Статті в журналах з теми "Критерій оцінювання розподілу"

У статті представлено результати науково-дослідної роботи з розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності методистів регіональних служб у процесі підвищення кваліфікації, що здійснювалася на базі Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти впродовж 2017–2020 років. Проаналізовано дослідження, в яких окреслено питання розвитку та оцінювання інформаційно-комунікаційної компетентності педагогічних працівників, побудови рамок інформаційно-комунікаційної компетентності. Схарактеризовано завдання дослідження, наведено відомості про його учасників. Представлено інструменти оцінювання рівня сформованості інформаційно-комунікаційної компетентності методистів регіональних служб, які охоплюють визначені нами компоненти компетентності (мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційно-діяльнісний та дослідницько-рефлексивний), рівні (базовий, поглиблений, професійний, експертний) та індикатори з урахуванням аспектів використання ІКТ методистами. До інструментарію увійшли як традиційні методики для дослідження рівня професіоналізму педагогічних працівників, так і розроблені нами анкети, тести, чек-листи тощо. Описано результати діагностики рівня сформованості інформаційно-комунікаційної компетентності контрольної та експериментальної груп з використанням наявного інструментарію з кожного компонента компетентності та загального показника на початку та наприкінці експерименту. Наведено результати перевірки гіпотез дослідження за допомогою критерію узгодженості Пірсона, представлено порівняння розподілів контрольної та експериментальної груп за цим критерієм, здійснено його порівняння з критичними значеннями критерію.

Метою статті є розроблення методу оцінювання ефективності функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України для подальшого прийняття управлінських рішень щодо її удосконалення. Метод розроблений на підставі аналізу структури і змісту роботи підрозділів системи кадрових органів Збройних Сил України й самої системи загалом на етапі її функціонування та планування розвитку як у мирний, так і у воєнний час. Під час написання статті застосовано метод аналізу ієрархій. Зазначений методологічний підхід дав змогу вирішити завдання щодо оцінювання ефективності функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України. Він базується на розгляді процесу функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України як багатопараметричного процесу, що описується десятьма параметрами (показниками) та передбачає виконання дев’яти завдань, а також структурувати інформацію для визначення ступеня важливості показників. Для оцінювання ефективності функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України застосовано комплекс математичних моделей, який складається з: марковської моделі системи кадрових органів; математичної моделі обґрунтування складу системи кадрових органів; математичної моделі оптимального розподілу людського ресурсу за періодами комплектування та математичної моделі оцінювання ефективності функціонування системи кадрових органів. Метод оцінювання ефективності функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України передбачає: оцінювання показників ефективності системи кадрових органів; аналіз і комплексування показників оцінювання ефективності системи кадрових органів для різних варіантів її побудови; їх перевірку за відповідними критеріями; вироблення пропозицій щодо вибору раціональної структури системи кадрових органів на підставі аналізу значень вказаних показників; перевірки критеріїв для різних варіантів формування системи кадрових органів. Оцінювання ефективності функціонування як існуючої, так і перспективної системи кадрових органів Збройних Сил України базується на оцінюванні ефективності виконання завдань з реалізації військової кадрової політики, залучення персоналу на військову службу, кадрового менеджменту та підготовки кадрів. Показником ефективності у цьому методі є показник W (загальний показник ефективності функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України), який формується з часткових показників ефективності. Для кожного показника часткової ефективності визначені критерії. Якщо часткові показники відповідають цим критеріям ефективності, то робиться висновок про те, що система кадрових органів відповідає вимогам. Наукова новизна розробленого методу полягає у тому, що він розроблений вперше та дозволяє оцінити ефективність функціонування системи кадрових органів Збройних Сил України щодо виконання дев’яти основних завдань за десятьма показниками та критеріями з урахуванням інтенсивності надходження кадрових завдань та раціонального складу кадрових органів для подальшого прийняття управлінських рішень щодо її удосконалення. З теоретичної точки зору цінність статті полягає у тому, що за відсутності методології оцінювання ефективності функціонування системи кадрових органів щодо комплектування особовим складом Збройних Сил України як у мирний, так і у воєнний час та методичного апарата, розроблений новий метод дає змогу комплексно оцінити ефективність функціонування системи кадрових органів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом. Практична значущість запропонованого методу надає можливість науково обґрунтувати відповідні положення керівних документів комплектування особовим складом і визначити оптимальні структуру та склад системи кадрових органів Збройних Сил України, а також пропозиції командуванню щодо укомплектованості військ (сил) під час як підготовки та планування операції (бойових дій), розгляду варіантів замислу операції, розрахунку потрібного складу чисельності військ (сил) Збройних Сил України, підготовки необхідних даних для директивних і планових документів та можливості роботи системи кадрових органів з перерозподілу наявних людських ресурсів. Розроблений метод доцільно використовувати в управліннях персоналу органів військового управління Збройних Сил України, вищих військових навчальних закладах у навчальному процесі підготовки слухачів стратегічного і оперативного рівня з кадрового менеджменту у військах (силах).

Мета роботи: розробка методу оцінювання ризику аварій під час декларування потенційно небезпечних об'єктів, при експертизі промислової безпеки, обґрунтуванні технічних безпекових рішень, при страхуванні та економічному аналізі безпеки на основі критерію «вартість-безпека-зручність».
 Метод: ступінь ризику аварій на небезпечному виробничому об'єкті, експлуатація якого пов'язана з безліччю небезпек і визначається виходячи з обліку відповідних критеріїв та показників ризику. У загальному випадку показники ризику виражаються за допомогою поєднання (комбінації) ймовірності (або частоти) і ваги наслідків небажаних подій. Методичним інструментарієм проведеного дослідження стали методи аналізу і синтезу, аналізу “дерев сценаріїв розвитку аварії”.
 Результати дослідження: удосконалена методика яка дозволяє прогнозувати розподіл небезпечних зон при аварії; розподіл працівників на об'єкті при аварії (імовірнісне); індивідуального й соціального ризиків для працівників на виробничій площі (закономірність).
 Теоретична цінність дослідження: полягає в можливості визначення реальної оцінки імовірності аварії на ПНО за допомогою удосконаленої методики.
 Цінність дослідження: результати оцінки ризику використовуються при декларуванні небезпечних виробничих об'єктів, при експертизі промислової безпеки, обґрунтуванні технічних безпекових рішень, при страхуванні та економічному аналізі безпеки на основі критерію «вартість-безпека-зручність», а також аналізі впливу виробничої діяльності на навколишнє середовище та оцінці інших процедур, які пов'язані з аналізом промислової безпеки.
 Обмеження дослідження: обмеження дослідження полягає у використанні інформації, що перебуває у вільному доступі.
 Тип статті: теоретична.

У статті оцінюється точність вимірювання частоти пачки для випадку узгодженої обробки без врахування фазових флуктуацій. Наведено результати експерименту по визначенню статистичних характеристик радіолокаційних сигналів, відбитих від місцевих предметів, розташованих за межами дальності прямої видимості, при поширенні радіохвиль в умовах аномальної рефракції над морем. Отримані гістограми розподілу початкової фази відбитого сигналу РЛС апроксимовані кривою, що відповідає нормальному закону розподілу, а нормована кореляційна функція має осцилюючий характер. Оцінювання частоти радіолокаційного сигналу здійснюється за критерієм максимуму натурального логарифма відношення правдоподібності. В явному вигляді отримано достатню статистику за наявністю фазових флуктуацій. Результати вказують на те, що для сучасних РЛС в умовах регулярного вимірювання, на точність оцінювання частоти пачки радіоімпульсів в значно більшому ступені впливають статистичні характеристики флуктуації фаз ніж відношення сигнал-шум.

У статті подано результат порівняльного аналізу основних можливих нестандартних ситуацій у міжнародних пунктах пропуску для автомобільного сполучення в мирний та воєнний часи. Критична оцінка визначених можливих сценаріїв нестандартних ситуацій та чинного науково-методичного апарату наукових праць і нормативно-правового забезпечення дій прикордонних підрозділів, спрямованих на їх (сценаріїв) нейтралізацію, виявила наявність протиріччя між наявною практичною потребою у готовності підрозділів до виконання специфічних завдань у пунктах пропуску в умовах, що розглядаються, та відсутністю системи відповідних показників і критеріїв оцінки спроможності підрозділів ефективно їх виконати, що виявило потребу у розробці моделі формування системи показників і критеріїв щодо раціонального розподілу сил і засобів прикордонних підрозділів у міжнародних пунктах пропуску для автомобільного сполучення в умовах воєнного стану. На підґрунті проведеного з експертами з організації прикордонного контролю Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького порівняльного аналізу були визначені особливості проведення заходів щодо локалізації основних можливих нестандартних (кризових) ситуацій, виникнення яких можливе як у мирний час, так і в період дії правового режиму “воєнний стан” у державі. Розкрито етапи формування комплексу показників, їх фізичну сутність, завдання та ресурс, який необхідний для вирішення. Запропонована модель надала можливість поєднати виявлені експертним шляхом основні загрози, притаманні конкретним сценаріям дій, та логічний зв’язок з формальними виразами, використання яких надає можливість формувати необхідні значення показників івимірювання їх поточних значень та як наслідок – формувати критерії оцінювання стану обстановки, формувати пропозиції щодо раціонального розподілу сил і засобів у міжнародних пунктах пропуску в умовах воєнного часу в державі.

Вибір показників та критеріїв оцінювання якості програмних засобів визначають: призначення та функції інформаційної системи; функціональні можливості; вихідні дані; ресурси інформаційно-технічного забезпечення; якість процесу розробки; якість алгоритмів – надійність (відмовостійкість), швидкодія, наявність можливості інтегрування з іншими системами (гнучкість), можливість використання тільки того функціонального блоку, який необхідний у поточний момент часу; підтримку можливості налагоджування системи користувачем. Якість програмних засобів знаходиться у прямій залежності від якості розробки алгоритмів і програмного коду. Синтез структури автоматизованої системи підтримки прийняття рішень здійснено у таких напрямах: вибір за функціональною ознакою комплексу задач, які будуть вирішуватися на програмно-технічних засобах системи управління; розробка та реалізація алгоритмів; формування загальної структури інформаційно-розрахункової системи; розподіл інформаційно-аналітичного забезпечення між елементами багаторівневої системи управління; визначення комплекту технічних засобів автоматизованої системи підтримки прийняття рішень та взаємозв’язків між ними. Метою синтезу автоматизованої системи підтримки прийняття рішень є забезпечення оперативності та достовірності розв'язання задач мінімальним ресурсом обчислювальних засобів та засобів комунікації. В основу проєктування функціонально-структурного розподілу інформаційно-аналітичного забезпечення та програмно-технічних компонентів автоматизованої системи підтримки прийняття рішень покладено такі принципи: використання програмно-технічних комплексів та засобів комунікацій сучасної інфраструктури інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи “Гарт” Державної прикордонної служби України; територіальний розподіл засобів автоматизованої системи підтримки прийняття рішень відповідно до побудови системи управління Державної прикордонної служби України; функціонально-структурний розподіл здійснюється з урахуванням напрямів та видів діяльності підрозділів Державної прикордонної служби України з деталізацією інформаційноаналітичних задач, що автоматизують конкретні способи оперативно-службової діяльності.

У статті розглянуто проблему автоматизації документообігу конкурсів наукових робіт студентів у контексті цифрової трансформації освітніх процесів. Традиційні підходи до організації конкурсів базуються на ручній перевірці поданих матеріалів, що вимагає значних людських ресурсів, спричиняє затримки та може впливати на об’єктивність оцінювання. У зв’язку з цим актуальним є впровадження інтелектуальних технологій, які дозволяють автоматизувати процеси перевірки, оцінювання та управління конкурсними заявками.У роботі запропоновано концепцію веб-платформи, яка використовує спеціалізовані генеративні попередньо навчені трансформери (GPTs) для виконання автоматизованого аналізу наукових робіт. Запропонований підхід забезпечує автоматичну перевірку відповідності формальним вимогам, академічної доброчесності, стилістичних характеристик тексту та правильності оформлення бібліографічних посилань. На відміну від універсальних моделей штучного інтелекту, використання лінійки спеціалізованих GPTs дозволяє досягти вищої точності аналізу за рахунок розподілу функціональності між окремими модулями системи.Описано архітектуру веб-платформи, яка включає клієнтський рівень (інтерфейс користувача), серверний рівень (сервер застосунку та модулі управління), рівень даних (база даних для зберігання інформації про конкурсні роботи, користувачів та результати перевірок) та рівень інтеграції із зовнішніми сервісами (системи перевірки плагіату, платформи для надсилання повідомлень тощо). Результати дослідження підтверджують ефективність автоматизованого підходу: впровадження спеціалізованих GPTs дозволяє зменшити час перевірки роботи на відповідність критеріям конкурсу, усуває можливість людських помилок при оцінюванні, що сприяє підвищенню об`єктивності. Запропоновані підходи можуть бути використані для подальшого вдосконалення систем управління академічними конкурсами, сприяючи розвитку цифрової інфраструктури вищої освіти.

На думку авторів статті, одним із можливих шляхів підвищення ефективності планування бойової підготовки (БП) та досягнення потрібного рівня навченості військових формувань є розроблення та запровадження в практику їх БП принципово нового нормативного документа – Комплексної програми бойової підготовки з’єднання (частини) (КПБП). На відміну від існуючих програм БП, КПБП має забезпечити можливість визначення оптимальної кількості навчальних годин та їх раціональний (оптимальний) розподіл між спеціалістами (підрозділами) та періодами підготовки для досягнення заданого рівня навченості з’єднання (частини) Збройних Сил України в цілому, а також його готовності до взаємодії з іншими військовими формуваннями сил оборони під час спільного виконання бойових завдань. Встановлено, що в існуючих методиках оцінювання ефективності БП військових формувань, у тому числі її планування, використовуються зовсім різні методи (шляхи, способи) дослідження процесу розподілу рівня їх навченості в часі. Як стверджують автори, на сьогодні відсутня загальна методологія комплексного вирішення подібних завдань. Враховуючи це, у статті викладено суть та основний зміст Математичної моделі визначення загального обсягу навчальних годин КПБП військового формування типу з’єднання (частина) будь-якого ступеня готовності. Ця модель є основою Методу визначення оптимальної кількості навчальних годин БП спеціалістів (підрозділів) військового формування типу з’єднання (частина) для досягнення заданого рівня їх навченості за критерієм мінімальних фінансових затрат (лінійний варіант оптимізації). Стаття є логічним продовженням попередніх публікацій даного напряму дослідження.

