Literatura científica selecionada sobre o tema "Автомат Мура"

Анализ aрзрумского путешествия А. С. Пушкина (Кавказский дневник, 1828, Калмычке, 1829), а также биографических данных соответствующего периода позволяет сделать вывод о том, что не вошедшая в окончательный текст Путешествия в Арзрум сцена «поединка» поэта с встреченной им калмычкой скорее всего имеет не реальную, а литературную ос- нову. Сомнение вызывает ряд деталей описанной встречи, в частности, кульминационный момент – удар домброй по голове путешественника, попытавшегося поцеловать «степную Цирцею». Поединок между незнакомцем и красавицей, в финале которого охотник до жен- ских прелестей получает неожиданный и зачастую унизительный отпор, становился пред- метом изображения таких художников слова, как Вольтер (поэма Орлеанская девственница, 1762) и У. Шекспир (комедия Укрощение строптивой, 1590–1592). С конца 1810-х до 1830 г. Пушкин не раз изображал такого рода «дуэли» (поэмы Руслан и Людмила и Граф Нулин, Кав- казский дневник, повесть Барышня-крестьянка). Особый интерес вызывает упоминаемый в послании Калмычке посредственный, но снискавший шумный успех роман А. де Виньи Сен-Мар, или Заговор времён Людовика XIII (1826), в сюжетосложении которого исключительно важную роль играет эпизод наказания заглавным героем «неправедного судьи» ударом по голове раскаленным распятием. Масса не- сообразностей, однако, превращают сцену в фарс вопреки воле автора. В послании Калмычке А. де Виньи (со)противопоставлен Шекспиру, осознанно добивавшемуся комического эф- фекта, рассказывая, как Катарина разбила лютню, надев ее на голову непрошенного учителя. Сцена, разыгравшаяся в кибитке, содержит ряд несомненных перекличек с Укрощени- ем строптивой Шекспира. Привлечение биографических данных позволило выявить в послании Калмычке ряд смысловых нюансов, не замеченных ранее исследователями.

In the course of the works, discrete control systems based on Mealy and Moore machines in Proteus 8 CAD have been designed and modeled. The author analyzes functional capabilities of the VSM (virtual simulation environment) of the Proteus Design Suite virtual modeling environment by Labcenter Electronics. Its application is considered to be useful for developing models and testing discrete systems.

Нохчийн халкъан барта произведенешкахь хаалуш ду генна хьалха дIадахначун «зов». Iилманан лехамашка диллича, цунна ондда тIетовжа йиш йацахь а, бIешерашкахь халкъан синкхетам, гIиллакх-оьздангаллин институташ, кхидолу хIума, кхуьуш, заманан йохаллехь, кIезга-дукха хийцалуш, схьа муха деана боху маьIна дан а тарло. Цуьнца йоьзна йу ала мегар ду барта хазнин коьрта мехалла. Тема актуальни хилар кхузаманан муьрехь билгалдоккху берийн фольклор, бераш кхетош-кхиоран говзалла санна, лелон цаторийла йолуш хиларо. Кху статья тIехь билгалйо ламасталлин а, кхузаманан а фольклоро ийманехь, тIекхуьу чкъор кхетош-кхиорехь дIалоцу меттиг. Автора билгалдоккху тIекхуьучу чкъурана йуьхьанцара дешаран процессехь къоман культурин мехаллаш йовзийтар ладаме хилар.

