Academic literature on the topic 'Борошномельне виробництво'

Стаття присвячена актуальним питанням формування обліково-аналітичного забезпечення управління відходами виробництва борошномельної галузі. Відходи утворюються у процесі виробництва чи споживання. Вони повністю або частково втратили свої початкові споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення. Як правило, власник позбувається або має намір чи повинен позбутися відходів шляхом їх утилізації чи видалення. Борошномельна галузь належить до числа галузей, у яких технологія виробництва передбачає як вихід основної продукції, так і утворення достатньої питомої ваги побічної продукції та виробничих відходів. У статті проаналізовано основні підходи та напрями дослідження в сфері зернопереробного виробництва. Визначено особливості класифікації відходів виробництва. Досліджено та згруповано принципи обліку відходів при виробництві продукції борошномельними підприємствами. Важливим питанням є визначення впливу величини виробничих відходів на собівартість виготовленої продукції. Важливою умовою ефективного використання відходів виробництва є їх обов’язкове оприбуткування, оскільки це впливає на зниження собівартості виробленої продукції. Розкрито питання синтетичного обліку відходів, які утворюються на зернопереробних підприємствах. Обгрунтовано необхідність формування інформації про кількість і вартість відходів та їх види у розрізі місць виникнення відходів. Крім того, увагу приділено питанню формування інформації про види сировини, з якої отримані відходи. Для цього потрібен документ, який повністю забезпечує менеджмент підприємства інформацією про відходи, тобто забезпечує більш детальний аналітичний облік. Для обліку руху виробничих відходів пропонується спеціальна відомість, яка представляє собою кількісний та вартісний баланс відходів борошномельного виробництва. Цей баланс містить інформацію про назву відходів, їх залишки на початок та кінець звітного періоду. Баланс також містить дані щодо кількості та вартості відходів, які були оприбутковані та використані для потреб виробництва основної продукції, та про відходи, які використані в якості пального та для інших власних потреб, або були втрачені при зберіганні чи реалізовані. Важливим питанням є оцінка виробничих відходів, при цьому вид оцінки залежить від часу здійснення цього процесу. Можна виділити такі види оцінок: оцінка при оприбуткуванні з виробництва; оцінка при відпуску у подальшу переробку на самому підприємстві; оцінка виробничих відходів при реалізації.

Висвітлено стан надходження і перероблення зернових та зернобобових культур на підприєм-ствах, що займаються їхнім зберіганням і переробленням, за перше півріччя 2021 року всього по Укра-їні та в регіональному зрізі. За даний період проаналізовано обсяги та середні ціни реалізації основнихзернових та зернобобових культур сільськогосподарськими підприємствами. Сформовано в таблиці іпроаналізовано надходження основних зернових культур на переробні підприємства та середні ціни їхкупівлі всього по Україні та регіонах. Проведено аналіз щодо загального обсягу перероблених зерно-вих і зернобобових за основними культурами (пшениця, кукурудза, ячмінь) та за основними продукта-ми (борошно, крупа, комбікорм). Проаналізовано обсяги виробництва основних видів борошномельно-круп’яної продукції та динаміку виробництва борошна і круп. У цілому розкрито специфічні проблемиборошномельно-круп’яної галузі та шляхи їх вирішення. Також наведено рейтинг Топ-10 провіднихвиробників борошна України.

У статті за матеріалами Правобережної України досліджено роль сільського підприємництва як важливого чинника прискорення соціально-економічної модернізації 1861–1914 рр. Методологія дослідження базується на принципах історизму, всебічності, багатофакторності та міждисциплінарності. Причинно-наслідкові складові сільського підприємництва в контексті глибинних перетворень 1861–1914 рр. розглядались як комплексні, зумовлені історичною логікою. Наукова новизна. На основі неопублікованих джерел та наявної історіографічної бази доведено, що у Київській, Подільській та Волинській губ. у досліджуваний період склалися передумови для розвитку приватної ініціативи, поширювалися ринкові відносини та сільське підприємництво; показано участь сільських підприємців у соціально-економічній модернізації регіону, особливості їх діяльності, форми ефективного господарювання, найприбутковіші галузі в досліджуваних губерніях. Висновки. Під впливом реформ 1860–1870-х рр., особливо скасування кріпацтва та столипінської аграрної реформи, саме сільські підприємці у Київській, Подільській і Волинській губ., використовуючи природно-кліматичні умови краю, земельні ресурси, корисні копалини, деревину, підприємницькій хист і капітал, знайшли шляхи і методи збільшення обсягів виробництва на селі, прибуткового господарювання. Основою економічного розвитку Київської, Подільської і Волинської губ. було землеволодіння підприємливих поміщиків і заможних селян, які застосовували найвигідніші види господарської діяльності — вирощування зернових культур, цукрових буряків, картоплі, хмелю та їх переробку на власних підприємствах якомога ближче до сировинних ресурсів. Найвигіднішими галузями були цукрова, винокурна та борошномельна. Продукція цих галузей становила найбільшу частину в загальному обсязі промислового виробництва. А виробництво цукру наприкінці XIX ст. становило більше від половини загального фабрично-заводського виробництва. Регіон, у який входили досліджувані губернії, став потужним виробником і експортером цукру на закордонні ринки. Зразки багатопрофільної підприємницької діяльності — Терещенків, Ханенків, Симиренків, Бобринських, Потоцьких, Браницьких, Сангушків, Бродських, Ярошинських та багатьох інших господарів можуть служити прикладом і для сучасних підприємців. Позитивно вплинула на подальший розвиток сільського господарства, промисловості, торгівлі й підприємницької діяльності інтеграція в систему економічних відносин губерній Правобережжя поляків, євреїв, німців, чехів. Ключові слова: підприємництво, модернізація, сільське господарство, промисловість, прибуток.