To see the other types of publications on this topic, follow the link: Відносини грошові.
Journal articles on the topic 'Відносини грошові'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Відносини грошові.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
КЛЮЄВ, Андрій. "ТОВАРНО-ГРОШОВІ ВІДНОСИНИ НА СІВЕРЩИНІ В ПЕРІОД ЗАНЕПАДУ ГЕТЬМАНЩИНИ (1701–1782)". Українські історичні студії, № 17/59 (11 квітня 2025): 33–38. https://doi.org/10.24919/3083-6158.17/59.4.
Full textAbstract:
Анотація. Мета дослідження – за письмовими та скарбовими джерелами проаналізувати процеси товарно-грошових відносин на території Сіверщини в період занепаду Гетьманщини (1701–1782). Методологія дослідження. Для дослідження товарно-грошових відносин Сіверщини в період занепаду Гетьманщини (1701–1782) проаналізовано, систематизовано, узагальнено матеріали, які стосуються товарно-грошових відносин на Сіверщині у досліджуваний період. Наукова новизна полягає в тому, що введено у науковий обіг матеріали, які свідчать про негативний вплив грошової реформи царського уряду на товарно-грошові відносини Сіверщини зазначеного періоду, визначено роль монастирів у цій проблемі. Висновки. Аналіз письмових джерел, скарбових комплексів ХVІІІ ст., знайдених на території Сіверщини, дають нам можливість стверджувати, що до кінця ХVІІІ ст. російська грошова система витіснила європейську монету на території Сіверщини, а в грошовому обігу перебували російські золоті імперіали (10 рублів), срібні рублі, полтини (1/2 рубля), півполтини (1/4 рубля), 20, 10, 5 копійок, мідні 10, 5, 3, 2,1 копійки, деньга (1/2 копійки), полушка (1/4 копійки). У великих торгових операціях до кінця ХVІІІ ст. разом з російськими червінцями і рублями використовували західноєвропейські золоті дукати і срібні талери, флорини, орти. Монастирі на території Сіверщини в період з 1705 по 1795 рр. відігравали важливу роль у розвитку товарно-грошових відносин. Вони були не тільки релігійними та культурними центрами, але й значними економічними суб’єктами, про що свідчать численні монетно‑речові скарби ХVІІІ ст.
2
Клюєв, Андрій. "ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРОШОВОГО ОБІГУ СІВЕРЩИНИ ХVІІ – ХVІІІ СТ." Litopys Volyni, № 32 (27 травня 2025): 57–63. https://doi.org/10.32782/2305-9389/2025.32.10.
Full textAbstract:
У статті зроблена спроба проаналізувати грошовий обіг Сіверщини XVII–XVIІI ст. через скарбові та письмові джерела. Гроші є основою грошового обігу, виконуючи роль міри вартості, що дозволяє оцінювати товари. Водночас вони слугують літописом країни, символом її історії та носієм об’єктивної інформації про минуле, стаючи важливим джерелом для наукових досліджень. Монети відображають матеріальні товарно-грошові відносини певного періоду. Грошовий обіг охоплює рух грошей у сфері обігу та їхню функцію як засобу обміну й платежу. На сучасному етапі розвитку української історичної науки, зокрема в галузі нумізматики та регіоналістики, вивчення товарно-грошових відносин в окремих регіонах потребує більш детального та системного дослідження. Аналіз історії товарно-грошових відносин у Гетьманщині, зокрема на Сіверщині, має велике значення для розуміння економічного становища України та її регіонів, як у минулому, так і в контексті сучасних процесів інтеграції незалежної України до єдиного європейського економічного та фінансового простору. Дослідження грошового обігу Сіверщини базується на: 1) аналізі праць дослідників-нумізматів: О. Бакальця, В. Бєлашова, В. Бойка, Л. Гвоздика-Пріцака, Д. Казімірова, А. Клюєва, М. Котляра, С. Леп’явка, І. Спаського та інших; 2) опрацюванні скарбових комплексів, знайдених на території Чернігово-Сіверщини (Чернігівської, Сумської областей); 3) опрацюванні щоденника генерального хорунжого Миколи Ханенка та щоденника генерального підскарбія Якова Марковича, музейних та архівних фондів; 4) дослідженні регіональних аспектів Сіверщини. Дослідники-нумізмати створили класифікацію монет, що дозволило систематизувати знахідки та відстежити зміни в грошовому обігу з плином часу. Аналіз монет, знайдених на Сіверщині, дозволив визначити, з якими країнами та регіонами вона підтримувала економічні зв'язки у досліджуваний період. Опрацювання скарбових комплексів дало нам уявлення про те, які саме монети перебували в реальному обігу серед населення, відобразили фактичний склад грошової маси. Окрім цього, скарбові комплекси розповіли нам про соціальний статус їхніх власників: великі скарби свідчать про заможність, а невеликі – про повсякденні накопичення. Аналіз скарбових комплексів допоміг виявити періоди економічної нестабільності, коли люди ховали свої заощадження. Аналіз скарбових комплексів дозволив отримати інформацію про торгівельні шляхи: місця знахідок скарбів вказують на розташування важливих торговельних шляхів, а наявність монет різних країн у складі скарбу підтверджує активну участь Сіверщини того часу в міжнародній торгівлі. Опрацювання щоденників надало нам інформацію про грошові одиниці, оскільки містять згадки про різні грошові одиниці, що використовувалися на Сіверщині в той період (рублі, копійки, злоті, талери, орти, флорини, єфімки), що дозволило нам відтворити картину грошового обігу та визначити, які валюти були в обігу. Окрім того, щоденники надали нам інформацію про ціни на різні товари та послуги, що дозволило оцінити рівень інфляції та вартість життя в той період. Також у щоденниках міститься запис про різні фінансові операції (позики, платежі, витрати), що дозволило нам вивчити практику ведення фінансових справ та визначити, які фінансові інструменти використовувалися. Дослідження регіональних аспектів Сіверщини дозволило встановити впливав окремих територій на систему оподаткування та грошовий обіг Сіверщини, дізнатися які податки стягувалися, і як це впливало на економічне життя населення.
3
Ерфан, В. Й., Р. В. Шерегій та Р. Р. Цвірчак. "НАУКОВІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка», № 1(61) (6 травня 2023): 96–100. http://dx.doi.org/10.24144/2409-6857.2022.2(60).96-100.
Full textAbstract:
У статті розглянуто сутність та основи комерційної діяльності. Проаналізовано існуючі наукові підходи щодо тлумачення понять “комерція”, “комерційна діяльність”, “комерційне підприємництво”. Розкрито основні функції, принципи та завдання комерційної діяльності. А також були визначені ключові чинники, що впливають на розвиток комерційної діяльності.Ключові слова: комерція, комерційна діяльність, підприємництво, торгівля, товарно-грошові відносини.
4
Отцевич, Євген Юрійович. "ГЕНЕЗИС ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ПРОЦЕНТІВ ЗА КОРИСТУВАННЯ ГРОШОВИМИ КОШТАМИ". New Ukrainian Law, № 5 (8 січня 2025): 125–35. https://doi.org/10.51989/nul.2024.5.18.
Full textAbstract:
У статті розглядається генезис правового регулювання відносин щодо застосування процентів за користування грошовими коштами з найдавніших часів до сучасного етапу розвитку приватного права, проводиться аналіз стародавніх джерел права, як-от Закони Хаммурапі, Закони ХІІ таблиць, Дигести Юстиніана, Руська Правда, Цивільний кодекс Галичини та інших, детально розглядаються положення вказаних пам’яток права про проценти та здійснюється їх порівняння із сучасним правовим регулюванням процентних відносин. Автор приділяє особливу увагу дослідженню правового регулювання відносин щодо застосування процентів у Старовавилонському царстві та Стародавньому Римі як найбільш розвинутих стародавніх цивілізаціях, у яких значного поширення набули торговельно-грошові та позикові відносини, детально аналізує сентенції Дигестів Юстиніана, що стали концептуальною основою правових систем більшості європейських країн. У статті також наводяться перші відомі джерела правового регулювання процентів на українських землях, прослідковується еволюція норм про проценти в різних редакціях Руської Правди, актах законодавства гетьманської доби, Цивільному кодексі Галичини. У роботі аналізується сучасний етап правового регулювання відносин щодо застосування процентів за користування грошовими коштами, надається оцінка нормам про проценти чинного ЦК України та висловлюється думка щодо необхідності їх уточнення для запобігання різного тлумачення й суперечливого правозастосування. За результатами дослідження робиться висновок про загальні тенденції розвитку правового регулювання відносин щодо застосування процентів, відзначається, що у всі часи спрямованість такого правового регулювання полягала в запровадженні законодавчих обмежень договірного розміру процентів для захисту боржників від свавілля кредиторів. Доводиться, що дослідження еволюції правового регулювання відносин щодо застосування процентів за користування грошовими коштами сприятиме розумінню правової природи процентів, їх субстанційної сутності та визначенню процентів як цивілістичної конструкції на сучасному етапі розвитку приватного права.
5
Картамишева, О. Є., та А. І. Сирота. "ПЕРЕКАЗ КОШТІВ ЯК ФІНАНСОВА ПОСЛУГА". Актуальні проблеми держави і права, № 93 (20 квітня 2022): 3–10. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i93.3308.
Full textAbstract:
Картамишева О. Є., Сирота А. І. Переказ коштів як фінансова послуга. – Стаття. У даній статті досліджується сутність поняття «переказ коштів», яке не надав Закон України «Про платіжні послуги», прийнятий Верховною Радою України 30 червня 2021 року, а тільки розширив це поняття до платіжної операції. Така невизначеність, на думку фахівців Національного банку України, може мати несприятливі наслідки для відносин, які виникають при наданні фінансових послуг. В результаті дослідження автори дійшли висновків, що платіж – це елемент грошового зобов’язання, акт виконання обов’язку передачі боржником грошової суми кредитору з метою розрахунку. Причому до грошових зобов’язань відносяться не тільки зобов’язання за цивільними договорами, а й зобов’язання, що мають публічно-правовий (обов’язковий) характер (сплата податків, зборів тощо). Платіжна послуга, до якої законодавець відніс і грошовий переказ, є різновидом фінансових послуг, оскільки у даному випадку предметом цих правовідносин, фінансовим активом, виступають гроші. Складовою платіжної послуги виступає фінансова операція, платіжна послуга може може охоплювати декілька фінансових операцій. Автори звернули увагу на те, що грошові перекази можуть і не мати ніякого відношення до платежів, як погашення грошових зобов’язаннь, а мають на меті інші цілі – головним чином, соціально-економічні, інвестиційні, благодійні тощо. Тобто, не можна обмежувати поняття «грошовий переказ» тільки платежом як елементом грошового зобов’язання, оскільки перекази коштів мають на меті не тільки погашення грошових зобов’язань, а й мають на меті інші цілі. Тому автори вважають, що переказ коштів потрібно визначати не як платіжну, а як фінансову послугу, яка охоплює своїм поняттям і платіжну послугу. На думку авторів, грошовий переказ є фінансовою послугою, заснованої на договорі між отримувачем і надавачем фінансової послуги, і яка складається з фінансових операцій, здійснюваних визначених законом надавачем фінансових послуг по забезпеченню переміщення (руху) коштів між споживачем цієї послуги (ініціатором переказу) і отримувачем коштів (бенефіціаром) на користь якого зараховуються кошти або видаються йому у готівковій формі з метою забезпечення потреб (інтересів) суб’єктів цих правовідносин.
6
ОГНЕВИЙ, Володимир. "ГЛОБАЛЬНА ГРОШОВА СИСТЕМА В КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ: НАДНАЦІОНАЛЬНА ВАЛЮТА GES". Economy of Ukraine 67, № 1(746) (2024): 66–91. http://dx.doi.org/10.15407/economyukr.2024.01.066.