Досвід російсько-української війни свідчить про те, що одним із перспективних напрямів підвищення ефективності ведення бойових дій в сучасних умовах є перехід до групового (ройового) застосування безпілотних систем для виконання розвідувальних і ударних завдань. Зважаючи на це, статтю присвячено вирішенню актуального наукового завдання, яке полягає у виборі показників оцінювання ефективності застосування роїв ударних безпілотних літальних апаратів для ураження нестаціонарних групових цілей. У публікації висвітлено завдання роїв ударних БпЛА, що поділяються на бойові завдання та завдання підтримки (забезпечення) бойових дій. Виконання кожного з них потребує оцінювання з метою ухвалення обґрунтованих рішень та коригування стратегій ройового застосування ударних БпЛА, які виконуватимуть комплекс завдань щодо виявлення, розпізнавання, ураження як одиночних об’єктів, так і нестаціонарних групових цілей противника. Таке оцінювання потребує наявності відповідних показників ефективності. З огляду на це, у статті наведено основні вимоги до таких показників, запропоновано варіант загальної класифікації показників ефективності застосування роїв ударних БпЛА з умовним розподілом їх на декілька груп, основними з яких є: функціональні, часові, просторові, часткові, інтегральні, експлуатаційні, воєнно-економічні. Також наведено пояснення та очікувані варіанти функціональних залежностей зазначених показників та інших додаткових параметрів, які впливатимуть на ефективність застосування роїв ударних БпЛА. Під час проведення дослідження застосовано загальнонаукові методи (аналізу, порівняння), окремі положення системного підходу, теорії імовірностей та теорії надійності систем, а також воєнно-економічного аналізу. Запропоновані показники ефективності можуть бути використані під час формування моделей оцінювання ефективності застосування роїв ударних БпЛА. Практична значущість отриманих результатів дослідження для воєнно-оборонної сфери полягає в можливості розроблення на основі запропонованої системи показників відповідних розрахункових задач і моделей, які застосовуватимуться органами військового управління для ухвалення виважених рішень щодо ефективного застосування роїв ударних БпЛА. Подальшими напрямами досліджень є: обґрунтування критеріїв ефективності застосування роїв БпЛА; розроблення математичних моделей ураження нестаціонарних неоднорідних групових цілей однорідними та неоднорідними роями БпЛА; пошук способів розв’язання задач кластеризації та класифікації об’єктів (цілей) ураження із застосуванням методів та алгоритмів штучного інтелекту, а саме нейронних мереж; розв’язання задачі оптитмального розподілу ударних БпЛА по об’єктах нестаціонарної неоднорідної групової цілі з урахуванням їхньої пріоритетності, а також оцінювання ефективності ройового застосування БпЛА. Матеріали, що подано у статті, можуть бути корисними науковим та науково-педагогічним працівникам у галузі математичного моделювання складних систем воєнного призначення, а також здобувачам вищої освіти (курсантам, студентам, слухачам та ад’юнктам), які вивчають зазначені питання.

Мета роботи: визначення загроз енергетичні безпеці України та їх класифікації. Метод дослідження: метод аналізу складових енергетичного сектору, визначення загроз енергетичній безпеці держави та їх систематизація за певними ознаками. Практична цінність дослідження: запропонований розподіл загроз енергетичній безпеці можливо використовувати під час розроблення програмних документів щодо розвитку енергетичної сфери держави, визначення шляхів протистояння негативним зовнішнім та внутрішнім факторам, проведення досліджень енергетичної безпеки держави, зокрема визначення можливостей держави щодо протидії загрозам, а також для розроблення системи показників та критеріїв оцінювання ефективності заходів щодо підвищення енергетичної безпеки України. Тип статті: теоретична.

В статті розглянуто методику визначення важливості об’єктів протиповітряної оборони з використанням методу факторного аналізу, а саме CVRT-методу. Досвід ведення протиповітряної оборони України з початку широкомасштабного вторгнення російської федерації свідчить про тенденції щодо постійної зміни тактики засобів повітряного нападу противника, перенесення акцентів його ракетно-авіаційних ударів на різні групи важливих державних та військових об’єктів, об’єктів критичної інфраструктури і навіть на цивільне населення. Це свідчить, що важливість критичних об’єктів, як комплексний показник, не може бути постійною величиною, яка була визначена ще до початку війни. Його значення має бути адаптивним під реалії обстановки, що скалася, прогнозується та постійно змінюється, мати чіткий і зрозумілий механізм для його розрахунку. Саме це має забезпечити відсутність упередженості й суб’єктивності в прийнятті рішень та стати необхідною умовою для якісного планування протиповітряної оборони і оцінювання її ефективності в операціях. У роботі розкрито основні положення щодо змісту процедур визначення важливості критичних об’єктів з використанням CVRT-методу, прийнятого у процесі планування операцій збройних сил країн НАТО. Визначені мета, завдання, пропозиції щодо розподілу сил та засобів ППО з врахування факторів, які були отримані під час оцінювання важливості критичних об’єктів. Розглянуті ключові показники що визначають важливість критичних об’єктів, їх характеристики та критерії оцінювання. Проведено аналіз застосування CVRT-методу для визначення важливості критичних об’єктів в процесі планування операцій за стандартами НАТО.

Запропоновано методичний підхід до кількісного оцінювання балансу між потрібними витратами ресурсів та наявними в державі фінансовими ресурсами, що можуть бути виділені для реалізації синтезованих варіантів програми розвитку системи озброєння та військової техніки тактичної авіації на середньо- та довгостроковій перспективі. Даний методичний підхід, в залежності від варіанту обрання стратегії розвитку системи озброєння тактичної авіації, призначений для оцінювання можливості реалізації раціонального варіанту програми, синтезованого на основі розв’язування математичної задачі оптимізації в зворотній постановці, а також для формування елементів системи обмежень у формалізованому критерії раціональності при обранні стратегії розвитку парків літаків тактичної авіації по набуттю нею необхідних спроможностей за мінімально можливий час та у формалізованому критерії раціональності – при виборі стратегії по максимальному нарощенню спроможностей тактичною авіацією при обмеженому фінансуванні розвитку її системи озброєння та військової техніки. Оскільки фінансування програми переозброєння тактичної авіації, найімовірніше, буде здійснюватися коштом Державного бюджету України, у запропонованому методичному підході до оцінювання можливості реалізації такої програми пропонується спиратися на нормативно-правову базу України, що регламентує обсяги фінансування Сектору безпеки і оборони, та статистичні дані щодо наявного розподілу коштів на потреби Збройних Сил України за видами та напрямками фінансування, а також на результати аналізу світового досвіду фінансування такого роду програм. Прогноз фінансових показників на заданій глибині планування розвитку системи озброєння та військової техніки тактичної авіації, що характеризують обсяги цільового фінансування витрат на розвиток, закупівлю, модернізацію та ремонт озброєння, військової техніки, засобів та обладнання пропонується будувати на використанні статистичного матеріалу щодо фінансування переозброєння тактичної авіації, накопиченого у ретроспективі, та даних прогнозу Світового банку щодо росту ВВП України на середньо- та довгостроковій перспективі. Виявлення на етапі синтезу невідповідності потрібного фінансового ресурсу тому, який очікувано зможе бути забезпечено державним фінансуванням, надає можливості для своєчасного пошуку альтернативних шляхів набуття необхідних спроможностей або додаткових джерел фінансування, що сприятиме запобіганню зайвим витратам ресурсів та часу для набуття необхідного рівня спроможностей тактичною авіацією.

Запропонований методологічний підхід до оцінювання процесів розвитку і системи управління ними являє собою інновацію, яка охоплює всі системи господарювання територіальних громад: соціальну, екологічну і економічну – як системної цілісності, і пропонує методологію збалансованого оцінювання системи показників процесів їх розвитку, організації і забезпечення їх плину з боку органів управління. Розглянуті теоретико-методологічні засади формування інформаційно-аналітичної бази оновлення системи управління розвитком територіальних громад шляхом розгляду умов формування належного управління розвитком у т.ч. відсутність суперечностей між цілями розвитку громад, цілями формування процесів розвитку, між методами досягнення цілей і розподілом результатів, між рівнем упорядкованості, збалансованості і симетричності функціонування процесів розвитку в усіх системах територіальних громад, параметрами, змістом і процесною цілеспрямованістю управлінської діяльності всіх об’єкто-суб’єктах управління. Системи управління територіальними громадами розглянуті в сутнісно-змістовному, організаційно-технологічному, соціально-економічному і правовому аспектах. Запропонована система показників і критеріїв оцінювання стану процесів розвитку систем і їх сукупного розвитку як цілісності територіальної громади. Доведена необхідність одночасного оцінювання результативності дії систем управління. Запропонована методологія комплексного оцінювання рівня розвитку процесів і впливу на нього систем управління. Сформовані алгоритм і моделі побудови інформаційно-аналітичної бази управління розвитком. Результати оцінювання призначаються для їх використання при розробці стратегій і планів розвитку територіальних громад і при розробці заходів щодо формування нових систем управління розвитком. Ознайомлення з результатами дослідження сприятиме формуванню інноваційних компетенцій органів місцевої влади, окремих державних службовців і практиків.

Ефективність протиповітряної оборони військ і об’єктів суттєво залежить від функціонування системи розвідки повітряного противника. Своєчасність видачі інформації про засоби повітряного нападу противника зенітним ракетним дивізіонам є визначальним для їх надійного ураження. Невизначеність дій засобів повітряного нападу, а саме висот їх застосування і напрямків удару по військах і об’єктах, обумовлює необхідність при організації розвідки розглядати декілька варіантів побудови просторової структури системи розвідки повітряного противника з метою її оптимізації. У статті запропоновано методику визначення раціональної просторової структури системи розвідки повітряного противника, в якій за критерій оптимізації прийнято ефективність функціонування системи розвідки повітряного противника, що оцінюється математичним сподіванням відносної величини кількості засобів повітряного нападу зі складу удару, що виявлені і по яким своєчасно видана інформація зенітним ракетним дивізіонам. Ефективність функціонування системи розвідки повітряного противника визначається як добуток імовірності виявлення цілей системи розвідки повітряного противника та імовірності своєчасної видачі інформації по них зенітним ракетним дивізіонам. Імовірність виявлення цілі системи розвідки повітряного противника визначається із урахуванням коефіцієнта перекриття радіолокаційного поля, імовірності своєчасної видачі інформації зенітним ракетним дивізіонам із використанням нормальної функції розподілу Лапласа. При оцінювані ефективності функціонування системи розвідки повітряного противника ураховуються можливі діапазони висот застосування засобів повітряного нападу і напрямки їх ударів по військах і об’єктах. Розподіл засобів повітряного нападу за діапазонами висот застосування здійснюється за евристичним методом. Коефіцієнти важливості (небезпечності) напрямків ударів засобів повітряного нападу визначаються із використанням експертного методу ранжирування. Варіанти просторової структури системи розвідки повітряного противника відрізняються розташуванням позицій радіолокаційних станцій на місцевості. Раціональним вважається варіант просторової структури, якому відповідає максимум ефективності функціонування системи розвідки повітряного противника. Порядок використання розробленої методики визначення раціональної просторової структури системи розвідки повітряного противника показаний на прикладі. Методика може використовуватись під час організації розвідки повітряного противника органами управління радіотехнічних військ.

В роботі проаналізовані причини та визначенні основні чинники виникнення нещасних випадків зв’язаних з ураженням робітників електричним струмом на виробництві. Запропоновано для зменшення рівня електротравматизму на виробництві використовувати ризик-орієнтований підхід управління системою охорони праці, а саме, методику Hazard Identification Studies. Наведена характеристика основних приміщень електричної підстанцій. Проаналізовані існуючи небезпеки та шкідливості при використанні електрообладнання, що розташовано в приміщеннях електричної підстанції при розподілі електричної енергії напругою 6 кВ. Надані критерії оцінювання імовірності та серйозності/тяжкості виникнення небезпек, які можуть виникати в приміщенні підстанції. Розроблена карта ідентифікації небезпек та ризиків для різних видів робіт, що виконують електромонтери під час ремонту та обслуговуванню електрообладнання, яке розміщено в приміщені електричної підстанції. Встановлено, що найбільш небезпечним процесом для електромонтерів є капітальний ремонт та обслуговування вимикачів масляних ВМГ-133 ВМГ-10 (електрообладнання напругою вище 1000 В). Запропоновані заходи мінімізації встановленого ризику. Проведена орієнтовна оцінка впливу впровадження запропонованих заходів з охорони праці. Встановлено, що дані заходи в двічі знижують рівень ризику небезпечного інциденту, з 20 до 10 балів. Підтверджена ефективність заходів з охорони праці для мінімізації рівнів ризиків всіх основних технологічних процесів під час ремонту електроустаткування на електричних підстанціях при розподілі електричної енергії напругою 6 кВ.

На основі результатів експериментальних досліджень з оцінювання поширення пожежі зовнішніми вертикальними конструкціями будівель визначено характер змін температурних розподілів на поверхні досліджуваного фрагмента фасаду залежно від значення його нахилу. Здійснено аналіз проблемних аспектів під час проведення оцінювання поширення пожежі зовнішніми огороджувальними конструкціями складної форми та обґрунтовано актуальність проведених експериментальних натурних досліджень. Наведено етапи організації експерименту, підготовки випробувальної установки та обладнання вимірювальної техніки під час проведення імітаційних випробувань на базі пожежно-випробувального полігону. Описано характер поширення полум’я досліджуваним фрагментом фасадної системи для кожного етапу досліджень. На основі отриманих даних щодо температурного режиму на поверхні досліджуваного фрагмента фасаду побудовано графіки температурних залежностей в часі щодо кожного етапу експериментальних досліджень, а також відповідні поліноміальні регресійні залежності. Здійснено аналіз можливості поширення пожежі зовнішніми вертикальними огороджувальними конструкціями на вище розташовані поверхи на основі міжнародних критеріїв та особливостей конструктивного виконання фасадних систем. Порівняння отриманих закономірностей дало змогу зробити висновки щодо впливу нахилу фасаду під різними кутами на процеси поширення пожежі зовнішніми огороджувальними конструкціями, а також визначити подальші напрями досліджень щодо забезпечення якісного оцінювання процесів поширення пожежі фасадами будівель. Отримані результати можуть бути передумовою для зміни підходів щодо оцінювання процесів поширення пожежі зовнішніми вертикальними огороджувальними конструкціями, в яких на сьогодні не враховуються такі конструктивні характеристики фасадів, як кути їх можливого нахилу.

У зв'язку з бурхливим розвитком обчислювальної і вимірювальної техніки, а також із впровадженням новітніх технологій значно розширилась сфера застосування генераторів псевдовипадкових чисел та псевдовипадкових послідовностей, що ставить нові вимоги до їх проектування та методів оцінки якості. Якісні псевдовипадкові послідовності, хоча і є за своєю суттю детермінованими, володіють проте практично всіма властивостями реалізацій істинно випадкових процесів і успішно їх замінюють, оскільки формування випадкових послідовностей надзвичайно складне. У зв'язку з різноманітністю і широким спектром завдань, які потребують використання псевдовипадкових числових послідовностей, постійно розробляються і вдосконалюються нові алгоритми, методи і засоби для отримання таких послідовностей. За допомогою генераторів псевдовипадкових послідовностей можна отримувати послідовності чисел, де кожен елемент практично незалежний від інших і відповідає певному заданому закону розподілу, найбільш поширеним з яких є рівномірний закон розподілу. Завдяки своїм статистичним властивостям та швидкості генерації генератори псевдовипадкових чисел та послідовностей є важливим інструментом для багатьох сфер діяльності: імітаційного моделювання (економічні, математичні, фізичні, медичні дослідження, військова справа), розробок комп’ютерних ігор (генерація 3D-моделей, текстур та світів, а також створення різноманітності та випадковості у поведінці персонажів та подій), вимірювальної техніки. Загалом важливо відзначити, що розробники генераторів псевдовипадкових послідовностей стикаються з низкою жорстких вимог, щодо певних характеристик результатів, які вони створюють за допомогою цих генераторів. Ці вимоги можуть варіюватися залежно від конкретного призначення генератора, і в разі використання псевдовипадкових послідовностей у сферах кібербезпеки та захисту інформації, вони можуть бути особливо високими і вимогливими. Наприклад, для криптографічних застосувань вимоги є надзвичайно суворими і часом навіть протирічать одна одній. Для перевірки відповідності згенерованої послідовності заданим критеріям та вимогам необхідно провести оцінювання її якості, під час якого проводиться оцінювання за різними ознаками та параметрами. Оскільки при розробці генераторів псевдовипадкових послідовностей прагнуть досягти того, щоб вони були схожі на послідовності чисел, що розподіляються дійсно випадково, то в основі будь-якого оцінювання генераторів лежить порівняння статистичних характеристик згенерованої послідовності з характеристиками істинно випадкових послідовностей. З цією метою використовуються різноманітні тести, які дозволяють виявляти наявні статистичні закономірності і, таким чином, виявляти низьку якість згенерованих псевдовипадкових послідовностей.

