Добірка наукової літератури з теми "Фонд державного майна України"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Фонд державного майна України".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Фонд державного майна України":
1
Задорожний, Олександр. "До питання захисту прав інвесторів у разі розірвання договору купівлі-продажу приватизованого майна". Право України, № 2018/01 (2018): 265. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-01-265.
Анотація:
Починаючи з 1991 р. і дотепер, в Україні триває процес приватизації державного майна. Непоодинокими є випадки порушення фундаментальних прав інвесторів і держави під час приватизації. Такі порушення здебільшого відбуваються при розірванні приватизаційних договорів у судовому порядку. Як наслідок, актуальним є питання повернення коштів, сплачених покупцями за такими договорами. Проте однозначної відповіді на зазначене питання немає. Так, Фонд державного майна України відстоює позицію, що законодавство не передбачає можливості повернення інвестору сплачених за придбання об’єкта приватизації коштів. Серед іншого, зазначається, що згідно з ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов’язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Проте права інвесторів неодмінно мають бути захищені, а у відносинах примусового позбавлення права власності збережено справедливий баланс між приватними та суспільними інтересами. Відтак актуальність досліджуваного питання є значною. Мета статті полягає у виявленні деяких проблемних аспектів правового регулювання суспільних відносин при розірванні в судовому порядку договорів купівлі-продажу об’єктів приватизації через неналежне виконання покупцем взятих на себе інвестиційних зобов’язань, а також вироблення пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання відповідних відносин. Проаналізовано проблемні питання захисту майнових прав інвесторів у відносинах, які виникають при розірванні в судовому порядку договорів купівлі-продажу об’єктів приватизації. Автор досліджує стан проблеми через призму міжнародних стандартів захисту прав інвесторів. Зокрема, у статті ґрунтовно проаналізовано практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як наслідок, запропоновано внести зміни до ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України і викласти її в такій редакції: “4. У разі розірвання договору кожна зі сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору, а в разі неможливості такого повернення, сторони зобов’язані компенсувати одна одній вартість відповідних благ, якщо інше не встановлено договором або законом”. Окрім цього, на думку автора, доцільно змінити ч. 11 ст. 26 проекту Закону України “Про приватизацію державного майна” № 7066, привівши її у відповідність до міжнародних стандартів захисту права власності. Таким чином, із метою захисту прав інвесторів, покращення інвестиційного клімату, запобігання ухваленню Європейським судом з прав людини негативних рішень проти України, а відповідно і втрат державного бюджету, необхідність удосконалення правового регулювання відносин, що виникають у досліджуваній сфері, з урахуванням загальновизнаних міжнародних стандартів та вимог Конституції України, є очевидною та вкрай необхідною. Запропоновані автором зміни до чинного вітчизняного законодавства дадуть можливість досягти зазначених цілей.
2
Крикун, В. Б. "Фонд державного майна України як суб"єкт антикризового адміністративно-правового регулювання у сфері економіки". Публічне право, № 1 (5) (2012): 76–83.
3
НИКИТЧЕНКО, НАТАЛІЯ, та СЕРГІЙ ДОНКОВ. "Особливості процедур банкрутства об’єктів державної власності". Право України, № 2020/04 (2020): 216. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-04-216.
Анотація:
Стаття присвячена аналізу правових норм, що регулюють процедури банкрутства суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також виявленню колізійних норм у чинному законодавстві України про банкрутство та приватизацію. Зокрема, Урядом оголошено реалізацію програми приватизації. Близько 960 державних підприємств передано Фонду державного майна України для приватизації. Постановка проблеми, проаналізованої авторами статті, полягає у тому, що переважна більшість цих підприємств має велику заборгованість перед кредиторами. Така ситуація породжує низку конфліктів у застосуванні на практиці різних нормативно-правових актів, які так чи інакше торкаються сфери банкрутства. Мета статті полягає у дослідженні проблеми правового регулювання банкрутства об’єктів державної власності. Основні результати полягають у рекомендації щодо недоцільності встановлення надмірних обмежень і мораторіїв на застосування процедур банкрутства відносно підприємств державного сектору управління. Зазначена практика адміністративноправового регулювання господарсько-правових відносин, як правило, має небажані економічні наслідки. Такі обмеження призведуть до негативного економічного ефекту як для підприємств державного сектору, зокрема, так і для економіки загалом, що позначиться на міжнародних рейтингах інвестиційної привабливості України. У результаті дослідження можна зробити висновки про необхідність удосконалення механізмів практики застосування законодавчих норм, що регулюють процеду ри банкрутства відносно підприємств із часткою державної власності понад 50 %. Таке вдосконалення можливе через активізацію взаємодії між органами державного управління, судової влади та суб’єктами професійного громадського суспільства, зокрема, з професійними саморегулівними організаціями арбітражних керуючих України з метою уніфікації практики застосування, вирішення колізійних питань та підвищення ефективності реалізації процедур банкрутства.
