Добірка наукової літератури з теми "Система охорони здоров’я"

Стаття присвячена дослідженню стану фінансових ресурсів сфери охорони здоров’я та регенерації підходів фінансового забезпечення з метою розвитку трудового потенціалу. Здійснено узагальнення підходів фінансового забезпечення сфери охорони здоров’я з метою розвитку трудового потенціалу держави. Розглянуто необхідність реформування системи охорони здоров’я України, адже за показником витрат на охорону здоров’я наша держава посідає далеко не високе місце в загальному світовому рейтингу.Досліджено питання, що стосується частки суспільних ресурсів у фінансуванні охорони здоров’я в Україні.Проаналізовано бюджетну модель організації та фінансування охорони здоров’я, яка дісталася нашій державі у спадок і зараз трансформується в систему, котра поєднує суспільні та приватні джерела фінансування.Визначено, що докорінні зміни у підходах фінансування сфери охорони здоров’я перш за все повинні бути спрямовані на забезпечення гармонійного розвитку, високої працездатності і активного довголіття громадян, усунення факторів ризику для здоров’я громадян, покращення якісних характеристик життя населення, і як результат, збереження та відновлення трудового потенціалу країни.Зважаючи на те, що система охорони здоров’я будь-якої країни зазнає впливу багатьох соціально-економічних, політичних, культурно-історичних та інших чинників, визначено, що визначальними в них є витрати на охорону здоров’я у відсотках до ВВП, розмір реальних видатків на охорону здоров’я у розрахунку на душу населення, частка державних витрат у структурі загальних витрат на охорону здоров’я.Для успішного політичного, соціального та економічного розвитку трудового потенціалу здоров’я людини розглядається як головний чинник і результат та є складовою людського благополуччя..В результаті дослідження акцентовано увагу на необхідності виконання юридичного обов’язку держави щодо впровадження соціального медичного страхування, як гарантії реалізації прав громадян у сфері охорони здоров’я та медичної допомоги та продовження реформи первинної ланки надання медичної допомоги. Адже слід пам’ятати, що найбільших успіхів у вирішенні проблеми зміцнення здоров’я громадян досягли ті країни, які запровадили в системі охорони здоров’я механізм медичного страхування.Виокремлено підходи щодо покращення стану фінансового забезпечення системи охорони здоров’я у розрізі існуючих проблем.

Мета роботи – проаналізувати прагнення світової професійної спільноти удосконалити існуючі моделі безперервного професійного розвитку (БПР) у розвинених країнах світу, а також зіставлення цих трендів з реформами, що відбуваються в системі підготовки медичних кадрів в Україні. Основна частина. У статті проводиться аналіз актуальних документів ВООЗ та WFME. Якщо проаналізувати прагнення розвинених країн до вдосконалення існуючих систем підготовки медичних кадрів, можна визнати, що ці країни разом із ВООЗ прагнуть максимально встановити державний контроль над системою БПР. У свою чергу, з аналізу вимог стандарту WFME щодо БПР випливає, що у розвинутих країнах очікується створення системи, яка є подібною до тої, яка вже існує в Україні протягом останніх майже 30-ти років. Новітня реформа охорони здоров’я України ґрунтується на навчанні кадрів через державну систему післядипломної освіти. Але ця система, після виходу найновіших регуляторних актів, буде піддана майже повному руйнуванню. Висновки. Всі рішення експертів медичної освіти та охорони здоров’я світового рівня підкреслюють важливість узгодження діяльності систем підготовки кадрів і державного забезпечення охорони здоров’я. Якщо всі розвинені країни світу шукають, яким чином забезпечити безперебійну взаємодію цих двох систем, то Україна з січня 2020 р. таку взаємодію ліквідує і позбавляється поки наявних у нас переваг, до яких тільки прагнуть інші країни, що вважаються економічно розвиненими. Ми вважаємо, що система управління охороною здоров’я повинна не ліквідувати існуючі механізми формування професійних кадрів, а шукати шляхи її оптимізації та вдосконалення.

