Добірка наукової літератури з теми "Управління майном"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Управління майном".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Управління майном":
1
Подоляк, А. В. "ПРАВОВИЙ РЕЖИМ МАЙНА СУБ’ЄКТІВ УПРАВЛІННЯ У ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 3(28) (16 березня 2020): 112–16. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).331.
Анотація:
У статті розглянуто питання особливостей правового режиму майна суб’єктів управління у державному секторі економіки, зокрема державних установ, досліджено законодавче закріплення регулювання відносин щодо створення юридичних осіб публічного права – установ, здійснення ними господарської діяльності у державному секторі економіки в Господарському кодексі України і Цивільному кодексі України. Опрацьовано особливості такого речового права на чуже майно, як право оперативного управління, яке становить основу правового режиму майна суб’єктів управління у державному секторі економіки. Проаналізовано ґенезу господарсько-правового регулювання закріплення майна за суб’єктами управління у державному секторі економіки. Доведено, що управління майном інших осіб завжди охоплює відносини між двома сторонами, одна з яких є власником майна, що передається в управління, а інша – особою, яка реалізує майнове право власника шляхом використання правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження майном у відповідному обсязі протягом певного терміну та видів господарських відносин щодо використання чужого майна за певних умов. Обґрунтовано, що використання чужого майна у сфері господарювання слід розглядати у різних значеннях економічного та правового характеру, в т.ч. як дії суб’єкта господарської діяльності щодо отримання корисних властивостей майна, яке належить іншій особі на праві власності.
У статті досліджується за допомогою порівняльно-правового методу законодавство зарубіжних країн щодо правового статусу юридичних осіб, заснованих державою. Іноземне законодавство порівнюється з національним законодавством.
Сформульовано пропозиції до чинного законо-давства щодо вдосконалення вказаного інституту та запропоновано закріпити на законодавчому рівні визначення цього інституту через визнання за державними установами права власності на доходи від власної господарської діяльності.
2
МАЙДАНИК, РОМАН. "Україна на шляху до уніфікованої трастоподібної конструкції в умовах глобалізації". Право України, № 2021/05 (2021): 29. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-05-029.
Анотація:
В умовах глобалізації та зумовленої цим необхідності кращого поєднання європейських цінностей і принципів з ефективністю та зростанням, рушійною силою перетворення України в процвітаючу економіку та націю мають бути гнучкі трастоподібні конструкції, здатні конкурувати з англо-американським трастом, іншими найкращими інструментами управління майном. Цим зумовлена необхідність переосмислення розуміння вітчизняних правових конструкцій довірчої власності й управління майном із застосуванням нової методології, заснованої на функціональному підході, що передбачає впровадження у вітчизняне право уніфікованої трастоподібної конструкції, яка функціонально відображатиме англо-американський інститут й інші найкращі аналоги фідуціарного управління майном у цивільно-правовому просторі. Сутність англо-американського трасту й інших найкращих аналогів фідуціарного управління майном в умовах цивільно-правового простору функціонально найкраще відображає фідуціарний фонд, що є трастоподібною конструкцією, згідно з якою управитель управляє і здійснює контроль над відокремленим майном (від іншого майна управителя, засновника, вигодонабувача та вимог їх кредиторів) від свого імені та в інтересах вигодонабувача або визначеної суспільно корисної мети, засновник та/або вигодонабувач мають право на витребування цього майна у випадку неправомірного набуття майна третіми особами, або недобросовісного здійснен ня прав управителем. За сферою дії фідуціарний фонд покликаний стати універсальним правовим інститутом, положення якого поширюватимуться на будь-які відносини фідуціарного управління майном, зокрема довірчої власності й управління чужим майном, якщо інше не передбачено законом або правочином про встановлення фідуціарного фонду. Мета статті полягає у формуванні загальних положень уніфікованого інституту фідуціарного управління майном (поняття, природа, предмет, підстави виникнення, елементи), що функціонально відображатиме англо-американський траст, інші найкращі аналоги фідуціарного управління майном юридично сумісними в цивільноправовому просторі засобами. У висновках пропонуються визначальні положення інституту фідуціарного управління майном як функціонального відображення англо-американського трас ту, інших найкращих аналогів фідуціарного управління майном у цивільноправовому просторі. Ця стаття є спробою переосмислити розуміння вітчизняних конструкцій довірчої власності й управління майном із метою визначення загальних правових орієнтирів гнучкого та конкурентного інструменту фідуціарного управління майном, який поширюватиметься на всі титули фідуціарного управління майном і функціонально віддзеркалюватиме англо-американський траст, інші найкращі аналоги фідуціарного управління майном у цивільно-правовому просторі в умовах глобалізації та необхідності кращого поєднання європейських цінностей і принципів з ефективністю та зростанням. Порівняльно-правова складова цього дослідження сприятиме визначенню загальних принципів і найбільш ефективних і придатних для вітчизняного права моделей фідуціарного управління майном, з урахуванням спільних і відмінних властивостей права країн різних правових сімей – англо-американської, романо-германської та зі змішаною юрисдикцією. У будь-якому разі хотілося б розглядати цю статтю як джерело натхнення у пошуку кращого інструменту управління майном у цивільно-правовому просторі.
