Добірка наукової літератури з теми "Стагнація"

Луцький національний технічний університет В статті на основі результатів порівняльного аналізу динамізму розвитку ринку цінних паперів України та його ключової складової – біржового ринку, уточнено тенденції та визначено напрями її подальшого розвитку. Підкреслено роль біржового ринку цінних паперів у розвитку економіки країни з позицій його впливу на різні сфери діяльності та функціонального призначення. За результатами критичного аналізу наукових праць економістів і фінансистів сучасності у сфері вивчення проблем функціонування фондових ринків країн уточнено коло питань, які заслуговують першочергової уваги з позицій виявлення проблемного характеру їх розвитку та активізації біржової діяльності. Розкрито причини низьхідної динаміки та стагнації розвитку ринку цінних паперів України з позиції міжнародної онлайн-платформи Trading Economics в період 2010-2020 рр. Визначено тенденції зміни обсягів біржової торгівлі на ринку цінних паперів України порівняно з динамікою ВВП шляхом розрахунку часткового показника впливовості на його динаміку в період 2015-2020 рр. Наведені порівняльні дані обсягів біржової та позабіржової торгівлі на ринку цінних паперів України виявили тенденцію зміни акцентів торгівлі з позабіржового ринку на організовані ринки цінних паперів. Встановлено, що сучасний біржовий ринок цінних паперів України тяжіє до поліцентричної моделі, основу якої становлять ФБ “Перспектива” та ФБ “ПФТС”, на які у досліджуваному періоді припадає 91,94-99,67% біржового обороту, що вказує на процеси консолідації торгівлі цінними паперами на такому ринку. Аналіз ситуації на біржовому ринку цінних паперів України в період поширення COVID-19 (січень-вересень 2020 р.) виявив, що у досліджуваному періоді порівняно з аналогічним періодом 2019 р. обсяги торгівлі зросли на 3,14%, і це вказує на відсутність впливу пандемії на динаміку розгортання біржової торгівлі фондовими цінностями. Разом з тим, причиною таких змін можна вважати й значне попереднє падіння вітчизняного біржового ринку та його поступове відновлення, яке мало б швидші темпи зростання, якби не вплив поширення COVID-19. Також слід відзначити низьку активність біржовиків на первинному ринку цінних паперів, та відносно високу на вторинному ринку, де предметом торгів найчастіше виступали ОВДП, а торгівля була поширена на спотовому ринку. Вихід зі стану стагнації є можливим за умов, якщо Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку буде дотримуватись Стратегії розвитку фінансового сектору України до 2025 року, світовий фінансовий ринок буде позбавлений потрясінь, аналогічних лютого-березня 2020 р., матиме місце консолідований розвиток фінансово-інвестиційного, організаційно-правового та соціально значимого забезпечення біржової діяльності країни.

На прикладі Естонії розглядається відповідність «молодих» демократій Балтії ліберально-демократичному інституційному та ціннісному стандарту ЄС. Вивчається якість демократії, основні дефекти демократії, які характерні Естонії. Підкреслено, що для Естонії наразі не є характерний неліберальний поворот, але наявна стагнація у зростанні якості ліберальної демократії, а в окремих питаннях наявний регрес. Доведено, що в Естонії відбувся перехід до більш консервативного, націоналістичного порядку денного, а рівень політико-правової культури населення сприяв цьому. Зауважено, що ліберально-демократичні цінності, правила демократичного співжиття ще не є міцно укорінені в усіх соціально-демографічних групах населення. Доведено, що демократія в Естонії не є стійкою, демократична політична культура населення є недостатньо міцною, а націоналістично-консервативний дискурс має висхідну динаміку.

У статті запропонована авторська оцінка відповідності держав Балтії на сучасному етапі вимогам ЄС до держав-учасниць. Ставиться завданням за індикаторами гендерної рівності та толерантності виявити розбіжності політики Естонії, Латвії та Литви з ініціативами ЄС. Авторки аргументують, що попри очевидний поступ за останні три десятиліття в політичній модернізації, консолідація демократії для держав Балтії є викликом: на певних напрямках демократизації є успіхи, однак на багатьох – наявна стагнація та навіть регрес. Відзначено, що попри низку проблем у взаєминах з ЄС, держави Балтії демонструють виваженість і не схильні агресивно акцентувати на національних пріоритетах, як це характерно для окремих держав Центральної та Східної Європи. Щодо кожної з держав Балтії авторки вказали на причини, які посилюють ризики погіршення якості демократії та сповільнюють проєвропейську постінтеграційну демократизацію. Спільними характеристиками Естонії, Латвії та Литви виділено: зростання підтримки популістських, консервативних, націоналістичних політичних áкторів; посилення різноманітних етнічних стереотипів і соціальних фобій (гомофобії, мігрантофобії, ромофобії та ін.); збереження рудиментів попередньої недемократичної політичної культури, що суперечить ціннісній парадигмі ЄС. Відзначено відмінності між державами Балтії, які впливають на рівень ефективності постінтеграційної демократизації. Наголошено, що в усіх державах Балтії проблеми якості демократії напряму пов’язані з особливостями політичної культури населення (превалювання цінностей виживання над цінностями самовираження). Зроблено висновок: держави Балтії ще не відповідають повною мірою стандартам ЄС як інституційному, так і (особливо) на ціннісному рівні.

