Journal articles on the topic 'Види стратегій підприємств'

На ефективність господарської діяльності підприємств аграрного сектору впливає те, наскільки економічно обґрунтовано вони розробляють власну систему стратегій, які є найбільш конкурентоспроможними та актуальними в умовах ринкового середовища. Упровадження стратегій дасть змогу підприємству зайняти стійке положення на ринку та сприятиме конкурентоспроможному розвитку всього агропромислового комплексу держави. У статті представлено теоретичні підходи вітчизняних та зарубіжних науковців щодо визначення поняття «стратегія», наведено класифікацію стратегій аграрних підприємств, розглянуто та систематизовано види стратегій. Представлено підходи до формування та впровадження корпоративних, конкурентних, функціональних та операційних стратегій, наведено їх класифікацію. Виявлено значну кількість стратегічних альтернатив, які потребують адаптації до умов розвитку конкретного аграрного підприємства.

У статті досліджено теоретико-методичні аспекти формування інноваційних стратегій промислових підприємств у сучасних умовах. Узагальнено підходи до визначення сутності інноваційної стратегії. Систематизовано та адаптовано види інноваційних стратегій підприємств. Визначено етапи формування інноваційної стратегії (формування цілей і завдань, аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища; аналіз інноваційного потенціалу; формування інноваційної стратегії; довгострокове інноваційне прогнозування; визначення необхідного обсягу ресурсів; вибір інноваційної стратегії, доцільної до впровадження; контроль; визначення впливу інноваційної стратегії на економічний розвиток підприємства), які забезпечать ефективне функціонування підприємств та сприятимуть економічному зростанню.

Актуальність теми дослідження. В умовах швидких змін на ринку готельних послуг формування адаптивної продуктової стратегії та вибір відповідних інструментів її реалізації є необхідною передумовою виживання та забезпечення довгострокової конкурентоспроможності підприємства готельної індустрії. Постановка проблеми. Дослідження теоретичних підходів до формування та реалізації продуктової стратегії підприємства готельного бізнесу в умовах ринкових змін має теоретичне та прикладне значення. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Досліджено наукові підходи до проблем адаптивності стратегічного правління підприємствами готельного бізнесу та процесів формування продуктових стратегій. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. В науковій літературі недостатньо дослідженими залишаються питання розробки та адаптації продуктових стратегій готелю в умовах ринкових змін. Постановка завдання. Завдання полягає у визначенні сутності та підходів до формування продуктової стратегії готельного підприємства в умовах ринкових змін. Виклад основного матеріалу. Досліджено підходи до визначення продуктової стратегії, уточнено сутність поняття продуктова стратегія підприємства готельного бізнесу, систематизовано види продуктової стратегії готельних підприємств, обґрунтовано методичні підходи до процесу її формування та інструментів забезпечення адаптивності в сучасних умовах. Висновки. Проведені дослідження дозволяють зробити висновки щодо напрямків удосконалення процесу формування продуктової стратегії готельного підприємства, який запропоновано здійснювати у три етапи (вибір стратегічної зони господарювання, визначення типу продуктової стратегії та розстановка акцентів), кожний з яких дозволяє окреслити основні напрямки забезпечення конкурентних переваг із врахуванням змін у ринковому середовищі.

Стаття присвячена формуванню етапів стратегії диверсифікації з метою підвищення ефективності діяльності підприємства. Розглянуто сутність та основні характеристики диверсифікації. Виокремлено основні чинники та принципи впровадження стратегії диверсифікації на підприємстві. Розглянуто особливості підходів до застосування диверсифікації. Досліджено види диверсифікації та їх основні характеристики. Застосування методу диверсифікації суб’єктами господарювання різних сфер діяльності та форм власності є ефективним шляхом, адже він дозволяє розширити спеціалізацію та види діяльності, поглибити вертикальну інтеграцію, відновити міжгалузеві зв'язки на підприємстві, стати поштовхом до виникнення нових раціональних ініціатив та рішень. Важливість диверсифікованого розвитку підприємств зумовлена вичерпністю внутрішніх джерел зростання ефективності виробництва в основних сферах бізнесу або навпаки збільшенням власного капіталу. Тому, диверсифікацію слід розглядати не тільки як засіб запобігання кризовому становищу підприємства, а й як стратегію його подальшого процвітаючого розвитку. Підприємства, які обирають стратегію диверсифікації, намагаються виробляти більше модифікацій продукції, щоб досягти якомога вищого ефекту масштабу. Стратегія реалізується за допомогою стратегії зростання (розширення товарного асортименту) і стратегії розширення ринку (освоєння нових ринків) або на основі комбінування елементів їх обох. Стратегія диверсифікації сприяє унезалежненню підприємства від одного стратегічного господарського підрозділу. З метою вибору найбільш оптимального виду стратегії розглянуті види диверсифікації та їх основні характеристики. В процесі вибору оптимального виду стратегії слід враховувати вплив факторів на діяльність підприємства. Фактори впливу, в свою чергу, слід розглядати і досліджувати з двох точок зору: зовнішнього середовища, тобто з боку макро- і мікрооточення, у якому діє підприємство; внутрішнього середовища самого підприємства, що складається з ряду ланок і сфер діяльності (ресурсів). Отже, аналізуючи існуючі види диверсифікації підприємство обирає найбільш оптимальний з найбільшою для себе вигодою і найменшим ризиком, тобто вибрати оптимальний варіант вкладення капіталу із максимально можливим прибутком і забезпеченням фінансової стійкості підприємства.

Торгівля розвивається швидкими темпами як у світі, так і в Україні, що пов`язано не тільки з інвестиціями, але й з інноваціями. Тому вивчення та узагальнення досвіду їх застосування є актуальним. У статті розглянуто теоретичні положення та практичний інструментарій залучення інновацій на торговельних підприємствах. Розглянуто види інновацій та відповідні їм стратегії. В статті також досліджено особливості інноваційної діяльності торгівельних підприємств. Удосконалено класифікацію базових інноваційних стратегій, які формуються залежно від положення організації на ринку та значущості інноваційного потенціалу.

В статті розглянуто питання низької ефективності функціонування вітчизняних підприємств та обґрунтовано необхідність її підвищення. Виявлено неадекватність організаційних структур вітчизняних підприємств процесам, що відбуваються в реальній економіці, та негативний вплив цього на ефективність їх діяльності. Описано основні проблеми у формуванні організаційних структур вітчизняних підприємств та негативні наслідки до яких це призводить. Обґрунтовано необхідність оптимізації організаційних структур вітчизняних підприємств як передумови підвищення ефективності їх функціонування на ринку. Розкрито, що необхідність в оптимізації організаційної структури підприємства виникає у випадку суттєвих змінах ситуації на ринку, при зміні цілей і коригуванні стратегій підприємства, при досягненні підприємством певних етапів розвитку, коли існуюча структура стримує зростання. Визначено основні сучасні тенденції в розвитку організаційних структур підприємств. Наведено основні критерії за якими варто проводити оптимізацію організаційної структури підприємства. Розглянуто особливості вибору організаційної структури підприємства залежно від його виду. Описано основні етапи та принципи процесу оптимізації організаційної структури підприємства. Розглянуто основні підходи до оптимізації організаційної структури підприємства: функціональний підхід, організаційний підхід, процесний підхід, проектний підхід, бенчмаркінг. Проаналізовано практичну доцільність використання розглянутих підходів до оптимізації організаційної структури на вітчизняних підприємствах. Запропоновано використання програмного забезпечення для формування та оптимізації організаційних структур вітчизняних підприємств: ARISToolset, BonitaSoft, BPMN 2.0 CamundaModeler, Business Architect for ER/Studio, Erwin Business Process, Draw.io, FoxManager, IBM Rational System Architect.

