Um die anderen Arten von Veröffentlichungen zu diesem Thema anzuzeigen, folgen Sie diesem Link: Фольклор.
Zeitschriftenartikel zum Thema „Фольклор“
Geben Sie eine Quelle nach APA, MLA, Chicago, Harvard und anderen Zitierweisen an
Machen Sie sich mit Top-50 Zeitschriftenartikel für die Forschung zum Thema "Фольклор" bekannt.
Neben jedem Werk im Literaturverzeichnis ist die Option "Zur Bibliographie hinzufügen" verfügbar. Nutzen Sie sie, wird Ihre bibliographische Angabe des gewählten Werkes nach der nötigen Zitierweise (APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver usw.) automatisch gestaltet.
Sie können auch den vollen Text der wissenschaftlichen Publikation im PDF-Format herunterladen und eine Online-Annotation der Arbeit lesen, wenn die relevanten Parameter in den Metadaten verfügbar sind.
Sehen Sie die Zeitschriftenartikel für verschiedene Spezialgebieten durch und erstellen Sie Ihre Bibliographie auf korrekte Weise.
1
Мицюк, М. В., und О. В. Наумовська. „МОРАЛЬНО-ЦІННІСНІ ІДЕАЛИ УКРАЇНЦІВ: ВІД ФОЛЬКЛОРУ ДО МАСМЕДІА“. Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", Nr. 1 (17.09.2021): 275–81. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-38.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
У статті досліджено український фольклор як системотвірну домінанту сучасного медіапростору. Розкрито парадигми масмедіа як наступника усної словесності, орієнтованого на соціальну модернізацію і духовний розвиток особистості у глобалізованому світі; обґрунтовано передумови взаємодії фольклору і масмедіа. Виявлено морально-ціннісний потенціал фольклору як змістовного феномену сучасної масової культури (зокрема, масмедіа), що сприяє утвердженню філософсько-культурологічних основ функціонування людини у природному і соціокультурному середовищі (засади моральності, моралі, права, гармонійних взаємин особистості і суспільства). Охарактеризовано закономірності еволюції традиційної словесності як поліфункціональної соціальної полістадіальної художньої системи, архітектоніка якої зумовлена історико-культурними чинниками. Визначено сенс-змістовні основи фольклору в контексті виявлення філософсько-культурологічних принципів і актуалізації його жанрової природи, що забезпечують усній традиції позачасову затребуваність, зважаючи на її здатність представляти національно- державні і власне індивідуальні (людські) засади. Описано фольклор як унікальну синкретичну, поліфункціональну систему, що відобразила різні світоглядні настанови й історико-культурні реалії. Визначено діалог словесного фольклору і масмедіа, що зумовлений низкою критеріїв, які стали парадигмальними умовами здійснення комунікації. Досліджено фольклор у контексті масової культури, що транслює базові філософсько- культурологічні цінності, які втілені в численних архетипних образах і постають сенс-змістовними домінантами сучасного медіапростору, зокрема масмедіа (телебачення, радіо, інтернет, кіно, фото, анімація тощо). Проаналізовано способи вираження інформації у фольклорі та масмедіа; визначено особливості комунікативного процесу, основи знакової системи, функції та системні принципи як критерії комунікації фольклору та масмедіа.
2
Шередько, Ірина. „ВИКОРИСТАННЯ УКРАЇНСЬКОГО МУЗИЧНОГО ФОЛЬКЛОРУ В ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ЗАНЯТЬ З УЧНЯМИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ЯК СПОСІБ ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО БАТЬКІВЩИНИ“. Духовність особистості: методологія, теорія і практика 1, Nr. 1 (103) (11.10.2022): 279–89. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2022-103-1-279-289.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
У статті наголошується на важливості використання українського музичного фольклору в організації системи занять з учнями початкової школи. Вказується на потенціал музичного фольклору для формування ціннісного ставлення до Батьківщини молодших школярів. Стисло подається орієнтовна програма занять українським музичним фольклором для учнів початкової школи, що реалізується в позакласній роботі. Конкретизується тематика занять з молодшими школярами: «Вивчення українського музичного фольклору», «Фольклор народів України», «Український музичний фольклор в творчості сучасних виконавців», «Навчання гри фольклорних творів на сопілці» та «Виконавська діяльність». Акцентується увага на доцільності застосування в процесі залучення учнів початкової школи до українського музичного фольклору такої ефективної виховної технології, як проєктна. Наводиться приклад впровадження музично-фольклорного проєкту «Моє народнопісенне родинне дерево (улюблені українські народні пісні моєї родини)».
Однією з основних форм вивчення музичного фольклору визначається практична діяльність молодших школярів (навчання гри дітей на сопілці, системне залучення школярів до обрядових свят, виступів, концертів), що сприяє творчому використанню набутих знань школярами в реальному житті.
Підкреслюється, що заняття українським музичним фольклором допомагають учням початкової школи дієвіше пізнавати свій рідний край та його традиції, відчувати зв'язок минулого з сучасністю, пишатися героїчними подвигами захисників України в минулому і сьогоденні.
Робиться висновок, що організація системи занять українським музичним фольклором з учнями початкової школи має значні можливості для формування у молодших школярів ціннісного ставлення до Батьківщини.
3
Овчаренко, Святослав. „ТРАДИЦІЙНА МУЗИЧНА КУЛЬТУРА ЧЕРНІГІВЩИНИ В КОНТЕКСТІ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ДИНАМІКИ ХХ–ХХІ СТОЛІТТЯ“. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 34, Nr. 34 (23.12.2020): 261–65. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v34i34.352.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
Розглянуто особливості традиційної музичної культури Чернігівщини. Окреслено роль фольклору, як компоненту нематеріальної спадщини, що віддзеркалює різні історичні та культурні чинники, які впливають на його модифікацію. Виділено вплив глобалізаційних тенденцій на соціокультурну динаміку XX ст. та їх роль у функціонуванні традиційної музики. Народна культура Чернігівщини зберігає свої сутнісні ознаки, її фольклорна спадщина сформувалась як результат взаємодії різних етносів. Досліджено, що в певних регіонах Полісся наявні осередки, де традиційна музична культура продовжує бути частиною життя соціуму. Фольклор Чернігівщини в контексті соціокультурної динаміки ХХ ст. зберігає автохтонний характер. Активізувалась дослідницька етнографічна діяльність, почали системно здійснюватись фольклорні розвідки. Також неабияку роль відіграє практика організації фестивалів та конкурсів на Чернігівщині, пов’язаних із традиційною музичною культурою.
4
Zlotnik, Oleksandr. „Інтертекстуальна система «композитор–фольклор»“. Musicology of Kyiv, Nr. 57 (08.09.2018): 243–53. http://dx.doi.org/10.33643/kmus.2018.57.21.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
Метою дослідження є здійснення теоретичного аналізу проблематики взаємодії теорії інтертекстуальності та теорії переінтонування фольклору у композиторській творчості. Методологія дослідження побудована на міждисциплінарному інтегруванні методів сучасної філософії, культурології та мистецтвознавства. Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що процес переінтонування фольклорних витоків у композиторській творчості розглядається та методологічно осмислюється в ракурсі дихотомії «своє – чуже», тобто в якості інтертексту. Висновки. Обґрунтовуючи методологічну доцільність інтертекстуального підходу, відзначимо, що в системі «композитор–фольклор» інтертекст і його елементи виявляють загальні властивості гетеролексичності, композиційної та стильової варіабельності. Так, текстова різноманітність фольклорно-жанрового інтертексту представлена матеріалом від цитати до оригінальних авторсько-стильових тем або дрібних компонентів фольклорності в авторському тематизмі, а різноманітність стильового контексту автора простягається від класики до авангарду та змішаних технік ХХІ ст. В інтертекстуальній системі «композитор – фольклор» вибудовується типізація, що як і раніше виражена в інваріантній атрибутиці, генетично притаманній фольклорному жанру. Але тепер, під час конструювання в результаті композиторської роботи, вона набуває рис жанрово-стильової та семантичної дуалістичності. Структурно-семантична атрибутика фольклорного жанру в цьому контексті виражена узагальнено, але не в фольклорно-традиційному, а в стилізованому вигляді та має на увазі присутність авторського компонента.
