Добірка наукової літератури з теми "Ячмень озимий"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Ячмень озимий".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Ячмень озимий":
1
Яркова, Надежда Николаевна, Сергей Леонидович Елисеев та Ирина Вячеславовона Батуева. "Оптимизация структуры посевных площадей зерновых культур в Среднем Предуралье". Аграрная Россия, № 12 (19 жовтня 2015): 11–16. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2015-12-11-16.
Анотація:
В Среднем Предуралье использование агроприёмов, не требующих прямых затрат, приобретает важное значение. Одним из таких приемов является оптимизация структуры посевных площадей. В статье дается обоснование оптимизации структуры посевных площадей зерновых культур в Пермском крае в пользу более урожайных культур, таких как ячмень, овес и озимые зерновые. Замена преобладающих сортов той или иной культуры адаптивными сортами позволит без дополнительных затрат увеличить валовой сбор зерна. Сравнительные исследования, проведенные на протяжении шести лет, показали, что наиболее урожайными яровыми зерновыми культурами в Пермском крае на дерново-подзолистых среднеокультуренных почвах являются ячмень и овес. Их урожайность в среднем достоверно выше, чем у яровой пшеницы, соответственно на 0,63 (25 %) и 0,78 т/га (31 %). Оценка показателей структуры урожайности культур дает основание для заключения о том, что пшеница обладает меньшими компенсаторными возможностями для восстановления продуктивности посева в экстремальных условиях. Наиболее урожайной культурой в Предуралье является овес. Расширение посевов яровой пшеницы в центральных районах Пермского края в настоящее время необоснованно и приводит к существенным потерям валового сбора зерна. В условиях, когда всё зерно в регионе, за исключением семенного фонда, расходуется на корм животным, а продукция растениеводства неконкурентоспособна аналогичной, произведенной в основных зонах зернового производства, экономически целесообразно увеличить площади посева под ячменем и частично овсом. Расширение посевов озимой пшеницы и тритикале за счёт сокращения посевных площадей под яровой пшеницей позволит повысить спрос на продукцию озимых культур и оптимизировать севообороты.
2
Волошина, Татьяна А. "Озимая рожь как покровная культура для многолетних трав". Аграрная Россия, № 9 (17 жовтня 2018): 22–25. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2018-9-22-25.
Анотація:
Покровный посев многолетних трав является эффективным методом борьбы с сорняками. К числу заглушающих сорняки культур относится озимая рожь. Исследования проводили в степной климатической зоне Приморского края в 2015 – 2016 гг. Объектом исследований служили клевер луговой сорта Командор и овсяница луговая сорта Восточная. Опыты закладывали в двух повторениях. Опыт включал 4 варианта в 4-кратной повторности. Площадь делянки — 13 м2, под опытом — 270 м2. Установлено, что озимую рожь можно использовать как покровную культуру для клевера и овсяницы (в большей степени для клевера). Более ранняя уборка озимой ржи способствует лучшему развитию многолетних трав и снижению болезней на 5 %. К концу 1-го года жизни клевер после озимой ржи был выше на 10,8 см, овсяница — на 3,4 см, чем после ячменя. Освещенность трав на уровне почвы под покровом ржи больше на 1411 – 2589 лк. Озимая рожь не оказывает влияния на зимостойкость многолетних трав 2-го года жизни — она была практически одинаковой. Урожайность зеленой массы клевера после ржи на 2-й год жизни несущественно уступает урожайности после ячменя на 0,3 т/га, овсяницы существенно — на 2,6 т/га. В вариантах с рожью количество сорняков больше на 30 г/м2 в посевах клевера и на 10 г/м2 в посевах овсяницы.
3
Куницин, Николай Алексеевич, Ольга Александровна Минакова, Людмила Валерьевна Александрова та Татьяна Николаевна Подвигина. "Агрохимические аспекты последействия различных систем удобрения в условиях длительного полевого опыта с сахарной свеклой на черноземе выщелоченном ЦЧР". Аграрная Россия, № 6 (18 червня 2021): 18–24. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2021-6-18-24.
