To see the other types of publications on this topic, follow the link: Вербальна комунікація.
Journal articles on the topic 'Вербальна комунікація'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Вербальна комунікація.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Липчанко-Ковачик, Оксана, Катерина Кончович, and Леся Варга. "ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ КОМУНІКАТИВНОГО ПРОЦЕСУ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 20, no. 2 (November 23, 2021): 109–17. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(20).2021.109-117.
Full textAbstract:
В оглядовій статті обґрунтовано сутність і визначено основні складові комунікативного процесу. Конкретизовано умови спілкування. Розкрито сутність способів поводження з комунікативним партнером, серед яких виокремлюються співробітництво, партнерство, домінування, маніпуляція, конфлікт. Зазвичай комунікація розглядається науковцями як складне явище і важливий чинник впливу на соціальні процеси. Вербальна комунікація відбувається як цілеспрямований процес створення, передавання та інтерпретації повідомлень засобами мови (мовного коду). Саме цей аспект міжособистісної взаємодії втілюється в комунікативний процес, який має складний динамічний характер, є соціолінгвістичним комплексом, безперервною взаємодією учасників комунікації. Акцентовано увагу на доцільності використання інтерактивних технологій у підготовці майбутніх вчителів іноземної мови, як оптимального навчального середовища для опануванням студентами вміннями і навичками організації ефективного комунікативного процесу. В ході наукової розвідки принципами вербальної взаємодії визначено принцип ввічливості, тобто взаємоприхильності комунікантів, та принцип кооперації – взаємного оперування інформацією. Спосіб поводження з комунікативним партнером будується за канонами комунікативної поведінки. Апробувати оптимальні зразки способів поводження з комунікативним партнером у подальшый професійній діяльності майбутні вчителі іноземної мови мають змогу шляхом активної участі в інтерактивних ситуаціях фахового спрямування під час здобуття вищої освіти. Авторами статті узагальнено, що організація комунікативного процесу має складний динамічний характер і визначається безперервною взаємодією учасників комунікації.Ключові слова: майбутні вчителі; професійна діяльність; комунікативний процес; спілкування; комуніканти; інтерактивні технології.
2
ЩЕРБАК, Олена. "ТИПИ ТА ВИДИ КОМУНІКАТИВНОГО ВПЛИВУ В ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ КІНОДИСКУРСІ." Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, no. 47 (January 27, 2022): 260–67. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.35.
Full textAbstract:
Статтю присвячено проблемі розрізнення типів і видів комунікативного впливу з опертям на тексти публіцистичного кінодискурсу. Розглянуто витоки та сучасний стан наукового пояснення комунікативного впливу, окреслено дискусійні положення в його студіюваннях; запропоновано дефінувати його як дію адресанта комунікації, учинену з одночасним використанням інструментів лінгвістичної та низки нелінгвістичних семіотичних систем із метою змінити чи фундаменталізувати наявні локальні та глобальні раціо- й емоціопрограми адресата. З огляду на наявність чималої кількості класифікацій та розбіжностей у них, у встановленні різновидів комунікативного впливу рекомендовано спиратися на принцип біологічної систематики К. Ліннея й розмежовувати типи (переконування, навіювання (сугестія), маніпулювання) та види (пряме переконування, прихована сугестія, вербальне маніпулювання тощо) комунікативного впливу залежно від широти репрезентації механізму його дії. У межах статті деталізовано такі види комунікативного впливу, як вербальне та невербальне переконування, вербальна та невербальна сугестія, вербальне та невербальне маніпулювання. Помічено, що вербальне переконування в текстах публіцистичного кінодискурсу актуалізують за допомогою числівників на позначення дати історичних подій, а також різних онімів, насамперед антропонімів і топонімів. Невербальне переконування характерне для відеофрагментів документальної хроніки, що унаочнюють вербальний ряд. Вербальну сугестію виражають за допомогою різного роду лексем і тропів, співвідносних з інструментами нейролінгвістичних процесів упущення, узагальнення та викривлення. Невербальна сугестія має місце в кадрах, де невербальна поведінка їх учасників семантично збігається з емоційним навантаженням вербального ряду. Для вербальної маніпуляції найчастіше в публіцистичному кінодискурсі використовують оцінні лексеми, а для невербальної – кадри та сцени за участю героїв, невербальна поведінка яких не збігається з вербальними коментарями.
3
O.O., Zabolotska, and Zabolotska O.V. "ДЕМОТИВАТОР ЯК ОСОБЛИВИЙ ТИП КОМУНІКАЦІЇ ІНТЕРНЕТ-ДИСКУРСУ." South archive (philological sciences), no. 83 (November 4, 2020): 108–16. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-83-19.
Full textAbstract:
In the situation of computerization of modern society, the influence of the media on the way of life, the worldview and the consciousness of most people is evident.An attempt to overcome the language barrier of representatives of various linguistic cultures is playing a dominant role of non-verbal information in today’s global communication and the emergence of new visual and verbal forms of the Internet communication.The purpose is to distinguish functional and pragmatic potential of demotivators in the Internet discourse.Methods. In the course of the study, the following methods were used: a descriptive method, the method of semantic analysis, of stylistic analysis, of interpretive and textual analysis.Demotivational posters are a special way of transmitting information, as prepositions are important for the fullest possible understanding of its meaning: the demotivator can contain such semantic components that do not find direct expression, and the reader decodes these meanings on the basis of their own experience, knowledge of typical situations, historical and cultural background and knowledge. The main function of demotivational posters is considered to be a cognitive one, as the information presented in demotivators can form the thinking of youth audience, its evaluative and normative system. Demotivators also realize volutative, axiological, aesthetic, emotional and expressive functions and the function of forming reality.Results. The analysis of demo poster showed that the type of demotivators can determine their pragmatic potential: original, philosophical, social and advertising demotivators promote the main values and realize the volitional intention of the speaker, i.e. suggestive impact on the recipient that helps to create a spiritual guidance and a new type of thinking among young people; humorous and esoteric demotivators depict famous facts from youth’s life in an ironical and sarcastic manner, disclose social reality, have entertaining character, carrying out both emotional, expressive functions and a function of forming virtual reality.Conclusions. Demotivational poster is a special way of transmitting information in the Internet discourse, which defines its moral and value orientations, the attitude towards the surrounding world. Сучасний світ можна назвати цивілізацією гіпертексту, сучасну людину – віртуальною, мережевою людиною, а сучасне суспіль-ство – інформаційним. Стає очевидним, що вербальна комунікація припиняє існувати ізольовано, вона має тенденцію до залучення інших знакових систем, серед яких провідне місце посідає візуальна комунікація, яка унаочнює інформацію, що передається.Актуальність статті зумовлена загальною спрямованістю сучасних філологічних студій на вивчення системи комунікації з урахуванням ефективності мовних засобів та інтегрованості різних семіотичних ресурсів у сучасному комунікативному процесі, де простежується взаємодія вербальної складової частини повідомлення і його паравербальних (нелінгвістичних) компонентів.Мета статті – визначити функційно-прагматичні особливості англомовних демотиваційних постерів мережі Інтернет.Методи. У процесі дослідження було використано такі методи: описовий метод (для дескрипції характерних рис інтернет-дискурсу та візуально-вербальної природи демотиваційного постеру), метод семантичного аналізу (для виявлення семантики лексичних одиниць у контексті), метод стилістичного аналізу (для визначення стилістичних засобів, що увиразнюють демо-тиваційні постери інтернет-дискурсу), метод інтерпретаційно-текстового аналізу (для визначення специфіки використання демотиваторів у процесі інтернет-комунікації).Інтернет, будучи високотехнологічним і водночас високо динамічним комунікативним простором, перебуває в постійному русі, постійній еволюції. Відповідно, з’являються абсолютно нові форми інтернет-комунікації, а старі видозмінюється тим чи іншим чином.Демотиватор (демотиваційний постер) як предмет філологічних досліджень є актуальним, оскільки нині зросла зацікав-леність у проблемі полікодових або креолізованих текстів як особливих форм комунікації (банери, реклама, кліпи, демотива-тори). Сучасну людину весь час оточують різні знакові системи, а невербальні засоби дедалі більше беруть участь у передачі та збереженні інформації.Результати. Аналіз мовного матеріалу показав, що значна кількість демотиваційних постерів має синсематичний тип відношень між вербальною та візуальною його частинами. Іконічний компонент не просто доповнює розуміння вербальної складової частини повідомлення демотиватора, а й впливає на його інтерпретацію й унаочнює основну думку, заохочуючи реципієнта до певних роздумів.Глобалізаційні процеси, які знаходять відображення в демотиваційних постерах через повтор структурно-композиційної будови тексту і стереотипне вживання мовних засобів впливу, забезпечують залучення індивідуального реципієнта до світо-вого суспільства. Це зумовлює постійний потік стандартизованих цінностей із метою формування пересічного погляду на довколишній світ та уніфікованої картини світу.Висновки. Демотиватор постає візуальною рефлексією реального світу, реакцією на впроваджуване позитивне мислення. Комбінація режимів сприйняття образів призводить до появи нових форм цього процесу, нового типу мислення – від вербаль-ного до візуального, образного, спрямованого на викриття традиційних цінностей та авторитетів.
4
Воротняк, Л. І. "СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ ГЕНДЕРНОЇ СПЕЦИФІКИ АНГЛОМОВНОГО МЕРЕЖЕВОГО СПІЛКУВАННЯ." Nova fìlologìâ, no. 82 (August 10, 2021): 26–30. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-4.
Full textAbstract:
У статті виявлено та проаналізовано гендерні особливості англомовної Інтернет-комунікації, стилістичні засоби реалізації гендерної специфіки англомовного спілкуванні у віртуальному просторі. Встановлено, що комунікація у віртуальному просторі має гендерну маркованість, яка виражається в приналежності до категорій фемінності та маскулінності. Особливі риси чоловічої та жіночої Інтернет-комунікації проявляються на лексичному, фонетичному, стилістичному та синтаксичному рівнях. З’ясовано, що в сучасному мовознавстві існують різні підходи до проблеми гендера: підхід домінування, підхід культурних розбіжностей, підхід дефіциту, а також динамічний підхід. Проаналізовано два основні поняття – стать (sex) і гендер (gender), що функціонують у рамках гендерних лінгвістичних досліджень. Встановлено, що у лінгвістиці гендер розглядається як когнітивний феномен, що проявляється як у кліше, так і в особливостях мовленнєвої поведінки комунікантів. Визначено, що користувачі різної статі вибирають різноманітні вербальні та невербальні комунікативні стратегії у своїй комунікативній поведінці. Схарактеризовано популярні жіночі та чоловічі способи увиразнення висловлювання. За результатами дослідження виявлено, що до більш жіночих стилістичних засобів належить гіпербола, експресивно-оцінні слова, евфемізми, ономатопея, еліптичні конструкції, ідіоми. Характерними стилістичними засобами чоловічої вербальної поведінки є прикметники найвищого ступеня порівняння, ідіоми, ненормативна лексика. З’ясовано, що гендерні особливості використання стилістично забарвленої лексики в мережевому спілкуванні відображають більшу чутливість жінок, порівняно з чоловіками, до комунікативних норм суспільства, прагнення жінок створити дружню атмосферу спілкування й бажання чоловіків справити враження на співрозмовника своєю ерудицією.
