Добірка наукової літератури з теми "Адміністративно-правова охорона"

Охорона та захист власності (майна) вимагають наявності чіткого правого регулювання. Визначення дієвих адміністративно-правових механізмів можливе лише за наявності наукового підґрунтя. Наразі в теорії адміністра-тивного права не існує класифікації суб’єктів, які здійснюють охорону та захисту військового майна. Відповідно в законодавстві України не визначено державний орган або систему органів, відповідальних за виконання функцій охорони та захисту військового майна. Дане питання вимагає запровадження чітких державних механізмів контролю за охороною та захистом військового майна, оцінки їхньої ефективності. У статті розглядається така правова категорія, як адміністративно-правовий статус. Більш детально увага автора зупинилася на особливостях правового статусу суб’єктів, які здійснюють охорону та захист військового майна. Аналізуються такі правові категорії як компетенція, завдання, функції та повноваження, права та обов’язки, їх співвідношення між собою. Запропоновано авторське визначення понять «компетенція» та «повноваження».

Актуальність статті полягає в тому, що охорона та захист прав, свобод і законних інтересів особи є пріоритетним напрямом демократичної соціальної держави, оскільки права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Мета статті полягає в тому, щоб на основі системного аналізу норм законодавства, позицій вчених-адміністративістів та науковців інтелектуального права, статистичної діяльності суб'єктів публічної адміністрації патентної діяльності, визначити патент як об'єкт адміністративно-правової охорони в Україні. В статті розкрито патент як ціннісний об'єкт адміністративно-правової охорони в Україні. Сформовано сутнісні поняття «правова охорона», «адміністративно-правова охорона», «патент». Визначено, що суб'єкти владних повноважень через вчинення адміністративної діяльності охороняють конкретний, індивідуально-персоніфікований документ права промислової власності (патент), посягання на який зумовлює застосування заходів адміністративного примусу з метою захисту прав промислової власності, що нормативно-закріплені цим патентом. Зроблено висновок, що у сфері адміністративно-правової охорони патент відіграє подвійну роль: 1) патент виступає як інструментальний спосіб адміністративно-правової охорони права промислової власності, адже легітимізує правові відносини патентної діяльності, створюючи для них систему правової охорони з метою попередження та припинення посягань і відновлення прав промислової власності як ціннісних об'єктів правового регулювання; 2) патент є ціннісним об'єктом адміністративно-правової охорони в Україні, адже суб'єкти владних повноважень через вчинення адміністративної діяльності охороняють конкретний, індивідуально-персоніфікований документ права промислової власності (патент), посягання на який зумовлює застосування заходів адміністративного примусу з метою захисту прав промислової власності, що нормативно-закріплені цим патентом.

Основними ознаками адміністративно-правової охорони наукових творів, як об’єкта права інтелектуальної власності, є: 1) це елемент державного управління правових відносин, які виникають в процесі реалізації суб’єктами інтелектуальної власності своїх прав у сфері наукової діяльності; 2) здійснюється за допомогою адміністративно-правових засобів; 3) суб’єктом виступають органи публічного управління: державні органи загальної і спеціальної компетенції; установи, організації (правоохоронні органи, Верховна Рада України (Комітет з питань науки і освіти), Кабінет Міністрів України, Департамент розвитку сфери інтелектуальної власності при Міністерстві розвиткуекономіки, торгівлі та сільського господарства, організації колективного управління, Всесвітня організація інтелектуальної власності, тощо); 4) об’єктом адміністративно-правової охорони є авторські права на наукові дослідження і висновки, які викладені у наукових статтях, монографіях, тощо; 5) представлена системою правових заходів, які спрямовані на забезпечення прав автора на наукові твори.

