Academic literature on the topic 'Безвідходне виробництво'

As of today, the principle of zero-waste production is not only a global trend, but also an effective mechanism for protecting and preserving the environment, as well as making fuller use of the resource potential of enterprises. The main idea of zero-waste manufacturing is the transformation of raw materials received by the enterprise, its residues, as well as waste obtained in the production process, into finished products that can generate income. In this regard, modern companies are making the transition from a linear to a circular economy in order to preserve the ecosystems of our planet. This transition is characterized by waste-free production as well as maximum use of raw materials and production capacity. Such an important step will not only save our planet and ultimately ourselves, but will also bring in the profits that companies simply lose by destroying waste. Ukraine lags far behind European countries in the field of waste management, and the volume of waste generated, the state of landfills and dumps indicate extreme risks to the environment and the population. Inefficient waste management in Ukraine is, in particular, a consequence of the existing linear economic model. Thus, the issue of developing zero-waste technologies and effective implementation of zero-waste manufacturing at Ukrainian enterprises, in particular with the involvement of European experience, becomes extremely important. Accordingly, the article analyzes the essence, key principles and principles of zero-waste manufacturing in the domestic and European areas in order to adopt the best experience of the EU, which is currently a leader in this aspect in the world. The key aspects, principles and features of zero-waste manufacturing were analyzed, as well as successful European and domestic practices of its application were demonstrated. These findings will be useful for individual domestic enterprises, industries, the country and civil society as a whole.

Стаття присвячена дослідженню питання стану та перспектив розвитку безвідходних та маловідходних технологій в Україні в умовах прогресу циркулярної економіки. Обґрунтовано, що в умовах наростаючих темпів НТП та розвитку циркулярної економіки розробка та впровадження безвідходних або маловідходних технологій є необхідним для збереження навколишнього середовища і подальшого розвитку людства. Визначено, що в Україні за період 2010-2019 рр. спостерігалися повільні темпи оновлення техніки та технологій на основі інновацій, частка підприємств, що впроваджували інновації, складала 11,5 – 13,8 % від загальної кількості промислових підприємств. На основі проведено го аналізу відмічене позитивну тенденцію зростання кількості упроваджених у виробництво нових технологічних процесів на 13,46 %, з них нових або суттєво поліпшених маловідходних, ресурсозберігаючих технологічних процесів на 78,91 %. Досліджено динаміку обсягів утворення відходів на території України за період 2010-2019 рр. Зроблено висновок про зростання обсягів утворених відходів на території України за досліджуваний період на 4,49 %. Найбільшу питому вагу в утворенні відходів займають підприємства добувної промисловості та розроблення кар’єрів (у 2019 р. – 88,46 %) і обсяги утворення відходів на цих підприємствах за десять останніх років зросли на 12,41 %, що на 7,92 % перевищує темпи утворення відходів на території України в цілому. Меншу питому вагу займають обсяги утворення відходів у переробній промисловості (у 2019 р. – 6,96 %). Виявлено, що у наукових працях сучасні технології поділяють на технології циркулярної економіки та інші технології. На основі поведеного аналізу динаміки та темпів накопичення відходів на території України запропоновано першочергову увагу приділяти розробці технологій по переробці вже накопичених відходів, для яких запропоновано авторську класифікацію. Запропоновано етапи діагностики можливості і готовності підприємства впроваджувати безвідходні технології.