У даній статті авторами запропоновано систему критеріїв для формування допоміжної класифікації базових фігур і змагальних варіацій спортивних танців європейської програми. Отже, проведене дослідження підтверджує, що аналіз спеціальної літератури, рекомендованої найбільшими міжнародними спортивними і танцювальними організаціями, показує недостатність викладення логіки розподілу фігур за умовним рівням складності, які прийняті на змаганнях зі спортивних танців. Метою дослідження є схарактеризувати контент критеріїв для формування допоміжної класифікації базових фігур спортивних танців європейської програми з урахуванням просторових та ритмічних характеристик. У роботі були використані теоретичний аналіз і узагальнення методичної літератури, моніторинг інформаційних ресурсів мережі Інтернет, контент-аналіз правил проведення змагань Міжнародної Асоціації спортивного танцю, Всесвітньої федерації танцювального спорту, Асоціації спортивного танцю України та Всеукраїнської федерації танцювального спорту. Результати здійсненого аналізу дозволяють зробити висновок про основні компоненти кінематичної структури, які виступали ключовими чинниками класифікації технічних елементів і фігур, що відіграють важливу роль як у процесі технічної підготовки спортсменів, так і в подальшій оцінці суддями на змаганнях. Здійснене дослідження дає можливість зробити такі висновки: з огляду на основні біомеханічні характеристики техніки виконання кроків фігур Танго, розроблено алгоритм побудови візуальної таблиці критеріїв допоміжної класифікації базових фігур. Отже, є всі підстави зробити такий висновок: допоміжна класифікація, створена на основі цієї системи критеріїв, може бути адаптована для різних завдань підготовки, зокрема при розробці змагальних композицій та оцінюванні рівня складності танцювальних елементів.

У статті запропоновано комплексний підхід до виявлення та класифікації кіберзалякувань у цифрових текстах за допомогою штучного інтелекту. Підхід складається з трьох етапів: оцінювання та коригування репрезентативності датасету з урахуванням етичних критеріїв, нейромережевого виявлення та класифікації кіберзалякувань за різними типами (віковими, релігійними, етнічними, гендерними тощо), а також візуальної інтерпретації результатів моделі. Підхід дозволяє забезпечити неупередженість та відповідність етичним вимогам, а також надає пояснення рішень моделі щодо кожного виявленого типу кіберзалякування, що підвищує прозорість і довіру до систем штучного інтелекту. Результати дослідження підтверджують ефективність підходу, зокрема точність не нижче 94% для моделей BiLSTM і BERT для виявлення та класифікації кіберзалякувань, а також успішну адаптацію текстових датасетів до репрезентативних розподілів.

У статті проаналізовані наукові підходи до визначення понять «нерівність», «соціальна нерівність», «економічна нерівність», «соціально-економічна нерівність», «економічна стратифікація». Унаочнено основні детермінанти та засади виникнення нерівності й підходи до її скорочення, а також конкретизовані види та прояви нерівності. Установлено, що основними критеріями оцінювання економічної нерівності є рівень доходів, квінтильний коефіцієнт Джині, диференціація багатства, відсоток нагромадження, наявність майна, частка малого й середнього бізнесу, рівень зайнятості. Визначено основні критерії оцінки соціальної нерівності, а саме: розмір прожиткового мінімуму, чисельність та склад населення, рівень охорони здоров’я, рівень освіти, рівень соціального захисту.На основі аналізу підходів до виокремлення проявів нерівності в статті проведено розмежування між регіональною, національною та глобальною нерівністю.Узагальнення напрацювань вітчизняних і зарубіжних учених дозволило вдосконалити класифікацію підходів до видів економічної нерівності та конкретизувати прояви нерівності, притаманні кожному її видові.Обґрунтовано, що технологічні зміни, які стали невід’ємною частиною розвитку підприємництва, є важливими чинниками впливу на зміну нерівності в доходах населення протягом останніх кількох десятків років. З огляду на це визначені глобальні драйвери зміни розподілу доходів та чинники, що забезпечують такі зміни всередині країни. Визначено, що причинами нерівності доходів серед населення можуть бути характеристики самих домогосподарств, та виділено драйвери нерівності доходів населення.

У статті досліджуються підходи до формування фінансових результатів як об’єктів бухгалтерського обліку з історичної точки зору та їх порівняння із сучасними економічними реаліями. Розкрито синтаксичну, семантичну та прагматичну концепції відображення прибутку як результату діяльності суб’єкта господарювання. Зазначені три концепції відображення фінансових результатів є важливим внеском у розвиток науки про бухгалтерський облік, втім вони носять загальний характер і сформульовані на підставі досвіду розвитку економічної системи та обліку у західних країнах. Незважаючи на їхню наукову цінність, використання на практиці лише однієї з концепцій призведе до необ’єктивності обліково-аналітичної інформації, порушить гармонійність облікової системи. Приділено увагу статичній та динамічній теорії балансу. Визначено, що мета статичного балансу – оцінка майна суб’єкта господарювання і його платоспроможності, мета динамічного – обчислення фінансового результату та забезпечення можливості оцінки ефективності діяльності. Встановлено, що сучасна методологія бухгалтерського обліку частково заснована на теорії динамічного балансу та принципах обчислення фінансових результатів, розроблених Е. Шмаленбахом у 1908 році, а саме: узгодженості і безперервності, зіставності, надійності і визначеності методів обліку, обачності, одноманітності оцінювання, реалізації при розподілі доходів, причинності при розподілі витрат Встановлено, що сучасні форми звітності, які застосовуються у вітчизняній і світовій практиці, засновані на органічному поєднанні статичної та динамічної балансових теорій, що підвищує ступінь достовірності облікової інформації. Дуалізм балансових теорій та синтез концепцій визнання доходу, покладених в основу побудови фінансової звітності, не завжди призводить до позитивних результатів, оскільки виникає можливість маніпулювання величиною фінансового результату та капіталу суб’єкта господарювання. Для забезпечення достовірності прибутку як інструменту покращення ліквідності активів та зобов’язань, критерію довіри інвесторів тощо методика обліку бухгалтерського обліку господарської діяльності покликана враховувати фактори визнання номінального, реального та фіктивного прибутку.

Самооцінка ефективності системи управління безпекою судна є важливим інструментом для оцінювання роботи та досягнення цілей компанії щодо безпеки експлуатації власного флоту. Данна стаття пропонує основи та організацію методики самооцінки ефективності системи управління безпекою судноплавної компанії. Розглядаються основні кроки та компоненти методики, включно з визначенням цілей і критеріїв ефективності, збором та аналізом даних, оцінкою результатів і розробкою плану дій для поліпшення ефективності системи управління безпекою, питання організації процесу самооцінки, включно із залученням екіпажу, експертів, встановленням термінів і розподілом відповідальності. Методика являє собою інструмент, який допоможе систематизувати процес самооцінки і визначити області, що потребують поліпшень. Результати дослідження можуть бути корисними для судноплавних компаній у сфері підвищення безпеки та ефективності експлуатації суден. У підсумку підкреслюється важливість регулярного використання методики самооцінки для підвищення ефективності та досягнення успіху в системі управління безпекою.Ключові слова:система управління безпекою, оцінка ефективності, моніторинг ефективності, експертна група, навчання екіпажу, документація та звіти судна, плани заходів, підвищення ефективності, система безпеки судна, морський транспорт, безпека судноплавства.

У статті висвітлено питання адресної соціальної допомоги як важливого інструменту соціального забезпечення населення. Акцентовано увагу на важливості надання адресної соціальної допомоги найбільш уразливим верствам населення, особливо внутрішньо переміщеним особам (ВПО), малозабезпеченим сім’ям та особам із інвалідністю в умовах сучасних криз. Мета дослідження полягає у комплексному аналізі адресної соціальної допомоги як інструменту соціальної політики. Особлива увага приділяється проблемам доступності соціальних послуг для окремих категорій громадян, зокрема тим, хто опинився за межами системи державної підтримки через недосконалість критеріїв визначення права на допомогу.Проаналізовано сучасний стан фінансування соціальної сфери, розподіл видів соціальної допомоги та специфіку їх надання у 2024 році. Визначено основні ознаки адресності: спрямованість допомоги на найбільш нужденних, індивідуальний підхід, ефективне використання бюджетних коштів, а також забезпечення цільового характеру соціальних виплат. Представлено практичний аспект використання методів для спрямування соціальної допомоги: оцінювання ступеню нужденності особи/домогосподарства (прямий та бальний методи); надання допомоги цільовим категоріям населення; самовідбір одержувачів адресної допомоги; призначення допомоги за географічною ознакою; призначення допомоги членам певних територіальних громад. У статті також зазначено ключові недоліки адресної допомоги: ризик залежності від держави і знижена мотивація до саморозвитку; високі адміністративні витрати, які потрібні для визначення правомірності отримання допомоги; недостатня гнучкість у кризових ситуаціях, в разі раптових змін, коли потрібна швидка допомога широкому колу людей.

Виявлено проблему недостатнього рівня розвитку аутсорсингу в Україні, проте відзначено наявність значного потенціалу для забезпечення цього процесу. З'ясовано сутність та мету бухгалтерського аутсорсингу. Розглянуто основні засади організації бухгалтерського обліку на умовах аутсорсингу. Встановлено наявність істотних переваг користування послугами аутсорсингової компанії порівняно з веденням бухгалтерського обліку внутрішньою бухгалтерською службою підприємства. Наведено перелік послуг, що надаються аутсорсинговими компаніями. Узагальнено класифікацію бухгалтерського аутсорсингу за такими ознаками, як: тривалість надання, обсяг переданих ділянок обліку, спосіб співпраці між аутсорсинговою компанією та підприємством-замовником послуг, територіальне розміщення, обсяг виконаної аутсорсинговою компанією роботи. Охарактеризовано класифікацію процесів, явищ та характеристик, що пов'язані з бухгалтерським аутсорсингом. Виявлено необхідність ретельного обґрунтування доцільності аутсорсингу на етапі прийняття рішення про його застосування. Обґрунтовано доцільність використання бухгалтерського аутсорсингу для малих та середніх підприємств. Проаналізовано можливість розподілу облікових функцій між аутсорсинговою компанією та штатними бухгалтерами через спільний доступ до бухгалтерських програм для великих підприємств. Обґрунтовано доцільність застосування моделі розрахунку економічного ефекту від упровадження бухгалтерського аутсорсингу, наведено порядок його кількісного розрахунку та визначення альтернативного варіанта організації і ведення бухгалтерського обліку. Визначено вплив якісних методів оцінювання ефективності бухгалтерського аутсорсингу. Наведено чинники, які є визначальними у прийнятті рішення щодо доцільності бухгалтерського аутсорсингу. Проаналізовано вибір підприємством повного або часткового аутсорсингу. Рекомендовано пошук і вибір аутсорсингової компанії здійснювати з урахуванням проведеного аналізу ринку. Визначено доцільність складання технічного завдання, де відображаються основні критерії відбору, та врахування стандартного чи розширеного варіанта ведення бухгалтерського аутсорсингу. Відзначено перспективи розвитку вітчизняного бухгалтерського аутсорсингу, які пов'язані з удосконаленням нормативно-правового регулювання цього процесу.

Мета досліджень полягає: в удосконаленні методики оцінки небезпеки іригаційного засолення ґрунту за показником суми токсичних солей в еквівалентах хлорид-іонів е(rCl–) (ДСТУ 2730:2015) та у випробуванні запропонованої методики при оцінці мінливості іригаційних властивостей вод. Методи. Аналіз емпіричного матеріалу на наявність грубих помилок, визначення статистичних характеристик рядів спостережень і параметрів законів розподілу показників якості вод виконано методами математичної статистики. Результати. Стаття є продовженням досліджень, опублікованих в попередньому номері журналу «Аграрні інновації» № 16. Відповідно мети досліджень оцінка іригаційних властивостей вод в роботі виконано за удосконаленою методикою ДСТУ 2730:2015 за критерієм е(rCl–), інші критерії не розглядались. В статті запропоновано детальна типізація іригаційних вод на основі типізації природних вод Альокіна О. А., удосконалення методики ДСТУ 2730:2015 та ймовірнісний підхід при оцінюванні якості іригаційних вод. За удосконаленою методикою виконано оцінка небезпеки засолення ґрунту при поливі водами річки Сарата, Кучурганського та Барабойського водосховищ. Для чого: для кожного водного об’єкту за результатами спостережень розраховані значення показника е(rCl–); встановлені параметри законів його розподілу; визначено ймовірність (тривалість сумарного періоду часу в частках від теплого періоду року (ТПР)) класу якості вод для різних типів ґрунтів. Встановлено: для піщаних і супіщаних ґрунтів води річки Сарата в нижній її частині відносяться до І або ІІ класу іригаційних вод протягом 40–50% ТПР, від 50 до 90% ТПР води непридатні для зрошення (клас ІІІ) для усіх типів ґрунтів; для піщаних та супіщаних ґрунтів води річки Сарата у верхній її частині належать до класу І протягом 90–95% ТПР, І або ІІ клас протягом 90–99% ТПР для піщаних, супіщаних, легко- і середньосуглинкових ґрунтів; навіть для глинистих ґрунтів І чи ІІ клас протягом 70% ТПР; води Кучурганського водосховища для піщаних та супіщаних ґрунтів протягом 80–85% ТПР відносяться до класу І, а до І або ІІ класу – 85–95% ТПР; для легко- і середньосуглинкових ґрунтів до класу І або ІІ – 80–90% ТПР; для важкосуглинкових і глинистих до класу І або ІІ – 60–75%; для глинистих ґрунтів до класу ІІІ – 40%; Води Барабойського водосховища за показником е(rCl–) придатні для зрошення усіх типів ґрунтів (клас І) протягом усього ТПР. Висновки. Протягом ТПР склад і властивості вод змінюються, тому при класифікації якості іригаційних вод доцільно визначати ймовірність класів якості. Води річки Сарата (с. Білолісся) за показником е(rCl–) практично непридатні для зрошення усіх типів ґрунтів. У верхній частині р. Сарата (с. Меняйлівка) іригаційні властивості вод значно покращуються: для піщаних, супіщаних, легкосуглинкових і середньосуглинкових ґрунтів відносяться до І або ІІ класу протягом 90–99% ТПР. Води потребують обережний підхід при поливі більшості типів ґрунтів. Води Кучурганського водосховища схожі (але трішки гірше) з водами р. Сарата (с. Меняйлівка): для піщаних, супіщаних, легко- і середньосуглинкових ґрунтів І або ІІ клас протягом 80–95% ТПР; для глинистих ґрунтів води відносяться до І або ІІ класів протягом 60% ТПР. Ці води потребують обережний підхід при поливі легко- і середньопроникних ґрунтів. За показником е(rCl–) використання вод Барабойського водосховища протягом ТПР можливе для поливу усіх типів ґрунтів без обмежень.

