Добірка наукової літератури з теми "Види інформації"

Некіт Катерина ГеоргіївнаЦИФРОВІ ДАНІ ТА ІНФОРМАЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТИ ПРАВА ВЛАСНОСТІСтаттю присвячено визначенню правової природи новітнього об’єкта цивільних відносин – цифровихданих – і їх співвідношення з категорією «інформація». Проаналізовано можливість поширення правового режимувласності на інформацію як загальну категорію та цифрові дані як особливий вид інформації. Досліджено доктри-нальну дискусію навколо визначення правової природи інформації. Вивчено підходи до визначення поняття йознак інформації. Зроблено висновок, що деякі види інформації в жодному разі не можуть виступати об’єктамиправа власності й узагалі розглядатися як об’єкти цивільного обігу. Водночас на деякі види інформації доцільнопоширити режим права власності, що більшою мірою відповідає потребам інформаційного суспільства. В інфор-маційному суспільстві інформація модифікується й набуває нових характеристик, раніше їй не властивих, щоможе змінити уявлення про її правову природу. Зроблено висновок про необхідність у сучасних умовах розріз-няти поняття інформації та даних. Необхідно відрізняти категорію інформації як знання й цифрових об’єктів, якітільки за формою свого існування є інформацією. Будь-яка інформація є обробленими даними, у суб’єктивномусприйнятті крізь призму особистого досвіду та цінностей така інформація може перетворюватися на знання, щовизначає її характерні властивості як специфічного об’єкта цивільних правовідносин. Разом із тим не будь-якідані підлягають обробці з метою перетворення на інформацію, що має здатність перетворитися на знання. Такзвані цифрові дані є сукупністю символів, цінність яких визначається виключно попитом на них. Такі дані, будучиінформацією лише за формою, а не за змістом, набувають специфічних властивостей. Для них не є характернимиті ознаки, які властиві інформації в її класичному розумінні. Вони не піддаються моральному старінню, не можутьнеобмежено поширюватися, що обумовлено специфікою технологій, можуть бути знищені, мають вичерпнийхарактер і, що вкрай важливо, можуть бути відділені від особи, яка їх передає. Тобто такого роду даними можнарозпоряджатися аналогічно тому, як відбувається розпорядження матеріальними речами. З урахуванням визна-чених у статті властивостей та ознак цифрових даних зроблено висновок про допустимість уважати їх особливогороду безтілесними речами – цифровими речами, або квазіречами. Відповідно, на ці об’єкти може бути поши-рений режим власності, оскільки за своїми властивостями вони відрізняються від інформації в її усталеномурозумінні та наближаються за ознаками до речей матеріального світу.

Стаття торкається проблеми створення фейків (спотворення інформації; дезінформація; фільтрація інформації тощо). Їх поширення є формою негативного впливу на свідомість пересічного члена суспільства. Тому виявлення фейкових повідомлень, джерелами якого є мережа Інтернет та соціальні мережі, є актуальною проблемою для суспільства в цілому. Мета статті – деталізувати види, ознаки, шляхи виявлення фейкового контенту. Для досягнення мети використано теоретичні методи наукового пізнання: термінологічний аналіз для уточнення тезаурусу дослідження, контент-аналіз і класифікація для виділення типів найпоширеніших фейків, їх розпізнавання та способів уникнення. У статті наведено види спотворення інформації (помилкова інформація, свідомо викривлена або неправдива, «погана» інформація (mal-information)). Схарактеризовані види, ознаки і шляхи виявлення фейків. Відзначено цілі, які переслідують розробники фейкового контенту (навмисна дезінформація користувачів про будь-які факти подій; формування у користувачів «потрібного» уявлення про певні речі, події, процеси; відверта образа певних осіб; агітація; тролінг; реклама конкретного товару; особисті мотиви). Описано характерні ознаки фейкових новин (контент, який посилається тільки на головну сторінку цитованого сайту; у результатах пошуку тільки соціальні мережі; джерелом є посилання на англомовне видання; посилання на конкретний пост не дається; хтось цитує чиїсь висловлювання, які прозвучали по радіо / телебаченню). Описано методи розпізнавання та способи уникнення фейкового контенту у соціальних мережах. Отримані результати уможливлюють виявлення фейкового контенту молоддю та сприяють розвитку в молоді здатності протистояти негативним інформаційним впливам.