В статті обґрунтовано особливість роботи організацій автоперевізників та необхідність їх розвитку з активним використанням інновацій. Необхідність постійного і цілеспрямованого інноваційного розвитку організацій автоперевізників визначає їх успішну присутність на ринку, ефективну експлуатацію та отримання прибутку. Боротьба за транспортні ринки, високий попит споживачів на послуги автомобільних перевезень, статус інших транспортних компаній, які пропонують подібні послуги, необхідність оновлення та модернізації рухомого складу, виробничої та технічної бази вимагають від організацій автомобільних перевізників постійного розвитку та вдосконалення. Виходячи зі світового досвіду, можна стверджувати, що підприємства можуть активно розвиватися, раціонально використовувати всі види ресурсів базуючи свою діяльність на інноваціях. Для ефективного впровадження інноваційної діяльності, а також зменшення ризиків, які з нею пов’язані, пропонується використати інструменти та методологію стратегій розвитку та проектів їх реалізації. Розроблені актуальні стратегії інноваційного розвитку для конкретної організації автоперевізника. Практичну реалізацію інноваційних проектів та стратегій пропонується здійснити за допомогою динамічного моделювання, що дасть можливість визначити оптимальну стратегію розвитку підприємства на довгостроковий період за критерієм максимуму очікуваного доходу. За допомогою програмного забезпечення встановлено основні показники ефективності кожної стратегії. Для кожної стратегії розроблений проект її реалізації. Для опису та аналізу інноваційних проектів на передінвестиційному етапі використовувалось спеціалізоване програмне забезпечення для фінансового аналізу проектів, яке дозволило виконати оцінки основних показників проекту в цілому та обґрунтовувати ефективність інвестицій. Для вибору оптимального проекту використовувався метод динамічного програмування, який дозволяє визначити оптимальну стратегію розвитку підприємства на довгострокову перспективу (в нашому завданні протягом 5 років) за критерієм максимального очікуваного доходу. Методологічною основою моделі є теорія стохастичних процесів прийняття рішень та динамічного програмування. Ключові слова: інноваційний розвиток, організація автоперевізника, стратегія, проект, динамічне програмування.

У дослідженні розкрито актуальність проблеми формування теоретико-методичних засад та розробки методико-прикладних аспектів бізнес-моделювання розвитку підприємства. Узагальнено теоретико-концепційні засади та стратегічні аспекти бізнес-моделювання розвитку підприємств. Розроблено алгоритм формування оптимальної структури капіталу стратегічного розвитку підприємства. Встановлено технологічний процес формування бізнес-моделі стратегічного розвитку досліджуваного підприємства та розроблено алгоритм формування і реалізації стратегії розвитку виробничо-господарської діяльності суб’єкта бізнесу. Розроблено альтернативну схему портфельного аналізу системи бізнесів підприємства. Обґрунтовано, що аналізованому підприємству необхідно змінити стратегічне положення Бізнес-одиниці 1 – найбільш популярні види будівельних матеріалів (попит на які є сталим протягом багатьох років та які продаються у найбільших обсягах), а зокрема переміститися у сегмент, для якого характерний широкий портфель товарів та широке географічне покриття. Щодо Бізнес-одиниці 2 – будівельно-ремонтні та послуги з проектування, попит на які збільшується – підприємству необхідно переміститися у сегмент, для якого характерний спеціалізований портфель послуг та вузьке географічне покриття.

Основним напрямом стратегічного розвитку туристичних підприємств є орієнтація на планування діяльності з урахуванням змін, що відбуваються на ринку туристичних послуг та в соціально-економічному середовищі в цілому. Саме таке планування надає змогу туристичним підприємствам поєднати загальну стратегію розвитку з наявністю реальних і потенційних можливостей для її реалізації, ураховуючи загрози, які можуть виникнути на ринку. Для розробки та здійснення стратегії велике значення має аналіз ринкових чинників, які через свою постійну й високу мінливість можуть безпосередньо вплинути на успіх або крах підприємства. Потрібно переглянути наукові та практичні підходи до планування в умовах ринкової економіки. Не можна відкидати планування як ідеологічний підхід минулого та ототожнювати планування з насаджуванням нашій державі, під виглядом планування, неефективного шляху розвитку. Моделі прогнозування розвитку туристичного ринку дозволяють визначити нову структуру туристичного ринку залежно від еластичності реакції туристів та ієрархії їхніх потреб в контексті кон’юнктурних чинників. Реалізація таких моделей може забезпечити розвиток туристичної сфери через встановлення й підтримання рівноваги між збереженням природних та історико-культурних ресурсів, створення сприятливих умов для формування якісного туристичного продукту. В сучасних умовах господарювання всі учасники ринкових відносин самостійно здійснюють планування своєї діяльності на основі ринкового попиту, раціонального використання наявних ресурсів, прагнення отримати максимальну величину прибутку. При цьому в практичній діяльності підприємство використовує різні види планів. В умовах скрутного матеріального становища планування є важливим чинником економії ресурсів та дає змогу ефективно використовувати інвестиційні надходження. Більшість націлених на успіх менеджерів присвячують себе концепції внутрішньофірмового планування. Вони намагаються зробити все можливе, плануючи життєвий шлях підприємства

Метою статті є розробка класифікації інновацій підприємств, які функціонують в умовах міжнародних економічних відносин. В процесі дослідження використовувалися такі методи: табличний (для наочного представлення результатів дослідження); аналітичний і структурно-логічний (при розробці класифікації інновацій). Отримано такі результати: запропоновано класифікацію інновацій, яка включає узагальнені основні ознаки та види інновацій; визначено сутність кожної з інновацій та притаманні їй власні якісні характеристики. Наукова новизна дослідження полягає у використанні комплексного підходу до обґрунтування ключових ознак та видів інновацій підприємств. Отримані результати можуть бути використані в процесі формування інноваційної стратегії підприємства в умовах міжнародних економічних відносин.

Вступ. Реалізація інноваційної реструктуризації підприємств дозволить досягти позитивних результатів у фінансово-економічному становищі, зростанні питомої ваги наукомісткої конкурентоспроможної інноваційної продукції та інтелектуальних послуг промисловості, що має посилити конкурентоспроможність продукції. Розробка нових механізмів інноваційної реструктуризації підприємств набуває особливої актуальності.Проблематика. Практично не дослідженими залишаються питання визначення та встановлення ролі, складу та основних критеріїв об’єктивної комплексної оцінки реструктуризаційного потенціалу для обґрунтування доцільності проведення інноваційної реструктуризації на підприємстві.Мета. Розробити методичний підхід до оцінки реструктуризаційного потенціалу підприємства, використання якого дозволить комплексно узагальнити отримані результати та прийняти оптимальні управлінські рішення.Матеріали й методи. Застосовано методичний підхід для розрахунку інтегрального показника за допомогою індексного та експертного методів оцінки та інтерпретації його величини лінгвістичними характеристиками шкали рівнів реструктуризаційного потенціалу.Результати. Удосконалено науково-методичний інструментарій оцінки реструктуризаційного потенціалу промислового підприємства, який ґрунтується на обчисленні системи локальних показників, сформованої з урахуванням функціональних складових реструктуризаційного потенціалу. Впровадження системи спостереження за локальними, комплексними показниками і загальним рівнем реструктуризаційного потенціалу дозволило розробити єдинийдля кожної групи підприємств алгоритм вибору відповідного виду реструктуризації та обрати відповідну стратегію розвитку.Висновки. Сформовано систему індикаторів і здійснено моделювання розроблених інтегральних показників реструктуризаційного потенціалу підприємства. Запропоновано методичний підхід щодо вибору стратегії розвитку підприємства для впровадження інноваційної реструктуризації залежно від рівня реструктуризаційного потенціалу.

