Добірка наукової літератури з теми "Виробництво сільськогосподарської продукції"

У статті визначено ознаки агробізнесу як аграрно-правової категорії. Наголошено, що агробізнес в юридичних науках не отримав повного та ґрунтовного дослідження. Внаслідок цього проблема визначення ознак агробізнесу є актуальною і такою, що потребує розв'язання. Окреслено, що сільськогосподарський товаровиробник - це основний суб'єкт у правовідносинах агробізнесу. Крім нього, у правовідносини в сфері агробізнесу вступають і допоміжні суб'єкти, зокрема оператори ринку харчових продуктів, учасники оптового ринку сільськогосподарської продукції тощо. При цьому кінцевим суб'єктом правовідносин агробізнесу завжди є споживач. Визначено, що першим рівнем складних правовідносин агробізнесу буде виступати селекційне винахідництво, яке дає змогу отримати нові винаходи у сфері АПК; другим - виробництво, переробка; третім - логістика; четвертий рівень передбачає доведення продукції до кінцевого споживача. Між названими правовідносинами можна простежити стійкі, однорідні зв'язки. Встановлено, що агробізнесу як правовій категорії притаманні такі ознаки: 1) агробізнес здійснюється спеціальним суб'єктом, який спеціалізується на проведенні сільськогосподарської діяльності; 2) здійснення агробізнесу передбачає наявність спеціальних активів (земля, обладнання, водні ресурси тощо); 3) його сутність становить господарська (підприємницька) діяльність; 4) він виступає складною системою правових зв'язків у вигляді правовідносин із селекційного винахідництва, виробництва, переробки, реалізації сільськогосподарської продукції та підтримки розвитку села; 5) спрямовується на виробництво, реалізацію сільськогосподарської продукції та виконання послуг у сфері сільськогосподарського виробництва; 6) між суб'єктами агробізнесу виникають внутрішні та зовнішні правовідносини; 7) мета агробізнесу полягає в отриманні прибутку, задоволенні потреб споживачів у сільськогосподарській продукції з урахуванням розвитку села та сільської місцевості, підтримки екологічної безпеки; 8) агробізнес обов'язково передбачає наявність організаційного (аграрний менеджмент) і матеріально-технічного забезпечення (сільськогосподарська техніка, пально-мастильні матеріали, насіння, добрива тощо); 9) відносини агробізнесу регулюються нормами аграрного права.

У статті розглядається проблема визначення структури агробізнесу, який розуміється як окреме еко-номіко-правове явище, яке не можна ототожнювати з АПК. Відмінними ознаками, притаманними агробізнесу, є такі: 1) це різновид бізнесу/ підприємницької діяльності; 2) він має самостійний предмет правового регулювання; 3) здійснюється спеціальними суб'єктами; 4) між суб'єктами агробізнесу виникають стійкі правовідносини, які зумовлені дією ланцюга агробізнесу; 5) основна мета агробізнесу полягає в отриманні прибутку; 6) існує специфічне організаційне та матеріально-технічне забезпечення агробізнесу. Встановлено, що структура агробізнесу - це така організація його внутрішньої системи, за якої цілісність та ефективність функціонування агробізнесу забезпечуються оптимально поєднаними за певними принципами елементами, логічно взаємопов'язаними та взаємозалежними. З'ясування особливостей багаторівневої внутрішньої структури об'єкта, що вказує на його складну природу, дає змогу глибше його осмислити й надати цілісну, всебічну характеристику. Агробізнес будь-якої держави має власну структуру, яка визначається станом економіки, соціальними чинниками, кліматичними та географічними умовами, рівнем розвитку сільськогосподарської галузі. Зважаючи на особливості, характерні для вітчизняного агробізнесу, вбачається за доцільне виокремлювати структуру аграрного бізнесу залежно від: 1) виду підприємницької діяльності в аграрній сфері (інноваційна діяльність у сфері селекції та технології виробництва, контролю сільськогосподарської продукції, новітніх моделей управління сільськогосподарським підприємством; діяльність із виробництва, збереження та переробки сільськогосподарської продукції; логістика агробізнесу; забезпечення матеріально-технічним обладнанням (постачання сільськогосподарської техніки, агросервісне обслуговування тощо); реалізація (маркетинг) сільськогосподарської продукції; діяльність щодо поводження з відходами сільськогосподарського виробництва); 2) галузі сільськогосподарського виробництва (аграрні інновації; виробництво сільськогосподарської продукції; логіс-тична галузь агробізнесу; галузь реалізації сільськогосподарської продукції); 3) території здійснення агробізнесу; 4) організаційно-правової форми діяльності сільськогосподарських товаровиробників; 5) сільськогосподарських кластерів.

