Добірка наукової літератури з теми "Державне підприємництво"

У статті розглянуто організаційну структуру регіонального економічного кластера за участю малих підприємств та обґрунтовано переваги державно-приватного партнерства для учасників такого об’єднання. В умовах економічної нестабільності актуальною темою для дослідження є пошук шляхів підвищення конкурентоспроможності регіонів України. Особливої уваги потребують промислові регіони, в яких галузі спеціалізації представлені великими підприємствами із застарілими технологіями виробництва. Рушійною силою для реструктуризації економіки таких регіонів та диверсифікації діяльності підприємств є активізація малого підприємництва. Для стимулювання розвитку промислових регіонів запропоновано створення регіональних економічних кластерів у пріоритетних галузях за участю малих підприємств. Представлена організаційна структура кластера сприяє розв’язанню проблем фінансування, збуту, мінімізації ризику для суб’єктів малого підприємництва, а саме: створення єдиної науково-технологічної платформи виробництва продукції на базі світових інноваційних технологій; забезпечення сприятливих умов для безперервного оновлення виробництва, розширення спектра наявних можливостей розвитку підприємств; розвиток ефективної кооперації як між підприємствами, які є учасниками кластера, так і зі сторонніми організаціями. Перспективною основою для формування успішного регіонального економічного кластера є державно-приватне партнерство. Застосування державно-приватного партнерства під час формування регіональних економічних кластерів дасть змогу малому підприємництву отримати доступ до раніше закритих сфер економіки, збільшити можливості отримання кредитів від вітчизняних і зарубіжних фінансово-кредитних установ під державні гарантії. Перевагами участі держави у кластерних об’єднаннях на основі державно-приватного партнерства є можливість залучити приватний капітал до реалізації регіональних інвестиційних проєктів, підвищити ефективність управління об’єктами державної власності та, зекономивши власні фінансові ресурси, все ж залишитися власником активів.

Розглядаються питання становлення Державної регуляторної служби як основного суб’єкта формування та реалізації державної регуля- торної політики. Зазначається, що протягом періоду своєї діяльності статус цього державного органу змінювався — від Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва до Державної регулятор- ної служби України. Також змінювалися і функції ДРС — крім, власне, участі у формуванні та реалізації єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва, до них додавалися та забиралися функції реалізації держав- ної політики щодо ліцензування підприємницької діяльності та державної реєстрації підприємництва, контролю та координації діяльності органів ви- конавчої влади, пов’язаної з розробкою і реалізацією заходів щодо проведен- ня єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва тощо. На сьогодні діяльність служби зосереджена на таких трьох напрямах: участь у формуванні державної регуляторної політики, діяльність у сфері держав- ної політики щодо ліцензування підприємницької діяльності та контроль за діяльністю органів публічної влади у сфері формування регуляторної полі- тики. Останнім часом для врахування світових тенденцій у сфері регулятор- ної діяльності та покращення взаємодії з бізнесом суттєву допомогу в своїй діяльності ДРС отримує від Офіса ефективного регулювання — неурядової організації, головною метою якої є допомога Україні стати ефективною ін- ституційно-спроможною державою, розробити та впровадити інструменти ефективного державного регулювання, спрямовані на суспільний інтерес та розвиток малого та середнього підприємництва. Співпраця з неурядовими організаціями та структурами, що представляють інтереси бізнесу, робить Державну регуляторну службу України більш відкритою для суспільства, а державну регуляторну політику — більш прозорою та ефективною.

Проаналізовано особливості розвитку підприємництва в умовах завершення адміністративно-територіальної та земельної реформ. Продемонстровано, що підприємництво є необхідною умовою економічного розвитку територіальних громад, які утворилися в результаті проведення адміністративно-територіальної реформи в контексті ринкового реформування національної економіки, яке передбачає реалізацію державної політики, формуючи новий формат взаємовідносин між публічною владою і бізнесом, урегульовує економічні процеси у приватному секторі економіки, прискорює економічне зростання, підвищує якість надання державних послуг. Виявлено пріоритетні напрями вдосконалення цього процесу. Хоча адміністративно-територіальна реформа в Україні перебуває на завершальній стадії, зроблено висновок про її неефективність, що призводить до низької ефективності функціонування і розвитку бізнес-середовища та підприємництва малого і середнього бізнесу, які є основними джерелами наповнення місцевих бюджетів на основі чинної податкової системи. Було зазначено, що розвиток підприємництва в Україні повинен мати свою стратегію впровадження, яка може визначати головні аспекти, розкривати актуальну проблематику і надавати варіанти рішень цих гострих питань. Ключовими положеннями подібної стратегії стануть: інституціональне бізнес-середовище, покращення якості дорадництва, налагодження комунікаційних каналів та тісних взаємовідносин між місцевою владою і населенням, удосконалення механізмів розвитку кооперації та кластерів, розроблення рекомендаційних бізнес-пакетів для потенційних підприємців, проведення аналізу ресурсного потенціалу сільської території, розроблення інструментів державної підтримки малого і середнього бізнесу, формування доступних і відкритих геоінформаційних систем з розвитку підприємництва, удосконалення моделей державно-приватного партнерства для розвитку територій громад, організація дистанційного навчання зацікавлених жителів для ефективного ведення власної справи з урахуванням змін клімату, стимулювання місцевих органів влади до нарощування власного бюджетного потенціалу, прозорість і доступність до інформації з упровадження окремих видів підприємницької діяльності на території громади, розкриття ресурсного забезпечення та інвестиційної привабливості території

