Добірка наукової літератури з теми "Соціальне життя"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Соціальне життя".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Соціальне життя":
1
Кот, Л. Л. "СТРУКТУРНО-ЗМІСТОВНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ЯК МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ". Підприємництво та інновації, № 21 (30 грудня 2021): 15–23. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/21.3.
Анотація:
У статті здійснено структурно-змістовне дослідження соціального підприємництва як макроекономічної категорії. З метою більш повного розкриття структури та змісту категорії «соціальне підприємництво» досліджено такі поняття як: «інтерес», «соціальна норма», «примус», «мотив», «підприємництво», «підприємець», «підприємницьке управління», «солідарність», «громадянська участь», «суспільно-корисна діяльність», «благодійність», «соціально-відповідальний бізнес», «соціальне обслуговування», «соціальний активізм». Зазначено, що категорія соціального підприємництва є важливим атрибутом сучасної національної економіки. Визначено змістовні ознаки соціального підприємництва: 1) оформлення в якості інституту; 2) наявність навколо підприємства відносно стійкої мережі, де контакти з його центром включають горизонтальні зв’язки; 3) соціальне підприємництво приносить прибуток, який розподіляється на розвиток підприємства, серед учасників і спрямований на соціальні проєкти і благодійність; 4) соціальне підприємництво націлене на вирішення соціально значущих проблем; 5) у соціальному підприємництві поєднуються підприємець і соціальні інновації, тобто створюються правила життя суспільства або відбувається модифікація правил, що координують близьку для соціального підприємця сферу господарювання. Запропоновано визначення соціального підприємництва як: раціональної економічної діяльності, яка спрямована на повноцінне вирішення або зменшення загрози з боку соціально важливих проблем, що володіє соціальним впливом, інноваційністю, наявністю фінансових коштів, які сприяють підтримці діяльності організації, за допомогою підприємницького підходу та самоокупності; як форми громадянської участі, для якої характерна наявність мережі соціальних контактів, що складаються навколо соціальних підприємств; як форми побудови солідарності, що сприяє створенню економіки солідарності в сучасному гуманному суспільстві. Зазначено, що однією з найважливіших властивостей соціального підприємництва є характерний для цієї категорії баланс прибутку і соціального призначення організації, використання соціально-економічних інновацій, які ведуть до форсування соціальних змін і задоволення суспільних потреб. Обґрунтовано, що соціальне підприємництво виступає в різних організаційно-правових формах в залежності від соціально-економічних і культурних умов, а також певних завдань, які ставлять перед собою соціальні підприємці, і є самостійним напрямком економічної діяльності. Констатовано, що ідея соціального підприємництва має важливе значення для поступального формування та розвитку соціального середовища, сприяє активізації громадянської участі та солідарності, а також є засадою сталого розвитку економіки країни.
2
Білик, О. І. "Вплив пандемії на зміну системи управління соціальними ризиками". Економіка, управління та адміністрування, № 4(94) (29 грудня 2020): 117–22. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2020-4(94)-117-122.
Анотація:
Раптове виникнення пандемії COVID-19 трансформувало соціальне середовище у всьому світі, що вплинуло на зміну траєкторії соціальних ризиків. Спалах COVID-19 у грудні 2019 року поставив людство в надзвичайний стан. Швидке поширення вірусу становить подвійний ризик: пандемія ставить суспільство в особливо ризиковану політичну, економічну та соціальну ситуацію. З іншого боку, співіснування людей в суспільстві стає ризиком для здоров’я певних соціальних груп та суб’єктів, що, у свою чергу, є початком для далекосяжних політичних, економічних та соціальних ризиків. Різкі обмеження, введені державами в контексті соціального дистанціювання (враховуючи блокування) для стримування пандемії, були чітко помітні для суспільства. У деяких випадках вони викликали радикальні потрясіння у повсякденному житті кожного. На даний момент поки неможливо передбачити, в який період і в якому порядку втручання в економічне та соціальне життя будуть повністю закінчені. Саме це спричиняє виникнення нових соціальних ризиків. Інші соціальні наслідки пандемії, такі як втрата робочих місць у особливо постраждалих галузях, матимуть, швидше за все, довгостроковий ефект у майбутньому. Стаття побудована на основі емпіричних досліджень розкрито виникнення нових соціальних ризиків і зміни стратегії управління ними. Також важливим є і дослідження різностороннього впливу пандемії на суспільство та навколишнє середовище в цілому. В статті доведено, що зовнішні потрясіння чи кризи можуть бути пусковими механізмами або каталізаторами соціально бажаних перетворень, які також відомі як «стрибок уперед». Процедури, які створила криза, слугують для того, щоб шукати підходи до неминучої термінової соціально-екологічної трансформації суспільства. Оскільки ця трансформація має створити стійкі та справедливі у всьому світі способи життя й економіки, тому в статті порушується питання про те, що важливо для забезпечення зміни в системі управління соціальними ризиками з метою забезпечення соціальної безпеки країни в цілому.
