Добірка наукової літератури з теми "Метод головних компонент"

Класифікація даних за наявності шуму може призвести до набагато гірших результатів, ніж очікувалося, для чистих шаблонів. У даній роботі була досліджена проблема розпізнавання та ідентифікації особи у відеопослідовності. Основні внески, представлені в цій роботі – це експериментальне дослідження впливу різних типів шуму та підвищення безпеки шляхом розробки комп’ютерної системи для розпізнавання та ідентифікації користувачів у відеоряді. На основі вивчення методів та алгоритмів пошуку облич на зображеннях було обрано метод Віоли-Джонса, вейвлет-перетворення та метод головних компонент. Ці методи є одними з найкращих за співвідношенням ефективності розпізнавання та швидкості роботи. Однак навчання класифікаторів відбувається дуже повільно, але результати пошуку обличчя дуже швидкі.

У статті розглядається проведений експеримент у знаходженні аномальних станів двигуна базуючись на різних сигналах датчиків транспортного засобу (швидкість автомобіля, температура охолоджуючої рідини двигуна, температура моторного масла, кількість обертів двигуна у хвилину, абсолютне положення педалі акселератора, навантаження на двигун, витрата палива). Дані зібрані за допомогою адаптеру OBD2 зі справного дизельного автомобіля Honda CR-V. Отримані дані відфільтровано, систематизовано та нормалізовано перед початком обробки і знаходження аномалій. У статті розглядається 7 методів некерованого машинного навчання знаходження аномалій - метод ізоляційного лісу, однокласовий метод опорних векторів, метод помилки реконструкції автоенкодера, метод аналізу головних компонент, метод дистанції K–середніх, коефіцієнт локального відхилення для знаходження аномалій, модель Гауссової суміші, метод глибокого опорного векторного опису даних.

У статті представлено результати комплексного дослідження регіональних особливостей аграрного сектору України з використанням методів кластерного аналізу. Мета дослідження полягає у виявленні та науковому обґрунтуванні типологізації регіонів за показниками сільськогосподарського виробництва. Методологічну основу дослідження складають статистичні методи кластеризації, зокрема ієрархічна кластеризація та метод k-середніх. Проаналізовано ключові показники розвитку аграрного сектору, серед яких методом головних компонент виділено такі: вартість сільськогосподарської продукції, середньомісячна заробітна плата, посівні площі, обсяг виробництва зернових культур, урожайність та сільськогосподарські тварини у живій масі. За результатами дослідження виокремлено три кластери регіонів України за рівнем розвитку аграрного сектору.

Система розпізнавання облич – це технологія, здатна зіставляти людське обличчя з цифровим зображенням або відеокадром з базою даних осіб, зазвичай використовується для автентифікації користувачів за допомогою служб перевірки особистості, працює шляхом точного визначення і вимірювання рис обличчя по даному зображенню. Системи розпізнавання обличчя використовуються сьогодні в усьому світі урядами та приватними компаніями, їх ефективність різна, і деякі системи раніше були списані через їх неефективність. Отже, створення програми для розпізнавання людського обличчя є актуальною темою. Метою статті є дослідження теоретичних аспектів розробки системи розпізнавання людського обличчя та практична реалізація відповідного програмного комплексу. Процедура розпізнавання обличчя просто вимагає, щоб будь-який пристрій, оснащений цифровою фотографічною технологією, генерував і отримував зображення та дані, необхідні для створення та запису біометричного малюнка обличчя людини, якого необхідно ідентифікувати. Розглянуто основні методи розпізнавання обличчя: геометричні методи, метод головних компонент, метод гнучкого порівняння на графах, метод Віоли-Джонса, бінарні шаблони, нейронні мережі. Запропоновано реалізацію алгоритму роботи системи розпізнавання обличчя. У даній роботі проаналізовано наявні алгоритми та системи виявлення та розпізнавання обличчя, зважені їх переваги та недоліки. Проаналізовано на практиці відсоток точності розпізнавання людського обличчя та продуктивність, враховуючі такі фактори як освітлення, якість зображення, кількість облич на зображенні, реалізовано розпізнавання облич людей з використанням локальних бінарних шаблонів (Local Binary Patterns – LBP) за допомогою бібліотеки комп’ютерного зору OpenCV.

