Добірка наукової літератури з теми "Форми електронної демократії"

Стаття присвячена дослідженню особливостей законодавчого регулювання інституційного механізму електронних петицій в Україні як форми оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єктів публічної влади. Автор, констатуючи безсумнівну важливість електронних петицій як важливої складової Е-демократії, звертає увагу на ту обставину, що рівень законодавчого регулювання суспільних відносин, пов’язаних зі створенням, поданням та розглядом електронних петицій, а також статистичні показники розгляду наявних петицій, які подавалися на розгляд різноманітних суб’єктів публічної влади, свідчать про низьку ефективність існую чої законодавчої моделі цього інституту в Україні. Метою статті є виявлення основних факторів, які впливають на низьку ефективність електронних петицій як форми оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єктів публічної влади, а також формулювання пропозицій з удосконалення законодавчого регулювання та практики застосування цього прогресивного механізму Е-демократії в Україні. У результаті проведеного статистичного аналізу практики розгляду електронних петицій Президентом України автор виокремлює п’ять основних проблем, які, на його думку, знижують потенціал цього інституту, а саме: 1) високий пороговий бар’єр голосів громадян, необхідних для розгляду петиції уповноваженим органом; 2) невідповідний зміст електронної петицій; 3) необов’язковий характер електронної петиції, яка набрала необхідну кількість голосів на свою підтримку; 4) відсутність механізму захисту від розпорошення голосів, коли одночасно реєструється декілька однотипних петицій; 5) недружній інтерфейс сайтів, на яких здійснюється оприлюднення електронних петицій. Таким чином, у статті пропонується запровадити низку нововведень, спрямованих на удосконалення законодавчого регулювання та функціонування інституту електронних петицій. Серед таких заходів автор пропонує, наприклад, передбачити обов’язок громадян утримуватися від зловживання своїм правом на подання електронної петиції та, можливо, встановити право держави на стягнення з них витрат, пов’язаних із розглядом безпредметних петицій у судовому порядку. Одночасно з цим наголошується, що подібні заходи в жодному разі не мають обмежувати право громадян на подання обґрунтованих електронних петицій. Іншим нововведенням, яке пропонується у цій статті, є запровадження різноманітних механізмів, спрямованих на підвищення впливовості електронних петицій на владу, що полягатимуть у наданні зазначеним зверненням атрибутів та ознак імперативності. Також автором пропонується реалізувати низку заходів, спрямованих на удосконалення інструментарію сайтів, на яких здійснюється оприлюднення електронних петицій, що в сукупності має значно підвищити ефективність цієї форми впливу на суб’єктів публічної влади.

Рецензія на спеціальний випуск журналу «Eurasian Academic Research Journal» Спеціальний випуск журналу «Eurasian Academic Research Journal» № 3 (33), 2019, special edition – Electronic direct democracy присвячений тематиці, що набула останнім часом неабиякої гостроти й актуальності в Україні. Суспільний запит на аналітику щодо проблематики безпосередньої демократії, народовладдя та електронного урядування є доволі значним. Кризові явища останніх часів, що охопили багато інститутів представницької демократії, обумовлюють необхідність приділення уваги й іншим формам державно-політичних режимів або, принаймні, окремим їх елементам та інструментам, у тому числі й таким, що реалізуються за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Водночас для нас проблематика прямої демократії не є новою або ж невідомим полем для наукових досліджень. Наука конституційного права, у тому числі вітчизняна, має достатню кількість напрацювань і досліджень у цьому напрямку, у тому числі порівняльно-правових, історично-правових та в царині зарубіжного конституційного права. Проте слід визнати, що ще ніколи суспільний запит на такі розробки у сфері прямої й електронної демократії не був таким гострим, значущим, практично-спрямованим та очікуваним. Дійсно Україна перебуває на роздоріжжі обрання майбутньої моделі конституційної форми політико-правового режиму, а тому аналізується і закордонний досвід, і нові технологічні досягнення у сфері демократії. У цьому відношенні розробки Українського інституту прямої демократії (UIDD) та його очільника П. Куфтирєва, що представлені в журналі, є не тільки цікавими, а й гостро необхідними. Нам відомо, що UIDD тісно співпрацює з литовськими колегами, із відомими швейцарськими фахівцями у сфері прямої демократії, має своїх уповноважених представників у Німеччині, Швеції та Швейцарській Конфедерації. Плідна міжнародна діяльність дозволяє UIDD виступати помітним фаховим центром по розробці конституційних законопроектів в Україні. Напрацювання П. Куфтирєва та очолюваного ним інституту видаються слушними, науково обґрунтованими, методологічно зваженими, цікавими й актуальними. У частині досліджень саме електронної демократії підходи П. Куфтирєва носять піонерський характер і вперше представлені в науці конституційного права України. Якщо проблематика прямої демократії періодично досліджувалася вітчизняними конституціоналістами та теоретиками права, то правові аспекти саме електронної демократії залишаються і досі поза увагою національної правової науки. Слід відзначити і вагомі практичні розробки UIDD – це експертні моделі законопроектів про референдум, народні ініціативи, відгуки, запропоновані підходи внесення змін та доповнень до Конституції України щодо забезпечення народовладдя. У цілому, слід привітати вихід спеціального випуску журналу «Eurasian Academic Research Journal», присвяченого прямій електронній демократії, і сподіватися, що ця подія стане помітною віхою у розвитку науки конституційного права та надасть поштовх для подальших досліджень не тільки авторам цих матеріалів, але й іншим науковцям, які зацікавляться відповідною проблематикою.

