Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Поверхні.
Статті в журналах з теми "Поверхні"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Поверхні".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Наджіх, Юсеф, Мустафа Адар, Маджда Медкур, Джамаа Бенгуррам та Мустафа Мабрукі. "ВПЛИВ ШОРСТКОСТІ НА ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ СТАЛІ А36: ДОСЛІДЖЕННЯ АДГЕЗІЇ ФОСФАТІВ". Journal of Chemistry and Technologies 31, № 3 (2023): 581–89. http://dx.doi.org/10.15421/jchemtech.v31i3.278149.
Повний текст джерелаАнотація:
У цій роботі обговорюється вплив шорсткості поверхні та фізико-хімічних властивостей поверхні на початкову адгезію фосфатів до сталі. Зразки сталі, використані в цьому дослідженні, виготовлені з низьколегованої сталі A36. Фосфат був видобутий в районі Бен-Гурір-Марокко і в цій роботі використовувався у вигляді гранул, спресованих під різними тисками. Сталеву поверхню обробляли двома методами попередньої обробки поверхні – хонінгуванням та горизонтальним фрезеруванням. Досліджено вплив цих процедур на морфологію поверхні, шорсткість, поверхневу енергію та гідрофобність. Вимірюючи кут контакту на поверхнях фосфатних гранул і підкладок з низьколегованої сталі А36, ми змогли визначити деякі фізико-хімічні параметри та розрахувавши поверхневу енергію. Крім того, шорсткість кожного сталевого зразка була досліджена за допомогою вимірювача шорсткості та металургійного мікроскопа. Отримані результати показали, що фосфатована поверхня піддається впливу дисперсійних сил і має гідрофільний характер. Для поверхонь різних підкладок зі сталі А36 добре досліджено вплив шорсткості, отримано мінімальну поверхневу енергію як для попередньої обробки (хонінгування та горизонтального фрезерування), так і для визначеної шорсткості. Цей результат може бути використаний для підготовки поверхонь з мінімальною поверхневою енергією для мінімізації енергії руйнування і, отже, мінімізації адгезії та засмічення фосфатами сталі.
2
Мазурак, А., В. Гораль, Т. Мазурак та О. Цап. "ВПЛИВ РЕМОНТНОЇ ПОВЕРХНІ НА МІЦНІСТЬ БЕТОННИХ КОНТАКТНИХ ШВІВ". Bulletin of Lviv National Environmental University. Series Architecture and Construction, № 25 (23 грудня 2024): 73–77. https://doi.org/10.31734/architecture2024.25.073.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено, що будівлі та споруди після тривалого використання бетону і залізобетону потребують ремонту, відновлення та підсилення. Це зумовлено багатьма чинниками: дефекти матеріалів, пошкодження при експлуатації, помилки під час проєктування тощо. Зазначено, що міцність зчеплення старого та нового бетону чи торкретбетону при влаштуванні ремонтних швів буває різною залежно від низки чинників: старого та нового бетонів; характеру підготовки поверхонь; способу вкладання та умов тверднення. Зауважено, що згідно з досвідом виконання ремонтних робіт і підсилення залізобетонних конструкцій, технологія торкрету ефективна при відновленні чи ремонті цементно-бетонних покриттів. Технологія торкретування дає змогу механізувати всі процеси: від підготовки поверхні до нанесення щільних шарів торкрету, забезпечуючи зчеплення шарів бетону. Досліджено чинники, які впливають на роботу контактного шва, матриці шару та ремонтної поверхні. Вивчаючи сумісну роботу швів, підготовлено 72 бетонні взірці з чотирма варіантами поверхні: гладка – рівна поверхня, гладка фрезерована – фрезерування виконане по рівній поверхні; шорстка – на бетонну поверхню нанесено насічку; шорстка фрезерована – після насічки поверхню фрезерували. Експериментально оцінено міцність зчеплення бетону і торкретбетону, із забезпеченням підготовки поверхні та встановленням металевих обойм на неї. Внутрішній простір обойм заповнюють бетоном або наносять шар торкретбетону. Після належної витримки в нормальних умовах за 28–32 доби зразки піддаються дослідженню, металеву обойму відривали від поверхні бетону. Експериментальні дослідження показали, що фрезерування бетонних зразків по шорсткій чи гладкій поверхні не збільшує зчеплення із торкретбетоном.
3
Клендій М.Б. та Драган А.П. "ОБГРУНТУВАННЯ КОНСТРУКЦІЇ РОБОЧОГО ОРГАНА ГВИНТОВОЇ СЕКЦІЇ КОМБІНОВАНОГО ҐРУНТООБРОБНОГО ЗНАРЯДДЯ". Перспективні технології та прилади, № 18 (7 липня 2021): 66–72. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2313-5352-2021-18-10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз робочих органів комбінованих ґрунтообробних машин та надано рекомендації щодо побудови компонувальної схеми. Обґрунтовано конструкцію гелікоїдального робочого органу для поверхневого обробітку ґрунту поверхня якого буде відрізнятися від іншої широко відомої гвинтової лінійчатої поверхні – гвинтового коноїда. Наведено параметричні рівняння розгорнутого гелікоїда з горизонтальною віссю обертання. Складено диференціальні рівняння руху частинки поверхнею гелікоїда, і на їх основі отримано траєкторії руху частинок ґрунту поверхнею гелікоїда. Незалежно від точки вступу частинки на поверхню, вона ковзає по ній, наближаючись при цьому до внутрішньої периферії поверхні, тобто до циліндричного вала. При збільшенні швидкості руху агрегату це наближення зростає. Запропоновано конструкцію робочого органу з решітчастим валом який буде додатково виконувати функцію котка.
4
Цапко, Ю. В., О. Ю. Горбачова, С. М. Мазурчук та О. П. Бондаренко. "Встановлення ефективності захисту термомодифікованої деревини граба від дії ультрафіолету". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 2 (2021): 81–87. http://dx.doi.org/10.36930/40310213.
Повний текст джерелаАнотація:
Доведено, що колір деревини має тенденцію темніти внаслідок зміни хімічних компонентів деревини, зокрема від деградації аморфних вуглеводів під час термічного оброблення за високої температури. Застосування термічного модифікування істотно змінило значення параметрів кольору L*, a*, b* у зразках термомодифікованої деревини. Нанесення масловоску та лазурі на поверхню зразків також вплинуло на потемніння їх забарвлення. Виявлено вплив захисної речовини на значення ΔL* залежно від обробленої поверхні. Визначено, що параметр L* після 16 місяців перебування під прямими променями необробленої деревини зменшується на 8 у торцевих зразків та 11 – у радіальних. На поверхні із нанесеним масловоском різниця в 2 рази менша. Встановлено, що рівень захисту поверхні лазур'ю найкращий. У термомодифікованої деревини без додаткового покриття як у торцевих, так і радіальних зразках L* продовжувало зменшуватися – на 7 і 6 відповідно. Виявлено, що найінтенсивніше вицвітали поверхні без захисного покриття. Встановлено, що значення a* на поверхні деревини без додаткового покриття змінилося для необроблених та термомодифікованих режимом 1 – зросло на 5 для обох видів поверхонь. Виявлено максимальну зміну параметра а* у групі зразків із восковим покриттям на радіальній поверхні необробленої та термомодифікованої режимом 1. Захист масловоском торцевої поверхні виявився дещо гіршим. Видно, що максимальні зміни показника b* відбулися на обох поверхнях необробленої та модифікованої за температури 160 °С для усіх груп зразків. Результати зміни b* для зразків термомодифікованих за 190 та 220 °С незначні, залежності не встановлено. У всіх зразків деревини, окрім необробленої та модифікованої режимом 1, виявлено вицвітання поверхні. Про це свідчить зменшення загальної різниці кольору ΔЕ*. Найсвітлішими після завершення експерименту виявилися зразки без додаткового оброблення поверхні. Торцева поверхня зразків термомодифікованих режимами 6, 8 і 9 виявилася стійкішою порівняно із радіальною. Найменшу різницю ΔЕ* виявлено у зразків, модифікованих за температури 190 °С упродовж 20 год та за 220 °С – 10 та 20 год із восковим покриттям та вкритих лазур'ю.
5
Швець С. В., к.т.н. "ВПЛИВ СХЕМИ РІЗАННЯ ТА МЕТОДУ ФОРМОУТВОРЕННЯ НА КОНСТРУКЦІЮ РІЗАЛЬНОГО ІНСТРУМЕНТА". Перспективні технології та прилади, № 14 (7 грудня 2019): 150–58. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2313-5352-2019-14-26.
Повний текст джерелаАнотація:
У процесі різання вирішуються дві задачі – видалення припуску та формування поверхні деталі з необхідними параметрами якості. Це вимагає визначення схеми різання і методу утворення поверхні деталі. На цей час у літературі немає однозначного визначення цих понять. В роботі, в першу чергу, приділена увага цій проблемі. Також показано, що вихідна інструментальна поверхня може бути реальною поверхнею, яка обмежує калібрувальну частину інструмента і на якій знаходяться формоутворюючі різальні кромки або їх ділянки, що контактують з поверхнею деталі. А може утворюватися рухами різальних кромок у просторі, тобто кінематично. Припуск може розділятися на шари поверхнями, що огортають поверхню деталі з наступним подрібненням кожного такого шару, або поверхнями, які перетинають поверхню деталі з подальшим розділенням їх на стружку. Методів формоутворення лезовим інструментом також може бути два. Це або лінійний контакт, або точковий. Схеми різання і методи формоутворення у поєднанні з відносними рухами інструмента і деталі та уявою інженера-конструктора створюють широкі можливості для утворення різних видів і типів різальних інструментів.
6
Григоренко, О. Я., В. В. Кременицький, В. В. Лось та ін. "Аналіз хімічного складу дентальних імплантатів". Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, № 5 (22 листопада 2023): 17–25. http://dx.doi.org/10.15407/dopovidi2023.05.017.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчено хімічний склад дванадцяти дентальних імплантатів. Якісний та кількісний хімічний склад імплантату і топографію його поверхні визначено методом рентгенівського мікроаналізу за допомогою електронно-зондового мікроаналізатора та сканівного електронного мікроскопа. Досліджено поверхню плоскої частини різальної канавки, гладку хвостову поверхню, поверхні вершин і западин великої та дрібної різьб імплантатів. Матеріал, з якого виготовлено імплантат, і його поверхня були неоднорідними за хімічним складом. Поверхні імплантатів у більшості випадків були піддані обробленню для підвищення шорсткості, очищенню, пасивації, покриттю різними матеріалами з метою підвищення біоактивності, гідрофільності та збільшення мікропористої структури.
7
Fedynets, V. O., Ya P. Yusyk та I. S. Vasylkivskyi. "Особливості вимірювання температури циліндричних обертових поверхонь". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 11 (2018): 78–85. http://dx.doi.org/10.15421/40281115.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто методи вимірювання температури циліндричних обертових поверхонь на основі контактного вимірювання температури пристінного шару робочого середовища, що омиває обертову поверхню, яка має функціональну залежність з температурою поверхні. Показано, що пристінний шар робочого середовища між обертовою поверхнею і перетворювачем має деякий перепад температур, що є основним джерелом виникнення методичної похибки вимірювання температури обертової поверхні. Розроблено методику математичного опису теплових процесів, що відбуваються під час вимірювання температури циліндричних обертових поверхонь, та узагальнено стаціонарну математичну модель процесу вимірювання температури обертових поверхонь, яка характеризує зв'язок між вхідними, вихідними, керуючими і збурювальними параметрами процесів передачі тепла під час вимірювання температури обертових поверхонь у стаціонарному режимі. Аналіз розробленої математичної моделі дав змогу зменшити тепловтрати через перетворювачі та синтезувати перетворювачі температури з мінімальним значенням методичної похибки вимірювання температури для заданих умов експлуатації. Розглянуто особливості метрологічної перевірки перетворювачів температури та запропоновано установку для її проведення, що дало змогу спростити метрологічну перевірку і підвищити її точність.
8
Kutsenko, Leonid, Svetlana Rudenko, Andrii Kalynovskyi, Oleksandr Polivanov та Olena Sukharkova. "Геометричне моделювання пневматичних фасонних поверхонь обертання, зміцнених намоткою нитки". Problems of Emergency Situations, № 39 (24 квітня 2024): 192–217. http://dx.doi.org/10.52363/2524-0226-2024-39-15.
Повний текст джерелаАнотація:
Запропоновано схему наближеного розрахунку геометричних форм сім’ї меридіанів гумової пневматичної фасонної поверхні обертання залежно від функції зміни середньої кривини вздовж осі цієї поверхні. Одержану фасонну поверхню обертання передбачається зміцнювати намотуванням нитки у вздовж напрямів геодезичних кривих знайденої поверхні. В роботі наведено спосіб опису меридіанів поверхонь обертання шляхом розв’язання прямої і оберненої задач. Пояснено недоліки розв’язків прямої задачі, де одержуються незручні форми поверхонь для застосуванні у пневматичних виробах. Розв’язки оберненої задачі дозволяють одержати форми фасонних поверхонь обертання, коли зусилля спрямовані вздовж їх осей обертання. Розв’язок оберненої задачі одержано на базі застосування диференціальних рівнянь Фур’є. Також здійснено побудову фасонної поверхні обертання з намоткою по геодезичних з урахуванням кривини меридіана. В добавок наведено спосіб визначення геодезичної намотки на гофрований поверхні обертання з меридіаном пилкоподібної форми. Зазначено, що моделювання пневматичної поверхні доцільно здійснювати на основі обчислення її середньої кривини. Тому що значення середньої кривини поверхні розділу двох врівноважених фізичних середовищ буде пропорційне різниці значень тисків у цих середовищах. Варіюючи середню кривину поверхні, можна обирати величину тиску, яку витримає пневматичний виріб. Встановлено існування двох варіантів фасонних поверхонь обертання («жорстких» та «м’яких»). Перший варіант призначено для застосування в звичайних транспортних засобах з пневматичними подушками форми торів. Другий варіант орієнтовано на транспортні засоби спеціального призначення, де «м’якість» підвіски забезпечить проходимість по шляхам зі складним рельєфом. Для практики проведені дослідження корисні і важливі тому, що вони дозволяють будувати геодезичні лише на фрагментах фасонних поверхонь, які схильні до руйнування.
