To see the other types of publications on this topic, follow the link: Базові знання.
Journal articles on the topic 'Базові знання'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Базові знання.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Царинний, Євгеній, та Павло Канівець. "АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КЛАСИФІКАЦІЇ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ". Молодий вчений, № 6 (94) (30 червня 2021): 76–78. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-6-94-17.
Full textAbstract:
У статті вивчено актуальні проблеми класифікації судових експертиз. Акцент зроблено на проблематиці визначення базових критеріїв та підстав формування класифікацій. Вивчено значення поняття «спеціальні знання» у процесі формування класифікації на різних рівнях. Виявлено базові дефініції процесу класифікації в сучасній науці. Проаналізовано триланкову систему ознак-підстав класифікації судових експертиз на основі поєднання предмету, об’єкту та методу дослідження. Виявлено проблему недосконалості поділу судових експертиз відповідно до загальної класифікації наук. Визначено необхідність комбінування спеціальних знань та поєднання методу, предмету та об’єкту дослідження як базових критеріїв та підстав формування класифікації удових експертиз. Запропоновано базову класифікацію судових експертиз відповідно до цих критеріїв. Визначено потенційні можливості її застосування для подальшого формування класифікацій судових експертиз, які можна було б застосовувати на практиці.
2
Теренко, Олена. "СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ БАЗОВОЇ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ У КАНАДІ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 26, № 2 (2024): 201–10. https://doi.org/10.35387/od.2(26).2024.201-210.
Full textAbstract:
У статті досліджуються особливості функціонування базової освіти дорослих у Канаді на початку ХХІ століття. Проаналізовано сутність поняття «базова освіта дорослих». Виявлено, що канадська педагогічна думка вважає базову освіту дорослих «парасольковим» терміном, що включає широкий спектр кредитних та безкредитних програм для учнів, вік яких перевищує традиційний вік школярів, що закінчують школу, спрямованих на надання допомоги дорослим у досягненні поставлених цілей: підвищити загальний рівень грамотності та отримати освітній сертифікат; зміцнити соціальні навички, посилити почуття незалежності та самодостатності; отримати базові знання для подальшого навчання або виходу на ринок праці; покращити знання з окремих, важливих для дорослого учня, питань: посилення технологічної грамотності, удосконалення комунікативних навичок, складання портфоліо, вивчення англійської мови як іноземної тощо. Класифіковано соціальні групи населення, що користуються послугами з освіти дорослих, а саме іммігранти, рідна мова яких не англійська чи французька; корінні мешканці канадських провінцій та територій; особи похилого віку; особи, що не мають сертифіката про закінчення середньої школи; безробітні або задіяні у некваліфікованих чи напівкваліфікованих професіях; категорії населення з низьким рівнем заробітної плати чи загального прибутку. Наголошено на необхідності проведення негайних оперативних заходів, скерованих на вирішення проблеми низького рівня грамотності для повноправної та ефективної участі здобувачів освіти дорослих у економічному, політичному, громадянському, суспільному та культурному житті свого суспільства та країни, для сприяння їх прогресу та заради власного розвитку. Розглянуто сутність концепту «грамотність». Систематизовано навички, які входять до концепту «базова грамотність». Досліджено законодавчу базу, що регламентує функціонування освіти дорослих у Канаді. Виокремлені національні організації, які є провайдерами освіти дорослих у Канаді. Ключовими компонентами загальноканадської системи, спрямованої на підвищення рівня базових умінь дорослих, є національні організації: Канадська агенція з базових умінь, Рух за грамотність у Канаді, Канадська федерація альфабетизації, Національна асоціація з питань грамотності аборигенів, Агенція з питань грамотності Лаубаха , Фронтирський коледж. Ключові слова: освіта дорослих; Канада; грамотність; Організація економічної співпраці та розвитку; ЮНЕСКО; базова освіта дорослих; базова грамотність.
3
Родіонова, Л. "Інституціональна економічна теорія: базові концепції та сучасний стан інституціонального знання". Вісник Тернопільського національного економічного університету. Економічні науки, вип. 3, липень - вересень (2014): 161–76.
Find full text
4
С., В. Черкашин. "ОСВІТА ТА РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ У НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ НІМЕЧЧИНИ В УМОВАХ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА". Педагогіка та психологія, № 56 (12 травня 2017): 373–83. https://doi.org/10.5281/zenodo.579543.
Full textAbstract:
У статті ідеться про необхідність розробки у навчальних закладах Німеччини сучасної концепції виховання особистості в умовах постіндустріального суспільства. Автор наголошує на тому, що гегемонія інформатики призвела до домінування у всіх сферах життя сучасного німецького суспільства технологічної логіки. Ця нова логіка змушує по-іншому ставитись до цінності знань як таких. Оволодіння знаннями не є основним завданням одержання освіти, оскільки більшу цінність являє собою володіння інформацією та її джерелами. Зазначено, що зміст освіти не полягає більше в пошуку істини й самовдосконаленні. Традиційному уявленню про те, що знання автоматично перетворюють індивідуума в сформовану, тобто перетворену особистість, прийшло на зміну розуміння того, що знання в постмодерністському суспільстві призначені для продажу й реалізації. Зазначено також, що втрата знанням своєї вартості посилює меркантильне ставлення до нього та містить загрозу деформації особистості випускників вишів. Автор статті наполягає на необхідності визначити цілі виховання студентів в умовах постіндустріального суспільства і Болонського процесу.
5
Козяр, Михайло, Ірина Савка та Галина Лотфі Ґаруді. "ЕВОЛЮЦІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ БІЛІНГВІЗМУ В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ". Молодь і ринок, № 11/219 (1 лютого 2024): 13–18. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2023.296614.
Full textAbstract:
Білінгвальна освіта означає вивчення єдиної державної мови – української, та англійської як міжнародної мови спілкування на рівних засадах. Водночас кількість етнічних меншин не є підставою для привілейованого становища будь-якої мови. Кожна етнічна меншина має право на власну школу, щоб дати своїм дітям можливість навчатися рідною мовою. У контексті білінгвальної освіти це передбачає досконале знання державної мови і англійської, здатність засвоювати базові поняття та основні накопичені знання на різних рівнях, вміння користуватися ними.
6
Potapchuk, T. V. "ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, № 6 (2019): 202–9. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-202-209.
Full textAbstract:
У статті розглядаються наукові дослідження з проблеми формування естетичної компетентності майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Зазначено, що автори сучасних психолого-педагогічних досліджень розподіляють компетентності на базові (провідні, ключові, універсальні) і спеціальні (специфічні, предметно-професійні), хоча межі між ними досить умовні. Окрім предметних конкретних знань і способів дій у вузькоспеціальній діяльності, будь-який тип компетентності обов’язково включає універсальні людські якості й здібності, які не залежать від сфери їх вияву. Такими є, наприклад, ініціативність, здатність організувати діяльність (власну або інших людей), уміння адаптуватись у нових нестандартних ситуаціях, готовність критично аналізувати та адекватно оцінувати результати діяльності не лише як значущі для себе, а як такі, що матимуть наслідки для інших. Перелічені вище ознаки загальної компетентності ґрунтуються не просто на знаннях і вміннях у тій чи іншій галузі, а на ціннісних пріоритетах особистості та особливостях її ментального досвіду.
 Поняття «компетентність» у широкому розумінні цього слова означає досконале знання своєї справи, характеру роботи, що виконується, складних взаємозв'язків, явищ та процесів, можливих шляхів та засобів досягнення поставлених цілей. Зміст компетентності включає рівень базової та спеціальної освіти, досвід роботи, здатність накопичувати широкий життєвий та професійний досвід, знання можливих наслідків конкретного способу впливу на індивіда.
 Науковцями доведено, що систематичне та цілеспрямоване ознайомлення з основами аналізу творів образотворчого мистецтва сприятиме формуванню в естетичній компетентності майбутніх учителів образотворчого мистецтва розкривати у доступній формі своє бачення змісту та ідей, а також збагатити свої уявлення про різноманітний розвиток найрізноманітнішої естетики.
7
Мараховська, Ксенія Дмитрівна. "СУЧАСНА АНІМАЦІЯ: БАЗОВІ УНІВЕРСАЛІЇ КУЛЬТУРИ, КУЛЬТУРНІ ІНВАРІАНТИ ТА ВАРІАТИВНІСТЬ". Culturological Almanac, № 3 (21 лютого 2023): 228–35. http://dx.doi.org/10.31392/cult.alm.2022.3.29.
Full textAbstract:
Анімаційній твори у сучасній культурі відіграють важливу роль, впливаючи на розвиток інших екранних мистецтв та здійснюючи потужний вплив на сучасне культурне життя суспільства. У статті здійснена спроба дослідження сучасного мистецтва анімації в контексті універсалій культури, культурних інваріантів та його варіативності. Для дослідження був застосований метод екстраполяції, який дозволив оптимізувати знання та зробити висновки щодо особливостей анімації та її варіативності крізь призму універсалій культури та культурних інваріантів. Метод екстраполяції було використано як самостійний, а також при залученні індуктивних методів та методів моделювання, що дозволило оптимізувати знання та зробити висновки. Було проведено аналіз літературних джерел, який показав, що в науково-дослідній літературі накопичено значний матеріал, який розкриває сутність універсалій культури і культурних інваріантів. Було досліджено, що універсалії культури є своєрідними інваріантами розвитку, елементами культури, нормами, цінностями, правилами, традиціями, котрі притаманні усім культурам. Крім того, вперше здійснюється розгляд анімації через призму культурних інваріантів та універсаліїв культури. Встановлено, що культурний інваріант постає як єдність змінного й незмінного та є способом утримання і трансляції в культурно-історичній традиції символів, міфів та архетипів. Зроблено висновок, що функціонування сучасної анімації є варіативним. Варіативність пов’язана з культурними особливостями країни прокату анімації. Проте універсалії культури проявляються в сучасній анімації через загальнокультурні людські цінності, що вона відтворює. Інваріантність є відтворенням сенсів, які є незмінними у змінних інтерпретаціях. Варіативність сучасної анімації пов’язана з трансформаційними процесами у культурі, отже, функціонування сучасної анімації є варіативним. Варіативність пов’язана з культурними особливостями країни прокату анімації. Проте універсалії культури проявляються в сучасній анімації через загальнокультурні людські цінності, що вона відтворює. Інваріантність є відтворенням сенсів, які є незмінними у змінних інтерпретаціях.
8
ГОНТАР, ЗОРЯНА, та ЯРОСЛАВ СЕРЕДЮК. "СУТНІСТЬ ПРОБЛЕМ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ПРАВА У ЗВО ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ". Освітні обрії 57, № 2.2 (2024): 79–81. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.57.2.2.79-81.
Full textAbstract:
У статті розкрито сутність проблеми підготовки майбутніх викладачів права, яка полягає в тому, що сьогодні потрібен принципово новий рівень його педагогічної майстерності, досягнення якого можливе лише за умови корінної перебудови діяльності ЗВО. Першим вирішальним кроком до цього є оновлення всього процесу професійної підготовки. В умовах, у яких перебувала Україна, а це Covid-19, а сьогодні повномаштабне вторгнення росії до України, яке негативно відобразилося на соціально-політичних та економічних змінах в Україні, до майбутнього викладача права висуваються більш складні вимоги.
 Завдання закладів вищої освіти полягає не тільки в тому, щоб формувати відповідні професійні знання та навички, а й у тому, щоб підготувати викладача, котрий глибоко розуміє і знає свою роль у суспільстві, уміє творчо використовувати здобуті знання на практиці, працювати зі студентами та учнями, педагогічним колективом, ураховує думку колег, використовує передовий педагогічний досвід, критично оцінює досягнуте.
 Важливе значення для майбутнього викладача права мають базові характеристики його діяльності: типи діяльності; способи і прийоми, за допомогою яких вирішуються певні навчальні завдання; функції як характеристики основних його обов’язків, що виконуються відповідно до вимог професії; шляхи вирішення визначених проблем або завдань з правознавства, знання теоретичного і прикладного типу, необхідні для професійної діяльності.
9
Щолокова, Ольга, та Олена Нагорна. "Синергетична детермінанта фахової підготовки вчителя музичного мистецтва". Scientific journal of National Pedagogical Dragomanov University. Series 14. Theory and methodology of arts education 27 (27 грудня 2019): 3–9. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series14.2019.27.01.