Проведені дослідження по створенню вдосконаленої спрощеної технології отримання стійкого до окислення харчового бурякового пектину з його вичавків для виробництва хлібобулочних, кондитерських виробів, желейного мармеладу та інших продуктів харчування, що дозволить скоротити тривалість технологічного процесу з одночасним зменшенням енерговитрат. Об’єкт дослідження – розробка сучасної вдосконаленної , спрощеної технології отримання стійкого до окислення бурякового пектину із бурякових вичавків. Такий продукт повинен задовільняти вимогам до якості, що забезпечує його використання в харчовій, кондитерській, медецинській та фармацевтичній промисловості. Крім того розроблена технологія повинна забезпечити максимальний вихід готового продукту (пектину) та оптимальні технологічні умови проведення процесу переробки бурякового жому. Мета дослідження – вивчення оптимальних умов отримання пектину із вичавок буряку методом гідролізу хлороводневою кислотою замість нітратної з наступним виділенням пектину із нейтралізованого екстракту 96%-ним етиловим спиртом. Для досягнення поставленої мети слід виконати наступні задачі: дослідити умови екстракції пектину із вичавок буряку та умови його осадження із екстраку етиловим спиртом; визначити оптимальні параметри проведення процесу одержання пектину; розробити на основі даних, отриманих у процесі досліджень, принципову технологічну схему одержання пектину із вичавок буряку. На основі виконаних досліджень та отриманих результатів розроблена технологічна схема одержання пектину із вичавок червоного буряку. Удосконалена технологія отримання пектину в порівнянні з відомими технологіями, відрізняється безвідхідністю і екологічністю, так як при екстракції в якості екстрагента використовується хлористоводнева кислота низьких концентрацій, а для виділення пектину застосовують відновлений дистиляцією етиловий спирт. Оптимізовано умови екстракції пектину з бурякового жому, що дозволяює отримати пектин з виходом до 30 відсотків. Зразки пектину, отриманого з бурякового жому, відповідають міждержавному стандарту (ДСТУ 21186), що діє на території України [28], за всіма показниками якості: зовнішнім виглядом, запахом, кольором, смаком, ступенем етерифікації, гелеутворюючою здатністю з кількістю часточок волокнистої фракції і мікробіологічною властивістю та відсутністю сторонніх домішок. Для фармацевтичних препаратів у пектині в необхідній кількості містяться метоксигруппи і галактуронова кислота та відсутні нітрати, цукор, органічні кислоти, сполуки миш'яку, свинцю та інших шкідливих елементів. Відходи від екстракції пектину використовуються в якості біопалива або для технологічних потреб у виробництві матеріалів медицинського призначення.

В Україні виробництво молочної продукції часто здійснюється на застарілому обладнанні, через що екологічний тиск підприємств галузі на довкілля, особливо на водні ресурси, є значним. На прикладі Золотоніського маслоробного комбінату розглянуто можливості поліпшення екологічної складової виробництва молокопродуктів та проблеми, що виникають при технічному переоснащенні основних фондів вітчизняних підприємств. Золотоніський маслоробний комбінат з 2000-х рр. був головним забруднювачем річок Суха Згар та Золотоношка в Чер-каській області за рахунок скидів значного обсягу недоочищених стічних вод. У період 2015–2017 рр. значні капіталовкладення в переоснащення локальних очисних споруд підприємства, встановлення безвідходних технологічних ліній дало можливість привести стан стічних вод підприємства до нормативних показників і поліпшити ситуацію із забрудненням малих річок. Водночас через значні фінансові витрати та погіршення ситуації на ринках збуту для власників підприємства існують реальні загрози зниження конкурентоспроможності продукції та банкрутства.

Проведені дослідження по створенню удосконаленої і безвідходної технології отримання стійкого до окислення харчового бурякового пектину з його вичавків для медичної та фармацевтичної промисловості, а також виробництва хлібобулочних і кондитерських виробів, желейного мармеладу тадиєтичних продуктів харчування, що дозволили скоротити тривалість технологічного процесу з одночасним зменшенням енерговитрат. Удосконалена технологія отримання пектину в порівнянні з відомими технологіями, яка відрізняється безвідхідністю і екологічністю, так як в екстракції використовуються в якості екстрагента дешева лимонна кислота в невеликих концентраціях, що отримується при переробці лимонів в соки, а також для виділення пектину застосовується відновлений дистиляцією етиловий спирт. Оптимізовано умови екстракції пектину з бурякового жому, що дозволяють отримати пектин з виходом до 30%, який відповідає даним з літературних джерел. Показано, що неутилізуємі відходи від екстракції пектину використовуються для біопалива або для технологічних потреб у виробництві матеріалів медичного призначення.