3
Москалюк, Надія Богданівна. "АКТУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОВІРЧОГО УПРАВЛІННЯ В РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ". Часопис цивілістики, № 38 (7 вересня 2020): 39–45. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i38.365.
Анотація:
У статті досліджуються актуальні особливості довірчого управління в реалізації права державної власності. Автор вказує, що законодавство України передбачає особливості та порядок тимчасової передачі об'єктів державної власності в користування шляхом довірчого управління, оренди, лізингу тощо. За таких умов у науці з'являється значна кількість правових конструкцій, у тому числі інститут довірчого управління, що потребують належного правового регулювання відповідно до вимог часу.
Особливість інституту довірчого управління полягає в тому, що він дозволяє усунути недоліки у правовому регулюванні управління державною власністю, надає можливості суб'єктам правовідносин визначати свою поведінку щодо ефективного управління довіреним майном, сприяє швидкій реакції на зміни кон'юнктури ринку чи умов договору.
Досліджуючи думки багатьох вчених, автор порівнює поняття довірчого управління та довірчої власності; аналізує зміст конструкції договору управління майном; характеризує критерії, яким має відповідати майно, що передається в довірче управління. Особливу увагу автор приділяє питанню порівняння таких правових конструкцій, як «довірче управління» та «оперативне управління», що характерне для реалізації прав державної власності.
Вивчаючи альтернативи довірчому управлінню автор порівнює його із фідуціароним управлінням майном. Також аналізу підлягало поняття довірчої власності, що було введено у 2019 році в законодавств України як вид забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. Щодо запровадження правового інституту довірчої власності як способу забезпечення зобов'язань, то автор вважає, що вона багато в чому дублює функції іпотеки. Якщо зважати на очевидні проблеми у правовому визначенні даної правової конструкції, присутній ризик того, що даний вид забезпечення на практиці широкого застосування не знайде.
Як висновок автор вказує, що в наш час законодавчо загальні правила про довірче управління в Україні не визначені. Узгодження потребують не лише норми окремих законів і Цивільного кодексу України, а навіть норми окремих книг кодексу. Лише після усунення виявлених розбіжностей і неоднозначних трактувань можна буде говорити про ефективне довірче управління.
4
БУЯДЖИ, ГАННА. "Особливості управління майном Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів". Право України, № 2018/02 (2018): 185. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-02-185.