9
Мазур, Микола Петрович. "Визначення напруженого стану на задній поверхні різального інструменту". Технічна інженерія, № 2(90) (19 грудня 2022): 30–35. http://dx.doi.org/10.26642/ten-2022-2(90)-30-35.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі розглядаються питання теоретичного розрахунку нормальних і дотичних напружень на контактній ділянці задньої поверхні різального інструменту. Поле напружень визначається методом скінченних елементів шляхом суперпозиції полів напружень від сил, що діють на площині зсуву, і напружених полів від пружного відновлення поверхні різання, яке імітується втискуванням «штампу» задньої поверхні у поверхню різання до досягнення прийнятого критерію пластичності. При цьому враховуються сили тертя, що діють на задній поверхні інструменту, та зміцнення поверхневого шару поверхні різання в результаті пластичної деформації в зоні первинних пластичних деформацій. Встановлено, що сили, які діють на площині зсуву, деформують поверхню різання таким чином, що першою вступає в контакт з поверхнею різання точка задньої поверхні, віддалена від вершини. Це призводить у подальшому до різкого збільшення напружень у цій точці. Крім того, епюра дотичних напружень тертя сильно залежить від форми самої фаски зношування задньої поверхні в зоні контакту. Будь-яка штучно створена фаска дає таку ж штучну епюру напружень. Як показало комп’ютерне моделювання процесу зношування задньої поверхні, у ході припрацювання протягом декількох секунд на задній поверхні починається більш інтенсивне зношування ділянок із більшими напруженнями, після чого напруження на задній поверхні вирівнюються, стаючи продовженням напружень у кінці загальмованого тіла передньої поверхні. Запропонована методика і комп’ютерний алгоритм розрахунку контактних напружень у єдиному комплексі: деформації – напруження – температури – зношування.
10
БАЛИЦЬКА, НАТАЛІЯ, та ПЕТРО МЕЛЬНИЧУК. "МІКРОФРЕЗЕРУВАННЯ, ЯК СПОСІБ ТЕКСТУРУВАННЯ ПОВЕРХОНЬ СПЛАВІВ Nі-Tі ДЛЯ МОДИФІКАЦІЇ ЗМОЧУВАНОСТІ". Herald of Khmelnytskyi National University. Technical sciences 347, № 1 (2025): 478–85. https://doi.org/10.31891/2307-5732-2025-347-65.
Повний текст джерелаАнотація:
Робота присвячена дослідженню перспектив застосування мікрофрезерного текстурування, як способу модифікації змочуваності поверхонь сплавів Ni-Ti. Описано основні явища змочування та вплив топології поверхні на її характеристики змочування. Обговорюються обмеження відомих математичних моделей прогнозування крайового кута змочування поверхні щодо застосування до поверхні, текстурованої мікрофрезеруванням. Визначено переваги мікрофрезерування, порівняно з іншими технологічними методами, для текстурування поверхонь з метою впливу на їх змочуваність. Розглянуто проблеми оброблюваності сплавів Ni-Ti та технічні складнощі їх мікрофрезерування, які мають бути враховані при розробці технологій мікрофрезерування. Визначено найбільш вивчені поверхневі мікротекстури для модифікації змочуваності поверхонь біомедичних сплавів, які можуть бути виготовлені мікрофрезеруванням.
11
Пилипака, С., Т. Кресан, Т. Федорина та В. Хропост. "Врахування товщини листового матеріалу при виготовленні конічного диска згинанням плоского кільця". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 2(16) (15 грудня 2020): 78–83. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.2(16).78-83.
Повний текст джерелаАнотація:
При виготовленні деталей із листового матеріалу відбувається його деформація. Наприклад, ґрунтообробний диск конічної і сферичної форми мають різні робочі поверхні. У першому випадку поверхня є розгортною, у другому – нерозгортною. Згинання листового матеріалу у розгортну поверхню можна описати аналітично за допомогою відповідної теорії диференціальної геометрії. Вона ґрунтується на тому, що довжина ліній на поверхні і кути між лініями не змінюються в процесі згинання, а сама поверхня має нульову товщину. Ця теорія дає досить точні результати при згинанні листового матеріалу малої товщини, наприклад, листа паперу. Робочі органи, які несуть певне функціональне навантаження, повинні мати відповідну товщину матеріалу. Їх можна розглядати, як оболонку, обмежену внутрішньою і зовнішньою поверхнями. При згинанні такої оболонки теорія дає лише наближені результати.В статті розглянута задача згинання плоскої заготовки заданої товщини у конічний диск. Заготовка у вигляді плоского кільця має гострий край зовнішньої периферії. Передбачається, що після згинання кільця у готовий виріб кут загострення зміниться. Потрібно знайти кут загострення заготовки, щоб після її згинання конічний диск набув заданого кута загострення. Запропонована модель згинання ґрунтується на тому, що довжина загостреної крайки (леза) не змінюється під час згинання, а дві поверхні, що проходять через цю крайку, не змінюють своєї площі, тобто згинаються як поверхні нульової товщини. Розроблена математична модель, яка описує таке згинання. За отриманим аналітичним описом побудовано проміжні положення згинання обох поверхонь із спільною лінією перетину. Отримано формулу для знаходження кута загострення заготовки за заданим кутом загострення готового виробу. Згідно розробленої моделі товщина листа на готовому виробі буде меншою від товщини плоскої заготовки. Розроблена модель є однією із можливих при описанні процесу згинання листового матеріалу із врахуванням його товщини.
12
Дєлєв, Д. С. "МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ РУХУ СОНЯЧНОЇ ПЛЯМИ ПО ПОВЕРХНІ РЕСИВЕРА ДВИГУНА СТІРЛІНГА". Vidnovluvana energetika, № 4(67) (25 грудня 2021): 44–49. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.4(67).44-49.
Повний текст джерелаАнотація:
Одним з прикладів автономної сонячної термодинамічної системи може слугувати використання двигуна Стірлінга для отримання електричної енергії. Ідея і реалізація подібних систем не нова. Протягом ХХ століття і в ХХІ столітті розроблялись системи, які використовували сонячні концентратори, що спрямовували потік сонячного випромінювання на ресивер двигуна Стірлінга. Ресивер в цьому разі розміщується у фокусі концентратора, але можливі й інші конфігурації таких систем. Одна з ідей полягає у використанні лінз як елемента, що концентрує випромінювання на ресивері.
 В роботі було розроблено математичну модель, яка дає змогу визначити поверхню фокусування сонячного випромінювання з допомогою лінзи на ресивер двигуна Стірлінга. 
 Для знаходження поверхні запропоновано розбити процес на дві основні задачі: визначення ходу сконцентрованого лінзою випромінювання на горизонтальній поверхні і безпосередньо розрахунок поверхні фокусування. Перша задача була вирішена прорахунком залежності координат сконцентрованого випромінювання в кожен момент часу в залежності від таких сонячних кутів як: азимутального кута Сонця, кута нахилу сонячних променів до горизонтальної площини, кута схилення Сонця. Вирішення другої задачі полягало у пошуку поверхні, кожна точка якої є рівновіддаленою від лінзи. 
 Зафіксована на відстані 1 м від горизонтальної поверхні лінза з фокусною відстанню 2,78 м протягом жовтня утворює поверхню, обмежену по осі Х координатами -2,15 і 2,15, по осі Y – координатами 2,7 і 3,6, по осі Z – координатами -0,2 і -0,8. Поверхня в кожній своїй точці рівновіддалена від лінзи, відстань до лінзи є фокусною відстанню. Отже, поверхня є масивом точок фокуса лінзи при зміні положення Сонця протягом місяця. 
 За допомогою моделі можна проєктувати ресивер двигуна для застосування у сонячних автономних установках з використанням лінз. Виконання ресивера двигуна у формі, що повторює поверхню фокуса протягом часу використання установки, дозволяє максимізувати час перебування ресивера у фокусі концентраційної лінзи і, як наслідок, збільшити сумарну величину надходження і використання сонячної радіації. Бібл. 4, рис. 6
13
Павленко, О. В., Т. М. Волосовець, О. Б. Роман та Р. С. Костенко. "АНАЛІЗ КЛІНІЧНОГО СТАНУ ВІДНОВЛЕНЬ ЗУБІВ З ФОТОКОМПОЗИЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ". Інновації в стоматології, № 1 (3 березня 2025): 18–23. https://doi.org/10.35220/2523-420x/2025.1.4.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Ретроспективна клінічна оцінка стану прямих фотокомпозиційних відновлень бічних зубів. Матеріали і методи. У 139 пацієнтів обстежили 627 прямих фотокомпозиційних відновлень бічних зубів, у тому числі 229 відновлень (36,5 %) на оклюзійній поверхні, 398 (64,5 %) на оклюзійній та одній з контактних поверхонь. Відновлення оцінювали за адаптованими критеріями за кожною з поверхонь та у пришийковій області контактної поверхні. Результати. За локалізації виключно на оклюзійній поверхні 27 відновлень (11,8 %) мали порушення крайового прилягання, у 22 відновленнях (9,6 %) було крайове забарвлення, у 4 відновленнях (1,7 %) – порушення анатомічної форми, у 9 відновлених зубах (3,9 %) виявлений вторинний карієс, у 3 (1,3 %) – відколи стінки. За розташування на оклюзійній та одній з контактних поверхонь зубів тільки на оклюзійній поверхні дефекти крайового прилягання визначені у 42 відновленнях (10,6 %), крайове забарвлення – у 39 відновленнях (9,8 %), вторинний карієс – у 14 відновлених зубах (3,5 %). На вестибулярній та оральній поверхнях у 37 відновленнях (9,2 %) порушено крайове прилягання, у 35 відновленнях (8,8 %) виявлено крайове забарвлення, у 16 відновлених зубах (4 %) – вторинний карієс. Дефекти анатомічної форми з порушенням контактного пункту у 46 відновленнях (11,6 %) разом з нефункціональністю 61 контактного пункту (15,2 %) склали 107 випадків (26,8 %) дефектів контактного пункту. Відколи стінки виявлені у 23 зубах (5,8 %), тріщини – у 2 відновленнях(0,5 %). У пришийковій області контактної поверхні порушення крайового прилягання було у 92 відновленнях (23,1 %), вторинний карієс – у 84 відновлених зубах (21,1 %). На усіх поверхнях відновлень на оклюзійній та одній з контактних поверхонь дефекти крайового прилягання були у 171 відновленні (43 %), вторинний карієс – у 114 відновлених зубах (28,6 %).Висновки. Значна кількість порушень у відновленнях на оклюзійній та одній з контактних поверхонь бічних зубів свідчить про необхідність неухильного дотримання технології прямої реставрації та проведення частих оглядів.
14
Sira, Natalia, Antonina Kolohoida, Oleksandr Lytvyn та Dmytro Kalchenko. "ВИЗНАЧЕННЯ СИЛ РІЗАННЯ ПРИ ЧИСТОВОМУ ШЛІФУВАННІ ЦИЛІНДРИЧНОЇ ТА ГОЛЧАСТОЇ ПОВЕРХОНЬ ВАЛИКА ТЕКСТИЛЬНОЇ МАШИНИ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 1 (15) (2019): 63–72. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2019-1(15)-63-72.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. За правильно підібраних режимів обробки голчастої гарнітури виникають задирки на кінчиках голок. У процесі шліфування базових поверхонь текстильних валиків виникають похибки форми циліндричної поверхні. Отже, вивчення процесу шліфування циліндричної та голчастої поверхні барабанів та валиків текстильних машин є актуальним завданням. Постановка проблеми. На якість вовни після її обробки на текстильних агрегатах впливає геометрична точність базових циліндричних поверхонь барабанів та валиків, а саме їх циліндричність та відсутність хвилястості, а також гострота голок та форма їхньої робочої поверхні. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Традиційно використовують два методи визначення сил різання: емпіричний та розрахунково-експериментальний. Запропоновані методики визначення сили різання при глибинному шліфуванні орієнтованим ельборовим кругом, де враховується вплив ріжучих та деформуючих зерен, а також жорсткість обробляючої системи. Розроблено метод однопрохідного доводочного шліфування гладких циліндричних поверхонь, що забезпечує високу геометричну точність та продуктивність обробки. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Однак не проведено дослідження складових сил різання, що виникають у процесі чистового шліфування циліндричної та голчастої поверхонь барабанів та валиків текстильних машини. Постановка завдання. Створення загальної модульної 3D моделі поверхонь інструменту та деталі, процесу формоутворення й зняття припуску при шліфуванні циліндричної поверхні текстильного валика. Визначення закономірностей розподілу сил різання вздовж профілю абразивного зерна. Виклад основного матеріалу. За новим способом однопрохідного доводочного шліфування циліндричної поверхні орієнтованим шліфувальним кругом запропоновані математичні 3D моделі поверхні інструменту та циліндричної поверхні текстильного валика, на базі чого розроблені моделі зняття припуску та формоутворення. Досліджено характер контакту одиничного абразивного зерна з поверхнею деталі. Розроблена модель різання одиничним абразивним зерном у програмі Abaqus. Визначено закономірності розподілу сил різання вздовж профілю зерна в радіальній та осьовій площинах. Висновки відповідно до статті. Розроблені модульні 3D моделі зняття припуску та формоутворення при чистовому шліфуванні гладкої циліндричної поверхні текстильних валиків. Виявлено розподіл сил різання вздовж профілю зерна в радіальній та осьовій площинах.
