Academic literature on the topic 'Вербальна комунікація'

В оглядовій статті обґрунтовано сутність і визначено основні складові комунікативного процесу. Конкретизовано умови спілкування. Розкрито сутність способів поводження з комунікативним партнером, серед яких виокремлюються співробітництво, партнерство, домінування, маніпуляція, конфлікт. Зазвичай комунікація розглядається науковцями як складне явище і важливий чинник впливу на соціальні процеси. Вербальна комунікація відбувається як цілеспрямований процес створення, передавання та інтерпретації повідомлень засобами мови (мовного коду). Саме цей аспект міжособистісної взаємодії втілюється в комунікативний процес, який має складний динамічний характер, є соціолінгвістичним комплексом, безперервною взаємодією учасників комунікації. Акцентовано увагу на доцільності використання інтерактивних технологій у підготовці майбутніх вчителів іноземної мови, як оптимального навчального середовища для опануванням студентами вміннями і навичками організації ефективного комунікативного процесу. В ході наукової розвідки принципами вербальної взаємодії визначено принцип ввічливості, тобто взаємоприхильності комунікантів, та принцип кооперації – взаємного оперування інформацією. Спосіб поводження з комунікативним партнером будується за канонами комунікативної поведінки. Апробувати оптимальні зразки способів поводження з комунікативним партнером у подальшый професійній діяльності майбутні вчителі іноземної мови мають змогу шляхом активної участі в інтерактивних ситуаціях фахового спрямування під час здобуття вищої освіти. Авторами статті узагальнено, що організація комунікативного процесу має складний динамічний характер і визначається безперервною взаємодією учасників комунікації.Ключові слова: майбутні вчителі; професійна діяльність; комунікативний процес; спілкування; комуніканти; інтерактивні технології.

Статтю присвячено проблемі розрізнення типів і видів комунікативного впливу з опертям на тексти публіцистичного кінодискурсу. Розглянуто витоки та сучасний стан наукового пояснення комунікативного впливу, окреслено дискусійні положення в його студіюваннях; запропоновано дефінувати його як дію адресанта комунікації, учинену з одночасним використанням інструментів лінгвістичної та низки нелінгвістичних семіотичних систем із метою змінити чи фундаменталізувати наявні локальні та глобальні раціо- й емоціопрограми адресата. З огляду на наявність чималої кількості класифікацій та розбіжностей у них, у встановленні різновидів комунікативного впливу рекомендовано спиратися на принцип біологічної систематики К. Ліннея й розмежовувати типи (переконування, навіювання (сугестія), маніпулювання) та види (пряме переконування, прихована сугестія, вербальне маніпулювання тощо) комунікативного впливу залежно від широти репрезентації механізму його дії. У межах статті деталізовано такі види комунікативного впливу, як вербальне та невербальне переконування, вербальна та невербальна сугестія, вербальне та невербальне маніпулювання. Помічено, що вербальне переконування в текстах публіцистичного кінодискурсу актуалізують за допомогою числівників на позначення дати історичних подій, а також різних онімів, насамперед антропонімів і топонімів. Невербальне переконування характерне для відеофрагментів документальної хроніки, що унаочнюють вербальний ряд. Вербальну сугестію виражають за допомогою різного роду лексем і тропів, співвідносних з інструментами нейролінгвістичних процесів упущення, узагальнення та викривлення. Невербальна сугестія має місце в кадрах, де невербальна поведінка їх учасників семантично збігається з емоційним навантаженням вербального ряду. Для вербальної маніпуляції найчастіше в публіцистичному кінодискурсі використовують оцінні лексеми, а для невербальної – кадри та сцени за участю героїв, невербальна поведінка яких не збігається з вербальними коментарями.