Важливим фактором збереження здоров’я в осіб похилого віку є підтримання належного рівня фізичної підготовленості. Мета дослідження – оцінити особливості показників фізичної підготовленості та визначити факторну структуру показників фізичного стану чоловіків похилого віку. Методи дослідження – аналіз науково-методичної літератури, педагогічні, фізіологічні, антропометричні методи дослідження, методи математичної статистики. Педагогічне тестування фізичної підготовленості здійснювали відповідно до вимог тестів і нормативів для проведення щорічного оцінювання фізичної підготовленості населення України. У дослідженні використано метод кореляційного аналізу. Розглянуто парну кореляційну залежність кожного параметра з обчисленням коефі­ці­єнта кореляції. Факторний аналіз із застосуванням методу головних компонент і стратегії обертання рефе­рентних осей за Varimax-критерієм дав змогу згрупувати окремі показники фізичного стану чоловіків похилого віку. Кластерний аналіз за методом k-середніх проводили з метою класифікації досліджуваного контингенту за даними фізичного стану. У дослідженні брали участь 50 чоловіків похилого віку (середній вік становив 65,06 ± 3,06 років). Результати дослідження. Виявлено низький рівень фізичної підготовленості більшості чоловіків похилого віку. Виокремлено дві групи чоловіків похилого віку зі статистично значущими відмінностями за всіма показниками фізичного стану, установлено, що найбільші інволюційні зміни відбуваються у віці 66–70 років, що потрібно враховувати під час планування програм оздоровчого фітнесу. Виділено фактори, котрі характе­ризують структуру фізичного стану чоловіків похилого віку й пояснюють 76,35 % загальної дисперсії: I фактор – фізична підготовленість та показники серцево-судинної системи (38,818 %), II – постуральна стабільність і дані дихальної системи (30,833 %), III фактор – фізичний розвиток (8,122 %). Висновки. Виявлено особливості показників фізичної підготовленості чоловіків похилого віку.

<strong>Мета.&nbsp;</strong>Основною метою роботи є скорочення часу на проведення аналізу та підвищення ефективності обробки статистичної інформації щодо оцінки роботи локомотивного парку за рахунок використання методів зниження розмірності даних.<strong>&nbsp;Методика.&nbsp;</strong>Для проведення дослідження обрано методику побудови індекса довільного процесу. Використання цієї методики дозволяє виділити із загальної множини параметрів ті складові, які є найбільш інформативними. За допомогою методу аналізу ієрархій на базі отриманих головних компонент можна побудувати єдиний узагальнюючий показник.&nbsp;<strong>Результати</strong>. Виконано аналіз підходів до удосконалення сучасної системи показників обліку роботи локомотивів. Обґрунтовано доцільність використання методів зниження розмірності для аналізу показників роботи локомотивів. За допомогою методу головних компонент визначено найбільш інформативні показники роботи локомотивів і ступінь їх впливу на загальний рівень безпеки руху в локомотивному господарстві, виконання системи утримання. Наведено приклади аналізу показників локомотивного господарства з використанням запропонованої методики, індекса виконання системи утримання, індексів безпеки та експлуатаційної безпеки руху в локомотивному господарстві. Виконано аналіз роботи локомотивного господарства за допомогою спільного розгляду запропонованих інтегральних індексів, а також кількісних і якісних показників використання локомотивів. Наявність різниці між значеннями цих показників свідчить про погіршення або поліпшення стану безпеки руху з урахуванням обсягів виконаної роботи. Перевищення значення коефіцієнта експлуатаційної безпеки руху над індексом безпеки свідчить про погіршення стану безпеки руху, попри зменшення абсолютних значень показників, які характеризують рівень безпеки руху в локомотивному господарстві.&nbsp;<strong>Наукова новизна.</strong>&nbsp;У роботі вперше запропоновано оцінювати стан безпеки руху в локомотивному господарстві за допомогою різниці індексів безпеки руху та експлуатаційної безпеки.&nbsp;<strong>Практична значимість.</strong>&nbsp;Для аналізу роботи локомотивного парку доцільно використовувати методи зменшення розмірності даних. Для оцінки стану безпеки руху більш доцільно використовувати індекс експлуатаційної безпеки, оскільки він враховує об&#39;ємні показники роботи локомотивного господарства.