Охарактеризовано концептуальні засади забезпечення кадрової безпеки підприємств. Окреслено і виокремлено значення, суть та функції основних термінінів та понять, що використовуються для характеристики кадрового потенціалу підприємств. «Робоча сила», «людські ресурси», «людські фактори», «людський капітал», «людський потенціал», «трудовий потенціал», «кадровий потенціал», «кадри», «персонал» − терміни, що мають різний зміст і суттєве навантаження, але є взаємопов’язаними, взаємодоповнюючими та із різних сторін характеризують їх носія – людину. Узагальнено доробку вітчизняних та закордонних науковців, і визначено перелік суттєвих відмінностей щодо поняття людських ресурсів від усіх інших (матеріальних, фінансових, інформаційних та ін.). Послідовна характеристика термінів (людський потенціал, кадровий потенціал, індивідуальний потенціал) дозволила висловити міркування щодо існування ієрархічного взаємозв’язку між ними, який представлено у графічному виді. Визначено, що поняття «кадри» та «персонал» теоретично тотожні, відрізняються історією використання та інтенсивністю наукових досліджень, і для потреб кадрової безпеки можуть застосовуватись одночасно. Обґрунтовано, що формуючи кадровий потенціал підприємства, основне це визначити головну мету, яку ставить перед собою підприємство, та обрати стратегію її досягнення. Показано, що структура кадрового потенціалу з позиції формування його безпеки має відповідний вигляд. Підкреслено, що особливу увагу при формуванні кадрового потенціалу підприємств слід приділити потенційним претендентам на робочі місця. Створення переліку осіб–претендентів на робочі місця дозволяє значно підвищити ефективність процесу формування кадрового потенціалу через зменшення витрат на підготовку кадрів, втрат від зниження професійно–кваліфікаційного рівня та нейтралізації частини відповідних зовнішніх і внутрішніх загроз. Наголошено, що формування кадрового потенціалу – це важлива функція роботи будь–якого підприємства, яка в сучасних умовах господарювання у найбільшій мірі впливає як на ефективність його діяльності, так і забезпечує саме існування. У відповідності до цього, особливо важливим є розроблення концепції управління персоналом, яка б включала планомірне та обґрунтоване формування кадрового потенціалу із врахуванням пріоритетних завдань кадрової безпеки підприємства.

У статті досліджено іноземний та вітчизняний досвід використання екоупакування виробниками хліба. Визначено функції, які виконує упаковка для хліба та борошняних виробів, її вплив на збереження властивостей цих виробів. Розглянуто актуальні проблеми розвитку екологічної упаковки хліба та борошняних виробів, її важливість у сучасному світі, вимоги до упакування таких виробів. Акценто- вано увагу на важливості служб маркетингу та логістики підприємства у прийнятті рішення щодо екоупакування товару. Наведено різноманітні види екоупакування, зокрема: біорозкладних, полімерних та паперових пакетів, упаковки з природних матеріалів, активної упаковки. Виявлено та зображено вплив екоупаковки на екологістичну стратегію підприємства. Наголошено на важливості та цінності упаковки для кінцевого споживача, що, своєю чергою, принесе підприємству додану вартість та зміни на всьому логістичному ланцюгу.

У статті дано характеристику формальних та неформальних інформаційних систем. Зазначено, що у практиці розроблення інформаційних систем застосовуються такі види стратегій: підхід від організаційної структури; підхід із відкладеною інтеграцією; підхід, що базується на зборі даних; підхід, заснований на використанні баз даних; підхід «зверху вниз»; загальносистемний підхід та підхід, керований подіями. Розкрито сутність та зміст підходів до розроблення й упровадження інформаційних систем управління підприємством, проведено їх порівняльну характеристику. Дано характеристику структурних та об’єктно-орієнтованих методів розроблення інформаційних систем підприємства. Зроблено акцент на тому, що основними перевагами використання інформаційних технологій в управлінні підприємством є: зниження витрат, оптимізація обліку та контролю, забезпечення прозорості інформації для інвесторів. можливість збільшення частки ринку тощо.

Статтю присвячено обґрунтуванню теоретичних положень та поданню практичних рекоменда-цій щодо визначення впливу комплексу маркетингу та окремих його елементів на вдосконалення діяльності під-приємства в умовах посилення конкуренції для отримання ним конкурентних переваг на ринку. Актуальність дос-ліджуваної теми пов’язана з тим, що в умовах сьогодення можливості маркетингової діяльності суб’єктів еко-номіки суттєво залежать від їхнього вміння якісно формувати маркетинг-мікс і підбирати окремі його складові для забезпечення швидкого реагування на конкурентне середовище. На основі узагальнення наукових публікацій і з врахуванням прикладних умов реалізації стратегічних підходів підприємств на засадах конкуренції виявлено, що вона є потужним інструментом формування цивілізованих ринків і змушує підприємців розширювати власне ви-робництво, покращувати якість продукції, знижувати собівартість товарів, орієнтуватися на соціально-економічні запити сучасного споживача. Зазначено, що саме комплекс маркетингу розглядають як основу органі-зації управління підприємством і прийняття зважених рішень з орієнтиром на врахування ринкового попиту і стану конкурентної боротьби. Доведено, що для забезпечення цілісного характеру маркетингового впливу на ринкове становище фірми потрібно розглядати предмет конкуренції з позицій товару (послуги) і з погляду спо-живача, чим обумовлений вибір різних методів конкурентної боротьби для привернення потенційної клієнтури. Обґрунтовано, що зважені рішення про структуру та наповнення маркетингового комплексу базуються на кра-щому розумінні потреб цільового споживача і тих критеріїв, якими він керується, приймаючи рішення про вибір однієї з конкуруючих пропозицій. Серед критеріїв вибору товару клієнти аналізують економічні та психологічні параметри, які напряму пов’язані з формуванням конкурентного маркетинг-міксу. Вказано на необхідність роз-робки товарної політики фірми з орієнтацією на набір товарів і послуг, які пропонуються цільовому ринку; їхню якість, кількість і відповідність потребам споживачів; додаткову користь, яку вони пропонують клієнту на противагу товарам-конкурентам; частоту оновлення номенклатури, упаковку і бренд продукції загалом. Запро-поновано враховувати рівні “товарної цибулини” при виборі маркетингової стратегії продукту для узгодження стратегічних рішень і тактичних дій щодо визнання товару цільовим ринком і забезпеченні його конкуренто-спроможності. Процес визначення ціни на товар як елементу маркетингу необхідно узгоджувати зі стратегіч-ними цілями діяльності підприємства, попитом на його продукцію, ціновою політикою основних конкурентів, рівнем доходів населення й іншими важливими чинниками оточуючого середовища. Особлива увага приділяється типу конкурентного ринку, що визначає специфіку цінової поведінки на ньому і стає основою розробки комплексу маркетингу. На цій основі рекомендовано формувати маркетингову політику ціноутворення та використовува-ти ціновий фактор як ефективний засіб конкурентної боротьби. Показано вагомість місця як складової комплек-су маркетингу, що забезпечує систему збуту товарів і гарантує доступність продукції для потенційних спожи-вачів. Запропоновано створення такого виду корисності для цільової клієнтури, як зручність місця купівлі това-ру, що забезпечить реалізація маркетингової стратегії розподілу та збуту на більш високому рівні в порівнянні з фірмами конкурентів. Доведено доцільність проштовхування продукції підприємства на основі інформування, переконання і впливу на рішення про купівлю, з фокусуванням на її перевагах над конкуруючими товарами. В скла-ді маркетингової стратегії просування потрібно враховувати співвідношення її важливих елементів, а саме: реклами, заходів із стимулювання збуту, персонального продажу і пропаганди. Окремо розглянуто вплив на кон-курентні позиції підприємства рекламування товарів як важливого засобу комунікації з цільовою аудиторією. Визначено специфіку застосування різних засобів стимулювання збуту, особистого продажу і PR-заходів із вра-хуванням потреб споживачів і рівня їхньої прихильності. Вказано на важливість забезпечення балансу всіх скла-дових комплексу маркетингу в діяльності підприємства, що є підґрунтям для сильних позицій підприємства і формування конкурентних переваг, що має практичну цінність. Запропоновано поєднувати методи цінової і неці-нової конкуренції в маркетинговій діяльності.

