Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Технічна структура.
Статті в журналах з теми "Технічна структура"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Технічна структура".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Кузавков, Василь, Володимир Хорошко та Олег Янковський. "ТЕХНІЧНА ДІАГНОСТИКА СКЛАДНИХ ТЕХНІЧНИХ ОБ’ЄКТІВ". Ukrainian Information Security Research Journal 24, № 3 (2023): 115–20. http://dx.doi.org/10.18372/2410-7840.24.17186.
Повний текст джерелаАнотація:
Наявність ефективної системи діагностування є необхідною умовою безвідмовного функціонування будь якої технічної системи. Однак, слід зауважити, що вартість розробки та обслуговування таких систем не дозволяє створювати їх в масовій кількості. В роботі запропоновано варіант побудови та алгоритм функціонування автоматизованої системи розв’язання задач технічного діагностування складних технічних об’єктів. Запропонована в роботі структура системи контролю здатна забезпечити виконання всіх задач технічного діагностування - контроля технічного стану, локалізації несправності, прогнозування технічного стану об’єкту контролю. Використання в складі системи контролю обчислювальних засобів дає змогу отримати уніфікований пристрій зі змінною структурою як апаратної так і програмної складової. Досягнута, таким чином універсальність та гнучкість автоматизованої системи діагностування як приладу з програмним керуванням, забезпечує йому широке використання у системах технічної діагностики та контролю складних об’єктів.
2
Іваненко, В., В. Чебан, В. Трішин та О. Бажак. "ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА СИСТЕМА ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ". Vodnij transport, № 2(30) (27 лютого 2020): 32–40. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553/2020.2.30.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Технічна експлуатація водного транспорту є важливим елементом функціонування сучасної транспортної компанії. Застосування нових інформаційних технологій у системі технічної експлуатації водного транспорту є важливим шляхом підвищення її ефективності. Процеси технічної експлуатації та обсяги інформації, які породжуються при цьому досить складні та значні, що вимагає побудови інформаційно-аналітичної системи. Складність та багатогранність завдань, які вирішуються у транспортній компанії, висуває певні вимоги до інформаційно-аналітичної системи, яка являє собою складну організаційну ієрархічну систему її інформаційного ресурсу. В статті проведено проектування інформаційного ресурсу інформаційно-аналітичної системи технічної експлуатації водного транспорту. Розглянуті рівніієрархічної структури інформаційно-аналітичної системи забезпечення технічної експлуатації водного транспорту. Побудована модель інформаційно-аналітичної системи і проведена декомпозиції її завдань. На верхньому рівні структура інформаційно-аналітичної системи забезпечення технічної експлуатації водного транспорту наведена у вигляді функціональних комплексів: завдань управління використанням судна, завдань управління технічним станом водного транспорту, завдань управління запасами агрегатів і запасних частин, завдань управління виробничою та господарською діяльністю, завдань управління засобами технічного обслуговування, завдань ідентифікації суден та агрегатів. Кожен комплекс є логічним об’єктом і використовується для опису функціональних можливостей інформаційно-аналітичної системи. Обґрунтований склад завдань, узгоджені інформаційні потоки в даній системі. Доведено, що методи прикладного системного аналізу та компонентний підхід до проектування інформаційних ресурсів інформаційно-аналітичних систем дозволяють упорядкувати і суттєво спростити процес проектування, врахувати конкретні вимоги, провести його оптимізацію структурного та динамічного представлення, закласти необхідні рішення у відповідності із іменованою специфікацією на інформаційний ресурс. Ключові слова: водний транспорт, декомпозиція, інформаційно-аналітична система, інформаційний ресурс, технічна експлуатація
3
Тарара, Анатолій, та Інна Сушко. "Методика формування в учнів творчого технічного потенціалу й оцінювання рівня його сформованості у процесі реалізації змісту технологічної освіти в гімназії". Problems of the modern textbook, № 30 (24 липня 2023): 186–202. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1309-2023-30-186-202.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті обгрунтовано особливості методики формування в учнів творчого технічного потенціалу у процесі реалізації змісту технологічної освіти в гімназії. За результатами аналізу літературних джерел визначено сутність і структуру творчого потенціалу особистості як сукупності творчих здібностей, що сприяють створенню нею суспільно значущих оригінальних продуктів. Вперше введено поняття «творчий технічний потенціал учнів гімназії», що визначено, відповідно, як сформовану в учнів гімназії сукупність творчих технічних здібностей. За результатами тривалого експерименту, методичної роботи з вчителями і т.ін. визначено найбільш важливі творчі технічні здібності учнів, які забезпечують їм ефективну творчу діяльність в галузі техніки і технологій: технічне мислення, технічна творча уява, асоціативне мислення (різного типу асоціації, асоціативні зв’язки) тощо. Доведено, що визначені творчі технічні здібності можна з успіхом розвивати в учнів у процесі проєктування й конструювання технічних об’єктів (виробів), а отже і формувати їхній творчий технічний потенціал. Вперше розроблено методику формування в учнів творчого технічного потенціалу й оцінювання рівня його сформованості у процесі реалізації змісту технологічної освіти в гімназії (дві взаємопов’язані методики). При цьому, сутність процесу формування полягає у розвитку в учнів творчих технічних здібностей, які відповідають складовим структури творчого потенціалу особистості. Для розроблення методики оцінювання створено відповідну наукову основу. Визначено навчальний теоретичний матеріал, необхідний для успішного формування в учнів творчого технічного потенціалу. Вперше обгрунтовано важливість оволодіння вчителями технологій знаннями з основ психології творчості і використання в навчальному процесі з технологій інтегративного підходу.
4
Кравцова, Ірина Віталіївна. "САДОВО-ПАРКОВІ ЛАНДШАФТИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ ЯК ЛАНДШАФТНО-ТЕХНІЧНІ СИСТЕМИ". Landscape Science, № 6(2) (27 грудня 2024): 41–53. https://doi.org/10.31652/2786-5665-2024-6-41-53.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналіз ландшафтної структури садово-паркових ландшафтів Центральної Європи не лише ХХ–ХХІ століть, але і інших часових періодів доводять, що це (за ґенезою) приклади організації техногенних ландшафтів, які варто науково розуміти як складні ландшафтно-технічні системи. Мета статті – дослідити садово-паркові ландшафти Центральної Європи як відповідні ландшафтно-технічні системи; показати та довести функціонування ландшафтно-технічних систем у просторовій структурі садово-паркових ландшафтів на мікро, -мезо -та макрорівнях. У статті наведено основні підходи та методи наукових пошуків. Виконано теоретичний аналіз сучасного розуміння ландшафтно-технічних систем та власне антропогенних ландшафтів з погляду антропогенного ландшафтознавства. Наведено обґрунтування об’єднання антропогенних ландшафтів загалом і садово-паркових ландшафтів Центральної Європи зокрема у дві групи за структурно-організаційної ознакою, а саме власне антропогенні ландшафти та ландшафтно-технічні системи. Виокремлено три рівні організації ландшафтно-технічних систем у просторовій структурі садово-паркових ландшафтів Центральної Європи. Наведені приклади просторових структур мікро, мезо та макрорівнів; приклади ландшафтно-технічних систем окремих садово-паркових ландшафтів Центральної Європи.
5
Крохмаль, Тетяна Миколаївна, та Олександр Миколайович Нікітенко. "Використання системи комп’ютерної математики Maple в курсі «Технічна електродинаміка»". Theory and methods of e-learning 3 (10 лютого 2014): 148–52. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v3i1.332.
Повний текст джерелаАнотація:
Інтенсивне впровадження електротехніки, радіотехніки й електроніки майже у всі галузі народного господарства, науку, техніку, медицину, побут поставило перед широким колом фахівців (радіоінженери, інженери з прискорювальних установок, з ядерної техніки, електроніки, автоматики тощо) завдання активного освоєння методів розрахунків електродинамічних задач. Створення та експлуатація новітніх радіоелектронних пристроїв та приладів визначають зростаючу потребу у добре підготованих фахівцях радіотехнічного напряму.У сучасній радіотехніці й зв’язку широке застосування знаходять електромагнітні хвильові процеси і різноманітні пристрої, у яких ці процеси відіграють суттєву роль: передавальні лінії й хвилеводи, випромінювачі й приймальні антени, об’ємні резонатори й фільтри, невзаємні пристрої з феритами, елементи обчислювальних машин і комутаційних пристроїв, що працюють у сантиметровому або оптичному діапазоні.Курс «Технічна електродинаміка» та подібні до нього є обов’язковими для вивчення під час підготовки фахівців. Крім того, електродинаміка є важливою частиною теоретичної фізики, тому курси з електродинаміки читаються у переважній більшості університетів, й, у тій або іншій формі, і в ряді вищих технічних навчальних закладів.За програмою цього курсу найчастіше розглядаються наступні теми:1. Елементи векторного аналізу та математичної теорії поля2. Рівняння Максвелла3. Пласкі електромагнітні хвилі4. Відбиття та переломлення пласких електромагнітних хвиль5. Стале електричне поле6. Стале магнітне поле7. Поширення електромагнітних хвиль8. Хвилеводи9. Об’ємні резонаториВивчення вище перелічених тем вимагає використовувати такі операції з математичної теорії поля, як градієнт, ротор, дивергенція, скалярний та векторний добуток векторів тощо, розв’язувати рівняння у частинних похідних за методами Д’Аламбера (поширення хвиль), відокремлення змінних (рівняння Лапласа, Пуассона, Гельмгольця), визначати структури полів (типи хвиль) у хвилевідних лініях та об’ємних резонаторахЗ іншого боку, чільне місце у підготовці майбутнього фахівця посідає місце вміння використовування систем комп’ютерної математики (СКМ). Підготовка майбутнього фахівця до використання інформаційно-комунікаційних технологій має відбуватися не тільки на заняттях з дисциплін природничо-наукового циклу, а насамперед під час вивчення фундаментальних дисциплін.До простих і відносно нескладних систем комп’ютерної математики, щоправда з дещо обмеженими можливостями, відносять системи Derive та різні версії системи Mathcad. Система Derive вважається навчальною СКМ початкового рівня. Вона функціонує на основі мови штучного інтелекту (MuLisp) і є найменш вимогливою до апаратних можливостей персональних комп’ютерів: це єдина система, яка здатна працювати навіть на комп’ютерах раритетного класу IBM PC ХТ без жорсткого диску. Проте за можливостями вона не може конкурувати з системами більш високого класу ані у чисельних розрахунках, ані у символьних перетвореннях, ані у графічній візуалізації результатів обчислень.До середнього рівня СКМ відносять системи класу Mathcad. Ця СКМ має висококласну систему чисельних обчислень, проте дещо обмежену систему символьних перетворень, що реалізовано системою MuPAD (достатньо сказати, що лише 300 функцій ядра MuPAD доступні у Mathcad). Втім, графічні можливості різних версій Mathcad мало чим поступаються графіці більш складних СКМ.Більшість перших CKM призначалася для чисельних розрахунків. Їх результат завжди конкретний – це або число, або набір чисел, що зображується у вигляді таблиці, матриці або точок графіків. Однак вони не надавали можливості одержати загальні формули, що описують розв’язок задач. Як правило, з результатів чисельних обчислень неможливо було зробити загальні теоретичні, а часом і практичні висновки. Символьні (чи, інакше, аналітичні) операції – це якраз те, що кардинально відрізняє системи класу Maple та Mathematica (і подібні їм символьні математичні системи) від систем для виконання чисельних розрахунків. Під час виконання символьних операцій завдання на обчислення складаються у вигляді символьних (формульних) виразів, і результати обчислень також подаються у символьному вигляді. Числові результати при цьому є окремими, частковими випадками символьних.Вирази, що зображено у символьному вигляді, відрізняються високим ступенем загальності.Maple та Mathematica мають приблизно однакові можливості як в галузі символьних обчислень, так і в галузі числових розрахунків. Варто відзначити, що інтерфейс Maple є більш інтуїтивно зрозумілим, ніж у більш строгої системи Mathematica. Обидві системи в останніх реалізаціях зробили якісний стрибок у напрямі ефективності розв’язання задач в числовому вигляді, зокрема через підвищення швидкості виконання матричних операцій або застосування СКМ Matlab.Як ілюстрацію застосування СКМ Maple до курсу технічної електродинаміки розглянемо кілька прикладів розв’язання типових задач.1. Визначити дивергенцію і ротор векторного поля , яке має в декартовій системі координат єдину складову .with(VectorCalculus):F := VectorField(<20*sin(x/Pi),0,0>, ’cartesian’[x,y,z]); div := Divergence(F); rot := Curl(F); 2. Визначити дивергенцію і ротор векторного поля , яке характеризується такими складовими в циліндричній системі координат: , Аφ = 0, Аz = 0.F := VectorField(<10/r^2,0,0>, ’cylindrical’[r,phi,z]); div := Divergence(F); rot := Curl(F); 3. Визначити дивергенцію і ротор векторного поля , яке має в сферичній системі координат єдину складову Аθ = 8r ехр (– 10r).F := VectorField( <0,0,8*r*exp(-10*r)>, ’spherical’[r,phi,theta] ); div := Divergence(F); rot := Curl(F); 4. Побудувати структуру поля для хвилі типу Н12 у прямокутному хвилеводіcontourplot(H0*cos(m1*Pi*x/a)*cos(n1*Pi*y/b), x=0..a, y=0..b, contours=30, numpoints=2000, coloring=[white,white], filled=true, labels=["a","b"], title="Структура поля класу H (TE)"); 5. Побудувати структуру поля для хвилі типу Е21 у прямокутному хвилеводіcontourplot(E0*sin(m*Pi*x/a)*sin(n*Pi*y/b), x=0..a, y=0..b, contours=30, numpoints=2000, coloring=[white,white], filled=true, labels=["a","b"], title="Структура поля класу Е (TM)"); 6. Побудувати структуру поля для хвилі типу Е21 у круглому хвилеводіcontourplot([r,phi,E0*(epsilonmn/R)^2*BesselJ(m,r*epsilonmn/R)* sin(m*phi)], r=0..R, phi=0..2*Pi, coords=cylindrical, contours=30, numpoints=2000, coloring=[white,white], filled=true, title="Структура поля класу Е (TM)"): З вище викладеного та проілюстрованого випливає, що систему комп’ютерної математики Maple доцільно використовувати під час викладання курсу «Технічна електродинаміка» або подібні до нього, особливо на практичних заняттях або під час самостійної підготовки студентів, щоб суттєво зменшити час на непродуктивні дії обчислень чи графічних побудов.