Оцінка та аналіз ризиків кібербезпеки є фундаментальними аспектами формування надійної і ефективної СУІБ, особливо в умовах стрімкого розвитку технологій та зростання складності сучасних РІС. Традиційні методи оцінки ризиків, що засновані переважно на концептуальних підходах і класичних методах, мають ряд обмежень та є малоефективними в умовах сучасних масштабованих розподілених систем, оскільки не враховують динаміку середовища та не забезпечують ефективний аналіз взаємозв’язків між численними факторами ризику. В дослідженні запропоновано метод побудови профілю ключових факторів ризику сучасних розподілених інформаційних систем на основі урахування кореляційного аналізу та моделювання їх взаємозв’язків, що дозволяє підвищити ефективність процесу оцінки ризиків кібербезпеки в умовах динамічного середовища сучасних масштабованих розподілених інформаційних систем. На основі запропонованого методу здійснено розробку профілю ключових факторів ризику сучасних розподілених систем, проведено аналіз їх статистичної важливості та кореляції, а також визначено і структуровано основні заходи та контролі інформаційної безпеки, які демонструють найкращі показники ефективності в умовах розподіленості середовища, враховують як технологічні, так і організаційні аспекти, забезпечуючи системний підхід до управління ризиками ІБ, зменшення впливу загроз і підвищення стійкості розподілених систем до можливих атак. Запропонований підхід до оптимізації вибору вхідного набору ознак та виокремлення найбільш вагомих факторів ризику на основі спроектованого профілю ключових факторів ризику для сучасних РІС продемонстрував тотожний результат по числовому показнику кількості відібраних для аналізу метрик у порівнянні з факторним аналізом за допомогою методу головних компонент (PCA) – 42 метрики у порівнянні із 40 для PCA, але при цьому забезпечив покращення загальних показників точності класифікації для проєктованих моделей оцінки ризику кібербезпеки в РІС на 4% у порівнянні з контрольною моделлю на основі PCA, що підтверджує його ефективність у контексті адаптивного аналізу ризиків у розподілених середовищах.

Стаття присвячена висвітленню результатів емпіричного дослідження спрямованого на побудову та інтерпретацію факторної моделі проактивності майбутніх фахівців технічного профілю. Загальний обсяг вибірки, що була задіяна у даному дослідженні, складає 240 осіб. Емпіричне узагальнення сукупності змінних здійснювалося з використанням методу аналізу головних компонент та мінімізацією кількості змінних за рахунок максимізації дисперсії навантажень у факторах визначення кількості яких відбувалося із застосуванням критерію Кайзера. Наведено інформацію щодо шкал психодіагностичних методик котрі були задіяні у процедурі факторного аналізу. В результаті факторного аналізу проактивності майбутніх фахівців технічного профілю було визначено дев’ять факторів, що охоплюють 76,89%, дисперсії. На підставі отриманого високого показнику сумарної дисперсії зроблено висновок про факторизацію значної частини масиву даних. Перший фактор, що отримав назву «від прогнозу до вчинку», свідчить про наявність тісної взаємодії між показниками когнітивного і вольового компонентів проактивності майбутніх інженерів. Факторні навантаження шкал, що утворили другий фактор, уможливили його ідентифікацію як «інтернальний контроль». Враховуючи зміст факторних навантажень, третій фактор названо «діяльнісна рефлексія». Аналіз психологічних змінних, що увійшли до четвертого фактору, дозволив визначити його як фактор «ціннісного ставлення до себе». П’ятий фактор отримав назву «просоціальна спрямованість», а шостий – «динамічних уявлень про себе та їх самооцінка». Врахування змісту факторного навантаження сьомого фактору дозволяє його ідентифікувати як «проєктування майбутнього». Восьмий фактор отримав назву «відповідальне ставлення до інших», а дев’ятий – «відповідальне ставлення до діяльності». Обраний статистичний метод дав змогу побудувати емпіричну модель проактивності майбутніх інженерів та з’ясувати внутрішні умови, що обумовлюють її розвиток.