5
Fodor, K. Yo. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ КОМУНІКАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, no. 6 (November 29, 2019): 280–89. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-280-289.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано сутність і визначено основні складові комунікативного процесу. Конкретизовано умови спілкування. Резюмовано, що в процесі комунікативної взаємодії комуніканти використовують сукупність мовних засобів для організації обміну повідомленнями під час вербальної взаємодії (спілкування, комунікації), що має назву вербальний (мовний) код. Користування мовним кодом вимагає від комунікантів навичок володіння різними видами мовленнєвої діяльності: слухання (аудіювання) і говоріння, які застосовують в усному спілкуванні, та читання і письмо – у писемній комунікації.
Розкрито сутність способів поводження з комунікативним партнером (співробітництво, партнерство, домінування, маніпуляція, конфлікт). Акцентовано увагу на доцільності використання інтерактивних технологій у підготовці майбутніх бакалаврів іноземної мови, як оптимального навчального середовища для опануванням студентами вміннями і навичками організації ефективного комунікативного процесу. Встановлено, що комунікативний акт – це концептуально і структурно організована комунікативна діяльність у межах вербального контакту мовців, в якому предметно-знаковим носієм є дискурс, що опирається на певну ситуацію. Конкретизовано актуальність застосування в процесі фахової підготовки майбутніх філологів інтерактивних педагогічних технологій з використанням змодельованих ситуацій (фрагментів об’єктивно існуючої реальності, частиною якої може бути і вербальна дія), в яких студенти набуватимуть практичного досвіду організації оптимальної комунікативної взаємодії. З’ясовано, що для участі в таких ситуаціях студенти повинні активізувати не тільки мовленнєву, а й мисленнєву діяльність.
Проаналізовано змістове наповнення категорії «дискурс» – вербалізовано ї мовленнєво-мисленнєвої діяльності комунікантів у межах вербального контакту, пов’язаного з пізнанням, осмисленням і презентацією світу мовцем (адресантом) та осмисленням його мовної картини світу слухачем (адресатом).
6
Романюк, Олександра. "СУБ’ЄКТНЕ ПОЗИЦІОНУВАННЯ ДОМІНУВАННЯ-ПІДКОРЕННЯ ПІД ЧАС РОМАНТИЧНОГО ЗНАЙОМСТВА (ҐЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ)." Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія, no. 46 (November 29, 2021): 104–10. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.13.
Full textAbstract:
Суб’єктне позиціонування домінування-підкорення є одним із найбільш фун- даментальних вимірів міжособистісних стосунків романтичної діади. Порівняльний аналіз демонструє нові уявлення щодо вербальних і невербальних засобів комунікації, які сигналізу- ють міжособистісне домінування-підкорення під час романтичного знайомства в рамках американської лінгвокультури, а також яким частинам тіла надають перевагу різностатеві гетеросексуальні незнайомці. Вибірка дослідження становить 40 репрезентативних кодів комунікативної поведінки, до яких увійшли 133 зразки вербальних і 1996 зразків невербальних засобів комунікації, ініційованих американськими жінками, а також 116 зразків вербальних і 1087 зразків невербальних засобів комунікації, ініційованих американськими чоловіками. За результатами дослідження встановлено, що розподіл ролей під час первинної романтичної інтеракції слідує традиційним ґендерним стереотипам, згідно з якими чоловіки обирають «маскулінну» позицію домінування, а жінки – «фемінну» позицію підкорення. Вербальну дис- тинктивність суб’єктного позиціонування домінування-підкорення спостережено в рольовому дейксисі адресанта й адресата. У фемінному романтичному медіадискурсі превалює комуні- кативна установка на адресанта й адресата; у маскулінному романтичному медіадискурсі надано пріоритет комунікативній установці на адресанта. Невербальну дистинктивність суб’єктного позиціонування домінування-підкорення спостережено в превалюванні невер- бального вираження домінування в маскулінному романтичному медіадискурсі; натомість надання преференцій невербальному вираженню підкорення простежено у фемінному роман- тичному дискурсі. Ґендерна паритетність виявляє себе у використанні однакових частин тіла для сигналювання позиції домінування, а дистинктивність частин тіла – для вираження позиції підкорення.
7
Bahan, Myroslava, Maryna Navalna, and Alla Istomina. "Індивідуальні вербальні коди спонтанної емоційної психорегуляції сучасної української молоді." PSYCHOLINGUISTICS 31, no. 2 (March 10, 2022): 6–32. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2022-31-2-6-32.
Full textAbstract:
Мета. Проаналізувати способи вербальної емоційної регуляції сучасної української молоді та окреслити шляхи підвищення її психолінгвогігієни. Для досягнення поставленої мети виконано такі завдання: (1) з’ясовано типові вербальні реакції сучасної української молоді на стресогенні подразники; (2) виявлено особливості молодіжного спонтанного реагування на стрес порівняно з узвичаєними в українській лінгвокультурі формулами психологічного самозахисту.
Методи і методики. Дослідження виконано за допомогою методів аналізу, синтезу, індукції, дедукції, описового, анкетування, комунікативно-прагматичного аналізу, зіставного методу (для порівняння різних вербальних реакцій опитаних, зокрема українськомовних і англійськомовних) та методу кількісних підрахунків (для визначення домінантних форм емоційного реагування молоді). Застосовано комплексну методику: моніторинг наукових джерел, експериментальне моделювання стресових ситуацій, опитування студентів, аналіз їхніх спонтанних реакцій, апробацію різних форм впливу на молодіжні емоційні вербальні реакції, формулювання висновків.
Результати. На основі проведеного анкетування зафіксовано переважно несвідоме ставлення сучасної української молоді до форм емоційного реагування, адже її спонтанне мовлення демонструє широке вживання ненормативних, стилістично знижених одиниць та обмежене – традиційних емоційних вигуків, паремій або іронічних висловів. Установлено вищий вияв емпатії і турботи у психологічній регуляції близьких людей, ніж себе. Рекомендовано культивувати у молодіжному середовищі комунікативні тактики підтримки, надихання, окреслення позитивної перспективи, емоційного співпереживання і пояснювати неефективність тактик знецінення, корегування поведінки адресата через заперечення.
Висновки. Обґрунтовано важливість формування емоційної компетентності сучасної української молоді в закладах вищої освіти, урізноманітнення й осучаснення навчального матеріалу, надання більшої уваги тактикам і стратегіям живого спілкування та аналізу віртуальних форм комунікації. Наголошено на потребі розвивати у студентів осмислене ставлення до власного мовлення та застосовувати активно-креативний підхід до пошуку експресивних і водночас прийнятних кодів емоційного самовираження. Подано практичні рекомендації щодо відучування студентів від вульгарних та ненормативних емоційних реакцій.
8
Бойченко, М. К. "МЕХАНІЗМ СПРИЙНЯТТЯ АУДИТОРІЄЮ ХАРИЗМАТИЧНИХ ОЗНАК ПУБЛІЧНОЇ ОСОБИСТОСТІ." Nova fìlologìâ, no. 84 (December 30, 2021): 20–31. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-3.
Full textAbstract:
Стаття містить обґрунтування вербально-графічної моделі механізму сприйняття аудиторією харизматичних ознак публічної особистості. Для реалізації мети дослідження автором запропоновано узагальнену класифікацію ознак формальних і неформальних особистостей публічних харизматичних лідерів. У процесі теоретичного пошуку було виявлено необхідність формування складу оптимального термінологічного інструментарію, покликаного забезпечити повноту й однозначність наукового опису феномену комунікативної поведінки публічної харизматичної особистості та механізму сприйняття аудиторією харизматичних ознак публічної особистості. У результаті аналізу пропонованих авторами з різних галузей (психології, соціології, лінгвістики) ознак харизматичної комунікації у статті було запропоновано поділ на цільові ознаки та засоби актуалізації цілей спілкування. З метою створення зазначеної вище моделі за результатами теоретичного пошуку у статті було систематизовано особистісні характеристики мовця, представника аудиторії, умови комунікації, що можуть впливати на сприйняття харизматичних ознак. Для уникнення розуміння харизми в широкому сенсі автор роботи надає своє визначення цього явища, що відповідає меті започаткованого міждисциплінарного дослідження. У роботі представлено вербально-графічну модель механізму сприйняття аудиторією харизматичних ознак публічної особистості, що була розроблена на основі піраміди сфер духовного буття індивіда О. Клименюка. Запропонована модель представляє зазначений механізм як взаємодію двох систем, харизматичного мовця і реципієнта, який має певний культурний рівень, у навколишньому середовищі (конкретні умови комунікації). Ця модель обґрунтовує процес вибору оптимальних вербальних і невербальних засобів комунікації для здійснення максимального харизматичного впливу на реципієнта. Вказано на перспективність використання моделі в майбутніх міждисциплінарних дослідженнях здійснення сугестивного впливу лідера-мовця на аудиторію.
9
Грукач, Вікторія, Олеся Ткаченко, and Тетяна Соловйова. "Стимул «Україна» й асоціативно-смислове поле ментальних лексиконів студентів." PSYCHOLINGUISTICS 26, no. 2 (November 12, 2019): 46–69. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2019-26-2-46-69.
Full textAbstract:
Мета дослдіження. Здійснити аспектологічний огляд наукової літератури з увагою до рівня вивченості концепту «Україна», а також опис даних, отриманих у результаті проведення вільного асоціативного експерименту для дослідження індивідуальних моделей ментального лексикону студентів, звернувши увагу на їхні структурні особливості вираження та різновиди семантико-смислових зон, на основі чого висловити пропозиції щодо важливості розвитку рефлексивного асоціативного мислення майбутніх фахівців соціально-комунікативної сфери в системі «людина – людина».
Методи. Використано такі загальнонаукові методи, як: а) аналіз вітчизняних і зарубіжних психолінгвістичних джерел і мотивація теоретичних підходів; б) систематизація даних теоретичного аналізу про рівень розробленості проблеми, що задекларована, та конкретизація базових підходів і принципів; в) узагальнення результатів теоретичного аналізу наукових підходів; г) аналіз експериментальних даних, їх систематизація й опис; ґ) моделювання фактичного матеріалу, що є доказовою базою висновків. Серед часткових методів використано широко вживаний метод вільного асоціативного експерименту, його ланцюжковий різновид, на основі якого визначено індивідуальні ментальні моделі, їх різновиди й семантико-смислові зони.