In the situation of computerization of modern society, the influence of the media on the way of life, the worldview and the consciousness of most people is evident.An attempt to overcome the language barrier of representatives of various linguistic cultures is playing a dominant role of non-verbal information in today’s global communication and the emergence of new visual and verbal forms of the Internet communication.The purpose is to distinguish functional and pragmatic potential of demotivators in the Internet discourse.Methods. In the course of the study, the following methods were used: a descriptive method, the method of semantic analysis, of stylistic analysis, of interpretive and textual analysis.Demotivational posters are a special way of transmitting information, as prepositions are important for the fullest possible understanding of its meaning: the demotivator can contain such semantic components that do not find direct expression, and the reader decodes these meanings on the basis of their own experience, knowledge of typical situations, historical and cultural background and knowledge. The main function of demotivational posters is considered to be a cognitive one, as the information presented in demotivators can form the thinking of youth audience, its evaluative and normative system. Demotivators also realize volutative, axiological, aesthetic, emotional and expressive functions and the function of forming reality.Results. The analysis of demo poster showed that the type of demotivators can determine their pragmatic potential: original, philosophical, social and advertising demotivators promote the main values and realize the volitional intention of the speaker, i.e. suggestive impact on the recipient that helps to create a spiritual guidance and a new type of thinking among young people; humorous and esoteric demotivators depict famous facts from youth’s life in an ironical and sarcastic manner, disclose social reality, have entertaining character, carrying out both emotional, expressive functions and a function of forming virtual reality.Conclusions. Demotivational poster is a special way of transmitting information in the Internet discourse, which defines its moral and value orientations, the attitude towards the surrounding world. Сучасний світ можна назвати цивілізацією гіпертексту, сучасну людину – віртуальною, мережевою людиною, а сучасне суспіль-ство – інформаційним. Стає очевидним, що вербальна комунікація припиняє існувати ізольовано, вона має тенденцію до залучення інших знакових систем, серед яких провідне місце посідає візуальна комунікація, яка унаочнює інформацію, що передається.Актуальність статті зумовлена загальною спрямованістю сучасних філологічних студій на вивчення системи комунікації з урахуванням ефективності мовних засобів та інтегрованості різних семіотичних ресурсів у сучасному комунікативному процесі, де простежується взаємодія вербальної складової частини повідомлення і його паравербальних (нелінгвістичних) компонентів.Мета статті – визначити функційно-прагматичні особливості англомовних демотиваційних постерів мережі Інтернет.Методи. У процесі дослідження було використано такі методи: описовий метод (для дескрипції характерних рис інтернет-дискурсу та візуально-вербальної природи демотиваційного постеру), метод семантичного аналізу (для виявлення семантики лексичних одиниць у контексті), метод стилістичного аналізу (для визначення стилістичних засобів, що увиразнюють демо-тиваційні постери інтернет-дискурсу), метод інтерпретаційно-текстового аналізу (для визначення специфіки використання демотиваторів у процесі інтернет-комунікації).Інтернет, будучи високотехнологічним і водночас високо динамічним комунікативним простором, перебуває в постійному русі, постійній еволюції. Відповідно, з’являються абсолютно нові форми інтернет-комунікації, а старі видозмінюється тим чи іншим чином.Демотиватор (демотиваційний постер) як предмет філологічних досліджень є актуальним, оскільки нині зросла зацікав-леність у проблемі полікодових або креолізованих текстів як особливих форм комунікації (банери, реклама, кліпи, демотива-тори). Сучасну людину весь час оточують різні знакові системи, а невербальні засоби дедалі більше беруть участь у передачі та збереженні інформації.Результати. Аналіз мовного матеріалу показав, що значна кількість демотиваційних постерів має синсематичний тип відношень між вербальною та візуальною його частинами. Іконічний компонент не просто доповнює розуміння вербальної складової частини повідомлення демотиватора, а й впливає на його інтерпретацію й унаочнює основну думку, заохочуючи реципієнта до певних роздумів.Глобалізаційні процеси, які знаходять відображення в демотиваційних постерах через повтор структурно-композиційної будови тексту і стереотипне вживання мовних засобів впливу, забезпечують залучення індивідуального реципієнта до світо-вого суспільства. Це зумовлює постійний потік стандартизованих цінностей із метою формування пересічного погляду на довколишній світ та уніфікованої картини світу.Висновки. Демотиватор постає візуальною рефлексією реального світу, реакцією на впроваджуване позитивне мислення. Комбінація режимів сприйняття образів призводить до появи нових форм цього процесу, нового типу мислення – від вербаль-ного до візуального, образного, спрямованого на викриття традиційних цінностей та авторитетів.

У статті виявлено та проаналізовано гендерні особливості англомовної Інтернет-комунікації, стилістичні засоби реалізації гендерної специфіки англомовного спілкуванні у віртуальному просторі. Встановлено, що комунікація у віртуальному просторі має гендерну маркованість, яка виражається в приналежності до категорій фемінності та маскулінності. Особливі риси чоловічої та жіночої Інтернет-комунікації проявляються на лексичному, фонетичному, стилістичному та синтаксичному рівнях. З’ясовано, що в сучасному мовознавстві існують різні підходи до проблеми гендера: підхід домінування, підхід культурних розбіжностей, підхід дефіциту, а також динамічний підхід. Проаналізовано два основні поняття – стать (sex) і гендер (gender), що функціонують у рамках гендерних лінгвістичних досліджень. Встановлено, що у лінгвістиці гендер розглядається як когнітивний феномен, що проявляється як у кліше, так і в особливостях мовленнєвої поведінки комунікантів. Визначено, що користувачі різної статі вибирають різноманітні вербальні та невербальні комунікативні стратегії у своїй комунікативній поведінці. Схарактеризовано популярні жіночі та чоловічі способи увиразнення висловлювання. За результатами дослідження виявлено, що до більш жіночих стилістичних засобів належить гіпербола, експресивно-оцінні слова, евфемізми, ономатопея, еліптичні конструкції, ідіоми. Характерними стилістичними засобами чоловічої вербальної поведінки є прикметники найвищого ступеня порівняння, ідіоми, ненормативна лексика. З’ясовано, що гендерні особливості використання стилістично забарвленої лексики в мережевому спілкуванні відображають більшу чутливість жінок, порівняно з чоловіками, до комунікативних норм суспільства, прагнення жінок створити дружню атмосферу спілкування й бажання чоловіків справити враження на співрозмовника своєю ерудицією.

У статті обґрунтовано сутність і визначено основні складові комунікативного процесу. Конкретизовано умови спілкування. Резюмовано, що в процесі комунікативної взаємодії комуніканти використовують сукупність мовних засобів для організації обміну повідомленнями під час вербальної взаємодії (спілкування, комунікації), що має назву вербальний (мовний) код. Користування мовним кодом вимагає від комунікантів навичок володіння різними видами мовленнєвої діяльності: слухання (аудіювання) і говоріння, які застосовують в усному спілкуванні, та читання і письмо – у писемній комунікації. Розкрито сутність способів поводження з комунікативним партнером (співробітництво, партнерство, домінування, маніпуляція, конфлікт). Акцентовано увагу на доцільності використання інтерактивних технологій у підготовці майбутніх бакалаврів іноземної мови, як оптимального навчального середовища для опануванням студентами вміннями і навичками організації ефективного комунікативного процесу. Встановлено, що комунікативний акт – це концептуально і структурно організована комунікативна діяльність у межах вербального контакту мовців, в якому предметно-знаковим носієм є дискурс, що опирається на певну ситуацію. Конкретизовано актуальність застосування в процесі фахової підготовки майбутніх філологів інтерактивних педагогічних технологій з використанням змодельованих ситуацій (фрагментів об’єктивно існуючої реальності, частиною якої може бути і вербальна дія), в яких студенти набуватимуть практичного досвіду організації оптимальної комунікативної взаємодії. З’ясовано, що для участі в таких ситуаціях студенти повинні активізувати не тільки мовленнєву, а й мисленнєву діяльність. Проаналізовано змістове наповнення категорії «дискурс» – вербалізовано ї мовленнєво-мисленнєвої діяльності комунікантів у межах вербального контакту, пов’язаного з пізнанням, осмисленням і презентацією світу мовцем (адресантом) та осмисленням його мовної картини світу слухачем (адресатом).