Анотація:
В результате исследований, проведенных в 2019 – 2020 гг. в зернопаропропашном севообороте лесостепи ЦЧР, установлено, что длительное применение минеральных удобрений и навоза в зерносвекловичном севообороте стационарного опыта (1936 г. закладки) при их последействии привело к изменению содержания NPK и pH чернозема выщелоченного под озимой пшеницей в звене с паром и под ячменем. В наибольшей степени отмечено повышение содержания минерального азота, несколько меньше — P2O5, менее всего — K2O. Под ячменем изменения эффективного плодородия отмечены в большей степени, чем под озимой пшеницей. Улучшение обеспеченности растений подвижными формами NPK привело к увеличению урожайности зерна озимой пшеницы на 7,38 – 57,7 % (на 0,27 – 2,11 т/га) и ячменя на 13,0 – 59,1 % (на 0,39 – 1,78 т/га) относительно неудобренного варианта, а сбора сухого вещества основной и побочной продукцией — на 11,9 – 72,6 и 13,9 – 83,3 % соответственно. Наибольшую прибавку урожайности зерна озимой пшеницы обеспечивало применение в севообороте N135P135K135 под сахарную свеклу совместно с 25 т/га навоза в пару и N190P190K190 под сахарную свеклу, ячменя — также и N90P90K90 под сахарную свеклу и 25 т/га навоза в пару. Согласно уравнениям регрессии величина урожая ячменя в большей степени, чем озимой пшеницы, зависела от доз удобрений, применяемых в севообороте. Содержание подвижных форм P2O5 и K2O в почве оказывало наиболее значительное влияние на урожайность ячменя, тогда как содержание NPK не оказывало влияние на урожайность зерна озимой пшеницы.
4
Єрашова, М. В. "ФОРМУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ СТРУКТУРИ ВРОЖАЙНОСТІ РІЗНИХ СОРТІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД УМОВ ВИРОЩУВАННЯ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (25 червня 2021): 86–92. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.02.11.
Анотація:
У статті наведено результати аналізу елементів структури врожайності сортів пшениці озимої Коханка, Місія одеська та Пилипівка, які висівали по чорному пару (на фоні передпосівного внесення повного добрива N30P60K30) та після ячменю ярого (N60P60K30) з подальшим підживленням посівів після обох попередників наприкінці фази кущіння рослин N60 локально. Дослідження проводили 2016–2018 рр. у Державному підприємстві «Дослідне господарство «Дніпро» Державної установи Інститут зернових культур НААН у ланці сівозміни чорний пар – пшениця озима – ячмінь ярий – пшениця озима. Виявлено, що у всі роки досліджень по чорному пару порівняно з посівами після ячменю ярого більшими були такі показники, як висота рослин та густота продуктивного стеблос-тою. Так, за умови вирощування пшениці озимої по чорному пару висота рослин у сорту Коханка за-лежно від року досліджень варіювала в межах 79,9–85,3 см, сорту Місія одеська – 86,2–89,0 см, а сорту Пилипівка була найбільшою та становила 95,7–105,6 см. Після ячменю ярого значення цього показника відповідно до сорту дорівнювали 70,0–76,1; 76,5–77,9 та 81,2–89,9 см. Кількість продук-тивних стебел із розрахунку на 1 м2 у сорту Коханка при вирощуванні по чорному пару змінювалася залежно від років досліджень у межах 561,5–643,0 шт., у сорту Місія одеська – 507,2–612,6, а в сорту Пилипівка – 556,6–644,5 шт. Після стерньового попередника значення цього показника відповідно до сортів зменшувалися на 139,5–249,3 шт.; 72,7–204,0 шт. та 72,7–204,0 шт. За експеримен-тальними даними, в умовах 2016 р. порівняно з іншими у рослин пшениці озимої після обох попередни-ків закладалося найбільше зерен у колосі (до 33,9–43,6 шт. по чорному пару та 39,5–50,0 шт. після ячменю ярого), але маса 1000 зерен була найменшою, особливо після непарового попередника (27,9–33,9 г). Загалом 2016 р. формувалися максимальні показники біологічної врожайності, які становили по чорному пару залежно від сортів 730,9–855,1, а після ячменю ярого – 564,5–653,3 г/м2. При вирощуванні пшениці озимої по чорному пару кожного року за рівнем біологічної врожайності мали перевагу різні сорти. Водночас після ячменю ярого кращі результати у всі роки досліджень одержували при використанні в посівах сорту Пилипівка.
5
Господаренко, Г. М., А. Т. Мартинюк та В. П. Бойко. "ПРОДУКТИВНІСТЬ ПОЛЬОВОЇ СІВОЗМІНИ У РАЗІ КАЛІЙДЕФІЦИТНОЇ СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (26 березня 2021): 28–36. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.03.
