Academic literature on the topic 'Архетип'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Архетип.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Архетип"
1
ОВЧАРЕНКО, Андрій. "СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ КУЛЬТУРНИХ АРХЕТИПІВ У КОНТЕКСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІЗУАЛЬНОГО ІНТЕРНЕТ-КОНТЕНТУ". Fine Art and Culture Studies, № 3 (3 вересня 2024): 267–73. http://dx.doi.org/10.32782/facs-2024-3-36.
Full textAbstract:
Мета статті – виявити сутність поняття «культурні архетипи» та окреслити перспективи використання сучасних концепцій закордонних науковців у досліджені візуального інтернет-контенту. Методологія. Застосовано аналітичний, системний та типологічний метод для вивчення феномену культурного архетипу та його осмислення в контексті сучасного візуального інтернет-контенту; метод термінологічного аналізу, інтерпретації та операціоналізації понять, для розуміння та осмислення змісту понять «архетип» та «культурний архетип»; метод узагальнення. Наукова новизна. Розглянуто та узагальнено представлені у наукових працях сучасних закордонних та українських дослідників визначення понять «архетип» та «культурний архетип»; розглянуто провідні традиційні та новітні концепції культурних архетипів та окреслено перспективи їх екстраполяції в процесі дослідження проблематики використання культурних архетипів у візуальному інтернет-контенті. Висновки. Узагальнюючи теоретичні праці, присвячені дослідженню феномену культурного архетипу можна констатувати, що базуючись на традиціях культурні архетипи виробляють стереотипи – вбираючи в себе уявлення про навколишню дійсність, акумулюють історичний досвід народу, звички минулих поколінь і закріплює це в схематичному образі власної або чужої етнічної спільноти внаслідок неодноразового сенсового та емоційного акцентування свідомості людей на певних явищах. Екстраполяція представлених у сучасному науковому вимірі дефініцій поняття «культурний архетип» на проблематику візуального інтернет-контенту дозволяє розглядати його як певне глибинне налаштування, що не піддається змінам і не усвідомлюється людиною, але актуалізується в нових історичних ситуаціях та визначає уявлення про людину, її місце в світі, моральні ідеали та ціннісні налаштування, що задають взірці життєдіяльності людей, пройшовши крізь багатовікові шари історії та культурних трансформацій та зберігаючи своє значення та сенс в нормативно-ціннісному просторі сучасної медіакультури. Сучасні концепції культурного архетипу (М. Марка та К. Пірсона, Д. Лі, Х. Аднана, Я. Гонга, Д. Мідглей, С. Венеік, Д. Хріспотулос та ін.) можуть посприяти розумінню та осмисленню процесів сприйняття інших людей, персонажів та сюжетів, представлених у візуальному інтернет-контенті. Зокрема, перспективним напрям подальших наукових досліджень вбачається розробка проблематики особливостей побудови фото та відео в соціальних мережах на культурних архетипах.
2
Козинко, Лілія Леонідівна. "Архетипи української культури в балетмейстерській спадщині Павла Вірського". Танцювальні студії 6, № 1 (2023): 8–19. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7646.6.1.2023.283719.
Full textAbstract:
Мета статті – проаналізувати особливості втілення архетипів української культури в балетмейстерській спадщині Павла Вірського. Методологія. У дослідженні застосовано історико-хронологічний підхід, методи історичний, теоретичний, системний, аналітичний, дедуктивний, індуктивний та узагальнення. Наукова новизна. У статті вперше проаналізовано особливості балетмейстерського методу та балетмейстерської спадщини Павла Вірського крізь призму архетипів української культури. Висновки. Архетип являє собою певні символічні схеми «колективного підсвідомого», які виступають глибинно-сутнісними основами нації та проявляються в різних сферах людського існування, трансформуючись із часом у нові форми. Кожна нація має національні культурні архетипи, які зберігаються в пам’яті етносу та спричиняють його прогрес, базуючись на глибинній основі. Зважаючи на дослідження фрагментів біографії П. Вірського та його інтерв’ю, вважаємо, що архетипи української культури присутні не лише у творчості, а й притаманні особистості балетмейстера. По-перше, без наявності означених архетипів у автора втілити їх на сцені було б неможливо. По-друге, в особистості балетмейстера можна виявити такі архетипи, як едукативність, глибинний оптимізм, цінність особи, особиста свобода, кордоцентризм та ін. Попри те, що особистість П. Вірського до сьогодні залишається недостатньо вивченою, можна припустити наявність у ній ряду архетипів. Сьогодні балетмейстерська спадщина П. Вірського вражає всіх злободенністю, глибиною та сучасністю ідей, що свідчить про наявність у постановках всеосяжних архетипів української культури. У результаті аналізу постановок балетмейстера було встановлено розкриття у них таких архетипів української культури: архетип глибинного оптимізму, архетип обрядовості, архетип особистої свободи, архетип природи, архетип гри з долею, архетип Матері тощо. Водночас слід наголосити на необхідності продовження розвідок з означеної проблематики.
3
Івашина, Оксана Олександрівна, та Сергій Павлович Михида. "АРХЕТИПИ СВЯЩЕННОГО ШЛЮБУ Й САМОСТІ У ПРОЗІ МАРІЇ МАТІОС". Слобожанський науковий вісник. Серія: Філологія, № 3 (20 грудня 2023): 107–12. http://dx.doi.org/10.32782/philspu/2023.3.20.
Full textAbstract:
У статті досліджується специфіка відображення архетипів Священного Шлюбу (Сизиґії) як утілення божественної пари та Самості як трансцендентного центру психіки, що прагне до цілісності та єднання з категорією божественного. Оскільки Марія Матіос значною мірою звертається до зображення в прозі складних людських взаємин і торкається глибин психосвіту персонажів, це дає підстави досліджувати особливості їхньої несвідомої сфери психіки, які з точки зору юнгіанської психології містять особистісні та загальнолюдські архетипи. Їхня художня репрезентація дозволяє осягнути поетикальний зріз творчості митця та його психосвіт у динаміці. Теоретичні аспекти дослідження полягають в опрацюванні наукових здобутків К. Ґ. Юнга, а також його послідовників, які звертали увагу на образи, в яких проявляються архетипи Сизиґії та Самості, їхній взаємозв’язок та вплив на психічні процеси. Архетип Священного Шлюбу почасти розглядається невіддільно від Самості як уособлення цілісності, оскільки є сакральним союзом архетипів чоловічого й жіночого начал, що її породжує. Дитя й коло (у Юнга переважно квадрат) є основними її символами, які художньо представляються у багатоманітті образів. Практична частина дослідження передбачає аналіз системи персонажів та художніх образів у романі в новелах «Майже ніколи не навпаки» та повісті «Мама Маріца – дружина Христофора Колумба», які послідовно відображають потяг людської психіки до індивідуації – єднання протилежностей, інтеграцію архетипів колективного несвідомого й досягнення цілісності. Провідним у цих творах є архетип Великої Матері, який у «Майже ніколи не навпаки» проявляє тенденції до утворення Священного союзу, а в «Мама Маріца…» здобуває його реалізацію повною мірою з утворенням божественного кватерніону «мати – наречена – син – наречений». На матеріалі художніх образів Маріци та Христофора проаналізовано архетипну дихотомію жінки як Святої і Блудниці водночас та втілення символіки Христа як Самості, хоч і неостаточно усвідомленої, в образі Христофора. Поява цих мотивів у творчості письменниці вказує на потяг її власної психіки до інтеграції вмісту колективного несвідомого, зокрема архетипу Великої Матері, та динамічні процеси індивідуації задля досягнення психічної цілісності.