5
Sirazhitdinova, Nafisa Mindiyarovna. „ИСТОРИОГРАФИЧЕСКИЙ ОБЗОР ИССЛЕДОВАНИЙ ФОЛЬКЛОРА СЛАВЯНСКИХ НАРОДОВ В РЕСПУБЛИКЕ БАШКОРТОСТАН“. Sovremennye issledovaniya sotsialnykh problem 10, Nr. 3 (21.01.2019): 95. http://dx.doi.org/10.12731/2077-1770-2018-3-95-104.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
В Республике Башкортостан, помимо коренного народа – башкир, насчитывается свыше 100 народностей, переселившиеся на современную территорию в разное время. По переписи 2010 г. численность белорусов, марийцев, мордва, русских, татар, удмуртов, украинцев и чувашей превышает 10 тыс. человек. Из славянских народов численность русских составила 1432906, украинцев – 39875, белорусов – 11680, поляков 504 человека. Переселившиеся народы сохранили традиционный фольклор своих предков, который на новой территории наполнялся локальными особенностями.В 2020 г. в Республике Башкортостан будет проходить Всемирная Фольклориада, в рамках подготовки к которой в Государственном автономном учреждении науки «Башкирская энциклопедия» ведётся работа по теме «Разработка научно-методических основ и подготовка энциклопедии “Фольклор народов Башкортостана”». Накопленный методический опыт в организации диктует необходимость концентрации наработанных научных знаний по тематике в целях наиболее полного изучения темы и выработки критериев включения статей в энциклопедию. Поэтому в данной работе проводится историографический обзор научных трудов по фольклору славянских народов на территории Республики Башкортостан, определяются основные тенденции исследований, ведущие учёные-исследователи славянского фольклора Башкортостана, а также проводится обзор некоторых особенностей методологии изучения регионального фольклора.Цель. Обзор научных трудов по славянскому фольклору в Республике Башкортостан и обобщение основных итогов исследований по теме для дальнейшей выработки критериев включения статей в энциклопедическое издание.Метод или методология проведения работы. Научно-практическую методологию определяют методы историко-сравнительного, системного анализа материла.Результаты. Концентрация и научное обобщение региональной фольклорной информации наработанных научных знаний по тематике для наиболее полного изучения заявленной темы и выработки критериев включения статей в энциклопедию.Область применения результатов. Результаты исследования будут применены в энциклопедии «Фольклор народов Башкортостана», которая будет служить источником для дальнейших исследований и использоваться для презентации современного состояния фольклора региона во время проведения Всемирной Фольклориады в 2020 г. в Башкортостане.
6
Мельник, Наталя. „Роман М. Дочинця «Вічник. Сповідь на перевалі духу» як фольклорний метатекст“. Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 14 (20.02.2020): 198–206. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v14i0.3819.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
У статті досліджуються функції фольклорного метатексту в романі М. Дочинця «Вічник. Сповідь на перевалі духу».
Спираючись на сучасні концепції метатексту, розуміючи фольклор як комплекс народних знань, утілених у художньому тексті в різних формах, авторка визначає зв’язок змісту досліджуваного роману з фольклорною свідомістю, окреслює функції фольклорного метатексту.
Використання письменником великого формального та змістового арсеналу українського фольклору сприяє формуванню цілісної ідейно-художньої концепції твору, визначає його смислове навантаження, моделює наративні стратегії тексту. У роман залучено широкий жанровий діапазон фольклорної системи (молитви-замовляння, легенди, перекази, прислів’я та приказки, лікувальні замовляння); концепти світоглядних уявлень, традиційні фольклорні прийоми творення образів, що дозволяє носієві культурної національної традиції сприймати твір на архетипно-асоціативному рівні. Фольклорна першооснова твору виконує текстоутворюючу функцію, окреслює його комунікативну настанову та сприяє вірогідності описуваного. Такий підхід призводить до співтворчості читача, визначає колективність авторського наративу.
7
Бибаева, А. А., und Х. Э. Мамалова. „ВОЗМОЖНОСТИ ФОЛЬКЛОРА В ВОСПИТАТЕЛЬНОЙ РАБОТЕ С УЧАЩИМИСЯ“. ХI Ежегодная межрегион. студ. научно-прак. конф. «Взгляд современной молодежи на актуальные проблемы гуманитарного знания», Nr. 11 (24.03.2022): 18–24. http://dx.doi.org/10.36684/60-2022-11-18-24.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
В статье выявлены возможности фольклора в воспитательной работе с учащимися. Фольклор как свободное непрофессиональное творчество устной традиции не имеет точной даты происхождения. Принимая во внимание, что сущность фольклора первоначально определялась его жизнесохраняющей и оберегающей функцией, которая была направлена на сохранение важных для человека знаний, на что указывает и само слово «фольклор», в переводе означающее «народная мудрость», существование этого феномена неразрывно связано с сознательной жизнедеятельностью человека. Рассмотрев возможности фольклора в воспитательной работе с учащимися, жанровое разнообразие фольклора в аспекте его воздействия, мы получили некую идентичную арт-терапии модель, полифункциональный характер которой обусловлен корректирующими, диагностическими, коммуникативными, регулятивными, когнитивными, развивающими функциями, положительная эффективность которых проверена многовековой историей народа. Народная педагогика, ставшая результатом накопления социального и практического опыта многих поколений, представляла собой сумму знаний, умений и навыков, которые транслировались из поколения в поколение только устным путем. Основными источниками народного воспитания являются народные праздники, обряды, игры, игрушки, фольклор. Народная педагогика будет способствовать развитию национального самосознания, воспитанию общечеловеческих ценностей.
8
Инаркаева, А. Д., und Х. Э. Мамалова. „РОЛЬ ФОЛЬКЛОРА В ФОРМИРОВАНИИ ЛИЧНОСТИ УЧАЩЕГОСЯ“. Ежегодная межрегиональная студ. научно-практическая конф. «Взгляд современной молодежи на актуальные проблемы гуманитарного знания», Nr. 1 (29.04.2021): 59–62. http://dx.doi.org/10.36684/41-2021-1-59-62.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
В статье показана роль фольклора в развитии личности ребенка. Сделан вывод о том, что начиная с малых лет, дети естественным образом включены в народную традицию как ее носители. Фольклор становится предметом освоения в дошкольном и школьном образовании. Термин «фольклор» в дословном переводе с английского языка обозначает «народная мудрость». Фольклор – это вербальное искусство, включающее в себя поговорки, небылицы, сказки, легенды, мифы, притчи, скороговорки, загадки, былины и прочее. Воспринимая произведения народного фольклора, дети получают всесторонне развитие, Таким образом реализуются педагогические задачи воспитания, развития и образования каждого ребенка. Перед педагогами стоит важная задача – создать благоприятный эмоциональный фон и организовать естественное, позитивное взаимодействие с детьми. Отмечено, что существуют удачные разработки педагогов по изучению фольклорного материала в общеобразовательной школе. Это разработки как уроков, так и внеклассных мероприятий, программ кружковой работы.
9
Чорна, Наталія. „Психологічна природа духовності та національний фалькльор: особливості музично-педагогічної діяльності“. Теоретичні і прикладні проблеми психології, Nr. 3(50)T2 (2019): 209–20. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-209-220.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
У статті досліджується взаємозв’язок між природою духовності людини та специфікою національного фольклору, який відображається у процесі професійного становлення майбутніх учителів музики. У статті зроблено спробу розкрити природу духовності, котра показана як одна із форм суспільної й особистісної свідомості. Розкрито функціональний аналіз духовності, де основною вважається її регулятивна функція. Виокремлено специфічні особливості духовної регуляції поведінки людини. Проаналізовано вияв у духовності свободи й універсальності світосприйняття, її поширеність на всі сфери життя людини, базованість на протиставленні належного (ідеального) та наявного (екзистенціального). Показано, що фактор духовності впливає на процес цілезумовлення – постановку максимальних вимог у процесі життєдіяльності. Духовність проявляється й у рефлексії – зіставленні громадської думки та переконань особистості. Розкрито провідні особливості трактувань національного фольклору в культурі, що позначається на його рецепції особистістю: 1) в основі розвитку поняття «національний фольклор» лежить філософська концепція про апріорність ідеалу без досвіду його втілення у життєдіяльність; 2) національний фольклор є чинником регулювання поведінки та точкою відліку в процесі оцінювання досвіду сприймання, відтворення та викладання того чи іншого твору майбутнім вчителем музики; 3) національний фольклор у музично-педагогічної діяльності виконує наступні функції: регулятивно-етичну або оціночну; нормативну – функцію зразка у формуванні етичних надбудов у мистецькому ідеалі; 4) функції національного фольклору можуть бути як позитивними, так і негативними; 5) розуміння національного фольклору формується під впливом наступних чинників: сукупність соціальної, спеціальної та персональної компетентності; 6) національний фольклор входить до духовного конструкту світогляду особистості.
