Добірка наукової літератури з теми "Адміністративно-правовий захист"

Охорона та захист власності (майна) вимагають наявності чіткого правого регулювання. Визначення дієвих адміністративно-правових механізмів можливе лише за наявності наукового підґрунтя. Наразі в теорії адміністра-тивного права не існує класифікації суб’єктів, які здійснюють охорону та захисту військового майна. Відповідно в законодавстві України не визначено державний орган або систему органів, відповідальних за виконання функцій охорони та захисту військового майна. Дане питання вимагає запровадження чітких державних механізмів контролю за охороною та захистом військового майна, оцінки їхньої ефективності. У статті розглядається така правова категорія, як адміністративно-правовий статус. Більш детально увага автора зупинилася на особливостях правового статусу суб’єктів, які здійснюють охорону та захист військового майна. Аналізуються такі правові категорії як компетенція, завдання, функції та повноваження, права та обов’язки, їх співвідношення між собою. Запропоновано авторське визначення понять «компетенція» та «повноваження».

Актуальність статті полягає в тому, що на сьогодні в Україні досить непросте становище у сфері обігу медтехніки та товарів медичного призначення в Україні через нестабільність ситуації в країні, недосконалість законодавства в цій сфері та низку інших негативних чинників. Адміністративно-правовий механізм є засобом, за допомогою якого громадяни мають право захистити свої законні права та інтереси, а також мати повноцінне забезпечення права на життя та лікування нації. В умовах постійної реформації законодавства в Україні залишається актуальним питання приведення до ладу вищезазначених заходів як елементів механізму публічного адміністрування обігу медтехніки та товарів медичного призначення в Україні. Слід приділити увагу як практичним, так і теоретичним проблемам у цій сфері, оскільки правове регулювання цієї сфери в нашій державі перебуває на досить низькому рівні. Визначено, що елементами механізму публічного адміністрування обігу медтехніки та товарів медичного призначення в Україні є вітчизняна система нормативно-правових актів, яка регулює адміністративно-правовий статус суб’єктів публічного адміністрування цієї сфери; адміністративно-правовий захист прав, свобод і законних інтересів громадян, що взаємодіють та мають публічно-правові відносини в цій сфері; державний та громадський захист прав, свобод та законних інтересів громадян; юридичні гарантії адміністративно-правового захисту прав і законних інтересів громадян; загальне соціальне забезпечення охорони захисту прав і законних інтересів громадян. Наголошено, що громадяни України відповідно до чинного законодавства мають повне право на реалізацію своїх прав і обов’язків, зокрема й захист від неправомірних посягань на незаконні дії суб’єктів публічної адміністрації, що безпосередньо стосується й елементів механізму публічного адміністрування обігу медтехніки та товарів медичного призначення в Україні. Зроблено висновок, що елементи механізму публічного адміністрування обігу медтехніки та товарів медичного призначення в Україні – це адміністративно-правова система реалізації публічного адміністрування через установлені законодавством інструменти впливу у сфері регулювання механізмів реєстрації, сертифікації та ввезення лікарських засобів, медичної техніки й інших товарів медичного призначення, яка в кінцевому результаті призначена для якісного надання медичних послуг у лікарнях, клініках й інших медичних закладах нашої держави.

Автором даної наукової статті здійснено аналіз поняття та елементів механізму адміністративно-правового захисту прав пацієнтів. Визначено, що механізм є комплексною, динамічною категорією, що дає можливість правозастосуванню та правореалізації положень нормативно-правових актів в дію. Зазначено, що держава за допомогою юридичних механізмів вступаючи в адміністративно-правові відносини виступає головним суб’єктом захисту прав та свобод особи використовуючи правові засоби Визначено, що механізм захисту прав пацієнтів є дворівневим. З одного боку, норми міжнародного законодавства встановлюють основи захисту прав пацієнтів. З іншого, норми національного законодавства не суперечать міжнародно-правовим актам, які ратифікувала Україна та визначають зміст механізму адміністративно-правового захисту прав пацієнтів, що не обмежується виключно особливостями суб’єктів. Запропоновано під механізмом адміністративно-правового захисту прав пацієнтів розуміти комплексну категорію адміністративного права, що являє собою систему взаємопов’язаних самостійних складових, що сприяють захисту фізичних осіб від дій, рішень, бездіяльності суб’єктів публічної адміністрації в сфері охорони здоров’я, їх посадових та службових осіб, а також керівників та працівників закладів охорони здоров’я. Автором акцентовано увагу на співвідношенні понять «механізм адміністративно-правового регулювання» та «механізм адміністративно-правового захисту». До елементів механізму адміністративно-правового захисту прав пацієнтів віднесено: – система нормативноправових актів, якими урегульовані відносини адміністративно-правового захисту прав пацієнтів; – суб’єкти публічної адміністрації, що уповноважені здійснювати адміністративно-правовий захист прав пацієнтів; – форми захисту прав пацієнтів – судова та позасудова; – методи публічного адміністрування за допомогою яких здійснюється захист прав пацієнтів; – адміністративні процедури захисту прав пацієнтів, що визначені в Кодексі України про адміністративні правопорушення, Кодексі адміністративного судочинства та законах України.