6
Нестеренко, Наталія, та Олександра Крюковська. "АНАЛІЗ СИСТЕМИ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ СПОРТСМЕНОК З ПЛЯЖНОГО ВОЛЕЙБОЛУ В РІЧНОМУ МАКРОЦИКЛІ НА ЕТАПІ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 36 (22 січня 2021): 46–53. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.36.46-53.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Розкрити особливості тренувального процесу юних спортсменок 14–15 років з пляжного волейболу у річному макроциклі на етапі спеціалізованої базової підготовки. Методи. Для реалізації мети дослідження використовували: аналіз науково-методичної літератури та планів підготовки юних волейболісток; педагогічне спостереження; оцінку технічної підготовленості; контрольні випробування; педагогічний експеримент; методи математичної статистики. Аналіз системи підготовки та особливості навчально-тренувального процесу з пляжного волейболу в річному макроциклі на етапі спеціалізованої базової підготовки проводився в спортивних школах міста у відповідності до діючих програм. Результати. Система тренувального процесу у пляжному волейболі на етапі спеціалізованої базової підготовки здійснюється на основі двох циклового річного макроциклу. При цьому обсяг тренувальних занять складає 960 годин протягом року (20 годин на тиждень). Відтак, на теоретичну підготовку відведено 30 годин, загальну і спеціальну фізичну – 295, технічну – 324, тактичну – 150, змагальну – 135 і на тестування 26 годин. Двох циклова структура річного макроциклу складається з трьох періодів – підготовчого, змагального та перехідного. Перший цикл охоплює 7 календарних місяців,другий – 5. До структури у відповідності до поставлених завдань увійшли: втягуючий, базові, передзмагальні, змагальні та відновлювальні мезоцикли, втягуючі, ударні, модельні, змагальні та відновлювальні мікроцикли. Висновок. Встановлено, що система підготовки юних волейболісток 14–15 років з пляжного волейболу здійснюється на підставі програм для ДЮСШ, СДЮШОР, ШВСМ України. На підставі аналізу навчального плану встановлено, що протягом першого циклу річного макроциклу на загальну фізичну підготовку витрачається 30–35% від загального часу, об’єм технічної підготовки складає 35–40%, а тактичної, ігрової та спеціальної фізичної підготовки – 25–35%. У другому циклі річного макроциклу загальнв фізична підготовка планується в обсязі 20–25% від загального часу, технічна 30–35%, а тактична, ігрова та спеціальна фізична – 40–50%.Ключові слова: пляжний волейбол, юні спортсменки, річний макроцикл підготовки.
7
ЄЗИК, К., та Ю. Є. МАРТИНЮК. "УДОСКОНАЛЕННЯ БІОМЕХАНІЧНОЇ СТРУКТУРИ КУТІВ ЛІКТЬОВИХ СУГЛОБІВ ПРИ ВИКОНАННІ ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИМИ ПАУЕРЛІФТЕРАМИ ЗМАГАЛЬНОЇ ВПРАВИ ЖИМУ ШТАНГИ ЛЕЖАЧИ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА», № 1 (19 березня 2025): 142–49. https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2025.1.20.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягала у удосконаленні біомеханічної структуру кутів ліктьових суглобів при виконанні висококваліфікованими пауерліфтерами та обґрунтувати результати експериментальної програми змагальної вправи жиму штанги лежачи з обтяженням 30%, 60% та 90% від максимальної піднятої ваги. Дослідження проводилося у місті Харків в ДЮСШ №9 де брали участь 12 висококваліфікованих спортсменів (9 МСУ та 3 МСУМК) вагової категорії до 105 та 120 кілограмів. Проведене дослідження дозволило здійснити всебічний біомеханічний аналіз змін кутів біоланок ліктьових суглобів під час виконання змагальної вправи жиму штанги лежачи висококваліфікованими пауерліфтерами за умов використання навантажень 30%, 60% та 90% від максимальної ваги. Застосовані експериментальні комплекси, розроблені на основі фазового підходу, сприяли не лише удосконаленню технічної підготовки спортсменів, а й виявленню специфічних змін у просторовій кінематиці руху. На основі отриманих даних встановлено, що технічна структура руху в більшості фаз вправи зазнала позитивних змін після впровадження експериментальних комплексів. Статистично достовірні відмінності кутів у ліктьових суглобах зафіксовано у фазах прийняття вихідного положення (t=2,24–2,30; p<0,05), стартового положення (t=2,53–2,67; p<0,05), опускання штанги на груди (t=2,24–2,58; p<0,05) та старту з грудей (t=2,41–2,98; p<0,05). Це свідчить про ефективність впливу цілеспрямованих вправ на покращення керованості, амплітуди та стабільності технічних дій у ключових фазах руху. У той же час у фазі фіксації достовірне покращення зафіксовано лише при навантаженні 90% (t=3,10; p<0,05), що може вказувати на сформованість стабільного рухового стереотипу в умовах високого рівня силового навантаження. Наявність недостовірних змін при навантаженнях 30% та 60% у цій фазі (p>0,05) свідчить про відносну сталість технічної дії у фінальній частині вправи. Загалом результати дослідження підтверджують, що індивідуалізований фазовий підхід до побудови тренувального процесу є ефективним засобом оптимізації техніки у пауерліфтингу. Виявлена чутливість технічних характеристик до змін у навантаженні підкреслює необхідність систематичного контролю біомеханічних параметрів руху при розробці тренувальних програм.Отримані результати можуть бути використані для формування методичних рекомендацій з технічної підготовки, зокрема з урахуванням фазового аналізу та варіативності рухових дій у спортсменів високого рівня кваліфікації.
8
Zrailo, I. "Особливості структуризації експортного потенціалу зернопродуктового підкомплексу АПК". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 4 (82) (23 грудня 2019): 129–35. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.4.25.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено зміст експортного потенціалу зернопродуктового підкомплексу АПК як системну компоненту економічного потенціалу зернопродуктового підкомплексу АПК, організаційно-технічна структура якої підпорядковується місії і цілям комплексу та на яку покладена реалізаційна здатність продукції (послуг) на світовому ринку. Виділено складові експортного потенціалу зернопродуктового підкомплексу АПК – експортний потенціал галузей сфери матеріального виробництва; експортний потенціал галузей сфери послуг; потенціал експортних бар’єрів; потенціал іноземних ринків. Обґрунтовано сутність структуроутворюючих складових експортного потенціалу зернопродуктового підкомплексу АПК.
9
Ivanets, Hryhorii, Vasyl Matukhno, Mykhailo Ivanets, Yevhen Stetsiuk, Dmytro Usachov та Denis Bugayov. "Організаційно-технічний метод забезпечення готовності реагування на надзвичайні ситуації". Problems of Emergency Situations, № 33 (2021): 206–21. http://dx.doi.org/10.52363/2524-0226-2021-33-16.
Повний текст джерелаАнотація:
Розроблено організаційно-технічний метод забезпечення готовності реагування на надзвичайні ситуації, який враховує укомплектованість підрозділів озброєнням і технікою, їх технічну досконалість та експлуатаційні характеристики, укомплектованість особовим складом і його професійну підготовленість, матеріально-технічне та ресурсне забезпечення. Розроблено керуючий алгоритм реалізації організаційно-технічного методу, який передбачає виконання наступних процедур: збір та аналіз інформації про укомплектованість підрозділів технікою та особовим складом; оцінка потенційної технічної спроможності підрозділів до дій при надзвичайних ситуаціях; оцінки готовності підрозділів щодо реагування та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, матеріально-технічного, фінансового та людського забезпечення ліквідації надзвичайних ситуацій; оптимізації територіальних структур цивільного захисту з врахуванням стану техногенно-природних загроз регіонів держави; формування рішення щодо реагування на надзвичайні ситуації та ліквідації їх наслідків, оцінки ефективності та корегування рішень на основі аналізу дій підрозділів реагування. При цьому модель оцінки потенційної технічної спроможності фор-мувань та підрозділів цивільного захисту до виконання завдань за призначенням відрізняється тим, що враховує не тільки укомплектованість підрозділів озброєнням і технікою, а й їх технічну досконалість та експлуатаційні характеристики, що дозволяє оцінювати готовність кожного підрозділу щодо реагування на надзвичайні ситуації. Розроблений комплекс моделей забезпечення готовності реагування на надзвичайні ситуації є основою для обґрунтування та проведення організаційно-технічних заходів, спрямованих на адекватне реагування та ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій як в масштабах держави, так і її регіонів
10
Анпілогова, Є. Д. "ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ДИСКУРСУ". Nova fìlologìâ, № 93 (17 травня 2024): 7–13. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2024-93-1.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі розглядаються лінгвістичні особливості науково-технічного дискурсу на матеріалі наукових статей і монографій інженерного спрямування. Необхідність у вивченні структурних і лексичних особливостей даного дискурсу зумовлена постійним рухом науки, її розвитком, прогресом, отже, появою нових специфічних термінів, фраз, словосполучень і усталених висловів, а також форм і способів комунікації в науково-технічній сфері. Наводиться визначення поняття «науково- технічний дискурс» у рамках загального лінгвістичного феномену «дискурс». Відзначено, що науково-технічний дискурс як статусно орієнтований обслуговує інституційно заданий тип комунікації та служить для обміну науково-технічною інформацією. Його прагматична спрямованість та інформативність впливають на лінгвістичні та структурні характеристики науково-технічного тексту. Зазначено, що науково-технічні тексти реалізують когнітивні функції комунікантів, завдяки чому текст і дискурс максимально наближаються один до одного у сфері науково-технічної інформації. У роботі виокремлено та проаналізовано такі особливості науково-технічного інженерного дискурсу: інформативність, точність і логічна послідовність викладу; абревіатури та скорочення слів; наявність малюнків, таблиць, рисунків, формул, розрахунків; специфічна термінологія; уживання мовленнєвих кліше; неологізми; об’єднання синтаксичних груп; активне використання модальних дієслів, пасивного стану та наказових речень. Наведені ілюстративні приклади, джерелом яких є науково-технічні статті, монографії, мануали, інструкції інженерного спрямування. Матеріали роботи можуть бути використані в дослідженні лінгвокогнітивних і лінгвопрагматичних аспектів англомовного науково-технічного дискурсу.
