Добірка наукової літератури з теми "Електронна демократі"

У статті розглянуто сутність і роль електронної демократії в сучасному світі в умовах зміни парадигми від електронної держави та електронного правління. Встановлено, що перше відноситься до міжор-ганізаційних і внутршшьо-організащйних відносин і характеризується такими поняттями як «електронний уряд» і «електронна адміністрація», а друге (електронне правління) характеризує відносини між громадянами, урядовими структурами, громадською думкою і обраними офіційними особами. Встановлено, що про електронну демократію можна говорити на локальному рівні (наприклад, муніципалітетів і місцевого самоврядування), національному та міжнародному рівнях (наприклад, програма Е-Європи 2005). Визначено три основні компоненти електронної демократії: електронне голосування, електронна участь та громадський контроль за допомогою ІКТ. Проаналізовано особливості кожного з них, а також світову практику їх застосування. Визначено, що умовою ефективності реалізації усіх компонентів електронної демократії є громадянська грамотність (сукупність здібностей, які дають можливість функціонувати в демократичному суспільстві, критично мислити, діяти обдумано в умовах плюралізму). З'ясовано основні ризики формування та реалізації, а також перспективи розвитку електронної демократії в сучасному світі. До останніх віднесені поступовий перехід на електронну взаємодію; розвиток громадських ініціатив та краудсорсінгових проектів, заснованих на активності громадян у соціальних мережах; шститущоналізація статусу електронного обігу («електронної петиції»); розширення можливостей для громадського контролю за діяльністю органів влади та управління. Обгрунтовано необхідність становлення основних компонентів е-демократії в Україні.

Криза парламентаризму, параліч багатьох публічних правових механізмів, колапс у діяльності певних конституційних інституцій, деградація вихідних засад конституціоналізму знову і знову обумовлюють пошук найбільш оптимальних та ефективних шляхів вирішення викликів, які ставить час перед існуючим конституційно-правовим режимом України. Одними з доцільних шляхів удосконалення системи народовладдя в Україні можуть стати інструменти прямої електронної демократії, які знову перебувають на порядку денному сучасного політикуму й нині активно дискутуються громадськістю. Метою статті стало прагнення автора продемонструвати зріз підходів до прямої електронної демократії, які наразі побутують у світі, академічних колах, серед мислителів, практиків запровадження демократичних електронних інструментів. Демонстрування основних підходів дає змогу більш глибинно опанувати юридичну природу цього складного явища, що зародилося й існує на межі конституційного права, політології, соціології, інформаційно-технічних знань. Основні результати дослідження полягають у виокремленні та систематизації головних концептів електронної демократії та їх вимірі у конституційно-правовій парадигмі, адже пряма електронна демократія була генерована інтернет-спільнотою як явище саморегуляції цифрового суспільства і не була штучно розроблена науковцями-конституціоналістами. Досі пряма електронна демократія не знайшла своєї точної індексації у категорійному апараті конституційного права і перебуває у стадії розробки й осмислення як особлива форма політико-правового режиму чи як його підвид, особлива форма. Основними висновками з цієї публікації є умовиводи про доцільність осмисленого, поступового, належним чином розробленого інструментарію прямої електронної демократії у практику реалізації конституційних прав народовладдя.