Анотація:
Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі – Національне агентство та (або) АРМА) є новоствореним органом зі спеціальним статусом, до повноважень якого належить виявлення та розшук активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, а також управління цими активами. При реалізації повноважень з управління активами виникають два абсолютно різні види правовідносин, кожен із яких має свою специфіку. Зазначені відносини вимагають комплексного дослідження, оскільки становлять предмет вивчення цивільного права, адміністративного права та кримінального процесуального права. Крім того, це питання ще не досліджувалося у вітчизняній правничій науці, а отже, його актуальність не викликає сумнівів. Метою статті є проведення порівняльно-правового аналізу відносин, які виникають під час управління арештованими активами, що здійснюється Національним агентством, та при їх передачі в управління за договором управління майном. За результатами аналізу особливостей відносин, що виникають при управлінні арештованими активами безпосередньо Національним агентством, а також відносин, що виникають при передачі арештованих активів до управителя на підставі договору управління майном виявлено, що ці відносини хоча й мають спільні риси, однак різняться за правовою природою (перші є публічно-правовими відносинами, другі – приватноправовими з елементами публічно-правових). В обох видах відносин Національне агентство виступає у ролі квазівласника арештованого майна. Крім того, приділена значна увага розробці конкретних пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства України у сфері управління арештованими активами. Відносини управління, суб’єктом яких є Національне агентство, існують у двох різних формах, виникають почергово та з різних підстав – на підставі ухвали суду та на підставі відповідного договору управління. Хоча вони і мають спільні риси, проте відрізняються за своєю правовою природою, підставами виникнення та припинення, колом суб’єктів, а також титулом і змістом повноважень щодо переданого майна. Після винесення ухвали слідчим суддею (судом) та передачі майна Національне агентство стає управителем. У подальшому воно може або безпосередньо управляти переданим майном, або укласти договір управління, у якому АРМА діє як установник. В обох видах відносин зазначений орган виступає у ролі квазівласника арештованого майна. Управління активами, що здійснюється Національним агентством, – це професійна строкова діяльність із володіння, користування та (або) розпорядження активами, арештованими у кримінальному провадженні, яка здійснюється на підставі відповідної ухвали слідчого судді або суду, з метою збереження або збільшення їх економічної вартості та подальшої реалізації на користь держави, або повернення власникові.
5
Кивлюк, Володимир, Віктор Лазоренко, Юрій Ганненко та Михайло Лаврук. "ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВИМ МАЙНОМ ВІЙСЬК (СИЛ) ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 40, № 1 (9 червня 2021): 111–16. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-40-1-111-116.
Анотація:
У статті на основі проведеного аналізу забезпечення військ (сил) Збройних Сил України на сучасному етапі розвитку визначені основні проблеми логістики як органу управління системою забезпечення військовим майном військ (сил) Збройних Сил України та пропонуються шляхи їх вирішення.
Розглядаються питання використання єдиних термінів та понять щодо забезпечення сил оборони в мирний час та особливий період. Автори визначають одну з головних проблем - це створення ефективної системи забезпечення сил оборони України, яка спроможна здійснювати планування та управління процесами забезпечення військ (сил) військовим майном як у мирний час, так і в особливий період та буде сумісною із системою НАТО.
Єдине ефективне функціонування системи забезпечення військовим майном військ (сил) Збройних Сил України становить актуальне завдання для органів військового управління, які організовують забезпечення Збройних Сил України.
Створення системи забезпечення військовим майном військ (сил) Збройних Сил України, як системи управління матеріальними потоками висуває завдання щодо об’єднання в єдину систему існуючих видів тилового та технічного забезпечення, наближаючи їх до стандартів НАТО.
Система забезпечення розглядається, як методологія розробки раціональних методів управління забезпеченням військовим майном військ (сил) Збройних Сил України, направлених на оптимізацію, з мінімальними затратами трудових і матеріальних ресурсів.
Наприкінці сформульовані напрямки подальших досліджень щодо удосконалення системи забезпечення сил оборони України.
6
Зучек, І. "Управління державним майном: правові аспекти". Державний інформаційний бюлетень про приватизацію, № 7 (2007): 16–20.
7
Зучек, І. "Управління державним майном: правові аспекти". Державний інформаційний бюлетень про приватизацію, № 7 (2007): 16–20.
8
Майданик, Р. "Поняття довірчого управління нерухомим майном". Право України, № 12 (2002): 122–25.
9
ЩЕРБИНА, ВАЛЕНТИН. "Право господарського відання і право оперативного управління: поняття, зміст та сфера застосування в Україні". Право України, № 2018/06 (2018): 13. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-06-013.