Full textAbstract:
Сучасна криза світових фінансів спонукає до пошуку якісно нової міжнародної грошової системи, яка б привела сукупну грошову масу у відповідність із загальною масою вартості реальних активів у світі, тобто встановила глобальний вартісно-грошовий паритет на засадах міцної наднаціональної валюти як платіжного і резервного засобу. Ідеться про переформатування глобальної валютної системи на матеріально-вартісному підґрунті реальної економіки шляхом створення вартісно адекватної міжнаціональної грошової одиниці, що має позбавити світові фінанси від баласту матеріально незабезпеченої грошової маси та сприяти міжнародним розрахункам у торгівлі, кредитуванню, інвестуванню тощо.
 З огляду на це, розкрито авторське бачення створення наднаціональної грошової одиниці GES (Grain Equivalent Standard) на базі середньозваженої ринкової вартості зернового еталону Міжнародної ради по зерну (IGC) за алгоритмом: 1 т зерна IGC → біржова вартість зерна IGC (в дол. США) → грошова одиниця 1 GES. Утворена в такий спосіб валюта набуває вартісного масштабу цін, тобто дістає номінально-вартісну прив’язку до певної вартісної величини взятого за еталон матеріального блага, яким є зерно IGC: 1 GES = вартість 1 т зерна IGC. Як наслідок, світова фінансова система, ґрунтуючись на матеріально-вартісних підвалинах реальної економіки, вартісно оптимізує грошову масу та здобуває досконалого інструментарію розрахунку вартісних параметрів (міри вартості) створених працею матеріальних благ, що гарантує якісне виконання фінансово-розрахункових операцій обміну, платежів, накопичення в міжнародних економічних відносинах. Перевага подібної валютної системи полягає в стабільності грошової одиниці за її купівельною спроможністю на тривалу перспективу, оскільки вартість еталонного зерна IGC, на якій базується валюта GES, перебуває в тренді довгострокової тенденції руху вартості переважної маси товарної продукції, що є чи не найважливішою запорукою стабільності світової фінансової архітектури.
7
Рим, Тарас Ярославович. "ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ УЧАСНИКІВ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ УЧАСНИКІВ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ВІДНОСИН У БУДІВНИЦТВІ ЗА ПОРУШЕННЯ ГРОШОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬВІДНОСИН У БУДІВНИЦТВІ ЗА ПОРУШЕННЯ ГРОШОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ". Часопис цивілістики, № 39 (20 січня 2021): 30–35. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i39.377.
Full textAbstract:
Стаття присвячена особливостям цивільно-правової відповідальності учасників інвестиційних відносин в будівництві. На підставі аналізу судових рішень та наукових праць учених-цивілістів автор робить висновок, що поняття грошових зобов'язань охоплює собою обов'язок сплатити грошові кошти як у межах договірних, так і в межах недоговірних зобов'язань.
 У статті автор відзначає, що збитки та їх розмір не мають правового значення для виникнення обов'язку боржника сплатити проценти та/або неустойку за порушення грошового зобов'язання.
 Автор детально аналізує протилежні позиції Верховного Суду в частині можливості одночасного стягнення пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання. Аналізує позиції учених із цього питання та обгрунтовує висновок про можливість одночасного стягнення пені та штрафу. Зокрема, застосування різних способів захисту дозволяє повністю або хоча б частково відновити майновий стан кредитора в інвестиційних відносинах.
 У цивільних відносинах, що виникають під час інвестування за допомогою механізмів фонду фінансування будівництва та фонду операцій із нерухомістю, мають місце суттєві особливості. Адже в управителя фонду фінансування будівництва існує ключовий обов'язок - ефективно здійснювати управління коштами інвестора з метою надання останньому об'єкта інвестування. Зазначений обов'язок не є грошовим. Натомість в управителя фонду операцій із нерухомістю під час настання відповідного строку виникає обов'язок викупити сертифікати фонду, тобто грошовий обов'язок.
 У статті автор розмежовує підстави та умови для відшкодування збитків та стягнення штрафних санкцій, які є спеціальною формою цивільно-правової відповідальності.
 Автор зазначає, що відновлення майнового стану учасника інвестиційного процесу не завжди пов'язується із цивільною відповідальністю для порушника. Повернення інвестованих коштів інвестору не є покладенням додаткового обов'язку для боржника. Цивільно-правовою відповідальністю для нього буде покладення додаткового обов'язку у вигляді відшкодування збитків або сплати штрафних санкцій.
8
Степаненко, Оксана. "Властивості грошових потоків та ризики їх впливу на фінансову стабільність підприємства". InterConf, № 44(197) (19 квітня 2024): 94–107. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.19-20.04.2024.009.
Full textAbstract:
Фінансово-господарська діяльність підприємства нерозривно пов'язана з рухом грошових коштів, в результаті якого формуються грошові потоки. Досліджено економічну природу категорії "грошові потоки" в сфері економіки підприємства, бухгалтерського обліку, менеджменту. З позиції мікро- та макроекономічних відносин виділено властивості грошових потоків, які сприяють забезпеченню фінансової стабільності підприємства та економічній стійкості країни. Обґрунтовано, що грошові потоки виникають в результаті здійснення операційної, фінансової, інвестиційної діяльності підприємства. Виділено ризики впливу на формування грошових потоків, які можуть негативно відбиватись на господарській діяльністі підприємства. З позиції принципу досягнення оптимального співвідношення ризику і доходу розглянуто підходи до управління грошовими потоками, умови їх практичного застосування. Обґрунтовано, що система управління грошовими потоками має включати такі етапи: 1) прогнозування та планування; 2) фінансовий контролінг; 3) впровадження запланованих заходів; 4) коригування показників та оцінка досягнутих результатів. Визначено, що основними цілями оптимізації грошових потоків є: збалансованість їх обсягів, синхронність формування в часі, зростання чистого грошового потоку.
9
Бабайлов, Василь, та Р. Ж. Калгулова. "ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ – ОСНОВНІ АСПЕКТИ ПЕРШОГО ЕТАПУ". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 31 (1 грудня 2023): 181–91. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2023.31.181.
Full textAbstract:
УДК 330.81; JEL Classification: В 11.
 Бабайлов В.К., Калгулова Р.Ж. ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ – ОСНОВНІ АСПЕКТИ ПЕРШОГО ЕТАПУ.
 Увесь досвід організації економіки приводить до безперечного висновку, що існує одна, загальна, складна і виключне ємна її проблема – визначення організації економіки у часі і просторі. Аналіз історії економіки і економічної думки відносно організації економіки у часі приводить до безперечного висновку про існування чотирьох її основних етапів, на яких вирішувались чотирі відповідні проблеми. Перший етап – це етап вирішення проблеми доантичної організації господарської діяльності як єдиного цілого без відділення зі неї економіки. Другий етап – це етап вирішення проблеми відокремлення і формування понять економіки, як окремого явища в епоху Античності і Середньовіччя. Третій етап пов’язаний зі проблемою вже сформованої економіки, як окремого виду професійної діяльності, – зі проблемою підвищення її ефективності; концентровано це сформувалося в проблему вибору або директивної, або ринкової економіки у Індустріальну епоху. Четвертий етап – це етап вирішення принципово нової проблеми вже провідних країн світу, які успішно вирішили проблему досягнення гідного прибутку, це проблема його справедливого розподілення, проблема справедливості у соціальної економіці у майбутню, а часткове вже й у сучасну епоху. Відносно другої частини загальної проблеми організації економіки– організації економічної діяльності у просторі, – можна впевнено стверджувати, що вона вирішується саме у нутрі кожного зі чотирьох визначених етапів. На думку авторів статті логічне розглядати такі ємні чотирі проблеми в окремих статтях. Тому дана стаття присвячена тільки першому етапу організації економіки, де мова йтиме про проблему економіку відповідно на першому етапі, саме в межах господарської діяльності як єдиного цілого, без розподілення на інженерію, адміністрацію і особисто економіку. А вже у нутрі цього етапу розглядатиме економіку у просторах декількох провідних країн Стародавнього Сходу: Єгипту, Вавилону, Китаю, Індії . Саме засвоєння і використання їх досвіду є актуальною проблемою. Аналіз останніх досліджень і публікацій приводить до висновку, що вже у Доантичну епоху почалося формування умов відокремлення економіки зі всієї господарської діяльності як єдиного цілого. Але розумінні необхідності реалізації самого відокремлення все ж таки не існувало. Метою статті й стало доведення існування умов відокремлення економіки зі всієї господарської діяльності як єдиного цілого у всіх провідних країнах Стародавнього Сходу (Єгипту, Вавилону, Китаю і Індії). Задачі: визначити умови виділення економіки зі всієї господарської діяльності Стародавнього Єгипту; визначити умови виділення економіки зі всієї господарської діяльності Стародавнього Вавилону; визначити умови виділення економіки зі всієї господарської діяльності Стародавнього Китаю; визначити умови виділення економіки зі всієї господарської діяльності Стародавньої Індії; зробити висновки (визначити основні результати, їх наукову новизни і практичну значимість). Методики дослідження: огляд літературних джерел; 2С70 (один зі основних приватних законів логістики); ВЄО (все є організація); історичного-логічного Гегеля (коротко – методика час), аналогія. Результати: визначені умови виділення економіки зі всієї господарської діяльності у Стародавнього Єгипту як такі терміни, поняття і явища: власність, рабство, товарно-грошові відносини, облік трудових та матеріальних ресурсів, складалися земельні кадастри тощо; визначені умови виділення економіки зі всієї господарської діяльності Стародавнього Вавилону, як відсоток, власність, податки, товарно-грошові відносини; визначені умови виділення економіки зі всієї господарської діяльності Стародавнього Китаю, як соціально-економічна концепція господарської діяльності як єдиного цілого, трактат «Гуань-цзи», в якому задовго до Кейнса пропонується активне втручання держави в економічні справи; визначені умови виділення економіки зі всієї господарської діяльності Стародавньої Індії особливе у знаменному трактаті «Артхашастра», який охоплює широке коло питань і свідчить про зрілість економічних аспектів господарської діяльності Індії того часу і в якому ще задовго до Адама Сміта виказана думка про те, що багатство з'являється за рахунок витрат праці. Наукова новизна полягає в тому, що вперше визначені чотирі основні етапи розвитку світової економіки і детально розкритий його перший етап, в якому доведене існування умов відокремлення економіки зі всієї господарської діяльності у всіх провідних країнах Стародавнього Сходу. Практична значимість визначається тим, що ознайомлення і засвоєння сучасним і майбутніми поколіннями економістів наукової новизни, яка досягнена у даній статті, істотно доповнить їх творчий потенціал.
10
Дзямулич М. І., к.е.н., доцент та Грудзевич Ю. І., к.е.н., доцент. "УМОВИ ТА ЧИННИКИ ВІДТВОРЕННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В УКРАЇНІ". Економічний форум 1, № 2 (2020): 142–46. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-19.
Full textAbstract:
Відтворення людського капіталу – це безперервне відновлення і підтримання фізичних і розумових здібностей людини та підвищення її професійно-кваліфікаційного й освітнього рівня. При цьому, це стосується як окремої людини, так і сукупності працівників, зайнятих на основі найму на окремому підприємстві, в галузі тощо. Іншими словами, відтворення людського капіталу – складний економічний процес, який включає в себе не тільки співвідношення сфери споживання (задоволення суспільно-нормальних потреб людини) та сфери обміну (грошові засоби на відтворення набувають форму вартості людського капіталу), але й відносини виробничої сфери, що пов’язані з еквівалентним відшкодуванням витрачених в процесі праці сил та енергії людини.