Анотація. Метою дослідження є вивчення сутності, основних тенденцій і проблемних аспектів реалізації експортного потенціалу сільськогосподарського виробництва в умовах загострення продовольчої кризи. Використовуються теоретичні та емпіричні методи пізнання в їхньому діалектичному поєднанні. Основними методами, що використовуються в цьому дослідженні, є статистичний аналіз, індексні, графічні та аналітичні методи, методи оцінки структурних динамічних зрушень, порівняння і монографічний метод. Дослідження також включало загальні методи економічних досліджень, зокрема: у розкритті змісту експортного потенціалу сільськогосподарського виробництва, формулюванні висновків використовувалися теоретичні узагальнення та порівняння, індукція та дедукція; за допомогою синтезу та економічного аналізу проводиться оцінка сучасного стану та тенденцій розвитку експорту сільськогосподарської продукції; для аналізу експорту сільськогосподарської продукції використовувалися графічні, економічні, статистичні та міждержавні порівняння; для оцінки внутрішнього і зовнішнього експортного потенціалу сільськогосподарської продукції в регіональному контексті були впроваджені статистичні методи (групування). Вплив зовнішнього і внутрішнього експортного потенціалу на експорт пшениці вивчався шляхом регресійного аналізу. Необхідність забезпечення продовольчої безпеки країнами в усьому світі наголошує на важливості аграрного сектору як каталізатора економічного розвитку, джерел валютних надходжень, напрямів інвестицій тощо. Вивчення спеціалізації сільського господарства привело до висновку, що пшениця і цукор — товари з найбільшим експортним потенціалом. Обґрунтовано, що країни Південної Америки, ОЕСР, Північної Америки та Європи мають найвищий рівень реалізації експортного потенціалу сільськогосподарського виробництва, а африканські країни залежать від імпорту. Крім того, низька експортна орієнтація Африки та Азії через особливості їх природних і кліматичних умов установлюється на основі оцінки експортно-імпортних операцій у регіональному контексті. Проаналізовано внутрішній і зовнішній експортний потенціал кожного з регіонів. Було застосовано економіко-математичне моделювання оцінки впливу найважливіших факторів на обсяги експорту пшениці, що дозволило передбачити обсяги експорту пшениці й ухвалити обґрунтовані управлінські рішення щодо реалізації експортного потенціалу агрокомпаній. Обернена пропорційність обсягу експорту споживанню пшениці на душу населення і пряма пропорційність ефективності та площі земель, що використовуються для вирощування пшениці, була встановлена шляхом кореляційного і регресійного аналізу. Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що вперше проводиться цілісний аналіз потенційних можливостей і можливостей експорту наявної та збільшення експорту сільськогосподарської продукції у світі та за групами продуктів. Визначено сутність та особливості економічного представлення експортного потенціалу сільськогосподарської продукції на міжнародному і національному рівнях. Окреслено основні чинники, що впливають на розвиток експортного потенціалу сільськогосподарської продукції в регіональному контексті та досліджують їхній вплив шляхом проведення відповідного аналізу агресії. Додатковий розвиток отримало дослідження внутрішнього і зовнішнього експортного потенціалу за регіонами світу. Проведено аудит внутрішнього і зовнішнього експортного потенціалу сільськогосподарського виробництва у регіональному контексті, у результаті якого були визначені основні рекомендації щодо підвищення їхнього рівня з метою активізації розвитку агропромислового сектору економіки. Ключові слова: експортний потенціал, сільськогосподарське виробництво, експорт, інтеграція, продовольча безпека. Формул: 1; рис.: 7; табл.: 5; бібл.: 26.