Результати дослідження засвідчують неповторну специфіку індивідуальних ментальних сфер і реакцій респондентів. Експериментальним матеріалом підтверджується, що індивідуальне мовлення, на основі якого формується й розвивається ментальний лексикон індивіда, є не просто системою формальних знаків для взаємодії й комунікації: воно одночасно представляє вербальний інтелект носія мови, його систему світоглядних цінностей, емоційно-оцінну палітру реагування; є представником його психіки, досвіду, ерудиції, вербальної пам’яті та здатності її відтворювати.
Висновки. Опосередковано через відмінні ВМ та асоціативні ряди робимо узагальнення, що вербально-асоціативне поле пам’яті в учасників сформоване й актуалізоване різною мірою, як і вищі психічні функції, що підтверджує актуальність дослідження вербальної свідомості особистості майбутнього фахівця в процесі професійного становлення.
10
Жуковська, А. В. "ПРАГМАТИЧНІ ФУНКЦІЇ ТАКЕСИЧНИХ НОМІНАЦІЙ В АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ." Nova fìlologìâ, no. 84 (December 30, 2021): 91–98. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-14.
Full textAbstract:
Невербальне спілкування надає можливість людям передавати значний обсяг інформації, що дозволяє розглядати його як невід’ємний і рівноправний поряд із вербальним спілкуванням компонент акту комунікації. Універсальність невербального спілкування, його постійність і наявність у практично будь-якій сфері діяльності роблять його вирішальним як у житті, так і в художній літературі, оскільки автори останньої імітують у своїх творах комунікацію в реальному житті. Кожен вираз обличчя та кожен жест сприяють передачі загального змісту висловлювання, а отже, можна стверджувати, що мова тіла супроводжує кожен мовленнєвий акт, і, якщо навіть людина не говорить, її невербальна поведінка постійно передає інформацію, яка може мати сенс. У сучасних дослідженнях простежується тенденція до розгляду невербальних складників комунікації як функціонально необхідних компонентів художнього твору. Дотик є первинним засобом розуміння світу через фізичний контакт із ним, що забезпечується диференційованим характером тактильної модальності, яку визначаємо як перцептивну систему, опосередковану шкірною та кінестетичною аферентними субсистемами. У ході дослідження виділено шість прагматичних функцій номінацій дотику в комунікативному акті: дейктичну, адаптивну, регулятивну, емотивну, іллокутивну й когнітивну. Дейктична функція такесичних номінацій здійснюється в соціальному, просторовому й особистісному планах дейксису; адаптивна функція номінацій на позначення тактильної поведінки персонажа реалізовується шляхом їх здатності виражати тілесні потреби комуніканта; регулятивна функція виявляється в здатності такесичних номінацій керувати дискурсом на фазах встановлення, підтримки й розмикання комунікативного контакту художніх персонажів; емотивна функція розкривається в їхньому потенціалі передавати гедонічне емоційне забарвлення та інтенсифікувати експліковані вербально емоційні вияви; іллокутивна функція визначається їхньою здатністю реалізовувати прагматичний зміст, передусім директивного й експресивного характерів; когнітивна функція полягає в тому, що номінації стають індикаторами пізнавальної та інтелектуальної діяльності художнього персонажа.
11
Kremen, Vasyl, and Volodymyr Ilyin. "Психолінгвістичні особливості дискурсу візуальної епістемології: від logos’у до visio." PSYCHOLINGUISTICS 28, no. 1 (November 8, 2020): 168–86. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2020-28-1-168-186.
Full textAbstract:
Вступ. Стаття присвячена психолінгвістичному аналізу візуальних досліджень у дискурсах сучасної епістемології, які відкривають нові формати взаємодії «слова» і «бачення», визначають співвідношення між мовою та свідомістю, вербальним і візуальним у пізнанні та мисленні.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні використання методів психолінгвістики в концептуалізації візуальних студій як нового формату сучасних епістемологічних дискурсів, що засновані на герменевтиці, когнітивістиці, психології сприйняття та її модифікаціях.
Методи дослідження. Міждисциплінарний підхід, методи сучасної епістемології та візуалістики, герменевтичні, феноменологічні, когнітивні практики, дані експериментальних досліджень.
Результати. Теоретичний аналіз підтвердив важливість герменевтичної інтерпретації текстів, де людина через психологічне споглядання та дологічний, дорефлексивний, допонятійний досвід відкриває нові горизонти знання про світ і себе. Мова як «дім буття» є психолінгвістичною сферою, що зумовлює перехід від загальних структур свідомості до її психосемантичного зв’язку з сутнісним змістом знання. Сфера бачення (vision) як дискурс сучасної епістемології, в умовах соціальної, лінгвістичної, медіа-візуальної активності розширює психологічне, когнітивне, інтелектуальне, вербальне сприйняття світу та його розуміння. Візуальне сприйняття в ролі перцептивної діяльності в епістемології нероздільно пов’язане з культурою мовлення, практикою логічної аргументації, що дає змогу здійснювати психолінгвістичну оцінку наукового, філософського, культурного знання. Отримані в результаті сприйняття образи утворюють нову реальність, яка презентує себе в інтенціях візуальної культури.
Висновки. Візуальні студії у формах візуальної культури, візуального сприйняття, візуального мислення постають новими аспектами сучасної епістемології, відкривають перспективи вербальної комунікації в процесах когнітивно-інтелектуальної діяльності, активізуючи психолінгвістичну сферу наукового аналізу.
12
Малімон, Леся, and Яна Барило. "ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ КІНОДИСКУРСУ ТВОРІВ КВЕНТІНА ТАРАНТІНО (НА МАТЕРІАЛІ ФІЛЬМУ “БЕЗСЛАВНІ ВИРОДКИ”)." Актуальні питання іноземної філології, no. 12 (June 22, 2021): 132–41. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-12-20.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу особливостей кінодискурсу творів режисера Квентіна Тарантіно на матеріалі фільму “Безславні виродки”. Поняття “кінодискурс” розглядається як комплексне, що включає в себе велику кількість аспектів та складових, а саме вербальних, невербальних та екстралінгвальних. У статті досліджено специфічні риси кінодискурсу цього фільму як окремо взяті, так і ті, що формують неповторний режисерський стиль та повторюються в багатьох фільмах Тарантіно. На думку авторів, аналіз кінодискурсу та сам факт виділення його серед інших видів дискурсу є ключовим для розуміння багатьох факторів комунікації, оскільки кіно як мистецтво є засобом відтворення реальності та соціального пізнання. Останні ж, зі свого боку, піддаються впливу кінодискурсу. У статті доведено, що головними та яскраво вираженими рисами кінодискурсу цього фільму є інтертекстуальність, цілісність, широке використання підтексту та створення ефекту саспенсу, при чому більшість із цих ознак є взаємопов’язаними та виступають як результат впливу окремих мовних явищ. Ці характерні риси виступають як засоби передачі інформації (вербальної, невербальної або ж екстралінгвальної), допомагають правильно інтерпретувати внутрішні почуття мовців у певній ситуації та зрозуміти їхнє бачення цих ситуацій, сприйняття інших мовців чи об’єкта дискусії. Автори наголошують, що всі раніше згадані риси, а саме: використання багатьох мов, перемикання мовних кодів, застовування вербальних маніпуляцій, велика кількість сюжетних ліній, які зрештою мають об’єднатись в одне, формують структуру, стиль та розуміння кінокартини. Кінотекст є важливою складовою в синтетичній структурі кіно, поруч із такими значущими для смислової та естетичної завершеності екстралінгвальними складовими, як візуальний ряд, звукова інформація, візуальні та механічні спеціальні ефекти, комп’ютерна графіка та ін. Стаття звертає увагу на важливість аналізу кінодискурсу у світлі збільшення впливу, і, як наслідок, популярності й релевантності мистецтва кіно, яке на сьогодні є не лише розвагою чи частиною масової культури, але й засобом впливу на комунікацію та соціальне пізнання; а окремі фільми є важливою складовою світового кіноресурсу та кінодискурсу.
13
Матковська, Марія. "НАЦІОНАЛЬНО-СПЕЦИФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ БРИТАНЦІВ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ ДЖОНА ФАУЛЗА)." KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 1, no. 8 (July 13, 2021): 97–102. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.1.14.
Full textAbstract:
Стаття присвячена лінгво-семантичному аналізу моделей комунікативної поведінки британців, що співвідносяться із системою національної культури на матеріалі творів британського письменника Джона Фаулза. Увагу зосереджено на домінантних рисах англомовної комунікації, які відображають особливості сприйняття та інтерпретації вербальних повідомлень британцями. Автор, аналізуючи національно-специфічні особливості комунікативної поведінки британців, виявляє катего- рії англомовної комунікативної свідомості та презентує систему ціннісних орієнтацій британців. Мова й культура є взаємопов’язаними і загальновизнаними поняттями; але як саме моделі комунікативної поведінки співвідно- сяться із системою національної культури являє інтерес як для загальної теорії комунікації, так і для опису і ана- лізу комунікації в межах окремої мовної спільноти. В результаті аналізу висвітлено основні національно-специ- фічні особливості як вербальної, так і невербальної поведінки британців. Виявлено, що дистанційність лежить в основі базових ціннісних орієнтацій британців. Особистий простір є важливим невербальним компонентом британської культури. В процесі спілкування дистанціювання може слугувати могутнім інструментом впливу на оточуючих; це свого роду мистецтво, що дозволяє як у прямому розумінні слова, так і абстрактно регулювати ступінь близькості чи віддаленості співрозмовників. Останнім часом усе складнішою стає ситуація в міжнародних та міжетнічних відносинах, тому постулюється ідея, що знання стратегій, тактик та моделей комунікації дозволяє передбачити більшість конфліктних ситуацій у відносинах як між окремими комунікантами, так і в міжнаціональних відносинах, або деякою мірою просто попередити їх.
14
Лазебна, Н. В. "АНГЛІЙСЬКОМОВНІ ТА СЕМІОТИЧНІ КОНСТИТУЕНТИ МОВИ ПРОГРАМУВАННЯ PYTHON." Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", no. 1 (September 17, 2021): 111–17. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-15.
