сучасному стану розвитку. Досліджено загрози, які несе із собою цифрова трансформація, та доведено, що ці загрози стосуються суб’єктів господарювання будь-яких галузей й вимагають від них системних змін у бізнес-моделях та економічних відносинах.
31
Polyanska, A. S., I. P. Kinash та S. V. Savchuk. "ЦИФРОВІЗАЦІЯ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА". Actual problems of regional economy development 2, № 15 (2019): 94–106. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.15.94-106.
Full textAbstract:
У статті розглянуто актуальність, передумови та напрями навчання та розвитку персоналу в умовах дигіталізації у вітчизняній практиці. Уточнено поняття “працівник знань” та характеристики діяльності такого працівника (наведено основні фактори, що визначають продуктивність персоналу, що володіють спеціальними знаннями у своїй професії), визначено ролі “працівника знань”. Описано поняття “цифрової грамотності” та “цифрової компетентності” як важливих характеристик нових знань.Проаналізовано передумови дигіталізації на вітчизняних підприємствах. Досліджено динаміку використання інформаційно-комунікаційних технологій на підприємствах. Проаналізовано показники: частка підприємств, що використовують комп’ютери за галузями тачастка середньої кількості працівників, які використовували комп'ютер, у % до середньої кількості працівників підприємств за галузями. Визначено переваги впровадження цифрових технологій на підприємстві, а також наведено п’ять ключових компонент цифровізації в Україні. Представлено пріоритетні напрями зменшення “цифрового” розриву у вітчизняній практиці. Акцентовано увагу на цифрових компетенція працівників. Важливою ознакою здобуття цифрових компетенцій є спосіб їх здобуття, відмінний від традиційного академічного навчання фахівців: навчання на робочому місці, окрема на цифрових платформах як джерела формування цінності в цифровій економіці.Обґрунтовано основні напрями розвитку дигіталізації діяльності вітчизняних підприємств. Звернено увагу на перешкоди щодо широкого впровадження цифрових технологій у діяльність вітчизняних підприємств. Запропоновано шляхи навчання і розвитку персоналу, які мають вплив на впровадження цифрових технологій на підприємствах різних галузей. Зроблено висновок про те, що успіх підприємств у значній мірі залежатиме від “цифрової зрілості” персоналу, як його здатності використовувати інформацію, застосовуючи відповідні цифрові технології.
32
Хілуха О.А. "ЦИФРОВА ЕКОНОМІКА: ПЕРСПЕКТИВИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, № 21(83) (2025): 61–68. https://doi.org/10.36910/2707-6296-2024-21(83)-6.
Full textAbstract:
Актуальність цифрової економіки сьогодні зумовлена розвитком цифрових технологій, таких як штучний інтелект, блокчейн, Інтернет речей (IoT) та 5G, що змінює спосіб ведення бізнесу, веде до нових моделей споживання та оптимізації процесів. Вона дозволяє компаніям працювати на глобальному ринку, забезпечуючи доступ до нових клієнтів і можливостей для зростання. Використання цифрових технологій підвищує ефективність бізнес-процесів, що сприяє зниженню витрат і збільшенню прибутковості. Споживачі все частіше обирають цифрові канали для покупок і взаємодії з брендами, що підштовхує компанії до переходу на онлайн-моделі ведення бізнесу. Цифрова економіка може забезпечити ефективніше використання ресурсів та зниження екологічного впливу завдяки впровадженню циркулярних бізнес-моделей і технологій. Цифрова економіка сприяє більшій доступності послуг та товарів для широких верств населення, зокрема в регіонах з обмеженим доступом до традиційних ринків. Уряди всього світу розглядають цифрову економіку як ключ до економічного зростання та соціального прогресу, тому вона стає об'єктом державної політики і регулювання. У статті досліджується цифрова економіка як вид економічної діяльності, що виникає внаслідок інтеграції людей, компаній, пристроїв, даних та процесів за допомогою цифрових технологій. Цифрова економіка включає онлайн-транзакції та взаємодії в різних секторах, спираючись на технології, такі як інтернет та інформаційно-комунікаційні технології. Вона суттєво відрізняється від традиційної, оскільки базується на нових підходах і має трансформаційний вплив на індустрії. У статті розглядаються приклади розвитку цифрової економіки, включаючи електронну комерцію, соціальні мережі та автоматизацію через штучний інтелект. Вона базується на використанні технологій, таких як 5G та IoT, які сприяють розвитку цієї сфери. Цифрова економіка сприяє підвищенню продуктивності і новим джерелам доходу, по при виклики, пов'язані з конфіденційністю та безпекою. Оцінюється вплив цифрової економіки на довкілля, підкреслюючи зростання цифрових відходів і викидів, що потребує політичних і технологічних реформ для забезпечення сталого розвитку.
33
Токмакова, І. В., Д. Ю. Рисована та А. В. Скоробогатих. "РОЗРОБЛЕННЯ СТРАТЕГІЇ ЦИФРОВОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА". Вісник економіки транспорту і промисловості, № 87 (31 жовтня 2024): 231–41. https://doi.org/10.18664/btie.87.322757.