Стаття присвячена дослідженню поняття «охорона здоров’я» та історії формування системи охорони здоров’я в Україні. Однією з проблем, яка постає в контексті цього завдання, є проведення загальнотеоретичного аналізу наукової літератури на предмет визначення поняття природного права людини на охорону здоров’я, а також процесу становлення і розвитку системи охорони здоров’я в її історичному аспекті, що сьогодні потребує на законодавчому рівні відповідного вдосконалення та розширення. З’ясовано, що охорона здоров’я повинна розглядатися як суспільне благо, коли надання медичної допомоги кожній людині має важливе значення для суспільства загалом. У свою чергу, така позиція в більшості європейських країн стала частиною традиційного консенсусу відносно важливості дотримання принципу солідарності та всеохоплюючого доступу населення до ресурсів охорони здоров’я. З іншого боку, ринкові важелі за своєю природою засновані на припущенні, що кожна медична послуга є товаром, який можна продати на відкритому ринку. Наголошено, що законодавче визначення поняття «здоров’я» можна розглядати як абсолютне здоров’я, яке дехто з дослідників, розглядає як ідеальне здоров’я, якого не існує в реальних умовах стану організму, а виступає як стандарт, до якого ми повинні прагнути. Визначено, що здоров’я є важливим соціальним та економічним чинником, від рівня якого значно залежать економічні ресурси, фізичний, духовний і моральний потенціал суспільства. Велике значення здоров’я як вищого і природного блага зумовлює необхідність його охорони і захисту, у т. ч. і міжнародно-правового. Зроблено висновок, що охорона здоров’я – система способів, засобів і методів, здійснюваних органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також кожною фізичною особою окремо, реалізація яких покликана зміцнювати (якщо це не є можливим, – зберігати на такому ж рівні), розвивати та відновлювати рівень фізичного і психічного стану організму людини.

У статті робиться спроба показати особливості розвитку охорони здоров’я в Україні у другій половині ХХ ст. Історичний аналіз зазначеного спрямування розпочинається з післявоєнного періоду. Відбудова та відновлення медико-санітарної мережі в республіці були визначені п’ятирічним планом. Виконанню поставлених завдань повинна була сприяти реформа медичної мережі. Важливим організаційним заходом стало об’єднання лікарень і поліклінік в єдині медичні заклади. Починаючи з 60-х рр. в Україні розгорнулося будівництво великих лікарень для забезпечення потреби населення у всіх видах висококваліфікованої медичної допомоги. Основним правовим документом були Основи законодавства про охорону здоров’я 1969 р. У вирішенні завдань охорони здоров’я вагоме місце належало розробленій в країні концепції організації первинної медичної допомоги. З середини 70-х рр. почалося зниження темпів розвитку охорони здоров’я, фінансування якої проводилося за залишковим принципом. У 80-х рр. система охорони здоров’я все помітніше відчувала труднощі, пов’язані з недостатнім фінансуванням і екстенсивним механізмом розвитку. Потрібні були серйозні зміни в системі фінансування, впровадження нових економічних методів управління охороною здоров’я. Спроби проведення окремих економічних експериментів у сфері охорони здоров’я не дали очікуваних результатів. Вдалішими були спроби налагодження диспансеризації за окремими захворюваннями. В незалежній Україні з 1991 р. розпочався період формування нормативно-правових засад охорони здоров’я у нових соціально-економічних умовах.

У статті вивчено зарубіжний досвід та обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення системи кадрового забезпечення сфери охорони здоров’я в Україні. Виявлено, що в період коронакризи виявилося багато проблем вітчизняної медицини, зокрема у сфері кадрового забезпечення. Адже часто виникали проблеми щодо недостатньої компетентності та дефіциту вітчизняних фахівців медичної сфери, особливо в критичних ситуаціях та обмеженості ресурсів, що впливало на якість і повноту надання медичних послуг населенню нашої країни. Виявлено, що в зарубіжних країнах часто використовують спільно розроблені інформаційні системи іспитів для створення спільного інформатизованого поля майбутніх кадрів через значну міграції населення та з метою попередити невдалу діагностику та надати якісну допомогу з цінними консультаціями. Серед розглянутих іноземних переваг кадрового забезпечення варто виділити США, де персоналом використовуються найновітніші технології як роботи з кадрами так і лікування, навчання з використанням передових технологій та методів. Хоча така система охорони здоров’я створює проблеми доступності медичних послуг, так як система в переважній мірі приватна та розрахована на отримання прибутку лікарнями та страховими компаніями. При обмеженому фінансуванні постає проблема відсутності джерел для проведення наукових та експериментальних досліджень лікарями, що є поширеним за кордоном. Що призводить до втрати творчого потенціалу кадрів охорони здоров’я в навчальних закладах та закладах практики. Зроблено висновок, що сфера охорони здоров’я в Україні потребує значних змін в системі кадрового забезпечення, до найважливіших з яких можна віднести оновлення матеріально-технічного забезпечення та інших засобів закладів охорони здоров’я, підвищення рівня зарплат лікарів залежно від їх досвіду роботи та фахового рівня, створення системи додаткової мотивації та програм стримування трудової міграції випускників медичних закладів вищої освіти та висококваліфікованих вітчизняних кадрів. Проте, на першому етапі до повноцінного впровадження системи страхової медицини це потребуватиме насамперед суттєвого збільшення витрат на охорону здоров’я, що є великою проблемою в умовах постійної економічної нестабільності на незбалансованості державного бюджету.