Full textAbstract:
Розвиток обчислювальної техніки супроводжується створенням нових і вдосконаленням наявних способів і засобів спілкування «людина – машина», а саме мов програмування (МП). Під мовами програмування розуміють правила подання даних і запису алгоритмів їх оброблення, які автоматично виконуються «машиною». У більш абстрактному вигляді мови програмування є засобом створення програмних моделей об’єктів і явищ зовнішнього світу. Мова програмування є кодом, який потребує інтенсивного осмислення та формалізації. Розуміння такої мови передбачає знання та переосмислення вже наявної інформації в тій чи іншій галузі. Здебільшого, будучи прописаними кодами за допомогою засобів англійської мови, інтерфейси мов програмування дозволяють проєктувати програмні продукти для всього світу. Саме мова програмування та спеціальні коди потребують удосконалення з погляду лінгвістики. Однак вербальне оформлення кодів відбувається за допомогою засобів англійської мови, але їхній лінгвальний базис зазвичай залишається поза увагою. Управління програмами також потребує простішого інтерфейсу. Лінгвістам варто звернути увагу на вербалізацію коду програми засобами англійської мови, її опису для скорішого інтегрування у глобальний дигітальний соціопростір. Мова програмування є кодом, який потребує інтенсивного осмислення та формалізації з погляду інформатики та лінгвістики. Спираючись на знання про інтелектуальні фонди, методи, культуру й універсальність англійської мови, на якій будується мова програмування, інтерфейси комп’ютерних програм дозволяють проєктувати програмні продукти для всього світу. Мова програмування як інтегративний елемент лінгвосеміотичного базису англійськомовного дигітального дискурсу потребує динамічного та мультимодального аналізу. Концептосфера й система знаків англійськомовного дигітального дискурсу (АДД) актуалізує смисловий зміст, закладений у комунікації «людина – машина» у вербальній і невербальній формах. Дотепер створені десятки різних мов програмування, від найпримітивніших до близьких до природної мови людини. Мови програмування є інструментом програміста для створення програм, однак людині зручніше описувати модельований об’єкт у термінах предметної області засобами природної англійської мови, виводити вербальний код мови програмування на перше місце.
15
Кондратенко, Н. В. "Вербальні аспекти агональності як параметра політичної комунікації." Мова, no. 21 (2014): 40–43.
Find full text
16
Якимчук, М. Ю., and А. С. Багатко. "Роль невербальної комунікації у професійній діяльності адвоката." Прикарпатський юридичний вісник, no. 5(34) (February 23, 2021): 31–35. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i5(34).641.
Full textAbstract:
У статті розкрито теоретичні підходи до особливостей становлення невербальної комунікації у професійній діяльності адвоката. Проаналізувавши педагогічні та юридичні наукові праці, ми уточнили дефініцію поняття «невербальна комунікація адвоката» не тільки як уміння інтерпретувати жести та міміку партнера адвокатом і контролювати свою поведінку, а і як психічну сутність поняття особистої території людини, її зони; національні особливості поведінки партнерів, їхнє взаємне розташування під час бесіди; вміння дешифрувати значення використанням допоміжних предметів. Зокрема з'ясували, що важливими складниками комунікації адвоката є жести, за якими можна судити про психологічний стан співрозмовника. Констатовано, що інколи жестикуляція діє на підсвідомому рівні, що й допомагає адвокату під час ведення допиту. Проаналізувавши наукову педагогічну, філологічну, юридичну літературу, ми можемо констатувати, що жести умовно поділяються на такі групи: автоматичні, презентаційні та інтонаційні. У процесі дослідження нами з'ясовано, що використовувати автоматичні та презентаційні жести адвокату під час виступу потрібно обережно, адже вони можуть відвертати увагу присутніх від основної думки. У статті виокремлено невербальні засоби комунікації, зокрема мімічні, за якими можна відстежити поведінку адвоката під час виступу в судовому засіданні, а саме: протест, здивування, стурбованість, страх, гнів тощо. На нашу думку, вдалий виступ адвоката під час судового засідання залежить не тільки від високого рівня вербальної комунікації, але й від умінь правильно застосовувати невербальну. Зокрема, зазначено рекомендації для адвокатів, як правильно слухати співрозмовника, а саме: варто бути завжди уважними, прислухатися до співрозмовника, дивитися на співрозмовника, зберігати візуальний контакт, дотримуватися зручної дистанції спілкування.
17
Форманова, С. В. "Мовленнєвий конфлікт у сфері вербальної комунікації." Функциональная лингвистика, no. 4 (2012): 266–68.
Find full text
18
Вовченко, А. М. "Ієрархія елементів вербальної та візуальної комунікації." Мовні і концептуальні картини світу, [Вип. 3] (2000): 76–81.
Find full text
19
Лесик, Ірина. "ПРІЗВИСЬКА ЯК ВЕРБАЛЬНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ІМІДЖУ ПОЛІТИКА." Актуальні питання іноземної філології, no. 13 (June 22, 2021): 90–95. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-15.
Full textAbstract:
У статті з’ясовано роль прізвиськ у формуванні іміджу політика. Значну увагу зосереджено на виявленні особливостей функціонування прізвиськ у політичній комунікації. Матеріалом дослідження слугували прізвиська американського політичного діяча Джо Байдена, вилучені з американських онлайн-медіа, політичних форумів та блогів. Проаналізовано мотиваційні ознаки, які становлять основу прізвиськ Джо Байдена. Із-поміж аналізованих мовних одиниць високою продуктивністю характеризуються неофіційні іменування політика, мотивувальною базою яких є властивості індивіда, наприклад, розумові та комунікативні здібності, риси характеру, темперамент й особливості поведінки. Вагоме місце посідають прізвиська, які вказують на соціальний статус, політичні погляди та переконання. Порівняно невелику групу становлять неофіційні антропоніми, що умотивовані звичками та вподобаннями. Виявлено, що мовна креативність у царині політичних прізвиськ реалізується за допомогою використання іронії, мовної гри та прецедентних феноменів. Установлено специфіку дискурсивної реалізації прізвиськ як вербальних складників іміджу політика. Доведено, що прізвиська слугують не лише ідентифікації та характеризації особи, а, передаючи інформацію про ставлення комуніканта до об’єкта йменування, підсвідомо діють на створення бажаного іміджу, слугують потужною ідеологічною зброєю.
20
Моісєєва, Ф. А. "Інтегрувальна роль вербальної комунікації : соціально-філософський аспект." Наука. Релігія. Суспільство, no. 2 (2009): 238–46.
Find full text
21
Рудько, Л. П. "Прагматичний аспект звертання як одиниця вербальної комунікації." Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 31 (2010): 229–33.
Find full text
22
Семеніст, І. В., and Р. К. Махачашвілі. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ОСВІТНЬОЇ КОМУНІКАЦІЇ В ЦИФРОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ (НА МАТЕРІАЛІ ГЛОБАЛІЗОВАНИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ТА СХІДНИХ МОВ)." Nova fìlologìâ, no. 83 (November 10, 2021): 235–43. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-34.
Full textAbstract:
Основна увага в роботі зосереджена на дослідженні теоретико-методологічних принципів вивчення інноваційної освітньої комунікації в цифровому середовищі (інноваційна освітня комунікація в цифровому просторі у розумінні трансформаційних інноваційних шарів та комунікативного застосування, опосередкованого сучасними європейськими та східними мовами глобального спілкування – англійська, іспанська, французька, китайська, японська, відповідно). Проблема теоретичного та методологічного обґрунтування наскрізних принципів, напрямів, механізмів та результатів якісного моделювання макро- та мікроструктур вербальних засобів та засобів процесування у сфері цифрового освітнього спілкування, як консолідованого мовного та технологічного об’єкта, досліджується ґрунтовно. Мозаїчний, імітаційний, багатовимірний та рамковий підходи до розуміння складних динамічних лінгвістичних явищ та сутностей, пріоритетні для цього методологічного контексту, дозволили нам виявити онтологічну природу навчальних комунікаційних одиниць глобалізованих мов у сфері інноваційного освітнього спілкування. Тезаурус ІКТ, електронного навчання, гібридного навчання, цифрових компетенцій, що сприяє інноваційному освітньому спілкуванню, побудований для визначення та категоризації ключових компонентів інноваційної кібертермінології, які своєю чергою сприяють побудові та функціонуванню середовища електронного навчання. Запропоновано моделювання макро-, мікро- та надструктур інноваційної освітньої комунікації та їх цифрову обробку на основі трьох основних принципів: 1) Інтернет-освітня антропосфера (антропне середовище у Всесвітній павутині); 2) зовнішньо-мережева антропосфера освіти (компоненти електронної реальності, функціонують поза сферою Всесвітньої павутини); 3) техногенна освітня антропосфера (переорієнтовані компоненти антропогенного середовища із заміщеним онтологічним параметром на однорідний антропний). Динамічна взаємодія структурних рівнів змістовного рівня ІКТ у шарах інноваційної освітньої комунікації характеризується антропогенними та когнітивними параметрами змістовної площини, опосередкованими суб’єктивним та колективним когнітивним досвідом стейкхолдерів цифрової освіти, втіленого в рамках цифрової трансформації інноваційних комунікативних освітніх сценаріїв.
23
УДОВІЧЕНКО, Г. М., and Г. А. САМОЙЛЕНКО. "ДЕЯКІ МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙ В СУЧАСНОМУ ІНТЕРНЕТ-СПІЛКУВАННІ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», no. 3 (February 16, 2022): 153–59. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2021.3.22.
Full textAbstract:
У статті зазначено, що емоційна сфера людини надзвичайно різноманітна і складна. Емоції відіграють важливу роль у житті людини і тісно взаємоповʼязані із процесами мовлення, комунікації. На мовному рівні емоції трансформуються в емотивність, тобто вербальну / невербальну реакцію людини на подразник. Демонстрація власних емоцій є природньою потребою сучасної людини у процесі комунікації. Для сучасного комуніканта, зокрема користувача соціальних мереж, притаманні різні форми і засоби вираження емоцій: фонетичні, графічні, лексичні, синтаксичні та інші засоби. Автори відзначають, що переважає графічний засіб, спрямований на зорове сприйняття інформації. Основними методами дослідження є теоретичний аналіз і синтез (узагальнення теоретичних відомостей про категорію емотивності, визначальні характеристики інтернет-спілкування), описовий метод (опис особливостей використання лексичних засобів для вираження емоцій), системний аналіз (добір фактичного матеріалу, його систематизація). Доведено, що особливостями віртуального спілкування є: діалогічність, емоційність, особливий авторський характер, співвідношення категорій читач-автор або промовець-слухач, зняття обмежень у часі та просторі, статус учасників зазвичай є рівним, формування загальної картини світу, необмежений вибір мовних засобів. Бажання пережити ті чи інші емоції пояснюється прагненням до емоційного наповнення тексту. Тим більше, що Інтернет цьому сприяє, адже важливою рисою Інтернет-спілкування є поєднання різноманітних стильових елементів, використання розмовних слів та зворотів, елементів мовної гри, використання фразеологізмів тощо. Емотивність є лінгвістичною характеристикою тексту, що здатна викликати емоційний ефект. Вона є результатом передачі емоцій людини за допомогою мовних засобів. Відповідно, будь-які вербальні засоби вираження передають або нейтральні емоції, або ж позитивно чи негативно забарвлені. У результаті дослідження зʼясовано, що у ситуаціях, коли у великому потоці інформації відправнику повідомлення доводиться привернути увагу одержувача, він максимально використовує вплив графічних засобів, доповнюючи ними символічну інформацію.