Анотація:
Висвітлено результати досліджень впливу тривалого (8 років) застосування калійдефіцитної системи удобрення в умовах Правобережного Лісостепу України на зміну параметрів фізико-хімічних і агрохімічних показників чорнозему опідзоленого важкосуглинкового та продуктивність польової сі-возміни (пшениця озима, кукурудза, ячмінь ярий, соя). Встановлено, що використання чорнозему опідзоленого для вирощування польових культур за різних умов удобрення не змінює ємності ґрунто-вого вбирного комплексу, але спричиняє його структурну перебудову. Перед закладанням досліду єм-ність ҐВК у шарі 0–20 см на 10,1 % визначалася іонами водню, а через вісім років у разі середньоріч-ного внесення N110P60K80 їх частка підвищилась до 14,8 %. Калійний режим ґрунту залежав від видів і доз добрив, що застосовувалися в сівозміні. Найбільше на нього впливали дози калійних добрив. Так, на ділянках без добрив у кінці другої ротації 4-пільної сівозміни вмісту рухомих сполук калію у ґрунті зменшився порівняно з вихідним значенням на 6 %, а у разі внесення N110P60, N110P40 і N110P60K80 на 1 га площі сівозміни – відповідно на 14; 5 і 3 %. Тривале (з 2010 р.) застосування мінеральних добрив у дозі N110P60K80 на 1 га площі сівозміни в середньому за 2016–2018 рр. сприяло підвищенню врожайності пшениці озимої на 3,68 т/га, кукурудзи – на 8,34, ячменю ярого – на 2,05 і сої на 1,31 т/га, врожай-ність на контролі без добрив відповідно 3,57 т/га; 4,73; 3,37 і 1,71 т/га. При цьому калійні добрива на азотно-фосфорному тлі в дозі 40 кг/га д. р. сприяли підвищенню врожайності пшениці озимої, кукурудзи, ячменю ярого та сої відповідно на 7; 12; 5 і 3 %, а продуктивність сівозміни підвищилася на 8 %. Подальше підвищення дози калійних добрив до 80 кг/га д. р. підвищувало її продуктивність лише на 4 %. Для забезпечення продуктивності польової сівозміни на рівні 7,55 т з. од/га необхідно що-річно на 1 га площі сівозміни вносити калійні добрива в дозі 40 кг/га д. р. (під пшеницю озиму 40, куку-рудзу – 55, ячмінь ярий – 35 і сою – 30) на тлі N110P60 і заробляння у ґрунт нетоварної частини урожаю.
6
Панфілова, А. В., В. В. Гамаюнова та А. В. Дробітько. "УРОЖАЙНІСТЬ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОПЕРЕДНИКА ТА БІОДЕСТРУКТОРА СТЕРНІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (27 вересня 2019): 18–25. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.03.02.
Анотація:
Стаття присвячена дослідженню підвищення врожайності пшениці озимої шляхом добору попе-редників та застосування Біодеструктора стерні за рахунок покращення поживного режиму ґрунтута активізації його мікробіологічної діяльності. Експериментальні дослідження тривали впродовж2011–2016 рр. на дослідному полі Миколаївського НАУ. Об’єктом досліджень була пшениця озимасорту Кольчуга. Технологія її вирощування, за винятком досліджуваних факторів, була загально-прийнятою відповідно до зональних рекомендацій для Південного Степу України. Схема дослідувключала наступні варіанти: фактор А – культура попередник: 1. Ячмінь ярий; 2. Горох. Фактор В –обробка післяжнивних рештків: 1. Обробка водою − контроль; 2. Обробка Біодеструктором стерні(ПП «БТУ-Центр», Україна). Після збирання культур попередників − ячменю ярого та гороху, після-жнивні рештки цих культур обробляли Біодеструктором стерні (ПП «БТУ-центр», Україна) у дозі 2літри біопрепарату з додаванням 3,0 кг аміачної селітри з витратою робочого розчину 300 літрів на1 га, після чого проводили дискування рештків важкою дисковою бороною БДТ-7 на глибину10−12 см. Варто зазначити, що валовий вміст у рослинних рештках основних елементів живленнязначно залежить від біологічних особливостей культур і рівнів їхніх урожаїв. У процесі дослідженьвизначено, що в середньому за роки дослідів та по фактору обробки післяжнивних рештків біоде-структором, після ячменю ярого у ґрунті містилось 11,2 мг/кг ґрунту нітратів, 52,2 мг/кг рухомогофосфору