У статті розкрито необхідність і значення формування стратегії інноваційного розвитку підприємств агропромислового комплексу як головної умови підвищення рівня їхньої конкурентоспроможності та можливості досягнення високого рівня розвитку. На основі визначення особливостей інноваційної діяльності підприємств АПК розглянуто сучасні умови та проблеми її реалізації. Обґрунтовано необхідність формування оптимальної системи фінансового забезпечення інноваційних перетворень в агропромисловій сфері. Виділені особливості фінансового забезпечення стратегії інноваційного розвитку підприємств АПК та на основі класифікації джерел фінансування надано їх характеристику. Крім цього, визначено, що враховуючи складну структуру АПК, яка включає різноманітні види діяльності, необхідно використовувати різні підходи до формування фінансового забезпечення розробки та впровадження інновацій.

Сучасний стан економіки України змушує суб’єкти господарювання вживати заходів щодо зменшення впливу існуючих факторів мінливого зовнішнього середовища на діяльність підприємства шляхом перегляду запровадженої маркетингової стратегії. У статті визначено системні характеристики, властиві поняттю «digital-маркетинг». Перелічено ключові фактори, що впливають на показники ефективності діяльності компанії, що просуває товари (послуги) в соціальних мережах. На підставі результатів виконаного дослідження обґрунтовано доцільність застосування digital-маркетингу як інструменту просування товарів та послуг у соціальних мережах. Наведено та обґрунтовано необхідність керування правилами просування товарів (послуг) у соціальних мережах, обов’язковість урахування яких повинна лягти в основу формування підприємницької стратегії бізнесу, що розвивається в умовах цифрової економіки: омніканальність; визначення ключових показників ефективності (КРІ); гіперперсоналізація; доступність онлайн-торгівлі в соціальних мережах; цифрові технології digital-маркетингу повинні бути співставні із запитами та потребами цільової аудиторії; досвід споживача vs порада інфлюєнсера. Наведено перелік ключових показників ефективності (KPI), які варто відстежувати та використовувати маркетологам під час просування товарів (послуг) у соціальних мережах, запропоновано розглядати наступні показники. Залежно від виду бізнесу та цільової аудиторії, визначено набір моделей, які маркетологи використовують при побудові комунікативних стратегій. Побудовано механізм вироблення та реалізації стратегії інтегрованих цифрових маркетингових комунікацій, який на основі виділення системних характеристик та інструментів digital-маркетингу, дотримуючись окреслених правил просування товарів (послуг) у соціальних мережах, здатен реалізувати процедуру переведення управлінської стратегії в регулярний процес за допомогою побудови моделі узгодженої цифрової маркетингової стратегії та комунікативної стратегії, що в результаті відобразиться на ефективності реалізації інтересів стратегії інтегрованих цифрових маркетингових комунікацій.

У статті досліджено погляд різних авторів на трактування терміну «міжнародний маркетинг»; розглянуто види міжнародного маркетингу; показано описано переваги та недоліки міжнародного маркетингу; наголошено на важливості глобального міжнародного менеджменту; представлено процес міжнародного маркетингового стратегічного планування; описано приклади впливу маркетингових стратегій на розвиток глобального підприємництва; доведено, що успіх глобального маркетингу компанії проявляється через репутацію товарного бренду; наголошено про важливість в глобальному підприємництві вивчення національної культури країни, на яку планує вийти підприємство із своєю продукцією; запропоновані заходи щодо покращення глобального підприємництва за допомогою міжнародного маркетингу

Обгрунтовано, що в умовах деіндустріалізації держави доцільно проводити стратегію інноваційної експансії, метою якої є виробництво, що забезпечує сферу торгівлі і послуг, соціальне забезпечення життєдіяльності населення, наукове обґрунтування використання природного капіталу. Соціальний, екологічний та економічний ефект від запровадження екологічної сертифікації включає: сумарні вигоди отримані в результаті проведення екологічної сертифікації продукції ы послуг, технологій та у сфері природокористування, сумарні витрати й збитки. Обгрунтовані складові для екологічної сертифікації: позитивні вигоди, сумарні витрати, очікувані прямі витрати, непрямі витрати, прямі збитки тощо. Доведено, що для екологічної сертифікації доцільно використовувати всі види існуючих нормативних документів: основоположні, галузеві та стандарти підприємств, технічні умови, директиви щодо методичного, аналітичного, метрологічного, екологічного обґрунтування економічної її доцільності.