Важливим елементом державної політики національної безпеки є захист критичної інфраструктури. У переважній більшості наукових публікацій цей напрям фахівцями віднесено до напрямів безпекової політики. Служба безпеки України (СБУ), виступаючи суб’єктом забезпечення національної безпеки, також є одним із головних суб’єктів системи органів держави, що реалізують державну політику у сфері захисту критичної інфраструктури. Однак низка теоретичних і практичних проблем залишаються поза увагою науковців, зокрема: адміністративно-правовий статус СБУ як суб’єкта державної системи захисту критичної інфра структури. Метою статті є наукове обґрунтування адміністративно-правового статусу СБУ як суб’єкта державної системи захисту критичної інфраструктури, формулювання концептуальних блоків щодо визначення місця та ролі в становленні й ефективному управлінні системою захисту критичної інфраструктури в умовах середовища, що динамічно змінюється, а також в умовах становлення нових суспільних відносин у сфері інфраструктури. Здійснено догматико-юридичний, формально-юридичний та логіко-семантичний аналіз чинного законодавства, що регулює суспільні відносини у сфері захисту критичної інфраструктури за участю СБУ. Встановлено особливості організаційної моделі системи захисту критичної інфра структури, які визначаються характером, різноманіттям, складністю процесів управління, які відбуваються зсередини цієї системи, ступенем спеціалізації та нормативного закріплення адміністративно-правової компетенції суб’єктів системи захисту критичної інфраструктури в системі нормативно-правових актів, масштабами та характером діяльності із захисту критичної інфраструктури, її специфікою, налагодженням ефективних механізмів координації та взаємодії, державно-приватного партнерства і міжнародного співробітництва відповідно до законодавства. Обґрунтовано правовий статус СБУ як суб’єкта захисту критичної інфраструктури через визначення її місця та ролі в цій системі. Автор доходить висновку щодо видової належності державної політики захисту критичної інфраструктури до державної політики національної безпеки. Розроблено пропозиції з удосконалення чинного законодавства щодо реалізації СБУ своїх повноважень у сфері захисту критичної інфраструктури.

Актуальність захисту прав біженців набуває все більше і більше обертів. На сьогоднішній день найбільш поширеною причиною для надання статусу біженця є воєнні дії на певній території чи в певній державі. Тому для ефективного захисту прав біженців важливо визначити їх правовий статус, який розкриває весь зміст прав, обов’язків та гарантій громадянина.

В сучасних умовах функціонування ринкової економіки Україна невідворотно зіштовхується зі значною кількістю загроз. Їх вплив полягає в порушенні стабільності діяльності системи економіки, створенні перешкод для втілення у життя права власності, а також погіршенні інвестиційного клімату в країні. Серед цих загроз рейдерству виділено особливе місце і на сьогоднішній день саме йому має приділятися найбільша увага. Представники Українського союзу промисловців і підприємців провели підрахунки, згідно з якими в країні ведуть діяльність близько 50 рейдерських груп. Офіційна статистика вказує на те, що промислові об’єкти і об’єкти нерухомості є найбільш частими жертвами рейдерських захоплень. З кожним роком спеціальні органи фіксують значне збільшення кількості звернень підприємців, котрі повідомляються про намагання з боку рейдерів захопити їх майно. Об’єднавши дані Кабінету Міністрів України та різноманітних громадських організацій, ми отримуємо вкрай гнітючу статистику: рейдерство приносить щорічні втрати для економіки держави у розмірі від 20 до 65 млрд. гривень.