та 238,5 мг/кг ґрунту обмінного калію, що відповідно на 13,8; 11,8 та 14,2 % менше, ніж уґрунті варіанту розміщення пшениці озимої після гороху. Проведені нами дослідження свідчать, щокількість азот-фіксаторів у ґрунті зростала під дією обробки післяжнивних рештків ячменю ярогота гороху Біодеструктором стерні. Так, у варіантах без застосування біопрепарату у 0–10 см шаріґрунту досліду налічувалося 24,9 · 106–32,5 · 106 шт. / 1г ґрунту азот-фіксаторів, а у шарі 10–20 см –21,8 · 106–30,7 · 106 шт. / 1 г ґрунту, що відповідно на 13,4 · 106–14,1 ·106 та 14,0 · 106–14,2 · 106 шт. / 1 г ґрунту або 30,3–35,0 та 31,6–39,1 % менше порівняно з їх кількістю у ґрунті варі-антів із застосуванням Біодеструктора стерні. Необхідно зазначити, що використання гороху яккультури-попередника під пшеницю озиму забезпечує дещо більшу кількість азотфіксаторів порівня-но з ячменем ярим – у шарі ґрунту 0–10 см на 7,6–8,3 · 106 шт. / 1 г ґрунту або 17,8–23,4 %, а у шарі10–20 см − на 8,9 – 9,1·106 шт. / 1 г ґрунту або 20,3 – 29,0 % залежно від обробки післяжнивних реш-тків. Визначено, що як в окремі роки вирощування, так і в середньому за п’ять років, врожайністьзерна пшениці озимої вищою формувалася за розміщення її по гороху. Після ячменю ярого вона булана 1,19–1,41 т/га або 39,6−41,2 % нижчою залежно від варіанту застосування Біодеструктора сте-рні. Урожайність пшениці озимої закономірно зростала за умови проведення обробки післяжнивнихрештків попередників біопрепаратом. У середньому за роки дослідження у разі вирощування пшени-ці озимої після ячменю ярого і застосування Біодеструктора стерні урожайність зерна збільшиласяна 0,45 т/га або на 20,9 %, а після гороху – на 0,67 т/га або 18,8 % порівняно з варіантом обробкистерні лише водою.
7
Гангур, В. В., О. І. Лень та М. В. Гангур. "ВПЛИВ РІЗНИХ СИСТЕМ ОБРОБІТКУ НА ПОЖИВНИЙ РЕЖИМ ҐРУНТУ ПІД ПШЕНИЦЕЮ ОЗИМОЮ ТА ЯЧМЕНЕМ ЯРИМ В ЗОНІ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (25 березня 2022): 38–44. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2022.01.04.
Анотація:
Пріоритетним напрямком сучасного землеробства є пошук резервів збільшення врожайності польових культур за одночасного покращення родючості ґрунту. До технологічних заходів, за допомогою яких можна досягти реального підвищення родючості ґрунту, а також більш повного розкриття біологічного потенціалу продуктивності сільськогосподарських культур, належить раціональний обробіток ґрунту, зокрема мінімальний. Технологія мінімального обробітку ґрунту під пшеницю озиму (Triticum aestivum L.) та ячмінь ярий (Hordeum vulgare L.) повинна враховувати біологічні особливості культур та біокліматичний потенціал регіону. Метою досліджень було з’ясувати вплив різних способів основного обробітку грунту на зміну поживного режиму у посівах пшениці озимої та ячменю ярого в умовах Лівобережного Лісостепу. За результатами досліджень встановлено, що за мінімального обробітку ґрунту під пшеницю озиму, а також системи Mini-till і No-till вміст в ґрунті азоту, що легко гідролізується в шарі ґрунту 0–20 см був вищим, порівняно з класичною, відповідно на 1,6, 3,0 і 2,4 %. Поряд з цим відзначено зворотну тенденцію щодо вмісту азоту в шарі ґрунту 20–40 см за мінімалізованих систем обробітку ґрунту відносно класичного. В досліді виявлено, що за вмістом у ґрунті рухомого фосфору, найбільш вираженою є різниця між класичним обробітком ґрунту та No-till. Дослідженнями встановлено, що безполицевий обробіток ґрунту під пшеницю озиму сприяв збільшенню вмісту обмінного калію в шарі ґрунту 0–20 см на 1,7–6,2 %, порівняно із класичним обробітком. В шарі ґрунту 20–40 см цей показник був порівняно стабільним за варіантами обробітку ґрунту. В досліді із ячменем ярим спостерігали подібні тенденції щодо зміни вмісту азоту, фосфору і калію у шарі ґрунту 0–20 і 20–40 см, а також розподілу цих елементів по профілю ґрунту залежно від систем основного обробітку.