24
Осіпова, Тетяна Федорівна. "Гендерний аспект комунікативної поведінки людини: параметри вербальної і невербальної комунікації." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 7, no. 1 (October 12, 2012): 109–20. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v7i1.699.
Full textAbstract:
У статті висвітлено фізіологічні й соціокультурні передумови гендерної комунікації, що реалізується вербальними й невербальними засобами, формуючи гендерні стереотипи комунікативної поведінки, знання яких є важливим чинником ефективної комунікації.
25
Маслов, В. С. "Майстерність вербальної комунікації як актуальне завдання вищої освіти." Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Вип. № 25 (2010): 301–5.
Find full text
26
Маслов, В. С. "Майстерність вербальної комунікації як актуальне завдання вищої освіти." Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Вип. № 25 (2010): 301–5.
Find full text
27
Кошелюк, О. "Вербальне та маргінальне: патологія комунікації в романі Ю. Іздрика "Воццек"." Волинь філологічна: текст і контекст, Вип. 14 (2012): 84–94.
Find full text
28
Kobiuk, S. V. "Verbal-visual communication in the culture of post-Soviet society." Science and Education a New Dimension VIII(232), no. 40 (June 25, 2020): 23–27. http://dx.doi.org/10.31174/send-hs2020-232viii40-05.
Full text
29
Білоконенко, Людмила. "ПОЛІКОДОВІ ТЕКСТИ З КОНЦЕПТОМ «КОРОНАВІРУС»." Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія, no. 46 (November 29, 2021): 9–16. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.1.
Full textAbstract:
У статті досліджено полікодові тексти постерів із концептом «коронаві- рус». Акцентовано на тому, що реальність епідемії COVID-19 стала причиною появи значного масиву новацій в українській мові. Поширення вірусу потребувало логічної комунікації задля впливу на емоційний, поведінковий і психологічний стан людей, надання їм відомостей про клі- ніку, діагностику, лікування, профілактику хвороби та культуру соціальних контактів. Досяг- нення цієї мети вможливили інформаційні постери. Полікодові тексти постерів є одним з успішних засобів сучасної комунікації, що забезпечує прагматичний вплив на громадян. Акту- альність статті визначає перспектива різноаспектного розгляду концепту «коронавірус», зокрема й семіотичних маркерів полікодових текстів постерів про COVID-19. Мета – дослі- дити полікодові тексти постерів із концептом «коронавірус», схарактеризувати взаємодію вербальних і візуальних компонентів. Визначено, що текст постеру є письмовим, статичним, експліцитно вираженим (із вер- бальними та візуальними знаками) утворенням. За ступенем гетерогенності розпізнано дві групи. Є умовна нульова гетерогенність (словесний компонент супроводжений формальним іконічним зображенням). Ненульова гетерогенність має два таких підвиди, як достатня гете- рогенність (вербальний компонент і зображення узгоджені за змістом і обсягом) та надмірна гетерогенність (багатослівний мовний компонент перевершує зображальний). Пояснено, що кожна група полікодових текстів зумовлює осмислення гетерогенності крізь призму мовних репрезентантів, які реалізовані на певних рівнях мови. Зроблено висновок, що концепт «коро- навірус» у досліджених текстах актуалізовано концептами «життя», «здоров’я», «безпека», до яких у структурах із ненульовою гетерогенністю долучені концепти «медицина», «хво- роба», «людина», «вік». Перспективи дослідження – поглиблений аналіз знаків різних рівнів мови в полікодових текстах із концептом «коронавірус».
30
Уділова, Т. М. "До питання про соціальну варіативність вербальної комунікації у Франції." Вісник Черкаського університету. Серія "Філологічні науки", Вип. 25 (2001): 49–54.
Find full text
31
Арешенкова, Олександра Юріївна. "Оцінювання адресата-споживача як вербальний засіб маніпулювання в рекламній комунікації." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 15 (December 20, 2016): 105–13. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v15i0.170.
Full textAbstract:
У статті з’ясовано роль мовного маніпулювання в міжособистісній комунікації, виявлено подібність і відмінність між непрямими та маніпулятивними мовленнєвими актами, представлено основні маніпулятивні прийоми вербального впливу. Досліджено маніпулятивний мовний вплив у рекламі як успішний механізм модифікації свідомості потенційного покупця. Визначено статусну оцінку як один із найефективніших засобів прихованого впливу на адресата-споживача.
32
ДУБЦОВА, Ольга. "ПЕРЦЕПТИВНІ ПРИЧИНИ КОМУНІКАТИВНИХ НЕВДАЧ." Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, no. 47 (January 27, 2022): 67–74. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.9.
Full textAbstract:
У статі виявлено й описано комунікативні невдачі, спричинені перцептивними чинниками в межах інтерсуб’єктивної парадигми. Комунікативну невдачу розглянуто як нездатність суб’єктів інтеракції вивести інференцію або виведення хибної інференції в межах інтерсуб’єктного акту. Інтерсуб’єктний акт тлумачено як взаємодію, у межах якої вербальні/невербальні комунікативні дії комунікантів розглянуто як перцептивні стимули, що запускають паралельні свідомі/несвідомі інференційні процеси, які включають когніцію, волевиявлення й афект в ініціацію мотивованої комунікативної соціальної дії. Інференційний аналіз, застосований у дослідженні, надає інструментарій для відтворення інференційних процесів комунікантів та уможливлює врахування когнітивних, перцептивних, афективних і волевиявних аспектів взаємодії, що зумовлюють їхні цілеспрямовані мотивовані вербальні/невербальні комунікативні дії. Випадки комунікативних невдач, підданих інференційному аналізу, відібрані з американського кінодискурсу, представленого жанром ситуаційної комедії, який моделює живе спілкування. Ми доводимо, що комунікативні невдачі, спричинені перцептивними чинниками, можуть бути внутрішніми (психологічними та психофізіологічними) або зовнішніми (технічними) стосовно комунікантів. Психологічні причини комунікативних невдач пов’язані з фокусуванням уваги адресата на сутностях, які перебувають поза ситуацією комунікації, що заважає йому/їй брати активну участь у спілкуванні. Психофізіологічні причини комунікативних невдач є наслідком аномального психічного й/або фізичного стану адресанта або адресата, який унеможливлює їхню повноцінну участь у процесі комунікації. Технічні причини комунікативних невдач виникають через перешкоди в сенсорних каналах сприйняття інформації в процесі комунікативної взаємодії.
33
Фурман, О. М. "ТРАКТУВАННЯ МУЛЬТИМОДАЛЬНОСТІ В СУЧАСНИХ ЛІНГВІСТИЧНИХ СТУДІЯХ." Nova fìlologìâ, no. 82 (August 11, 2021): 315–20. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-50.
Full textAbstract:
Статтю присвячено вивченню феномену мультимодальності у сучасних вітчизняних та зарубіжних студіях. Акцентовано увагу на мультимодальному характері сучасної текстової комунікації. Здійснено огляд наукових робіт, присвячених лінгвістичному явищу мультимодальності. У процесі роботи досліджено витоки мультимодальності та окреслено новітні підходи до дослідження цього явища у сучасному комунікативному просторі. Висвітлено теоретичне підґрунтя мультимодальної лінгвістики. Систематизовано, порівняно та уточнено окремі трактування мультимодальності. Здійснено комплексний аналіз вищезазначеного лінгвістичного поняття. Мультимодальність розглянуто як процес і як результат взаємодії множинності семіотичних ресурсів (вербальних, невербальних та паравербальних), що залучаються до процесу комунікації. Виявлено велике різноманіття термінів на позначення текстів із негомогенними складниками, поліфонічність номінацій яких зумовлена широким спектром характерних особливостей таких текстів. Зосереджено увагу на диференціації термінів «полікодовість» та «креолізованість». Пояснено доцільність послуговування терміном «мультимодальність» на позначення текстів із гетерогенними складниками. У сучасній лінгвістиці мультимодальні тексти аналізують з урахуванням кількісної репрезентації вербальних та невербальних складників та ступеня їх кореляції. Досліджено, що трактування мультимодальності у сучасних лінгвістичних студіях є нечітким. Виявлено функціонування значної кількості наукових осередків у різних країнах світу, що вивчають мультимодальність комунікативної взаємодії. Наведено приклади онлайн- платформ, форумів, проектів тощо, основним напрямом досліджень яких є мультимодальна інтеракція спілкування. Окреслено основні напрями сучасних мультимодальних студій. Обґрунтовано перспективність полівекторних досліджень мультимодальної текстової комунікації та визначено перспективи подальших розвідок.
34
ПОЗДНЯКОВА, Валентина. "ФОРМУВАННЯ В МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МОРСЬКОЇ ГАЛУЗІ УМІНЬ ПОДОЛАННЯ БАР’ЄРІВ ІНШОМОВНОГО СПІЛКУВАННЯ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 2020): 401–7. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-401-407.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі бар’єрів у спілкуванні іноземною (англійською) мовою курсантами вищого навчального закладу морського профілю. Авторка зазначає, що єдиної класифікації бар’єрів не існує як такої, оскільки кожен учений, вивчаючи ту або іншу проблему, відзначає в ній наявність бар’єрів. Залежно від ситуації вчені виділяють специфічні бар’єри, які загалом є перешкодою на шляху виконання певної діяльності або дій. Авторка статті визначає бар’єри, які виникають у спілкуванні (зокрема розумінням на слух), а саме: фонетичний, семантичний, стилістичний, соціально-культурний. Однією з основних причин виникнення фонетичного бар’єра є некоректне використання звуків (фонем) у потоці мовлення, яке може призвести до нерозуміння та навіть помилкової інтерпретації інформації з обох сторін. Семантичний бар’єр пов’язаний з тим, що учасники спілкування використовують різні значення слів та ситуативність їх використання. Стилістичний бар’єр розуміння виникає при невідповідності стилю мовця ситуації спілкування, стилю мови, стану слухача. Соціально-культурний бар’єр спілкування пов’язаний з відмінностями соціального, релігійного характеру тощо. Авторка статті надає практичні рекомендації щодо шляхів подолання бар’єрів іншомовного спілкування в майбутніх фахівців морської галузі. Для подолання фонетичного бар’єра необхідне постійне аудіювання – перегляд фільмів, прослуховування аудіокниг. Для подолання семантичного та стилістичного бар’єрів слід вивчити ситуативні варіанти слів, особливо багатозначних, також варто ознайомитися з особливостями вживання слів у різних стилях мовлення. Подолання соціально-культурного бар’єра може відбутися лише за наявності знань не тільки мови, а й культурних особливостей нації, звичаїв та норм у вербальній та невербальній комунікації. Ключові слова: комунікація, подолання бар’єрів, майбутній фахівець морської галузі.
