To see the other types of publications on this topic, follow the link: Авторські прийоми.
Journal articles on the topic 'Авторські прийоми'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Авторські прийоми.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Karach, Nataliia. "Психопоетикальна система І. Вільде у повісті «Метелики на шпильках»". Філологічний дискурс, № 9 (17 квітня 2019): 90–98. http://dx.doi.org/10.31475/fil.dys.2019.09.08.
Full textAbstract:
У статті аналізуються індивідуально-авторські особливості психопоетики І. Вільде у повісті «Метелики на шпильках», окреслюються художні шукання авторки у відтворенні дискретної психіки людини в час становлення її особистості як складної психічної структури, визначаються художні засоби і прийоми психологізації з метою відтворення моментальних зрізів свідомості персонажів, їхніх внутрішніх конфліктів, суб’єктивних вражень та екзистенційних станів, простежуються елементи психологічної метафоризації і символізації.
2
Сіренко, Є. І. "Євген Станкович. Поема-концерт для скрипки та оркестру: авторські прийоми тембрової драматургії". Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, № 3 (2014): 225—.
Find full text
3
Сіренко, Є. І. "Євген Станкович. Поема-концерт для скрипки та оркестру: авторські прийоми тембрової драматургії". Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, № 3 (2014): 225—.
Find full text
4
Сіренко, Є. І. "Євген Станкович. Поема-концерт для скрипки та оркестру: авторські прийоми тембрової драматургії". Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, № 3 (2014): 225—.
Find full text
5
Слижук, Олеся. "Трагедія війни очима дитинства в сучасній українській прозі для дітей та юнацтва". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 11 (19 вересня 2018): 223–30. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v11i0.2073.
Full textAbstract:
У статті розкривається проблема відображення воєнних подій крізь призму дитячого сприйняття в сучасних українських прозових творах, призначених для дитячого й підліткового читання. Порівнюються авторські оповідні стратегії та риси автобіографізму як прийоми художнього письма в повісті В. Рутківського «Потерчата» та в романі С. Жадана «Інтернат». Обґрунтовується, що, незважаючи на змалювання воєнних подій із різних часових площин, в сучасній українській прозі простежується тенденція до вираження думки про війну як трагедію для дитини, дорослого й цілого людства та вітаїстичні погляди на майбутнє.
6
Кокнова, Т. А. "СВОЄРІДНІСТЬ АВТОРСЬКОГО ПОЕТОНІМІКОНУ В КАЗКАХ ДЖ. РОЛІНГ ТА П. ТРЕВЕРС". Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 132–37. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-19.
Full textAbstract:
У статі вивчається жанрова своєрідність авторських казок Дж. Ролінг «Гаррі Поттер та філософський камінь» та П. Треверс «Мері Поппінс» з позиції поетонімікону. У процесі дослідження авторка встановлює, що найважливішою особливістю мови як фольклорних, так і літературних казок виступає контекстуальна поетонімізація апелятивів. Проаналізовано вживання зоопоетонімів, що виступають головним поетонімічним конституентом казок про тварин не тільки у фольклорі, а й в авторській казці. Аналіз матеріалу казок свідчить, що в багатьох авторських казках поетонімічних апелянтів набагато більше, ніж особистих імен. Авторка вважає, що в системі власних назв фантастичних і літературних казок специфічною є емоційно-експресивна функція, за допомогою якої створюються імена героїв за їхніми фізичними, біологічними, моральними, інтелектуальними характеристиками, за соціальною, національною приналежністю, родинними зв’язками. Важливою рисою, яка об’єднує фольклорну і авторську казку, є використання прийому буквального осмислення імені або ж використання імен, які говорять самі за себе. У статі наведено характерні риси, загальні для поетонімікону літературної казки (обов’язкова присутність онімізованих апелятивів; зоопоетонімів; топопоетонімів; наявність імен, створення яких пов’язане з фізичними, психічними, біологічними, моральними, інтелектуальними характеристиками персонажа; наявність вигаданих істот з невмотивованими іменами; соціальне розмежування імен). Авторка також розглядає поняття мовної гри, аналізує її функцію в мові персонажів авторських казок, визначає ознаки мовної гри – гнучкість і саморегулюючу силу системного механізму, спонтанність, характеризує її різновиди (мовний жарт, поетонімічна, онімічна гра). У ході дослідження встановлено, що онімічна мовна гра в авторській казці може реалізовуватися на декількох рівнях, а саме: на фонетичному, слово-утворювальному і лексичному. На фонетичному рівні мовна гра реалізується за допомогою низки прийомів, таких як анаграма, паліндром, звуконаслідування. На словотвірному рівні мовна гра проявляється в словотворчих способах суфіксації та словосполучення. На лексичному рівні мовна гра створюється завдяки розбіжності семантичного наповнення мотивуючої і мотиваційної основ в акті словотворення (обігравання внутрішньої форми власних імен, обігравання конотативних власних назв, стилізація власних імен). Зроблено висновок про те, що жанрова роль власних назв як у фольклорному тексті, так і в тексті авторської казки належить антропоетонімам, топопоетонімам і зоопоетонімам.
7
Kiknavelidze, Kateryna Olehivna. "МІСЦЕ ФЕНОМЕНА СКРИПКОВОГО КАВЕРА У ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІЙ СИСТЕМІ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА". Музичне мистецтво і культура 1, № 31 (2020): 172–84. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-1-14.
Full textAbstract:
Мета статті – виявити місце феномена кавера у жанрово-стильовій системі музичного мистецтва. Методологія дослідження передбачає поєд- нання історичного та теоретичного музикознавчих підходів, зумовлюється проблемами жанрово-стильової природи музики та виконавського стилю. До кола методів залучається інтерпретативний підхід у єдності з питан- нями про авторське призначення музично-виконавської творчості. Наукова новизна зумовлюється тим, що кавер розглянуто з позицій його одночасної жанрової та стильової приналежності. З огляду на те, що кавер-музика зародилася завдяки виконавській інтерпретації, ми пропонуємо розгляда- ти її як категорію суто виконавської поетики. Кавер визначається як інтерпретативний стиль, що відповідний новому жанровому напряму ви- конавської творчості. Так виникає нове виконавське уявлення про катего- рію жанрового стилю. Як жанровий стиль кавер виникає завдяки тому, що провідним стає виконавське авторське начало, тобто специфічний жанровий образ виконавця. Саме тут кавер-стиль набуває авторських рис, але ці авторські риси залишаються у жанрових умовах кавер-музики, кавер-виконавства. Висновки. Кавер перетнув межу у русі від жанру до стилю, адже він є одночасно виконавським і жанром, і стилем. Спочатку це був окремий прийом, але потім кавер-способи самі по собі стали ціка- вими виконавцям, котрі бажали власними мовними засобами привертати увагу слухацької та глядацької аудиторії, зосереджуючи сприйняття на собі, потім на тому музичному матеріалі, який використовується. Як ав- тономна жанрова сфера кавер-музика базується на виконавській поетиці, що примушує рухатися від прийому-способу-методу до нового цілісного об- раза, тобто до стильового рішення. Кавер за своєю природою тяжіє саме до виконавського розуміння жанрового стилю, тобто як музично-творча категорія постає виконавським жанром, що передбачає власні автономні способи (засоби) композиції.
8
Мочернюк, Наталія. "ПОЕТИЧНА ЗБІРКА ЯК ІНТЕРМЕДІАЛЬНИЙ ПРОЕКТ: ДОСВІД ВАСИЛЯ ХМЕЛЮКА". Українознавчі студії, № 19 (29 березня 2018): 176–87. http://dx.doi.org/10.15330/ukrst.19.176-187.
Full textAbstract:
У статті розглянуто поетичну збірку Василя Хмелюка «1926, 1928, 1923».У центрі уваги – питання, пов’язані з дизайном книги, співвідношенням міжсловом і зображенням. Оформлення до збірки виконав художник-графік ЮрійВовк. Відзначено урбаністичні мотиви книжки. Особливу увагу звернуто наостанню частину збірки «1923», у яку увійшли найекстравагантніші твори.Помітні бурлескні тенденції, що спрямовані на контакт-конфлікт з читачем.Технології представлення тексту у Хмелюка дуже цікаві й багатозначні. В окремих рядках збірки проявляються властиві футуристам шрифтові пошуки,увага до графічних еквівалентів тексту, уведення математичних знаків і цифр утекстову тканину. Поет руйнує традиційний синтаксис і порушує правилапунктуації. Найоригінальнішим щодо проникнення зображального ряду у словесний може вважатися вірш «Купуйте овочі», в якому автор експериментує ізпобудовою і розміщенням рядків, шрифтом, ілюстративним матеріалом. Хмелюкреагує і на новації дадаїзму («Статичний момент сили», «Рибацька хвала», «Гімні високій валюті»). Окремі вірші можна інтерпретувати у світлі практики сюрреалізму («Моя історія», «Парад»). Несподівана асоціативність, алогічні поєднання візуальних образів, тотальна іронія – ознаки сюрреалістичних експериментів поета. Усі авторські прийоми працюють на ефект приголомшеності таепатаж читача. Юрій Вовк підхоплює ініціативи поета, його ілюстрації єадекватними до поетики циклів. Підсумовано, що засоби візуального вираження вцій книзі, виготовленій за допомогою гектографа, вказують на причетністьавтора до футуризму. Помітні у творчій практиці Хмелюка дадаїстські тасюрреалістичні експерименти.
9
Щербина, Віталій, та Олена Чабан. "Формування емоційного світу дитини в педагогічній творчості Василя Сухомлинського". New pedagogical thought 108, № 4 (2022): 146–51. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-108-4-146-151.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз проблеми формування емоційного світу дитини в педагогічній творчості Василя Сухомлинського. Схарактеризовано основні праці педагога («Серце віддаю дітям», «Павлиська середня школа», «Методика виховання колективу»), в яких викладено та доведено на практиці положення про те, що від активності особистості дитини залежить формування її емоційного світу. Доведено, що в різні періоди вікового розвитку дитини основою її розвитку виступає різноманітність видів діяльності (гра, навчання тощо), від яскравості та насиченості якої залежить формування емоційного світу дитини. 
 Окреслено, що в Павлиші видатним педагогом була розроблена й зреалізована чітка цілеспрямована освітня система, всі складники якої (форми, методи, прийоми, засоби) ґрунтувалися на народно-педагогічних і гуманістичних засадах, а також мали дитиноцентричний характер. Мету окресленої вище системи педагог убачав у формуванні радісного й позитивного ставлення дитини до життя. У зв’язку з цим поряд із традиційними підходами В. Сухомлинський застосовував нові авторські методики, як-от складання казок, етичні бесіди, культуру бажань та ін. 
 Розкрито творчі ідеї педагога стосовно зв’язку емоційно-вольової складової у формуванні особистості школярів із прагненням до самовиховання. Визначено напрями та засоби актуалізації емоційно-вольових передумов становлення особистості дитини як суб’єкта виховання. Описано можливість урахування виявлених вікових та індивідуальних особливостей особистості школяра як суб’єкта виховання в сучасній школі.