4
Макарова, А. "Категоріальний апарат архетипного підходу: соціально-філософський аспект". Studies in history and philosophy of science and technology 29, № 2 (2020): 32–41. http://dx.doi.org/10.15421/272019.
Full textAbstract:
Розглянуто категорії та поняття, що складають методологічну основу сучасного філософського підходу до соціокультурних явищ – архетипного. Постульовано його цінність як методологічного інструменту аналізу соціальної реальності, наголошено на перспективності його використання у соціогуманітарній науці. Зосереджено увагу на широті його методологічної палітри, що зумовлено мультидисциплінарним потенціалом цього підходу. Висвітлено нюанси термінологічного дискурсу, що розгортаються в межах розробки положень аретипного підходу у сучасній гуманітарній науці в Україні, і не лише у філософській, а й у соціокультурологічній науці. Виокремлено завдання класифікації архетипів як базової ланки семантичного конструювання методологічного підходу. Як найбільш артикульоване, проаналізовано поняття «архетип»; наведено приклади, які використані дослідниками для віднесення того чи іншого архетипу до певної категорії, здійснено співставлення поняття «архетип» із категоріями, через які найчастіше деталізуються моделі архетипного аналізу. Серед категорій, з якими пов’язується архетип як методологічний конструкт, акцентовано поняття «символ», «міф», «образ («архетипний образ»), «архетипний смисл», «ідея», «концепт». «паттерн». Розкрито зміст деяких суперечливих моментів у масиві архетипного аналізу, пов’язаних із термінологічною невизначеністю.
 Наприкінці здійснено огляд проблематики, в якій архетипний підхід виявляється плідним, особливий акцент зроблено на соціальних проблемах, пов’язаних із сферою аналізу діяльності та соціальних практик. Запропоновано критерії, за якими можна здійснити чіткіше розмежування поняття «архетип» та суміжних категорій архетипного підходу. Підкреслено значення архетипу як підґрунтя соціальної практики, висловлено припущення про соціальну природу психологічного архетипу із потенційним виходом у соціальну філософію, а не у культурологію чи етнопсихологію. На думку автора, саме цей аспект архетипного підходу потребує подальшого унормування, або віднесення «фігуративних» архетипів до образів (тоді увиразнюється роль символу), а до категорій архетипів слід віднести ті складові детермінації людської діяльності, які, будучи і досі «замкненими» у сфері антропології та теорії культури, не мають адекватного виходу у методологію соціальної філософії – сутнісні сили людини: «дух», «душа», «розум», «розсудок», «воля», «тіло».
5
С. Т. Елікпаев, Б. Қ. Қапасова та Р. М. Муталиева. "КЕЙІПКЕРЛЕР МЕН ӘДЕБИ ШЫҒАРМАЛАРДАҒЫ АРХЕТИП". Bulletin of Toraighyrov University. Philology series, № 4,2023 (29 грудня 2023): 126–35. http://dx.doi.org/10.48081/vfdz8351.
Full textAbstract:
Мақалада қазақ әдебиетіндегі және әлем әдебиетіндегі архетип кейіпкерлердің пайда болуы, өзгеруі сөз болады. Кейіпкерлердің өзгеруі мен басқа сипатқа ие болуы архетипке байланысты. «Архетип» терминін 20 ғасырда психолог Карл Густав Юнг енгізген. Әдеби архетип салыстырмалы құбылыс: сюжеттің дамуына қарай кейіпкер бейнесі айтарлықтай өзгерістерге ұшырауы мүмкін. Бұған мысал ретінде Лев Толстойдың Наташа Ростовасын келтіре аламыз. Көркем әдебиеттегі кейіпкерлердің мынадай архетиптері бар: Нағыз ер қаһарман, азған кейіпкер, дос мінезді кейіпкер, бүлікшіл әрі айлакер кейіпкер, жоғалған жан, шытырман оқиғаларды іздеуші, шындық іздеуші кейіпкер. Шығармалардағы әйел кейіпкерлердің бірнеше архетиптері бар: тәкаппар әрі іскер, өз пікірінде қатал және айналасындағылардан мойынсұнуды талап етуші, сенгіш, батыл, азғырушы. Кейіпкерлер секілді әңгіме архетипі де белгілі бір заңдылыққа бағынады. Көркем шығармаларда әр уақытта пайда болатын белгілі бір сюжеттік архетиптер бар. «Том Сойердің шытырман оқиғалары» шығармасындағы архетиптік сюжет баланың өсуін, түрлі қиындықтарды танып-білуін көрсетеді. «Кек» сюжеттік архетипін қолданудың мысалы ретінде Александр Дюманың «Граф Монте-Кристо» кітабын алуға болады. Басты кейіпкердің басты мақсаты – әділеттілікті қалпына келтіру. «Саяхат» архетиптік сюжетіне Джон Толкиеннің шығармаларын, атап айтқанда, оның «Сақиналардың әміршісі» кітабын келтіруге болады. Бұл кітапқа көптеген оқырмандардың қызығушылық танытқаны белгілі. Бірнеше архетиптерді қолдану автордың ниетін толық ашуға көмектеседі. Оның жарқын мысалы – Лев Толстойдың «Соғыс және бейбітшілік» романы. Мұнда біз бірден бірнеше архетиптердің тоғысқанын көреміз: «махаббат», «құрбандық», «жетілгендік», «қарсылық», трансформация.
6
Ігнатьєва, Світлана Євгеніївна. "Архетип МАТЕРІ в українському щоденниковому дискурсі". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 14 (15 січня 2016): 170–78. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v14i0.219.
Full textAbstract:
У статті виокремлено особливий складник образної системи наратора щоденникового дискурсу – архетип Матері, визначено його глибоке етнокультурне коріння та структурно-семантичну основу. З’ясовано місце архетипу Матері в українському щоденниковому дискурсі. Простежено зв’язок між ним та архетипом Дитини, Долі. Установлено вплив архетипу Матері на формування особливої духовно-емоційної атмосфери українців та схарактеризовано виняткове значення жінки-матері в ментальному просторі українців у щоденниковому дискурсі.
7
Сичова, Вікторія. "РАДЯНСЬКИЙ АРХЕТИП У ВЗАЄМОДІЇ ВЛАДИ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ОПОЗИЦІЇ ЯК ЗАГРОЗА НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ". Public management 18, № 3 (2019): 456–72. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-456-472.
Full textAbstract:
контексті архетипного підходу проаналізовано особливос- ті культурного коду у взаємодії влади та політичної опозиції у незалежній Україні (1991–2019 рр.). З’ясовано, що радянському культурному архетипу притаманні риси культури конфронтації та конформізму-консолідації, а та- кож співіснування на сучасному етапі у колективній свідомості українців, як мінімум, дві проекції українського минулого, два антагоністичні архетипи.