4
Палцулич, Є. І. "ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ДЕРЖАВНІ ІНТЕРЕСИ". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(27) (21 січня 2020): 37–41. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).184.
Анотація:
У статті на підставі перегляду матеріалів привати-заційної практики Фонду державного майна України та його регіональних відділень проаналізовані фактори і процеси, що впливають на незаконне роздержавлен-ня. Розглянуте найбільш проблемне питання – неві-дображення серед державного майна нематеріальних активів, що включаються до приватизаційної маси основних засобів підприємства, а також охарактеризо-вані проблеми законодавчого регулювання вказаного процесу, що негативно впливає на реформування дер-жавної власності. Розкриті аспекти необхідності дотримання крите-рію «економічної доцільності» при передачі об’єктів приватним власникам, а також збереження «держав-ного інтересу» під час приватизації. При цьому прово-дився аналіз елементів і потреб держави в її існуванні й розвитку, особливо під час приватизації суб’єктів господарювання певних галузей та сфер, які обслуго-вують загальнодержавні інтереси та впливають на її економічну безпеку. Автором наголошено, що кожен актив підприємства має бути належним чином обліко-ваним, оціненим й зареєстрованим як основний засіб, що відображає загальну ринкову вартість об’єкту, який планується до приватизації. Підтверджене судження про відсутність належного фінансово-господарського обліку на важливих підприємствах, що часто призво-дить до розбалансування напрямів розвитку України й супроводжується нанесенням шкоди економічній без-пеці держави. Таким чином, невідображення і недоо-цінка нематеріальних активів під час приватизації підприємств, що мають ознаки домінування на ринку товарів, мають стратегічне чи загальнодержавне зна-чення, вкрай негативно впливають на стан економічної безпеки держави.
5
Myrhorod-Karpova, V. V., and I. P. Shramko. "Financial system as the object of the management by the State Property Fund of Ukraine." Legal Horizons 14, no. 27 (2019): 69–74. http://dx.doi.org/10.21272/legalhorizons.2019.i14.p69.
6
Loiko, Valeryia, та Stanyslav Maliar. "ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ УКРАЇНИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій, № 2 (31 грудня 2018): 77–86. http://dx.doi.org/10.32750/2018-0209.
Анотація:
У статті розглянуто економіко-правові аспекти інноваційного розвитку житлового фонду України в умовах євроінтеграційного розвитку економіки України. Сучасний процес реформування житлового фонду України пов'язаний із створенням об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), які є неприбутковими організаціями і діють у рамка, визначених законодавством України. На теперішній час конкретний перелік суб’єктів управління житловим фондом є відсутнім. За проведеним аналізом нормативно-законодавчих актів, що регулюють відносини у сфері житлового господарства, можна виділити наступні суб’єкти господарювання: власник житлового будинку або житлового комплексу, співвласник багатоквартирного будинку, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-комунальні підприємства, управитель, виконавець комунальної послуги, споживач, виконавець. Серед учасників відносин у сфері надання послуг з управління житлом особливо слід виокремити таких суб’єктів, як споживач, виробник та виконавець житлово–комунальних послуг. Співвласники багатоквартирного будинку можуть здійснювати управління житловим фондом самостійно або безпосередньо ухвалюючи певні рішення на зборах. Процес управління житловим фондом характеризується наявністю ієрархії рівнів управління та багатофункціональністю. Узагальнено у хронологічній послідовності зміни у законодавчих та нормативних актах України щодо управління об’єктами житлового фонду, котре дозволило виявити, що на ефективність управління об’єктами житлового фонду впливає недосконалість нормативно-правової бази України. Сучасне економічне державне регулювання житлово-комунальної сфери здійснюється за рахунок податкової, інвестиційної, бюджетної, цінової політики та цінового регулювання. Процес управління житловим фондом, зокрема ОСББ, потребує аналізу методів управління, що застосовуються в теперішній час, та напрацювання досвіду із застосування інноваційних методів, які забезпечать достатній рівень управлінської безпеки. Виділено фактори забезпечення управлінської безпеки житлової сфери. Вбачається потреба у збільшенні обсягів приватно-державного співфінансування програм реконструкції, реставрації, проведення капітальних ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирних будинках та реалізації енергоефективних заходів у житлових будинках міст та сіл України.