Анотація. В умовах активної трансформації курдського суспільства як автономії у складі Республіки Ірак та зростання ролі фізичної культури у життєдіяльності різних груп населення стає важливим здійснення ретроспективного аналізу з огляду на необхідність визначення концептуального підходу до формування організаційних основ розвитку фізичної культури та масового спорту у сучасному Іракському Курдистані. Мета. Визначити особливості розвитку фізичної культури та масового спорту на території Іракського Курдистану. Методи. Поєднання історичного та ретроспективного аналізу процесів, притаманних фізичній культурі та масовому спорту в Іракському Курдистані. Результати. Здійснено періодизацію процесу становлення та розвитку фізичного виховання і масового спорту в Іракському Курдистані. Виділено та охарактеризовано сім етапів, серед яких: виникнення передумов зародження системи сучасного фізичного виховання та масового спорту; становлення системи сучасного фізичного виховання та масового спорту; розвиток системи сучасного фізичного виховання та масового спорту; руйнування системи фізичного виховання та масового спорту; відновлення системи сучасного фізичного виховання та масового спорту; стагнація системи фізичного виховання та масового спорту; відновлення системи сучасного фізичного виховання та масового спорту. Встановлено, що переломний період формування організаційних умов розвитку фізичного виховання та масового спорту мав місце з кінця 1930-х до середини 1940-х років, протягом якого було ухвалено закон про організацію спортивних таборів для молоді, відкрито інститут для підготовки вчителів фізичної культури, видано нові навчальні посібники з фізичного виховання. Ключові слова: Іракський Курдистан, фізичне виховання, масовий спорт, організаційні основи, періодизація.

Ніколаєва М. О. Формування ефективної системи медичного інформування в умовах пандемій і криз: світовий і український досвід : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 061 "Журналістика" / наук. керівник Т. В. Іванюха. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 80 с.
UA : Тема роботи – «Формування ефективної системи медичного інформування в умовах пандемії і криз: світовий і український досвід». Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи 80 сторінок. Список використаної літератури містить 95 найменувань, викладених на 10 сторінках. Об’єкт дослідження – система медичного інформування в умовах пандемії та криз. Предмет дослідження – особливості формування ефективної системи медичного інформування в умовах пандемії та криз. Мета роботи – виділення особливостей побудови та реалізації ефективної системи медичного сповіщення в умовах пандемії та криз. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити завдання, що послідовно розкривають тему кваліфікаційної роботи та позначають її структуру: ‒ узагальнити основні наукові підходи до аналізу системи інформування в умовах пандемії і криз. Дати визначення поняттю «ризик-комунікації», описати структурні компоненти та моделі ризик-комунікації у період пандемії та криз. ‒ показати роль та місце індивідуального та групового сприйняття ризиків у детермінації процесу ризик-комунікації. Встановити особливості сприйняття зовнішньосередовищних та професійних ризиків населенням країни та працівниками медичних закладів. ‒ виділити особливості, проблеми (і способи їх вирішення) ризик-комунікації під час пандемії та криз. ‒ обґрунтувати ефективну модель системи медичного інформування в умовах пандемії і криз та встановити механізм її інтеграції до загальної системи комунікації. Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять праці науковців, які досліджували питання системи інформування населення, поширення інформації, зокрема у соціальних мережах, а також праці, присвячені ризик-комунікації. Методи дослідження. Типологічний аналіз (види ЗМІ), класифікація (інструментарій інформування), системний підхід (аналіз ефективності існуючої системи медичного інформування тощо), елементи методу спостереження (моніторинг трансформації системи інформування населення в умовах пандемії Covid-19), синхронічний метод (акцентуація на умовах пандемії), анкетування для визначення думки респондентів про пандемію на національному рівні, та про екологічну кризу на місцевому. Новизна роботи. Виокремлене поняття та охарактеризовано структурні компоненти ризик-комунікації у період пандемії та ризиків як особливого виду соціальної комунікації. На основі процесно-інформаційного підходу виділено та описано базові симетричні та асиметричні моделі ризик-комунікації. Розроблені рекомендації для підвищення ефективності медичного інформування в умовах пандемії та криз. Практичне значення роботи. Отримані результати формують комплексне уявлення про ризик-комунікацію у сфері здоров’я як соціальну взаємодію, розкривають її комунікативні механізми, обґрунтовують моделі, канали та ролі медиків у процесі комунікації. Результати дослідження можна використовувати для підвищення ефективності діяльності органів влади різного рівня; адміністрації та спеціалістів; спеціалістів закладів охорони здоров'я; в освітніх та наукових установах. Теоретичне значення результатів. Матеріали дослідження можуть бути використані в освітній діяльності в межах курсів тематичного удосконалення «Екстремальна журналістика», «Медична журналістика», «Інформаційні системи».
EN : Nikolaeva M.O. Formation of an effective system of medical information in the conditions of pandemics and crises: world and Ukrainian experience. Zaporizhzhia, 2021. 80 pp. In Ukraine, as in the rest of the world, there is no effective medical information system. Information about the risk from the government to the population (or from the company's management to employees) is often late, . As a result, citizens are not only isolated from the decision-making process about their health risks, but also do not have the necessary information base to form a holistic view of health threats and dangers, risk awareness and choice of strategies and tactics of self-preservation. The object is a system of medical information in the conditions of pandemics and crises of modern Ukraine. The subject of research is the peculiarities of the formation of an effective system of medical information in pandemics and crises. The purpose of the work is to highlight the features of building and implementing an effective system of medical notification in pandemics and crises. To achieve this goal you need to solve the problem consistently reveal the topic of the thesis and indicate the structure of the work: to generalize the main scientific approaches to the analysis of the information system in the conditions of pandemics and crises. Define the concept of «risk communication», describe the structural components and models of risk communication in pandemics and crises. show the role and place of individual and group perception of risks in determining the process of risk communication. To establish the peculiarities of the perception of environmental and occupational risks by the population and employees of medical institutions; highlight the features, problems (and ways to solve them) of risk communication during pandemics and crises.