Суб’єктне позиціонування домінування-підкорення є одним із найбільш фун- даментальних вимірів міжособистісних стосунків романтичної діади. Порівняльний аналіз демонструє нові уявлення щодо вербальних і невербальних засобів комунікації, які сигналізу- ють міжособистісне домінування-підкорення під час романтичного знайомства в рамках американської лінгвокультури, а також яким частинам тіла надають перевагу різностатеві гетеросексуальні незнайомці. Вибірка дослідження становить 40 репрезентативних кодів комунікативної поведінки, до яких увійшли 133 зразки вербальних і 1996 зразків невербальних засобів комунікації, ініційованих американськими жінками, а також 116 зразків вербальних і 1087 зразків невербальних засобів комунікації, ініційованих американськими чоловіками. За результатами дослідження встановлено, що розподіл ролей під час первинної романтичної інтеракції слідує традиційним ґендерним стереотипам, згідно з якими чоловіки обирають «маскулінну» позицію домінування, а жінки – «фемінну» позицію підкорення. Вербальну дис- тинктивність суб’єктного позиціонування домінування-підкорення спостережено в рольовому дейксисі адресанта й адресата. У фемінному романтичному медіадискурсі превалює комуні- кативна установка на адресанта й адресата; у маскулінному романтичному медіадискурсі надано пріоритет комунікативній установці на адресанта. Невербальну дистинктивність суб’єктного позиціонування домінування-підкорення спостережено в превалюванні невер- бального вираження домінування в маскулінному романтичному медіадискурсі; натомість надання преференцій невербальному вираженню підкорення простежено у фемінному роман- тичному дискурсі. Ґендерна паритетність виявляє себе у використанні однакових частин тіла для сигналювання позиції домінування, а дистинктивність частин тіла – для вираження позиції підкорення.

Мета. Проаналізувати способи вербальної емоційної регуляції сучасної української молоді та окреслити шляхи підвищення її психолінгвогігієни. Для досягнення поставленої мети виконано такі завдання: (1) з’ясовано типові вербальні реакції сучасної української молоді на стресогенні подразники; (2) виявлено особливості молодіжного спонтанного реагування на стрес порівняно з узвичаєними в українській лінгвокультурі формулами психологічного самозахисту. Методи і методики. Дослідження виконано за допомогою методів аналізу, синтезу, індукції, дедукції, описового, анкетування, комунікативно-прагматичного аналізу, зіставного методу (для порівняння різних вербальних реакцій опитаних, зокрема українськомовних і англійськомовних) та методу кількісних підрахунків (для визначення домінантних форм емоційного реагування молоді). Застосовано комплексну методику: моніторинг наукових джерел, експериментальне моделювання стресових ситуацій, опитування студентів, аналіз їхніх спонтанних реакцій, апробацію різних форм впливу на молодіжні емоційні вербальні реакції, формулювання висновків. Результати. На основі проведеного анкетування зафіксовано переважно несвідоме ставлення сучасної української молоді до форм емоційного реагування, адже її спонтанне мовлення демонструє широке вживання ненормативних, стилістично знижених одиниць та обмежене – традиційних емоційних вигуків, паремій або іронічних висловів. Установлено вищий вияв емпатії і турботи у психологічній регуляції близьких людей, ніж себе. Рекомендовано культивувати у молодіжному середовищі комунікативні тактики підтримки, надихання, окреслення позитивної перспективи, емоційного співпереживання і пояснювати неефективність тактик знецінення, корегування поведінки адресата через заперечення. Висновки. Обґрунтовано важливість формування емоційної компетентності сучасної української молоді в закладах вищої освіти, урізноманітнення й осучаснення навчального матеріалу, надання більшої уваги тактикам і стратегіям живого спілкування та аналізу віртуальних форм комунікації. Наголошено на потребі розвивати у студентів осмислене ставлення до власного мовлення та застосовувати активно-креативний підхід до пошуку експресивних і водночас прийнятних кодів емоційного самовираження. Подано практичні рекомендації щодо відучування студентів від вульгарних та ненормативних емоційних реакцій.

Стаття містить обґрунтування вербально-графічної моделі механізму сприйняття аудиторією харизматичних ознак публічної особистості. Для реалізації мети дослідження автором запропоновано узагальнену класифікацію ознак формальних і неформальних особистостей публічних харизматичних лідерів. У процесі теоретичного пошуку було виявлено необхідність формування складу оптимального термінологічного інструментарію, покликаного забезпечити повноту й однозначність наукового опису феномену комунікативної поведінки публічної харизматичної особистості та механізму сприйняття аудиторією харизматичних ознак публічної особистості. У результаті аналізу пропонованих авторами з різних галузей (психології, соціології, лінгвістики) ознак харизматичної комунікації у статті було запропоновано поділ на цільові ознаки та засоби актуалізації цілей спілкування. З метою створення зазначеної вище моделі за результатами теоретичного пошуку у статті було систематизовано особистісні характеристики мовця, представника аудиторії, умови комунікації, що можуть впливати на сприйняття харизматичних ознак. Для уникнення розуміння харизми в широкому сенсі автор роботи надає своє визначення цього явища, що відповідає меті започаткованого міждисциплінарного дослідження. У роботі представлено вербально-графічну модель механізму сприйняття аудиторією харизматичних ознак публічної особистості, що була розроблена на основі піраміди сфер духовного буття індивіда О. Клименюка. Запропонована модель представляє зазначений механізм як взаємодію двох систем, харизматичного мовця і реципієнта, який має певний культурний рівень, у навколишньому середовищі (конкретні умови комунікації). Ця модель обґрунтовує процес вибору оптимальних вербальних і невербальних засобів комунікації для здійснення максимального харизматичного впливу на реципієнта. Вказано на перспективність використання моделі в майбутніх міждисциплінарних дослідженнях здійснення сугестивного впливу лідера-мовця на аудиторію.