Full textAbstract:
Особливістю музично-педагогічної реальності сьогодні є співіснування різних педагогічних парадигм і підходів. З’явилися нові концепти педагогічного знання, серед яких такі поняття як «синергетична педагогіка» і «синергетичний підхід». Аналіз їх теоретичного пошуку і практичного досвіду дозволив виокремити базові ідеї, які становлять підґрунтя для викладання музично-педагогічних дисциплін майбутнім фахівцям мистецької освіти. Обґрунтовуються принципи практичної реалізації синергетичного підходу на заняттях з фахових дисциплін та практичної діяльності студентів.
10
Якубець, Віталій Олександрович. "БАЗОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ІНФОРМАЦІЇ В МЕРЕЖЕВОМУ СУСПІЛЬСТВІ". Culturological Almanac, № 2 (16 серпня 2024): 313–17. http://dx.doi.org/10.31392/cult.alm.2024.2.37.
Full textAbstract:
У статті висвітлено сутність поняття інформації в контексті мережевого суспільства. Розглядаються основні характеристики та властивості інформації, її вплив на суспільство та економіку. Продемонстровано, що інформація є нематеріальним ресурсом, що пронизує та трансформує різні сфери життя. Висвітлено важливість якісних аспектів інформації та проблеми оцінки її цінності на ринкових засадах. Встановлено, що інформація, порівняно з матерією або енергією, є нематеріальним ресурсом. Це означає, що вона не є об’єктом фізичної природи, а натомість представляє символи, знаки або дані, які виражають або вказують на певні концепти чи реальності поза собою. Таке нематеріальне становище інформації впливає на її поведінку та взаємодію з іншими законами природи. Інформація постійно трансформується через реципієнта, який її приймає. Вона не просто вводиться у виробничий процес чи використовується, а пронизує та трансформує самі виробничі процеси, суспільні взаємодії, погляди й уподобання. Це робить її відмінною від інших факторів виробництва та створює неперервний цикл впливу та змін. Виокремлюється ідея про те, що інформація, як епіфеномен для матерії та енергії, відіграє ключову роль у формуванні й зміні видів виробництва та споживання. Трансформація інформації через реципієнта підкреслює її постійний вплив на наше знання. У розумінні інформації як ключового ресурсу важливість якісних аспектів не може бути недооцінена, адже інформація, як символьна сутність, надає можливість постійного розвитку в сучасних економічних умовах. Аналізуються властивості інформації, її вплив на економіку та суспільство. Зокрема, висвітлено визначальні для розвитку концепції ідеї М. Кастельса інформаційного суспільства та глобальності. Інформація, як суспільне благо, вимагає ретельного вивчення якісних аспектів та врахування її впливу на процеси мислення й перетворення знань. Нарешті, стаття закликає до подальших наукових досліджень у цій галузі з урахуванням ширшого контексту інформаційної економіки та суспільства загалом.
11
OSTROVSKA, Galуna. "ПІДГОТОВКА УЧНЯ-ЧИТАЧА ДО ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОГО / ІНТЕРМЕДІАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ТВОРУ". Теоретична і дидактична філологія, № 38 (30 листопада 2024): 160–76. https://doi.org/10.31470/2309-1517-2024-38-160-176.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі підготовки учня-читача на фоні трансформаційних змін в інформаційному просторі, нових ознак тексту – креалізованості, медійності, інтертекстуальності тощо. Сьогодні кожен є і споживачем інформації і її творцем: позиції автора, читача і критика балансують від трьох самостійних комунікаторів до «трьох в одному». Авторство (як таїнство творчості) з елітарного швидкими темпами перетворюється на масове явище – створення, поширення, коментування (зокрема в мережевих спільнотах за інтересами, за допомогою ШІ). Транскультурність стає нормою. Державний Стандарт базової середньої освіти передбачає, що здобувач освіти має демонструвати сприймання, аналіз, інтерпретацію та критичне оцінювання інформації в текстах різних видів (зокрема художніх текстах, медіатекстах). Безперечним фактом стає розуміння необхідності змін у підготовці юного читача. Діалог з письменником має вийти на більш широкий рівень наскрізних вмінь уважного читання, декодування інформації, етичної комунікації, медіаграмотності. У статті запропоновано етапи підготовки читача інтерпретувати смисли прочитаного (базові знання, етична сторона діалогу з автором, дешифрування смислів, власна інтерпретація-узагальнення). Надається авторський спосіб дешифрування смислів. Окреслено систему підготовки учня-читача від базових знань до інтертекстуального / інтермедіального аналізу твору, його інтерпретації та творчих завдань. Провідною думкою статті є ідея, що твори художньої літератури можна вивчати паралельно з розвитком навичок створення медіаповідомлення.
12
Тимофєєва, Галина Вікторівна. "ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ В КОНТЕКСТІ ЗМІН СУСПІЛЬНИХ ПАРАДИГМ (ІНДУСТРІАЛЬНЕ/ПОСТІНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО)". Culturological Almanac, № 3 (25 грудня 2023): 228–36. http://dx.doi.org/10.31392/cult.alm.2023.3.32.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано базові філософсько-методологічні підходи до феномену інформації, виходячи з трьох ракурсів її розуміння: інформацію як міру та цінність розглянуто в контексті субстантивістських, матеріалістичних та функціоналістських природничих і соціально-філософських теорій; інформацію як синтетичний феномен міри та цінності – у теоріях синергетики; інформацію як детермінанту суспільного прогресу та стадій історичного розвитку – в контексті постіндустріальних теорій. Показано, що вивчення інформації та її розвитку як об’єктивного тренду в еволюції соціуму дає змогу розглядати її в системі інформаційно-культурних взаємовідносин і процесів у суспільстві. Зокрема акцентовано увагу на теоретичних візіях постіндустріалістів про інформацію як основу виробничих процесів і нові способи її обробки, про зростання в суспільстві ролі наукового та теоретичного знання. Сучасними трендами осмислення феномену інформації в контексті соціального розвитку, які зараз активно розвиваються, є концепція інформаційного суспільства з його ідеями про вироблення необхідної інформації та концепція knowledge-based society (суспільства знань) з ідеєю знання як найціннішої форми інформації. Обґрунтовано нормотворчу функцію інформації в суспільстві знання, її соціогенний, культурогенний та гносеогенний потенціал.
13
Маринка-Сиромятнікова, Ольга. "КАР’ЄРНІ СХОДИНКИ: ВІД ФАХІВЦЯ ДО ПІДПРИЄМЦЯ". Інноваційна професійна освіта 1, № 1 (2022): 216–29. http://dx.doi.org/10.32835/2786-619x.2021.1.1.216-229.
Full textAbstract:
ДІЛОВА ГРАКАР’ЄРНІ СХОДИНКИ: ВІД ФАХІВЦЯ ДО ПІДПРИЄМЦЯ
 Мета: виконання успішної підприємницької діяльності, а саме: підвищення мотивації до успіху, креативності, орієнтації на майбутню перспективу, розвинення комунікації, гнучкості мислення, адаптивності. У процесі ділової гри її учасники зможутьвивчити правила взаємодії, які панують між учасниками ринкових відносин, розкрити та розвинути в собі професійні, комунікативні вміння та навички, отримати базові знання про підприємницьку діяльність, навчитися досягати успіху в командній роботі.Обладнання: матеріали для проведення ділової гри, фліпчарт, папір, бейджики, ручки, кольорові олівці, комп’ютер.
14
Shevchenko, Viktor, Bohdan Treiko, Oleksandr Husev, Bohdan Pakhaliuk та Khomenko Oleg. "ОГЛЯД І ПОРІВНЯННЯ БАЗОВИХ ТОПОЛОГІЙ КОМПЕНСАЦІЇ ДЛЯ БЕЗДРОТОВОЇ ПЕРЕДАЧІ ЕНЕРГІЇ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOG IES, № 3(13) (2018): 209–18. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2018-3(13)-209-218.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Проведення аналізу й порівняння популярних базових класичних топологій компенсації систем з індуктивною передачею енергії (ІПЕ), дасть змогу дослідникам обрати потрібну топологію компенсації при розробці високоефективних систем індуктивної передачі енергії, зокрема для бездротових зарядних пристроїв, акумуляторних батарей електротранспорту та інших приладів. Постановка проблеми. Зацікавленість щодо використання технологій бездротової передачі енергії (БПЕ) зростає, що зумовлено безпекою та зручністю бездротових побутових пристроїв, простотою використання електричних приладів та електротранспорту. З огляду на те, що будь-яка топологія компенсації базується на основі базових чотирьох класичних топологій, знання їхніх фізичних особливостей і роботи допоможе зрозуміти взаємодію більш складних комбінацій топологій. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Були розглянуті статті на тему бездротової передачі енергії, які описують математичні моделі топології компенсації. Більшість існуючих статей висвітлюють різні питання реалізації конкретної топології, не відображаючи проблему загалом. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Узагальнено інформацію по кожній топології, виділено їхні особливості й недоліки, а також приклади їх використання в конкретних випадках. Постановка завдання. Основними завданнями є аналіз і порівняння найбільш поширених базових класичних топологій компенсації систем з індуктивною передачею енергії та рекомендації щодо їх вибору й застосування. Викладення основного матеріалу. Розглянуто загальні відомості про чотири базові класичні топології схеми. Так само розглянуті вимоги до схем компенсації, яких треба дотримуватися для ефективної роботи схеми ІПЕ. Проведено аналіз та порівняльна характеристика базових топологій компенсації для ІПЕ. Були наведені переваги і недоліки кожної топології і сфери їх застосування. Висновки відповідно до статті. Результатом огляду є виділення особливостей кожної базової топології, їхні переваги й недоліки, за допомогою яких можна вибрати необхідну топологію залежно від поставленого завдання.
15
Усиченко, О. В. "ФОРМУВАННЯ МЕДІАОСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧА ЗАКЛАДУ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ". Теорія та методика навчання та виховання, № 54 (2023): 109–20. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2023.54.10.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано суть понять «медіаосвіта», «медіаграмотність», «медіаосвітня компетентність». Схарактерезовано мету, завдання, принципи, групи медійних умінь (уміння використовувати інформацію, шукати її, здійснювати критичний аналіз, розуміння проблем комунікації та медіакультура, безпека в інформаційному та медійному середовищі), якими повинен володіти сучасний викладач закладу професійної (професійно-технічної) освіти для формування критичного мислення здобувачів. З’ясовано базові медіаосвітні компетентності викладача, а саме: розуміння значення медіа та інформації, яка включає в себе поняття етики створення новин; розуміння функцій медіа та інших інформаційних служб, етичних норм діяльності в сфері медіа та інформації тощо; розуміння медіаконтенту та варіантів його використання; демонстрація знань та розуміння різних способів використання медіа в особистостому та професійному житті; уміння використовувати загальноприйняті підходи щодо аналізу стереотипів у медіа, ідентифікувати, аналізувати та критикувати методи реклами, які не відповідають міжнародним стандартам та нормам поведінки тощо; вміння оперативно відшукувати потрібну інформацію, визначати ключові слова та терміни для швидкого доступу до потрібної інформації; вміння критично оцінювати інформацію з різних джерел та використовувати її для вирішення проблем і аналізу ідей, оцінювати достовірність, надійність та правдивість джерела інформації. Установлено, що до необхідних здатностей викладача закладу професійної (професійно-технічної) освіти з метою розвитку критичного мислення здобувачів належать: використання як нових, так і традиційних медіаформатів; знання цифрових технологій, засобів комунікації та мереж збору інформації і прийняття рішень; глибоке знання основ цифрових технологій; вміння продемонструвати знання щодо розуміння процесів створення медіаконтенту в певному соціальному та культурному контексті; використання медіатекстів із метою вираження власних ідей за допомогою різних форм медіа тощо. Певна увага в статті приділена аналізу форм та методів формування медіаосвітньої компетентності викладачів закладів професійної (професійно-технічної) освіти.
