Статті в журналах з теми "Ячмінь озимий"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Ячмінь озимий.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Ячмінь озимий".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Господаренко, Г. М., А. Т. Мартинюк та В. П. Бойко. "ПРОДУКТИВНІСТЬ ПОЛЬОВОЇ СІВОЗМІНИ У РАЗІ КАЛІЙДЕФІЦИТНОЇ СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (26 березня 2021): 28–36. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.03.
Анотація:
Висвітлено результати досліджень впливу тривалого (8 років) застосування калійдефіцитної системи удобрення в умовах Правобережного Лісостепу України на зміну параметрів фізико-хімічних і агрохімічних показників чорнозему опідзоленого важкосуглинкового та продуктивність польової сі-возміни (пшениця озима, кукурудза, ячмінь ярий, соя). Встановлено, що використання чорнозему опідзоленого для вирощування польових культур за різних умов удобрення не змінює ємності ґрунто-вого вбирного комплексу, але спричиняє його структурну перебудову. Перед закладанням досліду єм-ність ҐВК у шарі 0–20 см на 10,1 % визначалася іонами водню, а через вісім років у разі середньоріч-ного внесення N110P60K80 їх частка підвищилась до 14,8 %. Калійний режим ґрунту залежав від видів і доз добрив, що застосовувалися в сівозміні. Найбільше на нього впливали дози калійних добрив. Так, на ділянках без добрив у кінці другої ротації 4-пільної сівозміни вмісту рухомих сполук калію у ґрунті зменшився порівняно з вихідним значенням на 6 %, а у разі внесення N110P60, N110P40 і N110P60K80 на 1 га площі сівозміни – відповідно на 14; 5 і 3 %. Тривале (з 2010 р.) застосування мінеральних добрив у дозі N110P60K80 на 1 га площі сівозміни в середньому за 2016–2018 рр. сприяло підвищенню врожайності пшениці озимої на 3,68 т/га, кукурудзи – на 8,34, ячменю ярого – на 2,05 і сої на 1,31 т/га, врожай-ність на контролі без добрив відповідно 3,57 т/га; 4,73; 3,37 і 1,71 т/га. При цьому калійні добрива на азотно-фосфорному тлі в дозі 40 кг/га д. р. сприяли підвищенню врожайності пшениці озимої, кукурудзи, ячменю ярого та сої відповідно на 7; 12; 5 і 3 %, а продуктивність сівозміни підвищилася на 8 %. Подальше підвищення дози калійних добрив до 80 кг/га д. р. підвищувало її продуктивність лише на 4 %. Для забезпечення продуктивності польової сівозміни на рівні 7,55 т з. од/га необхідно що-річно на 1 га площі сівозміни вносити калійні добрива в дозі 40 кг/га д. р. (під пшеницю озиму 40, куку-рудзу – 55, ячмінь ярий – 35 і сою – 30) на тлі N110P60 і заробляння у ґрунт нетоварної частини урожаю.
2
Волошина, Татьяна А. "Озимая рожь как покровная культура для многолетних трав". Аграрная Россия, № 9 (17 жовтня 2018): 22–25. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2018-9-22-25.
Анотація:
Покровный посев многолетних трав является эффективным методом борьбы с сорняками. К числу заглушающих сорняки культур относится озимая рожь. Исследования проводили в степной климатической зоне Приморского края в 2015 – 2016 гг. Объектом исследований служили клевер луговой сорта Командор и овсяница луговая сорта Восточная. Опыты закладывали в двух повторениях. Опыт включал 4 варианта в 4-кратной повторности. Площадь делянки — 13 м2, под опытом — 270 м2. Установлено, что озимую рожь можно использовать как покровную культуру для клевера и овсяницы (в большей степени для клевера). Более ранняя уборка озимой ржи способствует лучшему развитию многолетних трав и снижению болезней на 5 %. К концу 1-го года жизни клевер после озимой ржи был выше на 10,8 см, овсяница — на 3,4 см, чем после ячменя. Освещенность трав на уровне почвы под покровом ржи больше на 1411 – 2589 лк. Озимая рожь не оказывает влияния на зимостойкость многолетних трав 2-го года жизни — она была практически одинаковой. Урожайность зеленой массы клевера после ржи на 2-й год жизни несущественно уступает урожайности после ячменя на 0,3 т/га, овсяницы существенно — на 2,6 т/га. В вариантах с рожью количество сорняков больше на 30 г/м2 в посевах клевера и на 10 г/м2 в посевах овсяницы.
3
Єрашова, М. В. "ФОРМУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ СТРУКТУРИ ВРОЖАЙНОСТІ РІЗНИХ СОРТІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД УМОВ ВИРОЩУВАННЯ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (25 червня 2021): 86–92. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.02.11.
Анотація:
У статті наведено результати аналізу елементів структури врожайності сортів пшениці озимої Коханка, Місія одеська та Пилипівка, які висівали по чорному пару (на фоні передпосівного внесення повного добрива N30P60K30) та після ячменю ярого (N60P60K30) з подальшим підживленням посівів після обох попередників наприкінці фази кущіння рослин N60 локально. Дослідження проводили 2016–2018 рр. у Державному підприємстві «Дослідне господарство «Дніпро» Державної установи Інститут зернових культур НААН у ланці сівозміни чорний пар – пшениця озима – ячмінь ярий – пшениця озима. Виявлено, що у всі роки досліджень по чорному пару порівняно з посівами після ячменю ярого більшими були такі показники, як висота рослин та густота продуктивного стеблос-тою. Так, за умови вирощування пшениці озимої по чорному пару висота рослин у сорту Коханка за-лежно від року досліджень варіювала в межах 79,9–85,3 см, сорту Місія одеська – 86,2–89,0 см, а сорту Пилипівка була найбільшою та становила 95,7–105,6 см. Після ячменю ярого значення цього показника відповідно до сорту дорівнювали 70,0–76,1; 76,5–77,9 та 81,2–89,9 см. Кількість продук-тивних стебел із розрахунку на 1 м2 у сорту Коханка при вирощуванні по чорному пару змінювалася залежно від років досліджень у межах 561,5–643,0 шт., у сорту Місія одеська – 507,2–612,6, а в сорту Пилипівка – 556,6–644,5 шт. Після стерньового попередника значення цього показника відповідно до сортів зменшувалися на 139,5–249,3 шт.; 72,7–204,0 шт. та 72,7–204,0 шт. За експеримен-тальними даними, в умовах 2016 р. порівняно з іншими у рослин пшениці озимої після обох попередни-ків закладалося найбільше зерен у колосі (до 33,9–43,6 шт. по чорному пару та 39,5–50,0 шт. після ячменю ярого), але маса 1000 зерен була найменшою, особливо після непарового попередника (27,9–33,9 г). Загалом 2016 р. формувалися максимальні показники біологічної врожайності, які становили по чорному пару залежно від сортів 730,9–855,1, а після ячменю ярого – 564,5–653,3 г/м2. При вирощуванні пшениці озимої по чорному пару кожного року за рівнем біологічної врожайності мали перевагу різні сорти. Водночас після ячменю ярого кращі результати у всі роки досліджень одержували при використанні в посівах сорту Пилипівка.
4
Поспєлов, С. В., Л. М. Левченко, Т. О. Чайка, А. А. Перепелиця, В. О. Шандиба та К. М. Попова. "ПРОДУКТИВНІСТЬ КУЛЬТУР У КОРОТКОРОТАЦІЙНИХ СІВОЗМІНАХ ЗАЛЕЖНО ВІД ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ Й УДОБРЕННЯ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2020): 69–79. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.08.
Анотація:
Уперше для умов Лівобережного Лісостепу України у тривалому стаціонарному досліді на чорноземітиповому слабкосолонцюватому встановлено вплив способів обробітку ґрунту на продуктивність цук-рових буряків, урожайність озимої пшениці, ячменю й еспарцету залежно від фонів їхнього удобрення вкороткоротаційних сівозмінах. Подальшого розвитку набуло питання впливу способів основного обробі-тку ґрунту на водні й агрохімічні його показники, науково обґрунтовано проведення плоскорізної оранки,комбінованого обробітку ґрунту на фоні застосування органічної та мінеральної системи удобрення.Виявлено особливості процесів формування фітоценозів цукрових буряків, озимої пшениці і ячменю, по-ширення в них хвороб залежно від обробітку ґрунту і доз удобрення. Значна роль у підвищенні продукти-вності цукрових буряків, озимої пшениці, ячменю й інших культур сівозміни належить ефективному об-робітку ґрунту й удобренню, що впливає на забезпечення рослин вологою і поживними речовинами упро-довж їхньої вегетації, на формування фіто-санітарного стану посівів. Вивченню цих проблем були прис-вячені дослідження В. Ф. Зубенка, М. К. Шикули, О. Г. Тараріко, А. Д. Балаєва, А. М. Малієнка,С. П. Танчика, Ю. П. Манька, В. М. Якименка, Л. А. Барштейна, І. С. Шкаредного, І. Д. Примака,Я. П. Цвея та інших. Наразі для різних зон бурякосіяння України застосовуються різні системи обробіт-ку ґрунту й удобрення цукрових буряків і інших культур зерно-бурякової сівозміни, які змінюються і удо-сконалюються, зважаючи на ефективність обробітку ґрунту та правильний розподіл добрив між окре-мими культурами в полях сівозміни, а також природно-кліматичні умови конкретного району. Водночасу короткоротаційних сівозмінах система обробітку ґрунту залежно від системи удобрення як під цукро-ві буряки, так і під озиму пшеницю, ячмінь, розроблена й вивчена ще недостатньо. Залишається не-розв’язаним питання ефективності плоскорізного обробітку ґрунту, оранки, комбінованого його обробі-тку відповідно до чергування культур у короткоротаційних сівозмінах. На розв’язання цих актуальнихпитань і були направлені наші дослідження. Польові дослідження проводили у стаціонарному досліді Ве-селоподільської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків На-ціональної академії аграрних наук України упродовж 2013–2016 рр. у короткоротаційних зерно-бурякових сівозмінах із різними способами основного обробітку ґрунту під цукрові буряки, озиму пшени-цю, ячмінь і еспарцет залежно від фонів їхнього удобрення. Основним методом досліджень був польовийстаціонарний дослід, який доповнювався аналізами за загальноприйнятими в агрохімії, рослинництві таземлеробстві методиками. Станція територіально розміщена в Семенівському районі Полтавської об-ласті в Південно-східній частині Лівобережного Лісостепу України. У короткоротаційній плодозміннійсівозміні проведення оранки на глибину 30–32 см під цукрові буряки і плоскорізного розпушення на20–22 см під зернові культури на фоні унесення під буряки N140P90K90 + солома забезпечило найвищу про-дуктивність цукрових буряків: урожайність коренеплодів та збір цукру становили 39,9 т/га та 6,83 т/гавідповідно.
5
Яркова, Надежда Николаевна, Сергей Леонидович Елисеев та Ирина Вячеславовона Батуева. "Оптимизация структуры посевных площадей зерновых культур в Среднем Предуралье". Аграрная Россия, № 12 (19 жовтня 2015): 11–16. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2015-12-11-16.
Анотація:
В Среднем Предуралье использование агроприёмов, не требующих прямых затрат, приобретает важное значение. Одним из таких приемов является оптимизация структуры посевных площадей. В статье дается обоснование оптимизации структуры посевных площадей зерновых культур в Пермском крае в пользу более урожайных культур, таких как ячмень, овес и озимые зерновые. Замена преобладающих сортов той или иной культуры адаптивными сортами позволит без дополнительных затрат увеличить валовой сбор зерна. Сравнительные исследования, проведенные на протяжении шести лет, показали, что наиболее урожайными яровыми зерновыми культурами в Пермском крае на дерново-подзолистых среднеокультуренных почвах являются ячмень и овес. Их урожайность в среднем достоверно выше, чем у яровой пшеницы, соответственно на 0,63 (25 %) и 0,78 т/га (31 %). Оценка показателей структуры урожайности культур дает основание для заключения о том, что пшеница обладает меньшими компенсаторными возможностями для восстановления продуктивности посева в экстремальных условиях. Наиболее урожайной культурой в Предуралье является овес. Расширение посевов яровой пшеницы в центральных районах Пермского края в настоящее время необоснованно и приводит к существенным потерям валового сбора зерна. В условиях, когда всё зерно в регионе, за исключением семенного фонда, расходуется на корм животным, а продукция растениеводства неконкурентоспособна аналогичной, произведенной в основных зонах зернового производства, экономически целесообразно увеличить площади посева под ячменем и частично овсом. Расширение посевов озимой пшеницы и тритикале за счёт сокращения посевных площадей под яровой пшеницей позволит повысить спрос на продукцию озимых культур и оптимизировать севообороты.