Однією з вимог, які висуває перед Україною європейська спільнота, є вирішення питання переходу на європейські стандарти з виробництва сільськогосподарської продукції. Йдеться не просто про втілення нових технологій переробки, але й про запровадження новітніх технологій виробництва сільськогосподарської продукції. Одним із таких перспективних напрямів у сільському господарстві є виробництво органічної сільськогосподарської продукції. Актуалізація питання зумовлена тим, що заохочення сучасного та сталого сільськогосподарського виробництва щодо поширення методів органічного виробництва й використання біотехнологій передбачено ст. 404 Глави 17 Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Констатовано, що спостерігаються значні тенденції щодо збільшення виробництва органічної сільськогосподарської продукції в Україні. Органи державної влади вживають заходів щодо популяризації органічного виробництва як пріоритету розвитку аграрного сектору економіки України, споживання органічної продукції в Україні, а також процедури внутрішньої торгівлі та перспективи розширення експорту органічної продукції українських операторів ринку [1]. Проте Україна, маючи величезний потенціал у цій сфері, суттєво відстає від більшості зарубіжних держав за темпами розвитку органічного напряму сільського господарства та обсягами його виробництва. Розділ III Закону «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції» [2] встановлює загальні засади державного регулювання у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, а окремий розділ IV цього Закону визначає повноваження органів виконавчої влади, що здійснюють державне управління та регулювання у зазначеній сфері. Вважаємо, що має йтися не просто про державне регулювання у сфері органічного виробництва, а про організаційно-правовий механізм публічного управління у сфері виробництва органічної сільськогосподарської продукції, адже з огляду на проблеми з виділенням коштів із державного бюджету на відповідні напрями гостро постає питання необхідності прийняття та виконання регіональних програм, які спрямовуються на підтримку органічного виробництва. Це зачіпає більш широкий спектр правового регулювання, ніж суто повноваження органів державної влади. Вищевикладене детермінує необхідність дослідження поняття та структури організаційно-правового механізму публічного управління у сфері виробництва органічної сільськогосподарської продукції.

Через дефіцит традиційних органічних та незбалансоване застосування мінеральних добрив знижується родючість грунтів та якість сільськогосподарської продукції. У Волинській області розпочато виробництво нетрадиційних добрив – продуктів ферментації „Біотерм-С”. Такі добрива підвищують урожайність сільськогосподарських культур, знижують антропогенне навантаження на грунти, їх можна використовувати в системі органічного землеробства.

Проведено науковий аналіз загальних засад організації виготовлення органічної недеревної продукції як складової стратегії реформування лісового господарства України на період до 2022 р. Досліджено загальний стан ринку продукції недеревного походження, зокрема сучасні підходи до її класифікації. Виділено особливості розвитку ринку органічної продукції України. Досліджено правові засади виробництва органічної сільськогосподарської продукції, починаючи з визначення і закінчуючи особливостями реєстрації виробників органічної продукції. Виокремлено специфіку та важливість проведення сертифікації органічного виробництва. Досліджено процес сертифікації органічної продукції. Проаналізовано органи сертифікації, акредитовані на міжнародному рівні, включених до офіційного переліку органів сертифікації в органічній сфері для України відповідно до Регламенту ЄС 1235/2008. На основі вже існуючого досвіду виробництва та реалізації екологічно чистої продукції, через створену у 2013 р. мережу магазинів торговельних комплексів "Лісовичок" Державного агентства лісових ресурсів України, запропоновано привести виробництво екологічно чистої недеревної продукції відповідно до вимог Закону України "Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини", отримати сертифікат відповідності та бути включеним до Реєстру виробників органічної продукції (сировини).