Мета: дослідити рівень оцінки організаторами охорони здоров’я потреби в розвитку системи громадського здоров’я.Матеріали та методи. Соціологічний, статистичний, структурно-логічного аналізу. Соціологічним дослідженням охоплено 217 організаторів охорони здоров’я із них: 89 головних лікарів та їх заступників закладів охорони здоров’я первинного рівня, 65 головних лікарів та їх заступників закладів охорони здоров’я спеціалізованої медичної допомоги, 63 завідувачів відділеннями.Результати. подальший розвиток системи громадського здоров’я в Україні підтримало 87,6% опитаних головних лікарів та їх заступників закладів охорони здоров’я первинного рівня, 75,4% головних лікарів та їх заступників закладів охорони здоров’я спеціалізованої медичної допомоги та 73,0% завідувачів відділеннями. Найвищій рівень підтримки отримали наступні основні оперативні функції громадського здоров’я: епідеміологічний нагляд за хворобами та оцінка стану здоров’я населення; оперативні функції захисту здоров’я; профілактика захворювань; основна комунікація в інтересах громадського здоров’я.Висновки. В ході дослідження отримано високий рівень оцінка організаторами охорони здоров’я потреби в розвитку системи громадського здоров’я.Ключові слова: система громадського здоров’я, розвиток, організатори охорони здоров’я, підтримка, розвиток.

Мета: розкрити особливості застосування логістичних підходів в управлінні комунальним неприбутковим підприємством (КНП) закладу охорони здоров᾽я. Матеріали і методи. Аналіз (теоретичний огляд наукової літератури з проблеми дослідження); синтез, завдяки якому вдалося з’єднати окремі частини об’єкта у єдине ціле (наведення основних елементів медичного постачання та циклу потоку ресурсів у КНП закладу охорони здоров’я); порівняльний аналіз, що дозволив зіставити явища з метою встановлення схожості чи відмінності між ними. Результати. У статті висвітлено сутність поняття «логістика», «логістична система». Наведено основні функції та складові логістичної системи. Виокремлено елементи медичного постачання ресурсів у КНП закладу охорони здоров’я. Зображено цикл потоку ресурсів у КНП закладу охорони здоров’я. Визначено особливості застосування логістичного підходу в управлінні потоковими процесами медичних установ. З’ясовано, що у КНП галузі охорони здоров’я існують кілька видів потоків (пацієнтів, інформації, фінансів, матеріально-технічних ресурсів), які формують єдиний багатокомпонентний потік, де пацієнти є першочерговими об᾽єктами ефективного управління, оскільки від них залежить динаміка показників інших видів потоків. Ефективний механізм організації логістичних процесів, пов᾽язаних із потоками ресурсів і їх використанням у КНП закладу охорони здоров’я, є одним з елементів оптимізації бізнес-процесів. Зазначено важливість задіяної в бізнес-процесах сукупності потоків ресурсів, що впливає на формування ефективних логістичних систем управління. Розкрито принципи логістики, якими необхідно керуватися КНП закладу охорони здоров᾽я для розвитку логістичних систем: раціональності, цілісності, системності, ієрархії, інтеграції, формалізації і формування. Обґрунтовано необхідність впровадження логістичних інновацій у КНП. Запропоновано напрямки застосування логістики в управлінні КНП закладу охорони здоров’я. Висновки. Впровадження логістичних підходів допоможе підвищити рівень організації роботи медичних закладів, культури обслуговування хворих та, зрештою, розв’язати проблему самофінансування і матеріально-технічного забезпечення всієї галузі завдяки налагодженню їхньої рентабельної роботи.