11
Нищак, Дмитро. "ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ ДО ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ОСВІТНІХ РЕСУРСІВ У ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ". Молодь і ринок, № 3/223 (2 травня 2024): 141–46. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2024.301900.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зроблено спробу дослідити зміст та структуру готовності вчителя технологій до використання цифрових освітніх ресурсів (ЦОР) у професійно-педагогічній діяльності. Зміст готовності педагога до використання ЦОР формується у процесі вивчення комплексу навчальних дисциплін інформатичного циклу (“Інформатика”, “Інформаційні технології в освіті”, “Захист інформаційних ресурсів” та ін.), а також комп’ютерно-орієнтованих навчальних курсів професійного спрямування (“Комп’ютерна графіка”, “Системи автоматизованого проектування” та ін.). Структуру готовності вчителя технологій до використання цифрових освітніх ресурсів у професійно-педагогічній діяльності складають такі взаємопов’язані компоненти: інформаційно-технічна компетентність, педагогічна компетентність, мотивація та відкритість до новацій, стратегічне мислення.
12
Larianovskyi, I. S. "Інтегральний аксіологічний підхід до оцінки науково-технічної діяльності". Grani 19, № 3 (2016): 37–42. http://dx.doi.org/10.15421/1716057.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто проблему соціогуманітарної оцінки сучасної науково-технічної діяльності та наголошено, що для розв’язання цієї проблеми потрібен інтегральний аксіологічний підхід. Подібний підхід, за умови адекватності його методів постнекласичному розумінню реальності, має бути взятий в якості філософсько-методологічної основи для проведення розширених експертиз науково-технічних проектів і програм. Унаочнене вище означає, що цінності постнекласичного знання доцільно осмислювати як місткі соціокультурні комплекси, функціональне призначення яких – визначати людську діяльність у відповідності до принципів стійкого розвитку. Постнекласичні науково-технічні цінності постають перед суб’єктом у вигляді динамічних формоутворень, що маніфестують свій зміст у процесі поступового соціокультурного розгортання. Постнекласичні науково-технічні цінності мають наступну інваріантну структуру: трансцендентальний ціннісний об’єкт, суб’єктивно-психологічний ціннісний корелят, матеріально-речовинний ціннісний артефакт. Багатогранність змісту і структури постнекласичних науково-технічних цінностей потребує застосування для їхньої оцінки комплексного, позаекономічного критерію, спираючись на який експертні групи були б у змозі проводити ранжирування цінностей з системних позицій. Запровадження інтегрального аксіологічного підходу може дозволити відкрити перспективу для перманентного соціогуманітарного супроводу науково-технічної діяльності, а також побудови метричних та неметричних оцінних шкал для стандартизованої оцінки її позаекономічної ефективності.
13
МАНДРИК, Я. І., та Л. В. БІЛОУС. "СИСТЕМА СТАНОВЛЕННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДГОТОВКИ УПРАВЛІНСЬКИХ КАДРІВ НАФТОГАЗОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ У 60-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ". Вісник Херсонського національного технічного університету 2, № 1(92) (2025): 264–69. https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2025.1.2.37.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито сучасні підходи до вивчення проблеми забезпечення управлінськими кадрами нафтогазового комплексу сучасної Української держави. Енергетика – основа національної безпеки кожної держави, особливо молодих держав, якої і є сучасна Україна. Ці проблеми яскраво актуалізувала сучасна російсько-українська війна. Підготовка таких кадрів – складний процес. Він вимагає ґрунтовної навчальної бази, кваліфікованих науково-педагогічних працівників. Таким високим вимогам відповідає Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Автори дослідження аналізують стан підготовки кадрів управлінців для нафтогазового комплексу сучасної Української держави, рівень їх кваліфікації як спеціалістів у галузі, так і менеджерів-управлінців. Сучасні підходи при їх підготовці вимагають удосконалення навчального процесу і високої кваліфікації безпосередньо викладачів вищої школи. Значні зміни відбулися у матеріально-технічній базі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, зокрема, у посиленні комп’ютеризації навчального процесу, використанні цифрових технологій. ІФНТУНГ є базовим вищим навчальним закладом в Україні в секторі підготовки кадрів управлінців для нафтогазового комплексу нашої держави. Важливо зазначити, що автори статті при дослідженні зазначеної проблематики опиралися на власні наукові дослідження. Детально вивчено архів ІФНТУНГ, річні звіти про його роботу, проаналізовано роботу навчально-методичного управління університету, дані відділу кадрів, роботу проректорів вишу. Особливе місце в науковому дослідженні займає аналіз роботи навчальних підрозділів університету, новостворених факультетів (в подальшому інститутів). Структура університету постійно вдосконалювалась. Важливу наукову базу для вивчення історії ІФНТУНГ має його науково-технічна бібліотека, вичислювальний цент, нові підрозділи, які займаються збором поточної інформації про роботу університету, зокрема, відділ із зв’язків з громадськістю та інші. Актуальний пласт інформації про роботу вишу знаходиться в базах даних громадських організацій – профспілок працівників та студентів, студентського парламенту. Особливу допомогу надали деканати факультетів (дирекції інститутів).
14
Кравченко, Ігор Миколайович, Олександр Вячеславович Ліщенко та Єгор Сергійович Свістюла. "МОДЕРНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ФУТБОЛІСТІВ НА ЕТАПІ ПОПЕРЕДНЬОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ В РІЧНОМУ ТРЕНУВАЛЬНОМУ ЦИКЛІ". Олімпійський та паралімпійський спорт, № 1 (9 травня 2024): 90–96. http://dx.doi.org/10.32782/olimpspu/2024.1.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Підґрунтям успіхів футболістів під час змагальної діяльності є сумісна і плідна робота, спрямована на вмотивованість спортсмена на підготовку та бажання йти до перемоги. Метою дослідження було визначення думки експертів щодо модернізації процесу технічної підготовки футболістів на етапі попередньої базової підготовки й обґрунтування спеціальних оновлень тренувальної програми. Педагогічний експеримент здійснювався на базі футбольного центру «Барса» у 2023 році. Учасником цього експерименту також був студент-магістрант. Метод експертної оцінки дав змогу отримати інформацію про безпосередню важливість технічної підготовки спортсменів. Також експертами було надано перевагу застосуванню спеціальних засобів для покращення технічної підготовленості саме в період підготовчого етапу. Фахівці зазначили, що для вдосконалення технічної підготовленості спортсменів потрібні спеціальні засоби. Критерієм ефективності спеціальних засобів фахівці виокремили вдосконалення прийомів техніки і значущість спеціальних засобів для вдосконалення технічної підготовленості спортсменів. Обґрунтовано основні чотири етапи формування технічної підготовленості футболістів на етапі попередньої базової підготовки в період річного тренувального циклу. Завдання першого етапу полягає в тому, щоб сформувати уявлення (логічне, зорове та рухове уявлення) про те, як виконувати основні елементи техніки футболу; а також розвивати мотивацію та координаційну готовність до навчання. Завдання другого етапу полягає в тому, щоб сформувати здатність технічно правильно виконувати основні прийоми гри футболістів на цьому етапі підготовки та розвити навички злагоджено поєднувати окремі технічні елементи в єдину цілісну структуру рухових дій спортсмена. Для реалізації цього етапу з формування технічної підготовленості було використано метод практичної вправи. Завдання третього етапу полягає у формуванні вміння правильно виконувати технічні прийоми, поєднувати варіації швидкого пересування по ігровому полі й одночасно взаємодіяти з гравцями. Завдання четвертого етапу полягає в тому, щоб розвинути здатність використовувати технічні прийоми ефективно та надійно в умовах гри під час активної протидії з боку суперника. На цьому етапі технічна підготовка футболістів передбачає ігрові вправи з невеликою кількістю гравців. Це полегшує тактичні завдання, але дає учням змогу виконувати велику кількість дій одночасно.
15
Горбан, Євдокія. "СУТЬ І СТРУКТУРА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МЕТОДИСТІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 17 (27 грудня 2018): 69–76. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.17.69-76.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зосереджено увагу на необхідності обґрунтування суті та структури професійної компетентності методистів закладів професійної (професійно-технічної) освіти для актуалізації необхідності її розвитку в міжкурсовий період підвищення кваліфікації, зроблено коротий аналіз останніх наукових праць і публікацій з досліджуваної проблеми. Розглянуто трактування основних ключових понять з точки зору вітчизняної та зарубіжної наукової думки: «компетенції», «компетентність», «суть», «структура», «методист закладу професійної (професійно-технічної) освіти», «професійна компетентність». На підставі аналізу й узагальнення наукових досліджень встановлено, що професійна компетентність розглядається як професійна підготовка і здатність педагогічних працівників (методистів) до виконання завдань і обов’язків діяльності, міра та основний критерій їх відповідності вимогам професійної діяльності, яка складається з таких компонентів: знання, уміння, навички, професійна позиція, індивідуальні психологічні особливості людини та акмеологічні чинники (цінності та потреба в саморозвитку). Автором здійснено аналіз суті і структури професійної компетентності методистів закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Розкрито суть професійної компетентності та наведено структуру педагогічної компетентності. Закцентовано увагу на проблемі необхідності формування професійної здатності педагога здійснювати діяльність творчо. Означено існування гострої потреби сучасного суспільства в педагогах-дослідниках, здатних організовувати діяльність на інноваційних засадах. Обгрунтовано необхідність розвитку професійної компетентності методистів, розкрито зміст професійної компетентності методиста. Конкретизовано суть і структуру поняття «професійна компетентність методиста». Охарактеризовано основні взаємозалежні та взаємообумовлені структурні компоненти професійної компетентності методиста. Виокремлено професійно важливі якості методистів.
16
Зеленко С. В. та Зеленко О. М. "ІДЕНТИФІКАЦІЯ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ЯК ОБ’ЄКТА ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка", № 20(79) (8 січня 2024): 58–66. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2023-20(79)-8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається проблема стратегічного розвитку підприємств в контексті їхньої здатності інвестувати в різноманітні сфери, такі як матеріально-технічна база, засоби виробництва, технологічні рішення та комунікаційні технології. Зазначено, що капітальні інвестиції грають ключову роль у розвитку підприємств, а їх структура визначається видами економічної діяльності.
 Підтверджено необхідність детального планування, оцінки ризиків та вивчення питань обліку і контролю капітальних інвестицій для ефективного управління розвитком підприємств.
 Висвітлено актуальні наукові дискусії щодо визначення сутності капітальних інвестицій, систематизовано їх класифікацію для потреб організації бухгалтерського обліку. Уточнено підхід до визначення незавершених капітальних інвестицій в обліку. Проаналізовано підходи до класифікації капітальних інвестицій які вказують на важливість розуміння завершеності інвестицій за результативною ознакою. Доведено необхідність врахування ризиків на етапі підготовчої роботи перед прийняттям рішення щодо капітального інвестування.
17
Tkachuk, H. V. "Компетентісний підхід у процесі технічної підготовки вчителя інформатики". Ukrainian Journal of Educational Studies and Information Technology 5, № 1 (2017): 312–15. http://dx.doi.org/10.32919/10.32919/uesit.2017.01.312-315.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються питання, що стосуються формування технічної компетентності вчителя інформатики у його професійній діяльності. Представлено теоретичний аналіз різних підходів до розуміння сутності таких базових понять як «компетентності», «компетенції», «професійна компетентність» та «технічна компетентність» вчителя інформатики. У структурі професійної компетентності педагога виокремлено техніко-технологічний компонент та визначено етапи формування технічних вмінь вчителя інформатики у процесі реалізації зазначеного компоненту.