10
Воронцов, А. І., та В. А. Коломоєць. "МОТИВАЦІЯ СТУДЕНТІВ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ДО ЗАНЯТТЯ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ ЗАСОБАМИ БОКСУ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 2 (3 листопада 2021): 21–28. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-2-03.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано доцільність навчання засобами боксу, що підвищить зацікавленість до занять фізичною культурою у студентів. Мета статті – теоретично обґрунтувати доцільність занять засобами боксу на уроках фізичної культури у студентів. Матеріали та методи: аналіз наукової літератури, метод узагальнення даних. Результати. Розглянуто емпіричні дані психофізіологічного стану студентів різних спеціальностей у закладах вищої освіти. Виявлено недостатній рівень фізичної підготовки у студентів, низька зацікавленість фізичною культурою як предметом у традиційному викладанні. Під час навчання не враховуються фази менструального циклу в жіночої статі. Вивчено навчальні програми з боксу для закладів вищої освіти, авторські тренувальні програми з боксу для чоловічої та жіночої статі, у яких доведено можливість підвищення загальної фізичної підготовки, розвиток фізичних якостей засобами боксу. Запропоновано переглянути організаційно-методичні прийоми під час навчання засобами боксу на уроках з фізичної культури незалежно від статевої ознаки. Визначені засоби викладання техніки боксу на заняттях фізичною культурою. Доведено доцільність викладання за допомогою ґендерно диферційного й ігрового методів під час навчання. Висновки: у статті обґрунтовано доцільність навчання засобами боксу на уроках фізичного виховання, що, по-перше, підвищить мотивацію до занять фізичною культурою, по-друге, дозволить опанувати навички виду спорту, по-третє, підвищить загальний рівень фізичної підготовки. Навчання ґендерно диференційним та ігровим методами набуває актуальності, особливо щодо жіночої статі. Навчальну програму для студентів доцільно базувати на підготовчих вправах кваліфікованих боксерів.
11
Камєнєва, І. А., та Н. С. Мініна. "АНАЛІЗ МЕТАФОРИЧНИХ МОДЕЛЕЙ У ПОЕЗІЇ ТЮТЧЕВА". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 106–14. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-16.
Full textAbstract:
Лінгвокогнітивна школа сучасної лінгвістики сформувалася на початку XXI століття як інтегрований напрям лінгвістичної семантики, лінгвокогнітології та лінгвокультурології. Вивчення когнітивної семантики слова вимагає розмежування семантичного й когнітивного рівнів аналізу, мовних та енциклопедичних знань, вивчення їх взаємозв’язку. Актуальність теми зумовлена потребою встановлення взаємозв’язку семантичних і когнітивних структур поетичних текстів Ф.І. Тютчева на рівні метафоризації, важливістю опису особливостей метафоричного моделювання. У статті представлено метафоризацію як основний прийом виявлення особливостей вербалізації світосприйняття філософської поезії Ф.І. Тютчева; виділено основні метафоричні моделі в ліриці Ф.І. Тютчева; розглянуто лінгвокогнітивну систему філософської лірики Ф.І. Тютчева. Предметом дослідження є система ключових понять метафоричних моделей індивідуально-авторської поетичної картини світу Ф.І. Тютчева, об’єктивованих у структурі текстів за допомогою мовних репрезентантів. Основні ключові поняття «хаос», «космос», «день», «ніч» об’єктивовані в лексичній структурі філософських творів поета через систему словесних одиниць та авторських інтенцій, на основі яких виявляються пізнавальні зв’язки. Компоненти таких понять містять ряд базових когнітивних функцій, представлених ключовими лексемами, пов’язаними з ними, їх асоціатами. Метафоричне уявлення дає можливість організувати способи подання понять, виявити своєрідне розуміння, засноване на різних способах лексичної експлікації та семантичної модифікації. Аналіз засобів вербалізації ключових понять у поезії Ф.І. Тютчева дозволив визначити загальнолінгвістичні й індивідуально-авторські характеристики поняття, його структуру й засоби художнього втілення. Індивідуальна авторська оригінальність засобів вербалізації понять проявляється на рівні функціонування текстових асоціацій. Різні метафоричні уявлення ключових понять стають важливим елементом мовної картини світу Ф.І. Тютчева. Взаємодія індивідуально-авторських асоціативних співвідношень у формуванні понять у поетичних текстах Ф.І. Тютчева є проявом його власного світогляду. Асоціативний взаємозв’язок і взаємозалежність ключових понять світогляду поета («хаос», «космос», «день», «ніч») сприяє лексичній персоніфікації його філософських концепцій, які будуть розкриті через динамічну єдність двох мегасфер – «хаос» vs «космос», «день» vs «ніч».
12
Оверчук, О. Б. "ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЛІНГВІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ПОЕТИЧНОГО КОНЦЕПТУ". Nova fìlologìâ 2, № 81 (2021): 46–52. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-6.
Full textAbstract:
З огляду на антропоцентричну спрямованість сучасної лінгвістичної науки, в статті порушено коло питань, пов’язаних з особливостями вивчення способів концептуалізації позамовної дійсності, дослідженням принципів реконструкції культурної інформації на тлі символічного контексту поезії. У роботі теоретично узагальнено наукові уявлення про концепт як форму пізнавальної діяльності людини, поетичний концепт, як особливу ментальну категорію; описано й систематизовано дійсні принципи та підходи до концептуального аналізу, охарактеризовано прийоми його ефективного використання під час дослідження поетичного дискурсу. З’ясовано лінгвістичні параметри понять «концепт» і «поетичний концепт», виявлено й простежено відмінності між концептом та образом, запропоновано процедуру лінгвістичного аналізу поетичного концепту. Представлений у статті підхід до поетичного тексту з позицій когнітивної лінгвістики й лінгвопоетики дозволяє говорити про нього не тільки як про спосіб вербалізованого опанування світу, а і як про результат складної міжконцептуальної взаємодії. Поетичний концепт розглядається як особливе ментальне утворення, в якому відбивається комплекс уявлень індивідуума про певний культурний відрізок і яке характеризується, з одного боку, орієнтацією на реальну дійсність, а з іншого – на образну парадигму, що є узагальненою системою ідеальних уявлень про світ. Будучи результатом творчої уяви поета, його ціннісних орієнтирів та світоглядних позицій, він одночасно є засобом реалізації культурної теми в мові та концептуальній системі автора, елементом поетики його творів. З’ясовано, що концепти (як складники поетичного дискурсивного простору) характеризуються специфічною й дещо «розмитою» структурою, у якій, окрім типових, стандартних смислів, актуалізуються індивідуально-авторські й виникають нові. Тому для експлікації ділянки, охопленої поетичним концептом, пропонується використовувати особливий алгоритм їх аналізу.
13
Каневская, Ольга. "Специфика создания комизма в идиостиле Г. Горина". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 12 (13 грудня 2018): 26–35. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v12i0.2227.
Full textAbstract:
У статті визначено специфіку створення комізму в ідіостилі Г. Горіна. Проаналізовано мовні засоби (фонетичні, лексико-фразеологічні) та прийоми (доведення до абсурду, подвійне тлумачення, порівняння, протиставлення) комізму, характерні для творчої манери драматурга. Установлено, що в його творах поєднано ліризм і тонкий гумор, психологізм і філософський погляд на світ. Майстерне володіння всіма прийомами та засобами комізму, разом із комізмом ситуації та комізмом характеру, створюють особливий ідіостиль Горіна, в якому відбивається авторське світосприйняття.
14
N.M., Syromlia. "EXPLICATION OF THE IMAGE OF FIRE IN THE LYRICS OF A. BELY (1890–1910)." South archive (philological sciences), no. 85 (April 12, 2021): 48–51. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-85-7.
Full textAbstract:
Purpose. The article is dedicated to a linguistic approach to analysis of symbolic meanings of the element of Fire in the poetry of Russian symbolist A. Bely.Methods. Symbolism of the element of Fire is studied from linguistic and linguoculturological points of view. The descriptive method was used to select and describe citation material, linguistic and statistical analysis allowed to determine the most frequent constructions, comparative analysis of symbolism of fire was used to identify the author's symbolic meanings on the background of traditional ones.Results. On the one hand the subject of the studying is traditional symbolism of the element of fire conditioned by German-Scandinavian mythology and by binary archetypical oppositions. On the other hand, we defined new author’s symbolism conditioned by the author’s poetic worldview.Archetypes are represented with binary oppositions actualizing the semantics of vertical direction, ambivalence, animism and anthropomorphism. The main traditional meanings of the culturological symbol “Fire” are as follows: a living, mobile element, a symbol of divine energy, the myth world of divine essences, a substitute for God on Earth, characterized by the properties of ambivalence – a symbol of creation and destruction, life and death, also a symbol of fertility, a symbol of passion, strong feelings and desires, a symbol of transformation, rebirth, interaction of the elements, a symbol of purification and healing, light, masculinity, a symbol of creativity, inspiration. The author’s symbolic meanings are expressed according to his rethinking of the myths and archetypes and explication of the meaning in the nearest surrounding of the concept Fire in the texts. So, A. Bely’s individual semantics of the element of fire is: symbol «Fire» is interpreted as a retribution, a challenge, correlates with the symbolist visionary “experience”, fabric, celestial phenomena – “dawns” and “sunsets” as the embodiment of information of a subtle world, the human body and his mental world, artifacts, precious stones on the basis of shades of red and yellow colours and the properties of transparency, “earthly” fire symbolizes physical-vital experiences, “heavenly” fire – “the ignition of a spiritual man”.Conclusions. Thus, the use of the mythologeme Thor, the author’s understanding of archetypal oppositions in the semantic circle of the image of fire led to the expression of traditional and individual-author interpretations of the symbolism of fire in the lyrics of A. Bely.Key words: Russian symbolism, poetry, element of Fire, A. Bely, traditional and author’s semantics. Мета статті – дослідити експлікацію символічних значень образу вогню в поезії російського символіста А. Бєлого.Методи дослідження. В даній студії символізм стихії вогню вивчається з лінгвістичної та лінгвокультурологічної точок зору. За допомогою прийомів описового методу відібраний та описаний цитатний матеріал, лінгвостатистичний аналіз дав змогу визначити найбільш частотні конструкції, порівняльно-зіставний аналіз символіки стихій використовувся для виявлення авторських символічних значень стихії вогню на тлі традиційних, які були знайдені у культурологічних словниках, енциклопедіях.Результати дослідження. Виявлені та описані механізми, що дозволяють експлікувати традиційні та індивідуально-авторські символічні значення образу вогню в ліриці А. Бєлого: це є взаємодія міфологем та архетипів, виявлених у най-ближчому оточенні образу, експлікованого лексемою «вогонь». З одного боку, предметом вивчення є традиційна символіка стихії вогню, зумовлена німецько-скандинавською міфологією та бінарними архетипічними опозиціями, визначеними у поетичному мовленні автора. З іншого боку, проаналізовано індивідуально-авторську символіку, зумовлену поетичним світогля-дом поета-символіста. Архетипи представлені бінарними опозиціями, що актуалізують семантику вертикального напрямку, амбівалентності, анімізму та антропоморфізму. Основні традиційні значення культурологічного символу «Вогонь» пред-ставлені у словниках та енциклопедіях символів, міфологій: живий, рухливий елемент, символ божественної енергії, світ божественних сутностей, субститут Бога на Землі, що характеризується властивостями амбівалентності – символ створення і руйнування, життя і смерті, символ родючості, символ пристрасті, сильних почуттів і бажань, символ перетворення, від-родження, взаємодії стихій, символ очищення і зцілення, світла, мужності, символ творчості, натхнення. Індивідуально-авторські символічні значення формуються відповідно до його переосмислення міфів та архетипів. Отже, індивідуально-авторські символічні значення стихії вогню А. Бєлого такі: символ «Вогонь» трактується як відплата, виклик, він корелює із символістичним візіонерським «переживанням», тканиною, небесними явищами – «світанками» та «заходами сонця» як втілення інформації тонкого світу, людського тіла та його психічного світу, артефактів, дорогоцінних каменів на основі від-тінків червоного та жовтого кольорів та властивостей прозорості, «земний» вогонь символізує фізично-життєві переживання, «небесний» – «займання духовної людини».Висновки. Таким чином, використання міфологеми Тор, авторське осмислення архетипних опозицій у семантичному колі образу вогню зумовило вираження традиційних і індивідуально-авторських інтерпретацій символіки вогню в ліриці А. Бєлого досліджуваного періоду.Ключові слова: російський символізм, поезія, стихія вогню, А. Бєлий, традиційна та авторська символіка.
