Добірка наукової літератури з теми "Біопрепарати"

Мета. Здійснити аналіз сучасного стану застосування біопрепаратів для післязбиральної обробки плодів і овочів з метою зменшення втрат під час зберігання. Результати. Аналіз сучасної вітчизняної й зарубіжної наукової та патентної літератури свідчить про те, що основними перевагами біопрепаратів є те, що при їх застосуванні вирішується проблема стійкості фітопатогенних мікроорганізмів до хімічних препаратів, підвищується якість урожаю й знижується витрата добрив. Біопрепарати покращують польову схожість насіння, морфобіологічні характеристики проростків при проростанні, формування листкового апарату й інтенсивність фотосинтезу при розвитку й дозріванні насіння. Біологічні препарати відносять до екологічно безпечних препаратів (речовини, що їх продукують бактерії-антагоністи, не забруднюють ґрунт і врожай) і мають специфічну дію (висока ефективність проти певних видів фітопатогенних мікроорганізмів). Висновок. Біопрепарати на основі бактерій із різною поліфункціональною дією характеризуються високою ефективністю у регуляції фітопатогенної мікробіоти як в агроценозах, так і під час зберігання, що сприяє зниженню рівня біологічного забруднення агроекосистем, потенційних біоекологічних ризиків в агроекосистемах та підвищенню якості плодоовочевої продукції та зменшення втрат під час зберігання. У багатьох країнах світу широко розповсюджені дослідження, спрямовані на пошук високоактивних штамів мікроорганізмів для створення на їх основі біологічних препаратів. Застосування таких біопрепаратів підвищує продуктивність, подовжує термін зберігання та затримує ураження продукції мікробіологічними хворобами. Зменшити втрати плодів важливо не тільки під час холодильного зберігання, але й у передзбиральний період. Сьогодні проблему зниження втрат плодів у передзбиральний період вирішують із застосуванням відповідних біопрепаратів. Способи зберігання плодів і овочів із використанням біологічних плівок ще мало досліджені. Порівняно з іншими дані способи є менш економічно затратними та більш екологічно чистими.

Натепер все більшої актуальності набуває проблема відтворення родючості ґрунту на основі біологізації зем- леробства. Необхідність її розв’язання зумовлена тим, що розвиток землеробства вимагає врахування законів природи з метою збереження її ресурсного потенціалу шляхом скорочення техногенних навантажень та енер- гетичних витрат. Водночас ключового значення набуває рекуперація відпрацьованих солом’яних грибних блоків як органічного добрива. З агрохімічного боку останнім часом виникає доцільність ґрунтового використання такого виду відходів. Водночас утилізується значна маса її органічної речовини, забезпечуючи ґрунт суб- стратом для гумусоутворення та елементами живлення. Метою досліджень було розробити екологічно без- печну технологію утилізації відходів промислового виробництва гриба Глива звичайна, котра була б мак- симально простою в застосуванні й водночас дешевою, з використанням мікробіологічних препаратів. Методи. Агрохімічний аналіз, польовий дослід у коротко ротаційній зернотрав’яній сівозміні з викорис- танням мінеральних добрив, біопрепарату й солом’яних відходів грибного виробництва, врожайність та якісні характеристики зерна ячменю. Агротехніка вирощу- вання ячменю в дослідах була загальновизнаною для зони північного Степу України. Результати. За результатами лабораторно-польових досліджень в умовах Північного Степу України розгля- нуто можливість ґрунтового способу утилізації солом’я- них відходів з їх інокуляцією біопрепаратом ЕМ Біоактив у поєднанні з мінеральними добривами в технології обробки ячменю. У результаті досліджень встановлено, що внесення солом’яних відходів спільно з біопрепара- том сприяє активізації ґрунтової мікрофлори й поліп- шенню забезпеченості рослин елементами живлення. Внесення їх на тлі мінеральних добрив (N60P40K35) пози- тивно впливає на врожайність та якісні характеристики зерна ячменю. Економічно обґрунтована ефектив- ність їх застосування за ґрунтового способу утилізації солом’яних відходів на прикладі ячменю. Висновки. Внесення соломовміщувальних речо- вин, інокульованих біопрепаратом разом з азотними добавками, приводить до поліпшення агрофізичного стану ґрунту, його водного і поживного режимів. За вико- ристання соломовміщувальних відходів в поєднанні з біопрепаратом та азотними добривами прибавка вро- жайності ячменю збільшилася в середньому на 12–15%. Для отримання вищої врожайності необхідно вносити солом’яні відходи й біопрепарат разом із мінеральними добривами. Застосування солом’яних відходів, біопре- парату й азотних добрив економічно ефективно впливає на поліпшення екологічних функцій чорнозему типового.