35
Гарасюк, Д. М., Н. А. Савчук, and О. М. Хомік. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ЯК ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА В ІНКЛЮЗИВНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ." Pedagogical Sciences: Theory and Practice, no. 3 (January 10, 2022): 142–48. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2021-3-19.
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні теоретичні засади та компоненти професійно-педагогічної комунікації як виду педагогічної діяльності. Окреслено роль викладача як суб’єкта комунікативного акту в умовах інклюзивного освітнього середовища, оскільки викладач як суб’єкт професійно-педагогічної комунікації повинен відповідати всім вимогам забезпечення та впровадження освітнього процесу. Наведено низку нормативно-правових документів, що регулюють освітні процеси, зокрема в інклюзивному просторі. Також охарактеризовано основні праці вітчизняних теоретиків і науковців із питань педагогічної та психологічної комунікації та основних принципів її проведення. Наведено основну термінологію, охарактеризовано принципи успішної комунікації та її закономірності. Згадано про поняття комунікативної компетентності та його наповненість. Визначено поняття комунікації як процесу обміну інформацією, ідеями, поглядами, емоціями, що відбувається між двома або більше особами, а також спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації. Наведено принципи успішної комунікації з урахуванням ролі викладача як основного суб’єкта комунікативного процесу. Наведено основні суб’єкти професійно-педагогічної комунікації та описано зв’язки між ними. Згадано про специфіку організації спілкування зі студентами з особливими освітніми потребами в умовах дистанційного навчання. Охарактеризовано роль інформаційно-комунікаційних технологій у організації навчання та під час здійснення професійно-педагогічної комунікації. Наведено основні компоненти професійно-педагогічної та психологічної комунікації, а також згадано про функції педагогічної діяльності. Описано дев’ять основних навичок спілкування зі студентами з особливими освітніми потребами, а також обґрунтовано сукупний вплив педагога на результат комунікативного акту та на кінцеве сприйняття іншим комунікантом повноти та чіткості висловлювання. Також згадано про поняття академічної доброчесності та його роль у професійно-педагогічній комунікації. Загалом розглянуто сутність поняття комунікації як особливого виду педагогічної діяльності фахівця, професіонала своєї справи, педагога в умовах інклюзивної освіти.
36
Криворучко, І. Я. "РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК МАЙБУТНІХ КЕРІВНИКІВ ОРГАНІВ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 92, no. 5 (November 29, 2019): 127–34. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-92-5-127-134.
Full textAbstract:
Метою статті є аналіз процесу розвитку комунікативних навичок майбутніх керівників органів охорони державного кордону. У вступі статті розкрито значення комунікації для професійної діяльності офіцерів-прикордонників. Виокремлено не досліджені питання зазначеної проблеми. Подано перелік прізвищ науковців, наукові праці яких є цінними для аналізу проблеми розвитку комунікативних навичок офіцерських кадрів прикордонної служби.
У викладі основного матеріалу здійснено тлумачення змісту комунікативних навичок майбутніх офіцерів-прикордонників. Перераховано види основних навичок комунікації для управлінців-прикордонників: прогнозування протікання процесу комунікації; правильного оцінювання особистості співрозмовника (в першу чергу як партнера); включення у процес взаємодії з людьми з урахування статево-гендерних, статусних, культурних, політико-соціальних та інших особливостей; отримання не лише вербальної, але й соціально-психологічної інформації про особистість; розуміння та інтерпретації отриманої інформації; прогнозування протікання процесу комунікації; визначення емоційного мікроклімату у комунікації; адекватного реагування на нестандартні комунікативні ситуації; вирішення конфліктних етапів комунікації; сприйняття та оцінки отриманої інформації; долання комунікаційних бар’єрів; раціонального завершення комунікативного процесу; проєктування своєї позиції у різних ситуаціях взаємодії; визначення достовірності отриманої інформації тощо.
Розкрито сутність процесу розвитку комунікативних навичок майбутніх керівників органів охорони державного кордону та комплекс педагогічних засобів для його реалізації: інтерактивні методи навчання, тренінг, підвищення педагогічної майстерності представників науково-педагогічного складу.
Ключові слова: майбутні керівники органів охорони державного кордону, розвиток, комунікативні навички, взаємодія, процес, прикордонна служба.
37
ДЕНИЩИЧ, Тетяна. "ЛІНГВОДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ДИДАКТИЧНИХ СТРАТЕГІЙ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ФІЛОЛОГІВ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 29, 2021): 239–47. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-239-247.
Full textAbstract:
У статті розкриваються лінгводидактичні засади вдосконалення діалогічних умінь і навичок студентів-філологів з урахуванням сучасних вимог до формування компетентного фахівця. Проаналізовано й узагальнено сучасні підходи до розуміння сутності дидактичних стратегій діалогічного мовлення майбутніх філологів. Саме стратегічний підхід забезпечує формування комунікативної компетентності студентів, що уможливлює вільно використовувати засоби вербальної комунікації в професійному спілкуванні. Розробка науково обґрунтованої технології роботи над розвитком діалогічного мовлення студентів-філологів потребує окреслення сучасних підходів, принципів навчання, пошуку ефективних методів і прийомів навчання, що й зумовлює необхідність визначення вихідних наукових позицій для вироблення стратегії навчання. Запропоновані в статті теоретичні аспекти (підходи, закономірності, принципи, методи і прийоми навчання) сприятимуть ефективному розвитку професійної комунікації та закладають основу методики навчання фахового діалогічного мовлення майбутніх філологів. Ключові слова: підходи, закономірності, принципи, методи, засоби навчання, дидактичні стратегії, діалогічне мовлення.
38
Вінічук, І. М. "Проблеми формування сучасної вербальної системи соціокультурних комунікацій України в умовах посилення глобалізаційних процесів." Наукові записки Інституту журналістики 48, липень - вересень (2012): 16–22.
Find full text
39
КРИКУН, Віталій. "«ЕМОЦІЙНА МОВА» ЯК ЗАСІБ ЕФЕКТИВНОГО ВПЛИВУ В КОМУНІКАЦІЇ." Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 42 (June 4, 2021): 148–62. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.42.10.
Full textAbstract:
У статті досліджується сутність, основні тлумачення поняття «емоційна мова», його місце в сучасному інформаційному просторі. Зважаючи на важливість емоцій для людини в її життєдіяльності, виникає потреба проаналізува- ти емоції, їхній вплив на ефективність комунікативної діяль- ності людини. Розглядаються підходи до розуміння поняття «емоційна мова» й оцінки доречності її застосування за умов академічно-наукового, соціально-побутового та політичного жанрів комунікацій. Мета. Визначити специфіку, прийнят- ність та ефективність застосування «емоційної мови» у кому- нікативній практиці. Методи. Результати дослідження отри- мані застосуванням таких методів: історіографічного аналізу для систематизації першоджерел та наукової літератури, які присвячені поняттю «емоційної мови», а також методів тео- ретичного узагальнення, порівняльного аналізу, аналізу та син- тезу. Наукова новизна. Автор пропонує під «емоційною мовою» розуміти стиль комунікування, який спрямований на трансля- цію емоційно забарвлених суджень щодо певного фрагмента дійсності. Ефективність емоційної мови під час переконання пояснюється вагомістю впливу емоційного рівня еволюції мозку на свідомість людини. Висновки. Емоційна мова є необхідним елементом для повноцінної життєдіяльності людини, а історія її застосування є багатовіковою. До структури емоційної мови можна віднести як вербальні, так і невербальні засоби. Засто- сування засобів емоційної мови сприяє збільшенню ефективнос- ті процесу переконання, що зумовлює їх активне використан- ня в комунікативній практиці. Деякі емоції складно виразити засобами природної мови. Емоційна мова є лише засобом люди- ни, лише від останньої залежить, для досягнення яких цілей її буде використано. Емоційна мова активно використовується як засіб маніпулювання.
40
Ковальчук, Людмила. "ПОЛІТОПІКАЛЬНІСТЬ ЯК ФАКТОР РЕКОНТЕКСТУАЛІЗАЦІЇ ПРЕДМЕТА ДУМКИ МОВЦЯ." Актуальні питання іноземної філології, no. 13 (June 22, 2021): 51–57. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-9.
Full textAbstract:
У статті досліджено особливості реконтекстуалізації предмета думки мовця, зумовленої політопікальністю комунікації. Комунікативну інтеракцію за наявності перманентного предмета думки мовця визначено як монотопікальну. Керуючись комунікативною ініціативою, мовець детермінує топікальне поле для реалізації таких мовленнєвих ходів комунікативних партнерів. Динамічна природа контекстуальних моделей передбачає постійні модифікації в процесі мовленнєвої взаємодії між комунікантами. Функційну переорієнтацію предмета думки мовця, яку супроводжують якісна та кількісна перебудови в структурі контекстуальних моделей, схарактеризовано як реконтекстуалізацію. Установлено, що флуктуативність предмета думки мовця, тобто співіснування двох або більше предметів думки мовця, засвідчує політопікальність комунікації. Мовленнєві ходи комунікативних партнерів, будучи часто не пов’язаними між собою під час інтродукції нового предмета думки мовця, формують потенційне політопікальне поле комунікативної взаємодії. Розкрито, що динамічна політопікальна інтеракція характеризується трансформацією ініціального предмета думки мовця в потенційні, зміною контекстуальних моделей комунікантів, появою нових перспектив на предмет обговорення, тобто реперспективацією, що часто має непередбачуваний і конфліктний характер. Окреслено чинники, що в сукупності спричиняють політопікальність комунікації: епістемічний фактор (наявність інтелектуальної дистанції), афективний фактор (наявність психологічної дистанції), фактор перерозподілу комунікативних ролей (перехід комунікативної ініціативи від мовця до адресата) та фактор стороннього реципієнта, який змінює свій статус на активного реагента. Звернуто увагу на вербальні й невербальні засоби експлікації політопікальності, що сигналізують про перспективну переорієнтацію предмета думки мовця в ході комунікативної взаємодії, «нашарування» перспектив комунікативних партнерів на предмет їх обговорення та, як наслідок, засвідчують мультиперспективність комунікативного процесу.
41
Івченко, Н. С. "КАРНАВАЛІЗОВАНИЙ АНІМАЦІЙНИЙ ЕКОДИСКУРС: ЕКОЛОГІЯ ЕМОТИВНИХ МОВНИХ ЗАСОБІВ." Nova fìlologìâ, no. 84 (December 30, 2021): 99–105. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-15.