В статті проведено аналіз особливостей підприємницької діяльності жінок в Україні, а саме в аграрній сфері. У дослідженні виявлено характерні риси, види та форми жіночого підприємництва, визначено основні причини підприємницької активності жінок, а також бар’єри та перешкоди. Вивчено сучасний стан гендерної рівності в Україні та зазначено, що в 2019 році Україна займала 60 місце з 160 країн світу за показником індексу гендерної рівності, а в українському парламенті питома вага жінок складає 20,8 відсотка, тоді як в європейських кранах цей показник наближається до 50 відсотків, наприклад у Швеції – 47 відсотків, у Іспанії – 44 відсотка. Доведено, що однією з перешкод підприємницької діяльності для жінок в аграрній сфері є гендерні асиметрії, що виникають в бізнес-середовищі. На даний момент підприємництво в агропромисловому комплексі має свої особливості, які пов’язані з тим, що воно охоплює не тільки саму працю в сільському господарстві, а й працю задля розвитку сільських територій та несільськогосподарське підприємництво. Обґрунтовано причини необхідності сприяння жіночому підприємництву і запропоновано шляхи розвитку підприємництва в аграрній сфері. Основні перешкоди, які ми вважаємо важливими і які стримують розвиток підприємництва – це: низький рівень розвитку мережі соціальної інфраструктури, що створює додаткове навантаження на жінок; відсутність в напрямках аграрної політики окремих елементів, які б стосувалися підтримки жінок в веденні бізнесу; низька доступність до ринку фінансово-кредитних послуг та інше. Вважаємо, що в державних програмах необхідно передбачити окремі заходи які б стосувалися підтримки жінок-підприємців, та які б мали дієвий, а не декларативний характер.

У статті досліджено основні правові форми участі держави в господарській діяльності у сфері транспорту, охарактеризовано стан та перспективи розвитку відповідного законодавства. Зазначається, що відповідно до чинного законодавства низку державних підприємств у сфері транспорту (залізниця, морські порти тощо) уналежнено до об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, таке майно не підлягає приватизації та відчуженню. Однак у перспективному законодавстві, зокрема проєкті закону «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період» (реєстр. № 6013 від 09.09.2021 р.), запропоновано істотні зміни щодо форм здійснення господарської діяльності у сфері транспорту. До таких пропозицій належать: заборона створення юридичних осіб у формі державного підприємства, реорганізації дійсних державних підприємств у господарські товариства; запровадження нових конструкцій передання державного майна; доповнення чинного законодавства конструкцією договору управління державним майном; затвердження типових умов такого договору Кабінетом Міністрів України. За результатами дослідження встановлено, що внаслідок особливої економічної значущості об’єктів стратегічної інфраструктури транспорту для публічних інтересів і виконання державних функцій зміна форми власності на майно, яке за своєю сутністю є надбанням усього суспільства, держави, звуження титульних прав та дійсних організаційно-правових форм підприємництва становить ризик для цих інтересів в умовах політичної нестабільності та соціально-економічної кризи, може загрожувати економічному суверенітету країни. Об’єкти стратегічної інфраструктури транспорту, які доцільно залишити об’єктами права державної власності з обмеженим господарським обігом, потребують закріплення на рівні закону як такі, що не підлягають приватизації.