The urgency of considering the balanced scorecard as a method of strategic management accounting has been substan-tiated. The factors influencing the choice of methods of strategic management accounting of a particular enterprise have been highlighted (specific features of economic activity of the enterprise; specific features of the strategic management system of the enterprise; availability of free financial resources to build an information system of strategic management accounting of the en-terprise; management and accounting traditions). The approaches of Ukrainian scientists to the choice of methods of strategic management accounting have been analyzed. The advantages of the balanced scorecard in comparison with other methods of strategic management accounting have been considered. The essence of the balanced scorecard as a method of strategic man-agement accounting and the goal of each of its perspectives have been revealed. Proposals for the development of a balanced scorecard as a method of strategic management accounting in the research of Ukrainian scientists have been analyzed. The influence of the balanced scorecard system implementation on the transformation of system of information provision of strategic management of the enterprise in the context of the four basic directions has been analyzed (clarifying the vision and translating it into strategy; establishing communications and communication; implementation of planning and goal setting; establishing stra-tegic feedback). The procedure for constructing strategic maps of different levels in a balanced scorecard has been considered. The reasons for the possibility of understanding the balanced scorecard as a method of strategic management accounting have been determined (strategic orientation, external orientation, future orientation, application of financial and non-financial indica-tors). A balanced system of indicators is considered as a new method of strategic management accounting, using a process approach to understanding the enterprise, providing an integrated approach to strategic and financial analysis, providing a com-prehensive analysis of the enterprise (internal and external environment). The main ways of development of engineering bases of construction of system of strategic financial accounting are allocated and analyzed.Keywords: strategic management accounting, balanced scorecard, strategic accounting information, strategic control.Обґрунтовано актуальність розгляду збалансованої системи показників як методу стратегічного управлінського обліку. Виділено фактори, які впливають на вибір методів стратегічного управлінського обліку конкретного підприємства. Проаналізовано підходи вітчизняних вчених до вибору методів стратегічного управлінського обліку. Розглянуто переваги збалансованої системи показників у порівнянні з іншими методами стратегічного управлінського обліку. Розкрито необхідність розробки інформаційних надбудов до системи фінансового обліку для формування додаткової стратегічної інформації. Виділено додаткові види інформації. Розкрито сутність збалансованої системи показників як методу стратегічного управлінського обліку та мету кожної з її перспектив. Розкрито необхідні джерела інформації для фор-мування похідного стратегічного балансового звіту підприємства. Розроблено модель формування похідного стратегіч-ного балансового звіту підприємства, яка дозволяє розраховувати інжинірингові показники (чисті активи, чисті активи після здійснення коригувань, хеджовані чисті активи, стратегічні чисті активи, чисті пасиви) для аналізування результатів стратегічного управління підприємством. Проаналізовано вплив впровадження збалансованої системи показників на трансформацію системи інформаційного забезпечення стратегічного управління підприємством. Визначено причини можливості розуміння збалансованої системи показників як методу стратегічного управлінського обліку. Запропоновано структура збалансованої системи показників із доповненням показниками (метриками) з трьох додаткових перспектив підприємства (клієнти, внутрішні бізнес-процеси, навчання і кар’єрне зростання). Розглянуто збалансовану система показників як новий метод стратегічного управлінського обліку, з використанням процесного підходу до розу-міння діяльності підприємства, забезпечення інтегрованого підходу при здійсненні стратегічного та фінансового аналі-зування, забезпечення комплексного аналізування діяльності підприємства (внутрішнє та зовнішнє середовище). Виділено та проаналізовано основні шляхи розвитку інжинірингових засад побудови системи стратегічного фінансового обліку.Ключові слова: стратегічний управлінський облік, система збалансованих показників, стратегічна облікова інформація, стратегічний контроль

У статті розглянуто фінансовий механізм капіталізації земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств у взаємовідносинах з територіальними громадами, етапи його формування. Акцентовано увагу на необхідності ринкової капіталізації земель сільськогосподарського призначення у взаємовідносинах з територіальними громадами. Розглядається й аналізуються методичні підходи у грошовій оцінці земельних ресурсів. Відображено нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення в Україні за сільськогосподарськими угіддями. Проведено аналіз орендної плати щодо використання земель сільськогосподарського призначення за регіонами. Досліджено основні види оцінки земельних ресурсів залежно від мети та методів її проведення. Здійснено аналіз нормативно-правових актів, які регламентують порядок проведення оцінки земельних ресурсів. З’ясовано, що вартість, за якою земельні ресурси відображаються в обліку залежить від способу набуття їх у власність та/або користування, а також від мети їх використання. Встановлено, що в бухгалтерському обліку для оцінки земельних ресурсів використовуються такі види вартостей, як: первісна (історична (фактична) собівартість або справедлива вартість) та переоцінена. У процесі дослідження використано такі основні методи: системно-структурний та абстрактнологічний (для теоретичних узагальнень результатів аналітичних розрахунків і формулювання висновків); аналізу і синтезу (для деталізації об’єкта дослідження через його поділ на окремі складові та зведення результатів їх вивчення в одне ціле); метод порівняльного аналізу (для обґрунтування застосування окремих інструментів регулювання виробничих і управлінських відносин); економіко-статистичний – групування, кореляційно-регресійний аналіз (для виявлення впливу чинників на окремі його критерії); розрахунковоконструктивний (в опрацюванні стратегії розвитку). Доведено, що з формуванням ринку земель питання з нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення набувають нового змісту та потребують подальшого дослідження. Звернута увага на взаємовідносини територіальних громад і сільськогосподарських підприємств щодо наповнення місцевого бюджету платою за використання земельних ресурсів. Визначено капіталізацію земельних ресурсів з поступовою трансформацією їх у капітал задля підвищення ринкової ціни. Виявлено значну диференціацію вартості сільськогосподарських земель у регіонах України за нормативно грошовою оцінкою. Зосереджено увагу на значній недооцінці земельних ресурсів та довгому терміні їх капіталізації. Із метою трансформації земельних ресурсів у фінансові активи обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення фінансового механізму капіталізації земельних ресурсів в аграрному секторі. Зокрема, наголошується на системі експертної та нормативно грошової оцінки земель, формування та розвитку інфраструктури ринку сільськогосподарських земель.

Метою статті є формування підходів до розуміння інтегрованої звітності в процесі прийняття інвестиційних рішень, а також ідентифікації наукових шкіл у цій сфері з дальшою візуалізацією наукового ландшафту за допомогою бібліометричних карт. Методологія / методика / підхід. Методологічною основою дослідження виступають термінологічний, бібліометричний та кластерний аналіз, графічний і табличні методи систематизації визначень поняття «інтегрована звітність». Джерелом даних слугували публікації з бази Scopus за 1986–2020 рр., оброблені програмними засобами «VOSviewer». Результати. Узагальнено, проаналізовано та удосконалено підходи до трактування економічної сутності поняття «інтегрована звітність». Уперше здійснено термінологічний, бібліометричний і кластерний аналіз публікацій зарубіжних учених щодо інтегрованої звітності, який доповнено аналізом вітчизняних публікацій із цієї тематики. Найбільш значущим є кластер, що розглядає інтегровану звітність у контексті інтелектуального капіталу, корпоративного управління, корпоративної соціальної відповідальності, розкриття інформації. Дослідження цього кластеру є найбільш новими (сучасними) за хронологією. Уперше встановлено, що у вивченні інтегрованої звітності є дві основоположні наукові школи, що об’єднують представників США, Великобританії, Австралії та ЄС, представлено рейтинг найбільш цитованих статей цих авторів. На основі виконаної роботи запропоновано авторське визначення поняття «інтегрована звітність» як нового виду звітності, яка розкриває інформацію підприємства в економічному розрізі щодо фінансових, екологічних, соціальних, виробничих та управлінських показників і цілісно відображає його стратегії, ризики, стійкість бізнес-моделі, та яка призначена для задоволення інформаційних потреб усіх стейкхолдерів підприємства, зокрема інвесторів. Оригінальність / наукова новизна. Кластеризація наукових досліджень у сфері інтегрованої звітності дозоляє виявити найбільш типові підходи до її розуміння у світовій думці та окреслити науковий ландшафт у цій сфері, що дає змогу сформувати власний, практико-орієнтований підхід до її визначення. Його особливістю є поєднання термінологічного, кластерного та бібліометричного аналізу, що підвищує обґрунтованість авторського підходу. Практична цінність / значущість. Застосування авторського підходу українськими підприємствами дозволить підвищити значущість інтегрованої звітності в розкритті ними інформації про сталий розвиток, фінансові та нефінансові аспекти.