Full textAbstract:
Роботу присвячено вивченню взаємодії двох сучасних сфер наукових інтересів лінгвістики – емотіології та еколінгвістики. На їхньому стику сформувалася нова наукова галузь – емотивна еколінгвістика, яка досліджує мову крізь призму екологічної вмотивованості емоцій, що виражені емотивними засобами мови. Емоції є мотиваційною основою вербальної та невербальної поведінки, отже, безпосередньо визначають вибір засобів мовлення, які зі свого боку сприяють екологічному зростанню або знищенню. Уперше доведено, що до емотивних засобів мови належить не лише лексика, але й граматичні, стилістичні й синтаксичні засоби мови, які своєю виразністю сприяють емотивному забарвленню дискурсу. У дослідженні послідовно розглядаються способи вираження емотивності засобів мови вербальним модусом (номінація (пряма назва емоції), дескрипція (опис емоційного переживання) та експресія (емотивний вираз)), а також категорії емотивної семантики (афективи (емоційні засоби мови), конотативи (засоби, що мають асоціативне емотивне значення) та потенціативи (неемотивні засоби, що набувають емотивного значення в просторі анімації), репрезентовані в карнавалізованому анімаційному екодискурсі “Zootopia”. Під час передачі змісту емотивної семантики у вищезазначеному типі дискурсу не менш важливим є також і невербальний модус: аудіальний, який передає невербальні особливості мовлення, його гучність, тон, інтонації, звуки анімаційного простору, і візуальний – рухи тіла, жести, міміку, особливості побудови кадру, його яскравість, кут огляду, освітленість тощо. Особливо значущим у випадку саме карнавалізованого анімаційного дискурсу є те, яку саме емотивність транслює невербальний модус, іншими словами, чи він збігається, доповнює, регулює, або, навпаки, протистоїть чи замінює емотивне значення вербального модусу. У роботі визначено, що позитивна чи негативна забарвленість емотивів не має потенціалу впливати як на екологічність, так і на неекологічність, отже, емотивні засоби мови екологічні, якщо вони спрямовані на успішність комунікації, викладення проблем сьогодення та заохочують до екологічного зростання, і неекологічні, якщо вони орієнтовані на конфлікт і деструкцію екологічного світу.
42
Zvierieva, Nina. "Сучасні підходи до формування комунікативної культури викладача." Освітній простір України, no. 14 (December 21, 2018): 155–59. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.155-159.
Full textAbstract:
У статті йдеться про комунікативну культуру викладача як складник його фахової компетентності. З’ясовано підходи до визначення поняття “комунікативна культура” та здійснено аналіз її основних показників. Розкрито сучасні підходи до формування цього складного феномена. У процесі дослідження з’ясовано, що комунікативна культура викла-дача розглядається як складне особистісне утворення, синтез узаємопов’язаних якостей особистості (а саме: знань, умінь, навичок, способів організації комунікативної діяль¬ності), необхідних для якісного та ефективного спілкування зі студентами та розробку ефективних навчально-педагогічних ситуацій, створення єдиного якісно нового мовно-освітнього середовища. Педагогічна комунікація синхронно реалізує комунікативну, перцеп-тивну та інтерактивну функції, використовуючи при цьому всю сукупність вербальних, образотворчих, символічних і кінетичних засобів. На сучасному етапі найбільш дієвими підходами до формування комунікативної культури визначено компетентнісний та синергетичний.
43
Матіїшин, А. Я. "ПАРАВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ КОМУНІКАЦІЇ У ВІЗУАЛЬНО-ГРАФІЧНОМУ РОМАНІ ВІЛЛА АЙСНЕРА «НЬЮ-ЙОРК – ВЕЛИКЕ МІСТО»." Nova fìlologìâ, no. 82 (August 10, 2021): 147–52. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-24.
Full textAbstract:
У статті висвітлюється проблема використання паравербальних засобів комунікації в романі відомого американського коміксиста Вілла Айснера «Нью-Йорк – велике місто» у площині методології мультимодальності. Розглянуто поняття невербальних засобів комунікації та визначено шляхи їх проявів у романі Вілла Айснера. Здійснено комплексний аналіз шрифтів, використання кольору, позиції тексту на сторінці. Проаналізовано взаємозв’язок вербального та невербального компонентів у художньому тексті та подано приклади їх вживання. Усі текстові фрагменти супроводжуються ілюстративним матеріалом. Доведено, що використання автором різноманітних шрифтів, збільшеної гарнітури літер вказують на основні елементи мультимодального тексту. Виявлено, що для акцентуалізації сказаного автор капіталізує текст та виділяє його жирним шрифтом. Таке виділення додає більшої експресії та емоційності. Невербальний канал комунікації у візуально-графічному романі відіграє надзвичайно велику роль у сприйнятті та розумінні мультимодального тексту. Також було з’ясовано, що у візуально-графічному романі звуки передаються за допомогою вербальних засобів через фоносемантичний канал невербальної комунікації. Увесь роман написано в єдиному стилі, похилим шрифтом. Текстове повідомлення автор позиціонує на сторінці по-різному – з лівого боку, посередині та з правого боку. Таке розміщення тексту візуалізується і, як наслідок, легше сприймається читачем. Автор наближує читачів до героїв, відкриваючи їхні думки, які на сторінці зображено у спеціальних хмаринках. Вілл Айснер висвітлює людські проблеми та переживання, тим самим демонструє реальне життя містян. Використання такого прийому вкотре доводить, що візуально-графічні романи містять серйозний контент і не створені для розваги. Читач має володіти візуальною грамотністю, щоб правильно сприйняти та інтерпретувати мультимодальний текст. Лише в такому разі можливе продуктивне декодування.
44
ШНАЙДЕР, А. А. "КІНОДИСКУРС: ОСОБЛИВОСТІ ТА ДИФЕРЕНЦІЙНІ ОЗНАКИ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», no. 3 (February 16, 2022): 169–76. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2021.3.24.
Full textAbstract:
У сучасному світі кінематограф є головним провідником нових тенденцій, що робить його унікальним соціально-культурним явищем, яке привертає увагу багатьох науковців, а особливо мовознавців. Широко досліджуються семіотичні, лінгвокультурні та когнітивні особливості кінодискурсу. Кінодискурс має мультимодальну природу, адже поєднує у собі низку вербальних, невербальних та паравербальних аспектів. Хоча основою фільму завжди є сценарій (кінотекст), проте його реалізація уможливлюється лише з допомогою аудіовізуальних складників. Через свою мультикомпонентність поняття кінодискурсу ще не набуло чіткої окресленості у лінгвістичних дослідженнях. У статті проаналізовано основні підходи до визначення поняття кінодискурсу в лінгвістиці, а також окреслено проблему розмежування понять «кінотекст» та «кінодискурс». Проведено короткий огляд останніх досліджень у цій сфері та розглянуто класифікацію типів кінодискурсу з огляду на різні критерії, а саме: форму передачі повідомлення, кількість учасників кінодіалогу, адресата мовлення, відповідність принципу кооперації, а також жанрову спрямованість. Кінодискурс поєднує у собі риси монологічного та діалогічного мовлення, може відображати комунікацію як персональну, так і на рівні різних соціальних груп, представляти ознаки кооперативної і конфронтативної взаємодії. Крім того, важливу роль відіграє і жанрова спрямованість, адже виділяють художній (ігровий) та документальний (неігровий) кінотекст, які своєю чергою значно різняться у своїй стилістиці та використанні вербальних та невербальних засобів. У роботі також виділено характерні риси кінодискурсу. Зокрема, увага фокусується на цілісності та завершеності кінотексту, елементах використання інструментів кіномови (монтаж, музика, шумові ефекти, темп, міміка, жести, мовлення акторів, композиція кадру, колір та графічні ефекти), поєднанні вербальних та невербальних складників, а також взаємодії згаданих чинників.
45
Kotsur, Vitalii, Iryna Vilchynska, and Lesya Kotsur. "Актуалізація суспільно-політичної лексики в побутовому дискурсі суб’єктів комунікації." PSYCHOLINGUISTICS 28, no. 2 (November 8, 2020): 82–98. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2020-28-2-82-98.
Full textAbstract:
Мета статті – представити результати дослідження актуалізації нових суспільно-політичних лексичних одиниць, зокрема оказіоналізмів, та їх впливу на ментально-інтенційну організацію висловлювань суб’єктів комунікації з проекцією на психолінгвістичні особливості вербальної взаємодії на приватно-побутовому рівні, зокрема в соціальних мережах.
Методи та методики. Досягнення мети дослідження реалізувалося за допомогою використання комплексу загальнонаукових та психолінгвістичних методів (спостереження, запис, транскрибування та аналіз діалогів і висловлювань у соціальних мережах, узагальнення отриманих результатів), а також дискурсивного та інтент-аналізу.
Результати дослідження. У процесі інтент-аналізу актуалізації оказіоналізмів у побутовому дискурсі встановлено, що особливістю їх використання є відсутність відкритого наміру спонукати адресата до конкретних дій. Основне завдання співрозмовників – змінити установки опонента за рахунок знецінення, приниження чи висміювання його позиції чи висловлювання. Часто використовуються з метою тролінгу і флейму, розрахованих на емоційну реакцію, розпалювання конфронтації та підключення до дискусії необмеженої кількості співрозмовників.
Автор провокаційного посту, репліки або коментаря в інтернеті не стільки звертається до своїх опонентів, скільки формує інформаційний посил для можливих віртуальних співрозмовників. Відсутність безпосереднього контакту вносить елемент дисоціації, віддалення на таку значну відстань, за якої можна не контролювати емоції, що провокує надмірну інтенсифікацію мовної виразності, зокрема пейоративну конотацію висловлювань. З цією метою часто використовуються оказіоналізми як інгерентно експресивні слова, а також обсценізми тощо, а звичні набувають адгерентної експресивності.
Висновки. Суспільно-політичні оказіоналізми відграють роль спеціальних “мовних засобів”, за допомогою яких відбувається повідомлення та реалізується його прагматичний аспект. Більшість з них виникли і активно циркулюють у соціальних мережах, що має важливе значення у формуванні не тільки сучасної лексики та дискурсивного простору, а й нових психолінгвістичних особливостей комунікування. Тому дослідження новотворів, їх функціонування у побутовому дискурсі розширює уявлення про ментально-когнітивні та інтенційні особливості опосередкованого суспільно-політичним контекстом спілкування в соціальних мережах.
46
Kostevych, Nataliia. "INDISSOLUBILITY VERBAL AND NONVERBAL MEANS OF COMMUNICATION IN JAPANESE CULTURE IN THE CONTEXT OF INTERCULTURAL COMMUNICATION." Naukovì zapiski Nacìonalʹnogo unìversitetu «Ostrozʹka akademìâ». Serìâ «Fìlologìâ» 1, no. 1(69)/1 (March 29, 2018): 216–19. http://dx.doi.org/10.25264/2519-2558-2018-1(69)/1-216-219.
Full text
47
Нестеренко, Людмила. "АКТИВНЕ СЛУХАННЯ ЯК СПОСІБ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КОМУНІКАЦІЇ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ У ЗВО." Ukrainian Educational Journal, no. 4 (December 24, 2021): 206–13. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1317-2021-4-206-213.