У науковій статті встановлено, що сучасний стан обміну і отримання інформації кардинально відрізняється від систем, які використовувалися два-три десятиліття раніше. Такі зміни пов’язані з швидким розвитком мережі Інтернет та інших засобів отримання інформації включно зі супутниковими системами. У статті обґрунтовано, що виокремлення технології OSINT має досить великий вплив на систему інформації в цілому, а також на розвиток наукових досліджень та технічних рішень в окремих галузях. Крім того використання відкритих джерел інформації дає можливість оцінки ризиків інвестицій та інших фінансових операцій, проте якщо так інформація є правдивою. Проте разом з позитивними аспектами використання відкритих джерел інформації у зазначеній системі є досить вагомі недоліки. Перш за все що відкрита інформація може змінюватися з метою ведення інформаційної війни, що широко використовується засобами масової інформації Російської Федерації під час повномасштабного вторгнення в Україну. З іншого боку використання відкритих джерел та застосування технологій штучного інтелекту можуть сприяти отриманню повної інформації про ті чи інші об'єкти і зазначена інформація може використовуватися для нанесення ударів по таким об'єктам за допомогою дронів або ракет. Обґрунтовано, що з метою убезпечення форм і методів використання технології OSINT тобто інформації з відкритих джерел необхідно перш за все вдосконалювати систему правового регулювання і впливу на недобросовісних отримувачів відкритої інформації. З цією метою в Європейському Союзі вже прийняті окремі нормативні документи, які треба вивчити і в разі можливості використання в Україні підготувати відповідні пропозиції. Зроблено висновки, що основними напрямами підвищення рівня безпеки у сфері використання відкритої інформації є крім правового регулювання можливість зменшення обсягу відкритої інформації, особливо у сфері оборони та інших сферах, які стосуються військових об'єктів та інфраструктурних об'єктів.

Актуальність статті полягає в тому, що розвиток сучасного суспільства складно уявити без інформаційних систем. Інформація стала невід’ємною частиною життя кожної людини. Одним із ключових джерел отримання інформації в умовах сьогодення є Інтернет, втім як і протягом багатьох останніх років засоби масової інформації також не втрачають свої позиції. При цьому, не можна не відмітити той факт, що використання останніх стало не тільки джерелом отримання інформації про розвиток держави, суспільства, певні події тощо, а й засобом впливу на свідомість кожного окремого громадянина та соціуму в цілому. Потенціал засобів масової інформації щодо впливу на суспільство та суспільну думку з одного боку надає колосальні можливості в частині забезпечення прогресивного розвитку суспільного життя, зокрема політичної, правової, культурної, духовної, освітньої та інших його сфер, а з іншого – несе у собі суттєві загрози для національної безпеки. Засоби масової інформації можуть не лише консолідувати суспільство, а й відігравати деструктивну роль, підривати його соціально-психологічну стійкість шляхом створення і просування у масову свідомість негативних ціннісних образів, чужих вітчизняній культурі ідеалів і цінностей. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених стосовно сутності таких понять, як: «принципи» та «принципи права», запропоновано авторське визначення принципів правового регулювання діяльності засобів масової інформації. Акцентовано увагу, що відповідні принципи не є однорідними за своєю природою, а тому необхідною є їх класифікація. Обґрунтовано, що принципи правового регулювання діяльності засобів масової інформації найбільш доцільно поділити на дві групи: загальноправові та спеціальні. Загальноправові принципи правового регулювання роботи засобів масової інформації відображають найбільш важливі аспекти здійснення відповідної діяльності. Втім, вони вказують виключно базові ідеї, в тому час як спеціальні засади характеризують найбільш важливі та специфічні аспекти відповідного регулювання суспільних відносин у досліджуваній сфері. Серед спеціальних принципів правового регулювання діяльності засобів масової інформації, на нашу думку, слід вказати наступні: принцип соціальної та політичної відповідальності; принцип здійснення обмеженого контролю за діяльністю засобів масової інформації; принципи відкритості та прозорості діяльності засоби масової інформації; принцип ненадання інформації суспільству, яка в свою чергу може негативно вплину на суспільних порядок та безпеку.

В умовах постійного розвитку інформаційних технологій інформація стала не лише інструментом для комунікації, а й зброєю для здійснення інформаційно-психологічних операцій. У статті наведено дефініцію поняття інформація. Визначено, що книги є важливими носіями інформації як у друкованому, так і електронному форматах. Виокремлено три основні види руху інформації в системі комунікацій, серед яких: інформація в русі, інформація в процесі, інформація у сховищі. Визначено, що на кожному з етапів руху інформації вона може видозмінюватись, зокрема, з метою порушення інформаційної безпеки держави. Вказано, що поняття інформаційної безпеки досліджують у двох аспектах: як самостійний елемент національної безпеки; як складова інших елементів безпеки держави.

Розглядаються загальні питання організації методів і засобів захисту інформації. Розглянуто різні визначення загальнонаукового поняття "інформація", з точки зору різних вчених, дослідників, і залежно від галузі людської діяльності. Розглянуто види представлення інформації та її окремі властивості, стосовно комп'ютерного опрацювання даних. Розглянуто фундаментальні поняття та визначення з області інформаційної безпеки систем. Наведено історичні етапи розвитку засобів захисту інформації, дано класифікацію методів захисту інформації, досліджено основні напрямки їх використання. Розглянуто класифікацію комп'ютерних вірусів за основними їхніми ознаками, а також завдання, які розв'язують антивірусні засоби. Окремо розглянуто криптографічні методи захисту інформації та загальну технологію шифрування.