15
Харченко, Сергій Олександрович, Фаріда Магомедівна Харченко, Андрій Миколайович Стельмах, Володимир Михайлович Погуляй, Олександр Вікторович Майоров та Олег Іванович Гузь. "АНАЛІЗ КОНСТРУКЦІЙ ПЕРФОРОВАНИХ ПРОСІЮВАЛЬНИХ ПОВЕРХОНЬ СЕПАРУВАЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ, ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ РОЗВИТКУ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Mechanization and Automation of Production Processes, № 3 (57) (21 листопада 2024): 56–63. http://dx.doi.org/10.32782/msnau.2024.3.8.
Повний текст джерелаАнотація:
Одними з основних робочих органів сепарувального обладнання є перфоровані просіювальні поверхні, які працюють з вібрацією та поділяють компоненти сипких зернових матеріалів за розмірами. Значний вплив параметрів просіювальних поверхонь на ефективність процесу сепарування сипкого матеріалу, робить їх визначальними по відношенню до технологічної продуктивності та якості сепарувального обладнання. Заміна перфорованих просіювальних поверхонь не потребує суттєвих змін в конструкції сепарувлаьного обладнання. Попри значний вплив на сьогодні існують низка класифікацій за конструктивними ознаками, які утруднюють розуміння перспектив та інновацій по відношенню до інтенсифікації процесу сепарування сипких зернових матеріалів. Крім того, маємо постійний розвиток та появу нових конструкцій, способів виготовлення та удосконалення перфорованих просіювальних поверхонь. Метою роботи стало узагальнення та розробка класифікації перфорованих просіювальних поверхонь сепарувального обладнання, яка дозволить визначати перспективи в інтенсифікації процесу сепарування сипких зернових матеріалів. В результаті аналізу існуючих досліджень встановлено наступні відмінні ознаки в перфорованих просіювальних поверхнях: за способом виготовлення, за розташуванням робочої поверхні, за рухомістю робочої поверхні, за використанням додаткових елементів, за формою отворів, за формою робочої поверхні, за розташуванням отворів, за технологічною операцією, за розміром отворів, за матеріалом з якого їх виготовлено. Запропоновано класифікацію перфорованих просіювальних поверхонь за вказаними ознаками з детальним поділом на підкласи. Запропоновано технічну реалізацію перспективного способу з інтенсивного розпушення шару сипкого зернового матеріалу за рахунок використання перфорованої просіювальної поверхні з об’ємною рифленою структурою. Встановлені фактори, які впливають на ефективність процесу сепарування сипких зернових матеріалів. Отримані результати дозволяють відшукувати можливі удосконалення конструкцій просіювальних поверхонь та інтенсифікувати процеси сепарування сипких зернових матеріалів на сепарувальному обладнанні.
16
Григорчук, Галина, Ярослав Цихоня та Любомир Григорчук. "ВЗАЄМОДІЯ ПРОГРАМУВАННЯ ТА МАТЕМАТИКИ В КОНТЕКСТІ МЕБІУСОВИХ ПОВЕРХОНЬ: РОЗВИТОК АЛГОРИТМІВ ТА ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ГЕОМЕТРИЧНИХ СТРУКТУР". Grail of Science, № 40 (25 червня 2024): 305–12. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.07.06.2024.045.
Повний текст джерелаАнотація:
Ця стаття досліджує взаємодію програмування та математики в контексті розвитку алгоритмів та візуалізації геометричних структур на Мебіусових поверхнях. Мебіусові поверхні представляють собою особливий клас топологічних структур, що відзначаються унікальними властивостями. Стаття розглядає використання математичних концепцій у програмуванні для створення алгоритмів, які взаємодіють з геометричними особливостями Мбіусових поверхонь. Особлива увага приділяється розгляду моделей Мебіусових поверхонь у математиці та їх впливу на створення програмного забезпечення. Аналізується використання алгоритмів у візуалізації геометричних структур Мебіусових поверхонь, включаючи їхню топологію та особливості. Стаття також розглядає практичні аспекти взаємодії програмістів та математиків у командних середовищах для успішної розробки алгоритмів, що використовують Мебіусові поверхні.
17
Сінь, Ду, В. Б. Тарельник, М. Ю. Думанчук, О. В. Івченко та В. О. Герасименко. "ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДІВ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПОКРИТТЯ ЛЕГКОПЛАВКОГО СПЛАВУ Б83, ЩО СФОРМОВАНІ МЕТОДАМИ ЕЛЕКТРОІСКРОВОЇ ОБРОБКИ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Mechanization and Automation of Production Processes, № 3 (53) (4 грудня 2023): 3–10. http://dx.doi.org/10.32782/msnau.2023.3.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Процес електроіскрового легування (ЕІЛ) використовує електричний іскровий розряд для нанесення і розплавлення струмопровідних матеріалів на поверхню підкладки з утворенням легованого шару покриття. Метод може використовуватися для зміцнення або відновлення поверхонь деталей. Через низьку вартість і просту обробку цей процес часто використовується для створення зносостійких та антифрикційних покриттів на поверхні деталей для збільшення терміну їх служби. Покращення якості поверхні електроіскрового легування завжди було в центрі уваги досліджень науковців та фахівців-практиків. М’які метали можуть бути використані як антифрикційні матеріали для зменшення тертя металевих поверхонь і збільшення терміну служби. Електроди з легкоплавких м’яких металевих сплавів схильні до розплавлення і згинання під час обробки, що значно ускладнює формування якісного поверхневого шару деталі. Одним з характерних легкоплавких м’яких сплавів є бабіт Б83. Він має хорошу здатність зменшувати поверхневе тертя і покращувати корозійну стійкість. В якості зовнішнього шару комбінованого покриття, він здатен забезпечувати особливі вимоги до відновлених поверхонь деталей. В представленій роботі досліджується вплив параметрів вібрації, енергії розряду, розрядного зазору на якість поверхні легкоплавкого м’якого сплаву за допомогою нового вібраційного методу. При збережені величини енергії розряду, шорсткість обробленої запропонованою технологією поверхні була на 43 % меншою в порівнянні з традиційною технологією, а стандартне відхилення було на 73 % меншим. При регулюванні розрядного зазору в діапазоні 0,377 ~ 0,6 мм, отримано безперервне електростатичне розпилення наплавлюваного матеріалу. Обробка виконувалася при частоті вібрації 337 Гц, що забезпечує мінімізацію вібраційного впливу, безперервне осадження легкоплавкого м’якого сплаву на оброблювану поверхню та дозволяє уникнути деформації електрода діаметром 3 мм. Використання аргону для захисту зони обробки дозволяє зменшити утворення оксидної плівки та покращити якість обробленої поверхні. Запропонований процес ЕІЛ забезпечує зменшення товщини покриття м’якими металами та сплавами та їх собівартість порівняно з традиційними методами, що зробить більш доступними деякі дорогоцінні антифрикційні металеві матеріали. Запропоноване рішення для безперервної обробки ЕІЛ покриттів може бути адаптовано для використання на роботизованих та автоматизованих верстатних комплексах.
18
Тошева, О. Ю., Є. С. Буздиган та А. С. Кочешков. "ВПЛИВ ГІПСОВОЇ СУМІШІ НА ЯКІСТЬ ПОВЕРХНІ ВИЛИВКА". Нові матеріали і технології в машинобудуванні (Праці Міжнародної науково-технічної конференції), № 6 (17 березня 2016): 135–37. http://dx.doi.org/10.20535/2519-450x.6.2015.63359.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні актуальною задачею ливарного виробництва є зниження браку і підвищення якості виливків. Для отримання точних виливків із кольорових сплавів використовується спосіб лиття за моделями, що витоплюються (ЛВМ), зокрема в гіпсові формувальні суміші.Одним з основних факторів, який впливає на якість деталей та на техніко-економічні показники виробництва виливків за ЛВМ є вибір формувальної суміші. В гіпсокристобалітових сумішах при прожарюванні форм відбувається взаємокомпенсація об`ємної усадки, а саме термічне розширення кристобаліту і усадка гіпсу в одному інтервалі температур. На рис. 1 зображено графік прожарювання форми.Рис. 1 – Графік прожарюванняДля досліду використано гіпсокристобалітову суміш Satin Сast 20. Зразки для досліджень, пластини і циліндри заливали сплавом ЛС 59-1 (рис.2). Їх розміри: циліндри, висотою 50 мм і діаметрами 5, 10, 15 мм; пластини 50х30х2, 50х20х3, 50х10х6 мм. Під час проведення плавки фіксувались такі параметри: температура металу в печі, температура форми перед заливанням металу. Досліджені виливки мають такі дефекти: гаряча тріщина, поруватість, підвищена шорсткість, «бульбашки» на поверхні, плівкоутворення, раковина.Рис. 2 – Дефекти виливківГаряча тріщина є наслідком ливарних напружень, про що свідчить окиснена поверхня зламу. Поруватість можлива через перегрівання розплаву, а також через порувату поверхню форми. Причиною значної шорсткості є температурний режим охолодження при кристалізації виливків. Утворення «бульбашок» пояснюється вмістом повітря в формувальній суміші. Плівкоутворення виникає через окиснення поверхневого шару металу, що призводить до утворення шорсткої поверхню. На виливках є великі раковини причиною яких може бути недостатній ступінь витоплення модельної композиції.Величину шорсткості поверхні визначали на таких приладах, як мікроскоп МИС-11 та профілограф-профілометр 252. Мікроскоп МИС-11 дозволяє проводити виміри нерівностей профілю поверхонь в межах від 0,8 мкм до 62,5 мкм. Мікроскоп складається з двох тубусів: освітлювального і візуального, які розташовані відносно один одного під кутом 90°. Профілограф-профілометр 252 — прилад, яким визначають розмір профілю поверхні деталей. Було використано профілометр, що працює за допомогою контактного щупу і може вимірювати висоту нерівностей в межах 0...100 мкм, згідно ГОСТу № 2789-45.Результати досліджень показали середнє арифметичне відхилення профілю поверхні зразків від 1,1 до 7,8 мкм.
19
Гевко, Іван, Андрій Станько, Андрій Пік, Роман Лещук та Олег Гурик. "Обґрунтування техніко-економічної ефективності використання гвинтових робочих органів зі щіткоподібною еластичною робочою поверхнею". Bulletin of Lviv National Environmental University. Agroengineering Research, № 26 (21 грудня 2022): 13–21. http://dx.doi.org/10.31734/agroengineering2022.26.013.
Повний текст джерелаАнотація:
Враховуючи вимогу мінімізації пошкодження під час транспортування насіннєвих зернових матеріалів, проведено техніко-економічне обґрунтування ефективності розроблених конструкцій гвинтових робочих органів з еластичними поверхнями. Встановлено, що шнекові транспортери дають пошкодження під час транспортування зерна в межах 1,2…8,6 %, а його багаторазове проходження по шнеку сприяє значному травмуванню зерна. Встановлено, що орієнтовні втрати середнього фермерського господарства в Україні за рахунок використання традиційних шнеків під час перевантаження насіннєвих зернових матеріалів становлять близько 0,7605 т за рік. Запобігти цим втратам можливо за рахунок розроблених і апробованих гвинтових робочих органів зі щіткоподібною еластичною робочою поверхнею, конструкції яких (зі щіткоподібним елементом та з кріпленням еластичних елементів на торцевій спіралі шнека) і способи їх виготовлення наведено в цій праці. Виготовлення еластичного гвинтового робочого органа зі щіткоподібним елементом передбачає виконання такої послідовності технологічних операцій: розмітка (відповідно до прийнятого кроку) і свердління отворів по гвинтовій поверхні пустотілого вала; закріплення пустотілих циліндричних трубок в отворах по гвинтовій поверхні пустотілого вала; закріплення в пустотілих циліндричних трубках пучків еластичних щіткоподібних елементів; закріплення на торцевих поверхнях пустотілого вала цапф. Процес виготовлення шнеків з кріпленням еластичних елементів на торцевій спіралі передбачає виконання таких технологічних операцій: свердління свердлильною головкою отворів на торцевій поверхні навитої щільним пакетом на ребро спіралі; калібрування спіралі на заданий крок; жорстке закріплення спіралі із заданим кроком на поверхні пустотілого вала; механічне закріплення в отворах торцевої поверхні спіралі еластичних елементів; закріплення на торцевих поверхнях пустотілого вала цапф. За проведеними підрахунками витрат на виготовлення еластичних поверхонь гвинтових робочих органів встановлено, що вартість виготовлення еластичного гвинтового робочого органа (довжиною L = 4 м, діаметром D = 96 мм та з кроком Т = 80 мм) зі щіткоподібними елементами становить 971,03 грн, а з кріпленням еластичних елементів на торцевій поверхні спіралі – 880,52 грн. На підставі проведених розрахунків можна зробити висновок, що більший економічний ефект за рахунок зниження травмування зернових одержується за використання гвинтових робочих органів зі щіткоподібними елементами. Згідно з розрахунками, орієнтовний річний економічний ефект для фермерського господарства за використання гвинтових робочих органів зі щіткоподібними елементами порівняно з традиційними становить 3680,08 грн (станом на 01.2022 р.) і 3626,57 грн за використання гвинтових робочих органів із кріпленням еластичних елементів на торцевій поверхні спіралі. Однак, враховуючи те, що гвинтові робочі органи з кріпленням еластичних елементів на торцевій поверхні спіралі забезпечують значно вищу продуктивність порівняно зі шнеком із щіткоподібним елементом (в 1,34…1,5 раза), то їх застосування можна вважати більш пріоритетним.