Актуальність теми дослідження. У зв’язку з тим, що більшість харчових виробництв залежно від галузі, асортименту продукції, що виробляється, сезонності та інших факторів, мають різний склад стічних вод, дослідження нових ефективних технологій біологічного водоочищення для конкретних виробництв є актуальним. Постановка проблеми. Стічні води підприємств молокопереробної галузі характеризуються високим вмістом органічних домішок, завислих речовин, можуть мати несприятливий для біологічного очищення вмісту біогенних елементів і значення рН, тому ефективність очищення води може залишатися досить низькою. І нагальною проблемою сьогодення є удосконалення наявних і розробка новітніх технологій очищення стічних вод на підприємствах галузі. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження використання біопрепаратів для очищення природних і штучних водойм, побутово-господарських та стічних вод багатьох підприємств обґрунтовані та представлені в роботах багатьох відомих українських та закордонних учених. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Незважаючи на численні дослідження, у літературних джерелах недостатньо даних щодо ефективності застосування біопрепаратів для очищення стічних вод молокопереробних підприємств. Постановка завдання. Метою роботи було визначення можливості та ефективності доочистки стічних вод молокопереробних підприємств за допомогою біопрепаратів. Досліджували вплив біопрепаратів «Гріз-Тріт», «Лагун-Тріт», «Біо-Р», «Понд-Тріт» на гідрохімічні показники стоків ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод». Виклад основного матеріалу. Показано можливість використання біопрепаратів торгової марки «Мікрозим» у технології очищення стічних вод сирзаводів. Ефективність доочищення стічних вод перевірялась шляхом визначення хімічної потреби кисню (ХПК), вмісту фосфатів, амонію сольового та заліза загального до та після внесення біопрепарату. Висновки відповідно до статті. Найбільш ефективним для доочищення стічних вод є біопрепарат «Понд-Тріт». При його використанні ХПК знижується у 18,9 раза, вміст амонію сольового – у 4,5 раза, фосфатів – у 4,7 раза, заліза загального – у 3,6 раза.

Найвищі показники проростання насіння Pinus sylvestris L. в умовах in vitro виявлено за умов їхнього оброблення штамами Trichoderma viride 2016, Trichoderma lignorum 201. Менш ефективними виявилися штами Fusarium oxysporum 206, Fusarium sambucinum 16, Penicillium lanosum 201, Trichothecium roseum 2016. У лісовому розсаднику для передпосівного оброблення насіння найефективнішими виявилися Trichoderma viride 2016, Trichoderma viride 16, Trichoderma lignorum 201, Alternaria alternata 2016. Фітотоксичний вплив виявили штами Fusarium sambucinum 2016, Penicillium variabile 16, Penicillium lanosum 201, Aspergillus fumigatus 20, Aspergillus fumigatus 2016. Оброблення насіння штамами Trichoderma viride 2016, Trichoderma viride 16 забезпечило збільшення висоти сіянців сосни на 15-19%, діаметра на кореневій шийці – на 10-21% та маси коренів – на 39-40%. Використання штамів Trichoderma lignorum 201, Alternaria alternata 2016 збільшило ці ж показники сіянців, порівняно з контролем, на 5-14, 5 та 37% відповідно. Водна витяжка із мортмаси листків Corylus avellana сприяла збільшенню висоти сіянців на 19%, діаметра на кореневій шийці – на 15%, маси коренів – на 30%, порівняно із контролем. За оброблення насіння витяжкою із мортмаси листків Tilia cordata Mill. збільшення згаданих показників становило 13, 13 та 23% відповідно. За оброблення насіння водною витяжкою із мортмаси листків Quercus robur L. та Alnus glutinosa Gaertn. ріст сіянців пригнічувався: їхня висота, порівняно з контролем, зменшилася на 23 і 13%, діаметр на кореневій шийці – на 29 і 11%, маса корінців – на 9 і 33%. За оброблення насіння біопрепаратами Триходермін, Гаупсин, Планриз у лабораторних умовах, його якісні показники в усіх варіантах були вищими, ніж на контролі. У лісовому розсаднику за передпосівного оброблення насіння зазначеними вище біопрепаратами висота сіянців збільшилася на 5-19%, діаметр на кореневій шийці – на 10-21%, а маса коренів – на 38-53%, порівняно із контролем. Менш ефективними виявилися біопрепарати Мікосан-Н і Фітоспорин.