15
Гринченко, І. Б., О. В. Різник, В. В. Лисенко, В. М. Ковєря та Т. В. Карпунець. "ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІЗИЧНОЇ Й ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ЮНИХ ГАНДБОЛІСТІВ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ РУХЛИВИХ ІГОР". Педагогіка та психологія, № 63 (квітень 2020): 32–42. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2020.63.04.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню ефективності фізичної та технічної підготовленості юних гандболістів 10-11 років засобами рухливих ігор, ігрових вправ та естафет на етапі початкової підготовки. У роботі стверджується, що для підвищення фізичної і технічної підготовленості юних гандболістів необхідно правильно підібрати комплекс ігор, вправ, прийомів. З’ясовано, що такі комплекси викликають у дітей ігровий азарт, захоплюють своєю напругою й пристрастю, викликають додаткові позитивні психологічні емоції, сприяють формуванню у юних спортсменів можливості творчих, імпровізаційних дій на спортивному майданчику. Рухливі ігри доцільно підбирати з метою організації розминки, для розвитку сили, швидкісних якостей та швидкості рухів, для тренування спритності, витривалості й гнучкості. Різноманітність комбінацій, застосовуваних на тренуваннях з рухливих ігор з фізичного навантаження і координаційної складності взаємодії учасників має бути доступною. Головна відмінність застосування рухливих ігор на заняттях з юними гандболістами полягає в тому, що заняття сприймаються з величезною радістю, проходять з більшою віддачею і на високому емоційному рівні. У роботі пропонується авторська методика, яка передбачала впровадження в навчально-тренувальний процес юних гандболістів 10-11 років, групи початкової підготовки (експериментальної групи), рухливих ігор, естафет та ігрових завдань. Методика впроваджувалася протягом 9 місяців (74 заняття), 3 рази на тиждень, тривалістю 20 хв. Особливістю авторської методики було те, що ігри поділялися на дві групи: перша група – рухливі ігри для розвитку основних фізичних якостей юних І.Б. Гринченко, О.В. Різник, В.В. Лисенко, В.М. Ковєря, Т.В. Карпунець 33 гандболістів; друга група – рухливі ігри для відпрацювання технічних і тактичних навичок гри. Після проведення експерименту з’ясувався статистично значимий приріст показників рівня фізичної підготовленості, що зафіксовано тільки у випробовуваних експериментальної групи, які займалися за авторською методикою. Крім визначення показників фізичної підготовленості гандболістів за результатами тестування здійснювався аналіз технічної підготовленості обстежуваних, що виявило також достовірний приріст.
16
Корчакова, Н. В. "СТИМУЛЮВАННЯ ПРОСОЦІАЛЬНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ОСОБИСТОСТІ У ПЕРІОДИ ДИТИНСТВА ТА ПІДЛІТКОВОСТІ". Психологія: реальність і перспективи, № 10 (18 листопада 2019): 79–85. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi10.97.
Full textAbstract:
У статті висвітлюються питання теоретичних основ розвитку та стимулювання просоціальності особистості в дитинстві та підлітковості. Презентується авторська концепція структури та етапів розвитку просооціальності як інтрапсихічного утворення, обґрунтовуються критерії його розвитку на різних етапах онтогенезу. Відповідно до концепції окреслюються основні цілі, способи та прийоми стимулювання просоціальності в ранньому, дошкільному, молодшому шкільному віці та в період підлітковості
17
Колоїз, Жанна. "Прийом різнопланової (кількапланової) актуалізації в афористичному тексті". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 20 (20 грудня 2019): 55–72. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v20i0.3692.
Full textAbstract:
У статті акцентовано на дискусійному характерові основних лінгвістичних параметрів афоризму; осмислено підходи до потрактування поняття “афористичний текст”. Наголошено на пошуках оригінальних механізмів актуалізації інтертекстуальних зв’язків і системних відношень, що пов’язано з актуалізацією як реалізацією потенційних властивостей мовних елементів у мовленні. Маніфестовано різнобій у витлумаченні понять “актуалізація” загалом та “подвійна актуалізація” зокрема. Запропоновано термін “різнопланова, або кількапланова, актуалізація”, яку кваліфіковано як індивідуально-авторський спосіб організації плану вираження, відбір та контамінація автоматизованих мовних засобів, які в одних і тих же контекстних умовах маніфестують різні (експліцитний та імпліцитний) смисли (план змісту), що, своєю чергою, сприяє створенню ефекту привабливості, викликає інтерес, захоплення, відкриває цікаві інтерпретувальні можливості.
18
Васюта, Світлана Дмитрівна. "Вивчення інтимної лірики в старших класах на засадах ноосферної освіти". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 8 (30 січня 2017): 226–34. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v8i0.1157.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовуються сучасні методи і прийоми аналізу ліричного твору у зв’язку з психологією та опорою на природовідповідний принцип формування цілісного мислення(логічного й образно-інтуїтивного) із використанням усіх каналів сприйняття, що якісно впливає на розвиток афективної та когнітивної сфер школяра і забезпечує відтворення навчального матеріалу на творчому рівні; репрезентується авторська таблиця М. Рильський «Яблука доспіли…» із застосуванням нових підходів до вивчення поезії на засадах ноосферної освіти, ціллю якої є створеннянавчального мислеобраза як мікроструктури знання з предмета, закладання його в довготривалу пам’ять учня для подальшого користування вже новим мисленнєвим образом.
19
Морєва, Євгенія. "ЕТНІЧНІ МОТИВИ У СМИСЛОУТВОРЕННІ В КІНО (НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОСТІ ЕМІРА КУСТУРІЦИ ТА АХТЕМА СЕІТАБЛАЄВА)". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 34, № 34 (2020): 75–81. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v34i34.320.
Full textAbstract:
Досліджуються етнічний компонент у кінематографі, його місце, значення, історія втілення, завдання та символіка. Пропонуються жанрові дефініції фільмів, в яких використовується фольклорний компонент: історичні, сучасні, екранізація епосу. На прикладі творчості Е. Кустуріци («Час циган», 1988 р., «Чорна кішка, білий кіт», 1998 р.) та А. Сеітаблаєва («Хайтарма», 2013 р., «Чужа молитва», 2017 р.) аналізуються режисерські прийоми, за допомогою яких утілено фольклорні елементи та які змістовні рівні вони відбивають. Вибір фільмів продиктовано історичним контекстом, що вплинув на їх створення. Таким чином окреслено напрями в розвитку східноєвропейського кіно. Творчість Е. Кустуріци є визнаною в світі та являє собою авторське кіно, фільми А. Сеітаблаєва позиціонують новітню історію кіномистецтва.
20
Чумак, Микола. "ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОЕКЦІЯ ФЕНОМЕНА «НАВЧАННЯ»". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 22 (26 червня 2020): 78–81. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.22.78-81.
Full textAbstract:
У змістовому наповненні статті проблематизовано взаємозалежність процесів пізнання та навчання, що відтворено на рівні вітчизняних історико-педагогічних пошуків попередніх періодів. Окреслено значущість впливу закономірностей пізнання на продуктивність навчання, без урахування яких унеможливлюється досягнення поставлених освітніх цілей. За посередництвом компаративного аналізу акцентовано увагу на догматичній центрованості навчання в період Середньовіччя, яке в ході поступального розвитку поступилося пояснювально-ілюстративному навчанню. Наголошено на проблемному характері «старіння» людських знань, викликаного пришвидшеним суспільним прогресом, що зумовлює необхідність популяризації навчання впродовж життя. Урахування теоретичних узагальнень уможливило співставлення міжособистісної двосторонньої співпраці: навчання учителя та учіння учня. Проведено історіософську паралель між пізнавальною діяльністю учня в процесі навчання та науковим пізнанням ученого-дослідника за обраними критеріями. Репрезентовано низку авторських поглядів на проблему навчального пізнання. Актуалізовано особливості навчального пізнання, зокрема: можливість опанування складного; інтенсифікація процесу навчання; пошук нових і невідомих фактів. Репрезентовано авторські висновки щодо закономірностей аналітико-синтетичної діяльності учнів, перехід від яких уможливив у подальшому теоретичну структуризацію наочно-дієвого, наочно-образного та словесно-логічного мислення.
 Інструментарієм дослідження є історико-педагогічний, поетапно-проблемний, хронологічно-змістовний та порівняльний методи. Використання цілої низки методологічного інструментарію уможливило підсумування того, що феномен «навчання» успішно «циркулює» на рівні основоположних конструкцій – чуттєвого та наочного сприйняття, які прийшли на зміну непродуктивному заучуванню. Підсумовано, що наявний історичний досвід навчання потребує сьогодні системного аналізу та збагачення новими теоретико-методологічними підходами, здатними переформатувати наявну освітню реальність у високопродуктивний навчальний процес.
21
МАСАНОВЕЦЬ, Вікторія. "ВЕРБАЛІЗАЦІЯ ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКОГО КОНЦЕПТУ DEATH У ПЕРЕКЛАДІ РОМАНУ ДОННИ ТАРТТ «ТАЄМНА ІСТОРІЯ»". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 47 (27 січня 2022): 128–36. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.17.