Мета статті полягає у формуванні підходів до створення моделей норм правового деліктного регулювання відносин в адміністративній діяльності, які дозволять підвищити ефективність загального правового регулювання публічного управління.Обговорення: аргументується положення, що у правовому регулюванні суспільних відносин сфери дії адміністративного законодавства основним завданням повинне бути не покарання, а пошук балансу між реалізацією приватних і публічних інтересів шляхом урегулювання питань, які виникають при порушенні положень регулятивних норм

У дисертації наводиться теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та особливостей адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності у сфері наукової діяльності. Охарактеризовано елементи механізму адміністративноправової охорони права інтелектуальної власності у сфері наукової діяльності в Україні, а саме: визначено систему суб’єктів, діяльність яких прямо чи опосередковано спрямована на здійснення та забезпечення адміністративноправової охорони права інтелектуальної власності у сфері наукової діяльності, досліджено форми та методи такої правової охорони, а також з’ясовано особливості адміністративної відповідальності за порушення права інтелектуальної власності у сфері наукової діяльності. Запропоновано напрямки удосконалення адміністративного законодавства, яке регулює охорону права інтелектуальної власності у сфері наукової діяльності в Україні, визначено заходи з оптимізації системи суб’єктів такої адміністративно-правової охорони та перспективні напрями удосконалення взаємодії між ними.
Диссертационное исследование посвящено комплексному изучению проблем и особенностей административно-правовой охраны прав интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности в Украине. В работе исследуется и совершенствуется понятийно-категориальный аппарат, а именно: "право интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности", "административно-правовая охрана прав интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности", "механизм административноправовой охраны прав интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности в Украине", "субъекты административно-правовой охраны прав интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности в Украине", "формы административно-правовой охраны прав интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности", "методы административноправовой охраны прав интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности", "административная ответственность за нарушение права интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности" и пр. Определены сущность и содержание административно-правовой охраны прав интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности, изучено современное состояние ее правового регулирования. Комплексно охарактеризованы элементы механизма административно-правовой охраны прав интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности в Украине, а именно: определена система субъектов, деятельность которых прямо или косвенно направлена на осуществление и обеспечение административноправовой охраны прав интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности, исследованы формы и методы такой правовой охраны, а также выяснены особенности административной ответственности за нарушение права интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности. Предложены конкретные направления совершенствования административного законодательства, регулирующего охрану прав интеллектуальной собственности в сфере научной деятельности в Украине: 1) адаптация и гармонизация национального законодательства, регулирующего правовую охрану интеллектуальной деятельности в сфере научной деятельности с нормами и стандартами международного права; 2) систематизация действующего законодательства в сфере правовой охраны интеллектуальной собственности путем принятия комплексного кодифицированного нормативно-правового акта – Кодекса интеллектуальной собственности; 3) урегулирование правовой охраны интеллектуальной собственности на научные открытия путем определения отдельного раздела в Кодексе интеллектуальной собственности; 4) более детальное урегулирование правовой охраны интеллектуальной собственности на результаты научной деятельности путем определения отдельного раздела в Кодексе интеллектуальной собственности; 5) определение в Кодексе интеллектуальной собственности положений, которые будут определять Национальную систему охраны интеллектуальной собственности в Украине; 6) принятие Положения о создании Национального органа интеллектуальной собственности в соответствии с положениями Концепции реформирования государственной системы правовой охраны интеллектуальной собственности в Украине. Также определены пути оптимизации системы субъектов такой административно-правовой охраны и перспективные направления совершенствования взаимодействия между ними.
The author of the dissertation has provided theoretical generalization and a new solution to the scientific problem, which consists in determining the essence and specific features of administrative and legal protection of intellectual property right in the field of scientific activity. The elements of the mechanism of administrative and legal protection of intellectual property right in the field of scientific activity in Ukraine have been characterized, namely: the author has determined the system of subjects, the activity of which is directly or indirectly aimed at implementing and ensuring administrative and legal protection of intellectual property right in the field of scientific activity, has studied the forms and methods of such legal protection, and has clarified the specific features of administrative liability for the violation of intellectual property right in the field of scientific activity. The author has suggested directions for improving administrative legislation that regulates the protection of intellectual property right in the field of scientific activity in Ukraine, has determined measures for optimization of the system of subjects of such administrative and legal protection and perspective directions for improving the interaction between them.