Криза парламентаризму, параліч багатьох публічних правових механізмів, колапс у діяльності певних конституційних інституцій, деградація вихідних засад конституціоналізму знову і знову обумовлюють пошук найбільш оптимальних та ефективних шляхів вирішення викликів, які ставить час перед існуючим конституційно-правовим режимом України. Одними з доцільних шляхів удосконалення системи народовладдя в Україні можуть стати інструменти прямої електронної демократії, які знову перебувають на порядку денному сучасного політикуму й нині активно дискутуються громадськістю. Метою статті стало прагнення автора продемонструвати зріз підходів до прямої електронної демократії, які наразі побутують у світі, академічних колах, серед мислителів, практиків запровадження демократичних електронних інструментів. Демонстрування основних підходів дає змогу більш глибинно опанувати юридичну природу цього складного явища, що зародилося й існує на межі конституційного права, політології, соціології, інформаційно-технічних знань. Основні результати дослідження полягають у виокремленні та систематизації головних концептів електронної демократії та їх вимірі у конституційно-правовій парадигмі, адже пряма електронна демократія була генерована інтернет-спільнотою як явище саморегуляції цифрового суспільства і не була штучно розроблена науковцями-конституціоналістами. Досі пряма електронна демократія не знайшла своєї точної індексації у категорійному апараті конституційного права і перебуває у стадії розробки й осмислення як особлива форма політико-правового режиму чи як його підвид, особлива форма. Основними висновками з цієї публікації є умовиводи про доцільність осмисленого, поступового, належним чином розробленого інструментарію прямої електронної демократії у практику реалізації конституційних прав народовладдя.

У статті досліджено поняття «діджиталізація», «автоматизація», «оцифровка даних», «цифрова трансформація», «електронне урядування» та «цифрове урядування». «Діджиталізація» стосується всіх сфер суспільного життя та означає новий підхід до управління державою, бізнес-структурами та комунікацією. Процес автоматизації пов’язаний з певним переходом даних в електронну форму. Таким чином, можна вважати, що це частковий процес, який не змінює сутності явища. Встановлено, що оцифровка даних є частиною процесу автоматизації. Зроблено висновок про ототожнення понять «діджиталізація» та «цифрова трансформація». Проаналізовано проект президента України В. Зеленського «Держава у смартфоні». Крім того, окрема увага у статті приділяється CDTO – посаді керівника цифрової трансформації у виконавчих органах державної влади в Україні. Наведено дані про місце України в дослідженні ООН щодо Електронного урядування за 2020 рік. Проаналізовано, які країни досягли найкращих результатів у електронному урядуванні та в яких країнах можна брати участь у виборах онлайн. Досліджена законодавча база України у регулюванні електронного урядування та наведено саме визначення поняття «електронного урядування». Поняття електронного урядування та електронної демократії були зіставлені у цій статті та визначена ієрархія між ними. Проаналізовані певні проблеми та позитивні трансформації в електронному урядуванні в Україні та наведено інформацію щодо відсутності поняття цифрового уряду в українському правовому полі. Надано визначення терміна «цифрове урядування» та наведено ключові відмінності порівняно з електронним урядуванням. Наведено ключові, на думку автора, пропозиції ООН щодо пришвидшення темпів цифрового урядування та цифрової трансформації держав. Зроблено висновок про недостатню ефективність побудови іміджу України як електронної держави у соціальних мережах через низьку цифрову гра- мотність серед населення та нерівномірне покриття Інтернетом по всій території Україні. Окремою проблемою залишається непоінформованість громадян щодо освітніх програм в Україні у сфері цифрових навичок.