3
Mykhaylyova, Kateryna, та Nataliya Shkurapet. "Потенціал використання понять «спосіб життя» та «стиль життя» для соціологічного аналізу практик щодо індивідуального здоров’я". Sociological studios, № 1(16) (28 червня 2020): 64–74. http://dx.doi.org/10.29038/2306-3971-2020-01-64-74.
Анотація:
У статті розглянуто теоретичні основи досліджень феноменів «спосіб життя» та «стиль життя». Здійснено ретроспективний аналіз підходів до їх трактування. Показано, що основними маркерами способу життя є види життєдіяльності й способи їх реалізації, що нормуються соціально-політичними, культурними або соціально-економічними конструкціями в суспільстві. Продемонстровано, що спосіб життя відбиває соціально типові практики. Стиль життя є більш індивідуалізованим феноменом, який має особливі прояви в повсякденному житті та вбудовується в соціальний простір кожним індивідом або групою. На основі різноманітних визначень цих понять здійснено їх порівняння. Розглянуто можливості використання зазначених категорій для аналізу феномену індивідуального здоров’я. На основі врахування його особливостей зроблено висновок про превалювання застосування поняття «здоровий спосіб життя» над терміном «здоровий стиль життя». Підкреслено, що їх розмежування може здійснюватися залежно від концепції дослідження з урахуванням континуумів «норма–варіативність», «соціальне–індивідуальне».
4
Yermakova, T. G. "Теоретичні аспекти дослідження соціального самопочуття студентської молоді". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 7 (21 вересня 2017): 89. http://dx.doi.org/10.15421/1717100.
Анотація:
Глибинні трансформації сучасного українського суспільства торкаються всіх сфер людського життя, викликаючи різноманітні емоційно-оціночні реакції громадян на соціальні зміни та на власний статус у соціумі. Соціальне самопочуття населення є чинником, урахування якого має велике значення для розвитку всіх суспільних сфер, вибору векторів соціальних перетворень.У статті обґрунтована актуальність дослідження соціального самопочуття студентської молоді у зв’язку з її місцем у соціальній структурі суспільства, викладено методологічні засади дослідження соціального самопочуття студентства як соціальної верстви, висвітлено характеристики студентства у контексті сучасних суспільних трансформацій. Розкрита сутність основних теоретичних підходів до вивчення соціального самопочуття студентської молоді в умовах соціальних змін, висвітлені потреби студентства, які задовольняються у процесі навчання у вищому навчальному закладі, суспільній діяльності та особистісній взаємодії у студентському середовищі.Уточнено сутність понять «соціальне самопочуття», «студентська молодь», «освітні потреби». Охарактеризовано потреби студентства як специфічної верстви, приділено увагу комплексу соціальних потреб студентської молоді, які задовольняються за допомогою інституту освіти.
5
Попович, В. М., та В. М. Демяненко. "Корупційний досвід, чинники і механізми протидії корупції в соціальній сфері (на прикладі Запорізької області)". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 29 (6 липня 2021): 65–70. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i29.962.
Анотація:
У дослідженні обґрунтовано, що корупція є явищем не тільки правовим, але й соціальним, економічним і моральним; це завдає шкоди нормальному функціонуванню моральних і правових відносин у суспільстві й державі; корупцію не можна розглядати тільки в правовому аспекті, тому що, ігноруючи інші сторони корупції, які характеризують її як соціальне, політичне, економічне явище, важко дослідити її природу походження, не вдасться з’ясувати її вплив, прояви й способи протидії такому явищу.
Виявлено деякі особливості прояву корупційних практик у таких сферах суспільного життя, як сфера охорони здоров’я; сфера освіти; судова система; сфера адміністративних і соціальних послуг.
