To see the other types of publications on this topic, follow the link: Внутрішні потреби.
Journal articles on the topic 'Внутрішні потреби'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Внутрішні потреби.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
ПАВЛЮК, Оксана. "ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ ВИКЛАДАЧІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Physical Culture and Sport: Scientific Perspective, № 1 (28 липня 2022): 8–14. http://dx.doi.org/10.31891/pcs.2022.1.1.
Full textAbstract:
Статтю присвячено теоретико-експериментальному дослідженню проблеми формування мотивації до самовдосконалення викладачів фізичного виховання у процесі професійної діяльності.
 Вивчення мотивації до самовдосконалення викладачів фізичного виховання у процесі професійної діяльності базувалося на основних джерелах мотивації як фундаментальних особистісних утвореннях. Було виокремлено п’ять джерел мотивації: внутрішні процеси; інструментальну мотивацію; зовнішню Я-концепцію, внутрішню Я-концепцію; інтерналізацію цілі. У мотиваційній структурі кожного викладача фізичного виховання можуть бути представлені всі джерела мотивації, але найбільший інтерес для нас становила вираженість кожного з них у мотиваційному профілі. 
 Основними напрямами ефективного впливу на посилення мотивації самовдосконалення викладачів було: формування позитивної установки на самовдосконалення у процесі професійної діяльності за допомогою конкретизації вимог до фахівців; формування міцних знань, умінь та навичок, що самі собою є значним фактором розвитку мотивації професійного самовдосконалення та розвитку особистості; актуалізація потреби у професійному зростанні. Головними заходами щодо посилення мотивації викладачів фізичного виховання до самовдосконалення у процесі професійної діяльності було проведення науково-методичних семінарів, тренінгів професійного зростання.
 Зважаючи на дослідження мотиваційних процесів, ми зробили висновок, що для самовдосконалення викладачів фізичного виховання у процесі професійної діяльності велике значення має внутрішня мотивація. Результати дослідження вказують на те, що домінуючими у більшості викладачів експериментальної групи є внутрішні мотиви, що свідчить про позитивне ставлення до педагогічної діяльності та високу мотивацію самовдосконалення у процесі професійної діяльності.
2
FARAFONOVA, Irina. "ФАКТОРИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ЕЛЕКТОРАЛЬНУ ПОВЕДІНКУ". Філософія та політологія в контексті сучасної культури 15, № 2 (2023): 49–55. http://dx.doi.org/10.15421/352342.
Full textAbstract:
Автор у публікації досліджує тему публікації, характеризує проблему яка виникає під час виборів та аналізує фактори які впливають на електорат. У даної статті розглянуті фактори, які впливають на електоральну поведінку. Важливими внутрішніми факторами є особистісні мотиви та цінності людини, які впливають на електоральну поведінку. Зовнішніми факторами є різні показники, такі як демографічний показник, територія проведення виборів, вік виборця, програма політичної партії кандидата та інше. Метою дослідження є аналіз внутрішніх та зовнішніх факторів, які впливають на електоральну поведінку. Наукова новизна. Узагальнено існуючі теоретичні концепції та підходи і уточнено поняття «внутрішніх та зовнішніх факторів» які впливають на «електоральну поведінку». Досліджено, що аналіз формування філософської та правової думки розглядає різні підходи досліджень у даній темі та показує різні прояви активності електорату, на яку впливають внутрішні та зовнішні фактори. Розроблено, що для вивчення активності громадянина у політичної участі людини є потреби та мотиви виборця, які показують мотиваційний підхід Виявлено, що найпоширенішою формою такої участі є електоральна поведінка, а саме – участь повнолітніх громадян у виборах. Встановлено, що електоральна поведінка розглядається з виявлення внутрішніх та зовнішніх факторів, які впливають на виборця. Важливими внутрішніми факторами є особистісні мотиви та цінності людини, які впливають на електоральну поведінку. Зовнішніми факторами є демографічний показник, територія, вік, програма політичної партії та інше.
3
Мохор, Володимир, та Василь Цуркан. "МЕТОДОЛОГІЯ ПОБУДОВИ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЮ БЕЗПЕКОЮ". Ukrainian Information Security Research Journal 23, № 4 (2022): 200–211. http://dx.doi.org/10.18372/2410-7840.23.16766.
Full textAbstract:
Досліджено побудову систем управління інформаційною безпекою як проактивний захід збереження конфіденційності, цілісності та доступності інформації. Показано, що передумовою його реалізування в організаціях є визначення зовнішніх і внутрішніх обставин. Насамперед це стосується встановлення меж побудови систем управління інформаційною безпекою, взаємодій з іншими системами та/або організаціями. Крім того визначаються зовнішні і внутрішні зацікавлені сторони, їхні потреби, очікування, обмеження. Цим підтверджується актуальність і необхідність розроблення методології побудови систем управління інформаційною безпекою. За результатами аналізу останніх досліджень і публікацій встановлено характерні для них обмеження. Їх подолання досягнуто завдяки врахуванню технічних процесів життєвого циклу систем управління інформаційною безпекою. Тому побудову систем управління інформаційною безпекою зведено до аналізування вимог, аналізування функцій, синтезування архітектури. Її відповідність потребам, очікуванням, обмеженням зацікавлених сторін запропоновано встановлювати синтезуванням поведінки. З огляду на це запропоновано оцінювати якість синтезованої архітектури за функційною придатністю. Такий вибір обумовлено перш за все її відповідністю настановам міжнародних стандартів серії ISO/IEC 27k і, як наслідок, можливістю оцінювання ступеня задоволеності потреб, очікувань, обмежень зацікавлених сторін реалізуванням функцій систем управління інформаційною безпекою за синтезованим варіантом архітектури в організаціях. Сформульовані завдання виконуються на основі використання розвинутого системного підходу моделе-орієнтованим. Тож розроблена методологія побудови систем управління інформаційною безпекою реалізується за п’ять етапів: аналізу вимог, аналізу функцій, синтезу архітектури, синтезу поведінки та оцінювання функційної придатності синтезованої архітектури. Це дозволить гарантувати зацікавленим сторонам задоволеність їхніх потреб, очікувань, обмежень стосовно збереження конфіденційності, цілісності та доступності інформації в організаціях. Крім того, стане можливим синтезування альтернативних варіантів архітектури і обирання серед них найкращого при проєктуванні систем управління інформаційною безпекою.
4
Войтенко, Олена Василівна. "ФАКТОРИ ВНУТРІШНЬОЇ ДЕТЕРМІНАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ". Слобожанський науковий вісник. Серія: Психологія, № 1 (28 травня 2024): 23–27. http://dx.doi.org/10.32782/psyspu/2024.1.4.
Full textAbstract:
Останнім часом професійне благополуччя працівників стало актуальною проблемою організацій й важливою темою численних досліджень, що пов’язано із запитами управлінської практики, а також зі щораз вищою потребою в повному розумінні того, що сприяє професійному благополуччю особистості. Метою цього дослідження є теоретичний аналіз факторів внутрішньої детермінації професійного благополуччя особистості. Специфіка мети дослідження зумовила доцільність використання комплексу загальнонаукових теоретичних методів, як-от аналіз, узагальнення, систематизація та порівняння наукових даних. Теоретичний аналіз дав змогу встановити, що в межах мотиваційно-ціннісної моделі професійного благополуччя важливими змінними, що заслуговують на емпіричну перевірку їх зв’язку з рівнем благополуччя працівників у професійному контексті, є: автентичне функціонування особистості як схильність спиратися на власний особистий досвід і діяти відповідно до істинного Я; залученість як особливий вид мотивації, що є, з одного боку, наслідком внутрішніх спонукальних елементів, як-от потреби, інтереси, ціннісні орієнтири, а з іншого – це результат впливу факторів зовнішнього середовища; індивідуальне ставлення до роботи, зокрема трудоголізм, що може бути суттєвим негативним фактором впливу на благополуччя; внутрішні особисті ресурси, як-от позитивна самооцінка, загальна самоефективність і локус контролю. Позитивна самооцінка, підвищена віра в здатність контролювати події у своєму оточенні, а також схильність пов’язувати одержані результати з власними навичками можуть сприяти підвищенню професійного благополуччя. Перспективним у контексті планування майбутньої корекційної роботи представляється чинник цільової самоузгодженості, що забезпечує реалізацію цілей через внутрішні та ціннісно-конгруентні причини і, очевидно, є умовою досягнення професійного благополуччя.
5
Онопрієнко, Д. О. "ПРАКТИЧНИЙ ПІДХІД ОЦІНЮВАННЯ ПОТРЕБИ В РОЗВИТКУ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА". Управління змінами та інновації, № 12 (20 грудня 2024): 46–52. https://doi.org/10.32782/cmi/2024-12-7.
Full textAbstract:
Стаття присвячена актуальній проблемі оцінювання потреби в розвитку потенціалу підприємства в умовах циркулярної економіки. Автором здійснений розрахунок інтегральних показників потенціалу підприємства на основі ієрархічного підходу до його формування. Представлена модель оцінювання потреби в розвитку потенціалу підприємства. Визначені інтегральні показники потенціалів усіх рівнів на аналізованих підприємствах та ринкові можливості їх подальшого розвитку. Досліджені основні внутрішні чинники розвитку потенціалу та рівні впливу структурних елементів потенціалу на загальний потенціал підприємства. Визначено, що найбільший позитивний вплив серед структурних потенціалів підприємства на функціональні потенціали має фінансовий потенціал, найменший – виробничий потенціал, серед функціональних потенціалів найбільший позитивний вплив на загальний потенціал підприємства має ринковий потенціал.
6
Петрашевська, А. Д., С. М. Колонтай та О. О. Проноза. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА". Київський економічний науковий журнал, № 5 (31 травня 2024): 108–13. http://dx.doi.org/10.32782/2786-765x/2024-5-16.
Full textAbstract:
У статті висвітлюється важливість інновацій для життєздатності підприємств у сучасних умовах. Досліджено теоретико - методичні засади та основні аспекти інноваційного розвитку підприємства. Інновації можуть бути як у сфері продуктів чи послуг, так і у внутрішніх процесах підприємства. Вивчено різні джерела фінансування інновацій, включаючи внутрішні та зовнішні джерела, такі як банківські кредити, венчурний капітал, франчайзинг та інші. Виявлено конкретні проблеми фінансування інноваційних підприємств та висвітлено питання необхідності спеціалізованих фінансових посередників. У статті міститься огляд основних тенденцій у галузі фінансування, що забезпечується такими посередниками. Проведено дослідження щодо переваг та недоліків кожного з цих джерел та відповідно до наукових спостережень, які описані в статті, було надано рекомендації, які враховують специфіку та потреби підприємства при виборі оптимального варіанту фінансування інноваційних проєктів.
7
СЕМЕНЕЦЬ, Сергій. "СУПРОВІДНИЙ ТРИГРАННИК МАТЕМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОС". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2, № 2 (2020): 96–105. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-96-105.
Full textAbstract:
З огляду на сучасну концепцію розвитку системи освіти України на часі є дослідження, в яких студіюється дуальна природа компетентності, науково переосмислюється двоїстість її проявів. Проблемне поле досліджень складають структура та якості особистості, що віддзеркалюють як зовнішні, так і внутрішні прояви математичної компетентності. У представленій роботі дуальну природу математичної компетентності репрезентують соціально прийняті та індивідуально-психологічні виміри особистості. ЇЇ мета полягає у визначенні структури й змістових характеристик внутрішнього прояву математичної компетентності, обґрунтуванні фрактальності структур її зовнішнього та внутрішнього проявів, побудові декартової інтерпретації досліджуваного феномену. Для цього застосовано методи структурно-системного й фрактального аналізу, абстрагування та теоретичного моделювання, ранжування та узагальнення. Обґрунтовано, що зовнішній і внутрішній прояви математичної компетентності мають три базові виміри. Тривимірна структура зовнішнього прояву математичної компетентності представляється змістово-теоретичним, процесуально-діяльним і референтно-комунікативним вимірами. Таку ж структуру її внутрішнього прояву репрезентують ціннісно-мотиваційний, рефлексивно-оцінний та особистісно-психологічний виміри з відповідною кількістю проранжованих показників. Це дозволило інтерпретувати математичну компетентність як одну з різновидів фрактала – структури, яка складається з подібної до себе підструктури. З’ясовано, що супровідний тригранник математичної компетентності динамічно визначає тривимірну структуру її внутрішнього прояву і водночас встановлює зв'язок із тривимірною структурою зовнішнього прояву. Ранжування показників на кожному вимірі дозволило констатувати, що внутрішній прояв математичної компетентності найбільшою мірою розкривають цінності математичної діяльності, її самооцінка й математичні здібності. Натомість засадничими показниками внутрішніх проявів математичної компетентності є потреби математичної діяльності, її самоаналіз й пам'ять на математичний матеріал. Установлено, що співвідношення кількості змістових характеристик як зовнішніх, так і внутрішніх вимірів математичної компетентності віддзеркалює ознаку єгипетського трикутника, сторони якого утворюють найпростішу трійку Піфагора – 3, 4, 5. Ключові слова: математична компетентність, двоїстість проявів, фрактальність, супровідний тригранник.
8
Судук, Олена, та Анастасія Щербакова. "ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛІДЕРСЬКОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ ОРГАНІЗАЦІЇ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 102 (2023): 305–12. https://doi.org/10.31713/ve2202326.
