Добірка наукової літератури з теми "Електронна ініціатива"

У статті розглянуто сутність і роль електронної демократії в сучасному світі в умовах зміни парадигми від електронної держави та електронного правління. Встановлено, що перше відноситься до міжор-ганізаційних і внутршшьо-організащйних відносин і характеризується такими поняттями як «електронний уряд» і «електронна адміністрація», а друге (електронне правління) характеризує відносини між громадянами, урядовими структурами, громадською думкою і обраними офіційними особами. Встановлено, що про електронну демократію можна говорити на локальному рівні (наприклад, муніципалітетів і місцевого самоврядування), національному та міжнародному рівнях (наприклад, програма Е-Європи 2005). Визначено три основні компоненти електронної демократії: електронне голосування, електронна участь та громадський контроль за допомогою ІКТ. Проаналізовано особливості кожного з них, а також світову практику їх застосування. Визначено, що умовою ефективності реалізації усіх компонентів електронної демократії є громадянська грамотність (сукупність здібностей, які дають можливість функціонувати в демократичному суспільстві, критично мислити, діяти обдумано в умовах плюралізму). З'ясовано основні ризики формування та реалізації, а також перспективи розвитку електронної демократії в сучасному світі. До останніх віднесені поступовий перехід на електронну взаємодію; розвиток громадських ініціатив та краудсорсінгових проектів, заснованих на активності громадян у соціальних мережах; шститущоналізація статусу електронного обігу («електронної петиції»); розширення можливостей для громадського контролю за діяльністю органів влади та управління. Обгрунтовано необхідність становлення основних компонентів е-демократії в Україні.

У статті досліджується облік законодавства як один із видів діяльності, змістом якої є упорядкування інформації про законодавство. Облік законодавства не пов'язаний прямо з якими-небудь змінами самого законодавства (його якість щодо змісту та/або форми залишається незмінною). Об'єктом діяльності з обліку законодавства є інформація про законодавство, а результатом - новий якісний стан інформації про законодавство. Облік законодавства - діяльність, пов'язана зі збиранням, фіксуванням, класифікацією, зберіганням, підтриманням у контрольному (актуальному) стані нормативно-правових актів, а також наданням інформації про них (тексту нормативно-правового акта офіційного або інформаційно-довідкового характеру), що може здійснюватися як органами публічної влади, так і іншими суб'єктами (підприємствами, установами та організаціями, фізичними особами). Залежно від того, на яких носіях збирається, фіксується та зберігається інформація про законодавство, розрізняють картковий, журнальний та електронний облік. За журнального та карткового обліку вся інформація про нормативно-правові акти зберігається на паперових носіях, а за електронного - на електронних носіях інформації (електронні сервери, жорсткі диски комп'ютерів, компакт-диски тощо). Залежно від суб'єктів обліку законодавства слід розрізняти офіційний, офіціозний (напівофіційний) та неофіційний облік законодавства. Офіційний та офіціозний облік законодавства здійснюється органами публічної влади відповідно до їхніх повноважень, визначених нормативно-правовими актами, а неофіційний - усіма іншими суб'єктами (юридичними та фізичними особами) за власною ініціативою для задоволення власних потреб або на комерційній основі. Результатом офіційного обліку є упорядкування офіційних текстів нормативно-правових актів, а результатами офіціозного та неофіційного - упорядкування текстів нормативно-правових актів довідково-інформаційного характеру.

