Journal articles: 'Атеросклероз нижніх кінцівок'

1

Golod, Nataliya. "Структура оперативних втручань при облітеруючому атеросклерозі нижніх кінцівок та аспекти реабілітації хворих з даною патологією." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 3 (43) (September 29, 2018): 113–20. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-03-113-120.

Full text

Abstract:

Актуальність. Захворювання серцево-судинної системи в більшості економічно розвинених країн займають лідируючі позиції серед причин захворюваності, інвалідизації та смертності. Смертність від захворювань серцево-судинної системи переважає над смертністю від усіх злоякісних новоутворень, разом узятих, причому, 25 % померлих від серцево-судинних захворювань – це люди працездатного віку. Атеросклероз (atherosclerosis) – хронічна хвороба, яка характеризується ліпоїдною інфільтрацією внутрішньої оболонки артерій еластичного й змішаного типів із наступним розвитком у їх стінці сполучної тканини та клінічно проявляється загальними й місцевими розладами кровообігу. Атеросклероз облітеруючий – різновид атеросклерозу, що характеризується різким звуженням або повним закриттям просвіту артерій. Він спостерігається, зазвичай, в артеріях нижніх кінцівок, серця, нирок і екстракраніальних відділах судин головного мозку. Мета дослідження – установити структуру оперативних утручань при облітеруючому атеросклерозі нижніх кінцівок та виявити головні аспекти, на які має бути спрямована реабілітація хворих із цією патологією. Методи дослідження – аналіз та синтез наукових джерел, аналіз медичних карт. Проведено аналіз 59 медичних карт хворих після оперативних втручань при облітеруючому атеросклерозі нижніх кінцівок. Проаналізовано структуру утручань і їх ускладнень протягом десяти місяців 2017 р. Критерій виключення – хворі з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок із цукровим діабетом. Результати дослідження. Такі хворі потребують реабілітаційного втручання залежно від стадії захворювання, типу оперативного втручання вже в ранньому післяопераційному періоді та в амбулаторних умовах. Особливої уваги потребують хворі після ампутації фаланг пальців, опорної частини стопи та ампутацій вище коліна. Адже при ампутації нижніх кінцівок значно порушується статика тіла, центр тяжіння переміщується в бік збереженої кінцівки. Як наслідок, нахил таза, що призводить до викривлення хребта й збільшення навантаження на збережену кінцівку, відбувається атрофія м’язів кукси. Значно знижується якість життя пацієнтів. Висновки. За результатами дослідження встановлено, що відсоток жінок із цим захворюванням є меншим, порівняно з чоловіками, проте він значний, що не зовсім збігається з попередніми дослідженнями та, очевидно, потребує вивчення причин росту цього захворювання серед жінок. Також установлено, що майже чверть пацієнтів із цим діагнозом поступили в хірургічне відділення в стадії деструктивних змін із характерними виразками в дистальних відділах кінцівки й пальцях, що призвело до їх ампутації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Домбровський, Д. Б., В. В. Савін, and Ю. Р. Пшиборовська. "Клініко-функціональні аспекти трансплантації клітин кордової крові у хворих із дистальним ураженням артерій нижніх кінцівок." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 61, no. 1 (June 30, 2020): 38–44. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.61.38-44.

Full text

Abstract:

Вступ. В Україні хронічні облітеруючі захворювання артерій нижніх кінцівок займають більше 20% серед всіх уражень серцево-судинної системи. Мета дослідження. Провести порівняльний аналіз клінічного стану пацієнтів із дистальним ураженням артеріального русла при використанні стандартної консервативної терапії із застосуванням трансплантації клітин кордової крові та без неї. Матеріали та методи. Дослідну групу формували пацієнти з проявами хронічної ішемії нижніх кінцівок на тлі облітеруючого атеросклерозу, яким проводилася трансплантація клітин кордової крові в поєднанні з консервативною терапією. До групи контролю ввійшли пацієнти з облітеруючим атеросклерозом та дистальним ураження мсудин нижніх кінцівок, що отримували базовий курс консервативної терапії. Для визначення якості життя до та після трансплантації клітин кордової крові ми використали низку уніфікованих опитувальників, за допомогою яких визначали дистанцію переміжної кульгавості та проводили суб’єктивну оцінку рівня особистого благополуччя пацієнтів. Для аналізу стану мікроциркуляції в ішемізованій кінцівці ми використали метод лазерної доплерівської флоуметрії. Результати досліджень та їх обговорення. Після трансплантації клітин кордової крові відзначається покращення загального стану хворих, зменшення ступеня ішемії за класифікацією Рутерфорда, збільшення дистанції та швидкості безбольової ходьби протягом перших 3 місяців на 5-10%, і у 1,3 разу через 12 місяців, порівняно з контрольною групою. Покращення мікроциркуляторних показників лазерної доплерівської флоуметрії відзначається починаючи з кінця першого і до 12 місяця після трансплантації, що свідчить про поліпшення стану мікрогемодинаміки. Висновки. Використання трансплантації клітин кордової крові з метою стимуляції ангіогенезу дозволяє отримати тривалий позитивний клінічний ефект, який проявляється у вигляді збільшення дистанції та швидкості безбольової ходьби, покращення працездатності, поліпшення особистого благополуччя пацієнтів у фізичній, психологічній та соціально-економічній сфері, що корелює з даними лазерної доплерівської флоуметрії та розширює можливості успішного лікування хворих з хронічною ішемією нижніх кінцівок на тлі облітеруючого атеросклерозу. Ключові слова: облітеруючий атеросклероз, хронічна ішемія нижніх кінцівок, трансплантація, кордова кров.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Пиптюк, О. В., С. Б. Телемуха, О. І. Дуб, and Л. Б. Телемуха. "Методи лікування хворих із хронічними рановими дефектами нижніх кінцівок різного генезу." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 61, no. 1 (June 30, 2020): 79–84. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.61.79-84.

Full text

Abstract:

Обстежено та проліковано 233 хворих із трофічними виразками нижніх кінцівок (ХТВ): 137 хворих із венозними (С6, Ep/Es, Pr 2, 3, 4, 18), 96 на хронічну критичну ішемію нижніх кінцівок ІІІ ст. (КІНК), зумовлену периферичною формою атеросклерозу судин. У першу і другу групу контролю ввійшли хворі, яким проведене комплексне лікування за загальноприйнятими схемами. У третю і четверту групу ввійшли хворі, яким використано ізольовану автодермопластику вільними перфорованими клаптями шкіри (АВПКШ). У п’ятій групі з венозними ХТВ виконано радикальний венекзерез. У шостій групі проведена катетеризація нижньої надчеревної артерії (КННА) з наступною доартеріальною інфузією медикаментозних середників, остеоперфорація великогомілкової кістки (ОПВГК).Ключові слова: хронічні трофічні виразки нижніх кінцівок, хронічна венозна недостатність, облітеруючий атеросклероз, критична ішемія нижніх кінцівок, катетеризація нижньої надчеревної артерії, остеоперфорація великогомілкової кістки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Venher, I. K., N. I. Herasymiuk, and S. Ya Kostiv. "Клініко-лабораторна характеристика хворих на облітеруючий атеросклероз артерій нижніх кінцівок при IIIA-Б – IV ступені хронічної артеріальної недостатності і ризику розвитку реперфузійно-реоксигенаційного синдрому." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (January 4, 2019): 95–100. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.4.9720.

Full text

Abstract:

Мета роботи: Вивчити клініко-лабораторну характеристику хворих на облітеруючий атеросклероз магістральних артерій при ХАН ІІІА-Б – ІV ст. із метою розпрацювання системи профілактики та лікування розвитку реперфузійно-реоксигенаційного синдрому. Матеріали і методи. В основу роботи покладено аналіз комплексного обстеження та хірургічного лікування 119 хворих на облітеруючий атеросклероз аорти та магістральних артерій нижніх кінцівок. Виділено дві групи пацієнтів. Перша група налічувала 63 особи із атеросклеротичним ураженням аорти та магістральних артерій, ХАН ІІІА-Б – ІV ст., друга група налічувала 56 осіб із атеросклеротичним ураженням магістральних артерій, ХАН ІІІА-Б – ІV ст., у яких запідозрено можливий розвиток реперфузійно-реоксигенаційного синдрому після реваскуляризації магістральних артерій нижніх кінцівок. Результати досліджень та їх обговорення. Хворі з другої групи дослідження характеризуються тривалим і високим ступенем хронічної артеріальної недостатності, вираженою неспроможністю колатеральної системи нижньої кінцівки, високим рівнем запальної відповіді, вираженим лейкоцитарним індексом інтоксикації, індексом зсуву лейкоцитів, високою фагоцитарною активністю нейтрофілів, моноцитів та їх оксидативною здатністю, активністю всіх груп цитокінів, підвищеною активністю неспецифічних протеїназ та їх інгібіторів, підвищеною активністю компонентів прооксидантно-антиоксидантної системи, яка не тільки активує вільнорадикальні механізми, але й потенціює процеси ушкодження тканин, вираженою наростаючою ендотеліальною дисфункцією.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Kolotylo, O. B. "КОРЕКЦІЯ ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ РІВНОВАГИ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ КРИТИЧНОЮ ІШЕМІЄЮ НИЖНІХ КІНЦІВОК ТА ВИСОКИМ РИЗИКОМ РОЗВИТКУ РЕПЕРФУЗІЙНО-РЕОКСИГЕНАЦІЙНИХ УСКЛАДНЕНЬ." Medical and Clinical Chemistry, no. 3 (November 7, 2019): 92–96. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i3.10564.