Full textAbstract:
Стаття розглядає теоретичні аспекти до формування підходів лідерства та забезпечення його ефективності у системі менеджменту організації. Вона підкреслює, що в сучасних соціально-економічних умовах суспільство потребує активних, компетентних та цілеспрямованих фахівців, які можуть самостійно приймати рішення, нести відповідальність за їх виконання та вміти ефективно взаємодіяти з командою та зовнішніми стейкхолдерами. У статті вказується, що сучасні дослідження лідерства базуються на комбінації таких основних компонентів, як лідерські якості, поведінка та ситуація, в якій лідер має приймати рішення та діяти. Важливими факторами є також параметри та поведінка підлеглих, інтереси яких лідер повинен враховувати. Для досягнення цього необхідно враховувати не тільки внутрішні групові чинники, очікування та потреби членів колективу, але й психологічні особливості потенційнихлідерів.
9
Назарян, Розана Степанівна, Вікторія Вадимівна Кузіна, Марина Вікторівна Ткаченко та Ігор Геннадійович Ткаченко. "ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ В ІНОЗЕМНИХ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ДО ВИВЧЕННЯ ПРЕДМЕТУ «ДИТЯЧА СТОМАТОЛОГІЯ»". Health & Education, № 1 (23 травня 2024): 223–26. http://dx.doi.org/10.32782/health-2024.1.30.
Full textAbstract:
У статті розглядаються питання мотивації іноземних студентів медичного університету до вивчення предмету «Дитяча стоматологія» з метою підвищення ефективності освітнього процесу та відповідальної підготовки майбутніх фахівців. Відомо, що навчальна діяльність найбільш успішна там, де вона максимально мотивована. Мотивація у психолого-педагогічних науках позначається як процес, у результаті якого певна діяльність набуває для індивіда відомого особистісного сенсу, створює стійкість його інтересу до неї і перетворює зовні задані цілі діяльності у внутрішні потреби особистості. Отже, реалізація студентом можливості отримати якісну освіту дуже тісно пов’язана з його мотивацією. Мотивацію формує певна система фактів. Оскільки факти можуть змінюватися, мотивація є динамічним процесом. Прагнучи до формування позитивної мотивації у цілому та намагючись керувати нею, слід ураховувати ті особливості, які несе із собою викладання предмету у групі іноземних студентів. Кожен з іноземних здобувачів вищої освіти є представником певної культури, потреб та цінностей суспільства, з якого походить. Ці потреби, стереотипи суттєво впливають на вибір майбутньої професії молодою людиною. Формування позитивної мотивації в іноземних здобувачів вищої освіти до вивчення будь-якого предмету потребує своєчасного виявлення та врахування цих особливостей. Завдання викладача та його професіоналізм полягають у своєчасному реагуванні на зміни, будь то зміни контингенту здобувачів чи у методах викладання, чи навіть у сімейних обставинах когось зі студентів. Якщо викладач демонструє свою відповідність вимогам часу, упроваджуючи у навчання нові технології, надаючи сучасну інформацію, яка стосується змісту дисципліни, він своїм прикладом мотивує інших. Сьогодні, коли умови навчання іноземних студентів у нашій країні значно змінилися та стали ще більш дистанційними, для університетів життєво важливо створювати ефективне освітнє середовище, стимулювати інновації, організувати супровід та допомогу здобувачам освіти з метою забезпечення для них якості і результативності навчання.
10
ПОМАЗ, Олександр, Богдан КОРОЛЬЧУК, Анна КОЛІСНИК та Анна БЕЗПАЛЬКО. "УПРАВЛІННЯ КАДРОВОЮ СТРАТЕГІЄЮ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ СУЧАСНОГО БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩА". Development Service Industry Management, № 1 (5 березня 2025): 142–46. https://doi.org/10.31891/dsim-2025-9(19).
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні підходи до удосконалення кадрової стратегії підприємства в умовах сучасного бізнес-середовища. Доведено, що управління кадровою стратегією підприємства відіграє ключову роль у забезпеченні його конкурентоспроможності та сталого розвитку. У статті наведені основні підходи до формування кадрової стратегії, зокрема адаптацію до змін ринку, використання інноваційних методів управління персоналом, розвиток корпоративної культури та мотиваційних механізмів. Кадрова стратегія є важливим інструментом управління людськими ресурсами на підприємстві, яка забезпечує ефективне досягнення стратегічних цілей через оптимальне використання потенціалу працівників. Вона включає комплекс планів, заходів та ініціатив, спрямованих на залучення, утримання та розвиток кваліфікованих кадрів, що відповідають потребам підприємства. Кадрова стратегія базується на ретельному аналізі внутрішніх та зовнішніх факторів, таких як ринок праці, економічна ситуація, технологічні зміни та інші. У статті наведено основні етапи формування кадрової стратегії, а саме: визначення стратегічних цілей організації, аналіз кадрового потенціалу, прогнозування потреби в кадрах, розробка кадрової політики, впровадження кадрових заходів і оцінка ефективності. Це також передбачає постійну адаптацію стратегії в умовах змін на ринку та всередині організації. Коригування кадрової стратегії є невід'ємною частиною процесу, що дає змогу оперативно реагувати на внутрішні та зовнішні виклики, такі як зміни в технологіях, законодавстві або організаційній структурі. Оцінка ефективності кадрової стратегії дозволяє виявити слабкі місця, покращити мотивацію працівників і підвищити їхню продуктивність.
11
Perevozova, I. V., та I. R. Popadynets. "СОЦІАЛЬНА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Actual problems of regional economy development 2, № 12 (2016): 60–68. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.12.60-68.
Full textAbstract:
Стаття спрямована на дослідження соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності. Соціальний аспект підприємництва стає необхідною компонентою ділового успіху, зростання прибутковості та конкурентоспроможності, а також мінімізації ризиків. Соціальна результативності представлена як відповідність розвитку господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам трудового колективу і окремої людини. Дослідження соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності запропоновано аналізувати за допомогою соціальних факторів. Соціальні фактори характеризуються мінливістю очікувань, відносин та інтересам суспільства, колективу чи індивіда.
 Запропонована узагальнена класифікація факторів, що здійснюють вплив на соціальну результативність підприємницької діяльності, виділено зовнішні та внутрішні фактори. До зовнішніх факторів віднесли: рівень доходів населення; диференціація населення за доходами; міграційні процеси; рівень заробітної плати; рівень легалізованості доходів населення; сімейний статус населення; рівень зайнятості населення; вікова структура населення тощо. Стосовно внутрішніх факторів, то доцільно виділити наступні: низький рівень професійної базової підготовки, використання низько кваліфікованих працівників, відсутність умов для застосування креативних здібностей, недосконалість ефективної системи мотивації професійного зростання, відсутність спеціалізованих центрів для підвищення кваліфікації тощо. Кількісний та якісний аналіз вище зазначених факторів дасть змогу визначити рівень соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності.
 Для аналізу ступеня впливу факторів на результативність діяльності розроблена анкета експертного оцінювання, яка представлена у вигляді оціночної шкали.
 Проведене анкетування та оброблення думок експертів і визначений ступінь впливу факторів на соціальну результативність підприємницької діяльності. Оцінка рівня соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності експортним методом конкретного фактора і представлена формулою. Шкала оцінки рівня соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності у відсотковому еквіваленті за окремими факторами: 100-90 – високий рівень; 89-75 – середній рівень; 74-60 – задовільний рівень; 59-40 – низький рівень; 30-0 – відсутній рівень.
 В статті окремо розраховані рівні соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності для зовнішніх та внутрішніх факторів. Встановлено, що і зовнішні, і внутрішні фактори знаходяться на середньому рівні, тобто попадають в проміжок 89%-75%.
 Дані розрахунки демонструють резерв для підвищення соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності. Основні заходи щодо підвищення соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності доцільно об’єднати в наступні групи: науково-технічна група; організаційно-економічна група; соціально-психологічна група; зовнішньоекономічна група. Дані резерви дозволяють максимально скоротити резерв рівня соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності, що, у свою чергу, підвищить їхню ефективність і конкурентоспроможність, а також знизить підприємницькі ризики.
 Отже, зростання результативності виявляється в максимізації соціального та економічного ефекту і мінімізації робочого часу. Соціальний результат суб’єктів підприємницької діяльності знаходить вираження у забезпеченні кращих умов життя створюються передумови для майбутнього розвитку як колективу, так і індивіда загалом. Механізм соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності є основою розвитку, переходу від простих до складних потреб, від матеріальних до духовних, від економічних до політичних, отже, до всебічно розвиненої індивідуальності. При цьому вищі потреби повинні розглядатись як головне багатство суспільства, головний чинник його економічного і соціального прогресу. Суперечність між необмеженим зростанням соціальних і економічних потреб та обмеженими ресурсами додаткового часу, який може бути спрямований для задоволення їх в кожний певний момент, виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку.
12
Brahina, Kateryna. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ УСТАНОВКИ У ПРОФІЛІ ГУБРИСТИЧНОЇ МОТИВАЦІЇ ОСІБ ЛІТНЬОГО ВІКУ". Psychological Prospects Journal, № 34 (29 грудня 2019): 10–23. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-34-10-23.
Full textAbstract:
Стаття присвячена теоретико-методологічному аналізу та емпіричному обґрунтуванню взаємозв’язку соціально-психологічних установок та губристичної мотивації осіб літнього віку. Теоретичне обґрунтування проблеми стосується питань необхідності вивчення цього аспекту у віковій групі осіб літнього віку в силу обов’язкового врахування і аналізу реінтеграційних умов успішної самореалізації і удосконалення особистості. Зазначено, що губристична мотивація в ознаках досконалості і переваги, визначає внутрішні ресурси саморозвитку особистості. Підкреслено, що регулюючу роль у проявах губристичної мотивації здійснюють соціально-психологічні установки, які засобом вибіркового ставлення до оточуючого світу і самого себе, визначають внутрішню активність у досягненні бажаних цілей. Розроблена програма емпіричного дослідження, а також комплекс використаних методів математичної обробки результатів дослідження дає змогу конкретизувати теоретичні положення у вигляді реальних психологічних фактів: встановлено дві форми стабілізуючого і дезорганізуючого впливу соціально-психологічних установок на зміст губристичної мотивації; доведено, що прагнення до досконалості як показника губристичної мотивації осіб літнього віку, пов’язане із стабільними переживанням щодо оцінки і розуміння ними соціально-психологічних настанов і змін; а прагнення до переваги знаходить зв'язок із дестабілізуючими переживаннями потреби у владі, що часто призводить до внутрішньої невизначеності, неоднозначності і конфліктності. Зафіксовані позитивні інтеркореляційні зв’язки між показниками потреби у владі та установкою на результат, егоїзм, гроші і свободу, підтверджують прояви у цій віковій групі консерватизму і самопожертви задля збереження своїх інтересів та поглядів, зацікавленість у фінансовій незалежності та домінуючої позиції контролю над іншими з метою підвищення рівня довіри до себе та зросту значущості своєї особистості.
13
Dragan, Irina, та Olha Dolinchenko. "СУТНІСТЬ ЛІДЕРСТВА ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛІДЕРСЬКОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ". Public Administration and Regional Development, № 16 (1 червня 2022): 427–42. http://dx.doi.org/10.34132/pard2022.16.07.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню основних теоретичних підходів щодо формування лідерства та забезпечення лідерської ефективності в системі публічного управління. Показано, що в сучасних соціальних і політичних умовах суспільство потребує активних, компетентних, цілеспрямованих фахівців, які здатні самостійно ухвалювати рішення, бути відповідальними за їх реалізацію, які правильно вміють взаємодіяти зі своєю командою та оточуючим середовищем. Проте, лідерство є рідкісним явищем суспільного і політичного життя, і пов'язане зі здійсненням функцій влади. При цьому лідерство притаманне будь-якому цивілізованому суспільству і проникає в усі його сфери життєдіяльності. Визначено, що сучасні дослідження феномену лідерства базуються на комбінації таких основних компонентів: лідерські якості, поведінка й ситуація, в якій доводиться приймати рішення та діяти лідеру. Вагоме значення при цьому мають параметри і поведінка його послідовників, чиї інтереси лідер має виражати. Для цього необхідно врахувати не лише внутрішні групові чинники, очікування та потреби членів колективу, але й психологію потенційних лідерів.
14
ДРОЗД, Тетяна, та Юлія НІКОЛАЄЦЬ. "ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ: ПРОБЛЕМИ Й ПОТРЕБИ". Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Екологія. Публічне управління та адміністрування», № 1 (7) (13 березня 2025): 85–92. https://doi.org/10.32782/2786-5681-2025-1.10.
Full textAbstract:
У публікації розглянуто зовнішні та внутрішні складові позитивного іміджу громадської організації, доведено важливість формування іміджу в контексті реалізації стратегічних завдань організації, забезпеченні її сталого розвитку та соціальної відповідальності у довгостроковій перспективі. Закцентовано увагу на тезі, що в періоди криз, воєнних дій, повоєнного відновлення країни питання формування позитивного іміджу громадських організацій не втрачає актуальності. Відтак публікація має на меті напрацювання практичних рекомендацій щодо створення позитивного іміджу як стратегічного ресурсу громадської організації, характеристику особливостей управлінської діяльності, зовнішньої та внутрішньої комунікації з урахуванням проблем і потреб, актуалізованих під час війни в Україні. Підкреслено, що ключовими у створенні внутрішнього іміджу є такі чинники: дотримання принципів прозорості управління; формування корпоративної культури команди та усвідомлення соціальної відповідальності організації; забезпечення відкритості в комунікаціях та постійна взаємодія із зацікавленими сторонами; розвиток управлінської компетентності керівних кадрів, орієнтація на інноваційні методи управління; постійне вдосконалення компетентності персоналу через навчання й систему наставництва; долучення працівників до прийняття рішень, впровадження політики рівних можливостей, моніторинг рівня задоволення співробітників, сприяння розвитку інституційної й фінансової спроможності організації; антикризові комунікації й кризовий менеджмент, формування партнерських відносин, зокрема й на міжнародному рівні, використання цифрових інструментів, моніторинг інформаційного поля, аналітика ефективності комунікаційних каналів, вивчення актуальних тенденцій тощо. Серед зовнішніх складових іміджу визначено такі, як: загальна репутація, зовнішній вигляд та дії учасників організації, що виконують представницьку функцію, стиль комунікації, різноманітні інформаційні канали, візуальна айдентика, промокампанії, відгуки цільової аудиторії та стейкхолдерів. Методологічну основу дослідження становлять методи теоретичного аналізу, а саме: вивчення наукових праць та підходів до дослідження іміджу, узагальнення, систематизація та аналіз одержаної інформації. Наукова новизна роботи полягає у визначенні й обґрунтуванні зовнішніх і внутрішніх іміджевих складових, які набули особливої актуальності у діяльності українських громадських організацій під час війни. Зроблено висновок, що саме комплексність реалізації цих чинників є запорукою підвищення стійкості організації до зовнішніх викликів і зміцнення її позитивного іміджу.