8
Поспєлов, С. В., Л. М. Левченко, Т. О. Чайка, А. А. Перепелиця, В. О. Шандиба та К. М. Попова. "ПРОДУКТИВНІСТЬ КУЛЬТУР У КОРОТКОРОТАЦІЙНИХ СІВОЗМІНАХ ЗАЛЕЖНО ВІД ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ Й УДОБРЕННЯ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2020): 69–79. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.08.
Анотація:
Уперше для умов Лівобережного Лісостепу України у тривалому стаціонарному досліді на чорноземітиповому слабкосолонцюватому встановлено вплив способів обробітку ґрунту на продуктивність цук-рових буряків, урожайність озимої пшениці, ячменю й еспарцету залежно від фонів їхнього удобрення вкороткоротаційних сівозмінах. Подальшого розвитку набуло питання впливу способів основного обробі-тку ґрунту на водні й агрохімічні його показники, науково обґрунтовано проведення плоскорізної оранки,комбінованого обробітку ґрунту на фоні застосування органічної та мінеральної системи удобрення.Виявлено особливості процесів формування фітоценозів цукрових буряків, озимої пшениці і ячменю, по-ширення в них хвороб залежно від обробітку ґрунту і доз удобрення. Значна роль у підвищенні продукти-вності цукрових буряків, озимої пшениці, ячменю й інших культур сівозміни належить ефективному об-робітку ґрунту й удобренню, що впливає на забезпечення рослин вологою і поживними речовинами упро-довж їхньої вегетації, на формування фіто-санітарного стану посівів. Вивченню цих проблем були прис-вячені дослідження В. Ф. Зубенка, М. К. Шикули, О. Г. Тараріко, А. Д. Балаєва, А. М. Малієнка,С. П. Танчика, Ю. П. Манька, В. М. Якименка, Л. А. Барштейна, І. С. Шкаредного, І. Д. Примака,Я. П. Цвея та інших. Наразі для різних зон бурякосіяння України застосовуються різні системи обробіт-ку ґрунту й удобрення цукрових буряків і інших культур зерно-бурякової сівозміни, які змінюються і удо-сконалюються, зважаючи на ефективність обробітку ґрунту та правильний розподіл добрив між окре-мими культурами в полях сівозміни, а також природно-кліматичні умови конкретного району. Водночасу короткоротаційних сівозмінах система обробітку ґрунту залежно від системи удобрення як під цукро-ві буряки, так і під озиму пшеницю, ячмінь, розроблена й вивчена ще недостатньо. Залишається не-розв’язаним питання ефективності плоскорізного обробітку ґрунту, оранки, комбінованого його обробі-тку відповідно до чергування культур у короткоротаційних сівозмінах. На розв’язання цих актуальнихпитань і були направлені наші дослідження. Польові дослідження проводили у стаціонарному досліді Ве-селоподільської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків На-ціональної академії аграрних наук України упродовж 2013–2016 рр. у короткоротаційних зерно-бурякових сівозмінах із різними способами основного обробітку ґрунту під цукрові буряки, озиму пшени-цю, ячмінь і еспарцет залежно від фонів їхнього удобрення. Основним методом досліджень був польовийстаціонарний дослід, який доповнювався аналізами за загальноприйнятими в агрохімії, рослинництві таземлеробстві методиками. Станція територіально розміщена в Семенівському районі Полтавської об-ласті в Південно-східній частині Лівобережного Лісостепу України. У короткоротаційній плодозміннійсівозміні проведення оранки на глибину 30–32 см під цукрові буряки і плоскорізного розпушення на20–22 см під зернові культури на фоні унесення під буряки N140P90K90 + солома забезпечило найвищу про-дуктивність цукрових буряків: урожайність коренеплодів та збір цукру становили 39,9 т/га та 6,83 т/гавідповідно.