7
Некіт, К. Г. "ТРАСТОВИЙ ФОНД ЗА ПРОЕКТОМ ЗАГАЛЬНОЇ ДОВІДКОВОЇ СХЕМИ (DCFR): ДО ПИТАННЯ ГАРМОНІЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ТА ЄС". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 17 (1 листопада 2019): 271–77. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v17i0.451.
Анотація:
Статтю присвячено дослідженню вимог, що ставляться до майна, яке формує трастовий фонд, визначених у DCFR, а також порівнянню цих вимог з аналогічними вимогами, які висуваються українським законодавцем щодо майна, яке передається у довірчу власність.
8
ЩЕРБИНА, ВАЛЕНТИН. "Конкуренція предметної та суб’єктної юрисдикцій у процесуальному законодавстві України". Право України, № 2020/05 (2020): 258. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-05-258.
Анотація:
У статті розглядаються деякі проблеми предметної та суб’єктної юрисдикцій у процесуальному законодавстві України, породжені внесенням змін до Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судо чинства України та Цивільного процесуального кодексу України, а також оновленням законодавства про приватизацію державного і комунального майна та про пуб ліч ні закупівлі. Зокрема, увага звертається на те, що, здійснивши уніфікацію норм низки процесуальних інститутів, законодавець, з одного боку, не врахував специфіки окремих видів судочинства, зумовлених особливостями справ, віднесених до певної юрисдикції, а з другого – по-різному врегулював тотожні процесуальні відносини. Метою статті є дослідження проблемних аспектів юрисдикції господарських судів і розмежування господарської, адміністративної та цивільної юрисдикцій. Аналізуються норми зазначених процесуальних кодексів та законодавства про приватизацію майна і про публічні закупівлі. На підставі результатів проведеного дослі дження висловлюється думка про те, що всі справи у спорах щодо приватизації державного і комунального майна мають розглядатися господарськими судами, для чого пропонується внести зміни до Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна”, які виключили б розгляд зазначених справ адміністративними судами. З урахуванням спрямованості Закону України “Про публічні закупівлі”, зокрема, на створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель і розвиток добро совісної конкуренції, зроблено висновок про те, що справи щодо оскарження у судовому порядку рішення органу, а також справи щодо оскарження висновку органу державного фінансового контролю підлягають розгляду господарськими судами. За результатами проведеного дослідження робиться висновок як щодо потреби в подальших наукових дослідженнях окреслених у статті проблем, так і щодо необхідності подальшого удосконалення норм інститутів адміністративної, господарської та цивільної юрисдикцій.
9
Чумакова, Тетяна Костянтинівна. "ОБ’ЄКТ І ПРЕДМЕТ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ – НЕЗАКОННОЇ ПРИВАТИЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО, КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 1 (10 травня 2022): 129–35. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.1.20.