В статті досліджуються особливості виробництва органічної продукції. Авторами визначено поняття органічного виробництва. Виявлено, що органічна продукція підлягає сертифікації, бо без цього документу продукт не буде визнаним як «органічний». Підкреслюється, що зміни передбачають окреме положення стосовно підтримки виробників органічної продукції за трьома напрямками: виділення бюджетних субсидій з розрахунку на одиницю оброблюваних угідь або одну голову ВРХ, відшкодування до 30% вартості витрат на проведення сертифікації органічного виробництва і відшкодування до 30% вартості витрат на придбання, дозволене на використання придбання добрив, насіння, кормів. Сприяння розвитку органічного виробництва в Україні – один із пріоритетів діяльності уряду. Спільно з громадськими організаціями, міжнародними проектами, уряд України буде працювати над вдосконаленням законодавчої нормативно-правової бази. В найближчих планах Міністерства – робота щодо запровадження державної підтримки виробників органічної продукції. Проаналізовано, що органічна продукція, що вводиться в обіг та реалізується, повинна маркуватися державним логотипом для органічної продукції. Державний логотип для органічної продукції наноситься виключно на продукцію, вироблену відповідно до законодавства України у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, що підтверджено сертифікатом, що засвідчує відповідність процесу виробництва продукції та її обігу вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції. З’ясовано, що органічне виробництво є пріоритетним напрямом розвитку сільського господарства, дозволяє реалізувати концепцію збалансованого розвитку агросфери за рахунок соціально-економічної і природно-ресурсної збалансованості і має на меті забезпечення суспільства безпечними та якісними продуктами харчування, а також збереження та покращення стану навколишнього природного середовища. Отже, органічне виробництво забезпечує вихід екологічно безпечної продукції, яка є результатом органічного виробництва – процесу, що забезпечує вирощування сільськогосподарської продукції, використовуючи лише біологічні ресурси та не завдаючи шкоду навколишньому середовищу. Переваги органічної продукції в тому, що вона корисна для здоров’я та екологічно безпечна.

У статті окреслено місце економічної безпеки аграрного сектору в поліструктрурних системах національної економіки. Зокрема, вагому увага приділено аналізу наукових праць, у яких аналізуються такі поняття, як «національна продовольча безпека», «продовольча безпека», «національна економічна безпека» «економічна безпека». Детально розглянуто питання ідентифікації та обґрунтування особливостей функціонування аграрного сектору економіки, його компонентний склад, серед елементів якого виділено такі: виробництво засобів виробництва для сільського господарства; сільськогосподарське виробництво; переробка, зберігання та транспортування продукції із сільськогосподарської сировини; інфраструктурне забезпечення. Враховуючи результати такого дослідження, у статті обґрунтовано місце економічної безпеки саме аграрного сектору в системі національної та економічної безпеки держави, візуалізовано модель їх взаємозв’язку.

Анотація. Висвітлено актуальність модернізації виробничо-господарської діяльності підприємств і фермерських господарств аграрного сектору в умовах інституційних трансформацій. Проведено аналіз досліджень модернізації фундаментальною та прикладною економічною наукою, зроблено постановку завдання. Наведено результати досліджень ученими аграрної економічної науки щодо основних напрямів осучаснення виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і фермерськихгосподарств. Зроблено узагальнення про належність модернізації до економічних категорій, що віддзеркалює загальні властивості реальної дійсності, слугує природним механізмом її висхідного розвитку завдяки вдосконаленню людиною виробничо-господарської діяльності, забезпечує економічний прогрес і підвищення рівня та якості життя населення. Виявлено наявність інституційних змін, що проявляється загальним зростанням кількості сільськогосподарських підприємств, зменшенням фермерських господарств і щорічними коливаннями числа аграрнихсуб’єктів господарювання. Установлено, що в рослинництві сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства зорієнтовані на виробництво зернової та зернобобової продукції, соняшнику та цукрового буряку, тоді як господарства населення займаються переважно вирощуванням картоплі, овочів, плодів та ягід. У тваринництві сільськогосподарські підприємства мають певну перевагу у виробництві м’яса (у забійній масі) та яєць, а господарства населення домінують у молочному скотарстві, вівчарстві та бджільництві. Визначено вагомість кожної категорії господарств аграрного сектору економіки у виробництві основних видів сільськогосподарської продукції. Наведено аргументи щодо необхідності модернізації виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств. Обґрунтовано комплекс заходів модернізації виробничо-господарської діяльності досліджуваних суб’єктів, економічна індивідуалізація яких поєднується з процесами кооперації та агропромислової інтеграції у кластерах об’єднаних територіальних громад сільської місцевості. Ключові слова: модернізація, виробничо-господарська діяльність, підприємство, фермерське господарство, інституційні трансформації. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 2; бібл.: 12.