Full text

Abstract:

Вступ. Облітеруючий атеросклероз магістральних периферичних судин становить більше 20 % випадків усієї серцево-судинної патології, тобто понад 3 % загальної кількості населення. На сучасному етапі особливої гостроти набуває проблема лікування хворих із термінальними стадіями оклюзивних захворювань артерій нижніх кінцівок – “критичною ішемією”, що відповідає 3–4 стадіям хронічної ішемії за класифікацією Б. В. Покровського або ІІІ–IV – за Fontaine. Мета дослідження – вивчити можливість корекції прооксидантно-антиоксидантної системи в пацієнтів із хронічною критичною ішемією нижніх кінцівок та високим ризиком розвитку реперфузійно-реоксигенаційних ускладнень після реконструктивних операцій. Методи дослідження. В основу роботи покладено аналіз комплексного обстеження та хірургічного лікування 220 хворих на облітеруючий атеросклероз аорти і магістральних артерій нижніх кінцівок. Активність складових прооксидантно-антиоксидантної системи визначали за допомогою спектрофотометричних методів, оптичну густину вимірювали на спектрофотометрі “Biomat 5” (Велика Британія). Результати й обговорення. З метою корекції прооксидантно-антиоксидантної рівноваги в передопераційний період призначали альфа-токоферол та кверцитин. Застосування препаратів дало можливість стабілізувати активність прооксидантно-антиоксидантної системи на момент проведення операційного втручання. Зокрема, у вказаний період знизилась активність вільнорадикального окиснення, про що свідчило зменшення в 1,3 раза (р<0,05) вмісту активних продуктів тіобарбітурової кислоти в сироватці крові. Водночас знизився в 1,5 раза (р<0,05) вміст у сироватці крові супероксиддисмутази при незначному зростанні вмісту каталази та незмінному вмісті церулоплазміну. Результати дослідження підтверджують, що реваскуляризація нижніх кінцівок сприяє активації прооксидантно-антиоксидантної системи і, передусім, підвищенню активності вільнорадикального окиснення. Висновок. Застосування в передопераційний період у пацієнтів із високим ризиком виникнення реперфузійно-реоксигенаційних ускладнень альфа-токоферолу і кверцитину дає можливість запобігти значним порушенням розвитку ендотеліальної дисфункції та погіршенню функціонування мікроциркуляторного русла за рахунок підвищеної здатності прооксидантно-антиоксидантної рівноваги.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Венгер, І. К., Д. В. Ковальський, С. Я. Костів, Н. І. Герасимюк, А. Р. Вайда, and І. І. Лойко. "Ендоваскулярна ангіопластика гомілкових артерій при повторній реваскуляризації інфраінгвінального артеріального русла нижніх кінцівок." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 61, no. 1 (June 30, 2020): 20–24. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.61.20-24.

Full text

Abstract:

Прослідковано протягом 2006 – 2019 рр. віддалені результати хірургічного лікування 522 пацієнтів. Хірургічно-му втручанню піддано 353 пацієнтів із двобічною атеросклеротичною оклюзією аорто-стегнової зони та 159 хворихіз однобічним оклюзивним процесом клубово-стегнового сегмента. На час первинного хірургічного втручання у 228пацієнтів діагностовано ХАН ІІІА ст. (за класифікацією Fontaine R. з врахуванням критеріїв Європейської робочоїгрупи (1992)), у 189 – ХКІНК ІІІБ-ІV ст., у 98 – ХАН ІІБ ст. У 92 (17,6 %) пацієнтів діагностовано гемодинамічнозначимий стеноз екстракраніальних артерій, з них 75 хворим було проведено оперативне втручання на судинах шиї.У віддаленому післяопераційному періоді діагностовано 146 (27,97 %) пізніх ускладнень, з яких у 78 (56,1 %) –рецидив хронічної артеріальної недостатності. 78 пацієнтів було піддано оперативному лікуванню. Найбільш поши-реним хірургічним втручанням у вказаних умовах були решунтуючі операції. При виконанні решунтування прокси-мальний анастомоз алошунта формувався на рівні дистального анастомозу попередньо сформованого аорто/клубово-стегнового алошунта. Реваскуляризація шляхів відтоку – артеріального русла гомілкового сегмента досягалась за-стосуванням підколінно-гомілкових аутовенозних шунтувань та ендоваскулярною балонною ангіопластикою. Про-ведено 19 підколінно-гомілкових аутовенозних шунтувань, з яких 15 підколінно-ЗВГА аутовенозних шунтуваннь і 4підколінно-ПВГА аутовенозних шунтувань. Здійснили 30 ендоваскулярних ангіопластик. У 19 спостережень прово-дили одночасно ендоваскулярну балонну ангіопластику двох гомілкових артерій. Таким чином досягали швидкостіобємного кровотоку у глибокій артеріальній дузі на рівні 3-4 см/сек, а у поверхневій артеріальній дузі – на рівні 5-7см/сек.Післяопераційний період у 10 (12,8 %) пацієнтів ускладнився розвитком тромбозу сегмента реконструкції. У 7спостереженнях вдалось ліквідувати тромбоз сегмента реконструкції. При повторній реваскуляризації інфраінгвіна-льного артеріального русла в умовах рецидиву хронічної артеріальної недостатності отримали задовільний результатоперативного лікування у 87,2 % спостережень.Ключові слова: реваскуляризація артеріального русла; облітеруючий атеросклероз; хронічна артеріальна недо-статність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Шапринський, В. В. "Особливості лікування хворих з оклюзійно-стенотичними захворюваннями артерій інфраренального відділу аорти відкритим методом." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 3 (December 3, 2021): 50–56. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.3.12540.

Full text

Abstract:

Мета роботи: проаналізувати ефективність хірургічного лікування оклюзійно-стенотичних уражень артерій інфраренального відділу аорти у хворих на атеросклероз шляхом диференційованого підходу до використання відкритих технологій операційних втручань. Матеріали та методи. Проаналізовано результати лікування хворих з оклюзійно-стенотичними захворюваннями артерій нижніх кінцівок внаслідок облітеруючого атеросклерозу. Із 420 пацієнтів, які були прооперовані різними методами, 98 (23,33 %) прооперовані відкритим методом. 14 (14,29 %) пацієнта раніше вже виконували операційні втручання; у 12 хворих діагностовано багатоповерхові ураження. Результати досліджень та їх обговорення. Найбільше хірургічних втручань у хворих виконано у стегново-підколінному (48,98 %) і підколінно-гомілковому (19,4 %) сегментах із використанням шунтів і протезів. Якщо в І і ІІ сегментах як шунтувальний матеріал майже у 100 % використовували різні синтетичні протези, то в ІІІ, ІV, V сегментах, окрім ендартеректомії (у 5 пацієнтів), використовували різні синтетичні протези у 15 (22,73 %), автовенозне шунтування – у 46 (69,7 %), їх комбінацію – у 12 (18,2 %) пацієнтів. У 10 (10,2 %) хворих у ранньому післяопераційному періоді виконано повторні операційні втручання (в групі порівняння у 7–12,7 % і в 3–6,5 % в основній групі) внаслідок ретромбозу реваскуляризованого сегмента. У 5 (9,09 %) хворих у групі порівняння, а в основній групі в одного (2,32 %) хворого виконали ампутації кінцівки. Використання запропонованого діагностично-лікувального алгоритму, шкали прогнозу розвитку можливих післяопераційних ускладнень, технології лікування хворих, розроблених реконструктивно-відновних операційних втручань на артеріях з оклюзійно-стенотичними ураженнями артерій інфраренального відділу аорти, дало змогу знизити рівень післяопераційних ускладнень, кількість повторних втручань, кількість ампутацій та скоротити тривалість перебування хворих у стаціонарі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Didenko, S. М. "ГІБРИДНІ ХІРУРГІЧНІ ВТРУЧАННЯ У ХВОРИХ З ПРИВОДУ ІШЕМІЧНОЇ ФОРМИ СИНДРОМУ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ." Klinicheskaia khirurgiia, no. 11 (November 20, 2017): 35. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.11.35.