20
Stegantseva, P., та M. Grechneva. "Двовимірні неізотропні поверхні з плоскою нормальною зв’язністю і невиродженим грассмановим образом сталої кривини у просторі Мінковського". Ukrains’kyi Matematychnyi Zhurnal 74, № 4 (2024): 533–51. http://dx.doi.org/10.3842/umzh.v74i4.6743.
Повний текст джерелаАнотація:
УДК 514.764 Знайдено значення, яких може набувати кривина грассманового многовиду вздовж площин, дотичних до грассманового образу двовимірної неізотропної поверхні з плоскою нормальною зв’язністю у чотиривимірному просторі Мінковського. Показано, що у випадку часоподібної поверхні з плоскою нормальною зв’язністю кривина набуває значень з множини [ 0,1 ] . Якщо ж поверхня з плоскою нормальною зв’язністю є просторовоподібною, то значення цієї кривини належать множині ( - ∞ , - 1 ] у випадку просторовоподібного грассманового образу і є невід'ємними у випадку часоподібного грассманового образу. Доведено існування двовимірних неізотропних поверхонь з плос\-кою нормальною зв’язністю та сталою кривиною їх грассманового образу для всіх значень кривини зі знайдених множин.
21
Процеров, Юрій, та Костянтин Колесніков. "ОСЕСИМЕТРИЧНА ЗАДАЧА ТЕРМОПРУЖНОСТІ ДЛЯ КОНУСА, ДВІЧІ УСІЧЕНОГО ПО СФЕРИЧНИХ ПОВЕРХНЯХ". Modern engineering and innovative technologies, № 37-01 (28 лютого 2022): 3–18. https://doi.org/10.30890/2567-5273.2025-37-01-007.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто осесиметричну задачу термопружності про напружений стан двічі усіченого конуса при виконанні умов ковзкого контакту на конічній поверхні та нерухомо закріплених сферичних поверхнях. На одній зі сферичних поверхонь задано температуру, а інші по
22
Шуляр, І. О., В. В. Кустов, Б. Р. Шуляр, Ю. Я. Присяжнюк, А. О. Молчанов та Д. І. Бургарт. "Вплив технологічних факторів на міцність зчеплення газотермічних покриттів з основою". Scientific Bulletin of Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas, № 2(55) (28 грудня 2023): 16–24. http://dx.doi.org/10.31471/1993-9965-2023-2(55)-16-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Підвищення якості поверхонь деталей машин шляхом покращення фізико-механічних характеристик верхніх шарів металів і сплавів є актуальною задачею сучасного машинобудування. Крім того, під час за- стосування прогресивних технологічних процесів слід прагнути до підвищення продуктивності обробки та економії металів. Вирішенню вказаних задач сприяють дослідження, розроблення й впровадження процесів, заснованих на комплексній дії на поверхню оброблюваних деталей. В роботі розглядаються питання, пов’язані з покращенням експлуатаційних властивостей металевих поверхонь. Зокрема, стосовно впливу різних способів попередньої підготовки поверхонь деталей і режимів процесу електродугового напиленння металевих (нержавіюча сталь, алюміній, цинк) покриттів на міцність їх зчеплення зі сталевою основою. Уточнено методику випробування. Вказані питання вивчалися за допомогою експериментальної механізованої електрометалізаційної установки, створеної на базі токарно-гвинторізного верстата. Показано, що на якість напилюваних покриттів значний вплив мають такі режими електродугової металізації:відстань від зони горіння дуги до оброблюваної поверхні, тиск розпилюваного повітря, напруга і сила струму. Міцність зчеплення отримуваних покриттів залежить також від способу попередньої підготовки матеріалу основи. Відносно кращі результати за міцністю зчеплення отримані при попередньому створенні на оброблюваній поверхні рельєфу типу «рваної нарізі», дещо менше значення – при попередній віброелектроіскровій обробці. Останній спосіб попередньої підготовки напилюваної поверхні слід вважати найбільш перспективним, з точки зору його універсальності та продуктивності.
23
Bekhta, Pavlo, Yurii Maksymiv та Tomasz Krystofiak. "Вплив температури термічного ущільнення підкладки, типу лаку і кількості його шарів на блиск опорядженої поверхні". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 20 (4 червня 2020): 206–13. http://dx.doi.org/10.15421/412019.
Повний текст джерелаАнотація:
В основному, поверхня підкладки шліфується перед нанесенням на неї лакового покриття. Метою дослідження є з’ясування можливості заміни операції шліфування підкладки перед нанесенням на неї лакового покриття операцією термічного ущільнення і встановлення впливу температури термічного ущільнення, типу лаку і кількості його шарів на блиск опорядженої поверхні. Як підкладку було використано лущений вільховий шпон (Alnus glutinosa), приклеєний до волокнистої плити середньої щільності (MDF). Перед приклеюванням шпону до поверхні MDF він піддавався термічному ущільненню за температур 150, 180 та 210°С і тиску 2 МПа впродовж 3 хв. Використано три типи лаку: водорозчинний (IQ-HY1330-15), поліуретановий (R533-2-15) і акриловий (UV120-45) ультрафіолетового затвердіння. На термічно ущільнену поверхню підкладки наносили один або два шари лакового покриття, з міжшаровим шліфуванням або без нього. Оцінку блиску здійснювали при куті падіння світла 60° за допомогою блискоміра Erichsen PICOGLOSS 503. Для порівняння визначали блиск лакового покриття на шліфованій підкладці. Встановлено, що всі змінні фактори суттєво (p ≤ 0,05) впливають на формування блиску лакованої поверхні на термічно ущільненій підкладці. Акриловий лак ультрафіолетового затвердіння дає змогу сформувати лакове покриття з найвищими значеннями блиску. Водорозчинний та поліуретановий лаки формують матове і напівматове покриття поверхні. Із збільшенням кількості шарів лаку блиск підвищується. Міжшарове шліфування не дає відчутного ефекту на блиск лакованої поверхні на термічно ущільненій підкладці.
24
Палюх, Олександр, Анна Храпко та Ірина Стратійчук. "Дослідження вибіркового флокування в оздобленні картонних паковань". Технологія і техніка друкарства, № 3(73) (25 жовтня 2021): 42–58. http://dx.doi.org/10.20535/2077-7264.3(73).2021.251056.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто особливості технології нанесення коротко нарізаних волокон заданої довжини на клейову поверхню з високими адгезійними властивостями в технологічному процесі флокування поверхонь подарункових паковань, яка змінюється залежно до видів паковань. Досліджено умови забезпечення міцного закріплення ворсу до основи та отримання композитного матеріалу високої еластичності. Встановлено чинники впливу на якісні показники формування флокованих зображень подарункових паковань, які визначаються змінними факторами, зокрема, видом паперу, фізико-механічними властивостями клеїв і ворсу та принципами їх нанесення. За результатами аналізу проведених досліджень сформульовано рекомендації з виготовлення паковальної продукції із застосуванням технології флокування. Встановлено, що флоковані поверхні паковань волокнами довжиною 1,3 мм мають однорідне заповнення без пробілів чи скупчення ворсу, що сприяє досягненню максимальних показників збіжності для утворення композитної структури матеріал +клей + флок, виявлені при застосуванні дисперсійного клею Papermax CR (Польша), з яким щільність та рівномірність розташування флоку на поверхні паковання відповідає вищим якісним показникам. Визначено, що флоковані поверхні волокнами довжиною 0,8 мм більш стійкі до експериментальних випробувань — ледь помітний осип волокон свідчить про переваги застосування флоку дрібного мелення для утворення оздоблюваних поверхонь обмежених за розмірами подарункових паковань.
25
Kuzyk, M. P., та M. F. Zayats. "КІНЕТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СУШІННЯ КОТЛІВ ТП-10 ЗА ДОПОМОГОЮ ТЕПЛОТИ ЖИВИЛЬНОЇ ВОДИ". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 3 (2018): 101–4. http://dx.doi.org/10.15421/40280321.
Повний текст джерелаАнотація:
Спалювання непроектного вугілля на теплових електростанціях неминуче призводить до забруднення зовнішніх поверхонь нагріву котла і як наслідок – до погіршення техніко-економічних показників роботи пиловугільного котла. Аналізуючи літературні джерела та досвід експлуатації електростанцій, визначено основні чинники, які зумовлюють перебіг корозійних процесів на зовнішніх поверхнях нагрівання котлів під час спалювання різних видів палива та вплив на них режимів роботи котлів. До основних чинників, що зумовлюють процеси корозії на зовнішніх поверхнях нагрівання котлів, які розміщені в резерві, належать: вид і властивості палива, яке спалюється перед виведенням котлів у резерв – хімічний склад і властивості відкладень на поверхнях нагрівання, відносна вологість і температура повітря, що оточує поверхні нагрівання, проведені заходи для зниження вмісту сірки у відкладеннях на поверхнях нагрівання перед виведенням їх у резерв. Практикою експлуатації встановлено, що ретельно очистити поверхні від відкладень можливо тільки за допомогою водяного обмивання. Після обмивання потрібно провести якісне сушіння всіх зволожених поверхонь котла, щоб мінімізувати процеси низькотемпературної корозії. Викладено результати дослідження режимів малозатратної та ефективної процедури сушіння шляхом подачі в пароводяний тракт котла живильної води зі загальностанційного трубопроводу.
26
Ожоган, Ю. М., та Р. З. Ожоган. "АНАЛІЗ ВПЛИВУ ВІДБІЛЮЮЧИХ СИСТЕМ НА МІКРО- ТА НАНОСТРУКТУРУ ЗУБНОЇ ЕМАЛІ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 124, № 3 (2023): 42–48. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2023-49-3.7.
Повний текст джерелаАнотація:
Корекція дисколоритів твердих тканин зубів є важливим елементом у сучасній естетичній стоматології. У світовій стоматологічній практиці все більше уваги приділяють розробці методів, що забезпечують задоволення естетичних потреб пацієнтів. Мета дослідження. Встановлення впливу відбілювальних середників на мікро- та наноструктурні особливості морфології поверхонь зубної емалі (in vitro), визначення найбільш ефективних та безпечних методів відбілювання зубів. Матеріали і методи дослідження. Проводили дослідження на постійних зубах, що були видалені за ортодонтичними показаннями у пацієнтів віком 18-39 років. Було створено експериментальні групи, кожна з яких складалась із 10 зразків зубів: зразки норми (інтактні зуби); відбілювання зубів методикою Opalescence 35% гель /30 хв / 7 разів; професійна гігієна зубів, Air Flow, відбілювання зубів сучасною методикою Beyond 35 % гель H2O2 / 12 хв +світло/ 3 рази /ремінералізуюча терапія. Використовували методи СЗМ, такі як атомносилова мікроскопія (АСМ) і на макрорівні поверхня зразків характеризувалась засобами цифрової оптичної мікроскопії за допомогою мікроскопу Carl Zeiss NU2E. Результати дослідження. На типових оптичних мікрофотографіях поверхонь емалі досліджуваних зразків зубів, оброблених за методикою Opalescence, характерною є поява ділянок розмірами порядку сотні мікрон із порушеною комірчастою структурою. Схожих особливостей на поверхнях зубів, відбілених за методикою Beyond не спостерігалося. Як слідує із АСМ зображень та відповідних розподілів висот нанорельєфу, вплив на структуру рельєфу емалі процедури Opalescence є найбільш суттєвим. Ширина розподілу висот рельєфу є найбільшою, а зображення містить чимало нанозаглибин і яскраво виражену зернисту структуру. Виміряні відповідні значення шорсткості рельєфів цих зразків емалі складають 6, 16 та 12 нм, для інтактної поверхні та поверхонь оброблених за методиками Opalescence і Beyond, відповідно. Статистичний аналіз розмірів нанозерен зазначених рельєфів засвідчує наступні величини: 52±17 нм, 109±31 нм та 79±25 нм. Перехресний кореляційний аналіз вибірок розмірів зерен оброблених поверхонь (t-тест) підтверджує їх статистичну значимість. Таким чином, виходячи з приведених результатів АСМ вимірювань, можна стверджувати, що процедури відбілювання безперечно модифікують наноструктуру рельєфу поверхні емалі зубів. Шорсткість поверхні може збільшуватись у два і більше разів і супроводжуватись змінами зернистості поверхні призм зубної емалі. Пропонований спосіб оцінки впливу відбілювання на наноструктуру рельєфу емалей дозволяє ефективно оцінювати дію реагентів та обирати оптимальні засоби відбілювання. Висновки. 1. Атомно силова мікроскопія є ефективним методом виявлення впливу сучасних процедур відбілювання на наноструктуру рельєфу поверхні емалей. При цьому відтворювані, статистично значимі результати можна отримати при дослідженнях у чітко визначених ділянках зубів, з використанням фрагментів одного і того ж зразка. 2. При аналізі мікроструктури емалі в дослідженнях із застосуванням АСМ нами встановлено, що професійна методика відбілювання зубів Beyond 35 % гель H2O2, 3 рази по 12 хв із використанням лампи і проведенням ремінералізуючої терапії маючи найкращий естетичний ефект, суттєво менше руйнує верхні шари емалевих призм товщиною 40-100 нм у порівнянні з методикою Opalescence.