Full textAbstract:
В епоху стрімкого поширення інформаційно-комунікаційних технологій для забезпечення стійкого розвитку підприємств важливого значення набуває впровадження цифрових інструментів, що дозволяють покращити бізнес-модель і відповідати новим запитам цифрового середовища. Досягнення ефективного використання переваг і мінімізації можливих ризиків практичної імплементації інформаційно-цифрових технологій в діяльність підприємств вимагає розроблення стратегії цифрової модернізації. Проаналізовано терміни, які використовують в контексті впровадження інформаційно-комунікаційних технологій на бізнес-рівні та зроблено висновок, про доцільність застосування дефініції «цифрова модернізація», що пояснюється змістовною характеристикою даних процесів , їх залежністю від впровадження досягнень науково-технічного прогресу з метою вдосконалення виробничо-господарської діяльності та орієнтацією на отримання позитивних ефектів. Під стратегією цифрової модернізації бізнесу запропоновано розглядати план дій щодо впровадження цифрових технологій та підвищення цінності бізнесу як провідних факторів забезпечення інноваційного розвитку підприємства. Розкрито підходи до визначення змісту стратегії цифрової модернізації підприємства і аргументовано перспективність інтегрально-системного напряму, що ґрунтується на: врахуванні змін цифрового середовища; раціональному використанням оптимального набору цифрових нововведень; комплексності цифрових змін. Констатовано, що цифрові технології є важливої частиною інноваційних зрушень, як з точки зору змін в продукті й в комунікаціях з клієнтами, так і з позицій операційної ефективності бізнес-процесів і організації інноваційної діяльності. Визначено етапи розроблення стратегії цифрової модернізації підприємства, акцентовано увагу на їх ключових складових, зокрема на необхідності проведення діагностики рівня цифрової зрілості, вибору цифрових інструментів і формування проєктів перебудови архітектури бізнес-моделі, важливості людського чинника при реалізації стратегічних заходів.
34
МАТОХНЮК, Олександр. "ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНО-ЦИФРОВА ГРАМОТНІСТЬ ЯК ПОКАЗНИК ЛІДЕРСТВА ПУБЛІЧНОГО СЛУЖБОВЦЯ". Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Екологія. Публічне управління та адміністрування», № 1 (2 травня 2024): 94–104. http://dx.doi.org/10.32782/2786-5681-2024-1.12.
Full textAbstract:
Мета статті полягає в дослідженні сутності інформаційно-комунікаційно-цифрової грамотності, як показника лідерства, що є вимогою стратегічної компетентності управлінця. Методологія дослідження. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні філософського (системності, діалектичної суперечності, єдності якості та кількості, діалектичного заперечення, розвитку, причинності тощо та ін.) та конкретно-тематичного (основні положення психології комп’ютеризації; концепція трьох хвиль цивілізаційного розвитку та ін.) принципів з методами системності, науковості та верифікації. Наукова новизна полягає в тому, що, використовуючи метод аналізу наукової літератури з метою визначення структури інформаційно-комунікаційно-цифрової грамотності як показника лідерства публічного службовця. Висновки. На основі вивчення наукової літератури встановлено, що управлінська діяльність публічного службовця в інформаційно-цифровому суспільстві характеризується інформаційною відкритістю; застосуванням електронний документообіг; наявністю системи звернень громадян в електронному форматі та онлайн обговорень; проведенням підвищення кваліфікації в онлайн форматі; здійсненням моніторингу та оцінки рівня взаємодії з громадськістю. Здійснено аналіз нового формату роботи управлінців, який ґрунтується на використані дистанційних технологій та дає можливість врахувати безпеку особистості. Таким чином, сутність лідерства, полягає в тому, що послідовники визнають лідера тільки в тому випадку, коли він довів свою компетентність і цінність для них. Лідер отримує владу від послідовників і для її підтримки він повинен надавати їм можливість задовольняти свої потреби. У відповідь послідовники задовольняють потребу лідера у владі над ними та надають йому необхідну підтримку. Інформаційно-комунікаційно-цифрова грамотність публічного службовця включає набір навичок, які дозволяють керівнику ефективно шукати, оцінювати, використовувати та обробляти інформацію; ефективно взаємодіяти з іншими людьми, включаючи вміння висловлювати свої думки та почуття чітко і зрозуміло, слухати та розуміти інших, а також будувати гармонійні та продуктивні відносини; ефективно взаємодіяти з комп’ютером та будь-якими іншими пристроями та програмним забезпеченням, створювати, розробляти цифрове, онлайн середовище для формування стратегічної компетентності, ефективної професійної діяльності та покращення якості життя.
35
КАРКАЧ, Андрій, та Тетяна СЕМИГІНА. "ЦИФРОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ: СПЕЦИФІКА, КРИТЕРІЇ СФОРМОВАНОСТІ ТА ПРОГРАМА РОЗВИТКУ". Humanitas, № 2 (15 серпня 2023): 50–56. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.8.