Розглянуто технологічну послідовність переробки неоногелієвої суміші, що включає утилізацію віддувочної фракції на основі гелію. Україна позбавлена газових родовищ, які містять гелій в концентраціях, достатніх для промислового виробництва. Тому переробка гелієвих побічних сумішей для вітчизняної промисловості є вкрай актуальною. Розділення Ne-He-сумішей зазвичай проводять шляхом низькотемпературної адсорбції. Окрім чистого гелію в адсорберах утворюються концентровані суміші неону, які можуть бути сировиною в кріогенному виробництві неону. Такий крок дозволяє створити фактично безвідходний ресурсозберігаючий процес отримання легких рідкісних газів. Реалізація згаданого технічного рішення пов’язана з рядом технологічних обмежень. Зокрема, переробка зворотного потоку неону (після вилучення з віддувки основної частки гелію) можлива у разі достатньої концентрації Ne. В ідеалі, вміст неону в такому потоці має бути не нижчим, ніж у початковій сирій суміші перед ректифікаційним блоком. Для підтримання оптимальної концентрації неону у зворотному потоці запропоновано проводити утилізацію віддувки в два етапи. На першій стадії суміш розділяється у мембранному модулі і з неї формується перший потік неонового концентрату. За рахунок часткового вилучення неону залишкова суміш збагачується гелієм і її переробка методом кріогенної адсорбції спрощується. Запропонована схема поділу побічного гелієвого концентрату дозволяє автоматично підтримувати задану концентрацію за рахунок балансу потоків на виході з мембранного модуля. Попередній поділ суміші в мембрані сприяє економії холодоагенту (рідкого азоту) за рахунок зниження навантаження на адсорбційний блок отримання гелію. Комбінована система розділення суміші легких рідкісних газів дозволяє отримувати гелій з концентрацією 99,999…99,9999%

Для усунення дисбіотичних порушень мікробіоти шлунково-кишкового тракту людини використовують препарти пробіотики. Однак в останні роки накопичуються дані про зниження ефективності класичних пробіотиків, особливо на фоні антибіотикотерапії, тому популярності набуває перспективна група пробіотиків метаболітного типу. Метабіотики містять продукти метаболізму чи структупні компоненти пробіотичних мікроорганізмів. Метою експериментальної роботи стала розробка технології безвідходного виробництва, використовуючи культуральну рідину пробіотичних мікроорганізмів як сировину для створення безклітинного пробіотика. Об’єкти дослідження – культури мікроорганізмів музею кафедри біохімії, мікробіології і фізиології харчування ОНАХТ Вifidobacterium longum – Я 3, Propionibacterium shermanii – 4, культуральна рідина зазначених пробіотичних штамів. Предмет дослідження – структурні елементи метаболічної активності пробіотичних мікроорганізмів, органолептичні,фізико-хімічні і мікробіологічні показники. Після сумісного культивування B. longum – Я 3 + P. Shermanii – PS 4 на лактозному середовищі з додаванням соєвої сироватки за температури (34 ± 1) °С протягом 24 год з титром не менше 1 1010 КУО/см3, отримували супернатант культуральної рідини шляхом центрифугування при 8000 об/хв протягом 20 хв і подальшого фільтрування через бактеріальні фільтри в асептичних умовах. Біфідогенний стимулятор росту очищували від залішків мікробної біомаси за допомогою вакуум-фільтраціі із застосуванням бактеріальних фільтрів (Millipore, 0,22 мкм). Його визначення проводили за методом газово-рідинної хроматографії з використання газового хроматографа GC-16А «Shimadzu», Японія з можливістю програмування температури до 330 °С, полум’яно-іонізаційним детектором і програмним забезпеченням «GC solution». Визначено вміст 1,4-дигидроксі-2-нафтоїнової кислоти у супернатанті консорціуму Вifidobacterium longum – Я 3, Propionibacterium shermanii – 4 у кількості 4,1 мг/л. Розроблено принципопі технологічні схеми безвідходного виробництва біологіно активних добавок на основі класичного та метаболітного пробіотика.