 В статті розглянуто сучасні особливості формування та відтворення людського капіталу та структуру джерел його відтворення. Визначено, що нормальне відтворення людського капіталу потребує такого рівня споживання матеріальних благ та засвоєння культурних цінностей, який міг би забезпечити відновлення витраченої в процесі праці енергії та подальший розвиток здібностей до праці у відповідності з сучасними вимогами життя. В іншому випадку людський капітал буде не в стані нормально функціонувати в сучасному виробництві. Акцентовано увагу на необхідності розширеного відтворенні людського капіталу, оскільки для нормального функціонування національної економіки він повинна відтворюватися в більшій кількості та, головне, кращої якості. Особливо така необхідність виникає з пришвидшенням розвитку науково-технічного прогресу, коли потреба у висококваліфікованих працівниках відчувається в набагато більших масштабах, що призводить до зростання затрат на їх підготовку.
11
Лозовський, А. В. "Небанківська електронна платіжна система як середовище обігу віртуальної валюти". Актуальні проблеми держави і права, № 85 (14 серпня 2020): 133–40. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i85.1859.
Full textAbstract:
У статті аналізується особливості діяльності небанківських електронних платіжних систем з використанням віртуальної валюти - приватних платіжних систем і платіжних систем децентралізованої довіри, діяльність яких не врегульована законодавчо та становить потенційну загрозу діючій грошовій системі країни.
 Діяльність таких електронних платіжних систем, будучи неврегульованою у законодавствах більшості країн, часто не суперечить йому та є предметом правової дискусії науковців усього світу. Основну причину такої ситуації я вбачаю в особливостях суспільних відносинах, що мають ширше коло засобів регулювання, ніж засоби, які використовуються об'єктивним правом у випадку впорядкування діяльності вже відомих операторів платіжних послуг та електронних платіжних систем.
 Виключно публічно-правові методи регулювання грошового обороту виявилися не ефективними у відносинах з приватними електронними платіжними системами і платіжними системами децентралізованої довіри. За таких обставин адміністративне регулювання грошового обороту, а разом з тим і вплив державної влади на суспільні процеси у сфері обігу грошових коштів може бути обмеженим і залишитися лише в рамках публічних фінансів, де використовуються законні платіжні засоби.
 Своє завдання вбачаю у дослідженні сутності суспільних відносин, які виникають з приводу діяльності нових типів небанківських електронних платіжних систем і використання віртуальних валют як особливого виду електронних грошей. Отримані висновки можуть бути використані у пропозиціях щодо ефективного врегулювання таких суспільних відносин з огляду на їх особливості, що необхідно враховувати у нормотворчій діяльності.
 Варто також наголосити, що необхідність у такому дослідженні зумовлена й тим, що діяльність таких платіжних систем та подальше її правове врегулювання відповідає суспільним інтересам та інтересам цивільного обороту з огляду на значне поширення цифрових і віртуальних валют серед населення. Відповідно і суспільні відносини, які виникають у процесі їх використання, можуть бути предметом законного інтересу кожного громадянина, який бере в них участь.
12
Filyuta, Daniel, Albina Bilera та Olena Pakhnenko. "Фінансовий менеджмент страхових компаній". Економіка і регіон/ Economics and region, № 3(86) (31 жовтня 2022): 86–92. https://doi.org/10.26906/eir.2022.3(86).2853.
Full textAbstract:
Зовнішні і внутрішні фінансові відносини страхових компаній визначають необхідність ефективного фінансового менеджменту. Використання світового досвіду і врахування вітчизняних особливостей дозволить реагувати на зміни зовнішнього середовища та внутрішнього стану страховика, забезпечуючи стабільність, платоспроможність та фінансову стійкість страхової компанії. Метою статті є поглиблення теоретичних засад та обґрунтування організаційних аспектів фінансового менеджменту у вітчизняній страховій компанії. У статті зазначено, що страхові компанії у своїй діяльності створюють витрати і отримують дохід. При цьому, витрати страхової компанії відображають використання нею коштів на забезпечення своєї діяльності та визначають два взаємопов’язані процеси: 1) виконання зобов'язань перед страхувальниками; 2) фінансування діяльності страхової компанії. Основним джерелом доходу страховика є зароблені страхові внески. Розмір заробленої страхової премії залежить від суми страхових платежів та зміни резервів незароблених премій. У статті акцентовано увагу, що особливістю процесу страхування є те, що грошові кошти страхувальника виплачуються наперед при формуванні страхових резервів і тимчасово затримуються страховиком, який розміщує та використовує їх з метою забезпечення страхових виплат та отримання певного доходу. Зазначено, що необхідна певна гарантія щодо здатності страховика виконувати свої зобов'язання в межах ризиків, прийнятих на страхування, та обсягу відповідальності за них. У статті фінансова стійкість страхової компанії розглядається з таких основних позицій: ймовірність нестачі коштів у будь-який період; фінансова міцність страхового фонду; рентабельність усієї діяльності страхової компанії. Також зазначено, що фактором фінансової стійкості страховика є достатність страхових резервів, що відповідають обсягу страхових зобов'язань та укладені договори страхування.
13
Носік, Володимир Васильович. "ЛОКАЛЬНА ПРАВОТВОРЧІСТЬ ТА ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ У СФЕРІ СПРАВЛЯННЯ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ ФІЗИЧНИМИ І ЮРИДИЧНИМИ ОСОБАМИ: ПРАВОВІ ФОРМИ ТА МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ У РЕГУЛЮВАННІ ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНИХ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ". New Ukrainian Law, № 3 (12 серпня 2024): 94–102. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2024.3.11.
Full textAbstract:
Розглянуто науково-теоретичні, конституційні, законодавчі інституційні основи правотворчої діяльності місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування та здійснення ними публічного адміністрування у сфері справляння плати за землю фізичними і юридичними особами України. Наголошується, що закон «Про правотворчу діяльність» щодо форм та механізму реалізації правотворчої діяльності місцевих органів державної влад та органів місцевого самоврядування дозволяє забезпечити реалізацію принципу правової визначеності у правовому регулюванні та публічному адмініструванні земельних відносин у сфері справляння плати за землю фізичними і юридичними особами. Також вбачається, що прийняття цього закону позитивно впливатиме на забезпечення єдності судової практики у справах про визнання недійсними актів місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад у земельних спорах. Доведено, що локальні правові акти, норми яких спрямовані на регулювання земельних відносин на місцевому рівні, за своєю юридичною природою є підзаконними нормативними актами, охоплюються загальним терміном «законодавство» і їх можна відносити до регуляторних актів у системі нормативних джерела земельного права. Відтак рішення сільських, селищних, міських рад про затвердження нормативної грошової оцінки земель у межах територіальної громади є підзаконним нормативно-правовим актом, який має застосовуватися у регулюванні і публічному адмініструванні суспільних відносин у сфері справляння плати за землю, а також при вирішенні спорів у судах. Зроблено висновок про те, що Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є правовим актом індивідуальної дії, який за встановленою формою та відповідно до поданих заяв землевласників і землекористувачів обов’язково має бути безоплатно виданий Держгеокадастром як суб’єктом владних повноважень на виконання організаційно-управлінських функцій держави у сфері земельних, податкових та інших відносин в порядку надання адміністративних послуг. Стверджується, що за законом одержання землевласниками чи землекористувачами витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок необхідно розглядати як право цих суб’єктів на доступ та одержання офіційної достовірної і об’єктивної земельно-кадастрової публічної інформації про земельні ділянки, а також інформації про критерії, за якими було проведено нормативну грошову оцінку, та загальну нормативну оцінку вартості окремої земельної ділянки.
14
Osadcha, О. О., та N. В. Savina. "МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ПІДПРИЄМСТВА". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 92 (2021): 219. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202021.
Full textAbstract:
У статті досліджено методичні аспекти аналізу грошових потоків підприємства. Авторами проаналізовано трактування поняття «грошові потоки», обґрунтовано важливість дослідження методики їх аналізу з метою розробки механізму ефективного управління ними. Розглянуто особливості проведення ретроспективного аналізу грошових потоків за даними Звіту про рух грошових коштів, складеним прямим та непрямим методом. Авторами проаналізовано переваги аналітичної роботи за різними формами звіту. Обґрунтовано, що коефіцієнтний аналіз грошових потоків дозволяє детальніше розглянути стан грошових коштів підприємства. Запропоновано алгоритм комплексного коефіцієнтного аналізу грошових потоків, який передбачає проведення п’яти послідовних етапів. Авторами узагальнено відносні показники, які характеризують ефективність використання грошових коштів та дозволяють оцінити достатність грошових потоків.
15
Levandivskyi, O. T., I. F. Balaniuk, D. I. Shelenko та L. S. Sas. "ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ КАПІТАЛІЗАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ У ВЗАЄМОВІДНОСИНАХ ІЗ ТЕРИТОРІАЛЬНИМИ ГРОМАДАМИ". Actual problems of regional economy development 2, № 17 (2021): 124–34. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.124-134.
Full textAbstract:
У статті розглянуто фінансовий механізм капіталізації земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств у взаємовідносинах з територіальними громадами, етапи його формування. Акцентовано увагу на необхідності ринкової капіталізації земель сільськогосподарського призначення у взаємовідносинах з територіальними громадами. Розглядається й аналізуються методичні підходи у грошовій оцінці земельних ресурсів. Відображено нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення в Україні за сільськогосподарськими угіддями. Проведено аналіз орендної плати щодо використання земель сільськогосподарського призначення за регіонами.
 Досліджено основні види оцінки земельних ресурсів залежно від мети та методів її проведення. Здійснено аналіз нормативно-правових актів, які регламентують порядок проведення оцінки земельних ресурсів. З’ясовано, що вартість, за якою земельні ресурси відображаються в обліку залежить від способу набуття їх у власність та/або користування, а також від мети їх використання. Встановлено, що в бухгалтерському обліку для оцінки земельних ресурсів використовуються такі види вартостей, як: первісна (історична (фактична) собівартість або справедлива вартість) та переоцінена.
 У процесі дослідження використано такі основні методи: системно-структурний та абстрактнологічний (для теоретичних узагальнень результатів аналітичних розрахунків і формулювання висновків); аналізу і синтезу (для деталізації об’єкта дослідження через його поділ на окремі складові та зведення результатів їх вивчення в одне ціле); метод порівняльного аналізу (для обґрунтування застосування окремих інструментів регулювання виробничих і управлінських відносин); економіко-статистичний – групування, кореляційно-регресійний аналіз (для виявлення впливу чинників на окремі його критерії); розрахунковоконструктивний (в опрацюванні стратегії розвитку).
 Доведено, що з формуванням ринку земель питання з нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення набувають нового змісту та потребують подальшого дослідження. Звернута увага на взаємовідносини територіальних громад і сільськогосподарських підприємств щодо наповнення місцевого бюджету платою за використання земельних ресурсів. Визначено капіталізацію земельних ресурсів з поступовою трансформацією їх у капітал задля підвищення ринкової ціни.
 Виявлено значну диференціацію вартості сільськогосподарських земель у регіонах України за нормативно грошовою оцінкою. Зосереджено увагу на значній недооцінці земельних ресурсів та довгому терміні їх капіталізації. Із метою трансформації земельних ресурсів у фінансові активи обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення фінансового механізму капіталізації земельних ресурсів в аграрному секторі. Зокрема, наголошується на системі експертної та нормативно грошової оцінки земель, формування та розвитку інфраструктури ринку сільськогосподарських земель.
16
Maletska, O. I. "ВЗАЄМОДІЯ РАХУНКОВОЇ ПАЛАТИ УКРАЇНИ З ІНШИМИ СУБ’ЄКТАМИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ". Actual problems of regional economy development 2, № 17 (2021): 46–56. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.46-56.