18
Ємчик, Богдан Сергійович, Сергій Васильович Антонов та Ксеня Сергіївна Антонова. "ПЕРСПЕКТИВИ ОБҐРУНТУВАННЯ ЗМІСТУ ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ЮНИХ СТРІЛЬЦІВ ІЗ ЛУКА НА ОСНОВІ ОБ’ЄКТИВІЗАЦІЇ КОНТРОЛЮ ХАРАКТЕРИСТИК ПОСТРІЛУ". Olympicus, № 2 (9 серпня 2024): 82–89. http://dx.doi.org/10.24195/olympicus/2024-2.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті подано перспективи наукового обґрунтування технічної підготовки юних стрільців із лука на основі об’єктивізації оперативного контролю характеристик пострілу. Для формування спортивної майстерності стрільців із лука важливе значення має їх технічна підготовленість, яка визначається такими характеристиками, як продуктивність, стабільність, здатність до варіювання, індивідуальність та економічність. У контексті стрільби з лука можна стверджувати, що техніка спрямована на створення конкретної структури та змісту рухів, спрямованих на досягнення максимальної точності для здобуття найвищого спортивного результату. Стрільба з лука за структурою змагальної діяльності є складно- координаційним видом спорту. Результат змагальної діяльності має тісний взаємозв’язок з якістю техніки виконання пострілу. Технічна підготовленість стрільців із лука формується поступово на етапах багаторічної підготовки. Етап попередньої базової підготовки (віковий діапазон 11–14 років) спрямований на формування рухового потенціалу багатьох спеціальних підготовчих вправ. Спостерігається активне та широке застосування технічних пристроїв об’єктивізації контролю біомеханічних систем, моделювання рухових дій стрільця в завершальній фазі циклу пострілу, коливання прицілу під час випуску, точки прицілювання на опто- електронній мішені пристроїв SCATT або Noptel для об’єктивізації кінематичних параметрів мікрорухів і руху точки прицілювання в стрілецьких видах спорту. Якість і кількість таких пристроїв змінюється та вдосконалюється. Перспективним науковим напрямом є подальше вдосконалення технічної підготовки стрільців із лука на етапі попередньої базової підготовки за допомогою об’єктивізації оперативного контролю характеристик пострілу, що можна забезпечити використанням інформаційно-аналітичної системи “Mantis X8”.
19
ПАСТУШОК, Тарас. "ЗМІСТ І СТРУКТУРА КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ДИРИГЕНТА ДИТЯЧОГО ОРКЕСТРОВОГО КОЛЕКТИВУ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 37, № 2 (2024): 141–54. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v37i2.1683.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено зміст і компонентну структуру комунікативної культури диригента дитячого оркестрового колективу, яка складається із мотиваційно-ціннісного, когнітивно-пізнавального, особистісно-комунікативного та діяльнісно-креативного компонентів.Окрім цього, диригент дитячого оркестрового колективу має індивідуальні вимоги та відповідальність через особливості роботи з молодими музикантами. Він повинен мати професійні педагогічні навики та здібності для роботи з дітьми та підлітками, вміти пояснювати складні музичні концепції в доступний спосіб, мотивувати їх до самовдосконалення та розвитку. Диригент спрямовує свою роботу на розвиток технічних і виразних музичних навичок у дітей та молоді. Він розробляє програму, яка враховує їхні здібності та рівень підготовки.Актуальність цього дослідження визначається тим, що в освітній практиці та науці особливо приділяється увага питанню щодо змісту та структури комунікативної культури диригента дитячого оркестрового колективу, а саме: дитячих оркестрових колективах при музичних школах та позашкільних освітніх закладах мистецького спрямування.У статті також проаналізовано структуру комунікативної культури диригента дитячого оркестрового колективу. Серед багатьох можливих нами було розглянуто найважливіші структурні компоненти, що стосуються комунікативної культури диригента дитячого оркестрового колективу: когнітивний, емоційно-ціннісний, діяльнісно-креативний та організаційний-змістовий.Зміст і структура комунікативної культури диригента дитячого оркестрового колективу відіграє важливу роль у налагодженні ефективної взаємодії з дітьми та досягненні високих результатів у музичній діяльності. Диригент дитячого оркестру також повинен забезпечити дружню та підтримувальну атмосферу в колективі, організовувати ефективні репетиції, де кожен учасник колективу має можливість розвивати свої навички та взаємодіяти з іншими музикантами, а також обирати репертуар, який відповідає віковим та технічним можливостям дітей та підготовлює їх до виступів перед аудиторією.Зміст і структура комунікативної культури диригента дитячого оркестрового колективу також передбачає вміння працювати з молодими людьми, розвивати їхні таланти та навички, а також виховувати у них любов до музики та колективної роботи.
20
Дарійчук, Сергій, Андрій Молдован, Вадим Стасюк та Андрій Петров. "ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ СТРУКТУРИ ЗМАГАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ТЕХНІЧНУ ПІДГОТОВКУ ЮНИХ ФУТБОЛІСТІВ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 40 (21 січня 2024): 22–28. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.40.22-28.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті С. Дарійчук, А. Молдован, В. Стасюк, А. Петров “Особливості впливу структури зма-гальної діяльності на технічну підготовку юних футболістів” розглянуто специфіку технічної підготов-ки спортсменів віком 8-10 років в контексті майбутньої змагальної діяльності. Виокремлено методи дослідження та описано його організацію. Надано рекомендації щодо використання нових методичних підходів до побудови багаторічної підготовки юних футболістів. Так, необхідно починати навчання не ударів ногою по нерухомому м’ячу, а з ведення і обведення. На думку авторів варто перерозподілити го-дини, що відводяться на технічну підготовку згідно даних про структуру змагальної діяльності. Впрова-джений і експериментально обґрунтований перерозподіл годин повинен підвищити рівень технічній підготовленості юних футболістів, особливо на початкових етапах підготовки. Виокремлюється по-треба у навчанні техніці футболу за допомогою “зв’язок, основою яких різновиди ведення, як база успіш-ного виконання основних ігрових дій. Засновуючись на аналізі навчальних програм для ДЮСШ, трену-вальної і змагальної діяльності, а також результатів серії експериментів, автори дійшли висновку, що методичний підхід по вдосконаленню технічної майстерності не сприяє в належній мірі підвищенню ефективності даного виду підготовки юних футболістів. Зміни у навчальному матеріалі можуть бути досягнуті за рахунок перерозподілу об’єму засобів шляхом збільшення в практичних заняттях вправ, що припускають цілеспрямоване вдосконалення техніки володіння м’ячем в умовах швидкісних пересувань. При цьому в групах початкової підготовки повинен бути переглянутий принцип послідовності навчання техніці футболу, тобто необхідне починати з навчання таким елементам, як ведення м’яча ногою в різних варіаціях, обігравання суперників за допомогою обведення, тобто відповідно з отриманими даними про структуру змагальної діяльності.
21
Малежик, П. М. "Формування технічних умінь в системі професійної підготовки майбутніх фахівців з інформаційних технологій". Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 2. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання, № 21 (28) (29 січня 2019): 134–40. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series2.2019.21(28).22.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті піднімається проблема практично-технічної підготовки майбутніх бакалаврів з комп’ютерних наук в контексті навчання основних курсів технічних дисциплін. Структура і зміст професійної діяльності розглядається через технічну складову проектних вмінь, що відображені в освітньо-кваліфікаційних документах підготовки бакалаврів, магістрів. Визначені напрямки методологічної діяльності зі створення моделі навчання шляхом трансформації технічних знань в систему проектних вмінь. Показано, що навчання циклу, таких технічних дисциплін, як «теорія електричних та магнітних кіл», «комп’ютерна схемотехніка», «архітектура комп’ютерних систем», «операційні системи», «комп’ютерні мережі», які входять до базису основного курсу підготовки бакалаврів з комп’ютерних наук і вивчаються студентами протягом не менше трьох семестрів, має значний потенціал для послідовного формування технічних умінь в процесі виконання творчих проектів.
22
Корчак, Микола. "Особливості підготовки магістрів при викладанні дисципліни «Управління технологічними процесами в рослинництві»". International Science Journal of Education & Linguistics 1, № 4 (2022): 38–45. http://dx.doi.org/10.46299/j.isjel.20220104.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуті критерії оцінки ефективності формування структури творчого системного мислення, приведені інноваційні методи навчання для підготовки магістрів при викладанні дисципліни «Управління технологічними процесами в рослинництві». Описано результати вивчення дисципліни та перелік основних компетентностей, необхідних для її засвоєння. Розглянуто основні результати оптимізації навчально-методичного комплексу викладання дисципліни «Управління технологічними процесами в рослинництві» та запропоновано напрями вдосконалення навчального процесу. Критеріями оцінки ефективності інженерного навчання магістрів, які бажають працювати в інженерному управлінні, може служити їх здібність здійснювати системний аналіз проблемної ситуації, технічної системи; відокремлювати із створеної ситуації задачу і конкретно її формулювати; генерувати оригінальні технічні ідеї; висувати гіпотези; адекватно формулювати отримані результати; проводити ціленаправлений багатоваріантний пошук розв’язку творчої задачі або проблеми; обдумано відкидати власну інерцію мислення; цілеспрямовано здійснювати прогноз розвитку технічних систем; вміння проводити консультації, надаючи клієнтам необхідну науково-технічну інформацію стосовно проблеми. Результати досліджень впроваджені в навчальний процес Закладу вищої освіти «Подільський державний університет». Отримано подальший розвиток досліджень з підготовки здобувачів вищої освіти освітнього ступеня «Магістр» при викладанні дисципліни «Управління технологічними процесами в рослинництві».
23
Hrudynin, Borys, Anatolii Vidmachenko, Oleksii Steklov та Mykola Kaliuzhnyi. "СПІВПРАЦЯ НАУКОВИХ УСТАНОВ ТА ЗАКЛАДІВ МОН УКРАЇНИ В СПОСТЕРЕЖЕННІ ЗА МЕТЕОРНИМИ ПОТОКАМИ: ІНСТРУМЕНТИ, МЕТОДИ ОБРОБКИ, СПОСТЕРЕЖНІ МОЖЛИВОСТІ". B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY 49, № 2 (2022): 26–41. http://dx.doi.org/10.31376/2410-0897-2022-2-49-26-41.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто питання розвитку метеорної астрономії в сучасній Україні. Специфіка методів спостережень метеорів потребує організації мережі кореспондуючих пунктів спостережень. Для досягнення цієї мети об’єднано науково-технічні можливості організацій-учасників, а це сукупність двох або більше постійно діючих спостережних станцій, розташованих на території України, які мають технічне та програмне забезпечення для проведення базисних та односторонніх спостережень метеорів у різних діапазонах довжин хвиль і проводять такі спостереження. У цьому випадку вирішуються стратегічні проблеми дослідження метеорів, структури і еволюції метеорних роїв та потоків, взаємодії метеороїдів з атмосферою Землі та їх хімічного складу. Науково-технічною продукцією станцій є результати високоточних базисних або односторонніх спостережень метеорів у різних діапазонах довжин хвиль, фундаментальні й прикладні науково-технічні дослідження.
24
Квітка, Тетяна. "Зміст та структура самоосвітньої діяльності студентів вищих технічних навчальних закладів". Освітній вимір 41 (8 травня 2014): 68–73. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v41i0.2895.
Повний текст джерелаАнотація:
Квітка Т. В. Зміст та структура самоосвітньої діяльності студентів вищих технічних навчальних закладів.
 У статті проаналізовано сутність понять «самостійна робота студентів» та «самоосвітня діяльність», з’ясовано різницю між ними. Надається оглядова характеристика складників структури самоосвітньої діяльності студентів ВТНЗ, яка може здійснюватися під час вивчення ними математичних дисциплін. Автор розглядає логіку організації самоосвітньої діяльності, надає характеристику структурно-орієнтованого, інформаційно-стимулювального та практико-творчого етапів самоосвіти з урахуванням дидактичних особливостей кожного з них.
25
Корнієнко, Г. "Структурний поділ агробізнесу: правовий аспект". Юридичний вісник, № 2 (26 серпня 2020): 188–94. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1722.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається проблема визначення структури агробізнесу, який розуміється як окреме еко-номіко-правове явище, яке не можна ототожнювати з АПК. Відмінними ознаками, притаманними агробізнесу, є такі: 1) це різновид бізнесу/ підприємницької діяльності; 2) він має самостійний предмет правового регулювання; 3) здійснюється спеціальними суб'єктами; 4) між суб'єктами агробізнесу виникають стійкі правовідносини, які зумовлені дією ланцюга агробізнесу; 5) основна мета агробізнесу полягає в отриманні прибутку; 6) існує специфічне організаційне та матеріально-технічне забезпечення агробізнесу.