6
Панфілова, А. В., В. В. Гамаюнова та А. В. Дробітько. "УРОЖАЙНІСТЬ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОПЕРЕДНИКА ТА БІОДЕСТРУКТОРА СТЕРНІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (27 вересня 2019): 18–25. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.03.02.
Анотація:
Стаття присвячена дослідженню підвищення врожайності пшениці озимої шляхом добору попе-редників та застосування Біодеструктора стерні за рахунок покращення поживного режиму ґрунтута активізації його мікробіологічної діяльності. Експериментальні дослідження тривали впродовж2011–2016 рр. на дослідному полі Миколаївського НАУ. Об’єктом досліджень була пшениця озимасорту Кольчуга. Технологія її вирощування, за винятком досліджуваних факторів, була загально-прийнятою відповідно до зональних рекомендацій для Південного Степу України. Схема дослідувключала наступні варіанти: фактор А – культура попередник: 1. Ячмінь ярий; 2. Горох. Фактор В –обробка післяжнивних рештків: 1. Обробка водою − контроль; 2. Обробка Біодеструктором стерні(ПП «БТУ-Центр», Україна). Після збирання культур попередників − ячменю ярого та гороху, після-жнивні рештки цих культур обробляли Біодеструктором стерні (ПП «БТУ-центр», Україна) у дозі 2літри біопрепарату з додаванням 3,0 кг аміачної селітри з витратою робочого розчину 300 літрів на1 га, після чого проводили дискування рештків важкою дисковою бороною БДТ-7 на глибину10−12 см. Варто зазначити, що валовий вміст у рослинних рештках основних елементів живленнязначно залежить від біологічних особливостей культур і рівнів їхніх урожаїв. У процесі дослідженьвизначено, що в середньому за роки дослідів та по фактору обробки післяжнивних рештків біоде-структором, після ячменю ярого у ґрунті містилось 11,2 мг/кг ґрунту нітратів, 52,2 мг/кг рухомогофосфору та 238,5 мг/кг ґрунту обмінного калію, що відповідно на 13,8; 11,8 та 14,2 % менше, ніж уґрунті варіанту розміщення пшениці озимої після гороху. Проведені нами дослідження свідчать, щокількість азот-фіксаторів у ґрунті зростала під дією обробки післяжнивних рештків ячменю ярогота гороху Біодеструктором стерні. Так, у варіантах без застосування біопрепарату у 0–10 см шаріґрунту досліду налічувалося 24,9 · 106–32,5 · 106 шт. / 1г ґрунту азот-фіксаторів, а у шарі 10–20 см –21,8 · 106–30,7 · 106 шт. / 1 г ґрунту, що відповідно на 13,4 · 106–14,1 ·106 та 14,0 · 106–14,2 · 106 шт. / 1 г ґрунту або 30,3–35,0 та 31,6–39,1 % менше порівняно з їх кількістю у ґрунті варі-антів із застосуванням Біодеструктора стерні. Необхідно зазначити, що використання гороху яккультури-попередника під пшеницю озиму забезпечує дещо більшу кількість азотфіксаторів порівня-но з ячменем ярим – у шарі ґрунту 0–10 см на 7,6–8,3 · 106 шт. / 1 г ґрунту або 17,8–23,4 %, а у шарі10–20 см − на 8,9 – 9,1·106 шт. / 1 г ґрунту або 20,3 – 29,0 % залежно від обробки післяжнивних реш-тків. Визначено, що як в окремі роки вирощування, так і в середньому за п’ять років, врожайністьзерна пшениці озимої вищою формувалася за розміщення її по гороху. Після ячменю ярого вона булана 1,19–1,41 т/га або 39,6−41,2 % нижчою залежно від варіанту застосування Біодеструктора сте-рні. Урожайність пшениці озимої закономірно зростала за умови проведення обробки післяжнивнихрештків попередників біопрепаратом. У середньому за роки дослідження у разі вирощування пшени-ці озимої після ячменю ярого і застосування Біодеструктора стерні урожайність зерна збільшиласяна 0,45 т/га або на 20,9 %, а після гороху – на 0,67 т/га або 18,8 % порівняно з варіантом обробкистерні лише водою.
7
Гангур, В. В., О. І. Лень та М. В. Гангур. "ВПЛИВ РІЗНИХ СИСТЕМ ОБРОБІТКУ НА ПОЖИВНИЙ РЕЖИМ ҐРУНТУ ПІД ПШЕНИЦЕЮ ОЗИМОЮ ТА ЯЧМЕНЕМ ЯРИМ В ЗОНІ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (25 березня 2022): 38–44. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2022.01.04.
Анотація:
Пріоритетним напрямком сучасного землеробства є пошук резервів збільшення врожайності польових культур за одночасного покращення родючості ґрунту. До технологічних заходів, за допомогою яких можна досягти реального підвищення родючості ґрунту, а також більш повного розкриття біологічного потенціалу продуктивності сільськогосподарських культур, належить раціональний обробіток ґрунту, зокрема мінімальний. Технологія мінімального обробітку ґрунту під пшеницю озиму (Triticum aestivum L.) та ячмінь ярий (Hordeum vulgare L.) повинна враховувати біологічні особливості культур та біокліматичний потенціал регіону. Метою досліджень було з’ясувати вплив різних способів основного обробітку грунту на зміну поживного режиму у посівах пшениці озимої та ячменю ярого в умовах Лівобережного Лісостепу. За результатами досліджень встановлено, що за мінімального обробітку ґрунту під пшеницю озиму, а також системи Mini-till і No-till вміст в ґрунті азоту, що легко гідролізується в шарі ґрунту 0–20 см був вищим, порівняно з класичною, відповідно на 1,6, 3,0 і 2,4 %. Поряд з цим відзначено зворотну тенденцію щодо вмісту азоту в шарі ґрунту 20–40 см за мінімалізованих систем обробітку ґрунту відносно класичного. В досліді виявлено, що за вмістом у ґрунті рухомого фосфору, найбільш вираженою є різниця між класичним обробітком ґрунту та No-till. Дослідженнями встановлено, що безполицевий обробіток ґрунту під пшеницю озиму сприяв збільшенню вмісту обмінного калію в шарі ґрунту 0–20 см на 1,7–6,2 %, порівняно із класичним обробітком. В шарі ґрунту 20–40 см цей показник був порівняно стабільним за варіантами обробітку ґрунту. В досліді із ячменем ярим спостерігали подібні тенденції щодо зміни вмісту азоту, фосфору і калію у шарі ґрунту 0–20 і 20–40 см, а також розподілу цих елементів по профілю ґрунту залежно від систем основного обробітку.
8
Астахова, Я. В., І. І. Гасанова та А. О. Кулик. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД СТРОКІВ СІВБИ ТА УДОБРЕННЯ В ПІВНІЧНОМУ СТЕПУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (31 грудня 2021): 91–97. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.04.11.
Анотація:
У статті наведено результати трирічних досліджень щодо впливу строків сівби та мінерального живлення на урожайність і економічну ефективність вирощування сортів пшениці м’якої озимої Ластівка одеська та Голубка одеська і твердої Бурштин по чорному пару та після ячменю ярого в Північному Степу. Пшеницю озиму висівали у три строки – 7, 22 вересня та 7 жовтня. Варіанти удобрення: 1 – без внесення добрив (контроль); 2 – передпосівне внесення добрив (по чорному пару – N30P60K30, після ячменю ярого – N60P60K30); 3 – система удобрення (на фоні передпосівного внесення мінеральних добрив: по чорному пару підживлення N30 локально наприкінці фази кущіння рослин, після ячменю ярого – N30 ранньою весною по мерзлоталому ґрунту (МТҐ) + N30 локально). На основі проведених досліджень встановлено, що найвищі врожайність та чистий дохід при вирощуванні всіх сортів пшениці озимої як по чорному пару, так і після ячменю ярого забезпечується застосуванням системи удобрення посівів, що передбачає передпосівне внесення повного добрива та весняні азотні підживлення. Внесення мінеральних добрив після обох попередників сприяло підвищенню урожайності і поліпшенню класу зерна у пшениці м’якої озимої до другого-третього, а у разі вирощування пшениці твердої озимої – в окремих випадках і до першого класу. Мінімальні значення економічної ефективності у всіх сортів пшениці озимої у дослідах отримано у варіантах без добрив. Вища економічна ефективність вирощування пшениці озимої після обох попередників у сортів Ластівка одеська та Бурштин була отримана за умови сівби в оптимальний строк (22 вересня), а у сорту Голубка одеська – в допустимо ранній (7 вересня) та оптимальний строк (22 вересня). Після ячменю ярого найвищу ефективність вирощування забезпечував сорт Голубка одеська, який на удобрених ділянках формував зерно третього класу якості при урожайності 4,81–6,05 т/га та рентабельності виробництва 121–145 %.
9
Зуза, В. С., А. О. Рожков та Р. А. Гутянський. "Урожайність сої залежно від попередника, метеорологічних умов та ефективності гербіциду". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1-2 (26 червня 2015): 22–24. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2015.1-2.02.
Анотація:
Наведені результати чотирирічних дослідженьщодо впливу попередників, зокрема пшениці озимої іячменю ярого та ґрунтового гербіциду Харнес наврожайність сої в роки з різним рівнем вологозабез-печення. Встановлено, що ґрунтовий гербіцид Харнесконтролював загальну кількість і сиру масу бур’янівза попередником пшениця озима відповідно на 92 і 93 %,а за попередником ячмінь ярий – на 91 і 83 %. Виявлено,що після попередника пшениця озима формуваласьбільша врожайність сої, ніж після попередникаячмінь ярий.
The results of four years research of the influence of predecessors, including winter wheat and spring barley and soil herbicide Harnes on productivity soybean in years with different levels of moisture providing are presented. It is installed, that soil herbicide Harnes controlled the total wet weight number of weeds after the winter wheat predecessor respectively 92 and 93 %, and after predecessor of spring barley – 91 and 83 %. We found that after winter wheat predecessor yield of soybean was formed more than after spring barley.
10
Куницин, Николай Алексеевич, Ольга Александровна Минакова, Людмила Валерьевна Александрова та Татьяна Николаевна Подвигина. "Агрохимические аспекты последействия различных систем удобрения в условиях длительного полевого опыта с сахарной свеклой на черноземе выщелоченном ЦЧР". Аграрная Россия, № 6 (18 червня 2021): 18–24. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2021-6-18-24.
Анотація:
В результате исследований, проведенных в 2019 – 2020 гг. в зернопаропропашном севообороте лесостепи ЦЧР, установлено, что длительное применение минеральных удобрений и навоза в зерносвекловичном севообороте стационарного опыта (1936 г. закладки) при их последействии привело к изменению содержания NPK и pH чернозема выщелоченного под озимой пшеницей в звене с паром и под ячменем. В наибольшей степени отмечено повышение содержания минерального азота, несколько меньше — P2O5, менее всего — K2O. Под ячменем изменения эффективного плодородия отмечены в большей степени, чем под озимой пшеницей. Улучшение обеспеченности растений подвижными формами NPK привело к увеличению урожайности зерна озимой пшеницы на 7,38 – 57,7 % (на 0,27 – 2,11 т/га) и ячменя на 13,0 – 59,1 % (на 0,39 – 1,78 т/га) относительно неудобренного варианта, а сбора сухого вещества основной и побочной продукцией — на 11,9 – 72,6 и 13,9 – 83,3 % соответственно. Наибольшую прибавку урожайности зерна озимой пшеницы обеспечивало применение в севообороте N135P135K135 под сахарную свеклу совместно с 25 т/га навоза в пару и N190P190K190 под сахарную свеклу, ячменя — также и N90P90K90 под сахарную свеклу и 25 т/га навоза в пару. Согласно уравнениям регрессии величина урожая ячменя в большей степени, чем озимой пшеницы, зависела от доз удобрений, применяемых в севообороте. Содержание подвижных форм P2O5 и K2O в почве оказывало наиболее значительное влияние на урожайность ячменя, тогда как содержание NPK не оказывало влияние на урожайность зерна озимой пшеницы.
11
Борин, Александр Алексеевич, та А. Э. Лощинина. "Агротехнологии разной интенсивности и урожайность зерновых культур на дерново-подзолистых почвах Верхневолжья". Аграрная Россия, № 12 (11 грудня 2020): 3–8. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2020-12-3-8.