Full textAbstract:
Взаємодія Рахункової палати України з іншими суб’єктами державного фінансового контролю. Ураховуючи актуальність обраної тематики дослідження, метою статті є подальше теоретичне дослідження такого органу зовнішнього контролю, як Рахункова палата України, з’ясування особливостей взаємодії вищезазначеного органу контролю з іншими суб’єктами державного фінансового контролю: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Президент України. В процесі написання статті застосовано індуктивний, дедуктивний методи, які використано для дослідження функцій Рахункової палати. Графічний метод використано для наочного відображення побудови та формуванні повноважень Рахункової палати відповідно до норм законодавства. Для теоретичних узагальнень і формування висновків застосовано абстрактно-логічний метод.
 Установлено, що державний фінансовий контроль, який здійснюється Рахунковою палатою України у формі аудитів, перевірок, є вагомою функцією управління фінансовою системою, що спрямована на упередження та запобігання фінансово-економічних порушень у сфері використання бюджетних коштів. У зв’язку з цим головною метою державного фінансового контролю є забезпечення дотримання принципів законності, доцільності та ефективності розпорядчих і виконавчих дій з управління державними фінансами та майном держави, їх збереження і примноження для повноцінного виконання функцій держави.
 Зазначено, що об’єктом державного фінансового контролю є грошові відносини, що виникають у процесі формування і використання публічних фінансів і майна держави, а також інших суб’єктів господарювання. Ними виступають юридичні особи, які від імені держави (відповідно до врегульованих правових норм), здійснюють моніторинг й інші форми контролю за діяльністю суб’єктів господарювання в частині дотримання ними встановлених обмежувальних параметрів щодо обігу фінансових ресурсів.
 У результаті проведеного дослідження теоретичних та практичних питань функціонування системи державного фінансового з Рахунковою Палатою України вважаємо, що необхідно уточнити засади взаємодії Палати з іншими органами фінансового контролю.
 Теоретичну та практичну цінність дослідження полягає в виявленні рівня взаємодії Рахункової палати України з іншими суб’єктами державного фінансового контролю
17
Рудніченко, О. М. "ОБСТАВИНИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ВСТАНОВЛЕННЮ У КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ ЩОДО НЕЗАКОННОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ АБО ВИКРАДЕННЯ ЛЮДИНИ". Juridical science, № 2(104) (15 липня 2021): 420–29. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.47.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що виявлення наявності або відсутності ознак злочину, а також необхідних обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у правоохоронній практиці здійснюється поетапно. Звідси у структурі окремої криміналістичної методики розслідування кримінальних правопорушень особливого значення набуває періодизація етапів розслідування. При цьому до поняття «етап розслідування» включається взаємопов’язана система дій, об’єднаних єдністю завдань, умовами розслідування, специфікою криміналістичних прийомів. У той же час, органи досудового розслідування під час розслідування кримінальних проваджень мають дотримуватися встановленого кримінальним процесуальним законом порядку. У теорії кримінального процесу діяльність органів досудового розслідування поділяється на етапи, які називаються стадіями кримінального процесу. Першою стадією є досудове розслідування, на якій виникають кримінальні процесуальні відносини між учасниками кримінального процесу. У статті доведена обов’язковість встановлення події кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України), зокрема: факт учинення незаконного позбав- лення волі або викрадення людини із застосуванням насильства; шантажу; обману; погрози; вчинення щодо малолітнього або з корисливих мотивів, групою осіб, із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу; коло осіб, причетних до вчинення злочину (прізвище, ім’я, по батькові, рік, місяць, день і місце народження, громадянство, національність, освіта, сімейний стан, наявність судимості, місце роботи, рід занять або посада, місце проживання, стан здоров’я, рівень її фізичного і розумового розвит- ку, наявність співучасників, форма їх співучасті); мотив та мета вчинення злочину; обставини зникнення, викрадення; час, місце та спосіб зникнення, викрадення; умови повернення (грошові кошти, транспортний засіб, не- рухоме майно, певні послуги тощо), час, місце, сума та спосіб здійснення оплати (готівка, банківський переказ); вік потерпілого (число, місяць, рік народження), стан здоров’я та загального розвитку дитини; вид та умо- ви утримання, наслідки, чи застосовувались погрози, зброя до потерпілого (вид та характер). На матеріалах практики підтверджено обов’язковість встановлення форми вини, мотиву і мети правопорушника (учасників зло- чинної групи).
18
Мудрий, Олександр Андрійович. "ГРОШОВІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ЗА ДОГОВОРОМ ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ". New Ukrainian Law, № 6 (30 грудня 2023): 13–19. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2023.6.2.
Full textAbstract:
У статті досліджено грошові зобов’язання, що виникають на підставі договору фінансового лізингу. Основну увагу зосереджено на лізингових платежах, їх сутності, формі, періодичності сплати, складі та співвідношенні з іншими видами платежів за договором фінансового лізингу. Автор відстоює позицію, що лізингові платежі можуть сплачуватися лише в грошовій формі. Отже, договір фінансового лізингу завжди передбачає виникнення грошових зобов’язань у частині сплати лізингоодержувачем лізингових платежів. Висловлена точка зору про доцільність закріплення в законодавстві норми щодо періодичного характеру лізингових платежів. Це відповідатиме економічній суті лізингу й узгоджуватиметься із законодавчою позицією щодо віднесення графіка сплати лізингових платежів до кола істотних умов договору фінансового лізингу. Автор наголошує на потребі більш чітко врегулювати на рівні законодавства України питання щодо складу лізингових платежів та їх співвідношення з іншими видами платежів, які лізингоодержувач зобов’язаний сплачувати на користь лізингодавця. Питання про склад лізингових платежів доцільно вирішувати, керуючись тим, що їх юридична природа полягає в оплаті за надане право користування лізинговим майном, а також якщо договором передбачено набуття лізингоодержувачем права власності на таке майно, – у відшкодуванні вартості такого майна повністю (якщо договір передбачає автоматичний перехід до лізингоодержувача права власності на об’єкт лізингу після закінчення строку дії договору) або частково (якщо договір передбачає викуп лізингоодержувачем об’єкта лізингу за залишковою вартістю). Автор виходить із того, що лізингові платежі є основним видом платежів у лізингових відносинах, які виступають еквівалентом за те благо, яке отримує лізингоодержувач – право користуватися об’єктом лізингу протягом строку дії договору, а також у разі, якщо це передбачено умовами договору, – набути це майно у власність. Лізингові платежі є обов’язковим видом платежів за договором фінансового лізингу. На відміну від цього, усі інші види платежів (комісії, відшкодування витрат на страхування, ремонт тощо) носять додатковий характер, їх наявність не є обов’язковою у лізингових відносинах.
19
Malynovska, Natalia, Oleksandr Shtyrov та Nataliia Holovashchenko. "НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА ЗЕМЕЛЬ ЯК МЕХАНІЗМ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ГРОМАД". Public Administration and Regional Development, № 10 (28 грудня 2020): 1164–97. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.10.09.
Full textAbstract:
У статті розглянуто нормативну грошову оцінку земель як один із механізмів стимулювання розвитку громад в умовах децентралізації, в умовах формування ринку землі.
 Акцентовано увагу на важливості проведення оціночних робіт з грошової оцінки земель, оскільки це є економічний механізм земельних відносин, приватизації земельних ділянок, земельно-іпотечного кредитування, оподаткування та становлення ринку землі в цілому. Зазначено, що проблемність ситуації полягає у тому, що всі суб’єкти земельних відносин погоджуються з тим, що земля має свою ціну, але існують розбіжності у методичних підходах до нормативно - грошової оцінки, а отже і у практичній реалізації. Привернуто увагу до того, що продуктивні властивості земельного простору визначаються його географічним розташуванням, а отже, вже завдяки цьому, за умов розумного використання повинні сприяти соціально-економічному розвитку громади. 
 Проаналізовано сутність, зміст та сфери застосування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, простежено регуляторний та стимулюючий характер нормативної грошової оцінки земель на рівні громади, наведено інформацію щодо переконливості значення нормативно - грошової оцінки для громади на прикладі селища Святомиколаївка Вітовського району Миколаївської області, узагальнено досвід роботи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо нормативно - грошової оцінки.
 Звертається увага на соціально-економічне значення нормативно - грошової оцінки, оскільки обґрунтованість оцінки земельних ділянок захищатиме інтереси мільйонів громадян, які набули або набувають у власність земельні ділянки.
 На прикладі технічної документації з нормативної грошової оцінки селища Святомиколаївка Вітовського району Миколаївської області показано переваги виконання робіт з нормативної грошової оцінки земель з різних аспектів, розширено уявлення про регуляторний та стимулюючий характер нормативно - грошової оцінки, про її практичне значення, про важливість актуалізації нормативно - грошової оцінки. 
 Як висновок, зазначено, що з метою активізації оціночної діяльності та актуалізації нормативної грошової оцінки земель різного призначення варто: посилити роз’яснювальну роботу серед учасників земельного ринку щодо необхідності та доцільності нормативної грошової оцінки з метою прискорення реформ, у тому числі стимулювання економічного розвитку регіонів України, соціально-економічного розвитку громад; оперативно та зрозуміло висвітлювати діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо земельної політики.
20
Orlyk, Vasyl. "АНТИЧНІ МОНЕТИ VI–I СТ. ДО Р. Х. НА ПОДІЛЛІ". Ukrainian Numismatic Annual, № 6 (30 грудня 2022): 5–45. http://dx.doi.org/10.31470/2616-6275-2022-6-5-45.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у дослідженні та систематизації монетних знахідок на території Поділля та введення їх до наукового обігу. Теоретико-методологічні основи дослідження складає сукупність загальнонаукових та нумізматичних методів, які найперше визначаються наявною джерельною базою та оцінкою щодо її достовірності чи недостовірності. Наукова новизна. Протягом останніх десятирічь значно збільшилася кількість відомих знахідок античних монет на поселеннях VI–I ст. до Р. Х. у різних регіонах України, в тому числі й на Поділлі. Проте, узагальнююче комплексне дослідження знахідок монет VI–І ст. до Р. Х. з Поділля та прилеглих до нього територій відсутнє, що й обумовило звернення автора до заявленої теми та написання даної статті. Основні результати дослідження. Аналіз знайдених 118 античних монет VI–І ст. до Р. Х. на території Поділля дозволив виокремити 7 пунктів зосередження таких знахідок, зокрема 4 населені пункти, поблизу яких знайдено кілька одиничних монет, і 3 населені пункти, неподалік від яких виявлено одиничні монети та монетні скарби. Окрему категорію серед корпусу подільських монетних знахідок складають 12 «демонетизованих» монет (11,65 %), тобто таких, що оформлені як прикраси. Наявність корпусу знахідок античних монет VІ–І ст. до Р. Х. на території Поділля, у тому числі знахідок монетних скарбів, пунктів скупчення одиничних знахідок, особливо локацій з поєднанням скупчення таких знахідок і скарбів, а також наявність серед монетних знахідок «демонетизованих» монет, дала підстави для визначення ймовірності існування в цьому історичному регіоні України в досліджуваний період товарно-грошового господарства з використанням монет як платіжного засобу. Хоча зрозуміло, ці товарно-грошові відносини не були настільки розвинутими, як у грецьких колоніях Північного Причорномор‘я та в сусідніх фракійських племен. У статті на підставі аналізу нумізматичних джерел доведено, що Північно-чорноморська торгівля на теренах Поділля в VI–І ст. до Р. Х. була пов‘язана з Ольвією, особливо протягом IV–ІІІ ст. до Р. Х. А південно-західний вектор торгівельної діяльності населення Поділля в VI–І ст. до Р. Х. був пов‘язаний із фракійськими землями, звідки надходили не лише монети грецьких колоній Західного Причорномор‘я та фракійські монети, а й частково монети Македонії. Найбільше знахідок фракійських та македонських монет припадає на емісії IV–ІІІ ст. до Р. Х.