10
Гончаренко, Олена Миколаївна. „Співвідношення історичної і художньої правди в козацькому пісенному фольклорі Наддніпрянщини“. Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 3 (08.05.2014): 259–69. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v3i0.2100.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
Козацький фольклор Наддніпрянщини розглядається як цілісна жанрово-тематична система в плані методології вивчення домінуючих ознак її поетики, естетики, концепції героя, структури тексту. Під кутом зору проблеми істори-чної та художньої правди з’ясовується ступінь вірогідності зображених подій козаччини в українському пісенному фольклорі, обумовлено в якій мірі козацький фольклор є історичним джерелом.
11
Dolinskaya, Larisa. „Колективний спів у дитячому фольклорі“. Музичне мистецтво і культура 23 (30.11.2016): 456–70. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2016-23-456-470.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
Мета роботи. Стаття пов'язана з дослідженням природи, умов та особливостей функціонування колективного співу у дитячому фольклорі зі спиранням на категорії колективності, гри, цілісності, а також дитинства, дитячості. Методологія дослідження полягає в застосуванні компаративного, естетико-культурологічного, історичного методів, а також музикознавчого аналітичного підходу, які утворюють єдину методологічну основу. Зазначений методологічний підхід дозволяє розкрити модель дитячого колективного співу як специфічного культурного явища у синкретичній системі фольклору. Наукова новизна роботи полягає в розширенні уявлень про дитячий колективний спів у фольклорі у мистецтвознавчому та музикологічному аспектах. Доводяться колективна природа, ігрові засади дитячого співу у фольклорі, іманентність якості цілісності, зв’язок зі смисловим полем дитячості. Висновки. Категорії колективності, гри, цілісності, а також дитинства, дитячості, виступають у дитячому фольклорі (поряд з синкретизмом, утилітарністю, символізмом, образністю, декоративністю і традиційністю) тими основними концептами, які визначають його зміст, розвиток, міфологічні й виховальні засади, музично-мовні засоби.Ключові слова: дитячий фольклор, дитинство, колективний дитячий спів, ігрова природа, цілісність.
12
Zhamsueva, Darima S. „Фольклорное наследие бурят Внутренней Монголии Китая как исторический источник. Рец.: Цыбикова Б.-Х. Б. Фольклор бурят Внутренней Монголии КНР. Сказки. Иркутск: Оттиск, 2020. 336 с.; Фольклор бурят Внутренней Монголии КНР. Устные рассказы. Иркутск: Оттиск, 2020. 336 с.“ Монголоведение (Монгол судлал) 13, Nr. 3 (30.12.2021): 600–604. http://dx.doi.org/10.22162/2500-1523-2021-3-600-604.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
История фольклора неразрывна с историей народа. Изучением фольклора занимались и занимаются исследователи разных наук, а фольклорное наследие как исторический источник является одним из объектов национального культурного достояния [Агапкина, Виноградова 1994; Гацак 1989; Неклюдов 2008; Новик 2004; Рифтин 1970; и др.]. Полевые записи фольклористов, сделанные на территории России и в местах компактного проживания бурят за ее пределами, на сегодняшний день практически не доступны широкой аудитории. Вместе с тем накопленный материал по результатам работы фольклорных экспедиций требует активного освоения в научно-исследовательской и образовательной деятельности специалистов разных гуманитарных направлений. С этих позиций работа в двух книгах «Фольклор бурят Внутренней Монголии КНР» [Цыбикова 2020а; Цыбикова 2020б], составленная из аутентичного фольклорно-этнографического материала, представляется весьма ценной, так как она иллюстрирует живое бытование традиционного фольклора бурят в современных условиях, помогает проследить историческую жизнь народа и несёт в себе информацию в первую очередь об эмоционально-психологическом восприятии действительности в обществе в тот или иной исторический период.
13
Чорна, Наталія. „Місце національного фолькльору в структурі музичної свідомості та її вплив на музично-педагогічну діяльність“. Теоретичні і прикладні проблеми психології, Nr. 3(50)T1 (2019): 212–24. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-212-224.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
У статті досліджується специфіка формування та впливу національного фольклору, як складника структури музичної свідомості, на процес професійного становлення майбутніх учителів музики. Виокремлено, зокрема, такі характеристики музичної свідомості: активність, інтенціональність, тобто спрямованість на предмет, здатність до рефлексії, мотиваційно-ціннісна характеристика. Також виокремлено три основні властивості музичної свідомості, які реалізуються в професійній діяльності: по-перше, це її соціальний характер, включаючи опосередкованість знаковими (в тому числі вербальними) та символічними структурами; по-друге, здатність до рефлексії та внутрішнього діалогу; по-третє, наочність. Відзначені структури формуються послідовно, відіграючи домінантну роль як інструменти конструювання соціальних уявлень, афективної сфери та поведінки. Місце національного фольклору у структурі музичної свідомості корелює із рівнем усвідомленості музично-педагогічної діяльності. У статті зроблено припущення, що для осіб із високим рівнем самоідентифікації з музично-педагогічною діяльністю фольклор має витупати у якості конструкту надсвідомої регуляції професійної поведінки; переходячи у свідомість, національний фольклор переоцінюється та стимулює до вдосконалення музично-педагогічної діяльності. Особам з середнім рівнем професійної самоідентифікації, радше, буде притаманна нестійкість рефлексивних оцінок фольклору. Подібна картина може спостерігається й у групі осіб з низьким рівнем професійної самоідентифікації. Для них національний фольклор є підсвідомим утворенням, яке відграє роль фактора обмеження. Так, при здійсненні діяльності представники цієї групи можуть болісно переживають вихід їх мистецького ідеалу за уявні межі.
14
Ткач, Анна. „ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА УКРАЇНСЬКИЙ МУЗИЧНИЙ ФОЛЬКЛОР“. Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», Nr. 46 (22.05.2022): 145–49. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.46.2022.258628.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
Мета статті — визначити вплив глобалізації на розвиток українського музичного фольклору. Вказана мета передбачає аналіз сутності глобалізації та проявів амбівалентного стану функціонування музичного фольклору за нинішніх умов. Методологія. У процесі дослідження використали такі методи: джерелознавчий (опрацювання наявних праць про роль глобалізації у сучасній культурі), аналітичний (осмислення специфіки музичного фольклору в контексті вітчизняної культури) та метод теоретичного узагальнення (для підбиття підсумків). Результати. Глобалізація вносить значні корективи у функціонування культури. Як явище, спричинене економічними та політичними чинниками, глобалізована цивілізація спрямована на розвиток уніфікованих мистецьких феноменів, які мають не індивідуалізований, неповторний, а типовий і стандартизований характер. Водночас відкривається можливість доступу до різних музичних культур і розвитку плюралізму смаків. Попри зміни, що відбуваються в сучасному глобалізованому світі, музичний фольклор залишається частиною нашої культури. Узагальнили такі форми побутування фольклору в культурно-мистецькому просторі України: 1) збереження традиційного фольклору в аудіо та відеоформаті, створення інтерактивних можливостей для його трансляції та подальшого опрацювання; 2) поєднання фольклору з іншими мистецькими феноменами, поява синтетичних за генезою явищ; 3) формування новітнього фольклору, який віддзеркалює сучасні креативно-мистецькі активності. Отже, навіть в умовах глобалізації музичний фольклор не втрачає свого значення у вітчизняній культурі та залишається компонентом різних мистецьких феноменів. Наукова новизна статті полягає у висвітленні особливостей впливу глобалізаційних процесів на трансформацію українського музичного фольклору.