У статті виділено сучасні практико-орієнтовані соціальні механізми попередження, запобігання та протидії корупції як соціального явища, що в умовах перехідного суспільства набуває інституціональних ознак. Надано соціологічну інтерпретацію корупції як інституціоналізацію та легітимізацію неформальних соціальних відносин, що виявляється в деформації ціннісно-нормативної системи суспільства. Дослідження спрямоване на спробу виокремлення проявів корупції з досвіду населення та аналізу можливості протистояти цьому процесу. Соціальними чинниками корупційних практик у соціальній сфері українського суспільства за результатами емпіричного дослідження виділено такі групи: соціокультурні чинники, які пов’язані з домінуванням у суспільній свідомості уявлень про корупцію як невіддільну особливість українського суспільства; соціально-правові чинники, які є наслідком низького рівня розвитку правової культури й громадянського суспільства; соціально-економічні чинники, породжені економічною кризою. Виокремлено соціальні механізми протидії корупції в соціальній сфері: соціальні механізми нормативно-правової регуляції системи протидії корупції; соціальні механізми інституційно-організаційного забезпечення; соціальні механізми інформаційно-комунікаційної взаємодії соціальних суб’єктів протидії корупції.
6
Спицька, Ліана, Вікторія Турбан та Наталія Завацька. "Соціальне функціонування особистості в умовах сучасного соціуму". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(55) (2021): 64–71. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-55-2-64-71.
Анотація:
В статті визначено особливості соціального функціонування особистості в умовах сучасного соціуму. Розкрито основні складові ефективності реалізації соціально-психологічної системи корекції афективних розладів особистості зрілого віку в кризові періоди життя. Показано, що застосування принципів системно-синергетичної методології та фрактальні модульні компоненти моделі афективних розладів особистості зрілого віку в кризові періоди життя надають підстави стверджувати, що траєкторія розвитку у точках біфуркації може змінитися за рахунок оптимізації адаптаційного потенціалу, активізації компенсаторних і захисних механізмів, розширення соціально-психологічної компетентності шляхом рефлексивного опанування досвіду, знань, оволодіння навичками стресостійкості і самоконтролю щодо власної поведінки. Це узагальнення дозволило окреслити можливості підвищення ефективності соціально-психологічної допомоги при афективних розладах у осіб зрілого віку в кризові періоди життя завдяки визначенню особливостей субʼєктивних дискурсів, як внутрішніх складових, що зумовлюють розлади афективного спектру, та є мішенями терапії; організації психопрофілактичної й психокорекційної роботи, зокрема на фазах латентного та ініціального фракталів з урахуванням соціально-психологічних чинників афективних розладів особистості зрілого віку на макро-, мезо- та мікрорівнях; використання всіх наявних у розпорядженні психологів, медичної служби, соціальних працівників, духовного наставництва засобів допомоги та превенції при розладах афективного спектру та забезпечення діяльності багатопрофільних бригад фахівців; створення й впровадження диференційованих соціально-психологічних програм корекції розладів афективного спектру відповідно до їх різновидів у осіб зрілого віку в кризові періоди життя. Ключові слова: особистість, соціальне функціонування, сучасний соціум.
7
ПОЛЄХІНА, Вікторія. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ". Humanitas, № 6 (23 лютого 2022): 122–27. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.6.17.
Анотація:
Стаття присвячена аналізу теоретичних основ щодо форм та витоків фінансування та фінансового забезпечення у системі соціального захисту. Визначено, що фінанси виконують вагому роль у частині забезпечення необхідних умов для формування, розподілу й використання ВВП у державі та забезпечення всіх суб’єктів суспільного відтворення грошовими коштами, достатніми для здійснення їхньої діяльності. Розкрито основні форми соціального захисту: соціальне страхування, що опирається на сформовані позабюджетні цільові фонди за рахунок особистих внесків учасників; соціальне забезпечення, що передбачає виплату універсальної соціальної допомоги чи послуг за рахунок загальнодержавних коштів, які збираються із бюджетів різних рівнів; соціальну допомогу, що надається як матеріальна допомога або послуга за умови перевірки потреби в ній, що фінансуються за рахунок державних та приватних коштів. З’ясовано, що основна мета соціального захисту – це створення та забезпечення сприятливих соціально-економічних умов для всебічного розвитку людини як культурного, економічного та соціального індивіду. Стратегія соціальної державної політики має бути спрямована на забезпечення стабільності життя населення, зниження рівня безробіття, зменшення класової фінансової нерівності, подолання бідності та посилення соціального захисту населення. Процес фінансового забезпечення можливо умовно поділити на два етапи: формування фінансових ресурсів та використання фінансових ресурсів. Визначено, що фінансове забезпечення соціального захисту розглядаємо як систему грошових відносин розподільчого характеру, у процесі яких за рахунок податків та спеціальних внесків формуються централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів, що в майбутньому будуть використовуватися для фінансування соціальних виплат.
8
Слободянюк, Ольга, та Галина Радчук. "РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ У СТУДЕНТІВ – МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ". Психологія: реальність і перспективи, № 13 (26 грудня 2019): 129–35. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi13.133.