Публікація присвячена дослідженню рівня впровадження електронного документообігу в публічному управлінні як складової підвищення ефективності та прозорості діяльності органів державної влади. Електронний документообіг виступає ефективним інструментом організації та адміністрування інформації, на основі якої і відбуваються управлінські процеси. Обробка вхідних даних, аналітичне відпрацювання інформації, прийняття відповідних управлінських рішень – все це відбувається в умовах цифрової трансформації у вигляді електронних документів та за допомогою оптимізаційних механізмів у вигляді Систем електронного документообігу (СЕД). Оскільки інформаційні потоки є різно-типовими, багатоаспектними і кількісно великими, то й інформаційна інфраструктура, цифрові засоби для опрацювання такої інформації повинні бути відповідно ефективними. Від цього в великій мірі залежить діяльність органів державного управління та місцевого самоврядування, вирішення проблем як державного, так і регіонального рівнів. У статті звернуто увагу на нормативно-правове забезпечення запровадження електронного документообігу в публічному управлінні та вказано на необхідність своєчасного узаконення на рівні Конституції України змін по децентралізації у відносинах між центральними та місцевими органами влади при неухильному забезпеченні унітарного устрою нашої держави. Врахуванню підлягають і такі особливості децентралізації, як забезпечення територіальним громадам різнорівневого самоврядування (фінансового, ресурсного, функціонального та ін.) при збереженні територіальної цілісності, але з можливістю розвивати регіони. Органи влади, створюючи спеціальні веб-портали, забезпечують можливість громадянам вступати в систему адміністративно-господарських відносин, переходити від однієї служби до іншої без необхідності знову посвідчувати свою особу. Інформація і послуги спеціально тематично групуються за життєвими ситуаціями або за конкретними галузями і в такому вигляді надаються громадянам у формі різноманітних документів. Така інформатизація приводить до корінного переосмислення ролі і структури органів влади. Завдяки простій взаємодії з органами влади і доступу до публічної інформації, офіційних документів і рішень адміністративних органів, громадяни мають кращу поінформованість і з більшим бажанням беруть участь у процесі вирішення державних справ. Тому особлива увага повинна бути звернута на удосконалення форм електронної демократії, зокрема – електронні послуги, місцеві референдуми, долучення до петиційної процедури, тощо. Відповідно на місцевому рівні, в контексті впровадження електронного документообігу, необхідним постає: впорядкування адміністративних процедур, стандартизація розпорядчих документів, застосування систем електронного документообігу в публічному управлінні та ін. Враховуючи актуальність, багатогранність та комплексність проблеми впровадження електронного документообігу в публічному управлінні, варто обумовити подальшу необхідність досліджень інструментів організації та адміністрування інформації в умовах удосконалення децентралізаційних процесів, вивчення інструментів місцевих референдумів, навчання персоналу територіальних громад, розбудова громадянського суспільства.

Досліджено поняття форм електронного голосування та підходів до його організації у країнах Європи, Азії та США. Показано нормативне регулювання цієї сфери в європейському та вітчизняному законодавствах. Висвітлено становлення національної системи електро- нного врядування. Проаналізовано, що основним призначенням електрон- них технологій голосування є здійснення людиною свого волевиявлення, а також здійснення процесу підрахунку голосів, без втручання посередників, що можуть вплинути на результат (зловмисно, або під впливом людського фактора). Обґрунтовано думку про те, що електронна система голосування вже за- проваджена у багатьох країнах світу: США, Канаді, Бразилії, Індії, Бельгії, Австралії, Естонії, південній Кореї. У Великобританії, Німеччині, Франції, Іспанії, Португалії, Італії, Норвегії, Швейцарії, Росії, Казахстані, Японії, Ки- таї проводяться експерименти з її використання. Однак найцікавішим та од- ним з найбільш успішним справедливо вважається досвід Естонії, в основі системи електронного голосування якої лежить використання мережі Інтер- нет, а також спеціальної ідентифікаційної картки (ID-картки), яка посвідчує особу виборця. Відзначено, що впровадження механізму електронного голосування містить потенційні ризики та недоліки використання, серед яких: вразли- вість комп’ютерних систем (віруси, хакерські атаки тощо); недовіра значної частини населення до технології електронного голосування; можливість маніпуляцій та стороннього втручання у результати волевиявлення; відсут- ність можливості отримати докази про правопорушення у випадку підоз- ри у фальсифікації та, відповідно, ефективно оскаржити правопорушення; значна затратність технології на етапі впровадження; недоступність Інтернету для значної частини населення; відсутність чи низький рі- вень комп’ютерної грамотності певних категорій громадян; збільшен- ня “цифрового розриву” суспільства. Доведено, що розширення сфери застосування різних форм електронного голосування, які вже активно впроваджуються в Україні, сприяти повнішому залученню населення до державно-громадського діалогу та політичного процесу насамперед мо- лоді — найбільш сприйнятливої до технологічних інновацій і, водночас, чи не найбільш скептично налаштованої щодо звичних демократичних інститутів.