В статті проведено аналіз якісного складу води поверхневих водних об&#39;єктів (на прикладі річок басейну Дніпра) методом головних компонент, виявлені та інтерпретовані основні чинники, що формують багаторічну мінливість якісного складу води поверхневих водних об&#39;єктів та вносять різний вклад у сумарну дисперсію. Дослідження проводились за даними проб контрольного забору води р. Дніпро в межах Басейнового управління водними ресурсами по 12 постам, за період з 2011 по 2020 рр. Визначені провідні фактори: літогенна особливості водозборів (на них припадає 17&hellip;51&nbsp;% всієї дисперсії вибірки), життєдіяльність рослинних і тваринних організмів (12&hellip;39&nbsp;%), вилуговування Fe- і Cu-вмісних мінералів (10&hellip;29&nbsp;%). В статті показано, що при формуванні хімічного складу води річок досліджуваного регіону визначальним є фактор надходження іонів з порід, на яких відбувається формування водозбору. Виявлено фактор, що характеризує місцеві умови формування річкового стоку - процес розвантаження підземних вод, що виявляється в зміні концентрацій кремнію і нітратів. Крім того, встановлена негативна залежність змін вмісту іонів кремнію і нітратів від температури. Оригінальність дослідження базується на інтегрованому підході, який включає проведення досліджень за наявними даними в базі Державного агентства водних ресурсів України, який враховує принципи збереження біорізноманіття, сталого використання водних ресурсів, управління та басейни річок, моніторинг та оцінку інформації про їх стан. В подальшому запропонований підхід, може стати предметом досліджень в напрямку встановлення факторів, що характеризують місцеві умови формування річкового стоку, у тому числі з урахуванням техногенного навантаження на нього.

Мета роботи: полягає у розробці методичного підходу до оцінювання воєнно-стратегічної обстановки в регіоні довкола України, а також для обґрунтованого пошуку ефективних напрямків запобігання та врегулювання конфліктів та зміцнення воєнної безпеки України. Метод: використовується підхід, який ґрунтується на методах порівняльного та інверсного аналізу, головних компонент і експертного оцінювання. Практична цінність дослідження: запропонована система показників оцінювання воєнно-стратегічної обстановки, яка дозволяє визначити ступінь стабільності у воєнних відносинах між державами за рахунок порівняння стану збройних сил, а також розміру воєнних витрат та інтенсивності їх нарощування. Розроблений методичний підхід дозволяє своєчасно визначити можливе загострення у міждержавних відносинах. Майбутні дослідження: подальші дослідження слід спрямувати на аналіз ведення бойових дій в багатодоменному операційному середовищі з застосуванням різноманітних систем високоточної зброї, використання роботизованих і безпілотних засобів ведення збройної боротьби. Також доцільно зосередитись на розвитку спроможностей власних збройних сил і пошуку механізмів протидії “діям гібридного характеру” з боку російської федерації, а також створення технологічної переваги над противником, який має більший військовий потенціал. Тип статті: теоретичний, практичний.

У роботі за результатами виконаних теоретичних та практичних досліджень розроблено самоорганізовану розподілену систему виявлення аномалій в комп’ютерних системах згідно методу головних компонент для покращення ефективності виявлення зловмисного програмного забезпечення та комп’ютерних атак. Встановлено, що виявлення зловмисного програмного забезпечення та комп’ютерних атак у локальних комп’ютерних мережах згідно досліджених методів та засобів виявлення може бути реалізовано методами виявлення аномалії в комп’ютерних системах та створенням розподілених систем виявлення аномалії. Удосконалено архітектуру самоорганізованої розподіленої системи в частині її внутрішньої організації для взаємодії частин центру системи між різними рівнями ієрархії та в залежності від активності компонент системи в певний час, основою для якої став розподіл центру прийняття рішень в системі між її компонентами з поділом центру між верхнім та нижніми рівнями ієрархії. Результатом так спроєктованої архітектури самоорганізованої розподіленої системи є можливість нарощувати її функціонал за рахунок наповнення імплементованими методами з виявлення аномалій в комп’ютерних системах. Система спроєктована таким чином, що її компоненти можуть обмінюватись результатами обробки аномалій та виявленими їх джерелами. Також, розроблений метод підтримки цілісності архітектури самоорганізованої розподіленої системи в локальних комп’ютерних мережах, який враховує стани компонентів системи, переходи між компонентами і визначає подальші кроки системи, що надало змогу будувати розподілені системи з єдиним центром прийняття рішень, які стануть самоорганізованими і можуть приймати рішення про свої подальші кроки в залежності від впливів зловмисного програмного забезпечення і комп’ютерних атак. Здійснена розробка методики оцінки ефективності запропонованих рішень для розробленої самоорганізованої розподіленої системи виявлення аномалій в комп’ютерних системах. Розроблено програмне забезпечення для забезпечення функціонування самоорганізованої розподіленої системи виявлення аномалій в комп’ютерних системах для підтвердження можливості реалізації запропонованих рішень. Проведені експериментальні дослідження з розробленою реалізацією самоорганізованої розподіленої системи виявлення аномалій в комп’ютерних системах згідно отриманих коефіцієнтів підтвердили ефективність запропонованих рішень і розробленої розподіленої системи щодо її функціонування в комп’ютерній мережі.