16
ЧАБАН, Олександр. "МЕТОД ПОЄДНАННЯ КОНТЕКСТНИХ ВЕКТОРНИХ ПРЕДСТАВЛЕНЬ СЛІВ ІЗ ВЕКТОРНИМ ПОДАННЯМ МЕДИЧНОГО ДОМЕНУ". MEASURING AND COMPUTING DEVICES IN TECHNOLOGICAL PROCESSES, № 2 (21 травня 2025): 297–301. https://doi.org/10.31891/2219-9365-2025-82-42.
Full textAbstract:
Основним викликом у галузі медичних висновків природною мовою (англ. NLI) є досягнення високої точності та надійності автоматизованого аналізу клінічних текстів. Такий аналіз ускладнюється специфікою медичної термінології та потребою врахування контекстуальних знань. У статті подано розв’язок задачі для підвищення якості медичного висновку природною мовою (NLI) через інтеграцію структурованих знань предметної області та інформації про тональність тексту. У роботі запропоновано метод, що поєднує сучасний алгоритм вбудовування знань MultE (застосований до Уніфікованої медичної мовної системи) з моделлю BioELMo, а також інтегрує специфічну для предметної області інформацію про тональність за допомогою MetaMap. Запропонований метод використовує вбудовування BioELMo, інтегровані знання та вектори тональності, оброблені через двоспрямовану LSTM та архітектуру на основі уваги. За набором даних MedNLI метод досяг значення F1-міри в 79,85 %, що перевершило базові моделі. Результати обчислювальних експериментів демонструють, що інтеграція специфічних знань підвищує впровадження NLI у медичній галузі, створюючи в такий спосіб надійну основу для покращення підтримки клінічних рішень.
17
Осьмак, Антон, Юлія Карпенко та Євгеній Качмарський. "Інтероперабельність критеріїв оцінювання сервісів виявлення дезінформації в умовах цифровізації публічного управління". Public administration aspects 12, № 1 (2024): 6–13. http://dx.doi.org/10.15421/152401.
Full textAbstract:
Наразі серйозною проблемою для всіх органів влади України є відсутність необхідних умов для оцінки надання громадянам послуг з управління. В статті виявлено основні проблеми та недоліки існуючих оціночних критеріїв якості сервісів органів влади у розрізі різних систем функціонування публічного управління. Проведено фактологічний аналіз світових рейтингів оцінювання рівня цифровізації економіки.
 Метою статті є визначення критеріїв оцінювання сервісів виявлення дезінформації в цифровій формі з метою розробки комплексної системи їх взаємодії. Визначено основні критерії оцінювання сервісів виявлення дезінформації в умовах цифровізації публічного управління. Запропоновано трактувати термін «оціночна сумісність сервісів виявлення дезінформації» як єдину систему базових критеріїв якості з їх реалізації, що дозволяє здійснити відповідне оцінювання незалежно від технології операційного надання. Розроблено комплексну інтероперабельну структуру порівняльних оціночних критеріїв для різних сервісів виявлення дезінформації на основі складників детермінант із урахуванням специфіки їх надання. Встановлено, що процес цифрової реалізації сервісів виявлення дезінформації безпосередньо залежіть від збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання й поширення, знеособлення, трансформації та знищення даних. Удосконалено базові детермінанти оцінювання сервісів виявлення дезінформації шляхом їх класифікації за такими складниками: надійність, реактивність (оперативність), компетентність, доступність, ввічливість, комунікативність, довіра, безпека, розуміння/знання.
18
Маркова, С. В., Д. В. Костенко та С. В. Михайлова. "ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ВІЙНИ: ПЕДАГОГІКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ ДИСКУРС". Трансформаційна економіка, № 5 (05) (29 грудня 2023): 87–89. http://dx.doi.org/10.32782/2786-8141/2023-5-15.
Full textAbstract:
Вступ. Трансформація освіти нині є вирішальною для майбутнього розвитку України. Повоєнна відбудова країни буде вимагати якісного оновлення системи наукових знань, висококваліфікованих фахівців, впровадження у виробництво наукомістких технологій, а також розвитку життєстійкості фахівців та майбутніх фахівців в освітньому середовищі. На основі систематизації знань про поняття «життєстійкість», використовуючи відповідний поняттєво-категоріальний апарат, базові дефініції, проведені опитування проаналізовано окремі фактори послаблення життєстійкої поведінки здобувачів вищої освіти. Мета. Систематизувати знання про поняття «життєстійкість», виокремити та охарактеризувати базові дефініції; вплив елементів арт-терапії та написання есеїв у вищій школі на прикладі Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту (практичний досвід) на покращення життєстійкої поведінки. У статті також зроблено спробу зкорелювати дефініції «життєстійкість» та «резилієнс». Авторами статті було розроблено соціо-педагогічний питальник та педагогічний тест для вимірювання структурних, категоріальних параметрів. Зокрема педагогічний тест (5 запитань), запитання розташовувалися за принципом зростання відповідно до складності порядку, кожне завдання відповідало чітко визначеній формі, змісту, рівневі складності і дозволяло здобувачам вищої освіти категоріально розмежувати дефініції «життєстійкість» та «резильєнс». Отож, «життєстійкість» є не лише важливою дефініцією, але й рухомим соціо-педагогічним процесом, що вимагає подальшого поглибленого вивчення. У статті підтверджено, що здобувачі вищої освіти, зокрема, економічних спеціальностей потребують додаткових адаптивних практик, якими можуть бути арт-терапія та написання есеїв.
19
Козлова, Ю. В., Н. С. Трясак та А. Ю. Ляліна. "ЗНАЧЕННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ СТУДЕНТА МЕДИЧНОГО ВИЩОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ У НАУКОВО-ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ З ДИСЦИПЛІНИ «ПАТОФІЗІОЛОГІЯ»". Медична освіта, № 2 (5 серпня 2021): 87–93. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.2.12057.
Full textAbstract:
У статті сформульовано сучасну концепцію компетентностей із патологічної фізіології для більш ефективної імплементації в науково-освітній процес вищих медичних закладів освіти України, а також для уніфікації навчання на кафедрах патологічної фізіології. Усі компетентності поділяються на інтегральні, загальні та спеціальні. Окремо виділено особливості кожної групи компетентностей, їх значення для успішного навчання, зокрема на кафедрі патологічної фізіології. Наведено шляхи формування спеціальних компетентностей студентів, що навчаються на кафедрі патологічної фізіології ДДМУ, в тому числі за умов пандемії COVID-19. Успішне оволодіння компетентностями протягом навчання з дисципліни «Патофізіологія» сприяє формуванню висококваліфікованого лікаря, оскільки формує навички клінічного мислення, аналізу, комунікації, дедукції та інші, які є необхідними в роботі лікаря будь-якої спеціальності. Адже саме патологічна фізіологія «відчиняє двері» студентам до понять «хвороба», «етіологія», «патогенез», формує загальні базові знання про різні захворювання систем і органів. Самостійна робота студентів є важливою для формування навичок самоосвіти. Це вкрай необхідно для конкурентоспроможності та відповідності сучасним вимогам. Тому лікар повинен постійно вдосконалювати свої навички, доповнювати знання новими даними, розробляти новітні заходи профілактики та лікування. Залучення студентів до наукового гуртка є важливою ланкою навчання, адже під керівництвом викладача студент опановує складну медичну літературу, написання наукових робіт, доповіді на засіданнях гуртка, участь в експериментальних дослідженнях, що проводяться згідно з запланованими кафедральними науково-дослідними роботами. Усе це в комплексі створює оригінальне та концептуальне медичне мислення, критичне осмислення проблем. Компетентнісний підхід враховано при розробці навчальної програми з патологічної фізіології для магістрів медицини та впроваджено в лекції, практичні заняття та самостійну роботу студентів.
20
СКОРОЛІТНЯ, Аліна. "МОДЕРНІЗАЦІЯ ЗМІСТУ ШКІЛЬНОЇ МАТЕМАТИЧНОЇ ОСВІТИ У ВИМІРАХ НУШ". Acta Paedagogica Volynienses, № 5 (30 грудня 2024): 61–66. https://doi.org/10.32782/apv/2024.5.9.
Full textAbstract:
У статті розглядається процес модернізації змісту шкільної математичної освіти в контексті Нової української школи. Наведено основнi принципи осучаснення освiти, висвiтлено особливостi концептуальних засад реформування середньої школи «Нова українська школа». Окреслено мету сучасної математичної освіти та місце математики у системі шкільної освіти. А також визначено напрями, за якими учні опановують базові знання математичної освітньої галузі згідно з Державним стандартом базової середньої освіти, та які вміння, навички школярі засвоять на основі отриманих знань. Деталізовано, як згідно Державного стандарту розшифровуються індекси обов’язкових результатів навчання учнів. Розглянуто орієнтири для оцінювання результатів навчання учнів, наведено та охарактеризовано 4 групи споріднених результатів навчання у математичній освітній галузі згідно з Держстандартом. Кожна з цих груп спрямована на розвиток різних аспектів математичної компетентності учнів. Це допомагає не тільки систематизувати процес навчання, але й забезпечити індивідуальний підхід до кожного учня, орієнтуючи навчання на практичне застосування знань, розвиток логічного й критичного мислення, а також готовність до вирішення проблем у житті та професійній діяльності. У статті зазначається, що модернізація змісту шкільної математичної освіти в контексті НУШ передбачає комплексний підхід, що у свою чергу охоплює не лише зміни у самому навчальному процесі, але й у підходах до навчання, оцінювання, а також професійного розвитку вчителів.
21
Величко, В. І., Д. О. Лагода та Я. І. Венгер. "ВПРОВАДЖЕННЯ ДОКАЗОВОЇ МЕДИЦИНИ У НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ". Медична освіта, № 2 (5 серпня 2021): 11–16. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.2.11944.
Full textAbstract:
Доказова медицина використовує докази найбільш ефективних та дієвих методів чи заходів для підтримки прийняття рішень, що стосуються здоровʼя пацієнтів. Ефективне застосування доказової медицини буде повʼязано зі зменшенням кількості медичних помилок, використанням у клінічній практиці індивідуального догляду та більш широким застосуванням передової практики. Метою нашого дослідження було оцінити базові знання щодо принципів доказової медицини у студентів-медиків, що навчаються на 6 курсі. При аналізі віку студентів було встановлено, що більшість із них молодше 25 років. Ми встановили, що 40 (66,7 %) студентів працюють у закладах, що пов’язані з медичною сферою. Лише 17 студентів із 60 мали знання щодо ресурсів доказової медицини. Встановлено, що 64,5 % опитаних, а це 40 студентів, знайомі з принципами доказової медицини, та вже розбирали це питання у ході навчання. Проте це не свідчить про те, що студенти обізнані в цьому питанні та мають на меті застосовувати принципи доказової медицини у своїй роботі. 37 % працюючих студентів відповіли, що в тому медичному закладі, де вони працюють, користуються принципами доказової медицини. Тобто більшість лікарських призначень та діагностичних заходів не має відношення до доказової медицини. Імплементація принципів доказової медицини у навчання студентів-медиків є необхідним завданням медичних вузів країни.
22
Шестерікова, Людмила. "ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ БАЗОВИХ ПОНЯТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ХУДОЖНИКІВ-ВИКОНАВЦІВ". Professional Pedagogics 2, № 25 (2022): 14–22. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2022.25.14-22.
Full textAbstract:
Актуальність статті зумовлена зростанням вимог сучасної науки і практики до якості наукових досліджень, зокрема щодо чіткості визначення та культури введення в науковий обіг базових дефініцій досліджуваних проблем. Мета: здійснити термінологічний аналіз поняттєво-категоріального апарату наукової проблеми «розвиток підприємницької компетентності майбутніх художників-виконавців у фахових коледжах», визначити сутність і зміст базових понять дослідження – «художник-виконавець» та «підприємницька компетентність майбутніх художників-виконавців». Методи: вивчення наукових джерел і педагогічної документації – для з’ясування ступеня розробленості проблеми; структурно-компонентний аналіз – для виокремлення основних категорій розвитку підприємницької компетентності майбутніх художників-виконавців у фахових коледжах; термінологічний аналіз – для визначення змісту базових понять дослідження підприємницької компетентності майбутніх художників-виконавців у фахових коледжах. Результати: виокремлено й охарактеризовано базові поняття наукової проблеми розвитку підприємницької компетентності майбутніх художників-виконавців у фахових коледжах, встановлено родо-видові зв’язки між базовими та суміжними поняттями. Висновки: визначено зміст поняття «художник-виконавець» (фахівець у галузі образотворчого та декоративного мистецтва, який виконує професійні обов’язки з утілення власного задуму в цілісному продукті предметно-просторового та візуального середовища); визначено зміст дефініції «підприємницька компетентність майбутніх художників-виконавців» (інтегративна властивість особистості, що враховує і синтезує: особистісні якості, сприятливі для самореалізації митців у сфері креативних індустрій; мотиви й цінності, що визначають спрямованість їх креативної діяльності; знання, уміння, навички і певний досвід успішної мистецької діяльності, оволодіння яким сприяє ефективному веденню підприємницької діяльності для самореалізації художників-виконавців в умовах сучасної інноваційної економіки, забезпечує їхню готовність долати виклики сучасних креативних індустрій і здатність до бізнес-діяльності та фінансової успішності у цій сфері).