Мета. Визначити фотосинтетичну активність ячменю озимого за результатами досліджень. Встановити вплив на її складники проведених упродовж 2016–2019 рр. біологічних особливостей сорту та оптимізації живлення. У дослідженнях застосували ресурсозберігаючу систему живлення, яка базується на використанні сучасних біопрепаратів для позакореневих підживлень в основні періоди вегетації. Методи. Вирощували сорти ячменю озимого на чорноземі південному на дослідних полях Навчально-науково-практичного центру Миколаївського НАУ, що має середню забезпеченість рухомим азотом та підвищену фосфором і калієм. Усі елементи технології, відбори зразків рослин, їх визначення проводили згідно з методичними рекомендаціями та ДСТУ. Результати. За результатами трирічних досліджень з ячменем озимим (вирощували чотири сорти) з оптимізації живлення рослин на засадах ресурсозбереження встановлено, що проведення позакореневих підживлень сучасними біопрепаратами позитивно впливало на ростові процеси рослин ячменю, зокрема приводило до збільшення площі листкової поверхні та посилення їх фотосинтетичної діяльності. Визначено, що максимальної величини площа листкової поверхні рослин усіх досліджуваних сортів ячменю озимого досягла у період колосіння. Проведення позакореневих підживлень біопрепаратами двічі за вегетацію у фази весняного кущення та на початку виходу рослин у трубку збільшувало цей показник порівняно з одноразовою обробкою в першу фазу. Найбільш впливовими на збільшення всіх досліджуваних чинників фотосинтетичної діяльності виявилося використання для підживлень Азотофіту й Органік-балансу. Із взятих на вивчення сортів більшою мірою на це реагували Оскар і Валькірія. Між площею листкової поверхні досліджуваних сортів ячменю озимого та рівнями врожайності зерна встановлено тісні кореляційно-регресійні залежності. Висновки. Встановлено, що оптимізація живлення позитивно позначалась на всіх складниках, що характеризують роботу фотосинтезуючих процесів рослин, зокрема площі їх асиміляційної поверхні. Цей показник залежав і змінювався від впливу біопрепарату, використаного для підживлень, фази та кількості проведених підживлень, особливостей сорту, погодних умов року вирощування.