27
Andronova, O., та V. Kurak. "ОПТИМІЗАЦІЯ РОЗМІЩЕННЯ ПРИЙМАЧІВ СОНЯЧНОЇ ЕНЕРГІЇ РЯДАМИ ДЛЯ КЛІМАТИЧНИХ УМОВ ПІВДНЯ УКРАЇНИ". Vidnovluvana energetika, № 2(61) (28 червня 2020): 45–53. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2020.2(61).45-53.
Повний текст джерелаАнотація:
Максимальне надходження сонячної енергії на поверхню приймачів при їх розміщенні паралельними рядами забезпечується мінімізацією затінення одного ряду іншим. Існуючі методики розрахунку надходження сонячної радіації до приймачів в умовах затінення рядами не дають універсальної відповіді на питання щодо оптимального взаєморозташування рядів сонцесприймальних поверхонь і потребують залучення даних щодо умов сонячної інсоляції для конкретної місцевості. Оскільки методики, що базуються на розрахунку абсолютних показників з надходження енергії до поля приймачів, потребують, окрім енергетичних, додаткових критеріїв оптимізації, то варто орієнтуватися на показники з надходження сонячної радіації на одиницю площі сонцесприймальної поверхні, яка затінюється.
 Метою даної роботи є розрахунок надходження сонячної радіації на одиницю площі сонцесприймальної поверхні частково затіненого ряду та визначення оптимальних параметрів розміщення приймачів паралельними рядами для кліматичних умов півдня України.
 Представлено методику розрахунку надходження сонячної енергії на частково затінені ряди, що враховує пряму, дифузну, відбиту сонячну радіацію від підстилаючої поверхні та нахиленої поверхні приймачів. Для кліматичних умов м. Херсона отримано вирази, що дозволяють в зручний спосіб без проведення громіздких розрахунків визначити річну питому енергію, яка надходить на одиницю площі затіненого ряду при заданому куті нахилу поверхні та відстані між рядами. Показано, що в якості оптимального кута положення, який визначає відстань між рядами приймачів, доцільно прийняти кут висоти Сонця у сонячний полудень 21 грудня. Визначено оптимальний кут нахилу поверхні приймачів, що забезпечує максимальне річне надходження сонячної радіації на одиницю площі сонцесприймальної поверхні затіненого ряду.
 Розраховано параметри розміщення приймачів паралельними рядами для інших міст півдня України та визначено середні значення оптимальних кутів положення та нахилу сонцесприймальної поверхні. Бібл. 8, табл. 8, рис. 4.
28
Фомін, О. В., Ю. В. Заблоцький, Арсеній Сергійович Сагін та Сергій Вікторович Сагін. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ ПІДШИПНИКІВ СУДНОВИХ ДИЗЕЛІВ". Vodnij transport, № 2(40) (28 червня 2024): 138–51. https://doi.org/10.33298/2226-8553.2024.2.40.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження було визначення впливу антифрикційних покриттів на технічний стан підшипників суднових дизелів. Як антифрикційні покриття використовувалися різні епілами, тонкий шар яких наносився на поверхні вкладишів підшипників суднових дизелів 12V32/40 MAN-Diesel&Turbo. Товщина шару епіламу, що адсорбується на металевій поверхні, контролювалася методом еліпсометрії. Було встановлено, що товщина шару епілама на поверхні вкладишів підшипників суднових дизелів може досягати 11,2...17,4 нм. При цьому час, необхідний для його адсорбції, не перевищує 10хв. Показано, що наношар епіламів, нанесений на металеву поверхню, призводить до підвищення структурних характеристик граничного шару моторного мастила, що використовується в системі мащення дизелів, а саме при цьому збільшується товщина граничного шару (від 12,3мкм до 15,2...18,3мкм), та крайові кути змочування мастила (від 10,2° до 15,8...17,4°). Експериментально підтверджено, що епіламування поверхонь вкладишів підшипників дозволяє значною мірою знизити їх зношування. Для суднового дизеля 12V32/40 MAN-Diesel&Turbo експериментально встановлено, що епіламування забезпечує 1,1...1,4 кратне зниження зносу поверхні вкладишів підшипників, а також їх кращий технічний стан. Ключові слова:антифрикційні покриття, вкладиш підшипника, граничний шар, знос, моторне мастило, система мащення, судновий дизель, підшипник ковзання, технічний стан, епіламування
29
Гринчук, О. А., Т. В. Афанас'єва, І. П. Коваль та М. Г. Находкін. "Адсорбція молекулярного кисню на по-верхню Si1–xGex/Si(001)". Ukrainian Journal of Physics 57, № 3 (2012): 355. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe57.3.355.
Повний текст джерелаАнотація:
За допомогою розрахунків із перших принципів якісно розглянуто адсорбцію молекули O2 на поверхню Si1–xGex/Si(001) та визначено стабільні адсорбційні конфігурації молекулярного кисню. O2 недисоціативно хемадсорбуються на поверхню Si1–xGex/Si(001). У випадку, коли поверхняSi1–xGex/Si(001) представлена чистими Si–Si та змішаними Si–Ge аддимерами, адсорбція молекул O2 проходить без подолання бар'єра. У випадку, коли поверхня представлена чистими Ge–Ge аддимерами, бар'єр для адсорбції не перевищує 0,1 еВ. Адсорбція молекули O2 супроводжується зміною спінового стану системи з триплетного на синглетний та зменшенням хімічної активності поверхні.
30
Вишневський, О. А., та О. С. Давидов. "Вплив деформації та площі поверхні тертя на процес зношування". Системи озброєння і військова техніка, № 2 (74) (24 серпня 2023): 68–71. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2023.74.07.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі розглянуто метод визначення залежності зношування поверхні металів при випробуваннях методом Брінелля-Ховарта від площі поверхні тертя та деформації випробувального диска. Відзначено якісний, а не кількісний характер результатів методу, що дозволяє переносити результати випробувань на умови, відмінні від стандартних. Сформульовані та вирішені завдання, спрямовані на усунення основного недоліку досліджень: відсутність моделей досліджуваних процесів та методів визначення параметрів цих моделей. Усунення цих недоліків дозволить розповсюдити результати досліджень на реальні умови, відмінні від модельних. Побудовано математичну модель визначення кількості абразивних частинок у зоні взаємодії випробувального диска та абразиву в заданий момент часу залежно від розмірів абразивних частинок, величини деформації та розмірів гумового випробувального диска. Важливим результатом даної роботи є розгляд взаємодії кожної сферичної абразивної частинки з поверхнею тертя металевого зразка. Прораховано залежність зносу поверхонь матеріалів від лінійного зносу, площі поверхні тертя, величини деформації випробувального циліндра. Розглянуто граничні умови застосування даних моделей під час випробувань методом Брінелля-Ховарта. У роботі розглядається основа подальшої побудови математичних моделей процесів абразивного зношування методом Брінелля-Ховарта. Розглядається не середньостатистичний знос поверхонь металів, а зношування кожної сферичної абразивної частинки з подальшим підсумовуванням величин зносу за масою.
31
Бондар, Дарина Сергіївна, та Наталія Олександрівна Балицька. "Розподіл профільних та ареальних параметрів шорсткості за розташуванням аналізованої ділянки на фрезерованих поверхнях заготовок з титанового сплаву". Технічна інженерія, № 1(93) (17 липня 2024): 24–31. http://dx.doi.org/10.26642/ten-2024-1(93)-24-31.
Повний текст джерелаАнотація:
Шорсткість поверхні впливає на експлуатаційні характеристики та термін служби деталей. Розуміння відмінностей між профільним та ареальним методами визначення шорсткості поверхні дозволяє більш детально аналізувати текстуру механічно оброблених поверхонь. Стаття присвячена розгляду різних підходів до оцінки мікрогеометрії поверхонь, а саме профільного та ареального методів. У роботі визначено параметри шорсткості поверхні після сухого торцевого фрезерування титанового сплаву марки ВТ1-0 зі змінними режимами різання із урахуванням положення кожної із 25 аналізованих ділянок на всій обробленій поверхні. В результаті дослідження було розроблено мапи шорсткості фрезерованих поверхонь, визначено та порівняно розкид значень таких параметрів шорсткості, як Ra та Sa для профільного та ареального методів відповідно. Визначено режими різання, за яких забезпечується мінімальний розкид параметрів шорсткості за всією площею обробленої поверхні. Особливу увагу спрямовано на перспективи застосування саме ареального методу вимірювання шорсткості. Обґрунтовано необхідність подальших наукових пошуків у напрямі оцінки текстури механічно оброблених поверхонь для розробки рекомендацій щодо вибору технологічних умов обробки для забезпечення необхідної шорсткості і рівномірності мікрорельєфу таких поверхонь.
32
Фролов, Олександр Олександрович, та Максим Вадимович Дзьоба. "Встановлення стійкості уступу кварцових пісків на кар’єрі Сихівського родовища". Технічна інженерія, № 2(92) (29 листопада 2023): 258–67. http://dx.doi.org/10.26642/ten-2023-2(92)-258-267.
Повний текст джерелаАнотація:
Наукова публікація висвітлює результати досліджень щодо визначення параметрів стійкості уступу кварцових пісків. Відповідно до проведеного аналізу попередніх досліджень встановлено, що переважно методи розрахунку стійкості укосів ґрунтуються на моделі гранично-напруженого середовища з використанням способів графічних побудов, пакетів прикладних програм для розрахунку стійкості схилів та чисельними методами. Для умов розробки Сихівського родовища кварцових пісків здійснено розрахунок стійкості робочого уступу способами графічних побудов і програмним комплексом Rocscience Slide та проведено порівняльний аналіз поверхонь ковзання.
 Способами графічних побудов (класичним та спрощеним), в основі яких закладено критерій міцності гірського масиву Кулона – Мора, з використанням Autodesk AutoCAD визначено круглоциліндричні поверхні ковзання можливого зсуву на робочому уступі кварцових пісків Сихівського родовища та усі необхідні параметри його стійкості. Поверхні ковзання, графічні та розрахункові показники обох способів виявилися ідентичними. Визначення параметрів стійкості укосу у програмному комплексі Rocscience Slide здійснено програмою Slide 6. Критерієм міцності обрано Mohr – Coulomb (Мора – Кулона), а методами аналізу – Bishop, Janbu та Spencer. Для кожного методу встановлено: глобальну мінімальну поверхню ковзання та контури мінімального коефіцієнта стійкості; поверхню мінімального коефіцієнта стійкості, що згенерована в кожній точці сітки; усі можливі поверхні ковзання; поверхні ковзання для значень коефіцієнтів стійкості від 0,5 до 1,3 (нормативного показника). Результати розрахунків показують, що, під час використання методу Janbu, уступ кварцового піску є більш небезпечним, ніж при методах Bishop та Spencer (на 4…6 % за наведеними показниками стійкості уступу). Порівняно з класичним методом графічних побудов, який на даний час є нормативним, отримані значення у Slide для усіх обраних методів аналізу суттєво різняться у меншу сторону (більшої небезпеки), особливо за показниками глобального мінімуму.
33
Роїк, Тетяна Анатоліївна, Олег Анатолійович Гавриш, Юлія Юріївна Віцюк та Андрій Олександрович Бровкин. "Імітаційна модель формування мікрорельєфу поверхні антифрикційних композитних деталей поліграфічної техніки при тонкому абразивному шліфуванні". Технологія і техніка друкарства, № 4(78) (30 грудня 2022): 87–101. http://dx.doi.org/10.20535/2077-7264.4(78).2022.280473.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженням математичних залежностей і побудові імітаційної моделі утворення мікрогеометричного рисунку на циліндричних поверхнях антифрикційних композитних деталей друкарських машин після тонкої механічної обробки абразивним шліфувальним інструментом. Для складання математичних перетворень, що описують рух абразивних зерен відносно оброблюваної поверхні деталі, спочатку розроблено послідовний математичний опис руху абразивного зерна шліфувального кругу на площині, далі виконано трансформацію площини руху зерна в циліндр та перетворення координат у просторовій циліндричній системі. Використання бібліотеки Matplotlib мовою програмування Python дозволило одержати тривимірну просторову імітаційну модель у циліндричній системі координат, що надало можливість увиразнити просторову картину особливостей формування мікрорельєфу поверхні з урахуванням режимних чинників прецизійної абразивної обробки шліфуванням, а саме — поздовжньої та поперечної подач (Vn та Vs). Результати досліджень продемонстрували видозміни траєкторії руху як одиничного абразивного зерна, так і ансамблю зерен відносно оброблюваної поверхні деталі, та візуалізовано можливий характер процесу утворення складної мікротопографії поверхні. Показано, що можливий мікрогеометричний рисунок поверхні може бути представлено як результат накладання траєкторій руху ансамблю абразивних зерен у прямому та зворотному напрямах у процесі тонкого шліфування. Зміна напряму різання при тонкій обробці може бути викликана як зміною напряму обертання циліндричної деталі, так і нерегулярною орієнтацією ріжучих кромок абразивних зерен відносно поверхні оброблення, що пов’язано з особливостями виготовлення шліфувальних кругів, коли зерна розташовані довільно і розорієнтовані у зв’язці кругу. Це призводить до утворення схрещеного мікрогеометричного рисунку на поверхні обробленої деталі. Побудова імітаційної моделі формування мікрорельєфу поверхні композитних деталей при тонкому шліфуванні абразивними кругами дає можливість не тільки візуалізувати явища геометричних перетворень поверхневого рельєфу, а й попередньо оцінювати ефективність тонкої обробки шліфуванням, що безпосередньо впливає на параметри шорсткості поверхонь, і, як наслідок, на високі функціональні властивості антифрикційних деталей друкарських машин.
