Добірка наукової літератури з теми "Коефіцієнти детермінації"

Досліджено взаємозв'язок між рівнем урбанізації та моноцентричністю регіонів України. Розглянуто показники урбанізації та коефіцієнти першості, що показують концентрацію населення в найбільшому місті області, як індикатор просторового розвитку території. Проведено аналіз рівнів урбанізації, які відрізняються від найвищих значень у Донецькій, Луганській та Київській областях до найнижчих у Закарпатській, Чернівецькій та Івано-Франківській областях. Встановлено значну варіативність коефіцієнта першості, що свідчить про різний рівень концентрації населення в регіонах. Наприклад, Київська область демонструє найвищий коефіцієнт першості (62,2%), що вказує на домінування столиці в структурі регіонального розселення, тоді як Закарпатська область має найнижчий показник (9,3%). Використовуються методи кореляційно-регресійного аналізу, включаючи розрахунок коефіцієнтів Фехнера (0,5) та Спірмена (0,504), які підтверджують перевірку прямого середнього зв'язку між рівнем урбанізації та коефіцієнтом першості. Побудовано лінійну регресійну модель, яка демонструє слабкий зв’язок між досліджуваними показниками, на що вказує коефіцієнт детермінації (R² = 0,301). Виявлено, що регіони з вищим рівнем урбанізації традиційно характеризуються більшою моноцентричністю, проте встановлено значну неоднорідність між областями. Результати дослідження вказують на потребу подальшого вивчення регіональних особливостей для ефективного планування регіональної політики, спрямованої на збалансований розвиток міських і сільських територій. Зроблено висновок про важливість урахування виявлених тенденцій у процесі формування стратегій регіонального розвитку. Отримані результати можуть бути використані для удосконалення підходів до управління просторовим розвитком регіонів, зокрема для мінімізації негативних наслідків моноцентричності та сприяння гармонійному розвитку міських і сільських територій. Акцентовано на необхідності подальших досліджень, спрямованих на глибший аналіз впливу урбанізаційних процесів на соціально-економічний розвиток, з урахуванням динаміки та специфіки кожного регіону України.

Мета дослідження – провести комплексний порівняльний фармако-математичний аналіз ефективності координаційних сполук германію з біолігандами у посткомпресійному періоді на підставі результатів скринінгу потенційних засобів фармакотерапії наслідків синдрому тривалого розчавлювання (СТР). Експериментальною моделлю ендотоксикозу посттравматичного генезу був патологічний процес, який розвивався у тварин у результаті розчавлювання м’яких тканин задніх кінцівок протягом 5 год у спеціальному приладі з манометричним контролем тиску. Кількісними критеріями фармакотерапевтичної ефективності досліджуваних сполук в умовах ендотоксикозу на тлі СТР були концентрація кінцевих продуктів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), що реагують з 2-тіобарбітуровою кислотою (ТБК-реактанти) у гомогенаті печінки щурів і рівень молекул середньої маси (МСМ) у сироватці крові щурів. Кореляційні залежності «структура – активність» проводили за методом найменших квадратів. За результатами скринінгової серії досліджень потенційних засобів фармакотерапії наслідків СТР проведений комплексний фармако-математичний аналіз активності координаційних сполук германію з біолігандами. Показано, що ефективна детоксикація організму за умов СТР притаманна сполукам германію з комплексним органічним аніоном – (Мігу-4-6,8,9). Максимальну здатність зменшувати вміст універсальних маркерів ендогенної інтоксикації проявила сполука (Мігу-6), у разі введення якої рівень МСМ знижується в 2 рази, а концентрація ТБК-реактантів знижується в 4,4 разу порівняно з контрольною групою. Показано, що між концентрацією ТБК-реактантів у гомогенаті печінки щурів і вмістом МСМ у сироватці крові щурів існує залежність, коефіцієнти кореляції (детермінації) якої змінюються в незначному ступені за порівняння різних груп без тіотриазоліну та таких, що містять і тіотриазолін, зокрема, коефіцієнт лінійної кореляції для групи А та групи А1 становить 0,986 і 0,908 відповідно. Отримані дані вказують на правильність вибору тіотриазоліну як препарату порівняння за умов екстремального стану, що вивчається, та можуть бути фармако-математичним обґрунтуванням доцільності його використання на етапі клінічних досліджень. Залежність показників МСМ і ТБК-реактантів від кількості акцепторів та донорів водневого зв'язку, дипольного моменту, енергій ван-дер-ваальсових та електростатичних взаємодій характеризується показниками – коефіцієнтами кореляції та детермінації (rxy, R2) різного рівня. Для показника МСМ найхарактернішим є зв'язок з акцепторами водневого зв'язку (rxy = 0,931, група С), тоді як для показника ТБК-реактантів зв'язок з акцепторами водневого зв'язку характеризується значенням rxy на рівні 0,481 (група С).