9
Астахова, Я. В., І. І. Гасанова та А. О. Кулик. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД СТРОКІВ СІВБИ ТА УДОБРЕННЯ В ПІВНІЧНОМУ СТЕПУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (31 грудня 2021): 91–97. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.04.11.
Анотація:
У статті наведено результати трирічних досліджень щодо впливу строків сівби та мінерального живлення на урожайність і економічну ефективність вирощування сортів пшениці м’якої озимої Ластівка одеська та Голубка одеська і твердої Бурштин по чорному пару та після ячменю ярого в Північному Степу. Пшеницю озиму висівали у три строки – 7, 22 вересня та 7 жовтня. Варіанти удобрення: 1 – без внесення добрив (контроль); 2 – передпосівне внесення добрив (по чорному пару – N30P60K30, після ячменю ярого – N60P60K30); 3 – система удобрення (на фоні передпосівного внесення мінеральних добрив: по чорному пару підживлення N30 локально наприкінці фази кущіння рослин, після ячменю ярого – N30 ранньою весною по мерзлоталому ґрунту (МТҐ) + N30 локально). На основі проведених досліджень встановлено, що найвищі врожайність та чистий дохід при вирощуванні всіх сортів пшениці озимої як по чорному пару, так і після ячменю ярого забезпечується застосуванням системи удобрення посівів, що передбачає передпосівне внесення повного добрива та весняні азотні підживлення. Внесення мінеральних добрив після обох попередників сприяло підвищенню урожайності і поліпшенню класу зерна у пшениці м’якої озимої до другого-третього, а у разі вирощування пшениці твердої озимої – в окремих випадках і до першого класу. Мінімальні значення економічної ефективності у всіх сортів пшениці озимої у дослідах отримано у варіантах без добрив. Вища економічна ефективність вирощування пшениці озимої після обох попередників у сортів Ластівка одеська та Бурштин була отримана за умови сівби в оптимальний строк (22 вересня), а у сорту Голубка одеська – в допустимо ранній (7 вересня) та оптимальний строк (22 вересня). Після ячменю ярого найвищу ефективність вирощування забезпечував сорт Голубка одеська, який на удобрених ділянках формував зерно третього класу якості при урожайності 4,81–6,05 т/га та рентабельності виробництва 121–145 %.
10
Сабитов, М. М. "Агрофизические, агрохимические, биологические свойства почвы и урожайность зерновых культур в условиях лесостепи Среднего Поволжья". Научные труды по агрономии 2, № 2 (2019): 12–18. http://dx.doi.org/10.37574/2658-7963-2019-2-12-18.
Анотація:
В Ульяновском НИИСХ с целью определения влияния предшественников на агрофизические, агрохимические, биологические свойства почвы и урожайность зерновых культур в условиях лесостепи Среднего Поволжья, выполнены исследования в 2016-2018 гг. В стационарных опытах изучали влияние люцерны на основные агрофизические, биологические параметры плодородия почвы, продуктивность и качество зерна. Опытный участок – чернозем выщелоченный, содержание гумуса 6,35%, рН – 6,8, содержание фосфора – 22,5, калия – 11,9 мг/100 г почвы (по Чирикову). Возделывание зерновых культур по многолетним травам позволяет обеспечить более выравненное распределение плотности в пахотном горизонте (1,10-1,12 г/см3). Наилучшая влагообеспеченность была на озимой пшенице. В пахотном слое весной она составила 45,8 мм в метровом – 142,1 мм. В фазу полной спелости запасы влаги в пахотном слое почвы были выше на 58,0-64,0% на яровой пшенице и ячмене, чем на озимой, а в метровом слое эта разница сглаживалась. Наибольшее накопление нитратной формы азота в пахотном слое было под озимой пшеницей – 4,49 мг. Самые низкие значения содержания нитратного азота установлены под ячменем (3,32 мг/100 г почвы). Содержание подвижного фосфора в почве изучаемых вариантов было достаточно высоким – 15,8-26,4 мг, а обменного калия 7,5-8,8 мг/100 г. За счет заделки пожнивно-корневых остатков (ПКО) от 2,45 до 10,6 т/га и питательных элементов в органической массе (азота – 41,3 кг, фосфора – 12,2, калия – 29,1 кг/т) обеспечивалось сохранение и поддержание запасов питательных веществ в черноземе. Выращивание многолетних бобовых трав, оставление соломы и пожнивно-корневых остатков в севообороте, привели к росту биологической активности в пахотном горизонте. Усовершенствованные приёмы возделывания озимых, яровых культур способствовали увеличению сбора качественной продукции с единицы площади на 1,5-2,0% и увеличению выхода всей продукции на 15-20%.