34
Шорнікова, С. В. "ШОРСТКІСТЬ ПОВЕРХНІ ЯК ОДНА ІЗ ОСНОВНИХ ГЕОМЕТРИЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЯКОСТІ ПОВЕРХНІ ДЕТАЛЕЙ. МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ КОНТРОЛЮ". Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, № 5 (26 грудня 2022): 13–20. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2022.5.2.
Повний текст джерелаАнотація:
Будь-яка, оброблена самим ретельним чином поверхня деталі, не може бути ідеально рівною. Значення шорсткості поверхні деталі в будь-якому випадку буде відрізнятися від заданого в кресленику, тобто від номінального значення. При цьому, відхилення може бути або макрогеометричним, або мікрогеометричним. Макрогеометричні відхилення можуть бути охарактеризовані хвилястістю деталі або невідповідністю форми (контуру деталі). Мікрогеометричні, в свою чергу, визначаються ні чим іншим як шорсткістю поверхні. Шорсткість поверхні – характеристика нерівності, виражена у числових величинах, що визначає ступінь їхнього відхилення на базовій довжині від теоретично гладких поверхонь заданої геометричної форми [3], іншими словами це сукупність мікронерівностей, які з’являються на поверхні готових виробів чи деталей після обробки. Слід зазначити, що саме шорсткість має найбільш сильний вплив на експлуатаційні характеристики виробів а також деталей та вузлів різного призначення. Можливо, саме через це, точне визначенні шорсткості – одна із самих важливих задач метрології. Є досить багато методів визначення ступеня шорсткості. Деяке обладнання відноситься до контактного типу, інші до оптичного і змішаного типу. Вибір залежить від того, наскільки висока повинна бути точність проведених вимірювань [1]. А деякі засоби і методи вже практично не застосовуються через появу більш сучасних інструментів, які дозволяють підвищити точність вимірювання і знизити ймовірність помилки. В статті пропонується огляд сучасних методів і пристроїв для досліджень та контролю шорсткості поверхні деталей. Детально розглянуто вплив шорсткості на експлуатаційні показники деталей. Визначено, що для виготовлення якісної та надійної продукції необхідно проводити обов’язковий контроль шорсткості поверхні. Стверджено, що вибір методів та засобів вимірювання шорсткості залежить від фізичних та механічних властивостей матеріалів деталей, від їх геометричних розмірів а також від умов їх застосування та експлуатації.
35
Литвиненко, В. М. "ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ОЧИЩЕННЯ КВАРЦОВИХ РЕАКТОРІВ ДЛЯ ДИФУЗІЇ БОРУ У ВИРОБНИЦТВІ НАПІВПРОВІДНИКОВИХ ДІОДІВ". Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, № 6 (13 березня 2024): 223–29. http://dx.doi.org/10.32782/tnv-tech.2023.6.25.
Повний текст джерелаАнотація:
Кварцові реактори у складі дифузійних печей широко застосовуються у виробництві напівпровідникових приладів і інтегральних схем для проведення процесів термічного окислення, дифузії домішок, різного високотемпературного відпалу. У виробництві р+-n діодів кварцові реактори використовуються для дифузії бору. В процесі дифузії на внутрішніх стінках кварцових реакторів і в порах в кварці утворюється боросилікатне скло, що є хорошим гетером. При температурах дифузії бору (900–1200оС) боросилікатне скло інтенсивно адсорбує різні домішкові атоми, гази і пари. Так як дифузійні кварцові реактори, лодочки і підкладки при експлуатації сильно насичуються дифузантом і іншими забруднюючими домішками, а високі температури і тривалий контакт з хімічно активними газовими середовищами викликає розскловування і збільшення пористості кварцу, адсорбційна здатність його поверхні безперервно збільшується і оснащення стає неконтрольованим джерелом домішок. Окрім того, поверхня кварцу руйнується і утворена крихта забруднює поверхню напівпровідникових пластин, що обробляються. Показано, що причиною незадовільного очищення кварцових реакторів при їх обробці в кислотних травниках є утворення на внутрішній поверхні реакторів важкорозчинних з′єднань типу Si-B, які зазвичай утворюються на поверхні кварцу при проведені процесів диффузіїї бору. Детально розглянута запропонована технологія очистки кварцевого реактора за допомогою його додаткової обробки водяною парою перед проведенням хімічної обробки. Встановлено, що попередня обробка внутрішньої поверхні реактора водяною парою в діапазоні температур 700–800оС на протязі 15–30 хвилин дає можливість зменшити в’язкість боросилікатного скла, що забезпечує повне його видалення з поверхні та пор в кварці в процесі послідуючої обробки в плавиковій кислоті. Наведено експериментальні результати дослідження впливу розробленої технології очищення кварцового реактора на характеристики діодних структур, що виготовляються при використанні досліджувального реактора, та показана її ефективність щодо зниження рівня зворотних струмів і підвищення виходу придатних діодів.
36
Бурлаков, Віктор. "ПРОЦЕС ОБРОБКИ ВІБРО-МАГНІТНО-АБРАЗИВНИМ СПОСОБОМ НАДТВЕРДОЇ КЕРАМІКИ". Наука та виробництво, № 24 (9 грудня 2022): 41–48. https://doi.org/10.31498/2522-9990242021248704.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розкрито механізм взаємодії абразивних зерен при вібро-магнітно-абразивній обробці надтвердої кераміки. Показано вплив одиничного зерна на керамічну різальну поверхню. Розглянуто процес визначення кількості зерен, що приймають одночасно участь у обробці надтвердої кераміки. Розкрито механізм знімання матеріалу у процесі обробки надтвердої кераміки. Розраховано швидкість знімання матеріалу, знайдені значення складових сил різання. Знайдений об'єм матеріалу, що видаляється, з поверхні заготівки одним різальним зерном. Розраховано, що в процесі різання беруть участь N різальних зерен і знаходження об'єму матеріалу, що видаляється, з поверхні заготівлі розташованими в ряд різальними зернами теж розрахована. Виявлено та розраховані діаметр елементарної плями контакту. Дані підстави для виявлення величини продуктивності вібро-магнітно-абразивної обробки надтвердої кераміки. Визначена площа контакту на поверхні надтвердої кераміки. Зроблено припущення про те що при обробці надтвердої кераміки приймають участь багата сукупність вершин абразивних зерен і вони можуть контактувати з поверхнею що оброблюється будь якою вершиною, ребром та гранню однаковою долею вірогідності. Показано за який рахунок може проводитися абразивна обробка надтвердої кераміки. Зроблено припущення про те, що мікропрофіль абразивних зерен під час обробки постійно обновлюється. Показано що знімання матеріалу проходить здебільш виступами мікро- і субмікрорельєфу. Поверхні абразивних зерен, а саме площа контакту яких із зразком може бути вирішальним чинником при визначенні якості і продуктивності алмазно-абразивної обробки надтвердої кераміки. Отримано експериментальні дані для складових сили різання на передній поверхні. Показана кількість виступів-контактів які залишали відбитки кристалів твердого і м'якого абразивних матеріалів на целофанової плівці.
37
Тадєєв, Олександр. "Моделювання горизонтальних деформацій земної поверхні регіонального масштабу з використанням GNSS-даних (на прикладі території Європи)". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 2(36) (2024): 319–30. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2024-2(36)-319-330.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено результати науково-методичного дослідження проблеми оцінювання горизонтальних деформацій земної поверхні за даними глобальних навігаційних супутникових систем GNSS. Подано результати статичного моделювання горизонтальних деформацій земної поверхні регіонального масштабу методами, які ґрунтуються на теорії перетворень образів ріманового простору у формі диффеоморфних многовидів. В основу методів покладено властивості елементарних многовидів евклідового типу розмірності N = 2 у формі дотичної площини з параметризацією прямокутною системою координат та дотичних криволінійних поверхонь обертання з параметризацією сферичною та еліпсоїдальною системами. Розв’язки завдань на цих поверхнях досягнуто методами проективно-диференціальної геометрії. Моделювання реалізовано за вибіркою координат GNSS-станцій на території Європи протягом 2008-2014 рр. Вибірку сформовано на основі бази даних JPL Comb архіву SOPAC. Для побудови функціональних моделей деформації використано базисні функції у формі рядів поліномів Лежандра різних степені та порядку на площині та рядів сферичних функцій різних степені та порядку на геосфері та земному еліпсоїді обертання. Наведено результати обчислення характеристик горизонтальних деформацій земної поверхні, редукованої на зазначені модельні поверхні, та їх порівняльний аналіз. Одержаними результатами підтверджено деформації нелінійного характеру. Наведено результати оцінювання кутових спотворень криволінійних систем координат. Порівняння одержаних результатів з їх аналогами у трансформаціях референцних систем ITRF-ETRF протягом 2008-2014 рр. показало розбіжності у межах точності їх обчислення.
38
Жайворонок, Ігор, та Олександр Коваленко. "ВПЛИВ ОСНОВНИХ РОБОЧИХ ПАРАМЕТРІВ СТРІЧКОВОГО ПОТОКУ ЕЛЕКТРОНІВ НА ЯКІСТЬ ОТРИМУВАНОГО МІКРОРЕЛЬЄФУ ПОВЕРХНІ ОПТИЧНОГО СКЛА". Вісник Черкаського державного технологічного університету, № 3 (21 жовтня 2022): 32–40. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.3.2022.266662.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено результати дослідження впливу основних робочих параметрів стрічкового потоку електронів на якість мікрорельєфу поверхні оптичного скла. Встановлено залежність впливу основних робочих параметрів (форми, розміру та розподілу густини струму) низькоенергетичного електронного потоку стрічкової форми на якість мікрорельєфу поверхні оптичного скла сорту «крон». Це дозволило оцінити процес взаємодії потоку електронів з поверхнею оптичного скла. Також було встановлено, що корисний струм потоку електронів становить близько 30 % від загального струму емісії катода електронної гармати. Показано, що на точність визначення робочих параметрів стрічкового потоку електронів методом зондування можуть впливати такі фактори: зменшення діаметра зондів під впливом потоку електронів та нагрівання зондів під час вимірювання. При цьому сумарна похибка зондового методу визначення густини струму потоку електронів не перевищувала 8 %. Методом атомно-силової мікроскопії встановлено, що після оброблення поверхонь оптичного скла сорту «крон» низькоенергетичним електронним пучком стрічкоподібної форми за умови забезпечення раціональної форми, розміру та розподілу густини струму як у робочому просторі, так і на обробленій поверхні нерівності зменшуються від 40-75 нм до 3,5-5 нм.
39
Когут В. М. та Витвицька Л. А. "РОЗРОБЛЕННЯ УДОСКОНАЛЕНОГО МЕТОДУ КОМПЛЕКСНОГО ЕКСПРЕС- КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ЛАКІВ І ФАРБ". Перспективні технології та прилади 1, № 25 (2024): 73–78. https://doi.org/10.36910/10.36910/6775-2313-5352-2024-25-11.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі проведено аналіз основних характеристик різних видів фарб. Визначено вимоги до властивостей фарби в залежності від умов та способів її використання. Встановлено перелік властивостей лакофарбових матеріалів, за якими визначається їх якість. Визначено залежність властивостей фарб від виду форми, структури та пористості поверхонь, на які вони наносяться. Проаналізовано існуючі методи контролю окремих властивостей лакофарбових матеріалів. Обгрунтовано необхідність розроблення комплексного методу експрес-контролю якості лакофарбового матеріалу для забезпечення контролю у конкретних умовах його нанесення на певну поверхню при заданих умовах використання. На основі моделювання процесу змочування лакофарбовим матеріалом певної поверхні встановлено, що саме за цим процесом можна здійснювати контроль якості фарби та визначати умови її використання. Обґрунтовано, що контроль швидкості процесу змочування фарбою конкретної поверхні доцільно проводити в автоматизованому режимі на основі оптичного методу, який дає можливість у динамічному візуальному режимі проводити експрес-контроль лакофарбового матеріалу.