Матеріали та методи. Бібліосемантичний, структурно-логічного аналізу, соціологічний, статистичний. Соціологічним дослідженням охоплено 195 організаторів охорони здоров’я, 89 сімейних лікарів та 265 респондентів із числа дорослого населення. Статистичне опрацювання результатів опитування проводилося з використанням загальноприйнятих методів медичної статистики.Результати. Визначено зміст діяльності системи громадського здоров’я з формування у населення відповідального ставлення до особистого здоров’я. Найвищий рівень підтримки респондентів отримали наступні його складові: інформування населення про загрозливі для здоров’я та життя стани та такти дій при них; інформування населення про систему профілактичних оглядів; інформування населення про принципи первинної та вторинної профілактики захворювань; інформування населення про економічні переваги профілактики захворювань над лікуванням.Висновки. Використовуючи сучасні форми та методи діяльності система громадського здоров’я має можливість забезпечити формування у населення відповідального ставлення до особистого здоров’я.Ключові слова: населення, відповідальне ставлення, формування, система громадського здоров’я, задачі.

Мета: виявити проблемні аспекти формування системи громадського здоров’я, проаналізувати сучасний стан розвитку та визначити основні пріоритети у сфері громадського здоров’я. Матеріали і методи. У дослідженні використано методи аналізу, синтезу та дедукції для виявлення особливостей системи громадського здоров’я в Україні та встановлення цільових орієнтирів щодо здоров’я населення. Результати. Розглянуто основні проблеми у сфері громадського здоров’я. Система громадського здоров’я як основа профілактичної медицини повинна передбачати основні заходи у сфері охорони здоров’я та бути спрямованою на збереження здоров’я населення і зменшення обсягу витрат на медичне обслуговування. Існуючі в Україні на сьогодні елементи системи громадського здоров’я діють незлагоджено та потребують оптимізації існуючих ресурсів та суттєвого збільшення ефективності управління ними. Заходи щодо реформування системи охорони здоров’я тільки поглибили кризу профілактичної медицини. Причинами ситуації, яка склалася із станом здоров’я населення, є соціально-економічна криза, несприятлива екологічна ситуація, нездорове харчування, недостатні фізичні навантаження, високий рівень поширеності тютюнокуріння, вживання алкоголю та наркотичних засобів. Концепція громадського здоров’я в Україні передбачає розвиток регіональних систем громадського здоров’я – створення центрів громадського здоров’я в кожній області. Саме ця нова інституція має стати регіональним координатором заходів громадського здоров’я, бути гнучкою та спроможною в боротьбі як з інфекційними, так і неінфекційними захворюваннями, спрямованою на зміцнення, захист та збереження здоров’я населення, забезпечення визначення соціального детермінанта здоров’я та соціальної справедливості для узгодження дій в усіх секторах державного управління. Висновки. Оскільки наявна система медичної допомоги в Україні фактично не передбачає профілактичної складової частини, то виникає необхідність визначення нових підходів та розроблення програм для розв’язання проблем у сфері громадського здоров’я і забезпечення функціонування Центру громадського здоров’я МОЗ України як координатора цих програм та проектів.

У статті висвітлено суспільне значення медико-соціальної роботи, яка на сучасному етапі є невід’ємним компонентом сфери охорони здоров’я. Розкрито і охарактеризовано роль і значення здоров’я для людини, яке сьогодні набуло великого значення і викликало необхідність визнання на міжнародному рівні здоров’я як основного права кожної людини, а досягнення кожної держави у сфері охорони здоров’я є цінністю для всіх. Реалізація цього права – найважливіше соціальне завдання, для виконання якого необхідні зусилля не лише системи охорони здоров’я, а й інших соціальних та економічних секторів суспільства. Авторами проаналізовано медико-соціальні аспекти здоров’я у законодавстві України. Доведено, що основним джерелом права у сфері охорони здоров’я України є законодавство як система взаємоузгоджених законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів у зазначеній сфері, які регулюють публічні і приватні відносини у сфері охорони здоров’я. Проаналізовано вітчизняні законодавчо-нормативні документи, які становлять правову основу медико-соціальної роботи: Конституцію України, Основи законодавства України про охорону здоров’я, спеціальні закони в окремих сферах медичної діяльності (донорство, психічна допомога, окремі інфекційні захворювання та ін.), галузеві кодекси, які містять загальні норми, що застосовуються в медичній сфері (Цивільний і Кримінальний кодекси, Кодекс про адміністративні правопорушення, Кодекс законів про працю та ін.), акти центральних і місцевих органів державної виконавчої влади (укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази і розпорядження МОЗ України, нормативно-правові акти інших органів влади) тощо. У роботі встановлено, що, за висновками експертів, вітчизняна нормативно- правова база сфери охорони здоров’я має бути доопрацьованою, щоб відображати реалії та практичні можливості для поліпшення ситуації у сфері охорони здоров’я з урахуванням справедливого (тобто однакового для всіх) гарантованого рівня медичної допомоги.