 Визначено, що радянський архетип виявляється у формуванні образу “ін- шого” як “чужого”/“ворога” з використанням агресивної риторики, словес- них війн, навішуванням ярликів; технологій адміністративного ресурсу, ма- сового маніпулювання, зокрема, мовним питанням в Україні, залякуванням електорату противника; застосуванням владою до опозиції інформаційного тиску, іноді силових методів, політичних репресій — політичних кримінальних практик, тактики ігнорування опозиції, єдиноначального бюрократич- ного управління, примусових методів до електорату з імітацією “участі” гро- мадян у прийнятті рішень.
 Виявлено, що більшою мірою радянський архетип властивий прихиль- никам комуністичної, соціалістичної ідеології, а також частині політичної еліти, світоглядні засади якої формувалися за часів СРСР, та яка репрезен- тує електорат із радянською ідентичністю. Перші уособлені Комуністичною партією України та Радикальною партією Олега Ляшка, другі — Партією Регіонів, Політичною партією “Опозиційний блок”, “Опозиційною плат- формою — За життя”. Радянський архетип у взаємодії влади та політич- ної опозиції по відношенню одна до одної як до ворога домінував у 1991– 2004 рр. та особливо у 2010 — поч. 2014 р. У зв’язку із зовнішньою агресією розділ між владою та політичною опозицією з лютого 2014 р. посилився не лише по лінії ідеології, а й у національному (патріотичному) контексті на “свій/патріот — чужий/сепаратист/зрадник”. Методи імплементації деко- мунізаційних законів також свідчать про вияви радянського архетипу.
 Доведено, що радянський архетип у взаємодії влади та політичної опози- ції виявляється в умовах згортання демократичного режиму, за соціальної інверсії, під час виборчих кампаній і в екстремальних ситуаціях. Водночас демократизація режиму призводить до перетворення образу опонента з “во- рога” на “іншого” у політичному дискурсі влада — політична опозиція.
 Обґрунтовано, що існування двох архетипів — автентично-українського та радянського — поляризує Україну, загрожуючи її громадянській консолі- дації і суспільній стабільності. Також радянський архетип у взаємодії влади та політичної опозиції в умовах зовнішньої небезпеки за світоглядної неви- значеності частини українського суспільства є політичною небезпекою, що загрожує національній безпеці України.
8
Назарова, М. П. "The border as a spatial archetype." Социология города, no. 3 (September 2024): 5–13. https://doi.org/10.35211/19943520_2024_3_5.
Full textAbstract:
В статье раскрывается один из основополагающих пространственных архетипов — архетип границы. Актуальность рассмотрения данного понятия обусловлена необходимостью формирования архитектурного пространства современного города с учетом архетипических форм, которые воспринимаются субъектами как безусловно позитивные, что важно для создания комфортной городской среды. Цель статьи — социокультурный анализ архетипа границы, который, по мнению автора, является основополагающим для его теоретического осмысления. Выявлена социокультурная роль «фронтирного пространства» и значение архетипа границы для формирования «переходных пространств» и многофункциональных общественных пространств современного города. Автором дается определение архетипа границы и приводятся примеры его роли в формировании архитектурного пространства
9
БУБЛІЄНКО, Олександр. "ВТІЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ АРХЕТИПІВ У ХОРЕОГРАФІЧНИХ ОБРАЗАХ ТЕЛЕВІЗІЙНОГО ШОУ «ТАНЦІ З ЗІРКАМИ» 2017-2019 РОКІВ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 41–47. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-41-47.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз використання українських архетипів у хореографічних образах української версії ТВ шоу «Танці з зірками» 2017-2019 років. Описані основні українські архетипи в сучасній хореографії. Встановлений зв’язок між мелодією, словами пісень та пластичним виразом у хореографічному образі. Охарактеризовано ступінь задуму балетмейстера та рівень виконавського осмислення танцюристами українських архетипів (чоловічих та жіночих). Ключові слова: хореографічний образ, український архетип, танець, ТВ шоу «Танці з зірками», балетмейстер, етнічні традиції, пластичний вираз.
10
С. А. Сералимова та Ж. С. Бейсенова. "АРХЕТИПИЧЕСКИЙ ОБРАЗ ВОЛКА В ПРОЗЕ И. ЕСЕНБЕРЛИНА". Bulletin of Toraighyrov University. Philology series, № 1,2024 (29 березня 2024): 388–99. http://dx.doi.org/10.48081/aizq6118.
Full textAbstract:
Тема архетипа впервые была детально рассмотрена и изучена швейцарским психиатром Карлом Юнгом. Юнг верил, что существуют универсальные переживания, которые присущи человеческому опыту, такие как принадлежность, любовь, смерть и страх. Эти переживания, которые он называл «коллективным бессознательным», выражаются в том, что он называл «архетипами». Юнг считал, что эти архетипы находятся под влиянием эволюционного давления и проявляются в поведении и переживаниях индивидов. Он впервые ввел концепцию первичных образов, которые позже назвал архетипами, чтобы объяснить эту идею [1]. В данной статье была сделана попытка проанализировать архетип Волка в первой части трилогии Есенберлина “Кочевники” в оригинале и в переводе на русский язык. В мировой мифопоэтике трудно отыскать образ, настолько семантически яркий, глубокий и близкий в разных культурных традициях, как Волк. Подавляющее большинство исследований, посвященных культу Волка, рассматривает его как символ мужского начала – врожденной воинственности, преданности своим целям, принадлежности к сакральному боевому братству, беспощадности к врагам [2]. Тема архетипических образов в казахской литературе всегда будет представлять живой интерес как составляющие национальной культуры, истории и быта казахов. Именно зооморфные архетипы в исторической прозе недостаточно изучены и требуют более детального рассмотрения. Ключевые слова: архетип, образ, художественный перевод, историческая проза, Есенберлин.
Dissertations / Theses on the topic "Архетип"
1
Вережак, В. "Архетип: філософський екскурс". Thesis, Київський національний універститет технологій та дизайну, 2020. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/17183.
Full text
2
Шкробот, Л., та Ю. В. П'ятаченко. "Архетип матері у лірико-філософській прозі Євгена Гуцало". Thesis, Видавництво СумДУ, 2007. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/16923.
Full text
3
Бондар, Наталія Юріївна, Наталья Юрьевна Бондарь та Nataliia Yuriivna Bondar. "Архетип ребенка в романе К. Воннегута "Бойня номер пять, или крестовый поход детей"". Thesis, Сумский государственный университет, 2017. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/66553.
Full textAbstract:
Цель статьи – рассмотреть своеобразие архетипа ребенка в романе К. Воннегута
«Бойня номер пять, или Крестовый поход детей» с учетом постмодернистского
восприятия мира и попытаться, таким образом, несколько восполнить этот пробел в
изучении его творчества.
4
Ruža, Perunović. "Јеврејски архетип у прози Александра Тишме (романи Књига о Бламу и Употреба човека)". Phd thesis, Univerzitet u Novom Sadu, Filozofski fakultet u Novom Sadu, 2016. http://www.cris.uns.ac.rs/record.jsf?recordId=100385&source=NDLTD&language=en.