 Встановлено, що структура агробізнесу - це така організація його внутрішньої системи, за якої цілісність та ефективність функціонування агробізнесу забезпечуються оптимально поєднаними за певними принципами елементами, логічно взаємопов'язаними та взаємозалежними. З'ясування особливостей багаторівневої внутрішньої структури об'єкта, що вказує на його складну природу, дає змогу глибше його осмислити й надати цілісну, всебічну характеристику. Агробізнес будь-якої держави має власну структуру, яка визначається станом економіки, соціальними чинниками, кліматичними та географічними умовами, рівнем розвитку сільськогосподарської галузі. Зважаючи на особливості, характерні для вітчизняного агробізнесу, вбачається за доцільне виокремлювати структуру аграрного бізнесу залежно від:
 1) виду підприємницької діяльності в аграрній сфері (інноваційна діяльність у сфері селекції та технології виробництва, контролю сільськогосподарської продукції, новітніх моделей управління сільськогосподарським підприємством; діяльність із виробництва, збереження та переробки сільськогосподарської продукції; логістика агробізнесу; забезпечення матеріально-технічним обладнанням (постачання сільськогосподарської техніки, агросервісне обслуговування тощо); реалізація (маркетинг) сільськогосподарської продукції; діяльність щодо поводження з відходами сільськогосподарського виробництва); 2) галузі сільськогосподарського виробництва (аграрні інновації; виробництво сільськогосподарської продукції; логіс-тична галузь агробізнесу; галузь реалізації сільськогосподарської продукції); 3) території здійснення агробізнесу; 4) організаційно-правової форми діяльності сільськогосподарських товаровиробників; 5) сільськогосподарських кластерів.
26
Маковоз, М. В., та О. В. Зайцева. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ТЕХНІЧНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ПІДПРИЄМСТВА". Вісник економіки транспорту і промисловості, № 78-79 (5 жовтня 2022): 86–96. http://dx.doi.org/10.18664/btie.78-79.282803.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена питанням управління технічним забезпеченням підприємств. Успішна діяльність будь-якого підприємства безпосередньо пов'язана з його ефективним управлінням. Пошук нових оптимальних структур і методів управління технічним забезпеченням підприємства для корінних перетворень в технології, техніці та організації виробництва виходить сьогодні на перший план. Технічне забезпечення є базою функціонування будь-якого підприємства і створює конкурентні переваги в технічній сфері, особливо для промислових галузей. У зв'язку з цим набувають актуальності питання вжиття відповідних організаційних рішень щодо технічного забезпечення підприємств. Аналіз останніх публікацій з питань управління технічним забезпеченням засвідчив, що незважаючи на увагу, що приділяється проблемам технічного забезпечення, багато найважливіших питань управління повністю не вирішені. На думку авторів, організаційні аспекти управління технічним забезпеченням навіть у теоретичному плані, потребують подальшої конкретизації та опрацювання.
27
Іван, Хараберюш. "ПЕРСПЕКТИВИ ЗАХИСТУ ВЛАСНОСТІ ЗАСОБАМИ ОХОРОННОЇ ТЕХНІКИ В УКРАЇНІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ". Knowledge, Education, Law, Management 4 (24) 2018, ISSN 2353-8406 (2019): 254–62. https://doi.org/10.5281/zenodo.2592648.
Повний текст джерелаАнотація:
<strong>Анотація.</strong> У статті охоронна техніка розглядається як наукова категорія, складова дисципліни «Спеціальна техніка правоохоронних органів» та засіб захисту об'єктів. Як наукова категорія охоронна техніка представляє собою сукупність наукових положень та рекомендацій щодо застосування технічних, програмно-технічних, програмних засобів, речовин, інформаційних систем, наукових та спеціальних методів їх використання при виконанні завдань суб'єктами охоронної діяльності. Визначено систему та проблеми охоронної техніки. Система охоронної техніки складається з елементів, а саме: загальних положень, напрямку застосування та функціонального призначення засобів охоронної техніки. Виділяються правові засади використання охоронної техніки та організаційні структури її застосування для охорони об’єктів. Показано, що нормативно-правові акти, які становлять правову основу захисту майна та застосування технічних засобів охорони, належать до різних галузей права. Визначено категорію «організація технічної охорони об'єктів» та її класифікацію.
28
Бобровник, Володимир, та Сергій Совенко. "Ретроспективний аналіз технічної підготовки в процесі багаторічного удосконалення (на прикладі спортивної ходьби)". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 1 (18 липня 2022): 9–17. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2022.1.9-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Одним із пріоритетних напрямів оптимізації сучасної системи багаторічної підготовки легкоатлетів, які спеціалізуються у спортивній ходьбі, є удосконалення їхньої технічної підготовки, формування методології якої на етапах багаторічного удосконалення має здійснюватися на основі врахування сучасних знань з цієї проблеми. Мета. Удосконалення технічної підготовки легкоатлетів, які спеціалізуються у спортивній ходьбі, у процесі багаторічного тренування шляхом розробки її методології. Методи. Аналіз і узагальнення науково-методичної літератури і даних світової мережі Інтернет, аналіз статистичних матеріалів виступів спортсменів на змаганнях Світової легкої атлетики (World Athletics) та Федерації легкої атлетики України (ФЛАУ). Результати. Процес технічної підготовки у спортивній ходьбі важливо розглядати не тільки в аспекті удосконалення її на певних етапах багаторічної підготовки, а й комплексно – у структурі всієї системи багаторічного удосконалення. При цьому важливим є врахування як фундаментальних підходів, що відображають загальні закономірності формування технічних дій, так і специфічних, котрі характеризують особливості техніки спортивної ходьби. Формування засад технічної підготовки легкоатлетів, які спеціалізуються у спортивній ходьбі, потребує розробки відповідної методології на етапах багаторічного удосконалення на основі визначення основних елементів технічних дій шляхом виявлення інформативних біомеханічних характеристик, які впливають на змагальну діяльність та спортивний результат.
 Ключові слова: технічна підготовка, спортивна ходьба, багаторічна підготовка.
29
ХАВРУК, Володимир, та Олександр ПАРХОМЕНКО. "МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ЕФЕКТИВНОСТІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВАНТАЖНИХ АВТОМОБІЛІВ". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 2, № 17 (2021): 161–72. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v2i17.646.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі розглядається питання оцінки ефективності експлуатації вантажних автомобілів. Встановлено, що ефективність експлуатації автомобілів функціонально пов’язана з економічною ефективністю, надійністю і безвідмовністю автомобілів – зв’язок між якими представлено у вигляді структурно-функціональної схеми.
 З’ясовано, що чистий прибуток автотранспортного підприємства залежить від трьох складових: тарифної вартості перевезень, собівартості перевезень і величини податків.
 Наведені формули для визначення собівартості перевезень вантажів, витрат на транспортування вантажу, умовно-технічних витрат. В структурі умовно-технічних витрат розглянуті витрати: на паливо, на мастильні матеріали, на шини, на запасні частини і матеріали при виконанні технічного обслуговування і ремонту рухомого складу.
 На основі аналізу структури собівартості перевезень вантажів автомобілями встановлено десять показників, якими визначаються «незаплановані» витрати, такі наприклад, як: витрати, пов’язані зі збільшенням відстані транспортування вантажу; витрати, пов’язані з ушкодженням і втратою вантажу; витрати, пов’язані з додатковим зберіганням вантажу; витрати, пов’язані зі збільшенням вартості підготовки вантажу до перевезення; витрати, пов’язані зі збільшенням вартості складування вантажу.
 Встановлено, що умовно-постійні витрати (витрати на амортизацію, накладні витрати, величина податків) не впливають істотно на величину річного економічного ефекту при оновленні рухомого парку.
 Отримані залежності для визначення: питомих умовно-технічних витрат на експлуатацію автомобіля при доставці вантажів; величини річного економічного ефекту, що досягається власником вантажних автомобілів при оновленні рухомого складу.
 Ключові слова: вантажний автомобіль, критерій, рухомий склад, собівартість, умовно-організаційні витрати, умовно-технічні витрати.
30
Єзик, К. А., Н. М. Деха та В. Ю. Джим. "АНАЛІЗ ЗМІН КУТІВ БІОЛАНОК ЛІКТЬОВИХ СУГЛОБІВ ПРИ ВИКОНАННІ ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИМИ ПАУЕРЛІФТЕРАМИ ЗМАГАЛЬНОЇ ВПРАВИ ЖИМУ ШТАНГИ ЛЕЖАЧИ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 1 (27 травня 2025): 268–74. https://doi.org/10.26661/2663-5925-2025-1-35.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – проаналізувати зміни кутів біоланок ліктьових суглобів з обтяженням 30 %, 60 % та 90 % від максимальної піднятої ваги штанги при виконанні висококваліфікованими пауерліфтерами змагальної вправи жиму штанги лежачи. Дослідження проводилося в місті Харків у ДЮСШ № 9, де брали участь 12 висококваліфікованих спортсменів (9 МСУ та 3 МСУМК) вагової категорії до 105 та 120 кілограмів. Для аналізу техніки жиму штанги лежачи на горизонтальній лаві проведено відеозйомку виконання цієї вправи висококваліфікованих спортсменів з різним навантаженням від максимуму. Відеозйомка проводилася відеокамерою, розташованою перпендикулярно напрямку грифа штанги. Кожен спортсмен виконував вправу жиму штанги лежачи протягом 10 спроб. Проведене дослідження дало змогу здійснити детальний біомеханічний аналіз змін кутів біоланок ліктьових суглобів при виконанні змагальної вправи жиму штанги лежачи висококваліфікованими пауерліфтерами за умов використання навантажень 30 %, 60 % та 90 % від максимальної ваги. На основі отриманих результатів установлено, що технічна структура руху в більшості фаз вправи демонструє відносну стабільність, однак у низці фаз зафіксовано статистично достовірні відмінності, що свідчить про адаптацію техніки виконання до рівня обтяження. Зокрема, достовірні зміни виявлено у фазі прийняття вихідного положення (t1,3 = 2,39; p < 0,05), стартового положення (t1,3 = 3,02; p < 0,05), фази опускання штанги на груди (t1,3 = 2,44; p < 0,05) та старту з грудей (t1,3 = 2,27; p < 0,05), що вказує на те, що збільшення обтяження зумовлює незначні, але суттєві зміни в техніко-біомеханічних параметрах виконання. Водночас у завершальній фазі фіксації відмінностей не зафіксовано (p > 0,05), що може свідчити про сформованість стабільного рухового стереотипу в умовах високої спеціалізованості. Загалом, результати підтверджують, що навіть серед висококваліфікованих спортсменів технічні характеристики руху є чутливими до змін у навантаженні. Це підкреслює доцільність урахування обтяження як ключового чинника при плануванні індивідуалізованих тренувальних програм. Отримані дані також свідчать про необхідність упровадження фазового біомеханічного аналізу в практику контролю та корекції техніки виконання змагальних вправ пауерліфтингу.
31
Гушулей, Йосип, та Ірина Гаврищук. "Дидактичне моделювання виробничо-технічної орієнтації робітника у формі компонентного аналізу технічного об’єкта". Педагогіка і психологія професійної освіти, № 1 (8 серпня 2019): 88–94. http://dx.doi.org/10.32447/22185186.2019.1.09.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто мету та методику моделювання виробничо-технічної орієнтації працівника у формі компонентного аналізу технічного об’єкта. Поняття виробничо-технічної орієнтації визначається як складова професійної діяльності сучасного працівника, яке означає здатність фахівця вільно орієнтуватися в технічному середовищі, а також його готовність використовувати сучасні технічні системи у процесі виконання професійних функцій. Структура виробничо-технічної орієнтації сучасного працівника складається з таких компонентів: інформативна, конструктивна, активна, мотиваційна, рефлексивна і творча, структурована у два блоки: концептуальні й особистісно орієнтовані. Встановлено, що застосування в процесі формування виробничо-технічної орієнтації мультимедійних алгоритмів компонентного, структурного і прогностичного аналізу технічного об’єкта надає ряд переваг і сприяє покращенню мотиваційного змісту особистості майбутнього працівника. Мультимедійний алгоритм аналізу технічного об’єкта як форми активного навчання сприяє виявленню потенціалу кожного студента з урахуванням його індивідуальних особливостей. Автори доходять висновку, що моделювання виробничо-технічної орієнтації робітника у формі компонентного аналізу технічного об’єкта з опорою на атрибутивні зв’язки і зв’язки взаємодії має безсумнівні переваги, тому що дає змогу не тільки здобути знання про загальну будову технічного об’єкта і його основних функціональних органів, а й розвивати систему цінностей майбутніх робітників, їхню професійну позицію, одержувати науково-технічну інформацію про склад об’єкта, особливості його елементів.