Мета дослдіження. Здійснити аспектологічний огляд наукової літератури з увагою до рівня вивченості концепту «Україна», а також опис даних, отриманих у результаті проведення вільного асоціативного експерименту для дослідження індивідуальних моделей ментального лексикону студентів, звернувши увагу на їхні структурні особливості вираження та різновиди семантико-смислових зон, на основі чого висловити пропозиції щодо важливості розвитку рефлексивного асоціативного мислення майбутніх фахівців соціально-комунікативної сфери в системі «людина – людина». Методи. Використано такі загальнонаукові методи, як: а) аналіз вітчизняних і зарубіжних психолінгвістичних джерел і мотивація теоретичних підходів; б) систематизація даних теоретичного аналізу про рівень розробленості проблеми, що задекларована, та конкретизація базових підходів і принципів; в) узагальнення результатів теоретичного аналізу наукових підходів; г) аналіз експериментальних даних, їх систематизація й опис; ґ) моделювання фактичного матеріалу, що є доказовою базою висновків. Серед часткових методів використано широко вживаний метод вільного асоціативного експерименту, його ланцюжковий різновид, на основі якого визначено індивідуальні ментальні моделі, їх різновиди й семантико-смислові зони. Результати дослідження засвідчують неповторну специфіку індивідуальних ментальних сфер і реакцій респондентів. Експериментальним матеріалом підтверджується, що індивідуальне мовлення, на основі якого формується й розвивається ментальний лексикон індивіда, є не просто системою формальних знаків для взаємодії й комунікації: воно одночасно представляє вербальний інтелект носія мови, його систему світоглядних цінностей, емоційно-оцінну палітру реагування; є представником його психіки, досвіду, ерудиції, вербальної пам’яті та здатності її відтворювати. Висновки. Опосередковано через відмінні ВМ та асоціативні ряди робимо узагальнення, що вербально-асоціативне поле пам’яті в учасників сформоване й актуалізоване різною мірою, як і вищі психічні функції, що підтверджує актуальність дослідження вербальної свідомості особистості майбутнього фахівця в процесі професійного становлення.

Невербальне спілкування надає можливість людям передавати значний обсяг інформації, що дозволяє розглядати його як невід’ємний і рівноправний поряд із вербальним спілкуванням компонент акту комунікації. Універсальність невербального спілкування, його постійність і наявність у практично будь-якій сфері діяльності роблять його вирішальним як у житті, так і в художній літературі, оскільки автори останньої імітують у своїх творах комунікацію в реальному житті. Кожен вираз обличчя та кожен жест сприяють передачі загального змісту висловлювання, а отже, можна стверджувати, що мова тіла супроводжує кожен мовленнєвий акт, і, якщо навіть людина не говорить, її невербальна поведінка постійно передає інформацію, яка може мати сенс. У сучасних дослідженнях простежується тенденція до розгляду невербальних складників комунікації як функціонально необхідних компонентів художнього твору. Дотик є первинним засобом розуміння світу через фізичний контакт із ним, що забезпечується диференційованим характером тактильної модальності, яку визначаємо як перцептивну систему, опосередковану шкірною та кінестетичною аферентними субсистемами. У ході дослідження виділено шість прагматичних функцій номінацій дотику в комунікативному акті: дейктичну, адаптивну, регулятивну, емотивну, іллокутивну й когнітивну. Дейктична функція такесичних номінацій здійснюється в соціальному, просторовому й особистісному планах дейксису; адаптивна функція номінацій на позначення тактильної поведінки персонажа реалізовується шляхом їх здатності виражати тілесні потреби комуніканта; регулятивна функція виявляється в здатності такесичних номінацій керувати дискурсом на фазах встановлення, підтримки й розмикання комунікативного контакту художніх персонажів; емотивна функція розкривається в їхньому потенціалі передавати гедонічне емоційне забарвлення та інтенсифікувати експліковані вербально емоційні вияви; іллокутивна функція визначається їхньою здатністю реалізовувати прагматичний зміст, передусім директивного й експресивного характерів; когнітивна функція полягає в тому, що номінації стають індикаторами пізнавальної та інтелектуальної діяльності художнього персонажа.

В роботі розглядається бренд як соціально-культурне явище, як специфічний семантичний об’єкт з певним набором експресивних засобів, семантичнім ядром, та який являє собою певну базову цінність як суб’єкт комунікації. Мова бренду визначається як набір термінів, фраз, слів, знаків та символів, які використовуються для передачі інформації про бренд (компанію, продукт або послугу). Бренд комунікація відбувається на двох рівнях: вербальному та невербальному, отже його мова містить як вербальні, так і невербальні елементи .
В работе рассматривается бренд как социально-культурное явление, как специфический объект с определенным набором экспрессивных средств, семантическим ядром и который представляет собой определенную базовую ценность как субъект коммуникации. Язык бренда определяется как набор терминов, фраз, слов, знаков и символов, которые используются для передачи информации про бренд (компанию, продукт или услугу). Бренд коммуникация происходит на двух уровнях: вербальном и невербальном, значит, его язык вмещает как вербальные так и невербальные элементы.
In the article brand is looked upon as social and cultural phenomenon, specific object with certain set of expressive means, semantic nuclear and presents certain basic value as communication object. Brand language is a set of terms, phrases, words, signs and symbols used for communicating the information about the brand (company, product or service). Brand communication is conducted on two levels: verbal and non-verbal, so, brand language also contains both verbal and non-verbal elements.