Full textAbstract:
Стаття розглядає важливу роль цифрової компетентності у сучасному світі. Мета роботи полягає в схарактеризуванні специфіки цифрової компетентності людей похилого віку, запропонуванні критеріїв сформованості такої компетентності та представленні змісту програми формування цифрової компетентності на прикладі клієнтів територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Подільського району м. Полтави. У роботі використовується методологія, яка включає аналіз документів щодо цифрової компетентності та програми її формування, а також проведення опитування слухачів програми (N=360). Визначено, що для людей похилого віку цифрова компетентність включає знання, вміння та навички, мотивацію та відповідальність, що охоплюють різні сфери діяльності в Інтернеті. У цій компетентності виокремлено низку складників (інформаційна та медіа-компетентність; комунікативна компетентність; технічна компетентність; споживча компетентність). Також представлено основні критерії сформованості цифрової компетентності для людей похилого віку (рівень доступу до технологій, базові навички, цифрова грамотність, використання цифрових сервісів та впровадження цифрових технологій у повсякденне життя). Стаття презентує програму формування цифрової компетентності, яка реалізована для клієнтів територіального центру соціального обслуговування, що охоплює 11 тематичних блоків. Опитування слухачів програми виявляє ефективність програми та її вплив на зміну ставлення та навички учасників щодо цифрових технологій. Результати дослідження також підтверджують зростання користування комп'ютерами, Інтернетом, е-сервісами та соціальними мережами серед літніх людей. Отримані дані сприятимуть подальшому вдосконаленню підходів до впровадження програм неформального навчання із формування цифрової компетентності для людей похилого віку.
36
КРИЛОВ, Денис Валерійович. "ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ КОМПОНЕНТІВ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ". Economic Synergy, № 3 (29 вересня 2023): 143–53. http://dx.doi.org/10.53920/es-2023-3-10.
Full textAbstract:
У статті визначено загальносвітову тенденцію, що полягає в активному становленні та поширенні цифрової економіки, яка має ряд позитивних здобутків як для національної економіки, так і суспільства в цілому. Цифрова економіка виступає у вигляді нової сучасної системи соціально-економічних відносин, що спрямовані на підвищення ефективності, конкурентоспроможності, максимізацію прибутку, використання нових підходів до управління, електронної взаємодії та документообігу, й охоплює різні сфери життя людини. Феномен цифрової економіки є досить новим для суспільства, адже перші дослідження даного явища припадають лише на кінець ХХ століття, але за досить короткий час він став невід’ємною частиною сьогодення. У класичному варіанті виділяють три основні компоненти цифрової економіки, а саме: інформаційно-комунікаційні технології, цифрове виробництво та електронну комерцію. Проте, з часом, до таких складових починають окремо зараховувати також електронний банкінг та електронне управління. Наразі цифрова економіка, завдяки комплексу інформаційно-комунікаційних систем та програмному забезпеченню, поєднує в єдину цифрову систему окремих людей, підприємства, країни. Тобто, цифрова економіка спрямована на поєднання в єдине ціле глобальної економіки, що не обмежена географічною приналежністю.
37
ЖАЛКО, Т. Й. "ТЕХНОЛОГІЇ ЗАСТОСУВАННЯ ЦИФРОВОГО КЕЙСУ ПРИ ВИВЧЕННІ ДИСЦИПЛІН МОВНО-ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА», № 1 (25 червня 2024): 57–62. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2024.1.9.
Full textAbstract:
У статті розглядаються питання впровадження і застосування цифрових додатків при вивченні дисциплін мовно-літературної освітньої галузі. Серед 10 ключових компетентностей Державного базового стандарту освіти вагоме місце належить інформаційно-цифровій, що передбачає опанування навичками та вміннями роботи з цифровими сервісами як з метою розв’язання освітніх завдань, так й успішною професійною діяльністю. Мета статті – охарактеризувати й на окремих прикладах продемонструвати можливості використання цифрових кейсів, які є дієвим механізмом для створення, пошуку, обробки й обміну навчальною інформацією. Зазначено, що сучасна освітня парадигма опирається на якісне навчання, а ефективність освітнього процесу багато в чому залежить від інноватики. Доведено, що використання цифрових платформ LeaningApps, Online Test Pad, LanguageTool, сервісу Storybird формує позитивну мотивацію до вивчення предметів мовно-літературної освітньої галузі, активну взаємодію та співпрацю, забезпечує високу вмотивованість здобувачів освіти. У результаті використання цифрового кейсу на заняттях розвивається креативна компетенція, когнітивна й комунікативна активність, самостійність, розв’язуються проблемні завдання, створюються умови для самореалізації та самоствердження. Перевагою використання цифрового кейсу є успішний результат, оскільки здобувачі освіти долучаються до вирішення певних завдань і створення ситуацій успіху не лише під час очних занять, але і в онлайн чи змішаному форматі. Можемо стверджувати, що опанування цифровими застосунками забезпечує системність, безперервність і цілісність процесу підготовки до цифрових трансформацій. Наголошуємо, що освітній процес не буде повноцінним й конструктивним без використання цифрових технологій, а інформаційно-цифрова компетентність є важливим складником процесу диджиталізації сучасного інформаційно-комунікаційного простору.