Мохонько, О. М. Управління маркетинговою діяльністю закладу охорони здоров’я : випускна кваліфікаційна робота : 281 «Публічне управління та адміністрування» / О. М. Мохонько, Н. Л. Зенченко ; керівник роботи І. А. Косач ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра публічного управління та менеджменту організацій. – Чернігів, 2021. – 75 с.
Охарактеризовано сутність маркетингу в закладах охорони здоров’я. Розглянуто діяльність реабілітаційного закладу «Центр «Відродження», специфіку медичних послуг, які надає заклад. Розроблено пропозиції щодо удосконалення управління маркетингом та наданням медичних послуг зазначеним закладом. Методи дослідження – економіко-статистичні, математичні, експертні, соціологічне опитування, анкетування. Об'єкт дослідження – система маркетингу закладу охорони здоров’я та шляхи її удосконалення.
The essence of marketing in health care facilities is described. The activity of the rehabilitation institution "Renaissance Center", the specifics of medical services provided by the institution are considered. Proposals have been developed to improve the management of marketing and provision of medical services by this institution. Research methods - economic and statistical, mathematical, expert, sociological survey, questionnaire. The object of research is the marketing system of a health care institution and ways to improve it.

В системі охорони здоров’я однією з головних проблем є нестача коштів, які забезпечують її функціонування. У суспільстві сформовано три альтернативні моделі організації та фінансового забезпечення охорони здоров’я: бюджетна, страхова та приватна. Спільним для цих моделей є те, що вони використовують багатоджерельний механізм фінансового забезпечення з метою залучення всіх можливих фінансових ресурсів.

Одним із основних природних прав людини є її право на життя, засобом утвердження якого є право на надання медичної допомоги. Забезпечення прав людини проголошено у ст. 3 Конституції України головним обов’язком держави. Конституційне положення про пріоритет життя і здоров’я людини потребує наявності фінансово спроможних суб’єктів надання медичних послуг. Одним з пріоритетів діяльності соціально орієнтованої держави, статусу якої прагне набути Україна, є ефективний розвиток системи охорони здоров’я, досягнення балансу між потребами громадян в якісних і доступних медичних послугах та можливостями щодо їх забезпечення за рахунок державного фінансування. Ефективне використання обмежених фінансових ресурсів і одночасне поліпшення якості та доступності медичної допомоги населенню передбачають удосконалення правового статусу ЗОЗ, забезпечення їх автономізації. Досвід розвинених країн вказує на необхідність впровадження ефективної ринкової системи у сферу дільності ЗОЗ. Реалізація автономізації ЗОЗ в межах реформування медичної галузі потребує дослідження правового статусу реорганізованих КНП для оптимізації структури таких ЗОЗ, усунення неузгодженостей, протиріч та прогалин у законодавстві щодо правового статусу КНП. Прийняття пакету нормативно-правових актів щодо реформування медичної сфери потребує приведення у відповідність низки інших нормативно-правових актів.