Full text

Abstract:

Вступ. Атеросклеротичне ураження нижніх кінцівок (НК) у хворих на цукровий діабет (ЦД) характеризується злоякісним перебігом. У хворих за стенотично-оклюзійного ураження артерій підколінно-гомілкового сегмента в поєднанні з ураженням стегнового сегмента потрібні складні тактичні й технічні рішення. Мета. Проаналізувати результати застосування гібридних хірургічних втручань у хворих з приводу ішемічної форми синдрому діабетичної стопи (СДС). Матеріали і методи. Проведене хірургічне лікування 79 хворих з приводу ішемічної форми СДС на тлі поєднаного стенотично-оклюзійного ураження артерій стегнового та підколінно-гомілкового сегментів. Результати. Первинна прохідність зони реконструкції за умови застосування методів гібридної хірургії протягом періоду спостереження становила 91,11%, частота збереження НК - 95,55%. Обговорення. Оптимальним методом хірургічного лікування хворих з приводу поєднаного стенотично-оклюзійного ураження підколінно-гомілкового та стегнового артеріального сегментів є гібридна реконструктивна операція. Висновок. При поєднанні оклюзії поверхневої стегнової артерії (ПСА) з стенотично-оклюзійним ураженням артерій підколінно-гомілкового сегмента у хворих за ішемічної форми СДС гібридна артеріальна реконструкція має суттєві переваги порівняно з ізольованою реконструкцією оклюзії ПСА, забезпечує регрес ішемії тканин, дозволяє достовірно довше зберегти НК. Ключові слова: цукровий діабет; синдром діабетичної стопи; облітеруючий атеросклероз; ішемія нижньої кінцівки; гібридна хірургія.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Твердовський, І. В., Є. П. Бугаєнко, А. Л. Бобирь, К. П. Кірпічнікова, and О. М. Салех. "ДИНАМІКА ЗМІН СТАНУ СИСТЕМИ ГЕМОСТАЗУ У ХВОРИХ НА ОБЛІТЕРУЮЧИЙ АТЕРОСКЛЕРОЗ СУДИН НИЖНІХ КІНЦІВОК НА ФОНІ ВИКОРИСТАННЯ НИЗЬКОМОЛЕКУЛЯРНОГО ГЕПАРИНУ." Clinical Anesthesiology and Intensive Care 12, no. 2 (2018): 56–67. http://dx.doi.org/10.31379/2411.2616.12.2.7.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Tverdovsky, I. V. "HEMOSTATIC SYSTEM CHANGES AGAINST THE BACKGROUND OF THE DIFFERENT TREATMENT REGIMENS IN PATIENTS WITH ATHEROSCLEROSIS OF LOWER EXTREMITIES." Clinical Anesthesiology and Intensive Care 2, no. 14 (2019): 64–73. http://dx.doi.org/10.31379/2411.2616.14.2.8.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Masudi, A. V., D. O. Dziuba, O. T. Chkhaidze, and O. A. Loskutov. "Клінічний випадок анестезіологічного забезпечення пацієнтів при реконструктивних операціях з приводу облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок з низькою фракцією викиду лівого шлуночка." EMERGENCY MEDICINE 18, no. 2 (May 19, 2022): 90–94. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.18.2.2022.1481.

Full text

Abstract:

Низька фракція викиду часто є супутньою патологією при облітеруючому атеросклерозі нижніх кінцівок у літніх людей, які звертаються за анестезіологічною допомогою, та складним викликом для анестезіолога через підвищений ризик періопераційних ускладнень. Комбінований ризик низької фракції викиду і поганий серцевий резерв можуть призвести до збільшення періопераційної смертності при реконструктивних операціях з приводу облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок. У цій статті проведено аналіз подібного клінічного випадку з порівнянням тактики анестезіологічного менеджменту зі світовою практикою. Розбір клінічного випадку та його аналіз показує, що нейроаксіальні методи та регіональні блокади дають кращі результати у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, які перенесли некардіологічні операції, порівняно із загальною анестезією.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Tseluyko, V. I., and O. D. Yarova. "Echocardiography indicators in patients with atherosclerosis of peripheral arteries of the lower extremities dependent on T(–786)C polymorphism of the endothelial nitric oxide synthase gene promoter." Cardiac Surgery and Interventional Cardiology, no. 1 (2018): 25–31. http://dx.doi.org/10.31928/2305-3127-2018.1.2531.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Добрянський, Т. О. "КОРЕКЦІЯ ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ РІВНОВАГИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГОСТРИМ КОРОНАРНИМ СИНДРОМОМ У ПОЄДНАННІ З ОБЛІТЕРУЮЧИМ АТЕРОСКЛЕРОЗОМ ТА КРИТИЧНОЮ ІШЕМІЄЮ НИЖНІХ КІНЦІВОК." Medical and Clinical Chemistry, no. 1 (May 22, 2021): 45–53. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i1.12107.

Full text

Abstract:

Вступ. Несприятливий прогноз при мультифокальному атеросклерозі (коронарному і судин нижніх кінцівок) асоціюється з тяжчим ускладненим перебігом хвороби, обмеженням проведення інвазивних коронарних втручань тощо, що й визначає необхідність вивчення ролі тригерів у патогенезі даної коморбідної патології та розробці шляхів корекції цих патологічних процесів. Мета дослідження – вивчити можливість корекції порушень ліпідограми та рівноваги прооксидантно-антиоксидантної системи у пацієнтів із гострим коронарним синдромом у поєднанні з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок і високим ризиком розвитку реперфузійних ускладнень. Методи дослідження. В основу роботи покладено аналіз результатів комплексного обстеження та хірургічного (черезшкірного коронарного втручання) лікування 67 хворих із гострим коронарним синдромом у поєднанні з облітеруючим атеросклерозом магістральних артерій нижніх кінцівок. Показники ліпідограми та активність складових прооксидантно-антиоксидантної системи визначали за допомогою спектрофотометричних методів, оптичну густину вимірювали на спектрофотометрі “Biomat 5” (Велика Британія). Результати й обговорення. З метою корекції ліпідограми і прооксидантно-антиоксидантної рівноваги в перед- та післяопераційний періоди призначали внутрішньовенні вливання аргінін-карнітинового комплексу (4,2±2,0 відповідно), що дало можливість стабілізувати активність прооксидантно-антиоксидантної системи на момент проведення оперативного втручання (вміст активних продуктів тіобарбітурової кислоти у сироватці крові знизився в 1,3 раза (р<0,05) при одночасному відновленні функціонування ензимних антиоксидантних систем в 1,5 раза (р<0,05), на що вказувало зменшення ступеня блокування у сироватці крові активності супероксиддисмутази при зростанні активності каталази і церулоплазміну). В післяопераційний період після черезшкірного коронарного втручання відмічено зменшення реперфузійних ускладнень і стабілізацію клінічного стану коморбідних пацієнтів за рахунок зниження частоти порушень ритму на 53,3 %, а проявів гострої серцевої недостатності – на 44,4 %. Висновок. Застосування аргінін-карнітинового комплексу в перед- та післяопераційний періоди у хворих із гострим коронарним синдромом у поєднанні з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок і високим операційним ризиком сприяє достовірному зменшенню активності вільнорадикального окиснення та відновленню функціонування ензимних антиоксидантних систем організму, що дає можливість знизити частоту порушень ритму і провідності на 53,3 %, а прояви гострої серцевої недостатності – на 44,4 %.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Vasyliuk, S. M., and N. M. Pavliuk. "Аналіз клінічного перебігу та операційного лікування пацієнтів із критичною ішемією нижньої кінцівки." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 2 (January 21, 2020): 92–96. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.2.10773.

Full text

Abstract:

Мета роботи: проаналізувати гендерні, клінічні, анамнестичні особливості перебігу оклюзійних захворювань артерій нижніх кінцівок у пацієнтів, яким були виконані нетравматичні ампутації. Матеріали і методи. Проведений аналіз клінічного обстеження та лікування 189 пацієнтів з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок. У ретроспективний етап дослідження було включено 115 пацієнтів, яким було проведено ампутації нижніх кінцівок на різному рівні впродовж 2010–2014 рр. Проспективний етап дослідження включав 74 пацієнтів, в яких ампутація нижньої кінцівки була проведена впродовж 2015–2018 рр. Результати досліджень та їх обговорення. Достовірно не відрізнялись основні причини хронічної ішемії нижньої кінцівки, які призвели до розвитку некротичних змін: частота облітеруючого атеросклерозу та цукрового діабету у хворих обох етапів була однакова. У пацієнтів проспективного етапу був менш тривалий анамнез захворювання (р<0,05), достовірно зменшилась кількість пацієнтів, у яких ампутацію виконували після невдалої відкритої чи ендоваскулярної реконструктивної операції на судинах (р<0,05). Зменшилась кількість ампутацій на рівні стегна (р<0,001), зросла частота ампутацій на рівні колінного суглоба (р<0,001). Частота проведення ощадних ампутацій стопи змінилась недостовірно (р>0,05). Недостовірно зменшилась кількість пацієнтів, у яких виникала потреба у реампутаціях (р>0,05). Найбільш частою причиною нетравматичних ампутацій кінцівок є цукровий діабет типу 2. В період з 2015 по 2018 рр. зменшилась кількість ампутацій вище коліна. Недостовірно зменшилась кількість пацієнтів, у яких виникала потреба у реампутаціях (р>0,05).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Павлюк, Н. М., and С. М. Василюк. "Особливості передопераційної підготовки пацієнтів з оклюзійними захворюваннями артерій нижньої кінцівки." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 61, no. 1 (June 30, 2020): 71–75. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.61.71-75.