У статті досліджено поняття «діджиталізація», «автоматизація», «оцифровка даних», «цифрова трансформація», «електронне урядування» та «цифрове урядування». «Діджиталізація» стосується всіх сфер суспільного життя та означає новий підхід до управління державою, бізнес-структурами та комунікацією. Процес автоматизації пов’язаний з певним переходом даних в електронну форму. Таким чином, можна вважати, що це частковий процес, який не змінює сутності явища. Встановлено, що оцифровка даних є частиною процесу автоматизації. Зроблено висновок про ототожнення понять «діджиталізація» та «цифрова трансформація». Проаналізовано проект президента України В. Зеленського «Держава у смартфоні». Крім того, окрема увага у статті приділяється CDTO – посаді керівника цифрової трансформації у виконавчих органах державної влади в Україні. Наведено дані про місце України в дослідженні ООН щодо Електронного урядування за 2020 рік. Проаналізовано, які країни досягли найкращих результатів у електронному урядуванні та в яких країнах можна брати участь у виборах онлайн. Досліджена законодавча база України у регулюванні електронного урядування та наведено саме визначення поняття «електронного урядування». Поняття електронного урядування та електронної демократії були зіставлені у цій статті та визначена ієрархія між ними. Проаналізовані певні проблеми та позитивні трансформації в електронному урядуванні в Україні та наведено інформацію щодо відсутності поняття цифрового уряду в українському правовому полі. Надано визначення терміна «цифрове урядування» та наведено ключові відмінності порівняно з електронним урядуванням. Наведено ключові, на думку автора, пропозиції ООН щодо пришвидшення темпів цифрового урядування та цифрової трансформації держав. Зроблено висновок про недостатню ефективність побудови іміджу України як електронної держави у соціальних мережах через низьку цифрову гра- мотність серед населення та нерівномірне покриття Інтернетом по всій території Україні. Окремою проблемою залишається непоінформованість громадян щодо освітніх програм в Україні у сфері цифрових навичок.

У статті розкривається конституційна демократія як комплексне явище, яке залежить від інституційної спроможності держави та стану верховенства права на тлі розвитку суспільно-політичних інституцій. Ця проблематика розглядається через систему конституційних цінностей – людської гідності, свободи, прав людини, верховенства права як основи сучасного конституціоналізму. Конституційна демократія дає змогу подолати дилему конституціоналізму як інститутів та процедур обмеження влади й демократії, в основі якої лежить правління більшості, яке обмежено правами меншості. Розширення застосування засобів електронної (цифрової) демократії викликає потребу захисту персональних даних приватних осіб від можливих зловживань із боку публічної влади. Засади конституціоналізму визначають такий порядок демократичного урядування, який має враховувати вертикальні й горизонтальні основи конституції, забезпечуючи вимоги належної демократичної процедури та баланс інтересів більшості й меншості у плюралістичному суспільстві. Конституційна демократія спирається на інсти туційно спроможну державу, яка здатна методично і послідовно втілювати свої рішення в життя, які мають відповідати критеріям демократичної легітимності, та бути заснованою на повазі до людської гідності. Стан верховенства права на тлі розвитку суспільно-політичних інституцій також впливає на рівень конституційної демократії, оскільки його стандарти мають визначальне значення для забезпечення балансу інтересів. Зроблено висновок, що національний суверенітет є поєднанням політичного суверенітету, який втілюється у голосуванні народу, та юридичного суверенітету, який здійснюється шляхом ухвалення рішення уповноваженою легіслатурою, де парламент зв’язаний рішеннями народного голосування та який має забезпечити втілення цих рішень у життя в певний спосіб.