Анотація:
У цій статті розглянуто актуальні підходи до визначення поняття об’єкта будь-якого кримінального правопорушення. Розглянуто еволюцію поглядів на поняття об’єкта будь-якого кримінального правопорушення. Досліджено погляди та переконання сучасної науки кримінального право щодо визначення поняття об’єкта кримінального правопорушення. Зосереджено увагу на визначенні об’єкта кримінального правопорушення як сукупності суспільних відносин, що підлягають охороні за приписами Кримінального кодексу України. Визначено елементи структури суспільних відносин що складають поняття об’єкту кримінального правопорушення. Та дано визначення кожному з елементів цієї структури, що в цілому складають поняття об’єкта будь-якого кримінального правопорушення. Крім того, надано класифікацію об’єктів кримінального правопорушення на загальний, родовий та безпосередній. Узагальнення поглядів та виокремлення сучасного розуміння поняття об’єкта кримінального правопорушення дало ґрунтовну базу для продовження дослідження. У наступному за вказаною моделлю визначення поняття об’єкта кримінального правопорушення дано визначення та класифікацію об’єкта кримінального правопорушення – незаконної приватизації державного та комунального майна. А саме виокремлено та надано визначення загальному, родовому та безпосередньому об’єкта кримінального правопорушення – незаконної приватизації державного та комунального майна. Проведено дослідження та визначення понять, що межують з наукою кримінального права, а саме такі категорії, як «сфера господарської діяльності», що регулюються нормами господарського права. Та досягнуто головної мети цієї статті, а саме виділено та дано визначення предмета кримінального правопорушення – незаконної приватизації державного, комунального майна. На цій основі, з використанням положень чинного законодавства у сфері приватизації державного, комунального майна, дано класифікацію предмета кримінального правопорушення – незаконної приватизації державного, комунального майна. Підсумком дослідження стала пропозиція розгляду категорії земельної ділянки як предмета кримінального правопорушення – незаконної приватизації державного, комунального майна.
10
Князєв, В. С. "Нормативно-правове регулювання реалізаційних процедур у діяльності митних органів України". Прикарпатський юридичний вісник, № 5(34) (23 лютого 2021): 110–15. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i5(34).657.
Анотація:
Стаття присвячена питанням нормативно-правового регулювання реалізаційних процедур у діяльності митних органів України. Активний розвиток інформаційних технологій створює нові можливості для здійснення повноважень митних органів України у частині реалізації майна, яке перебуває у їх розпорядженні. Розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення в контексті діяльності митних органів є складною процедурою, наділеною рядом особливостей, притаманних саме цим адміністративно-правовим відносинам. Поширення нового нормативно-правового порядку проведення митних аукціонів призвело до виникнення низки важливих питань щодо ефективності зазначених процедур. Коли ж ідеться про здійснення реалізації товарів, які перебувають у розпорядженні митних органів, можемо наголосити на необхідності досягнення найкращого економічного ефекту для наповнення державного бюджету під час реалізації такого майна в межах визначених законодавством процедур.
Зазначено, що реалізація майна на митних аукціонах це, безумовно, багатосторонній та складний процес, в якому окремо слід виділити правовідносини між відповідним митним органом та оператором, через який публікуються лоти в ЦБД (Центральні бази даних). Враховуючи отримання оператором всієї суми за реалізацію майна, можна говорити, що такі правовідносини мають чіткі ознаки договору комісії з усіма податковими наслідками щодо сплати ПДВ. Наголошено, що митний аукціон - це спосіб обов'язкового продажу (реалізації) товарів (майна), яке опинилося у розпорядженні митних органів, з метою досягнення найкращого економічного ефекту для наповнення державного бюджету (власником товарів стає покупець, що в процесі торгів запропонував за них найвищу ціну). Враховуючи неоднозначність визначення терміну «реалізація» в науковій та юридичній літературі, вважаємо за необхідне закріпити на законодавчому рівні в митному законодавстві це поняття, що дасть можливість чітко розуміти, чи може реалізація майна бути виключно платною та/або здійснюватися в іншій формі. Із урахуванням існування в митному законодавстві окремої форми розпорядження майном у вигляді безоплатної передачі підтримуємо думку, що реалізація є виключно платною процедурою.
Дисертації з теми "Фонд державного майна України":
1
Шрамко, І. П. "Адміністративно-правовий статус Фонду державного майна України як суб`єкта управління фінансовою системою України". Master's thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/71790.