Full textAbstract:
У статті активне слухання розглядається як один із ключових інструментів, спрямованих на вдосконалення комунікації у процесі викладання іноземної мови (на прикладі англійської мови) у системі вищої освіти; охарактеризовані основні психологічні особливості здійснення комунікації в процесі викладання іноземної мови за професійним спрямуванням та окреслені основні підходи щодо вдосконалення володіння англійською; проаналізовані різноманітні підходи до класифікації видів активного слухання. До основних видів активного слухання віднесені: емпатійне слухання, критичне слухання, пасивне слухання та активне слухання. На основі теоретичного аналізу видів активного слухання та вимог до викладання іноземної мови за професійним спрямуванням у ЗВО визначені та охарактеризовані основні вимоги до використання активного слухання у процесі викладання іноземної мови. Окреслені переваги дотримання соціально-психологічних (встановлення психологічного контакту; атрактивність; виявлення партнерської позиції; виявлення емпатійності; щирість у спілкуванні) та когнітивно-контекстуальних (поєднання теоретичних та емпіричних матеріалів у момент викладення власної позиції; використання раціональних та емоційних звернень до аудиторії; використання ефекту новизни; дотримання порядку подачі матеріалу; здійснення повторення найбільш важливого матеріалу) вимог у процесі викладання іноземної мови за професійним спрямуванням у ЗВО. Сформульовані практичні рекомендації щодо використання вербальних та невербальних способів активного слухання. Доведено, що активне слухання сприяє забезпеченню позитивної атмосфери на заняттях з іноземної мови, мінімізації ймовірності конфліктних ситуацій та формуванню поваги й довіри між учасниками освітнього процесу.
48
Syladii, Ivan. "РЕСУРСИ І СТИМУЛИ ПЕДАГОГІЧНОГО ДИСКУРСУ В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ." Mountain School of Ukrainian Carpaty, no. 19 (November 27, 2018): 13–17. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2018.19.13-17.
Full textAbstract:
У статті аналізуються ресурси і стимули педагогічного дискурсу в сучасному українському суспільстві, визначається його роль з огляду на виконання системою освіти загального призначення – залучення людини до досягнень культури, системи знань, процесу формування компетенцій. За визначенням автора, освіта – це насамперед процес поширення наукових знань серед тих, хто навчається, освоєння ними системи наукових понять і духовних цінностей, яка відтворює картину природи, суспільства та мислення. Всі вони далекі від однозначності, а тому потребують інтерпретації, дискурсу.
Головним ресурсом педагогічного дискурсу є інноваційна педагогічна діяльність як особливий вид творчої діяльності, яка спрямована на оновлення системи освіти. У межах педагогічного дискурсу водночас функціонують науковий та освітній дискурс, тому потужним ресурсом дискурсу педагогічного має стати дискурс науковий. Отже, у царині освітянської комунікації педагогічний дискурс є інтегрованим утворенням, яке поєднує в собі складові наукового та освітнього дискурсу.
Характерна риса сучасного етапу розвитку педагогічного дискурсу – пошук нового міжпредметного полікультурного діалогу. Педагогічний дискурс є там, де відбувається інтеракція між учителем і учнем і де здійснюється пізнання. Дискурс – це типова соціальна подія, що полягає у взаємодії учасників комунікації за допомогою вербальних текстів та інших знакових комплексів у певній ситуації і в певних соціокультурних умовах спілкування. Ресурсним ядром та основоположною сутнісною характеристикою педагогічного дискурсу є інтелектуальна взаємодія базової пари учасників комунікації – викладача і учня, кожен з яких здійснює свою інтелектуальну діяльність. Взаємодія – це вид безпосередніх чи опосередкованих, зовнішніх або внутрішніх відносин, зв'язків. Інтелектуальна взаємодія викладача й учня в педагогічному дискурсі передбачає взаємний розумовий вплив суб'єктів освітнього процесу один на одного в їх спільній діяльності і міжособистісних відносинах, що призводить до зміни інтелектуального стану одного або обох суб'єктів.
Педагогічний дискурс у структурі інноваційних процесів у системі освіти є водночас і одиницею навчання, і комунікативною моделлю мовної діяльності учасників ситуації навчання. Ця діяльність одержує мовне втілення як система думок, цінностей, інтересів. Дискурс можна вважати довершеною формою комунікації. Отже, усі наявні в суспільстві ресурси і стимули функціонування педагогічного дискурсу мають сприяти розгортанню взаємодії його основних суб’єктів.
49
N.I., Yelnikova. "TROLLING IN UKRAINIAN-LANGUAGE MEDIA: LINGUISTIC ASPECT." South archive (philological sciences), no. 87 (September 29, 2021): 16–20. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-87-2.
Full textAbstract:
Goal. The aim of the study is a comprehensive analysis of a special type of speech behavior-trolling. The article characterizes the phenomenon of trolling as a kind of deviant communication. It is noted that trolling occurs as a reaction to changes in the functioning of media platforms. There are differences between trolling and flame, flood, spam, holivar, hating, cyberbullying. The linguistic means of trolling expression in the Ukrainian-language media space are analyzed.Methods. To determine and describe the lexical-semantic structure of the studied trolling comments, the structural-contextual method was used; interpretive analysis made it possible to explain the meaning of the selected messages; contextual analysis helped to identify associative semantic features of textual comments; with the help of introspection it was possible to trace individual thoughts that arise during one’s own activity and are realized in the analysis of trolling comments.Results. The result of the investigation was the definition of trolling as an integral part of virtual communication, which is identified by a combination of specific methods, tactics and strategies of the communicator’s behavior. It is established that the behavior of trolls can be manifested in two forms – “thick” (“malicious”) and “thin” trolling. Phenomena that are often identified with trolling are characterized, although they have significant differences: flame, flood, spam, holivar, hating, cyberbullying. Linguistic analysis of trolling in Ukrainian-language media through language means on phonetic, lexical-semantic, grammatical, syntactic levels is carried out.Conclusions. During the study, it was found that one of the methods of detecting trolls in the Ukrainian-language media space is to establish emotional markers that are polarly opposite to most verbal units. Means of expressing the strategy of trolls can be traced at all language levels: at the lexical level it is possible to use pejorative vocabulary, in particular swear words, individual word formation, zoometaphors used with negative meaning. Graphic means of expression of trolling language are realized by reduplication of letters and punctuation marks.Key words: Internet, Internet communication, deviant communication, trolling, Internet troll. Мета. Метою дослідження є аналіз особливого типу мовленнєвої поведінки – тролінгу – на різних мовних рівнях (лексико-семантичному, графічному, граматичному). У статті охарактеризовано явище тролінгу як різновид девіантної комунікації. Зазначено, що тролінг виникає як реакція на зміни функціонування медіаплатформ. Зауважено відмінності між тролінгом і флеймом, флудом, спамом, холіваром, хейтингом, кібербулінгом. Проаналізовано мовні засоби вираження тролінгу в україн-ськомовному медіапросторі.Методи. Під час реалізації мети дослідження ми звернулися до описового методу, який передбачає сукупність процедур інвентаризації, класифікації та інтерпретації досліджуваних мовних явищ у синхронії. Для визначення лексико-семантичної структури досліджуваних тролінг-коментарів використовувався структурно-контекстуальний метод; інтерпретаційний аналіз дав змогу розтлумачити сенс відібраних повідомлень; контекстуальний аналіз допоміг виділити асоціативно пов’язані смислові ознаки текстових коментарів; за допомогою інтроспекції можна було простежити окремі думки, що виникають під час власної активності та реалізуються в аналізові тролінг-коментарів.Результати. Результатом розвідки стало визначення тролінгу невід’ємною складовою частиною віртуальної комунікації, що ідентифікується поєднанням специфічних методів, тактик і стратегій поведінки комунікатора. Установлено, що поведінка тролів може виявлятися у двох формах – «товстому» («злісному») і «тонкому» тролінгу. Охарактеризовано явища, що часто ототожнюють із тролінгом, хоча вони мають суттєві відмінності: флейм, флуд, спам, холівар, хейтинг, кібербулінг. Проведено лінгвістичний аналіз тролінгу в українськомовних медіа через мовні засоби на фонетичному, лексико-семантичному, граматичному, синтаксичному рівнях. Висновки. Під час дослідження було встановлено, що одним із методів виявлення тролів в українськомовному медіапросторі є встановлення емотивних маркерів, що полярно протилежні щодо більшості вербальних одиниць. Засоби вираження стратегії тролів простежуються на всіх мовних рівнях: на лексичному рівні можливе застосування пейоративної лексики, зокрема лайки, індивідуальної словотворчості, зоометафор, ужитих із негативним значенням. Графічні засоби вираження тролінгової мови реалізуються редуплікацією літер і пунктуаційних знаків.Ключові слова: Інтернет, інтернет-комунікація, девіантна комунікація, тролінг, інтернет-троль.
50
Телеки, М. М. "НОМЕНКЛАТУРНІ НАЙМЕНУВАННЯ МІКРООРГАНІЗМІВ ЯК РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ." Nova fìlologìâ, no. 82 (August 11, 2021): 286–91. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-46.
Full textAbstract:
Публікація актуалізує питання відображення термінологічної інформації у номенклатурних найменуваннях мікроорганізмів, обробки даних для їх використання у професійно-науковій комунікації. Поглиблено відомі підходи щодо розуміння термінологічної інформації як понятійної (семантичної), що має мовну природу. Номінативні одиниці розглянуто як засіб відображення термінологічної інформації у двох рівнях: шляхом передання інформації через систему мовних знаків загальновживаної лексики і від номінативної одиниці до відображення позамовної дійсності (накопичення, збереження і передання знань та відомостей про реальний об’єкт). Засвідчено, що загальновживане слово (унаслідок перенесення основного значення) передає інформацію двічі: перший раз – загальномовну, другий – у процесі термінологізації фокусує у терміні відомості про позначений предмет через декодування дефініції. Так, термінологічна інформація стає засобом зберігання знань і репрезентації накопичених даних, отриманих у процесі науково-дослідної практики з проблем лікування інфекційних захворювань, відображає еволюцію процесу пізнання закономірностей реальної дійсності. У латинських номенклатурних найменуваннях мікроорганізмів вербальна кодифікація інформації базується на використанні загальномовної лексики, запозиченої з давньогрецької та латинської мов. Охарактеризовано поняттєві значення «інформація», «репрезентація інформації», «мікроорганізм», «інфекція», «збудник інфекції»; «інфекційна хвороба». Збагачено науковий обіг новим ілюстративним матеріалом. Висвітлено призначення номенклатурних найменувань мікроорганізмів. Констатовано, що термінологічна інформація репрезентує у стислій формі конденсовані відомості про мікроорганізми, є термінологічною «продукцією», ефективним ресурсом інформаційного забезпечення системи наукової і практичної діяльності. Обробка даних, сконцентрованих у номенклатурних найменуваннях мікроорганізмів, широко використовується у сфері лікувального мистецтва.