Стаття присвячена дослідженню особливостей законодавчого регулювання інституційного механізму електронних петицій в Україні як форми оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єктів публічної влади. Автор, констатуючи безсумнівну важливість електронних петицій як важливої складової Е-демократії, звертає увагу на ту обставину, що рівень законодавчого регулювання суспільних відносин, пов’язаних зі створенням, поданням та розглядом електронних петицій, а також статистичні показники розгляду наявних петицій, які подавалися на розгляд різноманітних суб’єктів публічної влади, свідчать про низьку ефективність існую чої законодавчої моделі цього інституту в Україні. Метою статті є виявлення основних факторів, які впливають на низьку ефективність електронних петицій як форми оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єктів публічної влади, а також формулювання пропозицій з удосконалення законодавчого регулювання та практики застосування цього прогресивного механізму Е-демократії в Україні. У результаті проведеного статистичного аналізу практики розгляду електронних петицій Президентом України автор виокремлює п’ять основних проблем, які, на його думку, знижують потенціал цього інституту, а саме: 1) високий пороговий бар’єр голосів громадян, необхідних для розгляду петиції уповноваженим органом; 2) невідповідний зміст електронної петицій; 3) необов’язковий характер електронної петиції, яка набрала необхідну кількість голосів на свою підтримку; 4) відсутність механізму захисту від розпорошення голосів, коли одночасно реєструється декілька однотипних петицій; 5) недружній інтерфейс сайтів, на яких здійснюється оприлюднення електронних петицій. Таким чином, у статті пропонується запровадити низку нововведень, спрямованих на удосконалення законодавчого регулювання та функціонування інституту електронних петицій. Серед таких заходів автор пропонує, наприклад, передбачити обов’язок громадян утримуватися від зловживання своїм правом на подання електронної петиції та, можливо, встановити право держави на стягнення з них витрат, пов’язаних із розглядом безпредметних петицій у судовому порядку. Одночасно з цим наголошується, що подібні заходи в жодному разі не мають обмежувати право громадян на подання обґрунтованих електронних петицій. Іншим нововведенням, яке пропонується у цій статті, є запровадження різноманітних механізмів, спрямованих на підвищення впливовості електронних петицій на владу, що полягатимуть у наданні зазначеним зверненням атрибутів та ознак імперативності. Також автором пропонується реалізувати низку заходів, спрямованих на удосконалення інструментарію сайтів, на яких здійснюється оприлюднення електронних петицій, що в сукупності має значно підвищити ефективність цієї форми впливу на суб’єктів публічної влади.

Досліджено поняття форм електронного голосування та підходів до його організації у країнах Європи, Азії та США. Показано нормативне регулювання цієї сфери в європейському та вітчизняному законодавствах. Висвітлено становлення національної системи електро- нного врядування. Проаналізовано, що основним призначенням електрон- них технологій голосування є здійснення людиною свого волевиявлення, а також здійснення процесу підрахунку голосів, без втручання посередників, що можуть вплинути на результат (зловмисно, або під впливом людського фактора). Обґрунтовано думку про те, що електронна система голосування вже за- проваджена у багатьох країнах світу: США, Канаді, Бразилії, Індії, Бельгії, Австралії, Естонії, південній Кореї. У Великобританії, Німеччині, Франції, Іспанії, Португалії, Італії, Норвегії, Швейцарії, Росії, Казахстані, Японії, Ки- таї проводяться експерименти з її використання. Однак найцікавішим та од- ним з найбільш успішним справедливо вважається досвід Естонії, в основі системи електронного голосування якої лежить використання мережі Інтер- нет, а також спеціальної ідентифікаційної картки (ID-картки), яка посвідчує особу виборця. Відзначено, що впровадження механізму електронного голосування містить потенційні ризики та недоліки використання, серед яких: вразли- вість комп’ютерних систем (віруси, хакерські атаки тощо); недовіра значної частини населення до технології електронного голосування; можливість маніпуляцій та стороннього втручання у результати волевиявлення; відсут- ність можливості отримати докази про правопорушення у випадку підоз- ри у фальсифікації та, відповідно, ефективно оскаржити правопорушення; значна затратність технології на етапі впровадження; недоступність Інтернету для значної частини населення; відсутність чи низький рі- вень комп’ютерної грамотності певних категорій громадян; збільшен- ня “цифрового розриву” суспільства. Доведено, що розширення сфери застосування різних форм електронного голосування, які вже активно впроваджуються в Україні, сприяти повнішому залученню населення до державно-громадського діалогу та політичного процесу насамперед мо- лоді — найбільш сприйнятливої до технологічних інновацій і, водночас, чи не найбільш скептично налаштованої щодо звичних демократичних інститутів.