Мета. Мета статті – проаналізувати перспективи молодіжного аграрного підприємництва в Україні, визначити фактори, які стримують молодь в організації власної справи, та надати практичні рекомендації щодо активізації підприємництва серед молоді. Методологія / методика / підхід. У дослідженні використано такі методи: порівняльного аналізу (при визначені проблеми й цілі регулювання молодіжного аграрного підприємництва в Україні), метод опитування й анкетування (соціологічне опитування щодо молодіжного підприємництва та ставлення молоді до організації власної справи), абстрактно-логічний (при теоретичному узагальненні та формулюванні висновків). Соціологічне дослідження проведено у два етапи: І етап проводився в період листопад – грудень 2017 р.; об’єкт дослідження цього етапу – здобувачі вищої освіти другого (магістерського) рівня другого року навчання віком від 21 до 23 років (400 осіб). ІІ етап: січень – лютий 2020 р.; об’єкт дослідження цього етапу – випускники 2017 р., які пройшли перший етап анкетування (350 осіб). Результати. У процесі вивчення економічних аспектів молодіжного аграрного підприємництва в Україні встановлено, що це питання законодавчо неврегульоване та потребує вирішення, зокрема щодо визначення вікових меж молоді. Автори запропонували додати до нормативних актів такі визначення: «молодіжне підприємництво», «молоді підприємці» та «молодіжне аграрне підприємництво». На основі комплексного соціологічного опитування молоді виявлено, що є відмінності в результатах дослідження одних і тих самих респондентів, проведеного у 2017 р. та 2020 р.; за рахунок цього встановлено основні стримуючі фактори організації власної справи та проблеми, з якими стикаються молоді підприємці. На основі отриманих результатів розроблено практичні рекомендації щодо активізації розвитку молодіжного аграрного підприємництва в Україні. Оригінальність / наукова новизна. Набули подальшого розвитку теоретичні положення щодо регулювання молодіжного підприємництва в аграрній сфері. Базуючись на результатах опитування, проведеного у 2017 р., щодо перспективи здійснення підприємницької діяльності молоді, та аналізуючи результати опитування, яке проведено на початку 2020 р., оцінено важливість фінансової підтримки молодіжного підприємництва, ділове середовище здійснення діяльності, стабільність і рівень корупції в країні та інші стримуючі фактори розвитку. Запропоновано основні шляхи активізації молодіжного аграрного підприємництва, враховуючи результати проведеного дослідження. Практична цінність / значущість. Практична цінність наукового дослідження полягає в тому, що отримані авторами результати сприятимуть формуванню уявлення щодо проблем, із якими стикається молодь під час організації власної справи, та способів їх вирішення. Результати опитування випускників можуть сприяти вирішенню проблемних питань щодо фінансової та підприємницької грамотності серед молоді, рівня доступу до фінансових ресурсів та інших проблем, пов’язаних із молодіжним підприємництвом. Крім того, внесені пропозиції щодо активізації молодіжного підприємництва дадуть змогу державним органам запровадити ефективні методи стимулювання молоді до підприємницької діяльності.

УДК 334; JEL Classification: М21, R42 Анотація. Протягом свого історичного існування, людство стикалося з багатьма кризами, які згодом ставали «старт-апами» для розвитку суспільства в цілому. Таким випробуванням сучасності стала пандемія COVID-19, яка вплинула на всі сфери економіки держав, на звичний спосіб життя, на соціальну та культурну взаємодію. Пандемія також вплинула на діяльність підприємств приватного бізнесу і змусила їх розробляти нові методи ведення бізнесу. З початку 2020 року і до теперішнього часу підприємці відчувають значні труднощі ведення індивідуального бізнесу. Загострення пандемії коронавірусу в 2021 році створило значний вплив на світову економіку та продовжує впливати на всі види діяльності. Спостерігається значне зменшення попиту на споживчі товари. Транспортний сектор також відноситься до найбільш постраждалого, внаслідок зупинки якого збитки для держави колосальні, а для регіонів, часом катастрофічні. Проведення заходів реабілітації є стратегічним вектором. Рядом досліджень висвітлено та доведено вплив підприємництва на розвиток держави в цілому і транспортного підприємництва зокрема. Тому в рамках даного дослідження запропоновано ургентні заходи його державної фінансової підтримки. Методики дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: порівняльний аналіз наукової літератури та інформаційних джерел на основі методів порівняння, систематизації та узагальнення; узагальнення результатів аналізу, логічна генерація висновків, математичне моделювання. Результати. На підставі розгляду проблеми фінансового забезпечення підприємництва, доведено актуальність і необхідність державної підтримки підприємництва з метою реабілітації секторів економіки, що найбільше постраждали від пандемічних викликів COVID-19. Визначено умови віднесення секторів економіки до категорії найбільш постраждалих На підставі показників ризикованості та пріорітетності сектора економіки можливо визначити сектори економіки для розподілу фінансових вливань. Наукова новизна: запропоновано комплексну методику фінансового забезпечення підприємництва в контексті фінансових капіталовкладень з метою реабілітації секторів економіки, що враховує ризикованість та пріорітетність сектора економіки. Практична значущість: Дане дослідження практично цікаво державним органам управління при розподілі коштів за вектором підтримки найбільш постраждалих секторів економіки від пандемічних викликів, а теоретично – дослідникам, що займаються питаннями фінансового забезпечення та державного адміністрування.