Теличко О. А., Рекун В. А. Онлайн-врегулюванняспорів у сфері електронної комерції як альтернатив-ний спосіб досудового врегулювання конфліктів. –Стаття.У статті розглянуто альтернативні способи вирі-шення (врегулювання) спорів у сфері електронної комерції, які активно розвиваються і набираютьдедалі більшої популярності в усьому світі загаломі в Україні зокрема. Проте наразі система альтер-нативних способів вирішення спорів у сфері елек-тронної комерції хоч і є інтегрованою в українськеправове середовище, але процес її інтеграції дотеперне завершено.Проаналізовано процес впровадження інформа-ційно-комунікаційних технологій у сучасну системуальтернативних механізмів вирішення спорів, якийу зарубіжній правозастосовній практиці заведенопозначати терміном «онлайн-врегулювання супере-чок». Онлайн-врегулювання суперечок – це сучаснийінструмент для врегулювання спорів, що виникаютьяк між постачальниками та продавцями (або опера-торами електронних торговельних майданчиків),так і між цими групами осіб та споживачами в циф-ровому середовищі, що становить нагальну проблемуу веденні транскордонного бізнесу (особливо малогоі середнього підприємництва). Незважаючи на акту-альність визначеного питання, більшість країн, зо-крема й Україна, перебувають на початкових етапахдискусії, а також розвитку національного і міжна-родного регулювання.Висвітлено сфери застосування цієї системи йосновні методи, використовувані для ОВС. Особливаувага приділяється аналітичному огляду міжнарод-них ініціатив у межах повсюдного впровадження ОВСяк перспективної і сучасної системи альтернативно-го вирішення спорів («АВС»). У статті надано якіснуоцінку поточного статусу розвитку ОВС у зарубіжнихкраїнах, наведені практики, які вже застосовуютьсязакордонними підприємствами в межах цієї системи.Зроблено висновки і практичні рекомендації щодоподальшого розвитку ОВС в Україні.

Мета полягає у визначенні ініціатив міжнародної стандартизації в сфері хмарних обчислень. Впровадження технологій на основі концепції хмарних обчислень у різні сфери діяльності, зокрема в освітню, може сприяти модернізації освіти в цілому, її переходу на якісно новий рівень, подальшому розвитку за принципах відкритості й доступності. Поряд із цим виникає потреба розроблення відповідних механізмів забезпечення якості хмарних ресурсів і послуг, їх відповідності низці технічних, технологічних, психолого-педагогічних, ергономічних та інших вимог. У цьому контексті, знаковим є діяльність спільного технічного комітету Міжнародної організації зі стандартизації (ISO) та Міжнародної електротехнічної комісії (IEC), яким наразі вже розроблено стандарти, що визначають термінологію й типову архітектуру хмарних обчислень. Завдання: окреслити значення хмарних обчислень для освітньої галузі; обґрунтувати доцільність стандартизації хмарних обчислень; розглянути перші міжнародні ініціативи в даній сфері. Об’єкт: стандартизація в сфері ІТ. Предмет: міжнародний досвід стандартизації в сфері хмарних обчислень. Методи: аналіз джерельної бази, нормативних документів. Висновки: для розвитку освітнього середовища на засадах відкритості й доступності, що є визначальними принципами сучасної освітньої парадигми, необхідне впровадження технологій, що дозволили б віддалено оперувати усіма необхідними даними. Такі можливості надають технології на основі концепції хмарних обчислень. З розвитком технологій хмарних обчислень функціональність електронних ресурсів і послуг значно зростають. Поряд із цим виникає потреба забезпечення якості цих ресурсів і послуг, зокрема шляхом стандартизації. Основним завданням міжнародної стандартизації у сфері хмарних обчислень є створення середовища, яке забезпечило б доступ споживачів до послуг у будь-якому регіоні світу, незалежно від засобів і технологій, які вони використовують, таким чином забезпечуючи підґрунтя для подальшого розвитку відкритої освіти. Наступним кроком має стати розроблення аутентичних державних стандартів, що визначатимуть основні вимоги до ІТ, зокрема хмарних технологій, слугуватимуть гарантом їх безпечності для використання в освітніх цілях.

У статті висвітлюються особливості застосування різних типів електронних навчальних продуктів в процесі підготовки майбутніх вчителів. Подаються результати порівняльного аналізу щодо готовності студентів педагогічних закладів вищої освіти Польщі та Чехії до використання сучасних ІКТ, зокрема, Internet та інструментів електронного навчального середовища (ЕНС), у процесі здобуття освіти. Метою дослідження було отримати релевантну інформацію, чому студенти використовують (чи не використовують) ті чи інші інструменти ЕНС, та з’ясувати потреби, складнощі та очікування студентів щодо роботи в електронному навчальному середовищі. За результатами порівняльного аналізу зроблено висновки про те, що: польські студенти не використовують Internet як джерело навчальної інформації настільки ж активно, як їхні чеські колеги; використання польськими студентами ІКТ в освітній діяльності є скоріше результатом заохочення з боку викладачів, ніж з власної ініціативи, а чеські студенти в цьому аспекті є більш свідомими; для польських студентів основним фактором використання ІКТ в освітній діяльності є можливість виконувати завдання у власному темпі, в зручний час, в зручній обстановці, для чеських студентів цей фактор є менш визначальним; польські студенти наголошують на важливості доступу до бездротових засобів зв’язку значно частіше ніж їхні чеські однолітки; майбутні польські педагоги наголошують на важливості індивідуального підходу, уважного ставлення з боку викладача до персональних потреб та інтересів студентів значно частіше за своїх чеських колег; в якості додаткових можливостей, які могли б надавати електронні навчальні середовища, як польські, так і чеські студенти надають перевагу можливості вивчення ще однієї іноземної мови; студенти з Польщі сильніше сподіваються, що використання ІКТ суттєво допоможе їм в організації навчальної та позакласної діяльності, очікування чеських студентів в цьому аспекті є не настільки очевидними.

Рецензія на спеціальний випуск журналу «Eurasian Academic Research Journal» Спеціальний випуск журналу «Eurasian Academic Research Journal» № 3 (33), 2019, special edition – Electronic direct democracy присвячений тематиці, що набула останнім часом неабиякої гостроти й актуальності в Україні. Суспільний запит на аналітику щодо проблематики безпосередньої демократії, народовладдя та електронного урядування є доволі значним. Кризові явища останніх часів, що охопили багато інститутів представницької демократії, обумовлюють необхідність приділення уваги й іншим формам державно-політичних режимів або, принаймні, окремим їх елементам та інструментам, у тому числі й таким, що реалізуються за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Водночас для нас проблематика прямої демократії не є новою або ж невідомим полем для наукових досліджень. Наука конституційного права, у тому числі вітчизняна, має достатню кількість напрацювань і досліджень у цьому напрямку, у тому числі порівняльно-правових, історично-правових та в царині зарубіжного конституційного права. Проте слід визнати, що ще ніколи суспільний запит на такі розробки у сфері прямої й електронної демократії не був таким гострим, значущим, практично-спрямованим та очікуваним. Дійсно Україна перебуває на роздоріжжі обрання майбутньої моделі конституційної форми політико-правового режиму, а тому аналізується і закордонний досвід, і нові технологічні досягнення у сфері демократії. У цьому відношенні розробки Українського інституту прямої демократії (UIDD) та його очільника П. Куфтирєва, що представлені в журналі, є не тільки цікавими, а й гостро необхідними. Нам відомо, що UIDD тісно співпрацює з литовськими колегами, із відомими швейцарськими фахівцями у сфері прямої демократії, має своїх уповноважених представників у Німеччині, Швеції та Швейцарській Конфедерації. Плідна міжнародна діяльність дозволяє UIDD виступати помітним фаховим центром по розробці конституційних законопроектів в Україні. Напрацювання П. Куфтирєва та очолюваного ним інституту видаються слушними, науково обґрунтованими, методологічно зваженими, цікавими й актуальними. У частині досліджень саме електронної демократії підходи П. Куфтирєва носять піонерський характер і вперше представлені в науці конституційного права України. Якщо проблематика прямої демократії періодично досліджувалася вітчизняними конституціоналістами та теоретиками права, то правові аспекти саме електронної демократії залишаються і досі поза увагою національної правової науки. Слід відзначити і вагомі практичні розробки UIDD – це експертні моделі законопроектів про референдум, народні ініціативи, відгуки, запропоновані підходи внесення змін та доповнень до Конституції України щодо забезпечення народовладдя. У цілому, слід привітати вихід спеціального випуску журналу «Eurasian Academic Research Journal», присвяченого прямій електронній демократії, і сподіватися, що ця подія стане помітною віхою у розвитку науки конституційного права та надасть поштовх для подальших досліджень не тільки авторам цих матеріалів, але й іншим науковцям, які зацікавляться відповідною проблематикою.

Актуальність статті полягає в тому, що перетворення інформації на найважливіший виробничий ресурс змінює парадигму еволюції суспільства: основу розвитку інформаційного суспільства складають не традиційні матеріальні, а інформаційні, інтелектуальні ресурси, такі як знання, наука, організація, здібності людей, їхня ініціатива, формування структур і механізмів якісно нового соціального інтелекту, які відкривають кожному співтовариству нові можливості для самоідентифікації, тому для розбудови інформаційного суспільства в Україні варто більш системно вивчити можливості електронного урядування в окремих секторах правового регулювання, зокрема у сфері адміністративно-правового забезпечення патентної діяльності в Україні. Мета статті полягає в тому, щоб на основі системного аналізу норм законодавства, позицій учених-адміністративістів та науковців інтелектуального права, статистичної діяльності суб'єктів публічної адміністрації патентної діяльності сформувати зміст електронного урядування у сфері адміністративно-правового забезпечення патентної діяльності в Україні. У статті сформовано зміст електронного урядування у сфері адміністративно-правового забезпечення патентної діяльності в Україні як системної, стратегічної та інформаційно-технологічної діяльності суб'єктів публічної адміністрації патентування, пов'язаної з веденням ними виконавчо-розпорядчої діяльності, що супроводжується використанням інформаційно-комунікаційних технологій та діяльністю щодо надання високоякісних електронно-інформаційних адміністративних послуг у сфері патентної діяльності. Зроблено висновок, що метою електронного урядування у сфері адміністративно-правового забезпечення патентної діяльності в Україні є забезпечення принципів відкритості та прозорості суб'єктів публічної адміністрації, надання високоякісних адміністративних послуг та розвиток системи захисту інтелектуальних прав шляхом впровадження інформаційних технологій в адміністративно-правове забезпечення патентної діяльності.

Метою статті є визначення сучасних тенденцій розвитку інституту правового статусу народного депутата України на основі дослідження законодавчих ініціатив, поданих на розгляд Верховної Ради України. Стаття присвячена дослідженню актуальних питань розвитку інституту правового статусу народного депутата України. З огляду на важливість обов’язків народного депутата України можна констатувати його визначальну роль у державному механізмі. Встановлено, що нині найдискусійнішими залишаються, зокрема, питання депутатської недоторканності, імперативного мандата, особистого голосування народних обранців, розміру заробітної плати, дотримання норм депутатської етики. Ці питання вже неодноразово були предметом законодавчих ініціатив, що подавалися на розгляд Парламенту багатьох скликань. Доведено, що пропоновані законодавчі механізми за порушення порядку особистого голосування народними депутатами передбачали: встановити відповідальність (переважно кримінальну); запровадити особисте голосування за допомогою електронної системи із застосуванням сенсорної клавіші з фіксацією результатів голосування тощо. Аналіз законо проєктів стосовно заробітної плати парламентарів показав, що вони мали на меті встановити, зокрема, таке: граничний розмір заробітної плати; заборону збільшення розміру заробітної плати та інших матеріальних винагород протягом чинності повноважень народних депутатів тощо. Що стосується дотримання парламентарями норм депутатської етики, то законопроєкти запроваджували такі новації: створення Служби парламентського пристава; встановлення адміністративної відповідальності народних депутатів, посадових осіб, громадян за порушення дисципліни та норм етики на пленарному засіданні Парламенту та ін. Важливі вектори розвитку законодавства про статус народного депутата України об’єктивно відображені у відповідних програмних і директивних документах. У контексті вирішення питань про особисте голосування парламентарів та дотримання норм депутатської етики науковці пропонують: за порушення народними депутатами обов’язку особисто голосувати на засіданнях Верховної Ради України встановити політичну відповідальність, яка має наставати у формі формалізованих (правових) санкцій, що застосовуються до суб’єктів прийняття політичних рішень; запровадити в Україні інститут заступника депутата парламенту, що сприятиме вирішенню проблеми “кнопкодавства”; ухвалити кодекс поведінки депутатів як дієвий інструмент підтримки депутатської етики, чинник ствердження суспільної довіри та партнерських відносин між владою і громадянами.

У публікації констатовано підстави проведення реформування охорони здоров’я в Україні зважаючи на кризову медико-демографічну ситуацію та потребу збереження й покращення здоров’я не тільки як факту відсутності захворювань чи фізичних дефектів, а й як факту повного фізичного, психічного та соціального благополуччя населення. Проаналізовано ключові кроки, що були зроблені у контексті впровадження реформи системи охорони на первинному рівні здоров’я з позиції діалогічної моделі змін, яка передбачає орієнтоване на результат структуроване планування та проведення діалогу зацікавлених сторін протягом чотирьох етапів: вивчення та залучення; розбудова та формалізація; впровадження та оцінка; подальший розвиток, відтворення / інституалізація. Кожен із чотирьох етапів діалогічної моделі змін включає кроки, яких варто дотримуватися, щоб будь-яка ініціатива досягла поставленої мети. Діалогічна модель змін пояснює, що потрібно врахувати для однозначного сприяння діалогу та орієнтації на результат. Доведено, що результат реформи системи охорони здоров’я, як і будь-якої іншої, залежить від досвіду управління процесами та змінами, ґрунтовного розуміння концепції змін, вміння всіма зацікавленими суб’єктами процесу реформування аналізувати та оперувати інформацією. Підсумовуючи позитивні досягнення реформи системи охорони здоров’я – забезпечення державних гарантій надання медичних послуг відповідно до видів медичної допомоги; розвиток ефективної та доступної мережі закладів; безперервне покращення якості медичної допомоги; впровадження електронної системи охорони здоров’я; забезпечення пацієнтів лікарськими засобами тощо, акцентовано на потребі комплексного застосування організаційного-управлінського, інформаційно-комунікаційного, фінансово-економічного, нормативно-правового та інших механізмів для ефективного впровадження реформи системи охорони здоров’я через призму діалогічної моделі змін.

У статті узагальнено результати досліджень та публікацій з проблеми професійного зростання та формування лідерства майбутніх офіцерів на засадах акмеологічного підходу. З’ясовано, що вдосконалення освітнього процесу у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання), забезпечення державної політики у сфері національної безпеки та оборони, інтеграція до стандартів НАТО, а також імплементація стандартів підготовки офіцерських кадрів, що діють у державах-членах Північноатлантичного альянсу, потребує урахування рекомендацій щодо активізації мотивації курсантів і слухачів до професійного зростання та формування лідерства. Професійне зростання майбутніх офіцерів запропоновано розглядати як процес і результат набуття ними нових компетенцій (знань, умінь, навичок, здатностей), які будуть необхідні у професійній діяльності для виконання завдань за призначенням. Лідерство офіцера дослідники розглядають як інтегроване поняття, що охоплює його професійну компетентність, професійну мобільність, а також здатність швидко адаптуватися до нових умов, орієнтуватися в інформаційних потоках, оптимально вирішувати професійні і соціальні проблеми. Ефективне лідерство залежить від сформованих професійних і морально-вольових властивостей, зокрема відповідальності за рішення, їхні результати й наслідки. У комплексі всі ці компоненти дозволяють офіцеру діяти ініціативо в різних сферах діяльності (професійній, управлінській, навчальній, виховній тощо). Автори пропонують розглядати лідерство і професійне зростання як пов’язані між собою. Вказано на важливість для активізації професійного зростання та лідерства урахування чинників, що впливають на цей процес, а також впровадження кращих світових і вітчизняних освітніх традицій розвитку лідерського потенціалу, використання можливостей сучасних контекстних і професійно орієнтованих педагогічних технологій. З’ясовано, що під час навчання у вищих військових навчальних закладах ефективними методами формування лідерських якостей є коучинг, тренінг, наставництво, діяльнісне та емпіричне навчання, кейс-технології, моделювання дій і використання електронних освітніх ресурсів.

Тирон В. А. Електронна демократія як механізм сучасного державотворення : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 052 "Політологія" / наук. керівник Ю. Г. Мальована. Запоріжжя : ЗНУ, 2022. 126 с.
UA : Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій спричинив появу великої низки ідей їхнього впровадження в політичне життя для збільшення ефективності держави, активізації та беззаперечення участі громадян в суспільно-політичному секторі, забезпечення необхідного рівня комунікації між державою та громадянським сектором та навпаки. Ідеї впровадження інструментів демократії в електронному вигляді, при електронній, по факту віртуальній, взаємодії втілилися в концепціях електронної демократії, електронного урядування, електронного парламенту. В умовах державотворення саме електронна демократія є перспективною альтернативою її застарілим формам, сучасним засобом та механізмом, що, як засвідчує досвід деяких країн світу, здатен сприяти розвитку країни, стати одним з ефективних інструментів оновлення держави з точки зору сучасних викликів і гострої потреби реагувати на них.
EN : The development of information and communication technologies has led to a number of ideas for their implementation in political life to increase the efficiency of the state, increase and the participation of citizens in the socio-political sector, ensure the necessary level of communication between state and civil sectors. The ideas of implementing the tools of democracy in electronic form, in electronic, in fact virtual, interaction were embodied in the concepts of e-democracy, e-government, e-parliament. In the context of state-building, e-democracy is a promising alternative to its outdated forms, modern means, and mechanism, which, as the experience of some countries shows, can promote the country's development, become one of the effective tools for state renewal in terms of modern challenges and urgent needs.

В аналітичній доповіді «Щодо концептуальних підходів до стратегії розвитку села» експерти центру економічних і соціальних досліджень та центру регіональних досліджень НІСД представили спільне дослідження, в якому виявлено та проаналізовано ключові проблеми розвитку сільських, селищних громад та розроблено підходи і механізми інклюзивного розвитку села, що передбачають комплексне вирішення економічних, соціальних та екологічних завдань, ефективну реалізацію потенціалу громад з метою підвищення соціальних стандартів і якості життя сільського населення. Розвиток села в Україні передбачає створення таких умов для проживання та розвитку в сільській, селищній громаді, щоб кожен її житель не відчував значних відмінностей щодо якості життя між містом та селом, міг вести повноцінний, активний та здоровий спосіб життя. Розбудова нового українського села має базуватися на принципах інклюзивного людиноцентричного розвитку сільських, селищних громад, що забезпечує: - комфортне проживання людини, родини, важливою умовою якого є розвинена і сучасна соціальна, комунальна, транспортна, інженерна інфраструктура, адаптована до останніх технологічних досягнень та індивідуальних потреб мешканців; - розвиток людського потенціалу через забезпечення потреб населення в освітньому, культурному, фізичному, духовному збагаченні, поширення цифровізації, електронних послуг та сервісів в сільській місцевості; - реалізацію трудового потенціалу членів громад через гідну працю належного фахового та кваліфікаційного рівнів, яка забезпечує добробут їх та членів їх сімей; - реалізацію підприємницької ініціативи у галузях реального сектору економіки, сфері надання послуг та у спосіб індивідуальної самозайнятості; - сталий розвиток сільських населених пунктів шляхом створення таких умов, за яких економічне зростання, матеріальне виробництво та задоволення потреб сучасного суспільства відбуваються в межах, що забезпечують відновлення екосистем і не ставлять під загрозу життєздатність теперішніх та майбутніх поколінь.