Анотація:
В статті висвітлено проблему становлення соціального інтелекту у майбутніх педагогів. Проаналізовано теоретичні підходи до визначення сутності поняття «соціальний інтелект». Зазначено, що складність дефініції, зумовлена його дотичністю до вивчення різних соціально-психологічних властивостей особистості. Також, аналізується, що в роботах західних вчених соціальний інтелект розглядається, як здатність розуміти оточуючих, прогнозувати їх поведінку, як умова успішної адаптації до життя в суспільстві, на відмінну від вітчизняних, де дослідники тлумачать соціальний інтелект як здатність до розумових операцій, об'єктом яких є процес міжособистісної взаємодії. Обґрунтовано, що успішна професійна діяльність педагога залежить від високого рівня розвитку соціального інтелекту. Зазначено, що соціальний інтелект, будучи провідним компонентом успішності включення людини в соціальне життя суспільства, створює сприятливі передумови для саморозкриття, самореалізації і самоактуалізації особистості як професіонала. Таким чином, становлення студента як професіонала, суб'єкта діяльності супроводжується формуванням у нього вміння вирішувати міжособистісні завдання і діяти адекватно і проникливо в ситуації соціальної взаємодії. Відповідно, проведено емпіричне дослідження соціального інтелекту та здійснено аналіз результатів, які показали, що у студентів-педагогів переважає середній і нижче середнього рівні розвитку соціального інтелекту.
9
Romanchenko, Tetiana. "ПРОСТОРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕКОНОМІКИ: ЛОКАЛЬНИЙ РІВЕНЬ (НА ПРИКЛАДІ С. ГЕЛЬМЯЗІВ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ)". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 3(23) (2020): 73–82. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-3(23)-73-82.
Анотація:
У статті проаналізовано особливості сталого розвитку населеного пункту локального рівня через показники умов життя населення. Здійснено соціальне опитування населення сільської місцевості з метою дослідження суб’єктивного сприйняття умов життя та достатку. Здійснено огляд літературних джерел із визначенням взаємозв’язків між процесами соціальної поляризації населення за майновим принципом та сталим розвитком на локаль-ному рівні. Запропоновано методику оцінювання бідності / заможності домогосподарств на локальному рівні в кон-тексті поляризації соціально-економічного простору на території населеного пункту. Застосовано ГІС-інструментарій для дослідження просторових процесів на локальному рівні. Запропоновано використання механізмів стимулювання сталого розвитку регіону (на основі інноваційної політики смартспеціалізації) для соціально-економічного вирівнювання територіальних диспропорцій.
10
Волошин, Олена, та Ірина Копко. "ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ У ПІДЛІТКІВ ЗАСОБАМИ НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ В УМОВАХ ЛІТНЬОГО ОЗДОРОВЧОГО ТАБОРУ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 2-3 (10 квітня 2021): 485–93. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.02.04.2021.097.
Анотація:
Життя та здоров’я людини Конституція України визнає, як найвищі соціальні цінності, при цьому соціально-економічний розвиток суспільства залежить від рівня цих цінностей. Встановлено, що Українська держава на всіх рівнях намагається сприяти процесу повноцінного виховання здорової молоді, формувати повноцінне її духовне, фізичне, психічне та соціальне здоров’я. Визначено, що концепція формування здоров’язбережувальної компетентності у підлітків базується на створенні умов для зміцнення різних видів здоров’я засобами народної педагогіки, психологічного комфорту та здійснюється шляхом визнання ними пріоритету здорового способу життя, як основного чинника збереження здоров’я, утвердження свідомого ставлення та громадянської відповідальності за власне здоров’я.
Дисертації з теми "Соціальне життя":
1
Кулачок-Тітова, Л. В. "Гідний рівень життя як категорія та соціальне право людини". Thesis, Сумський державний університет, 2014. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36826.
Анотація:
Норми, які закріплюють право людини на гідний або достатній рівень життя, містяться у багатьох міжнародних нормативних актах з прав людини та конституціях сучасних держав, таке право прямо чи опосередковано закріплене у ряді нормативних актів різної юридичної сили, розглянемо деякі з них.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36826
2
Бурдейна, І. В. "Завдання громадянського виховання в розбудові демократичної держави". Thesis, НТУ "ХПІ", 2014. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/7780.
3
Костенко, В. О., Ірина Карпівна Кобякова, Ирина Карповна Кобякова та Iryna Karpivna Kobiakova. "Лінгвокомунікативний аспект гендерних конструктів (на прикладі англомовних фразеологізмів)". Thesis, Сумський державний університет, 2016. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/46636.