Стаття присвячена дослідженню механізму розгляду запиту на інформацію. Виокремлено сутнісні ознаки запиту на інформацію: 1) метою подання запиту на інформацію є забезпечення права особи на інформацію; 2) суб'єктом подання запиту на інформацію є громадянин України (або особи, які не є громадянами України, однак законно перебувають на її території, якщо інше не передбачено міжнародними договорами), юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи; 3) предметом запиту на інформацію є публічна інформація, яка була отримана, створена під час реалізації правосуб'єктності конкретного розпорядника публічної інформації у межах наданої йому компетенції, яка не обов'язково має стосуватись суб'єкта, що звертається. Можливим є повторне подання запиту на інформацію, що стосується діяльності одного і того ж органу та подане від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання.
 З'ясовано, що строки розгляду запитів на інформацію можна класифікувати на два види: 1) загальні, в межах яких усі запити на інформацію розглядаються у термін не більше 5 робочих днів від дня їх надходження; 2) спеціальні - встановлюються залежно від рівня складності розгляду та значення запитуваної інформації: а) протягом 48 годин з дня отримання запиту - щодо запитів на інформацію, які стосуються інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян; б) не більше 25 днів - максимальний термін розгляду, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних.
 Встановлено, що процедура розгляду запиту на інформацію є регламентованим нормами права порядком дій у сфері публічного адміністрування, що спрямований на забезпечення права на інформацію. Виокремлено стадії процедури розгляду запитів на інформацію, а саме: стадію подання запиту на інформацію; стадію розгляду запиту на інформацію по суті; стадію прийняття рішення; стадію оскарження рішення.

У статті охарактеризовано діагностичний апарат для визначення сформованості інформаційної компетентності майбутніх фахівців з навігації й управління суднами. Запропоновано використовувати особистісний (слугує для діагностики мотиваційно-особистісного компонента), когнітивний (необхідний для діагностики інформаційно-пізнавального компонента професійної культури) та діяльнісний (потрібний для діагностики діяльнісноопераційного компонента) критерії. З’ясовано, що особистісному критерію сформованості інформаційної компетентності майбутніх фахівців з навігації та управління суднами відповідають такі показники, як мотивація до вивчення проблематики інформації та інформаційної діяльності у сфері судноводіння; стійкі пізнавальні інтереси у сфері інформаційної діяльності та навігаційної інформації, допитливість та прагнення нового; самоорганізація, здатність до аналізу своєї роботи з навігаційною інформацією; готовність підвищувати свій рівень знань про інформаційну компетентність. Про сформованість інформаційної компетентності за когнітивним критерієм запропоновано робити висновок за тим, як курсанти розуміють сутність інформаційної компетентності та специфіки роботи з навігаційною інформацією, види інформаційної діяльності судноводія; знають специфіку інформаційно-аналітичного опрацювання інформації, що стосується управління навігаційними інформаційними ресурсами та системами інформаційної безпеки. Щодо діяльнісного критерію сформованості інформаційної компетентності фахівців з навігації та управління суднами виокремлено такі показники, як уміння самостійно знаходити нову інформацію, працювати з різними джерелами інформації, видами літератури про процеси судноводіння, оцінювати і застосовувати інформацію в різних формах для розв’язання складних спеціалізованих завдань та практичних проблем у сфері судноплавства, давати визначення й пояснювати сутність понять зі сфери судноводіння, отримувати інформацію під час міжособистісних контактів та роботи в команді. Оцінювання сформованості інформаційної компетентності майбутніх фахівців з навігації й управління суднами запропоновано проводити за трьома рівнями – низьким, середнім, достатнім і високим. Визначення діагностичного апарату необхідне для з’ясування стану сформованості інформаційної компетентності майбутніх фахівців з навігації й управління суднами та проаналізувати отримані результати.