15
Ребрик, П. М. "МОТИВАЦІЯ ПЕРСОНАЛУ: ІНСТРУМЕНТИ ВПЛИВУ НА ЯКІСТЬ ПРАЦІ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 4 (76) (31 жовтня 2024): 117–22. https://doi.org/10.32689/2523-4536/76-15.
Full textAbstract:
У статті йдеться про ключові фактори мотивації персоналу як ефективного інструменту впливу на якість праці. Проаналізовано різноманітні аспекти, які формують внутрішню мотивацію співробітників і їх вплив на досягнення високих результатів у професійній діяльності. Створення оптимальних умов для реалізації максимального потенціалу кожного працівника є критично важливим, особливо в умовах сучасних викликів, таких як російсько-українська війна. Приділено увагу впливу внутрішньої мотивації на продуктивність праці, не лише зовнішні фактори, такі як заробітна плата, але і внутрішні мотиви, відповідальність, інтерес до роботи та можливість саморозвитку, відіграють вирішальну роль у підвищенні якості виконання завдань. Досліджуються обставини, при яких мотивація працівників може бути особливо важливою в умовах будівельного сектору, що часто стикається з викликами, пов'язаними з високими ризиками та необхідністю дотримання термінів. Зокрема, розглядаються чинники, які можуть підвищити не лише продуктивність, а й загальне задоволення працівників від виконуваної роботи. Важливою частиною дослідження є аналіз впливу мотивації на якість праці в країнах Африки. Наведено факти, що вказують на унікальність культурних та економічних контекстів, які формують підходи до мотивації. Пропонується провести детальний аналіз впливу мотивації на якість праці в Україні, що дозволить врахувати локальні особливості ведення бізнесу, а також допоможе розробити стратегії, які враховують потреби і очікування українських працівників.
16
Hembarska, N. Ye, L. G. Kvasnii та Kh P. Danylkiv. "ІНФОРМАЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ ЗВІТУ ПРО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ". Actual problems of regional economy development 2, № 17 (2021): 236–51. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.236-251.
Full textAbstract:
Стаття спрямована на дослідження змісту і структури Звіту про управління та його закордонних аналогів; з’ясування сучасних інформаційних потреб користувачів і встановлення можливостей їх задоволення шляхом покращення й розширення інформативності Звіту про управління; розробку пропозицій щодо адаптації Звіту про управління до вимог сьогодення та його сприяння досягненню цілей сталого розвитку підприємства.
 У процесі дослідження автори використовували методи індукції, дедукції, історичний, порівняння, теоретичного узагальнення – для з’ясування передумов виникнення, тенденцій та перспектив Звіту про управління; спостереження, абстрактно-логічний, причинно-наслідкових зв’язків, опису, конкретизації, формалізації – для визначення інформаційних потреб користувачів Звіту про управління, формування пропозицій, надання теоретичних і практичних висновків та узагальнень.
 У статті розкрито основні аспекти Звіту керівництва, принципи його складання, нормативне регулювання, складові та формат їх подачі з метою порівняння зі Звітом про управління, який складають вітчизняні підприємства, організації та установи. Охарактеризовано рекомендовані вітчизняними нормативними актами структурні компоненти Звіту про управління для підприємств та банків України. Окреслено організаційні моменти процесу підготовки звіту з метою забезпечення високої якості інформації, що у ньому представлена. Проаналізовано та систематизовано інформаційні потреби різних груп користувачів Звіту про управління. Беручи за основу систему збалансованих показників Нортона-Каплана, запропоновано у Звіті про управління розкривати інформацію про витрати на внутрішні бізнес-процеси, на забезпечення відносин із клієнтами, на навчання і розвиток персоналу окремими групами, що дасть можливість проаналізувати реальні кроки підприємства у напрямку досягнення стратегічних цілей та сталого розвитку. Звертається увага на додаткові ризики забезпечення достовірності даних Звіту про управління, по’вязані із відображенням нефінансових показників. Рекомендовано для підвищення якості інформації проводити аналіз та оцінку впливу факторів, спричинених пандемією COVID-19 і карантинними обмеженнями на всі сфери життєдіяльності підприємства, а також зазначати прийняті заходи для регулювання діяльності та ризики і перспективи розвитку.
 Результати дослідження представляють інтерес для підприємств, організацій та установ, які в обов’язковому порядку складають та оприлюднюють Звіт про управління, а також інших підприємств, які можуть використати наведену інформацію як для внутрішніх потреб, так і для надання вичерпних відомостей стейкхолдерам щодо фінансових та нефінансових аспектів діяльності.
17
Леонова, Інна. "Особливості переживання почуття самотності жінками – мешканками тимчасово окупованої території і жінками – внутрішньо переміщеними особами". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(53)T3 (2020): 129–50. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-3-129-150.
Full textAbstract:
У статті наведено результати порівняння особливостей переживання почуття самотності жінками-мешканками тимчасово окупованої території і жінками-внутрішньо переміщеними особами. Виявлено, що обом жіночим групам притаманна самотність, яка має певні відмінності. У групі жінок-внутрішньо перемішених осіб найвищий рівень самотності спостерігається у взаємодії з соціумом та у особистісному страху залишитися самою, а у жінок-мешканок тимчасово окупованої території у романтичних стосунках. Найвищий рівень почуття самотності у жінок-мешканок тимчасово окупованої території визначено у міжособистісних взаєминах, які пов’язані з сім’єю та романтичними стосунками, а у жінок-внутрішньо перемішених осіб - із новим соціумом. Виявлено відмінності в індивідуально-особистісних рисах жіночих груп, які мають зв'язок із почуттям самотності. У мешканок тимчасово окупованої території самотність пов’язана з втратою сенсу життя, безнадією, відсутністю життєрадісності, неможливістю вільного вибору, емоційною нестійкістю, втратою самоконтролю, дратливістю, агресивністю, розбіжністю у сприйманні самої себе, що призводить до внутрішніх конфліктів та депресії. Переживання самотності внутрішньо перемішеними особами зумовлене відчуттям безнадійності, неприкаяності та неможливістю вільного вибору, що супроводжується ворожістю, агресивністю, конфліктністю, закритістю від приймаючого соціального середовища та схильністю до асоціальної поведінки. Виявився взаємозв’язок між самотністю та причинами і установками. У жінок-мешканок тимчасово окупованої території самотність пов’язана з відчуженістю та ізольованістю, боязню критики та осуду з боку оточення, втратою самоконтролю, емоційною нестійкістю, негативними емоціями, депресією, низькою самооцінкою і загальним незадоволенням своїм життям. У жінок-внутрішньо перемішених осіб самотність має зв'язок з гіркотою та образою, які є наслідком подій на території Донбасу. Наведено подібності та відмінності потреб у жіночих групах, які мають безпосередній зв’язок із самотністю. В обох групах виявилась незадоволеною потреба в міжособистісних стосунках. Разом з тим, у групі жінок-мешканок тимчасово окупованої території виявилась незадоволеною потреба в безпеці, у групі жінок-внутрішньо перемішених осіб незадоволені потреби, які стосуються їхнього життя в цілому: невизначеність цілей, низький результат, матеріальні труднощі, неможливість самореалізуватися. Ключові слова: самотність, жінки-мешканки тимчасово окупованої території, внутрішньо перемішені особи, міжособистісні стосунки, індивідуально-особистісні риси, потреби та мотиви.
18
Попович, Д. В., К. В. Миндзів, О. В. Вайда, А. В. Бай, У. П. Гевко та В. І. Бойко. "ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ»". Медсестринство, № 4 (24 грудня 2024): 74–77. https://doi.org/10.11603/2411-1597.2024.4.15049.
Full textAbstract:
Вступ. Прогрес і розвиток людини значною мірою визначаються її мотиваційними факторами. Особливе значення має рівень як зовнішньої мотивації, так і внутрішньої самомотивації, особливо в контексті освітнього процесу. В цій статті розглянуто шляхи та методи ефективного формування і підтримки мотивації у здобувачів вищої освіти, які навчаються за спеціальністю «Фізична терапія». Представлені підходи спрямовані на підвищення їх залучення у навчальний процес, розвиток професійних навичок і підготовку до майбутньої професійної діяльності. Мета роботи – проаналізувати основні фактори мотивації та визначити ефективні шляхи її підвищення у здобувачів вищої освіти, які навчаються за спеціальністю 227 «Фізична терапія». Основна частина. Мотивація – це процес, який активує і підтримує цілеспрямовану діяльність, спонукаючи людину добровільно брати участь у діяльності організації та прагнути залишатися її членом у довгостроковій перспективі. Існують різні види мотивації, серед яких виділяють дві основні: зовнішню та внутрішню. Зовнішня мотивація пов’язана з умовами праці, атмосферою на робочому місці, характером завдань, які виконують. Внутрішня мотивація, навпаки, залежить від індивідуальних особливостей працівника та є тим рушієм, який сприяє підвищенню продуктивності. Ці принципи можна застосувати і до навчальної діяльності, яка стає значно ефективнішою за наявності позитивного ставлення до навчання, пізнавального інтересу, а також потреби у здобутті знань, навичок та компетентностей. Педагогічні зусилля мають бути спрямовані на покращення академічної успішності здобувачів вищої освіти шляхом стимулювання їх позитивної мотивації до навчання. У цьому контексті з’являється певна суперечність. З одного боку, існує об’єктивна необхідність формування мотивації до пізнавальної діяльності у студентів медичних закладів вищої освіти шляхом упровадження інтерактивних технологій. Даний підхід враховує як внутрішні особливості навчального процесу, так і зовнішні вимоги до майбутніх медичних фахівців з вищою освітою. З іншого боку, науково обґрунтована технологія формування такої мотивації за допомогою новітніх систем усе ще відсутня. Висновки. Проаналізовано наукові джерела для пошуку шляхів та методів формування мотивації у здобувачів вищої освіти, які навчаються за спеціальністю «Фізична терапія». Удосконалення методів формування мотивації до навчання сприятиме зростанню рівня засвоєння навчального матеріалу.
19
Голуб, В. В. "СУЧАСНА РОЛЬ ЦІНОУТВОРЕННЯ У ФОРМУВАННІ МАРКЕТИНГОВОЇ ПОЛІТИКИ В ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ". Підприємництво і торгівля, № 41 (1 липня 2024): 15–20. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1256-2024-41-02.
Full textAbstract:
В умовах сучасному економіки ландшафті ефективне ціноутворення є найважливішим елементом успіху компанії. У цій статті докладно розглядається, як грамотно розроблена стратегія ціноутворення може стати ключовим елементом у досягненні конкурентних переваг та сталого фінансового зростання. Особлива увага приділяється тому, як інтеграція принципів сталого розвитку та соціально орієнтованого маркетингу може подолати низьку рентабельність, з якою стикаються багато компаній. Маркетингова цінова політика включає управління ціною як основним інструментом на попит товару і дозволяє організаціям встановлювати і коригувати ціни з урахуванням ринкових тенденцій задля досягнення короткострокових і довгострокових цілей. Формування цінової політики потребує ретельного аналізу ринкового середовища, включаючи визначення цільових сегментів та вибір ефективних інструментів просування. У статті наголошується, що ціноутворення не є статичним процесом, а відображає динаміку ринку та зміни у попиті та пропозиції, а також має враховувати психологічні аспекти поведінки споживачів. Стратегічне управління цінами дозволяє компаніям як встановлювати ціни, а й коригувати в залежності від ринкових умов, оптимізувати прибуток і прагнути задовольнити потреби клієнтів. На формування цінової політики впливають багато факторів, таких як функціонування виробничої системи, ринкові сили та регулювання з боку менеджменту підприємства. В статті вказується на важливість урахування психологічних чинників, встановлення стратегії ціноутворення та отримання конкурентної переваги на ринку. Компанії можуть використовувати стратегію високих цін, щоб створити враження про преміальний продукт чи послугу. Всі ці аспекти маркетингової політики відіграють важливу роль у досягненні максимального прибутку та задоволенні потреб споживачів. У статті наголошується, що хороше розуміння тенденцій ринку та конкурентного середовища є основним елементом успішної цінової політики. На закінчення стаття резюмує важливість комплексного підходу до ціноутворення, що враховує як внутрішні, і зовнішні чинники, що впливають становище компанії над ринком.
20
Кохановський, Василь Олександрович, Оксана Володимирівна Зоренко та Розалія Анатоліївна Хохлова. "Чинники, що визначають потребу поліграфічного підприємства у виробничому технологічному обладнанні". Технологія і техніка друкарства, № 1(79) (24 вересня 2023): 71–76. http://dx.doi.org/10.20535/2077-7264.1(79).2023.278136.