У роботі досліджено теоретико-методологічні основи оцінювання ризиків інформаційної безпеки. Проведено аналіз існуючих підходів до моделювання оцінювання ризиків інформаційної безпеки. Основною метою проведеного дослідження є побудова математичної моделі оцінювання ризиків інформаційної безпеки та її практична реалізація за допомогою пакету «Statistica».<br>The work studies theoretical and methodological basis of information security risk estimation. It gives the analysis of currently existing ways of the modeling of information security risk estimation. The main goal of this study is the creating of mathematical model of information security risk estimation and its real-life approbation (with the use “Statistica” application package).

According to the results of the study, the essence of the regional is considered development in the context of socio-economic priorities of the state, semantic filling the category of investment attractiveness of the region ¸ modern approaches to its assessment of the study of the state of investment activity in Ukraine, the analysis of indicators of investment activity of Khmelnytsky region is carried out, the level of investment attractiveness of Khmelnytsky was assessed region.<br>Об’єкт дослідження: інвестиційна діяльність регіону як складової економічної системи країни. Предмет дослідження: моделі та методи оцінювання інвестиційної привабливості регіону. За результатами дослідження розглянуто сутність регіонального розвитку в контексті соціально-економічних пріоритетів держави, змістове наповнення категорії інвестиційної привабливості регіону¸ сучасних підходів до її оцінювання дослідження стану інвестиційної діяльності в Україні, проведений аналіз показників інвестиційної діяльності Хмельницької області, здійснено оцінювання рівня інвестиційної привабливості Хмельницької області. Отримані результати можуть бути використані при розробці залучення інвестицій в економіку області.

Розглянуто проблему класифікації регіонів України за основними економічними показниками у 2012 та 2017 роках із застосуванням методу головних компонент та кластерного аналізу. Отримані результати графічно відображають положення регіонів України на площині перших двох основних компонентів, із групуванням їх у кластери.

У процесі наукового дослідження авторами статті ґрунтовно схарактеризовано головні особливості розвитку адаптивної фізичної культури. Науковці дійшли висновку, що адаптивна фізична культура як відносно новий освітній компонент містить у собі креативні джерела, метою яких є створення належних умов для здійснення соціалізації та акультурації людей з особливими потребами у фізичному та соціальному розвитку. З’ясовано, що предметом адаптивної фізичної культури дітей із вадами здоров’я є поетапна і цілеспрямована корекційно-профілактична робота. Авторами проаналізовано такі виховні принципи у процесі роботи з дітьми з особливими потребами: принцип свідомості та активності, принцип доступності, принцип індивідуальності, принцип систематичності та послідовності, принцип диференціально-інтегрального оптимуму, принцип сили і чергування м’язового тонусу. Наголошено що дуже важливим і відповідальним моментом у заняттях з дітьми з особливими потребами є підбір адаптивних фізкультурних заходів, орієнтованих на конкретного учня або учнів зі схожою нозологією. Визначено поняття адаптивного фізичного виховання: АФВ – новий напрям у вітчизняній системі освіти і науки, що вивчає аспекти фізичного виховання людей, які внаслідок захворювань або травм страждають різними стійкими порушеннями життєдіяльності організму та пов’язаними з ними обмеження фізичних можливостей