Full textAbstract:
Метою статті є визначення способів відтворення вербалізованої репрезентації індивідуально-авторського концепту DEATH у романі Донни Тартт «Таємна історія» (1992 р.) та в його українському перекладі, виконаному Богданом Стасюком (2020 р.). У дослідженні використано концептуальний, компаративний, контекстуальний і перекладацький аналіз тексту оригіналу та тексту перекладу. Наукова новизна роботи полягає в тому, що це перша спроба проаналізувати конкретні перекладацькі стратегії та прийоми, використані для відтворення індивідуально-авторського концепту DEATH, вербалізованого в романі Донни Тартт та його українському перекладі, з огляду на його поняттєвий, аксіологічний та образний складники. Згідно з результатами дослідження індивідуально-авторський концепт DEATH вербалізовано в тексті оригіналу як на лексичному, так і на синтаксичному рівнях. Поняттєвий складник концепту репрезентований такими лексемами, як death, murder та спільнокореневими killer, murderers тощо. Аксіологічний складник концепту DEATH у романі має двоїсту природу та охоплює як негативні ознаки (horrible, horrific, evil), так і позитивні риси (necessary, justifiable, fair). Образний компонент концепту складається з унікальних асоціацій через вербалізацію таких метафоричних моделей, як DEATH IS A FILM, DEATH IS AN EXPERIMENT, DEATH IS A GAME. Як показав аналіз матеріалу, перекладачеві вдалося відтворити вербалізацію концепту DEATH шляхом застосування прийомів модуляції, партикуляризації (уточнення), перекладу стандартним або контекстуальним відповідником, а також завдяки збереженню балансу між перекладацькими стратегіями доместикації й форенізації. Перспектива подальших досліджень полягає в аналізі компонентів індивідуально-авторського концепту DEATH, вербалізованого в інших романах письменниці, та у встановленні співвідношення способів їхнього відтворення в перекладі.
22
Labii, Yu A. "УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ПРЕДСТАВЛЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ ДЛЯ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ". Медична освіта, № 1 (8 листопада 2018): 18–21. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.1.9574.
Full textAbstract:
Мета роботи – оцінити переваги лекцій та методи вдосконалення подачі навчального матеріалу для іноземних студентів. 
 Основна частина. У статті викладені найпоширеніші методи вдосконалення подачі лекційного матеріалу, насамперед для іноземних студентів. Описано основні переваги вербальних методів представлення навчального матеріалу над візуальними, дискусійне викладання основних проблемних питань, створення авторських комп’ютерних анімаційних презентацій лекцій. Перспективним напрямком у розвитку лекційного матеріалу вважається використання відеоматеріалів. 
 Висновок. Використання та постійне оновлення навчально-методичних матеріалів, відеоматеріалів, фотогалереї та ілюстрацій англійською мовою дозволяє викладачеві застосовувати більш ефективні, оптимальні методи і прийоми роботи під час лекцій з англомовними студентами.
23
Колоїз, Жанна Василівна. "Лінгвоментальна репрезентація концепту держава в українському афористичному просторі". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 6 (25 вересня 2015): 164–73. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v6i0.1232.
Full textAbstract:
У статті йдеться про лінгвоментальну репрезентацію концепту ДЕРЖАВА в українському афористичному просторі. Досліджено семантичне наповнення відповідного концепту в індивідуально-авторських висловленнях крізь призму ядерних та периферійних елементів. Акцентовано на деяких прийомах досягнення стилістичного ефекту.
24
Печко, Н. М., та Г. І. Харкевич. "КОГНІТИВНІ АСПЕКТИ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ МЕТАФОРИ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ (НА МАТЕРІАЛІ ІНАВГУРАЦІЙНОЇ ПРОМОВИ ДЖ. БАЙДЕНА)". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 200–206. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-28.
Full textAbstract:
Когнітивна лінгвістика трактує метафору як ідеальну модель мовного відображення базового когнітивного процесу. Вона є універсальним знаряддям мислення та пізнання світу. У політичному дискурсі метафора виступає непрямим засобом впливу на суспільну свідомість, метою якого є створення політичного іміджу, формування переконань та уявлень, продукування позитивної чи негативної емоційно-оцінної позиції. Отже, дослідження метафори та метафоризації в когнітивно-дискурсній парадигмі є перспективним і актуальним напрямом сучасних лінгвістичних студій. У статті розглянуто концептуальні аспекти метафоризації англійського політичного дискурсу. Предметом детального аналізу є когнітивні та комунікативно-прагматичні особливості метафоричних засобів, використаних в інавгураційній промові Джозефа Байдена. Виокремлено базові концептуальні метафори (UNITY IS A PURPOSE, HISTORY IS A STORY, HISTORY IS A PERSON, NATION IS AN ORGANISM, DEMOCRACY IS A WAR), які формують рамковий пропозиційний зміст політичної промови. Ці концептуальні метафори реалізуються через низку метафоричних засобів, серед яких такі: метафора-кліше, метонімія, персоніфікація, порівняння, індивідуально-авторська метафора. Фактичний матеріал підтверджує домінування оригінальної індивідуально-авторської метафори в політичному дискурсі президента, найоптимальнішим способом передачі якої є дослівний переклад із застосуванням абсолютних та відносних еквівалентів. Дослідження використаних політичних метафор здійснювалося з позиції аналізу лінгвістичних образних виразів як елементів індивідуального авторського стилю американського політичного лідера – Джозефа Байдена. Визначено комунікативну та прагматичну спрямованість використаних метафоричних засобів. Запропоновано ефективні стратегії передачі використаних американським президентом Дж. Байденом англійських концептуально-образних прийомів засобами української мови зі збереженням їхнього семантичного, прагматичного та стилістичного потенціалу.
25
GREK, Volodymyr. "ПОХІДНІ ТВОРИ В ХОРЕОГРАФІЧНОМУ МИСТЕЦТВІ: НАТХНЕННЯ ЧИ ПЛАГІАТ?" ART-platFORM 4, № 2 (2021): 246–59. http://dx.doi.org/10.51209/platform.2.4.2021.246-259.
Full textAbstract:
Створення хореографічних творів – багатогранний процес, в якому основними джерелами успіху є майстерність хореографа, можливості виконавців та натхнення, без якого даний процес не дає належного результату. В такому процесі важливо відчувати межу, щоб авторський продукт, натхненний певними творами, не був копією або похідним твором з ознаками копіювання чи плагіату. Саме тоді постає питання недоброчесних запозичень та порушення авторського права в галузі хореографії. Сценічні майданчики конкурсів та фестивалів із хореографічного мистецтва все більше рясніють постановками з ознаками плагіату, і все частіше постає питання привласнення або копіювання чужих хореографічних творів без дозволу автора. Інтернет-платформи наповнені величезною кількістю цікавих постановок, які викликають бажання створити щось подібне, тому після їх перегляду часто відбувається процес наслідування, копіювання, запозичення певних частин композиції, а деколи і цілісної композиційної структури. Часто копіюються постановки з телевізійних проєктів, які відомі не тільки в Україні, а й за кордонами нашої держави. Випадки плагіату в хореографії фіксуються не лише на території України, а й за її межами, що визначає актуальність цього питання на міжнародному рівні. Такі дії у професійній галузі не тільки призводять до активізації уваги до проблеми плагіату, а й потребують конкретного алгоритму протидії таким вчинкам.
 Стаття присвячена проблемі плагіату в хореографії. У роботі зазначені причини та описані наслідки використання чужого хореографічного матеріалу, розглянуто його невдалу часткову компіляцію та повне копіювання, внаслідок чого порушуються авторські права, а чужі роботи привласнюються. Визначено ознаки плагіату та похідних творів у хореографії на прикладі деяких компонентів танцю або прийомів композиційного рішення. Зосереджено увагу на прикладах апропріації, фактів плагіату та використання чужого хореографічного твору або його складової без згоди автора в розрізі конкурсної та фестивальної діяльності в Україні.
26
Grybynenko, Julia Oleksandrivna. "ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ФОРТЕПІАННОЇ ТВОРЧОСТІ БОРИСА ТИЩЕНКА". Музичне мистецтво і культура 2, № 31 (2021): 122–33. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-2-10.
Full textAbstract:
Метою роботи є розкриття специфіки інтертекстуальних взає- модій у фортепіанній творчості Бориса Тищенка, визначення особли- востей трансформації композитором запозиченого. Методологія до- слідження. У статті використовується метод інтертекстуального аналізу, що дає змогу досліджувати своєрідність співвідношення «свого» і «чужого» інтертексту в композиторській творчості. Наукова нови- зна. Уперше надається спроба фортепіанну творчість Бориса Тищен- ка, зокрема сонатну, розглянути з боку інтертекстуальності. Оскіль- ки цей автор належить до тих композиторів, творчий метод яких відрізняється стильовою багатошаровістю, спирається на постійний діалог «свого» і «чужого», пов’язаний із розкриттям «поліфонічних» можливостей кожного виразного прийому, кожного образного елемен- ту. Висновки. Специфіка інтертекстуального мислення у фортепіанній творчості композитора зв’язана передусім зі стильовими чинниками (за А. Денисовим). Тими, що зумовлені загальною схильністю компози- тора до подібних перетинів, являючи собою константу його мислення. Інтертекстуальні механізми в творах Б. Тищенка зумовлені як специ- фікою особистісної свідомості композитора, так і культурно-історич- ним контекстом [2]. Суть цитацій у фортепіанних сонатах Б. Ти- щенка складається в неконфліктності, несуперечливості «безшовноі» інтеграції в авторську мову іностильового фрагмента. Цитати, явні та приховані алюзії, перифрази структурують звукову тканину опусів, створюючи зони внутрішньомузичної асоціативності. Характер робо- ти Б. Тищенка із запозиченим – це різного роду трансформації, моди- фікації-варіації, тобто творчий метод композитора презентує певну свободу у виборі елементів і параметрів цитування. Оскільки це часто зв’язано з утратою об’єктом ідентичності та, як наслідок, його пе- ретворенням на quasi-цитату, то досить складно точно визначити грань, яка відділяє цитату від алюзії у творах Б. Тищенка і класифіку- вати той чи інший тип інтертекстуальної взаємодії, притаманний ме- тоду композитора. Установка на авторсько-індивідуальний синтез як властивість сучасного індивідуального стилю у творчості Б. Тищенка реалізується в унікальному сплетінні асоціативних зв’язків, стильовому переінтонуванні, у контексті якого цитатно-алюзійний метод стано- вить лише одну з граней феномена інтертекстуальності.
27
Григорова, Лариса. "Розробка авторських фактур та їх використання у дизайн-проектуванні сучасного одягу". Professional Art Education 2, № 1 (2021): 35–44. http://dx.doi.org/10.34142/27091805.2021.2.01.05.
Full textAbstract:
У статті розглянуто роль авторських фактур у контексті дизайн-проектування сучасного одягу; проаналізовано колекції студентів кафедри дизайну, факультету мистецтв, ХНПУ імені Г.С. Сковороди з точки зору інноваційної розробки фактурних поверхонь і їх використання. Результати показали, що тема вибору поверхів матеріалу в дизайні сучасного одягу дуже актуальна і вимагає постійної інноваційної розробки для отримання нових фактурних рішень. Зазначено, що у сучасному дизайні фактура активно впливає на формоутворення, пластику, композицію і силует костюму, акцентує увагу на певних ділянках поверхні виробу, підсилює природну виразність використаного матеріалу, а також є важливою для визначення стилю. Поєднування різних фактурних поверхів дає можливість досягти різноманітності рішень у підході до створення костюму та його обробки, а також підвищує естетичний статус моделі. Визначено, що для створення фактурних поверхонь можна використовувати різні прийоми виготовлення, а саме: використання контрастних і нюансних поєднань фактур; випалювання на основі витинанки; використання традиційної витинанки у поєднані з печворком; квілінг; вишивка; перфорація; строчки та пришивні елементи; защипи і утворення складок; розтягування, тертя, тиснення; нанесення об’ємних малюнків та фотограми; насичення фактури об’ємними доповненнями (ворс, вузли, букле, каміння, кисті, джгути). Аналіз способів створення авторських фактур на основі робіт студентів кафедри дизайну ХНПУ імені Г.С. Сковороди дозволяє глибше переосмислити вплив фактурних поверхонь для втілення дизайнерської ідеї, а саме: виразності образу, композиційного рішення, ступеня об’ємності одягу, її маси, щільності.