21
ЧЕРЕВКО, К. О., та О. С. ГОРАШ. "ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ ДІЙ ТАК ЗВАНИХ «ДРОПІВ» («ГРОШОВИХ МУЛІВ»)". Вісник Кримінологічної асоціації України 33, № 3 (2023): 72–91. https://doi.org/10.32631/vca.2024.3.07.
Full textAbstract:
У статті розглянуті проблеми поняття дропінгу/грошових мулів в законодавстві України. Проведений аналіз цього «явища» в нашому суспільстві та як воно пливає на відносини с державою та правоохоронними органами. Етапи становлення та криміналізації діянь людей, котрі переводять гроші, здобуті незаконним способом. Розглянуті основні питання співучасті та співучасників в дропінгу/грошовому мулінгу та проведено аналіз особи злочинця. Зроблено висновки щодо співучасті осіб які вчиняють такі діяння. Умовно «дропів/грошових мулів» можна поділити на три основні групи. Виходячи з цього правоохоронні органи можуть робити висновки, щодо притягнення, або не притягнення осіб до кримінальної відповідальності.
22
Данилишин, Б. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ". Science and Innovation 19, № 1 (2023): 3–19. http://dx.doi.org/10.15407/scine19.01.003.
Full textAbstract:
Вступ. У мирний час основним вкладом монетарної політики в макроекономічну стабільність є забезпечення стабільності цінової динаміки через регулювання грошової пропозиції. Під час війни порушуються ринкові засади функціонування економіки та формування її цін, монетарні трансмісійні механізми адекватно не працюють, підвищується роль держави у забезпеченні належного функціонування товарно-грошових відносин. Нова реальність потребує перегляду макростабілізаційної ролі монетарної політики при виникненні шоків воєнного характеру.Проблематика. Загальновизнаним принципом модифікації монетарної політики під час війни є застосування центральним банком інструментів, що розширюють грошову пропозицію – викуп активів на відкритому ринку, прямий викуп державних облігацій, спеціальні програми цільового рефінансування банківського кредитування.Мета. Узагальнення підходів до формулювання напрямів монетарної політики під час воєнного стану та обґрунтування релевантних рекомендацій для поточних умов України.Матеріали й методи. Для досягнення поставленої мети було опрацьовано теоретичні джерела, консультативні і дослідницькі матеріали міжнародних організацій та національних макроекономічних регуляторів, статистичні бази даних.Результати. Oбґрунтовано дизайн монетарного режиму воєнного періоду, який передбачає модифікацію таких аспектів діяльності центрального банку як: цільова спрямованість монетарної політики, композиція процентних ставок за базовими операціями центрального банку, регулювання валютного ринку та руху капіталів, характер взаємовідносин центрального банку та міністерства фінансів.Висновки. В умовах воєнної економіки основний вклад монетарної політики в досягнення умов макроекономічної стабільності досягається через забезпечення стабільного функціонування ринку державних запозичень та контрольованість руху капіталів.
23
ІСАЄВ, АРСЕН. "Право власності на гроші". Право України, № 2021/05 (2021): 119. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-05-119.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню окремих питань щодо права власності на гроші. Грошово-вартісний характер майнових відносин і відносин власності зокрема опосередковує актуальність питання про право власності на гроші. Проте тісний зв’язок Цих феноменів не свідчить про відсутність наукової дискусії з приводу їх співвідношення. Метою статті є з’ясування місця грошей у системі об’єктів права власності, визначення особливостей здійснення та захисту права власності на гроші. Поставлену мету може бути досягнуто за допомогою дослідження положень чинного законодавства, що визначає правовий режим грошей як об’єктів цивільних прав, а також окремих положень Цивільного кодексу України, що присвячені регулюванню відносин власності. Основні результати дослідження обумовлені розкриттям економіко-правової природи грошей, особливостями, що відображаються у специфіці набуття, припинення, здійснення та захисту права власності на гроші. Під час дослідження зроблено такі висновки. Під грошима потрібно розуміти майнове благо, яке виконує економічні функції (міри вартості; засобу обігу; засобу платежу; засобу накопичення; світових грошей) та за якими законом визнано статус законного платіжного засобу. Гроші є самостійним майновим благом у системі об’єктів цивільних прав, яке у конкретному правовідношенні об’єктивується в одній із трьох форм (готівкові гроші у формі банкнот і монет; безготівкові гроші у формі записів на рахунках у банках або інших фінансових установах; електронні гроші у формі записів на електронному пристрої). Готівкові гроші (банкноти і монети) визнаються речами, безготівкові та електронні гроші – майновими правами особливого роду, що не входять до множинності речових або зобов’язальних прав – права на платіжну силу. Зміст права на платіжну силу становлять правомочності збереження платіжної сили та користування платіжною силою. Незважаючи на те, що право власності є речовим правом, вимоги обороту та прийоми юридичної фікції дають змогу говорити про право власності на гроші незалежно від форми їхньої фіксації. Звертають на себе увагу значні обмеження, що стосуються речово-правових засобів захисту права власності на гроші.
24
Яресько, Б. В. "ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРИНЦИПІВ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ СУДДІВ". Juridical science, № 8 (110) (4 квітня 2020): 274–81. http://dx.doi.org/10.32844/10.32844/2222-5374-2020-110-8.35.
Full textAbstract:
У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, було окреслено коло та надано характеристику ключовим принципам правового регулювання оплати праці суддів в Україні. Акцентовано увагу на тому, що не всі із окреслених принципів віднайшли своє законодавче закріплення, однак при цьому вони витікають із положень нормативно-правових актів, які в своїй сукупності складають загальне та спеціальне трудове законодавство, норми якого спрямовано на регулювання суспільних відносин у відповідній сфері. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. З’ясовано, що зарубіжні дослідники порівнюють принцип пропорційності з американським методом зважування інтересів, акцентуючи на деяких відмінностях використання останніх, що однак не створює суттєвої різниці між цими поняттями (зокрема, принцип пропорційності прийнято вважати більш структурованим і науковим, оскільки він включає три окремі, взаємопов’язані аналітичні тести, лише застосування останнього з них – «пропорційність у вузькому розумінні» – аналогічне зважуванню інтересів). Метод пропорційності в контексті представленої проблематики передбачає: по-перше, винагорода судді має відповідати тому рівню відповідальності, який покладено на нього нормами чинного законодавства; по-друге, даний принцип повинен бути застосований при визначенні розмірів матеріального заохочення суддів, а також при виборі стимулів нематеріальних.
25
Ковальчук, А. "Грошово-кредитні відносини у правовому вимірі". Банківська справа, № 3 (2003): 29–42.
Find full text
26
Лазарєва О.В. "ЕКОНОМІКА ЗЕМЛЕУСТРОЮ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: ОСОБЛИВОСТІ ТА МОЖЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ ДО УКРАЇНСЬКОГО ПРОСТОРУ". Економічний форум 1, № 3 (2021): 9–16. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-3-2.
Full textAbstract:
В статті проаналізовані питання, пов’язані з успішністю ведення економіки землеустрою. Ціллю дослідження є вивчення основних аспектів здійснення економіки землеустрою в країнах ЄС та на цій основі обґрунтування перспектив здійснення економіки землеустрою в Україні. 
 Проаналізовано досвід орендних відносин, грошової оцінки, переоцінки землі. Діагностовано ціни на земельні ділянки в європейських країнах.
 Вивчено такий метод економіки землеустрою як економічне стимулювання. З’ясовано, що він в основному стосується надання різноманітних субсидій і прямих виплат фермерам на дотримання ними стандартів охорони земельних ресурсів. Вивчення пріоритетів здійснення економіки землеустрою в країнах Євросоюзу дозволило окреслити можливості її адаптації до українського простору.
 Встановлено, що основними показниками економіки землеустрою є структура земельних угідь, питома вага сільгоспугідь та ріллі в загальній площі, питома вага ріллі та багаторічних насаджень в сільгоспугіддях, питома вага умовної площі в площі сільгоспугідь, структура посівів, середньорічна чисельність робітників на 100 га сільгоспугідь (трудозабезпеченість), фондооснащеність (фондозабезпеченість), фондо- та енергоозброєність, відносні затрати на внутрігосподарський землеустрій, відносна величина витрат на проектні вишукувальні роботи по землеустрою, капітальні вкладення по організації території.
 З’ясовано, що основними перспективами здійснення економіки землеустрою в українських реаліях є обов’язкова розробка схем землеустрою і техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель, запровадження повноцінного ринку землі, стратегічне планування використання земель, визначення вартості земельних ділянок, виходячи з рівня окупності витрат культур, справедливе визначення нормативної грошової оцінки землі, залучення іноземних інвестицій, надання кредитної підтримки малому та середньому бізнесу, обов’язкове визначення показників економіки землеустрою.
27
Чеберяко, О. В. "ВПЛИВ ГРОШОВОЇ РЕФОРМИ 1920-х РОКІВ НА БЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ В УКРАЇНСЬКІЙ СРР". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (27 березня 2014): 75–81. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2014.01.19.
Full textAbstract:
Становлення та функціонування радянської бю-джетної системи в УСРР у 1920-ті рр. було немож-ливим без грошової реформи, а її здійснення у 1922–1924 рр. сприяло організаційно-функціональному впо-рядкуванню бюджетної системи, формуванню ста-лих показників дохідної і видаткової частин держав-ного та місцевих бюджетів, інакше – так званоготвердого бюджету. Показано, що під кутом зорубюджетного фінансування основне навантаженняпротягом 1921–1924 рр. узяв на себе радянський знак,тобто гроші державної скарбниці. Радянський знакнавіть охороняв червінець від знецінення в період йо-го запровадження як нової грошової одиниці. Тому,визначаючи вплив грошової реформи на бюджетнийпроцес, слід брати до уваги всі стадії грошової рефо-рми та співвідношення довоєнного рубля й так звано-го товарного, умовного золотого рубля. В умовахутвердження твердої валюти – червінця – для стабі-лізації бюджетної системи і бюджетних відносинважливо було запобігти знеціненню, унеможливитивід ролі емісійного засобу. Для цього необхідно булоуникати емісії в бюджетних доходах, економно ви-користовувати бюджетні видатки, відповідальноставитися до бюджетного планування, ретельнорозглядати фінансові джерела.
 Formation and functioning of the soviet budgetary system in Ukrainian SSR in the 1920th was impossible without monetary reform, and the realization of this reform in 1922-1924 promoted to organizationally - functional arrangement of the budgetary system, forming of permanent indexes of profitable and expendable parts, state and local budgets, that the so-called fixed budget. It is shown that from the point of view of the budgetary financing, a soviet banknote («sovznak»), that is money of treasury, undertook the basic load during 1921–1924. A soviet banknote even guarded tchervonets from depreciation in the period of introduction as new monetary unit. Therefore, determining influence of monetary reform on a budgetary process, it should to take into account all stages of monetary reform and correlation of pre-war rouble of and so called trade, conditional gold rouble. In the conditions of statement of fixed currency – tchervonets – for stabilizing the budgetary system and budgetary relations it was important to protect tchervonets from depreciation, to prevent the role of emission mean. It was necessary to avoid emission in budgetary profits, to use budgetary expenditures economically, to plan the budget responsibly, to consider financial sources carefully.
28
Ramskyi, Andrii, Lyudmila Vasechko та Ann Pozhar. "ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВА В КРИЗОВИХ УМОВАХ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 12 (2023): 33–45. https://doi.org/10.32750/2023-0203.