Full textAbstract:
У романима Књига о Бламу и Употреба човека Александра Тишме доминантне теме јесу рат и судбина човека у рату, а посебно јеврејског човека. Говорити о романима Александра Тишме значи најпре говорити о трагању за идентитетом, о неприпадању и усамљености у свету који се доживљава као непрекидно страдање, као опасност, страховање, као трагање за безбедним местом за живот, да би се напослетку схватило да такво место не постоји, да су свуда само јед и патња. Ликови ових романа живе у тешким ратним околностима, али они носе још теже бреме јеврејске судбине, или у својим коренима једнако проблематичну подељеност, подвојеност између хришћанства и јудаизма. У оба случаја, свесни су своје издвојености, обележености пореклом које свакога часа може бити означено као непожељно за живот у заједници. Стога, стрепња и тескоба стални су пратиоци њихових судбина. У складу са овом поставком, Тишма анализира различите облике преживљавања у ратном и послератном добу (од мирења са злом, пасивности, трпљења, понижења, преко отпора, освете, насиља, све до поражавајућег сазнања да „зло рађа зло”) указујући на феномене времена у којем живимо. Аутор с горчином преиспитује постојање хуманистичких принципа у оваквом свету, као и улогу литературе у читавом процесу. Трагајући у својим романима, пре свега, за истином у свим аспектима живота, Тишма долази до сазнања да су насиље и зло неодвојиви део човекове природе, и то сазнање нуди као датост, као непомериву чињеницу. Улога књижевности јесте да разбија илузије, да подсећа на преживљено, да сведочи о ратним догађајима у светлу уверења да оно што није записано – не постоји.<br>U romanima Knjiga o Blamu i Upotreba čoveka Aleksandra Tišme dominantne teme jesu rat i sudbina čoveka u ratu, a posebno jevrejskog čoveka. Govoriti o romanima Aleksandra Tišme znači najpre govoriti o traganju za identitetom, o nepripadanju i usamljenosti u svetu koji se doživljava kao neprekidno stradanje, kao opasnost, strahovanje, kao traganje za bezbednim mestom za život, da bi se naposletku shvatilo da takvo mesto ne postoji, da su svuda samo jed i patnja. Likovi ovih romana žive u teškim ratnim okolnostima, ali oni nose još teže breme jevrejske sudbine, ili u svojim korenima jednako problematičnu podeljenost, podvojenost između hrišćanstva i judaizma. U oba slučaja, svesni su svoje izdvojenosti, obeleženosti poreklom koje svakoga časa može biti označeno kao nepoželjno za život u zajednici. Stoga, strepnja i teskoba stalni su pratioci njihovih sudbina. U skladu sa ovom postavkom, Tišma analizira različite oblike preživljavanja u ratnom i posleratnom dobu (od mirenja sa zlom, pasivnosti, trpljenja, poniženja, preko otpora, osvete, nasilja, sve do poražavajućeg saznanja da „zlo rađa zlo”) ukazujući na fenomene vremena u kojem živimo. Autor s gorčinom preispituje postojanje humanističkih principa u ovakvom svetu, kao i ulogu literature u čitavom procesu. Tragajući u svojim romanima, pre svega, za istinom u svim aspektima života, Tišma dolazi do saznanja da su nasilje i zlo neodvojivi deo čovekove prirode, i to saznanje nudi kao datost, kao nepomerivu činjenicu. Uloga književnosti jeste da razbija iluzije, da podseća na preživljeno, da svedoči o ratnim događajima u svetlu uverenja da ono što nije zapisano – ne postoji.<br>In the novels The Book of Blam and The Use of Man by Aleksandar Tišma dominant themes are war and the destiny of man in war, especially Jewish man. To talk about the novels of Aleksandar Tišma primarily means to talk about the quest for identity, about rootlessness and loneliness in a world that is perceived as constant suffering, as danger, fear and search for a safe place, only to realize that such a place does not exist, that there is only misery and suffering everywhere. The characters of these novels live in difficult war conditions, but they carry an even heavier burden of the Jewish fate, or they have in their roots an equally problematic split – a split between Christianity and Judaism. In both cases, they are aware of their isolation, of being stigmatized by their origin, which at any moment can be declared unsuitable for life in a community. Therefore, anxiety and uneasiness are constant companions of their fate. In accordance with this setting, Tišma analyzes different forms of survival in wartime and in post-war era (from conciliation with evil, inaction, suffering, humiliation, through resistance, revenge, violence, until the devastating knowledge that “evil begets evil”) thus indicating the phenomena of our time. The author bitterly re-examines the existence of humanistic principles in such a world, and the role of literature in the whole process. Searching in his novels primarily for truth in all aspects of life, Tišma comes to the conclusion that violence and crime are inseparable part of human nature, and he presents this insights as a given, as a fixed fact. The role of literature is to shatter illusions, to remind us of things we have been through, to testify about wars in the light of his belief that if things have not been written down it is as if they do not exist at all.
5
Пятков, Н. А. "Архетип в его отношении к архаическому мировосприятию и мифомышлению, как онтологическая проблема : автореф. дис. ... канд. филос. наук : 09.00.01". Thesis, б. и, 2011. http://hdl.handle.net/10995/3460.
Full text
6
Старова, О. О. "Художня концепція смерті-воскресіння в українській міфософській ліриці першої половини ХХ століття". Thesis, Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2012. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/13466.
Full textAbstract:
Starova O. O. Artist death-resurrection conception of the first half of the 20th century Ukrainian mifosofsky lyrics. — Тhe Manuscript.
The thesis for the degree of Candidate of Philological Studies, speciality 10.01.01 — Ukrainian literature. — V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2012.
The thesis proposed the comprehension and the artistic mainstream basic aspects of the death-resurrection conception perspectives at the motif structure of the mifosofsky lyrics by B. I. Antonych, V. Svidzinskyj, „early“ P. Tychyna, as well as close to they in some creative experiments M. Orest and Kiev neo-classicists.<br>Старова О. О. Художня концепція смерті-воскресіння в українській міфософській ліриці першої половини ХХ століття. — На правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 — українська література. — Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2012.
У дисертації запропоновано поняття й виокремлено основні ракурси актуалізації художньої концепції смерті-воскресіння на рівні мотивної системи поезії представників української міфософської лірики Б. І. Антонича, В. Свідзінського, «раннього» П. Тичини, а також близьких до неї в певних мистецьких пошуках М. Ореста й київських неокласиків. Доведено, що ця концепція, яка становить багатогранний комплекс уявлень про безперервність та постійне «оновлення» буття, є засадничою для художніх світів названих поетів, оскільки відображає їхнє бачення базових універсалій «життя» і «смерть», а на підставі цього — сучасності й людини в ній, розвитку людства в цілому. Докладно розглянуто два рівні репрезентації уявлень про смерть-воскресіння у творах представників української міфософської лірики — «макрокосмічний» (актуалізація циклічної моделі буття через мотиви вічного повернення, кружляння/кола, весни-відродження й зими-смерті (або зими-сну), дня й ночі; реконструкція есхатологічно-апокаліптичних мотивів: руйнації й смерті, всесвітнього потопу, вбивчого холоду, мертвого сонця тощо; творення українського месіанського міфу через образи Ісуса Христа, Божої Матері й пророків, мотиви розп’яття, хресних мук, воскресіння й численні біблійні алюзії, а також індивідуально-авторські міфологеми інтелігенції-месії, пролетаріату-месії) і «мікрокосмічний» (оприявнення концептів ієрофанії, метаморфози, реінкарнації, подорожі до потойбіччя та ініціації через мотиви дотику до сакрального, метаморфози, реінкарнації, переправи та їхні численні модифікації).