В результаті дослідно-аналітичної роботи розглянуто актуальну проблему формування готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до застосування засобів фізичної терапії в системі самоосвіти. Враховуючи результати моніторингу Інтернет-ресурсів, аналізу науково-методичної, спеціальної та довідкової літератури встановлено, що питанням розроблення та апробації прикладних програм (методик, педагогічних моделей, тощо) формування готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до застосування технік кінезіологічного тейпування у професійній діяльності (в системі багаторічної підготовки спортсменів) присвячено недостатню кількість науково-методичних праць, що потребує подальших наукових розвідок та підкреслює актуальність і практичну складову обраного напряму дослідження. Під час вирішення поставлених перед нами завдань були використані наступні методи дослідження (на емпіричному та теоретичному рівнях): абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, математично-статистичні (кореляційного аналізу, факторного аналізу, шкалювання) тощо. У динаміці другого етапу дослідження членами науково-дослідної групи визначено сутність та структуру готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до професійної діяльності – особистісне утворення, яке формується шляхом акцентованого педагогічного впливу на формування у тренерів готовності до підтримання престижу українського спорту на міжнародній арені завдяки всебічній та якісній підготовці висококваліфікованих атлетів, до виконання навчально-тренувальних планів на різних етапах багаторічної підготовки спортсменів-одноборців у тому числі й на етапах їхньої фізичної терапії і ерготерапії та забезпечує узгодження ним знань про зміст та структуру професійної діяльності, а також вимог цієї діяльності до рівня всебічної підготовленості, а також психофізіологічного стану одноборців, сформованих компетентностей необхідних для організації збалансованої та конкурентоспроможної системи багаторічної підготовки спортсменів, які спеціалізуються в одноборствах зі сформованими та усвідомленими ними в процесі розвитку можливостями та потребами. Враховуючи результати низки теоретичних та емпіричних досліджень вважаємо, що структура готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до професійної діяльності містить наступні компоненти: мотиваційний, функціональний, прикладний та стресостійкий. В процесі дослідно-аналітичної роботи упродовж третього етапу дослідження нами виділені рівнозначні для тренерів, які спеціалізуються в одноборствах «критерії оцінювання»: мотиваційний, змістовий та аналітико-оцінний. Крім цього, вважаємо, що для будь-якого «критерію» характерним є наявність певних «показників», які відображають найбільш важливі та інформативні властивості «об’єкту», що забезпечує його існування. Відповідно до аналізу спеціальної науково-методичної та довідкової літератури членами науково-дослідної групи встановлено, що найбільш ефективними підходами для досягнення мети обраного напряму дослідження (з метою розроблення майбутньої «Програми формування готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування в системі самоосвіти») є: діяльнісний, особистісно-зорієнтований, комплексний, системний, а також структурний «підходи». Крім цього, відповідно до результатів низки емпіричних досліджень, а також враховуючи власний досвід організації системи багаторічної підготовки одноборців, нами пропонується до використання в системі оцінювання готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування наступних «рівнів»: високого, достатнього та задовільного. Варто також підкреслити, що для досягнення головної мети дослідження членами науково-дослідної групи планувалося використання наступних коригуючих технік кінезіологічного тейпування: лімфатична корекція «тунелювання»; зв’язкова-сухожильна корекція «тиск»; фасціальна корекція «утримання»; механічна корекція; послаблююча корекція «ліфтинг»; функціональна корекція «пружинування». Підсумовуючи результати аналізу науково-методичної та спеціальної літератури (Інтернет-джерел), членами науково-дослідної групи розроблено та апробовано програму формування готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії (із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування) в системі самоосвіти. Розроблена та апробована «Програма» є уніфікованою і може ефективно використовуватися в системі фізичної терапії представників інших повноконтактних одноборств (олімпійських та неолімпійських видів спорту). Результати дослідження впроваджені у систему самоосвіти (підвищення кваліфікації) тренерів, які спеціалізуються в одноборствах. Напрями подальших досліджень передбачають розроблення дихальних комплексів фізичних вправ, які забезпечують підвищення працездатності тренерів з одноборств (на прикладі тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо та дзюдо) на етапі їхнього відновлення після лікування коронавірусної хвороби (COVID-19).

Однією з головних проблем, з якою стикаються викладачі інформатики, є необхідність швидкого реагування на зміни у цій галузі з подальшою адаптацією програмно-методичного забезпечення відповідних курсів. При цьому практично не розрізняються суттєві зміни, що вимагають модифікації окремих теоретичних положень, та несуттєві, пов’язані переважно з випуском чергової версії одного із застосовуваних для підтримки курсу інформатики програмних продуктів. На нашу думку, “мода” на постійне оновлення апаратного та програмного забезпечення є штучно сформованою рекламними засобами для забезпечення комерційних потреб фірм-виробників і, в силу свого походження, не повинна впливати на зміст курсу інформатики (так само, як покупка нової моделі телефону з найновішою прошивкою не впливає на якість власне зв’язку). Слідування їй в процесі навчання інформатики здатне сформувати скоріше майбутнього гарного покупця, ніж спеціаліста. З метою подолання негативної тенденції штучного прив’язування змісту курсу інформатики до використовуваного програмного забезпечення нами розробляється методична система, окремі компоненти якої останні п’ять років впроваджується в практику підготовки вчителів інформатики та інженерів-програмістів у педагогічних, технічних та економічних ВНЗ м. Кривого Рога та Дніпропетровської області.