Анотація:
На типичных для большинства хозяйств Ивановской области дерново-подзолистых легкосуглинистых почвах изучены агротехнологии разной интенсивности (обработка почвы, удобрения, гербициды) под зерновые культуры в 2014 – 2019 гг. Исследования проводили в в стационарном полевом севообороте с чередованием культур: пар чистый – озимая пшеница – овес + клевер – клевер – озимая рожь – картофель – ячмень. Сравнивали 4 системы обработки почвы: отвальную (общепринятую), плоскорезную (ресурсосберегающую), комбинированную (отвально-плоскорезную) и мелкую (ресурсосберегающую). По фону обработок применяли удобрения и гербициды. Самая высокая плотность почвы установлена по мелкой обработке — 1,34 г/см3 на яровых зерновых и 1,41 г/см3 на озимых. Аналогичная закономерность выявлена при определении твердости почвы — 10,8 – 12,1 и 12,9 – 14,8 кг/см2 соответственно. Более рыхлое строение пахотного слоя отмечено при отвальной технологии обработки почвы. Выявлено увеличение запаса продуктивной влаги в пахотном слое почвы перед посевом озимых по плоскорезной обработке на 16,1 % или на 4,2 мм по сравнению с отвальной. По мелкой системе обработки почвы запас продуктивной влаги был больше на 11,5 % или на 3,0 мм по сравнению с контролем. Засоренность посевов зерновых культур превышала в 1,5 и 1,6 раза по плоскорезной и мелкой обработкам соответственно по сравнению с отвальной. Техническая эффективность от применения гербицидов составила 50,0 – 74,4 %. Применение удобрений обеспечило наиболее весомые прибавки урожая. Меньший эффект получен от применения гербицидов и систем обработки почвы.
12
Філоненко, С. В., та М. В. Тищенко. "УРОЖАЙНІСТЬ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ В КОРОТКОРОТАЦІЙНІЙ ПРОСАПНІЙ СІВОЗМІНІ ЗАЛЕЖНО ВІД УДОБРЕННЯ Й ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (25 вересня 2020): 61–69. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.07.
Анотація:
Застосування оптимальної системи удобрення та проведення раціонального основного обробітку ґрунту під всі культури сівозміни сприяє підвищенню врожайності пшениці озимої. Проте, дослідних даних про вплив удобрення та способів обробітку ґрунту на зернову продуктивність пшениці озимої у зоні недостатнього зволоження вкрай не вистачає. В цьому і полягає актуальність та практичне значення відповідних досліджень, мета яких – виявлення впливу систем основного обробітку ґрунту на врожайність пшениці озимої за умови органічної та мінеральної систем удобрення в короткоро-таційній просапній сівозміні. Завдання досліджень полягало у з’ясуванні впливу різних способів осно-вного обробітку ґрунту на зернову продуктивність пшениці озимої; вивченні дії різних систем удоб-рення, що застосовуються під час вирощування сільськогосподарських культур у короткоротаційній просапній сівозміні, на вихід зерна пшениці озимої; дослідженні та аналізі зернової продуктивності пшениці озимої за умови комплексного впливу на неї попередників, удобрення і способів обробітку ґрунту. Відповідні польові дослідження проводили у стаціонарному досліді Веселоподільської дослід-но-селекційної станції (Семенівський район, Полтавська область) Інституту біоенергетичних куль-тур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України упродовж 2015–2018 рр. У ре-зультаті проведених досліджень встановлено, що у короткоротаційній просапній сівозміні урожай-ність пшениці озимої залежала від комплексного впливу способів основного обробітку ґрунту, що проводилися під усі сільськогосподарські культури певної ланки, і системи удобрення, що застосову-валася за всю ротацію сівозміни. Середня за чотири роки максимальна врожайність зерна пшениці озимої – 4,61 т/га – була отримана в ланці, де проводили оранку на глибину 20–22 см під кукурудзу на силос і 30–32 см під цукрові буряки та поверхневий обробіток ґрунту на глибину 10–12 см під пшени-цю озиму і ячмінь ярий за умови внесення за ротацію сівозміни з розрахунку на 1 га ріллі 6,25 т гною + N33,8Р33,8К33,8 без соломи і без гички.
13
Гаевая, Эмма Анатольевна. "Биоэнергетическая оценка способов основной обработки почвы при возделывании зерновых культур в Ростовской области". Аграрная Россия, № 8 (9 серпня 2020): 31–35. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2020-8-31-35.
Анотація:
Проанализированы способы основной обработки почвы, обеспечивающие сочетание ресурсосбережения с повышением продуктивности сельскохозяйственных культур. Исследования проведены в многофакторном стационарном опыте в 2015 – 2019 гг. в Ростовской области. Зерновые культуры изучали в севооборотах, развернутых в пространстве и во времени. Изучены 2 системы обработки почвы и их последействие: чизельная и отвальная обработка почвы. Наибольшие затраты совокупной энергии на возделывание зерновых культур отмечены в варианте озимая пшеница по чистому пару. При возделывании озимой пшеницы по непаровым предшественникам и яровым культурам суммарные затраты совокупной энергии сокращались. Наибольшая доля энергии среди прямых затрат приходится на основную и предпосевную обработку почвы. В Ростовской области на эрозионно опасных склонах в качестве основной обработки почвы целесообразно применять чизельную обработку, позволяющую сократить затраты энергии при возделывании сельскохозяйственных культур на 12,2 – 54,5 %. Применение чизельной обработки почвы увеличивало прирост энергии в урожайности у озимой пшеницы, посеянной по чистому пару, на 12,8 %, а у ярового ячменя и сои — на 8,6 – 16,4 %. Коэффициент энергетической эффективности при возделывании зерновых культур >1, что свидетельствует о высокой отдаче применяемых технологий. Использование чизельной обработки почвы как ресурсосберегающей увеличивало коэффициент энергетической эффективности на 6,7 – 21,4 %.
14
Астахова, Я. В. "ЯКІСТЬ ЗЕРНА ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД СТРОКІВ СІВБИ ТА УДОБРЕННЯ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2020): 28–34. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.03.
Анотація:
У статті наведено результати трирічних досліджень в умовах Північного Степу щодо впливу строків сівби мінерального живлення на біохімічні властивості зерна сортів пшениці озимої м’якої (Ластівка одеська та Голубка одеська) і твердої (Бурштин) по чорному пару та після ячменю ярого. Пшеницю озиму висівали у три строки – 7, 22 вересня та 7 жовтня. Варіанти удобрення були такими: 1 – без внесення добрив (контроль); 2 – передпосівне внесення добрив (по чорному пару – N30P60K30, піс-ля ячменю ярого – N60P60K30); 3 – система удобрення (на фоні передпосівного внесення мінеральних доб-рив по чорному пару підживлення наприкінці фази кущіння рослин N30 локально, після ячменю ярого – N30 по МТГ + N30 локально). Встановлено, що здебільшого у варіантах досліду вищий вміст білка, сирої клейковини в зерні та кращі показники седиментації серед сортів пшениці м’якої відмічали у сорту Ла-стівка одеська. Для сортів Ластівка одеська та Бурштин не виявлено чітко вираженого впливу стро-ків сівби на ці показники. Для сорту Голубка одеська на всіх фонах живлення після стерньового попере-дника найбільша кількість білка та клейковини в зерні формувалася у разі раннього строку сівби (7 ве-ресня) та із сівбою в пізніші строки (22 вересня і 7 жовтня) вона закономірно зменшувалася. З’ясовано, що зерно пшениці твердої озимої Бурштин на відміну від сортів м’якої містило більше білка та клейковини за всіх варіантів удобрення. Загалом кількість білка в сорту Ластівка одеська варіюва-ла по чорному пару в межах 11,99–13,58 %, Голубка одеська – 11,02–12,62 %, а у сорту Бурштин – 12,93–14,61 %, після ячменю ярого ці показники становили відповідно 11,47–13,43 %, 10,68–12,42 % та 11,92–14,53 %. Але зерно твердої пшениці характеризувалося низькими значеннями седиментації бо-рошна, а клейковина була більш розтяжною та слабкою порівняно із клейковиною сортів пшениці м’якої. Визначено, що максимальні значення показників якості зерна для всіх сортів пшениці озимої відмічали за такої системи удобрення, яка передбачає на фоні передпосівного внесення мінеральних добрив азотні підживлення посівів у весняний період вегетації рослин.
15
Волков, Александр Ильич, та Л. Н. Прохорова. "Анализ технологий возделывания полевых культур в условиях Чувашии". Аграрная Россия, № 2 (4 березня 2019): 3–7. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2019-2-3-7.
Анотація:
В агроклиматических условиях на слабосмытых серых лесных почвах Чувашии в течение 10 лет (2005 – 2014 гг.) проведены полевые опыты по сравнительному изучению эффективности традиционной и ресурсосберегающих технологий возделывания сельскохозяйственных культур с минимальной и «нулевой» обработками почвы. В опытах использовали сорта: озимой пшеницы — Казанская 560, озимой ржи — Безенчукская 87, яровой пшеницы — Прохоровка, ячменя — Эльф с нормой высева 5,5; 5,0; 5,5 и 5,5 млн всхожих семян/га соответственно. Использование различных видов обработки почвы оказывают неоднозначное их влияние как на урожайность отдельно взятых сельскохозяйственных культур, так и на общую продуктивность севооборота. Средние показатели продуктивности севооборотов в обеих ротациях оказались выше в варианте с возделыванием зерновых культур по ресурсо- и энергосберегающим технологиям. Так, во 2-й ротации максимальный выход на 1 га пашни зерна и кормовых единиц зарегистрирован в варианте с минимальной обработкой почвы, а наибольшая стоимость основной и побочной продукции — в варианте с «нулевой» обработкой почвы. При этом вариант севооборота с использованием традиционной технологии возделывания зерновых культур достоверно уступал по выходу зерна на 2,7 %; выходу кормовых единиц — на 2,4 %; стоимости основной и побочной продукции — на 2,3 % варианту с минимальной обработкой почвы, хотя превосходил вариант с «нулевой» обработкой по выходу зерна. Минимальная технология возделывания озимых и яровых зерновых культур обеспечивает стоимость произведенной основной продукции выше традиционной на 0,7 – 0,8 %.
16
Фесенко, М. А., А. М. Шпанёв та В. В. Смук. "О значимости агрометеорологических и техногенных факторов при возделывании культур полевого севооборота на северо-западе России". Научные труды по агрономии 3, № 1 (2020): 28–32. http://dx.doi.org/10.37574/2658-7963-2020-1-28-32.
Анотація:
В агроэкологическом стационаре Меньковского филиала ФГБНУ АФИ (Ленинградская обл., Гатчинский район) в 2012–2016 гг. проведены исследования по оценке влияния средств защиты растений и минерального удобрения в различающихся условиях вегетации на культуры полевого севооборота в Северо-Западном регионе с целью выявления взаимосвязей, взаимовлияния и действия каждого из факторов на урожайность. Представлены данные о вкладе в формирование урожайности ярового ячменя, озимой ржи, картофеля и ярового рапса гидротермических условий вегетации и факторов интенсификации земледелия – минеральных удобрений и интегрированной системы защиты растений. Гидротермические условия вегетации определяли 60% урожайности у картофеля, 59% – у озимой ржи и 34% – у ярового ячменя. Приоритетность техногенных факторов, определяющих урожайность, различна для культур полевого севооборота. Определяющим зерновую продуктивность озимой ржи (на 21% в среднем за годы изучения) и ярового ячменя (на 33%) показателем является уровень агрофона. Урожайность картофеля в равной степени (на 9-10% в среднем за годы изучения) может определяться или уровнем минерального питания, или эффективностью системы защиты растений. Эффект от фитосанитарных мероприятий возрастал с увеличением уровня минерального питания (с 60% до 73%). Урожайность рапса менее всего зависит непосредственно от погодных условий (на 9%) и определяется совокупным действием интегрированной системы защиты растений (24%) и удобрений (15%) в конкретных условиях вегетации (вклад взаимодействия трех факторов – 28%).
17
Сабитов, М. М. "Агрофизические, агрохимические, биологические свойства почвы и урожайность зерновых культур в условиях лесостепи Среднего Поволжья". Научные труды по агрономии 2, № 2 (2019): 12–18. http://dx.doi.org/10.37574/2658-7963-2019-2-12-18.