38
Александрова, Марія, та Адам Адріан Останек. "ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ В КОНТЕКСТІ ДОСЯГНЕННЯ ЦІЛЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ". Expert Paradigm of Law and Public Administration, № 3(27) (18 жовтня 2023): 6–12. http://dx.doi.org/10.32689/2617-9660-2023-3(27)-8-14.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу правової політики у сфері електронного урядування щодо її відповідності реалізації цілей сталого розвитку та глобальної стратегії розвитку сучасного глобалізованого суспільства. Визначено, що кожна із країн, що взяла на себе зобов’язання щодо досягнення глобальних цілей сталого розвитку до 2030 року, в тому числі і Україна повинна формувати свою політику у сфері електронного урядування таким чином, щоб вона відповідала національним пріоритетам розвитку та досягненню Цілей сталого розвитку. Закцентовано увагу на поступальному розвитку електронного урядування у світі, свідченням чого є зростання Індексу розвитку електронного урядування для більшості країн. Доведено, що адміністративно-правова політика України у сфері електронного урядування спрямована на ефективну реалізацію Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року, що затвердженої Указом Президента № 722/2019 від 30 вересня 2019 року. Індекс розвитку електронного урядування свідчить про успішні напрямки розвитку цієї сфери. Виокремлено проблеми, які мають місце в національних практиках більшості країн звіту щодо впровадження цифрових інструментів в систему публічного управління, серед яких: нерівномірність впровадження електронного урядування, розрив в доступі до новітніх технологій в містах та селах, володіння цифровими навичками, необхідними для використання переваг електронного урядування серед населення, побудова відповідної цифрової інфраструктури цифрового врядування, забезпечення інформаційної безпеки та власне законодавче забезпечення впровадження електронного урядування в різні сфери суспільного життя та врешті – реалізація цифрових прав громадян. В той же час існують і виклики щодо впровадження електронного урядування в різноманітні сфери суспільного життя, зокрема ООН виділяє наступні: глобальне підключення до мережі Інтернет; цифрові суспільні блага; цифрове включення; розбудова цифрового потенціалу; штучний інтелект; цифрова довіра та безпека; глобальне цифрове співробітництво.
39
Кобець, Тарас. "ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ІНФОРМАЦІЙНИХ ОПЕРАЦІЙ У ПОЛІТИЧНІЙ ПРАКТИЦІ". Litopys Volyni, № 31 (30 грудня 2024): 134–39. https://doi.org/10.32782/2305-9389/2024.31.21.
Full textAbstract:
У сучасному світі стрімкого розвитку технологій інформація стає одним із найпотужніших складників політичної боротьби. Технології інформаційних операцій, що передбачають використання медіа, соціальних мереж та цифрових платформ для впливу на громадську думку й політичні процеси, відіграють дедалі важливішу роль. Інформаційні операції охоплюють широкий спектр – від поширення пропаганди та дезінформації до ведення психологічної війни, і їх використовують як державні, так і недержавні суб’єкти. Метою таких операцій є формування певного політичного порядку, вплив на рішення виборців та політичні результати, що й формує актуальність дослідження. У статті розглянуто ключові аспекти використання технологій інформаційних операцій у політичній практиці, їх вплив на демократичні процеси та механізми поширення політичних наративів через цифрові канали. Окрему увагу приділено методам виявлення та протидії таким операціям, а також оцінці ефективності наявних регулятивних заходів для захисту інформаційного простору. Автори аналізують вплив соціальних мереж, алгоритмів штучного інтелекту та великих даних на поширення інформаційних операцій, які використовують для маніпуляції електоральними процесами, підриву політичної стабільності, а також формування та підтримки політичних наративів. У статті також акцентується увага на тому, як інформаційні операції впливають на демократичні процеси, викликаючи недовіру до традиційних медіа, інститутів влади й політичних процесів, що здатне призвести до політичної радикалізації та поляризації суспільства. Аналізується роль держав і міжнародних організацій у протидії таким загрозам, зокрема способи підвищення інформаційної безпеки та розробка стратегій щодо боротьби з дезінформацією. У висновках акцентовано на необхідності посилити регулювання та розробити етичні норми для використання інформаційних технологій у політичній сфері, а також на важливості розвинути медіаграмотність як засіб захисту громадян від маніпулятивного впливу.
40
Базелюк, Олександр. "ВИБІР І ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ЗАСОБІВ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 2, № 16 (2019): 20–28. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(16).2019.20-28.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано проблему використання цифрових засобів в освітньому процесі закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Автор виходить з того, що цифрові технології і засоби надають нові освітні можливості педагогічним працівникам закладів професійної освіти, але водночас спонукають до пошуку нових підходів до реалізації завдань освітнього процесу, що неможливо здійснити без високого рівня володіння цифровими засобами та розвитку власної цифрованої компетентності і культури. У процесі дослідження було визначено, що цифрова культура педагогічного працівника закладу професійної освіти є інтегральним феноменом, прояви якого можна знайти у кожному з компонентів професійної компетентності.
 У статті зосереджено особливу увагу на проблемі визначення рівня використання цифрових технологій у освітньому процесі закладів професійної освіти. Автор доходить висновку, що її доцільно вирішувати із урахуванням SAMR-моделі Р. Пуентедура, яка складається із чотирьох висхідних рівнів від заміни/імітації реальних засобів до рівня створення завдань, що не мають відповідників у реальному світі. Окремо наголошено на тому, що саме відсутність аналогів у реальному світі стає найбільшою складністю у процесі розвитку цифрової культури особистості педагогічного працівника закладу професійної освіти. З огляду на те, що кількість цифрових засобів і додатків безперервно зростає, то для їх коректного і обґрунтованого вибору автор пропонує використовувати «Падагогічне колесо» А. Керрінгтона, яке створене на основі таксономії освітньої сфери Б. Блума та з урахуванням SAMR-моделі. Однак, «Падагогічне колесо», на думку автора, є допоміжним інформаційно-довідковим засобом, а не цілісною методичною системою.