Full text

Abstract:

Вступ. Результати загальнонаціональної програми PARTNERS (США) показали, що у пацієнтів віком 50–70 років за наявності облітеруючого атеросклерозу та таких факторів ризику, як паління або цукровий діабет імовірність розвитку ХКІНК становила 29 %. У країнах Євросоюзу витрати на стаціонарне лікування такого пацієнта становлять понад 20000 євро щороку, смертність упродовж 6 міс. – майже 20 %. Враховуючи глобальне збільшення частки населення зрілого та похилого віку, а також поширення метаболічного синдрому, клінічний і соціально-економічні аспекти ХКІНК у найближчому майбутньому стануть ще вагомішими. Мета дослідження. Проаналізувати основні етапи передопераційної діагностики та особливості антибіотикотерапії у пацієнтів з оклюзійними захворюваннями артерій нижньої кінцівки, яким були виконані нетравматичні ампутації. Матеріали та методи. Проведений аналіз клінічного обстеження та лікування 189 пацієнтів з оклюзійними захворюваннями артерій нижніх кінцівок. У ретроспективний етап дослідження було включено 115 пацієнтів, яким було проведено ампутації нижніх кінцівок на різному рівні впродовж 2010–2014 рр. Проспективний етап дослідження включав 74 пацієнтів, в яких ампутація нижньої кінцівки була проведена впродовж 2015–2018 рр. Результати досліджень та їх обговорення. У хворих ретроспективного етапу частіше траплялися ознаки SIRS(<0,01). Згідно даних ультразвукового дослідження найчастіше траплялася оклюзія артерій гомілки – у ретроспективному етапі (р<0,01) та проспективному (р<0,001).У 12 пацієнтів (10,4±2,85%) ретроспективного етапу та 31 пацієнта (41,89±5,74%) проспективного етапу для передопераційної оцінки ймовірного рівня ампутації проводили комп’ютерне томографічне дослідження артеріального русла нижньої кінцівки, що дозволяло оцінити не тільки рівень оклюзії чи стенозу, а й стан колатерального кровообігу, що впливало на вибір рівня ампутації кінцівки. Про-аналізовано динаміку використання різних груп антибактеріальних препаратів у різні роки, відзначили зниження призначення цефалоспоринів та фторхінолонів та підвищення карбапенемів та аміноглікозидів. Висновки. Тривалість передопераційної підготовки залежала від наявності ознак системи запальної відповіді (SIRS). У період з 2015 по 2018 рр. збільшилась кількість пацієнтів з оклюзійними захворюваннями, в яких передопераційна діагностика включала крім ультразвукового доплерівського сканування комп’ютерну томографію. Виявлено зміни у призначеннях антибактеріальних препаратів. Ключові слова: оклюзійні захворювання артерій нижніх кінцівок, критична ішемія нижніх кінцівок, ампутація, ультразвукове доплерівське сканування, комп’ютерна томографія

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Babinets, L. S., V. V. Bilochitskaya, and J. Ya Kotsaba. "РАЦІОНАЛЬНИЙ ВИБІР КОМБІНАЦІЇ АНТИГІПЕРТЕНЗИВНИХ ПРЕПАРТІВ ПРИ АРТЕРІАЛЬНІЙ ГІПЕРТЕНЗІЇ З ОБЛІТЕРУЮЧИМ АТЕРОСКЛЕРОЗОМ НИЖНІХ КІНЦІВОК В АМБУЛАТОРНІЙ ПРАКТИЦІ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (January 22, 2019): 42–46. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i4.9734.

Full text

Abstract:

Проведено дослідження впливу комбінації антигіпертензивних препаратів на основні показники центральної та периферійної гемодинаміки 96 хворих на артеріальну гіпертензію з атеросклеротичним ураженням периферійних артерій нижніх кінцівок. Мета дослідження – вивчити вплив антигіпертензивних препаратів різних груп першої лінії на центральну, периферійну та внутрішньосерцеву гемодинаміку з метою вибору оптимальної комбінації цих препаратів для лікування хворих на артеріальну гіпертензію із ураженням периферійних артерій нижніх кінцівок на етапі первинної медичної допомоги. Висновки. Порівняння впливу комбінацій карведилол+гідрохлортіазид, телмісартан+гідрохлортіазид і лізиноприл+амлодипін показало таке: 1) зазначені комбінації антигіпертензивних препаратів забезпечують стабільний і рівномірний гіпотензивний ефект протягом доби і мають коригуючий вплив на добовий профіль артеріального тиску, достовірно знижуючи середньодобовий, середньоденний і середньонічний систолічний і діастолічний артеріальний тиск, а також частоту серцевих скорочень; 2) зазначені комбінації антигіпертензивних препаратів у хворих на АГ, що поєднується із атеросклеротичними ураженнями магістральних артерій нижніх кінцівок, при гіперкінетичному або еукінетичному типі центральної гемодинаміки із превалюванням симпатичної нервової системи позитивно впливають на основні показники центральної та периферійної гемодинаміки; 3) комбінацію антигіпертензивних препаратів лізиноприл+амлодипін слід вважати найбільш вдалою для лікування хворих на артеріальну гіпертензію у поєднанні з атеросклеротичними ураженнями магістральних артерій нижніх кінцівок за впливом на досягнення цільового рівня артеріального тиску протягом 6 місяців, за сумарним впливом на параметри загального і питомого периферійного судинного опору і рівень ремоделювання судин (за товщиною комплексу інтима-медіа); 4) позитивний вплив досліджених комбінацій антигіпертензивних препаратів на периферійну гемодинаміку дозволяє зменшити дозу судинорозширювальних препаратів, що застосовуються для лікування хронічної артеріальної ішемії нижніх кінцівок.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Babinets, L. S., L. Ya Fedoniuk, V. V. Bilochytska, and Yu Ya Kotsaba. "ВПЛИВ СТАНУ ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ НА ГЕМОДИНАМІКУ ПАЦІЄНТІВ З ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ У ПОЄДНАННІ З ОБЛІТЕРУЮЧИМ АТЕРОСКЛЕРОЗОМ НИЖНІХ КІНЦІВОК." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (August 20, 2019): 56–63. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10369.

Full text

Abstract:

При вивченні стану центральної гемодинаміки (ЦГ) та периферійної гемодинаміки (ПГ) у пацієнтів з гіпертонічною хворобою (ГХ) у поєднанні з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок (ОАНК) важливим є питання вегетативної нервової регуляції. Мета дослідження – вивчити вплив стану вегетативної нервової системи на центральну і периферійну гемодинаміку пацієнтів з гіпертонічною хворобою у поєднанні з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок. Результати. У пацієнтів з гіпертонічною хворобою у поєднанні з ОАНК після проведених реконструктивних оперативних втручань встановили три типи гемодинаміки: гіперкінетичний тип – у 32,1 % пацієнтів (підвищення СІ понад 3,7 л/(хв×м2) при зниженні питомого периферійного судинного опору (ППСО) менше 110,0 (0,1×кПа×с/(л×м2)), гіпокінетичний тип – у 38,7 % (зниження СІ менше 2,2 л/(хв×м2) при одночасному підвищенні ППСО понад 190,0 (0,1×кПа×с/(л×м2)); еукінетичний тип – у 29,2 % (значення СІ і ППСО були у межах вищеназваних типів гемодинаміки). Висновок. При гіпертонічній хворобі у поєднанні із ОАНК з гіпокінетичним типом гемодинаміки у 59,1 % пацієнтів було констатовано підвищення тонусу парасимпатичного компонента ВНС і наявність недостатньо розвинутого колатерального русла нижніх кінцівок, а в 89,3 % з еу- та гіперкінетичним типами гемодинаміки – переважання симпатичного компонента ВНС із достатньо розвинутим колатеральним руслом, що здатне до посилення функціонального навантаження.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Добрянський, Т. О., М. І. Швед, and І. К. Венгер. "ШТРИХИ ДО ПАРАКЛІНІЧНОГО «ПОРТРЕТУ» ХВОРОГО З ГОСТРИМ КОРОНАРНИМ СИНДРОМОМ В ПОЄДНАННІ З КРИТИЧНОЮ ІШЕМІЄЮ НИЖНІХ КІНЦІВОК." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (December 1, 2021): 86–94. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i3.12519.

Full text

Abstract:

Частота мультифокального атеросклерозу (МФА) варіює від 18 до 54 % і значно ускладнює діагностику, прогноз та вибір об’єму і методики лікування. Мета – визначити вплив критичної ішемії нижніх кінцівок на вираженість змін лабораторно-інструментальних параметрів та тяжкість клінічного перебігу і прогноз у хворих на ГКС (ІМ) з елевацією сегмента ST. Матеріал і методи. Обстежено 105 хворих на ГКСл ST в поєднанні з критичною ішемією нижніх кінцівок (КІНК) унаслідок стенотичного атеросклерозу клубово-стегнового артеріального сегмента (ІІІ–ІV ст. ХАІ) та 38 хворих на ГКС (ІМ) з елевацією сегмента ST без КІНК (група порівняння). Окрім загальноклінічних методів проводили детальне лабораторне та інструментальне обстеження: біохімічний аналіз крові, ЕКГ, УЗД аорто-стегнових артеріальних сегментів, трансторакальну ЕхоКГ та КАГ для оцінки тяжкості анатомічного ураження ВА. Ризик внутрішньогоспітальної летальності прогнозували за шкалою GRACE. Результати. В доповнення до «клінічного портрету» хворого на ГКС (ІМ) в поєднанні з КІНК, який у 73 % випадків представлений чоловіками у віці понад 55 років, з наявними коморбідними станами (АГ, некомпенсованим ЦД 2-го типу, МС, ХОЗЛ, дисфункцією ЩЗ) та факторами ризику ІХС (дисліпідемія, куріння, вживання надмірних доз алкоголю та обтяжена спадковість), тяжким і ускладненим перебігом хвороби, зумовленим наявністю комбінованого багатосудинного ураження вінцевих артерій та великим об’ємом міокардіального некрозу, «параклінічний портрет» доповнюється такими лабораторно-інструментальними рисами (ознаками) як виражені прояви некро-резорбтивного та запального синдромів: лейкоцитоз понад 11×109/л, ШОЕ понад 20 мм/год, гіперглікемія >8,4 ммоль/л, гіпераспартатамінотрансфераземія >60 Од/л, Т-тропонінемія понад 600 нг/мл та МВ-креатинфосфатемія понад 50 Од/л і симптомами систолічної (ФВ менше 50 %) та діастолічної дисфункції серця за рахунок його післяінфарктного ремоделювання. Висновки. Для «параклінічного портрету» хворого на ГКСлST в поєднанні з критичною ішемією нижніх кінцівок (КІНК) внаслідок стенотичного атеросклерозу клубово-стегнового артеріального сегмента характерні яскраво виражені прояви некро-резорбтивного та запального синдромів у комбінації з високою частотою розвитку загрозливих для життя ускладнень, симптомами систолічної (ФВ менше 50 %) та діастолічної дисфункції серця за рахунок його післяінфарктного ремоделювання та ризиком серцевої смерті (понад 160 балів за шкалою GRACE).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Krushinskaya, Z., T. Yu Yuzvenko, and A. V. Marchenko. "Вплив етіологічних і соціальних чинників на розвиток і перебіг синдрому діабетичної стопи." Endokrynologia 24, no. 1 (April 12, 2019): 17–23. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2019.24-1.17.