У статті розглядаються питання створення і використання авторського мобільного застосунку «Word Memorizer» за вимогами Програми з англійської мови для інститутів/факультетів іноземної філології для студентів другого курсу філологічного спрямування з таких тем, як «Theatre», «Sport», «Choosing a Career», «Health». Було проаналізовано етапи і способи засвоєння англомовного лексичного матеріалу студентами закладів вищої освіти філологічних спеціальностей, розглянуто особливості мобільних застосунків, що допомагають вивчати нову лексику та види вправ і завдань, які вони містять. Автори обґрунтували свій вибір вправ для авторського мобільного застосунку «Word Memorizer». У застосунок введено близько 500 лексичних одиниць (понад 100 лексем до кожної з тем ). Для формування лексичної компетенції студентів-філологів були впроваджені наступні етапи роботи з лексикою: семантизація (ознайомлення з новим лексичним матеріалом); автоматизація (формування і первинне закріплення навичок використання лексичних одиниць); репродукція (удосконалення навичок та розвиток умінь використання засвоєних лексичних одиниць у різних видах мовленнєвої діяльності). Для перевірки ефективності використання застосунку була проведена його апробація з метою формування лексичних навичок студентів з вказаних вище тем. Апробація проводилась в три етапи: 1) підготовчий, 2) виконавчий, 3) підсумковий. На першому етапі був зроблений розподіл слів за рівнем складності відповідно до шкали Загальноєвропейських рекомендацій, визначені цілі й завдання вправ, критерії оцінювання, та проведено діагностичний диктант. На другому етапі відбувалося власне користування застосунком і консультування студентів. На третьому етапі був проведений контрольний тест та підведені підсумки дослідження. У статті наводяться також результати апробації використання студентами другого курсу спеціальності «англійська мова і література» зазначеного вище застосунку.

Розроблено науково-методологічний підхід до системного аналізу ризиків перевищення ГДК по досліджуваних показниках гідрохімічного складу підземних вод (нітрати, сульфати, хлориди та мінералізація). Підхід до оцінки стану підземних вод базується на послідовності використання методів: нормалізації критеріїв, перевищення ГДК для їх порівняння; оцінка даних спостережень статистичними методами на основі гістограм; розробка якісно- кількісної шкали, зон ризиків та побудова гістограм за компонентами ризиків оцінюваних показників гідрохімічного складу підземних вод в ОТГ; порівняння зваженого розподілу ймовірностей зон ризиків у межах територіальних громад. Якоб’єкт системного дослідження хімічного стану підземних вод, вибрано територію чотирьох громад півдня Одеської області.Формалізовано сукупність зон ризику за окремими показниками. В ОТГ, як територіальних підсистемах, проведено оцінку зон ризику за вибраними показниками (критеріями). Побудовані гістограми за зонами ризику дозволили порівняти якість підземних вод в територіальних громадах. Системний аналіз зон ризику на основі гістограм показав, що у Лиманській ОТГ переважають катастрофічна та критична зони ризику за усіма показниками (нітрати, сульфати, хлориди та мінералізація); в Татарбунарській ОТГ – критична та катастрофічна зона ризику, що спричинені високим вмістом сульфатів, нітратів та мінералізації; в Дивізійській ОТГ – критична зона ризику, що спричинена перевищенням ГДК хлоридів, сульфатів та мінералізації. У Тузлівській ОТГ переважає безризикова зона. Особливо небезпечним показником техногенного забруднення є нітрати. Рекомендується для забезпечення населення ОТГ якісною питною водою здійснювати комплекс різноманітних заходів, у тому числі розроблення та реалізація програм покращення місцевого водопостачання.

Постановка проблеми. На сьогоднішній день викладачі ВНЗ активно використовують комп’ютеризований контроль знань студентів перш за все для спеціальностей, які передбачають роботу на ПК. Однак, не завжди обрані викладачами програми повністю відповідають вимогам якісного персоналізованого контролю знань, тому що в них не закладено врахування критеріїв якості, а саме одного з них – значущості навчального матеріалу, який підлягає контролю.Невирішені частини проблеми. За наявності різнопрофільних груп на одному потоці студентів потрібно, щоб під час перевірки знань викладач використовував завдання для перевірки важливих – значущих знань саме для студента конкретної спеціалізації. Відсутність цього може призвести до недостатньої об’єктивності перевірки знань студентів і до неякісної підготовки спеціалістів одного з профілів.Аналіз актуальних досліджень. Проблеми тестового контролю, якість тестових завдань, у тому числі використання критерію значущості тестових завдань, розглядали в своїх працях такі науковці: О. М. Майоров, В. В. Семенець, Г. О. Мірських, І. А. Морєв, І. В. Куцевич, М. Б. Челишкова, М. Ф. Бондаренко, Н. Ф. Єфремова, Ю. Ф. Зіньковський та інші.Однак питання, пов’язані з розподілом значущості завдань за спеціалізаціями одного напрямку студентів не знайшли в них вичерпного вирішення.Викладачі у більшості випадків не завантажують себе добором завдань із загальнопрофільних дисциплін для студентів одного потоку, але різнопрофільних спеціальностей, і дають їм завдання, не розподілені за значущістю відповідного профілю (в тому числі і в тестовій формі) для перевірки якості їх знань.Метою статті є вдосконалення методики перевірки якості знань студентів напрямів підготовки «Початкова освіта. Інформатика», «Початкова освіта. Англійська мова» і «Дошкільна оcвіта» шляхом спеціалізації тестового контролю знань за рахунок одного із критеріїв якості контрою – значущості контрольованого матеріалу в сегменті дисциплін математичного циклу.Основний матеріал. На сьогодні, у силу демографічної ситуації, яка склалася у країні, і як наслідок проблеми набору студентів, Інститут педагогіки і психології СумДПУ не повністю покриває свої можливості по ліцензіях із деяких спеціальностей, але в той же час має не поганий показник на фоні інших структурних підрозділів у силу своєї гуманітарної спрямованості. Студентів зводять у потоки; при цьому деякі групи студентів мають загальні дисципліни, по яким, на нашу думку, треба б було здійснювати спеціалізоване надання матеріалу, що і виконується на практичних заняттях із зазначених спеціальностей. Тому доречним було б запропонувати спеціалізовану перевірку знань, а саме, тестовий контроль відносно обраного профілю.Щоб виконати якісну і спеціалізовану перевірку контрольованого матеріалу, викладач повинен підготувати такі завдання, які б дали змогу встановити якість набутих знань у межах програмної тематики, а також надати можливість студентам оволодіти максимальним об’ємом знань відповідно обраного ними профілю.Відповідно до цього, для студентів спеціальностей «Початкова освіта. Інформатика», «Початкова освіта. Англійська мова» і «Дошкільна освіта» проводилося дослідне тестування з використанням програмного комплексу SSUQuestionnaire (http://www.test.sumdu.edu.ua), теоретичною основою якого є імітаційна модель тестування [2], що надає можливість отримати результати контролю, зіставлені за критерієм значущості.Підготовчий етап контролю починався з аналізу робочих програм зазначених спеціальностей у сегменті дисциплін математичного циклу, які надаються студентам в однаковому об’ємі, тому мають однакову кількість годин.У ході аналізу, виходячи з цілей навчання, конкретизувалися програмні вимоги спеціальностей. Для включення в базу тестів відбиралися завдання, які б відповідали задачам навчання дисципліни в цілому і змісту окремих модулів і тем, але з поправкою на профіль навчання. При цьому розробник, обираючи прототип тестового завдання, мав визначити значущість завдань – міру необхідності, актуальності включення їх у тест для перевірки ключових знань із конкретної дисципліни, повноту відображення в тестовому матеріалі її змісту. Тобто при попередньому відборі прототипів тестових завдань викладач (навіть апріорі) керувався значущістю цього матеріалу в темі, розділі чи дисципліні в цілому, його приналежністю до основних або додаткових тем дисципліни кожної спеціальності окремо.Значущість навчального матеріалу є одним з основних критеріїв, що визначає результативність оцінювання якості навчання і однією з найважливіших характеристик, обов’язкових для врахування у процесі тестування. Достовірність установленого рівня значущості для окремих спеціальностей одного напрямку навчання, в значній мірі, залежить від необхідності створення банків тестових завдань, які можуть включати одні і ті ж питання, але при цьому знаходити різне відображення в окремих групах студентів, тобто від правильного встановлення рівнів нерівнозначності прототипів тестових завдань.Саме тому всі передбачені програмою теми були поділені на загально значущі і спеціалізовано значущі відповідно зазначеним спеціальностям. Перші враховували загальну значущість для студентів всіх спеціальностей, інші – спеціалізовану значущість окремо для кожної спеціальності.Відмітимо, що у процесі навчання усі теми давалися з однаковою значущістю, а диференціація матеріалу відбувалася за рахунок практики, коли на одні й ті ж самі теми на практичних заняттях виконувалась різна кількість завдань і варіювались завдання самостійної роботи.Це, безперечно, накладало додатковий тягар на роботу викладача, але привело до спеціалізованого оволодіння знаннями з контрольованої дисципліни студентами зазначених спеціальностей.Під час створення прототипів тестових завдань визначалася значущість тем контрольованої дисципліни. При цьому встановлювалася відносна значущість відображеного в завданні елементу теми, модуля, дисципліни, яка пропорційна відносній кількості праці, витраченій студентом на виконання цього тестового завдання. На етапі експертного аналізу дисципліни думка групи експертів указувала на значущість змісту теми, що рецензується, по відношенню до інших тем дисципліни відносно профілю спеціалізації. Відповідно до цього аналізувалися не окремі тестові завдання кожної теми, а завдання усіх тем дисципліни в цілому, і причому через призму кожної спеціальності окремо.Тобто при однакових темах в зазначених групах добирались завдання спеціалізованої значущості для кожної групи окремо, але так, щоб для контрольованої групи вони мали спеціалізоване значення, а для інших – були загально значущими, і розглядали їх у сукупності з іншими спеціальностями цього напрямку навчання. Тому сукупність тестових завдань набула вигляду узагальненої, і в ній віддзеркалилися всі теми, зазначені програмою через призму спеціалізованої значущості кожної групи студентів.Наступним етапом було встановлення рівнів значущості завдяки узагальненню думки групи експертів і прийняттю її як кількісної міри значущості – індексів значущості [1].За результатами створення прототипів тестових завдань формувалась узагальнена база із їх надлишковою кількістю, яка після експертного оцінювання набула вигляду спеціалізованої для підготовки студентів кожної спеціалізації. На її основі було сформовано різні тести для дисциплін одного напряму підготовки, але різної спеціалізації. При цьому завдання добирались із урахуванням цілей конкретної дисципліни – кожен набір завдань виражав значущість контрольованої спеціальності. Для об’єктивності і спеціалізації процесу перевірки знань було досягнуто зіставлення цих наборів за значущістю, тобто, щоб числові значення окремих тестів урівноважувалися один з одним.У сформованих тестах критерієм значущості виступали індекси значущості і кількість тестових завдань у них, причому у кожному випадку своя, відповідно значущим темам кожної спеціальності.Прикладом спеціалізовано значущої теми для студентів спеціальностей «Початкова освіта. Англійська мова» і «Початкова освіта. Інформатика» стала тема «Цифрові аудіовізуальні технічні засоби», завданнями якої були – запис звуку (вимови) за допомогою програми-утиліту Windows «Запис звуку» та спеціалізованої програми «Camtаsia Studio». Ця програма для перших дасть змогу перевірити набуті навички і застосовувати її в подальшій професійній діяльності під час мовлення (зможуть відточувати вимову з англійської мови) та аудіювання (прослуховувати власну вимову, корегувати її і виправляти власні помилки), а для других – стати стартовим етапом більш поглибленого вивчення спеціалізованих і вбудованих програм на наступним спецкурсах.Що ж стосується студентів спеціальності «Дошкільне навчання», то завдання цієї теми теж будуть мати індекс значущості, але їх кількість буде мінімальною.Тема «Налаштування і робота електронної дошки», а саме завдання на розгляд програмного забезпечення elitePanaboard для роботи з електронною дошкою для студентів спеціальності «Початкова освіта. Інформатика» мають спеціалізовано значущі індекси, а для студентів спеціальностей «Початкова освіта. Англійська мова» і «Дошкільна освіта» матимуть загально значущі, тому і при формуванні тесту, кількість завдань цієї теми для студентів спеціальності «Початкове навчання. Інформатика» буде більшою, а для двох інших – зведеною до мінімуму.При формуванні тестів з узагальненої бази тестових завдань для зіставлення їх за значущістю тем для групи «Початкова освіта. Інформатика» включаються саме ті завдання, які при експертному оцінюванні набули індекси спеціалізовано значущості з важливих тем цієї спеціальності, також можуть увійти і загальнозначущі завдання, але кількість перших буде переважно більшою для відображення повноти перевірки всього матеріалу дисципліни через призму контрольованої спеціальності. У свою чергу в тест для групи «Початкова освіта. Англійська мова» можуть увійти такі самі завдання, що й для попередньої групи, але вони будуть мати інший індекс значущості. В іншому випадку програмою може бути запропоновано іншу кількість завдань, а завдання загально значущі увійдуть із тією ж кількістю, але так, щоб відбулося зіставлення результатів за критерієм значущості, або кількість завдань може і не змінитися, але завдання увійдуть з іншою значимістю, за рахунок більшої складності кожного завдання. Відповідно теж саме відбувається і по групі «Дошкільна освіта».Розглянемо приклад застосування наведеної методики контролю знань студентів зазначених спеціальностей.Згідно робочої програми дисципліни «Технічні засоби навчання і обчислювальна техніка» кількість годин для зазначених спеціальностей складає 54 години, з них: 36 аудиторних та 18 годин самостійної роботи (що при розподілі за модулями складає: 1 модуль – 6 год., 2 модуль – 27 год., 3 модуль – 21 год.).Наведемо приклад спеціалізації тестового контролю за значущістю для 3-х спеціальностей «Початкова освіта. Інформатика», «Початкова освіта. Англійська мова», «Дошкільна освіта» для трьох модулів відповідної дисципліни (таблиця 1).Таблиця 1Розподіл кількості годин за критерієм значимості Аудиторнігодини ДисципліниМодуль 1 Модуль 2 Модуль 3 ВсьогоАуд.С/рТ1Т2Т36Т4Т5Т618Т7Т8Т9123618ПО (І)13266+*6+*63244+*4+*1654ПО (А)1326666+*2744+*4+*2154ДО1326666+*244+*4+*42454Значущість ЗЗСЗСЗ54* = кількість годин самостійної роботи, для кожної теми свояПО (І) – спеціальність "Початкова освіта. Інформатика"ПО (А) – спеціальність "Початкова освіта. Англійська мова"ДО – спеціальність "Дошкільна освіта"Т1…Т9 – теми контрольованої дисципліни згідно робочої програмиЗЗ – загально значущі темиСЗ – спеціалізовано значущі темиС/р – самостійна роботаУ першому модулі завдання для всіх трьох зазначених спеціальностей є загально значущими. Теми ж наступних модулів будуть спеціалізовані за значущістю відповідно профілю навчання.Формування тестів відбувається з використанням загальної бази тестових завдань, у яку включені 90 завдань з дев’яти тем, вивчення яких передбачено навчальними планами спеціальностей (таблиця 2).Таблиці 2Розподіл вагових коефіцієнтів питань Вагові коефіцієнти питаньТеми Завдання

Анотація. В сучасних умовах актуалізується проблема належного кадрового забезпечення. Впровадження професійних стандартів є одним із напрямів формування Національної системи кваліфікацій. Для системи оздоровчого фітнесу це питання особливо актуальне та пов’язане з необхідністю розвитку секторальних кваліфікацій, що узгоджувалися б з європейськими підходами. Це дасть можливість фахівціям вийти на міжнародний ринок праці, сприятиме їх безперервному професійному розвитку, а також формуваню системи сертифікації та єдиних критеріїв оцінювання компетентностей фахівців. Мета. Визначення алгоритму формування професійного стандарту та процедури введення його в дію в умовах формування Національної системи кваліфікацій та відповідно до сучасних вимог законодавства (на прикладі професії фітнес-консультанта). Методи. Теоретичний аналіз наукової літератури, документальних матеріалів, структурно-функціональний аналіз, соціологічні методи, методи математичної статистики. Результати. Визначено та поетапно описано алгоритм формування професійного стандарту для фітнес-консультанта. Під час дослідження порядку його введення в дію та впровадження було встановлено ряд проблемних питань та суперечностей. Розглянуто оновлені вимоги законодавства, вивчено можливості введення в дію професійних стандартів з урахуванням викликів сучасності. Розроблений алгоритм формування проєкту професійного стандарту для фітнес-консультанта включав визначення частоти застосування та важливості кожної трудової дії, розподіл трудових дій за трудовими функціями, визначення переліку знань, умінь та навичок, динамічна комбінація яких визначає компетентність особи до реалізації певної трудової функції. Встановлено можливості для впровадження професійних стандартів для системи оздорового фітнесу в умовах оновленого законодавства.
 Ключові слова: система оздоровчого фітнесу, фітнес-консультант, професійний стандарт, компетентності, Національна система кваліфікацій, сертифікація.