 Ключові слова: професійна освіта, цифровізація освіти, цифрова культура, цифрові засоби, педагогічні працівники.
41
Polotai, O. I. "ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНОЇ КРИМІНАЛІСТИКИ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ІНЦИДЕНТІВ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ТА КІБЕРБЕЗПЕКИ". Bulletin of Lviv State University of Life Safety 28 (28 грудня 2023): 73–80. http://dx.doi.org/10.32447/20784643.28.2023.07.
Full textAbstract:
Постановка проблеми. Враховуючи сучасні тенденції розвитку інформаційного суспільства та суспільства знань, все більшого розвитку набувають інноваційно-комунікаційні технології (ІКТ), які все частіше впроваджуються в різні сфери життя суспільства. Разом с тим, удосконалення комп’ютерних технологій призвело до появи нових видів злочинів, так званих “комп’ютерних злочинів”. За своїм механізмом, способами вчинення та укриття ці злочини мають певну специфіку, характеризуються підвищеним рівнем латентності та низьким рівнем розкриття [11]. Це в свою чергу змусило розвиватись i галузь криміналістики та методи розслідування комп’ютерних злочинів, яка в умовах розвитку сучасних ІКТ досягла нового етапу свого розвитку. Зокрема, завдяки новітнім технологіям з’явилася нова галузь криміналістики – цифрова криміналістика.Мета. Метою статті є дослідження нової галузі розслідування інцидентів інформаційної та кібербезпеки – комп’ютерної криміналістики.Результати. У статті проаналізовано складові частини комп’ютерної криміналістики, оцінено основні тенденції розвитку цієї науки на сучасному етапі. Комп’ютерна криміналістика включає процеси виявлення, отримання, накопичення, зберігання, аналізу, дослідження та представлення цифрових доказів. Криміналістичні докази та методи криміналістичної експертизи залежать від операційної системи технічного пристрою, ефективності реалізації його функцій безпеки. Також в статті детально описано предмети та принципи комп’ютерної криміналістики, основні сфери її застосування а також наведено перелік методів дослідження, які властиві тільки їй. Особливу увагу у статті приділено поняттю «цифрові, віртуальні» сліди, на зборі та дослідженні яких, побудована вся суть комп’ютерної криміналістики. Зокрема, наводиться класифікація цифрових слідів за формою, місцем зберігання тощо. Описано основні місця зберігання доказів наявності інцидентів інформаційної та кібербезпеки. У статті описані чотири основні етапи робіт з цифровими слідами інцидентів інформаційної та кібербезпеки, а власне кажучи, комп’ютерною інформацією та даними. Також описані основні проблеми фахівців з комп’ютерної криміналістики, а саме: технічні проблеми та адміністративні. Описані основні перспективи розвитку комп’ютерної криміналістики.Висновки. Комп'ютерна (цифрова) криміналістика – це прикладна наука про розкриття та розслідування інцидентів інформаційної та кібербезпеки, пов'язаних з комп'ютерною інформацією, про використання методів отримання і дослідження доказів факту інцидентів інформаційної та кібербезпеки у вигляді комп'ютерної інформації (цифрових слідів) та технічними засобами, що використовуються для цього. Це дає змогу швидко виявляти порушників інформаційної безпеки та запобігати виникненню інцидентів інформаційної і кібербезпеки та комп'ютерних злочинів, що викликають порушення конфіденційності, цілісності та доступності інформації та порушують інформаційну безпеку загалом.
42
Боднар, І. Р., О. Гуперт, О. Гуперт та О. Ценглевич. "ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 70 (16 лютого 2023): 42–47. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2022-70-06.
Full textAbstract:
Розвиток цифрової економіки базується на використанні інтелектуальних ресурсів, наукомістких та інформаційних технологіях, високотехнологічної продукції. Він циклічно визначає якісні інноваційно-технологічні перетворення усіх секторів економіки, включно із продуктивними силами суспільства. За допомогою інформаційних технологій відбувається інтеграція до світового економічного простору, інтернаціоналізація, привабливість для бізнесу завдяки швидкій окупності інвестицій і високій прибутковості. Інформаційні технології дозволяють розвивати науково-технологічний потенціал країн та змінювати структуру національної економіки. В зв’язку з цим у статті розглянуто сутність та роль держави у розвитку цифрової національної сфери. Обґрунтовано перспективні напрями формування цифрової економіки. Досліджено теоретичні засади та практичні аспекти цифровізації економіки України. Виявлено особливості та характерні риси ринку інформаційно-комунікаційних технологій в Україні. Зроблено висновок про те, що ІТ-галузь є однією з провідних галузей української економіки. ІТ-галузь здебільшого орієнтована на експорт. Останніми роками обсяг експорту комп’ютерних послуг динамічно зростає. Інформаційні технології все більше поширюються на різні галузі, адже вони дозволяють автоматизувати виробничі процеси, підвищити продуктивність, знизити витрати. У статті проведена оцінка впливу сфери інформаційно-комунікаційних технологій на економічне зростання України. Обґрунтовано пріоритети розвитку цифрової економіки в Україні. Розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних технологій є стратегічною необхідністю та найважливішою складовою створення цифрової економіки. Цей процес забезпечує підвищення національної конкурентоспроможності країни. Використання інформаційно-комунікаційних технологій продовжує бути одним із найважливіших чинників, які суттєво впливають на всі сфери економіки. Незважаючи на складність ведення бізнесу в сучасних умовах, ІТ-галузь продовжує сплачувати податки, що позитивно впливає на розвиток економіки України.