15
ДЖАФАРОВА, А. Д. г. „Ritual and dance elements in the Azerbaijani epic and in the Nakhchivan ritual folklore“. Эпосоведение, Nr. 2(22) (30.06.2021): 59–68. http://dx.doi.org/10.25587/i3999-9892-0597-u.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
Статья посвящена изучению ритуально-танцевальных элементов в азербайджанском эпосе и в нахчыванском обрядовом фольклоре. Цель настоящей статьи – выявить обрядовые элементы, в т. ч. традиционные народные танцы, в текстах азербайджанского эпоса («Книга моего деда Коркута», «Короглу», «Шах Исмаил», «Асли и Керем» и др.) и сравнить их с материалами фольклора в современном бытовании в регионе Нахчывана Азербайджанской Республики. Новизна работы заключается в том, что впервые рассматриваются обрядовые танцевальные элементы в азербайджанском эпосе и нахчыванском обрядовом фольклоре.Материалом изучения являются тексты азербайджанского эпоса («Короглу», «Шах Исмаил», «Асли и Керем» и др.) и современный нахчыванский обрядовый фольклор. В исследовании также используются материалы огузского эпоса «Книга моего деда Коркута». Проведен историко-сравнительный и функционально-семантический анализ обрядовых элементов, выявленных в азербайджанском эпосе и в современной традиции нахчыванского обрядового фольклора.Анализ подтверждает, что обрядовый фольклор носит в себе традиции народных танцев и их разнообразные формы, в т. ч. коллективные ритуальные танцевальные элементы. Обрядовые элементы хранятся в разных мотивах эпоса, функционируют в живой фольклорной традиции народа и, как духовные ресурсы, обогащают современную обрядовую культуру. Многие обрядовые элементы потеряли свою первичную семантику и ныне выполняют в основном функции эстетического элемента народного творчества. В эпосе же обрядовые элементы сохранились в более старых формах, и они дают нам возможность сравнительного изучения с материалами современного бытования и проследить изменения в структурно-функциональном направлении. Исходя из этого диахронического анализа, можно определить древние формы обрядового фольклора, в т. ч. традиционных обрядовых танцев, систематизировать и описать изменения в функционально-семантической структуре.В статье особо подчеркивается значение обрядов, в которых сохраняются песни и танцы и передаются будущим поколениям. Также приводятся описанияисполнений яллы и халайев, связанных с церемонией этих образцов. Отмечается, что яллы и халайи, как древние бытовые обрядовые танцевальные жанры и как одни из символов Нахчывана, очень ценны.Перспективы изучения обрядового фольклора видятся в исследовании функциональных изменений в развитии художественного облика обрядового явления в письменной и бытовой традициях народа.
16
МИННУЛЛИН, К. М., Л. Х. МУХАМЕТЗЯНОВА und В. И. РОГАЧЕВ. „Relationships in the folklore-epic heritage between the Tatars and Mordovian Karatais: the case of folklore vocabulary“. Эпосоведение, Nr. 4(20) (28.12.2020): 5–15. http://dx.doi.org/10.25587/t5803-6156-2297-t.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
Статья посвящается изучению культурного феномена мордвы-каратаев на фоне их взаимосвязи с фольклорно-эпическим наследием татар. Авторы рассматривают богатое и многообразное фольклорно-эпическое наследие двух народов, населяющих современные территории Поволжья. Татароязычные мордва-каратаи и их культура представляют огромный интерес не только для лингвистов, но и привлекают пристальное внимание со стороны историков и фольклористов-эпосоведов. Интерес к изучению взаимосвязей татар и мордвы-каратаев в лиро-эпическом фольклоре определяется тем, что в народном творчестве каратаев хранятся отголоски тюркских и финно-угорских традиций, образуя своеобразный сплав в фольклорно-эпическом наследии. Углубленное изучение проблемы культурного взаимовлияния татар и мордвы-каратаев – безусловно, шаг к раскрытию неизвестных страниц в духовной жизни этих двух народов, что и обуславливает актуальность данного исследования.Целью исследования является выявление межэтнических связей в фольклорно-эпическом творчестве татар и мордвы-каратаев. Исходя из цели, в рамках настоящего исследования авторами изучены некоторые компоненты обрядовых и фольклорных комплексов, присутствующие в традиционной культуре мордвы-каратаев; были проведены параллели с тюркским, в частности татарским фольклором, в особенности – с эпическими традициями. В исследовании был использован лексический фонд, связанный с фольклором и обрядами мордвы-каратаев.Предметом изучения авторов являются лиро-эпические тексты обрядового фольклора и эпического сказания, бытующие у татар и мордвы-каратаев. Бытование сюжетов тюркского, в частности татарского, эпоса в фольклоре каратаев – явление достаточно редкое. Однако встречающиеся в их фольклорной лексике мотивы, образы, детали тюркоязычных дастанов обращают на себя внимание со стороны исследователей, что, в свою очередь, создает благоприятные условия для более углубленного изучения вопроса в данном аспекте. Обнаруженные в лексике лиро-эпических текстов и устном народном творчестве обрядового фольклора мордвы-каратаев общего тюркского эпического пласта послужило для авторов основой для постановки проблемы взаимосвязи и взаимовлияния в фольклорно-эпическом наследии татар и мордвы-каратаев, что и составляет новизну данного исследования. Наличие в фольклоре мордвы-каратаев заимствований из древнеэпической тюркоязычной лексики авторы объясняют как результат длительного мощного культурно-исторического влияния.
17
Н. Қ. Жүсіпов und М. Н. Баратова. „АХМЕТ БАЙТҰРСЫНҰЛЫНЫҢ ФОЛЬКЛОРТАНУШЫЛЫҚ ЕҢБЕГІ“. Bulletin of Toraighyrov University. Philology series, Nr. 4.2022 (30.12.2022): 110–17. http://dx.doi.org/10.48081/txbe9344.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
"Бұл мақалада қазақ әдебиеттану ғылымының негізін қалаушы ғалым, тіл білімінің зерттеушісі, тюрколог, мәдениет қайраткері, ағартушы – Ахмет Байтұрсынұлының фольклортанушылық еңбектері жан-жақты қарастырылды. Мақалада Ахмет Байтұрсынұлының фольклор саласындағы ізденіс-зерттеулері – алдымен ол жазған «Ер Сайын», «Тіл-құрал» т.б. деген еңбектерінен көрінеді. Бұл еңбектеріне ел арасынан және кітап пен қолжазбалар жүзінен жиыстырған ауыз әдебиеті мен фольклор үлгілері кіреді. Мәселен, ғалымның жазған оқу құралдарында фольклор үлгілері ең алдымен жанрлық ерекшеліктері жағынан көзге түседі: оның ішінде ең жиі қолданылғаны – мақал-мәтелдер, сонымен қатар жаңылтпаштар, жұмбақтар, шешендік сөздер, ертегілер, тұрмыс-салт жырлары үлгілері, батырлар жыры мен айтыс нұсқалары т.б. Ғалым өз еңбегінде мақал-мәтелдерді, бір жағынан дайын тілдік материал көзі ретінде колданды. Екінші жағынан ғылыми, ағартушылық, танымдық, эстетикалық, тәрбиелік т.б. мақсаттарда да пайдаланды. Еңбетерінде фольклор үлгілерін саралап қайта-қайта қолдануы, жан-жақты талдауға түсіруі, ғылыми-бұқаралық сипатта жариялауы т.б. – бәрі фольклорист ғалымның ағартушы-демократиялық көзқарастарынан туындайтынын дәлелдейді. Жалпы мақалада Ахмет Байтұрсынұлының қазақ фольклорын жинаудағы, жариялаудағы және зерттеудегі еңбектері қарастырылады. "
18
AKOPYAN, Artem. „Музичний фольклор у сучасній масовій культурі України“. ART-platFORM 5, Nr. 1 (30.06.2022): 97–116. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.5.2022.97-116.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
Невід’ємну частину культури будь-якого етносу складає усна народна творчість – фольклор. Фольклор так чи інакше пов’язаний із усіма галузями народного життя, і навіть сьогодні він проникає у повсякденне життя українців. Він знайшов своє місце і в естрадній культурі України, що зумовлено зростанням інтересу суспільства до витоків культури свого етносу.