Національна доктрина розвитку освіти України у XXI ст. пріоритетним напрямком розвитку визначає “впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, що забезпечують подальше удосконалення навчально-виховного процесу”. Одним із шляхів досягнення намічених цілей названо дистанційне навчання (ДН) [1].На нашу думку, дистанційне навчання займе належне йому місце на ринку освітніх послуг тоді, коли основну увагу буде приділено педагогічним технологіям, а не інформаційним. Головна складність роботи у дистанційному навчанні – це організація навчального процесу взаємодії викладача і студента.Дистанційний студент або слухач більшість часу проводить на значній відстані від викладача, тому значна частина його навчальної роботи – це самостійна робота з матеріалами, викладеними на сайті. Таким чином, управління навчальним процесом є необхідною умовою проведення дистанційного навчання, без якого воно втрачає всякий зміст.Управління навчальним процесом розпочинається з планування, яке повинно враховувати специфічне інформаційне освітянське середовище і ґрунтуватися на складових компонентах навчального процесу. Інформаційне середовище стає невід’ємною частиною освітньої системи дистанційного навчання. Учасниками навчального процесу з одного боку є слухачі (студенти), а з іншого – викладач-т’ютер, члени груп технічного і методичного забезпечення. Планування навчального процесу потребує чіткого представлення ролі і функцій кожного його учасника:Слухачі, вивчаючи навчальний план і розклад, знайомляться зі структурою курсу електронного підручника, виконують самостійні чи контрольні роботи тощо.Працівники центру ДН:автор курсу – здійснює авторський супровід, розробляє робочу програму курсу, аналізує процес навчання і його результати, оновлює матеріали;методист – планує і розробляє сценарій структурованого курсу, робить відбір звітних форм і методів у відповідності з засобами навчання;викладач – знайомить слухачів з навчальним планом, електронним підручником, направляє, консультує, видає завдання, проводить роботу у чаті, форумах, приймає виконані завдання;психолог курсу – здійснює психологічний моніторинг, досліджує динаміку групи слухачів;адміністратор – організовує “контакт” викладача із слухачем, вирішує питання зарахування (відрахування);діловод – здійснює роботу із документами (оформлення договорів, рахунків за оплату, підготовка наказів тощо);програмно-телекомунікаційна група – забезпечує роботу необхідних програмних засобів, підтримує роботу мережних ресурсів.Для планування навчального процесу необхідно:Постановка мети навчання.Вибір методів навчання.Розробка методичних вимог до структурованого матеріалу.Складання розкладу занять.Організація моніторингу навчального процесу.Планування контрольних заходів. До таких належать тести.Підхід до тестування тільки як до засобу контролю на сучасному етапі розвитку вітчизняної освіти вже не розкриває його справжнього значення. Адже ефективний контроль є не самоціллю, а органічною складовою навчального процесу. Такий контроль [3]:формує цілі й методи навчання, фокусуючи увагу на головному та на вмінні застосовувати набуті знання;забезпечує оперативний зворотній зв’язок при навчанні, що дозволяє своєчасно корегувати навчальний процес.Останнє є особливо важливим саме для процесу навчання слухачів навчально-підготовчого відділення вузу.Отже, структура навчального процесу складається з таких ланок:розробка навчальної програми, визначення кількості модульних тестувань;підготовка матеріалів до тестування – складання завдань, їх впорядкування, розробка алгоритму перевірки та критеріїв оцінювання;включення тестових завдань до розробленої програмної оболонки;безпосереднє тестування слухачів та автоматизоване отримання результатів;оформлення результатів тестування, їх аналіз і систематизація.Зауважимо, що у підготовці матеріалів до тестування приймає участь не тільки викладач-автор тестів та методист, а й адміністратор та психолог курсу. Це пояснюється тим, що для успішного проведення процесу тестування необхідно виконання наступних умов.Психологічна та технічна підготовка слухача до комп’ютерного тестування. Для цього перед початком тесту був запропонований демонстраційний тест, виконуючи який слухачі знайомились із типом питань та правилами відповіді на них. Крім того були пояснені критерії оцінювання їх відповідей.Підбір типів завдань, розподіл за відповідними рівнями складності, обрання системи оцінювання. З усіх типів тестів були вибрані такі, що дають можливість однозначно і відкрито визначити рейтинг знань абітурієнта, з яким він вступає до університету:“на вибір однієї або декількох правильних відповідей”;“на послідовність” – розташувати математичні дії, етапи розв’язку фізичної задачі, події, сюжетні епізоди в правильній послідовності;“на відповідність” – провести відповідність між терміном, поняттям з одного боку та його означенням, характеристикою з іншого.Кожному слухачеві була запропонована одна папка-тест, яка включала в себе в середньому 20-25 запитань, розрахованих на 20-30 хв. Завдання в тестах-папках були розподілені за трьома рівнями складності і відображали всі три типи тестових запитань.Система оцінювання результатів тестування з кожного предмету була різною і коливалася в межах від 20 до 80 балів. Це дозволило скласти достатньо чітку картину успішності слухачів навчально-підготовчого відділення.Коректне опрацювання отриманих результатів – складання та виведення протоколу тестування. До протоколу увійшли такі розділи як: прізвище, ім’я та по-батькові абітурієнта; форма навчання; спеціальність; назва предмету, з якого він тестувався; час та номер комп’ютера, на якому відбувалося тестування; номер і текст запитання; відповідь вибрана абітурієнтом; кількість отриманих балів. Протокол тестування підписували абітурієнт та директор Інституту дистанційного навчання, узгоджуючи тим самим результати проведеного комп’ютерного тестування.

Трансформаційні перетворення у сфері публічного управління зумовлені процесами децентралізації та викликами, що стоять перед Україною, такими як повномасштабне вторгнення рф; соціально-економічні дисбаланси; внутрішні та зовнішні міграційні процеси тощо. Досвід Європейської спільноти щодо системи територіальної організації владних відносин представлено значною кількістю практик, що варті уваги, аналізу, дослідження та обґрунтування доцільності в разі переймання практичних напрацювань. Відповідно, виникає необхідність визначення концептуальних засад формування ефективної вітчизняної системи територіальної організації влади на основі досвіду Європейського Союзу. Саме тому, згруповано за певними ознаками ефективності функціонування систем ЄС, що можуть бути адаптовані до вітчизняної моделі територіальної організації влади. Визначене ранжування ознак ефективності функціонування систем територіальної організації владних відносин відображатиме актуальність та важливість управлінських підходів в умовах воєнного стану, воєнної та повоєнної відбудови. Таким чином, актуалізується та посилюється необхідність обґрунтування відповідності європейським тенденціям розвитку системи територіальної організації влади в Україні. Використано метод групування, структурування і систематизації, виокремлено деякі ознаки ефективності функціонування систем організації публічної влади та систематизовано дані подібності у 11 груп, що відображають різні параметри ефективності функціонування територіальної організації влади на основі системного, мережевого, організаційного та управлінського підходів. Також у науковій розвідці використано метод компаративного аналізу до управлінських моделей на прикладі країн, що є членами Європейського Союзу, зокрема, Франції, Польщі та Німеччині задля виявлення ознак подібності чи розбіжності між різними системами управління. Метод ранжування застосовано за зростанням від «1» рангу до «11». Метод оцінювання використано з метою визначення важливості певної ознаки ефективності функціонування систем територіальної організації влади. Для дослідження визначеної проблематики обрано три країни Європейського Союзу, зважаючи на певні критерії: тип державного устрою, розміри країни, стратегічну значущість для розвитку нашої держави. Розглянуто приклади різних, але ефективних моделей територіальної організації влади Німеччини, Франції та Польщі. З’ясовано, що Федеративний устрій Німеччини забезпечує значну автономію регіонів, сприяючи розробці власних стратегій розвитку. Перехід Франції до децентралізації посилив спроможність місцевого самоврядування, а реформи в Польщі продемонстрували шляхи подолання регіональної незбалансованості. Зокрема серед інших, визначено наступні ознаки ефективності систем: стратегічне бачення розвитку територій органами влади, своєчасність виконання функцій органами влади, професійність органів влади, узгодженість політики країн членів ЄС з політикою Європейського союзу, взаємодія між органами влади різних рівнів; рівень прозорості, підзвітності та публічності в роботі органів влади; системний підхід у діяльності органів влади; соціальна спрямованість управлінських процесів та довіра суспільства до влади; рівень використання цифрових інструментів органами влади; функціональність суб’єктів територіальної організації влади; оцінка ефективності діяльності органів влади. Проранжовано найбільш доцільні для впровадження в українські реалії. Визначено, що підходи та практики Європейського Союзу слугують дороговказом ефективного територіального управління. Обґрунтовано, що впровадження моделей територіальної організації влади ЄС, адаптованих до українських реалій, є не лише кроком до європейської інтеграції, а й основою для сталого розвитку територій та ефективного врядування. Таким чином, на основі аналізу зарубіжного досвіду зазначено, що організована належним чином структура системи територіальної організації влади, ретельно вибудувані інструменти забезпечення відповідальності, принципи та критерії, за якими здійснено розподіл повноважень та фінансових ресурсів між елементами системи територіальної організації влади та належна фаховість органів влади, взяті у своїй комплексності, сукупно впливають на функціонування ефективної територіальної організації владних відносин.