Full text

Abstract:

Мета дослідження: визначити вплив етіологічних і соціальних чинників на розвиток і перебіг синдрому діабетичної стопи (СДС). Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 2 264 хворих на цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) (1 186 чоловіків, 1 078 жінок), які перебували на стаціонарному лікуванні в Українському науково-практичному центрі ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України протягом останніх 5 років. Пацієнтів розподілили на 2 групи: І — хворі на ЦД2 із СДС (n=705, 448 чоловіків, 257 жінок), ІІ (контрольна) — хворі на ЦД2 без СДС (n=1 559, 738 чоловіків, 821 жінка). Досліджено вік, соціальний статус, тривалість захворювання, наявність ожиріння, ускладнень ЦД2 і супутньої серцево-судинної патології, структуру оперативних втручань, лікувальну тактику, рівень глікованого гемоглобіну, а також взаємозв’язок між ними. Використано методи статистичної обробки та ретроспективного аналізу. Результати. Середній вік хворих на ЦД2 І групи був більшим за показник хворих ІІ групи, а середній вік жінок в обох групах перевищував такий чоловіків. Більшість пацієнтів в обох групах мала вік 50-69 років. Частка хворих на ЦД2 із числа соціально незахищених верств населення в І групі становила 81,4% проти 70,0% у ІІ групі, а частка жінок із цієї категорії в обох групах була більшою, ніж чоловіків. Середня тривалість ЦД2 була більшою в І групі та в жінок. Більшість хворих І групи мали тривалість ЦД2 6-10 (29,9%) і 11-15 років (23,8%), у ІІ групі — 1-5 (28,4%) і 6-10 років (28,8%). Середній індекс маси тіла (ІМТ) в обох групах відповідав ожирінню 1-го ступеня. Частка хворих з ожирінням у І групі — 45,8%, у ІІ — 54,2%, із морбідним ожирінням — 5,1% і 8,3% відповідно. Показники частоти діабетичної ангіопатії нижніх кінцівок, діабетичної ретинопатії, інфаркту міокарда та інсульту становили 39,6%, 65,1%, 18,4%, 12,2% та 24,0%, 56,3%, 8,8%, 7,2% у І і ІІ групах відповідно. Частота СДС у чоловіків (37,8%) в 1,6 раза була вищою, ніж у жінок (23,8%), а діабетичної полінейропатії — навпаки, у чоловіків. У І групі частота атеросклерозу судин нижніх кінцівок становила 47,1% проти 20,2% у ІІ групі, тромбозу вен нижніх кінцівок — 4,6% проти 2,1%, гіпертонічної хвороби — 81,7% проти 77,4%. Частки хворих на монотерапії інсулінами (18,7%), комбінованій терапії препаратами інсуліну та пероральними цукрознижувальними препаратами (ПЦЗП) (34,6%) і загалом на інсулінотерапії (53,3%) були більшими в І групі (у ІІ групі — 11,0%, 26,7% і 37,7% відповідно) за рахунок зменшення частки хворих на монотерапії та загалом на терапії ПЦЗП (у І групі — 45,2% і 79,9%, у ІІ групі — 59,9% і 86,7% відповідно). Середній рівень глікованого гемоглобіну (HbА1с) практично не різнився (у І групі — 8,90Ѓ}1,96%, у ІІ — 9,09Ѓ}2,10%). У жінок обох груп середній рівень HbА1с (у І групі — 9,23Ѓ}2,02%, у ІІ — 9,30Ѓ}2,05%) і питома вага хворих на ЦД у стадії декомпенсації (у І групі — 69,8%, у ІІ — 69,4%) були більшими, ніж у чоловіків (8,7% і 8,9%, 60,6% і 59,9% відповідно). Наявність серцево-судинних ускладнень ЦД2 і супутньої патології вплинула на структуру перативних втручань на серці і судинах. Частка хворих, яким проведено оперативні втручання на серці і судинах, у І групі була в 5,7 раза більшою, ніж у ІІ (23,3% проти 4,1%). Понад 40% (у І групі — 44,1%, у ІІ — 40,6%) становили діагностичні інтервенційні втручання. Висновки. На розвиток СДС впливають вік, соціальний статус пацієнта, тривалість ЦД2, наявність діабетичної ангіопатії та атеросклерозу судин нижніх кінцівок, а на його перебіг — прогресування діабетичної ангіопатії нижніх кінцівок, атеросклерозу судин і тромбозу вен нижніх кінцівок, наявність гіпертонічної хвороби, інфаркт міокарда та інсульту. На розвиток та перебіг СДС не справляють суттєвого впливу наявність у хворого на ЦД2 ожиріння та дисліпідемії. Частота СДС у чоловіків (37,5%) в 1,6 раза перебільшує показник у жінок (24,0%). Соціальний статус пацієнтів, наявність серцево-судинних ускладнень ЦД2 і супутньої патології негативно позначаються на можливості проведення, адекватності та ефективності лікування ЦД і супутньої патології, а також пацієнтів (збільшення частки хворих на інсулінотерапії з 37,7% до 53,3% за рахунок зменшення частки хворих на терапії ПЦЗП із 86,7% до 79,9%), частоту оперативних втручань на серці і судинах (збільшення частки хворих, яким проведено операції, із 4,1% до 23,3%).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Tverdovsky, I. V. "RIVAROXABAN AS THE MAIN COMPONENT OF THE TREATMENT OF PATIENTS WITH OBLITERATING ATHEROSCLEROSIS OF THE LOWER EXTREMITIES." Clinical Anesthesiology and Intensive Care 1, no. 13 (June 20, 2019): 83–92. http://dx.doi.org/10.31379/2411.2616.13.1.10.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Bytsay, А. М. "ОСОБЛИВОСТІ ЕТАПНОГО ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ПРИВОДУ ОБЛІТЕРУЮЧОГО АТЕРОСКЛЕРОЗУ СУДИН НИЖНІХ КІНЦІВОК ЗА БАГАТОРІВНЕВОГО ОКЛЮЗІЙНОГО УРАЖЕННЯ НА ТЛІ КРИТИЧНОЇ ІШЕМІЇ ТКАНИН." Klinicheskaia khirurgiia, no. 12 (December 20, 2017): 15. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.12.15.

Full text

Abstract:

Актуальність. Сьогодні хірургічна тактика з приводу багаторівневого оклюзійного ураження артерій нижніх кінцівок (НК) передбачає етапні втручання. Матеріали і методи. Проаналізовані результати хірургічного лікування 115 хворих з приводу багаторівневого оклюзійного ураження артерій НК на тлі критичної ішемії їх тканин. У 57 (49%) пацієнтів (основна група) використовували як метаболічний критерій гіперплазії неоінтими ІCAM (молекули міжклітинної адгезії); у 58 (51%) пацієнтів (група порівняння) С–реактивний пептид (СРП), фібриноген, ШОЕ. Обсяг оперативних втручань в обох групах – клубово–стегнове алошунтування в поєднанні з стегново–підколінним автовенозним шунтуванням. Результати. Доведено ефективність визначення концентрації ICAM як метаболічного маркера активізації системної запальної відповіді при застосуванні етапної хірургічної тактики. Встановлений прямий кореляційний зв’язок між товщиною комплексу «інтима–медіа» (КІМ) у строки 60 – 90 діб і підвищенням рівня ICAM в першу добу після операції. Відзначене поліпшення результатів хірургічного лікування хворих з приводу облітеруючого атеросклерозу (ОА) артерій НК у строки спостереження до 12 міс після етапної реконструкції. Висновки Визначення вмісту ICAM є високо специфічним (до 81,6%). Використання диференційованої хірургічної тактики з визначенням рівня ICAM дозволило поліпшити результати реконструктивних втручань у хворих за критичної ішемії тканин НК на 9,2%. Використання вазастенону під час етапного лікування сприяло ефективному зниженню периферійного опору судин, уникненню тромбозу в зоні первинної реконструкції.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Bytsai, A. M. "Етапність в хірургічній тактиці при багаторівневих оклюзійно-стенотичних ураженнях черевної аорти та артерій нижніх кінцівок у хворих з облітеруючим атеросклерозом." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 11 (November 1, 2018): 29–32. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.11.29.