23
Радченко, Юрій. "ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ ФОРМУВАННЯ ПОЯСНОЇ СИСТЕМИ ОЦІНКИ РІВНЯ ПІДГОТОВЛЕННОСТІ У РУКОПАШНОМУ БОЮ". Education. Innovation. Practice 11, № 10 (2023): 106–12. http://dx.doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i10-016.
Full textAbstract:
У статті розглядається спроба обґрунтувати основні положення концепції формування поясної системи оцінки рівня підготовленості у рукопашному бою у процесі багаторічного вдосконалення. Аналіз наявної наукової літератури довів, що у єдиноборствах та рукопашному бою зокрема є дві паралельні системи досягнення особистих результатів. Перший – перемога на змаганнях різного рівня, другий – складання іспитів та нормативів з різних напрямків, які підтверджують рівень підготовленості спортсменів і надають можливість отримання чергового поясу (поясна система). Змагальна діяльність, орієнтована на абсолютні спортивні результати та неухильне підвищення їх рівня. Реалізація цієї мети можлива лише за умов повсякденних багаторічних витрат часу та зусиль на спортивну діяльність. У результаті інтенсифікація тренувального процесу та змагальної діяльності, значне збільшення навантажень на організм спортсмена Поясна система, в основному, направлена на опанування обширного технічного арсеналу виду спорту, зміцнення здоров'я та підвищення функціональних можливостей окремих систем організму, рівня загальної та професійної працездатності, поліпшення фізичного розвитку та підготовленості, оволодіння життєво необхідними прикладними вміннями та навичками, активний відпочинок, спілкування. Дослідженням встановлено, що величезний масив наукового знання, який є у наявності з різних напрямків підготовки єдиноборців, на сьогодні у рукопашному бою не об'єднаний у цілісну систему. Результати досліджень дозволили сформулювати основні базові положення формування концепції поясної системи оцінки рівня підготовленості; сформувати систему наукових знань на основі інтеграції підготовки, урахування особливостей підготовки у рукопашному бою на різних стадіях багаторічного тренування. Запропонована концепція може значно збільшити кількість осіб, які займаються рукопашним боєм, зміцнити рівень військової (прикладної) підготовки населення та забезпечити стабільність розвитку системи багаторічної підготовки у спорті вищих досягнень.
24
Стечкевич, Олег. "СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА: АКСІОМАТИКА ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ". Modern Information Technologies and Innovation Methodologies of Education in Professional Training Methodology Theory Experience Problems 68 (25 липня 2023): 38–49. http://dx.doi.org/10.31652/2412-1142-2023-68-38-49.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано теоретико-методологічні основи побудови системи формування цифрової компетентності педагога, які стосуються базових закономірностей та аксіоматики навчального процесу. Теоретична педагогіка розвивається на фоні потужної цифровізації освіти, тому відбуваються значні трансформації у закономірностях навчання. Закономірності і закони максимально ущільнюють знання, скорочують обсяг інформації, яким володіє наука. Це скорочення досягається не механічним шляхом, не скороченням зайвої інформації, а шляхом її укрупнення, зведення одиничної залежності до істотних відношень. Зроблено спробу розв’язати проблему визначення закономірностей формування цифрової компетентності педагога. Сформульовані закономірності є спробою виділити зі значного числа відомих закономірностей декілька найбільш загальних, які не виводяться одна з одної, що дає можливість виводити інші закономірності як їх наслідки. У формуванні теоретичних основ ми спиралися на аксіоматичний метод побудови теорії, де педагогічний вплив спрямований як на колектив слухачів, так і індивідуально на кожного його учасника. Обґрунтованою базові закономірності формування цифрової компетентності педагога: цілеспрямованої системності процесу навчання на засадах синергетичного підходу (процес формування цифрової компетентності педагога буде результативним тоді і тільки тоді, коли виконуються такі умови: поява якісно нових властивостей у результаті навчання; наявність системного характеру формування цифрової компетентності педагога; урахування індивідуальних особливостей учасників навчального процесу; існування декількох рівноправних станів системи формування цифрової компетентності педагога з урахуванням вимог і потреб слухачів); взаємодії формальної, неформальної та інформальної цифрової освіти педагога (аналіз понять підлягає закономірностям формальної логіки); інтегративності змісту формування цифрової компетентності педагога. Виявлено закономірності побудови і функціонування інтегративних курсів у взаємодії принципів дидактики та впровадження інтегративних курсів, виходячи з розроблених нами принципів конструювання інтегративних курсів у цифровій освіті (гуманізації, ефективності, цілісності цифрової освіти; спеціалізації навчання; гармонізації в цифровій освіті; інтеграції в навчанні тощо).
25
КОЗІК, Наталія, та Наталія СТРАТІЙЧУК. "АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ БАЗОВИХ МЕДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН ДЛЯ МАЙБУТНІХ ТРЕНЕРІВ". PHYSICAL CULTURE AND SPORT: SCIENTIFIC PERSPECTIVE 1, № 1 (2025): 440–45. https://doi.org/10.31891/pcs.2025.1(1).60.
Full textAbstract:
Стаття присвячена пошуку ефективних поєднань методів викладання медичних дисциплін для студентів спеціальності «Фізична культура і спорт», які дозволяють надати базові знання щодо умов здорового існування спортсмена та функціональних змін в організмі при фізичних навантаженнях. Знання спортивної фізіології та основ гігієни та екології забезпечує фундаментальну професійну підготовку майбутніх тренерів. Для покращення ефективності викладання в умовах аудиторної, змішаної чи дистанційної форм навчання під час дослідження застосовувались традиційні методи навчання (розповідь, демонстрація, лекція) так і інноваційні (інтерактивні презентації, метод «рівний-рівному, метод мікрофона, метод «серцевий напад», застосування системи електронного навчання). Інформаційний блок та алгоритми виконання практичних робіт із дисципліни «Гігієна з основами екології» були подані у методичних рекомендаціях, розміщених у системі електронного навчання, як і презентації, відеоматеріали та тестові завдання. Проведення практичних робіт фіксувалось у протоколах їх виконання, оформлених у вигляді робочого зошита. У викладанні «Спортивної фізіології» перевага надавалась відпрацюванню практичних навичок по оцінюванню фізичного розвитку та фізичного стану, проведенню функціональних проб та їх інтерпретації, тестуванню рівня втоми, складанню та корекції харчового раціону спортсменів. Тому оцінювання проводилось переважно за демонстрацією навичок в аудиторному чи відеоформаті. Аналіз ефективності навчання проводився за результатами аналізу опитування та показників успішності студентів. Автори прийшли до висновку, що поєднання пропонованих методів і засобів навчання дозволяє здобувачам спеціальності «Фізична культура і спорт» краще засвоювати навчальні програми з дисциплін «Гігієна з основами екології» та «Спортивна фізіологія» в умовах аудиторної, змішаної чи дистанційної форм навчання. Імплементація в освітній процес вищих навчальних закладів комбінованих форм навчання розширює можливості здобувачів досягнути практичних результатів навчання відповідно до стандартів освіти.
26
Забаровська, Світлана Миколаївна. "СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ ЕМОЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ". Слобожанський науковий вісник. Серія: Психологія, № 1 (28 травня 2024): 50–55. http://dx.doi.org/10.32782/psyspu/2024.1.9.
Full textAbstract:
У статті розкрито питання про розуміння поняття «емоційна компетентність особистості» в сучасній психології. Здійснено огляд відомих концепцій емоційної компетентності, зокрема, зарубіжних і українських дослідників К. Саарні, Д. Гоулмана, В. В. Зарицької, В. М. Борисенко, О. О. Лазуренко, О. А. Льошенко, Я. М. Раєвської, О. П. Солякової та ін. Проаналізовано відмінність поняття емоційної компетентності й близького за значенням поняття емоційного інтелекту, визначено їх взаємозв’язок. Зазначається, що емоційна компетентність базується на емоційному інтелекті, але є набутим утворенням, яке формується під впливом соціокультурного оточення. Розглянуто уявлення науковців про базові компоненти в конструкті емоційної компетентності: рефлексію, саморегуляцію, регуляцію взаємин та емпатію, що утворюють чотири функціональні блоки: поведінковий, когнітивний, інтраперсональний та інтерперсональний. Надається авторське розуміння поняття «емоційна компетентність», яке ґрунтується на аналізі більш загального поняття «компетентність». Емоційну компетентність пропонується розуміти як інтегральну характеристику особистості. Теоретично обґрунтовуються ключові компоненти емоційної компетентності, як-от знання, уміння, навички, досвід, цінності та установки, що стосуються емоційної сфери особистості. Перераховані компоненти згруповано в три блоки: когнітивний (знання), діяльнісний (уміння та навички) та особистісний (досвід, установки, цінності). Зазначається, що складові компоненти емоційної компетентності можуть існувати та виявлятися двовекторно: інрапсихологічно (спрямовані на себе) та інтерпсихологічно (спрямовані на інших). Наголошено на вагомому значенні емоційної компетентності в підтриманні психічного здоров’я й психологічного благополуччя особистості.
27
Гоголь, Василь Володимирович, та Наталія Григорівна Габлей. "ПОГЛЯДИ МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО ЩОДО ПРАВ ТА ОБОВ’ЯЗКІВ СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛІВ". Culturological Almanac, № 2 (18 вересня 2023): 8–13. http://dx.doi.org/10.31392/cult.alm.2023.2.2.
Full textAbstract:
В статті здійснено комплексне теоретичне дослідження поглядів митрополита Андрея Шептицького щодо прав та обов’язків священнослужителів УГКЦ, зокрема: здійснення духовного наставництва для населення, поширення релігійної освіченості, побудова громадянського суспільства тощо. У праці розглянуто базові права та обов’язки священнослужителів, які були надані їм ще за часів Костянтина Великого, а згодом змінені та обмежені у різні історичні епохи за різних умов. Особливу увагу приділено поглядом митрополита Андрея Шептицького щодо прав і обов’язків, що регулюють певні ділянки життя священнослужителя. Детальніше розглянуто зафіксовані у законодавстві права та обов’язки (право на працю, на участь у політичному житті, на суспільну активність, на освіту, культурну діяльність та інше). У праці послідовно висвітлено й інші питання, пов’язані із економічним, політичним та суспільним життям священнослужителів. У статті визначається, що у своїх багато численних працях митрополит Андрей приділяв значну увагу громадянським правам та обов’язкам, оскільки час, в якому діяв митрополит був особливий, сповнений боротьби з режимами, що були на теренах нашої держави, а саме австро-угорський, польський, радянський. Досліджено його погляди щодо побудови незалежної держави на моральних християнських засадах, яке має бути за участі духовенства. Також проаналізовано цікавий погляд Глави Греко-Католицької Церкви, що виховання в народу взаємної толерантності і духовності має відбуватися через працю священнослужителів. Для цього важлива роль відводиться обов’язку священнослужителя давати належні знання своїй пастві, щоб поєднати церковне та національне життя. Досліджено, що важлива роль Церкви є відвести належне місце матеріальним цінностям і виявити їх відношення до цінностей вічних. Щодо цієї позиції, то митрополит підкреслював, що священнослужитель, згідно зі своєю позицією, мав би відстоювати правильне трактування земних благ і на власному прикладі показувати їхню вартість; душпастир зобов’язаний бути зразковим для суспільства, яке формується. Таким чином, зазначено, що священнослужитель мусить бути провідником народу, який скеровує його в напрямку моральності, а бачення митрополита щодо розвитку народу включає такі елементи: знання, виховання патріотизму та побудова громадського життя на християнських засадах.