Где лгут и себе и друг другу,и память не служит уму,история ходит по кругуиз крови – по грязи – во тьму.И. Губерман Людину з царини тварин виділила не праця, не розвиток мови і не інші дуже важливі, але все ж другорядні чинники. Головним чинником переможної еволюції людини є накопичення, зберігання і негенетичний спосіб передачі знань про себе і навколишнє середовище. Саме для цього необхідно було розвивати мову, об’єм черепу і прямоходіння, щоб використовувати накопичені знання, тобто працювати. Щоб зрозуміти, як інформаційні технології впливають на суспільний уклад, розглянемо три епохальні винаходи. Десь близько півтори тисяч років до нашої ери почали з’являтись фонетичні алфавіти, які значно спрощували складні писемні технології з використанням ієрогліфів. Все настільки спрощувалось, що засвоїти писемність отримала змогу навіть дитина. Наступний епохальний винахід відбувся приблизно п’ятисотого року вже нашої ери. Це був винахід позиційних систем числення. Наприклад, до цього часу в Європі панувала непозиційна римська система числення, для якої алгоритми арифметичних дій були дуже складні з великою кількістю виключень з правил, тому для того, щоб вміти виконувати арифметичні розрахунки, необхідно було закінчувати університет. І, нарешті, ще через півтори висячи років винайшли персональний комп’ютер. Звичайно обчислювальні пристрої існували і раніше, але з’явились кавоварки, які розмовляють, в’язальні машини і кухонні комбайни, які необхідно програмувати і таке інше. Тепер пересічний громадянин, хоче він того чи ні, повинен засвоювати новий для нього алгоритмічний спосіб мислення так само, як щойно описані винаходи не тільки надавали нові можливості, але й вимагали засвоєння нових вмінь читати, писати і рахувати. Вже давно неписьменна людина є не тільки не бажаною, але й несе в собі певну загрозу суспільству. На жаль, досі не всі зрозуміли, що персональні комп’ютери – це не чергова «друкарська машинка», що це значно серйозніше.Зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) виникло під гаслами боротьби з корупцією. Корупція в черговий раз перемогла, але ЗНО все ж таки дало корисні результати. Вперше ми отримали більш-менш об’єктивну оцінку стану освіти. Не дивлячись на шалені спроби, не вдалося повністю приховати реальні результати. По-перше, зсув оцінки на 100 балів може справити враження лише на тих, хто геть не розуміє, що таке обчислення. Наприклад, якщо успішність 50%, то додавання 100 балів може перетворити ці бали на 150 і, враховуючи, що тепер максимальна сума балів дорівнює 200, ми отримаємо загальну оцінку 150/200=75%. Кому потрібні подібні числові кульбіти? По-друге, навіщо потрібно натягувати реально виміряний розподіл результатів на геть недоречний в цьому випадку нормальний розподіл. Зрозуміло, що нормальний розподіл виникає, коли середнє значення зумовлене однією причиною, а відхилення від нього випадкові й незалежні. Коли студент шукає відповідь на завдання, він використовує декілька механізмів: просто вгадування, банальну ерудицію (побутовий досвід), знання і навіть помилково сформовані поняття (на жаль, буває і таке). Можливі й композиції наведених механізмів пошуку відповідей. Наприклад, за допомогою власного досвіду відсікається частина запропонованих відповідей і тим самим збільшується ймовірність, а далі йде просте вгадування.Існують два типи тестів, які мають відношення до освіти. Це тести для визначення здібностей і тести на визначення досягнень у навчанні. Перші цікаві більше для наукової діяльності, а використання їх для практичної діяльності, м’яко кажучи, дискусійне. Але тести на досягнення в навчанні мають суто практичне значення. Однак ці типи тестів сильно відрізняються один від одного. По-перше, діапазоном вимірювання. Наприклад, як вказати межі геніальності? А діапазон вимірювання тестів на досягнення завжди обмежений об’ємом навчальної програми. По-друге, на форму закону розподілу результатів вимірювання здібностей повинен впливати лише об’єктивний стан речей, а на форму закону розподілу тестів на досягнення може впливати і завжди впливає технологія (методика) навчання, яка не є об’єктивною причиною. До речі, форма закону розподілу результатів тестування на здібності не зобов’язана бути симетричною, як то прийнято в багатьох досить поширених теоріях тестування. Так, наприклад, якщо можна допустити, що кількість народжуваних із задатками геніїв приблизно однаково з кількістю народжуваних з задатками суперйолопів, то при вимірюванні у зрілому віці цей баланс, напевно, не зберігається. Дійсно, не всі діти з задатками геніальності зможуть розвинути їх в повній мірі. На те є дуже багато причин, при цьому відсоток тих, кому вдалося досягти максимального результату, буде складати значно менше, ніж 50. Те ж саме можна сказати про тих, хто зумів вибратись із дуже неприємних задатків і стати нормальною людиною. Таким чином, врешті решт суперйолопів буде значно більше, ніж геніїв.Оцінка в навчанні грає роль оберненого зв’язку і тому ні в якому разі не можна її спотворювати різними заохочувальними й іншими виховними змістами. Необхідно повернутися до попередньої практики, коли використовувались дві окремі оцінки: оцінка за навчання і оцінка за старанність. На жаль, п’ятибальна система оцінки була спочатку спотворена, а потім взагалі відкинута. Оцінка «задовільно» означала, що учень відтворив 100% навчального матеріалу. Оцінка «добре» відповідала осмисленому використанню знань для практичних завдань. І, нарешті, оцінка «відмінно» виставлялась у разі використання знань у нестандартних (в тих, які не згадувались у процесі навчання) випадках. Оцінка «незадовільно» виставлялась у всіх інших випадках, окрім тих, коли учень не міг або був не здатним, або не хотів навчатись. Для такої ситуації використовували оцінку «дуже погано» з обов’язковим повторним навчанням. Сучасна дванадцятибальна шкільна і, певною мірою, семибальна система вищих навчальних закладів відповідають лише градації сірого, тобто інтервалу від «незадовільно» до «задовільно» п’ятибальної системи. Слід згадати ще одну ваду сучасної системи оцінювання. Це плутанина коду оцінки з кількісною характеристикою. Мова йде про так звану середню оцінку або показник якості навчання. Якщо ми закодуємо числом «1» яблуню, числом «2» – вишню і числом «3» сливу і якщо далі з’ясується, що половина дерев у саду це яблуні, а половина – сливи, ми ж не будемо стверджувати, що у нас гарний вишневий садок? І ще гірше, якщо ми станемо оцінювати якість художнього твору за середнім кодом літер, які використані для його написання.Однією з головних вад комп’ютерного тестування є практична неможливість використати в тесті завдання, що вимагають неформальної перевірки експертом-людиною. Щодо неможливості корегувати завдання під час опитування, то це скоріше є перевагою комп’ютерного тестування, ніж його недоліком. До переваг комп’ютерного тестування слід віднести формальність, тобто незалежність від людського фактору проведення і оцінювання.Зупинимося на труднощах складання завдань для тестування. Перша перепона при розробці завдання – це визначення складності завдання. Добре відомо, що використання часу, необхідного для виконання завдання, не може бути критерієм його складності. Однак і популярний спосіб визначення складності за допомогою пробного тестування теж не витримує критики. Дійсно, якщо студента ретельно тренували бачити повний диференціал, то для нього знаходження деяких інтегралів буде дуже легким завданням, у випадку ж якщо студенту лише повідомляли про повний диференціал, але не тренували його розпізнавати, подібне завдання буде значно складнішим. Можна продовжувати подібні приклади, але і так зрозуміло, що технологія навчання радикальним способом впливає на складність виконання тестових завдань. Оскільки результати тестування мають бути незалежними від методики навчання, то зрозуміло, що використання пробного тестування для оцінки складності завдань не слід використовувати. Комп’ютерний тест – це інструмент для вимірювання. Як і будь-який прилад, він має певний діапазон, у якому він працює достеменно. Це означає, що частину балів студент може набрати, не володіючи знаннями, а просто вгадуючи відповідь. Щоб корегувати оцінку тестування, слід визначити кількість балів, яку студент може набрати, просто вгадуючи, відняти її від отриманої оцінки завдання і при визначенні підсумкової оцінки за тест провести нормування того, що залишилось, на максимальний бал тесту. При складанні завдань належить всіляко зменшувати ймовірність вгадувань. Наприклад, якщо відповідь подається у вигляді числа, то не бажано формулювати завдання у вигляді запитання з переліком можливих варіантів відповіді, а пропонувати студенту ввести число з клавіатури. Бажано відходити від практики використання завдань тільки з однією вірною відповіддю. Студент повинен сам вирішувати, скільки запропонованих відповідей він повинен вибрати: одну, дві, декілька, всі або навіть жодної. При такому підході перевіряються не тільки знання, а й впевненість у них.Рівень освіти знижується. В цьому легко переконатися, запропонувавши студентам завдання, наприклад, з посібників 30-літьої давнини для підготовки абітурієнтів. З багатьох причин необхідно створювати загальний для країни банк тестових завдань. Щоб завдання не старіли, їх треба робити багатоваріантними, тобто варіантів завдання повинно бути так багато, що запам’ятовувати без розуміння кожний з них окремо було б недоцільно. До того ж кожний варіант повинен вирішувати одну й ту саму дидактичну задачу, тобто повинен перевіряти знання конкретного теоретичного положення навчальної програми. Такий банк можна було б використовувати як для підготовки, так і для безпосередньо тестування. При наявності такого банку тестових завдань стане можливим реальне порівняння результатів тестування за різні роки, тоді як зміна завдань кожного року несе велику загрозу зменшення рівня складності. Звісно, таку базу необхідно доповнювати і розширювати на предмет все більшого і якісного охоплення навчального матеріалу. Однак слід дуже ретельно пильнувати і не дозволяти спрощення вимог до складності завдань. Необхідно уніфікувати підсумковий контроль у процесі навчання, і комп’ютерне тестування для цього на часі.Треба щиро сказати, що занепад освіти зумовлений суб’єктивним фактором, а саме недолугим і недалекоглядним керівництвом. Підтвердимо цей висновок наступними тезисами.Перша системна помилка полягає в тому, що замовник, виконавець і приймальник ‑ це одна й та ж установа, а саме МОНмолодьспорту. Якщо виконавця відокремити від замовника, то можна було б конкретніше з’ясувати, яку якість навчання можна вимагати вид виконавця і за яке фінансування. Це дуже непросте з’ясування, бо з одного боку ‑ грошей завжди не вистачає, а з другого ‑ розвиток суспільства напряму залежить від якості освіти.Друга системна вада управління освітою зумовлена недосконалістю теоретичної педагогіки. Наприклад, розглянемо теорію tabula rasa щодо освіти. Офіціальна педагогіка дуже ретельно критикує першу тезу цієї теорії, стверджуючи що «чистих дошок» не існує, але геть не розглядає другу тезу, яка стверджує, що якщо на «дошці» є вільне місце, то там можна написати що завгодно. А чи це так? Ні в кого не виникає заперечень, що процес навчання ‑ це інформаційний процес. Якщо це так, то для інформаційного процесу необхідно мати три структурні одиниці: передавач, канал і приймач. При цьому передавачів і каналів може бути декілька, а приймач один – учень. Саме на ньому відображається результат навчання і саме він є ключовою структурною одиницею в навчанні. Запитайте студента: «Що важливіше: знання чи диплом?». Ви отримаєте цілком обґрунтовану відповідь: «Звичайно ‑ знання, маючи їх завжди можна скласти іспити і отримати диплом». Але ж чому, деякі студенти попри всяку гідність вимолюють неадекватно завищені оцінки? Справа в тому, що крім недосконалостей теорії, існує варварське невігластво керівної ланки. Наприклад, варварський вираз: «Ви не учню ставите негативну оцінку, ви її собі ставите!», або більш хитромудрий: «Якщо студента відраховано з третього курсу, то гроші, які витрачені на його навчання ‑ це нецільове використання коштів». Чому саме платять хабар за вступ до навчального закладу, якщо майбутній студент справжній телепень? Тоді ж треба буде платити за кожний залік, за кожний іспит і кожну контрольну або курсову роботу. А якщо зустрінеться викладач, який не бере хабарів? Дуже довгий і ризикований ланцюжок. Чи не простіше піти і одразу купити диплом? Відповідь на ці запитання проста. Управління освітою відбувається з використанням недолугих і до того ж суперечливих показників. Наприклад, показник успішності, так званий показник якості, геть технологічно необґрунтований показник відношення кількості викладачів до кількості студентів, штучне обмеження кількості стипендіатів, і таке інше. За кожним з цих показників стоїть певна проблема керівної установи. Наприклад, популістський закон підвищення розміру стипендії без підвищення стипендіального фонду. До чого призводить цей суперечливий клубок вимог до керівництва навчального закладу і врешті-решт до викладачів? Негативні оцінки стають винятковим явищем. Тоді, якщо студент веде себе тихо, ходить на заняття, але нічого не вчить, він має свою чергову задовільну оцінку і, «відмотавши» певний строк, отримує диплом. Якби ж можна було перенести хоча б трохи відповідальності за результат навчання на студента, як того вимагає інформаційний характер процесу навчання, і при цьому використати незалежне від людського фактора комп’ютерне тестування, то можливо було б подолати описане ганебне явище.Нарешті, третя системна біда – невтримна вакханалія оптимізації і новаторства. Справа в тому, що оптимізація може бути дуже шкідливою, коли система знаходиться у збудженому нестійкому стані [1] тим, що оптимізаційні дії посилюють нестійкий стан і приводять до катастрофи. Як це не дивно, але діяльність вчителів-«новаторів» може наносити більше шкоди, ніж користі. Інновації можуть бути дуже локально корисними і шкідливими у загальносистемному сенсі. Так, багато століть учнів не спонукали зазубрювати таблицю додавання на кшталт таблиці множення, а замість цього дуже старанно привчали до виконання алгоритму переходу через розряд. Така методика сприяла глибшому розумінню того, як працює позиційна система числення. В наш час все більше вчителів змушують школярів заучувати таблицю додавання, що дійсно прискорює навчання швидкому рахуванню, але повністю знищує розуміння будови позиційної системи числення. Наступний приклад стосується викладання мови. Тенденція полягає в тому, що збільшується навчальний час на написання творів за рахунок навчання робити перекази. В результаті такого підходу учні не вміють писати доповідні, вести лабораторні журнали і взагалі пояснювати щось письмово. Замість цього вони списують з книжок незрозумілий у їхньому віці опис глибинних страждань Лариси Косач.Розглянемо деякі проблеми оптимізації з використання діаграми потенціального рельєфу рівня навчання. На рис. 1 локально стійкі стани мають номери: 1, 3, 5 і 6. Зрозуміло, що освіта може бути ефективною лише в стійких станах. Для того, щоб поліпшити ситуацію, систему треба перевести зі стійкого стану 1 до стійкого стану 3. Будемо збуджувати систему у стані 1 доти, поки система стане здатна сама переходити від збудженого стану 1 до збудженого стану 3 і навпаки. Потім, коли система буде знаходитись у збудженому стані 3, різко увімкнемо гальма, тобто використаємо відповідні стандарти, щоб система «охолола» до стійкого стану 3.Гальма ‑ це незмінний на певний час рівень тестування набутих знань. Якщо потроху знижувати рівень тестів, скажімо для покращення деяких показників, то система сама собою опиниться знов у стані 1. Описаний революційний спосіб оптимізації системи самий простий, однак він не завжди доступний. Наприклад, для переходу від стану 3 достану 5 такий спосіб не підходить. Дійсно, якщо поступово збільшувати збудженість стану 3, ми не досягнемо потрібного рівня і ймовірніше за все опинимося в стані 1. Для того, щоб перевести систему зі стійкого стану 3 до стійкого стану 5, необхідно швидко, протягом однієї чверті періоду коливань системи, збудити систему до необхідного рівня і зробити реформу, тобто змінити «правила гри», і знову увімкнути гальма, але вже на іншому вищому рівні. На рисунку такий перехід позначений штриховою лінією. Тепер зрозуміло, чому так важливо мати дієвий інструмент стабілізації системи. Комп’ютерне тестування, взагалі кажучи, відповідає вимогам для такого інструмента.