Мета: роботи полягає в дослідженні графіті щодо функцій мови та особливостей асиміляції англо-американської лексики в мові молоді, спробі класифікувати їх та адекватності перекладу вибраних зразків гра-фіті. Теоретичне значення: можливість використання матеріалів дослі-дження і його результатів у навчальному процесі, подальших дослідже-нням явища графіті, практики перекладу. Графіті – особливий вид комунікації, спосіб самовираження та самоідентифікації молоді в сучасному суспільстві, який частіше за все виступає в плані соціальної реклами та політики. Для того, щоб зрозуміти графіті як засіб спілкування зовсім не-достатньо просто розшифрувати текст і не виявити перш за все носія ін-формації, зашифрованої в малюнку. Графіті − це лінгвістичне явище, яке включає в себе як «форму та зміст», так і певний знак, який може нести додаткове інформаційне навантаження. За своїм морфологічним складом графіті мають різноманітні кон-струкції, тобто можуть складатися з одного, двох, трьох слів чи навіть представляють собою ціле речення. Найбільш поширеними конструкція-ми є: іменник, дієслово+прийменник+іменник, займенник+дієслово+імен-ник. Цілі фрази або ж речення також поширена група, оскільки най-частіше графісти є трансляторами вже існуючих ідей, цитуючи їх на сті-нах та транспорті. Графіті розглядають як невербальні графічні засоби. Це засоби, які належать до позамовної комунікації і ґрунтуються на різноманітних зна-кових системах. Графічні символи допомагають стисло і лаконічно пере-дати інформацію. Вони забезпечують наочність та чіткість вираження, реалізуючи це за допомогою цифр чи символів. Цифри, відомо, що зумовлюють яснішу реакцію на написане і привертають увагу адресата. Привернути увагу можуть і абревіатури, скорочення, запозичені слова з інших мов. Окремо можна визначити засвоєння вульгарної лексики. Багато гра-фіті вказують на те, що вульгарні слова англійської мови вже стають май-же інтернаціоналізмами в сленгу багатьох країн Європи. Деякі з них пов-ністю відтворюють орфографію англійської мови , інші ж асимілюються відповідно до звучання. Вербальна і невербальна комунікація, супроводжуючи одна одну, перебувають у складній взаємодії. Інтерпретуючи невербальні послання, необхідно враховувати унікальність невербальної мови; неминучість про-тиріч між невербальним виразом і його психологічним змістом; мінли-вість способів невербального вираження; залежність успішності кодува-ння від уміння адресанта адекватно виражати свої переживання, від рівня сформованості у нього навичок кодування невербальних повідомлень. Інтерпретація невербальної поведінки − це творчий процес, який вимагає від його учасників спостережливості, інтересу й уваги до людей, соціального інтелекту, тобто комунікативної компетентності. Від вер-бальних повідомлень невербальні відрізняються більшою багатозна-чністю, ситуативністю, синтетичністю, спонтанністю.
Goal: the work consists in studying graffiti on language functions and features of assimilation of Anglo-American vocabulary in the language of youth, an attempt to classify them and the adequacy of the translation of selected samples of graffiti. Theoretical meaning: the possibility of using the materials of the research and its results in the educational process, further research of the phenomenon of graffiti, practice of translation. Graffiti is a special type of communication, a way of self-expression and self-identification of youth in modern society, which most often acts in terms of social advertising and politics. In order to understand graphite as a means of communication, it is not enough simply to decipher the text and not to first find the media of information encrypted in the picture. Graffiti is a linguistic phenomenon that includes both "form and content" and a certain sign that can carry additional information load. According to their morphological composition graffiti have a variety of designs, that is, they can consist of one, two, three words, or even represent a whole sentence. The most common designs are: noun, verb + preposition + noun, pronoun + verb + noun. The whole phrases or sentences are also a widespread group, since most often graphists are translators of existing ideas, quoting them on walls and in transport. Graffiti is considered as non-verbal graphic tools. These are tools that are part of non-spoken communication and are based on a variety of sign systems. Graphic symbols help to convey information quickly and concisely. They provide clarity and clarity of expression, realizing it with numbers or symbols. Figures are known to cause a clearer reaction to the written and attract attention of the addressee. Attention may be abbreviations, abbreviations, borrowed words from other languages. Separately you can define the assimilation of vulgar vocabulary. Many graffiti indicate that vulgar English words are already becoming almost internationalists in the slang of many European countries. Some of them completely reproduce the spelling of the English language, while others are assimilated in accordance with the sound. Verbal and non-verbal communications, accompanying each other, are in a complex interaction. When interpreting non-verbal messages, one must take into account the uniqueness of the non-verbal language; the inevitability of contradictions between nonverbal expression and its psychological content; variability of methods of nonverbal expression; the dependence of the success of coding on the ability of the addressee to adequately express their experiences, from the level of formation of his skills in coding non-verbal messages. Interpretation of non-verbal behavior is a creative process that requires its participants to be observant, interest and attention to people, social intelligence, that is, communicative competence. From verbal messages, non-verbal ones are more ambiguous, situational, synthetic, and spontaneous.