Метою проведення досліджень було визначення можливості зменшення хімічного навантаження на навколишнє середовище за застосування літнього садіння свіжозібраними бульбами. Методи. Польові дослідження виконувалися згідно з вимогами методик дослідної справи та методичних рекомендацій щодо про- ведення досліджень із картоплею на зрошуваних зем- лях Інституту зрошуваного землеробства НААН в зоні дії Інгулецької зрошувальної системи. Математичну обробку експериментальних даних здійснювали за загальноприйнятими методиками. Дослідженнями було передбачено порівняння впливу обробки садивних час- ток бульб хімічними препаратами після підсихання на них 4-и компонентного розчину стимуляторів (1% тіосе- човини, 1% роданістого калію, 0,002% бурштинової кислоти, 0,0005% гібереліну) на схожість, розвиток рослин та продуктивність посадки. Вивчались препарати Гаупсин, Триходермін, Мочевин К-6. Ці біопрепарати не шкідливі для людини, теплокровних тварин, комах, риб, не нагромаджуються в рослинах. Агротехніка в досліді, крім досліджуваних факторів, загальноприйнята для зрошуваних земель півдня України. Повторність – чоти- риразова. Результати. Впливу будь-якого препарату як в чистому вигляді, так і в сполученні з іншими препа- ратами на інтенсивність утворення сходів виявлено не було. Середні значення урожайності за три роки дослі- джень вказують на те, що жоден з варіантів обробки насіннєвих бульб не забезпечив суттєве підвищення продуктивності рослин. Максимальну середню врожай- ність бульб забезпечив варіант з додатковою обробкою бульб біопрепаратом Гаупсин – 21,19 т/га, що всього на 1,58% перевищило контроль (фон). Продуктивність контрольних варіантів становила 20,86 та 20,72 т/га. Мінімальна середня врожайність становила 18,86 т/га, що на 2,0 т, або 9,59% нижче контролю у варіанті з додат- ковою обробкою препаратом Мочевин К-6. Висновки. Рівень урожайності картоплі літнього садіння не зале- жав від обробки свіжозібраних бульб в літній посадці препаратами хімічного та біологічного походження. На єдиному варіанті з додатковою обробкою рослин біопре- паратом фунгіцидної дії Гаупсин урожайність порівняно з контролем була вищою на 0,33 т/га, або 1,6%, відпо- відно рентабельність виробництва – на 11,2%, а умовно чистий прибуток – на 4,35 тис. грн/т. Решта варіантів не перевищили контроль.

В умовах нестійкого і недостатнього зволоження виникає необхідність вивчення основних елеме-нтів технології вирощування пшениці твердої ярої в контексті змін клімату. Проведене комплексне вивчення та аналіз застосування мікробіологічних біопрепаратів залежно від фону мінерального жи-влення в технологіях вирощування пшениці твердої ярої. Формування листкової поверхні рослин за-лежало як від фону мінерального живлення, так і від застосування мікробіологічних препаратів. На ділянках без удобрення обробка насіння біопрепаратами збільшувала площу листкової поверхні на 20,3 % за використання поліміксобактерину, 20,5% – діазофіту та 23,9 % – суміші цих двох препа-ратів. За внесення добрив N45Р45К30 вона становила 31,9 тис. м2/га, застосування поліміксобактери-ну призвело до її збільшення на 19,1 %, діазофіту – на 13,8 %, суміші препаратів – на 24,1 %. Ефек-тивним був удобрений фон «солома + N10 на тонну побічної продукції», оскільки площа листкової по-верхні була досить великою (29,2 тис. м2/га), а за використання біопрепаратів відповідно 33,9; 32,9; 36,4 тис. м2/га. Врожайність пшениці твердої ярої визначається кількістю продуктивних стебел на одиниці площі і масою зерна з одного колоса. Найбільшою вона була на ділянках, висіяних інокульова-ним насінням поліміксобактерином та діазофітом на фоні удобрення N45Р45К30 – 3,50 т/га, що на 1,47 т/га (72,4 %) більше, ніж на ділянках без внесення мінеральних добрив та біопрепаратів (2,03 т/га). Раціональним способом збільшення врожайності пшениці твердої ярої є застосування удобрення «солома+N10 на тонну побічної продукції» з обов’язковою обробкою насіння перед сівбою сумішшю біопрепаратів, одержана врожайність зерна – 3,16 т/га, що на 1,13 т/га (55,7 %) більше, ніж за вирощування без добрив. В умовах нестійкого зволоження за технології вирощування пшениці твердої ярої необхідно застосовувати передпосівну обробку насіння біопрепаратами діазофіту та поліміксобактерину на фоні соломи попередника, після його збирання, обов’язкового внесення N10 на кожну тонну побічної продукції, що забезпечить отримання урожайності зерна пшениці 3,16 т/га. За умови відсутності на полі побічної продукції попередника застосовувати передпосівну обробку насіння біопрепаратами діазофіту та поліміксобактерину з обов’язковим внесенням N45Р45К30, що забезпечить урожайність зерна пшениці на рівні 3,50 т/га.