Український музичний фольклор – це багатство українського народу, який протягом багатьох століть вражає світ своєю мелодійністю та душевністю. Згідно з даними ЮНЕСКО, саме українці створили найбільшу кількість народних пісень у світі – близько 15,5 тисяч. У своїх піснях вони розповідали про події та явища суспільного життя, родинний побут, особисті стосунки, героїчні постаті історії, боротьбу з загарбниками та любов cвоєї країни. Ці пісні завжди приваблювали істориків, музикознавців, фольклористів. Кожен композитор мріяв долучитися до цього народного творіння і додати елементи власної творчості у цей музичний жанр. У свій час обробками українських народних пісень займалися Григорій Верета, Григорій Верьовка, Климент Квітка, Пилип Козицький, Філарет Колесса, Микола Леонтович, Микола Лисенко, Борис Лятошинський, Петро Сокальський, Яків Степовий, Кирило Стеценко.
Сьогодні, коли культурний простір нашої країни виходить на новий рівень свого існування, коли з’являються нові форми та жанри музичного мистецтва, фольклор також набуває нового звучання, стаючи одним із основних компонентів сучасної музичної культури України.
Предметом дослідження є способи проникнення фольклору в сучасну естрадну пісню. Серед завдань статті – дослідити витоки появи фольклору в українській естраді; проаналізувати творчість сучасних фолк-гуртів і виконавців та віднайти автентичні варіанти народних пісень із їх репертуару; проаналізувати фестивальний рух фолк-музики та теренах України та тенденції фольклоризації вокальних телевізійних шоу
19
Сидоренко, Тетяна. „Український музичний фольклор як джерело народної педагогіки“. Освітній вимір 39 (21.11.2013): 248–53. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v39i0.3065.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
Сидоренко Т. Д. Український музичний фольклор як джерело народної педагогіки.
У статті обґрунтовується доцільність використання на уроках музики в загальноосвітній школі українського музичного фольклору, що створює для дитини умови для залучення її до духовних цінностей, пропонуючи в життєвих ситуаціях багаті на різноманітні переживання музичні враження.
20
Чарина, О. И. „Peculiarities of the Russian epic folklore in the North-Eastern Yakutia“. Эпосоведение, Nr. 1(1) (29.11.2017): 115–20. http://dx.doi.org/10.25587/svfu.2017.1.8098.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
В статье рассматриваются особенности бытования русского эпического фольклора, зафиксированного на Колыме в Якутии. Для анализа используются варианты текстов, собранных Д. И. Меликовым в 1893 г.; В. Г. Богоразом в 1894 г.; а также – материалы, опубликованные в сборниках «Русская эпическая поэзия Сибири и Дальнего Востока», «Фольклор Русского Устья» [4, 6]. Для примера рассматривается былина о Добрыне Никитиче и Змее. Выясняется, что уже записи вариантов XIX в. разнятся. Так, в меликовском ва- рианте Змей мужского рода, в варианте Богораза Змеинища – женского рода. Происходит замена мотивов, например, когда вместо мотива «жары меженные» появляются в «жары крестовские». Совершенно очевидно, что былины Колымы имеют непосредственную связь с произведениями фоль- клора, бытовавшими на Русском Севере Европейской части России. Эти произведения фольклора отли- чает региональное своеобразие, так как они имеют отличие от вариантов былины, зафиксированных на Индигирке, о чем говорит Л. Н. Скрыбыкина [8]. Постепенно эпический фольклор был утрачен. Об этом свидетельствуют записи фольклора в 1982 г., когда часть вариантов приводились в прозе, отсутствовал ряд образов, мотивов, концовка произведения. Автор ссылается на ряд своих работ по данной тематике. Влияние якутского языка в былинах не про- явилось, хотя оно заметно в исторических песнях
21
Токель, Більге Байрам. „Фольклор від османської до республіканської Туреччини та структура музичного фольклору країни“. Східний світ, Nr. 1 (2011): 106–16.
Den vollen Inhalt der Quelle finden
22
Мирвода, Татьяна Александровна. „“Scary” Folklore on the Web or the Web’s “Scary” Folklore? On the Problem of Defining and Typologizing Scary Narratives on the Internet“. ТРАДИЦИОННАЯ КУЛЬТУРА, Nr. 2 (14.08.2021): 68–80. http://dx.doi.org/10.26158/tk.2021.22.2.005.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
С момента наступления эпохи Web 2.0 и по сей день в Интернете востребованы истории о всевозможных ужасах, в обилии представленные на его просторах в виде различных жанров и форм и именуемые самими пользователями крипипастой. Но, как это ни парадоксально, существуя в виде самодостаточной традиции сетевой культуры более пятнадцати лет и продолжая развиваться, данное явление до сих пор остается слабо изученным. Чтобы разобраться в этом обилии присутствующих в Интернете страшных историй и родственных им явлений, мы были вынуждены ввести два интерферирующих понятия: «сетевой “страшный” фольклор» и «“страшный” фольклор в Сети», а также исследовать повсеместно употребляемый интернет-пользователями в отношении содержимого обоих понятий термин «крипипаста». По нашему определению, «“страшный” фольклор в Сети» - это все представленные в Интернете и каким-либо образом ассоциирующиеся со страшным у пользователей и/или исследователей произведения народного творчества как сетевого, так и несетевого происхождения. Сетевым «страшным» фольклором мы назвали пласт собственно интернет-фольклора, к которому относятся подпадающие под его определение произведения, тематически и функционально связанные с переживанием страха, а также все возникшие в Интернете пародии на них, рьяно эксплуатирующие макабрическую стилистику оригиналов, но на деле лишь прикидывающиеся пугающими. Что же касается термина «крипипаста», то, суммируя множество пользовательских трактовок, мы выделили три самых распространенных его понимания: 1) как жанра «страшного» интернет-фольклора; 2) как традиции сетевого «страшного» повествования; 3) как семантической категории, включающей в себя все каким-либо образом связанное со «страшным» в Интернете. From the beginning of the era of Web 2.0 and to this day, stories about all kinds of horrors are in demand on the Internet. They appear in abundance on the World Wide Web in a wide variety of genres and forms, called “creepypasta” by users themselves. But, paradoxically, this phenomenon, which has existed as a self-sufficient tradition of network culture for about fifteen years and continuing to develop, remains insufficiently explored. In this article, we offer two intersecting definitions of this material: “scary” folklore on the Web and the web’s “scary” folklore, and we also explore the term “creepypasta,” which is generally used by Internet users in relation to both phenomena. “‘Scary’ folklore on the Web” indicates all works of folk art, both of web and non-web origin, presented on the Internet and perceived by users and researchers as related to what is frightening. “The web’s ‘scary’ folklore” designates Internet folklore itself that is thematically and functionally related to the experience of fear, as well as Internet parodies which energetically exploit the macabre style of the originals, but in reality only pretend to be frightening. As for the term “creepypasta,” we sum up three of its most common understandings: 1) as a genre of the web’s “scary” folklore; 2) as the web tradition of “scary” narration; 3) as a semantic category including everything in any way connected with the “scary” on the Internet.
23
Поліщук, Я. „Фольклор та література“. Українське слово і сучасність, Nr. 5 (9), травень (2015): 38–43.
Den vollen Inhalt der Quelle finden
24
Кирильчук, Л. В. „Фольклор Південного Прибужжя“. Літературознавчі студії, Вип. 21, ч. 1 (2008): 281–84.