32
Хараберюш, І. Ф. "Організаційно-правові основи захисту власності засобами охоронної техніки в Україні". Науково-теоретичний журнал «Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка» 1, № 85 (2019): 286–95. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.85.286-295.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто охоронну техніку як складову спеціальної техніки. Як наукова категорія охоронна техніка являє собою сукупність наукових положень і рекомендацій щодо застосування технічних, програмно-технічних, програмних засобів, речовин, інформаційних систем, наукових і спеціальних методів їх використання під час виконання завдань суб’єктами охоронної діяльності. Визначено систему та проблеми охоронної техніки.Система охоронної техніки складається з таких елементів: загальних положень, напряму застосування та функціонального призначення засобів охоронної техніки. Виділено правові засади використання охоронної техніки та організаційні структури її застосування для охорони об’єктів. Показано, що нормативно-правові акти, які становлять правову основу захисту майна та застосування технічних засобів охорони, належать до різних галузей права. Визначено категорію «організація технічної охорони об’єктів», її класифікацію та перспективи розвитку.
33
Соколова, О. М. "РОЛЬ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИ ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ". Підприємництво та інновації, № 16 (26 лютого 2021): 39–45. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/16.6.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано особливу роль переробної промисловості у забезпеченні інноваційної моделі національної економіки. Доведено, що реалізація інноваційної стратегії висуває особливі вимоги до промисловості, її адекватності науково-технічним досягненням постіндустріального суспільства. Визначено, що якісною характеристикою переробної промисловості є її технологічна структура. Здійснено аналіз чотирьох секторів технологічної структури переробної промисловості за рівнем технологічності. Проаналізовано структурні складники чотирьох секторів переробної промисловості за видами економічної діяльності згідно з класифікацією Євростату. Установлено, що причиною відставання технологічного розвитку України є її інституційна неспроможність. Запропоновано створення профільного вищого органу державного управління інноваційним розвитком промисловості.
34
Кузавков, Василь, Марія Романенко та Юлія Болотюк. "Умови застосування методу власного випромінювання при вирішенні задач технічної діагностики напівпровідникових структур". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 42, № 3 (2021): 55–62. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-42-3-55-62.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглянуто особливості застосування методу власного випромінювання для складних напівпровідникових структур (мікропроцесорів, мікроконтролерів, програмовано-логіних інтегральних схемах та ін.) 
 Метод власного випромінювання пов’язаний з реєстрацією параметрів електромагнітного поля в інфрачервоному діапазоні хвиль. Параметри цього випромінювання безпосередньо залежать від температури об’єкту контролю – температури напівпровідникової структури. Використання температури в якості діагностичного параметру вимагає аналітичного опису процесів в напівпровідникових структурах, а саме фізико-хімічних процесів пов’язаних з термодинамічними властивостями кристалічної структури та поверхні, яка ізолює кристал від зовнішнього середовища. 
 З метою активації функціональних вузлів, які входять до складу великих інтегральних схем в запропонованому методі використовується спеціально підготовлена тестова послідовність. Довжина зазначеної послідовності повинна забезпечити вихід температурного процесу на сталий режим. Однак, при цьому можливе спотворення діагностичної інформації внаслідок взаємного впливу температури від сусідніх функціональних вузлів. В роботі визначено час реєстрації (довжину активуючого впливу) діагностичного параметру окремих функціональних вузлів. Проаналізовано умови розповсюдження тепла в ізолюючому шарі напівпровідникової структури, яка містить в собі декілька окремих функціональних вузлів з відомим геометричним місцем розташування на підложці. 
 Дослідження спрямовані на вирішення задач технічного діагностування, а саме: визначення фактичного технічного стану цифрового радіоелектронного обладнання та прогнозування технічного стану.
35
Гречанінов, Віктор, Ірина Оксанич та Анатолій Лопушанський. "Програмно-технічний комплекс багаторівневої системи ситуаційних центрів сектору безпеки та оборони". Science-based technologies 52, № 4 (2021): 319–29. http://dx.doi.org/10.18372/2310-5461.52.16380.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена вирішенню проблеми створення програмно-технічного комплексу (ПТК) автоматизованої системи ситуаційних центрів органів державної влади сектору безпеки і оборони (АС СЦ ОДВ СБО). Актуальність. Проблема створення для ОДВ СБО інтелектуальних СЦ в наш час є надзвичайно актуальною, адже СБО несе відповідальність за національну безпеку держави в цілому і окремо кожного громадянина. Постановка проблеми. У роботі розглядається система СЦ СБО для силових структур як багаторівнева, яка має три рівні управління – стратегічний (державний), оперативний та тактичний. Оскільки з технічної точки зору СЦ являє собою програмно-апаратний комплекс, призначений для персональної та колективної аналітичної роботи керівників (командирів), то дослідження проблеми створення типового ПТК є необхідною складовою досліджень, присвячених автоматизації цих структур. Мета — дослідження основних вимог до типового ПТК та його складу, який повинен забезпечувати функціонування АС СЦ ОДВ СБО на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях управління у силових структурах. Результати. У роботі проаналізовано особливості та наведено вимоги, які висуваються до АС СЦ СБО. Розглядається просторова, організаційна, інформаційна, технічна та програмна інтеграція компонентів АС СЦ. Наведено вимоги до інформаційної, технічної та програмної сумісності компонентів АС СЦ. Наведено перелік типів АС, які розгортаються на різних рівнях управління. Показана узагальнена архітектура системи СЦ СБО, запропоновано склад математичного, технічного та програмного забезпечення, яке повинне входити до складу типового ПТК АС СЦ ОДВ СБО. Описано базовий моделюючий комплекс (БМК) як засіб імітаційного моделювання типового ПТК АС СЦ СБО, модель якого сформована з використанням системного підходу. Наводяться основні можливості та короткий опис підсистем БМК. Зазначено, що для демонстрації роботи БМК створено макет, який розгорнутий у Інституті проблем математичних машин і систем НАН України. На макеті на прикладі ієрархічної структури ЗСУ імітується робота органів військового управління стратегічного, оперативного та тактичного рівнів. Висновки. Результати проведених досліджень можуть бути використані при створення автоматизованої системи СЦ органів державної влади сектору безпеки та оборони.
36
Рудь, Катерина Миколаївна. "Проєктування багатовимірних інформаційних моделей оцінювання робіт протимінної діяльності на потенційно небезпечних територіях". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 52, № 1 (2025): 13–22. https://doi.org/10.33099/2311-7249/2025-52-1-13-22.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є розроблення багатовимірних інформаційних моделей для забезпечення якісного управління роботами протимінної діяльності на потенційно небезпечних територіях. Методи дослідження. На основі методології проєктування організаційних структур запроєктовано тривимірні моделі соціально-економічних систем. Застосування системного підходу дало можливість синтезувати системи різного ієрархічного рівня – технічні та соціально-економічні, завдяки чому розроблено багатовимірну інформаційну модель, яку можна застосовувати у процесі ведення робіт протимінної діяльності. Отримані результати дослідження. Проєктування багатовимірних інформаційних моделей для ведення робіт протимінної діяльності передбачає формування низки етапів, пов’язаних із визначенням вартості цих робіт. Тому, досліджено і запропоновано етапи визначення вартості протимінної діяльності, реалізація яких дасть змогу визначити вартість ведення робіт такої діяльності. Окреслено, що одним з основних етапів визначення вартості робіт протимінної діяльності є проєктування організаційної структури. Ця структура розглядається як динамічна система, основою проєктування якої є такі параметри, як елементи витрат, час і технологічний процес. Виділення означених параметрів дає можливість сформувати тривимірну інформаційну модель соціально-економічної системи, яку визначено терміном «тривимірна інформаційна модель організаційної структури», і яка може використовуватися для моделювання процесу управління протимінною діяльністю. Елементи наукової новизини. Формування такої моделі соціально-економічної системи забезпечує її синтез із тривимірними моделями технічних систем, що дає можливість створити і візуалізувати багатовимірну інформаційну модель ведення робіт протимінної діяльності й забезпечує ефективне управління ресурсами на всіх етапах інвестиційного циклу проєктів, пов’язаних з очищенням території від вибухонебезпечних залишків війни. Теоретична та практична значущість статті. Отже, формування тривимірних інформаційних моделей соціально-економічних систем дасть можливість, з одного боку, визначити вартість робіт протимінної діяльності, а з іншого, забезпечує синтез із тривимірними технічними системами, стосовно яких і ведуться такі роботи, як, наприклад, об’єкти інфраструктури, земельні ділянки, житлові й промислові будівлі та споруди. Синтез тривимірних соціально-економічних і технічних систем дає змогу створити програмні продукти, які забезпечать якісну візуалізацію будь-яких процесів управління ресурсами, що підвищить керованість робіт протимінної діяльності на всіх етапах інвестиційного циклу реалізації того чи іншого проєкту.
37
Муратов, В. Г., В. М. Левінський, Л. А. Осипова та В. Н. Осипов. "АВТОМАТИЗАЦІЯ ПРОЦЕСІВ ПЕРЕРОБКИ ВТОРИННОЇ СИРОВИНИ ВИНОРОБСТВА". Automation of technological and business processes 10, № 4 (2018): 19–28. http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v10i4.1227.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглядаються результати праці над грантовим проектом ЄС № 83263440 «Розвиток українсько-молдавського транскордонного виробничо-науково-освітнього кластера з переробки вторинних продуктів виноробства». Роботи направлені на зниження собівартості виноробної продукції за рахунок комплексної переробки вторинної сировини, що дає можливість одержувати продукти, які представляють значну цінність для низки галузей народного господарства, а саме: етиловий спирт, винну кислоту, енотанин, виноградне масло, біоконцентрати вітамінів групи В, вітамін D, фуражні корми, абразивні матеріали та інші. Представлена раціональна для Одеського регіону технологічна схема переробки, яка включає нові зразки обладнання – сепаратор, дробарку, інфрачервону сушарку. Способи термообробки сировини та конструкції обладнання захищені патентами України. Згідно із запропонованими способами термообробки сушарка ИКС-1 забезпечує інфрачервоне нагрівання насіння винограду з його наступним адіабатичним охолодженням-дозріванням. Приведена конструктивна схема сушарки. Також розглядається технічна реалізація системи автоматичного керування інфрачервоною сушаркою, в середовищі Simulink програми Matlab досліджені алгоритми регулювання, що забезпечують високу точність підтримання температури насіння в процесі сушіння. Представлена модель сушарки як об’єкту керування, запропонована структура системи, яка дозволяє частково компенсувати вплив на температуру насіння зовнішніх неконтрольованих збурень. Приведені порівняльні результати моделювання систем автоматичного регулювання звичайної і підвищеної динамічної точності, які підтвердили доцільність включення в систему додаткового каналу компенсації впливу збурень. Наведені результати промислових випробувань устаткування та систем автоматизації. Виявлені раціональні параметри технологічного процесу сушіння виноградного насіння. Випробовування підтвердили заявлені характеристики розроблених систем автоматизації і устаткування.
38
ХІТРОВ, Ігор. "Наукові передумови формування системи технічного сервісу транспортних засобів". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 2, № 19 (2022): 214–20. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v2i19.920.
Повний текст джерелаАнотація:
Транспортні засоби широко застосовують у всіх галузях народного господарства і складають невід’ємну частину продуктивних сил суспільства. Однак їх максимально потенційна можливість з ряду причин використовується недостатньо, а простої внаслідок технічних несправностей становлять більш як 20% робочого часу. В цьому аспекті, важливим є впровадження технічного обслуговування і ремонту (технічного сервісу).
 Система технічного сервісу передбачає весь комплекс робіт з підготовки до транспортних засобів для продажу, гарантійного та післягарантійного обслуговування, відновлення їх роботоздатності.
 Суттєвий вплив на підвищення ефективності використання транспортних засобів має наукове забезпечення системи, завдяки якому формується перспектива розвитку технічних послуг, створюються і освоюються новітні ресурсоощадні технології і технічні засоби, формується склад інженерно-технічних працівників, здатних забезпечити виробничий процес.
 Підвищення ефективності діяльності служб технічного сервісу повинні вестися в таких напрямах: в теоретичному – стосовно прогнозування надійності транспортних засобів в умовах експлуатації, при проведенні технічних обслуговувань і ремонтів; в організаційному – стосовно формування відповідних виробничих структур ремонтно-обслуговуючих виробництв та їх ефективного функціонування; в технологічному – стосовно обґрунтування способів і технологій забезпечення високої якості і підвищення ресурсу відновлених деталей і відремонтованих транспортних засобів.
 Ключові слова: транспортний засіб, роботоздатність, технічний сервіс, обслуговування, ремонт.