28
Lenchuk, Ivan H., та Anatolyii Ts Franovskyi. "ТИПІЗАЦІЯ І КОМП’ЮТЕРНЕ МОДЕЛЮВАННЯ КОНСТРУКТИВНИХ ЗАДАЧ ПЛАНІМЕТРІЇ: МЕТОД КІЛ". Information Technologies and Learning Tools 39, № 1 (2014): 125–40. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v39i1.974.
Full textAbstract:
Презентована стаття стосується задач на побудову у планіметрії. Розкрито проблему становлення, в тих хто вчиться стереотипів, ефективного, економного в часі візуального представлення на екранах сучасних комп’ютерів алгоритмів їх розв’язання. Використано універсальний авторський прийом фрагментарної типізації задач на метод кіл. Вирізнено стержневі задачі типу з наступним його наповненням складовими. Раніше розроблені педагогічні програмні засоби (частково, GeoGebra) гарантують оптимальну реалізацію ходу побудов. Їх динамічні характеристики і конструктивні можливості – якісне наочно-образне проведення етапів «доведення» і «дослідження».
29
Shchitova, S. A., та H. O. Okhota. "ПРИРОДНІ ТА АВТОРСЬКІ МІФОЛОГЕМИ У ФОРТЕПІАННІЙ ТРАНСКРИПЦІЇ ОПЕРНОГО ФРАГМЕНТА «СМЕРТЬ ІЗОЛЬДИ» (Р. ВАГНЕР - Ф. ЛІСТ)". Музикознавча думка Дніпропетровщини, № 14 (19 січня 2019): 48–60. http://dx.doi.org/10.15421/221821.
Full textAbstract:
Мета статті – простежити найбільш суттєві символічні першоджерела легенди про «Тристана та Ізольду» у міфології та музиці й знайти шляхи втілення їх у виконавській практиці. Методологія. Для детального вивчення обраної теми використовується інтегративна методологія, яка поєднує історичні, теоретичні, виконавсько-інтерпретаторські методи наукового пізнання (методи історизму, комплексного та інтерпретологічного аналізу). Наукова новизна статті полягає у вирішенні проблеми виявлення образності та сюжетності у виконавсько-інтерпретаторській сфері. Фортепіанні транскрипції Ф. Ліста є вагомою частиною репертуару піаніста. Однак звернення виконавців саме до транскрипцій оперних фрагментів Р. Вагнера не є традиційним явищем. Слід відзначити універсальність таких транскрипцій на творчому шляху піаніста. В учнівському репертуарі вони необхідні для вивчення особливостей втілення театральної музики у межах фортепіанної фактури. У репертуарі ж концертуючого піаніста транскрипції Ф. Ліста за Р. Вагнером приваблюють визначною ефектністю, віртуозністю та цікавою програмністю. Матеріалом пропонованого наукового дослідження постає транскрипція Ф. Ліста «Смерть Ізольди» за Р. Вагнером. Висновки. Твір Вагнера-Ліста є унікальним синтезом природних (фольклорних) першоджерел та композиторських пошуків двох видатних представників епохи романтизму. Синтез оркестрового та фортепіанного мислення зумовлює й особливу форму твору, ми визначимо її як «складна неконтрастна». Для цієї транскрипції характерне використання арпеджійних пасажів, що охоплюють широкий регістровий діапазон. Саме цей прийом заглиблює слухача до міфологічної сфери та створює особливе відчуття реальності. Фортепіанна транскрипція «Смерть Ізольди» відкрита назустріч майбутньому, закладені тут ідеї знайдуть відгук у будь-яку епоху, а втілення їх кожен раз буде неповторним.
30
Lenchuk, Ivan H., та Anatolii Ts Franovskyi. "ТЕХНОЛОГІЯ ТИПІЗАЦІЇ І КОМП’ЮТЕРНОГО МОДЕЛЮВАННЯ КОНСТРУКТИВНИХ ЗАДАЧ ПЛАНІМЕТРІЇ". Information Technologies and Learning Tools 38, № 6 (2013): 111–22. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v38i6.955.
Full textAbstract:
У статті актуалізується проблема становлення у студентів педагогічних університетів (учнів) стереотипів ефективного, економного в часі візуального представлення на екранах дисплеїв сучасних ПК алгоритмів покрокових розв’язувань задач на побудову у планіметрії. Пропонується як універсальний авторський прийом включення вибраних задач, у межах того чи іншого методу, до типу «споріднених» (процес типізації), з вирізненням стержневої задачі й наступним наповненням його складовими. Раніше розроблені ППЗ (частково, програмний засіб GRAN-2G) гарантують оптимальну реалізацію ходу побудов, а їх динамічні характеристики і закладені конструктивні можливості — якісне наочно-образне проведення етапу «дослідження».
31
Олефір, В. П. "ПРОГРАМА РОЗВИТКУ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА У ПРОЦЕСІ МУЗИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ЗМІСТОВІ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ АСПЕКТИ". Problems of Modern Psychology, № 2 (16 лютого 2021): 187–97. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-20.
Full textAbstract:
У статті акцентується увага на важливості розвитку індивідуальності молодшого школяра в музичній діяльності. Представлена теоретична модель становлення індивідуальності молодшого школяра, що визначає структуру програми розвитку індивідуальності та послідовність її впровадження в просторі навчального процесу загальноосвітньої школи. Встановлене основне завдання програми – актуалізація таких психологічних умов становлення індивідуальності молодшого школяра у процесі музичної діяльності, як оптимальний рівень тривожності, адекватна самооцінка, позитивна мотивація навчання, ефективне цілепокладання, розвинений самоконтроль та саморегуляція поведінки, креативність, досвід міжособистісної взаємодії. Визначаються основні принципи, дотримання яких важливе під час роботи із молодшими школярами у заданому напрямі: активної участі, творчої активності та співробітництва, принцип «тут і тепер», діалогічності, рівноправного спілкування, індивідуального підходу, зворотного зв’язку, толерантної та коректної педагогічної оцінки. Розкриваються особливості програми розвитку індивідуальності молодшого школяра в музичній діяльності, що являє собою створений авторський цикл навчально- розвивальних занять «Розвиток індивідуальності молодшого школяра на уроках музики» та спрямована на розвиток навичок самопізнання, формування адекватного уявлення, позитивного ставлення до себе, розвиток здатності до самостійної постановки цілей, умінь цілереалізації; оволодіння прийомами саморегуляції, формування довільної уваги, подолання імпульсивності, розвиток вольових якостей; формування позитивного ставлення до навчання; розвиток пізнавального інтересу, комунікативних навичок, доброзичливості, чуйності, толерантності. Описуються заняття програми, що являють собою комплекс вправ/процедур як авторської модифікації, так і запозичених, які представляють активні методи соціально-психологічного навчання (групова дискусія, рольова гра, вправи на самопізнання і самооцінювання, вправи для розминки), що виконуються в рамках основних видів музичної діяльності – слухання музики, співу, інтонування, гри на музичних інструментах, імпровізації, засвоєння музичних знань.
32
Коломiєць, Наталя. "Засоби створення атмосфери саспенсу в романi Макса Кiдрука «Бот. Гуаякiльський парадокс»". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 13 (30 червня 2019): 52–59. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v13i0.2369.
Full textAbstract:
У статті зроблено спробу дослідити художні засоби створення атмосфери саспенсу в романі «Бот. Гуаякільський парадокс» сучасного українського письменника Макса Кідрука. Атмосфера саспенсу розглядається як цілісність, що формується в результаті авторочитацької комунікації. У результаті проведеного аналізу визначено, що створення ефекту напруги та очікування (як передбачуваних реакцій реципієнта) досягається завдяки взаємодії різних засобів та прийомів (авторський буктрейлер, синтез мистецтв, інтертекстуальні зв’язки, графічні засоби, засоби художньої виразності та ін.).
33
Хващевська, Ольга. "МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ВИРАЗНОГО ЧИТАННЯ В УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, № 16 (9 грудня 2021): 171–83. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.16.2021.246377.
Full textAbstract:
У статті порушена проблема формування навичок виразного читання в учнів початкової школи. Саме поняття «виразне читання», його чинники автором розглядаються у двох аспектах: техніка виразного читання (дихання, інтонація, дикція, дотримання орфоепічних норм), але це не є об’єктом наукового дослідження. Основна увага приділена тому, як у процесі ґрунтовного змістово-художнього аналізу тексту твору в цілому і вимальовуються конкретні прийоми і способи виразного читання, покликаного найадекватніше передати ідейно-проблемне наповнення твору, його жанрові особливості, виражену в ньому авторську позицію, а також особистісне ставлення учня до прочитаного. У зв’язку з цим завдання щодо вироблення навичок виразного читання розглядаються не як одномоментна акція, а як продуманий, цілеспрямований процес, який триває потягом усіх років навчання дитини в початкових класах. Тому й вироблення умінь знаходити ті чи інші виражальні засоби при читанні подається поступово: вірші Степана Жупанина «У лісовій музичній школі» (2 клас), Олександра Олеся «Серед краси» (3 клас), Ліни Костенко «Я хочу на озеро Світязь…» (4 клас), оповідання Михайла Коцюбинського «Літній день» (4 клас).
34
Агєєва-Каркашадзе, В. О. "ПОЕТИЧНИЙ ПЕРЕКЛАД ЯК ФОРМА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ТЕКСТУ". Nova fìlologìâ, № 82 (10 серпня 2021): 9–14. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-1.