Дисертацію присвячено дослідженню особливостей адміністративно-правового механізму охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій і визначенню напрямків його удосконалення. Надається авторське визначення поняття "адміністративно-правовий механізм охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій". Серед елементів адміністративно-правового механізму охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій виокремлено: 1) правовідносини (суб’єкти, об’єкт, зміст); 2) принципи адміністративно-правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій; 3) адміністративно-правові норми, що регламентують охорону та захист прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій; 4) адміністративну відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій. Розкривається зміст конституційних, галузевих та міжгалузевих принципів адміністративно-правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій. Запропоновано адміністративно-правове регулювання охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій розуміти як цілеспрямований вплив, прийнятих у встановленому законом порядку адміністративно-правових норм, на суспільні відносини у сфері набуття та реалізації виключних прав особистого і майнового характеру на результати інтелектуальної діяльності у сфері медицини та біотехнології з метою їх упорядкування, розвитку в інтересах не лише правовласників, але й суспільства та держави, а також захисту від неправомірних посягань. Класифікуються джерела адміністративно-правового регулювання охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій: за місцем нормативних актів в ієрархії актів законодавства, за об’єктами прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнології, які потребують охорони та захисту, за спрямованістю положень нормативних актів на охорону чи захист об’єктів права інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій. Визначено особливості суб’єктів адміністративно-правового механізму охорони та захисту прав інтелектуальної власності: це обов’язковий елемент вказаного механізму; серед них є органи законодавчої, виконавчої, судової влади; завершено перехід від трирівневої до дворівневої системи органів виконавчої влади України до повноважень яких належать питання охорони та захисту прав інтелектуальної власності; триває створення Вищого суду інтелектуальної власності, що позначається на стані реалізації судового порядку захисту прав інтелектуальної власності. Серед органів виконавчої влади, які є суб’єктами адміністративно-правового механізму охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій, зважаючи на їх повноваження виокремлено: а) суб’єкти, для яких повноваження з охорони та захисту прав інтелектуальної власності є основними – НОІВ та його структурні підрозділи; б) суб’єкти, які здійснюють повноваження з охорони та захисту прав інтелектуальної власності в межах основних завдань (Кабінет Міністрів України, Міністерство економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства в Україні, Міністерство охорони здоров’я України, Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Антимонопольний комітет України, Державна митна служба України, Національна поліція України, Служба безпеки України). Під адміністративно-правовими формами охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій пропонується розуміти зовнішній прояв управлінської діяльності державних органів (їх посадових осіб), що здійснюється у визначених адміністративним законодавством межах та порядку, з метою створення належних умов для набуття та реалізації виключних прав особистого і майнового характеру на результати інтелектуальної діяльності у сфері медицини та біотехнології та захисту їх від неправомірних посягань. Виділено адміністративно-правові форми охорони прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій: видання адміністративних актів; укладення адміністративних договорів; надання адміністративних послуг. Визначено, що адміністративно-правовою формою захисту права інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій є звернення правовласника до державних органів. Акцентовано увагу на особливостях адміністративно-правових форм охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій, а також їх спільних ознаках. Розкривається зміст адміністративної відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій за КУпАП Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції", Митним кодексом України. Запропоновано з метою удосконалення механізму притягнення до юридичної відповідальності за ст. 476 Митного кодексу України надати митним органам право з власної ініціативи відбирати зразки товару заявленого до митного оформлення для проведення експертизи. Узагальнено досвід США, Японії, Польщі, Німеччини щодо охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій . Сформульовано пріоритетні напрямки удосконалення адміністративно-правового механізму охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій: 1) закріплення на законодавчому рівні понять "винахід у сфері медицини" та "біотехнологічний винахід", що відповідає європейським стандартам захисту прав людини; 2) прийняття Закону України "Про охорону прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій"; 3) вдосконалення методики проведення експертизи заявки на винаходи, об’єктом яких є лікарський засіб; 