Актуальність статті полягає у тому, що слабкість і недосконалість правового захисту підприємництва, невре-гульованість багатьох його аспектів, неузгодженість нормативних актів негативно впливають на ефективність підприємництва в Україні. Крім того, низький рівень правосвідомості підприємців призводить до виникнення «тіньового» підприємництва, а також до появи квазі-правових інституцій залагодження конфліктів і забезпечення виконання зобов'язань. Нині перед державою стоїть завдання створення як економічних, так і соціальних передумов, які б дозволили ефективно розвиватися підприємництву. У статті на основі аналізу наукових поглядів вчених і норм чинного законодавства України надано характеристику сучасному стану забезпечення прав суб'єктів підприємницької діяльності у сфері оподаткування. Аргументовано, що у галузі забезпечення прав суб'єктів підприємницької діяльності у сфері оподаткування існує чимала кількість проблем, серед яких чинне місце посідає також проблема невизначеності на законодавчому рівні термінології, яка активно використовується у законодавстві, що призводить до вільного тлумачення податкового законодавства податківцями, що в більшості випадків робилося не на користь платників податків. Зазначено, що важливим фактором у появі правового нігілізму у сфері оподаткування є недосконалість правової освіти та елементарне незнання права підприємцями та представниками органів влади. Доведено, що сучасний стан забезпечення прав суб'єктів підприємницької діяльності у сфері оподаткування характеризується значною кількістю прав суб'єктів підприємництва у сфері оподаткування та забезпечуються за допомогою великої кількості нормативно-правових актів різної юридичної сили. Наголошено, що забезпечення таких прав не обмежується лише прийняттям нормативно-правових актів. Слід також вказати на активну державну політику, яка спрямована на кардинальне реформування податкової системи, що позитивно відображається на якості забезпечення прав суб'єктів підприємницької діяльності. Однак, реалізуючи вказану політику, держава насамперед піклується про свої інтереси, при цьому забуваючи про суб'єктів підприємницької діяльності, їх законні права та інтереси, про що дуже чітко свідчить незадоволеність існуючим станом речей з боку платників податків.

У статті досліджуються теоретичні питання державної регуляторної політики та державно-приватного партнерства в умовах реалізації та вдосконалення публічного управління підприємництвом в Україні. Розкриті шляхи та механізми публічного-приватного партнерства, зокрема досліджено відмінності між державним і публічними партнерством в Україні. Мета статті. У роботі поставлено за мету з’ясувати зміст державно-приватного партнерства в якості окремих управлінських категорій, застосування яких пов’язане з механізмами державного управління в країні, а також дослідити новітні тенденції формування такого партнерства в національній господарській практиці. Наукова новизна. За сучасних умов господарювання пріоритетним напрямом змін в управлінні національним господарським комплексом, особливо в умовах його критичного стану, виходять на перші позиції публічний сектор і публічно-приватне партнерство, це поступово модифікує відносини, які закладалися регуляторною політикою в Україні. Оптимізація таких відносин може досягатися шляхом реалізації різних форм публічно-приватного партнерства. Сучасний феномен публічно-приватного партнерства доцільно пояснювати з огляду на необхідність створення суспільних благ за умов обмеження ресурсів, а механізм публічно-приватного партнерства – як такий, що може використовуватися у державному управлінні та регулюванні. У роботі визначено, що державна регуляторна політика, як і публічно-приватне партнерство, спрямовані на недопущення прийняття економічно недоцільних і неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності. У сучасних умовах процесу розвитку ринкових відносин саме в рамках публічно-приватного партнерства і сформувалася достатньо інноваційна модель публічного управління та регулювання. Однак без реальної та своєчасної допомоги держави, без її партнерства із сучасним бізнесом майже неможливо побудувати ринок інновацій і перейти до ефективної моделі господарювання. Висновки. Для України використання механізму публічно-приватного партнерства може гарантувати соціальну стабільність і підвищуватиме ефективність управління системою господарювання. Однак процес переходу ускладнюється внутрішніми протиріччями – корупцією, недобросовісною конкуренцією, достатньо низькою якістю публічних послуг тощо. За таких умов необхідність проведення реформування та модернізації в означених сферах стає очевидним.