Застосування сучасних інформаційних технологій у бібліотечній практиці в першу чергу впливає на виробництво бібліографічної продукції. Постійно зростаючий обсяг інформації робить відбір, оцінку, представлення та поширення наявної інформації життєво важливою проблемою. Нині адаптація до нового інформаційного середовища, використання інформаційно-комунікаційних технологій суттєво змінюють методи підготовки та виробництва бібліографічної інформації, структуру бібліографічних ресурсів. Ці процеси активно досліджуються багатьма закордонними та вітчизняними фахівцями. Крім того, наголошують дослідники, сутність бібліографічної інформації залишається незмінною, але вдосконалюються засоби її представлення та реалізації основних функцій. Нові технології торкаються в першу чергу таких сфер бібліографічної діяльності: бібліографічні ресурси, бібліографічні процеси.
 Мета дослідження – дослідити питання класифікації електронної бібліографічної продукції, яка становить важливу частину інформаційних мережевих ресурсів бібліотек. У статті проведено багатовимірну класифікацію доступної в електронному середовищі бібліографічної продукції та надано її характеристику. Відзначено роль електронних бібліографічних ресурсів як багатовимірного засобу пошуку інформації. Автори надають різні запропоновані визначення поняття «електронні бібліографічні ресурси» та виділяють його важливі ознаки як багатоструктурного явища. Встановлено, що різні фахівці мають різні підходи щодо класифікації бібліографічної продукції в електронному форматі. Існують розбіжності щодо того, чи є той чи інший бібліографічний ресурс традиційним видом чи оригінальним електронним бібліографічним продуктом. У деяких випадках залишається суперечливим питання про те, чи є ресурс послугою чи бібліографічним продуктом. Додатково подано короткі відомості про методику створення основних видів електронних бібліографічних ресурсів.

Стаття присвячена встановленню особливостей застосування категорії евіденційності у текстах публіцистичного стилю сучасної німецької мови. 
 Життя у суспільстві неможливе без спілкування між людьми. Як учасники комунікації, вони обмінюються різною 
 інформацією, виражають свої думки, почуття та намагаються передати свою точку зору опонентам. Часто комуніканти передають неперевірену інформацію, чужі думки та припущення. Тому в сучасному процесі спілкування виникає потреба вказувати на джерело інформації. Основною метою такої вказівки є намагання надати повідомленню більшої авторитетності. 
 Для німецькомовного медійного дискурсу характерне вживання інференційної та репортативної евіденційності. Зазначені види зумовлені тим, що зазначення джерела інформації є невід'ємними складовою професійного медійного тексту, оскільки журналісти, зазначаючи у своїх матеріалах думки інших (політиків, знаменитостей чи простих очевидців), можуть представити подію у світлі різних ідеологій, надати їй певну оцінку та у такий спосіб вплинути на думку аудиторії. Вказівка на джерело інформації є необхідною ознакою медіатексту, оскільки з її допомогою можна підтвердити чи спростувати достовірність тієї чи іншої інформації. Евіденційний маркер допомагає читачам перевірити факти і думки, висвітлені журналістом, та на основі цього самостійно сформувати власну думку. Вказівка на джерела є центральною ознакою медійного тексту, що надає йому потрібної об’єктивності. Саме тому евіденційність як мовна категорія відіграє провідну роль в інформаційному просторі будь-якої розвинутої лінгвокультури.

У тезах доповіді проаналізовано визначення поняття інфографіка та сфери її використання, зокрема, в освіті.<br>In the abstract of the report examines the definition of infographics and the scope of its use, particularly in education.