Мета: виявлення лінгвістичних, лексико-семантичних та граматичних особливостей встановлення контакту в американській корпоративній культурі, вивчення основних засобів вербалізації категорії «ввічливості» в англійській мові. Теоретичне значення: можливість використання матеріалів дослідження і його результатів у навчальному процесі, лекційних курсах з лексикології сучасної англійської мови, лінгвокраїнознавства, загального мовознавства, спецкурсах з теорії мовленнєвої комунікації, мовленнєвого етикету та невербальної комунікації. У роботі розглянуто головні принципи ділового етикетного спілкування, які ґрунтуються на національній специфіці мовленнєвого етикету, а також особливості використання етикетних формул в ситуаціях ділового й офіційного спілкування. Проводиться аналіз особливостей вербальної та невербальної комунікативної поведінки дискурсивної особистості у корпоративному дискурсі. У роботі також надається пояснення особливостей вербалізації категорії «ввічливості», тактик та стратегій домінування у межах корпоративного дискурсу. В якості основних методів дослідження у роботі були використані наступні: функціонально-комунікативний метод, метод дискурсивного аналізу, порівняльний метод та елементи кількісного аналізу, які дозволили провести вичерпне дослідження особливостей використання етикетних формул у межах корпоративного дискурсу на етапі встановлення контакту. У ході дослідження було встановлено, що найбільшу кількість висловів повсякденного вжитку нараховують такі групи, як прохання, знайомства, побажання, вибачення, подяки, відповіді на подяку, запрошення, привітання, згоди. Вислови мовленнєвого етикету повсякденного вжитку, закріплені за певними ситуаціями ввічливих взаємин між комунікантами, у результаті багаторазової повторюваності стали стійкими формулами спілкування, типовими, стійко повторюваними конструкціями, що використовуються практично в усіх ситуаціях спілкування і становлять собою готові формули не лише з точки зору їх морфолого-синтаксичної структури, а й з точки зору їх лексичної наповненості. Без таких стереотипних виразів, механічно відтворюваних у типових мовленнєвих ситуаціях ввічливості, обійтися, неможливо, адже вони виконують роль регулятивних чинників мовленнєвого акту. Сталі етикетні формули спілкування вмотивовані стилістично, функціонально, оскільки забезпечують точність, однозначність і економність процесів спілкування.
Goal: Identification of linguistic, lexico-semantic and grammatical features of contact establishing in American corporate culture, studying the main means of verbalization of the category of «politeness» in English language. Theoretical meaning: the possibility of using the materials of the research and its results in the educational process, lecture courses on lexicology of modern English, linguistics, general linguistics, special courses on the theory of speech communication, speech etiquette and non-verbal communication. The paper considers the main principles of business etiquette communication, which are based on the national specificity of speech etiquette, as well as the peculiarities of the use of etiquette formulas in situations of business and official communication. The analysis of peculiarities of verbal and nonverbal communicative behavior of discursive personality in corporate discourse is carried out. The paper also explains the peculiarities of the verbalization of the category of «politeness», tactics and strategies of domination within corporate discourse. As the main methods in terms of the paper research were used the following: the functional and communicative method, the method of discursive analysis, the comparative method and the elements of quantitative analysis, which allowed to conduct a comprehensive study of the features of etiquette formulas using within the framework of corporate discourse during the contact establishment. In the course of the study, it was found that the largest number of expressions of everyday use include groups such as requests, acquaintances, wishes, apologies, gratitude, responses to gratitude, invitations, greetings, and agreement. Speech etiquette of everyday use, fixed in certain situations of polite relations between communicants, as a result of repeated repetition became stable communication formulas, typical, consistently repeating constructions used in almost all communicative situations and formulate ready-made formulas not only from the point of view of their morphological and syntactic structure, but also from the point of view of their lexical form. A participant of the communicative act cannot avoid such stereotyped expressions, mechanically reproducible in typical linguistic polite situations, because they act as regulatory factors in speech acts. Fixed etiquette communication formulas are motivated stylistically, functionally, because they ensure the accuracy, unambiguity and economy of communication processes.

У роботі розглянуто головні принципи ділового етикетного спілкування, які ґрунтуються на національній специфіці мовленнєвого етикету, а також особливості використання етикетних формул в ситуаціях ділового й офіційного спілкування. Проводиться аналіз особливостей вербальної та невербальної комунікативної поведінки дискурсивної особистості у корпоративному дискурсі. У роботі також надається пояснення особливостей вербалізації категорії «ввічливості», тактик та стратегій домінування у межах корпоративного дискурсу. В якості основних методів дослідження у роботі були використані наступні: функціонально-комунікативний метод, метод дискурсивного аналізу, порівняльний метод та елементи кількісного аналізу, які дозволили провести вичерпне дослідження особливостей використання етикетних формул у межах корпоративного дискурсу на етапі встановлення контакту. У ході дослідження було встановлено, що найбільшу кількість висловів повсякденного вжитку нараховують такі групи, як прохання, знайомства, побажання, вибачення, подяки, відповіді на подяку, запрошення, привітання, згоди. Вислови мовленнєвого етикету повсякденного вжитку, закріплені за певними ситуаціями ввічливих взаємин між комунікантами, у результаті багаторазової повторюваності стали стійкими формулами спілкування, типовими, стійко повторюваними конструкціями, що використовуються практично в усіх ситуаціях спілкування і становлять собою готові формули не лише з точки зору їх морфолого-синтаксичної структури, а й з точки зору їх лексичної наповненості. Без таких стереотипних виразів, механічно відтворюваних у типових мовленнєвих ситуаціях ввічливості, обійтися, неможливо, адже вони виконують роль регулятивних чинників мовленнєвого акту. Сталі етикетні формули спілкування вмотивовані стилістично, функціонально, оскільки забезпечують точність, однозначність і економність процесів спілкування.
The paper considers the main principles of business etiquette communication, which are based on the national specificity of speech etiquette, as well as the peculiarities of the use of etiquette formulas in situations of business and official communication. The analysis of peculiarities of verbal and nonverbal communicative behavior of discursive personality in corporate discourse is carried out. The paper also explains the peculiarities of the verbalization of the category of «politeness», tactics and strategies of domination within corporate discourse. As the main methods in terms of the paper research were used the following: the functional and communicative method, the method of discursive analysis, the comparative method and the elements of quantitative analysis, which allowed to conduct a comprehensive study of the features of etiquette formulas using within the framework of corporate discourse during the contact establishment. In the course of the study, it was found that the largest number of expressions of everyday use include groups such as requests, acquaintances, wishes, apologies, gratitude, responses to gratitude, invitations, greetings, and agreement. Speech etiquette of everyday use, fixed in certain situations of polite relations between communicants, as a result of repeated repetition became stable communication formulas, typical, consistently repeating constructions used in almost all communicative situations and formulate ready-made formulas not only from the point of view of their morphological and syntactic structure, but also from the point of view of their lexical form. A participant of the communicative act cannot avoid such stereotyped expressions, mechanically reproducible in typical linguistic polite situations, because they act as regulatory factors in speech acts. Fixed etiquette communication formulas are motivated stylistically, functionally, because they ensure the accuracy, unambiguity and economy of communication processes.