Визначено взаємозалежність між функціонуванням підприємництва та апарату державного управління The interdependence between the functioning of entrepreneurship and the state administration apparatus is determined

Конкуренція, яка проявляється у боротьбі за джерела сировини, ринку збуту виробленої продукції, у сфері використання капіталу для отримання найбільшого прибутку та ін. є важливою рушійною силою ринкової економіки і для забезпечення її добросовісності важливу роль повинна відігравати держава.

На сьогодні в світі існує декілька форм правових засад створення державних підприємств, які, багато в чому, формують економічну основу державної влади. В СРСР від самого початку для цього обрали націоналізацію – перетворення промислових підприємств у власність соціалістичної держави.

Ніколаєнко, В. О. Правовий статус фізичної особи-підприємця за законодавством України : магістерська робота : 081 Право / В. О. Ніколаєнко ; керівник роботи Апанасенко К. І. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра цивільного, господарського права та процесу. – Чернігів, 2020. – 101 с.
Актуальність дослідження питання правового статусу фізичної особи-підприємця зумовлена специфікою різновиду суб’єктів господарювання, особливостями основних складових правового статусу особи, що в підсумку дозволяє розуміти особливі риси та унікальне значення фізичної особи-підприємця та викликає потребу застосуванню державного регулювання та сприяє з’ясуванню його нормативно-правового забезпечення. Наукова новизна роботи полягає в тому, що: 1) досліджено право фізичної особи-підприємця надавати послуги у сфері позашкільної й дошкільної освіти (с. 26-27); 2) обґрунтовано застосовування реєстраторів розрахункових операцій фізичними особами-підприємцями при здійсненні розрахункових операцій, на загальній системі оподаткування (с. 83-84); 3) охарактеризовано впровадження Державної програми «Доступні кредити 5-7-9%» для надання державної підтримки діяльності фізичних осіб-підприємців (с. 74-75).

Бублей, Г. А. Інфраструктурна підтримка розвитку малого підприємництва в Україні : дис. канд. екон. наук : 08.00.03. / Бублей Галина Анатоліївна. - Запоріжжя, 2016. - 217 с.
Економічні реформи в Україні зумовили зародження й становлення підприємництва як органічної складової ринкової економіки. Законодавче регулювання підприємницькій діяльності привело до розвитку малих форм бізнесу, перш за все в торгівлі, послугах і будівництві. Мале й середнє підприємництво – сектор бізнесу, який визначає темпи економічного зростання, стан зайнятості населення, структуру і якість валового національного продукту. Роль підприємництва важлива не лише в забезпеченні темпів розвитку економіки, а й у формуванні сучасної соціальної культури, у тому числі формуванні середнього класу.