43
Лікарчук, Наталія. "Інформаційна держава в контексті міжнародної безпеки та глобальної ідентичності: виклики і перспективи". Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, № 14 (30 грудня 2024): 107–21. https://doi.org/10.31866/2616-745x.14.2024.319359.
Full textAbstract:
Метою дослідження було провести аналіз та концептуалізацію феномену інформаційної держави крізь призму національної безпеки та політичної ідентичності. Відповідно, у дослідженні розглядаються сучасні підходи до концепції інформаційної держави в рамках національної безпеки та політичної ідентичності. Методологія дослідження охоплює аналітичне моделювання взаємозв’язків між інформаційною безпекою і політичною ідентичністю та якісний і кількісний аналізи, що дозволяє визначити основні виклики та подальшу генезу становлення концепції інформаційної держави. Результати дослідження доводять, що інформаційна держава має велику вагу, передусім у гарантуванні національної безпеки, але водночас і у забезпеченні політичної ідентичності. Встановлено, що, за даними Eurostat, до 2024 року 94,7 % держав-членів Європейського Союзу впровадили стандарти інформаційної держави у свої національні системи. Також пропоноване дослідження підтверджує, що існують виклики та ризики, які повʼязані з інформаційними атаками, тероризмом і кіберзлочинністю, зважаючи на використання передових методів соціальної інженерії для маніпуляції суспільною думкою, а також компрометацію критично важливої інфраструктури через уразливості в мережевих протоколах і системах кібербезпеки. З поширенням інформаційних технологій у науковій сфері з’явився термін «електронна держава», проте він досі не має чіткого визначення. Електронна держава – це концепція, яка передбачає розвиток сучасної держави таким чином, що всі сфери суспільного життя, включаючи законодавство, управління та економіку, відображаються в електронному форматі. У дослідженні робиться висновок, що концепція електронної держави зводиться до її розуміння як онтології державного будівництва та функціонування, державного управління і політики. Зі свого боку, подібна онтологія включає вивчення цифрового уряду, електронної демократії, цифрового правосуддя, електронних виборчих технологій, громадського контролю з урахуванням цифровізації. У підсумку, основними ознаками інформаційної держави є розмитість територіальних меж, забезпечення інформаційного суверенітету як із технічної, так і з правової сторони, ефективний захист прав громадян за допомогою цифрових механізмів та інтеграція права у процес інформатизації.
44
КАЛІНІЧЕНКО, Сергій, Андрій ГРІБІНИК та Андрій АВРЯТА. "ВПЛИВ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТУРИСТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ НА РОЗВИТОК РЕГІОНАЛЬНОГО ТУРИЗМУ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 1 (30 березня 2023): 133–38. http://dx.doi.org/10.31891/mdes/2023-7-19.
Full textAbstract:
Науково-технічний прогрес визначає напрями соціально-економічного розвитку. Сфера послуг активно впроваджує інноваційні рішення, пов'язані із цифровими технологіями. Розвиток телекомунікаційних мереж та інформаційних технологій докорінно змінив діяльність підприємств сфери туризму та гостинності: основні процеси стали автоматизованими та можуть контролюватись у дистанційному режимі, обсяги даних зберігаються у цифровому вигляді, час обробки запитів та виконання операцій мінімізовано. Питання інноваційного розвитку для кожної організації актуальне, оскільки велика конкуренція у цій галузі змушує учасників туристського ринку знаходити, розробляти та вводити цифрові рішення у свою діяльність. Інформаційні технології в даній сфері відіграють важливу роль, оскільки вони можуть докорінно змінювати методичну, інформаційну та технологічну складові управлінських, виробничих та маркетингових процесів та виконувати їх на вищому, більш результативному рівні. Існуючі цифрові рішення спрямовані на 1) дослідження споживчого попиту та індивідуалізацію обслуговування, орієнтуються на враження як важливий ефект, що забезпечує лояльність туриста до певного підприємства чи бренду; 2) зміна технологій обслуговування; 3) формування нових видів послуг чи продуктів. Стаття присвячена впровадженню цифрових технологій у сфері туризму, зумовленим зростаючими потребами людини у комфорті та безпеки обслуговування, швидкості отримання необхідних послуг та інформації. Подальший розвиток технологій позбавить туристів від турбот під час відпочинку і дасть змогу повністю зануритися в подорож. Світ змінюється, і користування розумними гаджетами або спеціальними програмними додатками означає можливість насолоджуватися комфортом, який дають інновації та актуальні сервіси.
45
Fedorenko, Tetiana, та Serhii Sadkovskyi. "ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ: ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ". Law Review of Kyiv University of Law, № 2-4 (29 грудня 2022): 82–85. http://dx.doi.org/10.36695/2219-5521.2-4.2022.14.