4) конкретизація положень Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі), що стосується лікарського засобу від 04.12.2013 р.; 5) удосконалення взаємодії суб’єктів адміністративно-правового механізму охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій, зокрема: а) Державного експертного центру МОЗ України та НОІВ щодо проведення експертизи документів, що подаються для державної реєстрації лікарського засобу в частині назви; 2) НОІВ та органів Державної митної служби України щодо внесення першим інформації до Митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що представлена наукова праця є однією із перших у вітчизняній науці адміністративного права спроб комплексно визначити сутність та особливості адміністративно-правового механізму охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій, а також напрямки його удосконалення, що дозволило сформулювати низку нових концептуальних наукових положень та надати авторські пропозиції з досліджуваних питань. Практична цінність висновків та положень дисертації підтверджується тим, що вони можуть бути використані: 1) для розробки подальших напрямків удосконалення адміністративно-правового механізму охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій; 2) для внесення змін в законодавство, що регулює адміністративно-правову охорону та захист прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій; 3) під час проведення занять та підготовки навчально-методичної літератури із дисциплін "Адміністративне право", "Господарське право".
The dissertation deals with peculiarities of the administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology and determines the areas for its improvement. The author’s definition of the concept “administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology” is formulated. The elements of administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology are: 1) legal relations (subjects, object, content); 2) principles of administrative and legal protection and defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology; 3) administrative and legal norms governing the protection and defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology; 4) administrative liability for infringement of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology. The content of constitutional, sectoral, and intersectoral principles of administrative and legal protection and defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology is revealed. It is proposed to define the administrative and legal regulation of protection and defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology as an intentional influence of administrative and legal norms adopted under the law on public relations in the field of acquisition and implementation of exclusive personal and property rights in the field of medicine and biotechnology to organize them, develop in the interests of right holders and society and the state, as well as protection against unlawful encroachment. Sources of administrative and legal regulation of protection and defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology are classified: by the place of regulations in the hierarchy of legislation, by objects of intellectual property rights in medicine and biotechnology that need protection and defense, by the direction of the provisions of regulations on the protection or defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology. The peculiarities of the subjects of the administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights are determined: it is an obligatory element of the specified mechanism; they include the legislative, executive, judicial authorities; the transition from a three-tier to a two-tier system of executive bodies of Ukraine, the powers of which include issues to protect and defend intellectual property rights, has been completed; the creation of the Supreme Court of Intellectual Property continues, which affects the state of the judicial procedure implementation for the protection of intellectual property rights. Among the executive bodies that are the subjects of the administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology, given their powers, the following structural subdivisions are singled out: a) subjects the authority for which to protect and defend intellectual property rights is the main – National Intellectual Property Authority and its structural units; b) subjects exercising powers to protect and defend intellectual property rights within the essential tasks (Cabinet of Ministers of Ukraine, Ministry for Development of Economy, Trade and Agriculture of Ukraine, Ministry of Health of Ukraine, State Service of Ukraine on Medicines and Drug Control, the Antimonopoly Committee of Ukraine, the State Customs Service of Ukraine, the National Police of Ukraine, the Security Service of Ukraine). Administrative and legal forms to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology are proposed to be defined as the external manifestation of management activities of state bodies (their officials), carried out within the administrative legislation limits and procedures, to create appropriate conditions for personal and property rights to the results of intellectual activity in the field of medicine and biotechnology and