Анотація:
У статті досліджуються похідні від права власності обмежені речові права: право господарського відання та право оперативного управління. Метою статті є розкриття поняття, змісту та сфери застосування права господарського відання і права оперативного управління в Україні. Висвітлено історію виникнення та закріплення зазначених речових прав у радянському цивільному законодавстві та пострадянському господарському законодавстві. На основі норм чинного Господарського кодексу України (далі – ГК України) розкрито відмінності між правом господарського відання та правом оперативного управління, а також повноваження учасників господарських відносин щодо володіння, користування і розпорядження закріпленим за ними державним майном. Зазначається, що, незважаючи на відсутність у цивільному законодавстві загальних норм, які розкривали б зміст права господарського відання та права оперативного управління, ці права широко вживаються не лише в ГК України, а й у інших законах, що визначають правовий статус державних і комунальних установ та організацій як юридичних осіб публічного права. Водночас зміст низки нормативно-правових актів, положення яких наведено в статті, свідчить про відсутність єдиних підходів до визначення випадків та кола суб’єктів, за якими майно закріплюється на праві господарського відання або праві оперативного управління, що створює можливості для довільного тлумачення окремих положень чинного законодавства, а також спекуляцій навколо ГК України. У зв’язку з цим піддана критиці позиція деяких українських науковців та практиків щодо можливої відповідальності створених державою юридичних осіб за зобов’язаннями держави, а саме шляхом звернення стягнення на закріплене за такими юридичними особами державне майно. Сформульовано низку пропозицій до Цивільного кодексу України та ГК України, спрямованих на удосконалення правового регулювання права господарського відання, права оперативного управління та права оперативного використання майна. На думку автора, реалізація запропонованих змін до законодавства приведе до впорядкування правового регулювання таких речових прав, як право господарського відання, право оперативного управління та право оперативного використання майна.
10
Chernetsky, Alexey, та Anna Chernetskaya. "Проблемні аспекти ведення лісового господарства на землях оборони". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 4 (31 серпня 2020): 78–88. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.4.7.
Анотація:
В статті розглянуто історичні аспекти та сучасний стан ведення лісового господарства на землях, наданих для потреб оборони. Досліджено проблематику організації ведення лісового господарства суб’єктами лісогосподарської діяльності, органом управління яких є Міністерство оборони України.
Проведений автором статті аналіз дозволив йому дійти висновку про те, що з 1991 року постійно змінювалась і перекручувалась основна мета створення та функціонування у сфері оборонного відомства лісогосподарських підрозділів. На момент створення у 1949 році військові лісгоспи забезпечували організацію ведення взірцевого лісового господарства та відтворення лісів на землях оборони навколо військових аеродромів, полігонів, арсеналів тощо. Натомість, на цей час основна мета діяльності лісогосподарських суб’єктів господарювання, органом управління яких є Міністерство оборони України, була зведена до отримання прибутку. Крім того, зловживання посадовими особами різних рівнів та бездіяльність оборонного відомства, як органу управління майном, призвели до безпідставного відчуження земельних ділянок та засобів виробництва, якими лісогосподарські підрозділи наділялись при створенні та в процесі функціонування. Безпідставність відчуження майна лісогосподарських підрозділів оборонного відомства, на думку автора, зумовлена особливим статусом майна військових лісгоспів. Аналіз національного законодавства засвідчив, що з набуттям Україною незалежності майно установ і організацій, які увійшли до складу Збройних Сил України набуло статусу військового майна. Отже, відчуження такого майна неможливе без прийняття урядом України відповідних рішень.
Також, на думку автора, в реаліях сьогодення ведення лісового господарства на землях оборони має бути організовано неприбутковими лісогосподарськими підрозділами зі сфери управління Міністерства оборони України.
Дисертації з теми "Управління майном":
1
Яницька, О. Л., та Г. Л. Амбруш. "Договір управління майном". Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2019. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/14250.
2
Коритник, О. М. "Правові засади управління неуспадкованим майном в Україні". Master's thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/68685.
Анотація:
У роботі досліджено особливості правового регулювання відносин з управління неуспадкованим майном в Україні та деяких європейських країнах з метою виявлення спільних рис та відмінностей, що мають бути враховані українським законодавцем з метою унормування відносин. Зокрема, розглянуті поняття та правова природа неуспадкованого майна, склад неуспадкованого майна, яке потребує управління, правовий режим управління неуспадкованим майном, а також визначені напрями удосконалення законодавства України, щодо управління неуспадкованим майном та відшкодування витрат на управління неуспадкованим майном.
3
Білоус, І. Г. "Оренда – як ефективний спосіб управління державним та комунальним майном". Master's thesis, Сумський державний університет, 2020. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/80192.
Анотація:
У роботі розглянуто теоретичні і методичні основи передачі в оренду державного та комунального майна в Україні.
