Academic literature on the topic 'Будівельні роботи'

Статтю присвячено аналізу можливостей застосування процесно-інноваційного підходу до проєктування та будівництва підприємств ресторанного господарства з використанням сучасних програмних засобів. Запропоновано організовувати проєктно-будівельні роботи з використанням процесного підходу, який ґрунтується на системному баченні об’єкта будівництва та забезпечує функціональну спрямованість проєктних і будівельних процесів. Доведено, що використання інноваційних технологій інформаційного моделювання будівель, САПР та АСУБ оптимізує процеси проєктування та будівництва за рахунок максимізації ефективності використання інформаційних потоків. З’ясовано, що використання сучасного програмного забезпечення дозволяє формувати візуалізовані концептуальні рішення. Показано, що аналітичне моделювання дозволяє інженерам взаємодіяти з віртуалізованими моделями для внесення концептуальних характеристик будівельного об’єкту. Запропоновано здійснювати концептуалізацію дизайну в середовищі ArchiCAD для врахування пропозицій щодо конструктивності, оптимізації витрат та вибору будівельних матеріалів. Виявлено, що об’ємно-планувальне вирішення повною мірою відповідає функціональному призначенню підприємства ресторанного господарства, а конструктивні рішення будівлі забезпечують технологічні та економічні вимоги щодо ефективної експлуатації проєктованого об’єкту. Подальші дослідження запропоновано здійснювати у напрямку розвитку автоматизованих інформаційних систем управління проєктно-конструкторськими розробками та напрацювання вітчизняного Банку інноваційних проєктних і будівельних рішень.

Розгляд історіографії вивчення будівельної кераміки Х–XV ст. є важливим та актуальним напрямком дослідження архітектури княжої доби. Науковий аналіз пам’яток давньоруського монументального зодчества складається з комплексного аналізу історичного, мистецтвознавчого та будівельно-технічного аспектів. Цей напрямок почав формуватися наприкінці ХІХ ст., коли дослідники стали зазначати важливість вивчення будівельних матеріалів у контексті організації будівельного виробництва, для розуміння процесів розвитку давньоруського зодчества. Почали виходити наукові праці, присвячені різним аспектам вивчення плінфи, брускової цегли, будівельних розчинів та голосникової кераміки. Наукові публікації присвячені різнім аспектам вивчення будівельної кераміки є предметом дослідження у даній роботі. На сьогодні кожний із цих видів будівельних матеріалів має різний ступінь вивченості, тому дана публікація стане першою комплексною роботою на цю тему. У дослідженні застосовані загальноісторичний та історико-порівняльний методи. Метою цієї праці є аналіз джерел та літератури з вивчення будівельної кераміки Х–XV ст. Києва та його околиць. У статті наведено короткий історичний огляд поширення візантійських будівельних технологій у місті та навколо нього, адже відомо, що до Х ст. архітектура міста була дерев'яною. Після прийняття християнства сюди було запрошено іноземних зодчих, котрі привезли із собою нову для Русі «кам’яну» технологію будівництва. Після зведення першого київського монументального храму – Десятинної церкви – столиця стала центром поширення нових будівельних матеріалів, методів будівництва та форм архітектури. Сьогодні відомо про понад 50 споруд Х–XV ст. зведених у місті та поза його межами. Більшість із них мала релігійне призначення (церкви, храми), проте існували і споруди світського (палаци, тереми) та військового (оборонні мури) призначення. При їх зведенні застосовували різні види будівельних матеріалів, серед яких значне місце посідала будівельна кераміка. Починаючи з 20-х рр. ХІХ ст., у час розквіту епохи просвітницького класицизму розвинувся інтерес до княжої архітектури. Це спонукало наукову спільноту до активних пошуків залишків споруд та обстеження існуючих пам’яток того часу. На початку ХХ ст. з’являються перші архітектурно-археологічні експедиції, які розробляють методику дослідження залишків давніх споруд; починається опис будівельних матеріалів. У 1930–1940-х рр. дослідники звертають увагу на вивчення закономірностей розвитку зодчества та аналіз будівельної техніки. У 1950–1960-х рр. виникла необхідність у реставрації і реконструкції пам’яток, що зазнали значних втрат та руйнувань під час Другої світової війни. Це сприяло виникненню потужних реставраційних шкіл. З’являється значний інтерес до вивчення будівельних матеріалів та технологічних аспектів їх виготовлення. 1960–1970-ті рр. – етап найбільшої кількості досліджень пам’яток великокняжої доби у Києві та на території Київської Русі, а, отже, й будівельних матеріалів цієї доби. Уперше було виявлено 33 об’єкти монументального зодчества. Опубліковано десятки статей та декілька узагальнюючих праць з історії монументальної архітектури Київської Русі, де висвітлюються особливості будівельних матеріалів, зокрема будівельної кераміки. Від 1980-х рр. і до сьогодні вчені продовжують дослідження та удосконалюють методи вивчення будівельної кераміки, яку використовували у монументальному будівництві Києва та його околиць Х–XV ст. Зміна підходів до дослідження монументальних пам’яток княжої доби простежується у працях про будівельну кераміку ХІХ–ХХІ ст. На початку ХХІ ст. будівельну кераміку Києва аналізували Г. Івакін, П. Толочко, В. Козюба, В. Івакін, О. Комар, Д. Йолшин, В. Гончар, О. Сиром’ятников, Г. Трофіменко, Я. Боровський, Т. Бобровський, С. Тараненко та ін. Новизною дослідження є узагальнення результатів вивчення проблем, пов’язаних із аналізом будівельної кераміки в археологічній літературі. Висновком роботи є з’ясування особливостей дослідження окремих видів будівельної кераміки в історіографії