Анотація:
У останні десятиліття у сучасній лінгвістиці проблема «стать і мова» набуває особливої актуальності. У центрі уваги цих досліджень знаходяться соціальні й культурні фактори, що визначають відношення культури та суспільства до чоловіків і жінок, поведінку індивідів у зв’язку з приналежністю до тієї чи іншої статі, стереотипні уявлення про чоловічі та жіночі якості – усе, що переводить проблематику статі з області біології в сферу соціального життя й культури.
4
Лесік, Ірина Миколаївна, Ирина Николаевна Лесик та Iryna Lesik. "Економічний аналіз гендерної оцінки праці в Україні". Thesis, Миколаївський національний аграрний університет, 2017. http://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/3022.
Анотація:
Розглянуто теоретичні та законодавчо-нормативні аспекти гендерної
оцінки праці в Україні. Визначено основні проблеми невідповідності принципу рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у праці та винагороді за неї. Запропоновано напрями подолання гендерної нерівності.The theoretical, legislative and regulatory aspects of gender labor evaluation in Ukraine are considered. The main problems of non-compliance of the principle of equal rights and opportunities of women and men in labor and remuneration for it are determined. The directions of overcoming gender inequality are proposed.
5
Малярчук, Н. С., та А. В. Слободянюк. "Головні цінності життя (за результатами дослідження)". Thesis, ВНТУ, 2019. http://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/24670.
Анотація:
В статті розглянуті проблеми соціальних норм та цінностей, особистісних ресурсів, адаптації студентської молоді, впровадження соціально-психологічних технологій в навчальний процес вищого навчального закладу, подані результати дослідження направленні на виявлення ціннісних орієнтацій у структурі якостей особистості та визначення переваги матеріальних цінностей над духовними. Запропоновано рекомендації студентам щодо зміни їх ціннісних орієнтацій.The article deals with the problems of social norms and values, personal resources, adaptation of student youth, the introduction of socio-psychological technologies into the educational process of higher educational institutions, the results of the research are presented to focus on identifying value orientations in the structure of personality traits and identifying the superiority of material values over spiritual ones. Recommendations for students to change their value orientations are offered.
6
Ковтюк, Н. І., та Т. М. Міхєєва. "Соціальні фактори та показники якості життя дітей". Thesis, БДМУ, 2017. http://dspace.bsmu.edu.ua:8080/xmlui/handle/123456789/17134.
7
Семикіна, М. В. "Якість життя і соціальний оптимізм українців". Thesis, Брама-Україна, 2016. http://dspace.kntu.kr.ua/jspui/handle/123456789/4288.
8
Масоха, Тетяна Юріївна, та Валентина Федорівна Райко. "Проблеми оцінки стану і ступеня розвитку соціально-трудових відносин". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2018. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/41812.
9
Слипченко, В. "Соціальні мережі в нашому житті". Thesis, НТУ "ХПІ", 2014. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/5678.
10
Пруднікова, Н. В., та В. В. Лойко. "Рівень життя в системі соціально-трудових відносин України". Thesis, КНУТД, 2016. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/2425.
Книги з теми "Соціальне життя":
1
Литвин, О. П. Злочини проти життя. Київ: Європейський університет, 2002.
Анотація:
Дається кримінально-правова та кримінологічна характеристика вбивств за кваліфікаційними ознаками і обтяжуючими обставинами, їх історичні джерела, соціально-політичні, психологічні та економічні основи
2
Соціальні індикатори рівня життя населення. Київ: Державний комітет статистики України, 2008.
3
Соціальні індикатори рівня життя населення. Київ, 2004.
4
Соціальні індикатори рівня життя населення. Київ, 2005.
5
Щодо концептуальних підходів до стратегії розвитку села. Національний інститут стратегічних досліджень, 2021. http://dx.doi.org/10.53679/niss-analytrep.2021.18.