Дисертації з теми "Ячмень озимий":
1
Корхова, Маргарита Михайлівна, Олександр Олександрович Іщук, Маргарита Михайловна Корхова, Александр Александрович Ищук, Margarita Korkhova та Alexander Ishchuk. "Стан та перспективи виробництва насіння ячменю озимого в Миколаївській області". Thesis, 2017. http://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/2683.
Анотація:
В тезах наведено результати статистичного аналізу Державного реєстру сортів ячменю озимого. Проведено аналіз стану виробництва насіння ячменю озимого в Миколаївській області та сортозамінаВ тезисах представлены результаты статистического анализа государственного реестра сортов ячменя зимой. Проведен анализ состояния производства семян озимого ячменя в Николаевской области и сортовой замены.
The theses contain the results of the statistical analysis of the state register of varieties of barley of winter. The analysis of the condition of production of winter barley seeds in the Mykolaiv region and varietal substitution was carried out.
Частини книг з теми "Ячмень озимий":
1
Zaiets, S. O., and O. L. Rudik. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ЕЛЕМЕНТІВ БІОЛОГІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ, ЯЧМЕНЮ ОЗИМОГО ТА СОЇ В УМОВАХ ЗРОШЕННЯ ПІВДНЯ УКРАЇНИ." In SCIENTIFIC DEVELOPMENTS OF UKRAINE AND EU IN THE AREA OF NATURAL SCIENCES, 203–22. Izdevnieciba “Baltija Publishing”, 2020. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-588-73-0/1.11.
Звіти організацій з теми "Ячмень озимий":
1
СВИРИДОВ, В. И. ДЕФИЦИТ ГУМУСА В ПОЧВЕ КАК ПРАКТИЧЕСКАЯ ПРОБЛЕМА ПОЛУЧЕНИЯ ПЛАНИРУЕМОГО КОЛИЧЕСТВА ПРОДУКЦИИ ПОЛЕВОДСТВА В РЕГИОНАХ ЛЕСОСТЕПИ И СТЕПИ ЕВРОПЕЙСКОЙ ТЕРРИТОРИИ РОССИИ. DOI CODE, 2021. http://dx.doi.org/10.18411/issn1997-0749.2021-03-02.
Анотація:
Проведенный автором на основе областных статистических сборников анализ динамики структуры посевных площадей по подзонам лесостепной и степной зон европейской части Российской Федерации за 2010-2018 гг. показал, что по мере вхождения России в мировой аграрный рынок сельхозтоваропроизводители все больше концентрируют свое внимание на выращивании лишь тех культур, которые гарантируют достижение наивысших экономических результатов: из группы зерновых это озимая пшеница, ячмень, кукуруза, из группы технических – подсолнечник, соя, рапс. Отмечается также тенденция устойчивого снижения в лесостепных и степных регионах ЕТР доли многолетних и однолетних трав и чистого пара в общей площади пахотных угодий. С целью оптимизации структуры посевных площадей на основе эколого-экономико-математического моделирования в работе предлагается оценочная шкала сельскохозяйственных культур по балансу гумуса при сложившейся в среднем за 2014-2018 гг. их урожайности в разрезе шести типичных административных регионов. Она свидетельствует о том, что баланс гумуса в почве практически по всем возделываемым культурам является отрицательным с дефицитом в лесостепной зоне от 280 до 920 кг/га в группе зерновых и от 1130 до 2020 кг/га в группе пропашных культур, а в степной зоне – от 450 до 870 и от 1350 до 1860 кг/га, соответственно. Даже многолетние травы, отличающиеся наибольшей способностью накапливать органическое вещество, при фактической их низкой урожайности в большинстве случаев не обеспечивают бездефицитный баланс почвенного гумуса. Безусловно, эти данные, полученные расчетным путем, следует рассматривать как ориентировочные и их целесообразно проверять экспериментально для каждого конкретного региона и соответствующего уровня урожайности выращиваемых культур.