Анотація:
В Ульяновском НИИСХ с целью определения влияния предшественников на агрофизические, агрохимические, биологические свойства почвы и урожайность зерновых культур в условиях лесостепи Среднего Поволжья, выполнены исследования в 2016-2018 гг. В стационарных опытах изучали влияние люцерны на основные агрофизические, биологические параметры плодородия почвы, продуктивность и качество зерна. Опытный участок – чернозем выщелоченный, содержание гумуса 6,35%, рН – 6,8, содержание фосфора – 22,5, калия – 11,9 мг/100 г почвы (по Чирикову). Возделывание зерновых культур по многолетним травам позволяет обеспечить более выравненное распределение плотности в пахотном горизонте (1,10-1,12 г/см3). Наилучшая влагообеспеченность была на озимой пшенице. В пахотном слое весной она составила 45,8 мм в метровом – 142,1 мм. В фазу полной спелости запасы влаги в пахотном слое почвы были выше на 58,0-64,0% на яровой пшенице и ячмене, чем на озимой, а в метровом слое эта разница сглаживалась. Наибольшее накопление нитратной формы азота в пахотном слое было под озимой пшеницей – 4,49 мг. Самые низкие значения содержания нитратного азота установлены под ячменем (3,32 мг/100 г почвы). Содержание подвижного фосфора в почве изучаемых вариантов было достаточно высоким – 15,8-26,4 мг, а обменного калия 7,5-8,8 мг/100 г. За счет заделки пожнивно-корневых остатков (ПКО) от 2,45 до 10,6 т/га и питательных элементов в органической массе (азота – 41,3 кг, фосфора – 12,2, калия – 29,1 кг/т) обеспечивалось сохранение и поддержание запасов питательных веществ в черноземе. Выращивание многолетних бобовых трав, оставление соломы и пожнивно-корневых остатков в севообороте, привели к росту биологической активности в пахотном горизонте. Усовершенствованные приёмы возделывания озимых, яровых культур способствовали увеличению сбора качественной продукции с единицы площади на 1,5-2,0% и увеличению выхода всей продукции на 15-20%.
18
Тупицын, Николай Васильевич, Василий Николаевич Тупицын та Елена Викторовна Тупицына. "Озимый ячмень сорта Волжский Первый и элементы технологии его возделывания". Аграрная Россия, № 2 (25 лютого 2015): 10–12. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2015-2-10-12.
19
Минакова, Ольга Александровна, Людмила Валерьевна Александрова та Татьяна Николаевна Подвигина. "Урожайность культур и продуктивность зерносвекловичного севооборота в лесостепи ЦЧР под влиянием удобрений (1936 – 2017 гг.)". Аграрная Россия, № 6 (29 червня 2019): 21–28. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2019-6-21-28.
Анотація:
Внесение удобрений с 1936 по 2017 г. в зернопаропропашной севооборот с двумя полями сахарной свеклы выявило, что увеличение длительности применения удобрений значительно повышало их суммарную эффективность. При прямом действии удобрений урожайность корнеплодов сахарной свеклы в звене с черным паром с IV по IX ротации увеличивалась на 19,8 – 29,9 %, в звене с клевером — на 22,2 – 30,8 %. При последействии удобрений в севообороте наиболее отзывчивой культурой был ячмень, чья средняя урожайность повысилась на 18,4 – 36,4 %. Менее всего реагировали овес и клевер — 10,1 – 18,4 и 12,7 – 18,2 % соответственно. Лучшей дозой удобрений при прямом действии и последействии в севообороте была N135P135K135 + 25 т/га навоза, также при прямом действии значительным эффектом во II и VI ротациях обладала N45P45K45 + 50 т/га навоза, при последействии в IV, VI, VII и VIII ротации — N90P90K90 + 25 т/га навоза. Влияние последействия удобрений в севообороте проявился быстрее всего на ячмене и клевере (15 лет), наименее быстро — на озимой пшенице (40 лет), прямое действия удобрений на сахарной свекле более всего проявилось через 27 лет. Применение удобрений с течением времени повышало энергетическую эффективность их использования — от I к IX ротации коэффициент энергетической эффективности увеличивался в 2,14 – 3,90 раза, чистая прибавка энергии — в 2,5 – 7,0 раза. Продуктивность севооборота при применении удобрений от I к IX ротации увеличивалась на 10,9 – 25,4 %, более всего при N135P135K135 + 25 т/га навоза. В I ротации продуктивность возрастала на 13,4 – 19,0 % относительно контроля, в IX — на 24,4 – 43,0 %.
20
Оспанбаев, Ж., А. С. Досжанова, Е. Абдразаков* та Е. Қожагелді. "ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ ПРОДУКТИВНОСТИ ПОЖНИВНЫХ КУЛЬТУР В УСЛОВИЯХ КАПЕЛЬНОГО ОРОШЕНИЯ". Izdenister natigeler, № 2 (90) (30 червня 2021): 181–91. http://dx.doi.org/10.37884/2-2021/18.
Анотація:
В статье рассматривается оценка эффективности посевов, сравнивая возможность роста и формирование урожайности с другими технологиями.Одним из резервов диверсификации растениеводства в южных и юго-восточных регионах является возможность возделывания зернобобовых, масличных и кормовых культур. Правильный выбор культур и сортов и равномерный посев этих культур в нужное время являются гарантией получения полного урожая для промежуточных и огневых культур. Производство дополнительной продукции зернобобовых, масличных и кормовых культур без увеличения посевных площадей за счет второго урожая может стать важным источником создания устойчивой кормовой базы, получения биотоплива-приоритетных направлений развития сельского хозяйства страны.В результате исследований доказано, что в качестве основной культуры наиболее подходящей является озимая пшеница, обеспечивающая получение урожая от 1 га до 100 и более центнеров. Оптимальной нормой посева семян в качестве первой основной культуры при возделывании озимой пшеницы и ячменя является 4 млн. всхожих семян на 1 га. для получения дружных и полных всходов рапса, горчицы, масличного льна и гречихи эффективно прямое посев семян на непереработанную солому. В предгорной зоне Заилийского Алатау наиболее пригодными для засева являются горчица и рапс, в предгорной зоне киргизского Алатау-горчица, горох и просо для получения дополнительного урожая зеленой массы. Наиболее подходящими культурами для получения товарного продукта генеративной части при посеве являются масличный лен, гречиха и горчица.
21
Ткач, О. В. "ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ І РОЗВИТКУ РОСЛИН ЦИКОРІЮ КОРЕНЕПЛІДНОГО ДО І ПІСЛЯ ПЕРЕЗИМІВЛІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (27 березня 2020): 74–80. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.01.08.
Анотація:
Останніми роками спостерігаємо тенденції до закономірностей зміни кліматичних умов, що ви-магають внесення відповідних корективів у технологічні операції вирощування сільськогосподарських культур, зокрема цикорію коренеплідного. Проте дослідних даних щодо впливу підпокривних культур, післяукісних і післяжнивних посівів цикорію коренеплідного на насіннєву продуктивність в умовах Правобережного Лісостепу України недостатньо. У цьому й полягає актуальність та практичне значення відповідних досліджень. Основні методи досліджень – польовий та лабораторний. Дослі-дження виконувалися на дослідному полі Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції інституту кормів та сільського господарства Поділля НААНУ впродовж 2016–2018 років. Результати проведених досліджень свідчать, що найвища польова схожість насіння цикорію коре-неплідного була під покривними культурами, а саме під покровом озимої пшениці – 37,2 %, що на 5,0 % вище ярого ячменю і на 2,2 % вище озимого ячменю. Встановлено, що краще перезимували рос-лини цикорію коренеплідного на варіантах від післяукісного збирання вико–вівсяної суміші (на зелений корм) – 82,4 %, також на варіантах від післяжнивного збирання озимого ячменю на зерно – 78,0 %. Найменший показник перезимівлі рослин цикорію отримали від підсіву культури під покрив озимої пшениці лише 51,0 %, що на 18 % менше ніж під покровом ярого ячменю та на 14,9 % менше ніж під покривом озимого ячменю. Високу урожайність насіння цикорію коренеплідного одержали від підсіву під покрив ярого ячменю – 0,415 т/га. Дещо нижча урожайність виявилася на варіантах з підсівом під покрив озимої пшениці та озимого ячменю – 0,351 та 0,294 т/га, відповідно. За вирощування на-сіння цикорію коренеплідного безвисадковим способом у післяукісних та післяжнивних посівах та-кож спостерігається зниження врожайності насіння на 0,065 т/га та 0,117 т/га порівняно з варіа-нтом від підсіву під покрив ярого ячменю. Це насамперед пов’язано як з режимом зволоження, так і температурними характеристиками у травні – серпні. Найвища маса 1000 насінин була у варіанті за післяукісного вирощування –1,39 г при врожайності насіння 0,350 т/га, тобто незважаючи на крупність насіння урожайність була невисокою. Така закономірність свідчить про зрідженість по-сівів через недостатнє зволоження в літній період, що в кінцевому результаті і відобразилось на урожайності насіння.
22
Чайка, Татьяна, Лариса Левченко, Александр Антоновский, Екатерина Попова, Валентина Шандыба, Алина Перепелица та Валентина Крикунова. "ПРОИЗВОДИТЕЛЬНОСТЬ ЗЕРНОБУРЯКОВИХ СЕВООБОРОТОВ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ОБРАБОТКИ ПОЧВЫ И УДОБРЕНИЯ В УСЛОВИЯХ ЛЕСОСТЕПИ УКРАИНЫ". SWorldJournal, № 06-02 (30 грудня 2018): 105–16. http://dx.doi.org/10.30888/2663-5712.2020-06-02-016.
Анотація:
Уперше для умов Лівобережного Лісостепу України в тривалому стаціонарному досліді на чорноземі типовому слабкосолонцюватому встановлено вплив способів обробітку ґрунту на продуктивність цукрових буряків, урожайність озимої пшениці, ярого ячменю й еспарце
23
Чайка, Татьяна, Лариса Левченко, Александр Антоновский, Екатерина Попова, Валентина Шандыба, Алина Перепелица та Валентина Крикунова. "ПРОИЗВОДИТЕЛЬНОСТЬ ЗЕРНОБУРЯКОВИХ СЕВООБОРОТОВ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ОБРАБОТКИ ПОЧВЫ И УДОБРЕНИЯ В УСЛОВИЯХ ЛЕСОСТЕПИ УКРАИНЫ". SWorldJournal, № 06-02 (30 грудня 2018): 105–16. http://dx.doi.org/10.30888/2410-6615.2020-06-02-016.
Анотація:
Уперше для умов Лівобережного Лісостепу України в тривалому стаціонарному досліді на чорноземі типовому слабкосолонцюватому встановлено вплив способів обробітку ґрунту на продуктивність цукрових буряків, урожайність озимої пшениці, ярого ячменю й еспарце
24
Мостовʼяк, І. І., О. С. Дем’янюк, А. І. Парфенюк та І. В. Безноско. "СОРТ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ СТІЙКИХ АГРОЦЕНОЗІВ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (26 червня 2020): 110–18. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.02.13.
Анотація:
Необхідність виробництва якісної продукції рослинництва та підвищення екологічної безпеки аг-роценозів потребує розв’язання низки актуальних наукових завдань, зокрема пов’язаних зі взаємодією популяцій фітопатогенних мікроміцетів із сортом культурних рослин. Проаналізовано зразки насін-ня сучасних сортів зернових злакових культур пшениці озимої, ячменю ярого і вівса щодо контаміна-ції фітопатогенними мікроміцетами. Визначено видовий склад мікроміцетів та встановлено, що насіння більшості досліджених сортів зернових злакових культур контаміновано фітопатогенними грибами родів Alternaria, Fusarium, Nigrospora, Bipolaris, Penicillium, Mucor, Epicoccum, Glicocladium, Drechslera з високою інтенсивністю спороутворення, що є екологічно небезпечним для агроценозів і спричиняє розвиток мікозних хвороб рослин. Визначено інтенсивність спороутворення, виділених патогенів із насіння зернових культур. Показано, що спектр та чисельність фітопатогенних грибів значною мірою залежить від сорту, де концентрація спор може коливатись в межах 0,1–10 млн шт./мл. Встановлено, що сорти пшениці озимої Аврора Миронівська, Подолянка, ячменю ярого МІП Шарм і вівса Скарб України характеризуються найменшим видовим різноманіттям фі-топатогенних грибів із невисокою інтенсивністю їх спороутворення і можуть бути рекомендовані до вирощування. Визначено показники якості насіння зернових культур (пшениці озимої, ячменю яро-го і вівса): енергія проростання, лабораторна схожість і інфікованість насіння патогенною мікобі-отою та виявлено зв’язок між цими показниками. Доведено необхідність обов’язкового оцінювання сортів сільськогосподарських культур як чинника формування стійких і екологічно безпечних агроце-нозів, що дасть можливість управління стійкістю агроекосистем у просторі й часі та отримання екологічно безпечної продукції рослинництва.
25
Маренич, М. М., В. В. Гангур, К. М. Попова, В. В. Ляшенко та Ю. І. Кабак. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ГУМІНОВИХ СТИМУЛЯТОРІВ ЗА УМОВИ ПЕРЕДПОСІВНОЇ ОБРОБКИ НАСІННЯ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (25 вересня 2020): 70–78. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.08.