В умовах сучасного науково-технічного прогресу стратегічний розвиток системи вищої освіти значною мірою пов’язаний із створенням і впровадженням перспективних інформаційних технологій як однієї з базисних основ для реформування вищої школи, істотного підвищення ефективності і якості підготовки спеціалістів до рівня, який забезпечить їм конкурентоспроможність на ринку інтелектуальної праці.Як відмічаютькерівники освіти практично всіх країн світу, вирішення проблем створення і розвитку перспективних систем освіти і впровадження дистанційної освіти (ДО) на основі нових інформаційних технологій повинно визначатися прийняттям і реалізацією політичних рішень на загальнодержавному рівні.Це особливо важливо для країн, які мають слаборозвинену інфраструктуру і значну концентрацію наукових і освітніх центрів. Для їхніх громадян можливість одержання бажаної освіти без відриву від основної діяльності і місця проживання є дуже важливою. До таких країн відносяться, зокрема, Індія, Китай, Бразилія, Росія. До них варто приєднати й Україну, про що говорять соціологічні дослідження особливостей освітнього ринку в Україні.Створення організаційної інфраструктури забезпечення процесу інформатизації освіти в названих вище та інших країнах йде, в основному, шляхом організації і розвитку регіональних центрів нових інформаційних технологій (РЦНІТ). Зокрема в Росії для координації роботи таких регіональних центрів створено Центр інформатизації освіти “Інформіка” [1]. Такі системи РЦНІТ створюються з метою залучення інтелектуальних і фінансових ресурсів регіонів для вирішення задач інформатизації освіти і для подальшого переходу до інформатизації всього суспільства. Система регіональних центрів інформатизації і центрів нових інформаційних технологій функціонує, як правило, на базі вищих навчальних закладів. Вона є виробничо-технологічною базою для реалізації розробок у галузі нових інформаційних технологій і телекомунікацій. Робота центрів НІТ дозволяє створювати в регіоні єдиний науково-освітній інформаційний простір в інтересах його економічного, соціального і культурного розвитку. Поступово і в Україні починають створюватися подібні центри. Зокрема згідно Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні передбачено функціонування регіональних центрів ДО у містах: Харків, Львів, Одеса, Донецьк, Дніпропетровськ.На думку авторів, одним з перших кроків, який забезпечить регіональному центру НІТ вирішення покладених на нього завдань, є створення регіонального освітнього порталу.Портал – це інформаційне середовище, яке створюється для підтримки прийняття оперативних рішень у певній галузі діяльності людини та їх всебічного аналізу.Інформаційні портали дозволяють формалізувати доступ до інформаційних ресурсів компанії, організації, товариства, громади тощо незалежно від типу джерела інформації.Зокрема, інформаційний портал організації пропонує його користувачам єдину точку доступу (єдиний URL) до всіх структурованих і неструктурованих даних, необхідний їм інструментарій для персоніфікованого доступу, перегляду й аналізу корпоративної інформації і для подальшого швидкого реагування на події на основі більш повної й оперативної інформації. На відміну від статичних мереж Intranet, портали здатні надавати інформацію, яка оперативно змінюється і відповідає поточному моменту звернення до неї. У бізнесі портал забезпечує:надійні ділові зв’язки із співробітниками, клієнтами, постачальниками і партнерами;створення нових моделей бізнесу і мережевої стратегії через глибоке розуміння потреб клієнтів, аналіз статистики і оточення;безпечне спільне використання інформації в режимі реального часу;зростання задоволення клієнтів і партнерів від підвищення рівня обслуговування;більш якісне наповнення і обслуговування ділової спільноти через партнерство та інтегроване наповнення порталу.Відкрита портальна платформа дозволяє підприємству розгорнути портал із наданням на ньому послуг, орієнтованих на потреби конкретного бізнесу, а при необхідності доповнити його додатковими послугами.Освітні портали необхідні для підвищення ефективності освітніх процесів на основі використання сучасних інформаційних технологій і телекомунікаційних засобів. Мета даної статті розглянути деякі організаційні особливості створення освітніх регіональних порталів і дати загальну характеристику їх змістовної складової.Серед основних причин, які обумовлюють створення освітніх регіональних порталів можна виділити такі:неспроможність існуючої інфраструктури регіональної освіти забезпечити всім бажаючим можливість одержати необхідну їм освіту (територіальність);відставання знань, які одержують студенти при традиційних формах навчання, від сучасного рівня розвитку науки та інформаційних технологій (консерватизм);низька адаптивність системи регіональної освіти до різних соціально-економічених умов (інерційність);специфічність освіти, яку надають окремі навчальні заклади регіону (локальність);обмеженість номенклатури спеціальностей, які пропонують регіональні ВНЗ особам, котрі бажають навчатися на відповідній території (обмеженість).Створення регіонального освітнього порталу, на нашу думку, буде сприяти частковому вирішенню зазначених проблем, а також дозволить:активізувати використання наявних і створення нових актуальних і якісних інформаційних та освітніх ресурсів;розширити доступ до освітніх ресурсів учням і студентам, вчителям і викладачам, працівникам органів управління освіти і науки, адміністрацій різного рівня, політичним і громадським організаціями;створити організаційну і технологічну базу для впровадження дистанційних форм навчання в регіоні;забезпечити прозорість та інвестиційну привабливість освітніх установ;підвищити рівень конкурентоспроможності випускників ВНЗ регіону на ринку праці;знизити витрати на освітні процеси;скоротити час навчання і підвищити рівень професійної підготовки студентів;забезпечити загальний доступ до інформаційних і освітніх ресурсів населення регіону;покращити процес взаємодії між освітніми установами;інтегруватися регіональним навчальним закладам у світовий освітній простір;створити єдину платформу для надання освітніх послуг;підвищити продуктивність праці професорсько-викладацького складу;підвищити віддачу від інвестицій в освіту.Як зазначено в [2], розвиток ідеї створення інформаційного освітнього порталу – задача всіх вищих навчальних закладів регіону. Лише колективними зусиллями кількох ВНЗ можна забезпечити створення і підтримку такого порталу. Створення освітнього регіонального порталу повинно спиратися на результати ряду попередніх дій, зокрема:написання і широке обговорення концепції освітнього порталу, яка повинна містити такі основні розділи:актуальність створення порталу та його призначення;цілі й основні напрями діяльності порталу;основні завдання порталу;учасники проекту та їх ролі;структура порталу;організаційне забезпечення порталу;правове забезпечення діяльності порталу;змістовна складова порталу;технологічна складова порталу;фінансове забезпечення процесу створення і функціонування порталу;очікувані кінцеві результати проекту.досягнення домовленостей відносно змісту і технології оперативного оновлення даних корпоративної бази даних ВНЗ-учасників проекту;аналіз наявних інформаційних ресурсів ВНЗ довідкового, навчально-методичного, наукового та іншого характеру і можливості їх об’єднання;визначення номенклатури видів оперативної інформації і технології її публікації всіма ВНЗ;оцінка можливостей створення віртуальних творчих колективів із складу співробітників ВНЗ-учасників проекту, які спроможні здійснювати спільну освітню, науково-дослідну, проектно-конструкторську, рекламно-видавничу, культурно-просвітницьку, інноваційну, благочинну, правозахисну та інші види діяльності;визначення номенклатури тематичних дискусійних форумів, списків поштової розсилки та персоналії авторитетних спеціалістів регіону, спроможних виконувати функції модераторів даних служб;розподіл між ВНЗ-учасниками проекту функцій підтримки окремих розділів порталу з урахуванням специфіки і можливостей кожного ВНЗ.Розглянемо деякі аспекти створення регіонального освітнього порталу, які стосуються організаційних, змістових і технологічних його складових.Організаційно освітній портал створюється як консорціум провідних навчальних закладів регіону, як державної, так і недержавної форм власності, управління освіти і науки регіону, що об’єднують за допомогою Internet свої інформаційно-довідкові та освітні ресурси і технології для їх широкого й ефективного використання.Діяльність порталу повинна ґрунтуватися на законодавчих і нормативно-правових актах, зокрема таких, як: Конституція України; Закон України “Про освіту”; Закон України “Про вищу освіту”; Закон України “Про Національну програму інформатизації”; Постанова Верховної Ради України від 06.07.2000 р. №1851-III “Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 2000-2002 роки”; Указ Президента України від 31.07.2000 року № 928/2000 “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мереж в Україні”; Наказ Міністерства освіти і науки України “Про створення Українського центру дистанційної освіти” від 07.07.2000 р. №293; Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні.Оскільки освітній портал призначений для реалізації задач сучасного розвитку всіх рівнів освіти в регіоні, тому він повинен бути, насамперед орієнтований на свого користувача.Тому, на думку авторів, інформація і послуги порталу повинні групуватися за категоріями користувачів:учні;батьки;вчителі;абітурієнти;студенти;аспіранти;викладачі ВНЗ;наукові співробітники;адміністратори ВНЗ;випускники ВНЗ;роботодавці;адміністратори середніх і вищих навчальних закладів;адміністратори регіонального органу управління освіти і науки;адміністратори МОН України.Повинні бути передбачені також загальні розділи, які, насамперед, будуть містити нормативно-правову базу в галузі освіти, електронну бібліотеку навчальних матеріалів, що мають гриф МОН України, новини освіти і науки.Дамо стислу характеристику можливостей освітнього порталу відповідно до категорій користувачів.Учням освітній портал повинен пропонувати:мультимедійні матеріали з кожного предмету, що вивчається у школі;можливість контактувати з вчителями і консультуватися з ними за допомогою електронної пошти і чатів;можливість брати участь в освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях;можливість індивідуально настроювати сайт для відображення персональних завдань, розкладу занять й контрольних заходів (персоналізація);можливість оцінити власні успіхи в навчанні й одержати матеріали для вивчення найбільш складних тем;місце для збереження навчальних матеріалів і документів учня на сервері порталу.Батькам учнів портал повинен пропонувати можливість:здійснювати навігацію в сфері освіти, а також одержати допомогу у виборі майбутньої кар’єри для своєї дитини;контактувати з вчителями і методистами, консультуватися з ними з питань навчання своєї дитини;одержати кваліфіковану консультацію психолога або соціального педагога з питань сімейного виховання та особистих проблем;аналізувати успішність своїх дітей;брати участь у освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях для батьків.Вчителям і викладачам портал повинен пропонувати:великий вибір мультимедійних матеріалів, які вони зможуть використати при створенні власних навчальних (дистанційних) курсів;інформацію про новітні методики у дистанційному навчанні;можливість створювати власні сторінки в Internet та сторінки на порталі, на яких вони зможуть розміщувати власну інформацію;засоби спілкування через портал з своїми учнями за допомогою електронної пошти і чатів;можливість спілкуватися з колегами, національними й міжнародними експертами з питань освіти;можливість брати участь у освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях;можливість розміщувати на порталі свої навчально-методичні матеріали, наукові публікації;можливість слідкувати за успішністю своїх учнів (студентів), а також порівнювати її з успішністю паралельних класів (академічних груп).Адміністраторам регіонального органу управління освіти і науки портал повинен пропонувати:нормативну базу даних з дошкільної, середньої, професійної та вищої освіти, національні й міжнародні новини в галузі освіти, накази й інші документи Міністерства освіти і науки України;можливість створювати власні сторінки на порталі;засоби спілкування з колегами, національними й міжнародними експертами з питань управління освітою;можливість брати участь у освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях;місце для збереження власних документів на сервері порталу, в тому числі для створення інформаційних баз даних.Орієнтований перелік загальних розділів порталу:Структура й склад регіонального адміністративного органу управління освіти і науки;Форум з тематичних питань і періодичною участю відповідальних працівників органів управлення освіти;Положення про орган управління освітою і наукою, інші документи, що регламентують його діяльність;Плани й основні напрями діяльності органу управління освіти й науки;Інформація про національні й регіональні освітні програми, проекти, фонди, гранти і конкурси;Освітні стандарти середньої, спеціальної і вищої освіти;Правила ліцензування, акредитації й атестації закладів освіти;Міжнародне співробітництво в галузі освіти;База даних з нормативними документами МОН України;Каталог науково-пізнавальних та освітніх журналів, книг й навчальних посібників;Бази даних навчальних матеріалів відкритого й персоніфікованого доступу;Інформація про освітні й наукові конференції, семінари й виставки;Інформація про акредитовані навчальні заклади регіону;Новини;Карта веб-сайту з системою пошуку;Фотогалерея подій.Інформація, яка буде розміщуватися на освітньому порталі, повинна бути якісною, достовірною, оперативною й по можливості повною.Одним з напрямків діяльності освітнього порталу повинна бути підтримка дистанційної освіти інвалідів або створення умов, які забезпечують реальні права інвалідів на вищу освіту.Крім зазначених послуг портал може надавати різноманітні додаткові послуги:1. Система тестування знань.Необхідно передбачити, щоб за допомогою освітнього порталу учні старших класів середніх шкіл, а також всі бажаючи, в том числі і дорослі, могли проходити регулярне тестування своїх знань, пройти підсумкову атестацію через систему Державного централізованого тестування для одержання відповідного сертифіката;2. Магазин електронної т