Сучасні технології, особливо процеси сушіння, є енергозатратними. То ж, основними завданнями при розробці теплотехнології в харчовій промисловості є зменшення витрат енергоносіїв на процес зневоднення. Такі наукові розробки дадуть можливість підвищити рівень енергетичної безпеки держави та конкурентоспроможності національної економіки, зменшити залежність України від імпортованих енергоносіїв в цілому. В зв’язку із поширенням таких хвороб як серцево-судинні захворювання, рак, зміна серцевого м'язу, неправильне перетравлення їжі, послаблення репродуктивної функції основним завданням працівників харчової промисловості є максимально замінити в готових продуктах харчування синтетичні ароматизатори, барвники на натуральні. На сьогоднішній день в Україні недостатньо виробництва рослинної сировини в порошки, що дозволяють зберегти якість вихідної сировини. Сучасні способи отримання порошку зі столового буряка дають можливість зберегти бетанін на рівні 50-70 % у кінцевому продукті. Тому розробка нових методів та удосконалення існуючих технологій сушіння столового буряка з метою отримання натурального барвника є важливою та значущою. Основною сировиною, яка має високий вміст бетаніну з антиоксидантними властивостями є червоний столовий буряк. Ця культура традиційна в харчуванні населення України. Важливим акцентом при переробці методом сушіння антиоксидантної сировини є зниження енергозатрат на процес зневоднення, максимальне збереження біологічно активних речовин та зниження собівартості кінцевого продукту. Користь природних антиоксидантів полягає в тому, що вони здатні вступати в реакції з вільними радикалами, нейтралізуючи їх згубну дію на організм людини. Столовий буряк один із небагатьох культур, до складу якого входить бетанін – продукт ферментативного розпаду холіну, що відіграє важливу роль при обміні речовин в організмі людини. В даній статті висвітлено безвідходну енероефективну теплотехнологію отримання антиоксидантного буряково-томатного барвнику та насіння томатів. Завдяки використанню м’якоті та шкірки томатів, як натурального стабілізатора бетаніну та двостадійному конвективному сушінню одержуємо якісний насіннєвий матеріал та порошкоподібний натуральний продукт, який завдяки високому вмісту каротиноїдів, пектинів, клітковини, бетаніну, мікро- та мікроелементів може використовуватись в лікувально-профілактичному збалансованому харчуванні. Буряково-томатний антиоксидантний барвник покращує структуру та консистенцію виробів, додає забарвлення продуктам, збільшує їх біологічну та харчову цінність і може знайти широке застосування у виробництві лікувально-профілактичного призначення.

Розглянуто суть «зеленої економіки» та її значення для подолання глобальних екологічних загроз, що зумовлені деструктивною антропогенною діяльністю і призвели до порушення планетарних меж. «Зелену» економіку розглядають як інструмент на шляху творення постринкової економічної системи. Основні вимоги до «зеленої» економіки такі: збаланcування викидів антропогенних і природних парникових газів з можливостями їх поглинання екологічними системами з метою стабілізації клімату на Землі; розвиток «зеленої» економіки повинен передбачати підвищення глобальної біологічної продуктивності та вуглецепоглинальної спроможності лісових та інших екосистем Землі; використання лише природовідновлюваних екологічно доступних природних ресурсів; збереження біологічного та генетичного різноманіття; екологізація суспільного розвитку, яка повинна охопити економічну, екологічну, соціальну і духовну сфери земної цивілізації; усунення екологічних загроз на глобальному, національному, регіональному та локальному рівнях; оптимізація економічної діяльності за екологічними критеріями; використання безвідходних технологій виробництва і споживання; поглинання ключових ідей «синьої» економіки.