У статті аналізується значення демократії крізь призму концепції інформаційного суспільства, як сучасної теорії та практики суспільного розвитку. Сучасний науково­технічний прогрес, посилення ролі знань та інформації справляє вплив на суспільні відносини, якість державного управління, рівень розвиненості громадянського суспільства. Таким чином, впровадження інформаційного суспільства сприяє посиленню забезпечення основних цінностей демократії, таких як: гласність, плюралізм, однодумство, досягнення консенсусу. Електронне урядування як форма інформаційного суспільства та сучасний прояв демократії дає змогу владі стати відкритою для громадян, оперативно реагувати на потреби населення, а громадянському суспільству відкривати нові можливості для участі в місцевому самоврядуванні та державному управлінні. Якість вимог громадян, що висуваються, та рішень, що приймаються владою, зростає через посилення інформаційних технологій, зростання ролі знання та ваги інтелектуального капіталу. Таким чином, можливість участі великої кількості освічених та обізнаних громадян в обговоренні та прийнятті суспільно значущих рішень, подолання технічних перешкод для реалізації та врахування думки меншості дає змогу надати сучасній демократії рис прямої демократії. Це унеможливить появи соціальних конфліктів та забезпечить стабільний розвиток суспільства.

Політичні технології найтіснішим чином пов'язані з процесом формування демократичного політичного суспільства і часто відображають умови розвитку політичної культури соціуму. У цій статті розглянуто та проаналізовано основні концепції політичних технологій, проведено аналіз сутності політичних технологій, розкрито поняття електронного уряду та фактори впливу на процес демократизації суспільства. У статті проводиться теоретичний аналіз концепцій політичних технологій, особливостей та умов впровадження в сучасних суспільствах, проблеми та перспективи розвитку, напрямів державної практики впровадження політичних технологій розглянуто в рамках проблеми демократизації суспільств. Визначним напрямом дослідження є виявлення засад, механізмів, принципів та методів політичних технологій у процесі розвитку демократичного суспільства, формування демократичної політичної свідомості, активізації політичної участі та формування інституційних форм політичної комунікації та суспільно-владної взаємодії. У рамках статті досліджуються аспекти електронної демократії на прикладі українських досягнень, специфіки формування електронного уряду, особливостей впровадження та функціонування в українській політичній системі. Акцентовано на особливостях застосування політичних технологій не як інтеракційних практик, а в контексті політичного впливу та маніпулювання електоральними настроями в процесі передвиборчих та PR-компаній. У статті досліджуються механізми державно-політичного розвитку політичних технологій на шляху модернізації та вдосконалення державно-політичних інституцій. Так само розглянуто політичні технології як організаційні засоби взаємодії, комунікації, зворотного зв'язку між громадянським суспільством та державною владою як інституційної умови забезпечення соціально-політичної стабільності в державі. Також увага приділяється світовій практиці та національному досвіду застосування політичних технологій державою в рамках модернізації політичних систем. У статті окреслюється потреба в широкому впровадженні політичних технологій задля запобігання деактуалізації та застарілості політичних інститутів та моделей. Автори зазначають, що ця концепція потребує детального розроблення як у теоретичній, так і в політико-правовій практиці.

Тирон В. А. Електронна демократія як механізм сучасного державотворення : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 052 "Політологія" / наук. керівник Ю. Г. Мальована. Запоріжжя : ЗНУ, 2022. 126 с.
UA : Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій спричинив появу великої низки ідей їхнього впровадження в політичне життя для збільшення ефективності держави, активізації та беззаперечення участі громадян в суспільно-політичному секторі, забезпечення необхідного рівня комунікації між державою та громадянським сектором та навпаки. Ідеї впровадження інструментів демократії в електронному вигляді, при електронній, по факту віртуальній, взаємодії втілилися в концепціях електронної демократії, електронного урядування, електронного парламенту. В умовах державотворення саме електронна демократія є перспективною альтернативою її застарілим формам, сучасним засобом та механізмом, що, як засвідчує досвід деяких країн світу, здатен сприяти розвитку країни, стати одним з ефективних інструментів оновлення держави з точки зору сучасних викликів і гострої потреби реагувати на них.
EN : The development of information and communication technologies has led to a number of ideas for their implementation in political life to increase the efficiency of the state, increase and the participation of citizens in the socio-political sector, ensure the necessary level of communication between state and civil sectors. The ideas of implementing the tools of democracy in electronic form, in electronic, in fact virtual, interaction were embodied in the concepts of e-democracy, e-government, e-parliament. In the context of state-building, e-democracy is a promising alternative to its outdated forms, modern means, and mechanism, which, as the experience of some countries shows, can promote the country's development, become one of the effective tools for state renewal in terms of modern challenges and urgent needs.