Проаналізовано адміністративно-правові аспекти публічного управління в сфері охорони здоров’я. Охарактеризовано адміністративно-правові основи розвитку національної системи охорони здоров’я в умовах реформування галузі. Розкрито організаційно-правові засади організації охорони здоров’я в умовах поширення коронавірусу COVID-19. Охарактеризована структура та динаміка захворюваності дорослого населення Сумської області. Здійснено аналіз демографічних показників та стану здоров’я дорослого населення Сумської області.
The administrative and legal aspects of public administration in the field of health care are analyzed. The administrative and legal bases of development of the national health care system in the conditions of reforming the branch are described. The organizational and legal principles of the organization of health care in the context of the spread of coronavirus COVID-19 are revealed. The structure and dynamics of morbidity of the adult population of Sumy region are characterized. The analysis of demographic indicators and the state of health of the adult population of Sumy region is carried out.

Борщ, В. І. Управлінський капітал в системі охорони здоров’я: теорія і методологія : дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.03 / В. І. Борщ. - Чернігів, 2020. - 543 с.
Дослідження присвячене обґрунтуванню теоретичних та методологічних засад формування управлінського капіталу в системі охорони здоров’я та розробленню практичних рекомендацій щодо забезпечення нової якості управління закладами охорони здоров’я для активізації їх висхідного розвитку в Україні. У роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення важливої науково-прикладної проблеми, що полягає в розробці концептуальних, теоретико-методологічних та методико-прикладних положень формування та розвитку управлінського капіталу в системі охорони здоров’я. Категоріально та сутнісно визначено поняття «управлінського капіталу в системі охорони здоров’я», досліджено інструменти, сформовано методологічний базис модернізації національної системи охорони здоров’я та стратегії управлінського капіталу. Запропоновано методичні підходи до забезпечення пріоритетних механізмів розвитку управлінського капіталу в системі охорони здоров’я, які спрямовані на досягнення збалансованого макроекономічного розвитку системи охорони здоров’я. Досліджено соціально-економічний стан та сучасні тенденції розвитку системи охорони здоров’я в Україні. Досліджено інституціональне середовище формування та розвитку управлінського капіталу в системі охорони здоров’я, запропоновано комплекс інституціональних детермінант формування управлінського капіталу. У дисертаційній роботі сформовані макроекономічні концепти управління системою охорони здоров’я в Україні. Досліджено перспективи удосконалення управлінського капіталу закладів охорони здоров’я. Обґрунтовано доцільність державно-приватного партнерства як інноваційно-інвестиційного механізму управління закладами охорони здоров’я. Розроблено концептуальну модель стратегічного управління закладами охорони здоров’я. Розроблено методичне забезпечення фінансового, кадрового та стратегічного управління закладами охорони здоров’я.
Исследование посвящено обоснованию теоретических и методологических основ формирования управленческого капитала в системе здравоохранения и разработке практических рекомендаций по обеспечению нового качества управления учреждениями здравоохранения для активизации их восходящего развития в Украине. В работе осуществлено теоретическое обобщение и предложено решение важной научно-прикладной проблемы, которая заключается в разработке концептуальных, теоретико-методологических и методико-прикладных положений формирования и развития управленческого капитала в системе здравоохранения. Определена природа и сущность понятия «управленческий капитал в системе здравоохранения», исследованы инструменты, сформированы методологические основы модернизации национальной системы здравоохранения и стратегии управленческого капитала. Предложены методические подходы к обеспечению приоритетных механизмов развития управленческого капитала в системе здравоохранения, которые направлены на достижение сбалансированного макроэкономического развития системы здравоохранения. Исследовано социально-экономическое состояние и современные тенденции развития системы здравоохранения в Украине. Исследована институциональная среда формирования и развития управленческого капитала в системе здравоохранения, предложен комплекс институциональных детерминант формирования управленческого капитала. В диссертационной работе сформированы макроэкономические концепты управления системой здравоохранения в Украине. Исследованы перспективы усовершенствования управленческого капитала учреждений здравоохранения. Обоснована целесообразность государственно-частного партнерства как инновационно-инвестиционного механизма управления учреждениями здравоохранения. Разработана концептуальная модель стратегического управления учреждениями здравоохранения. Сформировано методическое обеспечение финансового, кадрового и стратегического управления учреждениями здравоохранения.