Заочна форма здобування вищої освіти у сучасних соціально-економічних умовах дозволяє поєднувати професійну діяльність з отриманням фундаментальних знань за обраною спеціальністю. У теперішній час система заочного навчання в Україні багато в чому поступається денній формі навчання та потребує глобальних змін.До переваг заочного навчання, від якого поступово відмовляються провідні ВНЗ Москви та Санкт-Петербургу [1], можна віднести:– можливість вчитися паралельно з роботою, тобто студент, не перериваючи своєї основної діяльності, може підвищити професійний рівень, придбати додаткову професію, заклавши тим самим основи професійного зростання;– можливість отримати освіту особам, які мають медичні обмеження для отримання регулярного освіти в стаціонарних умовах;– менша залежність від настрою і кваліфікації викладача, більше від власних зусиль і наполегливості;– відсутність обмежень на одночасне навчання в декількох ВНЗ (студент має право відразу освоїти більше однієї спеціальності);– вільний розподіл часу на навчання (студент може займатися, коли йому зручно, він не зв’язаний розкладом);– заочне навчання дешевше за денне та гарантує при цьому повноцінну вищу освіту;– при поєднання роботи з навчанням студент отримує можливість співвідносити теорію з практикою, доповнюючи одне іншим;– ця форма навчання є ідеальною для тих, хто прагне мати другу і подальші вищі освіти.Нажаль, час приніс свої зміни. В технологічну освіту на заочну форму навчання приходить все менше студентів, які реально працюють у галузі. Це відсоток знизився до 30. До чого це призводить? Насамперед, до того, що люди отримують дипломи, які для них абсолютно знецінені, так як фахівці вони ніякі, так і працювати за цією спеціальністю вони не планують. Тобто ми опинилися в «цікавому положенні», з одного боку підприємствам потрібні фахівці, інститути повні студентами, але фахівців бракує.Окрім того заочне навчання не позбавлене і недоліків:– найважливіший з них – відсутність контакту між викладачем і студентом в період між сесіями, неможливість оперативного отримання консультації при вирішенні навчальних завдань;– заочне навчання вимагає навичок самостійної роботи, тому випускникам шкіл краще вступати на денні відділення вузів;– слабкий контроль з боку викладачів;– у сесійний час недостатньо годин лабораторних і практичних робіт;– заочникам потрібні специфічні підручники та навчальні посібники, здатні замінити відсутнього викладача; поки таких підручників недостатньо.Ці недоліки особливо серйозно позначаються в освітній діяльності технічних ВНЗ, в програмах яких є складні для вивчення природничі дисципліни. Наприклад, курс загальної та неорганічної хімії є досить об’ємним, включає великий набір нової інформації, вимагає знання елементарної шкільної хімії, фізики, математики. Практика навчання студентів заочної форми в технічних ВНЗ в останні роки показує, на молодших курсах високий відсоток невстигаючих студентів з неорганічної хімії. Одна з причин – низька готовність студентів до освоєння цієї дисципліни.Вивчення курсу загальної хімії є найважливішим базовим елементом для підготовки кваліфікованого спеціаліста у галузі хімічної технології, який сприяє розвитку навичок дослідження практичних питань майбутнього фаху.У більшості вищих навчальних закладів традиційно вивчення природничих дисциплін носить предметно-змістовний або інформаційно-репродуктивний характер [2]. Студентам не надаються продуктивні методи становлення системи знань, а пропонується визначений викладачем маршрут вивчення дисципліни, тому найчастіше за такої системи навчання студенти досить часто задовольняються лише вивченням понять і законів предмету. Основний мінус таких способів навчання полягає в тому, що в результаті такої репродуктивної діяльності у студентів не розвивається інтерес до методів і способів пошуку і становлення знань, вони «проходять» дисципліну, не пов’язуючи її із іншими, та відокремлено від наукової системи.Спілкування тільки на вербальному рівні і багато нової інформації не сприяє становленню наукових уявлень про світ і формування світогляду. При такому способі навчання знання успішно виконують інформаційну функцію, але далеко не завжди тягнуть за собою розвиток студента. Особливістю вивчення загальної та неорганічної хімії для студентів заочної форми навчання ВНЗ є значне (до 25%) зниження аудиторного навантаження, яке повинно розподілятися на лекційні, практичні та лабораторні види занять, у порівнянні з денною формою навчання. Тоді виникає слушне питання, як зробити, щоб теоретичні знання не існували окремо, а були частиною практичної діяльності майбутнього фахівця. Тому для інтенсифікації навчальної роботи та підвищення якості підготовки доцільно більш активно використовувати діяльнісну модель отримання знань. У межах діяльнісного підходу процес пізнання – це система формування та вирішення певних задач. Але у практиці навчання не завжди оцінюються переваги високого рівня цілеспрямованого та спеціально напрямленого розвитку пізнавальної самостійності студентів поза межами аудиторії.Предметом нашого дослідження стали методи контролю самостійної роботи студентів з впровадженням способів та прийомів діяльнісного підходу.У якості критеріїв оцінювання існуючої методики були обрані не тільки інформативна насиченість, а й характеристики її подання та статус її виконання, здатні або не здатні надати студенту комплексне уявлення про вивчений матеріал. Саме це підтвердило необхідність створення нової форми методики складання тестового контролю самостійної роботи студента, що має колосальне значення для заочного навчання. Також важливим питанням є знаходження оптимального співвідношення між варіативністю навчання, індивідуальним підходом та груповим методом, що є традиційним при вивченні природничих дисциплін у вищій школі.На нашу думку, досконале методичне забезпечення організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання та зміст завдань повинні відповідати наступним вимогам:1. Відповідність освітнім стандартам. Завдання повинні максимально охоплювати матеріал, передбачений навчальною програмою.2. Диференціація. Завдання повинні бути диференційованими, в залежності від початкового рівню знань, навичок та досвіду самостійної діяльності у різних студентів та потреб обраної майбутньої спеціальності, оскільки курс загальної та неорганічної хімії є в навчальному плані майже всіх факультетів нашого навчального закладу3. Діяльнісний підхід. Завдання повинні містити всі форми та основні ідеї розвиваючого навчання.При складанні завдань треба пам’ятати, що для формування мотивації студента необхідно відтворювати в завданні проблемні ситуації. Продуктивна діяльність можлива тільки при виникненні інтересу у студентів, тому знаходження умов, при яких зовнішня мотивація сформована за допомогою таких завдань спонукала б виникнення й становлення внутрішньої мотивації у студентів, є дуже актуальним [3].Студенту першого курсу потрібно, щоб сукупний обсяг знань, накопичений за роки навчання в середній школі або технікумі, та знання, отримані на установчій сесії, дозволили йому повною мірою володіти інтегральним баченням і здатністю до узагальнення інформації.На перший погляд думка, що навчальний матеріал тим краще виконує своє завдання, чим більше він сприяє швидкому, активного і усвідомленого засвоєння інформації може здатися досить простою, але ж мова йде про впровадження нової методики, яка, на відміну від існуючої, повністю виправдовує витрачені на неї ресурси.Необхідна зміна пріоритетів у системі освіти: від простого інформаційного посередника до інтерактивного навігатора, що має своєю метою максимально ефективно привести студента до позитивного результату. Перше питання полягає в тому, чи дозволяють в принципі положення нової методики впливати на аудиторію через нову технологію подання інформації. Звичайно, це не означає необхідність різкого відходу від всіх форм традиційного освіти. За рахунок нової інтерактивної технології їх можна зробити більш привабливими як для студента, так і для викладача, причому ми маємо можливість створити комбіновану технологію, що дозволить у багато разів розширити коло охоплених дисциплін, в той же час, розвинути ідею зміцнення її переваги в налагодженні логічних зв’язків між роботою педагога і студента [4].Результати оцінювання студентів за підсумками проведеного внутрішнього контролю дають змогу стверджувати, що застосування такого типу завдань як для організації самостійного опрацювання матеріалу, так і для проведення контрольних заходів дозволяє максимально активізувати увагу студента не тільки на базовому матеріалі, але і на логічних зв’язках підвищеного рівня.Варто зазначити, що застосування цієї технології не передбачає збільшення часу на проходження матеріалу, а навпаки, економить, надаючи можливість викладачу перерозподіляти його залишок на закріплення або поглиблення матеріалу. Функції нової методики полягають не тільки в залученні інтересів студента до конкретного напрямку у дисципліні, що вивчається, але і у формуванні інтегральної уяви про обрану категорію знань.У результаті проведених досліджень ми дійшли висновку про необхідність включення до завдань для самостійної роботи студентів наступних типів загальновідомих в дидактиці завдань: на відтворення, реконструктивно-варіативні, частково-пошукові та дослідницькі.При виконанні завдань на відтворення пізнавальна діяльність студента перебігає у формі відтворення знань: студент згадує або відшукує у методичних матеріалах потрібну формулу (закон), що виражає сутність явища, встановлює фізичний або хімічний сенс явища пише рівняння та робить розрахунки. Завдання цього типу створюють студенту умови для усвідомлення та запам’ятовування тих чи інших положень досліджуваного явища, сприяють накопиченню опорних знань, цікавих фактів і способів діяльності.Виконання завдань реконструктивно-варіативної типу сприяє засвоєнню певної послідовності дій (алгоритму). Самостійна діяльність студента дозволяє приєднати новий факт до групи вже відомих, студент повинен добре знати хімічні закони та вміти їх пристосувати до нових ситуацій [5]. Таким чином ми отримуємо стійке засвоєння базових вмінь та навичок, що в свою чергу дозволяє перейти до виконання завдань більш високого рівня складності.Експериментальні роботи, які ми пропонуємо для виконання студентам під час аудиторних занять, позбавлені недоліків звичайних практикумів: відсутності інтересу і проблемних ситуацій. При практичному дослідженні студент сам у межах заданої мети розв’язує свої конкретні завдання – практичні та розрахункові. Характер пізнавальної діяльності студентів змінюється, з’являється інтерес, висока мотивація. Таким чином, внутрішній інтерес зміщується з цілі навчання на мотив – здобування свого знання, формування свого ставлення, розв’язання професійних завдань.Окремого обговорення заслуговують тестові форми, що використовуються для проведення контрольних заходів. У нашому університеті ще три роки тому відмовились від виконання студентом-заочником контрольних робіт вдома. Це було зроблено цілком свідомо, бо ні для кого не є таємницею, що більшість студентів замовляють виконання контрольних робіт всіляким «добродіям», представники яких нахабно роздають свої візитки біля університету під час сесії заочників.Така відмова змусила викладачів шукати форму проведення контролю під час сесії. Звичайні тести не можуть навчити чи перевірити вміння зіставляти, аналізувати, порівнювати та робити висновки. Занадто велике захоплення тестами в школах та деяких ВНЗ призвело вже до того, що розвивальна функція навчання майже втрачена та ми маємо зміщення навчання у бік натаскування, поверховості знання та простого зубріння.Саме тому завдання, що були складені викладачами кафедри неорганічної хімії нашого університету для проведення контрольних робіт для студентів заочної форми навчання, поєднують всі корисні властивості тестів: чіткі формулювання, наявність варіантів відповіді, більшість типів загальновідомих дидактичних завдань, одночасне проходження контрольного заходу великою кількістю студентів та стислий час на проведення і перевірку робіт.Формулювання питання тестової форми контрольної роботи у вигляді проблемного завдання [4], що інколи містить надлишкові початкові дані, сприяє формуванню у студентів основи творчої діяльності майбутнього фахівця. Виконуючи такі завдання, студент перш за все навчається комбінувати та перебудовувати наявні знання, аналізувати різні можливі шляхи рішення та обирати більш раціональні. Під час виконання такої форми контрольної роботи, що проходить у комп’ютерному класі, студенти мають змогу користуватися довідковими матеріалами як в електронному, так і в паперовому вигляді. Наявність певної кількості сценаріїв, що містять завдання різного рівня складності, можуть мати різну кількість завдань, роблять створену нами систему універсальною для проведення контрольних заходів студентам різних напрямків підготовки, навчальні плани яких передбачають різну кількість кредитів на вивчення неорганічної хімії.Практика впровадження нашої системи контролю самостійної діяльності студентів заочної форми навчання доводить, що методика застосування системи завдань із поступовим зростанням складності і проблемності є перспективною, виконує не тільки освітні, але і розвивальні функції, що підвищують якість підготовки майбутніх інженерів.Ми щиро сподіваємось, що всі ці кроки допоможуть підняти заочне навчання на новий якісний рівень, що дозволяє готувати висококваліфікованих фахівців, здатних працювати в сфері інноваційної економіки.