their protection from unlawful encroachments. The administrative and legal forms to protect intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology are highlighted: issuance of administrative acts; conclusion of administrative agreements; provision of administrative services. It is determined that the administrative and legal form to protect intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology is the application of the right holder to government agencies. Emphasis is placed on the peculiarities of administrative and legal forms to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology, as well as their common features. The content of administrative liability for infringement of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology under the Code of Administrative Offenses of the Law of Ukraine “On Protection against Unfair Competition”, the Customs Code of Ukraine is revealed. To improve the mechanism of prosecution under Art. 476 of the Customs Code of Ukraine, it is proposed to give to customs authorities the right on own initiative to take samples of the goods declared for customs clearance for examination. The experience of the USA, Japan, Poland, and Germany on protection and defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology is summarized. The priority directions to improve the administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnologies are formulated: 1) consolidation at the legislative level of the concepts “invention in the field of medicine” and “biotechnological invention”; 2) adoption the Law of Ukraine “On protection of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology”; 3) improvement of the methodology to examine the application for inventions, the object of which is a medicinal product; 4) specification of the provisions of the Procedure for permitting the Cabinet of Ministers of Ukraine to use a patented invention (utility model) related to a medicinal product as of 04.12.2013; 5) improving the interaction of the subjects of administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology, in particular: а) the State Expert Center of the Ministry of Health of Ukraine and National Intellectual Property Authority on the examination of documents submitted for state registration of a medicinal product in terms of name; b) National Intellectual Property Authority and the bodies of the State Customs Service of Ukraine to enter the first information to the Customs Register of Intellectual Property Rights. The scientific novelty of the obtained results is that the presented scientific work is one of the first attempts in Ukrainian science of administrative law to comprehensively determine the nature and features of the administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in medicine and biotechnology that allowed to formulate several new conceptual scientific positions and to provide author’s suggestion on the investigated issues. The practical significance of the conclusions and provisions of the dissertation lies on the fact that they can be used: 1) to develop further areas for improving the administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology; 2) to amend the legislation governing administrative and legal protection and defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology; 3) during classes and preparation of educational and methodical literature for the courses “Administrative Law”, “Commercial Law”.

Визначається поняття громадського порядку як об’єкта адміністративно- правової охорони. Окреслюються особливості забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Надається характеристика правовим засадам забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах та визначається місце серед них адміністративно-правового регулювання. Встановлюються завдання та функції Служби судової охорони. Визначаються компетенція і повноваження Служби судової охорони. З’ясовуються особливості юридичної відповідальності працівників Служби судової охорони. Розглядається організаційно-штатна структура Служби судової охорони. Узагальнюється зарубіжний досвід охорони та підтримання громадського порядку в судах та визначаються можливості його використання в Україні. Окреслюються перспективні напрямки вдосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує здійснення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Визначаються напрямки удосконалення організаційних засад здійснення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
В диссертации приведено теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, которая заключается в решении комплекса теоретических и практических проблем административно-правового обеспечения охраны и поддержания общественного порядка в судах. В результате проведенного исследования сформулирован ряд выводов, предложений и рекомендаций, направленных на совершенствование соответствующего законодательства. Определяется понятие общественного порядка как объекта административно-правовой охраны, под которым предлагается понимать состояние общественных отношений, сложившееся в результате регулятивного воздействия на них правовых и иных социальных норм, определяющее режим поведения субъектов в общественных местах с целью обеспечения безопасности жизни и здоровья людей, уважения их чести и достоинства, нормального