Full textAbstract:
Мета статті ґрунтується на дослідженні дослідження теоретичних аспектів, виявлення ключових особливостей формування та управління фінансовими ресурсами підприємства в кризових умовах господарювання. Проаналізовано підходи до визначення сутності «фінансових ресурсів» підприємства. В роботі використані наступні методи дослідження: економічного аналізу, синтезу, логічного аналізу, наукової абстракції. У статті проаналізовано сутність та особливості формування фінансових ресурсів компаній у кризових ситуаціях. Виявлено, що фінансові ресурси підприємств відіграють важливу роль у структурі фінансових відносин у суспільстві. Зазначено, що фінансові ресурси підприємств представляють собою кошти у фондовій, нефондовій або матеріальній формі, які використовуються для виконання фінансових зобов’язань, здійснення поточних витрат і забезпечення розширеного відтворення. Фінансові ресурси не тільки генерують грошові кошти, але й є частиною грошових коштів, що використовуються підприємствами у нефінансових формах. Виявлено, що фінансові ресурси є матеріальним вираженням фінансових відносин на рівні суб’єктів господарювання. В умовах зростаючої невизначеності прогнозування на основі сценарних методів було визнано необхідним. Розглянуто специфіку формування інформаційної бази побудови сценаріїв розвитку підприємства. Проаналізовано, що кошти підтримують операційну та інвестиційну діяльність підприємств. Фінансове планування вважається одним з найефективніших інструментів управління фінансовими ресурсами компанії. Наведено принципи управління фінансами підприємства в умовах зростаючої невизначеності. Встановлено, що прогнозування в кризових ситуаціях має ґрунтуватися на сценарних методах. У загальному вигляді оцінка рівня забезпеченості фінансовими ресурсами підприємства, пошук джерел їх формування, якісне планування та визначення ефективності їх використання вважаються актуальними з точки зору сприйняття змін кожним суб’єктом господарювання та прийняття стратегічних управлінських рішень.
29
Тимків, А. О. "РОЛЬ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ У СТАНОВЛЕННІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ЕКОНОМІКИ". Інклюзивна економіка, № 2 (27 жовтня 2023): 32–39. http://dx.doi.org/10.32782/inclusive_economics.2-5.
Full textAbstract:
У статті окреслено роль фінансової політики держави в формуванні інклюзивної економіки. Інклюзивна економіка спрямовується на забезпечення сталого та справедливого розвитку, де усі верстви суспільства мають рівний доступ до можливостей та отримують певні вигоди від участі в економічних відносинах. Наголошено, що дослідження впливу фінансової політики на економічні відносини відіграє важливу роль у розумінні того, як державні рішення впливають на економіку та суспільство в цілому, що дозволяє обґрунтовано розробляти стратегії для досягнення інклюзивного економічного розвитку, а це у свою чергу, забезпечує стабільний і сталий розвиток. Розглядаються різні аспекти, які впливають на інклюзивність економіки, зокрема роль бюджетної, податкової та монетарної політик як драйвера інклюзивної економіки. Вцілому, державна фінансова політика оцінюється як стимулятор, що може застосовувати фінансові, податкові та грошово-кредитні важелі для формування інклюзивної економіки. Наголошено на необхідності дослідження та аналізу фінансової політики держави як стимулятора формування інклюзивної економіки та забезпечення її сталості і розвитку.
30
Levandivskyi, O. T., Z. M. Krykhovetska та V. V. Matskiv. "РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ У ФІНАНСОВОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ГРОШОВО-КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН". Actual problems of regional economy development 2, № 18 (2022): 184–93. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.18.184-193.
Full textAbstract:
У статті розглянуто сучасний стан ринку цінних паперів в межах фінансового забезпечення грошово-кредитних відносин. Визначено основні важелі підтримки вітчизняного ринку цінних паперів. Акцентовано увагу на подальший розвиток грошово-кредитних відносин шляхом використання цінних паперів як інструментів для залучення інвестицій щодо відновлення зруйнованої інфраструктури країни. Наголошується, що подальший розвиток ринку цінних паперів залежить від розвитку економічного потенціалу країни.
 Проаналізовано нормативно-правові акти. Розглянуто підходи щодо обігу цінних паперів. Розкрито вплив диджиталізації на появу інноваційних фінансових інструментів. Наголошується, що обіг банківських депозитних сертифікатів сприятиме розвитку ринку цінних паперів та грошово-кредитних відносин. Випуск інфраструктурних облігацій та емісія зелених облігацій сприятимуть підтримці екологізації країни.
 Проведено огляд інноваційних фінансових інструментів окремих країн. Розглянуто особливості функціонування ринку цінних паперів за межами країни, показано використання альтернативних фінансових інструментів провідних країн світу. Окреслено механізм проектного фінансування з огляду на появу альтернативних фінансових інструментів. Обґрунтовано напрями застосування механізму проектного фінансування в національній економіці.
 На основі досвіду провідних країн світу визначено пріоритети розвитку ринку цінних паперів з урахуванням специфіки функціонування грошово-кредитної системи та економіки України в цілому. Акцентується увага на ліквідності сучасних фінансових інструментів. Пропонується запровадити низку податкових пільг, що пов’язані з обігом окремих фінансових інструментів. Наголошується на необхідності створення інструментарію гарантії захисту іноземних інвестицій.
 З огляду на досвід держав світу з організації та використання альтернативних фінансових інструментів залучення коштів в різні сектори економіки свідчить, що їх ефективне застосування можливе у разі вироблення і впровадження єдиної цілісної державної політики, гармонізованої з міжнародним законодавством, яка враховуватиме кращі практики провідних країн світу та особливості національних умов.
31
Гальчинський, А. "Гетерогенізація системи грошових відносин: парадигма перспективи". Вісник Національного банку України, № 7 (197) (2012): 4–10.
Find full text
32
СУДАРЕНКО, Олена, та Олена ШЕВЧЕНКО. "Державні гарантії на портфельній основі: правові засади". Foreign trade: economics, finance, law 124, № 5 (2022): 88–99. http://dx.doi.org/10.31617/3.2022(124)08.
Full textAbstract:
Вступ. В Україні запроваджено новий механізм, який, з одного боку, передбачає залучення коштів до державного бюджету України, а з іншого – підтримку суб’єктів господарювання – надання державних гарантій на портфельній основі (ДГПО). Проблема. У суспільних відносинах надання ДГПО є поєднання публічно-правового та приватно-правового регулювання, що потребує вивчення та наукового переосмислення деяких наукових категорій. Метою статті є визначення місця правових відносин у сфері державних гарантій на портфельній основі в системі права, їх характерних ознак, а також розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавства України в цій сфері. Методи. У ході дослідження використано діалектичний, формально-логічний, структурно-функціональний формально-догматичний методи, а також системний аналіз і синтез. Результати. ДГПО належать до такого інституту фінансового права, як інститут публічного боргу. Для суспільних відносин у сфері ДГПО характерно, що: вони виникають на підставі закону; в них бере безпосередню участь держава; мають нееквівалентний та грошовий характер, складаються у сфері фінансової діяльності держави; держава в односторонньому порядку встановлює відповідні правовідносини, визначає суб’єктів, які можуть добровільно вступити в зазначені правовідносини (банки-кредитори), на чому добровільність зазначених суб’єктів і закінчується. Ознаки ДГПО: вони є адресними, цільовими, не індивідуалізованими, платними, строковими, забезпеченими відповідно до вимог, визначених законодавством. Висновки. Через відсутність у бюджетному законодавстві визначення поняття «негайно», яке використовується у відносинах надання ДГПО, варто закріпити на рівні норм Бюджетного кодексу України.
33
Шевчук, Олексій. "ІНФОРМАЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ САЙТУ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ В ДОСЛІДЖЕННІ ПРОБЛЕМ ІСТОРІЇ ГРОШОВОГО ОБІГУ В УКРАЇНІ". Society. Document. Communication, № 8 (10 лютого 2020): 320–35. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-8-320-335.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу інформаційних можливостей сайту Національного банку України для вивчення історії грошового обігу в Україні (1992-2019 рр.).
 Розвиток науки і техніки в сучасному світі, особливо активне застосування цифрових технологій в інформаційній сфері, вимагають певних змін у використанні методів наукових досліджень. Ще декілька десятиріч тому до основних нумізматичних та боністичних джерел учені відносили власне окремі грошові знаки, фіксацію місць знахідок грошових одиниць (монет, бон), матеріали та інструменти виготовлення грошових одиниць, а також вагові гирьки в нумізматиці. До допоміжних традиційно зараховували архівні матеріали, правові джерела, мемуари, епістолярну спадщину та періодичні видання. Проте тотальна інформатизація державного управління та суспільства призвели до того, що WEB-ресурси стають вагомим джерелом для історичних досліджень, зокрема й нумізматичних та боністичних. Саме на цих ресурсах містяться як основні, так і допоміжні джерела з історії грошового обігу.
 Проаналізовано відповідність вебсайту НБУ https://www.bank.gov.ua/ проголошеним у 2019 році напрямкам державної політики, таким як цифровізація, відкритість даних та ін. На думку автора, сайт достатньо зручний для користування, має favicon (графічний логотип), однотипний дизайн усіх сторінок з переважно біло-зеленими тонами, переклад на англійську мову. Розроблена у 2019 році нова версія сайту НБУ відображається на смартфонах та планшетах. Також є версія перегляду, призначена для людей з вадами зору.
 Доведено, що сайт НБУ має значний інформаційний потенціал для дослідження історії грошового обігу в Україні (1992-2019 рр.). На сайті представлено основне джерело нумізматичних та боністичних досліджень – власне монети і банкноти НБУ, якісні зображення їх основних типів та опис. Певний інтерес для дослідників, особливо на початкових етапах наукових пошуків, мають статистичні дані, роз’яснення НБУ щодо готівкового обігу, обміну банкнот та ін.
34
Шаров, О. "Гетеолгенізація грошових відносин у процесі гомогенізації грошей". Вісник Національного банку України, № 5 (207) (2013): 10–13.
Find full text
35
Buhas, Vasyl, та Alyona Pirogova. "АНАЛІЗ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (2020): 259–64. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0224.
Full textAbstract:
В сьогоденні питання всебічної оцінки природних ресурсів залишаються найменш вивченими. Відповідно цьому важливим та актуальним є питання економічної оцінки природних ресурсів, виступає основою ціни на природні ресурси, що дає можливість розглядати їх як одну із форм капіталу і брати участь у товарно-грошових відносинах. Об’єктивна необхідність оцінки обумовлюється дією загальних економічних законів, їх роллю та змістом у процесі виробництва незалежно від будь-якої суспільної формації, а ступінь цієї необхідності – рівнем та характером розвитку матеріального виробництва. Економічна оцінка природних ресурсів є результатом економічних розрахунків, на основі яких визначається прогноз цінності окремих компонентів природи. Вона має безперечний вплив на формування структури економіки, вибір заходів, пов'язаних з природоохоронною діяльністю, формування соціально-економічних, науково-технічних програм розвитку підприємства, регіонів, країни. Економічна оцінка також забезпечує стратегію розвитку окремого підприємства від формування затрат до розподілу прибутку, з її допомогою формуються відносини на ринку природних ресурсів та ін. Оскільки природні ресурси є основою суспільного виробництва, то економічна оцінка відіграє роль у формуванні всіх економічних зв'язків суспільного виробництва, виконує планово облікову і стимулюючу функції і в цьому контексті, безумовно, є економічною категорією. Об’єктами оцінки вартості природних ресурсів можуть бути: запаси природних ресурсів; природні об’єкти, що перебувають у власності, а також різні права, пов’язані з їхнім використанням оренда, концесія, право забудови, екосистемні послуги й екологічні блага функції, що виконуються природними об’єктами екологічний збиток. Відомі дві концепції економічної оцінки природних ресурсів: витратна, яка визначається за критерієм витрат на освоєння і використання нових ресурсів, і рентна – за критерієм народногосподарського ефекту ренти. Основа утворення ренти – якісні відмінності природних ресурсів. Економічною основою її існування, як відомо з теорії рентних відносин, є монополія держави на експлуатацію кращих за якістю природних ресурсів. За одних і тих же засобів виробництва і технологічних рішень праця у кращих умовах є більш продуктивною.