The research is focused on substantiating the theoretical and methodological foundations of managerial capital’s formation in the healthcare system and developing practical recommendations for ensuring a new quality of managing healthcare facilities to enhance their upward development in Ukraine. The theoretical generalization of the key scientifically applied problem, concerning the development of conceptual, theoretical, methodological and applied provisions of forming and developing managerial capital in health care, is carried out and its solving is proposed in the thesis. The theoretical basis of the management system in health care is developed and its essential and functional characteristics are defined. Nature and essence of the concept “managerial capital in health care” is defined, tools are researched, the methodological basis for modernization of national healthcare system and strategies of managerial capital are formed. Thus, the managerial capital is regarded as a high-quality, effective lever for managing all business processes of the healthcare facility and a high-quality composition of all types of capital, ensuring the sustainable development of this facilities. The theoretical conceptualization of financing and managerial models of healthcare systems, taking into account the world experience, is carried out. On its basis it is defined that the insurance model is the most effective financing model. Socioeconomic state and the current trends in development of Ukrainian healthcare system are covered. It is defined, that in Ukraine the national healthcare system is focused on the extensive industrial development. The main constraints, impending the sustainable development of health care, are the cost-based financing, lack of necessary motivation and incentives for medical and administrative staff, and lack of adequate development programs and strategies in health care. Author focuses attention on the poorly developed medical insurance in Ukraine. Thus, the argument is made for the need for organizational and economic changes in economic and managerial activities in healthcare system in accordance with market mechanism. Methodical approaches to providing the priority mechanisms of managerial capital’s development in health care are proposed, directed on the balanced macroeconomic modernization of health care. The theoretical basis of state regulation of the healthcare system is revealed. An innovative mechanism for healthcare financing in the context of industry’s reforming, based on the multi-channel principle, is justified. The necessity of the medical insurance models’ introduction into Ukrainian healthcare system is substantiated. Complex of the institutional determinants of forming managerial capital is proposed; institutional environment of managerial capital’s formation and development in health care is researched, of which it is worth mentioning innovative, investment and structural determinants. Contradictions and tendencies of human capital formation in Ukrainian healthcare system have been clarified. As a result of the staffing analysis, it has been determined that there is a significant staffing shortage at all levels of healthcare system, which is attributable to low wages and professional prestige. On the results of conducted analysis, components of the concept of personnel management system’s development in healthcare facilities are substantiated, among which focus is made on the human resources policy and strategy. A special importance in this concept is given to the motivation and stimulation mechanism of the medical personnel, based on introduction of a grading system. Macroeconomic concepts of managing healthcare system in Ukraine are formed. The main ways to improve the managerial capital of healthcare facilities are identified. The expediency of public-private partnership as the innovative and investment mechanism of managing healthcare facilities is proved. The methodological basis of strategic management for health care facilities and the corresponding conceptual model have been developed. Methodical support of financial, personnel and strategic management of healthcare facilities is established.