Анотація:
В сучасних загострених суспільно-політичних умовах, умовах підвищеної уваги до державної служби та сфери державного управління, особливої актуальності набирають питання управління фінансовою системою держави, як основоположною системою успішного функціонування головних фінансових, економічних інститутів держави. У цьому процесі актуальності набирає питання адміністративно-правового статусу Фонду державного майна України як суб’єкта, що здійснює управління фінансовою системою нашої держави. Проголошення Незалежності України в 1991 році ознаменувалось не лише створенням нових держав на мапі світу та припиненням існування «імперії зла», а й складною економічною та суспільною ситуацією. Україна «успадкувала» від Української Радянської Соціалістичної Республіки (Далі – УРСР) зруйновану економіку, збідніле населення. Курс на капіталістичні засади економічного ладу, які були закладені наприкінці існування Союзу Радянських Соціалістичних Республік (Далі - СРСР) в період політико-економічних реформ під назвою «Перебудова», потребував радикальних рішень та значних жертв.В современных заостренных общественно-политических условиях, условиях повышенного внимания к государственной службе и сферы государственного управления, особую актуальность приобретают вопросы управления финансовой системой государства, как основополагающей системой успешного функционирования главных финансовых, экономических институтов государства. В этом процессе актуальность приобретает вопрос административно-правового статуса Фонда государственного имущества Украины как субъекта, осуществляющего управление финансовой системой нашего государства. Провозглашение независимости Украины в 1991 году ознаменовалось не только созданием новых государств на карте мира и прекращением существования «империи зла», но и сложной экономической и общественной ситуацией. Украина «унаследовала» от Украинской Советской Социалистической Республики (далее - УССР) разрушенную экономику, обеднелое населения. Курс на капиталистические основы экономического строя, которые были заложены в конце существования Союза Советских Социалистических Республик (далее - СССР) в период политико-экономических реформ под названием «Перестройка», потребовав радикальных решений и значительных жертв.
In today's aggravated socio-political conditions, in conditions of increased attention to the civil service and the sphere of state administration, issues of management of the financial system of the state as a fundamental system of successful functioning of the main financial, economic institutions of the state are of particular importance. In this process of actuality, the issue of the administrative and legal status of the State Property Fund of Ukraine as a subject, which manages the financial system of our state, is gaining momentum. The proclamation of Ukraine's independence in 1991 marked not only the creation of new states on the map of the world and the cessation of the existence of an "evil empire" but also a difficult economic and social situation. Ukraine "inherited" from the Ukrainian Soviet Socialist Republic (further - the Ukrainian SSR) the ruined economy, the poor population. The course on the capitalist principles of the economic system, which was laid at the end of the existence of the Union of Soviet Socialist Republics (hereinafter - the USSR) during the period of political and economic reforms entitled "Perestroika", required radical decisions and significant casualties.
2
Рєзнік, Маргарита Миколаївна, Маргарита Николаевна Резник та Marharyta Mykolaivna Rieznik. "Актуальні питання державного та суспільного регулювання експертно-оціночної діяльності України". Thesis, Вид-во СумДУ, 2010. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/16499.
3
Крих, Т. Я., та T. Ya Krykh. "Незаконна приватизація державного, комунального майна за кримінальним правом України: юридичний аналіз складу злочину: дисертація". Thesis, ЛьвДУВС, 2010. http://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/752.
Анотація:
Крих Т. Я. Незаконна приватизація державного, комунального майна за кримінальним правом України: юридичний аналіз складу злочину: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Крих Тетяна Ярославівна . - Львів: ЛьвДУВС, 2010.- 239 с.У роботі проведено дослідження об’єктивних та суб’єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 233 КК України, міститься комплексний аналіз принципів криміналізації незаконної приватизації державного, комунального майна. Розглядаються основні підходи до нормативного закріплення вказаних юридичних ознак у чинному національному кримінальному законодавстві. Вироблено пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України в частині незаконної приватизації державного, комунального майна та практики його застосування. In this work there has been conducted the research of the objective and subjective signs of corpus delicti foreseen by article 233 of the Criminal Code of Ukraine. It contains a complex analysis of the principles of illegal privatizing of state communal property. There have been considered the main approaches to normative securing of the indicated legal signs in the current national criminal legislation. The author gives essential proposals concerning the perfection of the criminal legislation of Ukraine in the part of the illegal privatization of state, communal property and the practice of its application.