7
Снегурова, Татьяна Алексеевна, та Ольга Михайловна Виктор. "Особенности социальной адаптации иностранных студентов в культурном пространстве Украины". Thesis, Национальный технический университет "Харьковский политехнический институт", 2019. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/41433.
Full text
8
Шестак, А. М. "Архетипи в поезії Т. Шевченка". Дис. канд. філол. наук, КНУТШ, 2009.
Find full text
9
Бондар, Н. Ю. "Своєрідність архетипу дороги в романі І. Кальвіно «Якщо однієї зимової ночі подорожній»". Thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/67652.
Full textAbstract:
Мета статті – розглянути своєрідність архетипу дороги в романі І. Кальвіно «Якщо
одного разу зимової ночі подорожній» з урахуванням постмодерністського сприйняття
світу і спробувати, таким чином, заповнити цю прогалину у вивченні його творчості.
10
Букрієнко, А. О. "Проза Міядзави Кендзі: архетипні джерела авторського міфу". Дис. канд. філол. наук, КНУТШ, 2007.
Find full textBooks on the topic "Архетип"
3
Лозинський, О. Живі архетипи. Львівський національний університет ім. І.Франка, 2005.
Find full text
4
Лозинський, О. Живі архетипи. Львівський національний університет ім. І.Франка, 2005.
Find full text
5
Лозинський, О. Живі архетипи. Львівський національний університет ім. І.Франка, 2005.
Find full text
7
Литвиненко, Г. С. Архетипно-образна структура народної пісні. Київський університет, 2007.
Find full text
8
Литвиненко, Г. С. Архетипно-образна структура народної пісні. Київський університет, 2007.
Find full text
10
Takazov, F. M. Филологический аспект: международный научно-практический журнал. Таказов, Ф.М., 2024. https://doi.org/10.61726/7022.2025.67.54.001.
Full textAbstract:
В статье рассматриваются архетипы, находящие свое отражение в трехчастной структуре модели мира осетинской мифологии. Архетипы, как универсальные символы и образы, играют ключевую роль в формировании мифологической картины мира осетин. Особое внимание уделено архетипам, включающим творца, культурного героя и первопредка, каждый из которых играет важную роль в формировании мифологических сюжетов. Также акцентируется внимание на полисемантизации архетипов, что указывает на их многозначность и изменчивость под воздействием исторических и социокультурных факторов. Исследование подчеркивает важность архетипов как инструмента для понимания культурной идентичности осетин и их мифологического сознания.
Book chapters on the topic "Архетип"
1
Чайко, Инна Сергеевна. "АРХЕТИП ПЕРЕХОДА В АДАПТАЦИИ СТУДЕНТОВ НОВОГО НАБОРА". У АРХЕТИП ПЕРЕХОДА В АДАПТАЦИИ СТУДЕНТОВ НОВОГО НАБОРА. ICSP "NEW SCIENCE", 2023. http://dx.doi.org/10.46916/07042023-4-978-5-00174-936-3.
Full text
2
Кондорский, Борис. "Революционный период в мусульманских странах". У Системный мониторинг глобальных и региональных рисков. Учитель, 2022. http://dx.doi.org/10.30884/978-5-7057-6184-5_12.
Full textAbstract:
Согласно разрабатываемой автором революционной концепции исторического развития в основе каждого его этапа лежал определенный тип революций, характер которых определял потенциал дальнейшего развития. Для понимания современных социально-политических процессов основную роль играла специфика феодальных революций, которая определяла сроки наступления революционных периодов (РП) Нового времени, в той или иной стране и регионе. РП представляет собой временную систему, имеющую свои внутренние особые закономерности. Революции являются внешним проявлением этих процессов. Запад, где феодальные революции отличались заметной глубиной, автор относит к странам первой и второй генерации. К странам третьей генерации (СТГ) мусульманского мира, где РП ограничился рамками XX в., в первую очередь, можно отнести Турцию и Иран. На их примере рассмотрены основные закономерности, характерные для СТГ. Арабские страны занимают особое положение, вследствие атипического характера феодальной революции, которая затронула, в основном, городское население. В сельской местности до сих пор еще не исчезло кланово-племенное сознание и, соответствующие, отношения. Здесь РП начался только после Второй мировой войны и закончится не ранее середины XXI в. Арабская весна как раз и стала важным этапом проявления РП на Ближнем Востоке. Проведен анализ основных факторов и особенностей событий весны 2011 г. в сравнении с другими революциями (особенно Февральской революцией 1917 г.). Показаны отличия Арабской весны от «цветных революций». Особое положение занимает Египет, который по многим параметрам ближе к СТГ. Все основные исламистские организации, с одной стороны, имеют общий архетип, а с другой – отличаются целым набором (имеющим системный характер) присущим им особенностей. Рассмотрена геополитическая ситуация на Большом Ближнем Востоке с позиций концепции политического равновесия. Особое внимание уделено племенному фактору и его активизации в современный период, приведшему к сегментации ряда стран. Фундаментальной особенностью арабских стран является доминирование социально-религиозного (общинного) сознания, в отличие от политико-экономического в западных странах.
3
Ожогина, С. М. "Мифологический базис архетипа индийской культуры". У Ориенталист. Вып. 1. Издательство Томского государственного университета, 2021. http://dx.doi.org/10.17223/9785907442666/8.
Full text
4
Бережна, М. В. "«МАТРІАРХ» І «ЗНЕВАЖЕНА ЖІНКА»: ДВА ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ АРХЕТИПИ ОДНОГО КІНОПЕРСОНАЖА". У СУЧАСНА ФІЛОЛОГІЧНА НАУКА: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТА ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ. Liha-Pres, 2021. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-242-8-1.
Full text
5
Северинова, М. Ю. "Феномен архетипу як спів-буття у науковому дискурсі музичної культурології." In MODERN UKRAINIAN MUSICOLOGY: FROM MUSICAL ARTIFACTS TO HUMANISTIC UNIVERSALS. Izdevnieciba “Baltija Publishing”, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-072-8-3.
Full textConference papers on the topic "Архетип"
1
Каплун, Т. М. "Архетип у сучасній музикознавчій думці". У ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ ВИКЛИКИ ОСВІТИ, НАУКИ, БЕЗПЕКИ ТА ЗДОРОВ’Я В СУЧАСНИХ УМОВАХ: ПОШУКИ МОЛОДИХ ВЧЕНИХ. Liha-Pres, 2024. https://doi.org/10.36059/978-966-397-479-8-77.