Анотація:
Гумінові речовини є важливим елементом технології вирощування польових культур, застосовую-чи які можна впливати на ріст і розвиток рослин фактично на всіх етапах органогенезу. Метою до-сліджень було виявити ефективність протруйників, гумінових стимуляторів на процеси проростан-ня насіння, формування ознак продуктивності ячменю ярого і пшениці озимої та перспективи їхньо-го використання у виробництві. У ході проведення досліджень використано такі наукові методи: аналіз, синтез, польовий, статистичний. Статистично встановлений характер взаємозв’язків оз-нак, які вивчали в експерименті, свідчить, що головними параметрами формування продуктивності пшениці озимої є маса зерна з рослини та продуктивне кущіння, а для ячменю ярого – маса 1000 зе-рен. Проте урожайність зернових культур визначається значно складнішою системою, оскільки елементи структури продуктивності культур, зокрема маса 1000 зерен, маса зерна з рослини та кількість продуктивних пагонів прямо впливають на урожайність (r=0,34–0,71), а вона своєю чер-гою залежать від маси корінців проростка. Розраховано, що між масою корінців проростка і кількі-стю продуктивних стебел кореляція є прямою із середнім ступенем зв’язку ( r=0,54), а між масою корінців проростка і масою зерна з рослини кореляційний зв’язок сильний (r=0,85). За результатами досліджень встановлено, що застосування гуматів позитивно впливало на наростання надземної маси ячменю ярого. За умови обробки насіння пшениці озимої відзначено істотний закономірний вплив цього елементу технології на біометричні параметри рослин, однак суттєву роль відігравали і сортові властивості культури. Застосування гумінових препаратів для передпосівної обробки насін-ня UB for seeds і 1R Seed treatment призвело до зростання маси проростка на 8–19,6 %, а на пшениці – в межах 11–16 %. Потенційна врожайність зросла відповідно на 8,8–12,7 та 28,3 % відповідно.
26
В.Е., Синещеков, та Васильева Н.В. "ФАКТОРЫ, ВЛИЯЮЩИЕ НА ЧИСЛЕННОСТЬ СОРНЫХ РАСТЕНИЙ В ПОСЕВАХ ЯРОВОЙ ПШЕНИЦЫ, НА ПРИМЕРЕ ЛЕСОСТЕПИ ЗАПАДНОЙ СИБИРИ". Bulletin of KSAU, № 6 (18 червня 2020): 62–70. http://dx.doi.org/10.36718/1819-4036-2020-6-62-70.
Анотація:
Задачи исследований – определение факторов, влияющих на изменение численности и видового состава сорных растений, и поиск способов эффективного сдерживания численности сорных растений в посевах яровой пшеницы при разных приемах минимизации обработки почвы. Исследования проводили в полевом стационарном опыте СибНИИЗиХ СФ НЦА РАН в лесостепи Западной Сибири на протяжении 34 лет. C 1981 по 1990 г. культуры возделывали в 5-польном севообороте: пар–озимая рожь–пшеница–овес (ячмень)–пшеница; в 1991–2006 гг. его реорганизовали в 4-польный: пар–озимая рожь–пшеница–пшеница; с 2007 г. озимую рожь заменили пшеницей: пар–пшеница–пшени¬ца–пшеница. В зернопаровом севообороте исследовали разные варианты зяблевой обработки почвы: 1. Вспашка на 20–22 см (в пару на 25–27 см). 2. Безотвальная обработка стойками СибИМЭ на 20–22 см (в пару на 25–27 см). 3. Минимальная обработка культиватором «Степняк» на глубину 10–12 см. 4. Без зяблевой обработки («нулевая обработка»). Размер опытных вариантов составлял 1300 м2. Сравнивали также два фона химизации – контрольный и интенсивный. На контрольном фоне не применяли средства химизации. На интенсивном фоне применяли удобрения, гербициды, фунгициды и инсектициды. Исследования показали, что без средств химической защиты растений в полях зернопарового севооборота идет постепенное накопление сорной растительности. Нарастание численности сорняков происходило значительно быстрее в вариантах минимальной зяблевой обработки почвы и без зяби («нулевая» обработка), чем в варианте «вспашка». Минимизация обработки почвы без применения гербицидов приводила к увеличению засоренности посевов в 1,4–1,8 раза. Отказ от зяблевой обработки почвы вызвал увеличение числа сорных растений в 2,3 раза в сравнении со вспашкой. Засоренность посевов существенно зависела от индекса увлажнения года. В засушливые годы (коэффициент увлажнения < 0,8) засоренность поля за 20 лет составила 8,9 %, а во влажные годы (коэффициент увлажнения > 1,2) – 28,0 %. Отмечено также появление в лесостепи степных видов сорных растений на поле, что, возможно, связано с потеплением климата в Западной Сибири. На интенсивном фоне для снижения засоренности применяли баковую смесь гербицидов один раз за вегетацию. Это приводило к минимуму численности сорных растений на протяжении всего периода наблюдений во всех вариантах обработки почвы.
27
Tikhonova, E. M. "Віталітетна структура популяцій деяких видів бур’янів у посівах зернових культур". Biosystems Diversity 19, № 1 (14 листопада 2010): 123–29. http://dx.doi.org/10.15421/011115.
Анотація:
Досліджено особливості розвитку популяцій сегетальних видів (Cirsium arvense (L.) Scop., Sonchus arvensis L., Melandium album (Mill.) Garke, Setaria glauca (L.) Beauv., Fallopia convolvulus (L.) А. Lоve) у посівах зернових культур (пшениці озимої, жита, ячменю, гречки, гороху), які не оброблялися гербіцидами у господарствах лісостепової зони на території Сумської області.
28
Fedak, N., та I. Dushara. "Молочна продуктивність корів за використання у раціонах зимово-стійлового періоду утримання вико-ячмінного силосу". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (29 серпня 2019): 60–66. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.08.
Анотація:
Показана ефективність згодовування дійним коровам вико-ячмінного силосу (порівняно з кукурудзяним) із нових сортів кормових культур у складі силосно-концентратно-коренеплідного раціону в умовах Карпатського регіону.
Встановлено, що використання силосу, заготовленого із озимих ячменю (сорт Широколистий) та вики (сорт Львів’янка) забезпечує потребу дійних корів, згідно з нормою за низкою важливих параметрів живлення (протеїн, Кальцій, Фосфор, Сірка, Мідь, Цинк, Кобальт, Йод). Це сприяє інтенсифікації метаболічних процесів у рубці та крові, поліпшує перетравність поживних речовин кормів, у результаті чого підвищується молочна продуктивність корів, якість молока і рівень рентабельності його виробництва.
29
Панфілова, А. В., та М. М. Корхова. "Сортовипробування ячменю озимого в умовах Південного Степу України". Аграрні інновації, № 9 (14 грудня 2021): 69–74. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.9.11.
Анотація:
За останні десятиліття урожайність зернових культур, зокрема ячменю озимого, у світовому масштабі значно зросла. Це відбулось, у першу чергу, за рахунок селекційно-генетичного поліпшення сортового складу. Заміна старих сортів новими, більш продуктивними, конкурентоспроможними, із широкою агроекологічною пластичністю і підвищеними адаптивними властивостями до несприятливих умов середовища є одним із найраціональніших засобів підвищення врожайності зерна озимих зернових культур. Мета дослідження – вивчення сортового складу і визначення урожайності зерна ячменю озимого залежно від сортових особливостей в умовах Південного Степу України. Методи. Експериментальні дослідження проводили упродовж 2019-2021 рр. в умовах навчально-науково-практичного центру Миколаївського національного аграрного університету, використовуючи польовий і порівняльний методи досліджень. Результати. Досліджувані сорти ячменю озимого мають дуже добрі показники за господарськими ознаками. Середня урожайність за роки сортовипробування була досить високою і досягала 5,34-6,01 т/га залежно від сорту. Винятком стали сорти Буревій (4,39 т/га), Гордість Пальміри (2,95 т/га) і Скарб Пальміри (3,72 т/га). В умовах дослідного поля Миколаївського НАУ у середньому за роки дослідження отримано 4,86 т/га зерна ячменю озимого сорту Буревій, 5,48 т/га – сорту Дев’ятий вал, 5,45 та 5,66 т/га – відповідно сортів Гордість Пальміри і Скарб Пальміри, що перевищило показники урожайності зерна у державному сортовипробуванні відповідно на 9,7; 2,6; 45,8 та 34,3%. Висновки. Досліджувані сорти ячменю озимого селекції Селекційно-генетичного інституту (Національного центру насіннєзнавства і сортовивчення) відповідають вимогам сучасного сільськогосподарського виробництва і відзначаються високою адаптивністю. Більш продуктивними серед досліджуваних сортів в умовах Південного Степу України у середньому за роки дослідження є Гордість Пальміри, Дев’ятий вал і Скарб Пальміри.
30
Bukhovets, A. G., та E. A. Semin. "Прогнозирование урожайностей озимой пшеницы и ячменя для районов Воронежской области на 2015 год". Современная экономика: проблемы и решения 4 (30 червня 2015): 124. http://dx.doi.org/10.17308/meps.2015.4/1216.
31
Гамаюнова, В. В., та А. О. Кувшинова. "Фотосинтетична діяльність ячменю озимого залежно від особливостей сорту та біопрепаратів". Аграрні інновації, № 10 (3 березня 2022): 97–103. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.10.16.
Анотація:
Мета. Визначити фотосинтетичну активність ячменю озимого за результатами досліджень. Встановити вплив на її складники проведених упродовж 2016–2019 рр. біологічних особливостей сорту та оптимізації живлення. У дослідженнях застосували ресурсозберігаючу систему живлення, яка базується на використанні сучасних біопрепаратів для позакореневих підживлень в основні періоди вегетації. Методи. Вирощували сорти ячменю озимого на чорноземі південному на дослідних полях Навчально-науково-практичного центру Миколаївського НАУ, що має середню забезпеченість рухомим азотом та підвищену фосфором і калієм. Усі елементи технології, відбори зразків рослин, їх визначення проводили згідно з методичними рекомендаціями та ДСТУ. Результати. За результатами трирічних досліджень з ячменем озимим (вирощували чотири сорти) з оптимізації живлення рослин на засадах ресурсозбереження встановлено, що проведення позакореневих підживлень сучасними біопрепаратами позитивно впливало на ростові процеси рослин ячменю, зокрема приводило до збільшення площі листкової поверхні та посилення їх фотосинтетичної діяльності. Визначено, що максимальної величини площа листкової поверхні рослин усіх досліджуваних сортів ячменю озимого досягла у період колосіння. Проведення позакореневих підживлень біопрепаратами двічі за вегетацію у фази весняного кущення та на початку виходу рослин у трубку збільшувало цей показник порівняно з одноразовою обробкою в першу фазу. Найбільш впливовими на збільшення всіх досліджуваних чинників фотосинтетичної діяльності виявилося використання для підживлень Азотофіту й Органік-балансу. Із взятих на вивчення сортів більшою мірою на це реагували Оскар і Валькірія. Між площею листкової поверхні досліджуваних сортів ячменю озимого та рівнями врожайності зерна встановлено тісні кореляційно-регресійні залежності. Висновки. Встановлено, що оптимізація живлення позитивно позначалась на всіх складниках, що характеризують роботу фотосинтезуючих процесів рослин, зокрема площі їх асиміляційної поверхні. Цей показник залежав і змінювався від впливу біопрепарату, використаного для підживлень, фази та кількості проведених підживлень, особливостей сорту, погодних умов року вирощування.
32
Ноздріна, Н. Л. "Продуктивність та якість зерна пшениці озимої залежно від азотних підживлень після ячменю ярого". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (25 вересня 2015): 171–74. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2015.03.27.
Анотація:
Розглянуто урожайність та якість зерна (натура,вміст білка і клейковини, ВДК) нових сортів пшениціозимої після ячменю ярого. Виявлено, що більшу уро-жайність усіх сортів було отримано в сприятливі зазволоженням 2013 та 2014 рр., меншу – в посушли-вому 2012 році. Встановлено вплив азотних піджив-лень на формування показників урожайності та якос-ті зерна пшениці озимої. Найбільше білка та клейко-вини в зерні відмічали у сорту Сонечко та у варіанті,в якому поєднували внесення аміачної селітри рановесною по таломерзлому ґрунту і в кінці кущіння ло-кально.
The productivity and quality of grain (nature, content of protein and gluten, index of gluten deformation) of new varieties of winter wheat after barley summer are considered. It was established, that the greatest productivity of all varieties had been received in favorable on moistening 2013 and 2014 years, smaller – in droughty 2012 year. The influence of nitric top-dressing on formation of indicators of productivity and quality of grain of winter wheat was established. The greatest content of protein and gluten in grain was marked at variety Sonechko and in a variant, in which combined the application of ammonium nitrate early in the spring on thawed frozen ground and at the end of tillering stage locally.