Full textAbstract:
Питання ефективності використання поліграфічного устаткування стали особливо актуальними в умовах конкуренції та загального спаду економіки. У цьому зв’язку підприємства зацікавлені в прискоренні процесу заміни застарілої і впровадженні нової техніки та технологій з метою покращення використання основних виробничих фондів і одержання прибутку. Метою статті є систематизація системи чинників, які формують потребу поліграфічного підприємства в основному технологічному устаткуванні. Визначено сукупність таких чинників, яку можна класифікувати за двома групами. До першої групи відносяться зовнішні чинники: економічна політика держави, науково-технічний прогрес, конкуренція, попит на продукцію, що виробляється за допомогою основного технологічного устаткування, і до другої групи відносяться внутрішні чинники: заміна фізично і морально застарілого устаткування, технічне переоснащення виробництва, розширення або переорієнтація виробництва на нові види продукції. В умовах спаду економіки зростає необхідність поліграфічного підприємства працювати під конкретного замовника, до основних вимог якого відносяться ціна, якість, короткі терміни виготовлення замовлення. Таким вимогам можуть задовольнити лише сучасні види обладнання, як правило, з використанням цифрових технологій. Цифровий друк полегшує процес комунікації, дозволяє: створити прямий контакт між замовником та виробником за допомогою мережі, зменшити наклади без зниження ефективності використання основного технологічного обладнання, збільшити асортимент продукції, скоротити цикл виробництва, оперативне виробництво (скорочення складських запасів, розповсюдження через мережу, виробництво на місцях), прямий маркетинг. Також пропонується методика розрахунку потреби в устаткуванні для новостворюваних і підприємств, що реконструюються.
21
Варіна, Ганна Борисівна, та Ольга Вікторівна Ковальова. "СІМЕЙНО-ЦЕНТРОВАНИЙ ПІДХІД В ОРГАНІЗАЦІЇ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ РОДИНИ, ЯКА ВИХОВУЄ ДИТИНУ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 5 (20 лютого 2023): 45–52. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.5.8.
Full textAbstract:
У статті аналізується проблема імплементації сімейно центрованого підходу в процес психологічного супроводу родин,які виховують дітей з особливими потребами. Основний вектор забезпечення ефективного психологічного супроводу зміщується з дитино центрованого підходу у сімейно центрований підхід. Також в статті розглянуті сучасні наукові дослідження проблеми психологічного супроводу дітей з особливими потребами та їх сімей, де ефективність супроводу залежить від мультидисциплінарного підходу в процесі побудови конструктивних взаємин дітей і батьків та профілактики дисгармонійних відносин, міжособистісних конфліктів у родині. Сучасний процес психологічного супроводу сім’ї, яка виховує дитину з обмеженими можливостями здоров’я, необхідно будувати на основі розкриття особистісно-розвиваючого потенціалу сім’ї, де потенціалом сім’ї є внутрішні ресурси сім’ї (дитячо-батьківські, подружні та інші), які дозволяють ефективно вирішувати виникаючі труднощі, а також особистісно зростати і розвиватися членам сім’ї в будь-яких сферах життєдіяльності. Сімейно центрований підхід є одним з аспектів біопсихосоціальної моделі комплексної допомоги дітям з особливими освітніми потребами. Він передбачає охоплення увагою усіх біопсихосоціальних елементів життя дитини на відміну від вузькогалузевої фіксації на обмеженнях дитини. Принцип сімейної центрованості програм психологічного супроводу обумовлює специфічний характер діагностичного процесу, характер побудови відносин батьки-фахівці та спектр послуг, що надаються програмою. В статті зазначається, що наряду із вивченням стану дитини досліджується стан та потреби родини. Представлена у статті модель сімейно центрованого підходу передбачає фокусування фахівців на тому, щоб дати батькам відчути власні ресурси й сили – особистісні, і своєї сім’ї та свого соціального середовища, розпізнати свої здібності та позитиви, а також розвинути свій потенціал.
22
Михайлів, Г. В., Н. М. Середа та Г. О. Полянко. "СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ: РОЗРОБКА, ВПРОВАДЖЕННЯ ТА ОЦІНКА СТРАТЕГІЙ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ЦІЛЕЙ ОРГАНІЗАЦІЇ". Цифрова економіка та економічна безпека, № 9 (09) (27 листопада 2023): 78–84. http://dx.doi.org/10.32782/dees.9-13.
Full textAbstract:
У дослідженні доведено тісний зв’язок між стадіями стратегічного управління організаціями, а саме між процесами розробки, впровадження та оцінки стратегій розвитку фірм. Стадія стратегічного планування забезпечує вище керівництво інформацією про фактори впливу на діяльність зовнішнього середовища, потреби ринку, які слугують вихідними даними для ідентифікації місії, цілей діяльності та вироблення набору стратегій подальшої діяльності. Стадія стратегічної організації передбачає виконання процесів розробленого комплексу заходів та дій для досягнення поставлених цілей. На цьому етапі важливо забезпечити як правильний вибір бізнес-стратегії, функціональних / операційних стратегій, так ї їх відповідність організаційній структурі фірми та нормам поведінки її працівників. В межах організаційної структури важливо забезпечити ефективність комунікації, координації та прийняття рішень. На третій стадії відбувається моніторинг, контроль виконання комплексу заходів та оцінка ефективності заходів та дій в рамках наявних стратегій організації за такими вимірами: фінанси, клієнти, внутрішні бізнес-процеси, навчання та зростання.
23
ЛЮТИЙ, Вадим, та Аліна ДУЛЯ. "СІМ’Ї ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ З ДІТЬМИ: ПОТРЕБИ ТА СТРАТЕГІЇ ОПАНУВАННЯ СКЛАДНИМИ ОБСТАВИНАМИ". Humanitas, № 1 (29 червня 2023): 49–58. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2023.1.7.
Full textAbstract:
Представлене дослідження спрямоване на розкриття проблем, потреб та стратегій опанування складними життєвими обставинами сімей внутрішньо переміщених осіб з дітьми, що тимчасово проживають в м. Києві та Київській обл. та обґрунтування шляхів оптимізації надання їм соціальної підтримки. Дослідження проводилось в рамках соціального проекту «Допомога у підготовці до холодів сім'ям з дітьми, які постраждали від війни», що впроваджується благодійними організаціями Український фонд «Благополуччя дітей» та Diakonie Katastrophenhilfe (Німеччина) і передбачало онлайн опитування сімей, котрі претендували на отримання гуманітарної допомоги. Отримані в ході опитування дані були піддані статистичному аналізу. Дослідження продемонструвало, що сім’ї внутрішньо переміщених осіб з дітьми відрізняються за складом, рівнем доходів та доступними ресурсами, проте не можуть повною мірою задовольнити потреби в умовах проживання, функціонування та розвитку сім’ї, мають проблеми матеріально-побутового або психологічного характеру та використовують пасивні (різні форми економії, борги та позики, звернення за допомогою) та активні (пошук додаткового заробітку) стратегії їхнього подолання. Взаємозв’язки між проблемами, потребами та копінг-стратегіями носять реципроктний характер: наявність проблеми або незадоволена потреба спричинюють необхідність застосування певної стратегії опанування ситуацією, проте вибір певної стратегії призводить до задоволення одних потреб за рахунок інших або виникнення інших проблем. Характер проблем і потреб сімей та вибір стратегії опанування складними обставинами до певної міри залежить від складу сім’ї: кількості дітей, дорослих, непрацездатних осіб та осіб, котрі потребують догляду, проте повністю ними не визначається. Більшість сімей переважно звертають увагу на матеріально-побутові проблеми і спрямовують свої ресурси на компенсацію втрат, тоді як психологічні проблеми та потреби розвитку опиняються в центрі уваги сімей, що до певної міри вирішили питання матеріального забезпечення в умовах вимушеного переселення. Представлено рекомендації щодо соціальної роботи з сім’ями внутрішньо переміщених осіб з дітьми: впровадження соціального супроводу, орієнтованого на підтримку сильних сторін та життєстійкості, комплексної спеціалізованої послуги для таких сімей, підтримки груп самодопомоги та соціальної дії.
24
Deliia, O. V. "Інституційна сфера політичного середовища державної політики: до формулювання поняття". Public administration aspects 5, № 8-9 (2017): 5–10. http://dx.doi.org/10.15421/15201723.
Full textAbstract:
Актуалізована проблематика державної політики як суспільного феномена, який функціонує та розвивається у середовищі, у тісному взаємозв’язку із іншими соціокультурними феноменами. Акцентований вплив чинників середовища на вироблення державної політики. В рамках процесуального аналізу серед чинників середовища державної політики виявлені зовнішні чинники – природні, соціально-економічні, політичні та внутрішні – організаційно-кадрова структура, усталені процедури і нормативи, особистісні характеристики тощо, які постають детермінантами державної політики. Зазначено, що політичні чинники середовища державної політики акумулюють у собі всі прояви впливів внутрішнього і зовнішнього середовища та визначають самостійний науковий концепт «політичне середовище державної політики». У рамках концепту виокремлено інституційну сферу політичного середовища як сукупність формальних (установи, організації) і комплексних інститутів (правила, традиції, усталені форми зв’язку між державою і суспільством). Визначена компонентна структура інституційного середовища державної політики, до складу якої входять: державні інститути; громадські інститути; потреби, інтереси суспільства і громадян; формальні і неформальні правила і норми.
25
Єрко, І. В. "КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ ЯК ОДИН З КРИТЕРІЇВ ТРАНСФОРМАЦІЇ КОНКУРЕНТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СУБ’ЄКТІВ ТУРИСТИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ". Підприємництво і торгівля, № 38 (9 жовтня 2023): 29–36. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1256-2023-38-04.
Full textAbstract:
У статті розглянуто конкурентні переваги як один із критеріїв трансформації конкурентного потенціалу суб’єктів туристичної індустрії. Проведено огляд літератури щодо дослідження критеріїв трансформації конкурентного потенціалу суб’єктів туристичної індустрії. Цілі статті полягають у дослідженні еволюції поглядів конкурентних переваг як одного з критеріїв трансформації конкурентного потенціалу суб’єктів туристичної індустрії. В результаті проведених досліджень зроблено висновок про панування підходу до розгляду конкурентних переваг туристичної індустрії із поділом їх на внутрішні та зовнішні. Охарактеризовано структурні складові потенційних можливостей (здатності) суб’єктів туристичної індустрії, а саме здатність ефективно використовувати потенціал території; здатність виробляти конкурентоспроможний продукт; здатність суб’єкта туристичної індустрії задовольняти потреби ринку. Виділено елементи туристичної інфраструктури: колективні засоби розміщення (готелі, кемпінги, оздоровчі заклади, санаторно-курортні заклади, мотелі, кемпінги, заклади відпочинку тощо); заклади громадського харчування (кафе, бари, ресторани); підприємства транспортно-комунікаційної мережі; підприємства торговельної мережі. Встановлено, що в основі трансформованого конкурентного потенціалу лежить принципово нова концепт-система туристичної індустрія, яка побудована на глибинному переході від одного стану розвитку туристичної індустрії до кардинально іншого, який характеризується сертифікацією та стандартизацією якості туристичних продуктів/послуг відповідно до національних та міжнародних стандартів; розробкою антикризових програм розвитку туристичної індустрії зважаючи на воєнний стан в країні та у повоєнний період; формуванням розвиненого конкурентного середовища суб’єктів туристичної індустрії; дотриманням кодексу правил у наданні туристичних послуг; розвитком нових видів туризму у повоєнний період; розвитком туристичної індустрії відповідно до потреб ринку (формування нового «пакету» туристичних послуг у повоєнний період); формуванням туристичної привабливості як «візитівки» дестинації.
26
FARAFONOVA, Irina. "МОТИВИ ЕЛЕКТОРАТУ". Філософія та політологія в контексті сучасної культури 16, Спецвипуск (2024): 27–33. http://dx.doi.org/10.15421/352404.
Full textAbstract:
Досліджено, що однією з найактуальніших проблем для прогнозу активності електорату у політичному процесі є аналіз поведінки електорату, яка основана на мотивації, настрої, уподобаннях, різних внутрішніх та зовнішніх факторах, які мають вплив на поведінку виборця. Увиразнено дослідження що передові філософи XYII століття були прихильниками прав людини та розглядали природні права громадянина, які були важливими. Як право на життя, право на свободу, право на власність.Проаналізовано поняття мотиви та потреби. Розглянуто місце мотивів та потреб. При потребах розглядається явище, що виникає у суспільстві, як соціальні відносини, а при мотиві - це суб’єктивне явище і належить конкретній людині. Проведено дослідження, що виборець на виборах голосує не за кандидата чи партію, а голосує за свої особисті потреби та мотиви. З’ясовано, що якість потреб залежить від мотивів, які різняться за спрямованістю, що включають високі та низькі об’єкти уподобань людини. Значну роль на джерело активності людини впливають потреби електорату, які є основою мотивів людини. Здійснено аналіз дослідження, яке основане на філософському розумінні вивчення мотивів та потреб електорату. З’ясовано, що система потреб впливає на мотиви, які підпорядковані ієрархії, де будь-який наступний ступінь мотивації підіймається, коли попередній ступінь реалізований. Узагальнено, що якість потреб залежить від мотивів, які різняться за спрямованістю.
27
Todorova, Marianna. "Менторство як шлях допомоги при соціально-емоційних проблемах внутрішньо переміщених українських сімей". Public Administration and Regional Development, № 20 (31 травня 2023): 567–88. http://dx.doi.org/10.34132/pard2023.20.13.
Full textAbstract:
У статті досліджуються зарубіжний і вітчизняний досвід використання менторства для допомоги внутрішньо переміщеним сім’ям. Аналіз програм менторства для біженців та переселенців за кордоном показав ефективність, доцільність і низьку собівартість такого інструменту. Нажаль, вітчизняний досвід ще не має такого широкого спектру використання менторства, як за кордоном. 