Анотація:
В аналітичній доповіді «Щодо концептуальних підходів до стратегії розвитку села» експерти центру економічних і соціальних досліджень та центру регіональних досліджень НІСД представили спільне дослідження, в якому виявлено та проаналізовано ключові проблеми розвитку сільських, селищних громад та розроблено підходи і механізми інклюзивного розвитку села, що передбачають комплексне вирішення економічних, соціальних та екологічних завдань, ефективну реалізацію потенціалу громад з метою підвищення соціальних стандартів і якості життя сільського населення. Розвиток села в Україні передбачає створення таких умов для проживання та розвитку в сільській, селищній громаді, щоб кожен її житель не відчував значних відмінностей щодо якості життя між містом та селом, міг вести повноцінний, активний та здоровий спосіб життя. Розбудова нового українського села має базуватися на принципах інклюзивного людиноцентричного розвитку сільських, селищних громад, що забезпечує: - комфортне проживання людини, родини, важливою умовою якого є розвинена і сучасна соціальна, комунальна, транспортна, інженерна інфраструктура, адаптована до останніх технологічних досягнень та індивідуальних потреб мешканців; - розвиток людського потенціалу через забезпечення потреб населення в освітньому, культурному, фізичному, духовному збагаченні, поширення цифровізації, електронних послуг та сервісів в сільській місцевості; - реалізацію трудового потенціалу членів громад через гідну працю належного фахового та кваліфікаційного рівнів, яка забезпечує добробут їх та членів їх сімей; - реалізацію підприємницької ініціативи у галузях реального сектору економіки, сфері надання послуг та у спосіб індивідуальної самозайнятості; - сталий розвиток сільських населених пунктів шляхом створення таких умов, за яких економічне зростання, матеріальне виробництво та задоволення потреб сучасного суспільства відбуваються в межах, що забезпечують відновлення екосистем і не ставлять під загрозу життєздатність теперішніх та майбутніх поколінь.
6
Ковпак, Л. В. Соціально-побутові умови життя населення України в другій половині ХХ ст. (1945-2000рр.). Київ, 2003.
Частини книг з теми "Соціальне життя":
1
Волківська, Алла, Тамара Семенюк, and Василь Борис. "СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ЯК ЕЛЕМЕНТ ІТЕГРАЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ ПОКРАЩЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ." In Management, finance, economics: modern problems and ways of their solutions, 476–551. International Science Group, 2021. http://dx.doi.org/10.46299/isg.2021.mono.econ.ii-476-551.
2
Нікішина, О. В., С. А. Бондаренко, and О. О. Зеркіна. "СЕЛЕКТИВНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ У КООРДИНАТАХ ЦІЛЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ." In Economics, management and administration in the coordinates of sustainable development. Publishing House “Baltija Publishing”, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-157-2-26.
Анотація:
Результатом дослідження є методичне забезпечення комплексної оцінки домінант ІІП на засадах сталого розвитку. Виокремлено п’ять домінант ІІП, а саме: (1) достатнє інвестиційне забезпечення раціонального природокористування національної економіки; (2) інвестиційне забезпечення наукових досліджень та інновацій за напрямом сталого розвитку; (3) відновлення, стале використання та охорона складників природно-ресурсного потенціалу національної економіки; (4) зниження екодеструктивного впливу соціально-економічної системи на стан навколишнього природного середовища; (5) підвищення екологічних аспектів якості життя населення. Кожна домінанта потребує введення відповідних їй оціночних індикаторів. Авторами розширено систему національних індикаторів сталого розвитку в межах ЦСР. У пропоновану систему індикаторів інтегровано європейські та авторські економіко-екологічні показники, орієнтовані на поглиблену оцінку інвестиційного та природно-ресурсного потенціалу у видовому і структурно-секторальному вимірах, взаємозв’язку інвестиційного та екологічного складників природокористування. На підставі результатів комплексної оцінки визначено складники домінант ІІП та завдання з найнижчим ступенем впровадження, а саме: Домінанти 1 і 2, завдання підвищення енергоефективності Домінанти 3, завдання зниження відходоємності Домінанти 4, завдання покращення стану здоров’я населення Домінанти 5. Обґрунтовано головні напрями та шляхи підвищення ступеню впровадження домінант ІІП, зокрема: (1) зростання державних видатків на НДР та інновації за напрямом «Енергетика та енергоефективність», «Раціональне природокористування», поновлення фінансування «Наук про життя» в аспекті інноваційного розвитку медицини; (2) стимулювання суб’єктів господарювання до впровадження енергозберігаючих технологій, екологічно чистих виробництв та екоінновацій шляхом зниження ставки екологічного податку; (3) створення сприятливого інституційного середовища для розширеного відтворення лісів та сталого розвитку лісового господарства; (4) стимулювання вітчизняних інвесторів до екологічно орієнтованих капіталовкладень у сфері поводження з відходами; (5) розвиток міжсекторального партнерства для впровадження домінант ІІП. Пропонується впровадження селективного підходу у формування державної інноваційно-інвестиційної політики розвитку регіонів, спираючись на ідентифіковані Домінанти, виділені згідно з координатами Цілей сталого розвитку.