Стаття присвячена актуальним проблемам екологізації діяльності підприємств України шляхом впровадження екологічних інновацій. Висвітлено основні екологічні проблеми України, визначено найбільших забруднювачів атмосферного повітря, вод та ґрунтів, серед яких транспорт, промисловість, енергетика та сільське господарство. Зазначено, що вирішення проблем забруднення довкілля промисловими об’єктами лежить в площині зміни підходів до контролю охорони навколишнього природного середовища, використання новітніх маловідходних та/або безвідходних технологій, повної модернізації промислового комплексу та закріплення правових та економічних механізмів, що стимулювали б такі зміни. Авторами акцентовано увагу на тому, що існуючі обсяги забруднення довкілля, низькі темпи екологічної модернізації, повільні темпи впровадження екологічних інновацій ставлять під загрозу можливість виходу українських підприємств на міжнародні ринки. Окреслено, що перехід до Європейського зеленого курсу можливий шляхом екологічної модернізації виробництва українських товаровиробників, запровадження екологічних інновацій є одним з ефективних шляхів досягнення принципів сталого розвитку та забезпечення економічного зростання. Авторами наголошується, що впровадження Європейського зеленого курсу вимагає від бізнес-структур модернізації промислового виробництва, досягнення вуглецевої нейтральності та технологічної модернізації відповідно до вимог європейських стандартів. Встановлено, що напрямками фінансування стали проєкти енергетичної модернізації, розвитку альтернативної транспортної інфраструктури, відновлювальних джерел енергії, мережі громадського транспорту тощо. Зроблено висновок, що основним кроком до реалізації принципів глобального зеленого курсу є розробка та імплементація методик вимірювання забруднень навколишнього середовища, що дасть змогу контролювати виконання підприємствами вимог екологічного законодавства і виявляти порушників на основі чітких і зрозумілих критеріїв.

The issue of the environment has become central, which is where it belongs, in the vicissitudes of human life. It certainly was not discovered yesterday, but the pressure of humans on natural resources in the last half-century has become more intensive and widespread than ever. When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/31064

Однією з актуальних проблем, яку намагаються вирішити сучасні компанії, залишається вплив техніки на навколишнє середовище, а саме в процесі виробництва побутового приладу, його експлуатації в період терміну придатності та після його закінчення.
One of the pressing problems that modern companiesare trying to solve is the effect of technology on the environment, namely in the process of manufacturing a household appliance, its operation during the period of validity and after its termination.

Розглянуто класифікацію принципів еко-тренда, а також способів дизайн-проектування модного одягу відповідно до екологічних стандартів на основі аналізу дизайнерських практик. Обґрунтовано дизайнерські рішення колекцій модного одягу, що відповідають екологічним стандартам на основі вмісту поняття еко-тренд.
The classification of principles of eco-trend, as well as methods of designing designing of fashion clothes in accordance with ecological standards is considered on the basis of analysis of examples of practice of designers working in eco-trend. Justification of design decisions of fashion collections that meet environmental standards based on the content of the concept of eco-trend.