Den vollen Inhalt der Quelle finden
25
Фетисова, Л. Е. „Ценностные ориентиры в традиционной культуре нивхов (по материалам устного творчества)“. Известия Восточного Института 51, Nr. 3 (2021): 6–16. http://dx.doi.org/10.24866/2542-1611/2021-3/6-16.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
В статье осуществлён анализ ценностных установок, зафиксированных нивхским фольклором. Рассмотрены нематериальные ценности, имеющие общечеловеческую значимость, но сформированные средой обитания и этнокультурной спецификой одного из коренных дальневосточных народов. Это ценности, связанные с родственными отношениями, природным окружением, приоритетом традиционной культуры. Отмечена поэтизация любви как высокого чувства, что отличает нивхский фольклор от традиций тунгусо-маньчжурских народов. Показана трансформация ряда ценностных представлений под влиянием изменяющейся действительности.
26
Цыганкова, Анастасия. „СОЗДАНИЕ ПЕРВОГО ФОЛЬКЛОРНО-ЭТНОГРАФИЧЕСКОГО ОТДЕЛЕНИЯ В КРАСНОЯРСКОМ КРАЕ“. Culture in the Eurasian Space, Nr. 1 (2022): 124–27. http://dx.doi.org/10.32340/2514-772x-2022-1-124-127.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
Статья посвящена истории создания первого фольклорно-этнографического отделения на базе детской школе искусств в Красноярском крае. Автор дает развернутую характеристику деятельности фольклорно-этнографического отделения Детской школы искусств города Дивногорска на протяжении более 30 лет. Внимание уделено организационной и педагогической деятельности инициатора открытия отделения Е.Г. Вопиловой, формированию педагогического коллектива, концертно-просветительской деятельности фольклорных ансамблей, созданных на отделении. В статье рассматривается комплекс дисциплин, входящих в образовательную программу «Музыкальный фольклор», затрагиваются вопросы методики обучения на фольклорном отделении учащихся детской школы искусств. Рассматриваемая тема будет интересна специалистам в области традиционной народной культуры.
27
Дядищева-Росовецька, Ю. „Пісенний фольклор як феномен поетичної мови фольклору (на матеріалі збірника З. Доленги-Ходаковського)“. Література. Фольклор. Проблеми поетики, Вип. 38 (2013): 85–90.
Den vollen Inhalt der Quelle finden
28
Лебедєв, Ю. „Єврейський фольклор на Україні“. Література. Фольклор. Проблеми поетики, Вип. 7 (2000): 128–35.
Den vollen Inhalt der Quelle finden
29
Лебедєв, Ю. „Єврейський фольклор на Україні“. Література. Фольклор. Проблеми поетики, Вип. 7 (2000): 128–35.
Den vollen Inhalt der Quelle finden
30
Лебедєв, Ю. „Єврейський фольклор на Україні“. Література. Фольклор. Проблеми поетики, Вип. 7 (2000): 128–35.
Den vollen Inhalt der Quelle finden
31
Логвин, В. В. „Американська концепція поняття "фольклор"“. Вісник Київського університету. Філософія. Політологія. Соціологія. Психологія, [за 1994 рік] (1994): 72–80.
Den vollen Inhalt der Quelle finden
32
Логвин, В. В. „Американська концепція поняття "фольклор"“. Вісник Київського університету. Філософія. Політологія. Соціологія. Психологія, [за 1994 рік] (1994): 72–80.
Den vollen Inhalt der Quelle finden
33
Тимочко, І. „Фольклор та екранізований Гоголь“. Сві-й-танок, Вип. 8 (2013): 334–37.
Den vollen Inhalt der Quelle finden
34
Андрійчук, М. „Український фольклор про єврейство“. Українознавство, Nr. 1 (42) (2012): 139–47.
Den vollen Inhalt der Quelle finden
35
Андрійчук, М. „Український фольклор про єврейство“. Українознавство, Nr. 1 (42) (2012): 139–47.
Den vollen Inhalt der Quelle finden
36
Dučica, Ludmila, Valerijs Vinokurovs und Aleksandrs Karabanovs. „ФОЛЬКЛОР КУЛЬТОВЫХ ВАЛУНОВ БЕЛАРУСИ“. Culture Crossroads 3 (29.12.2022): 17–31. http://dx.doi.org/10.55877/cc.vol3.350.
Der volle Inhalt der Quelle
37
ПОЛІЩУК, О. В., З. П. БОГДАН und Г. К. ШУЛЬ. „ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ У РОЗВИТКУ МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ“. АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, Nr. 3 (18.11.2021): 191–201. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.2.29.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
У статті висвітлено актуальну проблему використання українського фольклору як важливого потенціалу наці- ональної культури у розвитку музичних здібностей молодших школярів. На основі ретельного аналізу наукового фонду уточнено суть понять «фольклор», «музичні здібності», уза- гальнено і зроблено авторське визначення досліджуваного феномену. Виокремлено принцип та умови успішного розвитку досліджуваного процесу. Висвітлено ключові положення композиторів-класиків М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценка, Я. Степово- го, М. Ревуцького щодо використання музично-пісенного фольклору в музичному вихованні школярів. Подано списки характеристик типу їх творів та методики роботи з розвитку музичних здібностей учнів початкової школи. Зроблено виважені висновки і окреслено пропозиції стосовно подальших досліджень виокремленого напряму. З позиції нашого дослідження серед жанрів українського фольклору малі фольклорні жанри (забавлянки, лічилки, прозивалки, мирилки, примовки, скоромовки, чистомовки, загадки, прислів’я, приказки, побажання, заклички) та народні пісні є невичерпним джерелом народної духовності й моралі, невіддільним складником виховання особистості. Доведено, що організована діяльність учнів у процесі осягання естетичних цінностей музичного мистецтва задовольняє їх бажання діяти самостійно, активно спонукає до проникнення у виконавські можливості музики. Заслуговують уваги розроблені О. Коваль критерії та показники сформованості музичних здібностей молодших школярів. До критеріїв автор відносить: емоційний і пластичний відгук на музику; вияв слухової уваги; виразне вико- нання твору; вибірковість музичних інтересів і музичних бажань; емоційна захопленість різноманітною музичною діяльністю (сприймання, виконання, творчість); усвідомлення зв’язків музики з життям; оригінальність суджень про музику; уміння аналізувати й інтерпретувати твір; вияв цілісного ставлення до музичних творів. Особливо цінним відзначаємо судження М. Лисенка про те, що вся система музичного виховання школярів має ґрунтуватися на національній основі, на широкому використанні фольклору, на взаємозв’язку вчителя з учнями. В основі музичного виховання дітей, як вважав М. Лисенко, повинні бути дитячі народні ігри з народними піснями, танцями і рухами: «Те, що сприймається у дитинстві через ігри й розваги, зберігається потім у душі на все життя».
38
Skazhenyk, Marharyta, und Tetiana Chukhno. „ЗАПИСИ МУЗИЧНОГО ФОЛЬКЛОРУ НА МИКОЛАЇВЩИНІ: ЕКСПЕДИЦІЙНЕ ОБСТЕЖЕННЯ І СТАН ТРАДИЦІЇ НА МЕЖІ ХХ – ХХІ СТОЛІТЬ“. Музикознавча думка Дніпропетровщини, Nr. 21 (30.12.2021): 49–73. http://dx.doi.org/10.33287/222128.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
Мета статті – охарактеризувати стан етномузичного обстеження терену та місцеву народнопісенну традицію на межі ХХ – ХХІ століть. Новизна дослідження. У статті вперше систематизовано записи музичного фольклору сучасної Миколаївської області, локалізованої у нижній течії Південного Бугу (зона Причорноморських степів). Також піднято питання методики польової роботи в зоні пізнього заселення. Предметом вивчення є пісенний фольклор краю. Джерельна база – архівні аудіоколекції та маловідомі збірки народних пісень. Методи дослідження: джерелознавчий, аналітичний, статистичний, безпосереднього спостереження та інтерв’ювання. Висновки. У селах Миколаївської області пісні записували місцеві ентузіасти, які не мали фахової етномузикологічної освіти (викладачі, музиканти-хормейстери, керівники фольклорних колективів м. Миколаєва) та студенти-фольклористи Київського національного університету культури і мистецтв. Усього обстежено 82 населені пункти. Наприкінці ХХ – початку ХХІ століть основу пісенного репертуару становлять позаобрядові твори переважно пізньої стилістики: ліричні пісні, романси, кічі, пісні літературного походження, жартівливі, приспівки до танців і частушки. Старші жінки пам’ятають твори духовної тематики. З родинно-обрядового фольклору найкраще збереглися весільні обряди та пісні (виявлено 6 основних ритмокомпозиційних типів). Записано також колискові та спогади про поховальні обряди. Календарно-обрядовий фольклор представлений зимовими піснями: колядками, щедрівками, Меланкою та новорічним посіванням. Це дитячі пісні та строфічні композиції дорослого репертуару (усього 8 пісенних типів). Іноді до чоловічих обходів на Різдво приурочували різдвяний тропар. Наприкінці 2020-х років на Миколаївщині ще вдається віднайти знавців народнопісенної традиції, але більшість респондентів сюди переїхали з інших місцевостей (часто дуже віддалених), тож основною методичною настановою в експедиційній роботі має бути ретельне розпитування про місце народження інформантів та їхніх батьків, а також про походження заспіваних пісень (де і від кого вони були вивчені).
