Добірка наукової літератури з теми "Паритетне становище"

У статті набули подальшого розвитку рекомендації щодо підвищення ефективності праці в аграрних підприємствах. Виявлено особливості та роль праці в аграрному секторі економіки. Обґрунтовано, що продуктивність праці не тільки характеризує ефективність використання персоналу підприємства, а й показує загальні результати суспільного розвитку та рейтинг країни у світовому масштабі. Для діагностики ефективності використання персоналу у світовому масштабі проведено оцінювання таких показників, як виробництво ВВП за паритетом купівельної спроможності на одну особу та ВВП за паритетом купівельної спроможності на одну людино-годину. Виявлено лідерів серед країн Європи за ефективністю праці. До них належать Ірландія, Норвегія, Люксембург, Франція, Нідерланди, Данія, Швейцарія, Швеція, Австрія, Великобританія. Проведено дослідження тенденцій ефективності праці в сільському господарстві. З’ясовано, що у 2019 р. частка робітників, зайнятих у сільському господарстві в середньому по світу становила 26,9 %, розраховано, що продуктивність праці в сільськогосподарських підприємствах України вдвічі нижча, ніж в Латвії та у 20 разів менше, порівняно із Данією. Обґрунтовано, що основною стратегії підвищення ефективності праці в аграрних підприємствах має бути збалансований підхід до забезпечення економічної, соціально та екологічної ефективності.

Під час написання наукової статті було поставлено за мету проведення аналізу ґендерної проблематики в сучасному суспільстві, формування основних положень щодо вирішення питання ґендерної паритетності в органах Національної поліції України шляхом вивчення трудового законодавства України щодо становища жінки-поліцейської й окремих міжвідомчих нормативних актів Міністерства внутрішніх справ України, аналізу статистичних даних на теперішній час. Так, у статті нами були розглянуті окремі аспекти актуальної проблеми в українському соціумі – ґендерного паритету. Зокрема, було детально проаналізовано питання наявності ґендерної дискримінації в органах Національної поліції України та правоохоронних органах загалом. Нами були визначені основні шляхи виникнення ґендерної стратифікації. Також у процесі написання наукової статті нами були розглянуті окремі положення Кодексу законів про працю України, що стосуються праці жінок, і проведений аналіз реального становища жінки в Національній поліції України, запропоновані шляхи усунення наявних і можливих проявів ґендерної дискримінації. У процесі нашого дослідження щодо окресленої проблематики нами зроблені ґрунтовні висновки, надані пропозиції щодо її вирішення. Так, зокрема, запропоновано внести зміни до Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції» стосовно обов’язку керівника щодо підлеглих, а також доповнити зазначений Закон положенням «Про дисциплінарну відповідальність керівника за дії, пов’язані із проявами ґендерної нетерпимості та дискримінації за ознакою статі, а також обмеження прав жінок, пов’язаних з їхньою репродуктивною функцією». Запропоновано викласти статті Кодексу законів про працю України, що стосуються праці жінок, зокрема щодо жінок, які працюють на посадах у правоохоронних органах України, у новій редакції.

У даній роботі авторами розглядається одна з суттєвих складових воєнної безпеки держави − воєнно-технологічна безпека, або воєнна безпека у воєнно-технологічній сфері. Показано, що суть воєнно-технологічного компонента воєнної безпеки полягає в забезпеченні паритету не сили, а безпеки. Особлива увага надається питанням світового досвіду з інтенсифікації інноваційної діяльності в оборонному комплексі держави. Показано, що повноцінне врахування загальносвітових тенденцій з розвитку інноваційної сфери оборонно-промислового комплексу та критичне використання позитивного досвіду розвинених країн, насамперед, США становить безперечний практичний інтерес для розвитку вітчизняного ОПК. Звичайно, при цьому необхідне повне врахування особливостей інноваційної сфери України, її інноваційної культури та основних конкурентних переваг. Матеріали статті можуть бути корисними для фахівців оборонної галузі України на первинних етапах формування заходів з забезпечення сучасного рівня воєнної безпеки держави.