39
Харченко, Юлія. "Ключові аспекти ощадливого виробництва на промислових підприємствах у сучасних умовах". Problems and prospects of economics and management, № 3(39) (2024): 83–97. https://doi.org/10.25140/2411-5215-2024-3(39)-83-97.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах війни актуалізується необхідність поширення концепції ощадливого виробництва, яка на сучасних українських і зарубіжних підприємствах легкої промисловості, у тому числі і швейної, є частиною загальної виробничої системи. Складовими концепції ощадливого виробництва є, зокрема, соціальна, організаційна, економічна, соціально-економічна, психологічна та технічна структура. За кінцеву мету обрано підвищення продуктивність праці, забезпечення раціонального використання ресурсів, підвищення конкурентоздатності бізнесу та задоволе-ність працею, створення продукту, бажаного для кінцевого споживача. Враховуючи зазначене, прослідковуються наявні проблеми, що стосуються впровадження дієвих інструментів ощадливого виробництва на всіх стадіях виробничого процесу. Перед сучасними швейними підприємствами постають нові виклики, пов’язані з умовами впровадження ді-яльності під час війни, адже стимулювання підвищення ефективної системи управління безпосередньо пов’язане з плануванням та управлінням виробничим процесом, що ускладнене через бойові дії та окупацію значної території України. Ощадливість при цьому є важливою складовою більшості виробничих організаційних процесів промислових підприємств, оскільки для підвищення ефективності системи менеджменту, зокрема і швейного підприємства варто формувати якість виробництва й обслуговування в межах необхідних сучасних бізнес-процесів. Для запровадження ощадливого виробництва в усі процеси, потрібно сфо-рмувати та дотримуватись стандартів та методів оцінювання показників ефективності. Проаналізувавши різні підходи до визначення дефініції «ощадливе виробництво», перекону-ємося, що багато з наявних підходів є взаємодоповнюючими. Проаналізувавши основні положення концепції ощадливого виробництва у статті вказані підстави для формування структури системи ощадливого управління через системно-структурний підхід, яка складається з двох підсистем: формування та функції. Таким чином зазначено, що ефективне застосування концепції ощадливого виробництва вимагає не лише організаційних змін, а й головним чином соціальних та психологічних, включаючи мотивацію працівників та управління компанією. Ці зміни також стосуються всієї системи організації, враховуючи співпрацю з клієнтами, постачальниками та зацікавленими сторонами, що відображається в єдиних виробничо-торгових ланцюгах. Важливим визначальним критерієм впровадження ощадливого виробництва є фокус на кінцевих споживачів швейної продукції і їх задоволеність. При проведенні дослідження та підготовки статті нами за мету обрано здійснити аналіз ситуацій з впровадження ощадливого виробництва в систему управління на підприємствах легкої промисловості на прикладі швейних підприємств в умовах воєнних дій. Ключові слова: ощадливе виробництво; швейна промисловість; промислові підприємства, управління; оптимізація; ресурс легка промисловість
40
Куницька, Анастасія. "Передумови розвитку та популяризації вейкбордингу в Україні на сучасному етапі". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 3 (19 серпня 2023): 17–21. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2023.3.17-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Сьогодні вейкбординг є одним з видів спорту, що найбільш динамічно розвивається. Популяризація його обумовлена естетичною привабливістю та емоційною насиченістю, інноваціями та технологіями, наявністю інституцій, що популяризують вид спорту, проводять спортивні заходи. Мета. Шляхом опитування визначити чинники, що впливають на розвиток та популяризацію вейкбордингу в Україні. Методи. Аналіз науково-методичної літератури та даних мережі Інтернет, опитування, систематизація та узагальнення. Результати. Серед експертів є неоднозначне сприйняття вейкбордингу як виду спорту. Більшість експертів вважають його видом спорту, проте інші розглядають як масову оздоровчо-рекреаційну діяльність чи масовий спорт. Мотивація занять вейкбордингом різноманітна і включає інтерес до розвитку фізичних якостей, як хобі, як дозвілля, технічний і екстремальний вид спорту, відновлення після роботи або навчання, переключення з одного виду діяльності на іншу та формування вольових якостей. Вейкбординг у світі та в Україні розвивається переважно за кабельною версією (80 % у світі та 97,5 % в Україні). Як професійний вид спорту вейкбординг не має значного поширення в Україні, що пов’язано з рядом факторів, таких як матеріально-технічна складова, фінансування підготовки, наявність кадрів тощо. Оптимальною кількістю тренувань з вейкбордингу на тиждень, на думку більшості респондентів, є два–три рази, а на місяць – 15–20. Оптимальним віком початку занять цим видом спорту визначено від 5 до 8 років, при цьому в сучасному спорті спостерігається тенденція його до зменшення. Основний контингент, який на сучасному етапі займається вейкбордингом в Україні, – спортсмени, які почали займатися цим видом спорту в середньому в 26,2 ± 8,08 року. Багато опитуваних спробували свої можливості в інших видах спорту, перш ніж розпочати заняття вейкбордингом. Більшість українських спортсменів, які займаються вейкбордингом, самостійно оплачують усі витрати на тренування, що в середньому становить 45,675 тис. грн на рік. Проте лише 7,3 % респондентів виділяють фінансування для участі у змаганнях, решта беруть участь власним коштом. Переважна більшість вважають, що в Україні створено умови для тренувань з вейкбордингу, і на водних базах є всі необхідні умови для проведення тренувань та змагань.
 Ключові слова: вейкбординг, тенденції, передумови, розвиток, популяризація, система змагань, фінансування, організаційна структура, мотивація.
41
БАКУМ, Сергій, та Вікторія БОГУСЛАВСЬКА. "УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНІКО-ТАКТИЧНИХ ДІЙ ХОКЕЇСТІВ 10-11 РОКІВ НА ЕТАПІ ПОПЕРЕДНЬОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ НА ОСНОВІ МОДЕЛЮВАННЯ СИТУАТИВНИХ ЗАВДАНЬ". Physical Culture and Sport: Scientific Perspective, № 2 (29 червня 2023): 67–72. http://dx.doi.org/10.31891/pcs.2023.2.9.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасний хокей вимагає від спортсменів вміння застосовувати широкий спектр технічних та тактичних прийомів у тренувальних та змагальних умовах, обумовлених наявністю знань про способи ведення спортивної боротьби. Постановка ситуативних завдань у процесі тактико-технічної підготовки спортсменів дозволяє більш предметно розглядати ігрову діяльність, екстраполювати структуру дій на структуру гри. Крім цього, вирішується проблема диференційованості змісту ігрової діяльності, що відображається в підручниках зі спортивних ігор розділами техніки та тактики ігри. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність методики навчання індивідуальним тактико-технічним діям хокеїстів 10-11 років на основі конструювання ситуативних завдань. Методи дослідження. В роботі були застосовані методи теоретичного рівня дослідження: аналіз, порівняння, індукція, дедукція, систематизація та узагальнення науково-методичної літератури, педагогічне тестування, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Результати роботи. Після закінчення формувального етапу педагогічного дослідження середній показник ведення м’яча, обведення стояків, удар по воротах у хокеїстів експериментальної групи був кращим порівняно з контрольною групою на 2,41 с (р<0,05), ведення, передача м’яча в ціль – на 6,60 с (р<0,05), кидка м’яча ключкою на дальність – на 2,98 м (р<0,05), човникового бігу 6x9 м – на 0,95 с (р<0,05), стрибка у довжину – на 23,41 см (р<0,05). Висновки. Емпіричним шляхом доведено, що застосування методики удосконалення індивідуальним тактико-технічним діям хокеїстів 10-11 років на основі конструювання ситуативних завдань сприяла значному підвищенню технічної підготовленості хокеїстів експериментальної групи
42
Бабич, Ірина Михайлівна, Петро Миколайович Бойко та Микола Васильович Бондар. "ТЕХНОЛОГІЧНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЦТВА СПИРТУ ЕТИЛОВОГО РІЗНОГО ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ". Scientific Works 2, № 85 (2022): 77–83. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v2i85.2244.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті проаналізовано причини, що призвели до майже катастрофічної ситуації, що склалася в спиртовій галузі країни. Наявна структура споживання етилового спирту на внутрішньому ринку, коли левова частка спирту використовується для виробництва алкогольних напоїв, разом з фактичною монополізацією цінової політики призвели до того, що спиртові заводи можуть виробляти значно більші обсяги спирту, ніж потребує ринок, а експорт унеможливлює висока вартість спирту. При розгляді ефективності впровадження нових технологічних та технічних рішень практично ніколи не зверталася увага на їх вплив на вартість готової продукції. Так, вітчизняні спиртові заводи здатні виробляти ректифікований спирт високої якості, але потреба в ньому як всередині країни, так і в світі обмежена. Основні обсяги реалізації спирту на світових ринках формуються за рахунок біоетанолу та технічного спирту (спирту для технічних потреб). При цьому ціни на них формуються з урахуванням конкуренції з продукцією аналогічного призначення, що пропонується виробниками інших галузей економіки. Виробники всіх видів етилового спирту практично не впливають на вартість сировини та енергоносіїв, отже вартість технічної переробки сировини в готову продукцію визначає її ціну на ринку та конкурентоспроможність. Тому розвиток спиртової галузі можливий лише при зміні основних напрямків його використання з виробництва напоїв на технічні та транспортні потреби і врахуванні економічних результатів впровадження технологічних та технічних рішень.
43
Yakovyna, V. S., M. M. Seniv та I. I. Symets. "Засоби автоматизованого формулювання умов працездатності складних технічних систем". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 9 (2019): 136–41. http://dx.doi.org/10.36930/40290924.
Повний текст джерелаАнотація:
Під надійністю техніки розуміють здатність системи або її складових виконувати свої функції за заданих умов та у визначений період часу. Надійність є комплексною характеристикою технічної системи і, відповідно до її призначення, може включати: безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність й інші атрибути або їх комбінації. Надійнісний аналіз проводиться з використанням певної кількості засобів графічного моделювання для забезпечення наочності етапів процесу, таких як структурні схеми надійності, дерева відмов та ін. Структурні схеми надійності (англ. Reliability Block Diagram) є простим, але наочним методом демонстрації зв'язків між елементами системи за допомогою блоків і з'єднувальних ліній. Моделювання структури технічної системи і визначення характеристик її складових з використанням структурної схеми надійності є потужним та наочним засобом, але складність його зростає відповідно до кількості елементів та вузлів системи. Методи аналізу структурних схем мають експоненціальну складність, яка залежить від кількості елементів та способу їх розміщення. Для вирішення цієї проблеми розроблено засоби автоматизованого формулювання умов працездатності складних технічних систем, які складаються з: алгоритму обходу структурної схеми надійності, алгоритму виявлення послідовного з'єднання та алгоритму виявлення паралельного з'єднання, які виявляють сегменти, котрі з'єднані між собою послідовно та паралельно відповідно. Також подано програмне забезпечення візуалізації структурних схем надійності та автоматизованого формулювання умов працездатності технічних систем, яке дає змогу звільнити користувача від багаторазового виконання рутинних операцій та автоматизувати процес формування вхідних даних для подальшого надійнісного аналізу.
44
Калайтан, Наталя, Амалія Макаренко та Тетяна Старовойт. "СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ТА КРЕАТИВНОСТІ В ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ГУМАНІТАРНИХ ТА ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ". Young Scientist, № 12 (88) (30 грудня 2020): 272–76. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-54.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню особливостей взаємозв’язку структурних компонентів емоційного інтелекту та креативності в здобувачів вищої освіти в залежності від гуманітарної та технічної спрямованості підготовки. Встановлено роль емоційного інтелекту в творчій самореалізації здобувачів вищої освіти гуманітарних та технічних спеціальностей. Факторна структура емоційного інтелекту та креативності у здобувачів вищої освіти технічних спеціальностей представлена компонентами «керування емоціями», «творчі здібності» та «невербальна креативність». Факторна структура емоційного інтелекту та креативності у здобувачів вищої освіти гуманітарних спеціальностей представлена компонентами «розуміння емоцій», «професійний ідеал» та «винахідливість».