Мета – встановити комплексний вплив різних варі- антів густоти рослин та обробітку біопрепаратами на динаміку формування площі листкової поверхні й на рівень реалізації генетичного потенціалу зернової про- дуктивності сортів сої різних груп стиглості в умовах зрошення. Методи. Комплексне використання польо- вого, лабораторного, математично-статистичного, роз- рахунково-порівняльного методів і системного аналізу. Результати. Проведення аналізу впливу площі листко- вої поверхні сортів сої за певними етапами розвитку на урожайність зерна показало, що існує сильна додатна кореляція між урожайністю та площею листків за всіма етапами розвитку рослин. Це свідчить про те, що на всіх етапах розвитку рослин сої всіх сортів необхідно техно- логічно забезпечувати оптимальний розвиток листкової поверхні шляхом застосування біопрепаратів і регуляції щільності агроценозу. Проте дещо більшою була залеж- ність урожайності зерна й площі листкової поверхні на етапі «утворення бобів» (коефіцієнт кореляції стано- вив 0,778…0,941). Цей етап є вирішальним у закладці потенційної продуктивності (кількість продуктивних бобів на рослині, кількість насінин у бобі), тому для фор- мування оптимуму листкової поверхні на такому етапі необхідно контролювати технологічні заходи й на попе- редніх етапах розвитку рослин сої залежно від сортових особливостей. Встановлено, що у фазі утворення бобів найбільша площа листків та урожайність була в скоро- стиглих сортів Діона, Монарх за густоти рослин 900 тис. рослин/га, в середньоранніх сортів Софія, Аратта най- більша площа листків та урожайність спостерігалась за густоти 700 тис. рослин/га. У середньостиглих сортів Святогор і Даная максимум асиміляційної площі листків та урожайність спостерігалась за густоти 500 тис. рос- лин/га, подальше підвищення густоти рослин не забез- печувало зростання показників через надмірну цено- тичну напругу в посівах сої. Висновки. Для отримання максимального врожаю зерна в умовах зрошення необ- хідно висівати сорти сої ранньостиглої групи за гус- тоти 900 тис. рослин/га, середньоранньої – за густоти 700 тис. рослин/га й середньостиглі сорти – за густоти 500 тис. рослин/га. Застосування біопрепарату Біо-гель підвищувало урожайність зерна сортів на 3,6–6,5%, біопрепарату Хелафіт комбі – на 7,9–12,9%.

Лікарські рослини є важливим джерелом біологічно активних речовин, які широко застосовують-ся у різних галузях виробництва, насамперед, фармацевтичному. З огляду на зростання частки лі-карських препаратів рослинного походження, попит у світі на рослинну сировину невпинно зростає. Найважливішою проблемою в лікарському рослинництві є якість вирощеної продукції, і тут вразли-вою ланкою технології є пошкодження рослин хворобами й ураження шкідниками, що призводить до необхідності розробити певну систему захисту. Найбільш відчутні господарські втрати лікарської сировини спричинюють борошнисторосяні та іржасті гриби, збудники кореневих гнилей і плямисто-стей (філостіктоз, рамуляріоз, антракноз, септоріоз, церкоспороз та інші). Ураження ними рослин призводить до зниження вмісту біологічно активних діючих речовин (ефірних олій, полісахаридів, флавоноїдів, оксикоричних кислот тощо). Істотний вплив на схожість і розвиток рослин має насін-нєва інфекція, тому важливим елементом у технології вирощування лікарських рослин є фітоекспе-ртиза насіння на наявність шкідливої мікрофлори. Аналіз наукових джерел щодо фітопатогенного стану плантацій лікарських рослин вказує на необхідність пошуку нових підходів до їх захисту від збудників хвороб, що сприятиме поліпшенню якості лікарської рослинної сировини. Узагальнення да-них вивчення впливу біопрепаратів на об’єкти цільового використання та об’єкти захисту – лікарсь-кі рослини – показало ефективність використання мікроорганізмів у боротьбі з патогенами рослин. Тривалий час з метою контролю за поширенням і розвитком патогенів використовували біофунгіци-ди. Основними механізмами контролю вважалися мікопаразитизм, антибіоз і боротьба за ресурси і простір. Останні дослідження свідчать, що їх застосування включають індуковану системну або локальну резистентність рослин. Більшість біофунгіцидів містять спори і міцелій грибів (штами Trichoderma ssp.) або спори і продукти метаболізму бактерій (Pseudomonas aureofaciens, P. fluorescens, Bacillus subtilis). У системі біологічного захисту лікарських рослин активно вивчають-ся препарати різного спрямування, серед яких стимулятори росту, імуномодулятори та індуктори стійкості. Через суворі вимоги до якості лікарської рослинної сировини зменшився асортимент фун-гіцидів у захисті лікарських рослин, альтернативою яким є біопрепарати. Однак їх активне випро-бування проводиться лише на економічно рентабельних культурах (зернових, овочевих, плодових) та на обмеженій кількості видів лікарських рослин. Вважаємо за доцільне активізувати дослідження в напрямі біоконтролю за хворобами лікарських рослин.