Будь-яка, навіть найефективніша, логічно обґрунтована і корисна інновація (чи то теорія геліоцентризму Коперника або «походження видів» Дарвіна), якщо вона суперечить існуючій на даний момент догмі, приречена на ірраціональний скепсис, тривале і навмисне замовчування, обумовлене специфікою суспільних процесів і включеність людської психіки в ці процеси.Томас Семюел Кун Існуюча система освіти перестала влаштовувати практично всі держави світу і піддається активному реформуванню в наші дні. Перспективним напрямом використання в навчальному процесі є нова інформаційна технологія, яка дістала назву хмарні обчислення (Cloud computing). Концепція хмарних обчислень стала результатом еволюційного розвитку інформаційних технологій за останні десятиліття.Без сумніву, результати досліджень російських вчених: А. П. Єршова, В. П. Зінченка, М. М. Моісєєва, В. М. Монахова, В. С. Лєдньова, М. П. Лапчика та ін.; українських вчених В. Ю. Бикова, В. М. Глушкова, М. І. Жалдака, В. С. Михалевича, Ю. І. Машбиця та ін.; учених Білорусії Ю. О. Бикадорова, А. Т. Кузнєцова, І. О. Новик, А. І. Павловського та ін.; учених інших країн суттєво вплинули на становлення та розвиток сучасних інформаційних технологій навчання [1], [2], але в організації освітнього процесу виникають нові парадигми, наприклад, хмарні обчислення. За оцінками аналітиків Гартнер груп (Gartner Group) хмарні обчислення вважаються найбільш перспективною стратегічною технологією майбутнього, прогнозується міграція більшої частини інформаційних технологій в хмари на протязі найближчих 5–7 років [17].Згідно з офіційним визначенням Національного інституту стандартів і технологій США (NIST), хмарні обчислення – це система надання користувачеві повсюдного і зручного мережевого доступу до загального пулу інформаційних ресурсів (мереж, серверів, систем зберігання даних, додатків і сервісів), які можуть бути швидко надані та гнучко налаштовані на його потреби з мінімальними управлінськими зусиллями і необхідністю взаємодії з провайдером послуг (сервіс-провайдером) [18].У США в університетах функціонують віртуальні обчислювальні лабораторії (VCL, virtual computing lab), які створюються в хмарах для обслуговування навчального та дослідницьких процесів. В Південній Кореї запущена програма заміни паперових підручників для середньої школи на електронні, які зберігаються в хмарі і доступні з будь-якого пристрою, який може бути під’єднаний до Інтернету. В Росії з 2008 року при Російській академії наук функціонує програма «Університетський кластер», в якій задіяно 70 університетів та дослідних інститутів [3], в якій передбачається використання хмарних технологій та створення web-орієнтованих лабораторій (хабів) в конкретних предметних галузях для надання принципово нових можливостей передавання різноманітних інформаційних матеріалів: лекцій, семінарів, лабораторних робіт і т. п. Є досвід певних російських вузів з використання цих технологій, зокрема в Московському економіко-статистичному інституті вся інфраструктура переводиться на хмарні технології, а в навчальних програмах включені дисципліни з навчання технологій.На сьогодні в Україні теж почалося створення національної освітньої інформаційної мережі на основі концепції хмарних обчислень в рамках національного проекту «Відкритий світ», який планується здійснити протягом 2010-2014 рр. Відповідно до наказу Міністерства освіти та науки України від 23.02.2010 р. №139 «Про дистанційне моніторингове дослідження рівня сформованості у випускників загальноосвітніх навчальних закладів навичок використання інформаційно-комунікаційних технологій у практичній діяльності» у 2010 році було вперше проведено дистанційне моніторингове дослідження з метою отримання об’єктивних відомостей про стан інформатичної освіти та розроблення стратегії її подальшого розвитку. Для цих цілей було обрано портал (приклад гібридної хмари), створений на основі платформи Microsoft Azure [4].Як показує зарубіжний досвід [8], [11], [12], [14], [15], вирішити названі проблеми можна шляхом впровадження в навчальний процес хмарних обчислень. У вищих навчальних закладах України розроблена «Програма інформатизації і комп’ютеризації навчального процесу» [1, 166]. Але, проаналізувавши стан впровадження у ВНЗ хмарних технологій, можна зробити однозначний висновок про недостатню висвітленість цього питання в літературних та Інтернет-джерелах [1], [7].Переважна більшість навчальних закладів лише починає впроваджувати хмарні технології в навчальний процес та включати відповідні дисципліни для їх вивчення. Аналіз педагогічних праць виявив недостатнє дослідження питання використання хмарних обчислень у навчальному процесі. Цілком очевидно, що інтеграція хмарних сервісів в освіту сьогодні є актуальним предметом для досліджень.Для навчальних закладів все більшого значення набуває інформаційне наповнення та функціональність систем управління віртуальним навчальним середовищем (VLE, virtual learning environment). Не існує чіткого визначення VLE-систем, та й в самих системах в міру їх заглиблення в Інтернет постійно удосконалюються наявні і з’являються нові інструменти (блоги, wiki-ресурси). VLE-системи критикують в основному за слабкі можливості генерації та зберігання створюваного користувачами контенту і низький рівень інтеграції з соціальними мережами.Існує кілька полярних підходів до способів надання освіти за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та інформаційних ресурсів. З одного боку – навчальні заклади з віртуальним навчальним середовищем VLE, а з іншого – персональне навчальне середовище, створене з Web 2.0 сайтів та кероване учнями. Але варто звернути увагу на нову модель, що може зруйнувати обидва наявні підходи. Сервіси «Google Apps для навчальних закладів» та «Microsoft Live@edu» включають в себе широкий набір інструментів, які можна налаштувати згідно потреб користувача. Описувані системи розміщуються в так званій «обчислювальній хмарі» або просто «хмарі».Хмара – це не просто новий модний термін, що застосовується для опису Інтернет-технологій віддаленого зберігання даних. Обчислювальна хмара – це мережа, що складається з численної кількості серверів, розподілених в дата-центрах усього світу, де зберігаються безліч копій. За допомогою такої масштабної розподіленої системи здійснюється швидке опрацювання пошукових запитів, а система є надзвичайно відмовостійка. Система побудована так, що після закінчення тривалого періоду при потребі можна провести заміну окремих серверів без зниження загальної продуктивності системи. Google, Microsoft, Amazon, IBM, HP і NEC та інші, мають високошвидкісні розподілені комп’ютерні мережі та забезпечують загальнодоступність інформаційних ресурсів.Хмара може означати як програмне забезпечення, так і інфраструктуру. Незалежно від того, є сервіс програмним чи апаратним, необхідно мати критерій, для допомоги визначення, чи є даний сервіс хмарним. Його можна сформулювати так: «Якщо для доступу до інформаційних матеріалів за допомогою даного сервісу можна зайти в будь-яку бібліотеку чи Інтернет-клуб, скористатися будь-яким комп’ютером, при цьому не ставлячи ніяких особливих вимог до операційної системи та браузера, тоді даний сервіс є хмарним».Виділимо три умови, за якими визначатимемо, чи є сервіс хмарним.Сервіс доступний через Web-браузер або за допомогою спеціального інтерфейсу прикладної програми для доступу до Web-сервісів;Для користування сервісом не потрібно жодних матеріальних затрат;В разі використання додаткового програмного забезпечення оплачується тільки той час, протягом якого використовувалось програмне забезпечення.Отже, хмара – це великий пул легко використовуваних і доступних віртуалізованих інформаційних ресурсів (обладнання, платформи розробки та/або сервіси). Ці ресурси можуть бути динамічно реконфігуровані для обслуговування мінливого навантаження (масштабованості), що дозволяє також оптимізувати використання ресурсів. Такий пул експлуатується на основі принципу «плати лише за те, чим користуєшся». При цьому гарантії надаються постачальником послуг і визначаються в кожному конкретному випадку угодами про рівень обслуговування.Існує три основних категорії сервісів хмарних обчислень [10]:1. Комп’ютерні ресурси на зразок Amazon Elastic Compute Cloud, використання яких надає організаціям можливість запускати власні Linux-сервери на віртуальних комп’ютерах і масштабувати навантаження гранично швидко.2. Створені розробниками програми для пропрієтарних архітектур. Прикладом таких засобів розробки є мова програмування Python для Google Apps Engine. Він безкоштовний для використання, однак існують обмеження за обсягом даних, що зберігаються.3. Сервіси хмарних обчислень – це різноманітні прикладні програмні засоби, розміщені в хмарі і доступні через Web-браузер. Зберігання в хмарі не тільки даних, але і програм, змінює обчислювальну парадигму в бік традиційної клієнт-серверної моделі, адже на стороні користувача зберігається мінімальна функціональність. Таким чином, оновлення програмного забезпечення, перевірка на віруси та інше обслуговування покладається на провайдера хмарного сервісу. А загальний доступ, управління версіями, спільне редагування стають набагато простішими, ніж у разі розміщення програм і даних на комп’ютерах користувачів. Це дозволяє розробникам постачати програмні засоби на зручних для них платформах, хоча необхідно переконатися, що програмні засоби придатні до використання при роботі з різними браузерами.З точки зору досконалості технології, програмне забезпечення в хмарах розвинуте значно краще, ніж апаратна складова.Особливу увагу звернемо на програмне забезпечення як послугу (SaaS, Software as a Servise), що позначає програмну складову у хмарі. Більшість систем SaaS є хмарними системами. Для користувачів системи SaaS не важливо, де встановлене програмне забезпечення, яка операційна система при цьому використовується та якою мовою воно описане. Головне – відсутня необхідність встановлювати додаткове програмне забезпечення.Наприклад, Gmail представляє собою програму електронної пошти, яка доступна через браузер. Її використання забезпечує ті ж функціональні можливості, що Outlook, Apple Mail, але для користування нею необхідно «thick client» («товстий клієнт»), або «rich client» («багатий клієнт»). В архітектурі «клієнт – сервер» це програми з розширеними функціональними характеристиками, незалежно від центрального сервера. При такому підході сервер використовується як сховище даних, а вся робота з опрацювання і подання даних переноситься на клієнтський комп’ютер.Системи SaaS наділені деякими визначальними характеристиками:– Доступність через Web-браузер. Програмне забезпечення типу SaaS не потребує встановлення жодних додаткових програм на комп’ютер користувача. Доступ до систем SaaS здійснюється через Web-браузер з використанням відкритих стандартів або універсальний плагін браузера. Хмарні обчислення та програмне забезпечення, яке є власністю певної компанії, не поєднуються між собою.– Доступність за вимогою. За наявності облікового запису можна отримувати доступ до програмного забезпечення в будь-який момент та з будь-якої географічної точки земної кулі.– Мінімальні вимоги до інфраструктури ІТ. Для конфігурування систем SaaS потрібен мінімальний рівень технічних знань (наприклад, для управління DNS в Google Apps), що не виходить за рамки, характерні для звичайного користувача. Висококваліфікований IT-адміністратор для цього не потрібний.Переваги хмарної інфраструктури. Наявність апаратних засобів у власності потребує їх обслуговування. Планування необхідної потужності та забезпечення ресурсами завжди актуальні. Хмарні обчислення спрощують вирішення двох проблем: необхідність оцінювання характеристик обладнання та відсутність коштів для придбання нового потужного обладнання. При використанні хмарної інфраструктури необхідні потужності додаються за лічені хвилини.Зазвичай на кожному сервері передбачено резерв, що забезпечує вирішення типових апаратних проблем. Наприклад, резервний жорсткий диск, призначений для заміни диска, що вийшов з ладу, в складі масиву RAID. Необхідно скористатися послугами для встановлення нового диску на сервер. Для цього потрібен час та висока кваліфікація спеціаліста, щоб роботу виконати швидко з метою уникнення повного виходу сервера з ладу. Якщо сервер остаточно вийшов з ладу, використовується якісна, актуальна резервна копія та досконалий план аварійного відновлення. Тільки тоді є можливість провести відновлення системи в короткий термін, причому завжди в ручному режимі.При використанні хмар немає потреби перейматись проблемами стосовно апаратних засобів, що використовуються. Користувач може і не дізнатися про те, що фізичний сервер вийшов з ладу. Якщо правильно дібрано інструментарій, можливе автоматично відновлення даних після надскладної аварійної ситуації. При використанні хмарної інфраструктури у такому випадку можна відмовитись від віртуального сервера і отримати інший. Немає потреби думати про утилізацію та перейматися про нанесену шкоду навколишньому середовищу.Хмарне сховище. Абстрагування від апаратних засобів в хмарі здійснюється не тільки завдяки заміні фізичних серверів віртуальними. Віртуалізації підлягають і системи фізичного зберігання даних.При використанні хмарного сховища можна переносити дані в хмару, не переймаючись, яким чином вони зберігаються та не турбуючись про їх резервне копіювання. Як тільки дані, переміщені в хмару, будуть потрібні, достатньо буде просто звернутись в хмару і отримати їх. Існує кілька підходів до хмарного сховища. Йдеться про поділ даних на невеликі порції та зберігання їх на багатьох серверах. Порції даних наділяються індивідуально обчисленими контрольними сумами, щоб дані можна було швидко відновити в критичних ситуаціях.Часто користувачі працюють з хмарним сховищем так, ніби мають справу з мережевим накопичувачем. Щодо принципу функціонування хмарне сховище принципово відрізняється від традиційних накопичувачів, оскільки у нього принципово інше призначення. Обмін даними при використанні хмарного сховища повільніший, воно більш структуроване, внаслідок чого його використання як оперативного сховища даних непрактичне. Зазначимо, що використання хмарного сховища недоцільне для транзакцій в хмарних прикладних програмах. Хмарне сховище сприймається, як аналог резервної копії на стрічковому носієві, хоча на відміну від системи резервного копіювання зі стрічковим приводом в хмарі не потрібні ні привід, ні стрічки.Grid Computing (англ. grid – решітка, грати) – узгоджене, відкрите та стандартизоване комп’ютерне середовище, що забезпечує гнучкий, безпечний, скоординований розподіл обчислювальних ресурсів і ресурсів збереження інформації, які є частиною даного середовища, в рамках однієї віртуальної організації [http://gridclub.ru/news/news_item.2010-08-31.0036731305]. Концепція Grid Computing представляє собою архітектуру множини прикладних програмних засобів – найпростіший метод переходу до хмарної архітектури. Програмні засоби, де використовуються grid-технології, є програмним забезпеченням, при функціонуванні якого інтенсивно використовуються ресурси процесора. В grid-програмах розподіляються операції опрацювання даних на невеликі набори елементарних операцій, що виконуються ізольовано.Використання хмарної інфраструктури суттєво спрощує та здешевлює створення grid-програм. Якщо потрібно опрацювати якісь дані, використовують сервер для опрацювання даних. Після завершення опрацювання даних сервер можна призупинити, або задати для опрацювання новий набір даних.На рисунку 1 подано схему функціонування grid-програми. На сервер, або кластер серверів, поступає набір даних, які потрібно опрацювати. На першому етапі дані передаються в чергу повідомлень (1). На інших вузлах аналізується чергою повідомлень (2) про нові набори даних. Коли набір даних з’являється в черзі повідомлень, він аналізується на першому комп’ютері, де його виявлено, а результати надсилаються назад в чергу повідомлень (3), звідки вони зчитуються сервером або кластером серверів (4). Обидва компоненти можуть функціонувати незалежно один від одного, а кожен з них може функціонувати навіть в тому випадку, якщо другий компонент не задіяний на жодному комп’ютері. Рис. 1. Архітектура grid-програм У такій ситуації використовуються хмарні обчислення, оскільки при цьому не потрібні власні сервери, а за відсутності даних для опрацювання не потрібні сервери взагалі. Таким чином можна масштабувати потужності, що використовуються. Інакше кажучи, щоб комп’ютер не використовувався «вхолосту», важливо опрацьовувати дані за мірою їх надходження. Сервери включаються, коли потік даних інтенсивний, а виключаються в міру ослаблення інтенсивності потоку. Grid-програми мають дещо обмежену область застосування (опрацювання великих об’ємів наукових і фінансових даних). В переважній частині таких програм використовуються транзакційні обчислення.Транзакційна система – це система, де один і більше вхідних наборів даних опрацьовуються одночасно в рамках однієї транзакції та в

Прогнозування виникнення післяопераційних ускладнень (ПОУ) при гострому перитоніті (ГП) є актуальним питанням.
 Метою роботи було напрацювання шкали для двоетапного прогнозування виникнення ускладнень у хворих на ГП і оцінювання її інформативності.
 Матеріали та методи. Ретроспективний аналіз результатів лікування 212 хворих на ГП. У 65 пацієнтів виникли ПОУ. Померло 22 хворих. Проведено аналіз клінічних даних, показників WSES Sepsis Severity Score (WSSS), Charlson Comorbidity Index (CCI). Для оцінки впливу чинників використовували дисперсійний аналіз (ДА) і Neural Network Bayesian Classifier (NNBC).
 Результати. На доопераційному етапі в шкалу враховано критерії основного захворювання, клінічних проявів ГП, ССІ, температури тіла й систолічного артеріального тиску (САТ). Кожному з критеріїв надано певну кількість пунктів. За результатами ДА виділено 3 групи ризику: звичайний – сума пунктів 1-4, збільшений – 5-8, високий – > 9. Віднесення хворого до певної групи статистично істотно пояснює розподіл параметрів ПОУ (f-критерій=57,89, p=0,0000). За даними NNBC інформативність становить 71,6981%. На субопераційному етапі в шкалу включено критерії основного захворювання, WSSS, ССІ, САТ. За результатами ДА виділено 3 групи ризику: звичайний – сума пунктів 0-2, збільшений – 3-4, високий – > 4. Віднесення пацієнта до певної групи статистично істотно пояснює розподіл параметрів ПОУ (F-критерій=219,26, P=0,0000). За даними NNBC інформативність становить 87,7358%.
 Висновки. 1. Напрацьована двоетапна шкала, що передбачає виділення трьох груп ризику, дозволяє вірогідно прогнозувати виникнення ускладнень при ГП. 2. Інформативність шкали на першому етапі прогнозування (до операції) становить 71,6981%. 3. Інформативність шкали на другому – (під час операції) становить 87,7358%. 4. Використання шкали дозволяє обґрунтовано застосовувати заходи з профілактики ускладнень уже на етапі передопераційного підготування хворих.

Сучасний стан розвитку сільських територій в Україні безпосередньо залежить від загальної політики держави та процесів децентралізації, що розпочалися з 2014 року.  Децентралізація є тим процесом, який передбачає перерозподіл завдань та функцій так, що відповідальними та уповноваженими за них стають органи на більш низькому рівні. Підсумовуючи результати децентралізації в Україні можна стверджувати, що сільські території почали розвиватися більш інтенсивно. Однак, складні процеси децентралізації зазнають перешкод та недоліків. Створення об'єднаних територіальних громад (ОТГ) призвело до змін у територіальному устрої та розширило повноваження органів місцевого самоврядування щодо управління територією та розподілу фінансових та інших ресурсів. Визначено, що головним суб’єктом місцевого самоврядування є територіальна громада, яка повинна включати в себе розвиток культури, інфраструктури, підтримувати високий рівень надання соціальних послуг тощо. В статті було проаналізовано критерії та показники, які враховуються при оцінюванні ефективності розвитку сільських територій. Досліджено основні методичні підходи для визначення ефективності соціально-економічного розвитку сільських територій, до яких належать визначення ролі місцевої влади, оцінка рівня інвестицій та рівня зайнятості населення тощо. Охарактеризовано загальне значення поняття децентралізації, основні завдання цього процесу та результати впровадження. Зазначено, що правильне оцінювання ефективності розвитку сільських територій є важливим етапом формування стратегії розвитку цих територій та забезпечення сталого соціально-економічного розвитку країни в цілому. Важливим є визначення правильних напрямів подальшого розвитку сільських територій в умовах децентралізації.

Стаття присвячена актуальним питанням статистичного оцінювання диференціації розподілу доходів населення на регіональному рівні. Запропоновано використання інтегральної оцінки нерівності грошових доходів з використанням таких критеріїв, як індекс Джині, децильний коефіцієнт диференціації доходів, децильний та квінтильний коефіцієнти фондів. Застосування інтегрального показника у розрізі регіонів обумовлено тим, що окремі коефіцієнти нерівності доходів, зокрема коефіцієнт Джині, не відображають дійсні зміни, що відбуваються у вітчизняних реаліях. Причинами цього є недоліки у формуванні вибіркової сукупності при обстеженні домогосподарств, висока частка бідного населення та врахування доходів лише від легальної діяльності при наявності тіньового ринку праці в Україні. Враховуючи перелічені недоліки розширено підходи до оцінювання нерівності доходів на регіональному рівні та надано пропозиції щодо використання системи показників, які більш адекватно характеризують міжрегіональну диференціацію доходів населення.

Для сучасного етапу розвитку наземних мобільних робототехнічних платформ (МРП) характерні збільшення інтелектуальності, зменшення габаритів, маси, енергоспоживання, вартості та тривалості їх розроблення. Досліджено, що окрема МРП, зазвичай, орієнтована на виконання відносно нескладних операцій, що зумовлено невеликим радіусом дії, обмеженою ємністю акумулятора, невеликою кількістю операцій, які вона може виконувати, обмеженим набором виконавчих пристроїв і, як наслідок, невисокою ймовірністю виконання поставленого завдання в екстремальних умовах. Запропоновано для вирішення складніших завдань використовувати групи МРП, що збільшує радіус дії, розширює набір виконуваних функцій та зменшує час їх виконання. Вибрано централізований підхід для розподілу завдань у групі, який враховує інформацію про стан кожної МРП та навколишнього середовища. Запропоновано для оцінювання ефективності розподілу завдань у групі між МРП використовувати такі критерії: тривалість виконання завдань, витрати ресурсів, надійність та масштабованість. Вибрано для розподілу завдань у групі між МРП концепцію балансування розподілу завдань, за якої замість однієї компоненти балансування використовують декількох компонент. Запропоновано завдання розподілу транспортування вантажів у пункти призначення з допомогою групи МРП подати таблицею у вигляді початкових умов транспортної задачі. Показано, що таку задачу можна розв'язати класичним способом, склавши початковий опорний план методом північно-західного кута, а потім покроково поліпшувати його аж до отримання оптимального плану перевезень з погляду мінімізації загального енергоспоживання. Удосконалено модель розподілу завдань у групі між МРП, яка внаслідок врахування динамічних змін (несправності МРП, зміни у переліку завдань), обмежень на ресурси (запас заряду акумулятора, вантажопідйомності) та просторових координат кожної МРП забезпечує зменшення часу та економію заряду акумулятора.