Full text

Abstract:

Мета. Покращити результати хірургічного лікування хворих з багаторівневими оклюзійно-стенотичними ураженнями черевної аорти та артерій нижніх кінцівок (НК) на тлі критичної ішемії (КІ). Матеріали і методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування 135 хворих з багаторівневими оклюзійними ураженнями та КІНК. До основної групи увійшли 68 (50,4%) пацієнтів, яким виконали біфуркаційне аорто-стегнове алошунтування, поєднане зі стегно-підколінним шунтуванням, із застосуванням критерію - інтраопераційного визначення величини ретроградного кровообігу по глибокій артерії стегна (ГАС); до порівняльної групи - 67 (49,6%) хворих, яким виконали стандартно той же об’єм реконструктивних операцій. Результати. Аналіз результатів виконаних оперативних втручань засвідчив, що застосування, крім стандартних діагностичних методів: ультразвукового дуплексного сканування (УЗДС), артеріографії, мультиспіральної комп’ютерної томографії (МСКТ), інтраопераційної дебітометрії дає змогу об’єктивізувати стан ретроградного кровообігу та своєчасно коригувати об’єм та етапність хірургічного втручання. Завдяки цьому вдалося розширити показання до виконання одночасних багаторівневих реконструкцій черевної аорти та артерій НК без збільшення частоти як операційних, так і кардіологічних ускладнень. Висновки. Застосування розробленого гемодинамічного критерію - визначення величини ретроградного кровотоку по ГАС 80 мл/хв - дало змогу оптимізувати хірургічну тактику та значно покращити результати хірургічного лікування. Призначення препарату «Валаргін» в дозі 3000 мг/добу протягом 20 діб покращувало ангіопротекцію в найближчому післяопераційному періоді.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Lenchuk, T. L., V. M. Matskevych, and S. M. Vasyliuk. "Радіологічні та патогістологічні методи оцінки периферичного сегмента артеріального русла для об’єктивізації синдрому діабетичної стопи." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 11 (November 1, 2018): 44–48. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.11.44.

Full text

Abstract:

Мета. Підвищення інформативності мультидетекторної комп’ютерно-томографічної ангіографії (МДКТА) та гістоморфометрії судин нижніх кінцівок (НК) шляхом їх порівняння та визначення клінічної цінності кожного зокрема у пацієнтів із синдромом діабетичної стопи (СДС). Матеріали і методи. Обстежено 80 хворих (усі чоловіки) із СДС, яким проведено передопераційну МДКТА НК та гістоморфометрію судинних структур післяопераційного біоматеріалу. Результати. МДКТА мала нижчу чутливість (31,3%) щодо визначення виду атеросклеротичної бляшки порівняно з гістологічним дослідженням, за даними якого навіть у певній вказаній стадії чітко встановлювали початок чи зрілість названого патоморфологічного процесу. І за допомогою МДКТА, і за допомогою прямої морфометрії отримали високоінформативну кількісну оцінку анатомічних розмірів досліджуваних артерій (площа під ROC-кривою дорівнювала 0,994 та 0,875 відповідно), якщо зважати на статистично достовірні результати якості діагностичних тестів згідно з експертною шкалою класифікаторів. Висновки. МДКТА має високу клінічну значущість у виявленні власне атеросклеротичних бляшок, але її не можна вважати «золотим стандартом» щодо диференціації стадій атеросклерозу у пацієнтів з діабетичною макроангіопатією. Пряма морфометрія артеріальних структур діабетичної стопи поступалась щодо операційних характеристик МДКТА через складність штучного відтворення гомеостазу артеріального русла, що вплинуло на стан досліджуваних анатомічних структур.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Добрянський, Т. О., М. І. Швед, and І. К. Венгер. "Клінічний “портрет” хворого з гострим коронарним синдромом у поєднанні з критичною ішемією нижніх кінцівок як критерій прогнозування та вибору тактики лікування." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (February 18, 2022): 22–30. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12712.

Full text

Abstract:

Мета роботи: визначити вплив атеростенотичного ураження клубово-стегнового артеріального сегмента на тяжкість клінічного перебігу, вираження змін лабораторно-інструментальних параметрів та прогноз у хворих на ГКС (ІМ) з елевацією сегмента ST. Матеріали і методи. Обстежено 105 хворих на ГКС (ІМ) з елевацією сегмента ST в поєднанні з критичною ішемією нижніх кінцівок (КІНК) внаслідок стенотичного атеросклерозу клубово-стегнового артеріального сегмента (ІІІ–ІV ст. ХАІ) та 38 хворих на ГКС (ІМ) з елевацією сегмента ST без КІНК (група порівняння). Окрім загальноклінічних, лабораторних та інструментальних методів, додатково проводили ЕКГ, УЗД аорто-клубового та стегнового артеріальних сегментів, трансторакальну ЕхоКГ та КАГ для оцінки тяжкості анатомічного ураження ВА. Ризик внутрішньогоспітальної летальності прогнозували за шкалою GRACE. Результати досліджень та їх обговорення. На ГКС (ІМ) у поєднанні з КІНК суттєво частіше (у 73 % випадків) хворіють чоловіки середнього і похилого віку (понад 55 років), які за гендерним цензом переважають над хворими жінками (10,7:1). Для них характерна наявність коморбідних станів (АГ, некомпенсованого ЦД 2 типу, МС, ХОЗЛ та таких факторів ризику ІХС, як дисліпідемія, куріння, вживання надмірних доз алкоголю та обтяжена спадковість). Характерними рисами клінічного “портрету” хворого на ГКС (ІМ) з КІНК є тяжкий загальний стан хворого, який зумовлений наявністю комбінованого багатосудинного ураження вінцевих артерій (в 4,78 раза частіше, ніж при ізольованому ГКС) та більшим обʼємом міокардіального некрозу, ознаки гіпертрофії та ремоделювання з суттєвим зниженням систолічної (ФВ менше 50 %) та діастолічної функцій. Часта наявність життєво загрозливих ускладнень гострого періоду ІМ (порушень ритму і провідності та гострої серцевої недостатності визначали прогнозування високого ризику смертності за шкалою GRACE (172,7±12,7 бала)).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Венгер, І. К., Т. О. Добрянський, and М. І. Швед. "Клінічна ефективність корекції ендотеліальної дисфункції судин у пери- та післяопераційний періоди в пацієнтів із гострим коронарним синдромом у поєднанні з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 1 (April 30, 2021): 10–17. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.1.12016.

Full text

Abstract:

Мета роботи: вивчити ефективність інтервенційного та медикаментозного лікування хворих на гострий коронарний синдром без підйому сегмента SТ у поєднанні з облітеруючим атеросклерозом магістральних судин на стадії критичної ішемії нижніх кінцівок та високим ризиком розвитку кардіальних ускладнень на стаціонарному етапі лікування. Матеріали і методи. У дослідженні брали участь 54 хворих на гострий коронарний синдром без підйому ST в поєднанні з облітеруючим атеросклерозом з ІІІ–ІV стадіями хронічної ішемії за класифікацією Б. В. Покровського або Fontaine, що відповідає критичній ішемії 4, 5 і 6 категорій (grade II–III) за Rutherford (ESC, 2017), яких залежно від вибраної тактики лікування розподілили в 2 групи: основна дослідна група – 34 хворі, які, окрім стандартного лікування ГКС, додатково внутрішньовенно отримали 4,2 г L-аргініну та 2,0 г L-карнітину у формі розчину для інфузій по 100 мл один раз на добу курсом 7 днів. Одне вливання препарату проводили перед інтервенційним втручанням. Контрольна група – 20 пацієнтів, яким також проведено ургентну балонну ангіопластику та стентування інфаркт-залежної коронарної артерії, але хворі цієї групи отримували лише стандартне протокольне лікування. Окрім загальноклінічних, інструментальних та лабораторних методів (загальний аналіз крові, МВ фракції креатинфосфокінази (КФК-МВ), тропоніну Т, насичення артеріальної крові киснем (SpO2 ), ЕКГ у 12 стандартних відведеннях тощо), проводили визначення функціонального стану судинного ендотелію за концентрацією ендотеліну-1(ЕТ-1) в плазмі крові (за допомогою імуноферментного набору фірми “Amersham Pharmacia Biotech”) та вмістом стабільних метаболітів NO, які визначали за реакцією з реактивом Гріса. Результати досліджень та їх обговорення. У вихідному стані у хворих на ГКСбпST в поєднанні з ОАНК встановлено виражені порушення мікроциркуляції та ендотеліальної функції та їх додаткове погіршення в пери- і післяопераційному періодах після перкутанного коронарного втручання, що супроводжується розвитком реперфузійного синдрому з різною тривалістю та виразністю лівошлуночкової недостатності та порушень ритму і провідності. Під впливом стандартного медикаментозного лікування у хворих контрольної групи встановлено наявність резистентних до лікування суправентрикулярних та шлуночкових екстрасистол. Водночас у хворих на ГКСбпST у поєднанні з ОАНК дослідної групи під впливом комплексного медикаментозного лікування з включенням L-аргініну та L-карнітину вже на другу добу спостереження встановлено суттєве зменшення частоти порушень ритму і провідності, а після курсу лікування в коморбідних хворих дослідної групи частота порушень ритму і провідності знизилась на 53,1 % і проявів гострої серцевої недостатності на 44,2 %. Отриманий результат обґрунтовує доцільність впровадження запропонованої цитопротекторної антиоксидантної терапії в передопераційному періоді для запобігання проявам реперфузійного синдрому та її продовження в післяопераційному періоді для стабілізації клінічного стану пацієнтів та вторинної профілактики ускладнень.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Zaremba, E. H., V. M. Karplyak, N. O. Rak, O. V. Zaremba-Fedchyshyn, and O. V. Zaremba. "ОПТИМАЛЬНИЙ МЕТОД ЛІКУВАННЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ, ПОЄДНАНОЇ З ДИСПЛАЗІЄЮ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (October 1, 2018): 61–68. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9276.