33
Борин, Александр Алексеевич, та Алина Эдуардовна Лощинина. "Урожайность культур севооборота при применении агротехнологий различной интенсивности". Аграрная Россия, № 5 (29 квітня 2018): 3–8. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2018-5-3-8.
Анотація:
В 2013 – 2016 гг. на типичных для большинства хозяйств Ивановской области дерново-подзолистых легкосуглинистых почвах изучали агротехнологии разной интенсивности (обработка почвы, удобрения, гербициды) в стационарном полевом севообороте с чередованием культур: пар чистый – озимая пшеница – овес + клевер – клевер – озимая рожь – картофель – ячмень. Сравнивали 4 системы обработки почвы: отвальную (общепринятую), плоскорезную (ресурсосберегающую), комбинированную (отвально-плоскорезную) и мелкую (ресурсосберегающую). На фоне обработок под культуры севооборота применяли удобрения и гербициды. Плоскорезная и мелкая системы обработки почвы оказали положительное влияние на сохранение влаги в почве. В среднем по культурам севооборота за вегетационный период запасы продуктивной влаги по плоскорезной системе обработки почвы оказались выше на 6,2 % или на 1,8 мм, а по мелкой — на 4,9 % или на 1,4 мм (HCP05 = 1,4) по сравнению с отвальной. Самая высокая плотность сложения отмечена по мелкой обработке почвы. Более активно биологические процессы протекали в рыхлой почве чистого пара и картофеля. Засоренность посевов при плоскорезной и мелкой обработке соответственно в 1,6 и 1,5 раза больше, чем при отвальной. Применение гербицидов позволило снизить её на 50 – 80 % и в севообороте обеспечить повышение урожайности на 0,14 – 0,34 т/га (HCP05 = 0,13). Положительное влияние на развитие растений оказали удобрения. Максимальный выход продукции в среднем по культурам севооборота получен по плоскорезной системе обработки почвы в комплексе с применением удобрений и гербицидов — 7,34 т/га, несколько меньший по отвальной — 7,24 т/га, минимальный при мелкой — 6,66 т/га.
34
Гирка, А. Д., І. О. Кулик та О. Г. Андрейченко. "Урожайність вівса і ячменю ярого залежно від попередника та застосування мікродобрив у північному Степу". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (28 червня 2013): 40–42. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2013.02.09.
Анотація:
Представлені результати вивчення впливу застосування мікродобрив на урожайність вівса та ячменю ярого в північному Степу. Встановлено, щокомплексне застосування мікродобрив за обробки насіння та обприскування посівів забезпечує підвищення врожайності вівса на 10 %, ячменю – на 15 % залежно від попередника. Виявлено, що більш адаптованим до посушливих умов є овес: він забезпечив на 0,72 т/га (30,9 %) більшу врожайністьпорівняно з ячменем. Кращим попередником для згаданих культур є пшениця озима, вирощування після якої забезпечувало формування врожайностізерна вівса на 10,1 та 18,1 %, а ячменю – на 20,4 та 23,7 % більше, ніж після кукурудзи МВС та соняшника відповідно.
The results of studying the influence of the use of fertilizers on crop yield of oats and spring barley in the Northern Steppe. It is established, that a complex application of micro seed treatment and spraying of crops provides increased productivity of oats by 10%, barley – 15% depending on the predecessor. Found that more adapted to arid conditions are oats that provided by 0.72 t per ha (30.9%) higher yield than barley. The best predecessor for these crops are winter wheat, cultivation after which ensured grain yield formation of oats by 10.1 and 18.1%, and barley – by 20.4 and 23.7% more than after maize for forage and sunflower respectively.
35
Турина, Елена Леонидовна, Сергей Григорьевич Ефименко та Роман Алексеевич Кулинич. "Влияние норм высева и сроков сева на урожайность и качество семян рыжика озимого в Крыму". Аграрная Россия, № 8 (2 вересня 2018): 3–6. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2018-8-3-6.
Анотація:
Установлены оптимальные сроки сева и нормы высева рыжика озимого в условиях центральной степной зоны Крыма. Оценено качество масла, получаемого из его семян. Полевые опыты закладывали в 2015 – 2017 гг. на опытном поле систематическим методом в четырехкратной повторности. Посевная площадь делянки — 27 м2, учетная — 25 м2, предшественник — озимый ячмень. Высевали разными нормами высева от 5 до 10 млн шт./га с шагом в 1 млн/га. В опытах использовали сорт Пензяк селекции Пензенского НИИСХ, который допущен к использованию в Российской Федерации с 2002 г. Продолжительность вегетационного периода рыжика озимого в Крыму, в зависимости от срока сева и условий года, составила 183 – 269 дней. Зимостойкость рыжика озимого за 3 года исследований колебалась в пределах 93,0 – 99,6 %. Наибольшая урожайность рыжика озимого в 2015 и 2017 гг. отмечена при сроке сева 30 сентября нормой высева 8 млн шт./га — 1,61 и 2,24 т/га соответственно. В 2016 г. при высеве 30 октября нормой 7 – 8 млн шт./га урожайность составила 1,39 – 1,40 т/га, что объясняется лучшей обеспеченностью влагой в осенний период. Масличность рыжика озимого — 43,5 – 43,9 %. Методом газовой хроматографии изучен жирнокислотный состав жирного масла рыжика озимого, культивируемого в Крыму. Определено, что основными жирными кислотами являются линоленовая, линолевая, олеиновая и эйкозеновая кислоты. Уникальный жирнокислотный состав рыжикового масла позволяет использовать его как на пищевые, так и на технические цели.
36
Деменко, Віктор Михайлович, Оксана Леонідівна Голінач, Олександр Михайлович Ємець, Алла Олександрівна Бурдуланюк, Тетяна Олександрівна Рожкова та Валентина Іванівна Татаринова. "ДИНАМІКА ЧИСЕЛЬНОСТІ ШКІДНИКІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ В УМОВАХ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Agronomy and Biology 44, № 2 (4 лютого 2022): 12–18. http://dx.doi.org/10.32845/agrobio.2021.2.2.
Анотація:
Дослідження проводили у базових господарствах управління фітосанітарної безпеки головного управління Держпродспоживслужби у Сумській області у 2016–2018 рр. Методика проведення досліджень була загальноприйнята. На посівах пшениці озимої пошкодження наносять жук-кузька хлібний (Anisoplia austriaca Hrbst.), жук красун (Anisoplia segetum Hrbst.), п’явиця червоногруда (Oulema melanopus L.), п’явиця синя (Oulema lichenis Voet.), блішка хлібна смугаста (Phyllotreta vittula Redt.), турун хлібний (Zabrus tenebrioides Goeze), клоп гостроголовий (Aelia acuminata L.), клоп шкідлива черепашка (Eurygaster integriceps Put.), попелиця злакова звичайна (Schizaphis graminum Rond.), трипс пшеничний (Haplothrips tritici Kurd.), муха гессенська (Mayetiola destructor Say), муха шведська ячмінна (Oscinella pusilla Mg.). Жук-кузька розповсюджений у Сумській області повсюдно, а жук красун має більше поширення у зоні Полісся. Личинки хлібних жуків заселяли у 2016 р. 22,7 %, у 2017 р. – 20,3 %, у 2018 р. – 23,9 % площ пшениці озимої. Середня чисельність личинок жуків хлібних у 2016, 2018 рр. була 0,7 екз./м2, у 2017 р. – 0,9 екз./м2. Найбільш розповсюдженими на посівах пшениці були імаго жуків хлібних, які у фазу молочно-воскової стиглості зерна обгризали та виштовхували зерна з колосу. Жуки хлібні у фазу молочної стиглості зерна заселяли у 2016 р. 85,2 %, у 2017 р. – 84,6 %, у 2018 р. – 72,4 % обстежених площ пшениці озимої. Чисельність імаго жуків хлібних була у 2016 р. 0,3 екз./м2, 2017 р. – 0,4 екз./м2, 2018 р. – 0,6 екз./м2. Внаслідок живлення на зерні личинок та клопів, що окрилилися елії гостроголової та клопа шкідливої черепашки, погіршуються хлібопекарські та харчові якості борошна, а також посівні якості зерна. Клопи хлібні заселяли у 2016 р. 24,1 %, у 2017 р. – 37,1 %, у 2018 р. – 42,3 % обстежених площ пшениці озимої. Середня чисельність клопів на посівах пшениці озимої була 0,7 екз./м2. У 2016–2017 рр. чисельність личинок мухи шведської в осінній період була 1,4 екз./м2, а у 2018 р. зросла до 2,0 екз./м2 . Чисельність личинок мухи гессенської становила у 2016–2017 рр. 1,3 екз./м2, у 2018 р. – 1,5 екз./м2.
37
Манторова, Галина Филипповна, та Лариса Александровна Тараторина. "Сегетальные растения в посевах зерновых культур в севооборотах при разных системах обработки почвы в лесостепи Южного Урала". Аграрная Россия, № 11 (6 грудня 2019): 32–36. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2019-11-32-36.
Анотація:
Сорный элемент флоры России и сопредельных государств СНГ насчитывает около 1500 видов сегетальных растений, что на 2 порядка выше, чем количество основных культурных растений. Наиболее распространены 468 видов, из которых 139 экономически значимы и 6 — особо опасны. Рассмотрены данные исследований засоренности посевов зерновых культур в 3 севооборотах при различных системах обработки почвы. Погодные условия в годы исследований (2006 – 2013 гг.) значительно различались, что является характерным для климата Южного Урала. Выявлено, что число сегетальных растений в посевах зерновых культур зависело не только от климатических условий года, но и способа обработки почвы, предшественника, удаленности от парового поля, биологических особенностей культуры и сорняков и других факторов. Максимальная засоренность яровой пшеницы (52 шт./м2) отмечена в севообороте по однолетним травам. По озимой ржи средняя засоренность посевов во все годы наблюдений и по всем вариантам обработки почвы была относительно низкой и варьировала в пределах 10 – 15 шт./м2. К концу севооборота, как правило, накапливаются сорняки в посевах, поэтому засоренность ячменя была несколько выше, чем в посевах яровой пшеницы, и составила по обработкам 29 – 92 шт./м2, в то время как в посевах яровой пшеницы — от 16 до 54 шт./м2, т.е. почти в 2 раза ниже.
38
Ярчук, І. І., В. Ю. Божко та О. О. Мороз. "Зимостійкість та продуктивність сортів ячменю озимого залежно від строків сівби та норм висіву". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (25 вересня 2015): 54–57. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2015.03.07.
Анотація:
У статті наводяться результати трьохрічнихпольових досліджень з вивчення реакції сортів ячме-ню озимого на строки сівби та норми висіву в умовахпівнічного Степу України. Встановлені оптимальністроки сівби і можливі відхилення строків сівби длякожного з сортів. Через суттєву ваду ячменю озимо-го – низьку резистентність до низьких температур,–значна увага в статті приділяється його зимостій-кості. Особливості росту, розвитку, формуваннязимостійкості та продуктивності розглядаються зурахуванням гідротермічних умов років проведеннядосліджень.
This article presents the results of three-year field studies on the reaction of winter barley varieties for terms of sowing and seed rate in the Northern Steppe of Ukraine. The highest level of development in the autumn period have plants of early sowing. The article is mostly dedicated to the main disadvantage of winter barley – its poor resistance to low temperatures. Particularities of growth, winter-resistance forming and productivity are viewed in the light of hydrothermal conditions of a research year.
39
Ласкин, Pavel Laskin, Кузнецов, Aleksandr Kuznetsov, Яковлева, and Marina Yakovleva. "Aftereffect crop rotation links with winter rye and lupin on yield of barley and potatoes." Vestnik of Kazan State Agrarian University 8, no. 4 (January 13, 2014): 109–11. http://dx.doi.org/10.12737/2218.
Анотація:
The article shows in 4 links of field rotation on the light-gray medium loamy soil effects of winter rye and lupine on the yield and quality of potato crop, spring wheat and aftereffects on the yield of third crops - barley and fifth crops - potatoes. Narrow-leaved lupine on gray forest soils of the Chuvash Republic in comparison with winter rye is the best precursor for spring wheat and potatoes. This provides not only the reliable increase of productivity of these crops, but also improve the quality of products. The starch fees per unit area also rises. It should be noted an increase of gluten content in grain of spring wheat from 20.2 % to 29.2 %. An aftereffect of narrow-leaved lupine was manifested at the third level cultures-barley and fifth-potato.
40
Троц, Василий Борисович. "Влияние полезащитных лесных полос на состояние и продуктивность агроландшафта". Аграрная Россия, № 11 (19 листопада 2017): 19–22. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2017-11-19-22.