Бурда С.Я. Адміністративно-правовий захист учасників виборів і референдумів в Україні: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / Бурда Степан Ярославович. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2010. - 223 с.
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню адміністративно- правового захисту учасників виборів і референдумів в Україні. Розглянуто адміністративно-правовий статус та адміністративно-правові засади захисту учасників виборів і референдумів в Україні. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, положень, пропозицій, які є важливими для обґрунтування та застосування адміністративно-правових заходів, спрямованих на забезпечення захисту прав учасників виборів і референдумів в Україні та проведення профілактики з метою запобігання даного виду правопорушень. The dissertation is devoted to administrative and legal protection of participants of the elections and referendums in Ukraine. Thesis dears with analysis of administrative and legal status and administrative and legal framework for protecting the participants of elections and referendums in Ukraine. As far as resuts of the research are concerned a number of conclusions, regulations, proposals that are important to the study and application of administrative and legal measures to protect the rights of elections and referendums in Ukraine and for prophylaxis to prevent this type of crime have been put forward.

Адміністративно-правовий спосіб захисту полягає в тому, що розгляд та вирішення суперечливих питань здійснюється органом державного управління. Поняття „адміністративно-правовий захист” являє собою сукупність застосовуваних в адміністративному порядку юридичних засобів, спрямованих на здійснення уповноваженими органами (посадовими особами), а також особами та громадянами відповідних процесуальних дій, спрямованих на припинення незаконного посягання на права, свободу та інтереси громадян; ліквідацію будь-яких перешкод під час їх здійснення; визнання або підтвердження, поновлення та примусове виконання прав, невиконаних або неналежним чином виконаних обов’язків з притягненням винної особи до відповідальності. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34639

Зарубіжні друковані видання називають Україну одним із лідерів у сфері надання послуг сурогатного материнства, зазначаючи, що вона перетворилася на світовий центр«репродуктивного туризму». Офіційна статистика щодо кількості дітей, народжених урезультаті використання сурогатного материнства, відсутня,але існують припущення експертів, що щороку в Україні народжується більше ніж 1500 дітей від сурогатних матерів [1]. В умовах зростання ринку послуг сурогатного материнства, обумовленого значним попитом, де комерційні інтереси можуть бути переважаючим фактором, актуалізується питання правового захисту дітей, народжених сурогатними матерями. Трапляються ситуації, коли дитина, народжена із застосуванням сурогатного материнства, потрапляє у «правовий вакуум»: коли потенційні батьки змінюють своє рішення і більше не хочуть дитину, а проведення абортувже неможливе або сурогатна мати відмовляється від аборту; коли сурогатна мати не піклується про своє здоров’я і ризикує здоров’ям дитини тощо. У таких ситуаціях для дітей існує ризик бути покинутими або стати жертвами жорстокого поводження, стати особами без громадянства.