У статті представлені результати дослідження хеш-функцій. Для досягнення оптимальної швидкодії та надійності захисту інформації обрана апаратна реалізація алгоритмів хешування. Саме вона гарантує цілісність розробки та виключає можливість перехоплення інформації. Розроблено апаратний модуль хешування на основі алгоритмів CRC-32 і Adler-32, який відрізняється від існуючих розробок відсутністю мікропрограм та запрограмованих блоків. Роботою модуля керують спеціальні блоки керування, що базуються на автоматах Мура. Спроектований модуль представляє собою цілісну розробку, яка включає сукупність блоків, що відповідають за конкретні етапи обчислень. Перебачена можливість вдосконалення та додавання нових алгоритмів хешування. Запропоновані алгоритми хешування забезпечують швидкодію обчислення контрольної суми, що в сотні разів перевищує можливості програмних додатків. Імовірність злому апаратного блоку вважається мінімальною, адже передбачає процес повного розбору пристрою на складові та прорахунок всіх можливих значень, що поступають від складових модуля. Встановлено, що апаратна реалізація алгоритму Adler-32 виконує обчислення контрольної суми для вхідного повідомлення однакової довжини приблизно в 1,481 разів швидше, ніж апаратний модуль CRC-32. Практична цінність отриманих у роботі результатів полягає в тому, що запропонований спосіб реалізації алгоритмів дозволяє оцінити можливості та переваги апаратних розробок, забезпечити цілісність та захищеність пристрою хешування, дослідити різницю між програмними та апаратними розробками, в тому числі й у відношенні часових затрат на проектування, та забезпечити максимальну швидкодію в обчисленні хеш-сум.

Широко відомо, що П. Клодель захоплювався збірником “Illuminations” («Осяяння») А. Рембо. Він став початком нового напряму, коли думка Клоделя стала прийнятною, залишивши позаду відоме чотирискладове “Taine-et-Renan”. З цієї ж причини вплив генія А. Рембо виявляється і у драмі “La Ville” («Місто»). Поета причаровують явища взаємодії, навіть ті, що поширюються на невимовне. У дусі релігійного захисту, який ліг в основу християнського екзистенціалізму, Клодель вирушив на пошук зруйнованих відносин між людиною та її початковим зв’язком. Головні герої його драм перебувають у пошуках повнотіння: вони віддані боротьбі між нічим і всім, між нещастям та величчю. Вони втілюють різні обличчя автора, який плекав фундаментальний текст християнської апології. Особа автора була як Бог у творінні: присутня скрізь, але ніде не помітна, оскільки з’являлася під численними обличчями, яких набувала думка драматурга під час бурхливого періоду. Таким чином, “La Ville” репрезентує зрілий синтез талантів молодого Клоделя. Під час створення «Міста» драматург розгортає постулати, котрі він розвинув у поетичному мистецтві і які увінчуються переважанням всевидячого ока, заснованим на традиційній для томізму аналогії зі світлом, символом вічності. У цьому сенсі П. Клодель вводить у драму пару Кевра та Лали. Як поет та його муза, вони мають на меті обезцінити сучасний нечестивий мирський світ заради його мети – і внутрішньої, і кінцевої. Остання, як свідчать протагоністи, є настільки довершеною, що її можна досягати вічно.