40
Kutsenko, Leonid, Andrii Kalinovsky, Elena Sukharkova, Svitlana Bordiuzhenko та Maxim Zhuravskij. "Визначення на основі методу Нусельта теплового потоку від поверхні обертання". Problems of Emergency Situations, № 37 (квітень 2023): 348–68. http://dx.doi.org/10.52363/2524-0226-2023-37-25.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто наближений спосіб чисельного визначення теплового потоку, який випро-мінюється поверхнею обертання, і який досягає фігури заданої форми на координатній площині. В основу способу покладено графоаналітичний прийом наближеної оцінки тепло-вого потоку (метод Нусельта або метод сфери одиничного радіуса). Графоаналітичні дії полягають у описі та побудові радіально-паралельної проекції джерела випромінювання, направленої на фігуру приймача тепла. В результаті одержимо проекцію джерела випромі-нювання, площу якої слід зіставити з площею круга одиничного радіусу, який її огортає. Чисельне значення відношення вказаних площ і визначатиме міру тепла, яке досягне певної точки фігури приймача тепла (локальний кутовий коефіцієнт випромінювання). Для реалі-зації на практиці метода Нусельта необхідно поширити схему опису шляхом усунення з алгоритму поняття відстані до поверхні обертання. Це поняття слід замінити побудовою радіально-паралельної проекції джерела випромінювання. Для цього необхідно долучити аналітичні співвідношення, які пов’язують описи поверхні джерела випромінювання з опи-сами її радіально-паралельної проекції. В роботі знайдено опис радіально-паралельної про-екції співвісних кіл, розташованих на площинах рівня поверхні обертання, опис радіально-паралельної проекції осевого вертикального перетину поверхні обертання, а також форму-ли обчислення інтегральних кутових коефіцієнтів випромінювання для розглянутого випад-ку поверхні. Одержані результати можуть бути використані на практиці у вигляді системи моделювання і прогнозування аварійних ситуацій, які виникають на газопроводах для оці-нити теплових потоків від віртуального факелу полум’я до поверхонь будівель і споруд.
41
ПУНДИК, СЕРГІЙ, та АНАТОЛІЙ КАРМАЛІТА. "ФІЗИЧНА МОДЕЛЬ ВЗАЄМОДІЇ СТРУМЕНІВ ПОВІТРЯ З РЕЛЬЄФОМ ПЛОСКОЇ ПОВЕРХНІ". Herald of Khmelnytskyi National University. Technical sciences 333, № 2 (2024): 404–8. http://dx.doi.org/10.31891/2307-5732-2024-333-2-63.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується спосіб контролю положення плоских деталей взуття, які мають асиметрію шорсткості поверхонь, за допомогою струменів повітря. Різну топографію протилежних поверхонь мають більшість взуттєвих матеріалів. Запропонована типізація поверхонь за характером напрямків та профілів нерівностей створює певну модель топографії поверхні, що визначає тип обтікання струменями повітря поверхні та виступів нерівностей. Створена 3D модель пристрою в програмному середовищі SolidWorks та проведена симуляція процесу взаємодії струменів повітря з поверхнями деталей, що мають різні топографії в програмі SolidWorks Flow Simulation, яка дозволяє спостерігати процес обтікання струменями повітря поверхні та виступів нерівностей. Визначено зусилля лобового опору макронерівностей.
42
Полонський, Леонід Григорович, Олександр Олександрович Клочко, Олександр Анатолійович Охріменко, Юрій Михайлович Бецко, Богдан Геннадійович Коваль та Давид Володимирович Храбан. "Особливості визначення профілю інструменту для гвинтових поверхонь за допомогою CAD-систем". Технічна інженерія, № 1(93) (17 липня 2024): 70–80. http://dx.doi.org/10.26642/ten-2024-1(93)-70-80.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі наведено оригінальну методику визначення профілю вихідної інструментальної поверхні, покладеної у проєктування інструментів для оброблення гвинтових циліндричних поверхонь постійного кроку. Така методика належить до графічних способів профілювання і відрізняється застосуванням можливостей систем автоматизованого проєктування в області тривимірного моделювання, а саме – визначення параметрів профілю інструмента не зводиться до звичайного використання таких систем як графічного кульмана. За розробленою методикою на основі кінематичної схеми формоутворення процесу оброблення моделюється процес утворення вихідної інструментальної поверхні у просторі засобами 3D-моделювання, з використанням утвореної 3D-моделі знаходяться параметри твірної поверхні інструмента, що відповідають обраній схемі оброблення гвинтової поверхні. Використання цієї методики значно зменшує терміни підготовки виробництва, спрощує визначення інженером параметрів вихідної інструментальної поверхні під час вирішення таких задач і не потребує додаткових математичних розрахунків, де вхідними параметрами є 3D-модель деталі, яку потрібно виготовити. В роботі на прикладі детально описано визначення параметрів поверхні дискового інструменту для обробки гвинтової канавки свердла як типового представника оброблення гвинтових поверхонь. Також в роботі на прикладі визначення при різних способах оброблення однієї і тієї ж гвинтової поверхні типу різі показано визначення параметрів вихідної інструментальної поверхні для дискового та пальцевого інструменту, вихровий спосіб оброблення, оброблення торцевою стороною інструмента, що доводить універсальність розробленої методики.
43
Горалік, Є. Т., М. М. Крюков та Т. О. Лупіна. "ОЦІНКА ВПЛИВУ ЗМІЩЕННЯ ЦЕНТРУ МАС РЯТУВАЛЬНОЇ ШЛЮПКИ ВІЛЬНОГО ПАДІННЯ ВІДНОСНО ОПОРНОЇ ПОВЕРХНІ НА ЇЇ РУХ ПРИ СКИДАННІ З СУДНА". Vodnij transport, № 2(36) (12 лютого 2023): 165–75. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2023.2.36.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто задачу про рух рятувальних шлюпок вільного падіння (РШВП) при скиданні з судна з урахуванням змішення центру мас відносно опорних поверхонь протягом фази обертання – з моменту, коли центр мас шлюпки опиняється над краєм опори (крайнім роликом рампи) до моменту сходу з рампи кінця опорних поверхонь шлюпки. Для складання диференціальних рівнянь руху РШВП впродовж фази обертання застосовано рівняння Лагранжа другого роду в полярній системі координат (диференціальні рівняння плоско-паралельного руху шлюпки в узагальнених координатах,де ???? – відстань від краю опори до проекції центру мас на опорну поверхню і ???? − кут нахилу опорної поверхні шлюпки до горизонту). Отримано розв’язувальну систему двох звичайних нелінійних диференціальних рівнянь другого порядку і сформульовано відповідну задачу Коші, яка розв’язується чисельно за допомогою методу Рунге-Кутта четвертого порядку точності. Апробація розробленого підходу здійснена для випадку моделювання шлюпки однорідним стрижнем у формі прямокутного паралелепіпеда довжиною ???? і товщиною ℎ. Отримано відповідну розв’язувальну систему чотирьох звичайних нелінійних диференціальних рівнянь першого порядку у формі Коші в узагальнених координатах ???? ???? ????, для якої сформульовано задачу Коші, що розв’язувалась чисельно методом Рунге-Кутта четвертого порядку точності при значенні кута нахилу рампи ???? = 35° для стрижнів товщиною 0; 0,2; 0,4; 0,6; 0,8; 1,0 м і довжиною 5, 10 і 15 м при початкових швидкостях відповідно 6, 8 і 10 м/с. Результати розрахунків тривалості фази обертання, кута нахилу та кута тангажу, радіальної і кутової швидкості, швидкості центру мас та її вертикальної і горизонтальної складових, кута нахилу вектора швидкості центру мас до опорних поверхонь шлюпки свідчать, що при розташуванні центру мас над опорною поверхнею напрямного бруса збільшення його відстані до опорної поверхні призводить до зростання усіх параметрів руху РШВП в кінці фази обертання. При цьому вплив зміщення зростає зі зменшенням довжини шлюпки (моменту інерції відносно центру мас). За результатами роботи зроблено висновок про можливість використання запропонованого підходу і проведення чисельних експериментів для раціонального вибору параметрів руху РШВП та визначені напрями подальших досліджень.
44
Чжан, Чженчуань. "ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКРИТТЯ ЗІ СРІБЛА НА ПОВЕРХНІ ОЛОВ’ЯНОЇ БРОНЗИ, СФОРМОВАНОГО МЕТОДОМ ЕЛЕКТРОІСКРОВОГО ОСАДЖЕННЯ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Mechanization and Automation of Production Processes, № 4 (46) (7 квітня 2022): 60–66. http://dx.doi.org/10.32845/msnau.2021.4.9.
Повний текст джерелаАнотація:
Срібло як м’який матеріал використовується у конструкції підшипників, які несуть високі навантаження і високі швидкості, і має хороші характеристики змащення, механічні властивості та стійкість до корозії. Існує багато методів формування відповідного покриття, але не достатньо описаний процес нанесення Ag-покриття на поверхню олов’яно-бронзової втулки підшипника за допомогою технології електроіскрового осадження (ESD) для покращення умов експлуатації. У статті досліджене покриття, отримане на підкладці з олов’янистої бронзи, яке було сформоване в результаті ESD із застосуванням срібла як м’якого антифрикційного матеріалу. Досліджено морфологію, склад і властивості покриття. Приведено технологію формування Ag-покриття на поверхні олов’яної бронзи, яке утворене шляхом почергового електроіскрового осадження (ESD) нанесенням м’якого матеріалу срібла. Аналіз впливу осадження на масообмін, шорсткість, товщину, морфологію поверхні, елементний склад і трибологічні властивості Ag-покриття досліджували за допомогою електронних ваг, 3D-оптичних профілометрів, скануючої електронної мікроскопії (SEM), спектру енергетичної дисперсії (EDS) та трибометра. Покриття зі срібла наносили на поверхню олов’яної бронзи електроіскровим напиленням. Оптимальний параметр процесу був отриманий таким чином: напруга 60 В, робочий цикл 25%, продуктивність 1 хв/см2. За оптимальних параметрів процесу масообмін становить 25,0 мг, шорсткість поверхні Ag-покриття – 15,46 мкм, а товщина – 15 мкм. Зокрема, шар, отриманий за оптимальних параметрів процесу, зменшує поверхневі мікротріщини і має відносно гладку і щільну поверхню з хорошою цілісністю. Ag-покриття має хороший дифузійний зв’язок із підкладкою, а мікроструктура осадження компактна. Завдяки швидкому нагріванню та охолодженню поверхні підкладки за технологією ESD зерна в шарі осадження дуже щільні, витончені, рівномірно розподілені. Трибологічні властивості покриття при сухому терті показують, що менший опір демонструє Ag-покриття, нанесене з використанням м’якого антифрикційного матеріалу. Коефіцієнт поверхневого тертя стабільний після обкатки і стає стабільним протягом випробування, а мінімальний коефіцієнт тертя Ag-покриття становить приблизно 0,31 після етапу обкатки. У механізмі зношування Ag-покриття переважають пластична деформація, абразивне зношування та незначне полірування. На відносно м’якому Ag-покритті переважали пластична деформація та абразивне зношування. Срібло і мідь мають дуже хорошу «змочуваність», що сприяє покращенню ефективності дифузійного зчеплення між металами під час електростатичних розрядів. Однак ефективність застосування срібла як антифрикційного покриття потребує подальшого покращення.
45
Горик, О. В., О. М. Брикун, Є. Ю. Геращенко та В. В. Тихоненко. "Основи енергетичного балансу ударного контакту металевої дробинки з пружно-пластичним півпростором". Scientific Progress & Innovations 27, № 4 (2025): 200–207. https://doi.org/10.31210/spi2024.27.04.33.
Повний текст джерелаАнотація:
В основі дослідження процесів абразивного зношування, механічної обробки поверхонь виробів у будівельній, сільськогосподарській, машинобудівній галузях масовим швидкісним струменем (потоком) робочих твердих частинок для очищення поверхневого шару або зміцнення лежить та чи інша теоретична модель взаємодії окремого сферичного тіла (дробинки) із деформівним плоским тілом (перепоною), який створює пластичний опір проникненню атакуючої кульки. Інтерес у цьому випадку викликає фізична природа явищ ударного контакту металевої кульки (дробинки) з пружно-пластичним півпростором, що досі залишається мало вивченою, зокрема, ув’язка цих явищ з енергетичним балансом процесу, як основного критерію впливу на наслідкові результати динамічної взаємодії контактуючих тіл. Пропонується аналіз енергетичного балансу взаємодії окремої атакуючої дробинки з поверхнею металевого півпростору, що розкриває можливості створення достовірних моделей розрахунку та оптимізації основних параметрів впливу дії повітряно-абразивного факела (масою дробинок) на стан вільних поверхонь виробів. Використовуючи схему взаємодії кульки із плоскою металевою поверхнею, можна аналітичним шляхом визначити динамічні параметри механічних показників металу, що обробляється, маючи нормальне зусилля впливу кульки (дробинки) на атаковану поверхню та геометричні розміри утвореної дробинкою лунки, а також термодинамічний стан локального об’єму атакованого тіла внаслідок пластичної деформації. Запропонована фізична модель-схема впливу дробинки на оброблювану поверхню, суттю якої є обертально-поступальний рух дробинки, дає можливість, на основі енергетичного балансу системи, визначити переміщення, швидкості, прискорення, а також сили нормального і тангенціального тиску дробинки на атаковану поверхню в процесі формування сліду (лунки), а також витрати потужності атакуючої дробинки. Запропонована модель впливу при переміщенні дробинки по нормалі до металевого півпростору, що володіє пружними і пластичними властивостями, дозволяє визначати динамічні параметри механічних показників металу того чи іншого виробу. При цьому вихідними даними для виконання аналітичних розрахунків є: діаметр сфери, описаної навколо дробинки, швидкість атаки оброблюваної поверхні та геометричні розміри сліду.