Тирон В. А. Електронна демократія як механізм сучасного державотворення : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 052 "Політологія" / наук. керівник Ю. Г. Мальована. Запоріжжя : ЗНУ, 2022. 126 с.
UA : Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій спричинив появу великої низки ідей їхнього впровадження в політичне життя для збільшення ефективності держави, активізації та беззаперечення участі громадян в суспільно-політичному секторі, забезпечення необхідного рівня комунікації між державою та громадянським сектором та навпаки. Ідеї впровадження інструментів демократії в електронному вигляді, при електронній, по факту віртуальній, взаємодії втілилися в концепціях електронної демократії, електронного урядування, електронного парламенту. В умовах державотворення саме електронна демократія є перспективною альтернативою її застарілим формам, сучасним засобом та механізмом, що, як засвідчує досвід деяких країн світу, здатен сприяти розвитку країни, стати одним з ефективних інструментів оновлення держави з точки зору сучасних викликів і гострої потреби реагувати на них.
EN : The development of information and communication technologies has led to a number of ideas for their implementation in political life to increase the efficiency of the state, increase and the participation of citizens in the socio-political sector, ensure the necessary level of communication between state and civil sectors. The ideas of implementing the tools of democracy in electronic form, in electronic, in fact virtual, interaction were embodied in the concepts of e-democracy, e-government, e-parliament. In the context of state-building, e-democracy is a promising alternative to its outdated forms, modern means, and mechanism, which, as the experience of some countries shows, can promote the country's development, become one of the effective tools for state renewal in terms of modern challenges and urgent needs.

Федоров О. А. Громадський контроль за електронним урядуванням: правові стандарти впровадження і реалізації в умовах діджиталізації в Україні : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник В. К. Колпаков. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 106 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 106 сторінок, містить 94 джерела використаної інформації. Світова тенденція впровадження та розвитку такого елементу демократії в публічних відносинах як громадський контроль має важливе значення для забезпечення прав і свобод людини і громадянина і саме це зумовлює актуальність обраної теми та необхідність проведення глибокого аналізу інституту громадського контролю як в нашій державі, так і в зарубіжних країнах і вироблення на основі цього рекомендацій та пропозицій щодо вдосконалення законодавства, яке регулює суспільні відносини у сфері здійснення громадськістю оцінки діяльності органів публічної влади. Модернізація способів організації діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з використанням локальних електронно-інформаційних систем та глобальної мережі Інтернет має бути предметом безпосереднього здійснення народом свого права на владу через інститут громадського контролю. Метою кваліфікаційної роботи є пошук та пропонування впровадження ефективних форм здійснення громадського контролю за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування, яка здійснюється через електронне урядування, враховуючи теоретичний досвід вітчизняних науковців з суміжних тем та успішні практичні напрацювання іноземних урядів за даним напрямком. Об’єктом дослідження даної кваліфікаційної роботи є суспільні відносини в сфері здійснення громадянським суспільством контролю за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Предметом дослідження є правові засоби здійснення громадського контролю за електронним урядуванням.
EN : The qualifying paper consists of 106 pages, contains 94 sources of information used. The global trend of introduction and development of such an element of democracy in public relations as public control is important for ensuring human and civil rights and freedoms and this determines the relevance of the chosen topic and the need for in-depth analysis of public control in our country and abroad and the development on this basis of recommendations and proposals for improving the legislation governing public relations in the field of public evaluation of public authorities. Modernization of ways of organizing the activities of public authorities and local governments using local electronic information systems and the global Internet should be the subject of direct exercise of the people's right to power through the institution of public control. The purpose of the qualifying paper is to search for and offer the introduction of effective forms of public control over the activities of public authorities and local self-government bodies, carried out through electronic management, taking into account the theoretical experience of domestic scientists from related topics and the successful practical developments of foreign governments in this field. The object of the study of this qualifying paper is public relations in the field of control over the activities of public authorities and local governments exercised by civil society The subject of the study is the legal means of exercising public control over e-government.