Дегтярьов, А. В. Механізми реалізації державної політики інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва : дис. ... д-ра філософії : 281 / А. В. Дегтярьов. - Чернігів, 2021. - 213 с.
Дисертація присвячена теоретико-практичному вирішенню наукового завдання щодо удосконалення механізму реалізації державної політики інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва. У роботі сформовано понятійно-категоріальний апарат наукового дослідження шляхом визначення таких понять, як «підприємництво», «державна підтримка», визначено специфіку застосування терміну «мале підприємництво», «державна підтримка підприємництва», «фінансовий механізм реалізації державної політики інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва». Розкрито теоретичні засади формування механізму реалізації державної політики інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва та обґрунтовано практичні рекомендації щодо його удосконалення. На основі використання системного підходу встановлено, що політика державної підтримки інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва є складною економічною системою, яка має наступні характеристики: складається із взаємопов’язаних елементів, які утворюють її внутрішню структуру та існують у взаємодії із зовнішнім середовищем; її функціонування потребує обов’язкової наявності ресурсів; зазначена політика керується з центру управління, який забезпечує досягнення мети. Здійснено систематизацію зарубіжних наукових досліджень в напрямку інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва. Проаналізовано світові реалізації державної підтримки інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва. Сформовано напрями удосконалення існуючих механізмів з урахуванням зарубіжної практики. Обґрунтовано, що механізм реалізації політики інноваційноінвестиційного розвитку підприємництва є складовою частиною публічного управління інноваційним розвитком економіки на мезо- та макрорівнях, отже, функціонування зазначеного механізму зумовлено інституційними засадами регіональної та національної інноваційних систем. Зазначено, що багаторівневість і складність зазначеного процесу обумовлюють необхідність врахування впливу на інноваційно-інвестиційну діяльність підприємництва нормативно-правової складової, а також специфіки менталітету, ступеня розвиненості інноваційної культури, історичного досвіду у сфері інвестування та реалізації інноваційних проєктів. Механізм реалізації державної політики інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва запропоновано розглядати в контексті економічної, організаційної та правової функцій, які сприяють формуванню сприятливого середовища для активізації інноваційно-інвестиційної діяльності підприємництва. Запропоновано під інституційним механізмом реалізації державної політики інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства розуміти систему органів публічної влади, що взаємодіють між собою згідно наявних повноважень, а також методів, форм, інструментів управлінського впливу, за допомогою яких відбувається забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку сфери підприємництва на державному, регіональному та місцевому рівнях. Доведено, що методологія стратегічного управління сприятиме оптимізації функції адміністрування в структурі публічної влади, формуванню синергії, покращенню якості надання публічних послуг. При цьому стратегічне публічне управління пропонується розглядати як внутрішній механізм формування та реалізації зв’язків між елементами системи органів публічної влади, що задіяні до процесу регулювання інноваційно- інвестиційного розвитку підприємництва, зокрема, малого та середнього бізнесу як пріоритетної сфери діяльності. Обґрунтовано, що використання інструментів механізму реалізації державної політики інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва має ґрунтуватись на оптимальному співвідношенні визначених обсягів та джерел фінансової підтримки та розроблених критеріїв результативності діяльності органів публічної влади кожного із рівнів реалізації державної політики, що відповідальні за прийняття та подальшу реалізацію стратегічних управлінських рішень в межах своїх повноважень. Запропоновано розглядати систему стратегічного публічного управління на регіональному та муніципальному рівнях як відкрите формування, функціонування якої відбувається на основі взаємодії наступних підсистем: програмно-цільової, організаційно-правової, функціональноресурсної. Обґрунтовано, що стратегічне публічне управління інноваційноінвестиційного розвитку підприємництва доцільно розглядати як комплекс окремих напрямків управлінської діяльності, спрямованих на активізацію та розвиток інноваційного підприємництва, реалізацію інноваційних проєктів, сприяння інвестиційній активності суб’єктів господарювання малого бізнесу на основі державної підтримки. З метою підвищення ефективності механізмів державної політики інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва запропоновано моніторинг інноваційно-інвестиційного потенціалу малого та середнього підприємництва. Його результат формує базис для розробки пропозицій щодо основних напрямів подальшої державної підтримки на основі як фінансових, так і адміністративних інструментів, в тому числі розробки нормативноправових документів мотивуючого впливу. Враховуючи пріоритетність децентралізаційних процесів публічного управління, запропоновано розробку Cтратегії координації інноваційноінвестиційного розвитку малого бізнесу, пріоритетними напрямами якої визначено управління ефективністю програм з інноваційно-інвестиційного розвитку малого бізнесу, реалізацію проєктів державно-приватного партнерства в пріоритетних напрямках діяльності, підвищення рівня інформованості суб’єктів господарювання про перспективні заходи та інструменти державної підтримки. На основі дослідження існуючих механізмів реалізації державної політики інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва запропоновано формування комплексного механізму на засадах стратегічного управління. Достовірність отриманих результатів підтверджується використанням значного масиву економіко-статистичної, законодавчої, нормативної та методичної інформації. До найвагоміших результатів, які визначають наукову новизну дослідження та особистий внесок дисертанта, належать: – наукові підходи до розробки комплексного механізму реалізації державної політики інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва, що являє собою складну ієрархічну систему, взаємодія елементів якої (органів публічної влади, суб’єктів господарювання, важелів, цілей, завдань, інструментів) відбувається на засадах самоорганізації та є передумовою для впровадження стратегічних напрямів забезпечення інноваційноінвестиційного розвитку; запропонований механізм