На основі використання системного аналізу до вивчення процесів надання в оренду майна територіальної громади міста Конотоп визначено напрямки удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування в сфері орендних відносин з метою ефективного управління майном комунальної власності та збільшення надходжень в міський бюджет. Визначено особливості надання комунального майна в оренду.В работе рассмотрены теоретические и методические основы передачи в аренду государственного и коммунального имущества в Украине. На основе использования системного анализа к изучению процессов предоставления в аренду имущества территориальной общины города Конотоп определены направления совершенствования деятельности органов местного самоуправления в сфере арендных отношений с целью эффективного управления имуществом коммунальной собственности и увеличения поступлений в городской бюджет. Определены особенности предоставления коммунального имущества в аренду.
The paper considers the theoretical and methodological foundations of the lease of state and municipal property in Ukraine. Based on the use of systematic analysis to study the processes of leasing the property of the territorial community of Konotop identified areas for improving the activities of local governments in the field of lease relations in order to effectively manage communal property and increase revenues to the city budget. Peculiarities of communal property lease are determined.
4
Колосівська, Олеся Ігорівна. "Планування та розробка заходів щодо підвищення ефективності управління майном підприємства, на прикладі ПАТ «ТерА»". Thesis, Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, 2017. http://elartu.tntu.edu.ua/handle/123456789/19351.
Анотація:
Захист відбудеться 24 лютого 2017 р. о. 10 00 годині на засіданні екзаменаційної комісії №60 у Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя за адресою: 46001, м. Тернопіль, вул. Білогірська, навчальний корпус № 10, ауд.143.В даній роботі досліджено економічний зміст, структуру та призначення майна підприємства. Визначено особливості здійснення управління майном підприємства та розглянуто методичні основи оцінки майнового стану підприємства. Проведено оцінку ефективності використання основного та оборотного капіталу підприємства. Запропоновано реалізацію інвестиційних проектів, які забезпечать підвищення ефективності управління основним капіталом підприємства. Розроблено механізми управління дебіторською заборгованістю ПАТ «ТерА» та економічно обґрунтовано вплив цих заходів на результати фінансово-господарської діяльності підприємства.
5
Туркот, О. А. "Напрями захисту акціонерних товариств з часткою державного майна від посягань на їх майно та органи управління". Thesis, Харківський національний університет внутрішніх справ, 2015. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/60800.
Анотація:
У тезах позитивно оцінено останні зміни до акціонерного законодавства, відповідно до яких в акціонерних товариствах з державною часткою капіталу будуть простіше та швидше ухвалюватися рішення на зборах акціонерів. Особи, які мали понад 40 % акцій не зможуть блокувати проведення таких зборів. Вказано, що економіку Швеції зі значною часткою державного капіталу можна взяти за приклад Україні. Внесені зміни до законодавства запропоновано вважати невеликою перемогою на користь держави, а для забезпечення інтересів як державних, так і приватних акціонерів в АТ необхідно посилювати правову роботу.
After the recent changes to legislation share the persons, who had more than 40% of the shares will not be able to block the holding of such meeting. Indicated that Sweden's economy with significant state capital can take the example of Ukraine. Changes to the legislation proposed to consider a small victory for the state and for the interests of both public and private shareholders in the company as necessary to enhance legal work.
6
Туркот, О. А. "Правовий захист акціонерних товариств від посягань на їх майно та органи управління". Thesis, Донецький юридичний інститут, 2015. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/51752.