Full textAbstract:
Поетичний переклад відноситься до найскладнішого напряму перекладу, оскільки він вимагає передачу ритму, рифи та й самого поетичного слова. Особливою складністю в поетичному перекладі є передача форми та змісту, що несе за собою певні «втрати». Пере- кладачу досить часто доводиться нехтувати формою заради пере- дачі змісту. Проте також простежується тенденція до зміни змісту заради збереження форми тексту оригіналу. Як зазначають дослід- ники, поетичний переклад передає концептуальний зміст, однак при цьому втрачається так звана емоційна забарвленість. Тому перед перекладачем поетичного твору постає завдання створити пере- клад, що зможе передати також і настрій тексту оригіналу, а це ста- новить певні складнощі, оскільки при цьому необхідно зберегти як зміст, так і форму тексту оригіналу. Ще одним завданням, яке постає перед перекладачем поетичного твору, є пошук лексичного еквіва- ленту. При цьому необхідно враховувати різницю в семантичному обсязі слів, що належать до різних мов. Таким чином, поетичний переклад являє собою відтворення метричної форми, об’єднаної з правильними словами. Слова та фрази тексту перекладу мають бути розподілені так, щоб мати відповідність до тексту оригіналу задля збереження поділу й з’єднання, установлених оригіналом. При заміні тексту оригіналу мовою перекладу важливо зберегти пев- ний інваріант задля визначення міри еквівалентності тексту пере- кладу. Текст перекладу поетичного твору є відмінним від оригіналу через використання перекладачем прийому інтерпретації, а також етнокультурну специфіку самого перекладача. У поетичному творі індивідуально-авторська картина світу отримує в тексті перекладу відображений характер, вона більш суб’єктивна й несе риси мов- но-етнокультурної особистості її творця. Отже, ми можемо гово- рити про наявність акценту на фігуративному вираженні. Разом із цим у тексті перекладу простежується тенденція до використання експресивних засобів і стилістичних прийомів, а також переклада- цьких замін. Таким чином, задля створення якісного поетичного перекладу використовується концептуальний аналіз трансформацій, що виникають при перекладі поетичного твору з однієї мови іншою.
35
N.O, Lysenko, та Doroshyna L.F. "АВТОРСЬКІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕТНОКУЛЬТУРНОГО АРХЕТИПУ ЗЕМЛЯВ ІДІОСТИЛЯХ О. ДОВЖЕНКА ТА Т. ОСЬМАЧКИ". South archive (philological sciences), № 83 (4 листопада 2020): 11–17. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-83-2.
Full textAbstract:
Purpose. To investigate the author’s transformations of ethnocultural archetype mother earth in the individual poetic styles of O. Dovzhenko and T. Osmachka.Methods. With this aim we used the comparative method, as well as the methods of partial search and of seme componential analysis.Results. The author of the article gives a comparative analysis of the associative connections and verbal means which give creative representation of the image of mother earth in the literary output of the two authors. It is noted that the both writers interpret archetype earth via the metaphor of earth as the mother.For O. Dovzhenko archetype earth is one of the primary archetypes of his poetic style. The earth gives new life, vivifies and re-creates the world so it is associated with a woman, a mother. With the aim of depicting archetypical characteristics of mother earth the writer uses such means of language as popular traditional descriptors (сира, рідна, українська), metaphors (рідні руїни, мертві подвір’я Києва), personification (матернє лоно, лице землі).The individual style of T. Osmachka transforms the archetype mother earth as the facts of life change: the motive of the Mother of God in the image of earth is characteristic for the early period of his writing. The article cites and analyses the examples of overlapping of archetype mother earth with the image of Mother of God and with the image of Ukraine.Also the article examines the image of earth in such metaphoric binaries as перса землі, душа землі, ребра землі, as well as poems “Mein Lieber” and “No” (from the “Racemes of Time” collection written in the emigration) which are emblematic of the transformations of image.Conclusions. The creative heritage of both authors is determined by similar ethnocultural archetypes the individual authorial transformations in which can be found in the texts created during different periods of time. The archetypal image of the mother earth is dominant in style of O. Dovzhenko and T. Osmachka. The author's realizations of the studied archetypal image, as a whole, are the main Ukrainian literary tradition and poetic model of the world. Мета ‒ дослідити авторські трансформації етнокультурного архетипу матір-земля в поетичних ідіостилях О. Довженка та Т. Осьмаки як елемент характеристики простору України, що формує у творах письменників мегаобраз країни, її національ-ну ментальність.Методи. Для аналізу застосовуються методи семно-компонентного аналізу, частково-пошуковий та порівняльний.Результати. Здійснено порівняльний аналіз асоціативних зв’язків та вербальних засобів, що художньо репрезентують образ матері-землі в літературних творах О. Довженка та Т. Осьмачки. Зазначається, що в обох митців розкриття архетипу земля відбувається через метафору материнства.Для О. Довженка архетип земля є одним із провідних архетипів його поетики. Образ матері-землі уособлює, насамперед, джерело наснаги, життєвої сили та мудрості, символізує найбільш надійний захист і підтримку. Для розкриття архетипових рис матері-землі письменник використовує народно-традиційні епітети (сира, рідна, українська), образні словосполучення (рідні руїни, мертві подвір’я Києва), прийом персоніфікації (матернє лоно, лице землі).В ідіостилі Т. Осьмачки архетип матір-земля трансформується зі зміною життєвих реалій. Виявлено, що для раннього періоду творчості письменниці характерний богородичний мотив. Наводяться та аналізуються приклади синтезу архетипу мати-земля, образу Богородиці та образу України. В образах, створених пізніше, провідною основою залишається лише архе-тип мати-земля. Досліджуються персоніфікація образу землі в таких бінармах, як перса землі, душа землі, ребра землі, а також показові щодо трансформації образу поезії «Майн лібер» та «Немає» (збірка «Китиці часу», написана в еміграції).Висновки. Доробок обох авторів детермінований однаковими етнокультурними архетипами, індивідуально автор-ські трансформації яких виявляємо в текстах різних періодів творчості. Архетиповий образ мати-земля є домінантним як в О. Довженка, так і в Т. Осьмачки. Авторські реалізації досліджуваного архетипового образу знаходяться в межах загальної української літературної традиції і поетичної моделі світу.
36
Колоїз, Жанна Василівна. "Мовна гра як вияв креативності в сучасній афористиці". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 15 (20 грудня 2016): 163–85. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v15i0.175.
Full textAbstract:
У статті досліджено лінгвокреативність одного з яскравих представників української публіцистики й афористики – Олександра Перлюка, який, майстерно маніпулюючи тими чи тими мовними засобами, демонструє не лише свої творчі здібності, а й власний індивідуальний стиль. Акцентовано на тому, що проблема лінгвокреативності має безпосередній стосунок до мовної гри, яка лежить в основі великої кількості афористичних висловлень. Афоризми розглянуто як такі, що в ігровій формі репрезентують актуальні для сучасного соціуму реалії, передовсім проблеми корумпованості влади і чиновників, бідності основної маси населення й соціальної нерівності, економічної нестабільності й безробіття, особистого вибору, розподілу трудових ресурсів, тоталітарної спадщини, демократії, формування громадянського суспільства, міжособистісних стосунків тощо. Виявлено прецедентні висловлення, що засвідчують найрізноманітніші авторські експериментування з мовним матеріалом. Досліджено один із найколоритніших прийомів створення комічного ефекту – каламбур. З’ясовано, що більшість із запропонованих афоризмів-перлюкізмів ґрунтовані на парадоксі, що забезпечується різними засобами. Окрему увагу зосереджено на повторі, антитезі, енантіосемії, оксимороні,перефразуванні, парцеляції.
37
Ленів, Зоряна. "ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПІДХОДІВ ДО РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ІЗ ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗІЇ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОЇ ВИШИВАНКИ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 22 (26 червня 2020): 82–87. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.22.82-87.
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні аспекти застосування вишивки в інклюзивному навчанні дітей із особливими освітніми потребами: 1) культурно-просвітницький; 2) професійно-реабілітаційний; 3) терапевтично-навчальний. Докладно розкрито третій аспект, який реалізується через вивчення українських вишиванок: видів орнаментів, технік вишивання, кольорів, символів, регіональних особливостей, тощо. Основну увагу акцентовано на практичному використанні вишиванок з метою формування передумов до розвитку писемного мовлення молодших школярів із особливими освітніми потребами у Новій українській школі. В основу міждисциплінарного дослідження покладено передові досягнення закордонної та вітчизняної науки та практики в царині інклюзії, а також логопедії на основі нейропсихологічного підходу до розуміння функціонування писемного мовлення. У фрагментах із авторської методичної системи представлено ігрові прийоми, завдання, вправи для розвитку вищих психічних процесів, графо-моторних навичок, оптико-просторової орієнтації, компонентів мовленнєвої системи: фонетико-фонематичних процесів, лексико-граматичної будови та зв’язного мовлення, які можна інтегрувати як у систему корекційно-розвиткових занять логопеда, так і в роботу вчителя та асистента вчителя на уроках в інклюзивному класі.
38
ХЛИСТІК, М. А. "ЗМІСТ ПОНЯТТЯ «ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ У СФЕРІ ВИКЛАДАННЯ ПРАВНИЧИХ ДИСЦИПЛІН»". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, № 3 (2021): 141–47. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.1.21.
Full textAbstract:
У статті розглянуто теоретичні підходи до змісту та визначення категорій «інновація», «освітня інновація», «інноваційний метод навчання», «інноваційні методи навчання у сфері викладання правничих дисциплін». Про- аналізовано погляди різноманітних вчених до визначення цих категорій. Досліджено нормативно-правові акти, у яких можна віднайти вказані дефініції. Запропоновано авторське трактування окремих з них. Виходячи із найбільш розповсюджених тлумачень термінів «метод навчання», «інновація», «освітня інно- вація», запропоновано сформулювали таке визначення поняття «інноваційний метод навчання» – це сукупність способів і прийомів навчання певної дисципліни, що відповідають вимогам сьогодення, істотно підвищують якість, ефективність та результативність навчально-виховного процесу, сприяють інтенсифікації та модернізації навчального процесу, розвивають творчий підхід і особистісний потенціал його учасників. Враховуючи зміст Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності, подано таке тлу- мачення терміну «інноваційний метод навчання» – це об’єкт інноваційної освітньої діяльності, новостворений (застосований) або вдосконалений метод у галузі освіти, що істотно підвищує якість, результативність та ефек- тивність освітньої діяльності педагогічних та науково-педагогічних працівників, навчальних закладів. Зроблено висновок, що інноваційні методи навчання у сфері викладання правничих дисциплін – це сукупність способів і прийомів навчання правничих дисциплін, що відповідають вимогам сьогодення, істотно підвищують якість, ефективність та результативність навчально-виховного процесу, сприяють інтенсифікації та модернізації навчального процесу, розвивають творчий підхід і особистісний потенціал його учасників, забезпечують набуття в процесі навчання студентами-правниками необхідних компетентностей.
39
Романишин, Наталія, та Марта Бегун. "ВІДТВОРЕННЯ ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ІДІОСТИЛЮ ПИСЬМЕННИКА У ПЕРЕКЛАДІ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРУ ДЖ. ЛОНДОНА «МАРТІН ІДЕН»)". Молодий вчений, № 10 (98) (31 жовтня 2021): 349–52. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-10-98-73.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню особливостей оригіналу та перекладу твору Дж. Лондона «Мартін Іден» шляхом квантитативної параметризації тексту оригіналу і тексту перекладу. У ході дослідження було з’ясовано що, індиві-дуальний авторський стиль є унікальною комбінацією виразних засобів, мо-вних одиниць та стилістичних прийомів, які властиві певному письменникові, що робить його твори або навіть окремі висловлювання легко впізнаваними. Зберегти індивідуальний стиль письменника, а також стиль самого твору — це основна мета перекладу художніх творів. Самобутнє застосування худож-ніх засобів та унікальна ідея роблять твір кожного автора особливим та не-повторним. Також було встановлено статистично значущі зв’язки між кількі-сними характеристиками оригіналу та українського перекладу і виконано порівняльний аналіз на основі отриманих результатів.