може бути використаний органами публічної влади на всіх рівнях управління в напрямку сприяння інноваційно-інвестиційному розвитку підприємництва; – вихідні положення щодо розробки системи стратегічного публічного управління інноваційно-інвестиційним розвитком підприємництва, що розглядається як відкрите формування, інтегроване в єдиний національний простір державної політики підтримки інноваційноінвестиційного розвитку підприємництва; впровадження системи стратегічного публічного управління сприятиме узгодженню цілей взаємопов’язаних суб’єктів підприємництва та публічного управління на регіональному та місцевому рівнях та в подальшому забезпечить інноваційний розвиток підприємств; – уточнення понятійно-категоріального апарату теорії публічного управління у частині управління іннноваційно-інвестиційним розвитком, а саме − впровадження в науковий обіг і трактування змісту понять «інноваційно-інвестиційний розвиток підприємництва», «політика державної підтримки інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва», «комплексний механізм реалізації державної політики інноваційноінвестиційного розвитку підприємництва», «система стратегічного публічного управління інноваційно-інвестиційним розвитком підприємництва», що дає змогу підвищити рівень наукової обґрунтованості механізмів реалізації державної політики інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва; – наукові засади реалізації моніторингу інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємництва, який пропонується розглядати як систему інформаційно-аналітичних інструментів, що за умови комплексного застосування дають змогу спостерігати динаміку інноваційно-інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання, виявляти та попереджати перешкоди його розвитку на основі вдосконалення підходів і інструментів державного регулювання; в процесі моніторингу передбачається виокремлення груп підприємств малого та середнього бізнесу на основі потенціалу інноваційноінвестиційної діяльності, що в подальшому надасть можливість комплексного оцінювання тенденцій інноваційно-інвестиційного розвитку суб’єктів підприємницької діяльності та динаміки розвитку даного сектора економіки, виявляти причини відхилень та своєчасно реагувати на несприятливі загрози шляхом використання інструментів державної політики; - практичні рекомендації реформування існуючих механізмів реалізації державної політики інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва на основі врахування передового досвіду інших країн та засад децентралізації, що передбачають: координацію комунікативної взаємодії між представниками бізнесу та органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, розвиток інноваційної інфраструктури, розвиток системи підготовки кадрів для органів публічної влади з управління проектами та інвестиціями, впровадження системи моніторингу інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва з метою розробки пріоритетних напрямів державної підтримки, удосконалення правового регулювання об’єктів інноваційної інфраструктури, врахування у нормативно-правових документах галузевої специфіки суб’єктів підприємництва, удосконалення нормативно-правового забезпечення взаємодії представників публічної влади та бізнесу на засадах відносин партнерства.
The dissertation is devoted to the theoretical and practical solution of the scientific tasks to improve the mechanism for implementing the state policy of innovation and investment development of entrepreneurship. The work is formed conceptual and categorical apparatus of scientific research by definition such concepts as "entrepreneurship", "state support". The specifics of the use of the terms "small business", "state support of entrepreneurship", "financial mechanism for implementing the state policy of innovation and investment development of entrepreneurship" are defined. Theoretical bases of formation of the mechanism of innovative and investment development of business is defined and practical recommendations concerning its improvement are substantiated. It is established that the policy of state support for innovation and investment development of entrepreneurship is a complex economic system. It has the following characteristics: consists of interconnected elements that form its internal structure and exist in interaction with the external environment; its operation requires the availability of resources; it is guided by the control center, which ensures the achievement of the goal. The systematization of foreign research is carried out. The world realizations of the state support of innovation and investment development of entrepreneurship are analyzed. The directions of improvement of the existing mechanisms according to foreign practice are formed. It is substantiated that the mechanism of implementation of the policy of entrepreneurship` innovation and investment development is an integral part of public management of innovative economic development at the meso and macro levels. The functioning of this mechanism is due to institutional principles of regional and national innovation systems. It is noted that the multilevel and complexity of this process necessitate taking into account the impact on innovation and investment activities of entrepreneurship regulatory component, as well as the specifics of the mentality, the degree of innovation culture, historical experience in investing and implementing innovative projects. Implementation mechanism of the state policy of innovative and investment development of entrepreneurship is proposed to be considered in the context of economic, organizational and legal functions that contribute to the formation of a favorable environment for the intensification of innovation and investment activities of entrepreneurship. It is proposed to consider the institutional mechanism of state policy of innovation and investment development as a system of public authorities that interact with each other according to existing powers, as well as methods, forms, tools of managerial influence. It is proved that the methodology of strategic management will contribute to the optimization of the administrative function of public authority, the formation of synergies, improving the quality of public services. It is proposed to consider strategic public administration as an internal mechanism for forming and implementing links between the elements of the system of public authorities involved in the process of regulating innovation and investment development of entrepreneurship. It is substantiated that tools for implementing the state policy of innovation and investment development of entrepreneurship should be based on the optimal ratio of certain volumes and sources of financial