Постановка проблеми. Сьогодні металеві будівельні конструкції набули широкого використання у зведенні будівель і споруд різного призначення, у реконструкції, переоснащенні тощо. Застосування металевих будівельних конструкцій та елементів можливе тільки при відповідності їх технічному регламенту будівельних виробів, особливо в частині забезпечення необхідної нормованої межі вогнестійкості та класу вогнестійкості. На жаль попри значну перевагу у своїх міцнісних властивостях, металеві будівельні конструкції мають низьку межу вогнестійкості, що обмежує їх застосування у тих чи інших будівельних конструкціях відповідно до ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об’єктів будівництва». Тому, щоб використання металевих будівельних конструкцій було можливим, актуальним залишається їх вогнезахист.Метою роботи є визначення вогнезахисної здатності високотемпературного та вогнезахисного покриття на основі полісилоксану та оксидів алюмінію, титану, хрому для металевих будівельних конструкцій.Методи досліджень та основні результати. Для визначення вогнезахисної здатності композиції високотемпературного та вогнезахисного покриття використано методи регламентовані ДСТУ-Н-П Б В.1.1-29:2010 «Вогнезахисне обробляння будівельних конструкцій. Загальні вимоги та методи контролювання». Ці методи поширюються на випробування вогнезахисних засобів, що спучуються (збільшують свій об'єм під час тепловоговпливу). Зокрема використано метод визначення об'ємного коефіцієнта спучення та метод визначення лінійного коефіцієнта спучення.Проведено огляд досліджень та публікацій стосовно тенденцій захисту сталевих будівельних конструкцій реактивними вогнезахисними покриттям, їх застосування та основних складів. Виконано експериментальні дослідження, щодо визначення лінійного та об’ємного коефіцієнта спучення високотемпературного та вогнезахисного покриття за стандартизованим методом. Експериментально досліджено залежність товщини спучення вогнезахисного покриття від товщини нанесеного шару. Встановлено, що вказаний у стандарті діапазон товщини шару покриття не дозволяє визначити найбільш ефективну товщину покриття при проведенні досліджень з двома товщинами шару.Висновки. Ґрунтуючись на проведених експериментальних дослідженнях визначено показники вогнезахисної ефективності покриття, а саме: об'ємний коефіцієнт спучення покриття становить 10442,75 мм3/г, коефіцієнт умовнолінійного спучення – 1,717, лінійний коефіцієнт спучення покриття – 38. Визначено залежність товщини спучення вогнезахисного покриття від товщини нанесеного шару та встановлено, що найбільше спучення відбувається при товщині сухого покриття 0,6 мм, а зі збільшенням чи зменшенням товщини нанесення, показник спученнязменшується, цілісність покриття порушується а відповідно і коефіцієнт лінійного спучення.

У статті аналізуються найбільш поширені методи 3D-друку, що використовуються в сучасних технологіях адитивного будівництва. Зокрема, розглянуто три ключові методи: спосіб спікання (селективне лазерне спікання, SLS), метод лазерної стереолітографії (SLA) та спосіб пошарового екструдування (LOM). Кожен із цих методів має свої особливості та переваги в контексті будівельних процесів. Спосіб спікання дозволяє точно формувати об’єкти з різноманітних матеріалів, метод лазерної стереолітографії забезпечує високу точність і використовується для створення складних геометричних форм, а спосіб пошарового екструдування дозволяє ефективно працювати з великими об’ємами матеріалу. У статті також підкреслено важливість цих методів для вдосконалення будівельних технологій і досягнення більшої ефективності у процесі виготовлення конструкцій. У статті розглядаються інноваційні адитивні технології, що використовуються в будівництві, зокрема Contour Crafting, Concrete Printing і DShape. Описано принципи їх роботи, переваги застосування порівняно із традиційними методами будівництва, а також потенціал для створення складних архітектурних форм і зниження витрат на матеріали та час. Зокрема, технологія “Contour Crafting” дозволяє створювати великі будівельні елементи з мінімальними затратами, Concrete Printing дає змогу 3D-друкувати індивідуальні будівельні деталі, а DShape відкриває можливості для виготовлення складних конструкцій без використання ливарних форм. У статті підкреслено значення цих технологій у розвитку сучасного будівництва, їхню роль у підвищенні ефективності та зниженні витрат, а також їхній потенціал у створенні інноваційних будівельних рішень. Як матеріал досліджувався бетон, були виготовлені зразки – куби. Визначено фракційний склад компонентів. Бетонний розчин готували в бетонозмішувачі БСМ-500, з об’ємом барабана 500 л. Визначені фізико-механічні характеристики бетону за технологією 3D-друку.