Анотація:
Приведены результаты исследований, целью которых было изучение влияния полезащитных лесных полос на накопление снега, уровень плодородия почвы и урожайность сельскохозяйственных культур в условиях Ставропольского района Самарской области. Опыты проводили в период с 2014 по 2015 г. Объектом исследований являлись полезащитные лесные полосы продуваемой конструкции. Породный состав лесонасаждения — тополь серебристый, возраст 45 лет, высота деревьев 20 м, схема посадки культур: шаг посадки 1,5 м, расстояние между рядами 3 м, количество рядов 5. В районе лесополос на поле были выделены контрольные площадки площадью 10 м2 с наветренной и заветренной сторон на расстоянии 50, 100, 150 и 200 м от оси лесополос. Кроме того, на удалении 500 м от лесополос были заложены контрольные площадки, которые не попадали под влияние лесного насаждения. Установлено, что полезащитные лесные полосы позволяют, по сравнению с открытыми участками поля, накапливать снежную массу в 1,2 – 1,8 раза больше, при этом влагообеспеченность территории увеличивается в 1,2 – 2,7 раз. Почвенный покров территории, прилегающей к лесополосам, имеет плотность в среднем на 3,4 – 7,2 %, а удаленную массу на 2,1 – 5,2 % меньше, чем на контрольных участках. При этом пористость почвы возрастает в среднем на 9,5 – 14,7 %, а содержание гумуса в ней — на 5,2 – 18,0 %. Урожайность озимой пшеницы, размещенной в районе полезащитных лесополос, в среднем на 0,28 – 0,49 т/га, а ячменя на 0,14 – 0,37 т/га выше, чем на не защищённых лесом участках.
41
Golub, Sergii, Valentyna Golub та Olena Skuratyvska. "Дослідження ресурсозберігальних технологій під час вирощування зернових культур в умовах Західного Полісся України". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 7(356) (2 липня 2018): 80–89. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2017-356-7-80-89.
Анотація:
У статті обґрунтовано застосування елементів біологізації технології вирощування озимої пшениці на основі комплексного використання абіотичних (ґрунт, клімат, погода), біотичних (сорти, біологічні компоненти агроценозів і ландшафтів) й антропогенних (технічні, організаційно-економічні, інформаційні) чинників. Дослідженнями встановлено, що за впливом на продуктивність вирощуваних культур у прямій дії сидерати й особливо солома поступаються мінеральним добривам, однак їх поєднання з мінеральними добривами поліпшувало використання азоту та сприяло стабілізації вмісту в ґрунті гумусу, тому застосування побічної продукції й сидератів, вирощених у проміжних посівах, є позитивним елементом у сучасному землеробстві з отримання біологічно чистої рослинницької продукції. У ланці сівозміни найвищі прирости врожаю с.-г. культур формуються у варіантах з унесенням мінеральних добрив на 63–68 % приросту то того, де їх не застосовували, та поєднанні сидератів, соломи й мінеральних добрив – 74–83 % відповідно. Із кожного гектара забезпечується врожайність цукрових буряків на рівні 323–370 ц/га, ярого ячменю – 32–53, конюшини – 352–500, озимого тритикале – 35–58 ц/га. Ресурсозберігальні біологічні технології будуть раціональними з економічного та енергетичного поглядів, якщо всі елементи, які їх складають (строки сівби й норми висіву, удобрення, пестициди, біопрепарати) застосовувати у взаємозв’язку: ґрунт – погода – рослина – сорт – добрива – пестициди – довкілля. В умовах Західного Полісся України на дерново-підзолистих ґрунтах на фоні N60Р60К60 та при застосуванні біологічних стимуляторів росту («Агростимулін» – 10 мл/т і 10 мл/га та «Марс» – 200 мл/т і 200 мл/га) для обробки насіння й вегетуючих рослин на V етапі органогенезу при різних строках і нормах посіву озимої пшениці забезпечується врожайність від 43,3 до 54,5 ц/га, уміст у зерні білка – 11,11–14 % та клейковини – 13,6–27,6 %. Особливо це помітно за зменшених норм висіву. Біологічні стимулятори росту на фоні мінеральних добрив сприяють кущенню рослин, формуванню кількості й довжини міжвузлів, асиміляційної листової поверхні, збільшенню довжини колосу, кількості колосків і зерен у колосі, маси зерна з колоса та маси 1000 зерен, зменшенню розвитку найбільш поширених хвороб у Західному Поліссі України.
42
Pavlovskaya, N. E., S. A. Rodimtsev, D. B. Borodin, S. V. Vershinin, and I. N. Gagarina. "ASSESSMENT OF THE STATE OF WINTER WHEAT AND SPRING BARLEY PLANTINGS BY THE AVERAGE NDVI VALUE, BASED ON SATELLITE IMAGES." Bulletin of Agrarian Science 6, no. 87 (2020): 25–32. http://dx.doi.org/10.17238/issn2587-666x.2020.6.25.
43
BATASHEVA, B. A., R. A. ABDULLAEV, E. E. RADCHENK, O. N. KOVALEVA, I. A. ZVEYNEK, M. G. MUSLIMOV, and G. I. ARNAUTOVA. "DAMAGE TO BARLEY CAUSED BY FRUIT FLY WHEN SOWING WINTER AND SPRING CROPS IN CONDITIONS OF SOUTHERN DAGESTAN." AIC development problems of the region 3, no. 35 (October 2018): 9–13. http://dx.doi.org/10.15217/issn2079-0996.2018.3.9.
44
Цвей, Я. П., М. В. Тищенко та С. В. Філоненко. "Моніторинг забур’яненості посівів сільськогосподарських культур у ланці зернобурякової сівозміни у виробничих умовах". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (29 березня 2018): 23–30. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2018.01.03.
Анотація:
За результатами проведеного моніторингу забур’яненості посівів пшениці озимої, цукрових буряків і ячменю з підсівом багаторічних трав у ланці зернобурякової сівозміни у виробничих умовах встановлено видовий і кількісний склад бур’янів у посівах вищевказаних культур. Все це дає можливість спланувати і застосувати ефективні способи й методи боротьби із сегетальною рослинністю. В результаті проведених досліджень також встановлено, що на видовий склад поширених у посівах сільськогосподарських культур бур’янів має суттєвий вплив поєднання таких чинників, як спосіб основного обробітку ґрунту, попередник і передпопередник, система удобрення та особливості погодних умов веґетаційного періоду, а також біологічні властивості культури, що вирощується.
Based on the results of the monitoring of the weediness of winter wheat, sugar beet and barley crops with the sowing of perennial grasses in the link of grain-beet crop rotation, the species and quantity composition of the weeds in the crops of the above-mentioned crops is determined under production conditions. All this makes it possible to plan and apply effective ways and methods of combating segetal vegetation. As a result of the conducted studies it was established that the combination of such factors as the method of basic tillage, the precursor and predecessor, the fertilizer system and the peculiarities of the weather conditions of the growing season, and the biological properties of the cultivated crop, have a significant influence on the species composition of weeds that are widespread in crops.
45
Tsykora, Alexander, and Vera Kamenevа. "Efficiency of application of mineral fertilizers and bacterial preparations on winter barley in the conditions of the Lower Don." АгроЭкоИнфо 6, no. 48 (December 21, 2021): 28. http://dx.doi.org/10.51419/20216628.
Анотація:
Field experiments on ordinary black soil were conducted in 2018-2021 in the Rostov region. The object of research was a variety of winter barley Master. The predecessor is corn for grain. Bacte-rial preparations developed at the All-Russian Institute of Agricultural Microbiology (VNIISHM) in St. Petersburg contain strains of associative microorganisms-nitrogen fixators: Mizorin, Ri-zoagrin, Extrasol. They were applied to barley seeds in the pre-sowing period. It was found that the use of Mizorin (600 g /ha) for seed treatment before sowing against the background of a near-sowing application of nitrogen-phosphorus fertilizer in the form of a mixture of ammophos and ammonium nitrate at a dose of N30P30, nitrogen fertilization by a scattered surface method with ammonium nitrate at a dose of 30 kg/ ha of the active substance increased the increase in grain yield on average for 3 years compared with the control variant by 0.71 t/ ha or by 14.4%. The use of the biological preparation Mizorin without mineral fertilizers against the background of natural soil fertility increased the yield compared to the control variant by 0.31 t /ha or by 6.3%. On av-erage, in 2019-2021, the protein content in winter barley grain in the control variant was 10.7%, which provided a protein harvest equal to 528 kg/ha. Against the background of nitrogen-phosphorus fertilizers at a dose of N30P30 and nitrogen fertilizing at a dose of 30 kg / ha, the max-imum increase in protein content was obtained in the variant with the use of Mizorin, which compared to the control variant was 1.1%, while the protein harvest increased by 138 kg/ha or 26.1%. Keywords: WINTER BARLEY, ORDINARY BLACK SOIL, BACTERIAL PREPARATIONS, MINERAL FERTILIZERS
46
Kuts, О. V., Т. V. Paramonova, V. І. Mykhailyn, O. F. Mozgovskyy, І. І. Semenenko, О. V. Romanov та Т. А. Romanova. "ПРОДУКТИВНІСТЬ ЛАНКИ ОВОЧЕ-КОРМОВОЇ СІВОЗМІНИ, НАКОПИЧЕННЯ ЕНЕРГІЇ ТА БАЛАНС ЕЛЕМЕНТІВ ЖИВЛЕННЯ ЗАЛЕЖНО ВІД СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ". Vegetable and Melon Growing, № 66 (2 січня 2020): 55–65. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2019-66-55-65.
Анотація:
Мета. Встановити вплив різних систем удобрення на продуктивність ланки зрошуваної овоче-кормової сівозміни, накопичення енергії органічною речовиною ґрунту та баланс елементів живлення. Методи. Польові (довготривалі стаціонарні), лабораторні, розрахунково-статистичні. Результати. Використання мінеральної (N226P130K135 з розрахунку на 1 га сівозмінної площі) та органо-мінеральних систем удобрення (14 т/га органічних добрив + N30–60P28–57K25–50) забезпечує зростання урожайності ячменю на 26,0–59,1%, пшениці озимої – на 20,1–38,0%, люцерни – на 13,4–21,1%. При цьому вихід кормових одиниць становить 11,9–12,8 т/га, збір зерна – 0,85–1,01 т/га сівозмінної площі, що свідчить про високий рівень продуктивності ланки овоче-кормової сівозміни за даних систем удобрення. За систем удобрення, де використовуються органічні добрива, відмічається зростання енергопотенціалу органічної речовини ґрунту (3068–3155 ГДж/га), показнику активності енергетичних процесів (0,105–0,106) та показник стійкості родючості ґрунту (1,19–1,26). Загальний рівень енергетичної стабільності органічної речовини залишається низьким, але за рахунок оптимального рівня активності енергетичних процесів відмічається позитивна тенденція. За мінеральної, органічної та органо-мінеральної систем удобрення відмічено від’ємний баланс азоту, фосфору та калію в ланці сівозміни. Найнижчий рівень використання елементів живлення з ґрунтових запасів відмічено за органо-мінеральної системи удобрення (азоту 81 кг/га, фосфору – 34 кг/га, калію – 284 кг/га). Висновки. За сукупною дією на урожайність зернових та кормових, овочевих рослин, вихід кормових одиниць в ланці зрошуваної овоче-кормової сівозміні Лівобережного Лісостепу України виділяється мінеральна (з розрахунковими дозами добрив та використанням мікроелементів) та органо-мінеральні (14 т/га гною + врозкид N60P57K50 або локально N15P14K12,5) системи удобрення. Органо-мінеральна система удобрення в зрошуваній овоче-кормовій сівозміні Лівобережного Лісостепу України забезпечує найбільш оптимальні параметри енергетичного стану ґрунту (енергопотенціал органічної речовини ґрунту – 3155 ГДж/га, показник стійкості родючості ґрунту – 1,26) та зумовлює формування балансу елементів живлення з мінімальним використанням ґрунтових запасів.
47
Kuts, О. V., Т. V. Paramonova, V. І. Mykhailyn, O. F. Mozgovskyy, І. І. Semenenko, О. V. Romanov та Т. А. Romanova. "ПРОДУКТИВНІСТЬ ЛАНКИ ОВОЧЕ-КОРМОВОЇ СІВОЗМІНИ, НАКОПИЧЕННЯ ЕНЕРГІЇ ТА БАЛАНС ЕЛЕМЕНТІВ ЖИВЛЕННЯ ЗАЛЕЖНО ВІД СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ". Vegetable and Melon Growing, № 66 (2 січня 2020): 55–65. http://dx.doi.org/10.32717/10.32717/10.32717/0131-0062-2019-65-55-65.