40
Бурєннікова, Наталія. "ДЕЯКІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ РИЗИКІВ ПРОЦЕСІВ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМ НА ОСНОВІ ПОКАЗНИКІВ СКЛАДОВИХ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ З ВИКОРИСТАННЯМ ІГРОВИХ МОДЕЛЕЙ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 4 (14 травня 2021): 79–83. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.07.05.2021.012.
Full textAbstract:
Метою статті є окреслення необхідності та можливості практичного застосування теорії ігор для аналізу ризиків компонент (підпроцесів) процесів функціонування підприємств як систем на мікрорівні на основі використання моделей складових результативності Бурєннікової (Поліщук) – Ярмоленка й відповідних показників у них. Висвітлено парадигму «пізнання – вимірювання – оцінювання – управління» ризиками, а у межах цієї парадигми – необхідність визначення ризиків при функціонуванні систем різних типів і рівнів ієрархії у контексті результативності згаданого вище функціонування з використанням авторських моделей складових результативності на підґрунті теорії ігор. Запропоновано серед прийомів зниження ступеня ризику застосовувати такий з них, який пов’язаний зі зниженням ризику шляхом «профілактики» на основі моніторингу складових результативності з метою прийняття науково обґрунтованого управлінського рішення із «передбачуванням» можливих наслідків ризиків у контексті результативності.
41
Собольніков, Валерій. "РОЗВИТОК ЄВРОПИ В МЕЖАХ ПСИХОАНАЛІЗУ: МЕТОДОЛОГІЯ, СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ". Public management 18, № 3 (2019): 412–26. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-412-426.
Full textAbstract:
Актуалізація національно-регіональної специфіки багатора- зово ускладнює проблему сталого розвитку Європи. Тому метою статті є: дослідження на основі методології глибинної психології і генезису архетипу Європи, його архетипових коренів як інфраструктури і рушійної сили стану і перспективи розвитку ЄС. Аналіз архітектоніки ЄС, що сьогодні “розси- пається”, був побудований на виділенні “двох різних психічних станів”, які задають політичний і психоаналітичний дискурси. При цьому вірогідність політичного поля подій об’єктивується за допомогою психоаналітичного методу, прийоми і засоби якого (психоаналітичні, феноменологічні і гер- меневтичні) виконують схожі завдання, доповнюючи й уточнюючи знання, отримані раніше. Архетипний комплекс Європи як психічно оформлена до- мінанта культурної спадщини “епохи готів” визначив особливість історич- ного шляху Німеччини і архетипу Європи. Будучи базовим архетипом, він сприймається у вигляді згорнутого до символу процесу антропосоціогенезу. Аналіз подієвої структури архетипового простору як ірраціонального пото- ку оголив висновок про “працююче” синхроністично колективне несвідоме. Акумуляція останнім негативного досвіду привела до розуміння фрактала як засобу передачі одним поколінням іншому “духу і зла”. Тому синхронічність може становити небезпеку, що проглядається в деструктивних напрямах розвитку Європи. Обґрунтовано авторський підхід у розумінні контексту “тяжіння” зла, ймовірність трансформації його змісту і механізму переходу в інший стан. Концептуалізація архетипу Європи визначає завдання подаль- шого наукового дослідження перспектив її розвитку.
42
Мирошниченко, Юрій. "КОРПОРАТИВНА КУЛЬТУРА ЯК ОСНОВНИЙ ЧИННИК СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 26 (26 червня 2021): 66. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.26.66.
Full textAbstract:
УДК 33.005.95/.96; JEL Classification: М14
 
 Мета: обґрунтування сутності корпоративної культури та розробка практичних рекомендацій по її формуванню на основі процесного підходу, як основного чинника сталого розвитку торгівельного підприємства. Відповідно до поставленої мети було визначено наступні завдання: проаналізувати підходи до трактування категорії «корпоративна культура», розробити модель бізнес-процесу управління формуванням та розвитком корпоративної культури торговельного підприємства. Методика дослідження: для досягнення поставленої в роботі мети були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: методи порівняння, систематизації та узагальнення, абстрактно-логічного аналізу. Системний підхід для авторського визначення терміну стосовно торговельного підприємства. Процесний підхід - до формування корпоративної культури з використанням реінжинірингу. Результати: на основі аналізу наукових джерел встановлено сутність поняття «корпоративна культура». Виявлено основні підходи до визначення корпоративної культури та запропоновано авторське визначення даного терміну на основі процесного підходу стосовно торговельного підприємства. Розроблено модель бізнес-процесу управління формуванням і розвитком корпоративної культури торговельного підприємства та запропоновано напрями її вдосконалення шляхом проведення реінжинірингу. Наукова новизна: запропоновано модель бізнес-процесу формування корпоративної культури на підприємствах торгівлі та її розвитку шляхом проведення реінжинірингу, яка на відміну від існуючих враховують специфіку підприємств торговельних підприємств та сприятиме посиленню їх позицій на ринку в умовах нестабільності економічного становища в Україні. Практична значущість: практична значущість наукових результатів статті полягає в тому, що впровадження пропозицій розроблених за результатами дослідження, на торговельних підприємствах сприятиме підвищенню ефективності господарської діяльності в умовах нестабільності економічного становища в Україні
43
БРУШНЕВСЬКА, Ірина. "ОРГАНІЗАЦІЯ КОМПЛЕКСНОЇ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОЦІНКИ РОЗВИТКУ ДИТИНИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (27 жовтня 2021): 205–11. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.30.
Full textAbstract:
Метою статті є аналіз та обґрунтування основних етапів здійснення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини з особливими освітніми потребами. Сучасний стан розвитку спеціальної освіти Укра- їни характеризується посиленою увагою вчених до поглибленого вивчення особливостей загального, психічного та мовленнєвого розвитку дітей з особливими освітніми потребами з метою забезпечення індивідуального розвитку кожної дитини з урахуванням її психофізичних особливостей, можливостей, здібностей, вподобань. Науково обґрунтована психолого-педагогічна оцінка розвитку, корекція порушеного розвитку дитини, пси- холого-педагогічний супровід її розвитку забезпечує підґрунтя створенню передумов навчальної діяльності, успішної соціалізації дитини із особливими освітніми потребами. Інклюзивно-ресурсні центри – перші сервісні організації, які мають завдання виявити в дитини якомога раніше особливі освітні потреби й надати їй фахову і компетентну допомогу. Комплексна психолого-педагогічна оцінка розвитку дитини є кінцевим результатом процесу оцінювання, що орієнтує фахівців інклюзивно-ресурсних центрів на визначення оптимального освіт- нього маршруту для кожної дитини з особливими освітніми потребами. Важливість комплексної психоло- го-педагогічної оцінки розвитку дитини зумовлена тим фактом, що вона є одним із механізмів забезпечення права дітей із особливими освітніми потребами на належну освіту. В статті проаналізовано передумови проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини з особливими освітніми потребами, пріоритетні напрями проведення, основні етапи реалізації, ефективні методи і прийоми реалізації. Для про- ведення комплексного обстеження когнітивно-мовленнєвого розвитку дітей із особливостями психофізично- го розвитку запропоновано використати розроблену авторську діагностику, апробовану у роботі з дітьми дошкільного віку із порушеннями мовленнєвої діяльності.
44
Балагур, Л. О., Д. Л. Карасьов, В. В. Грінченко та Д. О. Олешко. "МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ТАКТИКО-СТРОЙОВИХ ЗАНЯТЬ ІЗ МАЙБУТНІМИ ОФІЦЕРАМИ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 3 (2021): 7–12. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-01.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано проблему змісту вищої військової освіти в Україні, зокрема змісту методики проведення тактико-стройових занять. Метою статті є розкриття специфіки такої методики у вищому військовому навчальному закладі прикордонного відомства. Автори здійснили теоретичний аналіз на основі тих наукових праць, що присвячені запропонованій проблемі (переважно військових педагогів-прикордонників). Задля розкриття специфіки методики проведення тактико-стройових занять було здійснено інтерпретацію основних понять: тактичної підготовки, тактичних занять, тактико-стройових занять. Згідно з Положенням про освітній процес в академії прикордонної служби наведено усі види тактико-стройових занять, що проводять науково-педагогічні працівники академії: звичайні, спільні та контрольні. Надалі авторський колектив проаналізував зміст методики тактико-стройових занять в академії прикордонної служби: вимоги, тривалість та особливості проведення занять. На прикладі навчальної дисципліни «Тактика прикордонної служби» наведено специфічні особливості тактико-стройових занять прикордонного відомства. Основними методами дослідження були проблемно-цільовий та ретроспективний методи; контент-аналіз навчальної програми; систематизація отриманої інформації. Основними результатами проведеної роботи є визначення змісту методики тактико-стройового заняття для майбутніх офіцерів-прикордонників. Основним висновком здійсненого дослідження є твердження щодо позитивного впливу тактико-стройових навчальних занять на становлення особистості майбутнього офіцера прикордонної служби. Авторський колектив звернув увагу на перспективні напрями подальших наукових досліджень: формулювання методичних рекомендацій щодо проведення тактико-стройових занять, використання більш широкого арсеналу педагогічних методів та прийомів у поєднанні із вправами, поясненням та демонстрацією.
45
Гураль, Оксана. "КРЕАТИВНА ЕКСПРЕСИВНІСТЬ АНГЛОМОВНОГО ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОГО РОМАНУ У СВІТЛІ ТЕОРІЇ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО БЛЕНДІНГУ". Актуальні питання іноземної філології, № 12 (22 червня 2021): 69–76. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-12-12.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розкриттю специфіки застосування теорії концептуального блендингу та теорії концептуальної метафори для аналізу глибинної семантики постмодерністського англомовного наративу. Оскільки когнітивний підхід до аналізу тексту розкриває значно більші можливості для тлумачення текстових тактик та індивідуально-авторських прийомів, він є надзвичайно актуальним на сьогодні. У статті подано зіставлення теорії концептуальної метафори та концептуального блендингу за декількома параметрами – порівняно спосіб застосування, одиниці аналізу, можливості, що з’являються при аналізі художнього тексту, а також їхній евристичний потенціал. В той час як перша концентрує свої зусилля на пошуку узагальнень у широкому спектрі метафоричних виразів, друга − фокусується на природі і особливостях специфічних прикладів, сприяючи виокремленню загальних принципів такої побудови. Незважаючи на те, що текст англомовного постмодерністського наративу значною мірою структурують конвенційні концептуальні метафори, вони зазнають різноманітних деформацій у процесі реалізації авторського творчого задуму, а саме − розширення, компресії, зміщення, використання раніше невикористаної частини концептуальної метафори. У статті запропоновано аналіз новаторських концептів за допомогою теорії концептуального блендингу. Зокрема, проаналізовано появу додаткової семантики у емергентному просторі блендів LIFE IS ANTI-COMEDY, DOCTOR IS FIEND; розкрито особливості концептуальної моделі гіпотетичного судження алюзивного характеру: “But say Thumberlina had married the mole?”, висвітлено приріст значення у випадку складеного іменника BOMB BABY. Таким чином розкриваємо додаткові можливості теорії концептуального блендингу для моделювання глибинної семантики індивідуально-авторських висловів при зіставленні із теорією концептуальної метафори.