Дисертацію присвячено дослідженню особливостей адміністративно-правового механізму охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій і визначенню напрямків його удосконалення. Надається авторське визначення поняття "адміністративно-правовий механізм охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій". Серед елементів адміністративно-правового механізму охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій виокремлено: 1) правовідносини (суб’єкти, об’єкт, зміст); 2) принципи адміністративно-правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій; 3) адміністративно-правові норми, що регламентують охорону та захист прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій; 4) адміністративну відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій. Розкривається зміст конституційних, галузевих та міжгалузевих принципів адміністративно-правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій. Запропоновано адміністративно-правове регулювання охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій розуміти як цілеспрямований вплив, прийнятих у встановленому законом порядку адміністративно-правових норм, на суспільні відносини у сфері набуття та реалізації виключних прав особистого і майнового характеру на результати інтелектуальної діяльності у сфері медицини та біотехнології з метою їх упорядкування, розвитку в інтересах не лише правовласників, але й суспільства та держави, а також захисту від неправомірних посягань. Класифікуються джерела адміністративно-правового регулювання охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій: за місцем нормативних актів в ієрархії актів законодавства, за об’єктами прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнології, які потребують охорони та захисту, за спрямованістю положень нормативних актів на охорону чи захист об’єктів права інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій. Визначено особливості суб’єктів адміністративно-правового механізму охорони та захисту прав інтелектуальної власності: це обов’язковий елемент вказаного механізму; серед них є органи законодавчої, виконавчої, судової влади; завершено перехід від трирівневої до дворівневої системи органів виконавчої влади України до повноважень яких належать питання охорони та захисту прав інтелектуальної власності; триває створення Вищого суду інтелектуальної власності, що позначається на стані реалізації судового порядку захисту прав інтелектуальної власності. Серед органів виконавчої влади, які є суб’єктами адміністративно-правового механізму охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій, зважаючи на їх повноваження виокремлено: а) суб’єкти, для яких повноваження з охорони та захисту прав інтелектуальної власності є основними – НОІВ та його структурні підрозділи; б) суб’єкти, які здійснюють повноваження з охорони та захисту прав інтелектуальної власності в межах основних завдань (Кабінет Міністрів України, Міністерство економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства в Україні, Міністерство охорони здоров’я України, Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Антимонопольний комітет України, Державна митна служба України, Національна поліція України, Служба безпеки України). Під адміністративно-правовими формами охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій пропонується розуміти зовнішній прояв управлінської діяльності державних органів (їх посадових осіб), що здійснюється у визначених адміністративним законодавством межах та порядку, з метою створення належних умов для набуття та реалізації виключних прав особистого і майнового характеру на результати інтелектуальної діяльності у сфері медицини та біотехнології та захисту їх від неправомірних посягань. Виділено адміністративно-правові форми охорони прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій: видання адміністративних актів; укладення адміністративних договорів; надання адміністративних послуг. Визначено, що адміністративно-правовою формою захисту права інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій є звернення правовласника до державних органів. Акцентовано увагу на особливостях адміністративно-правових форм охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій, а також їх спільних ознаках. Розкривається зміст адміністративної відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій за КУпАП Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції", Митним кодексом України. Запропоновано з метою удосконалення механізму притягнення до юридичної відповідальності за ст. 476 Митного кодексу України надати митним органам право з власної ініціативи відбирати зразки товару заявленого до митного оформлення для проведення експертизи. Узагальнено досвід США, Японії, Польщі, Німеччини щодо охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій . Сформульовано пріоритетні напрямки удосконалення адміністративно-правового механізму охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій: 1) закріплення на законодавчому рівні понять "винахід у сфері медицини" та "біотехнологічний винахід", що відповідає європейським стандартам захисту прав людини; 2) прийняття Закону України "Про охорону прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій"; 3) вдосконалення методики проведення експертизи заявки на винаходи, об’єктом яких є лікарський засіб; 4) конкретизація положень Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі), що стосується лікарського засобу від 04.12.2013 р.; 5) удосконалення взаємодії суб’єктів адміністративно-правового механізму охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій, зокрема: а) Державного експертного центру МОЗ України та НОІВ щодо проведення експертизи документів, що подаються для державної реєстрації лікарського засобу в частині назви; 2) НОІВ та органів Державної митної служби України щодо внесення першим інформації до Митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що представлена наукова праця є однією із перших у вітчизняній науці адміністративного права спроб комплексно визначити сутність та особливості адміністративно-правового механізму охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій, а також напрямки його удосконалення, що дозволило сформулювати низку нових концептуальних наукових положень та надати авторські пропозиції з досліджуваних питань. Практична цінність висновків та положень дисертації підтверджується тим, що вони можуть бути використані: 1) для розробки подальших напрямків удосконалення адміністративно-правового механізму охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій; 2) для внесення змін в законодавство, що регулює адміністративно-правову охорону та захист прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій; 3) під час проведення занять та підготовки навчально-методичної літератури із дисциплін "Адміністративне право", "Господарське право".