Вербальна комунікація – це цілеспрямована лінгвопсихоментальна діяльність адресанта й адресата у процесі інформаційного обміну та впливу на співрозмовника за допомогою знаків природної мови. У семіотиці, яка займається вивченням таких знакових систем, виділяють кілька ознак природної людської мови, що відрізняють її від інших знакових систем і, особливо, від систем комунікації у тварин. В людській мові відбувається довільна семантизация (надання сенсу) між явищем, що виступає в якості матеріального знака, і тим явищем, яке ним позначається. Без семантизації немає мови як такої. Таким чином, у людини одним з основних засобів комунікації є мова, мовне спілкування. Людська мова – досить повна і найбільш досконала форма комунікації. Комунікативна взаємодія людей відбувається переважно у вербальній (словесній) формі — в процесі мовного спілкування. Його особливість полягає в тому, що за формою і за змістом воно спрямоване на іншу людину, включене в комунікативний процес, є фактом комунікації. Вербальна комунікація може бути спрямована не лише на окрему людину, а й на певну групу (чи навіть не мати конкретного адресата), але у будь-якому разі вона має діалоговий характер і являє собою постійні комунікативні акти. При комунікації серйозною перешкодою для передачі інформації є бар'єри. Щоб надати мові стійкості, яка виникає під час декодування, необхідно належним чином орієнтуватися в специфіці тих бар'єрів, які обмежують розуміння інформації та виникають або в фізичному оточенні, або в сфері емоцій людини. При цьому виділяють три типи бар'єрів: особистісні, фізичні та семантичні. Семантичні бар'єри виникають там, де комуніканти кожен посвоєму розуміє значення одних і тих самих символів, тобто приписують їм різні значення. Символи, як відомо, багатозначні, і при виборі одного з них може виникнути непорозуміння. Використовувані в комунікаціях обмеження звужують можливість інтерпретації і розуміння повідомлень, і привносять суб'єктивність в тлумачення і оцінку інформації. Особливо складні проблеми виникають при побудові комунікацій між представниками різних культур. У цьому випадку обидві сторони повинні знати не тільки буквальні значення слів використовуваної мови, а й інтерпретувати їх у належному контексті, враховуючи інтонацію, гучність, які супроводжують жести та ін. Практично будь-яка комунікація здійснюється за допомогою символічних позначень, декодування, суб'єктивна інтерпретація яких може привести до виникнення емоційних і інших бар'єрів, блокуючим міжособистісне спілкування. Комунікативні бар'єри можна подолати. Для цього будь-яка інформація має бути дещо надмірною. Останнє означає повне або часткове повторення повідомлення, яке зазвичай слугує лише для перевірки та коригування інформації. Тож важливою рисою вербальної комунікації є те, що за допомогою неї члени громади можуть не лише обмінюватися інформацією за допомогою певних мовних знаків, а й впливати один на одного, формувати думку про себе в оточенні. На основі виступу досвідченого оратора в слухачів формується певне враження про нього як мовну особистість, і як професіонала.
Вербальная коммуникация - это целенаправленная лингвопсихоментальная деятельность адресанта и адресата в процессе информационного обмена и воздействия на собеседника с помощью знаков естественного языка. В семиотике, которая занимается изучением таких знаковых систем, выделяют несколько признаков естественной человеческой речи, отличающие ее от других знаковых систем и, особенно, от систем коммуникации у животных. В человеческом языке происходит произвольная семантизация (предоставление смысла) между явлением, которое выступает в качестве материального знака, и тем явлением, которое им обозначается. Без семантизации нет речи как таковой. Таким образом, у человека одним из основных средств коммуникации является язык, речевое общение. Человеческая речь - достаточно полная и наиболее совершенная форма коммуникации. Коммуникативное взаимодействие людей происходит преимущественно в вербальной (словесной) форме - в процессе речевого общения. Его особенность заключается в том, что по форме и по содержанию оно направлено на другого человека, включено в коммуникативный процесс, является фактом коммуникации. Вербальная коммуникация может быть направлена ​​не только на отдельного человека, но и на определенную группу (или даже не иметь конкретного адресата), но в любом случае она должна иметь диалоговый характер и представляет собой постоянные коммуникативные акты. При коммуникации серьезным препятствием для передачи информации являются барьеры. Чтобы придать языку устойчивость, которая возникает во время декодирования, необходимо должным образом ориентироваться в специфике тех барьеров, которые ограничивают понимание информации и возникают либо в физическом окружении, либо в сфере эмоций человека. При этом выделяют три типа барьеров: личностные, физические и семантические. Семантические барьеры возникают там, где коммуниканты каждый по-своему понимает значение одних и тех же символов, то есть приписывают им разные значения. Символы, как известно, многозначны, и при выборе одного из них могут возникнуть недоразумения. Используемые в коммуникациях ограничения сужают возможность интерпретации и понимания сообщений, и привносят субъективность в толкования и оценку информации. Особенно сложные проблемы возникают при построении коммуникаций между представителями различных культур. В этом случае обе стороны должны знать не только буквальные значения слов используемого языка, но и интерпретировать их в надлежащем контексте, учитывая интонацию, громкость, сопровождающие жесты и др. Практически любая коммуникация осуществляется с помощью символических обозначений, декодирования, субъективная интерпретация которых может привести к возникновению эмоциональных и других барьеров, блокирующим межличностное общение. Коммуникативные барьеры можно преодолеть. Для этого любая информация должна быть чрезмерной. Последнее означает полное или частичное повторение сообщения, которое обычно служит лишь для проверки и корректировки информации. Поэтому важной чертой вербальной коммуникации является то, что с помощью нее члены сообщества могут не только обмениваться информацией с помощью определенных языковых знаков, но и влиять друг на друга, формировать мнение о себе в окружении. На основе выступления опытного оратора у слушателей формируется определенное впечатление о нем как о языковой личности, и как о профессионале.
Verbal communication is a purposeful linguistic-psychomental activity of the addressees in the process of information exchange and influence on the interlocutor with the help of natural language signs. In semiotics, which deals with the study of such sign systems, there are several features of natural human language that distinguish it from other sign systems and, especially, from communication systems of animals. In human language there is an arbitrary semanticization (giving meaning) between the phenomenon that acts as a material sign, and the phenomenon that it denotes. Without semanticization, there is no language as such. Thus, a person's main means of communication is language, namely language communication. Human language is a fairly complete and most perfect form of communication. Communicative interaction of people takes place mainly in verbal form - in the process of language communication. Its peculiarity is that in form and content it is aimed at another person involved in the communicative process, there is the fact of communication. Verbal communication can be aimed not only at an individual, but also at a specific group (or not even have a specific addressee), but in any case it is dialogical in nature and is a constant communicative act.In communication a serious obstacle to transmission of information is a barrier. In order to give the language the stability that arises during decoding, it is necessary to properly focus on the specifics of those barriers that limit the understanding of information and arise either in physical environment, or in the sphere of human emotions. There are three types of barriers: personal, physical and semantic ones. Semantic barriers arise where communicators each understand the meanings of the same symbols, that is, they are assigned different meanings. Signs are known to be ambiguous, and there may be a misunderstanding when choosing one. The restrictions used in communications narrow the ability to interpret and understand messages, and bring subjectivity to the interpretation and evaluation of information. Particularly difficult problems arise in building communications between different cultures. In this case, both parties must know not only the literal meanings of the words of the language used, but also interpret them in the appropriate context, taking into account the intonation, volume that accompany gestures, and so on. Virtually any communication is done through symbols, decoding, the subjective interpretation of which can lead to emotional and other barriers that block interpersonal communication. Communication barriers can be overcome. To do this, any information must be somewhat redundant. The latter means complete or partial repetition of the message, which usually serves only to check and correct the information. Therefore, an important feature of verbal communication is that with its help community members can not only exchange information through certain language signs, but also influence each other, to form an opinion about themselves in the environment. Based on the speech of an experienced speaker, the listeners form a certain impression of him as a linguistic person, and as a professional.