supporting and criteria of each level of public policy,those are responsible for making and further implementing strategic management decisions according its power. It is proposed to consider the system of strategic public administration at the regional and municipal levels as an open formation; its functioning is based on the interaction of the following subsystems: program-target, organizational-legal, functional-resource. It is substantiated that strategic public management of innovation and investment development of entrepreneurship should be considered as a set of separate areas of management activities aimed to activation and development of innovative entrepreneurship, implementation of innovative projects, promotion of investment activity of small businesses based on state supporting. In order to increase the efficiency of the mechanisms of the state policy of innovation and investment development of entrepreneurship, the monitoring of the innovation and investment potential of small and medium enterprises is proposed. It forms the basis for the proposals for the main areas of further state supporting on financial and administrative instruments, including the development of regulatory documents of motivating influence. According to the priority of decentralization processes of public administration, it is proposed to develop a Strategy for coordination of innovation and investment development of small business. The priority areas of the Strategy are management of programs for innovation and investment development of small business, implementation of public-private partnership projects management and instruments of state supporting. According to the study of existing mechanisms for implementing the state policy of innovation and investment development of entrepreneurship, the formation of a comprehensive mechanism based on strategic management is proposed. The reliability of the obtained results is confirmed by use of a significant array of economic-statistical, legislative, regulatory and methodological information. The most important results that determine the scientific novelty of the study and the personal contribution of the dissertation include - scientific approaches to the development of a comprehensive mechanism for implementing the state policy of innovation and investment development of entrepreneurship, which is a complex hierarchical system, the interaction of elements of which (public authorities, businesses, levers, goals, objectives, tools) is based on self-organization and is a prerequisite for the implementation of strategic directions for innovation and investment development; the proposed mechanism can be used by public authorities at all levels of government to promote innovation and investment development of entrepreneurship; - initial provisions for the development of a system of strategic public management of entrepreneurship innovation and investment development; it is considered as an open formation, integrated into a single national space of state policy to support innovation and investment development of entrepreneurship; the introduction of a system of strategic public administration will help to harmonize the goals of interconnected business and public administration at the regional and local levels and further ensure the innovative development of enterprises; - the clarification of the conceptual and categorical apparatus of the theory of public administration in terms of management of innovation and investment development, namely introduction into scientific circulation and interpretation of the content of concepts "innovation and investment development of entrepreneurship", "policy of state support for innovation and investment development of entrepreneurship", implementation of the state policy of innovation and investment development of entrepreneurship "," system of strategic public management of innovation and investment development of entrepreneurship ", which allows to increase the level of scientific validity of implementation mechanisms; - scientific principles of monitoring the innovation and investment potential of entrepreneurship, which is proposed to be considered as a system of information and analytical tools that allow to observe the dynamics of innovation and investment activities of economic entities, identify and prevent obstacles to its development based on improved approaches and instruments of state regulation; the monitoring process envisages the separation of small and medium business groups based on the potential of innovation and investment activities, which will further provide a comprehensive assessment of trends in innovation and investment development of business entities and the dynamics of the sector, adverse threats through the use of public policy instruments; - practical for reforming the existing implementing mechanisms the state policy of entrepreneurship innovation and investment development based on best practices of other countries and the principles of decentralization; the recommendations include: coordination of communication between business and executive authorities and local governments, development of innovation infrastructure, training system for public authorities for project and investment management, implementation of a system for monitoring entrepreneurship innovation and investment development in order to develop priority areas of state supporting, improving the legal regulation of innovation infrastructure, improving legal supporting for the interaction of public authorities and business on the basis of partnership relations.

Збірник містить матеріали ІІ міжнародної конференції «Держава, регіони, підприємництво: інформаційні, суспільно-правові, соціально-економічні аспекти розвитку», що була організована та проходила у Вищому навчальному закладі «Університет економіки та права «КРОК» 20 листопада 2020 року. Призначено для здобувачів вищої освіти, науково-педагогічних працівників, фахівців з туризму, а також тих, хто цікавиться актуальними питаннями сучасної наукової думки. Тези опубліковані в авторській редакції. Організатори конференції не несуть відповідальності за їх зміст.

Збірник містить матеріали ІІ міжнародної конференції «Держава, регіони, підприємництво: інформаційні, суспільно-правові, соціально-економічні аспекти розвитку», що була організована та проходила у Вищому навчальному закладі «Університет економіки та права «КРОК» 20 листопада 2020 року. Призначено для здобувачів вищої освіти, науково-педагогічних працівників, фахівців з туризму, а також тих, хто цікавиться актуальними питаннями сучасної наукової думки. Тези опубліковані в авторській редакції. Організатори конференції не несуть відповідальності за їх зміст.