Корчинський І. О. Формування та функціонування інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) / Корчинський Іван Осипович. – Львів: Львівський національний аграрний університет, 2009. - 204 с.
Аналізуються погляди вчених та узагальнено різні концептуальні підходи науковців до розуміння інфраструктури ринку. Визначено основні складові і сформовано її підсистеми. Інфраструктура ринку сільськогосподарської продукції покликана забезпечити розвинутий характер діяльності ринкових суб’єктів на стадії обміну, її інститути та організації не можуть бути запозичені ззовні, а зумовлені ринковими відносинами самих суб’єктів. Натомість цю зумовленість визначають особливості ринку, діяльність його складових, у межах якого функціонують ці елементи. Інфраструктура ринку сільськогосподарської продукції на сучасному етапі перебуває на стадії становлення, а ринок сільськогосподарської продукції потребує розвитку та функціонування інфраструктури, яка б охоплювала систему підприємств і організацій, що забезпечують і здійснюють процес руху продукції від виробника до споживача, гарантуючи збереження її обсягів та якості і тим самим сприяючи підвищенню ефективності функціонування сільськогосподарських товаровиробників. Визначено характерні риси та особливості функціонування різних елементів інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції на стадії обміну. Подано оцінку забезпеченості, умов та ефективності функціонування основних її елементів на регіональному рівні. Ґрунтовно аналізується діяльність бірж та визначено основні причини низької їх активності. Реалізація продукції розглядається як критерій перевірки узгодження виробництва і споживання. Встановлено залежність роздрібного товарообороту продовольчих товарів на одну особу від чинників, що його зумовлюють. Від обраного ланцюга елементів інфраструктури, якості наданих ними послуг і трансакційних витрат значною мірою залежить роздрібна ціна товару, його конкурентоспроможність і попит на нього, а відтак і ефективність господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників. У цьому й проявляється роль та значення інфраструктури аграрного ринку. Гармонізація виробництва, попиту і руху продукції розглядається на основі принципів плановості, безперебійності, оперативності, технологічності та економічності, розраховано кількість об’єктів мережі роздрібної торгівлі, які забезпечать належні умови постачання, реалізації і споживання продукції на регіональному рівні. Запропоновано організаційно-функціональну структуру оптового локального ринку та механізм і умови його розташування. Обґрунтовується простір діяльності локального оптового ринку. Окреслено значення, доведено необхідність створення інформаційної системи локального ринку сільськогосподарської продукції та визначено її основні функції. Запропоновано напрями підвищення ефективності функціонування інфраструктури регіонального ринку за рахунок забезпечення гармонізації діяльності окремих елементів інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції шляхом формування і функціонування локальних оптових ринків. Визначено організаційно-функціональної моделі локального оптового ринку сільськогосподарської продукції та умов його розміщення, а також напрями щодо його розвитку на регіональному рівні. Scientists’ views are analyzed and different conceptual scientific approaches to understanding of market infrastructure. The main components are defined and its subsystems are formed. Infrastructure of agricultural products market aims to secure a developed character of the market subject performance at the stage of exchange. Its institutions and organizations cannot be borrowed from outside, but produced by market relations of its subjects. In contrast, it is caused by market peculiarities, activity of its constituents, securing performance of those elements. Currently, infrastructure of the market of agricultural products is at the stage of formation, and the market of agricultural products needs development and performance of the infrastructure, which will include a system of enterprises and organizations, supplying products move from a producer to a consumer and securing the required volume and quality of the products and thus, improving efficiency of agricultural producers performance. Typical features and peculiarities of functional activity of different elements of infrastructure of agricultural production market at the stage of exchange. Estimation of supply, conditions and effectiveness of functioning of its main elements at regional level is given. Stock exchanges’ activity is fully analyzed and the main purposes of their law activity are defined. Sale of production is examined as a criterion of checking coordination of production and consumption. It’s established that retail turnover of commodities per person depends on factors that caused it. The chosen chain of infrastructure elements, quality of supplied services and transaction expenditures substantially influence retailing price of a product, its competitive capacity and demand, and consequently, efficiency of economic activity of agricultural producers. It is manifestation of importance of the agrarian market infrastructure. Harmonization of production, demand and flow of production is examined on the base of planned, continual, operative, technological and economical principles, it’s calculated the quantity of objects of retail trading that will provide with proper conditions of supply, sale and consumption of production at the regional level. The organizing and functional structure of wholesale local market and mechanism and conditions of its arrangement are offered. The range of local wholesale market activity is grounded. The meaning is described, the necessity of creating of information system of local agricultural production market is shown and the main functions of this system are given. The work proposes directions to improve performance efficiency of a regional market infrastructure by means of balanced activity of some elements of the agricultural market infrastructure through formation and performance of local wholesale markets. The research defines an organizational and functional model of a local wholesale market of agricultural products and conditions of its location, as well as directions of its development at a regional level.