Full text
2
Пойда, О. А. "Архетип дороги у прозі Олекси Стороженка". У PHILOLOGICAL SCIENCES, INTERCULTURAL COMMUNICATION AND TRANSLATION STUDIES: AN EXPERIENCE AND CHALLENGES. Baltija Publishing, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-073-5-1-38.
Full text
3
Гоц, Людмила. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ КУЛЬТУРОЛОГИИ: АРХЕТИП VS АРХЕТИПИЧЕСКИЙ ОБРАЗ". У WISSENSCHAFTLICHE ERGEBNISSE UND ERRUNGENSCHAFTEN: 2020. European Scientific Platform, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/25.12.2020.v3.04.
Full text
4
ВОЛКОВ, Андрей. "ЭЙЛИН ГУ: НОВЫЙ АРХЕТИП КИТАЙСКОЙ МОЛОДЕЖИ «ПОКОЛЕНИЯ Z»". У ВЕСЕННЯЯ СЕССИЯ "УСТОЙЧИВОЕ РАЗВИТИЕ В КОНТЕКСТЕ ГЛОБАЛЬНЫХ ПРОЦЕССОВ". ISOASPSH of N.D. Kondratieff, 2024. http://dx.doi.org/10.46865/978-5-901640-40-1-2024-40-41.
Full text
5
Смольницька, О. О. "АРХЕТИП КАЧОК-МАНДАРИНОК У ЗВ‘ЯЗКУ З АРХЕТИПОМ СВІТОВОГО ДЕРЕВА В ПЕРЕКЛАДЕНІЙ І ДОСЛІДЖЕНІЙ ЯРОСЛАВОЮ ШЕКЕРОЮ КИТАЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ (АНАЛІЗ ВИБРАНИХ ТВОРІВ)". У ХХVII СХОДОЗНАВЧІ ЧИТАННЯ А. КРИМСЬКОГО. iha-Pres, 2024. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-414-9-17.
Full text
6
Білобровська, К. О. "Концепт «сонце» vs архетип Тінь у повісті Б. Антоненка-Давидовича «Смерть»". У ФІЛОЛОГІЯ ПОЧАТКУ ХХІ СТОРІЧЧЯ: ТРАДИЦІЇ ТА НОВАТОРСТВО. Liha-Pres, 2022. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-263-3/01.
Full text
7
Дёрина, Н. В., Т. С. Савинова та Д. А. Савинов. "Ранняя лирика Н. С. Гумилева и творчество поэтов Озерной школы: архетип пути". У Global science. Development and novelty. НИЦ "Л-Журнал", 2017. http://dx.doi.org/10.18411/gdsn-28-02-2017-15.
Full text
8
Заїкіна, Людмила. "АРХЕТИПИ ТА АРХЕТИПНІ ОБРАЗИ В СУЧАСНОМУ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ". У THEORETICAL AND PRACTICAL ASPECTS OF MODERN SCIENTIFIC RESEARCH. European Scientific Platform, 2021. http://dx.doi.org/10.36074/logos-30.04.2021.v2.02.
Full text
9
Andronnikova, O. O. "АРХЕТИПЫ ВЫЖИВАНИЯ В ПСИХОТЕРАПИИ ЖЕРТВЕННОСТИ". У ПЕРВЫЙ МЕЖКОНТИНЕНТАЛЬНЫЙ ЭКСТЕРРИТОРИАЛЬНЫЙ КОНГРЕСС «ПЛАНЕТА ПСИХОТЕРАПИИ 2022: ДЕТИ. СЕМЬЯ. ОБЩЕСТВО. БУДУЩЕЕ». Crossref, 2022. http://dx.doi.org/10.54775/ppl.2022.68.91.001.
Full textAbstract:
The article is devoted to the study of archetypes as emergent principles filled with individual experience of experiencing in a situation of early trauma. Five specific archetypes of childhood trauma are noted as ways of dealing with trauma in the child's mental reality. The archetypes of survival (victim, saboteur, wounded child, prostitute) are singled out and described as protective personality structures arising from parental and social upbringing, general life experience. Their motivation and actual needs, sensual content and directions of therapeutic work are determined. A psychological analysis of the emergence and dynamics of the sacrificial archetype of Medusa Gorgon is given, the main directions of therapeutic work with it are determined. Статья посвящена исследованию архетипов, как эмерджентных принципов, наполненных индивидуальным опытом переживания в ситуации раннего травмирования. Отмечены пять специфических архетипов детской травмы как способы обращения с травмой в психической реальности ребенка. Выделены и описаны архетипы выживания (жертвы, диверсанта, раненого ребенка, проститутки), как защитные структуры личности, возникающие из родительского и социального воспитания, общего жизненного опыта. Определены их мотивация и актуальные потребности, чувственное наполнение и направления терапевтической работы. Дан психологический анализ возникновения и динамики жертвенного архетипа Медузы Горгоны, определены основные направления терапевтической работы с ним.
10
Котломанов, А. О. "PARALLEL GRAPHICAL TEXT: POEM “THE TWELVE”. CRITICAL COMMENTARY." In Месмахеровские чтения — 2024 : материалы междунар. науч.-практ. конф., 21– 22 марта 2024 г. : сб. науч. ст. / ФГБОУ ВО «Санкт-Петербургская государственная художественно-промышленная академия имени А. Л. Штиглица». Crossref, 2024. http://dx.doi.org/10.54874/9785605162926.2024.10.22.
Full textAbstract:
В центре рассуждения — феномен творческого потенциала поэмы Александра Блока «Двенадцать», что понимается как архетип художественной книги революционного, кризисного периода. Ее специфическая актуальность в советское время указывает на обращение кризисности в своеобразную традицию «перманентной революции» в культуре. Рассматриваются характерные случаи рецепции поэмы и ее ранних иллюстраций — в контексте актуализации «петербургского текста» в книжной графике. Considered the phenomenon of creative potential of Alexander Blok’s poem “The Twelve” what is proposed to be understood as the archetype of a fi ction book of a revolutionary, or crisis period. Its specifi c relevance in Soviet times indicates the conversion of crisis into a unique tradition of “permanent revolution” in culture. The cases of reception of the poem and its early illustrations are considered in context of the actualization of the “Petersburg text” in book graphics.
Reports on the topic "Архетип"
1
Бережна, Маргарита Василівна. Психолінгвістичний архетип «Ментор». Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, 2022. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/6054.
Full textAbstract:
У роботі досліджено особливості формування мовленнєвого портрета кіно персонажа за психолінгвістичним архетипом «Ментор». За основу визначення основних психологічних рис персонажів групи взято класифікацію В. Шмідт. Розвідка є частиною комплексного дослідження цілісної системи психолінгвістичних кіноархетипів найбільш прибуткових англомовних фільмів ХХІ сторіччя. Роботу виконано на матеріалі 201 репліки Клінта «Соколиного ока» Бартона у чотирьох фільмах кіностудії Marvel. У досліджуваному матеріалі Бартон виконує функцію наставника переважно для двох героїнь: Наташі «Чорної вдови» Романової та Ванди «Багряної відьми» Максимової. Сюжетні лінії обох героїнь подібні: вони походять із країн східної Європи та на початку виступають на боці протиборчих сил. Бартону належить вирішальна роль у залученні Наташі та Ванди до команди Месників, мета яких – врятувати світ. Результати дослідження визначають мовленнєві особливості, властиві архетипу «Ментор».