 Програми менторства мають позитивний вплив як на загальні проблеми, з якими стикаються переселенці: пошук житла, працевлаштування, мовний бар’єр, міжкультурне взаєморозуміння; так і на внутрішні зміни: відчуття благополуччя, задоволеність життям, життєстійкість та розширення прав і можливостей, тощо. Важливим також є їхній вплив на покращення психоемоційного стану переселенців, розвиток в них емоційного інтелекту, зменшення соціальної замкнутості, а відповідно і зменшення депресивних станів, покращення соціальної інтеграції та адаптації. Тому нами була запропонована розробка концепції конфліктно-сензитивного емоційного менторства (CSEM) для зовнішньої допомоги внутрішньо переміщеним сім’ям (ВПС) в Україні. Але така розробка вимагала, в якості першого кроку, точного аналізу психоемоційного стану таких сімей та викликів для менторів, що виникають у зв'язку з цим. Тож відповідний аналіз було проведено, використовуючи методи інтерв’ювання сімей з числа ВПС, а також психосоціальних помічників, які перебували у безпосередньому контакті з ними та надавали підтримку в різних сферах їхнього життя.
 Результати аналізу соціально-емоційних проблем внутрішньо переміщених сімей дали детальні описи психоемоційних станів матерів, дітей та підлітків у чотирьох локаціях: у «гарячій точці», під час втечі з «гарячої точки», по прибутті на нову локацію та через півроку у новій місцевості. Усі психоемоційні стани було розподілено на шість груп за домінуючою емоцією, що є базовою: тривога, гнів, горе, огида, радість та допитливість. Так, наприклад, усі реакції та емоційні прояви, засновані на тривозі, об’єднували такі емоції і реакції: страх, тривога, паніка, ступор, жах, відчай, розпач, безпорадність та фізичні реакції (ридання, плач, тремтіння, тощо). Також було виявлено сімейні виклики, з якими стикалася вся сім’я в цілому: емоційні зв’язки між мамою і дитиною, конфлікти, амбівалентність та відношення до друзів, родичів, оточуючих. Додатково були виявлені проблеми мовного бар’єру, наявності місць соціалізації для дітей та виділені потреби, які надихали або викликали позитивні реакції в мам та дітей. 
 Таким чином було зібрано повний спектр соціально-емоційних проблем і потреб ВПС, що є важливим підгрунтям для здійснення конфліктно-сензитивного менторінгу майбутніми менторами. Для реалізації такого виду менторінгу нами запропоновано використати досвід менторської програми для переселенців Південної Іспанії, що передбачала залучення самих переселенців, які мешкають вже певний час на цій території в якості менторів для новоприбулих переселенців. Позитивний досвід впровадження такої програми підтверждує покращення усіх напрямків життєдіяльності переселенців, їхнього соціально-емоційного стану та підвищення життєстійкості і реалізації в нових умовах, що дасть змогу говорити про ефективність соціальної політики по відношенню до внутрішньо переміщених осіб.
28
Биба, Володимир, Лариса Жукова, Наталія Пінчук та Хав'єр Арнаут. "Порівняльна характеристика видобувної промисловості України та Гренландії: основні аспекти та особливості". Економіка і регіон/ Economics and region, № 4(95) (30 грудня 2024): 126–35. https://doi.org/10.26906/eir.2024.4(95).3617.
Full textAbstract:
Стаття розглядає роль виробничої промисловості в економіках України та Гренландії, підкреслюючи її вплив на економічне зростання, створення робочих місць та розвиток інфраструктури. Україна має багаті ресурси, зокрема вугілля і залізну руду, які забезпечують внутрішні потреби та експорт. Гренландія, з іншого боку, демонструє потенціал завдяки своїм запасам мінералів і нафти, але стикається з екологічними викликами та потребами в модернізації інфраструктури. Обидві країни стикаються з проблемами, такими як екологічний вплив на отримання, що потребує адаптації технологій та стратегії управління ресурсами. Стаття також аналізує дослідження українських і міжнародних вчених, які досліджують ефективність управління ресурсами в умовах глобальних викликів. Порівняння підходів України та Гренландії може виявити кращі практики для покращення економічної стійкості. Дослідження акцентує увагу на необхідності адаптації до нових умов, зокрема в контексті воєнного стану в Україні, і ставить мету виявити, як країни справляються з наслідками видобувної промисловості. У статті висвітлюється важливість балансу між економічними вигодами та екологічними ризиками, що підкреслює потребу в нових стратегіях управління для забезпечення довгострокової стабільності. Окупація Східної частини України суттєво вплинула на економіку країни та її фінансову систему, що привело до великих матеріальних втрат внаслідок фізичного знищення житла, інфраструктури, а також соціальних і промислових об’єктів. Зниження обсягів видобутку вугілля негативно вплинуло на енергетичну безпеку України, наша значна частина теплових електростанцій (ТЕС) залишилася без необхідного пального. Пошкодження вугледобувної та транспортної інфраструктури, а також закриття та затоплення шахт у результаті бойових дій. Окупація має серйозні екологічні наслідки, такі як забруднення води і руйнування будівель. У той же час глобальне потепління відкрило нові можливості для отримання корисних копалин у Гренландії, що викликало інтерес Китаю до контролю над регіоном. Проте інтереси китайських інвесторів виявилися некоординованими та обмеженими, оскільки китайська влада не чинить тиску на них для інвестування в екологію. Китай також розглядає Арктику як новий важливий регіон для економічної присутності, що може призвести до зростання напруженості у відносинах з Данією та США. Крім недостатніх інвестицій з боку США та Данії в Гренландію, китайські інвестиції можуть бути представлені як можливість для економічного розвитку острова, але водночас викликають побоювання в Данії щодо втрати контролю над природними ресурсами. Гренландія намагається збалансувати своє прагнення до автономії та інтересів Данії, у той час як Україна стикається з геополітичними проблемами внаслідок конфлікту з Росією. Обидві країни розвивають гірничодобувну промисловість, проте мають різні виклики, зокрема екологічні, соціальні та політичні. Проте після початку війни з’явилися нові проблеми, які потребують великих капіталовкладень та швидкого прийняття рішень.
29
LOZOVA, Liudmyla. "INTERNAL DISPLACEMENT OF THE POPULATION DURING TIMES OF WAR: SOCIAL NEEDS, ADAPTATION, AND PROSPECTS OF MIGRANT INTEGRATION (CASE OF ODESA)." Ekonomichna ta Sotsialna Geografiya, no. 90 (2023): 68–74. http://dx.doi.org/10.17721/2413-7154/2023.90.68-74.
Full textAbstract:
The military aggression of Russia has resulted in massive forced outmigration and has also influenced the regional population redistribution in Ukraine. Key motivations driving the population to relocate include the search for security, opportunities for self-employment, self-realization, and jobs as well as the satisfaction of basic needs in the social infrastructure. Social and economic stability stands out as one of the primary needs for the displaced persons. By moving to safer regions within Ukraine, the people have the opportunity to obtain the status of internally displaced person (IDP) and to rely on social assistance from the state. A sociological study conducted within the city of Odessa revealed that a crucial motivational factor in determining the internal displacement location is the proximity factor (geographical closeness of regions) and family/friendship ties. Despite a high level of education among the displaced persons, a significant part experiences unemployment (50% of respondents). 20% of respondents indicated that they were able to retain their previous jobs and work remotely. The main material needs for IDPs include the ability to rent housing and meet their daily needs, emphasizing the acute demand for employment. Another critical issue is the psychological state of individuals who have dared to relocate, particularly adaptation in the new city. In Odesa, as one of the major recipient cities for IDPs in southern Ukraine, there is an increased societal burden: growing demand in housing rentals, competition in the labor market, the lack of spaces in schools and kindergartens, and low logistical capacity. All these processes impact the city's infrastructure and its ability to ensure comfortable living conditions for the dwellers.
30
ЮРКІВ, Ярослава. "НЕКЛАСИЧНІ ФОРМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ". Humanitas, № 2 (15 серпня 2023): 191–96. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.28.
Full textAbstract:
Актуальність окресленої теми визначається сучасною соціально-політичною ситуацією в Україні (військова агресія росії проти України, мігрування населення – жертв війни, показники внутрішньо переміщених осіб які налічують офіційно 5 мільйонів осіб на березень 2023 р.). У науковій статті обґрунтовано доцільність використання некласичних (неформальних) форм соціальної роботи з внутрішньо переміщеними особами й представлено стислий опис цих форм. Ураховуючи наукові здобутки українських учених які займаються проблематикою організації соціальної роботи з внутрішньо переміщеними особами та особистий авторський досвід, було виокремлено десять некласичних форм соціальної роботи з внутрішніми мігрантами. Серед найцікавіших зазначимо наступні форми: робота фахівців із соціальної роботи у лікувально-реабілітаційних центрах, оперативна взаємодія й співпраці в мікрорайоні, де проживають вимушені переселенці, психолого-соціально-педагогічний консиліум, участь соціальних працівників у роботі центрів акмеологічних тренінгів, едвайзерство над групами самодопомоги для внутрішніх мігрантів, термінове соціальне обслуговування внутрішньо переміщених осіб за допомогою соціальних мереж і нових інформаційних технологій, консультативний й навчально-методичний супровід клубів за інтересами для внутрішньо переміщених осіб, соціально-мобільний супровід внутрішньо переміщених з особливими потребами. Наостанок були окреслені форми соціальної роботи з внутрішніми мігрантами в європейських країнах і зазначені перспективи подальших досліджень.
31
Бужимська, Катерина Олександрівна, та Ірина Михайлівна Царук. "Управління бізнес-процесами торговельного підприємства в умовах цифровізації". Економіка, управління та адміністрування, № 1(111) (3 квітня 2025): 44–50. https://doi.org/10.26642/ema-2025-1(111)-44-50.
Full textAbstract:
У статті досліджено актуальні питання розвитку системи управління бізнес-процесами торговельного підприємства в умовах цифровізації. Запропоновано розглядати систему управління бізнес-процесами торговельного підприємства в умовах цифровізації як інтегрований набір технологічних рішень і методів, спрямованих на автоматизацію, оптимізацію та контроль усіх етапів діяльності торговельної компанії. Встановлено, що ця система дозволяє торговельному підприємству ефективно координувати свої внутрішні операції, такі як управління запасами, логістика, продажі та взаємодія з клієнтами і постачальниками. На основі представленого наукового узагальнення охарактеризовано значення цифровізації в системі управління бізнес-процесами торговельних підприємств та визначено, що впровадження цифрових технологій дозволяє автоматизувати рутинні процеси, зменшити витрати та пришвидшити виконання завдань. Завдяки аналізу даних компанії можуть краще зрозуміти потреби клієнтів, оптимізувати асортимент продукції та вдосконалити маркетингові стратегії. Досліджено процес цифровізації в системі управління бізнес-процесами торговельних підприємств, що може бути сформований за такими етапами: аналіз поточних бізнес-процесів; визначення цифрових потреб та цілей; вибір та впровадження цифрових технологій; інтеграція нових систем; навчання персоналу; тестування та оптимізація; моніторинг та постійне вдосконалення. Обґрунтовано, що, оскільки кожен бізнес-процес має свої специфічні характеристики та вимоги, вибір цифрових рішень має бути точним і відповідати конкретним цілям компанії. Доведено, що різні засоби цифровізації можуть бути застосовані до окремих бізнес-процесів торговельного підприємства, підвищуючи їх ефективність і конкурентоспроможність. Водночас тільки комплексний підхід до розробки систем управління бізнес-процесами в умовах цифровізації має вирішальне значення для забезпечення ефективності та гнучкості в секторі роздрібної торгівлі. Представлено узагальнення можливих та доцільних засобів цифровізації окремих бізнес-процесів торговельного підприємства (розроблено автором). Обґрунтовано, що системне впровадження цифрових рішень сприяє сталому розвитку компанії та її адаптації до мінливих ринкових умов.
32
Кощій Оксана. "КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ЗАПОРУКА ЇЇ ВИСОКОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ". Економічний форум 1, № 1 (2023): 71–78. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-1-10.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання забезпечення конкурентоспроможності та ефективності функціонування організацій на ринку. Доведено, що передумовою забезпечення високої конкурентоспроможності організації є наявність в неї конкурентних переваг. Обґрунтовано, що для забезпечення конкурентних переваг організації потрібно приділяти значну увагу управління ними, в тому числі їх формуванню, розвитку, успішному використанню.
 Наведено різні види конкурентних переваг організації. Обґрунтовано, що для забезпечення високої конкурентоспроможності організації на ринку їй потрібно володіти багаточисельними конкурентними перевагами високого рангу. Для збереження конкурентних переваг у довгостроковій перспективі організації слід постійно удосконалювати існуючі конкурентні переваги та створювати нові. Джерела формування конкурентних переваг організації можуть бути зовнішні та внутрішні.
 Доведено, що нині особливу роль у формуванні конкурентних переваг організації відіграє її здатність створювати розвинену систему комунікацій, використовувати переваги міжнародного поділу праці, враховувати геополітичні чинники та спроможність розробляти і використовувати інновації. Для формування та розвитку конкурентних переваг організації можуть використовуватись наступні підходи: підхід, зорієнтований на споживачів; підхід, зорієнтований на конкурентів; ресурсний підхід. Обґрунтовано, що для формування та розвитку конкурентних переваг організації слід використовувати креативний підхід.
 У статті наведено сучасні особливості управління конкурентними перевагами організацій: постійна та системна робота у сфері формування та розвитку конкурентних переваг; постійний пошук нових джерел конкурентних переваг; одночасне використання конкурентних переваг низького рангу та високого рангу; вища доступність технологічних конкурентних переваг для організацій з країн, що розвиваються; формування та розвиток конкурентних переваг вимагає значних фінансових витрат та потребує наявності унікальних людських ресурсів.
 Обґрунтовано, що формування та розвиток конкурентних переваг організації слід здійснювати відповідно до наступних вимог: основуватись на можливостях організації бути оригінальною порівняно конкурентами; забезпечувати унікальність торгової марки порівняно з конкурентами у довгостроковій перспективі; задовольняти специфічні потреби споживачів тощо.
33
ЧЕПІЛЬ, Марія. "МЕТА ВИХОВАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ПЕДАГОГІЦІ (друга половина ХІХ – перша третина ХХ ст.)". Human Studies Series of Pedagogy, № 50 (10 червня 2024): 97–103. http://dx.doi.org/10.24919/2413-2039.18/50.13.
Full textAbstract:
Анотація. У статті висвітлено зміст поняття «мета виховання» в українській педагогіці другої половини ХІХ – першої третини ХХ ст. Окреслено чинники, які впливають на формулювання мети виховання (суспільно-політичний уклад суспільства, його внутрішні сили та зовнішні потреби, державотворчі процеси, національні особливості народу, його світогляд, рівень розвитку людини і культури). Мета виховання відповідає психічним та природним властивостям народу, визначається національним характером, завданнями, що ставить перед нами сучасне і майбутнє. Мета конкретизується системою виховних завдань. Виховання у народі існує стільки, скільки існує сам народ. Виховання мусить виростати із традицій, з культурного стану народу, мусить корінитися у характері народу (К. Ушинський, І. Франко, Г. Ващенко). Головним у вихованні є формування особистості з високими моральними якостями і національною свідомістю. Мета українського виховання полягає в тому, щоб допомогти дітям зрозуміти і полюбити свою мову, літературу, культуру (Я. Чепіга), виховати з дитини свідомого члена родини, громади, людства. (С. Русова). Виховати гармонійну людину можливо лише тоді, коли виховання буде вільним, індивідуальним, національним, враховувати природні задатки дитини, відповідати соціально-культурним потребам часу. Не потрібно придумувати нові закони виховання, їх треба складати для кожної дитини, для кожної ситуації. Виховання повинно перетворитися на самовиховання. Треба зрозуміти дитину, викликати у неї цікавість, інтерес до самої себе, до своєї праці, до свого оточення, до людей, спостережливість до природи, активізувати творчі сили, зацікавити навчанням, розвинути етичну й громадянську свідомість. (С. Русова). Першочергове значення у реалізації мети виховання має родина, мова, церква, історія та культура (І. Огієнко). В українській педагогіці досліджуваного періоду викристалізувалася мета виховання, яка ґрунтувалася на загальнолюдських і національних цінностях, традиціях українського народу.
34
Androshchuk, Iryna, and Ihor Androshchuk. "Cooperation between higher education institutions and stakeholders as a prerequisite for enhancing teacher training." Pedagogical Education:Theory and Practice, no. 29 (January 4, 2021): 215–26. http://dx.doi.org/10.32626/2309-9763.2020-29-215-226.
Full textAbstract:
У статті висвітлено проблему співпраці закладів вищої освіти зі стейкхолдерами. Зазначено, що ефективність освітнього процесу залежить від врахування закладом освіти інтересів усіх зацікавлених осіб та його здатності до взаємодії зі стейкхолдерами в зовнішньому та внутрішньому освітньому середовищі. Уточнено сутність поняття «стейкхолдер» як особи або певної групи осіб, які впливають на організацію освітнього процесу закладом вищої освіти й реалізацію освітньої програми зокрема, або відчувають безпосередній вплив освітньої діяльності закладів вищої освіти та спроможні надати пропозиції, рекомендації щодо покращення ефективності освітнього процесу в закладі вищої освіти, підвищення його суспільного статусу та показників. Систематизація наукових праць та досвіду роботи закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку майбутніх педагогів, дали змогу визначити основні групи стейкхолдерів, їхні інтереси та форми співпраці з кожною групою потенційних стейкхолдерів. Відповідно до приналежності закладу вищої освіти, здійснено умовний розподіл стейкхолдерів на два типи: зовнішні та внутрішні. Зазначено, що в межах кожної з визначених груп можливим є диференціювання стейкхолдерів за різними ознаками, наприклад, здатністю до взаємодії, рівнем їхньої компетентності, соціальним положенням, зацікавленістю в удосконаленні освітнього процесу та якості підготовки фахівців і т. ін. Зосереджено увагу на механізмах взаємодії зі стейкхолдерами та формах співпраці закладу вищої освіти з різними групами стейкхолдерів, що дає змогу врахувати не лише потреби галузі, а й регіональні особливості щодо підготовки фахівців, перспективний досвід підготовки відповідних фахівців, впровадити інноваційні освітні та виробничі технології. Висвітлено особливості залучення таких груп стейкхолдерів, як роботодавці й фахівці галузі, випускники, здобувачі вищої освіти, педагогічні та науково-педагогічні працівники інших освітніх та наукових установ (вітчизняних та зарубіжних). Визначено та схарактеризовано основні три підходи до співпраці закладу вищої освіти зі стейкхолдерами: фокусування уваги на інтересах певного стейкхолдера, врахування інтересів основних (ключових) груп стейкхолдерів, урахування інтересів якомога більшої кількості стейкхолдерів. Виокремлено критерії регулювання та узгодження інтересів стейкхолдерів: відповідальності, впливовості, залежності, представництва, поточних та стратегічних намірів. Наголошено на необхідності нормативного врегулювання цього процесу через розроблення та затвердження закладом вищої освіти внутрішніх положень про залучення стейкхолдерів до освітнього процесу.
35
Бєлова, О. Б. "ПРОБЛЕМАТИКА МОТИВАЦІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (15 листопада 2021): 181–87. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-29.
Full textAbstract:
У науковому дослідженні здійснено теоретичний аналіз мотиваційної готовності до школі дітей старшого дошкільного віку. Мета дослідження – здійснити теоретичний огляд наукових джерел, присвячений мотиваційній готовності до шкільного навчання дітей старшого дошкільного віку. Метод дослідження – аналіз наукових джерел. Завдання дослідження: виклад теоретичного аналізу як класичних, так і сучасних досліджень щодо проблеми вивчення мотиваційної готовності до шкільного навчання дітей старшого дошкільного віку; опис термінів «мотив», «мотивація» та терміносполук «мотивація навчання», «мотивація досягнення», «компоненти мотивації», «мотивація готовності до школи»; визначення особливостей розвитку мотиваційної готовності до школи в дітей дошкільного віку; встановлення основних факторів, що впливають на розвиток мотивації; обґрунтування оптимальних періодів формування мотивації у дітей; розкриття значимості для дитини мотиваційної готовності до навчання в школі. Під час наукового теоретичного дослідження було розкрито зміст терміносполук та визначено значення мотиваційної готовності до школи. Зазначено, що у дітей старшого дошкільного віку під впливом пізнавальних та соціальних мотивів формуються внутрішні мотиви, які впливають на навчальний процес. У процесі навчальної діяльності дитина на достатньому рівні здатна усвідомлювати, контролювати та керувати своїми діями та бажаннями. Це підтверджує сформованість у неї довільної поведінки і визначає готовність до шкільного навчання. Визначено, що на розвиток мотивації впливає взаємна робота працівників педагогічного колективу дошкільних закладів та членів сім’ї дитини. Їх взаємодія дозволяє правильно організувати навчальний процес дитини, налаштувати її на діяльність, здійснити контроль за виконанням завдань, вчасно надати допомогу, підтримку та застосувати інші методи заохочення, які будуть спонукати дитину до виконання навчальних завдань. Проаналізовано, що починати розвивати мотивацію найкраще з раннього віку з продовженням у дошкільному. У цей період у дітей закладаються базові моделі мотивації, які мають вирішальне значення для встановлення міцних внутрішніх мотиваційних орієнтацій. Встановлено, що мотиваційна готовність до школи передбачає бажання дитини стати учнем і навчатися в школі. Відбувається формування внутрішньої установки, якісні зміни у психічній сфері, тобто засвоєння системи чинних шкільних правил, розуміння оцінювання, формування потреби для досягнення успіху, вироблення адекватної самооцінки та рівня домагань.
36
Барчан, Валентина, та Олеся Барчан. "МОТИВ САМОТНОСТІ В ОПОВІДАННІ «ЦИМБАЛАНЯ» ІВАНА ЧЕНДЕЯ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Філологія 1, № 47 (2022): 23–31. http://dx.doi.org/10.24144/2663-6840.2022.1.(47).23-31.
Full textAbstract:
У статті аналізується мотив самотності в оповіданні Івана Чендея «Цимбаланя». Стан самотності, відчуженості, загубленості людини у світі є складною проблемою, яка потребує осмислення різними науками та мистецтвом, зокрема художнім словом. Аналіз опанування аспектів феномену самотності в художній реальності є актуальним для літературознавців. Метою цієї статті є дослідження мотиву самотності крізь призму психології людини в оповіданні «Цимбаланя» українського письменника середини-другої половини ХХ століття Івана Чендея. Основне завдання полягає в аналізі особливостей художнього втілення причин, виявів самотності, авторських моделей оприявлення цього стану. Спостережено індивідуально авторське бачення феномену самотності, що проступає в здатності письмен- ника художньо виразити внутрішній психодуховний світ жінки-митця. Виявлено, що автор акцентує на зовнішніх та внутрішніх чинниках самотності, моделює три його виміри: внутрішньоособистісний, соціальний та культурний, трак- тує самотність як форму самосвідомості, що виявляє руйнування цілісності внутрішнього світу особистості, розлад із собою, переживання своєї окремості через відсутність адекватних своїй сутності зв’язків, розуміння і сприйняття себе іншими. Сюжетно-композиційна структура оповідання, спосіб нарації з поєднанням авторського мовлення, що трансформується у внутрішнє мовлення персонажа, й діалогів, часопросторові виміри, ліризований психологізований пейзаж, портрет, засоби поетики фольклору сприяли створенню моделей самотності творчої особистості як важкого психічного стану, що супроводжується складними внутрішніми зрушеннями з глибокими переживаннями, негативни- ми емоціями, що призводить до деградації творчої особистості та її соціальної маргіналізації. Головна героїня твору постає втіленням трагізму самотності.
37
Лобода, О. М. "АНАЛІЗ ТА ПЕРЕВАГИ ЗАСТОСУВАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В АГРОВИРОБНИЦТВІ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 16 (30 червня 2023): 76–84. http://dx.doi.org/10.32782/2708-0366/2023.16.10.
Full textAbstract:
У сучасних умовах агровиробництва, як і для будь-якої іншої конкретної економіки, характерно використання нових технологій, пошук потенційних можливостей для своєї цінної продукції, відповідність вимогам сучасного ринку, набір, що швидко змінюється, і багато іншого. нормативна документація. Мета дослідження – виявити вплив цифрових технологій на сільське господарство. У роботі також використовується комплекс науково-дослідних підходів та методів, що ґрунтуються на теоретико-методологічних дослідженнях великих цифрових технологій та можливостей їх дослідження в агропромисловому комплексі. Зростання як можливості, і потреби у зборі, управлінні та аналізі даних може призвести до фундаментальних змін у організації продовольчої системи. Цифрові технології, у тому числі «наскрізні технології», полягають у суттєвих змінах в аграрному секторі, близькості до сільськогосподарської техніки та закінчуються оптимізацією наборів вимог до споживання продуктів харчування та ресурсів, у тому числі людської праці. У статті аналізуються зовнішні чинники та внутрішні чинники економічного розвитку. Проаналізовано застосування різних методів цифровізації, від низькотехнологічних рішень із використанням простих технологій для виявлення механізмів управління, до високотехнологічних технологій розумного землеробства, включаючи датчики, інтернет-речей, аналітику великих даних, робототехніку та штучний інтелект. Досліджено можливості та виклики, що зумовлюють виняткову інноваційність, специфіку використання цифрових технологій, а також аналізують досвід різних країн щодо використання цих технологій у сільському господарстві.
38
ОСТАПЙОВСЬКА, Ірина. "МОТИВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНОЇ ОСОБИСТОСТІ". Acta Paedagogica Volynienses, № 1 (1 травня 2025): 116–22. https://doi.org/10.32782/apv/2025.1.16.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано актуальність теми публікації та її своєчасність і практичне значення, проведено аналіз наукових праць із теми дослідження. Її мета передбачає актуалізації дефініціювання та змісту мотивів (мотивації) сучасної особистості до інформаційної діяльності. Відповідно до мети мотив було означено як дієве спонукання особистості до діяльності, яке може набувати форм сукупності зовнішніх чи внутрішніх умов та/ або певних (матеріальних або ідеальних) об’єктів (процесів, явищ тощо), які спонукають до діяльності та визначають її спрямованість, усвідомлену особистістю причину, яка визначила вибір тих чи інших її дій. Сукупність мотивів становить мотивацію, котра, як і самі мотиви до інформаційної діяльності за джерелом виникнення об’єднується у два класи: внутрішня та зовнішня. Обидва ці класи мають абсолютно суб’єктивний характер та можуть бути як позитивними, так і негативними, причому віднесення до певного класу теж має переважно суб’єктивний характер. До найбільш актуальних мотивів інформаційної діяльності сучасної особистості можна зарахувати: 1) задоволення цікавості, природну допитливість, бажання самостійності та автономності, бажання соціальної взаємодії, потребу у досягненні успіху, почуття обов’язку та відповідальності тощо – тобто мотиви (а саме – внутрішні мотиви), які мають переважно психолого-філософський зміст та стосуються задоволення психічних, психологічних та світоглядних (морально-етичних) потреб особистості засобами інформаційної діяльності; та 2) фінансові винагороди, робочі бонуси, змагання та конкуренцію, фактори, які провокують тривожність та відчуття небезпеки, осуд та покарання, обов’язки та відповідальність – тобто мотиви (а саме – зовнішні мотиви), які мають, зазвичай, соціальне, комунікативне та матеріальне спрямування, та виникають на вимогу задоволення інформаційних потреб, котрі продукуються оточенням. Оскільки і зовнішні і зовнішні мотиви мають як свої переваги, так і недоліки, для ефективної інформаційної діяльності їх необхідно поєднувати, а також забезпечувати реалізацію низки умов (результативність діяльності, наявність її адекватної оцінки, усвідомлення важливості діяльності особистістю та ін.). До перспективні напрямів наукових розвідок варто віднести вивчення мотивації до інформаційної діяльності майбутніх та практикуючих учителів початкових класів і розробку системи її практичної підтримки на високому рівні.
39
Хохлачова, Юлія, Андрій Давидюк та Віталій Зубок. "АНАЛІЗ ВПЛИВУ ІНОЗЕМНОГО ІТ БІЗНЕСУ НА ЛАНДШАФТ ЗАГРОЗ КІБЕРБЕЗПЕЦІ ДЕРЖАВИ". Ukrainian Information Security Research Journal 25, № 2 (2023): 53–61. http://dx.doi.org/10.18372/2410-7840.25.17672.
Full textAbstract:
Розвиток ІТ індустрії сприяє масштабуванню бізнесу з надання цифрових сервісів. Зростає рівень автоматизації процесів в державних та приватних організаціях. Зростає попит на обчислювальні ресурси. Бізнес в сфері центрів обробки даних починає масштабуватися щоб задовольнити потреби не тільки користувачів однієї країни, а й інших. Водночас користувачі з різних країн світу не обмежені у виборі надавача цих послуг. Вони будують власний ІТ бізнес з використанням ресурсу центрів обробки даних інших держав. Система таких транскордонної взаємодії будується вже багато років і її вплив на внутрішні економічні та соціальні процеси в різних державах зростає також. В наш час доцільно виокремити поняття мережі даних, що можна визначити як сукупність бізнес зв’язків між громадянами різних країн в сфері надання цифрових сервісів та зв’язків центрів обробки даних між собою. На сьогоднішній день відсутній контроль за розвитком мереж даних, зокрема відсутні підходи до вимірювання впливу ризиків кібербезпеки іноземного ІТ бізнесу на економічні та соціальні процеси в державі. Таким мережам притаманний синергетичний розвиток. Війна в Україні показала, що наявність російського ІТ бізнесу сприяла ряду кібератак з метою порушення функціонування об’єктів критичної інфраструктури, державних органів влади та бізнесу. Тому, звісно, не можна заперечувати причетність державних спецслужб до розгортання власної мережі даних для впливу на інші країни. Дана робота присвячена аналізу впливу іноземного ІТ бізнесу на кібербезпеку держави.
40
Царик, Ольга, Наталія Рибіна та Жанна Баб’як. "STRUCTURAL PROCEDURЕ MODEL OF STUDENTS' EDUCATIONAL ACTIVITIES MOTIVATION". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 22 (26 червня 2020): 156–60. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.22.156-160.
Full textAbstract:
У статті розглянуто модель мотивації навчальної діяльності студентів крізь призму її структури та процесу актуалізації. Авторами визначено теоретико-методичні аспекти формування зазначеної моделі, а також здійснено термінологічний аналіз основних композитів зовнішньої та внутрішньої мотивації; зазначені стратегічні умови реалізації потенціалу студента в процесі професійної підготовки у закладі вищої освіти. У статті доведено, що внутрішня і зовнішня мотивація навчальної діяльності є структурно неоднорідними, що відрізняються за структурою зв'язків з академічними досягненнями і психологічним благополуччям, в основі яких лежать базові психологічні потреби студентів. Водночас, виразність мотиваційних складових навчальної діяльності визначається особливостями освітнього середовища, рівнем її складності, мірою задоволення в ній базових психологічних потреб.
 У результаті дослідження було встановлено, що мотивація навчальної діяльності включає свідомі та несвідомі причини, які спонукають людину здійснювати навчальну діяльність, та зроблено висновок, що загалом, оскільки навчальна діяльність є не лише інтелектуальною діяльністю, а й значною мірою соціальною, її оптимально функціонуюча мотивація – це поєднання внутрішніх та продуктивних форм зовнішньої мотивації, де ми приписуємо мотиви, які служать задоволенню основних потреб особистості, з домінуванням внутрішніх виховних мотивів. Автори наголошують, що важливим моментом є те, що здійснення заходів, регульованих внутрішньою мотивацією, дає відчуття радості та щастя, що є ще одним аргументом на користь підтримки внутрішньої навчальної мотивації студентів. Унаслідок здійсненого аналізу було також доведено, що «мотивований» суб'єкт освітньої діяльності має цілу низку когнітивних характеристик, що забезпечують процеси постановки цілей, реалізацію намірів, планування діяльності, реагування на невдачі, прояв наполегливості, в сукупності призводять до високих результатів в виконуваної навчальної діяльності.
41
Мушенок, С. І. "ПРОБЛЕМИ НАДАННЯ ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ: ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ". Kyiv Law Journal, № 3 (9 грудня 2024): 158–62. https://doi.org/10.32782/klj/2024.3.23.
Full textAbstract:
Анотація. Надання гуманітарної допомоги є невід’ємною частиною міжнародного співробітництва та суспільної відповідальності. Це не лише допомога у важкі часи, але й інвестиція в майбутнє, що забезпечує стабільність, безпеку та добробут для всіх. Виокремлено практичні проблеми надання гуманітарної допомоги: 1) логістичні виклики: складнощі в транспортуванні гуманітарних вантажів до віддалених або важкодоступних районів, особливо в умовах конфлікту чи природних катастроф; наявність пошкодженої інфраструктури, яка ускладнює доставку допомоги; 2) проблеми координації: відсутність ефективної координації між урядовими структурами, неурядовими організаціями та міжнародними агенціями, що може призводити до дублювання зусиль або пропуску важливих потреб; нерегулярний обмін інформацією між усіма учасниками гуманітарних операцій; 3) фінансування: недостатнє фінансування гуманітарних програм, що обмежує можливості надання допомоги та реалізації проектів; залежність від донорських коштів, які можуть бути нестабільними або обмеженими; 4) правові та політичні бар’єри: відсутність або неналежне регулювання законодавства, яке ускладнює діяльність гуманітарних організацій; політичні перешкоди, які можуть затримувати або ускладнювати надання допомоги, особливо в конфліктних зонах; 5) вразливість отримувачів допомоги: визначення реальних потреб населення може бути ускладнено, що веде до недостатнього або неналежного реагування на гуманітарні потреби; проблеми з доступом до інформації про людей, які потребують допомоги, особливо у випадках внутрішньо переміщених осіб або маргіналізованих груп; 6) культурні та соціальні фактори: нерозуміння місцевих культурних традицій і потреб, що може призвести до невідповідності допомоги реальним потребам населення; страх і недовіра з боку населення до гуманітарних організацій, що можуть бути пов’язані з політичними або військовими аспектами; 7) оцінка ефективності: відсутність чітких механізмів моніторингу та оцінки впливу гуманітарної допомоги, що ускладнює корекцію програм і стратегій; непрозорість у звітуванні про витрати та результати гуманітарних програм. Ці проблеми вимагають комплексного підходу та співпраці між усіма учасниками гуманітарного процесу для забезпечення ефективної та своєчасної допомоги людям у потребі.
42
ВОЛИНЕЦЬ, Наталія. "Я-КОНЦЕПЦІЯ ЯК ЧИННИК ОСОБИСТІСНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ В РАННІЙ ЮНОСТІ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 1 (54) (19 травня 2022): 27–34. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2022.1.4.
Full textAbstract:
У статті подано результати емпіричного дослідження Я-концепції як чинник особистісного самовизначення в ранній юності. Показано, що наукові роботи, присвячені проблемам Я-концепції, розкривають змістовні смисли цього складного феномена і одночасно виходять на нові проблеми та диференціюють питання, пов'язані з ним, що відображається навіть у визначеннях, поняттях, термінах, пов'язаних з Я (образ Я, Я-концепція, Я ідеальне, Я реальне, Супер Я тощо). Зазначено, що зростає і розширюється операціональний арсенал значень Я у зв'язку з осмисленням всієї складності структурно-змістовної характеристики процесу самовизначення, соціалізації та індивідуальності. На сучасному етапі розвитку психології реалізуються дослідження внутрішнього світу особистості, стрижнем якого є її Я-концепція, вивчаються і різні соціальні умови, які впливають на формування Я-концепції особистості. Науковці поглиблюють теоретико-методологічний аналіз та виявляють нові аспекти обґрунтування категорії «Я-концепція» через самоставлення, самооцінки, самовизначення, самоствердження, уявлення особис- тості про себе в умовах спільної діяльності, впливу Я-концепції на мотивацію, духовні потреби, ціннісні орієнтації, розвиток професійного Я тощо. Зазначено, що на розвиток Я-концепції людини, починаючи від раннього дитинства й упродовж усього життя, впливають внутрішні та зовнішні чинники. Метою статті є висвітлення результатів емпіричного дослідження Я-концепції як чинника особистісного самовизначення в ранній юності. Висновки. Виявлено особливості когнітивного, емоційно-оцінкового та поведінкового компонентів Я-концепції особистості в ранній юності. Показано, що самоефективність студентів як результат самовизначення сформованої Я-концепції найбільше залежить від наявності роботи, їхнього ставлення до себе як цінності, набуття лідерських позиції та рефлексивності.
43
СЕМИГІНА, Тетяна, та Андрій КАРКАЧ. "ГЕРАГОГІКА: СПРИЯННЯ АКТИВНОМУ СТАРІННЮ ЧЕРЕЗ ОСВІТУ ТА СОЦІАЛЬНУ ІНТЕГРАЦІЮ". Humanitas, № 4 (22 листопада 2024): 68–73. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2024.4.9.
Full textAbstract:
Герагогіка – це новий напрям у педагогіці, що спеціалізується на навчанні осіб літнього віку, враховуючи їхні специфічні потреби та особливості розвитку. Однак герагогіка – не просто відгалуження освіти дорослих, а поєднання педагогічних технологій із соціальною роботою, що дозволяє створити інклюзивне середовище для навчання та розвитку літніх людей. Ця стаття присвячена розробці і впровадженню герагогічних практик у контексті концепції активного старіння, що сприяє соціальній інтеграції та підвищенню якості життя літніх людей. У статті аналізуються теоретичні основи геронтоосвітніх програм, а також різноманітні підходи до адаптації освітніх програм, які допомагають літнім людям розвивати критичне мислення, емоційну стійкість та активну участь у суспільстві. Одним із ключових аспектів герагогіки є мотивація до навчання, що дозволяє подолати внутрішні бар'єри, такі як сумніви у власних здібностях або негативний досвід навчання у минулому. У статті пропонуються методи активізації навчального процесу, включаючи групову роботу, залучення молодших менторів, а також створення геронтоосвітніх програм, які підтримують саморозвиток і підвищують впевненість літніх людей у своїх силах. Стаття також розглядає важливість цифрової інклюзії у житті осіб літнього віку. У контексті сучасної цифровізації наголошується на необхідності навчання літніх людей основам комп'ютерної грамотності, користування смартфонами, соціальними мережами та державними сервісами, що дозволяє їм зберігати соціальні зв'язки, отримувати доступ до актуальної інформації про соціальні послуги та активно взаємодіяти з навколишнім світом. Реалізація запропонованих напрямів герагогічної діяльності може суттєво покращити якість життя літніх людей, сприяючи їхній соціальній активності, самовираженню та інтеграції в сучасному суспільстві.
44
Паласевич, М. Б., О. С. Дяченко та О. А. Янош. "ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У КОНТЕНТ-МАРКЕТИНГУ ЯК ІНСТРУМЕНТ ІННОВАЦІЙНОГО МАРКЕТИНГУ ПІДПРИЄМСТВА". Actual problems of regional economy development 2, № 21 (2025): 360–68. https://doi.org/10.15330/apred.2.21.360-368.
Full textAbstract:
В сучасних умовах стрімкого розвитку цифрової економіки цифрові технології змінюють свою роль у трансформації маркетингових процесів. Впровадження інноваційних рішень дозволяє бізнесу не тільки оптимізувати внутрішні виробничі операції, а й створювати нові форми взаємодії з клієнтами, підвищуючи рівень персоналізації, швидкість комунікації та ефективність прийнятих рішень. Зростання обсягів даних та розвиток аналітичних інструментів відкрили нові можливості для розуміння поведінки споживачів. Завдяки розвитку даних великих технологій (Big Data) та штучного інтелекту, компанії можуть глибше аналізувати уподобання клієнтів, прогнозувати їхні потреби та пропонувати індивідуальні рішення в режимі реального часу. Мета статті полягає у дослідженні можливостей використання цифрових технологій у контент-маркетингу як інструменту формування та розвитку інноваційного маркетингу на підприємстві. З метою досягнення мети в статті визначено основні інструменти та підходи, що сприяють підвищенню ефективності маркетингових стратегій, а також проаналізовано їх вплив на взаємодію з клієнтами та конкурентоспроможність підприємств у сучасних умовах цифрової економіки таким, як персоналізація маркетингових комунікацій, контент-маркетинг, інтерактивні підходи, соціальні мережі, використання штучного інтелекту, мобільні технології, аналіз великих даних, мультиканальні стратегії, сталий маркетинг та гейміфікація. Окрему увагу приділено інтеграції цих інструментів у комплексні маркетингові стратегії для створення індивідуалізованого клієнтського досвіду, підвищення лояльності та формування довгострокових відносин із цільовою аудиторією. Дослідження виявило, що впровадження контент-маркетингу в поєднанні з цифровими інструментами сприяє зростанню конверсій, формуванню сильного бренду, ефективнішому прийняттю рішень на основі даних та зміцненню конкурентних позицій підприємств у сучасному цифровому просторі. У статті досліджено роль цифрових технологій у розвитку інноваційного маркетингу та визначено основні інструменти, що сприяють трансформації маркетингових стратегій та виробничих процесів сучасних підприємств. Розглянуто вплив цифрових рішень, таких як великі дані, штучний інтелект, соціальні медіа та аналітика споживчої поведінки, на підвищення ефективності комунікації з клієнтами та створення конкурентних переваг. Обґрунтовано доцільність використання великих даних та штучного інтелекту для покращення взаємодії з клієнтами. Особливу увагу приділено адаптації бізнесу до умов цифрової економіки та застосуванню інноваційних підходів для формування стійких відносин із цільовою аудиторією. Отримані результати можуть послужити основою для розробки ефективних маркетингових стратегій, спрямованих на адаптацію бізнесу до сучасних ринкових умов і потреб споживачів.
45
Сушко, Павло, та Леся Прохоренко. "АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНИХ ЦЕНТРІВ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВІЙНИ". Особлива дитина: навчання і виховання 114, № 2 (2024): 7–30. http://dx.doi.org/10.33189/ectu.v114i2.172.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано, що в умовах війни в Україні виникли серйозні виклики в системі освіти осіб з особливими освітніми потребами. Інклюзивно-ресурсні центри, які спеціалізуються на підтримці осіб з особливими потребами та інших вразливих груп громадян, відіграють критичну роль у забезпеченні доступу до якісної освіти, ресурсів та підтримки, особливо під час військових дій. Дослідження роботи інклюзивно-ресурсних центрів в умовах війни в Україні дало змогу виявити потреби цих центрів, виклики, з якими вони зіштовхуються, а також сформувати шляхи покращення їхньої діяльності. Розкрито мету створення таких установ та завдання, які вони покликані вирішувати. З’ясовано наявний стан діяльності мережі інклюзивно-ресурсних центрів в Україні. За даними опитування, виявлено низку проблем в діяльності ІРЦ, зокрема: неузгодженість нормативно-правових актів, які регулюють діяльність ІРЦ; перевантаження наявного ресурсу ІРЦ, зокрема кадрового (брак фахівців; фахівці, які залишилися, виконують роботу, що охоплює всю сферу послуг для населення (іноді це один чи два фахівці); складність у виконанні комплексної оцінки і супровід внутрішньо переміщених дітей з особливими освітніми потребами та підтримку їх батьків (кількість ВПО значно більша, ніж в інших, що впливає на спроможність ІРЦ та часто потребує розширення їх мережі); брак фінансування (розподіл коштів субвенцій та місцевого бюджету між ІРЦ залежить від рішень громади, тому в різних громадах різна фінансова підтримка ІРЦ) тощо. Доведено, що мережа інклюзивно-ресурсних центрів продовжує розвиватися задля доступності послуг, які вони надають дітям і їхнім родинам. Проаналізовано інноваційні сервіси та онлайн-ресурси надання відповідних послуг та наголошено на потребі їх вдосконалення. У висновку зроблено припущення, що отримані дані дослідження можуть сприяти розробленню політик та програм, спрямованих на підтримку інклюзивності та соціальної справедливості в умовах війни.
46
ГАНАБА, Світлана, та Юлія СТРАЖНИК. "АНАЛІЗ ВНУТРІШНЬОЇ РЕСУРСНОСТІ ПЕДАГОГІВ ЯК УМОВА ПОДОЛАННЯ СТРЕСОГЕННИХ СИТУАЦІЙ В УМОВАХ ВІЙНИ". Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Педагогіка. Психологія», № 1 (17 липня 2024): 49–55. http://dx.doi.org/10.32782/academ-ped.psyh-2024-1.07.
Full textAbstract:
Мета статті – проаналізувати внутрішню ресурсність педагогів як умову подолання стресогенних ситуацій в умовах воєнного сьогодення. Під час війни педагоги як професійна група є психологічно уразливою, оскільки працюють в умовах невизначеності й зазнають впливу низки травмувальних чинників. Водночас вони виконують суспільну місію наставництва й у такий спосіб покликані запропонувати ефективні зовнішні ресурси для розвитку життєстійкості та резильєнтності учасників освітньої взаємодії. Ці обставини актуалізують проблему аналізу внутрішньої ресурсності педагогів як умови для подолання складних життєвих проблем. Методологія ґрунтується на феноменологічному підході, який розглядає людину як складну цілісність. Емпіричні дані отримано шляхом психодіагностики за методикою Мулі Лаада BASIC Ph. Наукова новизна. Отримані результати емпіричного дослідження дали змогу уточнити домінантні внутрішні ресурси, які педагоги використовують у подоланні стресогенних ситуацій. Висновки. Пріоритетними для педагогів у вирішенні складних життєвих ситуацій є ресурси віри й світоглядно-ціннісних переконань, когнітивних стратегій та пізнавальних практик та повсякденної фізичної діяльності. Також педагоги у подоланні психотравмувальних ситуацій удаються до використання тілесних ресурсів у формі фізичної повсякденної праці. Недостатньо респондентами використовуються ресурси емоцій та почуттів, уяви і творчості, спілкування й соціальної підтримки. Зазначено, що відсутність балансу у використанні внутрішніх ресурсів є негативним чинником, який свідчить про неспроможність педагогів ефективно долати психотравмувальні ситуації. Відновлення й розвиток внутрішніх ресурсів сприяють розвитку усвідомлення життя. Вони поповнюються на основі попереднього успішного досвіду, вдалої соціальної комунікації, можливості використання отриманих знань у практичній і творчій діяльності. У кожній конкретній ситуації педагоги використовують свій індивідуальний набір внутрішніх ресурсів. Окреслені зауваги актуалізують потребу розроблення низки заходів психокорекції та психологічної підтримки педагогів у вирішенні ними ситуацій психотравмувального характеру в умовах воєнного часу.
47
Alimova , I. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ". Theory and Practice of Public Administration 1, № 68 (2020): 126–33. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.01.16.
Full textAbstract:
Розглянуто концептуальні підходи у сфері правового регулювання соціального захисту внутрішньо переміщених осіб. Проаналізовано основні чинні нормативно-правові акти, що регламентують соціальний захист громадян України. Розглянуто особливості та потреби соціального захисту внутрішньо переміщених осіб та необхідність спеціальних підходів до правового регулювання цієї категорії громадян. Обґрунтовано потребу розроблення та упровадження положень державної міграційної політики, яка б визначала правовий статус внутрішньо переміщених осіб та специфіку соціального захисту їх. Акцентовано увагу на необхідності особливого психологічно-емоційного супроводу дітей внутрішньо переміщених осіб у контексті їхнього соціального захисту.
48
БАРВІНЕНКО, Віталій. "МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ У 2024 Р.: ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ". Law. State. Technology, № 4 (23 грудня 2024): 3–7. https://doi.org/10.32782/lst/2024-4-1.
Full textAbstract:
У 2024 році органи місцевого самоврядування функціонували у надзвичайно складних умовах, викликаних воєнним станом, масовими переміщеннями населення, руйнуванням критичної інфраструктури та потребою у масштабному відновленні країни. Ці проблеми ставлять перед органами місцевого самоврядування нові завдання: забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб (а також і осіб, що повертаються до України), відновлення житла та інфраструктури, розвиток громадянського суспільства та прозорих механізмів публічного управління. Одночасно з цим територіальні громади стикаються з обмеженими фінансовими ресурсами, недостатністю фахівців і потребою в адаптації до європейських стандартів публічного управління та прав людини – відповідно до обраного Україною вектору руху у напрямі європейської інтеграції. У 2024 році місцеве самоврядування в Україні продемонструвало здатність адаптуватися до складних умов, викликаних воєнним станом та потребами відновлення країни. Основні тенденції включають посилення потреби у ресурсах та активізацію співпраці з міжнародними партнерами та впровадження механізмів прозорого та ефективного публічного управління. Резюмовано, що існує нагальна потреба у зміцненні фінансової спроможності територіальних громад, удосконаленні законодавчої бази та розширенні навчальних програм для тих, хто працює в органах місцевого самоврядування, а також для активних членів територіальних громад. Перспективи розвитку місцевого самоврядування в Україні у цілому та національного муніципального права зокрема пов’язані з подальшою інтеграцією європейських муніципальних стандартів, посиленням ролі органів місцевого самоврядування у забезпеченні реалізації та гарантування прав людини (а отже, впровадження і європейських стандартів прав людини на місцевому рівні). Резюмовано, що ці процеси та їхній вплив на місцеве самоврядування вимагають глибокого аналізу тенденцій його розвитку (місцевого самоврядування) у 2024 році, оцінки поточного стану та формування рекомендацій для подальшого розвитку муніципального законодавства.
49
ХРИК, Василь. "СИСТЕМА ПРОФЕСІЙНОЇ МОТИВАЦІЇ ТА ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА". Acta Paedagogica Volynienses, № 6 (14 лютого 2022): 188–96. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.6.29.
Full textAbstract:
Мета: у статті обґрунтовано систему професійної мотивації та ціннісних орієнтацій майбутніх фахівців лісового господарства. Методологія. Встановлено, що система професійної мотивації та ціннісних орієнтацій майбутніх фахівців лісового господарства містить інтереси, потреби, мотиви до отримання знань, умінь, компетентностей у професійній сфері, позитивне ставлення до майбутньої професійної діяльності, розуміння цінності праці лісівника, усвідомлення соціальної значущості його професії, наявність у майбутнього фахівця лісового господарства необхідних якостей, прагнення до творчої праці в галузі лісового господарства; здатність, відчуття любові до природи. Наукова новизна. Створюючи систему професійної мотивації, приділено увагу як зовнішній мотивації, яка базується на використанні різних стимулів, що спрямовує здобувача на мотивоване оволодіння професійними знаннями, вміннями, навичками, компетентностями; активізацію пізнавальної діяльності в процесі професійної підготовки, так і внутрішній мотивації, заснованій на внутрішніх спонукальних мотивах здобувачів, спрямованих на задоволення особистих потреб у самореалізації в лісогосподарській галузі. Розкрито, що мотиваційно-особистісна сфера відображає сукупність основоположних ідей і пріоритетних цінностей, вимог, що визначають світоглядні основи, ідеологію, сукупність тих загальних положень, які розкривають зміст підготовки особистості. Цінності особистості є своєрідним цілісним конструктом готовності до професійної діяльності, який характеризує значущість певних цілей, почуттів, дій для індивіда. Висновки. Вставлено складники системи професійної мотивації та ціннісних орієнтацій майбутніх фахівців лісового господарства. До них віднесено мотиви, що мають найбільше значення для включення здобувачів у процес підготовки: соціально-значимі та пізнавальні. Визначено, що ціннісні орієнтації є найважливішим елементом у внутрішній структурі особистості, закріплюються життєвим і професійним досвідом і є сукупністю переживань індивіда, а також відокремлюють значимість явищ і предметів для конкретної людини. Сформовані та усталені ціннісні орієнтації утворюють певний стрижень в свідомості особистості, який забезпечує її стійкість, певний тип поведінки і діяльності, спрямованість потреб та інтересів.
50
Володарська, Наталія Дмитрівна. "АРТ-ТЕРАПЕВТИЧНІ ЗАСОБИ ВІДНОВЛЕННЯ ВНУТРІШНІХ РЕСУРСІВ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ ВІЙНИ". Scientific Bulletin of Kherson State University Series Psychological Sciences, № 3 (1 листопада 2024): 5–14. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2024-3-1.
Full textAbstract:
Мета статті – презентація підбору та адаптація арт-терапевтичних методів активізації відновлення внутрішніх ресурсів студентів як здоров’язберігаючого чинника в умовах війни. Методи. Методика визначення копінг-стратегій особистості (С. Лазаруса), методи арт-терапії мистецтвом (обговорення власних історій), малюнки «Міст», метод «Мотузка», «Презентація себе», сюжетно-рольова гра з елементами психодрами, які відтворюються у вигляді життєво правдивих імпровізованих ситуацій, що хвилюють студентів. Результати. З’ясовано, що впровадження арт-терпевтичних методів в навчальний процес підготовки майбутніх соціальних працівників в умовах війни має певні труднощі: актуалізації власних потреб, зміни усталених стратегій психологічного захисту (копінг-стратегій як внутрішніх ресурсів). Під час застосування арт-терапевтичних засобів відбувається стабілізація емоційних станів студентів, уміння управляти внутрішніми ресурсами (як інструментів організації емоційних станів в напружених, складних ситуаціях війни), налаштування особистості на розвиток емоційної компетенції. Були отримані найбільш значущі показники копінг-стратегій студентів по категоріям: планування вирішення проблеми; пошук соціальної підтримки та позитивна оцінка. Такі копінг-стратегії характерні при середньому і низькому рівні внутрішньої ресурсності в сучасних умовах навчання під час війни (загроза бомбардування, переривання навчання внаслідок зникнення зв’язку, світла та інше). Висновки. З’ясовано, що, використовуючи символи, значення яких особистість може і не усвідомлювати, арт-терапевтичні засоби допомагають перенести внутрішній конфлікт в усвідомлюваний. Програвання проблем в такій формі, як хоче і фантазує сама особистість, дає можливість знайти альтернативу їх вирішення. Для майбутніх соціальних працівників важливі вміння застосовувати арт-терапевтичні засоби розкриття власних потреб, актуалізації переживань особистості для професійної підготовки в роботі з підопічними в умовах війни.