Тези доповідей конференцій з теми "Соціальне життя":
1
Мурач, Дмитро, та Людмила Теліженко. "СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ В ОСОБИСТОМУ ТА ПРОФЕСІЙНОМУ ЖИТТІ ПРАЦІВНИКІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ". У MODALITĂȚI CONCEPTUALE DE DEZVOLTARE A ȘTIINȚEI MODERNE. European Scientific Platform, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/20.11.2020.v4.27.
Звіти організацій з теми "Соціальне життя":
1
Гарлицька, Т. С. Формування мовного оточення міста під впливом лінгвокультурних та соціально-психологічних чинників. Видавництво «КОД», 2018. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3911.
Анотація:
У статті розглядаються лінгвокультурні та соціально-психологічні чинники, які впливають на формування мови сучасного міста; дається визначення поняття «мова міста» та характеристика основних форм спілкування в міському середовищі. У роботі наголошується, що такі соціальні чинники, як соціальне середовище, потужність спільноти, соціальний контекст, у якому відбувається спілкування, стосунки між комунікантами, вікові, гендерні особливості, соціальні ролі та статус мовця, рівень загальної освіти та авторитет індивіда, його соціальне оточення, нерозривно пов’язані з психологічними умовами, які є рушійною силою окремих соціальних і комунікативних процесів, зокрема вираження експресивно-емоційного ставлення до висловлюваного, прагнення виділитися, видаватися дотепним, демонстрація мовної розкутості тощо. Варто зазначити, що лінгвопсихологічна рівновага між нормативною і ненормативною лексикою, що спостерігається під час спокійного життя, порушується в епоху сильних суспільних потрясінь, зокрема війни; за таких умов жаргонізація мовлення до певної міри є природним мовним процесом. Активному впровадженню некодифікованої лексики в мовне середовище міста також сприяють демократизація та розкутість таких сфер суспільного життя, як ЗМІ, художня література, кінематограф, міський фольклор, а також дегуманізація та деморалізація соціокультурних цінностей.
2
Андріанов, В. Є., Т. В. Андріанов та В. І. Марчик. Управління процесом формування здорового способу життя студентів. Криворізький технічний університет, 2009. http://dx.doi.org/10.31812/0564/1901.
Анотація:
Соціально-комунікативні аспекти управління процесом формування здорового способу життя майбутніх спеціалістів розкриваються у необхідності чіткого уявлення про основні принципи здорового способу життя та методики їх реалізації; соціально-комунікативні програми, систему засобів зміцнення здоров’я студентів та умови виникнення ризиків захворювання.
3
Ковшар, Олена Вікторівна, та Світлана Петрівна Бойко. Аналіз феномену «готовність дітей старшого дошкільного віку до нової соціальної позиції «школяр». Sp. z. o. o. "Diamond trading tour", 2016. http://dx.doi.org/10.31812/0564/626.
Анотація:
В статті автор акцентував увагу на сучасному аналізі категорії готовність дітей старшого дошкільного віку до нової соціальної позиції «школяр», як педагогічної умови підготовки дітей шостого року життя до школи. Заслуговує уваги теоретичний аналіз даного феномена, де прослідковується роль «внутрішньої позиції школяра», етичних інстанцій в набутті дітьми шостого року життя готовності до подальшого навчання в початковій школі. Автор аналізує базові якості особистості дитини старшого дошкільного віку в готовності до нової соціальної позиції «школяр»: довільність поведінки, самостійність і відповідальність, креативність, ініціативність, свобода і безпечність поведінки, самосвідомість, самоставлення, самооцінка. Подальше дослідження спрямоване на планування форм освітньої роботи з дітьми старшого дошкільного віку до набуття готовності до нової соціальної позиції «школяр» в організації передшкільної освіти.
4
Скрипник, Л. М. Здоров’язбережувальні технології у системі підготовки майбутніх кваліфікованих фахівців. ПолтНТУ імені Юрія Кондратюка, 2018. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4533.
Анотація:
Одним із важливих напрямів країни на шляху до європейського майбутнього є реалізація здоров’язбережувальних технологій у системі сучасної освіти. На даному етапі розвитку України питання охорони здоров’я підростаючого покоління є досить актуальним та соціально значущим, оскільки у нашій країні гостро постає проблема захворюваності молоді. Поняття «здоров'язберігаючі технології» передбачає комплекс напрямів щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів: програми, засоби, методи, спрямовані на виховання в учнів культури здоров’я, особистісних рис, що сприяють його збереженню та зміцненню; формування уявлень про здоров’я як цінність, а також мотивації на здоровий спосіб життя. Збереження здоров’я молодого покоління залежить від взаємодії педагогів, медичних і соціальних працівників та є одним з головних напрямів роботи сучасного закладу освіти.