28
Фастовець, О. О., О. А. Кривчук та В. О. Штепа. "ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ PROJECTBASED LEARNING ПРИ ВИКЛАДАННІ ОРТОПЕДИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 126, № 1 (2024): 184–89. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2024-51-1.31.
Full textAbstract:
Мета дослідження. Узагальнити досвід впровадження project-based learning при викладанні ортопедичної стоматології здобувачам вищої освіти другого рівня на кафедрі ортопедичної стоматології Дніпровського державного медичного університету. Основна частина. Project-based learning був реалізований при написанні навчальної історії хвороби студентами п’ятого курсу. Проект виконувався протягом навчального року в групі із 2-3 здобувачів у чотири етапи: організаційний, пошуковий, технологічний, заключний. Обов’язковою була курація як мінімум одного тематичного хворого. Збір даних також проводився з використанням реальних медичних документів, наприклад, архівів карток або комп’ютерних баз. Аналіз клінічних спостережень, доповнених даними літературних джерел, перетворив рутинне оформлення історії хвороби на дослідницьку роботу. Здобувачі були вільними в складанні плану виконання проекту; вони самостійно розподіляли завдання, організовували поетапні дії із зазначенням термінів виконання; збирали дані, визначаючи межі інформаційного пошуку; обирали форму подання проекту. Презентація на аудиторію включала однакові для всіх виконавців розділи, зокрема поширеність захворювання, етіологія, патогенез, особливості клінічної картини, діагностичний процес, лікування, прогноз, але весь контент та форма його подачі (фото, графіки, таблиці тощо) були елементом творчості студентів. За результатами опитування 52 п’ятикурсників, які оформлювали історію хвороби в рамках project-based learning, найбільш привабливим у даній технології названа можливість спілкування одне з одним та з колегами, зокрема групові обговорення, мозкові штурми, а також професійні консультації викладача. Перевагами project-based learning визнані здатність забезпечити індивідуальну навчальну траєкторію здобувачеві; навчання користуватися знаннями різного походження для вирішення нових практичних завдань; конструктивний підхід, коли знання будуються, а не передаються. Складності успішної реалізації проекту полягали у необхідності відповідної підготовки викладача та правильному оцінюванні проектної діяльності здобувачів. Висновки. Відповідно до набутого досвіду, project-based learning при викладанні ортопедичної стоматології дозволяє здобувачам вищої освіти другого рівня не тільки опанувати базові знання, а й забезпечити формування професійних компетенцій, комунікативних навичок, аналітичного мислення, дослідницьких умінь, а також творчих здібностей. Метод навчає здатності до самоосвіти, що є запорукою конкурентоспроможності в подальшій професійній діяльності. Результативність методу залежить від додержання правил організації роботи на всіх етапах виконання проекту.
29
Шліхта, Ганна Олександрівна. "ПРАКТИКО ОРІЄНТОВАНЕ НАВЧАННЯ ЯК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНО-ДЕОНТОЛОГІЧНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ІТ-ФАХІВЦІВ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 54 (2023): 125–34. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi54.479.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано концептуальні та теоретико-методологічні основи освітнього процесу в сучасній системі професійної підготовки IT-фахівців. Основною метою дослідження є виокремлення бази, що є засадничою для формування ціннісно-деонтологічних компетентностей майбутніх IT-професіоналів. Виокремлено такі концептуальні положення: концепція особистісно орієнтованого навчання, концепція освітнього розвивального середовища, концепція практико орієнтованого навчання. Викладено огляд кожної з позиції сучасної цінності в підготовці ІТ-фахівців у контексті формування ціннісно-деонтологічних компетентностей. Стаття аналізує ключові аспекти концептуальних основ освіти, ураховуючи сучасні тенденції в галузі IT. Також надається огляд теоретико-методологічних підходів, що допомагають вирішувати завдання формування ціннісно-деонтологічних компетентностей у майбутніх ІТ-фахівців. Указано на базові елементи практико орієнтованого навчання, за допомогою яких реалізується ця концепція в освітньому процесі підготовки майбутніх ІТ-фахівців: 1) проблемне навчання; 2) проєктне навчання. Саме означені елементи є такими, що лягають в основу реалізації нашої ідеї – формування ціннісно-деонтологічних компетентностей у майбутнього ІТ-фахівця. Практико орієнтоване навчання вплітає в себе як вивчення теоретичних основ, так і практичні аспекти в навчанні, орієнтовані на фундаментальні та прикладні (професійно орієнтовані) дисципліни. З цим підходом студенти мають можливість не тільки застосовувати теоретичні знання в реальних ситуаціях, що сприяє глибшому розумінню матеріалу та розвитку практичних навичок, а й розвивати внутрішні базові цінності та набувати нових, потрібних у формуванні ціннісно-деонтолоічних компетентностей. Виділено переваги й методичний потенціал концепції практико орієнтованого навчання, які дозволяють зробити висновок про потребу вдосконалення освітніх програм і методик навчання з метою ефективного формування ціннісно-деонтологічних аспектів у майбутніх представників IT-сфери.
30
Кунєв, Юрій. "УПРАВЛІННЯ ПРАВООХОРОННОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ". Scientific works of National Aviation University. Series: Law Journal "Air and Space Law" 4, № 69 (2023): 78–84. http://dx.doi.org/10.18372/2307-9061.69.18318.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у аналізі й розкритті проблем теоретичного та практичного плану щодо подання елементів системи діяльності з управління правоохоронною діяльністю та шляху розвитку правового управління правоохоронної діяльності. Методи дослідження: комплексний підхід до створення теоретичної картини об’єкта та застосування методологічної схеми «подвійного знання» про об’єкт, як такий, та про знання, що його описують і зображують; порівняльно-правового та доктринального пізнання системи управління правоохоронною діяльністю, а також метод узагальнення та моделювання нових теоретичних знань правого забезпечення правоохоронної діяльності. Результати: визначені проблеми подальшого розвитку теорії і практики управління та публічного права та запропонований теоретичний підхід для їх розв’язання. Встановлено, що управління правоохоронною діяльністю за сутністю є діяльність над діяльністю – управлінською діяльністю над виконавською діяльністю (правоохоронною) та потребує діяльнісного моделювання, для подальшого створення правових моделей як управління правовою діяльністю в цілому, так і управління правоохоронною діяльністю та правової організації правоохоронної діяльності й її різновидів. Таке моделювання правової організації правоохоронної діяльності може допомогти організувати свідомий, цілеспрямований процес переходу на новий якісний рівень, який передбачає зміну складових правоохоронної діяльності шляхом формування нових якостей законодавства у сфері правоохорони та наповнення функціональних місць системи діяльності з реалізації законодавства. Також розглянуто базові схеми діяльності з розвитку правоохоронної діяльності. Обговорення: аргументується положення, що практична реалізація підходів на основі побудови та реалізації системи моделей діяльності з управління правоохоронною діяльністю, дієві для практичної реалізації потреб підвищення ефективності формування законодавства та реалізації охоронної функції держави.
31
Резунова, Валерія Валеріївна, та Ольга Вікторівна Нашиванько. "ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ ПРОФЕСІЙНО-МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ ІННОВАЦІЙНИМИ МЕТОДАМИ НАВЧАННЯ". Health & Education, № 3 (18 листопада 2024): 200–204. http://dx.doi.org/10.32782/health-2024.3.25.
Full textAbstract:
Глобалізація та розвиток сучасних технологій зумовлюють нові вимоги до професійної підготовки майбутнього лікаря, необхідним складником якої стає іншомовна мовленнєва компетентність. У статті здійснено спробу проаналізувати інноваційні методи формування іншомовної професійно-мовленнєвої компетентності майбутніх лікарів. Авторками розтлумачено базові для здійсненого дослідження поняття «іншомовна професійно-мовленнєва компетентність», під якою слід розуміти інтегральну якість особистості, що містить особистісні комунікативні якості, знання про систему мови, уміння використовувати мовні поняття й засоби для ефективного спілкування в професійній сфері та «інноваційні методи навчання», які розглядаються як цілеспрямований і керований процес внесення змін в освітню практику через створення, поширення й опанування нововведень. Розкрито значення іншомовної професійно-мовленнєвої компетентності для майбутньої професійної діяльності лікарів. Використання YouTube-відеоматеріалів схарактеризовано як один із найефективніших методів формування іншомовної професійно-мовленнєвої компетентності майбутніх лікарів. Авторками надано алгоритм робити з YouTube-відеоматеріалами, який передбачає 5 етапів: I етап – вибір відеокліпу, II етап – підготовка до перегляду (pre-waching), III етап – перегляд відео (watching), IV етап –обговорення після перегляду (after-watching) та V етап – застосування вивченого лексичного матеріалу на практиці. Доведено, що використання YouTube-відео на заняттях з англійської мови за професійним спрямуванням для студентів-медиків сприяє: візуалізації матеріалу, контекстуалізації, залученню уваги та гнучкості навчання. Зазначено, що для досягнення максимальної ефективності важливо правильно вибирати та інтегрувати відеоматеріали в навчальний процес.
32
Korda, M. M., A. H. Shulhai, N. V. Pasyaka, N. V. Petrenko, N. V. Haliyash та N. A. Bilkevich. "ОБ’ЄКТИВНИЙ СТРУКТУРОВАНИЙ КЛІНІЧНИЙ ІСПИТ ЯК ВИМІР ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ЛІКАРЯ". Медична освіта, № 3 (12 травня 2019): 19–24. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.10116.
Full textAbstract:
Мета роботи – проаналізувати ефективність оцінювання медичних компетентностей за допомогою об’єктивного структурованого клінічного іспиту.
 Основна частина. Під час іспиту студент виконує 12 завдань на 12 станціях. Час, виділений на кожне з них, складає 6 хв, а перерва між ними – 1 хв. Залежно від того, яку компетентність мається на меті перевірити, станції поділяються на 4 основних типи: комунікативні, когнітивні, мануальні (базові та ускладнені) чи маніпуляції. Проте такий поділ є досить умовним, на жодній станції неможливо оцінити ізольовану компетентність, оскільки вони є взаємопроникаючими. Для досягнення високої надійності та об’єктивності контролю знання студента оцінюється за виконанням однакових завдань (для однієї групи), за чек-листом та без зазначення персональних даних (за ідентифікаційним номером). Іспит вважається складеним, якщо студент набрав не менше 7,0 балів з 12 максимально можливих.
 Висновок. Використання формату об’єктивного структурованого клінічного іспиту дає можливість не тільки оцінити ступінь оволодіння компетентностями, а й сприяє підвищенню зацікавленості студентів до навчання та формує клінічне мислення.
33
Годун, Володимир. "ТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ МАЙБУТНЬОГО МЕХАНІКА З ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТУ АВТОМОБІЛІВ І ДВИГУНІВ". Professional Pedagogics 1, № 22 (2021): 82–95. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.22.82-95.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження визначається суперечністю між зростаючою потребою сучасних сервісних центрів і ремонтних автопідприємств у висококваліфікованих і креативних інженерно-технічних працівниках та неузгодженістю думок учених щодо визначення суті, змісту і структури творчого потенціалу майбутнього фахівця автотранспортної галузі, недосконалістю умов його формування й розвитку у коледжах. Мета: уточнити дефініцію, конкретизувати зміст та обґрунтувати структуру творчого потенціалу майбутніх механіків з обслуговування та ремонту автомобілів і двигунів. Методи: теоретичний аналіз наукових джерел – для з’ясування рівня дослідженості проблеми; порівняння – з метою вивчення наукових підходів до розв’язання проблеми; аналіз і синтез – задля визначення найближчої родової ознаки, суттєвих видових ознак досліджуваного феномена; систематизація – для обґрунтування його структурних компонентів. Результати: уточнено дефініцію поняття «творчий потенціал майбутнього механіка з обслуговування та ремонту автомобілів і двигунів»; конкретизовано його зміст, обґрунтовано структуру та визначено базові характеристики. Висновки: поняття «творчий потенціал майбутнього механіка з обслуговування та ремонту автомобілів і двигунів» – це інтегративна властивість особистості, що сприяє реалізації її успішної професійної діяльності; даний феномен є складним особистісним конструктом з певним набором компонентів (мотиваційно-ціннісний, інтелектуально-креативний, когнітивно-діяльнісний, емоційно-вольовий та особистісно-рефлексивний) та базових характеристик (синтез творчих і технічних здібностей; схильність до творчої технічної діяльності; ресурсна можливість і прагнення знаходити оригінальні рішення розв’язання проблем в галузі експлуатації й ремонту, відновлення чи контролю якості об’єктів автомобільного транспорту; здатність системно поєднувати методологічні, загальнотеоретичні, політехнічні знання; наявність певних особистісно-професійних якостей).