Full text

Abstract:

Артеріальна гіпертензія (АГ) є одним із найагресивніших факторів ризику формування та прогресування патології серцево-судинної системи (ССС) з ураженням органів-мішеней та розвитком асоційованих захворювань: ішемічної хвороби серця, гострої та хронічної церебральної патології, системного атеросклерозу, ураження клубочкового апарату нирок з розвитком нефропатії та ниркової недостатності. Мета дослідження – покращити ефективність лікування хворих на АГ, поєднану з ДСТ, на основі вивчення клінічного перебігу, вираженості зовнішніх і внутрішніх фенотипових ознак ДСТ, активності запалення, системи згортання крові, з застосуванням комбінації ІАПФ та БКК та використанням метаболічної терапії в комплексному лікуванні. Матеріал і методи. Обстежено 57 хворих (24 жінки та 33 чоловіки) на АГ ІІ – ІІІ стадії з проявами ДСТ. Хворі були поділені на 3 групи: І група (основна) – 35 хворих, які, крім базисної терапії, отримували 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат (мексикор); ІІ група (порівняння) – 22 хворих, які отримували базисну терапію згідно з клінічним протоколом; ІІІ група – 20 практично здорових осіб. До базисної терапії в якості гіпотензивних засобів входила комбінація раміприл/амлодипін (хартил АМ) з титруванням дози залежно від вихідних рівнів АТ, добового моніторингу артеріального тиску (ДМАТ). Обстеження хворих проводили згідно з розробленим нами протоколом: об’єктивний огляд, лабораторні дослідження (коагулограма: протромбіновий час (ПЧ), протромбіновий індекс (ПІ) та загальний фібриноген (ЗФ); визначення С-реактивного протеїну (СРП)), інструментальні методи обстеження (ЕКГ, ехоКГ, ДМАТ, УЗД внутрішніх органів та судин нижніх кінцівок, УЗ дуплексне обстеження сонних і хребтових артерій, рентгенологічне дослідження кістково-суглобової системи), консультації офтальмолога, невропатолога, травматолога, стоматолога. Результати. У результаті проведеного дослідження в хворих на АГ ІІ–ІІІ стадій діагностовано ДСТ різного ступеня вираженості. У І групі хворих ДСТ середнього ступеня тяжкості виявлено в 30 (85,7 %), у ІІ групі – в 20 (90,9 %), тяжкого ступеня – в 5 (14,3 %) та 2 (9,1 %) пацієнтів відповідно. Результати дослідження показали, що до 10 діб лікування в основній групі середньодобові САТ і ДАТ знижувалися на 15,6 % і 17,5 % відповідно, а до 30 діб – на 25,2 % і 26,4 %. Після застосування раміприлу/амлодипіну та 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату в комплексному лікуванні хворих на АГ, поєднану з ДСТ, рівень СРП знизився на 42,8 % на 10 день лікування (p<0,01) та удвічі після 30 днів спостереження. Достовірно змінився рівень ПІ на 10 день – 85,52±4,93 (р<0,05), через 30 днів стаціонарного лікування – 82,39±5,13 (р<0,05). Висновки. Застосування раміприлу/амлодипіну та 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату в комплексному лікуванні хворих на АГ, поєднану з ДСТ, покращує клінічний перебіг захворювання, зменшує частоту рецидивів гіпертонічних кризів, знижує кількість ускладнень, призводить до зменшення термінів стабілізації АТ, сприяє нормалізації СРП та показників системи згортання крові.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Tverdovskiy, Ivan. "Evaluation of the initial state of the hemostasis system in patients with obliterating atherosclerosis of the vessels of the lower extremities." Clinical Anesthesiology and intensive Care 1, no. 11 (May 25, 2018). http://dx.doi.org/10.31379/2411.2616.11.1.10.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Хацько, К. "РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЯ ВТРУЧАННЯ КІНЦІВОК ПРИ ХРОНІЧНІЙ ІШЕМІЇ КІНЦІВОК В ЕПОХУ ЕНДОВАСКУЛЯРНОЇ ТЕРАПІЇ (КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК)." InterConf, June 19, 2021, 290–94. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.7-8.06.2021.031.

Full text

Abstract:

В останні роки відзначається прогресивне зростання частоти виявлення облітеруючого атеросклерозу артерій таза та нижніх кінцівок, про що свідчать результати численних досліджень (А.В. Покровский та співавт., 1997, 2004; E. Diamantopoulos, 1997). За даними ВООЗ, хронічними захворюваннями артерій нижніх кінцівок страждають близько 5% дорослого населення. Цей показник варіює від 0,3% (у пацієнтів до 40 років) до 7% (серед пацієнтів від 60 років і старше), тобто достовірно залежить від віку. У США, за даними Halperin, близько 10% людей старше 55 років мають безсимптомну форму ХОЗАНК, симптоми «переміжної кульгавості» мають близько 5% і у 1% є ознаки критичної ішемії нижніх кінцівок (КІНК). 7% пацієнтів з «переміжною кульгавістю» потребують негайної реконструктивної операції, 4% з КІНК - негайної ампутації кінцівки. Облітеруючі захворювання артерій нижніх кінцівок займають друге місце у структурі серцево-судинної патології після ішемічної хвороби серця. Клінічний випадок дозволяє розглянути ефективність ендоваскулярного втручання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

ДЗЮБА, Д. О., and С. В. ВЕРЕЩАГІН. "НОВІТНІ ПІДХОДИ ДО КОРЕКЦІЇ БОЛЬОВОГО СИНДРОМУ У ХВОРИХ З ОБЛІТЕРУЮЧИМ АТЕРОСКЛЕРОЗОМ НИЖНІХ КІНЦІВОК, ЩО ПРООПЕРОВАНІ МЕТОДОМ ЕНДОВАСКУЛЯРНОЇ БАЛОНОПЛАСТИКИ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (January 22, 2016). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2015.2.5611.

Full text

Abstract:

З метою оптимізувати інтраопераційну анестезіологічну тактику, для знеболювання було використано епідуральну аналгезію.Матеріали і методи. 40 пацієнтів були рандомізовано розподілені на дві групи по 20 осіб. Хворим І групи проводилась аналгоседація, ІІ групи – епідуральна анестезія.Результати. Застосування епідуральної анестезії розчином 0,125% бупівакаїну в об’ємі 30 мл з додавання 0,12 мг розчину бупренорфіну забезпечувало адекватний рівень як інтра-, так і післяопераційної аналгезії при балонопластиці облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок.КЛЮЧОВІ СЛОВА: критична ішемія нижніх кінцівок, ендоваскуляна балонопластика, епідуральна анестезія, бупренорфін.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Сабадош, Р. В., В. А. Решетило, О. Ф. Совтус, В. В. Мотуз, С. В. Сарапук, and Н. М. Ризюк. "ПРЕДИКТОРИ ТРОМБОЗІВ ШУНТІВ У ПАЦІЄНТІВ З АТЕРОСКЛЕРОТИЧНИМИ ОКЛЮЗІЙНО-СТЕНОТИЧНИМИ УРАЖЕННЯМИ АРТЕРІЙ НИЖНІХ КІНЦІВОК." Art of Medicine, January 5, 2020, 110–18. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2019.4.12.110.

Full text

Abstract:

Резюме. Метою дослідження стало покращення лікування пацієнтів з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок, яким проводяться відкриті шунтуючі оперативні втручання на артеріях, шляхом вивчення частоти та причин тромбозів шунтів після реконструктивних операцій на різних артеріальних сегментах. Впродовж 3 років динамічно спостерігалися 93 такі хворі. У 81 хворого були виконані «одноповерхові» артеріальні реконструктивні втручання і у 12 – «двоповерхові». Було виявлено, що в осіб, у яких упродовж спостереження шунти затромбувалися, швидкість агрегації тромбоцитів та рівень фактора Віллебранда перед операцією були статистично значуще вищими, ніж у хворих без тромбозів шунтів (р=0,037 та 0,048). Частота тромбозів шунтів була також статистично значуще вищою у осіб з доопераційним активованим частковим тромбопластиновим часом, відхиленим у бік гіперкоагуляції (р=0,039). Серед осіб зі стенозами 50-70 % в аорто-клубовому сегменті та протяжними оклюзіями у стегново-підколінному сегменті, яким реконструктивні операції виконували лише на стегново-підколінному сегменті, частота тромбозів шунтів виявилася статистично значуще вищою, ніж у осіб, у яких стенози в аорто-клубовому сегменті були попередньо ліквідовані шляхом стентування зовнішньої чи загальної клубової артерії (р=0,041). Було також встановлено, що при відсутності адекватної вени, для стегново-підколінних шунтувань з дистальним анастомозом вище коліна допустимо використовувати алошунтування, а для стегново-гомілкових реконструкцій – алоаутошунтування. Проведення нового дослідження з вивченням частоти тромбозів шунтів у випадку протидії виявленим у цій праці предикторам може зумовити суттєве покращення результатів лікування таких хворих.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Matskevych, V. M. "МОЖЛИВОСТІ РЕНТГЕНОДІАГНОСТИКИ ТА МУДЬТИДЕТЕКТОРНОЇ КОМП'ЮТЕРНОЇ ТОМОГРАФІЇ В ДІАГНОСТИЦІ ЗМІН КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ СТОП ПРИ ХРОНІЧНІЙ АРТЕРІАЛЬНІЙ НЕДОСТАТНОСТІ НИЖНІХ КІНЦІВОК." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (May 13, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v0.i1.7522.