36
Солов"яненко, Н. "Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення у регулюванні земельних відносин". Землевпорядний вісник, № 3 (2015): 43–46.
Find full text
37
Логвинюк, Тетяна. "РОЗВИТОК ЗЕМЛЕРОБСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ: КРИЗА ФЕОДАЛІЗМУ І ВПРОВАДЖЕННЯ ТОВАРНО-ГРОШОВИХ ВІДНОСИН". Український літопис, № 1 (3 липня 2023): 31–40. http://dx.doi.org/10.31470/2786-8583-2023-1-31-40.
Full textAbstract:
У статті висвітлено проблему відсталості землеробства в Україні, проаналізовано вплив наукових знань на розвиток сільського господарства та земельних ресурсів, розкрито важливі зміни в системі землеволодіння та землекористування на початку XIX століття.
 На території країни існували дві соціально-економічні системи: стара, що базувалась на натуральному господарстві та прикріпленні селян до землі, та нова, що ґрунтувалася на принципах товарного виробництва та використанні вільної робочої сили і машинної техніки.
 Відкидання феодалізму дозволило підвищити ефективність виробництва та покращити умови життя людей, про те на території України продовжували панувати кріпосницькі відносини, коли селянство перебувало у феодальній залежності від поміщиків та держави. Аграрні закони в Російській імперії відігравали важливу роль у регулюванні відносин між поміщиками та кріпосними селянами, що сприяло стабільності феодальної системи господарювання. Після скасування кріпосного права у 1861 році, стало можливим відновлення земельної власності та підвищення рівня життя населення.
 У першій половині XIX століття в Україні відбувався важливий період розвитку землеробства, який супроводжувався застосуванням нових наукових знань та протистоянням кріпосницькій системі. За цей період було впроваджено нові технології в галузі землеробства, які забезпечили збільшення виробництва продукції та покращення якості врожаїв. Нові капіталістичні відносини, розвиток торгового землеробства та використання наукових знань стали важливими факторами економічного розвитку.
 Одним з найбільш значущих змін в цьому періоді була модернізація цукрової промисловості, яка стала однією з провідних галузей в економіці України, проте, розвиток цукрової промисловості був пов'язаний зі зловживанням кріпосницької системи, яка ще не була повністю відмінена в цей період. Кріпосні селяни використовувалися як примусова робоча сила в цукровому виробництві, що затримувало розвиток галузі та загострювало соціальні проблеми.
 У цій ситуації наукові дослідження та розробки землеробства стали важливим фактором, що сприяв розвитку сільського господарства в Україні. Велика увага була приділена покращенню технологій обробітку ґрунту та вирощування рослин, що допомогло підвищити врожайність і якість сільськогосподарської продукції. Значний вклад у розвиток землеробства на українських землях зробили вітчизняні підприємці та інвестори. Вони вкладали значні кошти в покращення технологій землеробства, будували нові сільськогосподарські підприємства та здійснювали інвестиції в аграрну інфраструктуру.
38
Бойчук, Орест. "Проблема політики пам’яті у польсько-німецьких відносинах". Історико-політичні проблеми сучасного світу, № 42 (23 лютого 2021): 36–45. http://dx.doi.org/10.31861/mhpi2020.42.36-45.
Full textAbstract:
Дослідження історичної політики неможливе без аналізу основних «історичних» проблем у польсько-німецьких відносинах. В контексті перемовин над Договором про кордони у 1990 р. на порядку денному двосторонніх відносин постала проблема політики пам’яті. Питання відшкодування для польських жертв нацизму стала символічною проблемою, адже факт сплати відшкодування формував моральне задоволення серед польського населення. Водночас проблема виплат відшкодування для польського населення формувала зв’язок з реституційними вимогами німецького населення за втрачене майно в ході переселенських кампаній. Це створило б додаткові проблеми в процесі ратифікації Договору про кордони. Такий контекст розуміли обидва уряди. Німецька сторона в процесі вирішення виплат жертвам нацизму побоювалася фінансових втрат. І якщо в першій фазі вирішення питання цей підтекст не був настільки очевидний, адже і Польща потребувала додаткових грошових надходжень в процесі економічної трансформації, то вже в другій фазі, яка розпочалася від 1998 р. фінансові втрати були чітко викристалізувані для німецької економіки у випадку не вирішення проблеми.
39
Старинський, Микола, та Катерина Корощенко. "ЩОДО ПОНЯТТЯ ЕЛЕКТРОННИХ І ВІРТУАЛЬНИХ ГРОШЕЙ ТА ЇХ ПОРІВНЯЛЬНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЯК НОВІТНЬОЇ ФОРМИ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ". Молодий вчений, № 12 (100) (30 грудня 2021): 245–49. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-12-100-50.
Full textAbstract:
Сучасний розвиток нашої держави характеризується значними змінами у всіх сферах життєдіяльності, особливо тих які значно впливають на функціонування суспільства і пов’язані з використанням інформаційних технологій. Однією з таких сфер є сфера грошових відносин. Як свідчить аналіз останніх змін, що відбулись як в світі так і в Україні, сфера грошових відносин зазнала інтенсивної трансформації у зв’язку з інтенсивним розвитком хайтек технологій результатом чого стало виникненням нових видів та форм грошей. Фактори різкої зміни способу життя зумовили весь світ навчитись жити у новій реальності. Для вчених предмет електронних та віртуальних коштів дуже цікавий предмет для дослідження, бо супроводжується достатньою кількістю проблем при використанні та виявленням особливостей використання.
40
Спєсівцев, Денис Сергійович. "ОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ ЯК СПОСОБУ ЗАХИСТУ СУБ’ЄКТИВНИХ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО У РАЗІ ЙОГО ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ". Історико-правовий часопис 22, № 1 (2024): 65–73. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2024-1/9.
Full textAbstract:
Стаття присвячена визначенню особливостей застосування відшкодування шкоди як способу захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно у зв'язку з його знищенням або пошкодженням у контексті відновлювальної спрямованості зазначеного захисного інструмента. Автором визначену мету і форми відшкодування шкоди як способу захисту суб'єктивних цивільних прав. Встановлено, що такий спосіб захисту наділений безальтернативно високим рівнем відновлювальної універсальності. Ця характеристика полягає у тому, що з одного боку відшкодування шкоди може бути застосоване для захисту практично будь-яких суб'єктивних цивільних прав. Водночас з іншого боку ця властивість визначається здатністю такого способу відновити майнову сферу особи незалежно від того чи збереглося право, порушення якого визначило можливість його застосування. Обґрунтовується, що у разі пошкодження об'єкта нерухомого майна відшкодування шкоди як спосіб захисту права власності реалізовується за умови безпосереднього цільового фінансування порушником робіт з відновлення нерухомості (грошове відшкодування) або безпосереднього самостійного полагодження ним нерухомої речі (натуральне відшкодування). Водночас у разі знищення об'єкта нерухомого майна відшкодування майнової шкоди здатне переважно лише відновити «майнову сферу» особи, якій завдано шкоду. Відшкодування у грошовій формі не здатне відновити право власності на знищену нерухомість, оскільки це суперечить критеріям знищення. При цьому повне відновлення майнової сфери потерпілої особи за рахунок передачі їй заподіювачем шкоди «речі того ж роду та тієї ж якості» неможливе у силу унікальності нерухомості як економічного блага і неможливості наділення іншої нерухомої речі повністю тотожними економічними властивостями відносно зі знищеним нерухомим майном. Таке відновлення можливе лише при повному відтворенні знищеної нерухомої речі.
41
Адамова, О. "До питання про обов’язок батьків утримувати дитину". Юридичний вісник, № 4 (5 лютого 2020): 211–16. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.993.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу норм діючого законодавства та судової практики щодо питань аліментних зобов’язань, а саме обов’язку батьків утримувати дитину, зокрема, виплачувати аліменти. Проаналізовано порядок визначення розміру аліментів, порядок їх стягнення, випадки припинення обов’язку сплачувати аліменти на дитину. Окрема увага приділена можливості укладення договору між батьками на утримання неповнолітньої дитини, який може передбачати як грошову, так і натуральну форму виплати аліментів (або ж комбінацію цих двох форм). Той з батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно. Встановлено, що мінімальний розмір утримання, визначений у законі, не достатньо виконує свою функцію забезпечення прав дітей - його слід підвищити у сучасних економічних умовах. Разом з тим, зайвим було б встановлення в законі утримання у частці від заробітку, адже у випадку надзвичайно маленького доходу дитина не буде отримувати необхід- них для існування коштів, а у випадку великих доходів є висока вірогідність того, що вони будуть йти не тільки на забезпечення дитини. Визнання аліментів, одержаних на дитину власністю дитини, що дає їй можливість брати участь у їх використанні або самостійно розпоряджуватися аліментами на її утримання є можна розцінювати як додаткову гарантію того, що кошти не будуть використані не за призначенням. Зроблено висновок про те, що відносини між батьками та дітьми щодо утримання останніх повинні підлягати більш ретельному регулюванню. На відміну від відносин подружжя, найважливіший суб’єкт цих відносин - дитина, що беззаперечно потребує підвищеного захисту та підтримки. З аналізу судової практики виходить, що суди у більшості випадків стають як раз на захист інтересів дітей, відмовляючи у позовних вимогах тільки у крайніх випадках, коли вони є абсолютно не обґрунтованими чи неможливими.
42
Негода, Олена Анатоліївна. "УМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАРАХУВАННЯ У ЗОБОВ’ЯЗАННЯХ". New Ukrainian Law, № 3 (31 серпня 2023): 22–28. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2023.3.3.
Full textAbstract:
Зарахування зустрічних однорідних вимог як спосіб припинення взаємних зобов’язань двох сторін, кожна з яких одночасно є боржником та кредитором, доволі часто використовується у діловій практиці. Аналіз чинного законодавства дає змогу стверджувати, що ст. 601 ЦК України, яка регулює зарахування зустрічних однорідних вимог, недостатньо повно врегульовує ці відносини та не дозволяє вибудувати оптимальну конструкцію цього способу припинення зобов’язань. У статті проаналізовано судову практику вирішення справ даної категорії, оскільки саме у процесі правозастосування усуваються прогалини правового регулювання відповідних відносин. Цей аналіз дозволив зробити висновок про те, що суди своїм тлумаченням фактично ввели у практику додаткову умову застосування зарахування зустрічних однорідних вимог – умову безспірності. Аргументовано, що безспірними не можна вважати виключно такі вимоги, стосовно яких між сторонами відсутній спір щодо змісту, умов виконання та розміру зобов’язань або відсутні заперечення іншої сторони на заяву про зарахування. Суд має об’єктивну можливість у процесі розгляду спору визначити грошовий вираз вимог кожної зі сторін на підставі відповідних первинних документів. У судовій практиці також розширено тлумачиться поняття однорідності вимог як поєднання однорідності предмету зобов’язань та однорідності підстав виникнення відносин. Зазначені теоретичні нашарування зумовлюють хибну практику судів про відмову у зарахуванні вимог, які виникли з основних зобов’язань, та визнання неоднорідними вимог про стягнення пені, неустойки за невиконання або неналежне виконання зобов’язання за договором, оскільки останні є заходами відповідальності за порушення зобов’язань та сплату заборгованості за цим же договором за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Автором враховано і досліджено судову практику у справах даної категорії та зроблено висновки про можливість застосування зарахування зустрічних однорідних вимог до різних майнових правовідносин.