функционирования государственных и общественных институтов, сохранения собственности и поддержания общественного порядка. Отмечается, что общественный порядок является необходимым условием для: а) нормального общения людей, безопасной и беспрепятственной реализации ими своих прав и обязанностей; б) надлежащего выполнения органами публичной власти и их должностными лицами своих задач и функций. Определяются особенности обеспечения охраны и поддержания общественного порядка в судах. Дается характеристика правовым основам обеспечения охраны и поддержания общественного порядка в судах и определяется место среди них административно-правового регулирования. Устанавливаются задачи и функции Службы судебной охраны. Определяются компетенция и полномочия Службы судебной охраны. Доказано, что компетенция и полномочия Службы судебной охраны формируют фундамент ее правового статуса. Отмечается, что ни компетенция, ни полномочия не являются постоянными категориями, а зависят от развития общественных отношений, возникающих в ходе осуществления правосудия, а также характера и объема задач, которые возлагаются на Службу судебной охраны. Под компетенцией Службы судебной охраны предложено понимать определенный объем задач, которые возлагаются на эту Службу и реализуются с учетом предоставленных ей прав и обязанностей. Полномочия Службы судебной охраны, в свою очередь, определены как совокупность предоставленных государством и закрепленных в установленном законом порядке прав и обязанностей, необходимых и достаточных для надлежащего выполнения возложенных на нее задач и функций. Выясняются особенности юридической ответственности работников Службы судебной охраны. Рассматривается организационно-штатная структура Службы судебной охраны. Определено, что организационно- штатная структура территориальных органов Службы судебной охраны окончательно сформирована не во всех регионах. Она находится на стадии своего становления. В краткосрочной перспективе будут доукомплектованы органы управления, продлено обучение и повышение квалификации сотрудников, укомплектованы подразделения оперативно-внезапного действия и личной безопасности судей. Предложено в ближайшее время разработать и утвердить приказом Государственной судебной администрации Положение об организационно-штатной структуре Службы судебной охраны. Обобщается зарубежный опыт охраны и поддержания общественного порядка в судах и определяются возможности его использования в Украине. Определяются перспективные направления совершенствования административного законодательства, регламентирующего осуществление охраны и поддержания общественного порядка в судах. Определяются направления совершенствования организационных основ осуществления охраны и поддержания общественного порядка в судах.
The concept of public order as an object of administrative and legal protection has been determined. Specific features of ensuring the protection of public order in the courts have been outlined. The author has provided characteristics of legal principles of ensuring the protection of public order in the courts and has determined the place of administrative and legal regulation among them. The tasks and functions of the Judicial Protection Service have been established. The competences and powers of the Judicial Protection Service have been determined. Specific features of legal liability of the employees of the Judicial Protection Service have been clarified. The organizational structure of the Judicial Protection Service has been considered. International experience for protecting and keeping public order in the courts has been generalized; and opportunities for its application in Ukraine have been determined. The perspective directions for improving administrative legislation regulating the protection of public order in the courts have been outlined. The directions for improving organizational principles of protecting and keeping public order in the courts have beendetermined.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та особливостей адміністративно-правових засад забезпечення кібербезпеки України, а також опрацюванні напрямків удосконалення адміністративного законодавства, яке регулює забезпечення кібербезпеки в Україні. Визначається поняття та з’ясовуються особливості кібербезпеки як об’єкта адміністративно-правової охорони. Здійснюється історико-правовий аналіз розвитку та становлення правового інституту кібербезпеки. Встановлюються види об’єктів кібербезпеки та кіберзахисту. Характеризуються правові засади забезпечення кібербезпеки України та з’ясовується місце серед них адміністративно-правового забезпечення. Окреслюється коло суб’єктів забезпечення кібербезпеки України та особливості їх адміністративно-правового статусу. Систематизуються адміністративно-правові форми та методи забезпечення кібербезпеки України. Виокремлюються види та особливості юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері кібербезпеки України. Узагальнюється зарубіжний досвід забезпечення кібербезпеки та пропонуються можливості його використання в Україні. Опрацьовуються напрямки вдосконалення адміністративного законодавства, яке регулює забезпечення кібербезпеки в Україні. Пропонуються способи оптимізації системи суб’єктів забезпечення кібербезпеки України та напрямки вдосконалення взаємодії між ними.