Мета дослідження – встановлення морфологічнихпоказників та врожайності зерна інноваційних вітчиз-няних гібридів кукурудзи різних груп ФАО за різної гус-тоти рослин та обробки біопрепаратами на краплин-ному зрошенні в умовах Південного Степу України. Мивизначали індекс співвідношення висоти прикріпленнякачана до висоти рослини гібридів кукурудзи залежновід густоти рослин і дії біологічних препаратів. Методи.Закладення польового досліду, вимірювально-розра-хунковий (для вимірювання висоти рослини, висотикріплення качана, обліку урожайності), математико-ста-тистичний (для визначення листкового індексу, коре-ляційної залежності). Результати. Встановлено, щовисота рослин істотно залежала від оброблення біопре-паратами гібридів кукурудзи. Максимальне значеннявисоти рослин було отримано за обробки біопрепара-тами, зокрема в середньому за три роки висота рослин у разі оброблення Хелафіт комбі становила 265,6 см,за оброблення Біо-гелем – 264,1 см, приріст висоти доконтрольного варіанту становив 2,9 см та 1,4 см відпо-відно. Загущеність посівів призводить до збільшеннялінійної висоти рослини: максимальна висота рослингібридів кукурудзи спостерігалася за густоти 90 тис.рослин/га. Оброблення біопрепаратами впливало нависоту прикріплення верхнього (продуктивного) качанана контрольному варіанті (111,4 см), причому Біо-гельзбільшив висоту прикріплення качана на 0,8 см (абона 0,7%), а Хелафіт комбі – на 1,5 см (або на 1,3%).Співвідношення висоти прикріплення качана до висотирослини є генетично зумовленою ознакою, котра добреідентифікує зразки кукурудзи та може використову-ватися для складання опису й характеристики новогоматеріалу. Встановлено, що середньопізні гібридинегативно реагують на загущеність посівів, формуючимаксимальну врожайність за густоти 70 тис. рослин/га(17,20–17,31 т/га) та різко знижують урожайність у разізагущеності посівів до 15,26–15,52 т/га. Середньостиглігібриди максимум врожайності утворюють за густоти80 тис. рослин/га – 12,47 т/га. Ранньостиглі гібриди мак-симальну врожайність продукують за густоти 90 тис.рослин/га – 11,36 т/га. Висновки. Ростові процесирослин кукурудзи досить важливі з погляду на форму-вання надземної маси та максимальну продуктивність.Архітектоніка рослин кукурудзи є факторіальною озна-кою потенційної продуктивності, а також інформатив-ною базою для визначення дії окремих елементів техно-логії. Найефективнішим серед біопрепаратів виявивсяХелафіт комбі: за його використання ранньостиглийгібрид Степовий показав найвищу врожайність зерна –11,53 т/га, приріст урожайності до контролю становив1,04 т/га (або 9,9%); середньостиглий гібрид Каховськийпоказав урожайність на рівні 12,77 т/га, приріст уро-жайності – 1,14 т/га (або 9,8%); урожайність середньо-стиглого гібрида Чонгар становила 16,71 т/га, прирістурожайності – 0,44 т/га (або 2,63%); урожайність серед-ньостиглого гібриду Арабат становила 16,91 т/га, при-ріст урожайності – 0,73 т/га (або 4,31%).