Андрейченко, А. В. Науково-економічне забезпечення розвитку безвідходного виробництва в аграрному секторі : дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.03 / А. В. Андрейченко. - Одеса, 2019. - 519 с.
У дисертації сформульовані концептуальні організаційно-економічні засади формування, впровадження та розвитку безвідходного виробництва в аграрному секторі економіки України, до числа основних з яких слід віднести: урахування зарубіжного досвіду та національних інституціональних особливостей; мінімізацію витрат сировинних і енергетичних ресурсів в аграрному виробництві; обмеження негативного впливу аграрного виробництва на природне середовище; забезпечення циклічності матеріальних та фінансових потоків; раціоналізацію аграрної виробничо-господарської діяльності, збалансування функціонування економічної, соціальної та довкільної сфер життєдіяльності людини в сільській місцевості. Розкрито питання впровадження безвідходного агровиробництва крізь призму проблематики забезпечення сталого розвитку та національної безпеки України. Викладено методико-методологічне обґрунтування впровадження безвідходного агровиробництва. Проаналізовано сучасний стан та структурно-динамічні тенденції розвитку безвідходного агровиробництва із зосередженням уваги на питаннях ресурсозбереження в аграрному секторі, вивченні кон’юнктури ринку продукції безвідходного агровиробництва. Розглянуто специфіку державної регуляторної політики у сфері розвитку безвідходного агровиробництва. Досліджено світовий досвід розвитку безвідходного агровиробництва. Запропоновано заходи посилення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання безвідходного агровиробництва. Запропоновано заходи підвищення економіко-соціальної та екологічної результативності безвідходного виробництва в аграрному секторі економіки. Висвітлено особливості розвитку інвестиційно-інноваційного забезпечення безвідходного агровиробництва. Здійснено економіко-математичне моделювання ефективного розвитку безвідходного агровиробництва.
В диссертации сформулированы концептуальные организационно-экономические основы формирования, внедрения и развития безотходного производства в аграрном секторе экономики Украины, к основным из которых следует отнести: учет зарубежного опыта и национальных институциональных особенностей; минимизацию затрат сырьевых и энергетических ресурсов в аграрном производстве; ограничение негативного влияния аграрного производства на окружающую среду; обеспечение цикличности материальных и финансовых потоков; рационализацию аграрной производственно-хозяйственной деятельности, сбалансирование функционирования экономической, социальной и естественной сфер жизнедеятельности человека в сельской местности. Раскрыты вопросы внедрения безотходного агропроизводства сквозь призму проблематики обеспечения устойчивого развития и национальной безопасности Украины. Изложено методико-методологическое обоснование внедрения безотходного агропроизводства. Проанализировано современное состояние и структурно-динамические тенденции развития безотходного агропроизводства с сосредоточением внимания на вопросах ресурсосбережения в аграрном секторе, изучении рынка продукции безотходного агропроизводства. Рассмотрена специфика государственной регуляторной политики в сфере развития безотходного агропроизводства. Исследован мировой опыт развития безотходного агропроизводства. Предложены меры усиления конкурентоспособности субъектов хозяйствования безотходного агропроизводства. Предложены меры повышения экономико-социальной и экологической результативности безотходного производства в аграрном секторе экономики. Освещены особенности развития инвестиционно-инновационного обеспечения безотходного агропроизводства. Представлено экономико-математическое моделирование эффективного развития безотходного агропроизводства.