46
Прус Ю.І., викладач кафедри управління та адміністрування. "КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОСТОРОВОГО КАПІТАЛУ". Економічний форум 1, № 2 (2020): 36–43. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-5.
Full textAbstract:
Статтю присвячено обґрунтуванню концептуального підходу до управління розвитком просторового капіталу, оскільки в умовах сьогодення недостатньо ефективним є застосування стандартних прийомів та інструментів менеджменту при досягненні сталості економічного розвитку. Аналізуючи, систематизуючи та узагальнюючи наукові праці іноземних та вітчизняних дослідників, розглянуто еволюцію концепцій капіталу та простору, запропоновано авторське визначення поняття «просторовий капітал».
 Розглянуто альтернативні моделі обґрунтування нерівномірності економічного простору (центрально-периферійна модель, модель чинників «першої» та «другої» природи). Узагальнено показники та методи кількісної оцінки нерівномірності розвитку просторового капіталу, серед яких найбільш прийнятними є індекси Тейла, індекс Аткінсона. Вони дозволяють виявити масштаб, динаміку та структуру нерівномірності розвитку просторового капіталу за кожною компонентою. Запропоновано п’ять груп показників оцінки якості просторового капіталу індустріальних центрів як основних осередків його розвитку, генераторів та ретрансляторів глобальних змін. Доцільність використання структурних показників обґрунтована успішністю реалізації стратегічного плану розвитку Європейського Союзу «Європа-2020» на засадах соціальної згуртованості та смарт спеціалізації.
 Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення просторово-економічної політики України.
47
Лу, Сін. "МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ ІНТЕРПРЕТАТОРСЬКОЇ КУЛЬТУРИ У МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ МУЗИКИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (15 листопада 2021): 230–35. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-36.
Full textAbstract:
У роботі доведено, що музичне виконавство має два полюси: інтенцію (створення нового) та імітацію (копіювання), а інтерпретація (розуміння авторського твору) їх поєднує, хоча і не в рівній пропорції, при цьому зростає значущість або виконавської компоненти, або авторського задуму. Відображено процес створення комплексу методичного забезпечення формування інтерпретаторської культури у майбутніх вчителів музики. Цей комплекс включає такі методики: «Вивчення структури змісту інтерпретаційної культури», «Ескізне вивчення твору», «Розвиток музичного мислення у студентів». Методика «Вивчення структури змісту інтерпретаційної культури» включає такі елементи структури та їх пояснення, як: музичний звук або тон; зміна тональності; фактура; інтонація; художній образ; музичний темп; музична драматургія; тема; авторська присутність; виконавська програмність; візуальний компонент; концертна програма (тематична чи калейдоскопічна). Методика «Ескізне вивчення твору», не передбачає публічного виступу, проте дає змогу знайомитися з різними композиторами та складними творами, оскіьки процес навчання закінчується без доведення високого ступеня завершеності оволодіння музичним матеріалом. Обов’язки педагога помітно змінюються під час ескізного вивчення творів. Насамперед зменшується кількість занять, на яких студент здає ескізно вивчені твори. Оцінюються вони теж за іншими критеріями. Методика «Розвиток музичного мислення у студентів» пропонує студентам, щоб гарно виконати твір, добре уявити собі в усіх деталях його майбутнє звучання, тобто мати перед внутрішнім зором щось як ідеальний зразок. Наведено спеціальні прийоми названої методики, що полегшують внутрішньослухову роботу. Виявлено закономірність: чим зрозуміліший та чіткіший слуховий прообраз, тим якіснішим буде виконання твору. Слухові уявлення ведуть до якісного покращення безпосередньо інтерпретаційних результатів і до подальшого удосконалення художньої складової частини виконавства. Наступним етапом дослідження буде експериментальна робота з практичної реалізації комплексу методик формування інтерпретаційної культури у майбутніх учителів музики.
48
Grybynenko, Yuliia Oleksandrivna. "ТЕМБРОВА ЛЕКСИКА КАМЕРНИХ ТВОРІВ Є. СТАНКОВИЧА". Музичне мистецтво і культура 2, № 32 (2022): 5–16. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2021-32-2-1.
Full textAbstract:
Мета роботи – визначити основні знаки тембрової лексики у камерних творах Євгена Станковича. Методологія дослідження спирається на єдність системно-аналітичного та семіологічного підходів. Наукова новизна. Виокремлення основних прийомів тембрової лексики в творах Є. Станковича дозволяє помітити їх семантичну закріпленість та перехідність з одного опусу до іншого, що вказує на набуття ними міжтекстових функцій. Таким чином утворюється зв’язок між різними музичними творами цих композиторів, навіть тих, що досить віддалені один від одного за часом. Ці утворення, що входять у текст як цілісний феномен, стають базою загального мовного ресурсу композитора. Висновки. Виокремлення тембру як провідного композиційного та драматургічного чинника в творах Є. Станковича зумовлюється, з одного боку, конкретними художньо-творчими та технічними завданнями, які вирішуються композитором в індивідуально-стильовій системі координат, з іншого – шляхами взаємодії з адресатом, прагненням донести свій задум у складних умовах сучасної музично-мовної реальності, стимулювати його образне мислення. Вживання специфічних артикуляції та будови темброфактурних пластів, перенесення характерних виконавських прийомів у «чуже» темброве поле призводить до виникнення ілюзорного тембру, близького за своїми характеристиками до тембрів, що імітуються композитором. Є. Станкович складає тембр, виходячи, з одного боку, із загального образно-змістовного задуму у межах індивідуальної авторської концепції, з іншого – користуючись вибраним інструментарієм та комбінуючи засоби, що найбільш відповідають шуканому образу. У підсумку музична тканина твору оперує як пізнаваними тембрами, так одночасно і створеними слухом композитора. Можна стверджувати, що тембровий компонент належить до параметрів першорядної значущості в поетиці Є. Станковича. Його дослідження дозволяє наблизитися до розуміння специфіки творчого методу композитора та окреслити роль тембру у ансамблях та камерних симфоніях.
49
Самойленко, О. В. "ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОКАЗІОНАЛЬНИХ КВАЗІКОМПОЗИТІВ, УТВОРЕНИХ НА ОСНОВІ ТЕРМІНОЕЛЕМЕНТІВ ГРЕЦЬКО-ЛАТИНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ, У ТВОРЧОСТІ СУЧАСНИХ ПИСЬМЕННИКІВ-ФАНТАСТІВ". Nova fìlologìâ, № 82 (11 серпня 2021): 246–50. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-40.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню оказіональних квазікомпозитів у творчості сучасних письменників-фантастів Т. Претчета та С. Лук’яненка. Під квазікомпозитами розуміють складні лексеми, які утворилися не шляхом конденсації речень і словосполучень, а за вже наявними в мові та мовленні моделями (за аналогією до окремих слів). Метою статті є визначення продуктивних шляхів творення оказіональних лексичних одиниць у творах сучасних письменників-фантастів. Обрана мета передбачає виконання таких завдань: 1) конкретизувати обсяг терміна «оказіоналізм»; 2) визначити складові частини авторських лексичних новоутворень; 3) проаналізувати причини функціонування лексичних одиниць із терміноелементами грецького та латинського походження, бо саме вони стали продуктивним матеріалом для утворення квазікомпозитів та отримали статус інтернаціональних терміноелементів. Через високу частотність використання та функціональність такі словотвірні конструкти набувають статусу афіксоїдів, які перебувають на шляху переходу від вільних коренів до афіксів. Такі словотвірні конструкти є продуктивними не тільки для творення термінів, а й для появи оказіональних слів, які сприяють реалізації функції авторського впливу та підвищують реалістичність світів, які зображують письменники-фантасти. Отже, афіксоїди грецько- латинського походження стають універсальним матеріалом і для оказіонального словотвору, що підтверджується прикладами як з англійської мови, так і з російської. Афіксоїди грецько-латинського походження є прекрасним матеріалом для творення оказіональних квазікомпозитів на позначення наукових термінів альтернативних реальностей. Такі прийоми сприяють реалізації функції авторського впливу на реципієнта, використання терміноелементів, які є поширеними у науково-технічній сфері, перетворюють уявні світи на більш реальні та матеріальні завдяки термінології, а конструкти грецько-латинського походження є зрозумілими для носіїв майже всіх сучасних мов.
50
Олена, Гончарова. "ФЕНОМЕН ЖІНОЧОГО МИСТЕЦТВА АРТЕМІЗІЇ ДЖЕНТІЛЕСКІ У РАННЬОМОДЕРНИЙ ПЕРІОД ІТАЛІЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 35 (4 лютого 2021): 11–19. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v35i0.355.
Full textAbstract:
На основі антропоцентричного підходу до аналізу візуальних самопрезентацій А. Джентілескі у творах живопису представлено художню творчість як феномен ранньомодерного періоду італійської культури як самооб’єктивації мисткині, що, породжуючи нову культурну реальність, виступають водночас засобами пізнання сутності людини. При написанні статті використано принципи і методи філософсько-антропологічного дослідження у поєднанні з хронологічним, іконографічним і образно-стилістичним методами. З поміж філософсько-антропологічних використовувався принцип антропологічної редукції, керуючись яким аналізувалась творчість А. Джентілескі як її само об`єктивація, принцип екстраполяції окремого факту життя художниці та антропологічної інтерпретації еволюції творчості, коли крізь низку хронологічно послідовних творів як образних об’єктивацій, здійснюється спроба пізнання їхнього творця. Іконографічні та образно-стилістичні методи (прийоми композиції, сюжети, колористичні характеристики) – при аналізі художнього відеоряду: автопортретів, алегорій і сюжетних картин. Аналітична робота здійснювалась поетапно як перехід від іконографічної інтерпретації картини з поступовою елімінацією художньо-стильових характеристик як позаантропологічних культурних констант із подальшою антропологічною редукцією культурного образу. Наукова новизна полягає в авторській методиці аналізу творів візуального (образотворчого) мистецтва з точки зору антропоцентричного підходу, а також у розгляді художньої творчості А. Джентілескі як її самооб’єктивацій, що породжуючи нову культурну реальність, виступають, водночас, засобами пізнання сутності людини. Творчість А. Джентілескі в діахронічному розгортанні можна розглядати як феномен ранньомодерного періоду італійської культури, як самооб’єктивацію художниці, в якій простежується еволюція самовиявлення від особистості з традиційним самосприйняттям за соціальними гендерними стереотипами (1610 р.) до феномену особистого життя, який визначатиме подальшу еволюцію її самоідентифікування (зґвалтування 1611 р.) та викорінення почуття сорому через віртуальну помсту (самовиявлення в циклі Юдиф), каяття (цикл Марії Магдалини), провини (цикл Лукреції) та формування складової ідентичності художниці як звільнення від соціальних гендерних забобонів і стереотипів щодо соціально приписаних жінці ролей і стандартів поведінки (цикл Сусанни).