45
Mykytiuk, Nataliia. "ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕНДЕНЦІЙ НАУКОВОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ". Scientific Bulletin of Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas (Series: Economics and Management in the Oil and Gas Industry), № 1(23) (2 липня 2021): 65–74. https://doi.org/10.31471/2409-0948-2021-1(23)-65-74.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою даної статті є дослідження тенденцій наукової та інноваційної діяльності в Україні. У статті розглянуто динаміку зміни кількості організацій, що здійснювали науково-дослідні роботи протягом 2017-2019 років, вивчено динаміку зміни кількості та структури працівників, задіяних у виконанні НДР загалом та за галузями наук. Проаналізовано динаміку та структуру витрат організацій на виконання НДР за джерелами та за галузями наук. Досліджено динаміку зміни кількості інноваційно активних промислових підприємств та впроваджених ними у виробництво нових технологічних процесів. Для дослідження використано методи порівняння, синтезу, узагальнення та системного підходу. Встановлено, що під інноваційною діяльністю слід розуміти систему дій, що передбачає розробку та впровадження досягнень інтелектуально-розумової та наукової діяльності та їх комерціалізацію або реалізацію у вигляді інноваційних проектів та інноваційних продуктів. Зазначено, що впровадження інновацій є необхідною умовою розвитку виробництва, підвищення якості продукції та зростання виробничих можливостей підприємства. Виявлено, що за низкою показників в Україні спостерігаються тенденції до зменшення активності у науково-технічній сфері та інноваційній діяльності, а за іншими показниками прослідковується тенденція щодо збереження ознак помірно стабільного інноваційно-технологічного процесу. Виокремлено причини негативних тенденцій, серед яких: низький обсяг фінансування науково-технічної сфери; відсутність стимулів у підприємців фінансувати НДР без налагодженого стандартизованого механізму оцінки об’єктів інтелектуальної власності, що призводить до падіння зацікавленості в довгострокових проектах внаслідок значних ризиків неповернення коштів; розвивання підприємствами застарілих виробництв без зацікавленості у співпраці з науковими установами; розповсюдженість корупції; монополізація економіки; нерозвиненість конкурентного середовища. Наголошено, що задля зламу негативних тенденцій у вітчизняній науково-технічній сфері та інноваційній діяльності необхідно формувати та реалізовувати механізми трансформації національної економіки з переходом до виробництва інтелектуальної продукції і підвищення частки високотехнологічних галузей в структурі ВВП.
46
Пилипко, Ольга. "Особливості фізичного розвитку, спеціальної плавальної та технічної підготовленості кваліфікованих ватерполістів, які виконують функцію центральних захисників". Слобожанський науково-спортивний вісник 5, № 85 (2021): 40–47. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-5.006.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: визначити особливості фізичного розвитку, спеціальної плавальної та технічної підготовленості кваліфікованих ватерполістів, які виконують функцію центральних захисників. Матеріал і методи: аналіз та узагальнення літературних джерел, антропометричні та фізіологічні вимірювання, хронометрування, оцінка спеціальної плавальної, фізичної та технічної підготовленості за допомогою тестів, методи математичної статистики. Контингент досліджуваних склали спортсмени, які мали ігрове амплуа центральних захисників. Рівень їхньої спортивної кваліфікації відповідав званням МСУ та КМСУ з водного поло. Загальна кількість обстежуваних – 10 осіб. Результати: охарактеризовано компоненти структури спеціальної підготовленості кваліфікованих ватерполістів, які виконують функцію центральних захисників, досліджено ступінь взаємозв’язку між показниками рівня фізичного розвитку, спеціальної плавальної та технічної підготовленості гравців захисту, визначено профільні параметри структури спеціальної підготовленості, які обумовлюють ефективні дії центральних захисників у чоловічому водному поло. Висновки: структура спеціальної підготовленості кваліфікованих ватерполістів, які виконують функції центральних захисників має свої особливості. Спортсменам даного ігрового амплуа притаманні значні величини лінійних розмірів кінцівок та їх сегментів, кистьової сили, потужні рухові дії під час гри, швидке подолання відстані з м’ячем, виконання дальніх кидків. У гравців захисту найбільш тісний кореляційний взаємозв’язок існує між показниками технічної та спеціальної плавальної підготовленості. Визначення особливостей структури спеціальної під- готовленості на підставі комплексного аналізу параметрів, що відображають рівень фізичного розвитку, технічної та спеціальної плавальної підготовленості гравців різного амплуа дозволяє ефективно диференціювати тренувальний процес у сучасному водному поло. Ключові слова: водне поло, центральні захисники, структура спеціальної підготовленості, компоненти, взаємозв’язок, модельні характеристики.
47
Пономаренко, Д. І., Т. М. Луценко, В. В. Пашук та Н. В. Щоткіна. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТЕХНІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ НА МЕДИЧНІ ВИРОБИ, ЩО ІМПЛАНТУЮТЬ". Біомедична інженерія і технологія, № 6 (17 листопада 2021): 74–85. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.6.244561.
Повний текст джерелаАнотація:
Реферат – значні дослідження та розробки в галузі біомедичних імплантатів розширили можливості лікування широкого спектру захворювань. Імплантат є інвазивним медичним виробом, який повністю або частково вводиться в тіло або у природний отвір людини для заміни пошкоджених структур в організмі людини та залишається в організмі людини терміном не менш ніж на 30 днів. Технічна документація (технічний файл) являє собою сукупність документів, які описують медичний виріб. Технічний файл розробляється під час процесу проектування і розробки виробу, підтримується протягом усього життєвого циклу, має бути структурований та підтримувати адекватний рівень деталізації, уникаючи при цьому включення зайвих деталей, щоб полегшити огляд та оцінку. Життєвий цикл медичного виробу складається з шести етапів: концепція, планування, проектування, валідація, запуск та постмаркетинговий нагляд. Для оцінки відповідності імплантатів в українському законодавстві обов‘язковим є відповідність нормативним вимогам двох технічних регламентів: Технічного регламенту щодо медичних виробів, Технічного регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують і стандарту щодо медичних виробів ДСТУ EN ISO 13485:2018 Медичні вироби. Система управління якістю. Вимоги до регулювання. Для проведення процедури з оцінки відповідності імплантатів використовуються методи статистичного оцінювання зібраних даних під час проведення експертизи документації, перевірки виробництва та результатів випробувань. У даній статті проведено аналіз вимог до технічного файлу: основні розділи та особливості їх формування, а також наведено перелік основних нормативних документів, що стосуються імплантатів.
 Ключові слова: технічний файл, медичні вироби, імплантат, оцінка відповідності, Технічний регламент
48
Р. Л. Степанюк, С. І. Перлін,. "НАПРЯМИ РОЗВИТКУ СТРУКТУРИ І ЗМІСТУ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТЕХНІКИ В УКРАЇНІ". Криміналістичний вісник 32, № 2 (2020): 6–14. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2019-32-2-6.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – окреслити актуальні наукові завдання з визначення напрямів удосконалення структури, а також подальшого розвитку криміналістичної техніки, зважаючи на досягнення провідних країн, передусім Європейського Союзу та США. У процесі дослідження узагальнено підстави до визначення поняття криміналістичної техніки, застосовувані вітчизняними і зарубіжними науковцями, запропоновано власну дефініцію. Виокремлено складові криміналістичної науки (криміналістична техніка, криміналістична тактика, криміналістична методика). Обґрунтовано необхідність розвитку саме криміналістичної техніки. Доведено недоцільність подальших спроб обстоювати правовий (юридичний) характер криміналістичної техніки як розділу науки криміналістики. Вироблено пропозиції, з огляду на мультидисциплінарну природничо-технічну природу і беручи до уваги процеси глобалізації та взаємної інтеграції, щодо удосконалення її структури, спираючись на досвід інших країн, зокрема США, Німеччини, за аналогічною моделлю якої формувалася вітчизняна криміналістика. Аргументовано доцільність започаткування нових розділів криміналістичної техніки, таких як криміналістична мікрологія, криміналістична вибухотехніка, криміналістичне зброєзнавство, криміналістична фоноскопія, судова одорологія, дослідження матеріальних слідів на наявність ДНК, дослідження наркотичних засобів, дослідження комп’ютерної техніки, цифрових носіїв та програмного забезпечення, базуючись на результатах проведення ґрунтовних теоретичних досліджень з метою розроблення наукових засад і прикладних рекомендацій щодо розвитку цих розділів. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено загальнонауковими і спеціальними методамидослідження, зокрема: системно-структурним з’ясовано сутність досліджуваних категорій і правових явищ; логіко-аргументаційним проаналізовано чинні положення щодо їх повноти, відповідності досягненням сучасних юридичних наук; порівняльно-правовим узагальнено правоохоронну практику та положення законодавства, зокрема США, Німеччини; історико-правовим зроблено ретроспективний аналіз розвитку криміналістичної техніки як складової криміналістичної науки; догматичний сприяв поглибленню та уточненню понятійно-категоріального апарату дослідження; моделювання уможливив формулювання висновків, а також пропозицій щодо удосконалення структури криміналістичної техніки, у тому числі започаткуванням нових її розділів.Ключові слова: криміналістика; криміналістична техніка; структура; зміст; техніко-криміналістичні засоби.
49
Оршанський, Леонід, Ярослав Матвісів, Володимир Ясеницький та Володимир Урсу. "Моделювання процесу формування конструкторсько-технологічної компетенції вчителів технологій". Ukrainian Educational Journal, № 2 (2 червня 2023): 147–55. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1317-2023-2-147-155.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті актуалізовано проблему формування конструкторсько-технологічної компетенції майбутніх учителів технологій у процесі професійної підготовки. Визначено, що конструкторсько-технологічна компетенція є інтегрованою цілісністю політехнічних знань й умінь виконувати вимірювальні, розрахункові, монтажні та технологічні операції, а також проєктувати, конструювати і моделювати технічні об’єкти, планувати технологічні процеси, розвивати самостійність, техніко-технологічне мислення, інтерес до техніки та здібності до розв’язання творчих технічних задач. Визначена структура конструкторсько-технологічної компетенції, яка містить такі компоненти: 1) конструктивні знання, вміння і навички підбору готової навчальної інформації (тексти, ілюстрації, схеми, таблиці тощо), створення різних варіантів наочних посібників, контрольних текстів, опорних конспектів тощо, а також дидактично обґрунтованого добору методів і прийомів навчання, спеціальних цифрових засобів для організації навчальних занять; 2) графічні знання, уміння і навички оформлення креслень відповідно до вимог ЄСКД, у тому числі за допомогою цифрових засобів; 3) конструкторсько-технологічні знання, вміння і навички розробки креслень деталей технічних об’єктів відповідно до вимог ЄСКД й з урахуванням властивостей матеріалів, способів обробки, особливостей технологічного процесу тощо. Теоретично обґрунтована структурно-функціональна модель формування конструкторсько-технологічної компетенції вчителя технологій, який не лише володіє теоретичними знаннями і практичними вміннями, а й здатний до творчої конструкторсько-технологічної діяльності, її аналізу, коригування та поширення як освітньої технології у закладі загальної середньої освіти. Перевірена якість структурно-функціональної моделі формування конструкторсько-технологічної компетенції вчителя технологій: проведено педагогічний експеримент з її апробації, експертна оцінка та коригування, ухвалення рішення про використання у масовій практиці.
50
Харченко, Н. П. "СТРУКТУРА ПРАВОВОГО РЕЖИМУ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(26) (28 листопада 2019): 24–27. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).5.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті акцентується на тому, що питання структури правового режиму є важливим елементом комплексного та системного пізнання правового режиму як загальнотеоретичної конструкції. Адже характеристика будь-якого правового режиму розкривається винятково через окреслення особливостей тих чи інших його елементів. Саме від вибору конкретних складових правового режиму здійснюються різні упорядковуючи впливи на конкретні суспільні відносини. Розглянуто структуру правового режиму, окреслено наукові пози-ції щодо виокремлення елементів правового режиму, особливості застосування цієї категорії у вітчизняному законодавстві, а також надано авторське бачення структури правового режиму. Дослідження вітчизняних нормативно-правових актів, які визначають окремі види правових режимів, уможливило дійти висновку про правову неунормованість структурних елементів правового режиму. Висновується, що структура правового режиму доволі поверхнево окреслюється в загальнотеоретичних доктринальних працях. Натомість бачення цієї проблематики в галузевих наукових розробках у цій сфері є доволі плюралістичним. Констатовано, що основу будь-якого правового режиму складають нормативно-правові акти, які встановлюють особливий порядок діяльності у тих або інших сферах, що проявляється через мету та завдання встановлення правового режиму, особливості правового статусу уповноважених державних органів, що спеціально створені або наділені повноваженнями формувати та підтримувати відповідний режим або органів місцевого самоврядування; регламентацію поведінки суб’єктів права та їх взаємовідносин; систему контролю та відповідальності у разі порушення відповідного правового режиму та спеціальні організаційні, технічні, матеріально-фінансові засоби забезпечення відпо-відного правового режиму.