Стаття розглядає принципи елітотворення на регіональному рівні відповідно до завдань та пріоритетів вітчизняної політичної науки та специфіки політичного процесу. Визначаються тенденції структурування регіональних еліт на основі формальних і неформальних інститутів відстоювання інтересів та агрегування місцевих спільнот. Мета статті: встановлює особливості формування і функціонування регіональних політичних еліт в сучасній Україні в контексті політичних та соціально­економічних перетворень. Засобами структурно­функціонального аналізу визначено, що функціонування регіональних політичних еліт сучасної України, як цілісних утворень, здійснюється на основі непублічних зв’язків, які, загалом не пов’язані з політичним впливом, або зв’язком з соціально­політичними силами. Механізми функціонування регіональних політичних еліт в сучасній Україні тісно пов’язані з тенденціями реформування адміністративно­територіального устрою. Такими тенденціями є концептуальна дискусія щодо децентралізації, а також пропозиції щодо збільшення обсягу регіонів. Водночас базовою тенденцією функціонування регіональних еліт в сучасній Україні є пристосування, як основного способу взаємодії з центром. Увага регіональних політичних еліт до моделей перетворення політико­адміністративного устрою України є низькою. Регіональні політичні еліти в сучасній Україні мають низку особливостей свого формування і функціонування. До складу політичних еліт на рівні регіонів, зумовлених економічною структурою та впливом бізнес­груп. Крім того, зазначені групи не перебувають у відносинах вільної конкуренції або боротьби за сферу впливу, а перебувають у відносинах ієрархічного підпорядкування. Соціальний склад українських регіональних політичних еліт перебуває у стадії формування і до 2014 року був детермінований, передусім, специфікою номенклатурного та адміністративного складу пострадянського регіонального управління. Після «революції гідності» відбувається болісний процес зміни вікових поколінь та зміна професійного і гендерного складу еліт. Ці чинники репрезентують регіональні політичні еліти України як явище, яке потребує глибокого аналізу і залучення нових емпіричних даних. Функціонування сучасних регіональних політичних еліт в Україні відбувається на основі існування місцевих та регіональних політичних режимів, які відображають наявну соціально­економічну специфіку регіонів, а також пріоритетність і значення їх для центрального рівня. Політико­адміністративний склад регіональних політичних еліт істотно коригується за рахунок представників бізнесу та громадських організацій. Основною вимогою щодо функціонування регіональних політичних еліт з боку центру є керованість загальною політичною ситуацією та соціально­економічним розвитком регіонів. В цих умовах регіональні політичні еліти групуються навколо однієї провідної постаті, здебільшого губернатора або голови обласної ради. Взаємодія з центром та забезпечення лояльності серед регіональних та місцевих еліт щодо правлячої партії та діючого президента сформували особливі підходи до функціонування регіональних еліт, які полягають у прагненні до самозабезпечення. Лояльність до центру надає можливість убезпечити своє становище від можливого усунення від важелів політичного впливу. Соціальний, віковий та гендерний склад регіональних політичних еліт забезпечує уявлення щодо відносної відповідності цих показників основним соціальним показникам суспільства. Водночас демократичні засади забезпечення гендерного паритету, а також соціальної мобільності за рахунок демократичних процедур ще перебувають на стадії формування. Функціонування регіональних політичних еліт, як цілісних утворень, здійснюється на основі не пуб­лічних зв’язків, які загалом не пов’язані з політичним впливом, або зв’язком з соціально­політичними силами. Покращення цих практик є основою модернізації сучасних регіональних політичних еліт в Україні. Регіональні політичні еліти в Україні постійно перебувають під тиском обставин та процесів загальнодержавного рівня. Це ускладнює перетворення регіональних та місцевих еліт на реальні центри прийняття рішень щодо організації розвитку відповідних територій. Істотною проблемою для вітчизняних регіональних еліт, на думку автора, є вимивання кадрів внаслідок рекрутування місцевих та регіональних лідерів для заміщення посад на столичному рівні.

Мета дослідження. Метою нашого дослідження було вивчення мікробного біоценозу піхви вагітних з антенатальною загибеллМатеріал і методи дослідження. Обстежено 55 жінок, з них 30 жінок з антенатальною загибеллю плода (АЗП, основна група) та 25 жінок з народженням живих дітей (контрольна група), порівняних за віком, паритетом, соматичною патологією. Дослідження інфекційного статусу включало: мікроскопічне дослідження вагінальних мазків; бактеріологічний посів на флору вмісту цервікального каналу; ПЛР-діагностику вмісту цервікального каналу. Результати дослідження та їх обговорення. Проведений аналіз показав, що серед жінок з АЗП коефіцієнт захворюваності (число захворювань на одну людину) становив 0,77 або 76,7 ± 4,3%, це в 2,4 рази більше, ніж у вагітних контрольної групи (коефіцієнт захворюваності 0, 32 або 32 ± 3,1%, р <0,05). Достовірно частіше у пацієнток основної групи вагітність супроводжувалася ранніми та пізніми гестозами, загрозливим абортом, анемією (р <0,05). Рівень інфікування піхви при взятті на облік в основній групі був у2,6 рази вищим, ніж у контрольній (р <0,05). Всім жінкам з інфікуванням піхви була проведена санація. При надходженні в стаціонар при порівнянні мікробіоценозу цервікального каналу у жінок з АЗП і нормальним перебігом вагітності виявлені значні відмінності в кількісному і якісному складі мікрофлори.Висновки. У вагітних з АЗП основними факторами ризику внутрішньоутробного інфікування плода є урогенітальні інфекції у матері, хронічні вогнища інфекції в організмі жінки, їх загострення під час вагітності, інфекційні захворювання в період гестації, наявність обтяженого акушерсько-гінекологічного анамнезу. Активація умовно-патогенної флори і тривалий вплив інфекційного агента сприяють розвитку імунних порушень, які, в свою чергу, ще більше посилюють дисбіотичний стан, підтримуючи тим самим запальний процес і значно підвищуючи ризик внутрішньоутробного інфікування плода аж до його антенатальної загибелі.

Розглянуто теоретичні та законодавчо-нормативні аспекти гендерної оцінки праці в Україні. Визначено основні проблеми невідповідності принципу рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у праці та винагороді за неї. Запропоновано напрями подолання гендерної нерівності.
The theoretical, legislative and regulatory aspects of gender labor evaluation in Ukraine are considered. The main problems of non-compliance of the principle of equal rights and opportunities of women and men in labor and remuneration for it are determined. The directions of overcoming gender inequality are proposed.