The dissertation deals with peculiarities of the administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology and determines the areas for its improvement. The author’s definition of the concept “administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology” is formulated. The elements of administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology are: 1) legal relations (subjects, object, content); 2) principles of administrative and legal protection and defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology; 3) administrative and legal norms governing the protection and defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology; 4) administrative liability for infringement of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology. The content of constitutional, sectoral, and intersectoral principles of administrative and legal protection and defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology is revealed. It is proposed to define the administrative and legal regulation of protection and defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology as an intentional influence of administrative and legal norms adopted under the law on public relations in the field of acquisition and implementation of exclusive personal and property rights in the field of medicine and biotechnology to organize them, develop in the interests of right holders and society and the state, as well as protection against unlawful encroachment. Sources of administrative and legal regulation of protection and defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology are classified: by the place of regulations in the hierarchy of legislation, by objects of intellectual property rights in medicine and biotechnology that need protection and defense, by the direction of the provisions of regulations on the protection or defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology. The peculiarities of the subjects of the administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights are determined: it is an obligatory element of the specified mechanism; they include the legislative, executive, judicial authorities; the transition from a three-tier to a two-tier system of executive bodies of Ukraine, the powers of which include issues to protect and defend intellectual property rights, has been completed; the creation of the Supreme Court of Intellectual Property continues, which affects the state of the judicial procedure implementation for the protection of intellectual property rights. Among the executive bodies that are the subjects of the administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology, given their powers, the following structural subdivisions are singled out: a) subjects the authority for which to protect and defend intellectual property rights is the main – National Intellectual Property Authority and its structural units; b) subjects exercising powers to protect and defend intellectual property rights within the essential tasks (Cabinet of Ministers of Ukraine, Ministry for Development of Economy, Trade and Agriculture of Ukraine, Ministry of Health of Ukraine, State Service of Ukraine on Medicines and Drug Control, the Antimonopoly Committee of Ukraine, the State Customs Service of Ukraine, the National Police of Ukraine, the Security Service of Ukraine). Administrative and legal forms to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology are proposed to be defined as the external manifestation of management activities of state bodies (their officials), carried out within the administrative legislation limits and procedures, to create appropriate conditions for personal and property rights to the results of intellectual activity in the field of medicine and biotechnology and their protection from unlawful encroachments. The administrative and legal forms to protect intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology are highlighted: issuance of administrative acts; conclusion of administrative agreements; provision of administrative services. It is determined that the administrative and legal form to protect intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology is the application of the right holder to government agencies. Emphasis is placed on the peculiarities of administrative and legal forms to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology, as well as their common features. The content of administrative liability for infringement of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology under the Code of Administrative Offenses of the Law of Ukraine “On Protection against Unfair Competition”, the Customs Code of Ukraine is revealed. To improve the mechanism of prosecution under Art. 476 of the Customs Code of Ukraine, it is proposed to give to customs authorities the right on own initiative to take samples of the goods declared for customs clearance for examination. The experience of the USA, Japan, Poland, and Germany on protection and defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology is summarized. The priority directions to improve the administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnologies are formulated: 1) consolidation at the legislative level of the concepts “invention in the field of medicine” and “biotechnological invention”; 2) adoption the Law of Ukraine “On protection of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology”; 3) improvement of the methodology to examine the application for inventions, the object of which is a medicinal product; 4) specification of the provisions of the Procedure for permitting the Cabinet of Ministers of Ukraine to use a patented invention (utility model) related to a medicinal product as of 04.12.2013; 5) improving the interaction of the subjects of administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology, in particular: а) the State Expert Center of the Ministry of Health of Ukraine and National Intellectual Property Authority on the examination of documents submitted for state registration of a medicinal product in terms of name; b) National Intellectual Property Authority and the bodies of the State Customs Service of Ukraine to enter the first information to the Customs Register of Intellectual Property Rights. The scientific novelty of the obtained results is that the presented scientific work is one of the first attempts in Ukrainian science of administrative law to comprehensively determine the nature and features of the administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in medicine and biotechnology that allowed to formulate several new conceptual scientific positions and to provide author’s suggestion on the investigated issues. The practical significance of the conclusions and provisions of the dissertation lies on the fact that they can be used: 1) to develop further areas for improving the administrative and legal mechanism to protect and defend intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology; 2) to amend the legislation governing administrative and legal protection and defense of intellectual property rights in the field of medicine and biotechnology; 3) during classes and preparation of educational and methodical literature for the courses “Administrative Law”, “Commercial Law”.