Анотація:
У роботі надано доктринальні визначення понять «протиправне встановлення контролю над АТ (рейдерство)» і «господарсько-правовий захист АТ від посягань на їх майно та органи управління»; удосконалено визначення понять «компетенція АТ» і «правовий захист». На основі аналізу зарубіжного досвіду запропоновано внесення численних змін до законодавства про АТ. Дістали подальшого розвитку пропозиції щодо: встановлення відповідальності за недотримання і невиконання рішень Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств; нормативного закріплення у ЗУ «Про АТ» та ЗУ «Про ГТ» зобов’язань з контролю за кредиторською заборгованістю, посилення відповідальності керівника АТ; затвердження у ЗУ «Про АТ» інформації, які ПАТ зобов’язане розміщувати на своєму сайті; розширення на нормативному рівні переліку істотних умов договорів, що укладаються всередині АТ; прописування у статутах АТ додаткових критеріїв для віднесення правочинів до значних; розвитку технічних елементів організації процесуального захисту АТ, правової роботи в АТ. У межах міжгалузевих зв’язків рекомендовано криміналізувати уже перші дії, які вчиняють «рейдери»та ін.This work provides doctrinal definition of such notions like «establishing illegal control (corporate raid)» and «economic - legal protection of the joint-stock company from encroachment on their property and management bodies»; are improved the definitions of the «joint-stock company competence» and «legal protection». Based on the foreign experience analysis, numerous amendments to the legislation concerning joint-stock companies are proposed. Further development received proposals regarding to: establishing liability for non-compliance and non-enforcement of the decisions made by the Interdepartmental Commission on countering illegal acquisitions and seizure of enterprises; legal securing in the Law of Ukraine «About joint-stock companies» and in the Law of Ukraine «About business companies» obligations to control accounts payable, strengthening the responsibility of the head of the joint-stock company; confirmation in the Law of Ukraine «About joint-stock companies» information, that private joint-stock companies are obligated to place on their official web-sites; expansion, on the regulatory level the list of significant terms of the contracts, that are concluded inside of the joint-stock companies; prescription in the joint-stocks companies statutes additional criteria for attribution of legal actions to significant; development of the technical elements organizations of procedural protection of the joint-stock companies, legal work in the joint-stock companies. Within interdisciplinary relations is recommended to criminalize early steps committed by raiders etc.
7
Дрозд, І. В. "Організаційно-правове забезпечення управління об’єктами державної власності". Master's thesis, Сумський державний університет, 2020. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/80160.
Анотація:
Для забезпечення сталого економічного та соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць (регіонів, районів, громад) необхідно покращити порядок навчання та всіляко сприяти ефективному використанню державної власності. Природно, що актуальною проблемою є регулювання відносин власності громади, і з цього виникають дискусії щодо управління майном громади як сфери адміністративно-правового регулювання. Враховуючи подвійний публічний та приватний характер відносин власності громади, існує наукова невизначеність у трактуванні інституту прав власності громади, адміністративного процесу в цілому та предметно-об’єктного складу цих відносин. Відносини, що стосуються управління державними товарами, через їх суб’єктів - це відносини влади та підпорядкування та мають імперативний характер, зобов’язують суб’єктів господарювання раціонально розпоряджатися об’єктами, придбаними / отриманими з державної власності. Ці та інші супутні питання спричинили тематику дослідження.Для обеспечения устойчивого экономического и социального развития административно-территориальных единиц (регионов, районов, общин) необходимо улучшить порядок обучения и всячески способствовать эффективному использованию государственной собственности. Естественно, что актуальной проблемой является регулирование отношений собственности общины, и с этого возникают дискуссии по управлению имуществом общины как сферы административно-правового регулирования. Учитывая двойной публичный и частный характер отношений собственности общины, существует научная неопределенность в трактовке института прав собственности общины, административного процесса в целом и предметно-объектного состава этих отношений. Отношения, касающиеся управления государственными товарами, за их субъектов - это отношения власти и подчинения и имеют императивный характер, обязывают субъектов хозяйствования рационально распоряжаться объектами, приобретенными / полученными из государственной собственности. Эти и другие сопутствующие вопросы вызвали тематику исследования.
In order to ensure sustainable economic and social development of administrative-territorial units (regions, districts, communities), it is necessary to improve the order of education and to promote the effective use of state property in every possible way. Naturally, the issue of regulation of community property relations is an urgent problem, and this raises discussions about the management of community property as a sphere of administrative and legal regulation. Given the dual public and private nature of community property relations, there is scientific uncertainty in the interpretation of the institution of community property rights, the administrative process as a whole, and the objective and objective composition of these relationships. Relationships related to the management of state goods through their subjects are relations of power and subordination and are of an imperative nature, oblige the entities to rationally manage objects acquired / obtained from state property. These and other related questions raised the subject of the study.
8
Туркот, О. А., та O. A. Turkot. "Правовий захист акціонерних товариств від посягань на їх майно та органи управління: дисертація". Thesis, Донецький юридичний інститут, 2015. http://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/199.