В диссертации приведены теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, которая заключается в определении сущности и особенностей административно-правовых основ обеспечения кибербезопасности Украины, а также разработке направлений совершенствования административного законодательства, регулирующего обеспечение кибербезопасности в Украине. Определяется понятие и выясняются особенности кибербезопасности как объекта административно-правовой охраны. Осуществляется историко-правовой анализ развития и становления правового института кибербезопасности. Устанавливаются виды объектов кибербезопасности и киберзащиты. Характеризуются правовые основы обеспечения кибербезопасности Украины и выясняется место среди них административно-правового обеспечения. Определяется круг субъектов обеспечения кибербезопасности Украины и особенности их административно-правового статуса. Систематизируются административно-правовые формы и методы обеспечения кибербезопасности Украины. Выделяются виды и особенности юридической ответственности за нарушение законодательства в сфере кибербезопасности Украины. Обобщается зарубежный опыт обеспечения кибербезопасности и предлагаются возможности его использования в Украине. Прорабатываются направления совершенствования административного законодательства, регулирующего обеспечение кибербезопасности в Украине. Предлагаются способы оптимизации системы субъектов обеспечения кибербезопасности Украины и направления совершенствования взаимодействия между ними.
The author of the dissertation has provided theoretical generalization and a new solution of the scientific problem, which consists in determining the essence and peculiarities of administrative and legal principles of ensuring cyber security of Ukraine, as well as working out the directions of improving administrative legislation that regulates the provision of cyber security in Ukraine. The author has determined the concept and clarified the features of cyber security as an object of administrative and legal protection. The historical and legal analysis of the development and formation of the legal institution of cyber security has been carried out. The types of objects of cyber security and cyber protection have been established. The author has characterized the legal principles of ensuring cyber security of Ukraine and has clarified the place of administrative and legal provision among them. The range of subjects of ensuring cyber security of Ukraine and the peculiarities of their administrative and legal status have been outlined. Administrative and legal forms and methods of ensuring cyber security of Ukraine have been systematized. The types and peculiarities of legal liability for the violations of legislation in the sphere of cyber security of Ukraine have been singled out. International experience of ensuring cyber security has been generalized; the author has offered the possibilities of its application in Ukraine. Areas of improvement of administrative legislation regulating the provision of cyber security in Ukraine have been worked out. The ways for the optimization of the system of subjects of ensuring cyber security of Ukraine and directions of the improvement of interaction between them have been offered.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2017. Дисертаційна робота присвячена визначенню сутності та особливостей адміністративно-правового статусу суб’єктів забезпечення національної безпеки України та шляхів удосконалення його нормативно-правового забезпечення. Особливу увагу приділено проблематиці національної безпеки держави як об’єкта адміністративно-правової охорони та захисту. Досліджуються сутність та особливості національної безпеки держави, поняття та види суб’єктів забезпечення національної безпеки України. З’ясовуються місце, значення та особливості органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських об’єднань у системі суб’єктів забезпечення національної безпеки України. Визначено та охарактеризовано сутність, види та особливості правоохоронних органів України як суб’єктів забезпечення національної безпеки України, їх завдання, функції та повноваження у визначеній сфері. Аналізуються чинники, що впливають на якість забезпечення національної безпеки України. Акцентується увага на проблемах взаємодії та координації між суб’єктами забезпечення національної безпеки України, пропонуються шляхи удосконалення правового регулювання їх діяльності з урахуванням зарубіжного досвіду та можливостей його адаптації в Україні.

Смірнов І. В. Удосконалення механізмів адміністративної діяльності в організації в сучасних умовах : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 281 "Публічне управління та адміністрування" / наук. керівник Н. П. Капітаненко. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 123 с.
UA : В кваліфікаційній роботі розглянуто теоретико-методологічні засади механізмів адміністративної діяльності в організації в сучасних умовах. Розглянуто особливості формування механізмів адміністративної діяльності в організації в сучасних умовах. Певна увага приділяється виявленню перспектив і недоліків механізмів адміністративної діяльності в організації в сучасних умовах.
EN : In the qualification work the theoretical and methodological bases of mechanisms of administrative activity in the organization in modern conditions are considered. Features of formation of mechanisms of administrative activity in the organization in modern conditions are considered. Some attention is paid to identifying prospects and shortcomings of the mechanisms of administrative activity in the organization in modern conditions.