39
Kruk, Alina. „Use Of Local Folk Songs As Prezervation Of Cultural Heritage In Literary Worcs Of I. Ohiienko, I. Nechui-Levytskyi, Panas Myrnyi And T. Hardy“. IVAN OHIIENKO AND CONTEMPORARY SCIENCE AND EDUCATION SCHOLARLY PAPERS PHILOLOGY, Nr. 17 (01.12.2020): 172–77. http://dx.doi.org/10.32626/2309-7086.2020-17-2.172-177.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
У статті розглядаються пісенна культура у світосприйнятті І. Огієнка, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного та Т. Гарді, витоки народного фольклору, культурні цінності закладені в звичаях та обрядах. Пісенна творчість охоплює життя як окремої людини, так і всієї нації у всіх проявах від давніх часів до сьогодення. Саме пісенну творчість поціновував та досліджував й І. Огієнко, називаючи наші пісні тихим раєм, привабливими ча-рами, солодкими та чарівними. Фольклорні мотиви зустрічаються у творі «Дві московки» І. Нечуя-Левицького. Дуже влучно І. Нечуй-Левицький поєднує українську народну пісню з красою природи. Письменник не просто створює пейзажне тло, а передає своє сприйняття при-роди. І. Нечуй-Левицький влучно та ретельно описує передвесільні обряди, супро-воджуючи їх жалібними піснями. Поціновувачем української народної пісенної творчості був і Панас Мирний. У творі «Повія» автор прикрашаючи усіма барвами зображує нам спів колядки, доносить до нас спів божественної великодньої пісні. Багатством пісенної творчості виділялось не лише українське письменство, а й англійське. Розглянемо, принаймні, творчість Томаса Гарді, а саме його ро-ман «Під деревом зеленим». Зовсім іншим постає з пісень образ парубка Діка Деві з твору «Під деревом зеленим» Томаса Гарді. Автор нас знайомить з персо-нажем ще на самому початку твору та, за допомогою пісні, показує його веселу вдачу, бадьорість та молодість. За допомогою пісні та манери співу автор описує риси характеру містера Шайнера, а саме гординю неналежне почуття власної вищості, кращості; невідповідної самооцінки, пихи, бундючності. Письменник навіть звертається до народної демонології поєднуючи з фольклорним матеріа-лом на сторінках свого художнього твору. Аналізуючи світогляд І. Огієнка, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного та Т. Гарді, ми побачили, що автори глибоко занурюються в національні культурні тра-диції. У творах виразно виявляється взаємодія між авторською прозою та фольклор-ним матеріалом через майстерну реалізацію митців народнопісенних традицій, від-чувається тривала взаємодія авторів з фольклором та сільськими традиціями.
40
Расумов, В. Ш. „БЕР КХЕТОШ-КХИОРЕХЬ ФОЛЬКЛОРО ДIАЛОЦУ МЕТТИГ (НОХЧИЙН БЕРИЙН ФОЛЬКЛОРАН МАТЕРИАЛ ТIЕХЬ)“. Международная научно-практическая конференция «Актуальные вопросы истории и развития литературы народов РФ», Nr. 1 (28.05.2021): 82–85. http://dx.doi.org/10.36684/40-2021-1-82-85.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
Нохчийн халкъан барта произведенешкахь хаалуш ду генна хьалха дIадахначун «зов». Iилманан лехамашка диллича, цунна ондда тIетовжа йиш йацахь а, бIешерашкахь халкъан синкхетам, гIиллакх-оьздангаллин институташ, кхидолу хIума, кхуьуш, заманан йохаллехь, кIезга-дукха хийцалуш, схьа муха деана боху маьIна дан а тарло. Цуьнца йоьзна йу ала мегар ду барта хазнин коьрта мехалла. Тема актуальни хилар кхузаманан муьрехь билгалдоккху берийн фольклор, бераш кхетош-кхиоран говзалла санна, лелон цаторийла йолуш хиларо. Кху статья тIехь билгалйо ламасталлин а, кхузаманан а фольклоро ийманехь, тIекхуьу чкъор кхетош-кхиорехь дIалоцу меттиг. Автора билгалдоккху тIекхуьучу чкъурана йуьхьанцара дешаран процессехь къоман культурин мехаллаш йовзийтар ладаме хилар.
41
Ибраева, Айгерим Тарбиновна, und Нартай Қуандықұлы Жүсіпов. „БЕКМҰРАТ УАХАТОВ ЗЕРТТЕУЛЕРІНДЕГІ ФОЛЬКЛОРЛЫҚ ЖАНРЛАР ЖҮЙЕСІ МЕН СИПАТЫ“. Bulletin of Toraighyrov University. Philology series, Nr. 3.2020 (14.10.2020): 251–63. http://dx.doi.org/10.48081/gqbi9377.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
Жанрлардың жалпы көркемдік және морфологиялық (құрылымдық) белгілері көркем шығармашылықтың ғасырлар бойы жасаған тәжірибесінен туғандықтан айтарлықтай тұрақты. Сол себепті фольклорлық жанрларының әрқайсысының (айталық, ертегінің, аңыздың, хикаят, әпсананың, т.б.) композициялық және сюжеттік құрамын белгілі бір мөлшерде анықтауға, білуге болады. Фольклорлық шығармалар типологиясын әдебиеттану ғылымының тәжірибесі негізінде классификациялап келген. Мұндай саралау фольклор мен әдебиет жанрлары арасындағы генезистік, тақырыптық және сюжеттік ұқсастықтар негізінде қалыптасқан еді. Сондай-ақ фольклор жанрларын әдебиеттану тұрғысынан классификациялау зерттеу нысанына байланысты болды.Фольклорлық үлгідегі шығармалар типология мәселесін халық өнерінің түрлері мен түрлі ғылым салаларының ерекшеліктеріне қарай қарастырған жөн. Осы тұрғыда алғаш болып, фольклорист ғалым Бекмұрат Уахатовтың зерттеу еңбектері фольклор құбылыстарының қатпарына терең бойлаумен, тұжырымдарының жаңашылдығымен, ғылыми нысанасына кешенді қарауымен ерекшеленеді. Ғалым халық шығармашылығының ежелгі түп-тамырынан бүгінге дейінгі даму жолдары мен қалыптасуын классикалық фольклортану, әдебиеттану, өнертану қағидаттары аясында саралайды. Мақалада фольклор жаңаша көзқарас тұрғысынан жүйеленіп, оның дүниетанымдық қызметі, әдебиетпен байланысы, жанрлық түрлері жан-жақты қарастырылады. Фольклордың даму тарихы мен теориясына, поэтикасы мен текстологиясына, жалпы типологиясына қатысты мәселелер қамтылып, жекелеген жанрлар мен шығармалар жаңаша зерделенген.
42
Лихограй, Р. „До трактування терміна "політичний фольклор"“. Література. Фольклор. Проблеми поетики, Вип. 38 (2013): 406–10.
Den vollen Inhalt der Quelle finden
43
Кузманова, К. П. „Фольклор у сучасній македонській драматургії“. Народна творчість та етнографія, Nr. 3 (2009): 93–98.