Full text

Abstract:

Мета. Вивчити та порівняти можливості оцінки стану кісткової тканини стоп за допомогою методів кількісної еталонної денситометрії та мультидетекторної комп'ютерної томографії у пацієнтів з хронічною артеріальною недостатністю.Матеріал і методи. Обстежено і проаналізовані дані променевого обстеження кісткової тканини нижніх кінцівок 40 чоловіків у віці 50-65 років, з ХАННК, викликаної облітеруючим атеросклерозом (ОА). Пацієнтам було проведено КЕД стоп і МДКТ гомілковостопних суглобів.Результати. Відзначається, що з посиленням ішемічних змін частота зниження мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) головок першої та п'ятої плеснових кісток досягали 50 ± 3,5% і 72 ± 4,2% відповідно. Наростання ішемії впливало на градацію зниження МЩКТ і було прямо пропорційно частоті виявлення даних змін.Висновки. КЕД і МДКТ є високоінформативними методами для діагностики змін МЩКТ у пацієнтів з ХАННК, викликаної ОА. МДКТ стоп була максимально інформативною і переважала над КЕД в диференційовану визначенні стану кісткової тканини.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Vergun, A. R. "ДЕСТРУКТИВНИЙ УСКЛАДНЕНИЙ ОНІХОМІКОЗ ІЗ ВРОСТАННЯМ НІГТЯ: АНАЛІЗ СЕРІЇ КЛІНІЧНИХ ВИПАДКІВ, КОМПЛЕКСНЕ ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ." Вісник наукових досліджень, no. 4 (January 13, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.4.8166.

Full text

Abstract:

Частими варіантами хірургічної патології нігтів є оніхокриптоз (інкарнація нігтя) та деструктивний оніхомікоз, що становлять більше половини усіх звернень за медичною допомогою при оніхеальній патології. Як відомо, серед нозологічних форм гнійно-некротичної деструктивної хронічної та комбінованої патології дистальних фаланг пальців, вростання нігтя становлять значну кількість неускладнених і ускладнених випадків.Мета дослідження – конкретизувати оптимальну послідовність комплексного лікування, включаючи локальну та системну терапії, операційні втручання у пацієнтів із захворюваннями нігтів, ускладненими мікотичною інкарнацією.Матеріали і методи. За п’ятирічний період (2011–2016 рр.) було діагностовано 325 випадків інкарнованого оніхомікозу. В 182 пацієнтів було підтверджено пізні рецидиви оніхокриптозу після попередніх хірургічних втручань в інших клініках. За допомогою клінічного аналізу встановлено наявність взаємозв’язків між клінічними варіантами хронічної гнійно-некротичної інфекції та комбінованих процесів на тлі коморбідності.Результати досліджень та їх обговорення. Підтверджено, що хірургічні операції за методиками Dupuіtren, Emmert-Schmiden та інших є дуже травматичними, дисфігурують і деформують нігтьову пластину та спричиняють функціональні порушення, в 2–20 % випадків (залежно від відсутності або наявності комбінованої патології – оніхокриптозу та оніхомікозу) виникають рецидиви. У 22,58 % випадків інкарнація виникла на тлі облітеруючого ураження артерій нижніх кінцівок: атеросклерозу в 60, цукрового діабету – в 22 пацієнтів. Враховуючи ризик ускладнень у хворих із вираженою фоновою облітеруючою патологією артерій, перевагу надавали резекції ураженого нігтя. Пікову частоту спостережень трихофітних уражень клінічно підтверджено у групах пацієнтів 40–50 і 50–60 років. Уростання нігтя лівого галюкса було виявлено у 58,68 % вибірки, правого рідше – у 39,94 %, наявність вростання нігтів галюксів обох стоп – у 1,38 % субвибірки. Системну терапію ітраконазолом застосовували до операційного лікування (базової санації уражених нігтів) та в післяопераційний період. У пацієнтів з облітеруючою патологією артерій нижніх кінцівок часто виявляли комбіноване ураження: патологічне вростання мікотично уражених нігтів. Підтверджено три варіанти дерматофітоми: фронтальна (передня) центральна – до 25 % ерозування нігтя (45 випадків), субтотальна – від 25 до 70 % (без ураження росткової зони нігтя) (38 випадків), тотальна – від 70 до 90 % (з ураженням росткової зони нігтя) (інші випадки). Пізні незадовільні результати комплексного лікування деструктивного оніхомікозу, поєднаного з вростанням (виникнення компресійних рецидивів), перш за все визначаються технічними помилками операційних втручань (невідповідний вибір методу та обсягу резекції, травматичне виконання оніхектомії, неповноцінне виконання парціальної матриксетомії).Висновки. Упровадження превентивної системної терапії ітраконазолом у процесі етапів операційного лікування (базової санації оніхеальних уражень та вогнищ мікотичної інкарнації), блокоподібної епоніхектомії як основного доступу до уражених країв нігтів є оптимальними та, на нашу думку, первинними заходами комплексного лікування, остання створює можливість розширення доступу для резекції/видалення нігтьових пластин, ревізії та санації субоніхеальних структур. Парціальна маргінальна матриксектомія звужує ніготь, попереджуючи рецидив, рекомендована в усіх випадках (за умов мікотичної інкарнації – методом діатермокоагуляції) як первинний антирецидивний захід; є фрагментом трикомпонентних хірургічних втручань, що дозволяє зменшити кількість повторних післяопераційних вростань.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Vergun, A. R. "Врослий ніготь, оптимальна клініко-морфологічна класифікація: авторські погляди (моя модифікація) і дискусійні аспекти." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (January 15, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2017.4.8255.

Full text

Abstract:

Резюме. Операції з приводу патологічної інкарнації нігтьової пластини в епоніхеальний валик становлять значний відсоток хірургічних втручань, що здійснюються в амбулаторних хірургічних відділеннях; їх результати не завжди задовільні; за даними різних клінік, рецидиви спостерігаються у 3-35 % випадків. Вростання нігтя асоціюється з гіпертрофією епоніxeальних м'яких тканин, фокальними некрозами, гіпергрануляціями та іншими гнійними ускладненнями. Не існує консенсусу та не існує чіткої класифікації таких уражень. Потребують дискусії варіанти найпоширенішої форми дистального бокового вростання.Мета дослідження. Створити оптимальну клінічну класифікацію неускладненого та ускладненого вростання нігтів на основі аналізу літератури та власних даних.Матеріали та методи. Протягом п'яти років (2011-2016) було діагностовано 436 випадків вростання нігтів у пацієнтів віком 12-86 років (з них 325 випадків інкарнованого оніхомікозу), в 259 (59,4 %) чоловіків і 177 (40,6 %) жінок. У 182 (41,7 %) хворих були стверджені пізні рецидиви мікотичного асоціативного онйокриптозу після попередніх операцій в інших клініках.Результати та обговорення. Пізні рецидиви оніхокриптозу спостерігаються у 5-18 % (12,4 % – наша статистика), при оніхомікотичних інкарнаціях – 30-70 % (41,7 % – результати клінічного аналізу), що підтверджується нашими попередніми дослідженнями. Було також стверджено, що в 60-65 % випадках вростання нігтя з утворенням епоніхеальних гіпергрануляцій (60,3 % – наша статистика), спостерігається їх контамінація мікотичною флорою. У 82 випадках (18,8 % вибірки), захворювання перебігало на фоні облітеруючих захворювань артерій нижніх кінцівок атеросклерозу у 60 (13,76 %) та цукрового діабету у 22 пацієнтів (5,05 %). Клінічно оптимізовано і впроваджено нову авторську версію класифікації врослого нігтя "ENMK", з описом морфологічних характеристик нігтьового ложа; наявністю буквено-цифрового кодування, аналізом повного «спектру» та максимальним охопленням клінічних варіантів оніхокриптозу, включаючи випадки мікотичного вростання (за вираженістю усі морфологічні зміни парціально диференційовані на 5 субтипів): Е (епоніхеальна патологія), N (зміни краю нігтьової пластини), М (зміни матриксу та його деформації), К (наявність супутньої коморбідної патології). Основними, прийнятими в клінічній практиці методами хірургічного лікування інкарнацій є резекція нігтя і видалення нігтьової пластини з епоніхектомією та парціальною матриксектомією.Висновки. Чотирьохкомпонентна ENMK оптимізована клінічна класифікація повністю охоплює варіанти клінічного перебігу врослого нігтя та морфології ураження, клінічно значимі патологічні зміни, фонові та супутні захворювання. Резекція врослого нігтя або його видалення є клінічно ефективними, блокоподібна епоніхектомія та парціальна маргінальна матриксектомія (здійснюється механічним або хімічним шляхом) забезпечують санацію ділянки інкарнації, звужуючи ніготь і запобігаючи його повторному вростанню.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Атеросклероз нижніх кінцівок'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles