Journal articles on the topic 'Внутрішнє оформлення'

Мета. Метою дослідження є вивчення, критична оцінка стану документального забезпечення внутрішньогосподарського контролю земельних ресурсів і розробка пропозицій щодо його вдосконалення. 
 Методологія / методика / підхід. Методологія дослідження базується на загальнонаукових методах пізнання та системному підході, які надали змогу здійснити комплексне вирішення поставлених завдань щодо документального забезпечення внутрішньогосподарського контролю земельних ресурсів. 
 У процесі дослідження використано загальнонаукові методи та специфічний метод – моделювання при розробці пропозицій щодо вдосконалення документального оформлення.
 Результати. У статті обґрунтовано, що для виконання покладених на внутрішньогосподарський контроль завдань, насамперед забезпечення керівництва підприємства своєчасною, доречною, достовірною інформацією про об’єкт, що контролюють, необхідно приділяти увагу організації порядку формування підстав для висловлення внутрішнім контролером думки про реальний стан об’єкта перевірки. Такими підставами є документально оформлена інформація, яка одержана як упродовж усього процесу проведення внутрішньогосподарського контролю, так й узагальнена на підставі його результатів. У процесі дослідження виявлено основні проблеми документального забезпечення внутрішньгосподарського контролю земельних ресурсів. З метою усунення встановлених проблем розроблено пропозиції щодо змісту та форми документів, які можуть бути використанні для оформлення інформації: необхідної для організації процесу проведення внутрішньогосподарського контролю земельних ресурсів; одержаної під час його здійснення; одержаної на підставі узагальнення його результатів. 
 Оригінальність / наукова новизна. Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичному вирішенні питань, пов’язаних із удосконаленням документального забезпечення внутрішньогосподарського контролю земельних ресурсів у системі управління сільськогосподарськими підприємствами, що забезпечує підвищення ефективності його здійснення.
 Практична цінність / значущість. Запровадження запропонованих форм документів сприятиме розробці або вдосконаленню документації підприємствами, які організовують і проводять контроль земельних ресурсів. Беручи за основу запропоноване нами документальне забезпечення, підприємство насамперед має можливість скоротити час на розробку пакету документів і встановлення вимог щодо їх змісту та форми.

Стаття присвячена дослідженню проблемних питань процесуальної складової в діяль­ності органів внутрішніх справ України. Досліджуються недоліки при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, проблеми правильного опису протиправних дій осо­би. Аналізується правозастосовна судова практика в цій сфері. Запропоновано конкретні шляхи вирішення зазначених проблем.
 
 The article investigates issues of procedural component in the internal affairs of Ukraine. We investigate shortcomings in the preparation of reports on administrative offenses correct description of the problem of illegal actions of individuals. Analyzed Enforcement jurisprudence in this area. Specific solutions to these problems.

У статті доведено вагомість формування професійного іміджу для здобувачів освіти. Проаналізовано підходи українських та зарубіжних науковців до розуміння наукової дефініції “професійний імідж”. Зосереджено увагу на аналізі сутності професійного іміджу майбутнього вихователя закладу дошкільної освіти. З’ясовано, що професійний імідж сприяє прояву її внутрішніх установок, особистісних якостей, життєвих позицій, впливає на організацію міжособистісної взаємодії та реалізацію професійних функцій фахівцем, що працює в дошкільній освіті. Зовнішніми ознаками професійного іміджу є зовнішній вигляд, поведінка, особливості вербального і невербального спілкування, специфіка оформлення рукотворного дошкільного середовища.

Спираючись на роботи науковців, у статті теоретично розглянуто літературознавчу категорію «пейзаж» та досліджено естетичні функції і форми реалізації пейзажу у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Зокрема доведено, що у творі пейзажні картини, які майорять найніжнішими відтінками кольорів, ароматів, запахів, насичують особливою ідейно-художньою змістовністю розлогі ремарки, які вражають своєю психологічною вмотивованістю. Пейзажні малюнки в ремарках перебувають у повній гармонії як із зовнішніми подіями, що розгортаються слідом за ними у тексті драми, так і внутрішнім станом персонажів. Вони повністю відтворюють зміни в природі і людській душі. Мова героїв «Лісової пісні» також насичена пейзажними мотивами. Природа, як у фольклорних текстах, одухотворена, жива, розфарбована у різноманітну кольорову і звукову гаму. Використавши в назві п`єси природну лексему «лісова», Леся Українка, є припущення вважати, не тільки прагнула показати величність і красу природи, але й мудрість і вічність її законів, таїни яких спонукатимуть людство до пошуків духовної гармонії і внутрішньої свободи, свободи духу та творчості.

В статті розглянуто основні передумови виникнення такого соціального явища, як «внутрішньо переміщена особа». Наголошено, що початок повномасштабного вторгнення в Україну змусив багатьох українців змінити свій соціальний статус та практично починати життя з початку: шукати житло та лікарів, дитячі садочки та школи для дітей, й найголовніше – можливість працювати, аби утримувати свою родину в надскладній ситуації, не чекаючи допомоги від держави або ще від когось. Систематизовано основні групи проблем внутрішньо переміщених осіб: матеріального забезпечення, працевлаштування та вирішення житлових проблем. Розглянуто основні напрями вирішення вказаних проблем за допомогою, по- перше, налагодження обліку та реєстрації (перереєстрації) переміщених осіб; по-друге, створення чіткої інструкції щодо отримання всіх видів належної допомоги, формування «єдиного вікна» для їх оформлення; по-третє, сприяння та стимулювання надання якісних медичних послуг за першої ж потреби, особливо особам, які потребують особливої медичної допомоги; по-четверте, розробити та запровадити єдиний портал пошуку роботи для переміщених осіб з відповідними вакансіями та перевагами; по-п’яте, врегулювання питання надання волонтерської допомоги (особливо в нових законодавчих умовах); по-шосте, стимулювання та посилення різноманітної соціальної підтримки для різних верст населення з різними потребами та інтересами. Акцентовано увагу на необхідності подолання проблем переміщених осіб, що залежить не лише від державної та волонтерської допомоги і підтримки, але й від створення умов для самодопомоги, вияву власної активності для відбудови свого життя. Доведено, що вказані проблеми відбуваються на фоні браку необхідної інформації для переміщених осіб щодо можливостей отримати допомогу, звернутися до державних органів, вирішити побутові питання, налагодити нові соціальні контакти тощо.

Стаття присвячена обґрунтуванню актуальності проблеми працевлаштування як форми соціального захисту внутрішньо переміщених осіб. У процесі дослідження було використано метод аналізу психолого-педагогічних джерел із досліджуваної проблеми, методи порівняння та узагальнення. Проаналізовано ряд нормативно-правових документів: Загальна декларація прав людини, Конституція України, Закони України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про соціальні послуги»; Кодекс законів про працю України, інші акти законодавства, які закріплюють соціальні гарантії держави щодо реалізації громадянами права на працю, регулюють питання організаційного, інституційного, ресурсного забезпечення реалізації державою заходів сприяння зайнятості населення України та захисту від безробіття. Досліджено різні визначення поняття «безробіття» у нормативно-правових документах та працях дослідників проблеми; виокремлено проблеми, з якими стикаються внутрішньо переміщені особи при пошуку роботи (відсутні вакансії за спеціальністю та рівнем освіти; низька заробітна плата; небажання роботодавця наймати на роботу ВПО; недостатньо професійних навичок та досвіду роботи для працевлаштування; проблеми з оформленням на роботу через брак документів, в тому числі й нерозірвані трудові відносини з попереднім роботодавцем). Розглянуто основні класифікації безробіття за різними критеріями, а саме: причинами виникнення безробіття (фрикційне, структурне, циклічне, сезонне, викликане високими витратами на оплату праці); формою прояву безробіття (відкрите, приховане); тривалістю безробіття (короткострокове, середньострокове та тривале безробіття); поширеністю безробіття (загальнодержавне, регіональне, галузеве, міське, сільське); соціально-професійним складом безробітних. Виокремлено напрями роботи в центрах зайнятості з внутрішньо переміщеними особами щодо працевлаштування та пошуку роботи, а саме: професійне інформування, професійне консультування та професійний відбір.

У статті розглянуто сучасний стан використання безпілотних літальних апаратів у криміналістичної діяльності. Проаналізовано нові засоби і методи, які можуть бути вико-ристані в криміналістичній діяльності, пов'язаній із фіксацією слідчих (розшукових) дій, а також у процесі проведення та оформлення результатів експертних досліджень на прикладі квадрокоптера DJI Mavic 2 Pro, який використовується в практичній діяльності Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України. Надано визначення поняття «безпілотний літальний апарат». Запропоновано кри-міналістичну класифікацію безпілотних літальних апаратів, що заснована на загальних підходах до систематизації техніко-криміналістичних засобів. Розглянуто основні технічні ха-рактеристики квадрокоптера DJI Mavic 2 Pro і його корисні функції. Сформульовано пропо-зиції щодо впровадження в слідчу та експертну практику безпілотних літальних апаратів.

Стаття присвячена інтерпретації сенсу навісів, добудованих на західному і східному фронтонах Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври, пропонується використовувати термін «балдахін» як робочу назву цих навісів, відповідно до їх символічних функцій. Фасади Троїцького храму зберігають унікальні елементи оздоблення, створені під час перебудови храму у 1720 – поч. 1730-х років – муровані навіси, добудовані до західного і східного фронтонів. Зверху навіси покриті золоченою покрівлею, яка своїми формами надає усій конструкції вигляд куполу тканинного шатра і це враження підсилюється завдяки звисаючому ажурному краю, що імітує кайму з китицями. Спочатку такий елемент оздоблення для опорядження екстер’єру храму було використано у 1720-х роках в декорації західного фасаду Успенського собору Києво-Печерської лаври. Відсутність архітектурної необхідності і логіки у спорудженні цих навісів дає підставу шукати причину їх появи у символічному значенні навісів. Первинні розписи навісів Троїцької надбрамної церкви не збереглися, однак іконографічна традиція їх живописних оновлень, посвята храму та вся система живописного оздоблення в інтер’єрі, включно з іконографією іконостаса, дає підстави вважати, що навіси містили символічне зображення Царства небесного як Неба небес із Трійцею та Святим Духом у центі композиції. Прибудовані навіси на західному та східному фронтонах Троїцької надбрамної церкви можуть бути визначені як балдахіни. Цьому відповідає характер їх загальної архітектурної форми та зображення композиції «Небо небес» на внутрішній поверхні навісів, яка ілюструє символічне значення балдахінів, як образу небесного склепіння. Спорудження балдахінів на фронтонах Троїцького храму створювало додатковий емоційний ефект від сприйняття програми розпису фасадів. Їх поява, як елементів декору екстер’єру відповідала загальній тенденції до поширення конструкції балдахінів в церковному мистецтві України в першій половині XVIII ст.

Мета. Дослідження експорту та імпорту зернових культур у світі та в Україні у реаліях сьогодення та їх значення для розвитку українського ринку.
 Методика. Під час проведення досліджень використано методики, основою яких є порівняльний та системний аналіз, методи узагальнення.
 Результати. Проведені дослідження свідчать про те, що глобальна пандемія практично не вплинула на світовий ринок зернових культур. Основну частину постачань зернових культур у світі забезпечують найбільші країни-експортери: США, Канада, Австралія, ЄС і Аргентина. В останні роки до цих країн приєдналися Росія, Україна та Казахстан.
 Україна в сезоні 2019-2020р.експортувала більше зернових, ніж у минулому маркетинговому році, причому найбільшим вантажовідправником зерна стала компанія «Кернел». Імпортерами українського зерна як і раніше залишилися країни Азії, Африки та Європи, лідером серед яких є Єгипет. Зернові культури за об’ємами реалізації відносяться до другої статті вітчизняного експорту, що в свою чергу сприяє залученню в Україну валютних коштів та позитивно впливає на курс гривні.
 Враховуючи масштаби експорту ринок зернових культур може бути характерним зразком для інших ринків сільськогосподарської продукції. При цьому політика держави повинна ґрунтуватися на врахуванні тих глобальних чинників, які виникають в умовах сьогодення. Експорт зерна не повинен створювати ситуацію, яка може вплинути на внутрішній ринок, формування в необхідній кількості внутрішніх резервів, проведення товарних закупівель. Доцільним є створення умов, які сприятимуть розвитку конкурентного середовища на ринку зерна.
 Пропонується в перспективі проведення досліджень процедури митного оформлення зернових культур при переміщенні через кордон України.
 Практична значимість результатів дослідження полягає у можливості їх використання в процесі розробки та реалізації політики держави в галузі стимулювання постачань за кордон зернової продукції. Доцільним є використання результатів проведеного
 аналізу в навчальному процесі для студентів освітньо-професійної програми «Товарознавство та експертиза в митній справі» спеціальності «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність».

Стаття присвячена висвітленню історії виникнення та діяльності першого єврейського політичного товариства на Буковині під назвою «Jüdischer Volksverein». Організаційне оформлення цього об’єднання відбулося в умовах загострення політичних та національних антагонізмів в Австро-Угорщині й було прямо пов’язане із суспільно-політичними ідеями та планами найбільш впливового єврейського політика Буковини того часу Бенно Штраухера (1850-1940). Діяльність останнього та ініційованої ним політичної організації ознаменували собою формування нової констеляції сил на політичній арені краю, у якій місцеве єврейство почало претендувати на самостійну роль.Процес політичної емансипації буковинського єврейства, що передбачав зміну усталених суспільно-політичних поглядів і цінностей в середовищі єврейської еліти того часу, був складним і сповненим внутрішніх конфліктів. Останні мали значний вплив на як на політичні кар’єри окремих особистостей, так і на долю цілих організацій, як це сталося у випадку із досліджуваним товариством.

Мета: окреслити сучасний потенціал муніципальної поліції у контексті реалізації повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян. Методи дослідження: використано, зокрема, аналітичний метод, узагальнення та системний у поєднанні з комплексним підходом. Результати: на теоретичному рівні дослідження встановлено, що у період воєнного стану у новому світлі постала проблематика забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян у поєднанні із надзвичайно актуальними завданнями у галузі оборонної роботи. Реалізація відповідних повноважень потребує певних механізмів на рівні місцевого самоврядування, яким міг би стати інститут місцевої (муніципальної) поліції. Обговорення: логіка триваючої реформи децентралізації має сприяти реалізації права органів місцевого самоврядування створювати внутрішні адміністративні структури задля ефективної реалізації законом визначених повноважень. Враховуючи зарубіжний досвід і українську практику розбудови інститут місцевої (муніципальної) поліції, нормативно-правове оформлення таких інститутів є надзвичайно актуальним. Вагомим аргументом для цього є окреслений у роботі потенціал муніципальних інститутів охорони правопорядку щодо виконання завдань у галузі оборонної роботи. У статті показано, що підрозділи муніципальної поліції, створені органами місцевого самоврядування, могли б виступати організаційним ядром добровольчих формувань і національного спротиву на окремих територіях.

У статті розглянуто основні підґрунтя створення та функціонування зони митного контролю в межах розташування зони митниць та в пунктах пропуску через державний кордон, розкрито основну типологію зон митного контролю.
 Функціональне спрямування зон митного контролю як місць, де виконуються митні формальності щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон, зумовлює зв'язок їхнього правового режиму із функціями конкретних митних органів, зоні діяльності яких створено такі зони. Зони митного контролю в пунктах пропуску на державному кордоні відрізняються від зон митного контролю, які створюються у внутрішніх митницях, наявністю окремої зони або лінії прикордонного контролю, з якої починається огляд транспортних засобів, здійснюється паспортний контроль, визначаються особи, яким заборонено в'їзд до країни, тощо. Водночас у разі розташування пунктів пропуску на лінії державного кордону обов'язковою є наявність договору із сусідньою державою. Основними суб'єктами управління зонами митного контролю є митниці, їх відокремлені структурні підрозділи - митні пости. Крім того, безпосереднє забезпечення режиму зони митного контролю може бути покладено на відповідний структурний підрозділ митниці або митного поста - відділ митного оформлення. Підставами розподілу повноважень у цьому разі є такі критерії, як зона діяльності підрозділу та його функції щодо митного контролю й митного оформлення щодо конкретних способів і засобів переміщення товарів, або виду товарів.
 Територіальна дія правового режиму зони митного контролю охоплює певну ділянку митної території України, а також розташовані на ній об'єкти та споруди. Важливою особливістю правового режиму зони митного контролю є встановлення низки правил технічного й організаційного характеру щодо відповідних територій, споруд та об'єктів, головною метою яких є створення належних умов як для дотримання режимних вимог перебування осіб, товарів і транспортних засобів на території відповідної зони, так і для виконання передбачених законодавством митних формальностей.

Мета статті полягає в розкритті особливостей модернізації освіти Київського національного університету культури і мистецтв на прикладі запровадження новаторських ідей та підходів до освітньої програми «Івент-менеджмент», що реалізуються в навчальному закладі. Методологія дослідження ґрунтується на принципах об’єктивності та системності, що дало можливість охарактеризувати такий інноваційний тренд в освіті, як поєдання подієвості навчання, вимог ринку праці і внутрішньо сформованої корпоративної івент-культури. Структурний, аналітичний і компаративний методи спрямовані на визначення прогностичних і стратегічних механізмів реалізації напрямів навчального та виховного компонентів освітньої програми «Івент-менеджмент» у КНУКіМ. Результати. Визначено, що івент-метод створення події та івентологія як методологія осмислення подієвості формують універсальні, затребувані сучасним ринком праці компетентності. Подієвість навчання — один із інноваційних трендів освіти, від упровадження якого залежить зміст навчання та організація навчального процесу. Критерієм інноваційної діяльності Київського національного університету культури і мистецтв у впровадженні освітньої програми «Івент-менеджмент» стала ефективність поєднання- перетину (crossover point) зовнішніх вимог ринку праці і внутрішньо сформованої корпоративної івент-культури, спрямованої на оформлення подієвості як «зустрічі» в науці, освіті та мистецтві. Досвід створення та розбудови цієї освітньої програми доводить, що поєднання в навчальному процесі традиційних і новітніх моделей — це не данина науковій обізнаності та університетській моделі викладання, а набута у процесі навчання здатність майбутнього спеціаліста вільно орієнтуватися у невизначених завданнях, моделюючи нетривіальні рішення, нові ситуації та нестандартні виходи із них. Наукова новизна визначається розкриттям сутності основних напрямів обраної Університетом креативної освітньої моделі для стратегічного планування освітньо-наукової діяльності. Продемонстровано інноваційний потенціал івенту в сучасному освітньому просторі. Схарактеризовано особливості розробки нових освітніх програм (на прикладі освітньої програми «Івент-менеджмент»), подано авторське бачення соціальної значущості івенту.

Мета статті. Комплексне дослідження художньої інтерпретації Миколою Пшінкою грецького епосу у виданнях для дітей («Міфи і легенди Греції», поеми «Еротокрит» В. Корнароса і «Василіос Дигеніс Акрит»), яка втілена в ілюстраціях та дизайн-конструюванні з урахуванням ідейно-семантичних і стилістичних особливостей текстів; висвітлення визначальних рис авторського стилю художника й дизайнера. Методологія дослідження: інтерв’ю, емпіричні спостереження, мистецтвознавчий аналіз окремих ілюстрацій та конструктивних рішень у макетуванні книжок; синтез отриманих результатів та їх узагальнення для характеристики стилістичних особливостей художнього оформлення кожного з видань грецького епосу та авторського стилю художника і дизайнера М. Пшінки загалом. Результати. Схарактеризовано визначальну рису авторського стилю М. Пшінки –романтизм із притаманним йому психологізмом, емоційністю в трактуванні образів героїв, увага до деталей, енергійність і точність малюнка, внутрішня експресія, драматизм і динаміка складних композицій ілюстрацій. Простежено взаємодію суто художніх (образотворчих) та конструктивних складників дизайн-макетів книжок, а також залежність оригінальних дизайнерських рішень від ідейно-семантичного наповнення та стилістичної самобутності текстів для досягнення синергії вербальних та візуальних образів, що робить книжки М. Пшінки явищем синкретичного мистецтва. Наукова новизна. Художню інтерпретацію епічних грецьких творів, яку здійснив М. Пшінка, вперше розглянуто комплексно й різноаспектно: проаналізовано не тільки ілюстрації, мистецькі засоби генерування образів героїв і відтворення сюжетів, а й оригінальні дизайнерсько-конструктивні рішення, завдяки яким досягнуто органічної єдності в архітектоніці книжкових макетів.

У статті визначено теоретичні погляди стосовно дефініцій «журналістика рішень» і «конструктивна журналістика» як медійних підходів, орієнтованих на пошук розв’язання суспільних проблем. Авторами розглянуто практику української журналістики рішень під час воєнного стану. Виокремлено тематичні домінанти висвітлення метатеми війни та повоєнного відновлення, схарактеризовано інструментарій, застосовуваний журналістами для унаочнення рішень, привертання уваги аудиторії. За допомогою методів кейс-стаді та контент-аналізу було вивчено текстове й візуальне наповнення українського онлайн-видання «Рубрика», яке працює в напрямку журналістики рішень. Розроблена система категорій аналізу дозволила визначити, що в досліджуваному медіакейсі трендовими є теми фізичного й ментального здоров’я та військової сфери. При цьому героями й об’єктами матеріалів здебільшого є представники експертного середовища в різних напрямках, волонтери, військові та підприємці. Геополітичний контекст пошуку рішень у виданні зосереджено на внутрішньоукраїнському дискурсі, а тексти про залучення міжнародної підтримки є перспективними з огляду на розширення тематичних ракурсів аналізованого медіа. Результати аналізу свідчать про те, що в «Рубриці» пошук рішень у розрізі метатеми війни здебільшого здійснюється через висвітлення діяльності волонтерських, благодійних і державних ініціатив. Оформлення розв'язання проблем, порушених у публікаціях видання, здійснюється за допомогою таких цифрових інструментів, як візуальне виокремлення в тексті ключових слів, цитат, списків порад, інструкцій і рекомендацій, а також перелінковки на зовнішні та внутрішні ресурси. З’ясовано, що перспективними засобами для «медіа рішень» залишається більш широке використання мультимедійного ілюстративного контенту: скриншотів, інфографіки, інтерактивних карт, аналітичних врізок-довідок, фото й відеоматеріалів, які увиразнюють пропоновані розв’язання, дозволяють розширити й диверсифікувати аудиторію.

Статтю присвячено питанням стану сформованості мовленнєвої системи у дітей та особливостям формування усного мовленнєвого висловлювання. Актуальність обумовлена збільшенням кількості дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку, зокрема з несформованістю звукової сторони мовлення та недорозвитком фонематичного слуху. 
 Розкрито поетапність формування мовленнєвого висловлювання, його психологічну структуру. Висвітлено групи механізмів, що забезпечують формування і функціонування мовленнєвої діяльності. Внутрішня схема мовленнєвого висловлювання реалізується в руховій програмі зовнішнього оформлення під контролем центральних мовленнєвих систем. Представлено послідовність етапів реалізації мовленнєвої дії. Розглянуто проблему порушення формування мовленнєвого висловлювання на прикладі дітей з дислалією. Під час формування мовленєвого висловлювання у дітей спостерігаються різні механізми порушень, в залежності від форми дислалії Перевірку звуковимови та фонематичних процесів визначено важливими етапами діагностики даного мовленнєвого порушення. Відзначається механізм порушеної вимови звуків в залежності від локалізації порушення та причин, що обумовлюють дефект звуковимови. При цьому порушена звуковимова може бути обумовлена вираженими порушеннями в будові артикуляційного апарату або ж мовленнєвий апарат може не мати патологічних змін. 
 Чітка класифікація і визначення провідного механізму порушення є важливим для досягнення мети під час корекційного впливу. Проаналізовано три основні форми дислалії: акустико-фонематичну, артикуляторно-фонематичну та артикуляторно-фонетичну. Зазначений в статті індивідуальний оціночний профіль стану мовленнєвих та немовленнєвих процесів у старших дошкільників показує неоднорідність рівнів сформованих мовленнєвих навичок та операцій. В структурі фонетико-фонематичних порушень прослідковується різниця між сформованими фонетико-фонематичними, лексичними та граматичними компонентами, що необхідно враховувати при побудові напрямів корекційно-розвивальної роботи. Встановлення ведучого фактору в структурі порушення необхідно для обґрунтованого вибору оптимальної корекційно-розвивальної роботи. 

Автор дослідження зосереджується на деяких базових лінгвістичних концепціях (пропріалізації, апелятивизації, депропріалізації та деапелятивізації, онімізації, деонімізації, трансонімізації) та представляє їхні концептуальні обмеження. Вихідним пунктом є а) теорія власного імені, згідно з якою онімічний зміст складається з окремих сегментів інформаційно-енциклопедичного характеру та оформлення; б) визначення апелятивів та пропріативів як іменників певних лексико-граматичних груп. Представляючи визначення термінів у лінгвістиці, необхідно гармонізу- вати термінологію процесів в апелятивній та пропріальній сфері мови. Процеси, які відбуваються аналогічно в обох підсистемах, не потребують термінологічного розрізнення, але, з іншого боку, необхідно конкретизувати, зокрема, перехід з однієї підсистеми в іншу, до чого прагне ономастика.
 Терміни онімізація, деонімізація, трансонімізація перебувають у взаємодоповнювальних відносинах, якщо від- правною точкою є передавання форм і водночас наявне формальне співвіднесення обох полюсів ономасіологічного процесу. Якщо форма мотивації змінюється, – це не перехід / перенесення оніма на інший рівень, а явище словотво- рення в онімічній системі. Якщо мотиватором формально похідного пропріума є інший пропріум, ми можемо гово- рити про (транс) онімічне утворення. Про трансонімізацію також слід говорити у разі перенесення на найменування нового унікального явища в межах одного онімічного підкласу, від одного унікального об’єкта до іншого. Якщо між мотивувальним і мотивованим пропріумом існує чіткий зв’язок та спільна онімічна сема, ми вважаємо таке явище в трансонімізації онімічною полісемією.
 Словацька ономастична термінологія знаходиться в процесі порівняння та узгодження зі слов’янською та між- народною ономастичною термінологією.
 Словацька ономастична теорія перебуває також під впливом інтернаціоналізації, але вона зберігає внутрішню усталену функціональну еквівалентність, яку, однак, треба перевіряти, на що спрямоване наше дослідження.

Актуальність теми дослідження. Реформа освіти передбачає розвиток неформального професійного навчання в Україні та формування структури валідації результатів неформальної освіти. Сьогодні процеси запровадження системи валідації в країні знаходяться на початковому етапі. Однак, уже зараз є актуальною підготовка навчальних програм, стандартів оцінювання та провайдерів неформальної освіти. Мета і методи дослідження. Мета дослідження – визначити можливості національної федерації стильового карате, як потенціального провайдера неформальної професійної освіти в Україні. Предметом розгляду стали статус, внутрішній регламент та навчальні і атестаційні програми Всеукраїнської асоціації карате «ІКА Госоку Рю Будо», як типової федерації стильового карате. Характеристики асоціації оцінювалися на відповідність до рекомендацій Європейського Союзу та вимогам національної системи освіти. Результати роботи та висновки. Стильове карате з самого початку формувалося в парадигмі Будо, тобто системи навчання, виховання і розвитку молоді засобами традиційних бойових систем із врахуванням загальних законів педагогічної науки. Навчальні програми розраховані на тривалий багаторічний процес і структуровані за періодами підготовки за різними кваліфікаційними рівнями. Це створює хороші передумови для реалізації європейських програм: навчання протягом життя; освіта для дорослих, професійне навчання на робочому місці, дуальна освіта та адаптація до структури EQF / НРК і кредитно-модульної системи організації освіти. Таким чином, «ІКА Госоку Рю Будо-Україна» вже сьогодні може автономно здійснювати ефективну діяльність із валідації неформальної освіти на етапах ідентифікації і документального оформлення та бути сертифікована, як провайдер неформального навчання з стильового карате і стейкхолдер у дуальній освіті.

Зростання рівня безробіття одночасно є проявом негативних явищ в економіці країни і фактором, який обумовлює подальше погіршення економічного стану і зниження ВВП. Кількість безробітних в Україні неухильно зростала з початку війни, маючи форму прихованого безробіття. Внесення змін в трудове законодавство спростило механізми звільнення під час воєнного стану та окремі питання працевлаштування і оформлення трудових договорів, створюючи можливості для прискорення міжорганізаційного руху персоналу. Проте в умовах воєнного стану і руйнівних наслідків військового конфлікту, таких як: масштабні внутрішні переміщення населення, руйнування критичної інфраструктури, втрата майна підприємствами, ринок праці потребує від держави максимальної підтримки всіх учасників задля недопущення подальшого погіршення соціально-економічного стану країни, а не лише вирішення питань нормативного регулювання зайнятості і безробіття. В статті проаналізовано рівень безробіття в довоєнні часи та в умовах воєнного стану. Особлива увага приділяється впливу війни на підприємницьку діяльність та зайнятість населення України. Досліджена динаміка зайнятості за регіонами та зміни в оплаті праці. Враховуючи високий рівень людських та майнових втрат країни і наслідки війни, актуальними питаннями сьогодення є не лише безпекові та усунення негативних наслідків, але і відновлення. Планування та розробка стратегій відновлення України розпочато як на національному, так і регіональному рівнях. Це тривалий процес, який потребує високої залученості всіх представників суспільства і органів влади, місцевого самоврядування і напрацювання заходів, які дозволять досягти довоєнного стану не лише економіки країни, а і вирішити проблеми соціально-економічної сфери, подолати високий рівень безробіття. В роботі розглянуто стратегічні заходи, спрямовані на релокацію бізнесу, підтримку безробітного та зайнятого населення задля стримування подальшого зростання кількості безробітного населення. Запропоновано заходи, які сприятимуть зростанню рівня зайнятості населення, розвитку бізнесу та підприємництва.

У статті доведено, що заходи, спрямовані на політичне опанування Радянською Росією України, йшли поза площиною правового оформлення державних стосунків Росії й України. У відносинах між РСФРР і УСРР у 1920-х роках спостерігалося поєднання тактики інкорпорації засобами силової експансії з підкресленим деклару- ванням незалежності України та прийняттям рішень, що перетворювали останню на автономію. Тому відносини між РСФРР і УСРР 1920-х роках – це результат складної взаємодії історичних, політичних, економічних, культур- них, соціально-психологічних, географічних чинників, випадковостей, зовнішніх впливів та внутрішніх процесів. Міждержавні відносини РСФРР і УСРР ґрунтувалися на більшовицькій доктрині, спільності ідеологічних та політичних завдань, однаково організованого і на спільних засадах побудованого державного устрою та соціально-економічного укладу. Незалежні радянські республіки формально мали статус самостійних дер- жав у 1919 – початку 1920-х років, навіть були тісно пов’язані між собою. Роль центру відігравала Російська Федерація, навколо якої гуртувалися решта радянських республік. Прагнення до об’єднання зумовлювалося економічними зв’язками між ними, що складалися протягом тривалого часу, однаковою політичною струк- турою, а також ідеологічними завданнями унітаризму, централізму, тоталітаризму правлячої більшовицької партії. З утворенням Союзу Радянських Соціалістичних Республік змінилося правове становище республік із договірних на союзні. Відносин між республіками втратили характер міждержавних і формувалися як міжреспубліканські. У результаті проведення адміністративно-територіальних перетворень 1920-х років цілеспрямована уніфікаторська політика керівництва СРСР у 1920-ті роки у питанні визначення російсько- українського кордону призвела до того, що великі за площею та населені переважно українцями землі залишилися поза межами політичних кордонів України.

У статті висвітлено методичні аспекти відображення у системі бухгалтерського обліку розрахунків з підзвітними особами в установах державного сектору. На основі проведеного аналізу наукових праць та нормативно-правової бази було сформовано визначення поняття «підзвітні особи». Наведено аспекти розмежування понять «відрядження» та «роз’їзний характер роботи». Висвітлено поняття «службове відрядження» та порядок його документального оформлення в установі державного сектору. Було визначено та охарактеризовано предмет, мету, об’єкт, суб’єкт та завдання організації обліку розрахунків з підзвітними особами в установах державного сектору. Предметом системи обліку розрахунків з підзвітними особами є господарські операції розрахункових відносин, що зумовлюють рух коштів, охоплюючи при цьому процес основної (статутної) діяльності установ державного сектору. Метою обліку розрахунків з підзвітними особами є формування для внутрішніх і зовнішніх користувачів облікової інформації про суму поточної заборгованості та строки її погашення. Об'єктом обліку є заборгованість за розрахунками з підзвітними особами, а суб'єктом - працівники бухгалтерії. Доведено, що витрати на відрядження належать до інших необмінних операцій та впливають на фінансовий результат виконання кошторису звітного періоду в установах державного сектору. Зазначено обов’язкові пункти, які повинні міститися у наказі про службове відрядження. Розглянуто порядок приймання фінансовою службою установи державного сектору авансового звіту про витрачені підзвітні суми та повернення підзвітною особою залишку авансу. Наведена типова кореспонденція бухгалтерських рахунків з обліку розрахунків з підзвітними особами в установах державного сектору та методика їх відображення у системі фінансової звітності. Дослідження методики ведення бухгалтерського обліку з підзвітними особами дає можливість зробити висновок, що раціональна організація обліку розрахунків з підзвітними особами потребує детальної інформації по кожному етапу облікового процесу.

Вступ. Завдання оптимізації логістичних витрат у ланцюгах постачання зовнішньоторговельних вантажів пов'язана насамперед із загальноекономічними тенденціями в світі. Глобальна економічна криза, епідеміологічна ситуація у світі, війна в Україні значно посилюють ризики при здійсненні міжнародних переміщень вантажів. Глобалізація прискорює цей процес взаємозалежності ланцюга поставок і створює труднощі як для окремих осіб, так і для глобального ланцюга поставок, що призводить до багатьох ризиків у глобальному масштабі. Оскільки ланцюжки постачання стають складнішими, невизначеність і ризики стають більш значними. Мета. Обґрунтування та прийняття ефективних рішень на основі оптимізації витрат з виконання митно-логістичних операцій у ланцюгах поставок зовнішньо-торговельних вантажів. Висновки. У статті досліджено теоретичні підходи до визначення терміну «логістичні витрати» та структуризації логістичних витрат, орієнтовані на вирішення управлінських завдань у ланцюгах поставок, удосконалено модель логістичних витрат з урахуванням додаткових витрат на митно-логістичні операції, які необхідно враховувати в процесі формування та управління ланцюгами поставок. Включення витрат, пов'язаних із здійсненням митних формальностей, дозволяє окремо враховувати додаткові витрати, які пов’язані з ризиками при здійсненні митного контролю вантажів. Крім того, враховуються витрати, пов'язані з необхідністю надання забезпечення сплати митних платежів при транспортуванні вантажу внутрішнім транзитом по території України, якщо виникає необхідність оформлення товару в іншому структурному підрозділі Державної митної служби України. Доведено, що витрати на здійснення митних формальностей та витрати на сплату митних платежів є вагомою частиною при розрахунку логістичних витрат при здійсненні зовнішньоторговельних операцій. Виконана декомпозиція загальних логістичних витрат дозволяє враховувати специфіку митного законодавства та обмеження з використання митно-логістичних технологій.

У статті визначаються основні способи реалізації ідеї соборності в суспільній свідомості та в норма права періоду незалежності. Встановлено, що українській традиції державотворення та державно-правовій думці властивий розвиток світоглядно-теоретичних концепцій, які апелюють до історичної пам’яті та традиційної ментальності українців. Однією із таких – є соборницька концепція, що в часі свого становлення й теоретичного оформлення співпала з періодом становлення української нації, а отже апріорі розуміється як державо- і націєтворча. Одночасно, в українців відсутнє єдине інституційне розуміння змісту поняття «соборність», що й призводить до певних проблемних моментів. Для української філософської та державно-правової традиції, концепт «соборність» виник і утверджувався, як певний імператив, що означав етнічну, національну і територіальну цілісність українських земель. Констатовано, що змістове наповнення концепту «соборності», яке на межі ХІХ – ХХ ст. була фактором боротьби за відновлення національної держави, змінилося до його сучасного розуміння як складової національної безпеки, історичної пам’яті та правової культури населення. У законодавчій площині, є дійсними два укази президентів України, що апелюють ідеєю соборності та єдності, це зокрема Указ президента України № 871 «Про День Соборності України» (від 13 листопада 2014 р.) та Указ президента України №53 «Про невідкладні заходи щодо консолідації українського суспільства» (від 14 лютого 2022 р.), однак вони несуть різне ідеолого-правове навантаження. Власне, Указ 2022 року мав на меті забезпечити консолідацію суспільства на передодні повномасштабного вторгнення росії, але безпосередньо до поняття «соборність» не апелював. Запропоновано ідею стосовно реалізації концепту соборність у внутрішній політиці України, як основоположного фактору розвитку національної ідеї, а у зовнішній політиці – ознаки евроінтеграційного вибору українців.

Актуальність теми даної наукової публікації обґрунтовується необхідність вирішення питання забезпечення енергонезалежності України, відновлення державної енергетичної системи для забезпечення ефективності стратегії державного та регіонального розвитку. Авторами підкреслено, що впровадження новітніх технологій, використання яких дозволяє подолати енергетичні проблеми сучасного світу, в тому числі і енергетичні ресурсозабезпечувальні проблеми України вимагає розробки та запровадження відповідного нормативно-правового базису для їх застосування, що обґрунтовує актуальність даної наукової публікації. Метою статті є встановлення змісту та особливостей адміністративно-правового режиму використання об’єктів сонячної енергетики в Україні у світлі забезпечення вимог життєздатності населених пунктів. Авторами визначено, що правомірність походження та подальшого використання електричної енергії, видобутої шляхом використання сонячного випромінювання має відповідати положенням Порядку видачі, використання та припинення дії гарантії походження електричної енергії для суб’єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії. Авторами визначено, що сонячне випромінювання є унікальним природним ресурсом, що за своїм адміністративно-правовим режимом, є відмінним від використання інших так званих «традиційних» ресурсів, попри його відносну невичерпність та відносну доступність для всіх та кожного скрізь у світі. Саме тому використання сонячного випромінювання має регулюватися не лише на рівні внутрішньо національної системи законодавства, але і на рівні міжнародно-правових актів. Авторами зроблено висновок, що обіг електричної енергії, видобутої шляхом використання сонячного випромінювання як відносно невичерпного загально-доступного природного ресурсу здійснюється на підставі договору, що має публічний характер правового регулювання, та не вимагає отримання спеціального дозволу у разі використання її для власних потреб, та імперативності оформлення дозвільних документів – у разі реалізації намірів отримання прибутку від її продажу.

Стаття присвячена дослідженню категорії емотивності на фонетико-графічному рівні твору Емілії Бронте «Буремний перевал» в україномовному перекладі. Мета статті – проаналізувати проблеми відтворення категорії емотивності на фонетико-графічному рівні під час перекладу англійського варіанта українським на прикладі твору англійської письменниці Е. Бронте «Буремний перевал», перекладеного О. Андріяш. У статті застосовано комплексну методику: методи аналізу, синтезу, зіставного аналізу. Наукова новизна роботи полягає в детальному аналізі фонетичного та графічного планів україномовного перекладу твору. Тема актуальна, з огляду на те що сьогодні бракує українських перекладів англійських творів. Особливістю роботи перекладача є його майстерність відображати в перекладі творів не лише семантики емотивів, а й манери, стиль автора оригіналу, його внутрішній світ. Установлено, що в перекладі використано комплекс фонетичних, графічних, лексичних, синтаксичних прийомів передачі емотивності. Фонетико-графічний рівень характеризують особливості інтонації, темпу, логічного наголосу, знаків пунктуації (знак оклику, тире, три крапки тощо). Ідіостиль автора простежуваний і на фонетичному рівні, і на графічному, тобто виявляє себе як у звучанні тексту, так і в його графічному оформленні. У перекладі твору «Буремний перевал» виявлено такі фонетико-графічні ознаки емотивності: розділові знаки, знаки оклику, алітерацію, зміну графічних символів, капіталізацію. У перекладі, здійсненому О. Андріяш, виявлено заміну капіталізації, алітерації семантичними засобами та часткове фонетичне відтворення оригіналу (неповна алітерація). Такі заміни потребують детального аналізу, оскільки кожен перекладацький прийом демонструє різний ступінь емотивності. Для перекладача важливо максимально відтворити оригінальність твору, застосовуючи відповідні перекладацькі прийоми.

У статті окреслюються перспективні для моделювання простору шкільного приміщення початкової школи України тенденції позитивного зарубіжного досвіду. Підкреслено, що увага до цієї проблеми зумовлена особливостями сучасного стану розвитку початкової освіти. В умовах стандартизації і варіативності освіти простежуються суперечливі тенденції її модернізації. Однією з таких тенденцій є пошук нових підходів до архітектурного оформлення шкільного приміщення, його дизайну, облаштування класних кімнат.
 Особливе місце у вирішенні поставлених завдань відіграє Реджо-педагогіка, яка представляє собою розгорнутий набір рекомендацій щодо створення ідеального освітнього простору. Їх можна використовувати при проєктуванні «гнучкого» простору шкіл, що відповідає внутрішнім процесам та своєму часу.
 Схарактеризовано функціональні зони всередині однієї класної кімнати, виокремлені автором Реджо-педагогіки, як-то: зона досліджень, творча майстерня, функціональні стіни, місце для діалогу, зона ігор та постановок.
 Розглянуто принципи організації простору класної кімнати як головного простору, де учні здобувають знання: класні кімнати повинні відповідати вимогам будівельних норм і правилам ергономіки та створювати такий простір, який сприятиме освітньому процесу та викликатиме у дітей інтерес до навчання;класні кімнати повинні відповідати всім вимогам комфортного освітнього середовища. Крім параметрів місткості, освітлення та мікроклімату при створенні класних кімнат необхідно враховувати: просторове зонування, здатність класної кімнати до трансформації; наявність модульних меблів; Колірні рішення та матеріали обробки.
 Підсумовуючи, авторка наголошує, що простір шкільного приміщення початкової школи України має бути всеохопний та цілісний, мати в основі єдину педагогічну, соціально-організаційну та художню концепцію. Такий простір в цілому, як і кожен з його елементів – від благоустрою ділянки та архітектури будівлі до найменших дрібниць інтер’єру, обладнання класних кімнатта навчальних матеріалів – є засобом освіти.

Метою дослідження є підвищення оперативності обслуговування клієнтів та оптимізація робочих процесів у ресторанному бізнесі шляхом розробки автоматизованої системи приймання та оброблення замовлень через Telegram-бот. У роботі представлено інноваційний підхід, що поєднує використання сучасних мовних моделей на базі архітектури Transformer із функціональністю месенджер-бота для створення інтерактивного та персоналізованого сервісу. Методологія. Для досягнення мети проведено аналіз існуючих підходів до автоматизації процесів у ресторанній галузі. На основі отриманих даних розроблено Telegram-бот для приймання замовлень, який інтегрується з мовною моделлю Llama 3.1 Instruct 8B. Для обробки замовлень створено програму-менеджер, що взаємодіє з базою даних PostgreSQL. У роботі також досліджено ефективність запропонованого рішення у реальних умовах, тестуючи систему на коректність виконання ключових функцій, таких як оформлення замовлень і бронювання столиків. Наукова новизна. Використання Telegram-бота в поєднанні з сучасними мовними моделями забезпечує можливість обробки неструктурованих запитів, що недоступно для традиційних POS-систем. Особливістю підходу є інтеграція персоналізованого обслуговування, що враховує індивідуальні потреби клієнтів, а також відсутність необхідності у дорогому обладнанні чи тривалому навчанні персоналу. Система пропонує гнучкість і доступність, знижуючи витрати на впровадження та обслуговування. Висновки. Результати дослідження підтвердили ефективність розробленої системи. Telegram-бот стабільно виконує основні функції, забезпечуючи точність і швидкість обробки замовлень, а також підтримку інтерактивної взаємодії з клієнтами. Інтеграція з мовною моделлю дозволила значно підвищити рівень персоналізації обслуговування, що позитивно вплинуло на клієнтський досвід. Система легко інтегрується з існуючими програмними рішеннями, що робить її доступною для широкого кола закладів. Таким чином, запропоноване рішення сприяє оптимізації внутрішніх процесів у ресторанному бізнесі, встановлюючи нові стандарти автоматизації та обслуговування клієнтів.

Проаналізовано причини виникнення та впливу на організм і поведінку людей стресу під час управління технологічними процесами. Актуальність виконаного дослідження полягає в тому, що сучасна особистість перебуває під впливом великої кількості стрес-чинників. Щоденні стреси викликають у людини необхідність долати різноманітні скрутні життєві обставини. Внаслідок цього особистість використовує особливий тип поведінки – долаючий, який спрямований на подолання життєвих труднощів різного рівня. Обґрунтовано актуальність вивчення проблеми долаючої поведінки фахівців, пов'язаних із технологічними процесами. Показано, що особливої уваги потребує питання ресурсів, що дають змогу продуктивно долати стрес та зберігати психоемоційне здоров'я особистості. Визначено проблемні питання, що потребують подальшого вивчення та вирішення. Вказано на потребу оформлення окремої галузі "стресології" як цілісної системи вивчення та управління стрес-чинниками, тобто обставинами, які спричиняють стресовий стан. На основі здійснених спостережень досліджено ймовірну модель тривалості перебування та виходу людини з екстремальної ситуації. Також було досліджено взаємозв'язок рівнів працездатності з психологічним та емоційним станом людини. Проаналізовано вияв стресу як неспецифічної реакції організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію. При цьому джерелами стресу виступають як зовнішні, так і внутрішні чинники. Основну увагу зосереджено на наслідках, причинах та етапах розгортання стресу, а також чинниках, що сприяють його подоланню. На основі дослідження виконано порівняльну характеристику тенденцій стресостійкості людини до зовнішніх подразників в умовах витривалості. Наведено результати дослідження стрес-долаючої поведінки з урахуванням різних видів стресів, основну увагу зосереджено на виробничих стресах. Реакції людей розподілено на дві великі групи: фізіологічні і психологічні. Запропоновано підхід, який буде досить дієвий під час набору кадрів, оскільки стресостійкість людей у деяких професіях відіграє значну роль в ефективності виконання поставлених завдань та дасть змогу визначати людей, неспроможних працювати в певних умовах вже на початкових етапах роботи. Перспективою подальшого дослідження є визначення основних чинників, що впливають на ефективність стрес-долаючої поведінки людини залежно від ступеня навантаженості.

У статті проаналізовано становлення у листопаді 1918 р. Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), з часу проголошення і діяльності якої у 2018–2019 рр. минуло 100 років. Мета статті – розглянути історичну долю Галичини перших десятиліть ХХ ст. Значну увагу зосереджено на характеристиці особливостей становлення права ЗУНР (прийняття тимчасової Конституції, конституційних законів про громадянство, про державну мову (українську), про встановлення основних засад виборчого права (його загальність, рівність, таємність), про вибори до Галицького Сейму, серії законів із державного права (про структуру центральних і місцевих органів влади й управління, судоустрій країни, створення правоохоронних орга нів тощо). Показано, що одним із найважливіших законів, прийнятих Українською Народною Радою (УН Рада), був “Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії”, який завершив процес конституційного оформлення новоствореної держави. Цей правовий акт забезпечив внутрішню легітимізацію влади та сформулював основні напрями розвитку ЗУНР як суверенної держави. З проголошенням новоствореної держави парламентською республікою було обґрунтовано принципи поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Територія держави визначалася етнографічними межами проживання українців у складі Австро-Угорської імперії. Засадничими нормами Тимчасової конституції ЗУНР стало гарантування широких політичних і національних прав поляків, євреїв та німців. Тимчасовий характер Конституції обґрунтовувався необхідністю організації роботи Сейму республіки, до першочергових обов’язків якого і входило утвердження Основного закону держави. УН Радою, урядом, державним секретарствами було прийнято ще чимало нормативно-правових актів із різних галузей державно-політичного, соціально-економічного, культурно-освітнього та інших галузей життя новоствореної української держави на західних землях України. Вживалися енергійні організаційні заходи щодо їх реалізації. Щоправда, довше, ніж вісім місяців, проіснувати, розвинутися, зміцнитися ЗУНР не зуміла: при прямій військовій і дипломатичній підтримці країн Антанти її окупувала Польща. Проте створення її правової основи, як і взагалі розвиток права у ЗУНР, заслуговує на увагу та схвалення навіть сьогодні.

Дана наукова стаття присвячена дослідженню питання про юридичне значення такої категорії правового статусу набувача чужої речі, як його добросовісність. Вивчено сутність цього явища, встановлено, що саме критерій добросовісності надає істотного значення претензіям учасників даних взаємин на набуття чи збереження приватного речового права. У праці підкреслюється, що, окрім значення доброї совісті на момент заволодіння чужою річчю, що надає правової визначеності можливості оформлення титулу і є складовою частинного фактичного складу для набуття власності чи права давнісного володіння, bona fides також характеризує порядок поведінки окупанта і впродовж набувальної давності. При цьому добра совість тільки тоді має якісь правові наслідки, коли вона протиставлена суб'єктивному праву. За таких умов вона придбаває безпосереднє юридичне значення, в тому числі і як умова набуття та захисту права. Добросовісність володіння чужою річчю є внутрішнім показником усвідомлення певного майнового стану самим суб'єктом. У цьому сенсі у статті зроблена оцінка вказаного статусу з позицій наукової концепції про видимість права. За посилами цієї теорії давність також розглядається як наслідок видимості права, попри те, що вона виникає та триває всупереч волі учасників відносин та незважаючи на їхнє усвідомлення цього факту. Відтак добросовісне безперервне та відкрите володіння майном як власним упродовж строку набувальної давності найпоказовіше пов'язувалось із видимістю власності. Тож поняття добросовісності в сенсі особистісного сприйняття реально наявних ціннісних орієнтацій тісно пов'язано із принципом захисту видимості права, оскільки спрямована на усвідомлення його третіми особами. У роботі відмічені певні відмінності під час застосування теорії видимості права при набутті власності добросовісним набувачем від неповноважного відчужувана та за набувальною давністю. Наголошується, що подібний механізм мусить застосовуватися під час презумування відношення до речі як власної з боку володільця рухомого майна. Але із правила повинні бути виключення, зокрема, в разі, коли у власника є підстави для віндикації речі.

В результаті ділових відносин, у які вступають суб’єкти господарювання у процесі своєї діяль-ності, можуть виникати взаємні грошові та матеріальні зобов’язання, що поділяються на дебіторську і кре-диторську заборгованості. Одним із важливих завдань в умовах виникнення неплатежів є систематичне про-ведення аналізу та управління дебіторською і кредиторською заборгованістю. Метою статті є розкриття економічної сутності дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства, розгляд сучасних методів їх аналізу, визначення основних недоліків і проблем в управлінні цими заборгованостями й пошук шляхів їх вирі-шення. У статті розглянуто змістовні характеристики дебіторської та кредиторської заборгованості. В умовах інфляції дебіторську заборгованість визначено як джерело кредитування діяльності покупців на дуже вигідній основі (безвідсотковий кредит) і акцентовано на потребі застосування ефективних управлінських дій, спрямованих на регулювання її величини. Досліджено основні елементи методики аналізу дебіторської і креди-торської заборгованості підприємства. Розглянуто фактори, які впливають на величину дебіторської і кре-диторської заборгованості. Визначено заходи, що сприяють прискоренню погашення дебіторської заборгова-ності (попереднє вивчення фінансового стану дебітора, своєчасне і правильне документальне оформлення, використання сучасних і ефективних форм розрахунків). Методи управління дебіторською заборгованістю запропоновано класифікувати за певними групами: юридичні, економічні, психологічні, фізичні. Узагальнено систему показників, з допомогою яких можна оцінити стан дебіторської і кредиторської заборгованості під-приємства. Обґрунтовано шляхи вирішення проблем щодо повернення боргів підприємству. Доведено, що аналіз стану дебіторської і кредиторської заборгованості в системі управління підприємством передбачає врахуван-ня зовнішніх і внутрішніх факторів, кількісних і якісних показників, визначення середньої величини заборговано-сті, її частки у загальній сумі активів і пасивів підприємства, оцінювання заборгованості за строками пога-шення, виявлення ризиків і загроз щодо неповернення. Перспективним напрямком досліджень є вивчення і викори-стання передового світового досвіду щодо методики аналізу та управління дебіторською і кредиторською заборго-ваністю суб’єктів господарювання.

У статті розглянуто питання прийняття кодифікованого акта про адмі ністративні процедури як нового етапу у розвитку процесуального законодавства, що встановлює певні правові порядки у вирішенні адміністративних спорів (справ, що виникають з адміністративних та інших публічних правовідносин). Наголошено, що в цій сфері адміністративних правовідносин, на жаль, існує “нереалізований потенціал” Конституції України щодо створення адміністративно-процедурної форми здійснення публічного управління. Це засвідчують, зокрема, прогалини в системі адміністративно-правової регламентації відносин щодо прийняття адміністративних актів; суперечності процесу поліпшення адміністративно-процесуального законодавства; зрештою, відставання у розвитку адміністративно-правової теорії від сформованих у європейських країнах підходів, принципів і пріоритетів дослідницької діяльності в галузі юридизації публічного управління та правового оформлення взаємодії адміністративних органів і громадян щодо забезпечення їхніх прав і законних інтересів. І це в той час, коли потреба в задоволенні прав і законних інтересів осіб під час взаємодії з владними органами передбачає чітко визначені принципи і правила, які й утворюють адміністративну процедуру. Метою статті є аналіз сформованих у доктрині адміністративного права з урахуванням законодавчих і практичних аспектів підходів до прийняття адміністративного процедурного кодексу як базового нормативно-правового акта з регулювання надання адміністративних послуг органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Зроблено висновок, що завдяки прийняттю адміністративно-процедурного кодексу вдасться: встановити належний порядок здійснення адміністративних дій у межах однієї з найважливіших правових форм публічного управління; сформувати основу для ефективного забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян та організацій, що взаємодіють із публічною владою та її органами; надати адміністративному правовому регулюванню управлінських відносин належної системності і повноцінної структурованості; не тільки гармонізувати внутрішню структуру механізму адміністративно-правового регулювання, а й створити основу для ефективного судового захисту в адміністративних справах, тобто забезпечити правильне і законне вирішення адміністративних та інших публічних спорів; вирішити встановлені Кодексом адміністративного судочинства України (КАС України) завдання адміністративного судочинства на всіх етапах цього виду реалізації судової влади. Дія такого кодексу забезпечить подальший розвиток адміністра тивнопроцесуальної форми, основні контури якої сьогодні зафіксовані в КАС України, та, безумовно, створить можливості для формування нових наукових уявлень і теоретичної моделі адміністративного процесу як судового процесу.

У статті розглядається проблема формування цифрових компетентностей педагога під час кризових ситуацій в Україні – COVID-19 та війни в Україні. Вимушений перехід до дистанційного навчання спричинив трансформації в освітньому процесі, до яких педагоги, безумовно, повинні підлаштуватись. Адже формування мотивації та створення умов для їх навчання й саморозвитку упродовж професійної діяльності, модернізація на всіх рівнях освіти змісту, форм, методів та технологій навчання відповідають вимогам інформаційного громадянського полікультурного суспільства. Цифрові компетентності викладача набувають нового значення – це необхідність удосконалення, поглиблення знань, освоєння сучасних ефективних технологій, оновлення змісту освіти, комунікація в системі «викладач – студент». Авторами були розглянуті вимоги та обов’язки педагога, розроблені декілька опитувальників, оформлених у Google-формах. Цей варіант був найпростішим і найзручнішим з точки зору потенційних респондентів. В опитуванні взяло участь близько 130 педагогів та викладачів, різних закладів освіти – від шкільної до вищих навчальних закладів. Адже опитування були проведені під час Всеукраїнських конференцій та майстер-класів. Опитування показало, що більша частина педагогів впевнена в перерозподілі форм навчання та переважна більшість вважає, що буде панувати змішана форма навчання. Фактори, які спонукають викладача покращувати свої цифрові компетентності, були представлені в другому опитуванні. Респонденти зазначили, що збільшення фінансування, внутрішня мотивація та перспективи свого майбутнього саме в професії (в теорії та практиці викладанні) є найбільш вагомими факторами для них. Усе це пояснюється тим, що багато вчителів залишили територію, на якій проживали, або навіть виїхали за кордон під час війни. Тому розуміння людьми, що вони потрібні, що їхня професія має вагомий внесок та цінність для держави, спонукає людину шукати різні методи та способи до цифрового навчання, до свого саморозвитку, самовдосконалення, а відтак – до пошуку тих цифрових платформ та засобів навчання, які є актуальними на даний момент.

Мета. З’ясування особливостей проведення експертизи пакетів полімерних типумайка виготовлених ТОВ «Комсерв Україна» для встановлення відповідності показників їхспоживних властивостей вимогам чинних нормативних документів.Методика. Під час проведення товарознавчої експертизи були використані наступніметоди дослідження: органолептичні (дослідження маркування, визначення типу,перевірка зовнішнього вигляду та швів полімерних пакетів, ідентифікації полімерногоматеріалу), вимірювальні (розривальне навантаження, розмірні характеристики).Результати. Визначено доцільність проведення товарознавчої експертизиполімерних пакетів, так як у сучасній промисловості неможливе виробництво товарів безналежного упакування. Упаковка – це засіб чи комплекс засобів, що забезпечує захистпродукції від пошкодження і втрат, навколишнього середовища – від забруднень, а такожпроцес обігу продукції. У статті представлено розроблений порядок проведеннятоварознавчої експертизи полімерних пакетів типу майка, який включає такі основніетапи: аналіз документів, ідентифікація об’єкта дослідження, дослідження показниківспоживних властивостей, аналіз одержаних результатів, формулювання обґрунтованоїаргументованої відповіді на запитання, поставлене на вирішення перед експертом.Представлено результати товарознавчої експертизи, якими встановлено, що надані длядослідження полімерні пакети (тип майка, виробництво ТОВ «Комсерв Україна») занаявним маркуванням відповідають вимогам ДСТУ 4260:2003 Тара і пакованняспожиткові. Марковання. Загальні вимоги. Це дало змогу ідентифікувати пакети зурахуванням природи пакувального матеріалу та його виробника. Визначити шляхиподальшого їх використання у разі вирішення проблеми впровадження системи збираннята переробки. Внутрішня поверхня пакетів не злипається; пакети художньо оформлені;шви шириною 0,1 мм розташовувані від краю пакета на відстані 10 мм; шви пакетів рівні,без пропалених місць та зморшок, герметичні. За досліджуваними показниками – розмірні характеристики, ширина шва, його розміщення та якість, матеріал виготовлення,товщини плівки, відповідають вимогам регламентованими ДСТУ 7275:2012 Пакети зполімерних та комбінованих матеріалів. Загальні технічні умови та не відповідаютьвстановленим вимогам за значенням показника міцність при розриві.Практична значимість. Розроблений та апробований порядок проведеннятоварознавчої експертизи полімерних пакетів може бути використано під час проведенняекспертиз експертними організаціями, у ході який встановлюється відповідністьпоказників споживних властивостей вимогам чинних нормативних документів або умовамконтракту.

Node.js - це відносно нова платформа для розробки веб-додатків, серверів додатків, будь-якого типу мережевих серверних або клієнтських модулів, а також розробки програм загального призначення. Вона спроектована з можливістю максимальної масштабованості мережевих додатків завдяки оригінальному поєднанню можливостей серверної мови JavaScript, асинхронного введення-виведення і асинхронного програмування. У той час, коли в багатьох платформах потоки широко використовуються для масштабування додатків з метою максимального завантаження CPU, Node.js уникає потоків через їх внутрішню складність і великі накладні витрати при безкінечних переключеннях між ними. Додатки на платформі Node.js зазвичай потребують масштабування раніше, ніж традиційні веб-сервери, щоб забезпечити можливість користування всіма ресурсами додатка. Це змушує розробників розглядати можливість масштабування на самих ранніх етапах розробки й пересвідчуватися, що додаток не покладається на ресурси, які не можуть спільно використовуватися декількома процесами або комп’ютерами. Екземпляри додатків не повинні зберігати інформацію на ресурсах, які не підтримують спільного використання, таких як пам'ять або диск, що фактично є обов'язковою умовою масштабування. Масштабування сприятливо діє на інші характеристики додатка, зокрема, на надійність і відмовостійкість, бо дозволяє гарантувати певний рівень обслуговування навіть при наявності неполадок і збоїв. Коли запускається кілька екземплярів одного і того ж додатка, формується надлишкова система, тобто, якщо один з екземплярів припинить роботу, інші продовжать обслуговування запитів. Цю схему легко реалізувати за допомогою модуля cluster в додатках Node.js. Альтернативою використання модуля cluster є запуск декількох автономних екземплярів одного і того ж додатка, які прослуховують різні порти або виконуються на різних комп'ютерах, і використання зворотного проксі-сервера для доступу до екземплярів і розподілу трафіку між ними. Ще одним варіантом є розподіл додатку на відносно автономні компоненти, які оформлені як окремі, незалежні додатки, що мають власні бази даних. В статті показано, що можна виконувати масштабування веб-додатків шляхом їх декомпозиції на підставі виконуваних ними функцій і сервісів. Ця методика дозволяє масштабувати не тільки пропускну здатність додатків, але, що головніше, їх складність.

У статті з позиції комплексного системного підходу до методології дослідження правових явищ розглянуто теоретичні засади кадрової роботи в органах Національної поліції на підставі дослідження чинних нормативно-правових актів і актів, що втратили чинність, та практики їх реалізації. Кадрова робота як явище об’єктивної реальності змінюється, утворює об’єктивні та взаємопов’язані закономірності, що схильні до еволюційної зміни. Державна кадрова політика є складовою частиною державної політики, а кадрова політика в Національній поліції – складовою частиною державної кадрової політики. Проведено порівняння кадрової політики державної служби та кадрової політики в органах Національної поліції. Установлено, що кадрова політика правоохоронних органів, зокрема Міністерства внутрішніх справ України, залежить від політичного курсу в державі, яка надалі формує кадрову політику у структурних підрозділах. Зазначено, що кадрова політика в системі Національної поліції законодавчо та нормативно не оформлена. Розглянуто співвідношення кадрової політики та кадрової роботи. Визначено мету кадрової роботи в органах Національної поліції, яка полягає у практичній реалізації кадрової політики, потребує комплексного вирішення управлінських, соціальних, моральних, правових, психологічних завдань. Одним із головних показників ефективної організації кадрової роботи виступає системність, що заснована на врахуванні балансу інтересів поліцейських і Національної поліції в контексті забезпечення завдань, визначених Законом України «Про Національну поліцію». Зазначено, що організацію кадрової роботи в Національній поліції здійснює департамент кадрового забезпечення. Розглянуто засади формування кадрового резерву як механізму комплектування керівного складу територіальних органів і підрозділів Національної поліції. Зазначено, що відсутність нормативного регулювання роботи з кадровим резервом негативно впливає на стан забезпечення керівними кадрами органів і підрозділів Національної поліції. Визначено поняття «кадрова робота в органах поліції», яке охоплює, окрім організаційних питань, форми, методи та технології роботи з особовим складом.

У статті досліджуються монтаж як комунікативна стратегія у п’єсах Тьєррі Дебру «Книжконюх», «Дарвін». Монтаж – це не просто технічне оформлення твору в єдине ціле, це специфічний спосіб організації культурного буття, який взяла драматургія й користується ним у найрізноманітніших художніх цілях. Монтаж – це мовна специфіка образності, монтаж одночасно керує часом, простором і рухом, створюючи ілюзію реальності, яка потрібна художнику для вираження своїх ідей. Комунікативна стратегія монтажу розкривається в п’єсах в неоднозначності як формальній, так і змістовій. Зміна часів і просторів, пошуки персонажів відтворюють суть організації часу і руху через вибір до свободи/несвободи. Комунікативна стратегія монтажу забезпечує авторові посередництвом створених образів гру з часом, рухом, що допомагає поєднувати різні хронотопи та часові виміри. У монтажній композиції обох п’єс розмиваються межі між різними світами і часами, між життям і смертю, що характерно для метамодерної структури драми. Культурологічний контекст добре відчутний у п’єсах, він поєднується з науковим та філософським дискурсом ХХІ століття. Метамодерна структура п’єс забезпечує діалог з театральною традицією, у п’єсах відчутний вплив драми абсурду та брехтівської традиції, відголоски бульварного театру та виписування осучасненого міфу, але одночасно це й лабораторія, де в умовах експерименту відбувається безперервний пошук, кожна п’єса – це можливість по-новому почати все з початку. Рух від хаосу до порядку і навпаки, гра з часопростором завдяки монтажу як комунікативній стратегії надають п’єсам фрагментарності та цілосності одночасно, що одночасно стимулює й ускладнює роботу читача/глядача. Кілька рівноправних і незалежних одна від одної ліній дії Дебру зумів поєднати, зробивши сюжети своїх п’єс внутрішньо єдиними, монолітними та цілісними. Побудовані вони на глибоко продуманих, багатозначних зіставленнях персонажів, подій, сценічних епізодів, реплік за монтажним принципом. Ці зіставлення дуже різнопланові й зроблені як за подібністю, так і за контрастом. Будучи власне монтажем на композиційному рівні, вони створюють у читача й глядача відчуття єдності твору. Комунікативна стратегія монтажу створює в пєсах Тьєррі Дебру зовнішню напруженість шляхом «рваної» побудови сюжету, шляхом подолання органічності сценічного світу, його підриву. По-новаторськи насичуючи свою драматургію рухом думки, сюжетно вагомим інтелектуальним діалогом і соціально вагомим аналітичним сюжетом, драматург підриває замкненість сценічної дії та створює драму, побудовану на монтажі контрастних компонентів тексту й на оголенні умовності театральної дії.

Анотація. Проаналізовано історичний процес і фактори, які сприяли становленню та розвиткові принципу превалювання сутності над формою у світовій і вітчизняній практиці ведення бухгалтерського обліку, його впливу на ведення бізнесу як в окремих країнах, так і в міжнародному бізнесі. Організація і ведення бухгалтерського обліку базується на сукупності принципів бухгалтерського обліку, які повинні забезпечити якісний облік фактів господарської діяльності і як наслідок перетворення цієї інформації у фінансову звітність, яка служить джерелом інформації для ухвалення управлінських рішень різними категоріями користувачів фінансової та економічної інформації, у тому числі суб’єктами міжнародного бізнесу. Одним із таких принципів виступає принцип превалювання сутності над формою. Досліджено філософську основу формулювання і застосування принципу превалювання сутності над формою. Доведено, що у формулюванні принципу превалювання сутності над формою здійснено поєднання несумісних в діалектичному плані понять. А саме сукупність внутрішніх, стійких і визначальних зв’язків, що відображають основні риси й тенденції розвитку об’єктів і процесів, у цьому разі бухгалтерського обліку і фінансової звітності в господарських операціях превалює над способом існування та вираження змісту, організації та структури бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Таке поєднання діалектично несумісних категорій може призводити до різних інтерпретацій сутності бухгалтерських записів і як наслідок змісту фінансової звітності. Розглянуто випадки застосування і використання принципу превалювання сутності над формою як у нормативних документах, так і у практиці бухгалтерського обліку. Проаналізовано основні переваги і недоліки застосування принципу превалювання сутності над формою в теорії і практиці бухгалтерського обліку під час ведення фінансово-господарської діяльності та міжнародного бізнесу. Дослідження показали, що застосування принципу превалювання сутності над формою підвищує суб’єктивізм в обліку і багато в чому визначається кваліфікацією бухгалтера, який приймає професійне судження і його морально-етичними якостями. Виявлено основні причини виникнення конфліктних ситуацій у разі застосування принципу превалювання сутності над формою та запропоновано шляхи подолання наявних протиріч, які виникають у процесі відображення фактів господарської діяльності в бухгалтерському обліку між їхніми юридичним (документальним) оформленням та економічним змістом. Ключові слова: методологія, принцип, сутність, зміст, форма, бухгалтерський облік, міжнародний бізнес, міжнародні відносини. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 1; бібл.: 25.

У цій статті встановлено особливості комунікації сучасних протестних рухів в аспекті масового співробітництва. 
 Зокрема показано, що сучасні соціальні й політичні протести розвиваються на основі масової комунікації між потенційними учасниками, які не спираються на оформлені організаційні структури, протест є самовідтворюваним процесом, що ґрунтується на сугестії алармізму засобами масової комунікації. У зв’язку з цим високу ефективність як рушійний фактор масових протестів почали відігравати соціальні мережі, здатні швидко поширювати такі алармістські настрої серед їх учасників. Великі масові демонстрації останнього десятиліття були організовані шляхом мобілізації через соціальні мережі, а потім показали свою силу масовою присутністю людей на вулиці. У свою чергу протестні настрої сприяють розвитку соціальних мереж з їх спільнотами. Встановлено, що основну роль у цьому процесі відіграє комунікація протесту, яка по своїй суті є комунікацією відкритого (масового) співробітництва. Вона формується на основі індивідуальних інформаційних контактів між суб’єктами, які реалізують їх в середовищі соціальних мереж. Така комунікація має інтерактивний характер і розвивається завдяки залученню інформаційних ресурсів з мережі. Для неї характерна відсутність системно-структурної організації і об’єктна орієнтація. Другою характерною рисою є конвергенція засобів і учасників комунікації. Більше значення має не наявність спеціалізованих і кваліфікованих комунікаторів зі сфери традиційних засобів масової інформації, а залучення великої кількості інформаційних прос’юмерів (професійних споживачів інформації), тобто активних генераторів контенту з числа представників аудиторії. Комунікаційні процеси в соціальних мережах розвиваються як низка подій, у якій кожна наступна подія залежить від попередньої. Як правило, такий підхід не здатний створити послідовність, у якій би спостерігалась якась тенденція і для досягнення планованого результату потребує утворення фокусів впливу. У практиці протестної комунікації таке фокусування здійснюється за допомогою підключення традиційних (інституційних) ЗМІ. Результатом взаємодії інтерактивної комунікації і офлайну є внесення консолідуючого чинника, який має усе більше гуртувати однодумців проти табору опонентів. Зазначені особливості протестної комунікації проявляються в ефективній взаємодії соціальних мереж із сектором традиційних ЗМІ. 
 Ці властивості характеризують протест, що розвивається на основі інтерактивної комунікації як відкриту систему, орієнтовану на взаємодію з оточенням а не на внутрішні ресурси, що властиво для масового співробітництва.

The article presents an analysis of sacred syncretism as one of the leading motifs of the work of the modern Ukrainian writer Anna Bagryana. It is noted that the phenomenon of this transcendent phenomenon is interpreted by modern Ukrainian literature based on the aesthetic practices of postmodernism and traditionalism in culture.It is emphasized that Ukrainian poetry of the XXI century, having absorbed these opposite trends, uses them, on the one hand, to formalize the linguistic and communicative shell of the poem, on the other, to reflect the exclusivity of the national character, creating a type of new worldview not on differences, but on syncretism, the interpenetration of various trends, in which the whole diversity of the world is revealed.With the help of cultural, phenomenological, comparative-historical methods that study the philosophical perception of the sacred by the author, as well as using aesthetic, biographical approaches and psychoanalysis to understand the artistic world of her poems, the research has achieved its purpose: the eclectic nature of the sacred in the lyrics of Anna Bagryana is revealed.The article notes that, following the main trends of postmodernism, including the loss of the highest meaning of human life, reflection, relativism and internal confusion, the manner of presentation of the writer is also characterized by specific features: a certain theocentricity, religiosity, the desire to preserve spiritual values. In the conflict of these polarities, a synergistic transformation of the sacred matures, its so-called illogical form, characterized by the sublimity of the supernatural and at the same time its ordinariness.The results of the work are implemented tasks: the concept of the sacred in the poems of Anna Bagryana is clarified, its syncretism is revealed and the change in the aesthetics of the transcendent is reflected; the eclecticism of the feeling of the supernatural by the lyrical heroine is characterized; the protective function of the sacred in the artistic work of the poetess is analyzed. Conclusions. The sacred, which is a common motif of Anna Bagryana’s poetry, is perceived by her in the context of a scientific approach. This understanding implies a distinction between the human and otherworldly worlds. The traditional aesthetics of the sacred is based on beauty as a means of sensory-spiritual worldview, which led to the replacement of the material worldview with a value one. Postmodern stylistics reproduces the syncretism of the sacred, adding to its interpretation the illogical nature of used images, the search for new meanings, and internal expression. Recognizing the specifics of Ukrainian literature, which in modern social theory does not break with the achievements of previous eras, the writer retains the human-centered and imaginative richness of her lyrics.Key words: sacrum, eclecticism, postmodernism, tradition, symbolism. У статті подано аналіз синкретизму сакрального як одного із провідних мотивів творчості сучасної української письменниці Анни Багряної.Зазначено, що феномен цього трансцендентного явища сучасна українська література інтерпретує, виходячи з естетичних практик постмодернізму та традиціоналізму в культурі.Підкреслено, що українська поезія ХХІ ст., увібравши ці протилежні тенденції, послуговується ними, з одного боку, для оформлення мовно-комунікативної оболонки вірша, з іншого, щоб відобразити винятковість національного характеру, створюючи тип нового світовідчуття не на розбіжностях, а на синкретизмі, взаємопроникненні різних тенденцій, у якому розкри-вається вся багатоплановість світу.За допомогою культурологічного, феноменологічного, порівняльно-історичного методів, що досліджують філософське сприйняття сакрального авторкою, а також послуговуючись естетичним, біографічним підходами та психоаналізом для розуміння худож-нього світу її поезій, у розвідці досягнуто поставлену мету: розкрито еклектичну природу сакрального в ліриці Анни Багряної.У статті зауважено, що, наслідуючи основні тенденції постмодерну, серед яких втрата вищого сенсу життя людини, рефлексія, релятивізм і внутрішня розгубленість, манера викладу письменниці характеризується й специфічними рисами: певною теоцентричністю, релігійністю, прагненням зберегти духовні цінності. У конфлікті цих полярностей визріває синергетична трансформація сакрального, його т.зв. алогічна форма, що характеризується піднесеністю надприродного та водночас його буденністю.Результатами роботи є реалізовані завдання: з’ясовано поняття сакрального у віршах Анни Багряної, розкрито його синкретизм і відображено зміну естетики трансцендентного; схарактеризовано еклектику відчуття надприродного ліричною героїнею; проаналізовано захисну функцію сакрального в художній творчості поетеси.Висновки. Сакральне, яке є поширеним мотивом поезії Анни Багряної, сприймається нею в контексті наукового підходу. Таке розуміння передбачає розрізнення світу людського та потойбічного. Традиційна естетика сакрального ґрунтується на красі як засобі чуттєво-духовного світогляду, що спричинило заміну матеріального світосприйняття ціннісним. Постмодерна стилістика відтворює синкретизм сакрального, додаючи до його інтерпретації алогічність уживаних образів, пошук нових смислів, внутрішню експресію. Визнаючи специфіку української літератури, яка в сучасній соціальній теорії не пориває з надбаннями попередніх епох, письменниця зберігає антропоцентричність та образне багатство своєї лірики. Ключові слова: sacrum, еклектика, постмодерн, традиція,символізм.

При придбанні об’єктів нерухомості в Україні проводиться експертна оцінка майна. Оподатковування операцій-трансакцій визначено статтею 172 Податкового кодексу України. 23 серпня 2023 року Нотаріальна палата України актуалізувала основні положення щодо порядку оподаткування податком на доходи фізичних осіб операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна.
 Переоформлення прав на нерухоме майно завжди супроводжується досить значною кількістю і обсягом обов’язкових платежів. Всіх, хто вирішив обміняти, продати, подарувати нерухомість або планує вступити у спадок на майно, цікавить, які ж витрати у зв’язку з цим він понесе. Податки і збори при таких операціях залежать від декількох факторів. У цій статті ми маємо намір їх з’ясувати.
 Експертна оцінка майна – це порядок визначення вартості нерухомого майна при укладанні угод купівлі-продажу/оренди/застави та інших.
 Експертна оцінка майна є обов’язковим документом при оформленні зміни прав власності на майно, для того щоб було правильно нараховано суму податку на майно.
 Послуги оціночної компанії коштують відносно недорого, з ними можна заздалегідь ознайомитися в розділах сайту компаній (компанії взято вибірково, з різних регіонів країни, табл. 1).
 Логічно, що всі учасники ринку зацікавлені в тому, щоб максимально знизити вартість майна і, відповідно, заплатити менше податків. Однак значно занизити експертну оцінку технічно неможливо. Згідно з відносно новими правилами оцінки нерухомості, оціночна вартість варіює в межах 25 % від так званої «реєстрової вартості», яка визначається спеціальним державним «оціночним модулем» на сайті Фонду державного майна України.
 Єдина база даних звітів про оцінку (далі – Єдина база) – державна автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, до складу якої входять база даних, програмне забезпечення, модуль електронного визначення оціночної вартості, сервіс послуги електронного визначення оціночної вартості та автоматичного формування електронних довідок про оціночну вартість об’єкта нерухомості.
 Оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна станом на 01.08.2023 р. актуалізовано Нотаріальною палатою України з урахуванням чинної редакції Податкового кодексу, а також інформації, розміщеної на Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі Державної податкової служби (табл. 2).
 Кількість продажів рахується за один календарний рік для кожної категорії майна окремо з урахуванням таких особливостей: продаж успадкованих об’єктів рахується окремо (в сумі для 1-го та 3-го пунктів) для будь-кого незалежно від виду об’єкта.
 Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), військовий збір сплачує продавець, держмито – за домовленістю між покупцем і продавцем, покупець – збір до Пенсійного фонду. Хто за що платить при укладенні договору – це «внутрішня» домовленість сторін. Але здійснюються такі оплати все одно від вищевказаних платників, визначених законом (табл. 3).
 Сума, від якої сплачується податок, – це сума доходу, отриманого від продажу. Дохід визначається з огляду на ціну, яка зазначена в договорі купівлі-продажу, тобто суми, яку покупець передає продавцеві за нерухоме майно, але не нижче оціночної вартості.

Високі темпи оновлення техніки і технологій, які перевищують сьогодні темпи зміни поколінь людей, зумовлюють зміни в системі професійної освіти. Вона відрізняється від традиційної освіти, перш за все, своїм технологічним забезпеченням, оскільки не може функціонувати на базі традиційних освітніх технологій [1].Технологічність неперервної професійної освіти означає таке:– збільшення часових термінів і значущості етапів самоосвіти;–підвищення ролі засобів навчання, розроблених на основі сучасних інформаційних технологій;–підвищення значущості принципу індивідуалізації навчання.З розвитком інформаційних технологій все більшого поширення набувають автоматизовані навчальні системи, які мають реалізувати наведені вище принципи. У даній статті розглядатиметься модель представлення предметних знань у одній з таких навчальних систем, яка у свою чергу призначена для вивчення графічних САПР .Розглянемо структурування навчального матеріалу спочатку з найзагальніших позицій. Навчальний матеріал завжди являє собою систему, що має ту чи іншу структуру. Виділяють глобальну і локальну структуру навчального матеріалу. До глобальної структури відносять більш чи менш об’ємні частини навчального матеріалу, до локальної структури – систему внутрішніх зв’язків між поняттями, що входять у дану частину матеріалу.Моделювання навчальної предметної області істотно відрізняється від моделювання інших предметних областей. Цілі моделювання навчальних і не навчальних предметних областей є різними. Так відбувається тому, що будь-яка діяльність здійснюється шляхом розв’язання власних, специфічних задач. Але у ненавчальній діяльності розв’язання задач і є ціллю, тоді як для навчальної діяльності розв’язання задач – це не ціль, а засіб досягнення цілі (маються на увазі цілі навчання). Інакше кажучи, власне результат вирішення задач не настільки важливий, як сам факт його правильності чи неправильності. Важливий процес їх вирішення, так як саме під час процесу вирішення задач у учня формується спосіб дій.Для того, щоб навчити людину певній діяльності, необхідно виділити усі дії, які належать до цього виду діяльності, а у кожній дії – усі операції, що забезпечують успіх цієї дії.У відповідності до класифікації (рис. 1), існує розподіл предметних знань на декларативні і процедурні [2]. Рис. 1. Класифікація предметних знань При побудові моделі предметної області (ПО) її об’єкти та поняття вивчаються з точки зору структури чи зовнішніх форм (синтаксична модель ПО), властивостей та відношень між ними (семантична модель), методів та алгоритмів функціонування (прагматична модель ПО).Одним з актуальних підходів до побудови такої моделі знань є онтологічний аналіз, яки включає побудову словника понять і термінів для опису ПО та набір логічних висловлювань, які формулюють обмеження, що існують у предметній області.Онтологія визначає загальний словник для спеціалістів, яким необхідно разом використовувати інформацію у предметній області. Звичайно онтологія включає структури даних, які містять усі релевантні класи об’єктів, їх зв’язки і правила (теореми, обмеження), прийняті у цій області. Чому виникає потреба у розробці онтології? Ось деякі причини:– для спільного використання людьми чи програмними агентами, загального розуміння структури інформації;– для можливості повторного використання знань у предметній області;– для відділення знань у предметній області від оперативних знань;– для аналізу знань у предметній області.Онтологія предметної області сама по собі не є метою дослідження. Розробка онтології подібна до визначення набору даних і їх структури для використання іншими програмами.В основі онтологій лежать класи, об’єкти, їх властивості та обмеження, що реалізують представлення про об’єкти як про множину сутностей, які характеризуються певним набором властивостей. Ці сутності знаходяться у певних відношеннях між собою і за певними ознаками (властивостями та обмеженнями) об’єднуються у групи (класи). В результаті повного опису об’єктів та їх властивостей предметна область буде представлена як складана база знань, для якої можна здійснювати інтелектуальні операції, такі як семантичний пошук і визначення цілісності та достовірності даних.В рамках навчальних процесів застосування онтологій дозволить визначити основні компоненти навчальних дисциплін – лекції, практичні та лабораторні заняття, навчальні матеріали, що використовуються. Роль навчальних систем у такому випадку буде зводитися до ролі інтелектуальних агентів, які будуть здійснювати вибірки з бази знань у залежності від контексту навчання. Іншою досить важливою особливістю такої системи буде можливість збудувати тестуючу програмну систему, яка генеруватиме набори контрольних завдань виходячи з семантики описаних онтологій конкретних навчальних курсів.В основу онтології «Навчальна дисципліна» (рис. 2) покладено основні принципи, які використовуються для структуризації лекцій, практичних занять і т.д. в «звичайному» навчальному процесі. У відповідності до цих принципів було сформовано структуру і виділено основні компоненти навчальних курсів.Даний спосіб являє собою шаблон, що описує структуру електронних матеріалів навчального курсу. Іншими словами, було створено онтологію, що визначає структуру і поняття, характерні для більшості навчальних курсів.Предметною областю тут є вся термінологія, що використовується для організації навчального курсу: тема, лекція, практичне заняття, лабораторна робота, контрольні запитання, приклади, списки додаткової літератури, а також усі більш дрібні компоненти кожного з об’єктів [3].У цій статті онтологія – формальний явний опис понять розглянутої предметної області (класів), властивостей кожного поняття (слотів, атрибутів) та обмежень, накладених на слоти (інколи їх називають обмеженнями ролей). Онтологія разом з набором індивідуальних екземплярів класів утворює базу знань.Якщо ж ми будемо за допомогою онтологій описувати предметну область «графічна САПР», то вона виглядатиме дещо інакше. У центрі онтології знаходяться класи, що описують поняття предметної області. Наприклад, клас «Інструменти створення зображення» представляє всі засоби, якими можна скористатися для створення графічного зображення.Конкретні інструменти, такі як «Точка», «Відрізок», «Коло» – екземпляри цього класу.Деякі класи мають підкласи, які представляють більш конкретні поняття, ніж надклас. Наприклад, можна розділити клас усіх інструментів оформлення на розміри, умовні позначення, інструменти вставки текстів і таблиць. Рис. 2. Онтологічне подання змісту навчальної дисципліни В результаті вивчення було виявлено наступні види зв’язків в онтології (табл. 1):Таблиця 1Типи зв’язків у онтології Тип зв’язкуЗначення зв’язкуПриклад застосування у предметній області «Навчання»Приклад застосування у предметній області «Графічні системи»Таксономія («kind-of», «is-a»)Відношення приналежності до певного класу чи категоріїКонтрольні запитання, контрольні завдання, тести належать до категорії «Засоби контролю знань»Наприклад, інструменти «Колонна», «Балка», «Ферма» належать до більш загальної категорії «Несучі конструкції». Інструменти «Стіна», «Перегородка» належать до категорії «Огороджуючі конструкції»Партономія («part-of», «consists», «has part»)Відношення «частина-ціле», складова частина, компонентЛекції, практичні завдання, тести є складовими частинами навчального курсу. У свою чергу вони також поділяються на частини: тести складаються з запитань, лекції – з певних інформаційних блоків тощоКреслення може містити такі складові, як графічна частина, елементи оформлення, атрибути або метадані. У свою чергу графічна частина складається с шарів, шари з макрооб’єктів, макрооб’єкти з елементарних об’єктівГенеалогіяВідношення «предок-нащадок»На рис. 2 є наступний приклад такого відношення: класи «Електронна література» та «Друкована література» є нащадками класу «Література» «if-then»Причинно-наслідковий зв’язокПрикладом причинно-наслідкового зв’язку у навчальному процесі може бути адаптація навчального курсу у відповідності до результатів попередніх тестувань особи, що навчається.Прикладом причинно-наслідкового зв’язку може бути зміна розмірного напису при зміні геометричних характеристик об’єкту, перебудова зображення при зміні масштабу і т.д.Атрибутивний зв’язокСутність є одночасно атрибутом іншої сутностіНа рис.2 представлено сутність «Вид діяльності», атрибутами якої є «Теоретичні відомості», «Приклади», «Вправи», «Контроль», «Література». В той же час вони є окремими сутностями і мають власні атрибути. Існує декілька можливих підходів для розробки ієрархії класів: низхідний, висхідний та комбінований. Для даної розробки був обраний висхідний підхід, який починається з визначення найбільш конкретних класів, листків ієрархії, з наступним групуванням цих класів у більш загальні поняття. Наприклад, спочатку ми визначаємо класи для інструментів «Стіна», «Колона» й «Вікно». Потім ми створюємо загальний надклас для цих трьох класів «Інтелектуальні інструменти», який, у свою чергу, є підкласом для «Інструментів створення зображення».Класи самі по собі не містять достатньої інформації про об’єкти предметної області, після визначення ієрархії класів необхідно описати внутрішню структуру понять, тобто їхні властивості та обмеження.У процесі навчання системою фіксуються стійкі послідовності чи комбінації об’єктів (т.зв. патерни проектування) та понять, вони класифікуються і формуються у асоціативні ланцюги та метапоняття. Ланцюги операцій об’єднуються в операції більш високого рівня, в результаті на моделі ПО будується ієрархія операцій.Висновки. У даній статті описано процес розробки онтології інструментальних засобів для створення проектної документації з використанням графічних САПР. Детально розглянуто усі кроки створення онтології, питання визначення ієрархій класів та властивостей класів і екземплярів.

Підвищення рівня надійності і збільшення ресурсу машин та інших об’єктів техніки можливо тільки за умови випуску продукції високої якості у всіх галузях машинобудування. Це вимагає безперервного вдосконалення технології виробництва і методів контролю якості покриттів. У даний час все більш широкого поширення набуває 100%-вий неруйнівний контроль покриттів на окремих етапах виробництва. Для забезпечення високої експлуатаційної надійності машин і механізмів велике значення має також періодичний контроль їх стану без демонтажу або з обмеженим розбиранням, який проводиться при обслуговуванні в експлуатації або при ремонті.Висока якість машин, приладів, устаткування – основа успішної експлуатації, отримання великого економічного ефекту, конкурентоспроможності на світовому ринку. Тому комплекс глибоких знань і певних навичок в області контролю якості покриттів є необхідною складовою частиною професійної підготовки фахівців з машинобудування.Існуючі методики викладання інженерних дисциплін, як правило, не відповідають змінам у розвитку суспільства. У зв’язку з невеликим обсягом годин, що приділяються на вивчення дисципліни, й сучасними високими вимогам до рівня підготовки фахівців такий курс необхідно ввести не традиційним способом, а з використанням інформаційних технологій. Для цього:– студенти повинні мати попередню комп’ютерну підготовку;– викладач повинен розробити відповідну технологію навчання.Відомо [1], що під технологією навчання мається на увазі системна категорія, орієнтована на дидактичне застосування наукового знання, наукові підходи до аналізу й організації навчального процесу з урахуванням емпіричних інновацій викладачів і спрямованості на досягнення високих результатів у розвитку особистості студентів.Суть пропонованої технології полягає у створенні модульного середовища навчання (МСН) «Контроль якості покриттів» і впровадженні його у процес навчання, що забезпечує систематизацію навчання й формалізацію інформації. Метою технології є індивідуалізація навчання, а визначеність МСН полягає в її алгоритмічній структурі. Тому зміст МСН розроблений у вигляді систематизуючої ієрархічної схеми, куди увійшли основні розділи робочої програми курсу. Структура МСН складається з наступних блоків:1. «Методичне забезпечення дисципліни», у якому пропонуються відповідні дії, що сприяють засвоєнню інформації на заданому рівні:– першоджерела;– робоча програма;– робочий план;– опис дисципліни;– загальні методичні вказівки;– методичні вказівки до вивчення лекційного матеріалу;– методичні вказівки до виконання самостійної роботи;– методичні вказівки до виконання лабораторних робіт;– методичні вказівки до виконання домашнього завдання №1;– методичні вказівки до виконання домашнього завдання №2;– зразок титульної сторінки домашнього завдання.2. «Лекції», у якому представлені html-файли відповідного лекційного матеріалу, контрольні питання й тести до кожної теми:– дефекти і фізико-хімічні властивості покриттів;– оцінка механічних властивостей покриттів; класифікація видів і методів неруйнівного контролю (НК); візуально-оптичний, радіохвильовий і тепловий види НК;– вихореструмовий і радіаційний види неруйнівного контролю покриттів;– магнітний та електричний види НК покриттів;– акустичний метод НК покриттів;– НК покриттів проникаючими речовинами;– технологічні випробування покриттів;– методи і засоби статистичного контролю якості; автоматизація контролю якості покриттів.Викладання лекцій проводиться у режимі комп’ютерної презентації.3. «Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу» з тестами.Відомо, що викладач у процесі своєї роботи повинен не тільки передавати студентам певний об’єм інформації, але і прагнути сформувати у них потребу самостійно здобувати знання, застосовуючи різні засоби, зокрема комп’ютерні. Чим краще організована самостійна пізнавальна активність студентів, тим ефективніше і якісніше проходить навчання. Тому деякі матеріали, що відносяться до лекційних тем, пропонуються для самостійного вивчення. При цьому організований доступ студентів до розділів МСН без звернення за допомогою до викладача. При необхідності подальшого використання матеріалів МСН можна копіювати ресурси, компонувати, редагувати і згодом відтворювати їх.4. «Лабораторні роботи» з інструкціями з техніки безпеки при виконанні робіт у лабораторіях і при роботі на персональному комп’ютері й з тестами до кожної теми:– вплив товщини покриття на міцність деталі;– контроль мікротвердості покриттів;– моделювання технологічних випробувань покриттів;– контроль внутрішніх напружень покриттів;– вплив дефектів покриття на якість деталі;– корозійний та електрохімічний контроль якості покриттів;– використання х– та s–діаграм для визначення причин погіршення якості покриттів.5. «Домашні завдання» (умова з варіантами даних і методичні вказівки до виконання, зразок оформлення):– оцінити вплив мікротвердості покриття на міцність деталі;– оцінити вплив корозії покриття на міцність деталі.Для ефективного використання МСН необхідне його планомірне включення в учбовий процес. Тому ще на етапі тематичного планування були розглянуті варіанти можливого використання усіх модулів МНС.Для розвитку розумової діяльності студентів і виховання у них пізнавальної активності самостійну роботу потрібно добре методично забезпечити. У свою чергу, ефективність самостійної роботи студентів багато в чому залежить від своєчасного контролю за її ходом. Тому для оцінки ефективності використання ІКТ у учбовому процесі створена система визначення якості навчання і на її основі побудовані тестові процедури оцінки знань з усіх тем курсу. Перевірку і контроль знань студентів можна здійснити як під час занять, так й інтерактивно. Основними перевагами програми автоматизованого контролю знань є:– випадковий характер вибору тестових завдань, порядок проходження завдань і відповідей, що сприяє об’єктивності оцінок;– представлення варіантів відповідей у вигляді формул і малюнків, що дозволяє розширити коло текстових завдань;– диференційована оцінка кожного варіанту відповіді, що забезпечує детальний аналіз результатів тестування.Комп’ютерне тестування дозволяє [2] розширити можливості проведення індивідуально адаптованих процедур контролю і коректування знань конкретних тем, підвищити об’єктивності контролю знань студентів, забезпечити можливість проведення їх попереднього самоконтролю, підвищити рівень стандартизації вимог до об’єму і якості знань та умінь.Розв’язування експрес-тестів проходить під час лабораторних занять протягом фіксованого проміжку часу. Крім режиму контролю передбачений режим навчання.Важливим елементом навчання є використання моделюючих програм у процесі навчання. У цьому випадку студенти самостійно задають різні параметри задачі, що дає можливість детальніше перевірити характер поведінки моделі за різних умов.Особливістю МСН є застосування комп’ютерного моделювання для лабораторних робіт, оскільки постійні бюджетні проблеми останніх років виключають придбання необхідних установок і приладів. Моделювання контролю якості покриттів дозволило істотно наситити заняття експериментальним і теоретичним змістом. При цьому учбові і учбово-дослідницькі задачі розв’язуються як з формуванням практичних навиків у вивченні фізичних явищ, так і дослідницького мислення, а розроблені методичні вказівки дозволяють разом з типовими лабораторними роботами виконувати роботи евристичного змісту. І, що особливо важливо, використання ІКТ, методів комп’ютерного моделювання дозволяє істотно розширити можливості лабораторних робіт.Використання електронних лабораторних робіт дозволяє більш повно реалізувати диференційований підхід у процесі навчання, ніж роботи і завдання на паперових носіях. Це пов’язано з можливістю включення в роботи необхідної кількості завдань різного рівня складності або об’єму. Істотною перевагою є можливість легко адаптувати наявні роботи до нових версій програм, що з’являються [3].Домашні завдання також виконуються з використанням САПР: на етапі побудови 3D моделі деталі з покриттям студенти працюють в SolidWorks; потім, перейшовши до реальної конструкції, використовують SimulationXpress і SolidWorks Simulation (додатки для аналізу проектних розв’язків, повністю інтегровані в SolidWorks). Оформлення робочої документації досягається засобами Microsoft Office. Така організація роботи дозволяє у процесі навчання побудувати модель контролю якості покриттів на якісно новому рівні й підготувати студентів до використання сучасних інструментаріїв інженера.В SolidWorks Simulation студенти виконують наступне:– прикладають до деталей з покриттями рівномірний або нерівномірний тиск в будь-якому напрямі, сили із змінним розподілом, гравітаційні та відцентрові навантаження, опорну та дистанційну силу;– призначають не тільки ізотропні, а й ортотропні та анізотропні матеріали;– застосовують дію температур на різні ділянки деталі (умови теплообміну: температура, конвекція, випромінювання, теплова потужність і тепловий потік; автоматично прочитується профіль температур, наявний в розрахунку температур, і проводиться аналіз термічного напруження);– знаходять оптимальний розв’язок, який відповідає обмеженням геометрії та поведінки; якщо допущення лінійного статичного аналізу незастосовні, застосовують нелінійний аналіз– за допомогою аналізу втоми оцінюють ефект циклічних навантажень у моделі;– при аналізі випробування на ударне навантаження вирішують динамічну проблему (створюють епюру і будують графік реакції моделі у вигляді тимчасової залежності);– обробляють результати частотного і поздовжнього вигину, термічного і нелінійного навантажень, випробування на ударне навантаження й аналіз втоми;– будують епюри поздовжніх сил, деформацій, переміщень, результатів для сил реакції, форм втрати стійкості, резонансних форм коливань, результатів розподілу температур, градієнтів температур і теплового потоку;– проводять аналізи контактів у збираннях з тертям, посадок з натягом або гарячих посадок, аналізи опору термічного контакту.Змінюючи при чисельному моделюванні деякі вхідні параметри, експериментатор може прослідити за змінами, які відбуваються з моделлю. Основна перевага методу полягає у тому, що він дозволяє не тільки поспостерігати, але і передбачити результат експерименту за якихось особливих умов.Метод чисельного моделювання має наступні переваги перед іншими традиційними методами [4]:– дає можливість змоделювати ефекти, вивчення яких в реальних умовах неможливе або дуже важке з технологічних причин;– дозволяє моделювати і вивчати явища, які передбачаються будь-якими теоріями;– є екологічно чистим і не представляє небезпеки для природи і людини;– забезпечує наочність і доступний у використанні.Але щоб приймати технічно грамотні рішення при роботі з САПР, необхідно уміти правильно сприймати і осмислювати результати обчислень. Цілеспрямований пошук шляхом ряду проб оптимального або раціонального рішення у проектних задачах набагато цікавіший і повчальніший для майбутнього інженера, ніж отримання тільки одного оптимального проекту, який не можна поліпшити і ні з чим порівняти.При великій кількості варіантів проекту аналіз машинних розрахунків дозволяє виявити основні закономірності зміни характеристик проекту від варійованих проектних змінних і сприяє тим самим швидкому і глибокому вивченню властивостей об’єктів проектування.Упровадження сучасних САПР для контролю якості покриттів не тільки забезпечує підвищення рівня комп’ютеризації інженерної праці, але й дозволяє приймати оптимальні рішення. При створенні і використанні таких систем сучасний інженер повинен мати навички роботи з комп’ютерними системами, уміти розробляти математичні моделі формування параметрів оцінки якості покриттів.У цих умовах молодий інженер не має достатнього резерву часу для надбання на виробництві необхідних навичок моделювання складних процесів і систем – він повинен одержати такі навички у процесі навчання у вузі. Таким чином, йдеться про володіння прийомами постановки і розв’язування конструкторсько-технологічних задач сучасними методами моделювання.

Мета статті – здійснити ґрунтовний аналіз безпекових угод України з ключовими державамисвіту, зокрема Великою Британією, Німеччиною, Францією, Японією та Сполученими Штатами Америки, у контексті Спільної декларації країн «Групи семи» від 2023 року та розглянути їхню роль у зміцненні оборонного потенціалу України. Слід дослідити характер таких домовленостей, їхні обмеженнята можливості в забезпеченні захисту України від російської агресії, особливо з огляду на відсутністьповноцінних безпекових гарантій через неможливість швидкого вступу України до НАТО.Ця стаття також порушує питання ефективності подібних двосторонніх безпекових договорів, аналізуючи історичний досвід підтримки країн, таких як Швеція та Фінляндія, під час їхньоговступу до НАТО, а також аналогії з ізраїльською та корейською моделями безпеки. Важливою частиною є також оцінка поточної ситуації та майбутніх перспектив безпекового партнерства Україниз іншими державами, зокрема G7, у світлі нових викликів і можливостей, що відкриваються передУкраїною в умовах війни та зовнішньої підтримки.Отже, стаття має на меті окреслити можливі стратегії, які можуть зміцнити захист України,та аргументувати необхідність повноцінних гарантій безпеки як важливого елемента міжнародноїсистеми безпеки, націленого на довгострокову стабільність регіону.Методологія статті полягає у комплексному підході до дослідження двосторонніх безпекових угодміж Україною та міжнародними партнерами, такими як Велика Британія, Німеччина, Франція, Японія та Сполучені Штати Америки, аналізуючи їх внесок в обороноздатність України та зміцнення їїпозицій у системі міжнародної безпеки. Такий правовий аналіз включатиме декілька взаємопов’язаних методів, які дозволять всебічно дослідити питання, розглядаючи його з історичного, правовогота порівняльного поглядів.Перший аспект методології базуватиметься на порівняльному аналізі – це дослідження основнихположень та характеристик різних безпекових угод, укладених між Україною та основними державами-партнерами. Цей метод передбачає детальний огляд структурного складу кожної угоди, умовспівпраці, рівня зобов’язань сторін, особливостей правового оформлення та цілей, які ставлятьсяв межах двосторонніх відносин. Наприклад, порівняння умов угоди між Україною та Великою Британією з умовами співпраці між Україною та Японією дозволить виявити спільні підходи та унікальніособливості, які впливають на характер підтримки України. Такий аналіз також сприятиме розумінню того, як кожен з міжнародних партнерів прагне сприяти безпеці України, зважаючи на їхнєгеополітичне становище, стратегічні інтереси та можливості.Другий підхід – це історичний аналіз, спрямований на дослідження розвитку міжнародної безпекиу схожих обставинах в інших країнах, зокрема у Швеції та Фінляндії. Ці держави протягом багатьохдесятиліть укладали угоди, що зміцнювали їхню оборонну автономію, але при цьому уникали прямихвійськових блоків, таких як НАТО. Дослідження їхнього досвіду допоможе зрозуміти, наскільки ефективними були подібні угоди у протидії потенційним загрозам та захисті національної безпеки. Такожце допоможе виявити, які аспекти їхніх угод можуть стати взірцем для України у формуванні власноїсистеми безпеки, особливо якщо інтеграція в колективні безпекові союзи залишається обмеженою.Третій підхід до правового аналізу стане ключовим для оцінки юридичних аспектів угод. Правовийаналіз включатиме дослідження конкретних зобов’язань сторін, встановлених в угодах, аналіз механізмів їхньої реалізації, а також правових інструментів контролю за дотриманням умов угод. Це допоможезрозуміти, чи здатні такі угоди забезпечити Україні реальні гарантії безпеки та якою мірою вони узгоджуються з принципами міжнародного права. Наприклад, аналіз Спільної декларації G7 дасть змогу оцінити, наскільки надані обіцянки відповідають нормам міжнародних правових угод і в яких аспектах вониможуть бути змінені або розширені для забезпечення більш ефективного захисту.Завершальним етапом методології стане синтез отриманих результатів, що включатиме інтеграцію всіх зібраних та проаналізованих даних для формування загальних висновків. Цей етап допоможе створити узагальнену оцінку сучасних безпекових угод України з іншими державами та надатиконкретні рекомендації щодо їх подальшого розвитку й адаптації під специфічні умови та потребиУкраїни. Таким чином, комплексний підхід до аналізу безпекових угод дозволить охопити правові, політичні, історичні та стратегічні аспекти співробітництва, що стане основою для глибшого розумінняїхньої ролі у зміцненні національної безпеки України.У результаті статті визначено, що двосторонні безпекові угоди між Україною та ключовимиміжнародними партнерами мають значний потенціал для зміцнення обороноздатності державив умовах військових загроз та нестабільної геополітичної ситуації. Аналіз змісту угод із такими країнами, як Велика Британія, Японія, Сполучені Штати Америки, Німеччина та Франція, дозволяє побачити істотні відмінності у форматах співпраці, які дають Україні широкий спектр можливостей,зокрема військову, технічну та економічну підтримку.Зокрема, угоди зі Сполученими Штатами Америки та Великою Британією спрямовані на наданнябільш комплексної допомоги, яка охоплює широкий перелік напрямів – від постачання зброї до навчанняособового складу та інвестицій у відновлення зруйнованої інфраструктури. Водночас угоди з Японієюі Німеччиною мають більш вузькоспеціалізовані рамки, зосереджені на технічній та економічній допомозі, що сприяє розвитку оборонної індустрії України. Завдяки цим угодам Україна отримує можливість адаптувати свої внутрішні структури та оборонні ресурси до нових викликів, які постаютьу зв’язку з протистоянням агресору.У контексті історичного досвіду деяких європейських країн, таких як Швеція та Фінляндія, стаєочевидним, що подібні двосторонні угоди можуть допомогти Україні розбудувати стійку систему національної безпеки. Швеція і Фінляндія, залишаючись нейтральними, використовували угоди із союзникамидля забезпечення власної безпеки, створення внутрішньої оборонної інфраструктури та збереженнястратегічної незалежності. Аналіз цього досвіду дає змогу стверджувати, що для України двостороннібезпекові угоди можуть відігравати важливу роль у захисті від зовнішніх загроз, доповнюючи інтеграційні процеси до НАТО, але водночас залишаючи можливості для власних стратегічних рішень.Важливий аспект дослідження полягає в оцінці правових положень цих угод. Аналіз показує, щобільшість із них не містять юридично зобов’язуючих гарантій, натомість обмежуються формулюваннями політичної підтримки та обіцянками співпраці. Це є потенційно ризикованим для України,оскільки в разі ескалації конфлікту деякі партнери можуть виявити обмежену готовність до оперативного надання допомоги. Проте такі угоди залишають простір для маневру і дають Україні гнучкість у питаннях зовнішньої політики та безпеки.На основі вивчених матеріалів було сформульовано прогнози щодо подальшого розвитку безпекових відносин. Передбачається, що найближчим часом Україна приділятиме особливу увагу розвиткудвосторонніх угод з урахуванням поточної затримки у процесі повноцінної інтеграції до НАТО. Заумов, коли країна вимушена діяти в умовах загроз і брати до уваги обмеження традиційних альянсів,двосторонні угоди можуть стати важливою складовою частиною національної безпеки, що дозволяєУкраїні зміцнювати співпрацю з окремими партнерами, що вже продемонстрували свою готовністьдо підтримки.Практичні рекомендації, що випливають із дослідження, зосереджені на необхідності впровадження моніторингу виконання угод, що дозволить Україні вчасно виявляти можливі недоліки та оптимізувати управління міжнародною співпрацею. Розвиток механізмів контролю дозволить забезпечитимаксимальну ефективність від кожної угоди. Крім того, доцільним є прагнення до укладення новихугод, що передбачали б конкретні юридичні зобов’язання партнерів та включення додаткових заходівдля посилення внутрішнього оборонного потенціалу України на основі досвіду інших держав.Загальний висновок дослідження свідчить про те, що двосторонні безпекові угоди, незважаючи навідсутність формальних гарантій, мають велике значення для зміцнення національної безпеки України. Вони можуть стати частиною комплексної системи безпеки, яка доповнює стратегічні прагнення України до інтеграції в НАТО, забезпечуючи гнучкість та додаткові можливості для захистудержави в умовах сучасних загроз і викликів.У висновку статті підкреслюється важливість двосторонніх безпекових угод між Україноюта ключовими міжнародними партнерами як основи для зміцнення національної безпеки державив умовах сучасних загроз. Ці угоди, хоча і не завжди, забезпечують юридично зобов’язуючі гарантії,дають Україні можливість отримати підтримку у вигляді військової, технічної та економічної допомоги, що є особливо важливим у нинішніх умовах війни та міжнародної нестабільності. Завдяки такимугодам країна здатна покращити свою обороноздатність, зміцнити інфраструктуру та підтриматистратегічну незалежність.Правовий аналіз досвіду європейських країн, таких як Швеція та Фінляндія, показує, що навіть безформальної участі у військових альянсах держави можуть ефективно забезпечувати свою безпекучерез розбудову двосторонніх відносин з провідними партнерами. Україна може отримати аналогічні переваги, укладаючи угоди, що сприяють розвитку її оборонної та економічної спроможності, водночас зберігаючи гнучкість у своїй зовнішній політиці.Незважаючи на значний потенціал цих угод, важливо звернути увагу на юридичні аспекти, аджевідсутність чітких гарантій може призвести до ризиків у разі ескалації конфлікту. Однак забезпечення належного моніторингу та контролю за виконанням угод, а також можливість укладеннянових угод з чіткими зобов’язаннями стане ключовим для підвищення ефективності цієї співпраці.Загалом, двосторонні угоди відіграють важливу роль у стратегічному посиленні оборонної спроможності України, зокрема в умовах, коли країна перебуває на шляху інтеграції до НАТО. Вони забезпечують можливість адаптації до поточних викликів та створення національної системи безпеки,здатної до оперативної реакції на зміни в міжнародній ситуації.