The thesis contains conceptual organizational and economic principles of formation, introduction and development of non-waste production in the agricultural sector based on national realities and international experience. The study of the issues of the non-waste agricultural production implementation into the practice of management has been carried out through the consideration of such major "blocks": theoretical-conceptual and methodological substantiation; analysis of the current state and trends of agricultural production development; organizational and economic provision of formation and development of non-waste agricultural production; investment and innovation support of non-waste agricultural production; implementation of economical and mathematical modeling of efficient development of non-waste production in the agricultural sector of the economy. The triad of properties of non-waste agricultural production has been proved: firstly, to extract the most valuable and complex components of raw materials, transforming them into useful products; secondly, to ensure the social effectiveness of agricultural production; thirdly: to eliminate or minimize the harm done to the environment as a result of production and economic activity. The applied significance of the application of the non-waste agricultural production principles, that minimizes the cost of raw materials and energy resources, limits the negative impact of production on the environment, ensures the cyclicality of material and financial flows, rationalizes the production and economic activity of the agricultural sector of the economy, balances the functioning of the economic, social and environmental spheres of human life has been ensured. The connection between the efficient functioning of non-waste production in the agricultural sector of the economy and the noosphere teaching has been highlighted, which are aimed at achieving the goal of a common harmonious development of nature and society. The peculiarities of the "mental" attitude to the problem of agricultural waste at the national and global levels have been investigated. The necessity of evaluating the efficiency of non-waste agricultural production on the system of indicators reflecting economic, social, ecological and institutional characteristics of the investigated phenomenon has been argued. The inextricable link between the intensification of agricultural production and resource conservation has been proved, which lies in the increase of the efficiency of the resources utilization and their comprehensive savings. The main types of products of non-waste agricultural production (foodstuffs, feed and feed additives, organic fertilizers, alternative sources of energy, products of technical purpose) have been determined, and economic, social and environmental benefits of such products have been identified: resource conservation, reduction of energy intensity of agroproduction; provision of regional electricity needs; financial benefits from the conversion of waste from the agricultural sector to biogas, biofertilizers, feed additives, etc.; absence of payment for emissions; competitiveness on the domestic and world markets; minimizing environmental damage and protecting the biosphere; assistance in preserving the health of the nation; protection of consumer rights; new jobs creation; development of rural territories. The author has identified the directions, the systematic implementation of which will provide the multifaceted task of strengthening the competitiveness of economic entities of non-waste agricultural production in the domestic and world markets. Economic-mathematical modeling of efficient development of non-waste production in agricultural sector have been presented. The directions of improvement of non-waste agricultural production marketing have been substantiated. The author has proved the significance of the increase of the economic, social and ecological efficiency in the field of non-waste agricultural production for the development of the agricultural sector of Ukraine and for each non-waste production entity in the agricultural sector, as: less resources and labor per unit of production are spent, that entails a decrease in the cost of production of non-waste agricultural production; reduction of the non-waste agricultural production cost affects the creation of economic conditions for the reduction of retail prices in the market of agricultural products; improvement of the non-waste agricultural production efficiency affects the increase of incomes and the level of profitability of economic entities of non-waste agricultural production; minimizes the damage to the environment during the production of products. Economic-mathematical modeling of efficient development of non-waste production in agricultural sector of economy have been presented