34
Лаврухіна, Тетяна Василівна. "ФОРМУВАННЯ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology, № 18 (1 червня 2021): 82–89. http://dx.doi.org/10.18372/2411-264x.18.15480.
Full textAbstract:
У статті автор досліджує тему вирішення проблем формування психотерапевтичної компетентності майбутніх практичних в умова сучасної вищої освіти. Автором представлено результати теоретичного аналізу феномену «психотерапевтичної компетентності практичних психологів», досліджує змістові складові базових, спеціальні компетенцій майбутнього психолога-психотерапевта. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні сутності поняття «психотерапевтична компетентність практичного психолога», аналізу складових зазначеного визначення, теоретичному обґрунтуванні особистісних якостей психотерапевтів, особливостей психолого-педагогічних умов формування психотерапевтичної компетентності майбутніх практичних психологів. Поняття «психотерапевтичної компетентності практичного психолога» визначається як здатність та готовність надавати консультативні послуги, відповідно до отриманої академічної освіти та спеціалізації, усвідомлювати та оцінювати відповідальність за надання цих послуг відповідно до норм закону та етики, використовувати емпірично доведені знання у професійні діяльності психотерапевта та здатність навчання протягом життя. У статті використовуються наступних методів: спостереження з метою вивчення сучасного стану проблеми та теоретичному аналізу психолого-педагогічних умов формування «психотерапевтичної компетентності» майбутніх практичних психологів. Результати. Доведено важливість особистісно-орієнтованого та компетентнісного підходів при формуванні психотерапевтичної компетентність у майбутніх практичних психологів. Охарактеризовано спеціальні, специфічні та базові компетенції сучасного психотерапевта, визначено основні вимоги до професійного становлення та адаптації психолого-психотерапевта до майбутньої професійної діяльності. Проаналізовано основні проблеми, що виникають при формуванні психотерапевтичної компетенції під час навчання. Перераховано основні вимоги до особистісних якостей майбутніх психотерапевтів. Автором статті проаналізовано та запропоновано основні психолого-педагогічні умови формування психотерапевтичної компетентності майбутніх практичних психологів: 1. Професійно-особистісні умови; 2. Теоретико-методична підготовка; 3.Розвиток пошукової активності та мотиваційної сфери у студентів-психологів
35
Куліш, Владислава, та Олена Гарах. "ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ КУЛЬТУРНО МАРКОВАНОЇ ЛЕКСИКИ". Young Scientist, № 12 (88) (30 грудня 2020): 64–68. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-14.
Full textAbstract:
Проблеми значення культурно маркованої лексики є важливим елементом міжкультурних та міжмовних контактів. У статті відтворюються питання, пов’язані зі способами перекладу культурно маркованої лексики, особлива увага приділяється основним труднощам під час перекладу. Вивчення способів передачі реалій при перекладі визначається зростаючим інтересом до дослідження мов на різних рівнях, тенденцією до вивчення взаємозв’язку мови і культури, так як саме в культурно маркованій лексиці відображається специфіка мислення кожного народу. Сучасні літературні твори містять безліч слів, описів традицій, звичаїв і явищ, незрозумілих носіям інших культур. Переклад текстів, що містять такого роду одиниці викликає ряд проблем. Так, переклад культурно маркованої лексики ускладнений тим, що референт реалії може відсутні в мові, що, або ж бути дещо відмінним від мови оригіналу. Актуальність даної статті обумовлена недостатнім вивченням ролі культурно маркованої лексики при перекладі, що часто призводить до зниження цінності сприйняття перекладеного тексту. При перекладі текстів важливо зберігати культурно-історичну своєрідність оригіналу. У тому випадку, якщо текст, що перекладається відноситься до певної епохи, написаний мовою, що нині не вживається, і співвідноситься з архаїчними культурними традиціями, то перекладач повинен володіти не тільки винятковими лінгвістичними навичками, але і великими філологічними та історичними знаннями. В цьому випадку для перекладача незамінними будуть не тільки базові знання теорії перекладу, а й приклади практичної реалізації тих чи інших методів, шляхів передачі реалій на іншу мову. Адже читач повинен не замислюватися в процесі читання про точність значення того чи іншого слова, а сприймати значення як факт. У статті дано теоретичне обгрунтування культурно маркованої лексики, розроблено класифікацію культурно маркованої лексики за різними критеріями, проаналізовано основні прагматичні функції національно маркованих лексичних одиниць, запропоновано основні шляхи розв’язання проблем адекватного відтворення культурно маркованої лексики при перекладі текстів українською мовою. Для передачі специфічної лексики в практиці перекладу використовується безліч способів і прийомів, які стали результатом багатовікових мовних контактів і які призвели до накопичення знань про лексико-граматичні відповідності. В цілому, можна зробити висновок, що при передачі національно маркованої лексики найчастіше використовується прийом калькування, що допомагає адекватно передати текст мовою оригіналу без смислових спотворень; зберегти національний і історичний колорит; зробити прагматичний та естетичний вплив на реципієнта.
36
Вернидуб, Р. М., О. І. Кириленко, Ю. Б. Мирошніченко, М. М. Філоненко та В. П. Тартачник. "ВИВЧЕННЯ ЯВИЩА ЕЛЕКТРОЛЮМІНІСЦЕНЦІЇ". Наукові записки, № 150 (26 квітня 2021): 49–57. http://dx.doi.org/10.31392/nz-npu-150.2021.04.
Full textAbstract:
Відсутність у студентів початкового етапу навчання (1-2 курс) необхідних знань із фізики напівпровідників та основ зонної теорії твердого тіла створює методичні труднощі при поясненні ефектів, дотичних до явища електролюмінесценції.
 У статті запропоновано спосіб пояснення ефекту електролюмінесценції студентам початкових курсів чи пізніших етапів навчання в університетах, де фізика – не профільна дисципліна. Розуміння студентами молодших курсів механізмів випромінювальної рекомбінації, що забезпечують ефективну електролюмінесценцію в складних напівпровідникових структурах, може бути сформоване на підставі пояснень, не обтяжених громіздкими математичними розрахунками. Механізм випромінювальної рекомбінації розглянуто на прикладі роботи світлодіода найпростішої будови – епітаксійної фосфідо–галієвої діодної структури. Використана наглядна модель екситонного збудження кристала дає змогу уникнути застосування складних розрахункових співвідношень при аналізі спектрів випромінювання діода. Обґрунтовано основну вимогу щодо вибору матеріалу робочого тіла напівпровідникового джерела когерентного свічення.
 Розглянуто підходи до вибору та представлення навчального матеріалу, що забезпечують виконання стандарту вищої освіти щодо формування спеціальних компетентностей та відповідних результатів навчання, зокрема здатності використовувати базові знання для розуміння фізичних процесів, бути обізнаними з питаннями прикладної фізики, матеріалознавства, хімії та відповідними технологічними процесами.
37
Давиденко, Андрій. "Дослідницька складова STEM". Нові технології навчання, № 97 (17 грудня 2023): 51–57. http://dx.doi.org/10.52256/2710-3560.97.2023.97.06.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі використання STEM-підходів в освіті. Окрім екскурсу в історію введення цього акроніму в освітній процес, автор виокремлює в ньому ті його складові, на які треба звернути увагу під час його запровадження в педагогічну практику. В статті розглядається дослідницька складова STEM.
 У статті розглянуті приклади одержання учнями знань у процесі власних наукових досліджень із фізики. Учні мають можливість перевірити дію фізичних законів. Автор наголошує на тому, що такі вправи можуть суттєво змінити ставлення учнів до природничих предметів та сприяти вибору відповідної професії.
 Відомо, що людина не може засвоїти до рівня запам'ятовування всього відомого на сьогодні науці. Для професійної діяльності достатньо засвоїти базові знання. Але необхідно отримати навички дослідження явищ та процесів самостійно.
 Автор аналізує проблему та пропонує її розв'язання на основі власних наукових досліджень та педагогічної практики. Цьому ж сприяє його постійна участь у міжнародних наукових конференціях, а також систематичне проведення для вчителів деяких європейських країн вебінарів із впровадження STEM, які є частиною його авторських курсів на цю тему.
38
Козолуп, Євгеній Вікторович. "РОЗРОБКА НАВЧАЛЬНО-ТРЕНУВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ОСНОВ ПРОГРАМУВАННЯ ДЛЯ УЧНІВ 6-7 КЛАСІВ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ". Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 2. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання, № 22(29) (20 лютого 2020): 196–203. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series2.2020.22(29).26.
Full textAbstract:
В статті розглядається важливий розділ навчального курсу інформатики – програмування. Навчання програмування розвиває пам’ять, логічне мислення, креативність, самоорганізованість, стійкість та інтелектуальні здібності. На разі кількість годин, передбачених навчальною програмою з інформатики на вивчення теми “Алгоритми та програми”, а також “Основи об’єктно-орієнтованого програмування” можна вважати більш ніж достатньою (від 30% до 50% в залежності від класу). Тому за системного та виваженого підходу до навчання, після завершення школи кожен учень може мати базові знання з програмування, а також вміти їх застосовувати для розв’язування практичних задач, що виникають під час різних видів його діяльності. Разом з цим в допомозі вчителю та учню можуть стати різноманітні тренувальні середовища розробки, а також навчальні веб-ресурси та сайти. Для таких сучасних та простих мов, як, наприклад Python, їх існує достатня кількість. Проте на жаль, наявні сервіси не зовсім придатні до використання в 6-7 класах під час вивчення теми “Алгоритми та програми”. Саме тому доцільним є розробити просте у використанні, але змістовно наповнене навчально-тренувальне середовище для вивчення основ програмування мовою Python в середній школі. Середовище PyLearn розроблено для спрощення адаптації учнів до правил написання програмного коду, а також його тестування. Використання такого підходу дозволяє максимальну частину навчального часу приділити саме розв’язуванню практичних задач, що надалі дозволить учневі тільки поглиблювати свої знання та в старших класах почати роботу над власним навчальним або науковим проектом з програмування.
 В статті розглянуто короткий аналіз популярних програмних засобів для навчання програмування, а також описано принцип роботи з розробленим навчально-тренувальним середовищем PyLearn.
39
АНІЧКІНА, О. В., Л. М. РОМАНИШИНА та Ю. В. ЛИСЕЦЬКА. "РЕГЛАМЕТИ ТА СТАНДАРТИ ЄС В ЗМІСТІ ХІМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА», № 2 (16 жовтня 2023): 3–9. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2023.2.1.
Full textAbstract:
У статті розглянуто актуальні питання реформування професійної освіти фахівців хімічних і суміжних галузей, з огляду на імплементацію до змісту професійної підготовки основних стратегій Європейського Союзу: Chemicals Strategy for Sustainability Towards a Toxic-Free Environment (2020), The European Green Deal (2019); регламентів і стандартів ЄС щодо обігу хімічних речовин і Закону України «Про забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією». Докладно описано потребу формування культури поводження з хімічними речовинами на рівні професійної діяльності фахівців різних галузей, які використовують хімічні знання та вміння, як професійні та базові компетентності. Розглянуто нормативне врегулювання в Україні обігу хімічних речовин і завдання, які ставить держава перед закладами освіти, як загальної, так і вищої, в найближчій перспективі, щодо формування відповідального ставлення до хімічних речовин і їх використання кожним. Визначено основні нормативні документи ЄС, які є основоположними для змісту професійної підготовки фахівців хімічних і суміжних професій. Формування культури поводження з хімічними речовинами визначено одним із основних напрямків реалізації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії. Проаналізовано стан вивчення проблеми в ЄС, потреби та чинники модернізації змісту професійної підготовки хіміків і фахівців суміжних професій, значення ефективної підготовки за хімічними професіями для формування інвестиційного потенціалу України для повоєнної відбудови. Наведені результати опитування здобувачів вищої освіти щодо бажань, потреб і мотивів вивчення Регламентів і Стандартів ЄС у ході опанування хімічними дисциплінами. Визначені основні перспективи подальшої модернізації професійної освіти хіміків в Україні.