2
Бережна, Маргарита Василівна. Психолінгвістичний архетип «Проблемна юначка». Видавничий дім «Гельветика», 2021. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/6055.
Full textAbstract:
У статті розглянуто особливості психолінгвістичного образу кіноперсонажів відповідно до психологічного архетипу «Проблемна юначка» (the Troubled Teen). Робота є частиною дослідження системи психолінгвістичних кінообразів англомовних фільмів масової культури ХХІ сторіччя. Матеріалом роботи є американський супергеройський комедійний фільм «Дедпул» (Deadpool), фентезі фільм «Гаррі Поттер і Таємна кімната» (Harry Potter and the Chamber of Secrets), романтичний фентезі фільм «Сутінки. Сага: Молодий місяць» (The Twilight Saga: New Moon) та американський комп'ютерно-анімаційний комедійно-драматичний фільм «Думками навиворіт» (Inside Out). Об’єкт роботи: репліки Надзвукової (Negasonic), Плаксивої Мірти (Moaning Myrtle), Белли Свон (Bella Swan) та Райлі (Riley), які належать у досліджуваному матеріалі до архетипу «Проблемна юначка». За основу визначення психологічного архетипу персонажів взято класифікацію В. Шмідт (2007). Визначальними рисами архетипу є такі. «Проблемна юначка» сконцентрована на власних проблемах та емоціях, вона часто страждає від депресії, що зумовлює частотне використання займенників першої особи однини, лексики на позначення негативних емоцій, лексико-семантичних груп DEATH та LONELINESS, окличних речень. «Проблемна юначка» демонструє пасивно-агресивну поведінку у стосунках з родиною; відповідно, використовує конфронтативний стиль спілкування, тактики образи, звинувачення та ухилення від розмови, знижену лексику, вульгаризми, сарказм. У мовленні членів родини риса реалізована лексико-семантичною групою WORRY. Вона надає перевагу ризикованим розвагам, що відбивається у використанні лексико-семантичних груп DANGEROUS та RUSH. «Проблемна юначка» не переймається майбутнім; відповідно у репліках персонажів цієї групи переважають дієслова у формі теперішнього часу, а використання дієслів у формах майбутнього часу має найнижчий показник серед архетипів.
3
Бережна, Маргарита Василівна. Архетип "Жінка-месія": лінгвістичний аспект. ЛІРА, 2021. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/5599.
Full textAbstract:
У роботі розглядаємо особливості формування мовленнєвого портрета кіноперсонажа за психологічним архетипом «Жінка-месія». За основу визначення основних психологічних рис персонажів групи взято класифікацію В. Шмідт (2007). Розвідка є частиною комплексного дослідження цілісної системи психолінгвістичних кіноархетипів англомовного кінодискурсу масової культури у ХХІ сторіччі. Роботу виконано на матеріалі фентезі-фільму Дж. Кемерона Avatar (2009).
4
Мохначова, Ольга Вікторівна, та Тетяна Олексіївна Дороніна. "Готическая формула" как речевой архетип в новеллистике В. Набокова. КДПУ, 2006. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/5448.
Full textAbstract:
У статті розглядаються особливості готичної літератури, особливості її світогляду та виводиться своєрідна "готична формула", складовою якої є архетипи (Замок-Будинок, руйнація, мандрівка-пошук тощо). Зроблено спробу довести, що вираженням архетипу стає певний набір лексичних засобів, аналіз яких проведений на матеріалі новел В.Набокова.
5
Бережна, Маргарита Василівна. Психолінгвістичний архетип «Зрадниця» (у фільмі “Zootopia”). Видавничий дім «Гельветика», 2021. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/6047.
Full textAbstract:
У статті розглянуто особливості створення психолінгвістичного образу кіноперсонажа у відповідності до психологічного архетипу «Зрадниця» (the Betrayer). Робота є частиною дослідження системи психолінгвістичних кінообразів англомовних фільмів масової культури ХХІ сторіччя. Матеріалом роботи є комп’ютерно-анімаційний фільм Б. Говарда та Р. Мура «Зоотрополіс» (Zootopia). Мовлення персонажів вважаємо універсальним засобом розкриття психотипу персонажа. За класифікацією психологічних архетипів В. Шмідт (2007) відносимо Дуню Вівцянку (Dawn Bellwether), заступницю мера Зоотрополіса до архетипу «Зрадниця», для якого визначальними рисами є такі. «Зрадниця» вдало удає беззахисну жертву, грає роль приємної, сумирної офісної працівниці, в той час як насправді керує групою злочинців і влаштовує переворот. Вона керується власними інтересами, вважає себе недооціненою та майстерно бреше. «Зрадниця» не вміє будувати дружні стосунки, готова порушувати закон для досягнення своєї мети, принижуватися перед тими, хто займає вищу позицію на соціальній драбині та принижувати тих, хто стоїть нижче. Як «Зрадниця», Вівцянка використовує різні стилі спілкування з одними й тими самими персонажами. Удаючи наївну, нерішучу, залякану працівницю, вона говорить невпевнено, використовуючи незавершені еліптичні фрази, формальні апелятиви sir та officer Hopps для підкреслення нерівних соціальних ролей, повтори для емфатизації думки, іронію для висловлення незадоволення ситуацією та ставленням до неї керівника, розмовні лексичні та граматичні елементи для створення враження довірливої, дружньої розмови. Для негативного образу «Зрадниці» характерне використання повних речень, окличних речень для формування прямих директивів з дієсловом у формі наказового способу, неформального апелятива Judy та фамільярно-принизливого Bunny для демонстрації власного вищого соціального статусу, риторичних запитань, повторів та антитез для маніпулювання думкою співрозмовника.
6
Бережна, Маргарита Василівна. Психолінгвістичний архетип «Деметра» (на матеріалі анімаційного фільму Inside Out). Видавничий дім «Гельветика», 2021. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/6046.
Full textAbstract:
У роботі йдеться про кореляцію між психологічним архетипом персонажа кіно та лінгвістичними елементами, що складають його мовлення. Архетип «Деметра» (Demeter) представлений у фільмі «Думками навиворіт» персонажем Радість, яка є втіленням однойменної емоції. Архетип представлено у своїх двох утіленнях: позитивному («Годувальниця», або Nurturer) і негативному («Патологічна піклувальниця», або Overcontrolling Mother). Радість зображено як антропоморфний жіночий персонаж, функція якої полягає в тому, щоб дівчинка Райлі, якій належить емоція, була завжди щасливою. Як і «Патологічна піклувальниця», Радість одноосібно керує свідомістю Райлі, відсторонюючи інші емоції. Її керівна позиція продемонстрована найбільшою кількістю реплік і слів у репліках (порівняно з іншими персонажами), частотним використанням прямих і непрямих директивів, форми let’s. Вона маніпулює почуттям провини Печалі, нав’язуючи свою позицію, що призводить до накопичення стресу та подальшої депресії Райлі. Характерним елементом є використання речень із причинно-наслідковим зв’язком, повторів, перебільшень, метафор, риторичних запитань. В образі Радості переважає архетип «Годувальниця». Як і «Годувальниця», Радість переймається тільки щастям Райлі, що виражено лексико-семантичними групами ‘happy’ та ‘love’, позитивною оцінною лексикою, окличними реченнями, промісивами, повторами, частотним антропонімом Riley. Їй потрібно відчуття єдності з іншими членами родини, що відбивається у використанні лексико-семантичних груп ‘support’ та ‘follow’, частотному використанні займенника першої особи множини. Вона готова пожертвувати чим завгодно, аби врятувати дівчинку, якою опікується, що продемонстровано використанням модальних дієслів, частотним словосполученням ‘for Riley’, а також директивами.