У роботі розглядаються теоретичні аспекти олійно-жирової галузі та її розвиток в Україні. Досліджено законодавчо-нормативне забезпечення галузі. Проаналізовано сучасний стан олійно-жирової галузі України. Проведено оцінку стану розвитку галузі в світі та роль України в світовому просторі. Виявлено перспективи України як експортера олійно-жирових виробів. Визначено проблеми та обґрунтовано шляхи підвищення ефективності функціонування олійно-жирової галузі в Україні. Спрогнозовано розвиток олійно-жирової галузі України.
The work considers the theoretical aspects of an oil and fat industry and its development in Ukraine. Legislative and regulatory basics of the industry has been studied. The current condition of an oil and fat industry in Ukraine has been analyzed. An assessment of the form of development of the industry in the world and the role of Ukraine in the world. Perspectives of Ukraine as an exporter of an oil and fat products are revealed. Problems and ways to increase the efficiency of the oil and fat industry in Ukraine have been identified and substantiated. The development of an oil and fat industry of Ukraine is forecasted.

Zhabran Mоunia Study of ways of raw materials non-waste processing at fruit flavors production Master’s thesis is devoted to the study of optimal methods of pre-treatment of plums, to ensure waste-free production of seasonings with the preservation of the maximum amount of biologically active substances. Key words: plums,waste, smoothie, seasoning.
Жабран Моуніа. Дослідження способів безвідходної переробки сировини при виробництві фруктових приправ. Магістерська робота присвячена дослідженню оптимальних способів попередньої обробки слив, для забезпечення безвідходного виробництва приправ зі збереженням максимальної кількості біологічно активних речовин. Ключові слова: сливи, відходи, пюре, приправа
ВСТУП… Розділ 1. Використання ресурсозберігаючих технологій в харчовій промисловості (огляд літератури)…… 1.1. Сфери утворення відходів при використанні рослинної сировини в переробній промисловості … 1.2 Основні напрямки використання ресурсозберігаючих технологій у харчовій промисловості … 1.3 Харчова цінність плодових культур та основні напрями їх промислової переробки …… 1.4 Досвід використання та переробки фруктових відходів консервного виробництва … Висновки до розділу…… РОЗДІЛ 2. ОБЄКТИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ...... 2.1 Організація, предмети та матеріали дослідження… 2.2 Методи дослідження… РОЗДІЛ 3 ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ… 3.1. Вивчення якісних характеристик плодів сливи..… 3.2. Дослідження технологічних властивостей сировини … 3.3 Дослідження впливу теплової обробки на кількість відходів … 3.4 Дослідження впливу холодного протирання на кількість відходів 3.5Вплив заморожування на кількість відходів… 3.6 Дослідження впливу ферментів на кількість відходів 3.7 Органолептична оцінка якості напівфабрикату для виготовлення приправи …… 3.8 Дослідження впливу попередньої обробки сировини на збереження кольору продукту…… 3.9 Споживча цінність готових приправ… 3.9.1 Дегустаційна оцінка…… 3.9.2 Визначення ступеня глікемічності напівфабрикатів зі слив Висновки до розділу…… РОЗДІЛ 4. ОБҐРУНТУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ … ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ..…… РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ… РОЗДІЛ 6. ЕКОЛОГІЯ....… СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …

Перехід від індустріальної до постіндустріальної цивілізації, що розпочався в останні десятиліття, призводить до підвищення наукомісткості виробництва, впровадження безвідходних технологій, мініатюризації (аж до нанорівня) та гуманізації техніки. Формування інформаційного суспільства, що супроводжує цей процес, призводить до інтернаціоналізації та децентралізації виробництва, створення розподілених виробничих структур. Обумовлене цим зростання швидкості застарівання технологічних знань (особливо в інформатиці) породило концепцію “навчання впродовж усього життя”. Гуманістична спрямованість цієї концепції та відповідна технологічна підтримка роблять її дуже привабливою, особливо при реалізації в системах дистанційного навчання. Будь-який працюючий фахівець при дистанційній формі навчання може швидко оновити знання та навички із своєї предметної області, реалізуючі при цьому власні прагматичні, вузькоспеціалізовані цілі навчання, що призводить до дедалі більшого зростання ролі технологічної (прикладної) складової. Проте при цьому ми неминуче зіштовхуємося з природними обмеженнями, обумовленими відсутністю або недостатністю фундаментальної бази. Так, саме “технологічний уклін” породив одну з головних проблем, з якою стикаються викладачі інформатики – необхідність швидкого реагування на зміни в цій галузі з подальшою адаптацією програмно-методичного забезпечення відповідних курсів. При цьому практично не розрізняються суттєві зміни (такі, що вимагають модифікації окремих теоретичних положень), та несуттєві (пов’язані переважно з оновленням застосовуваного програмного забезпечення). Огляд підручників та навчальних посібників з інформатики показує, що головними причинами їх застарівання є штучне прив’язування змісту курсу інформатики до технологічної складової – використовуваного програмного забезпечення. Особливо яскраво це проявляється в курсах, пов’язаних з вивченням прикладного програмного забезпечення, операційних систем, проектування інтерфейсів користувача, системного програмування та ін. Штучно нав’язувана “мода” на постійне оновлення апаратного та програмного забезпечення, спрямована на задоволення комерційних потреб фірм-виробників, в силу свого походження не повинна впливати на зміст курсу інформатики. Наслідування їй в процесі навчання інформатики не здатне сформувати компетентного спеціаліста, тому що призводить до переорієнтацію інформатичної освіти виключно на прикладну підготовку, що не дозволяє реалізувати в процесі навчання принципи системності, науковості та міждисциплінарності, які забезпечуються саме фундаментальною підготовкою, основу якої складають загальнотеоретичні, фундаментальні та міждисциплінарні знання.