Глобальна продовольча проблема особливо загострюється у ХХІ ст, оскількі кількість людей, що проживає на планеті Земля вже перевищила 7,6 млрд осіб, а рівень забезпечення населення продовольством не є достатнім. Насамперед, проблема голоду проявляється у найбідніших країнах «Третього світу» – у країнах Африки, Азії і в даний час загострюється відповідно до зростання кількості населення найбідніших країн світу. Загальна кількість людей, які страждають від нестачі їжі, становить понад один мільярд у всьому світі. Справа у тому, що природний приріст населення у найбідніших країнах світу випереджає продуктивність сільськогосподарського виробництва внаслідок опустелювання територій, браку води та застосування застарілих технологій аграрного виробництва. Адже у країн «третього світу» часто не вистачає ресурсів та фінансів для впровадження інновацій. Як вихід – гуманітарна допомога ООН та інших країн, що частково дозволяє зменшити ризики голоду. Водночас, із зростанням кількості населення все більше країн потрапляє у сферу ризиків настання голоду. Саме тому проблема забезпечення інтенсивного аграрного виробництва, розробки ефективних стратегій розвитку аграрного виробництва є надзвичайно актуальними для світової економіки.

Доступ до роботи тільки на території бібліотеки ОНЕУ, для переходу натисніть на посилання нижче
У роботі розглядаються теоретичні аспекти сутності та класифікації сільськогосподарської продукції, теоретико-методичні та практичні аспекти обліку та контролю готової продукції з урахуванням вимог галузевих стандартів обліку та особливостей сільськогосподарського виробництва. Проаналізовано основні економічні показники розвитку підприємства, динаміку виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції, діючу систему первинного, аналітичного та синтетичного обліку продукції, методику проведення контролю на підприємстві Запропоновано напрямки поліпшення обліку сільськогосподарської продукції на основі поглиблення аналітичності відображення облікової інформації, впровадження внутрішнього контролю на підприємстві.
The work consider the theoretical aspects of the essence and classification of agricultural products, theoretical and methodological and practical aspects of accounting and control of finished products, taking into account the requirements of industry standards of accounting and features of agricultural production. We have analyzed the main economic indicators of enterprise development, dynamics of production and sale of agricultural products, the current system of primary, analytical and synthetic accounting of products, methods of control at the enterprise. We have recommended the directions of improvement of the account of agricultural production on the basis of deepening of analyticalness of display of the accounting information, introduction of internal control at the enterprise.

Продовольча безпека залежить від впливу різних факторів, і характеризується як кількісними, так і якісними показниками, серед яких: наявність власних ресурсів, використання альтернативних джерел отримання ресурсів, рівень їх споживання та ін. З огляду на це продовольча безпека визначається політичною, економічною та соціальною складовими. Природа державного діяльності, у вирішенні продовольчої проблеми, має бути орієнтована на забезпечення суб’єктам бізнесу гарантій постійного дотримання можливості вступати між собою у ділові відносини.

У роботі досліджено сутність готової продукції сільськогосподарського виробництва, класифікація, оцінка, відображення в обліку та методика аналізу ефективності виробництва продукції рослинництва. Основною метою цього дослідження є дослідження теоретичних основ і розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення організації обліку і аналізу наявності та руху продукції сільськогосподарського виробництва.
The master’s the sisfocuses on the essence of the finished products of agricultural production, classification, estimation, reflection in the account and methodof analysis of the efficiency of production of crop production. The main aim of this researchis to study the oreticalfoundationsanddevelop practical recommendations for improving the organization of accounting andanalysis of the availability and movement of agricultural production.

Органічне виробництво спрямоване на покращення здоров'я фермерів, населення в цілому шляхом виробництва високоякісного продовольства, сировини та інших продуктів, збереження родючості ґрунтів та навколишнього природного середовища, розвиток сільської місцевості та стимулювання місцевого й регіонального виробництва. В ЄС розроблено та виконується план дій із запровадження та поширення органічного виробництва. Більшість країн-членів ЄС мають свої власні національні програми розвитку цього напрямку сільськогосподарської діяльності.