7
Дашевська, Лілія Артемівна, та Наталія Іванівна Давиденко. Дослідження мовленнєвої характеристики персонажа (на матеріалі мультфільму "Зоотрополіс"). Видавничий дім "Гельветика", 2021. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/6045.
Full textAbstract:
Мовленнєвий портрет особистості в художньому, а особливо, у аудіовізуальному творі, сприяє формуванню основи сприйняття добра та зла, певних моральних принципів глядачів, вказує на приналежність персонажа до тієї чи іншої соціальної групи, підкреслює особливості характеру, виховання, розкриває емоційний стан. Сукупність певних ознак, що створюються мовленнєвою характеристикою у творі, формують типовий образ, тобто архетип (модель, яка відображає універсальні сенси). У роботі з’ясовуємо характерні риси поведінки та мовленнєвого портрету архетипу «Амазонка» та «Жінка Месія». Те, що мовленнєву характеристику не обмежено рисами лише одного архетипу, що дає можливість більш реально і правдиво відтворити характер героїні.
8
Бережна, Маргарита Василівна. Кіноархетип the mystic: мовленнєвий портрет. Запорізький національний університет, 2021. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/5814.
Full textAbstract:
Роботу присвячено особливостям створення психолінгвістичного образу кіноперсонажа за психологічним архетипом «Містик» (the Mystic). Основою визначення психологічних рис персонажів групи є типологія В. Шмідт з сорока п’яти базових архетипів кіноперсонажів. У цій роботі проаналізовано особливості мовлення королеви Ельзи, загальним обсягом 105 реплік. Персонаж відносимо до архетипу «Містик», адже визначальними є такі риси: вона відчуває зв'язок з надприроднім (реалізується лексико-семантичними групами POWER, STORM, ELEMENTS); любить самотність (лексико-семантична група ISOLATION); здатна чинити опір маніпуляціям (стратегія позитивної неввічливості); бореться із своїми страхами (лексико-семантична група ANXIETY); тікає від реальності (лексико-семантична група ESCAPE) та інші.
9
Бережна, Маргарита Василівна. Мовленнєвий портрет персонажів, які відповідають архетипу «Горгона» (у фільмі Т. Бертона Alice in Wonderland). Видавничий дім «Гельветика», 2021. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/5316.
Full textAbstract:
Розвідку присвячено особливостям формування мовленнєвого портрета кіноперсонажів у залежності від їх архетипу. Роботу виконано на матеріалі фентезі-фільму Т. Бертона Alice in Wonderland (2010 р.) за однойменною книгою Л. Керрола. Роботу присвячено порівнянню особливостей мовлення Червоної Королеви та Леді Ескот як типових персонажів, які відповідають архетипу «Горгона». За основу визначення архетипів обираємо розгорнуту класифікацію архетипів В. Шмідт, в якій дослідниця розрізняє сорок п’ять видів персонажів за їх психотипом. Досліджуємо мовлення Червоної Королеви та Леді Ескот. Для персонажів, які відповідають архетипу «Горгона» у досліджуваному матеріалі, характерні окличні речення для висловлювання гніву, роздратування, нетерплячості, образи; прямі та непрямі директиви; прямі квеситиви; лексеми на позначення позитивних емоцій відповідно до об’єктів, що викликають у глядача страх або відразу і навпаки, лексеми на позначення негативних емоцій щодо об’єктів, які переважно викликають позитивні відчуття; оцінні та неполіткоректні лексеми; займенник першої особи однини. Певні розбіжності у статистичних показниках кількості окличних речень та директивів визначаються різницею у соціальному статусі та функції персонажів: Червона Королева – монарх, що одноосібно править країною, по суті узурпатор. Вона – дійова особа уявної країни, країни мрій і фантазій, тому події, які відбуваються за її участі, мають сприйматися як дещо нереальні, подібні до казки. Цьому сприяють нереалістичні пейзажі та персонажі; відповідно і мовлення цих персонажів дещо сюрреалістичне, гіперболізоване. З іншого боку, Леді Ескот – дама із вищого суспільства Великобританії, яка живе у реальному світі, отже її мовлення має відповідати певним правилам і нормам поведінки того часу. Цим зумовлюється використання непрямих мовленнєвих актів та нижчий показник окличних речень.
10
Бережна, Маргарита Василівна. Червона Королева vs Біла Королева: мовленнєвий портрет (у фільмі Т. Бертона "Alice in Wonderland"). Видавничий дім «Гельветика», 2021. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/5060.
Full textAbstract:
Дослідження присвячене визначенню особливостей формування мовленнєвого портрета персонажів художнього фільму у залежності від їх архетипу. Наразі робіт, у яких розглядається взаємозв’язок між архетипом персонажа і його мовленням, нараховується невелика кількість. Вони, як правило, концентруються на застосуванні машинних способів аналізу тексту і не застосовують розгорнутих класифікацій видів персонажів. Роботу виконано на матеріалі фентезі-фільму Т. Бертона Alice in Wonderland (2010 р.) за однойменною книгою Л. Керрола. Вважаємо, що кінематограф є дієвим засобом впливу на масову свідомість, а моделі, за якими побудовані діалоги у фільмах є загальнозрозумілими та прийнятними для широкого загалу реципієнтів незалежно від країни, культури, мови, віку та інших соціальних характеристик. У роботі проаналізовано особливості мовлення Червоної та Білої Королеви, загальним обсягом сто реплік. За класифікацією В. Шмідт відносимо Червону Королеву до архетипу «Горгона», а Білу Королеву – до архетипу «Спокуслива Муза». Отримані результати свідчать, що для мовленнєвого портрета Червоної Королеви характерні окличні речення для висловлювання таких емоцій як гнів, роздратування, нетерплячість, образа; прямі реквестиви та директиви у вигляді речень з дієсловом у наказовому способі, модальним дієсловом, бездієслівних речень (їх кількість у порівнянні з мовленням інших персонажів значно вища); лексеми на позначення позитивних емоцій відповідно до об’єктів, що викликають у глядача страх або відразу; оцінні та неполіткоректні лексеми; займенник першої особи однини. У мовленні Білої Королеви майже відсутні окличні речення, прямі реквестиви та директиви, оцінні лексеми з негативним значенням (їх кількість у порівнянні з мовленням інших персонажів значно нижча); для неї характерне вираження позитивних емоцій, стриманість у висловлюваннях і оцінках; займенник другої особи однини й множини слугує як прояв піклування про інших, концентрація на співрозмовнику.