43
Buha, Hanna. "NON-BANKING FINANCIAL INSTITUTION OF UKRAINE AS A SUBJECT OF MONETARY RELATIONS." Law Journal of Donbass 76, no. 3 (2021): 69–76. http://dx.doi.org/10.32366/2523-4269-2021-76-3-69-76.
Full textAbstract:
The article emphasizes the unprecedented growth of the role and importance of monetary relations in the formation of the market component of society, by supplementing it – the financial market and financial services markets, non-bank financial institutions professionally engaged in large-scale financial transactions. In this regard, monetary relations in their interaction with legal norms give rise to financial legal relations, which simplifies and disciplines the understanding and perception of monetary relations as an object of financial and legal regulation. It is stated that the regulatory impact on monetary relations in the activities of non-bank financial latter in market relations goes beyond public finance, expanding due to corporate and private finance, their market component, and the volume of private and commercial monetary resources in such conditions are one of the parties to the financial and credit relations. The environment for the implementation of modern monetary policy is formed by many factors, which together create extremely difficult conditions and reduce the effectiveness of monetary policy in achieving its goals. However, the most significant is the spread of the global financial crisis, to overcome which Ukraine needs to improve the legal framework for monetary regulation and apply market mechanisms to regulate the credit system. From a legal point of view, it is important when considering monetary relations (especially the forms of their expression) to understand the substantial nature of the financial mechanism as a whole. It is not the institutions of the financial system such as commercial banks, insurance companies, pension funds, investment funds or other institutions that generate credit as such, but, on the contrary, the existence of monetary relations generates the relevant institutions. And this is not just a scholastic play on words or manipulation of scientific concepts, but a legal fact. Thus, despite the rather intensive formation, the non-banking financial sector has not yet become the main and convenient mechanism for providing the real sector of the economy with the necessary financial resources. They are going through the initial period of their formation, their development remains little dynamic, sometimes even chaotic, which is why it is important to further study their legal nature, activities, functions they perform in the economy of the state and so on. In order to minimize the risks that may result from the lack of stability, transparency and competitiveness of the non-banking financial sector, it is necessary to strengthen the institutional and financial capacity of bodies regulating the financial services market and create an effective system for preventing crimes committed by non-banking financial institutions. Public policy in the non-banking financial sector should be aimed at: creating a system of risk identification, monitoring and ongoing analysis of the financial services market in order to ensure opportunities to take precautions to ensure financial security; strengthening transparency and openness in the activities of financial institutions and the body that carries out state regulation and supervision of such institutions; increasing the solvency and financial stability of non-bank financial institutions; ensuring proper protection of consumers of non-banking financial services; preventing the use of non-bank financial institutions for unproductive withdrawal of capital abroad.
44
Зубіашвілі, І. К., та Т. І. Мельничук. "ЕКОНОМІЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ В УМОВАХ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА". Journal of Modern Psychology, № 4 (6 грудня 2024): 25–32. https://doi.org/10.26661/2310-4368/2024-4-3.
Full textAbstract:
Статтю присвячено теоретичному дослідженню особливостей процесу економічної соціалізації. Розглядаються три основні підходи до її вивчення: соціально-психологічний, етнопсихологічний та економіко-психологічний. Виокремлюються проблеми економічної соціалізації в умовах соціальної транзитивності. Підкреслюється, що дослідження економічної соціалізації мають вагомий фундаментальний потенціал, пов’язаний із тим, що цей вид соціалізації у згорнутому вигляді відображає різноманіття та суперечливість конструювання особистістю своїх відносин із соціумом. Із усіх видів соціалізації саме економічна найбільше пов’язана з актуальним станом соціуму. У загальному вигляді вона визначається як процес, у якому люди навчаються діяти в економіці: те, як вони плануватимуть бюджет, позичатимуть гроші, навчаються економити, купувати, сприймати рекламу, а також розуміти ширше призначення економіки. Економічну соціалізацію можна розглядати як процес становлення та розвитку економічної свідомості. Зазначається, що важливою характеристикою сучасного суспільства є його транзитивність, яка є відносно новим та неоднозначним для гуманітарного знання поняттям, що відображає високий динамізм сучасного життя, множинність та невизначеність будь-якої конкретної соціальної ситуації. Нині вплив транзитивності істотно зростає, торкаючись усіх сфер повсякденного життя. Нова ситуація транзитивності характерна для всіх поколінь, хоча, звісно, найбільш значущою стає для молоді та підлітків. Ситуація транзитивності пов’язана з кількома причинами: кризовим станом у сучасному світі, що виявився на межі зміни століть, зміною часу та простору організації товариств, появою нового технологічного та інформаційного простору. Процес економічної соціалізації у транзитивному суспільстві вимагає розгорнутого та всебічного вивчення. У сучасній ситуації у зв’язку з виникненням нового типу соціально-економічних відносин саме економічна соціалізація більшою мірою відображає усе різноманіття та суперечливість конструювання особистістю своїх відносин із соціумом.
45
УСТИМЕНКО, ВОЛОДИМИР, та ТЕТЯНА ГУДІМА. "Деякі законодавчі аспекти повернення коштів за договорами рефінансування банків". Право України, № 2020/10 (2020): 146. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-10-146.
Full textAbstract:
Рефінансування комерційних банків є одним із інструментів грошовокредитної політики, який базується на функції центрального банку як “кредитора останньої інстанції”. Його сутність на мікрорівні полягає у підтримці ліквідності банків, а на макрорівні – у розширенні грошової маси в економіці країни. У більшості випадків рефінансування здійснюється під заставу облігацій внутрішньої державної позики. Як відомо, цей вид цінних паперів вважається найбільш високоліквідним заставним майном. Це дає гарантію Центральному банку в поверненні рефінансованих коштів, зокрема у разі віднесення банку-позичальника до категорії неплатоспроможних. Зазначене є особливо актуальним, зважаючи на кризові процеси, які останнім часом відбуваються в Україні та призводять до збитковості банківських установ. Протягом 2014–2018 рр. Національний банк України (НБУ) ініціював подання 115 судових позовів з метою повернення неплатоспроможними банками заборгованості за договорами рефінансування. Загальна сума позовних вимог становить 37 млрд грн. Майже за половиною справ вже є ухвалені та спрямовані на виконання рішення суду. Утім, деякі законодавчі протиріччя щодо процедури реалізації заставного майна за договорами рефінансування (у випадку віднесення банку до категорії неплатоспроможних) значно ускладнюють відповідний процес, призводять до повторного (за новими обставинами) розгляду справ і затя гують повернення раніше наданих коштів. Це, як наслідок, завдає негативного впливу на стан і розмір золотовалютних резервів НБУ. Аналіз різних аспектів реалізації грошово-кредитної політики держави, зокрема й особливостей рефінансування комерційних банків, став об’єктом уваги значної кількості як вітчизняних, так і зарубіжних учених. Проте сьогодні все ще залишаються окремі проблеми, зокрема щодо пріоритетності застосування норм різних законодавчих актів у процедурних питаннях повернення таких коштів у випадку віднесення банку-позичальника до категорії неплатоспроможних. Це актуалізує необхідність подальшого наукового пошуку у відповідному напрямі. Метою статті є усунення законодавчих протиріч у процедурних питаннях повернення коштів у випадку віднесення банку-позичальника до категорії неплатоспроможних. Методологічну основу дослідження становили сучасні методи пізнання: формально-логічний, аналітико-синтетичний, логіко-юридичний та ін. За допомогою формально-логічного методу здійснено аналіз судової практики, а також нормативно-правових актів, які регулюють відносини, що пов’язані з рефінансуванням банків і виконанням неплатоспроможним банком власних зобов’язань перед кредиторами. Логіко-юридичний метод дав змогу виявити неузгодженості чинного законодавства України у досліджуваній сфері та обґрунтувати пропозиції щодо їх усунення. Під час аналізу автори дійшли висновку, що суди у спорах із питань виконання неплатоспроможним банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та (або) запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов’язань перед кредиторами, повинні враховувати пріоритетність норм Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
46
Денисюк, Олена Григорівна, та Олександр Володимирович Панічук. "Комплаєнс-ризик управління кредитоспроможністю в забезпеченні самодостатнього розвитку бізнесу в Україні". Економіка, управління та адміністрування, № 4(110) (24 січня 2025): 31–40. https://doi.org/10.26642/ema-2024-4(110)-31-40.
Full textAbstract:
Дослідження присвячено проблемам забезпечення ефективності управління кредитоспроможністю українського бізнесу, який залучає значні фінансові ресурси для формування необхідних для господарювання активів на умовах боргових зобов’язань. Визначено, що кредитоспроможність відіграє вирішальну роль у надходженні інвестицій для відновлення країни і забезпечення досягнення цілей сталого розвитку. Кризові тенденції в національній економіці, які посилюються повномасштабною війною на території України потребують поліпшення платіжної дисципліни підприємств у сфері формування тактичних, оперативних і стратегічних їх відносин з дебіторами і кредиторами. Окреслено і вирішено основні проблеми поняття «кредитоспроможності» на науковому і професійному рівнях. На основі кореляційно-регресійного аналізу обґрунтовано модель впливу факторів на кредитоспроможність. В основі управління кредитоспроможністю українського бізнесу лежать рівень економічної автономії середовища функціонування підприємства, тривалість операційного циклу перетворення залишків активів через технологічний процес у грошові кошти, стан управління дебіторською заборгованістю як оптимізація її частки в оборотних активах та рівень оптимізації відносин підприємства з покупцями і кредиторами як відношення дебіторської і кредиторської заборгованості. Запропоновано заходи щодо поліпшення ефективності управління кредитоспроможністю по кожному фактору на основі заходів комплаєнс-ризику.
47
Гриліцька, Анжела. "ОЦІНКА ТА ОПТИМІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ". Сталий розвиток економіки, № 2 (53) (8 травня 2025): 619–26. https://doi.org/10.32782/2308-1988/2025-53-87.
Full textAbstract:
У статті розглянуто організаційні аспекти аналізу руху грошових коштів підприємства. Аналіз фінансових потоків підприємства допомагає будувати обґрунтовані прогнози на майбутнє, визначати очікувані фінансові надходження та витрати, ухвалювати оперативні управлінські рішення та коригувати фінансові стратегії, враховуючи відхилення фактичних даних від запланованих. Доведено, що якісне виконання аналізу потребує системного підходу до організації аналітичної роботи. У межах дослідження визначено основні етапи оцінки грошових коштів і фінансових потоків підприємства, що сприяє ефективному прийняттю управлінських рішень. Оцінювання рекомендується проводити у двох напрямах: вивчення абсолютних показників грошових потоків і аналіз відносних фінансових коефіцієнтів.
48
Охріменко, Т. В. "Номінації грошзнаків радянської доби у світлі культурного феномену грошових відносин". Вісник Одеського національного університету. Серія: Філологія 24, вип. 1 (19) (2019): 73–79.
Find full text
49
Сегеда, Л. "Дієвість грошово-кредитної політики та її інструментів як важливий чинник розвитку ринкових відносин". Вісник Тернопільського державного економічного університету. Економічні науки, № 3 (2006): 101–8.
Find full text
50
Кулікова, Л. "Особливості товарно-грошових відносин та ринку Давньої Греції в класичний період". Історія в школах України, № 8 (2006): 47–50.
Find full text