В тезах розглянуті питання щодо застосування біопрепаратів виробництва БТУ-Центр замість хімічних речовин при інокуляції насіннєвого матеріала нуту та їх впливу на показники урожайності та економічної ефективності вирощування культури.
В тезисах рассмотрены вопросы применения биопрепаратов производства БТУ-Центр вместо химических веществ при инокуляции семенного материала нута и их влияния на показатели урожайности и экономической эффективности выращивания культуры.
The thesis considers use of biological preparations of BTU-Center production instead of chemicals for inoculation of seed and their impact on yields and economic efficiency of cultivating crops.

Журавель В. В. Екологічні аспекти захисту озимих зернових культур від грибних хвороб : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 101 "Екологія" / наук. керівник Г. Ф. Дударєва. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 68 с.
UA : Дана робота викладена на 68 сторінках друкованого тексту, містить 6 таблиць та 11 рисунків. Список літератури включає 61 джерело. Об’єкт дослідження – найважливіші представники комплексу грибних хвороб озимої пшениці. Мета роботи – дослідження особливостей розвитку грибних хвороб озимої пшениці, визначення ефективності біогумусу (вермікомпосту), як високоякісного комплексного екологічно-чистого органічного добрива, після фізико-механічної обробки на озимій пшениці, удосконалення системи захисту озимої пшениці на півдні Степу України. В результаті дослідження нами було встановлено високий рівень інфікованості зерна озимої пшениці. Домінуючим видом в усіх проаналізованих зразках був А. alternaria, що можна пов’язати з особливостями погодних умов періоду достигання зерна. Групову стійкість проти борошнистої роси септоріозу виявили сорти Небокрай, Смуглянка. За опромінювання насіння електромагнытним полем (ЕМП) зараженість досліджуваних зразків насіння сорту Подолянка фітопатогенами знизилася з 25% до 8,7– 21,0 %, а насіння сорту Богдана – з 46% до 11,0 – 39,0 %. Застосування “вермикомпосту” 1.5 л/га в фазі колосіння сприяє підвищенню стійкості рослин проти ураження їх і хворобами у період вегетації. Новизна нашої роботи заключається у визначенні ефективності диференційованого підходу до передпосівної обробки насіння пшениці залежно від його фітоекспертизи з використанням комплексних мікродобрив, розробці нових екологічно безпечних заходів захисту пшениці від комплексу грибних хвороб.
EN : This work consists of 68 pages, 6 tables, 11 figures and 61 references. The object of study ― the most important representatives of the complex of fungal diseases of winter wheat. The aim of research is to analyze the peculiarities in the ontogenesis of fungal diseases of winter wheat, determine the effectiveness of compost (vermicompost) as a high-quality, environmentally friendly complex organic fertilizer, after it has been used for the purpose of physical and mechanical treatment of winter wheat and to refine the protective capabilities of winter wheat in southern Ukraine. As a result, we have found that the le vel of infection of winter wheat grain appears to be high. The dominant species that has infected all of the samples analyzed is A. alternaria, which can be attributed to the peculiarities of the climatic conditions during the grain ripening period. Group resistance against powdery mildew of septoria was found in Nebokray and Smuglyanka cultivars. When the seeds were irradiated with an electromagnetic field (EMF), the exposure of the seed samples of Podolyanka cultivar with phytopathogens decreased from 25% to 8.7–21.0%, and the seeds of Bohdan cultivar experienced a fall from 46% to 11.0–39.0%. Application of 1.5 l/ha of “Nanoverm” during the ear emergence phase helps to increase the resistance of plants against the damage by the disease during the growing season. The novelty of our work lies in the goal of determining the effectiveness of a differentiated approach with respect to the pre-sowing treatment of wheat wheat seeds depending on the state obtained through their phytoexamination using complex microfertilizers in order to develop innovative environmentally friendly measures to protect wheat from a complex of fungal diseases.