Academic literature on the topic 'Відображення реальності'

У роботі досліджено механізм покращення інтерактивності дизайну веб-застосунку, як основи системи візуалізації доповненої реальності. Зазначається, що для вдосконалення візуалізації засобами доповненої реальності на масових мобільних пристроях необхідно враховувати такі питання: реалістичність відображення об’єктів, можливість зміни параметрів об’єктів під час візуалізації, формат та структура зберігання об’єктів, маніпуляція об’єктами у просторі, особливості проектування графічного інтерфейсу користувача. Запропоновано принципові основи зміни параметрів об’єкта при візуалізації доповненої реальності з прикладу зміни матеріалів. Вони включають зміну параметрів в реальному часі і спрощений інтерфейс користувача, доступний для нефахівця. Наголошується, що доповнена реальність полягає в тому, що необхідно враховувати положення пристрою в руках користувача і положення самого користувача. Інформація про положення використовується, наприклад, при індикації розпізнавання маркера для відстеження, а також відображення інформації, що візуально прив’язана до об’єкта (виносок тощо). Зазначається, що при роботі безпосередньо в режимі доповненої реальності в положенні стоячи необхідно приділяти особливу увагу доступності та зручності інтерфейсу. Ще однією рекомендацією при проектуванні інтерфейсу доповненої реальності, що базується на маркерах, є зрозуміла для користувача індикація поточного стану трекінгу. Схематично представлено систему, яка складається з кількох модулів, кожен з яких відіграє вирішальну роль у досягненні максимальної інтерактивності веб-застосунку. Дана система прийнята за основу механізму покращення інтерактивності дизайну веб-застосунку, як основи системи візуалізації доповненої реальності. Детально описано модулі системи та запропоновано принципові основи та алгоритм зміни параметрів об’єктів доповненої реальності при візуалізації в реальному часі.

Кожне мистецтво володіє своєю винятковою знаковою системою, яка складається у форму зовнішньої виразності, дійсність в якому відображається через репрезентативну призму реальності, та ґрунтується на спеціальних методах умовності. Умовність є основою будь-якого мистецтва. Перебуваючи в різних категоріях простору та часу, володіючи унікальною для кожного мистецтва художньою мовою та виразними засобами, без порушень природних закономірностей, прагнучи в тому чи іншому ступені наблизитися до відображення реальності, будь-який твір мистецтва ставить за мету закріпити комунікативну модель з глядачами, звертаючись до герменевтики умовності.

Мета цієї статті — дізнатися про те, чи є певні фрази на так званій «одеській мові» в Одеських оповіданнях Ісаака Бабеля віддзеркаленням реальності, відображенням міфу або виключно художнім твором. Для досягнення мети у статті продемонстровано способи подання цих фраз у таких екранізаціях Одеських оповідань: «Беня Крик» (1926), «Мистецтво жити в Одесі» (1989), «Биндюжник і король» (1989) і «Захід» (1990). Новизна цього дослідження полягає в тому, що вищевказані фрази розглянуто як «фіксовані одиниці мовного мистецтва», які використовуються у фільмах як маркери і застосовуються в орнаментальному призначенні, а також як визначники місця дій оповідання, додаючи тексту одеський колорит. Спочатку проаналізовано основні характеристики кожного з фільмів, їх спільне і відмінне; далі показано, як цитати з творів І. Е. Бабеля занурено в екранізовані діалоги. Результати аналізу свідчать про те, що в більш сучасних екранізаціях фіксовані одиниці мовного мистецтва використовуються особливо часто, хоча сам розповідний текст значно змінений і наближений до норми російської літературної мови. Висновки констатують, що, незважаючи на те, що в фільмах «одеська мова» І. Е. Бабеля представлена як художнє мовлення і відображення міфу, не виключена можливість відображення нею місцевих міських мовних реалій першої чверті ХХ століття.

Громадянська ідентичність розглядається як соціально-психологічний конструкт, що виникає в процесі суб’єктивного відображення і активноїпобудови громадянином соціальної реальності. В цій соціальній реальності важливими є спільнота громадян та держава з її організаційним середовищем, які повинні задавати загальні життєві цінності, орієнтувати в навколишньому світі, поставляючи відносно впорядковану інформацію, формувати почуття захищеності, сприяти психологічному благополуччю, самореалізації тощо. Оскільки громадянська ідентичність відображає уявлення особистості про приналежність до спільноти громадян, державного утворення, структур громадянського суспільства, а також уявлення про самі ці утворення та структури, перспективною для її дослідження вважаємо теорію соціальних репрезентацій.