Den vollen Inhalt der Quelle finden
44
Китова, С. „Пикладний фольклор: мистецтво чи промисел?“ Вісник Черкаського університету. Філологічні науки, Вип. 47 (2003): 51–57.
Den vollen Inhalt der Quelle finden
45
Якімова, А. „Іван Шишманов і український фольклор“. Українознавство, Nr. 1 (46) (2013): 214–16.
Den vollen Inhalt der Quelle finden
46
Basangova, Tamara G. „ДЕТСКИЙ ФОЛЬКЛОР КАЛМЫКОВ (ЖАНРОВАЯ СИСТЕМА)“. Монголоведение (Монгол судлал), Nr. 10 (10.10.2017): 38–48. http://dx.doi.org/10.22162/2500-1523-2017-10-38-48.
Der volle Inhalt der Quelle
47
Бушев, Александр Борисович. „Анатомия протеста: фольклор — самиздат — блогерство“. Rusycystyczne Studia Literaturoznawcze 31 (19.11.2021): 1–33. http://dx.doi.org/10.31261/rsl.2021.31.03.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
Изучение протеста не может не быть актуальным: мир полон протестующих. Изучение протеста в России двадцатого века имеет теперь уже историческое значение, но и нравственное. Протест в словесности проявляется прежде всего в создании неподцензурного произведения. Прекрасной средой для этого является фольклор, самиздат, а сегодня блогерство. В работе обсуждаются современные формы фольклорной словесности, современная рецепция самиздата и рефлексия над ним, в том числе в системе образования. Приводятся примеры литературных фигур самиздата в литературном краеведении. Приведен пример самоцензурирования благополучного советского писателя. Приведены эстетические формы протеста художников, уходящие корнями в неподцензурность и вызывавшие многочисленные запреты. Большинство форм протеста и реакция властей на него имеют сегодня историческое значение. Сегодняшний протест проявляется в словесности иначе, чем прежде: фольклор, неподцензурность сегодня имеют среду для выражения – Интернет. Альтернативный дискурс и дискурс контркультуры и миноритарной культуры имеют современный субстрат в виде блогерства.
48
Искендерова, Суусар. „О вопросах фольклоризма в письменной литературе“. Vestnik Bishkek Humanities University, Nr. 48 (01.07.2019): 31–33. http://dx.doi.org/10.35254/10.35254/bhu.2019.48.7.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
Аннотация: Исследование проблемы фольклоризма является наиболее актуальной в современной науке о фольклоре. На разных этапах развития художественной литературы для формирования индивидуального творчества писателя особенно значимым становятся фольклорные жанры, сюжетные мотивы и художественные средства. В статье рассматривается связь письменной литературы и фольклора, особенно точка зрения проблеме фольклоризма в прошлом и их анализ. Термин «фольклоризм» начал использоваться советскими исследователями учеными как научный термин еще в 1930-х гг. Термин «фольклоризм» используется в различных сферах культуры, а в этой статье мы будем рассматривать в литературе. Несмотря на то, что на протяжении многих лет этот вопрос изучается литературоведами, фольклористами, все -таки нет единого теоретического определения понятия. Ключевые слова: фольклор, фольклоризм, литература, культура, письменная литература, художественная литература, оседлый народ, пословицы и поговорки, фольклорные песни. Аннотация: Көркөм адабияттын өнүгүүсүнүн ар кайсы баскычтарында сүрөткердин жеке чыгармачылыгынын калыптанышы үчүн фольклордук жанрлар, сюжеттер, мотивдер жана көркөм каражаттар айрыкча мааниге ээ. Макалада жазма адабият менен фольклордук карым-катышы, айрыкча фольклоризм маселеси жөнүндө мурдагы көз караштарга кайрылып, аларга талдоо жүргүзүү менен бирге автор өз байкоолорунда келтирет. “Фольклоризм” деген илимий термин 1930-жылы баштап колдонула баштаган. “Фольклоризм” термини маданияттын түрдүү сфераларында кеңири колдо- нулат, бул жерде адабияттагы колдонулушун каралат. Макалада адабий материал менен фольклордук байланышын терең түшүнүү үчүн адабий фольклоризм маселесинин талаштуу жактары каралат. Түйүндүү сөздөр: фольклор, фольклоризм, адабият, маданият, жазма адабият, көркөм адабият, көчмөн калк, макал-лакап, фольклордук ырлар. Annotation: The study of the problem of folklore is the most relevant in the modern science of folklore. At various stages in the development of fiction, folklore genres, plot motifs, and artistic means become especially significant for the formation of the writer's individual creativity. The article examines the relationship between written literature and folklore, especially the point of view of the problem of folklorism in the past and their analysis. The term "folklorism" began to be used by Soviet scholars as a scientific term back in the 1930s. The term "folklorism" is used in various fields of culture, and in this article we will consider in the literature. Despite the fact that for many years this issue has been studied by literary scholars, folklorists, all the same there is no single theoretical definition of the concept. Keywords: folklore, folklorism, literature, culture, written literature, fiction, settled people, proverbs and sayings, folk songs.
49
П’ятаченко, С. В. „ФОЛЬКЛОР СЕЛА НИЖНЯ СИРОВАТКА У ЗАПИСАХ БОРИСА ГРІНЧЕНКА“. Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 4, Nr. 94 (2019): 156–67. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2019.4.94.12.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
Стаття присвячена аналізу фольклорного матеріалу, зібраного Борисом Грінченком у 1884-1885 роках у селі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії. Ці матеріали разом із записами з інших регіонів були опубліковані у збірниках «Етнографічні матеріали» (1895-1899) та «З вуст народу» (1901), які з того часу стали бібліографічною рідкістю і не доступні масовому читачеві. Увага до регіональних аспектів аналізованих збірників продиктована необхідністю глибшого осмислення регіональних аспектів народної традиційної культури та пов’язана із активізацією процесів національного самоусвідомлення населення сучасної Слобожанщини. Активну допомогу у збиранні фольклору Борису Грінченку надавали його учні, деякі з них пізніше продовжили справу свого вчителя. Увага до варіантів записаних пісень свідчить про науковий підхід до записування народної творчості. Фіксація народних творів відбувалася зі збереженням усіх локальних мовних, зокрема діалектних лексичних і фонетичних особливостей. Вміщені зразки творів супроводжувалися вказівками на те, де, ким і від кого вони записані, що свідчить про впровадження вченим елементів наукової паспортизації творів. До нижньосироватського фольклору, записаного Б. Грінченком, можна віднести 119 зразків народної прози, 175 різножанрових пісень і понад два десятки приказок, загадок і прикмет. Зафіксовані прозові твори – це легенди, перекази, казки і оповідки. Пісні з цього села – це низка календарнообрядових пісень та ліричні пісні. Окрасою збірника є розлогий запис народного весілля з Нижньої Сироватки, який містить 85 весільних пісень та опис епізодів цієї народної драми. Записано також було кілька дитячих та жартівливих пісень. Фольклорні матеріали, записані Б. Грінченком у Нижній Сироватці, відтворюють типовий зріз слобожанського фольклору, характерні жанри, сюжети та мотиви, а також зберігають характерні мовні особливості, притаманні цьому краю.
50
Дранникова, Наталья Васильевна. „The Eleventh Volume of the Series “Folklore” by the Institute of World Literature: From Tradition to Experiment“. ТРАДИЦИОННАЯ КУЛЬТУРА, Nr. 2 (14.08.2021): 173–77. http://dx.doi.org/10.26158/tk.2021.22.2.015.
Der volle Inhalt der QuelleAnnotation:
Рецензия на: Фольклор: традиция и эксперимент: Сб. / Сост. В. М. Гацак; Отв. ред. В. Л. Кляус, Е. В. Миненок. - M.: ИМЛИ РАН, 2018. - 563 с. - (Фольклор). Review of: Folklore: Tradition and Experiment: Col. papers. Comp. by V. M. Gatsak; Ed. by V. L. Klyaus, Ye. V. Minyonok. Moscow: IMLI RAS, 2018. 563 p. (Folklore).