46
Kucheryavyj, V. P., Ya V. Henyk, V. S. Kucheryavyj, T. I. Shuplat та N. D. Hotsii. "Екопросторові та теплофізичні особливості формування "острова тепла" Львівського середмістя і життєвість деревних рослин". Scientific Bulletin of UNFU 33, № 3 (2023): 23–33. http://dx.doi.org/10.36930/40330304.
Повний текст джерелаАнотація:
Просторова морфологія міської забудови старовинного Львова, який розташований у районі Західного Лісостепу, істотно впливає на локальні енергетичні баланси. Особливо це стосується Львівської котловини, на якій розташоване історичне середньовічне місто, природне середовище якого впродовж шести століть урбанізовувалось, змінивши докорінно теплофізичні характеристики компонентів ландшафту. Проаналізовано генезис трансформацій природних компонентів котловини: рослинного покриву, ґрунтів, водної поверхні. Водночас виявлено характер змін мертвої підстильної поверхні, представленої бруківкою, асфальтом, бетоном, металом, які маючи високі теплофізичні характеристики, є основним фактором у формуванні "острова тепла". За результатами аналізу літописних, літературних та іконографічних джерел встановлено основні етапи трансформаційних процесів у ландшафті Львівської котловини впродовж XIII-XX століть. Теплофізичні зміни на цих етапах проявилися у зменшенні альбедо та зростанні питомої теплоємності підстильної поверхні котловини. З'ясовано, що мертва підстильна поверхня тут досягає 92 %, тоді як природна (зелені насадження) – 8 %. Відповідно альбедо природної поверхні зменшилось від 3000 до 240 %, а теплоємність мертвої підстильної поверхні зросла – від 0 до 226 Дж/кг × K. Взято до уваги територію котловини площею 100 га. Мікрокліматичними дослідженнями, що проводили в межах котловини, виявлено різницю едафічних і кліматичних показників ділянок з різною підстильною поверхнею – мертвою і природною. Зовнішні межі цих едафо-кліматичних зон трактували як межі "острова тепла та сухості" – нижнього його ярусу. Внутрішні межі острова тепла охоплювали насадження ІV еколого-фітоценотичного поясу (ЕФП), а зовнішні – насадження ІІІ ЕФП. Застосовано еколого-порівняльні дослідження рівня життєвості деревних рослин IV ЕФП, тобто території найбільше урбанізованої, і ІІІ ЕФП – зелених острівків невеликих скверів, а також ІІ ЕФП – парків і ботанічного саду. Виявлено негативні зміни в морфології, фізіології та темпах росту деревних рослин, що ростуть у межах "острова тепла". Запропоновано шляхи оптимізації урбанізованого середовища.
47
Бандурин, Ю. А., Ш. Б. Молнар, А. М. Завілопуло та О. О. Бандурин. "Особливості спектрів фотолюмінесценції чорних неметалевих поверхонь". Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, № 2 (30 квітня 2025): 54–64. https://doi.org/10.15407/dopovidi2025.02.054.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено спектри фотолюмінесценції зразків чорних неметалевих поверхонь, а саме пластику, фотопаперу та оксамиту. Проведений аналіз показав, що на характеристики цих спектрів впливає процес фотозбудження молекул, які входять до складу цих матеріалів. Експериментально визначені спектри фотолюмінесценції чорної поверхні оксамиту після її покриття сажею та аквадагом. Встановлено, що оксамит, вкритий аквадагом має найменшу інтенсивність фотолюмінесценції. Запропоновано методику вимірювань випромінювальних властивостей рідини на чорних поверхнях методом оптичної спектроскопії. Вперше на поверхні оксамиту в області довжин хвиль λ = 400÷700 нм отримано спектри фотолюмінесценції крапель рідин – води, спирту та 40% розчину глюкози. Ретельний розгляд цих спектрів дозволив ідентифікувати випромінювання радикалів ОН й СН та показати вплив типу зв’язку ОН з остовом молекул досліджених рідин. Запропонована методика вивчення фотолюмінесценції рідин дозволяє безпосередньо вимірювати спектри їх люмінесценції без використання пробірок, кювет.
48
Брикун, О. М., Р. Є. Черняк та О. В. Горик. "МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ВПЛИВУ УДАРНОЇ ДІЇ ДРОБИНОК НА СТАН МЕТАЛЕВИХ ПОВЕРХОНЬ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (25 вересня 2020): 257–68. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.30.
Повний текст джерелаАнотація:
Однією із технологічних проблем є недостатньо вивчена дробоструминна очистка, яка широко використовується в різноманітних галузях машинобудування, зокрема сільськогосподарській, для підготовки поверхонь металевих деталей машин і виробів під захисні неметалеві покриття. Надій-ність і довговічність таких виробів на 80% залежать від якості підготовки поверхні дробострумін-ням. Тому вивчення стану поверхонь після їхнього очищення має пріоритетне значення у промисло-вому виробництві металевих виробів, особливо тих, які експлуатуються в агресивних середовищах. Аналітичне прогнозування якості оброблених поверхонь не завжди дає достовірний результат через складність моделювання масового імпульсного впливу потоку атакуючих частинок на атаковану металеву перешкоду і переважно обмежується взаємодією з нею окремої сферичної дробинки. Тому експериментальне визначення окремих характеристик процесу дробоструміння має практичне зна-чення, а часто і визначальне. Метою цієї роботи є розробка методики проведення і отримання ок-ремих результатів експериментальних досліджень процесу дробоструминного очищення металевих поверхонь. Для визначення впливу на геометрію сліду, залишеного дробинкою на атакованій поверхні, вихідних параметрів процесу (кута і швидкості атаки та діаметру дробинки) подано методику дос-лідження ударної взаємодії окремої дробинки з плоским пластинчастим сталевим зразком. Дослі-дження проводили в лабораторії Полтавської державної аграрної академії на розробленій установці (стенді) з використанням однозарядного пневматичного пістолета марки «ИЖ-53М», який тесту-вався за швидкістю вильоту дробинки з дула за допомогою сертифікованого оптоелектронного ви-мірювального комплексу ИБХ-731. Для визначення шорсткості обробленої поверхні, ступеня шаржу-вання та інтенсивності руйнування поверхневого шару проводили дослідження взаємодії з поверхнею сталевих дискових зразків дробоструминного факела на модернізованій промисловій установці ВАТ «Полтавський автоагрегатний завод». Зразки піддавали термічній обробці в режимі нормалізацій-ного відпалу в камерній електропечі СНЗ-6,3 х 13
49
ТАРЕЛЬНИК, Н. В. "УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ЕЛЕКТРОІСКРОВОГО ЛЕГУВАННЯ ДЕТАЛЕЙ НАСОСІВ АТОМНИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ". Вісник Херсонського національного технічного університету, № 3(90) (26 листопада 2024): 141–46. http://dx.doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2024.3.18.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглядається проблема зчеплення і залипання електроду-інструменту (ЕІ) (аноду) з поверхнею деталі, яку легують (катоду). Особливо це проявляється коли необхідно проводить електроіскрове легування (ЕІЛ) деталей з корозійностійких нержавіючих сталей, які переважною більшістю використовуються в насосах на атомних електростанціях (АЕС). При збільшенні енергії розряду (Wр), при легуванні на більш «грубих» режимах ЕІЛ проблема стає більш актуальною. З метою проведення порівняльних випробувань на установці електро- іскрового легування моделі «Елітрон 52А» проводили обробку 3-х партій зразків, розміром 15х15х8 мм зі сталі 12Х18Н10Т. В якості ЕІ використовували стержні Ø3 мм і L=30 мм з сталі 12Х18Н10Т і нікелю. В першій партії зразки нічим попередньо не оброблялись. В другій партії зразки попередньо обробляли графітовим ЕІ, а в третій – поверхню, що легують, натирали порошком з дисульфіду молібдену. В результаті проведення досліджень удосконалена технологія ЕІЛ корозійностійких сталей, що використовують для виготовлення деталей обладнання АЕС при який на поверхню, що легують, шляхом натирання (намазування) наносять порошок дисульфіду молібдену, що різко покращує процес легування за рахунок усунення зчеплення (прилипання) електродів. В цьому випадку при будь-яких значеннях енергії розряду при ЕІЛ зчеплення (прилипання) електродів аноду і катоду відсутнє. При порівнянні різних способів ЕІЛ сталі 12Х18Н10Т ЕІ зі сталі 12Х18Н10Т встановлено, що при ЕІЛ без попередньої обробки поверхні зразка, в порівнянні з попередньою обробкою поверхні графітом і дисульфідом молібдену, при однакових значеннях енергії розряду, продуктивність, відповідно в 35 і 44 раз менше, шорсткість в 1,7 і 2,0 раз більше, а суцільність в 1,3 і 1,5 раз менше. При порівнянні різних способів ЕІЛ сталі 12Х18Н10Т ЕІ з нікелю, встановлено, що при ЕІЛ без попередньої обробки поверхні зразка, в порівнянні з попередньою обробкою поверхні графітом і дисульфідом молібдену, при однакових значеннях енергії розряду, продуктивність, відповідно в 177 і 197 раз менше, шорсткість в 2,1 і 2,5 раз більше, а суцільність в 1,9 і 2,1 раз менше.
50
Погрелюк, І. М., С. Є. Шейкін, С. М. Лаврись, І. Ю. Ростоцький та Д. А. Сергач. "Підвищення зносостійкості сплаву ВТ22 комбінованою обробкою". Нові матеріали і технології в машинобудуванні (Праці Міжнародної науково-технічної конференції), № 6 (16 березня 2016): 116–17. http://dx.doi.org/10.20535/2519-450x.6.2015.63294.
Повний текст джерелаАнотація:
Низька гідравлічна щільність через високу пористість, вірогідність локального відшарування внаслідок недостатньої адгезії до матеріалу основи при використанні гальванічних покриттів хрому та нікелю для поверхневого зміцнення робочих поверхонь циліндрів гідросистем літальних апаратів не забезпечують надійного їх ресурсу і довговічності. Тому створення надійних зносотривких покриттів на внутрішніх та зовнішніх поверхнях деталей гідроциліндрів зі сплаву ВТ22 залишається однією з актуальних проблем авіаційної промисловості. Проведено триботехнічні випробування сплаву ВТ22 після попереднього холодного пластичного деформування (ХППД) (обкочування) та наступного азотування, суміщеного зі штатною термічною обробкою сплаву у парі з бронзою БрАЖН 10-4-4. Машина тертя СМЦ-2. Навантаження 0,4 МПа. Мастило – гідрорідина АМГ-10. Попереднє ХППД здійснювали за навантаження 200 і 600 Н у три проходи. Після цього зразки сплаву азотували за режимом 1, подаючи азот в камеру на першому та другому ступені штатної термічної обробки сплаву (820 оС, 1 год + 750 оС, 3 год), та за режимом 2, коли азот подавали в камеру лише на другому ступені термічної обробки: 750 оС, 3 год. Наступне азотування суттєво впливає на зносостійкість поверхнево зміцненого ХППД (200 Н, 3 проходи) титанового диску. Зміна маси диску зменшується на 1-2 порядки залежно від режиму азотування. Відповідно втрати маси колодки зменшуються до 4 разів, коли азотують за режимом 1, і більше, ніж на порядок, коли азотують за режимом 2. При цьому, значні втрати маси титанового диску пов’язані не лише зі зносом поверхневих шарів сплаву, але й намащуванням бронзи на титанову поверхню. Про це свідчать результати мікрорентгеноспектрального аналізу поверхні тертя диску , фіксуючи мідь.Позитивний вплив азотування на зносостійкість поверхнево зміцненого ХППД титанового диску підтверджується якістю тертьових поверхонь. Шорсткість поверхні контртіла – бронзи після обкочування зростає на 3,0 мкм, погіршуючи якість поверхні на клас. Наступне азотування зменшує Ra більш, як вдвічі, забезпечуючи поверхні після азотування за режимом 1 квалітет чистоти на клас вищий, ніж вихідний. Наступне азотування зменшує коефіцієнт тертя f трибопари майже в два рази незалежно від його режиму. Причому після азотування за режимом 2 коефіцієнт тертя нижчий (0,28 проти 0,24). Зниження коефіцієнту f в процесі тертя після азотування обкоченого диску сплаву ВТ22 відчутніше, ніж диску без азотування.Дані коефіцієнта тертя f відповідають температурному полю в зоні тертя. Для зразків після обкочення температура в зоні тертя встановлюється близько 40 оС. У випадку диску, азотованого за режимом 1, температура в зоні тертя становить 30 оС, за режимом 2 – не перевищує 27 оС.Аналогічні процеси спостерігаємо у трибопарі поверхнево зміцнений сплав ВТ22 – бронза БрАЖН 10-4-4, коли накочування проводили за навантадення 600 Н у три проходи. Закономірності зміни маси як диску, так і колодки залежно від режиму та схеми оброблення зберігаються, хоча абсолютні їх величини є дещо вищими. Якість тертьових поверхонь як диску, так і бронзової колодки після випробування вищі, коли диски підлягають не лише обкоченню, але й наступному азотуванню. Порівняно з попередньою схемою комбінованого оброблення, якість поверхні після азотування покращується на два класи незалежно від його режиму. Коефіцієнт тертя в трибопарі, де диски після ХППД не азотували, становить 0,44. Наступне азотування за режимом 1 збільшує f до 0,53, а за режимом 2 - сприяє його відчутному зменшенню (до 0,16), наближаючи до регламенту технічного завдання (f ≤0,15).