4
Примак, Олена Миколаївна. "Удосконалення напрямів роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області в сучасних умовах". Магістерська робота, 2021. https://dspace.znu.edu.ua/jspui/handle/12345/6574.
Анотація:
Примак О. М. Удосконалення напрямів роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області в сучасних умовах : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 281 "Публічне управління та адміністрування" / наук. керівник О. М. Венгер. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 132 с.UA : В кваліфікаційній роботі розглянуто теоретико-методологічні засади роботи Фонду державного майна України в сучасних умовах. Розглянуто особливості формування роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області в сучасних умовах. Певна увага приділяється виявленню перспектив і недоліків роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області в сучасних умовах.
EN : The theoretical and methodological principles of the State Property Fund of Ukraine in modern conditions are considered in the qualification work. The peculiarities of the formation of the work of the Regional Branch of the State Property Fund of Ukraine in the Zaporozhye region in modern conditions are considered. Some attention is paid to identifying prospects and shortcomings of the Regional Branch of the State Property Fund of Ukraine in the Zaporozhye region in modern conditions.
5
Прігаро, Олексій Михайлович. "Публічно-управлінські детермінанти забезпечення ефективності використання бюджетних коштів та державного майна в регіоні". Магістерська робота, 2019. https://dspace.znu.edu.ua/jspui/handle/12345/2816.
Анотація:
Прігаро О. М. Публічно-управлінські детермінанти забезпечення ефективності використання бюджетних коштів та державного майна в регіоні : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 281 "Публічне управління та адміністрування" / наук. керівник О. В. Заїка. Запоріжжя : ЗНУ, 2019. 109 с.UA : Мета дослідження: дослідити публічно-управлінські детермінанти використання бюджетних коштів та державного майна в регіоні (на прикладі Запорізької області). Об'єкт дослідження: національна політика України у сфері державного фінансового контролю. Предмет дослідження: діяльність органів державного фінансового контролю на прикладі Держаудитслужби та управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області. Методи дослідження: системний, історичний, порівняльний, логічний, статистичний, аналітичний методи. Гіпотеза: система державного фінансового контролю потребує подальшого вдосконалення та оптимізації шляхом реформування державного фінансового контролю, прийняття базового законодавчого акту в цій сфері, доведено перспективи впровадження нових форм контролю та необхідність підвищення відповідальності за допущені порушення. Висновки: результати досліджень можуть бути використані для вдосконалення нормативно-правової бази щодо регулювання системи державного фінансового контролю та під час розробки нових законів з питань його вдосконалення, а також в практичній діяльності та для підвищення кваліфікації працівників фінансової сфери, економістів, фахівців державного фінансового контролю, викладачів і студентів вищих навчальних закладів.
EN : Purpose of the study: to investigate the public-management determinants of the use of budgetary funds and state property in the region (for example, the Zaporozhye region). Object of study: national policy of Ukraine in the field of public financial control. Subject of research: activity of state financial control bodies on the example of the State Audit Office and management of the Eastern Office of the State Audit Office in Zaporizhzhya region. Research methods: systematic, historical, comparative, logical, statistical, analytical methods. Hypothesis: the system of state financial control needs further improvement and optimization by reforming state financial control, adoption of basic legislation in this area, prospects of introduction of new forms of control and necessity of increasing responsibility for the committed violations. Conclusions: Research findings can be used to improve the legal framework for regulating public financial control and to develop new laws to improve it, as well as in practical activities and to improve the skills of financial sector workers, economists, and public financial control professionals, teachers and students of higher education institutions.
Книги з теми "Фонд державного майна України":
1
Закон України про приватизацію державного майна. Київ: Парламентське видавництво, 1997.
2
Закон України про приватизацію державного майна. Київ: Парламентське видавництво, 1997.
Тези доповідей конференцій з теми "Фонд державного майна України":
1
Халілова, А. Г. "Адміністративно-правове регулювання державного фінансування науки: Національний фонд досліджень України". У LEGAL SCIENCES: RESEARCH AND EUROPEAN INNOVATIONS. Baltija Publishing, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-074-2-40.