Анотація:
Мета. Встановити вплив різних систем удобрення на продуктивність ланки зрошуваної овоче-кормової сівозміни, накопичення енергії органічною речовиною ґрунту та баланс елементів живлення. Методи. Польові (довготривалі стаціонарні), лабораторні, розрахунково-статистичні. Результати. Використання мінеральної (N226P130K135 з розрахунку на 1 га сівозмінної площі) та органо-мінеральних систем удобрення (14 т/га органічних добрив + N30–60P28–57K25–50) забезпечує зростання урожайності ячменю на 26,0–59,1%, пшениці озимої – на 20,1–38,0%, люцерни – на 13,4–21,1%. При цьому вихід кормових одиниць становить 11,9–12,8 т/га, збір зерна – 0,85–1,01 т/га сівозмінної площі, що свідчить про високий рівень продуктивності ланки овоче-кормової сівозміни за даних систем удобрення. За систем удобрення, де використовуються органічні добрива, відмічається зростання енергопотенціалу органічної речовини ґрунту (3068–3155 ГДж/га), показнику активності енергетичних процесів (0,105–0,106) та показник стійкості родючості ґрунту (1,19–1,26). Загальний рівень енергетичної стабільності органічної речовини залишається низьким, але за рахунок оптимального рівня активності енергетичних процесів відмічається позитивна тенденція. За мінеральної, органічної та органо-мінеральної систем удобрення відмічено від’ємний баланс азоту, фосфору та калію в ланці сівозміни. Найнижчий рівень використання елементів живлення з ґрунтових запасів відмічено за органо-мінеральної системи удобрення (азоту 81 кг/га, фосфору – 34 кг/га, калію – 284 кг/га). Висновки. За сукупною дією на урожайність зернових та кормових, овочевих рослин, вихід кормових одиниць в ланці зрошуваної овоче-кормової сівозміні Лівобережного Лісостепу України виділяється мінеральна (з розрахунковими дозами добрив та використанням мікроелементів) та органо-мінеральні (14 т/га гною + врозкид N60P57K50 або локально N15P14K12,5) системи удобрення. Органо-мінеральна система удобрення в зрошуваній овоче-кормовій сівозміні Лівобережного Лісостепу України забезпечує найбільш оптимальні параметри енергетичного стану ґрунту (енергопотенціал органічної речовини ґрунту – 3155 ГДж/га, показник стійкості родючості ґрунту – 1,26) та зумовлює формування балансу елементів живлення з мінімальним використанням ґрунтових запасів.
48
Писаренко, В. М., Н. П. Коваленко, Г. Д. Поспєлова, М. А. Піщаленко, В. В. Мельничук та О. Л. Шерстюк. "ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ЗЕМЛЕРОБСТВА ЯК ПЕРШИЙ КРОК ДО ОРГАНІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА РОСЛИННИЦЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (25 вересня 2020): 109–17. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.12.
Анотація:
Збереження земельних ресурсів в умовах їхньої активної експлуатації та масового прояву земель-но-деградаційних процесів, що порушують цілісність ґрунтового покриву нині залишається надзви-чайно актуальним питанням, що потребує розв’язання. Досвід світової практики свідчить, що перс-пективи застосування органічного землеробства в «чистому вигляді» виявляються вельми обмеже-ними, зважаючи на ті чи ті причини. Водночас для розвитку екологізації землеробства на території різних країн світу, зокрема й України необхідно створити певні передумови, а саме, економічні, соці-альні та культурні, а також досить високий рівень науково-технічної бази та теоретичних знань, що своєю чергою є надважливою складовою частиною в цьому процесі. Зважаючи на це, метою статті стало розкриття окремих агротехнічних заходів, що сприяють екологізації землеробства при виробництві продукції рослинництва. У роботі наведено дані відносно засобів та агротехнічних прийомів на прикладі багаторічних спостережень при вирощуванні сільськогосподарських культур (2012–2019 рр.) в органічній сівозміні на базі ПП «Агроекологія» Шишацького району Полтавської області, які можуть застосовуватися в сучасних умовах ведення галузі сільського господарства з метою отримання екологічно чистої продукції рослинництва та екологізації землеробства загалом. Висвітлено заходи з екологізації землеробства при вирощуванні окремих культур, а саме: пшениці озимої, ячменю ярого, кукурудзи на зерно, сої, гороху, буряку цукрового, ріпаку, соняшнику, проса та гречки. Для кожної з культур описані різні прийоми та заходи, що пов’язані з: вибором культур по-передників; особливостями обробки посівного матеріалу засобами, що сприяють кращій схожості, підвищенню їхньої врожайності або захищають від хвороб різної етіології; особливостями їх сівби й подальшого агротехнологічного обробітку аж до збору врожаю. Одночасно в роботі запропоновано різні варіанти проведення заходів, пов’язаних зі зменшенням чи знищенням забур’яненості посівних площ, а також такі, що допомагають у боротьбі з мишовидними гризунами та комахами – шкідни-ками зернових культур. Отже, висвітлені дані мають як теоретичну, так і практичну цінність для спеціалістів, що впроваджують екологізацію землеробства, оскільки розкривають важливі питання.
49
Belyaev, A. I., B. V. Repnikov, A. V. Semenyutina, A. V. Solonkin та A. Sh Khuzhakhmetova. "Научное обоснование создания селекционно-семеноводческого центра древесных и сельскохозяйственных растений". World Ecology Journal, № 2() (15 червня 2020): 3–17. http://dx.doi.org/10.25726/worldjournals.pro/wej.2020.2.1.
Анотація:
The Federal Scientific Center for Agroecology of the Russian Academy of Sciences (formerly the all-Russian research Institute of agroforestry) is one of the only scientific institutions in Russia that solves the problems of protecting soils from degradation and desertification and increasing their fertility by using the protective properties of adapted wood, shrub and herbaceous vegetation. Continuous use in research and obtaining ecological, economic and social benefits from the bioresources of economically valuable trees and shrubs of their own selection are key elements for developing a methodology for the innovative development of modern green technologies, including nursery production in the arid region of Russia. The Federal Scientific Center of Agroecology of the Russian Academy of Sciences has considerable experience in creating and implementing the results of scientific work aimed at achieving high and sustainable indicators in the forest and agro-industrial complex. It is shown that the creation of selection and seed centre has sufficient space dendrological collections, mother cells, of commercially valuable ornamental plantations, agroforestry, fruit, pasture trees, shrubs (Samara, Volgograd, Oryol, Astrakhan regions, Altai, Stavropol Krai), nursery and greenhouse complex (Nizhnevolzhsky station on selection of tree species), and land – more than 60 thousand hectares of land. Over the years, many years of ecological and experimental monitoring have been conducted on the introduction, selection, protection of plants from pests and diseases, varietal, seed and nursery production of economically important tree species in arid conditions. It is established that the unique capabilities of adaptive selection of a range of commercially valuable trees and shrubs (660 species, forms, hybrids and varieties) to meet changing conditions and requirements provide a collection funds of woody plants FSC of Agroecology Russian Academy of Sciences and its branches (West-Siberian agroforestry station, Povolzhsky agroforestry station, Nizhnevolzhsky station on selection of tree species, etc.). The region has established introduction resources, seed plantations of tree and shrub biodiversity (340 ha of forest-seed plantations, more than 150 ha of forest plantations). Complex resistant varieties were obtained, a valuable breeding gene pool was identified, and production nurseries were organized in the experimental network of the Federal Scientific Center of Agroecology of the Russian Academy of Sciences (Nizhnevolzhskaya station for selection of tree species) for rationalization of nature management, fight against drought and desertification in low-forest areas. A strategy for breeding stone crops has been developed to accelerate the creation of a new source material and varieties for cultivation using modern intensive technologies that ensure stable productivity with high fruit quality in the Lower Volga region. An extensive collection of field crops, theoretical base and practical developments has been accumulated. Including annually replenished collections of more than 2500 hybrids and varietals of winter and spring wheat, spring barley, seed millet, sorghum crops, trees, shrubs, perennial fruit crops, as well as a database of traits for more than 5000 samples of complex resistant to stress factors. The mission of the breeding and seed center is to accelerate the creation and introduction into mass production of adapted innovative varieties and hybrids of agricultural and forest crops that meet the most modern requirements of agroecological regulations for the production and processing of agricultural products. This will ensure the development of both the internal food security of the region and the Russian Federation as a whole, and increase the export potential. The key regions of the Russian Federation for the development of the Program are the following: Volgograd, Saratov, Orenburg, Samara, Oryol, Kursk, Astrakhan regions, Altai, Stavropol territory, Republic Kalmykia. Федеральный научный центр агроэкологии Российской академии наук имеет значительный опыт создания и внедрения результатов научной работы, направленной на достижение высоких и устойчивых показателей в лесном и агропромышленном комплексе. Для создания селекционно-семеноводческого центра имеются обширные дендрологические коллекции, маточники, ценные декоративные плантации деревьев и кустарников (Самарская, Волгоградская, Орловская, Астраханская области, Алтайский и Ставропольский край), питомники и тепличные комплексы (Нижневолжская станция по селекции древесных пород). В регионе созданы интродукционные ресурсы, семенные плантации, производственные питомники биоразнообразия деревьев и кустарников (340 га лесных посевных плантаций, архивы клонов, более 150 га лесных плантаций). Создана обширная коллекция полевых культур (2500 гибридов и сортов озимой и яровой пшеницы, ярового ячменя, семян проса, сорго, технических культур, деревьев, кустарников, многолетних плодовых культур), теоретическая база и практические разработки. Миссия селекционно-семенного центра - ускорить создание и внедрение в серийное производство адаптированных инновационных сортов и гибридов сельскохозяйственных и лесных культур, отвечающих самым современным требованиям агроэкологических нормативов для производства и переработки сельскохозяйственной продукции.
50
Железова, С., А. Мельников, and А. Беленков. "Winter wheat and spring barley productivities on sod-podzolic soil under conventional and resource-saving tillage." Кормопроизводство, no. 10(2019) (December 4, 2019). http://dx.doi.org/10.25685/krm.2019.2019.41825.
Анотація:
Проведено сравнение урожайности озимой пшеницы и ярового ячменя при многолетнем возделывании по технологиям традиционной и ресурсосберегающей обработки в четырёхпольном зернопропашном севообороте на дерновоподзолистой почве. Предшественником в севообороте для пшеницы была викоовсяная смесь, для ячменя картофель. Традиционная обработка как под пшеницу, так и под ячмень включала дискование стерни после предшественника, отвальную вспашку на 22 24 см и предпосевную культивацию. Альтернативными методами обработки почвы являлись: под ячмень минимальная обработка дисковым культиватором на 12 14 см, под пшеницу нулевая обработка, прямой посев с предварительной обработкой поля гербицидом на основе д.в. глифосата. Пшеницу удобряли по схеме: N32P32K32 перед посевом и две подкормки N70 в течение вегетации. За 11 лет исследований средняя урожайность озимой пшеницы на фоне интенсивного применения удобрений в варианте традиционной обработки 5,00 т/га, в варианте нулевой обработки 4,84 т/га (при НСР05 0,56 т/га). За тот же период урожайность ячменя на фоне N40P40K40 составила в варианте традиционной обработки 3,83 т/га, при минимальной 3,91 т/га (при НСР05 0,19). В отдельные годы урожайность озимой пшеницы и ячменя была существенно выше в варианте традиционной вспашки по сравнению с ресурсосберегающей обработкой, в другие годы наоборот, но постоянной тенденции преимущества одной из двух изучаемых технологий выявлено не было. Таким образом, способы обработки почвы традиционная вспашка и ресурсосберегающая обработка, минимальная или нулевая не оказывают постоянного, воспроизводимого из года в год положительного или отрицательного воздействия на урожайность зерновых. За 11летний период наблюдений было выявлено, что на фоне применения рекомендованных доз минеральных удобрений урожайность зерновых в большей степени зависела от метеоусловий вегетационного сезона, нежели от способа обработки почвы. The investigation included the competitive trial of winter wheat and spring barley under conventional and resourcesaving cultivation. The crop rotation was performed on sodpodzolic soil for 4 years. Vetchoat mixture preceded wheat while potato barley. Conventional tillage included disk plowing after the forecrops, 22 24 cm moldboard plowing and seedbed preparation. Alternatively, 12 14 cm disk plowing, zero tillage and direct seeding were used under glyphosatebased herbicide application. Wheat grew on the background of N32P32K32 and obtained N70 twice during its growing season. For 11 years wheat productivity averaged to 5.00 t ha1 under conventional cultivation and 4.84 t ha1 under zero tillage (LSD 0.56 t ha1, P 0.05). Barley yielded 3.83 t grain ha1 under conventional cultivation and 3.91 t grain ha1 under minimum tillage (LSD 0.19, P 0.05) on the background of N40P40K40. In some years wheat and barley performed better under conventional cultivation but the data was inconsistent. Therefore, tillage type had no constant positive effect on crop productivity. Crop productivities were mostly affected by weather conditions when applying the recommended fertilizer rates.