5
Лобанова, Алла Степанівна, та Людмила Володимирівна Калашнікова. Порушення соціально-екологічної рівноваги як загроза безпеці життєдіяльності регіонального соціуму. Чернівецький національний університет, 2018. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/2929.
Анотація:
Актуальність соціологічного аналізу питань безпеки функціонування та розвитку територіальних громад у промислових регіонах України зумовлена низкою обставин, пов’язаних із гальмуванням збалансованого постіндустріального розвитку. Акцентується увага на наукових підходах до розуміння соціальної та екологічної рівноваги, аналізуються причини, критерії їх порушення, наводяться факти екологічної небезпеки та соціальнодемографічного дисбалансу у соціумах промислових регіонів. Зазначається, що порушення соціально-екологічної рівноваги у промислових регіонах є наслідком нераціонального використання природних ресурсів, неефективного промислового виробництва, що призводить до катастрофічного забруднення навколишнього середовища, посилення міграційних процесів та недостатньо дієвої державної політики щодо забезпечення належних умов життя мешканців цих регіонів. Робиться особливий наголос на небезпеці військового конфлікту на Донбасі, що призвів до незворотних наслідків як у соціальному, так і у природному середовищах. Обґрунтовується думка про те, що досягнення соціально-екологічної рівноваги у промислових регіонах України може сприяти їх сталому розвитку, що нині є глобальним трендом збереження людських і природних можливостей для прийдешніх поколінь.
6
Марчик, Валентина Іванівна, та Ірина Леонідівна Мінжоріна. Категорія здоров’я у цінностях сучасного студента. Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, 2016. http://dx.doi.org/10.31812/0564/374.
Анотація:
В статті подається короткий огляд проблематики у можливості розуміння ролі і значимості здоров’я в особистому житті студента, що може спонукати його до більш усвідомленого використання засобів фізичної культури та формування навичок здорового способу життя. У дослідженні прийняли участь студенти (всього 41 осіб) різних курсів з 8-ти факультетів Криворізького педагогічного інституту ДВНЗ «Криворізький національний університет». Показано, що на сьогоднішній день акцент розуміння фізичної підготовки, що раніше поєднувався зі спортивними, технічними і тактичними вміннями, переміщується у сторону фізичної активності (health related fitness) як цільової життєвої установки. Визначено, що категорія «здоров’я» у цінностях сучасного студента у 49% розуміється як фізична, 15% - психофізична, 22% - духовна та 14% - соціальна категорія.
7
Братченко, Людмила Євгеніївна, та Олена Олексіївна Комарова. Характеристика структури системи пенсійного забеспечення сучасної України. ORT Publishing Schwieberdinger Str. 59 70435 Stuttgart, Germany, лютий 2018. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3275.
Анотація:
У роботі досліджуються категорії «пенсія», «пенсійне забезпечення», «пенсіонер», «пенсійна система». Розглядається історія пенсії та її зміни із розвитком держав, а також, як при цьому змінювалася й ідеологія пенсії. Досліджуються різні підходи науковців щодо визначення понять «пенсія» і «пенсійне забезпечення» та розглядаються відмінні ознаки пенсійного забезпечення (пенсійне законодавство, що встановлює коло забезпечуваних осіб, які мають право на певні види пенсій; джерела фінансування певних видів пенсій; умови пенсійного забезпечення; розміри видів пенсійного забезпечення; органи управління пенсійного забезпечення). Аналізується пенсійна система, яка є відкритою і постійно перебуває під впливом різних зовнішніх чинників, а саме: політичних, демографічних, макро та мікроекономічних, соціальних, трудових, пенсійних. Розглядаються національні моделі пенсійного забезпечення: за особливостями формування фінансових ресурсів (солідарна та накопичувальна система); за структурною побудовою (державне та недержавне пенсійне забезпечення); за стратегіями (солідарна, накопичувальна та змішана стратегія пенсійного забезпечення). Розглядається сучасна пенсійна система України, яка містить у собі відносини по формуванню, призначенню і виплаті пенсій в трирівневій пенсійній системі. Акцентується увагу на те, що сьогодні в Україні функціонують лише перший і третій рівні. Проте, третій рівень (недержавне пенсійне забезпечення) не є ефективним і не користується довірою громадян України. Автори висловлюють свою думку з приводу того, що є причинами цієї недовіри та, що необхідно зробити для того, аби сприяти розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення, за яких умов українці зможуть масово та добровільно користуватись НПФ, забезпечуючи собі гідні умови життя у періоді набуття статусу пенсіонер України.