Мета: визначення та обґрунтування вербальних та невербальних засобів вираження емотивності в політичному дискурсі та методи актуалізації їх лінгвальних та ектралінгвальних особливостей. Теоретичне значення: дослідження полягає в тому, що його результати можуть використовуватись у подальшому вивченні реалізації категорії емотивності, її вербального та невербального вираження в політичному дискурсі. У статті розглянуто питання актуалізації емотивності в політичному повідомленні за допомогою кореляції вербальних та невербальних компонентів. Увага фокусується на реалізації емотивного ефекту на всіх мовних рівнях із залученням лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів, що впливають на підвищену емотивність реакції комунікантів. Задля досягнення мети дослідження було проведено детальний аналіз передачі лінгвістичних та екстралінгвістичних засобів емотивності в українських перекладах. У результаті було виявлено особливості передачі емоцій на вербальних та невербальних рівнях, було визначено їх функцій у формуванні емоційного ефекту політичного повідомлення та були визначені шляхи їх відтворення за допомогою корелюючих мов.
Goal: to define the main verbal and non-verbal means of expressing emotionality and ways of actualization their linguistic and extralinguistic features in political texts. Theoretical meaning: the research is that its results can be used in the further study of the realization of the categories of emotiveness, its verbal and nonverbal expression in the political discourse. The article deals with the question of creating the emotiveness in political message with verbal and non-verbal means. It points out the specific features of creative emotive effect by politicians. These features realize the high level of emotiveness in the communicants’ reaction. The paper is aimed at analyzing verbal and non-verbal component of emotiveness according to the translation aspect, ways of rendering emotions by means of different languages. As a result the features of emotions transmission on verbal and non-verbal levels were found, their functions in formation the emotive effect of a political message were determined and the ways of its rendering by means of correlated languages were distinguished.

The article in question deals with communicative silence, its states in paradigm of verbal and nonverbal markers. Graphic signs of silence effects are being analyzed in correlation with lexical nominations. Perspective vistas are mentioned for further investigations.
У статті розглядається питання ідентифікації комунікативного мовчання, його позначення у парадигмі вербальних та невербальних засобів. Фокусується увага на специфіці графічних знаків мовчання та номінаціях силенціального ефекту (СЕ). Порушується питання комплементарного вживання вербальних та невербальних засобів. Намічаються перспективні вектори подальшого дослідження. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/2948

У статті з’ясовано роль мовного маніпулювання в міжособистісній комунікації, виявлено подібність і відмінність між непрямими та маніпулятивними мовленнєвими актами, представлено основні маніпулятивні прийоми вербального впливу. Досліджено маніпулятивний мовний вплив у рекламі як успішний механізм модифікації свідомості потенційного покупця. Визначено статусну оцінку як один із найефективніших засобів прихованого впливу на адресата-споживача.

На основі аналізу визначено особливості класифікацій табу, що дають змогу систематизувати наявні в культурі заборони й виявити їхні етноспецифічні особливості. Виявлено наявні табуйовані елементи в українській культурі, спрямовані на унормування, упорядкування різних сфер людського життя. У досліджені проаналізовано наукові праці та фактичний матеріал, що дає підстави розподілити українські табу на дві групи — заборони, які стосуються вербальної комунікації, та заборони, пов’язані з людською поведінкою загалом.