Full textAbstract:
У статті аналізується юридична відповідальність як правове явище. Визначено поняття юридичної відповідальності та підстави її настання за скоєння правопорушень у інформаційній сфері, розглядаються актуальні питання правозастосування. Охарактеризовано об’єктивні процеси масового переходу суттєвої частини правовідносин у цифрове середовище, тенденцією «цифрової трансформації» злочинності та незахищеністю пересічних громадян від протиправних дій у інформаційній сфері. Пропонується удосконалення нормативно-правової бази, продовження наукових досліджень у галузі інформаційного права, спрямованих на вивчення спільних питань юридичної відповідальності у галузі інформаційної сфери.
46
Топалов В.М. "ІНФОРМАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ЯК ФАКТОР СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ РЕГІОНІВ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, № 21(83) (2025): 463–72. https://doi.org/10.36910/2707-6296-2024-21(83)-54.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз стану та перспектив розвитку інформаційно-економічної безпеки регіонів як важливого чинника забезпечення їх соціально-економічного зростання та стабільності в сучасних умовах. Проведено аналіз наукових підходів до трактування інформаційної та економічної безпеки, які охоплюють різні рівні управління – від регіонального до національного. Виокремлено основні аспекти інформаційної безпеки, зокрема захист інформаційного середовища, задоволення інформаційних потреб та протидію негативному впливу. При досліджені економічної безпеки акцент зроблено на забезпеченні економічної стабільності, незалежності та конкурентоспроможності регіональної економіки. Запропоновано комплексний підхід до забезпечення інформаційно-економічної безпеки регіонів, який поєднує стратегічне планування, розвиток інноваційних технологій, впровадження ефективних механізмів управління ризиками та захисту інформаційних ресурсів. Особливу увагу приділено створенню сучасної інформаційної інфраструктури, яка сприятиме швидкому обміну даними між суб’єктами економіки та стейкхолдерами, підвищенню цифрової грамотності населення та стимулюванню інвестицій. Такий підхід дозволить забезпечити не лише економічну стійкість регіонів, але й їх адаптацію до глобальних викликів, зокрема цифровізації та посилення міжнародної конкуренції.
47
Ларіончева, Наталія. "Особливості сучасних інформаційних воєн". Grani 27, № 1 (2024): 133–38. http://dx.doi.org/10.15421/172419.
Full textAbstract:
Актуальність. Стаття розглядає актуальну проблематику сучасних інформаційних воєн, що є важливим аспектом політичних та військових конфліктів у сучасному світі. Сучасні інформаційні війни стали важливим елементом політичних та військових конфліктів, які відбуваються у світі. Швидкість передачі інформації завдяки розвитку технологій і засобів масової комунікації дозволяє широко маніпулювати громадською думкою та впливати на внутрішні та міжнародні відносини. 
 Метою дослідження стало розкриття сучасних тенденцій прояву інформаційних війн.
 Результати. Аналізуючи технологічні нововведення, політичні стратегії та соціокультурні впливи, стаття висвітлює ключові аспекти сучасних інформаційних воєн і розробляє рекомендації щодо збереження демократичних цінностей в епоху цифрової трансформації. Виокремлено значення критичного мислення та перевірки інформації в сучасному медійному середовищі, а також підкреслено важливість відстоювання демократичних цінностей, включаючи свободу слова та доступ до правдивої інформації.
 Висновки. У висновку було зазначено, що захист від інформаційних загроз потребує комплексного підходу. Крім технічних заходів кібербезпеки, важливо розвивати медійну грамотність, підтримувати незалежне журналістське середовище та сприяти прозорості у владі. Міжнародний співробітництво в області кібербезпеки є вирішальним для протидії інформаційним загрозам. Спільні стандарти, обмін інформацією та співпраця між країнами можуть підвищити ефективність заходів протидії дезінформації та кібератак. Дослідження демонструє необхідність розробки ефективних стратегій захисту від інформаційних загроз та протидії інформаційним втручанням. У висновку було зазначено, що захист від інформаційних загроз потребує комплексного підходу. Крім технічних заходів кібербезпеки, важливо розвивати медійну грамотність, підтримувати незалежне журналістське середовище та сприяти прозорості у владі.
48
Лайчук, Світлана, Максим Яцко, Любов Коваль, Олена Довжик та Сергій Гаркуша. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КІБЕРБЕЗПЕКИ В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ В ЕПОХУ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ". Financial and credit activity problems of theory and practice 6, № 53 (2023): 145–57. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.6.53.2023.4254.
Full textAbstract:
У дослідженні підкреслюється важливість захисту даних бухгалтерського обліку в кіберпросторі, а саме впровадження й удосконалення компʼютерних систем, які дають змогу вирішити проблему захисту інформації бухгалтерського обліку та інших ресурсів державного значення. Інформаційна безпека є актуальною проблемою сьогодення, оскільки кількість загроз в інформаційно-комунікаційному просторі щоразу збільшується. Провідну роль у забезпеченні інформаційної безпеки в бухгалтерських системах відіграють різноманітні сучасні програми, основним завданням яких є забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності переданих даних. Тому метою дослідження є виокремлення значення та ролі застосування безпечної системи для захисту від кіберзагроз у бухгалтерському обліку в сучасних умовах. Результати дослідження відображають процес кіберзахисту за допомогою програм захисту бухгалтерського обліку, їхню суть, ознаки, показники, перспективи застосування зараз і в майбутньому. Інформаційні системи бухгалтерського обліку формуються з конфіденційної та особистої інформації, яка може бути витоком, якщо її не захистити. Несанкціоноване використання інформації, що генерується бухгалтерськими системами, може призвести до таких негативних наслідків, як втрата інформації, некоректне введення даних та неправомірне використання конфіденційної інформації. Неналежний рівень інформаційної безпеки підвищує ймовірність маніпуляцій, фальсифікації або зміни бухгалтерських записів. Захист даних, що генерується бухгалтерськими системами, має вирішальне значення, а забезпечення її безпеки є пріоритетом для багатьох компаній.