40
Резунова, В. В., та О. В. Нашиванько. "ЕФЕКТИВНІ МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ ФОНЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ". Професійно-прикладні дидактики, № 1 (3 березня 2025): 101–5. https://doi.org/10.37406/2521-6449/2025-1-18.
Full textAbstract:
Глобалізація зумовлює нові вимоги до професійної підготовки майбутніх лікарів, необхідною складовою якої стає іншомовна мовленнєва компетентність, важливим складником якої є фонетична компетентність. У статті авторки аналізують ефективні методи формування іншомовної фонетичної компетентності майбутніх лікарів на заняттях з іноземної мови за професійним спрямуванням. Авторками розтлумачено базові для здійсненого дослідження поняття «іншомовна фонетична компетентність», під якою слід розуміти здатність людини коректно оформлювати свої висловлювання на звуковому та інтонаційному рівні та вміння розуміти мовлення інших за рахунок взаємодії фонетичних навичок, знань й усвідомленості.Розкрито значення іншомовної фонетичної компетентності для майбутньої професійної діяльності лікарів. Охарактеризовано основні складники фонетичної компетентності (фонетичні рецептивні й репродуктивні навички; фонетичні декларативні й процедурні знання про фонетичну сторону мовлення; фонетична усвідомленість) та фонетичні вміння ( вміння правильно вимовляти звуки мови і мати чітку дикцію; вміння наголошувати слова відповідно до норм; вміння модулювати голос, змінюючи його інтонацію; вміння підлаштовувати темп мовлення відповідно до ситуації, аудиторії, мети висловлювання). Доведено, що одним з найрезультативніших методів формування іншомовної фонетичної компетентності майбутніх лікарів є система вправ. Визначено основні типи вправ для формування іншомовної фонетичної компетентності: робота зі словником щодо відтворення фонетичної транскрипції медичних термінів; вправи на звукові сполучення та артикуляцію; аудіювання та повторення медичних термінів; читання медичних діалогів та ролева гра. Таким чином, розвиток іншомовної фонетичної компетентності через систему вправ сприяє поліпшенню вимови, розвитку слухової уваги, покращенню інтонації та ритму мови, розширює словниковий запас.
41
Пучков, Ігор, та Катерина Єщенко. "ПРОБЛЕМА ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНОГО ПЛАКАТУ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 2(102) (4 березня 2023): 85–93. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.2(102)2022.274879.
Full textAbstract:
Створення та поширення єдиного інтерактивного цифрового інформаційного простору було і буде важливою та ефективною основою розвитку кожного суспільства. Історично єдині інформаційні простори слугували прискоренню розвитку всього людства і були вирішальним фактором модернізації цивілізації в усіх сферах (духовній, культурній, професійній тощо). Обмін знаннями, розширення знань про природу, спільні зусилля для розвитку науки, техніки та культури – це сприятиме ефективному зростанню матеріального рівня. Тому створення єдиного інтерактивного цифрового інформаційного простору можна вважати стратегічною метою впровадження сучасних і перспективних інформаційних технологій у всі сфери людської діяльності.
 Використання інтерактивних методів і вправ у класі та поза ним допомагає учням здобувати нові знання, здобувати навички та вести життя в цікавому та активному стилі навчання, допомагає їм розвивати базові компетенції, а транскордонні заходи допомагають розвивати навички, сприяють формуванню ключових компетентностей та розвитку наскрізних умінь, визначених у Державному стандарті початкової освіти.
 Використання інтерактивних плакатів на уроці дозволяє підвищити пізнавальну активність учнів, ефективність сприйняття ними матеріалу та якість засвоєння матеріалу. Принаймні це заняття запам'ятовується дітям краще, ніж зазвичай. Прості лінійні презентації незабаром замінять інтерактивні плакати.
 Організація навчання інтерактивними методами в НУШ передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу ситуації та поточної ситуації тощо. Інтерактивні методи навчання загалом поділяються на дві групи: групові та прямі методи. Ці методи використовуються на різних заняттях, на етапах того чи іншого заняття, для різних цілей і в даний час є найбільш використовуваними.
 Інтерактивний плакат допомагає зрозуміти індивідуальний темп навчання, швидко реагувати на мінливі ситуації в класі та системно підходити до навчання. Інтерактивні плакати можна класифікувати за формою та змістом. Залежно від обсягу матеріалу, який у вас є, виберіть одно- чи багаторівневий макет для створення інтерактивного плаката.
 Отже, використання інтерактивних дидактичних засобів – інтерактивних плакатів дає можливість учням організувати самостійну пізнавальну діяльність, здобути наукові знання з даного предмету, а також оволодіти універсальною педагогічною діяльністю, що дозволяє здійснювати аналіз, узагальнення знань, порівняння, узагальнення тощо.
 Після експерименту: успішність учнів підвищилася завдяки використанню інтерактивного плакату, тому ми рекомендуємо вам частіше використовувати його не лише на уроках математики, а й в інших видах діяльності.
42
Стрельніков, Віктор, Леся Лебедик та Лідія Вонсович. "ФОРМУВАННЯ ЛІДЕРСЬКИХ НАВИЧОК МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ І ФАХОВОЇ ПЕРЕДВИЩОЇ ОСВІТИ". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 1(100) (3 грудня 2021): 34–44. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.1002021.245391.
Full textAbstract:
У статті розглянуто нове розуміння сутності феноменів «лідерство» і «лідерські навички» та теоретичні засади формування лідерських навичок шляхом індивідуального підходу в навчанні майбутніх фахівців у закладах вищої і фахової передвищої освіти. Запропоновано до означених теоретичних засад віднести інтегрованість індивідуального навчання у професійну діяльність майбутніх фахівців-лідерів. Визначено, що підготовка майбутніх фахівців як керівників до лідерства у колективі є соціально-педагогічною системою, яка сприяє опануванню студентами у закладах вищої і фахової передвищої освіти трьома базовими лідерськими навичками: проведенні діагностування рівня розвитку колективу працівників, гнучкістю й партнерством. З’ясовано, що шляхом організації індивідуального навчання фахівців-лідерів формуються ще три базові навички лідерства «в собі» – кидати виклик прийнятим обмеженням, визначати рівні своєї влади й співробітничати заради успіху. Визначено, що майбутній фахівець у закладі вищої чи фахової передвищої освіти має навчитися збільшувати джерела власної влади, особливо влади знання (добре розбиратися у власній справі, комп’ютерах, іноземних мовах тощо), особистої влади (розвиваючи свою особистість і міжособистісні вміння). Доведено, що ефективне формування лідерських навичок має відбуватися на всіх чотирьох рівнях: з управління собою; окремими колегами; колективом (командою) і організацією.
43
Гудовсек, Оксана Анатоліївна. "ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В УКРАЇНІ". Інноватика у вихованні, № 9 (10 червня 2019): 145–52. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.144.
Full textAbstract:
У статті розкрито деякі історіографічні аспекти проблеми підготовки вчителів образотворчого мистецтва в Україні. Проаналізовано базові поняття дослідження: «готовність», «підготовка», «підготовка педагога», «професійна підготовка педагога», «професійна підготовка вчителя образотворчого мистецтва». На основі аналізу науково-педагогічної літератури виокремлено педагогів, що розглядали проблеми професійної підготовки фахівців у системі вищої освіти, психологічні аспекти професійного становлення вчителя, теоретичні та методичні підходи професійного становлення педагога, підготовку учителів образотворчого мистецтва. Окреслено найбільш значущі проблеми щодо підготовки педагогів образотворчого мистецтва, яких торкаються у своїх дослідженнях науковці, зокрема готовність вчителів до викладання дисциплін мистецького спрямування; формування творчих здібностей майбутніх учителів галузі мистецтва; складники професійної готовності майбутніх вчителів у галузі мистецької освіти (мотиваційний, когнітивний, ціннісно-естетичний, діяльнісно-технологічний, особистісно-рефлексивний); готовність майбутніх учителів мистецьких спеціальностей до професійного саморозвитку; формування професійної культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва; компоненти професійна культура вчителя образотворчого мистецтва (професійна мотивація, професійні знання, професійна майстерність); педагогічні умови щодо підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва до виховання морально-естетичних почуттів учнів (культурна сфера, інтеграційний підхід); застосування народної художньої творчості у фаховій підготовці майбутнього вчителя образотворчого мистецтва; підготовка вчителів декоративно-прикладного мистецтва як складова підготовки педагогів образотворчого мистецтва.
44
Khlamanova, L. I., та Yu B. Chaikovsky. "ПРОБЛЕМНО-ОРІЄНТОВАНЕ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ МЕДИЧНІЙ ОСВІТІ". Медична освіта, № 1 (24 квітня 2019): 41–47. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.1.10057.
Full textAbstract:
Мета роботи – аналіз літератури про метод проблемно-орієнтованого навчання (PBL – Problem Based Learning), його впровадження в медичну освіту.
 Основна частина. Окреслено недоліки та переваги цієї навчальної технології. PBL сприяє появі навичок активного навчання, що є важливим для постійного процесу післядипломного навчання лікарів; навчає вирішувати клінічні ситуації. Але студенти, що навчалися за методом PBL, іноді мали нижчі показники іспитів з фундаментальних дисциплін, ніж ті, хто навчався за традиційною методикою. Оскільки для навчальної моделі PBL надзвичайно важливим є засвоєння фундаментальних дисциплін, ми пропонуємо на доклінічних кафедрах застосовувати активні методи викладання знань шляхом їх інтеграції по горизонталі та вертикалі, практикувати проведення міждисциплінарних занять за сценарієм PBL. Проведення таких занять допоможе поширити ефективність навчання за моделлю PBL на викладання морфологічних дисциплін та фізіології й закріпити базові знання у студентів клінічних кафедр та лікарів під час післядипломної освіти.
 Висновок. Переваги PBL та зазначені особливості деяких шляхів можливого впровадження цієї інноваційної технології в додипломне та післядипломне навчання спрямовані на підвищення якості медичної освіти та узгоджуються з логіко-змістовою моделлю галузевих стандартів підготовки фахівців, здатних до безперервного професійного розвитку.
45
Бохан, Ю., Т. Форостовська та Н. Смітюк. "ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ХІМІКО-ЕКОЛОГІЧНОЇ ТА ЕКОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У ПРИРОДНИЧІЙ ОСВІТІ". Modern Information Technologies and Innovation Methodologies of Education in Professional Training Methodology Theory Experience Problems, № 53 (4 жовтня 2022): 13–18. http://dx.doi.org/10.31652/2412-1142-2019-53-13-18.
Full textAbstract:
У статті розкривається проблема удосконалення екологічної підготовки та розвитокінтегрованих хіміко-екологічної та еколого-педагогічної компетентностей майбутніх учителів природознавчихдисциплін.Інтегровані хіміко-екологічна та еколого-педагогічна компетентності це - здатність і готовністьмайбутніх учителів природничих дисциплін використовувати свої базові хімічні, фізичні, біологічні і екологічні знання та вміння, а також ціннісні відносини між ними для вирішення різного роду практичних проблем і задач упрофесійній діяльності.Інтеграція хімічних і екологічних знань у повній мірі реалізується в навчальних курсах «Аналітична хіміяоб’єктів навколишнього середовища», «Хімічна екологія», «Біоорганічна хімія», «Токсикологічна хімія», «Харчова хімія», «Аналітична хімія» тощо, що викладаються майбутнім учителям природничих дисциплін на освітньо-кваліфікаційних рівнях «бакалавр» та «магістр». Провідну роль у формуванні хіміко-екологічної та еколого-педагогічної компетентностей майбутніхфахівців відіграє дослідницький метод, який забезпечує оволодіння студентами методами наукового пізнання;формує вміння і навички творчої діяльності; сприяє формуванню інтересу, потреби в дослідницькій діяльності; даєповноцінні, добре усвідомлені знання.Дослідницька діяльність хіміко-екологічного спрямування має поєднувати проведення лабораторногоексперименту (із дотриманням екологічних вимог) з дослідницькими проектами екомоніторингового напряму. Авторами розроблена теоретико-інтегрована модель формування хіміко-екологічної та еколого-педагогічної компетентностей майбутніх учителів природознавчих дисциплін, показані можливості хімічних дисциплін у забезпеченні їх практичної еколого-хімічної підготовки.