Вислоцька Т.Ю. Кримінально-правова охорона таємниці в Україні: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Вислоцька Тетяна Юріївна. – Львів: ЛьвДУВС, 2017. - 275 с.<br>Дисертація є комплексним дослідженням охорони таємниці. У роботі проаналізовано стан теоретичного дослідження питання кримінально-правової охорони таємниці та розвиток нормативного закріплення охорони таємниці в пам’ятках вітчизняного кримінального права. Констатовано, що попри відповідну увагу до охорони таємниці в теорії кримінального права, сьогодні вчені одностайні лише щодо того, що таємниця є інформацією, обмеженою в доступі, відомості (інформація), що складають ту чи іншу таємницю, повинні розцінюватися в кримінальному праві як предмет кримінально-правової охорони, питання захисту тієї чи іншої таємниці повинні бути врегульовані нормами Особливої частини КК України, таємниця має свою видову класифікацію в кримінальному праві, пов’язану з особливостями предмета охорони. Водночас низка інших питань, які стосуються охорони таємниці, залишаються недослідженими або ж дискусійними. Досліджено історію становлення охорони таємниці в кримінальному законодавстві України. Аргументовано, що норми про охорону таємниці були розміщені в Литовських статутах. Поступово законодавець виокремлює окремі види таємниці, охоронюваної у кримінальному законі. Спочатку своє закріплення знайшли норми про охорону державної таємниці, згодом - сімейної та особистої таємниці, таємниці листування, різновидів професійної таємниці, комерційної таємниці тощо. Рівень захисту таємниці в кримінальному законодавстві залежав від конкретної історичної епохи. Здійснено порівняльний аналіз нормативної регламентації охорони таємниці в кримінальних законах України та окремих зарубіжних держав. Встановлено, що положення більшості проаналізованих кримінальних законів мають, порівняно зі законодавством України, низку як спільних, так і відмінних рис. До спільних, зокрема, належать: відсутність законодавчого визначення поняття таємниці та однозначності його тлумачення; закріплення норм про охорону окремих видів таємниці в кримінальному законі; тощо. Аналіз санкцій за посягання на таємницю, що охороняється нормами кримінального права, свідчить про те, що в КК зарубіжних держав по-різному визначена суспільна небезпечність аналізованих діянь. Узагальнено систему норм та дано загальну характеристику типових посягань на таємницю. Автором систематизовано норми в залежності від суб’єкта, якому належить таємниця. Зокрема запропонована класифікація передбачає поділ таємниць на приватні (що належать фізичним і юридичним особам, які вправі самостійно визначати, яка інформація повинна залишатися в обмеженому доступі) і публічні (що належать державі)). Обґрунтовано доцільність перегляду особливостей побудови Особливої частини КК України. З метою систематизації та згрупування в межах певного структурного елементу КК України норм про охорону таємниці, запропоновано в Особливій частині передбачити розділи «Злочини проти приватного життя фізичної особи», «Злочини проти приватного життя юридичної особи» та ін. розмістити окремі види таємниці, що охороняються нормами кримінального законодавства. Проаналізовано види діянь, пов’язані з посяганням на таємницю, яких є більше 10, зокрема розголошення, збирання, порушення, передача, зберігання, використання, знищення, поширення, зміна, втрата, отримання (з метою розголошення). Доведено, що державна таємниця захищена гірше ніж комерційна чи банківська, оскільки не передбачено кримінальну відповідальність за незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять державну таємницю за відсутності ознак державної зради або шпигунства. Сформульовано дефініцію поняття таємниці та визначено її істотні ознаки. Встановлено співвідношення поняття таємниця та секрет. Розглянуто класифікацію таємниць, що охороняються нормами кримінального права. Запропоновано для виділення критерію класифікації таємниць, які охороняються кримінальним законодавством, врахувати такі основні умови: 1) критерієм класифікації повинні стати істотні ознаки поняття таємниці; 2) він повинен виражати найбільш характерну, суттєву ознаку кола таємниць, що охороняються кримінальним законодавством; 3) критерій повинен бути спроможним виступати в якості підстави для поділу. Наведено приклади класифікації таємниць з використанням різних критеріїв в доктрині кримінального права та критично проаналізовано позитивні та негативні особливості запропонованих варіантів класифікації таємниці. Обґрунтовано положення класифікувати таємницю в залежності від суб’єктного складу правовідносин. Здійснено комплексне дослідження меж кримінально-правової охорони таємниці за чинним КК України. Встановлено, що особиста і сімейна, професійна і службова, медична і лікарська, комерційна і банківська таємниці комерційна таємниця та ноу-хау є пов’язаними між собою, однак їх не можна ототожнювати. Конкретизовано перелік відомостей, що характеризують зміст різних видів таємниці. Удосконалено підхід про недоцільність встановлення кримінальної відповідальності за порушення священнослужителем таємниці сповіді, оскільки для реагування на відповідне діяння достатньо засобів, які містяться в нормах канонічного права. Наведені додаткові аргументи щодо необхідності встановлення кримінальної відповідальності за розголошення адвокатської і нотаріальної таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку із професійною діяльністю. Зроблено висновок щодо доцільності законодавчого закріплення визначених критеріїв оцінки інформації, що належить до державної таємниці, розробки критеріїв здійснення поділу відомостей за ступенем таємності відповідно до розміру можливих суспільно-небезпечних наслідків за спеціально розробленою методикою, перегляду відомостей, що входять до ЗВДТ-2005 щодо їх відповідності принципу законності та усунення суб’єктивного фактору на визначення цінності інформації та надання їй відповідного грифу таємності. Встановлено співвідношення складів злочинів, які забезпечують охорону таємниці, між собою та з іншими складами злочинів. В процесі розмежування складів злочинів, що посягають на таємницю, приділено увагу конкуренції кримінальних норм. Проаналізовано змістову конкуренцію норм, що посягають на таємницю, зокрема: 1) конкуренцію загальної і спеціальної норми; 2) конкуренцію частини і цілого. Проведено порівняння об’єктивних та суб’єктивних ознак посягання на таємницю з метою встановлення правильної кваліфікації злочинних діянь, предметом яких є таємна інформація. Розглянуто недоліки правозастосовної практики у частині призначення покарання за посягання на таємницю. Доведено непослідовність законодавця при конструюванні санкцій статей Особливої частини КК України щодо таємниці. Обґрунтовано, що призначення такого покарання як виправні роботи у складах злочинів передбачених в ст.ст. 381, 387 (ч. 2) КК України є неможливим, зважаючи на те, що відповідно до ч. 2 ст. 57 КК України виправні роботи не застосовуються, з-поміж інших, до працівників правоохоронних органів, прокурорів, службових осіб, якими прийнято рішення про відповідні заходи, якими і є працівники правоохоронних органів, прокуратури тощо. У зв’язку із цим, даний вид покарання має бути вилучений законодавцем із відповідних санкцій. Констатовано, що при реалізації кримінальної відповідальності, доцільно виходити з того, що чим вищий рівень таємності відомостей, що становлять державну таємницю, тим суворішим має бути покарання за посягання на даний вид таємниці. Запропоновано зміни до статей Загальної та Особливої частин КК України, пов’язаних з охороною таємниці, з метою вдосконалення практики їх застосування. The dissertation is a comprehensive research on secrecy. The article analyzes the state of theoretical study of the issue of criminal-legal secrecy and the development of normative securing of secrecy in the monuments of domestic criminal law. It is stated that despite the appropriate attention to the protection of secrecy in the theory of criminal law, today scientists are unanimous only about that the secret is information restricted in access, data (information), which constitutes one or another of the secrets, should be regarded as the subject of criminal law protection of criminal law, the issues of protection of one or another secret must be regulated by the norms of the Special Section of the Criminal Code of Ukraine, the secret has its own classification in criminal law, related to the peculiarities of the subject of protection. At the same time, a number of other issues relating to the protection of secrecy remain unexplored or controversial. The history of secrecy in the criminal legislation of Ukraine has been researched. It is argued that the rules on the protection of secrecy were placed in Lithuanian statutes. Gradually, the legislator distinguishes certain types of secrets protected by the criminal law. At first, the rules on the protection of state secrets were established, and then family and personal secrets, the secrets of correspondence, types of professional secrecy, commercial secrets, etc. The level of protection of secrecy in criminal law depended on a particular historical epoch. A comparative analysis of regulatory regulation of secrecy in the criminal laws of Ukraine and certain foreign countries was carried out. It is established that the provisions of the majority of analyzed criminal laws have a range of both common and distinctive features, in comparison with the legislation of Ukraine. Common ones include, in particular, the lack of a legislative definition of the concept of secrecy and the uniqueness of its interpretation; securing the rules on the protection of certain types of secrecy in the criminal law; etc. Analysis of sanctions for encroachment on the secrets protected by the rules of criminal law, shows that in the Criminal Code of foreign countries differently defined the social danger of the analyzed acts. The system of norms is generalized and the general characteristic of typical encroachments on the secret is given. The author systematized the rules, depending development of normative securing of secrecy in the monuments of domestic criminal law. It is stated that despite the appropriate attention to the protection of secrecy in the theory of criminal law, today scientists are unanimous only about that the secret is information restricted in access, data (information), which constitutes one or another of the secrets, should be regarded as the subject of criminal law protection of criminal law, the issues of protection of one or another secret must be regulated by the norms of the Special Section of the Criminal Code of Ukraine, the secret has its own classification in criminal law, related to the peculiarities of the subject of protection. At the same time, a number of other issues relating to the protection of secrecy remain unexplored or controversial. The history of secrecy in the criminal legislation of Ukraine has been researched. It is argued that the rules on the protection of secrecy were placed in Lithuanian statutes. Gradually, the legislator distinguishes certain types of secrets protected by the criminal law. At first, the rules on the protection of state secrets were established, and then family and personal secrets, the secrets of correspondence, types of professional secrecy, commercial secrets, etc. The level of protection of secrecy in criminal law depended on a particular historical epoch. A comparative analysis of regulatory regulation of secrecy in the criminal laws of Ukraine and certain foreign countries was carried out. It is established that the provisions of the majority of analyzed criminal laws have a range of both common and distinctive features, in comparison with the legislation of Ukraine. Common ones include, in particular, the lack of a legislative definition of the concept of secrecy and the uniqueness of its interpretation; securing the rules on the protection of certain types of secrecy in the criminal law; etc. Analysis of sanctions for encroachment on the secrets protected by the rules of criminal law, shows that in the Criminal Code of foreign countries differently defined the social danger of the analyzed acts. The system of norms is generalized and the general characteristic of typical encroachments on the secret is given. The author systematized the rules, depending The comprehensive study of the criminal law secrets under the current Criminal Code of Ukraine was conducted. It has been established that personal and family, professional and service, medical, commercial and banking secrets and know-how are interrelated, but they cannot be identified. A list of information characterizing the content of different types of secrets is specified. The approach to the inappropriateness of establishing criminal liability for the violation of a clergyman’s secrecy of confession is improved, so far as for responding to the relevant act there are sufficient means, which are contained in the norms of canon law. The additional arguments regarding the need to establish criminal liability for the disclosure of lawyer’s and notary’s secrecy by a person to whom they became aware in connection with professional activities are described. The conclusion is made on the appropriateness of the legislative consolidation of stated criteria for the evaluation of information that is classified as state secrets, the development of criteria for the division of information by degree of secrecy in accordance with the size of possible social and dangerous consequences by a specially designed methodology, revision of the information included in the code that constituting the state secret-2005 on their compliance the principle of legality and the elimination of the subjective factor in determining the value of information and giving it an appropriate privacy seal. The correlation of the body of crimes, securing the secrecy, between themselves and with others body of crimes is established. In the process of delimiting the body of crimes that encroach on the secret, attention is paid to the competition of criminal norms. The content competition of the norms encroaching on the secret is analyzed, in particular: 1) competition of general and special norms; 2) competition part and whole. The comparison of objective and subjective features of encroachment on secrets was conducted in order to establish the correct qualification of criminal acts, the subject of which is secret information. The shortcomings of the practice of law enforcement in the part of imposing punishment for encroachment on the secret are considered. The inconsistency of the legislator in the designing of sanctions on articles of the Special Section of the Criminal Code of Ukraine on secrecy has been proved. It is motivated that the purpose of such a punishment as correctional practice in the body of the crimes provided in Art. 381, 387 (part 2) of the Criminal Code of Ukraine is impossible, considering that in accordance with Part 2 of Art. 57 of the Criminal Code of Ukraine correctional practice is not applied, among other things, to law enforcement officers, prosecutors, officials who have decided on appropriate measures, that are the employees of law enforcement agencies, prosecutors, etc. In this regard, this type of punishment should be removed by the legislator from the appropriate sanctions. It is stated that in the realization of criminal liability, it is reasonable to proceed from the fact that the higher the level of secrecy of the information constituting the state secret, the more severe should be punishment for encroachment on this kind of secrecy. The changes to articles of the General and Special Sections of the Criminal Code of Ukraine related to the protection of the secrecy, with the aim of improving the practice of their application are proposed.

У тезах висвітлено сутність та основні види конфіденційної інформації<br>Бондаренко Б.Е. Сутність та види конфіденційної інформації / Б.Е. Бондаренко, Т.В. Оніпко // Актуальні питання розвитку науки та забезпечення якості освіти у ХХІ столітті: тези доповідей ХLІV Міжнародної наукової студентської конференції за підсумками науково-дослідних робіт студентів за 2020 рік (м. Полтава, 30–31 березня 2021 р.) : у 2 ч. – Полтава : ПУЕТ, 2021. – Ч. 1. – С. 277–279.

Красильнікова Н. В. Сучасні види криміналістичної реєстрації та її значення для оперативно-розшукової діяльності: кваліфікаційна робота магістра спеціальності 262 "Правоохоронна діяльність" / наук. керівник І. М. Чумаченко. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 106 с.<br>UA : Кваліфікаційна робота складається зі 106 сторінок, містить 91 джерело використаної інформації. Майже половина скоєних злочинів залишаються нерозкритими, що викликає серйозну стурбованість суспільства, держави і його громадян. При цьому, низький рівень розкриття має ряд об'єктивних причин, однією з яких є комплекс проблем, що накопичився в сфері криміналістичної реєстрації, що представляє собою важливий елемент дій з інформаційного забезпечення розкриття і розслідування злочинів. Вивчення практичної діяльності правоохоронних органів свідчить про те, що успіх розкриття і розслідування злочинів багато в чому залежить від правильного і своєчасного використання інформаційних автоматизованих систем, а також об'єктивних даних, що становлять основу інформаційного ресурсу правоохоронних органів.Саме для отримання такої інформації і була розроблена і впроваджена в сферу правоохоронної діяльності система, що об'єднує різні види обліків – криміналістична реєстрація. З розвитком науки і техніки з'являються нові можливості реєстрації злочинця з метою його розшуку та ідентифікації. Дана система функціонує за допомогою формування, ведення і використання обліків, що розрізняються за видами і напрямками їх реалізації в процесі розкриття і розслідування кримінальних правопорушень. Важливу роль при цьому відіграють криміналістичні обліки, які мають безпосередній зв'язок з подією злочину. Метою кваліфікаційної роботи є концептуальний аналіз та детальне дослідження сучасних видів криміналістичної реєстрації та її значення для оперативно-розшукової діяльності. Об’єктом кваліфікаційної роботи суспільні відносини в сфері криміналістичної реєстрації. Предметом дослідження є криміналістична характеристика сучасних видів криміналістичної реєстрації та її значення для оперативно-розшукової діяльності. Методологічнуоснову роботи складають сукупність загальнонаукових принципів і підходів та спеціально-наукових методів пізнання криміналістично-правових явищ, використання яких дало змогу отримати науково-обґрунтовані результати. Для проведення дослідження застосовані такі загальнонаукові методи як: аналіз і синтез. Теоретико-методологічною основою дослідження є система філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціальних юридичних методів. Системний аналіз, який базується на принципах єдності логічного й історичного, дав змогу визначити поняття, сутність та криміналістичні засади криміналістичної реєстрації та криміналістичного обліку. Це зумовило необхідність розширення і поглиблення методологічної бази дослідження, зокрема використання системно-структурного (види криміналістичної реєстрації та криміналістичного обліку) методу аналізу. Структурно-функціональний та формально-юридичний методи дослідження дали змогу визначити ключові аспекти криміналістичної характеристики сучасних видів криміналістичної реєстрації та її значення для оперативно-розшукової діяльності.<br>EN : Qualifying work consists of 106 pages, contains 91 sources of information used. At the same time, the low level of disclosure has a number of objective reasons, one of which is a complex of problems accumulated in the field of criminalistics registration, which is an important element of actions to provide information for the disclosure and investigation of crimes. The study of the practical activities of law enforcement agencies shows that the success of solving and investigating crimes largely depends on the correct and timely use of automated information systems, as well as objective data that form the basis of the information resource of law enforcement agencies. It is to obtain such information and developed and implemented in the field of law enforcement system that combines different types of records – forensic registration. With the development of Science and technology, there are new opportunities for registering a criminal in order to search for and identify him. This system functions through the formation, maintenance and use of records that differ in types and directions of their implementation in the process of disclosure and investigation of criminal offenses. An important role in this case is played by criminalistics records that have a direct connection with the event of the crime. The purpose of the qualification work is a conceptual analysis and detailed study of modern types of criminalistics registration and its significance for operational search activities. The object of qualification work is public relations in the field of criminalistics registration. The subject of the research is the criminalistics characteristics of modern types of criminalistics registration and its significance for operational search activities. The methodological basis of the work consists of a set of general scientific principles and approaches and special scientific methods of cognition of criminalistic and legal phenomena, the use of which allowed us to obtain scientifically based results. For the study, such general scientific methods as analysis and synthesis were used. The theoretical and methodological basis of the research is a system of philosophical and ideological, general scientific and special legal methods. System analysis, based on the principles of unity of logical and historical, made it possible to determine the concept, essence and criminalistics foundations of criminalistics registration and criminalistics accounting. This made it necessary to expand and deepen the methodological base of the study, in particular, the use of a system-structural (types of criminalistics registration and criminalistics accounting) method of analysis. Structural-functional and formal-legal research methods allowed us to determine the key aspects of the criminalistics characteristics of modern types of criminalistics registration and its significance for operational search activities.