Метою цього дослідження є з’ясування сутності, виділення видів та встановлення особливостей оцінювання інноваційності економічного розвитку підприємств. Здійснено тлумачення поняття інноваційності економічного розвитку підприємств як певної його характеристики, яка описує рівень такого розвитку, що було досягнуто завдяки розробці та впровадженню у діяльність підприємств продуктових, технічних, технологічних та інших видів інновацій. Виконано групування інноваційності економічного розвитку суб’єктів господарювання за окремими класифікаційними ознаками, зокрема, за типами нововведень, за часом оцінювання, за способом оцінювання тощо. Запропоновано методичний підхід до декомпозиції величини економічного зростання підприємств. Розроблено індикатор оцінювання відносного рівня інноваційності економічного розвитку суб’єктів господарювання та описано послідовність такого оцінювання. Результати, отримані у процесі проведеного дослідження, можуть бути впроваджені у діяльність підприємств при здійсненні її діагностики та при розробці планів та стратегій інноваційного розвитку суб’єктів господарювання. Це дасть можливість підвищити обґрунтованість цих планів та стратегій завдяки більш повному врахуванню впливу нововведень, які розробляються та впроваджуються на підприємствах, на темпи та пропорції їх економічного розвитку.

У статті розглянуто порівняння регіонів України з виробництва виноматеріалів. Визначено по-зитивні та негативні тенденції функціонування виноробної галузі, виділені основні проблеми її розвит-ку. Визначено значення стратегічного управління, як ефективного способу реакції підприємства назміну зовнішнього середовища і його внутрішніх можливостей.Наведено класифікацію стратегій як по ієрархії, так і за конкурентними ознаками, а також ви-явлені основні компоненти цих стратегій і їх зміст. Визначено місце кожного виду стратегій в системістратегій підприємства, що особливо важливо для прийняття правильних управлінських рішень. Ви-значено роль і місце функціональних стратегій підприємства, таких як: маркетингова, виробнича, фі-нансова, організаційних зміни, соціальна, НДДКР і екологічна. Визначено напрямки стратегічного роз-витку підприємств виноробної галузі, розроблено систему функціональних стратегій для виноробногопідприємства та надані пропозиції щодо розробки стратегічних альтернатив на прикладі ТОВ «ПТКШабо», запропоновано стратегічний набір на ТОВ «ПТК Шабо».