В статье рассматриваются вопросы, связанные с гендерной ситуацией в казанской археологии на протяжении второй половины XIX – и всего ХХ века. До 1917 года в российской археологии женского участия практически не было. Единственным исключением была графиня П.С. Уварова, а перед Первой мировой войной начала археологическую деятельность В.В. Гольмстен, ученица одного из знаменитых российских археологов В.А. Городцова. В Казани, где было много общественных организаций и краеведческих обществ, функционировавших в последней четверти XIX века – первом десятилетии ХХ века, женщин-археологов не было. Феминная археология в Казани стала формироваться только в советское время. Эта ситуация была обусловлена предоставлением женщинам в СССР социальных и гражданских прав и снятий ограничений на получение образования. Важнейшим фактором была и демографическая ситуация в СССР после двух мировых войн и Гражданской войны. Автор выделяет три этапа казанской феминной археологии: первый – 1918–1937; второй – 1938–1950 и третий – 1960–1990-е. Все они связаны с деятельностью трех выдающихся археологов: В.Ф. Смолина, А.П. Смирнова и А.Х. Халикова. На первом этапе сформировалось первое студенческое поколение женщин-археологов: З.А. Акчурина, А.М. Ефимова, Л.И. Вараксина, родившееся в атмосфере революционного энтузиазма. На втором этапе, в основном уже в послевоенные годы, археологией продолжили заниматься, но уже на профессиональном уровне З.А. Акчурина, А.М. Ефимова и О.С. Хованская, учившаяся у археолога В.В. Гольмстен. Наставником и научным руководителем их был московский археолог А.П. Смирнов, почти ровесник по возрасту. Ему удалось создать уникальный коллектив, который в дальнейшем пополнился молодыми участниками – студентками послевоенного поколения Т.А. Хлебниковой и Н.Д. Аксеновой. Именно они продолжили и укрепили казанскую феминную археологию, хотя на третьем этапе она отошла на второй план, вытесненная целенаправленным утверждением маскулинной основы археологии в ТАССР. Но при этом число женщин-археологов в казанской археологии было достаточно большим, что, по мнению автора, отражало те же демографические последствия Второй мировой войны. Одной из особенностей казанской феминной археологии этого периода стало гендерное ученичество. Библиографические ссылки Аксенова Н.Д. Любовь моя – Болгары. Воспоминания, научные работы. Казань: Заман, 2010. 176 с. Вторая муза историка: неизученные страницы русской культуры ХХ столетия / Сост., коммент. А.А. Сванидзе. М.: Наука, 2003. 782 с. Голдина Р.Д. Силуэты растаявших веков: (О работе Камско-Вятской археологической экспедиции Удмуртского университета). Ижевск: Удмуртия, 1996. 211 с. Жебелёв С.А. Русское археологическое общество за третью четверть своего существования 1897–1921. Исторический очерк. Приложение: Биобиблиографический словарь членов РАО (1846–1924). 2-е изд. М.: Индрик, 2017. 672 с. Кузьминых С.В. Виктор Федорович Смолин. Казань: Казан. ун-т, 2004. 30 с. Кузьминых С.В., Смирнов А.С. Археология в Северо-Восточном археологическом и этнографическом институте // Поволжская археология. 2015. №1 (11). С. 214–240. Кузьминых С.В., Сафонов И.Е., Сташенков Д.А. Вера Владимировна Гольмстен: материалы к биографии. Самара: Офорт, 2007. 168 с. Лебедев Г.С. История отечественной археологии. 1700–1971 гг. СПб.: Изд-во СПбГУ, 1992. 464 с. Матвеева Г.И. Экспедиция в прошлое. Записки археолога. Самара: Самар. регион. фонд «Полдень. XXII век», 1998. 160 с. Пушкарева Н.Л. Гендерная теория и историческое знание. СПб.: Алатейя; АНО «Женский проект СПб.», 2007. 496 с. Репина Л.П. Историческая наука на рубеже ХХ–XXI вв.: социальные теории и историографическая практика. М.: Кругъ, 2011. 560 с. Руденко К.А. Археология XX века: две жизни — две судьбы: О.С. Хованская и А. М. Ефимова. Казань: МОиН РТ, 2010. 176 с. Руденко К.А. История археологического изучения Волжской Булгарии (X–XIII вв.). Казань: РИЦ «Школа», 2014. 768 с. Руденко К.А. Казанские археологи в первые годы после Великой Отечественной войны (1945–1949) (по материалам переписки А. П. Смирнова и А. М. Ефимовой). Казань: Школа, 2021. 476 с. Руденко К.А. Ольга Сергеевна Хованская: страницы биографии // Хованская О.С. Труды по археологии. Казань: Школа, 2021. С. 5–23. Серых Д.В. Всероссийские Археологические съезды как форма организации отечественной археологической науки во второй половине XIX – начале XX вв. Казань: Отечество, 2014. 188 с. Сидорова И.Б. Ученое братство: Общество археологии, истории и этнографии при Казанском университете (1879–1931 годы). Ч. 1. Казань: Отечество, 2014. 264 с. Сидорова Л.А. Советские историки: духовный и научный облик. М.: ИРИ РАН, 2017. 248 с. Скотт Дж. Гендер: полезная категория исторического анализа // Ведение в гендерные исследования. Ч. II: Хрестоматия / Под ред. С. В. Жеребкина. Харьков: ХЦГИ, 2001; СПб.: Алетейя, 2001. С. 405–436. Труд, семья, быт советской женщины / Отв. ред. С.В. Поленина. М.: Юрид. лит-ра, 1990. 432 с. Уварова П.С. Былое. Давно прошедшие счастливые дни / Труды ГИМ. Вып. 144. М.: ГИМ, 2005. 336 с.