Анотація: Автором визначені дефініції пресрелізу у сучасних журналістикознавчих працях. Розкрито сутність поняття, визначено його види, досліджено специфіку пресрелізу як медіапродукту та як інструменту медіарилейшнз. Зроблено висновки щодо важливості пресрелізу у сучасному медіпросторі. Ключові слова: пресреліз, медіарилейшнз, медіа, засоби масової інформації, органи влади, сучасний медіапродукт, медіапростір.

У роботі наведено інформацію про умови утворення і види техногенно порушених територій. Проведено дослідження видового складу рослин на девастованих ландшафтах з наведенням прикладів, проаналізовано особливості природної та штучної фітомеліорації на порушених антропогенною діяльністю територіях. Ключові слова: видове різноманіття, девастований ландшафт, полігон ТПВ, рекультивація, терикон, хвостосховище, фітомеліорація. The paper provides information on the conditions of formation and types of technogenically disturbed areas. The species composition of plants on devastated landscapes is studied with examples, and the peculiarities of natural and artificial phytomelioration on the territories disturbed by anthropogenic activity are analysed. Keywords: species diversity, devastated landscape, landfill, reclamation, spoil heap, tailings dump, phytomelioration.

У статті розглянуто інформаційну складову професійної компетентності майбутнього педагога. Особливу увагу зосереджено на формуванні iнформацiйного поля в навчальному процесi. Зроблено висновки, що саме виникнення інформації, еволюція її цінностей вимагає системного підходу. Інформаційний підхід допоможе здійснити комплексний і системний аналіз при вивченні таких педагогічних категорій, як «професіоналізм», «професійна компетентність» та «інформаційна компетентність».

У статті розглянуто ті аспекти структури та семантики тексту, які мають складати основний зміст відповідних тем шкільного курсу української мови. Особлива увага приділяється з ясуванню природи та специфіки семантичної інформації тексту, механізму виведення прихованого смислу мовних одиниць з урахуванням референційних та комунікативних пресуппозицій.

Охарактеризовано систему методів навчання історії в школі. Відзначено, що рушійним механізмом методичної системи навчання історії є суперечності між викладанням навчального матеріалу вчителем та засвоєнням навчальної інформації учнями. Перше з них здійснюється вчителем суто логічними засобами (переважно словесними), другий вид діяльності має переважно емоційне забарвлення і іншим бути не може. Іншого способу засвоєння інформації, крім сприйняття органами чуття, просто не існує.

У дослідженні акцентовано на проблемі залучення лінгвокультурологічного перекладацького коментування художніх текстів як особливого виду презентації інформації першоджерела задля повного, системного й адекватного усвідомлення опанування широкого інформаційного тла, що його супроводжує. Зосереджено увагу на власне лінгвістичному, культурологічному та історичному елементах комплексного коментування.