Однією з найактуальніших проблем побудови демократичної держави на основі верховенства права в Україні сьогодні є створення та гарантування ефективного функціонування незалежної системи судових органів, головним завданням яких є захист прав і свобод фізичних осіб. Виконання судом завдань, пов’язаних із захистом прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства та держави, потребує відповідного юридичного та організаційного забезпечення їх діяльності.
One of the most pressing problems of building a democratic state based on the rule of law in Ukraine today is the creation and guarantee of the effective functioning of an independent judiciary, whose main task is to protect the rights and freedoms of individuals. The court's performance of tasks related to the protection of the rights, freedoms and interests of individuals, the rights and interests of legal entities, the interests of society and the state, requires appropriate legal and organizational support for their activities.

Існуючі нині в нашій країні проблеми щодо функціонування єдиної державної системи цивільного захисту (далі – ЄДС ЦЗ) України, про які вже давно та відкрито говориться як у науково-експертному середовищі, так і констатується керівними посадовими особами держави на офіційному рівні, не в останню чергу зумовлені недоліками організаційно-правових засад діяльності центрального органу виконавчої влади (далі – ЦОВВ) України, відповідального за реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту (далі – ЦОВВ України з питань ЦЗ). Актуальність дослідження пояснюється тим, що згідно з Планом організації виконання Кодексу цивільного захисту України, схваленим на засіданні Кабінету Міністрів України 19 грудня 2012 (протокол № 97) на МНС України, як тогочасний центральний орган виконавчої влади, котрий мав забезпечити формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, було покладено завдання забезпечення виконання заходів щодо перегляду та приведення у відповідність із Кодексом актів Кабінету Міністрів України, а також забезпечення приведення власних нормативно-правових актів МНС України, у тому числі й тих, правовою підставою для видання яких виступали акти законодавства, що із введенням у дію Кодексу були визнані такими, що втратили чинність.
Существующие в настоящее время в нашей стране проблемы по функционированию единой государственной системы гражданской защиты (далее - ЕДС ЦЗ) Украины, о которых уже давно и открыто говорится как в научно-экспертной среде, так и констатируется руководящими должностными лицами государства на официальном уровне, не в последнюю очередь обусловленные недостатками организационно-правовых основ деятельности центрального органа исполнительной власти (далее - ЦОИВ) Украины, ответственного за реализацию государственной политики в сфере гражданской защиты (далее - ЦОИВ Украины по вопросам ЦЗ). Актуальность исследования объясняется тем, что согласно Плану организации выполнения Кодекса гражданской защиты Украины, одобренным на заседании Кабинета Министров Украины 19 декабря 2012 (протокол № 97) на МЧС Украины, как тогдашний центральный орган исполнительной власти, который должен обеспечить формирование и реализацию государственной политики в сфере гражданской защиты, была возложена задача обеспечения выполнения мероприятий по пересмотру и приведению в соответствие с Кодексом актов Кабинета Министров Украины, а также обеспечение приведения вла менных нормативно-правовых актов МЧС Украины, в том числе и тех, основанием для издания которых выступали акты законодательства, с введением в действие Кодекса были признаны утратившими силу.
The current problems in our country regarding the functioning of the unified state system of civil protection (hereinafter referred to as the UES of the Central Committee) of Ukraine, which have long been mentioned openly in the scientific and expert environment, are also stated by the leading officials of the state at the official level, not least due to the disadvantages of the organizational and legal basis of the activities of the central executive authority (hereinafter - CEB) of Ukraine, responsible for implementation of the state policy in the field of civil protection (hereinafter referred to as the Central Election Commission of Ukraine on CEC issues). The urgency of the study is explained by the fact that according to the Plan of the implementation of the Code of Civil Protection of Ukraine, approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine on December 19, 2012 (Minutes No. 97), the Ministry of Emergencies as the then central executive body, which was supposed to ensure the formation and implementation of state policy in the field of civil protection, was tasked with ensuring the implementation of measures to revise and bring the Cabinet of Ministers of Ukraine into conformity with the Code of Criminal Procedure, as well as ensuring the bringing of self the legal acts of the Ministry of Emergencies of Ukraine, including those legal grounds for the publication of which were acts of legislation that, with the introduction of the Code, were declared invalid.

Належний судовий захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів громадян є завданням національних судових органів. Діяльність будь-якого такого суб’єкту націлена на його систематичне виконання та має за мету підвищити рівень ефективності судової системи, сприяючи, тим самим, посиленню ролі судової влади, а також необхідного зростання довіри населення до цієї гілки. Вочевидь, що саме від дієвого судового захисту з боку всіх відповідних учасників судової системи помітно суттєво буде залежати політична стабільність та економічна стійкість держави, що має вкрай вагоме значення в нинішніх, без перебільшення, складних умовах. Це також може відобразитися на подальшому розвитку Української держави, позначаючись на її позиціях і впливаючи на становище під час прийняття значної кількості рішень стратегічно важливих для країни.
Proper judicial protection of violated, unrecognized or disputed rights and legitimate interests of citizens is the task of national courts. The activities of any such entity are aimed at its systematic implementation and aim to increase the efficiency of the judiciary, thereby helping to strengthen the role of the judiciary, as well as the necessary increase in public confidence in this branch. It is obvious that the political stability and economic stability of the state, which is extremely important in the current, without exaggeration, difficult conditions, will significantly depend on the effective judicial protection of all relevant participants in the judicial system. It can also affect the further development of the Ukrainian state, affecting its positions and influencing the situation when making a significant number of decisions strategically important for the country.