49
Бужимська, К. О., та М. В. Желіховська. "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 15–19. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-02.
Full textAbstract:
У статті уточнено сутність та представлено змістовні характеристики цифрової економіки як основи новітніх зрушень у веденні бізнесу. Запропоновано визначати цифрову економіку, зростаючу на основі інформаційної економіки, як її продовження в новій якості після безпрецедентного та руйнівного технологічного прориву в результаті четвертої промислової революції, яка характеризується нелінійною (експоненціальною) швидкістю поширення інновацій, глибиною та масштабом проникнення цифрових технологій, силою впливу цифрових комплексів та систем. Обгрунтовано необхідність структурної трансформації бізнес-процесів та пошуку нових моделей ведення підприємницької діяльності із застосуванням цифрових технологій. Узагальнено параметри впливу цифровізації економіки на: якісні трансформації у шляхах організації та ведення бізнесу, його маркетингових стратегій; забезпечення бізнесу ресурсами; виробничі та трансакційні витрати, які в цифровій сфері різко зменшуються або взагалі зникають; сітьовий ефект та ефект економії від масштабу, які стають глобальними. У процесі вивчення впливу цифрової економіки на розвиток підприємництва визначено основні зміни, що відбулися в діловому середовищі під впливом «цифровізації», зокрема такі як: зміни в стратегії взаємовідносин із клієнтами; нові умови в роботі з клієнтами; зміни в конкуренції; нові джерела прибутку та фактори конкурентоспроможності; нові форми бізнесу; зміни ділового середовища в цифровій спільноті. Встановлено, що нові бізнес-моделі з’являються в цифровій економіці завдяки створенню та розвитку інноваційних технологій. Серед найбільш актуальних бізнес-моделей, які можуть використовуватися як новими, так і діючими бізнес-структурами в цифровій економіці визначено наступні: електронна комерція; краудсорсинг; безкоштовні послуги; партнерство; додаткові пропозиції; персоніфікований масовий товар; послуги з оренди автомобілів, велосипедів, електричних скутерів, скутерів тощо за допомогою цифрових технологій тощо. Узагальнено, що вказані бізнес-моделі передбачають ведення бізнесу в цифровому просторі і здатні надати компаніям певні переваги: вузький сегмент ринку, низькі витрати, постійна взаємодія зі споживачем тощо.
50
Савчук, Світлана. "ЦИФРОВА ЕКОНОМІКА: СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ". Scientific Bulletin of Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas (Series: Economics and Management in the Oil and Gas Industry), № 2(22) (31 грудня 2020): 41–50. https://doi.org/10.31471/2409-0948-2020-2(22)-41-50.
Full textAbstract:
У статті розглянуто феномен цифрової економіки як одну із умов ведення бізнесу в сучасному світі. Розглянуто цифрову економіку з позицій історичної ретроспективи. Проаналізовано становлення цифрової економіки під впливом технологічного розвитку інновацій. Встановлено, що цифровізація отримує своє місце в історії технологічного розвитку, але на відміну від автоматизації і більш ранніх технологічних трансформацій, цифровізація виходить далеко за рамки виробництва та охоплює інші фази відтворювального циклу. Проаналізовано поняття цифрової економіки та визначено його сутність. Досліджено динаміку показників розвитку цифрової економіки в Україні за останні три роки. Встановлено, що ці показники мають позитивну динаміку, зокрема обсяг реалізованої продукції отриманий від торгівлі через веб-сайти або прикладні програми зріс на 28,4%, склав 4,5 % до загального обсягу реалізованої продукції. На основі тенденцій появи і розвитку цифрових технологій проведено аналіз переваг та недоліків цифрової економіки. До переваг віднесено: зростання добробуту населення, скорочення трансакційних витрат, стимулювання інновацій, відкриття нових ринків, глобальна автоматизація і стандартизація всіх господарських процесів: виробничих, освітніх, медичних, соціальних, зниження бюрократії і корупції і т.д. До недоліків віднесено: дестабілізація грошово-кредитної системи; наростання залежності від компаній-лідерів в сфері інформаційно-комунікаційних технологій тощо. Зроблено висновки про те, що цифрові технології постійно вдосконалюються й об’єднуються в глобальні мережі, інтегруються в різні сфери життя суспільства. і змінюють глобальну економіку. Цифровізацію варто розглядати як інструмент, а не як самоціль. При системному підході цифрові технології будуть стимулювати розвиток відкритого інформаційного суспільства як одного з істотних факторів підвищення продуктивності, економічного зростання, створення робочих місць, а також покращення якості життя громадян України.