<p>Данная статья посвящена размышлениям о проблематике малой прозы современной российской писательницы Л. Улицкой на примере цикла ее рассказов «Бедные родственники» (1993). Исследуются противоречивые и, по мнению автора статьи, весьма спорные представления о так называемой аморальности, безнравственности, чернухе, натурализме и бытописательстве Л. Улицкой.</p><p>Анализируется проблематика и своеобразие художественного конфликта рассказов «Бедные родственники», «Генеле-сумочница», «Лялин дом» и др. Отмечается внимание Л. Улицкой к экзистенциальным проблемам человеческого существования: гармонии и дисгармонии, плотского и духовного. Подробно рассматривается картина мира героев (Ляли, ее мужа и Казиева в рассказе «Лялин дом», Броньки и Ирины в рассказе «Бронька», Генеле в рассказе «Генеле-сумочница»), выявляется своеобразие внутренних конфликтов в прозе Улицкой, которые писательница помещает внутри, а не вовне. Развитие сюжета, по сути, лишено открытого противостояния и противоборства, но тем острее и насыщеннее его внутреннее течение в психике персонажей, которые переживают крах мировоззрения. Систему устойчивых представлений своих героев Улицкая подвергает серьезному душевному испытанию, а затем анализирует и истоки душевного кризиса героев, и его смыслообразующую суть.</p>Исследование позволяет прийти к заключению о том, что проза Улицкой, лишенная заметного морализаторства, вместе с тем основана на глубинных представлениях о моральном и аморальном, живом и мертвом, истинном и ложном. Интерес к субстанциональному и экзистенциальному в прозе Улицкой реализуется через изображение внутреннего конфликта, трагическое столкновение в душе персонажа конфликтующих ценностных систем.

У даній роботі було розглянуто наявні рішення реалізації автомату Мура, способи опису кінцевих автоматів, варіанти мінімізації автомату Мура, а також описано роль кінцевих автоматів в сучасному світі, сферу їх використання, також було синтезовано автомат Мура заданий таблицею переходів-виходів за варіантом, мінімізовано даний автомат, а також розроблено електричну структурну, електричну принципову і електричну функціональну схеми. Даний автомат Мура був також реалізований засобами програмного середовища Quartus II, після чого його було скомпільовано та перевірено на коректність за допомогою Simulation Waveforms.

Метою роботи є синтез та моделювання операційного автомату на основі автомату Мура. Об’єктом дослідження є програмно-технічний (апаратний) засіб – операційний автомат на основі автомату Мура. Предметом дослідження є формалізований опис та схеми операційного автомату на основі автомату Мура. Практичне значення має змодельований, спроєктований та реалізований операційний автомат на основі автомату Мура, який використовується для обчислення кількості парних елементів, що належать інтервалу [-3; 13] у двовимірному масиві A[n, m].

Метою роботи є синтез та моделювання керуючого автомату на основі автомату Мура. В дипломній роботі розглядається абстрактний та структурний синтез автомата Мура, способи його задання. Практичне завдання дипломної роботи була розробка операційного пристрою, що розв’язує наступну задачу: обчислення суми додатних елементів двовимірного масиву A[n, m], що належать інтервалу [-3;7]. Скласти мікропрограму операційного пристрою, до складу якого входить керуючий автомат, у вигляді змістовної та кодованої ГСА. Виконати абстрактний та структурний синтез керуючого автомату як автомату Мура.