Досліджено сучасний стан та проблемні питання законодавчого забезпечення управління охороною здоров’я на регіональному та місцевому рівнях в Україні. Проаналізовано зарубіжний досвід реформування сфери охорони здоров’я. Визначено роль державних інституцій у здійсненні реформи сфери охорони здоров’я у зарубіжних країнах. Обгрунтовано можливості використання різних моделей та варіантів реформування сфери охорони здоров’я для України.
The current state and problematic issues of legislative support of health care management at the regional and local levels in Ukraine are studied. Foreign experience in healthcare reform is analyzed. The role of state institutions in the implementation of health care reform in foreign countries has been identified. Possibilities of using different models and variants of healthcare reform for Ukraine are substantiated.

У роботі здійснено дослідження процесу реформування та адміністрування у галузі охорони здоров’я України. Вивчено методичні підходи до оцінювання ефективності реформування медичної галузі. Визначено поточні проблеми та перспективи реформування сфери охорони здоров'я в Україні. Акцентовано увагу на ключових засадах, які мають сприяти реформуванню галузі охорони здоров'я . Проаналізовано нормативно-законодавчу базу системи охорони здоров’я, та визначено необхідність створення єдиного нормативно – правового документу « Медичного кодексу України» та систему фінансування медичної галузі. Розглянуто діяльність в процесі реформування Державної Установи «Сумський обласний лабораторний центр МОЗ України» та його значення в створенні Центру громадського здоров’я в Сумській області , відповідно до міжнародних стандартів.
В работе проведено исследование процесса реформирования и администрирования в области здравоохранения Украины. Изучены методические подходы к оценке эффективности реформирования медицинской отрасли. Определены текущие проблемы и перспективы реформирования сферы здравоохранения в Украине. Акцентировано внимание на ключевых принципах, которые должны способствовать реформированию отрасли здравоохранения. Проанализированы нормативно-законодательная база системы здравоохранения, и определена необходимость создания единого нормативно - правового документа «Медицинского кодекса Украины» а так же система финансирования медицинской отрасли. Рассмотрена деятельность в процессе реформирования Государственного Учреждения «Сумской областной лабораторный центр МЗ Украины» и его значение в создании Центра общественного здоровья в Сумской области, в соответствии с международными стандартами.
The paper examines the process of reforming and administering health care in Ukraine. Methodical approaches to evaluating the effectiveness of medical industry reform have been studied. The current problems and prospects of healthcare reform in Ukraine are identified. Emphasis is placed on key principles that should contribute to the reform of the healthcare sector. The regulatory and legislative framework of the health care system is analyzed and the necessity of creating a single regulatory and legal document of the “Medical Code of Ukraine” and the system of financing the medical sector are determined. The activity in the process of reforming the State Institution “Sumy Oblast Laboratory Center of the Ministry of Health of Ukraine” and its importance in the creation of the Public Health Center in Sumy Oblast in accordance with international standards are considered.

Результатом дослідження є методичне забезпечення комплексної оцінки домінант ІІП на засадах сталого розвитку. Виокремлено п’ять домінант ІІП, а саме: (1) достатнє інвестиційне забезпечення раціонального природокористування національної економіки; (2) інвестиційне забезпечення наукових досліджень та інновацій за напрямом сталого розвитку; (3) відновлення, стале використання та охорона складників природно-ресурсного потенціалу національної економіки; (4) зниження екодеструктивного впливу соціально-економічної системи на стан навколишнього природного середовища; (5) підвищення екологічних аспектів якості життя населення. Кожна домінанта потребує введення відповідних їй оціночних індикаторів. Авторами розширено систему національних індикаторів сталого розвитку в межах ЦСР. У пропоновану систему індикаторів інтегровано європейські та авторські економіко-екологічні показники, орієнтовані на поглиблену оцінку інвестиційного та природно-ресурсного потенціалу у видовому і структурно-секторальному вимірах, взаємозв’язку інвестиційного та екологічного складників природокористування. На підставі результатів комплексної оцінки визначено складники домінант ІІП та завдання з найнижчим ступенем впровадження, а саме: Домінанти 1 і 2, завдання підвищення енергоефективності Домінанти 3, завдання зниження відходоємності Домінанти 4, завдання покращення стану здоров’я населення Домінанти 5. Обґрунтовано головні напрями та шляхи підвищення ступеню впровадження домінант ІІП, зокрема: (1) зростання державних видатків на НДР та інновації за напрямом «Енергетика та енергоефективність», «Раціональне природокористування», поновлення фінансування «Наук про життя» в аспекті інноваційного розвитку медицини; (2) стимулювання суб’єктів господарювання до впровадження енергозберігаючих технологій, екологічно чистих виробництв та екоінновацій шляхом зниження ставки екологічного податку; (3) створення сприятливого інституційного середовища для розширеного відтворення лісів та сталого розвитку лісового господарства; (4) стимулювання вітчизняних інвесторів до екологічно орієнтованих капіталовкладень у сфері поводження з відходами; (5) розвиток міжсекторального партнерства для впровадження домінант ІІП. Пропонується впровадження селективного підходу у формування державної інноваційно-інвестиційної політики розвитку регіонів, спираючись на ідентифіковані Домінанти, виділені згідно з координатами Цілей сталого розвитку.

Одним із важливих напрямів країни на шляху до європейського майбутнього є реалізація здоров’язбережувальних технологій у системі сучасної освіти. На даному етапі розвитку України питання охорони здоров’я підростаючого покоління є досить актуальним та соціально значущим, оскільки у нашій країні гостро постає проблема захворюваності молоді. Поняття «здоров'язберігаючі технології» передбачає комплекс напрямів щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів: програми, засоби, методи, спрямовані на виховання в учнів культури здоров’я, особистісних рис, що сприяють його збереженню та зміцненню; формування уявлень про здоров’я як цінність, а також мотивації на здоровий спосіб життя. Збереження здоров’я молодого покоління залежить від взаємодії педагогів, медичних і соціальних працівників та є одним з головних напрямів роботи сучасного закладу освіти.