Сучасне підприємство важко уявити прогресуючим та бізнес орієнтованим на споживача без використання нововведень. За умови грамотного управління маркетингом, будь-яка сфера роботи здатна покращити показники ефективності у десятки разів. Наразі складно знайти компанію або навіть невелике підприємство, яке б не мало відділу маркетингу, або хоча б спеціаліста цього направлення. Достовірний аналіз допомагає організаціям у досягненні будь-яких маркетингових цілей. До того ж, існує можливість охопити широку аудиторію потенційних покупців, вдосконаливши ти чи інші напрями маркетингового плану. Навіть маючи обмежений бюджет, фірма в змозі максимально ефективно розпоряджатись ним та вкладати в просування продукції. Використання різноманітних методів маркетингу, запровадження нових концепцій, зміна виду маркетингу, підходу споживача, досліджування цільової аудиторії, вивчення ринку допомагає чітко відслідкувати статистичні дані для розвитку та вдосконалення будівельної галузі в Україні. Будівельна галузь в Україні стрімко розвивається, тому перед відділом маркетингу в підприємстві забудовника покладена величезна задача – скласти деталізовану маркетингову стратегію, яка є вкрай необхідною, адже наразі можна допускати, що пропозиція значно перевищує попит. Планування маркетингової стратегії не може гарантувати відмінного успіху в будівельній сфері, але дасть змогу компанії впровадитись на конкурентний ринок і гучно заявити про себе, показати престиж перед споживачами, яких також звуть інвесторами, допоможе вижити та подарує можливість планувати подальший ефективний розвиток, зможе примножити прибуток.

В статті визначені основні аспекти поняття «криза» на підприємстві та звернуто увагу на ті ас-пекти, які, на наш погляд, є визначальними для формування оптимальної стратегії життєдіяльностіорганізації в умовах кризи. Ключовим моментом кризи визнано необхідність оновлення погляду орга-нізації на цілі й шляхи свого подальшого існування та розвитку. Заходи і засоби, які традиційно вико-ристовувались у кризових ситуаціях в практиці господарювання різних суб’єктів в умовах, у сучаснихумовах виявилися вже не такими ефективними. Отже, все більше підприємств для виходу з кризовоїситуації вимушені звертатися до нових – інноваційних ідей. Різні види інновацій відрізняються якумовами впровадження, так й своїми наслідками. В роботі розглянуто основні фактори та вимоги що-до використання різних видів інновацій в програмах антикризових заходів, їх доцільність в умовах, щосклалися.

В статті розглянуто основні тенденції у споживанні вина у світі та в Україні. Розглянуто види спеціалізованих торговельних підприємств, що пропонують алкогольну продукцію. Визначено основні сили впливу на них за методикою п’яти конкурентних сил М.Портера та запропоновано стратегію ди-ференціації.

В статті представлений аналіз ринку виробництва тихих вин в Україні, проведено маркетинговедослідження споживачів, проведено сегментування ринку збуту та розроблені відповідні рекомендаціїщодо інноваційного розвитку підприємства. В ході аналізу ринку вина України були виявлені як пози-тивні, так і несприятливі фактори розвитку. Але, незважаючи на всі негативні тенденції, які не тількистримують розвиток, але і ліквідують передумови майбутнього зростання, дана галузь залишаєтьсяперспективною і розцінюється як та, що може успішно розвиватися в майбутньому. З метою виборуправильного напряму розвитку для виноробних підприємств було проведено маркетингове дослі-дження за допомогою анкетування, яке допомогло визначити смакові переваги споживачів. На основіотриманих під час опитування даних, було складено однофакторну карту і розраховано ємність ринкувина і кращого сегмента. Спираючись на проведений аналіз, було запропоновано до впровадженняновий вид продукції – фруктове вино і описані основні маркетингові стратегії, рекомендовані до вико-ристання при впровадженні запропонованого проекту.

У статті розглянуто важливість системи збуту в умовах перенасиченості ринку. Визначено основні завдання збутової діяльності. Описано збутовий процес в господарській діяльності підприємства. Досліджено фактори впливу на збутову стратегію. Проаналізовано етапи формування маркетингової збутової політики. Досліджено методи для співпраці між посередниками в процесі збутової діяльності. Описано важливість засобів стимулювання збуту. Визначено цільові групи та види стимулювання. Визначено стратегічні заходи, спрямовані на оптимізацію витрат на управління збутом. Обґрунтовано важливість пошуку оптимального рівня обслуговування. Розглянуто обґрунтування всіх витрат, що пов’язані із дослідженням ринку, рекламою та стимулюванням збуту з метою забезпечення високого конкурентного статусу підприємства. Надано рекомендації для стимулювання збуту.

Розглянуті основні види нематеріальних активів та об’єктів інтелектуальної власності. Показа-на їх роль в процесі формування інноваційного розвитку бізнесу. Аналізується місце інтелектуальнихресурсів як сукупності знань, вмінь, рівня і якості освіти, що реалізуються у вигляді отримання патен-тів, ліцензій, росту вмінь і кваліфікації людей з метою підвищення інноваційної привабливості підпри-ємства. Зростання ролі інтелектуальних ресурсів визначається як основа креативної виробничої полі-тики, що сприяє розробці ефективної стратегії розвитку та конкурентоспроможності компанії. Показановзаємозв’язок використання інтелектуальних ресурсів та досягнення підприємством комерційного ус-піху за рахунок впровадження широкого спектру інноваційних технологій. Звертається увага на необ-хідність сертифікації, відповідності системи менеджменту сучасним вимогам та міжнародної стандар-тизації виробів. Наведені приклади стратегічних помилок менеджерів та показані наслідки їх некомпе-тентних дій на розвиток компанії в умовах динамічного ринку.

Стаття присвячена питанням поняття «податкова оптимізація», яке бере свій початок у доктрині польського податкового права, зокрема з практики діяльності податкових радників, які пропонують своїм клієнтам різноманітні можливості зниження їхньої податкової бази. Податкове планування розглядають як реалізацію платником податків права використання всіх можливих засобів для зменшення покладеного на нього державою податкового тягаря, заснованого на принципах законності, оперативності та оптимальності. Дотримання цих принципів визначає характер і зміст підприємницької діяльності, створює передумови для ефективної роботи підприємства та зменшує можливість виникнення відповідальності за податкові правопорушення. Для цілей цієї статті термін «податкова оптимізація» означає тільки легальну діяльність в межах закону. Беручи до уваги правомірний аспект, податкова оптимізація визначається як фінансова економія пов’язана з відповідною стратегією здійснення податкового планування, яка проявляється найчастіше вже на етапі створення суб’єктами підприємницької діяльності бізнес-планів. Методи податкової оптимізації можна класифікувати і поділити за допомогою багатьох критеріїв. При цьому, основна діяльність суб’єкта оподаткування може базуватись як на податковій системі Республіки Польщі так і на системі, що передбачує перенесення підприємницької діяльності за межі країни, а отже і на закордонній податковій системі. У цій статті будуть згадані такі інструменти податкової оптимізації: податкова економія, ухилення від сплати податків, обхід податкового закону, вибір виду і умов цивільно-правових договорів (treaty shopping). Підсумовуючи вищезазначені міркування, можна сказати, що податкова оптимізація - це термін з неоднорідним значенням, який, однак, конкретизується завдяки твердженням експертів з доктрини та судової практики. Тим не менше, фахівці з вищезгаданих галузей часто сперечаються щодо використання конкретних термінів стосовно деяких конкретних фактів.