Анотація:
Туркот О. А. Правовий захист акціонерних товариств від посягань на їх майно та органи управління: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 – господарське право; господарсько-процесуальне право/Туркот Ольга Андріївна. - Кривий Ріг: Донецький юридичний інститут, 2015. - 240 с.У роботі надано доктринальні визначення понять «протиправне встановлення контролю над АТ (рейдерство)» і «господарсько-правовий захист АТ від посягань на їх майно та органи управління»; удосконалено визначення понять «компетенція АТ» і «правовий захист». На основі аналізу зарубіжного досвіду запропоновано внесення численних змін до законодавства про АТ. Дістали подальшого розвитку пропозиції щодо: встановлення відповідальності за недотримання і невиконання рішень Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств; нормативного закріплення у ЗУ «Про АТ» та ЗУ «Про ГТ» зобов’язань з контролю за кредиторською заборгованістю, посилення відповідальності керівника АТ; затвердження у ЗУ «Про АТ» інформації, які ПАТ зобов’язане розміщувати на своєму сайті; розширення на нормативному рівні переліку істотних умов договорів, що укладаються всередині АТ; прописування у статутах АТ додаткових критеріїв 21 для віднесення правочинів до значних; розвитку технічних елементів організації процесуального захисту АТ, правової роботи в АТ. У межах міжгалузевих зв’язків рекомендовано криміналізувати уже перші дії, які вчиняють «рейдери»та ін.This work provides doctrinal definition of such notions like «establishing illegal control (corporate raid)» and «economic - legal protection of the joint-stock company from encroachment on their property and management bodies»; are improved the definitions of the «joint-stock company competence» and «legal protection». Based on the foreign experience analysis, numerous amendments to the legislation concerning joint-stock companies are proposed. Further development received proposals regarding to: establishing liability for non-compliance and non-enforcement of the decisions made by the Interdepartmental Commission on countering illegal acquisitions and seizure of enterprises; legal securing in the Law of Ukraine «About joint-stock companies» and in the Law of Ukraine «About business companies» obligations to control accounts payable, strengthening the responsibility of the head of the joint-stock company; confirmation in the Law of Ukraine «About joint-stock companies» information, that private joint-stock companies are obligated to place on their official web-sites; expansion, on the regulatory level the list of significant terms of the contracts, that are concluded inside of the joint-stock companies; prescription in the joint-stocks companies statutes additional criteria for attribution of legal actions to significant; development of the technical elements organizations of procedural protection of the joint-stock companies, legal work in the joint-stock companies. Within interdisciplinary relations is recommended to criminalize early steps committed by raiders etc.
9
Туркот, О. А. "Забезпечення державою захисту акціонерних товариств від посягань на їх майно та органи управління". Thesis, Причорноморська фундація права, 2015. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/60193.
Анотація:
У тезах зазначено, що у випадку наявності майнових інтересів держави у діяльності акціонерних товариств остання об’єктивно матиме зацікавленість у захисті таких товариств від можливих посягань «рейдерів». Крім цього, значна кількість публічних інтересів у діяльності акціонерних товариств покладає на державу зобов’язання реалізовувати свої гарантії, надані товариству при їх реєстрації, укладанні певних договорів, реалізації певних проектів тощо.In theses noted, that in the event of the property interests of the state in joint stock companies latter objective will be to protect the interest of such companies from possible attacks of "raiders." In addition, a significant amount of public interest in joint stock companies place on the government to implement its commitment guarantees provided by companies with their registration, conclusion of certain contracts of certain projects and others.
10
Туркот, О. А. "Щодо судового захисту акціонерних товариств, які зазнали посягань на їх майно та органи управління". Thesis, Центр правових наукових досліджень, 2015. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/60805.
Анотація:
У судовому порядку акціонери мають можливість довести вірність своїх аргументів лише на основі наведення якісно оформлених документів – як власних, так і своїх контрагентів. Тому працівники фінансового та правового відділів роботи АТ повинні бути надпедантами у доброму значенні цього слова. Уся документація повинна зберігатися протягом визначених законодавчими та інструкційними документами строків; документи повинні містити відповідні підписи і печатки, точні дати фактів – дій і подій; цифрова інформація повинна бути ретельно перевірена тощо. Отже, на перше місце повинна виходити правова робота в АТ, яка може бути чи не єдиною (крім правди) перевагою над «рейдерами».
In court the shareholders have the opportunity to prove their loyalty arguments solely on qualitative guidance issued documents - both their own and their contractors. Because in the first place should go legal work in joint-stock company, which may or may not only (but the truth) advantage over the "raiders".