46
Sokolova, Alla Viktorivna, та Lilia Vasylivna Neycheva. "ФОЛЬКЛОР: ПРОБЛЕМА ПОРІВНЯЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ ОНМА ІМЕНІ А. В. НЕЖДАНОВОЇ". Музичне мистецтво і культура, № 37 (28 грудня 2023): 67–84. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2023-37-5.
Full textAbstract:
Мета – виявити специфіку зарубіжної та вітчизняної шкіл порівняльної фольклористики у контексті вирішення концептуальних завдань кафедри теоретичної та прикладної культурології ОНМА імені А. В. Нежданової. Методологічна основа дослідження базується на історично-концептуальному, герменевтичному методі та компаративному аналізі фактологічних даних з опорою на праці О. Потебні, Е. Дюркгейма, В. Гошовського, А. Іваницького. Наукова новизна: вперше зроблено спробу виявити специфіку зарубіжної та української школи етнологів та фольклористів у ХХ–ХХІ століть, вперше розкрито базові засади порівняльної фольклористики через призму концептуальних завдань кафедри теоретичної та прикладної культурології ОНМА ім. А. В. Нежданової Висновки. У ХХ столітті у західній науковій школі сформувався запит на вивчення етнології та фольклористики як частини антропології. У цей же час наукові розробки в слов'янському світі тяжіли до історичного, палеологічного підходів з їх базисними установками на символічно релігійні основи культури та культурологічного знання. Фольклористика у Західних країнах розширилася обсягом як анонімних, і авторських зразків популярної сфери, що відповідало релігійним принципам західного Протестантизму. Слов'янські фольклорні напрацювання частково співпадають із фольклорними дослідженнями у країнах кельтської культурної традиції. Релігійні настанови традиційних Вселенських церков візантійського походження розглядаються як базисні. Такий підхід є показовим і для України. У східному слов'янстві акцент ставився і ставиться на пластах колективної творчості, яка зберігає архаїчні верстви фольклорного мислення. Славістика О. А. Потебні посідає базове становище у методології українських фольклористів, для яких етнологічний компаративний підхід є суттєвою складовою їх культурологічних досліджень. Ця концепція лягла в основу роботи кафедри теоретичної та прикладної культурології Одеської музичної академії. По відношенню до культур Далекого Сходу розроблено спеціальні трактування, що мало відображення у цілому фольклористській низці досліджень, виконаних на кафедрі ОНМА імені О. В. Нежданової. В українознавчому напрямку викладачами кафедри здійснюються вивчення регіональної різноманітності народної культури.
47
І., Ю. Гусленко. "ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЄВОГО АПАРАТУ ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА". ВЧЕНІ ЗАПИСКИ Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія» 28 (25 травня 2022): 225–36. https://doi.org/10.5281/zenodo.7463915.
Full textAbstract:
У статті, за результатами вивчення найзначущих робіт про науку про переклад та з проблем розвитку й переоцінки її метамови, представлені основні погляди вітчизняних та закордонних вчених на базові поняття перекладознавства. Зважаючи на те, що переклад є складною інтелектуальною діяльністю, яка спирається на знання та методи інших наук, а наука про переклад є відносно молодою галуззю знань, яка знаходиться на етапі свого розвитку, вона є найменш теоретизованою галуззю, яка характеризується неузгодженістю свого поняттєвого апарату, що вимагає подальшого дослідження. Метою статті стало виявлення того, яким чином розвиток метамови перекладознавства сприяв становленню та розвитку теорії науки про переклад. У результаті дослідження були виявлені розбіжності поглядів учених на визначення основних перекладознавчих понять, таких як: «переклад», «перекладознавство», «наука про переклад», «теорія перекладу», «об’єкт» та «предмет» досліджень у галузі перекладу. Проаналізовані причини різноманіття чинних поглядів. Зроблено висновок про те, що низка синонімічних термінів (як англомовних, так і українськомовних) не можна вважати ідентичними, оскільки є відмінності їхнього трактування та того, що вони досліджують. У статті приділяється значна увага проблемі визначення ключових питань «об’єкту» та «предмету» перекладознавства, зокрема з огляду на міждисциплінарність самого поняття «переклад» як є складної діяльності, спрямованої на здійснення міжкультурної комунікації. Відсутність єдності щодо визначення ключових понять перекладознавства та чіткого розмежування таких понять як «об’єкт» та «предмет» перекладознавства є свідченням того, що наука про переклад знаходиться у стані свого становлення та розвитку.
48
КЕВШИН, Андрій, Володимир ГАЛЯН, Олексій НОВОСАД, Назар КЕВШИН та Андрій СЕМЕНЮК. "ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ З ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЗОНАНСНИХ ЯВИЩ У ЕЛЕКТРИЧНИХ КОЛАХ ЗМІННОГО СТРУМУ". Physics and educational technology, № 1 (30 квітня 2025): 39–46. https://doi.org/10.32782/pet-2025-1-5.
Full textAbstract:
Сучасний етап розвитку освіти характеризується широким впровадженням у професійну педагогічну діяльність інформаційних технологій, які забезпечують вихід системи освіти на якісно новий рівень за рахунок ефективного використання електронних освітніх ресурсів. Зростання швидкості зміни наукомістких технологій у галузі електроніки виводить на перший план необхідність реалізації такого навчання електротехнічним дисциплінам, зміст якого полягає не так у передачі знань, а як у підготовці випускників університетів з переважною орієнтацією на розвиток високої професійної компетентності. Вивчення основ електроніки є надзвичайно важливим для майбутніх вчителів, особливо у сучасному світі, де технології швидко розвиваються і активно інтегруються в освітній процес. Майбутній вчитель, знайомий з основами електроніки, краще орієнтується у сучасному технічному середовищі. Це дозволяє йому розуміти принципи роботи електронних пристроїв, які використовуються в освіті (наприклад, інтерактивних дошок, лабораторного обладнання, комп’ютерів), використовувати технології для підвищення ефективності навчання.Електроніка є важливою складовою STEM-освіти. Майбутні вчителі, які володіють основами цієї дисципліни, можуть організовувати цікаві заняття з елементами робототехніки, програмування або конструювання електронних схем, мотивувати учнів до вивчення технічних наук. Навички роботи з електронікою сприяють розвитку логічного мислення і розуміння причинно-наслідкових зв’язків, здатності вирішувати технічні проблеми та застосовувати знання на практиці.Сучасний вчитель повинен йти в ногу з часом і знати, як використовувати нові електронні інструменти та пристрої. Наприклад, використання Arduino чи Raspberry Pi для проведення інтегрованих уроків, навчання учнів створенню простих електронних проєктів. Вчителі, які володіють основами електроніки, більш цінні на ринку праці, оскільки можуть виконувати не лише освітню, але й технічну функцію. Вони здатні вести факультативи, гуртки або спецкурси, пов’язані з сучасними технологіями. Базові знання електроніки дозволяють викладати правила безпечного використання електроприладів, запобігати небезпеці та розвивати у дітей свідоме ставлення до роботи з технікою.
49
Сердюк, Галина. "АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ДЕФІНІЦІЙ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ". Professional Pedagogics 1, № 26 (2023): 31–40. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2023.26.31-40.
Full textAbstract:
Актуальність розвитку дослідницькій спрямованості педагогічної діяльності визначається сучасною парадигмою освіти, що потребує вчителя, здатного організовувати дослідно-орієнтоване навчання; актуальність зумовлена також об’єктивною потребою формулювання вичерпних дефініцій базових понять досліджуваної проблеми розвитку дослідницької компетентності вчителя української мови та літератури в системі науково-методичної роботи ліцею. Мета: проаналізувати сучасні наукові дослідження з проблеми розвитку дослідницької компетентності вчителя української мови та літератури, здійснити термінологічний аналіз поняттєво-категоріального апарату наукової проблеми, уточнити логіко-семантичний зміст базових понять дослідження: «учитель української мови та літератури», «дослідницька компетентність учителя української мови та літератури». Методи: вивчення наукових джерел, психолого-педагогічної та науково-методичної літератури, законодавчих актів і нормативно-правових документів – для з’ясування ступеня розробленості проблеми; узагальнення й систематизація – для узагальнення теоретичних основ досліджуваної проблеми, уточнення змісту понять: «учитель української мови та літератури», «дослідницька компетентність учителя»; дефінітивний аналіз – для уточнення логіко-семантичного змісту базових понять дослідження «учитель української мови та літератури», «дослідницька компетентність учителя української мови та літератури». Результати: проведено аналіз та здійснено систематизацію сучасних наукових досліджень із проблеми розвитку дослідницької компетентності вчителя-словесника, виокремлено й схарактеризовано базові поняття наукової проблеми розвитку дослідницької компетентності вчителя української мови та літератури, установлено родо-видові зв’язки між базовими та суміжними поняттями. Висновки: уточнено зміст поняття «учитель української мови та літератури» (фахівець з мовно-літературної галузі знань, який має фундаментальну теоретичну підготовку з фахових дисциплін, володіє ключовими професійними та спеціальними (фаховими, предметними) компетентностями, сучасною методикою викладання та технологіями навчання, забезпечує якісне навчання української мови та літератури, розв’язує навчально-виховні, інноваційно-методичні, дослідницькі проблеми та створює соціокультурне середовище в освітньому закладі); уточнено зміст дефініції «дослідницька компетентність учителя української мови та літератури» (інтегративно-професійна властивість особистості, що синтезує особистісно-рефлексивні якості, сприятливі для реалізації вчителя-філолога в дослідницькій діяльності; систему цінностей та мотивацію здійснювати науковий пошук у галузі філології, методики, педагогіки; знання, уміння, навички, що забезпечують ефективну дослідницьку діяльність; готовність до саморозвитку на основі усвідомлення значущості дослідництва в мовно-літературній галузі знань; успішний досвід наукового дослідження; здатність вирішувати науково-методичні проблеми та реалізовувати інтеграцію освіти і науки у вивченні мови та літератури).
50
МОСКАЛЕНКО, Олена. "ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 29, № 2 (2022): 415–25. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v29i2.1066.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано наукові підходи до визначення та структури соціальної та комунікативної компетентностей, запропоновано авторські визначення цих понять, а також поняття комплексної компетентності – соціально-комунікативної. Встановлено, що проблема формування соціально-комунікативної компетентності є предметом досліджень психології та педагогіки, комунікативної лінгвістики, психолінгвістики, етнолінгвістики, теорії комунікації. Дослідники вважають соціально-комунікативну компетентність однією із найважливіших для життя в соціумі. Однак на сьогодні проблема комплексного дослідження формування соціально-комунікативної компетентності у майбутніх офіцерів пенітенціарної служби у процесі вивчення гуманітарних дисциплін не вирішена повною мірою.З’ясовано, що увага до проблеми формування соціально-комунікативної компетентності майбутніх офіцерів пов’язана з низкою суспільно-політичних змін, методів управління, розширенням сфери людських контактів, швидкістю інформаційних обмінів та підвищенням ролі міжособистісної взаємодії. Важливість професійної гуманітарної підготовки майбутніх офіцерів обумовлена тим, що вони здійснюють управління персоналом пенітенціарної служби, мають справу з представниками різних світоглядів.Установлено, що формування соціально-комунікативної компетентності майбутніх офіцерів – це науково обґрунтована система організації і стимулювання пізнавальної діяльності студентів щодо якісних змін усіх компонентів їх соціально-комунікативної компетентності. На підставі наукових визначень, запропоновано авторську інтерпретацію поняття “соціально-комунікативна компетентність” – це професійно важлива властивість, що охоплює соціально-комунікативні знання, уміння, базові ціннісні орієнтації та особистісні якості, необхідні для ефективної міжособистісної взаємодії фахівців пенітенціарної служби.