Добірка наукової літератури з теми "Захист від вологи"

Мета. Розробка екологічно безпечного леткого інгібітора для захисту від атмосферної корозії вуглецевої сталі на основі рослинних відходів, а саме вичавок промислової переробки абрикоса. Методика. Протикорозійну ефективність летких фракцій інгібітора оцінено методами прискорених корозійних випробувань. Морфологію та товщину утворених плівок вивчено за допомогою скануючої атомно-силової мікроскопії. Результати. Встановлено, що високо захисна плівка летких органічних сполук вичавок абрикоса товщиною до 250 нм формується не менше, ніж 48 годин, забезпечуючи гальмування анодної і катодної реакцій корозії в умовах періодичної конденсації вологи. В оптимальній концентрації летких сполук забезпечується повний захист металу від корозії. Наукова новизна. Показано, що вичавки промислової переробки абрикоса є сировиною для створення ефективного екологічно безпечного інгібітору для тимчасового захисту металопрокату від атмосферної корозії. Визначено особливості процесу формування захисної плівки та її товщину. Практична значимість. Результати свідчать про ефективність використання пакувальних матеріалів з вітчизняними леткими інгібіторами на основі рослинних відходів (вичавок абрикосу) для використання виробниками металопрокату з метою підвищення конкурентоспроможності металопродукції.

Навколишнє середовище є постійно діючим носієм агресивних корозійних реагентів. В цілому воно в себе включає атмосферне повітря, якій складається з азоту, кисню, водню, вуглекислого та інертних парів, газів та тверді частини (пил). Майже всі компоненті впливають на протікання корозійних процесів. Деталі сучасних машин виготовляють в більшій частині зі сплаві різних металів. Використання сплавів підвищує міцність виробів, покращує їх знос та інші властивості. Основним видом руйнування металічних виробів є електрохімічна корозія. Для її протікання необхідні електроліт, якій може утворитись на поверхні деталей у вигляді маленьких краплин атмосферної вологи, а також анодні та катодні ділянки. Анодні та катодні ділянки на поверхні деталей з’являються не тільки за рахунок зіткнення різних матеріалів, але й не однакового ступеню обробки поверхонь. Практично мікрогальванопари виникають всюди, де на металі є краплини вологі. Найбільш ефективно захист машин від корозії забезпечується шляхом утворення на поверхні деталей механічного бар’єру, але об’єктах бронетанкової техніки існує ряд деталей які неможна покривати маслом, а цілий ряд систем (головним образом радіоелектронна апаратура та оптичні прилади) дуже чутливі до впливу атмосфери і не може бути захищеним маслами. Тому знайшли так званий спосіб обробки навколишнього середовища. Прикладом такого способу може служити герметизація танка та осушення повітря всередині з допомогою силікагелю ( SiO2·3Н2О). Для осушення повітря в середині використовується силікагель марок МСК та КСМ (кусковий та гранульований), який являє собою висушений гель кремнієвої кислоти.

Актуальність теми дослідження. На сьогодні питання корозійної стійкості бетонних та залізобетонних конструкцій (ЗБК) є актуальними в усьому світі, оскільки ступінь корозійного захисту таких конструкцій визначає терміни їх експлуатаційної придатності та рівень стійкого розвитку будівельних процесів загалом. Постановка проблеми. Природно-кліматичні зони України характеризуються певною неоднорідністю як за температурою, так і за кількістю річних опадів, що часто стають причиною протікання певних деструкційних процесів у залізобетоні, здебільшого пов’язаних із кородуванням металевої арматури і, як наслідок, суттєвого зниження термінів її експлуатації. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі корозії арматури залізобетону прикута увага багатьох вітчизняних та закордонних учених. Зокрема, значна увага приділяється способам підвищення щільності цементного каменю бетону, як активного сорбенту вологи із навколишнього середовища та транспортера її до металевої арматури. Також вказується на значний вплив температури навколишнього середовища (повітря) на швидкість протікання хімічних та електрохімічних процесів, що спричиняють корозію арматури та закладних елементів. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Незважаючи на велику кількість публікацій, присвячених корозійним процесам бетону та залізобетону, на сьогоднішній день не вдається в повній мірі виділити той чи інший спосіб запобігання корозії, як найбільш дієвий. На нашу думку, це пов’язано насамперед із відсутністю будь-яких систематизованих даних стосовно сучасних засобів боротьби проти корозії ЗБК, що дозволять значно збільшити строки їх експлуатації. Мета роботи. У зв’язку з цим, метою цієї роботи є аналіз способів підвищення терміну експлуатаційної придатності залізобетонних конструкцій, що працюють в умовах агресивних атмосферних впливів. Виклад основного матеріалу. Проаналізовано основні способи зниження рівня поруватості цементного каменю бетону на етапі його виготовлення з використанням різного роду модифікуючих добавок, та на етапі експлуатації залізобетонної конструкції шляхом його гідрофібізації та кальматації. Наведено наслідки тривалих корозійних впливів на металеву арматуру залізобетону та способи їх запобігання, переважно пов’язаних із просоченням арматури мігруючими інгібіторами корозії. Наведено передумови використання композитної арматури в якості альтернативи металевій. Висновки відповідно до статті. Встановлено, що основним джерелом корозії бетонних та залізобетонних конструкцій є капілярно-пориста структура цементного каменю бетону, що служить активним стоком вологи та різного роду хімічних домішок. Встановлено, що найбільш дієвим способом запобігання корозії металевої арматури нині є використання так званих мігруючих інгібіторів корозії, що на відміну від інших способів (гідрофібізації та кальматації) забезпечує надійний тривалий захист металевих стержнів від взаємодії із навколишнім середовищем.

Мета. Вивчення впливу систем хімічного та біоло-гічного захисту рослин та водоспоживання сучаснихсортів сої під час вирощування в умовах зрошення.Методи. Дослідження проводили в Інституті зрошу-ваного землеробства НААН на масиві Інгулецької зрошуваної системи з використанням сортів сої Даная,Діона і Святогор. Система захисту рослин від шкідниківта хвороб передбачала три фони: контроль – без засто-сування фунгіцидів та інсектицидів; хімічний – фон;біологічний – фон. Інокуляцію посівного матеріалу про-водили препаратом Оптімайз у день сівби з витратамипрепарату 2,8 л/т. Збирання й облік урожаю здійснювалипрямим комбайнуванням облікової ділянки із викорис-танням комбайну Sampo 130. Результати. Коефіцієнтзволоження у період вегетації сої за роки дослідженьзнаходився в межах 0,11–0,37, що вказує на посушли-вість клімату, такі показники притаманні природній зонінапівпустелі. Більш економно споживали вологу рос-лини сорту Даная, коефіцієнт водоспоживання якогозалежно від системи захисту становив 1546–1672 м3/т.Сорти Діона і Святогор потребували для формування1 т зерна відповідно 1748–1908 та 1732–1890 м3 води.Система захисту рослин підвищує врожайність куль-тури, позитивно впливає на ефективність використаннявологи. Виходячи з розрахунків, найнижчою буласобівартість зерна сорту Даная як за біологічної, такі за хімічної систем захисту та становила відповідно,7395,68 і 7243,10 грн/т. Висновки. Найвищий прибу-ток забезпечує використання сорту сої Даная за сис-теми біологічного захисту, при цьому собівартість зернає найменшою і становить 6675,15 грн/т, собівартістьзерна, отримана на сорті Святогор, за хімічної системизахисту рослин – 6911,52 грн/т та на сорті Діона за хіміч-ної – 7324,50 грн/т. На цих варіантах отримано і найбіль-ший умовно чистий прибуток і рівень рентабельності –13280 і 11520 грн/га та 60% і 55% відповідно.

У статті обґрунтовано доцільність переходу від традиційних систем обробітку ґрунту до альтернативних, що сприяють його захисту від ерозії, попереджають втрату гумусу та вологи, забезпечують відновлення його родючості. Метою статті є оцінка впливу різних систем обробітку ґрунту та попередників на урожайність і якість зерна пшениці озимої. Для цього було поставлено та розв’язано такі завдання: встановлено запаси продуктивної вологи у ґрунті; визначено щільність ґрунту; досліджено забур’яненість посівів; визначено урожайність і якість зерна пшениці озимої залежно від систем обробітку ґрунту та попередників. У стаціонарному досліді пшеницю озиму розміщували по трьох попередниках: чорний пар, соя, кукурудза на силос. На всіх полях сівозміни культуру вирощували за трьома технологіями: традиційна, мінімальна і нульова. За результатами досліджень виявлено, що в середньому енергозберігаюча мінімальна та нульова технології забезпечили отримання прибавки врожаю пшениці озимої на 1,4 ц/га. За традиційної технології обробітку у верхньому шарі вологість ґрунту менша, ніж при мінімальній чи нульовій технологіях, тоді як у глибших шарах внаслідок значних опадів перед збиранням суттєвої різниці між варіантами технологій не спостерігалося. Рівень забур’яненості посівів пшениці озимої був найбільшим у разі мінімальної технології обробітку ґрунту за будь-якого попередника та найменшим – за традиційної технології, що є типовим явищем через обмеження механічного обробітку ґрунту. Найбільш високий вміст клейковини зерна пшениці озимої було отримано у разі мінімальної та нульової технологій – відповідно 24,3 і 24,8 % порівняно зі стандартною технологією – 22,9 %. Мінімальна та нульова технології сприяли різкому поліпшенню стану посіву після найгіршого попередника кукурудзи на силос. Особливо це помітно на варіантах нульової технології, де густота стояння після цього попередника на 46 % вище, ніж за традиційної. Отже, в умовах нестачі вологи переваги мінімальної та нульової технологій будуть більші.

Проводились дослідження розробки композиції для обробки харчових яєць курей на основі хітозану у поєднанні з потужними дезінфектантами з групи органічних перекисних сполук надоцтовою кислотою (НОК) та перекисом водню, яка піддана електроактивуванню у водному розчині з використанням електродів з титану у комплексі заходів із захисту від патогенної мікрофлори, бактеріального і вірусного походження протягом усього терміну зберігання яєць шляхом нанесення на поверхню біоцидної і водночас екологічно безпечної нетоксичної захисної плівки. Встановлено вплив на шкаралупу яєць технічного кислоторозчинного хітозану, розчину надоцтової кислоти, які піддавали електролізу у реакторі, протягом 30 хв, за температури 60-70о С. Формували дві партії яєць – контроль та дослід. Дослідну групу обробляли шляхом нанесення на поверхню яєць біоцидної і екологічно безпечної нетоксичної захисної плівки. «Штучна кутикула», до складу якої входять речовина природного походження хітозан у поєднанні з потужними речовинами з групи органічних перекисних сполук надоцтовою кислотою (НОК) та перекисом водню, була піддана електроактивуванню у водному розчині з використанням електродів з титану. На 14, 19, 28 і 33 добу з поверхні шкаралупи харчових яєць робили змиви, які досліджували на БГКП, стафілокок, сальмонели та спороутворюючі бактерії. Наведений склад композиції для обробки харчових яєць курей у комплексі заходів із захисту від патогенної мікрофлори бактеріального і вірусного походження протягом усього терміну зберігання достовірно гальмує збільшення кількості патогенної мікрофлори на поверхні харчових яєць. Рівень мікробної контамінації харчових яєць курей протягом зберігання зменшується. Так у контролі (харчові яйцях без обробки) на 14 добу з’являються бактерії групи кишкової палички (БГКП), - 15%, на 19 добу 20%, на 28 добу 40% і на 33 добу 65 %. Також кількість спороутворюючих бактерій, становить 10% і стафілококу 5%. При обробці харчових яєць курей композицією на основі хітозану рівень контамінації менший: на 14 і 19 добу БГКП не виявлено, на 28 добу становить 5 % і на 33добу 10 %, а спороутворюючі бактерії на рівні 5 %. Хітозан в комплексі з іншими дезінфікуючими речовинами дозволяє запобігти контамінації поверхні харчових яєць патогенною мікрофлорою протягом зберігання їх за підвищених рівнів температури і вологи.

Мета. Метою даної роботи є вивчення гігроскопічних властивостей та проникності трикотажних полотен після обробки біоцидними речовинами тіосульфонатної структури. Розробці різних методів отримання та вивченню властивостей матеріалів з антимікробними властивостями приділяється значна увага в усьому світі. Однак, незважаючи на великий обсяг робіт в цій області багато питань потребують вирішення. Зокрема, актуальним завданням є створення екологічно чистих текстильних матеріалів і трикотажних полотен з антимікробними властивостями, що зберігаються при вологих обробках. Методика. При дослідженнях використовували передбачені чинними державними стандартами методи, які дозволяють визначити гігроскопічність, капілярність та водоопірність досліджуваних бавовняних трикотажних полотен. Результати. Вивчено можливість і обґрунтована доцільність використання у вітчизняному текстильному та трикотажному виробництві тіосульфонатних обробних препаратів для антимікробного оброблення бавовняних трикотажних полотен з метою їх ефективного захисту від мікробіологічних руйнувань. Встановлено, що в процесі антимікробного оброблення досліджуваних бавовняних трикотажних полотен етиловим, метиловим та аліловим біоцидами не спостерігається помітних змін їх гігроскопічних властивостей, що може погіршити зносостійкість і гігієнічність названих полотен в процесі їх експлуатації. Наукова новизна. В результаті проведених досліджень встановлено, що тіосульфонатні антимікробні препарати ЕТС, МТС і АТС здатні не тільки ефективно захищати бавовняні трикотажні полотна вів біодеструкції, але й покращити гігієнічні властивості. Практична значимість. Встановлено, що антимікробне оброблення тіосульфонатними препаратами не призводить до погіршення адсорбційних властивостей трикотажних полотен, а навпаки призводить до підвищення таких показників як гігроскопічність, капілярність, повітропроникність.

Традиційно для запобігання просаливания риби при розсільна заморожуванні застосовується пакування в полімерні плівки. Продукт загортають в непроникну плівку і потім витримують в сольовому розчині при температурі мінус 35 ° С, що дозволяє протягом 30 хвилин і менше довести температуру в центрі продукту до мінус 18 ° С [78]. У ряді робіт показана економічна і енергетична ефективність способу заморожування в розчині хлориду кальцію птиці, упакованої в плівку [79-82]. Автори розробили бесконтейнерний апарат для охолодження і заморожування птиці і риби в розчині хлориду кальцію [79]. У рибної промисловості, полімерні пакувальні набули широкого поширення. В даний час поряд з глазуруванням найбільш ефективним засобом захисту мороженої риби від окислювального псування, забруднення, усушки є упаковка в полімерні плівки [83]. Поліетиленові плівки досить прозорі, що не адсорбують вологу, паронепроникні, але порівняно добре пропускають повітря, а також жири і масла. Діапазон робочих температур, при яких властивості плівки не змінюються, для поліетилену низької щільності від мінус 50 до плюс 50 ° С, для поліетилену середньої щільності від мінус 50 до плюс 60 ° С, для поліетилену високої щільності від мінус 60 до плюс 70 ° С. Поліпропіленові плівки випускають двох видів: формовані й орієнтовані. Для упаковки мороженої риби частіше використовують більш міцні і менш паропроникні орієнтовані плівки. На відміну від поліетилену поліпропілен характеризується більшою міцністю, паро- та газонепроницаемостью. Діапазон робочих температур орієнтованого поліпропілену складає від мінус 10 до плюс 60 ° С, формованого від мінус 10 до плюс 70 ° С. Як видно з цих даних, поліпропілен малопридатний для зберігання мороженої риби, але з успіхом може бути застосований для зберігання і упаковки охолодженої рибопродукції. Полівініпіденхлорід (сарай) має низьку паро- і газопроникність, стійкий до жирів, масел і органічних розчинників. Для упаковки мороженої риби можна застосовувати формованні і орієнтовану плівку. Діапазон робочих температур формованої плівки від мінус 20 до плюс 60 ° С, орієнтованої від мінус 30 до плюс 45 ° С. Полівінілхлорид відрізняється тим, що багато плівки, приготовані з нього, містять токсичні пластифікатори і тому непридатні для упаковки рибних продуктів.

Проаналізовано важливий етап технологічного процесу створення захисно-декоративного покриття деревини – забарвлення. Поверхневому забарвленню зазвичай підлягають деталі та вузли, а також меблеві і столярні вироби у зібраному вигляді, під час останньої стадії виготовлення виробів. Унаслідок поверхневого забарвлення виявляється і підкреслюється текстура, притаманна саме цій деревині, імітуються цінні декоративні породи, підсилюється тон забарвлення. Встановлено, що на сьогодні великого застосування набули підфарбовані лакофарбові матеріали та барвники, розчинні в органічних розчинниках. Їх застосування дає змогу уникнути підняття ворсу, яке відбувається під час використання розчинів барвників і протрав. Проте з'ясовано, що основним недоліком поверхневого забарвлення є: невелика глибина проникнення забарвлюючого розчину в деревину, при цьому у процесі експлуатації виробу можливе його часткове або повне видалення. Відомо, що новинкою серед глибинного забарвлення є зміна кольору деревини під дією високої температури. Оброблення деревини під дією температури отримало назву "термооброблення". А деревина, яка підлягала обробленню – "термодеревина". Термодерево є натуральним, абсолютно екологічно чистим, матеріалом. Термодерево – інноваційний продукт сучасних технологій, який отримують у процесі оброблення дерева під дією високої температури (140-240 °С) без застосування хімічних компонентів. Процес термооброблення надає деревині нові властивості: поверхня деревини не пориста, а щільна, що значно знижує здатність дерева вбирати вологу. У процесі термооброблення деревина змінює колір на коричневий відтінок, інтенсивність якого змінюється залежно від температури оброблення. Зміна кольору не поверхнева, а наскрізна, що добре видно на зрізі. Це дає змогу використовувати термодеревину для підлогового покриття. Встановлено, що матеріали та вид оброблення деревини, для зміни її забарвлення, може впливати на експлуатаційні та декоративні показники лакофарбових покриттів під час опорядження. Досліджено вплив різних видів забарвлення деревини на підставі фізико-механічні і декоративні властивості захисно-декоративних покриттів, створених поліуретановим й алкідним лаком, які найчастіше використовують для опорядження меблів і столярних виробів. Визначено, що температура оброблення термодеревини впливає на такі важливі характеристики, як товщина і твердість покриттів, які відповідають за експлуатаційні властивості виробу. Встановлено, що термічне оброблення деревини за температури, вищої ніж 140-160 °С, знижує твердість і товщину плівки лакофарбового покриття. Отримані експериментальні дослідження свідчать про те, що температура оброблення деревини повинна не перевищувати допустимих меж для отримання якісного продукту.

Ботанічні сади являють собою об'єкти природно-заповідного фонду. Тому найкращі ділянки, композиції та унікальні рукотворні пейзажі можуть також підлягати запо-віданню. В НБС НАН України ім. М.М. Гришка створені унікальні пейзажі та експозиції з цінних деревних рослин під керівництвом відомого вченого-паркобудівника, професора, до-ктора біологічних наук Л.І. Рубцова. Створені у 50–70-х роках 20-ого століття експозиції дендрарію, які включали чудові краєвиди, у наш час, на жаль, зазнали деяких небажаних змін. НБС ім. М.М. Гришка – один з небагатьох, на території якого збереглася більшість відкритих просторів у вигляді галявин, терас, пейзажних картин. Більшість експозицій знаходяться на складному рельєфі. Для формування ландшафтів та пейзажних картин особливу цінність ма-ють "Сад бузку", "Золота долина з форзицій", "Волога долина", "Березовий гай", "Голона-сінні", "Гірський сад", "Альпійський сад", "Карпати", "Степи України", "Середня Азія", з яких відкриваються чудові перспективні види на культові споруди Видубицького монастиря, Дніпро, Лівобережжя. Унікальні рукотворні композиції та пейзажі в НБС ім. М.М. Гришка мають також важливе значення в ландшафтній архітектурі Києва та України. Якщо вісти, або панорами, які заростають паростковими рослинами, можна відновити, то перспективи, за-криті будівництвом, втрачаються назавжди. Тому обов'язково треба створювати реєстр уні-кальних рукотворних пейзажів, які потребують захисту від невдалих забудов та паросткової рослинності.

Золотов М. Ю. Обґрунтування сучасних гідроізоляційних систем для підвищення довговічності та якості будівельної продукції : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 192 «Будівництво та цивільна інженерія» / наук. керівник Н. О. Данкевич. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 109 с.
UA : В роботі проаналізовано і досліджено сучасний стан використання гідроізоляційних матеріалів для захисту будівельних конструкцій, що дає можливість підвищити сфери застосування. Розглянуті види та типи гідроізоляційних систем в залежності від умов експлуатації, технічних і економічних чинників та її конструктивно-технологічне вирішення. Досліджені і приведені існуючі критерії оцінки ефективності застосування гідроізоляційних систем, а також зроблено акцент на використані гідроізоляцій проникаючої дії, із полімерних мембран та СБС модифікованих рулонних матеріалів, які частково усувають недоліки їх аналогів та забезпечують поліпшення якості захисту конструкцій, підвищують якість виконання робіт, знижують трудомісткості процесу та собівартості виконання робіт.
EN : The modern state of the use of hydraulic insulating materials is in-process analysed and investigational for defence of building constructions, that gives an opportunity to promote application domains. Considered kinds and types of the waterproofing systems depending on external, technical and economic factors environments and her structurally-technological decision. Investigational and resulted existent criteria of estimation of efficiency of application of the waterproofing systems, and also an accent is done on used waterproofing of penetrating action, from polymeric membranes and SBS of the modified roll materials, that partly remove the lacks of their analogues and provide the improvement of quality of defence of constructions, promote quality of implementation of works, reduce to labour intensiveness of process and prime price of implementation of works.